МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

ім. М.Туган - Барановського

Шурда Лариса Дмитрівна

УДК 658.27.012.32.003.12

економіко - експертна оцінкА основних засобів підприємства в системі управління ЇХ відтворенням

Спеціальність 08.06.01 –

Економіка, організація та управління підприємствами

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Сухарев Петро Миколайович,

Донецький державний університет

економіки і торгівлі

ім. М.Туган – Барановського,

доцент кафедри контролю та аналізу

господарської діяльності

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бабенко Анатолій Григорович, Соціально-економічний університет (м. Севастополь), завідувач кафедри загальної і світової економіки

кандидат економічних наук, Левіна Олена Вікторівна, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), старший науковий співробітник відділу проблем ефективного використання виробничого потенціалу

Провідна установа – Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), кафедра економіки підприємств

Захист дисертації відбудеться „29” жовтня 2003 року о „12” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.055.01 в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 30

Автореферат розісланий „29” вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Виноградова О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Дослідження проблеми наукового обґрунтування процесу економіко-експертної оцінки основних засобів обумовлена багатьма причинами. До важливіших з них треба віднести - залежність реальності інформації про стан основних засобів від методів оцінки і ступеня зацікавленості в інформації не тільки власників, а й потенційних інвесторів, партнерів по бізнесу, фіскальних органів.

Основною науковою гіпотезою дослідження стало припущення, що відсутність досконалого методичного забезпечення процесу економіко-експертної оцінки основних засобів в системі управління їх відтворенням, значною мірою впливає на ефективність формування власних і залучених фінансових ресурсів. Наукове обґрунтування методів оцінки основних засобів дозволяє вирішити такі задачі: збільшити вартість підприємства шляхом придбання активів за ліквідаційною вартістю; прогнозувати наслідки виникнення ситуації банкрутства; оцінити можливості відновлення платоспроможності за рахунок реструктуризації активів; задовольнити потребу в оцінці окремих елементів активів підприємства, яка виникає при проведенні санації за постановою суду; здійснити підготовку продажу підприємства, як цілісного майнового комплексу; підготуватися до реорганізаційних процедур.

Отже, в умовах ринкової економіки, оцінка основних засобів грає велику роль у реалізації проблем як загальноекономічного характеру так і в системі управління їх відтворенням. Більшість наукових праць стосуються проблем бухгалтерської оцінки основних засобів, формування організаційно-економічного механізму їх оновлення, реального інвестування при відтворенні основних засобів. Проблемам визначення економічної сутності самих основних засобів, їх відтворення присвячені роботи А.Бабенка, О.Бакунова, Л.Балабанової, О.Безуглого, О.Герасименка, В.Захарова, О.Левіної, К.Малишенка, В.Медведєва, Л.Омелянович, П.Орлова, П.Саблука, А.Садєкова, Н.Свірідова, С.Сергеєва, М.Федорова, М.Чумаченка та інших вчених. Проте, питання економіко-експертної оцінки основних засобів в системі управління їх відтворенням в теоретичних дослідженнях й господарській практиці залишаються недостатньо повно вирішеними. Методологічна не розробленість ряду положень визначення економічної сутності основних засобів, методичного забезпечення процесу економіко-експертної оцінки, необхідність інтеграції національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку (П(С)БО) та міжнародних стандартів оцінювання (МСО), обумовили вибір теми, мету і задачі дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у межах науково-дослідної теми Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України “Методологічні аспекти об’єктного аналізу при формуванні інвестиційної стратегії” (2000-2001 рр., номер державної реєстрації 0100U005531), “Методологічні аспекти аналізу основних засобів на підприємствах АПК Донецького регіону” (2002-2003 рр., номер державної реєстрації 0102U001974). У рамках цих тем автором досліджено теоретичні і практичні основи економіко-експертної оцінки основних засобів в системі управління їх відтворення, запропоновано методичні підходи щодо оптимізації форм фінансування відтворення основних засобів.

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних основ та рекомендацій з удосконалення методів економіко-експертної оцінки основних засобів підприємств.

Для досягнення поставленої мети визначені такі задачі:

обґрунтування економічної сутності процесу відтворення основних засобів підприємств та підходи до їх економіко-експертної оцінки;

розробка системи економіко-експертних оцінок основних засобів;

дослідження впливу приватизаційних процесів на стан відтворення та оцінку основних засобів;

аналіз стану та ефективності відтворення основних засобів;

дослідження практики економіко-експертної оцінки основних засобів та визначення напрямів її удосконалення;

розробка методичних основ процесу економіко-експертної оцінки основних засобів підприємств;

розробка методичних підходів до розрахунку вартості майнових прав на основні засоби в системі орендних відносин.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, пов’язані з відтворенням та оцінкою основних засобів в агропромислових підприємствах.

Предметом дослідження є принципи, методи, процеси, практичні аспекти економіко-експертної оцінки основних засобів в системі управління їх відтворенням.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. системний аналіз використано при формуванні класифікаційних ознак основних засобів, систематизації видів економічної оцінки, визначенні етапів реформи агропромислових підприємств.

Метод кореляційно-регресійного аналізу застосовувався при визначенні залишкової вартості основних засобів. Аналіз стану їх відтворення було виконано за допомогою методів фінансового аналізу (вертикальний та горизонтальний аналіз фінансової звітності, коефіцієнтний аналіз).

Методи економіко-математичного моделювання було вжито для побудови моделі інвестиційної, заставної, страхової вартості об’єктів основних засобів, для формалізації методів нарахування амортизації. Статистичні методи (факторний аналіз, компонентний аналіз, дискримінантний аналіз) було використано при розробці методики оцінки прав власності на основні засоби (на прикладі земельних паїв).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та відповідних міністерств, офіційні статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали, дані фінансової та статистичної звітності підприємств, звіти про експертну оцінку експертних фірм та комерційних банків, інформаційно-аналітичні огляди, довідники, каталоги, матеріали науково-практичних конференцій, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених та фахівців з питань економіки, організації та управління підприємством.

Наукова новизна результатів дослідження. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у розробці теоретико-методичних основ економіко-експертної оцінки основних засобів підприємств в системі управління їх відтворенням.

До найбільш суттєвих результатів, що характеризують наукову новизну дисертаційної роботи, відносять такі ідеї, положення і розробки:

вперше:

запропоновано методичний підхід до кадастрової оцінки земель, що полягає у визначенні комплексних оцінок природних якостей та рівня екстенсивного поліпшення земель засобами багатофакторного кореляційного аналізу;

удосконалено:

методичний підхід до відображення вартості основних засобів підприємств в бухгалтерському обліку, який полягає у визначенні їх бухгалтерської оцінки відповідно до експертного висновку;

поняття “економіко-експертна оцінка основних засобів”, що являє собою визначення граничної цінності основних засобів на підставі урахування об’єктивних факторів вартості та суб’єктивного процесу оцінки експертом;

методику визначення заставної вартості основних засобів на основі врахування кредитних ризиків та можливого періоду реалізації застави;

порядок розрахунку інвестиційної вартості основних засобів шляхом врахування доходності об’єкта та структури джерел фінансування;

поняття “утилізаційна вартість”, що являє собою вартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, отриманих від їх ліквідації за відрахуванням витрат на ліквідацію.

дістало подальшого розвитку:

система видів економіко-експертних оцінок основних засобів підприємств та застосування комбінованого методу визначення їх вартості як середньозваженої величини з урахуванням коефіцієнтів довіри до окремих методів;

методичні положення щодо оцінювання основних засобів, які полягають у врахуванні причинно-наслідкового зв’язку між метою та методами оцінювання;

теорія оптимізації методів нарахування амортизації основних засобів на підставі максимізації сумарної дисконтированої вартості прибутку та амортизаційних відрахувань;

система показників для аналізу ефективності фінансування відтворення основних засобів: запропоновано нові коефіцієнти самофінансування відтворення основних засобів та мобілізації (іммобілізації) коштів амортизаційних відрахувань та зміни у порядку розрахунку коефіцієнта Бівера.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що теоретико-методичні рекомендації щодо економіко-експертної оцінки основних засобів в системі управління їх відтворенням доведено до рівня конкретних пропозицій та впроваджено. Застосування цих рекомендацій на практиці сприятиме збільшенню фінансових ресурсів та віддачі капіталу. Отримані результати можуть знайти використання на підприємствах всіх форм власності і галузевої приналежності, в комерційних банках, в фірмах, що займаються експертною оцінкою майна, в управлінні земельних ресурсів.

Методичні положення щодо визначення орендної плати за майнові та земельні паї, вибору методів нарахування та формування фонду відтворення основних засобів в умовах орендних відносин знайшли своє використання в ТОВ “Маріупольська птахофабрика” (№17 від 12.02.2003 р.) та ТОВ “Миколаївське” (№49 від 27.12.2002 р.). Методика оцінки земель сільськогосподарського призначення схвалена госпрозрахунковим земельно-кадастровим центром Красноармійського району Донецької області (№51/1-з від 14.02.2003 р.). Методика визначення заставної вартості майна схвалена та використовується Волноваським відділенням АКБ “Аваль” (№ 12 від 27.02.2003 р.). Методичні положення щодо аналізу стану та ефективності використання основних засобів агропромислових підприємств використовуються в учбовому процесі Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган- Барановського при викладанні курсу “Аналіз в галузях народного господарства” (№73 від 4.11.02 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі розробки та пропозиції, що містяться в роботі, виконано автором особисто. Результати проведених досліджень знайшли своє відображення в наукових роботах. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації докладались на міжнародній конференції “Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству” (Донецьк, 2001), міжнародному семінарі “Нова економіка і вища освіта” (Донецьк, 2003), міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Проблеми та перспективи розвитку фінансів, кредиту та бухгалтерського обліку” (Донецьк, 2001); міжрегіональній науково-практичній конференції “Оподаткування в промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку” (Донецьк, 2001), конференціях за підсумками роботи професорсько-викладацького складу ДонДУЕТ (2000-2002 рр.) Положення, які захищаються у роботі, знайшли своє відбиття в статтях, тезах конференцій.

Публікації. За результатом дослідження опубліковано 11 наукових робіт. У їх числі: 7 статей у фахових наукових виданнях, 3 статті – у збірниках науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 2,55 д.а., з яких 2,41 д.а. належить автору особисто.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, викладених на 190 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 23 рисунка і 37 таблиць, поданих на 35 сторінках, список використаних джерел із 215 найменувань, 3 додатки – на 12 сторінках.

Основні положення дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи оцінки основних засобів підприємств в системі управління їх відтворенням” розкрита економічна сутність відтворення основних засобів та його галузеві особливості, вивчено системний підхід до визначення сутності оцінки основних засобів в контексті управління підприємствами, уточнено понятійний апарат в економіці.

В дисертації доведено неправомірність ототожнення понять “основні фонди”, “основні засоби”, “основний капітал”. Встановлено, що в умовах планової економіки вживання терміну “основні фонди” визначалося, насамперед, фінансуванням їх відтворення за рахунок централізованих асигнувань та жорстким регламентуванням використання амортизаційного фонду. В умовах ринкової економіки доцільно перейти до вживання терміну “основні засоби”. Поняття “основний капітал” та “основні засоби” слід розрізняти за таких причин: основний капітал – це джерело ресурсів, вкладених у засоби праці, які відбиваються в пасиві балансу підприємства, основні засоби – це вартісне вираження засобів праці, що знаходять своє відображення в активі балансу.

На підставі аналізу положень нормативних документів, що регулюють податковий та фінансовий облік, встановлено суперечливість визначення та ознак основних засобів, запропоновано шляхи їх усунення. В результаті дослідження еволюції категорій “знос” та “амортизація” встановлено недосконалість визначення поняття “знос” згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, бо із нього витікає висновок про первинність категорії “амортизація” та вторинність категорії “знос”. Аргументовано, що метою реформування амортизаційної системи в перехідній економіці є ітеративний, поступовий перехід до взаємо узгодженого функціонування двох концепцій — “економічної” та “податкової”. В ринкових умовах доцільно віддавати перевагу “податковій” концепції.

У роботі удосконалено поняття “економіко-експертна оцінка основних засобів”, що являє собою визначення граничної цінності основних засобів на підставі врахування об’єктивних факторів вартості та суб’єктивного процесу оцінки експертом. Виконано класифікацію оцінок основних засобів (за предметом, за квантифікацією та за функціями) яку наведено на рис. 1. Запропоновано систему вартісних оцінок основних засобів (первісна; відновлювальна; залишкова; балансова; ліквідаційна; утилізаційна; переоцінена; справедлива; вартість, що амортизується; початкова (аукціонна); інвестиційна; заставна; споживча; страхова; залишкова вартість заміщення; спеціальна; оцінна, або податкова), визначено їх функції.

Доведено, що визначення ліквідаційної вартості, надане в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, є недосконалим, тому що не охоплює усіх можливих випадків ліквідації об’єктів основних засобів. Запропоновано підходи до відокремлення ліквідаційної вартості від утилізаційної.

Запропоновано шляхи інтеграції підходів до оцінки основних засобів згідно положень (стандартів) бухгалтерського обліку та міжнародних стандартів оцінювання. В бухгалтерському обліку пропонується переоцінювати основні засоби пропорційно зниженню ефективності їх використання нижче рівня, що вони повинні забезпечувати при їхній оцінці по справедливій вартості. Це особливо актуально в Україні в даний час, коли із прийняттям національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку проголошено можливість переоцінки основних засобів, однак сама методологія переоцінки в них не описана.

У другому розділі “Інструментарій економіко-експертної оцінки основних засобів підприємств в системі управління їх відтворенням” визначено вплив приватизаційних процесів в агропромисловому комплексі на стан відтворення та оцінку майна підприємств, удосконалено методичні положення щодо оцінювання основних засобів, які полягають у врахуванні причинно-наслідкового зв’язку між метою та методами оцінювання.

Питома вага основних засобів, які передано у власність членів підприємства в процесі паювання, становить по групі з п’яти досліджуваних підприємств: 81,07% у ТОВ “Валеріянівське”, 88,04% у ТОВ “Доля”, 92.17% у ТОВ “Миколаївське”, 92,22% у ТОВ “Маріупольська птахофабрика”, 94,3% у ТОВ “Росія”. В ході паювання підприємств було проведено уточнення вартості майна, результати якого наведено в табл.1.

Таблиця 1

Результати переоцінки основних засобів підприємств в процесі паювання

Вартість переоцінки на підприємствах, що досліджуються, коливалася від 9,98% первісної вартості у ТОВ “Миколаївське” до 19,71% у ТОВ “Росія”. Середня вартість переоцінки складала 17,61% первісної вартості основних засобів досліджуваних підприємств. Значне відхилення переоціненої вартості основних засобів від балансової свідчить про недосконалість існуючих методів їх оцінки.

Реформування агроекономіки призвело до істотних порушень у структурі основних засобів за формами власності (табл.2). У структурі основних засобів підприємств переважають орендовані основні засоби, тільки у ТОВ “Доля” питома вага власних основних засобів становить 54,5%. Найбільшу питому вагу орендованих основних засобів мають ТОВ “Миколаївське” (91,64%) та ТОВ “Валерьянівське” (82,99%).

Таблиця 2

Структура основних засобів підприємств за формами власності

Орендні відносини дуже поширені в сфері землекористування, про що свідчить висока питома вага земель, отриманих в оренду, в структурі земельних угідь (від 87,2% у ТОВ “Миколаївське” до 97,9% у ТОВ “Доля”). Розмір плати за використання 1 га у ТОВ “Миколаївське” складає 46,05 грн./рік, у ТОВ “Росія” цей показник вище у 2,74 разів. Значне коливання розмірів орендної плати демонструє відсутність об’єктивного підходу до її нарахування.

Реформування агроекономіки істотно змінило структуру та умови використання основних засобів, що позначилося, у свою чергу, на стані та ефективності їх відтворення. У 2000-2001рр. на підприємствах ТОВ “Маріупольська птахофабрика” та ТОВ “Росія” відбулося зниження коефіцієнту принадності основних засобів, в ТОВ “Валерьянівське”, ТОВ “Доля”, ТОВ “Миколаївське” мають місце протилежні тенденції. Але вони пояснюються не вводом нових об’єктів основних засобів з низьким коефіцієнтом зносу, а списанням найбільш зношених об’єктів основних засобів в процесі паювання. Рух основних засобів позитивно характеризується лише в ТОВ “Миколаївське” – у 2000р. коефіцієнт оновлення основних засобів дорівнював коефіцієнту вибуття, у 2001р. – перевищував його на 0,6.

У табл. 3 наведено джерела фінансування відтворення основних засобів агропідприємств. Результати аналізу свідчать про дефіцит власних джерел відтворення основних засобів внаслідок низькорентабельної або, навіть збиткової роботи підприємств, та втрати амортизацією свого реноваційного значення. В 2000р. питома вага власних фінансових ресурсів відтворення основних засобів складала 43,7-45,9%%.

Таблиця 3

Аналіз джерел фінансування відтворення основних засобів

В 2001р. їх вагомість для фінансування відтворення основних засобів знизилася і становила по підприємствах, що досліджуються, 16,97-42,05%%. Це свідчить про зростання значущості залучених джерел фінансування – кредитів банку, лізингу, кредиторської заборгованості.

Доведено, що для окремих груп основних засобів застосовуються специфічні методи їх оцінки: для нерухомості - метод витрат, доходів, порівняння (методи перераховано відповідно до частоти їх використання); для машин, устаткування, транспорту – порівняння та витрат; для продуктивної і робочої худоби – витрат та порівняння, для землі – доходів; для багаторічних насаджень – витрат. Виконано порівняння вартості груп основних засобів, отриманих різними методами. Встановлено, що експертна оцінка основних засобів ТОВ “Маріупольська птахофабрика” не збігається із їх вартістю, визначеною за вказаними вище методами. Це пояснюється тим, що експерт орієнтується на меншу позитивну величину. При оцінці будівель та споруд експертна оцінка ґрунтується, зазвичай, на дохідному методі, при оцінці автотранспорту та виробничого обладнання – на методі аналогів продаж. Середньоквадратичне відхилення експертної оцінки від оцінки, отриманої витратним методом, найбільше і для будівель та споруд, автотранспорту, виробничого обладнання складає відповідно 25,64%, 20,55%, 24,76% (табл.4).

Таблиця 4

Порівняння вартості груп основних засобів, отриманих різними методами

Метод витрат є найбільш поширеним в сучасних умовах та в найбільшій мірі співпадає з бухгалтерською оцінкою об’єкту основних засобів, але він не відповідає вимогам ринкової економіки.

У третьому розділі “Підвищення ефективності відтворення основних засобів на основі розробки методики їх економіко-експертної оцінки” запропоновано методичні основи процесу економіко-експертної оцінки основних засобів, вона має здійснюватися в межах певного сегменту ринку відповідно до поставленої мети на основі певних оціночних принципів та методів. Запропоновано окремі етапи процесу оцінки майна, які передбачають визначення проблеми, розробку плану оцінки, збір та обробку даних, вибір методу оцінки, підготовку загального висновку про вартість майна (рис.2).

У сучасних умовах оцінки основних засобів, отримані різними методами, істотно відрізняються. Пропонується результати розрахунків узгоджувати за допомогою коефіцієнтів довіри. Сума цих коефіцієнтів становить одиницю. Вірогідна оцінка основних засобів (ВО) тоді розраховується за формулою:

ВО = Оз * Кз + Оа * Ка + Од * Кд, (1)

де Оз, Оа, Од – вартість об’єкту основних засобів, розрахована відповідно методом затрат, аналогів, доходів, Кз, Ка, Кд – коефіцієнт довіри до методів затрат, аналогів і доходів, де Кз + Ка + Кд = 1.

Рис.2 Запропоновані етапи оцінки майна підприємства

Оцінюючи вірогідність значень коефіцієнтів, пропонується визначити їх відповідність основним принципам достовірності: для затратного підходу – можливість та доцільність формування функціонуючого аналогу; для підходу за аналогами продажу – достатня кількість аналогів та ідентичність об’єкту оцінки; для прибуткового методу – відповідність принципу граничної продуктивності, вірогідності реалізації прийнятого варіанту найкращого використання, можливості стабільного отримання прибутків.

В дисертації запропоновано методичні підходи до визначення окремих видів вартості основних засобів. Встановлено, що інвестиційна вартість основних засобів визначається доходністю об’єкта та структурою джерел фінансування. Зовнішні джерела фінансування інвестицій у основні засоби сприяють збільшенню прибутку на капітал за рахунок ефекту фінансового леверіджу. Доведено, що заставна вартість основних засобів розраховується як функція, залежна від часу, яка відображає витрати і втрати банку, пов’язані із неповерненням кредиту та із процесом реалізації об’єкта застави. Співвідношення ліквідаційної і ринкової вартості об'єктів застави є функцією двох змінних: річної процентної ставки і “довгого” періоду експозиції об'єкта застави на ринку. З'ясовано, що на розмір страхової суми впливає ринкова вартість об’єкту основних засобів та вірогідність пов’язаного з ним страхового випадку.

Запропоновано методичний підхід щодо оцінки майнових прав на землю методами багатофакторного аналізу: агрегована характеристика П є узагальненням природних якостей землі; агрегована характеристика К є узагальненням екстенсивного рівня поліпшення земель. Комплексні оцінки уявляють собою умовну величину, що вимірюється в балах, але безрозмірну, із середнім значенням 0 та дисперсією, що дорівнює квадрату коефіцієнта множинної кореляції. Землі, що мають східні оцінки П та К, об’єднуються у одну кадастрову групу. По кожній кадастровій групі визначається середній рівень операційного доходу на 1га () за формулою:

, (2)

де - середньорічний операційний дохід на 1га підприємства l, що входить в кадастрову групу а, - питома вага підприємства l, що входить в кадастрову групу а, в обсягах виробництва групи.

За всіма кадастровими групами визначається середній рівень операційного доходу на 1га ():

, (3)

де - питома вага кадастрової групи а в загальних обсягах виробництва.

Власнику землі за договором з підприємством сплачується частина . Ставка сільськогосподарського податку диференціюється за кадастровими групами. Підприємству встановлюється тверда плата за 1га сільгоспугідь в розмірі . Підприємства, що мають рівень операційного доходу, нижчий за середній, звільняються від сплати земельного податку.

При вишукуванні резервів росту власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел пропонується виходити з необхідності максимізації дисконтованої суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

Для аналізу ефективності фінансування відтворення основних засобів запропоновано систему коефіцієнтів.

Коефіцієнт самофінансування відтворення основних засобів відбиває тенденцію забезпеченості оновлення основних засобів підприємств власними фінансовими ресурсами

Ксф = СФР/ ? ОЗ , (4)

де Ксф — коефіцієнт самофінансування відтворення основних засобів; СФР— обсяг власних фінансових ресурсів, спрямованих на відтворення основних засобів; ? ОЗ — приріст основних засобів підприємств.

Доведено, що порядок розрахунку коефіцієнта Бівера (відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань), в умовах відсутності жорстких вимог до використання амортизаційних відрахувань не надає об’єктивного уявлення про ефективність фінансування відтворення основних засобів. Запропоновано замість показника “Амортизація” при розрахунку цього коефіцієнта використовувати показник “Придбання необоротних активів”, що відображається у рядку 250 форми 3 “Звіт про рух грошових коштів”.

Зміст коефіцієнту мобілізації (іммобілізації) амортизаційних відрахувань (К) полягає в зіставленні залишків коштів на поточному та інших рахунках у банках (Зк) з різницею накопичених з початку року амортизаційних нарахувань (А) та сум, спрямованих на придбання необоротних активів (Пна) (рядок 250 форми 3 “Звіт про рух грошових коштів”).

Ки(м) = Зк/(А-Пна) (5)

Значення коефіцієнту від 0 до 1 означає, що кошти амортизаційного фонду спрямовано на фінансування інших потреб, від’ємне значення або значення більше 1, означає, що іммобілізації амортизаційних відрахувань не відбулося.

Розрахунок та аналіз запропонованих коефіцієнтів по колу досліджуваних підприємств в динаміці за 2000-2001рр. дозволяє зробити наступні висновки:

1. Позитивні зміни коефіцієнту самофінансування відтворення основних засобів пояснюються переходом до беззбиткової роботи або зменшенням збитків підприємств, негативна динаміка - більшими темпами росту введення в дію об’єктів основаних засобів в порівнянні з темпами росту власних фінансових ресурсів інвестування.

2. Негативна тенденція змін модифікованого коефіцієнту Біверу пояснюється збільшенням обсягу фінансування відтворення основних засобів за рахунок залучених джерел, що призводить до росту суми їх довгострокових та поточних зобов’язань.

3. Позитивна динаміка коефіцієнту мобілізації (іммобілізації) амортизаційних відрахувань у підприємств свідчить про скорочення дефіциту накопичених амортизаційних відрахувань.

В дисертації запропоновано положення про фонд відтворення орендованих основних засобів. Джерелом його формування є частина орендної плати в межах суми амортизації орендованого майна. Кошти фонду можуть використовуватись для реконструкції та поліпшення орендованих основних засобів, придбання нових основних засобів.

Економічний ефект від створення Фонду відтворення орендованих основних засобів полягає в отриманні прибутку від використання об’єктів основних засобів, придбаних за рахунок Фонду. Його розмір залежить від ефективності використання основних засобів в агропідприємстві. Найбільший економічний ефект очікується у ТОВ “Росія” в сумі 392, 57 тис. грн. Загальна ефективність розроблених пропозицій становить 486,63 тис. грн.

Висновки

У процесі проведеного в дисертаційній роботі дослідження розроблено і науково обґрунтовано пропозиції, спрямовані на вирішення актуального науково-практичного завдання щодо розробки методичних основ економіко-експертної оцінки основних засобів в системі управління їх відтворенням.

Зміст найбільш вагомих наукових висновків та рекомендацій полягає у наступному:

1. Доведено, що багатоаспектність проблем, з якими зіштовхнулися українські підприємства, потребує впровадження механізму економіко-експертної оцінки основних засобів. Це дозволить підвищити ефективність управлінських рішень стосовно фінансування відтворення, реалізації та придбання основних засобів, реструктуризації активів та зміни організаційно-правової форми підприємства.

2. В роботі доведено неправомірність ототожнення понять “основні фонди”, “основні засоби”, “основний капітал”, що дозволило розробити пропозиції щодо уніфікації визначення та ознак основних засобів (фондів) та груп основних засобів в окремих нормативно-правових актах.

3. Запропоновано пропозиції щодо формування джерел фінансування відтворення основних засобів агропромислових підприємств у сучасних умовах: фонд відтворення орендованих основних засобів; спільний фонд амортизаційних відрахувань; пільгове кредитування; розвиток системи лізингу та введення іпотечного кредитування; накопичення диференціальної земельної ренти. Це дозволить активізувати інтенсивні шляхи розвитку агропромислових підприємств.

4. Запропоновано систему видів оцінок основних засобів, яка сприятиме уніфікації положень, що містяться в міжнародних стандартах оцінювання, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також сприятиме підвищенню ефективності управління основними засобами підприємства.

5. В роботі окреслено взаємозв’язок категорій “знос” та “амортизація”, визначено мету реформування амортизаційної системи, розвинуто теорію оптимізації внутрішніх джерел фінансування. Ці пропозиції сприятимуть підвищенню ролі амортизаційної політики підприємства у формуванні інвестиційних джерел підприємства та мінімізації його податкового тиску.

6. Визначено переваги та недоліки, сфера застосування окремих методів оцінювання. В основу економічної оцінки основних засобів в сучасних умовах запропоновано покласти комбінований метод, застосування якого сприятиме найбільш достовірній оцінці споживчої та мінової вартості основних засобів в умовах сучасного стану економіки України.

7. На підставі проведених досліджень встановлено недоліки методу оцінки земель в Україні, пов’язані з неврахуванням дії ряду важливих ринкових факторів. Запропоновано методику оцінки оренди за землю сільськогосподарського призначення, засновану на методах багатофакторного кореляційного аналізу, що дозволить більш ефективно враховувати при оцінці земель їх диференціальні особливості.

8. Рекомендовано методичні підходи щодо оцінки основних засобів підприємств, основні принципи якої полягають у наступному: здійснення в межах певного сегменту ринку відповідно до поставленої мети на основі певних оціночних принципів та методів. Використання цих підходів на практиці сприятиме підвищенню ефективності управління основними засобами за рахунок їх більш достовірної оцінки.

9. В роботі рекомендовано підходи до визначення інвестиційної, заставної та страхової вартості основних засобів, які дозволять підвищити ефективність інвестування, зовнішнього фінансування при отриманні кредитів банку, а також знизити ризики операцій з основними засобами.

10. Удосконалено систему показників аналізу ефективності фінансування відтворення основних засобів, що дозволяє підвищити якість економічного аналізу в умовах відсутності обмежень на використання амортизаційних відрахувань підприємства.

Впровадження методичних основ економіко-експертної оцінки основних засобів підприємств сприятиме підвищенню ефективності управлінських рішень підприємства.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

У фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

Особистий внесок автора: обґрунтування шляхів здійснення фінансової стабільності: 0,1 д.а.

5.

6.

7.

за результатами участі у конференціях:

8.

9.

10.

інше:

11.

Анотація

Шурда Л.Д. Економіко-експертна оцінка основних засобів підприємств в системі управління їх відтворенням – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація та управління підприємствами. Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган – Барановського, Донецьк, 2003.

В дисертації розроблено науково-методичні та практичні рекомендації щодо функціонування механізму економіко-експертної оцінки основних засобів підприємств в системі управління їх відтворенням. Удосконалено поняття “економіко-експертна оцінка основних засобів”, виконано систематизацію її форм і методів. Визначено вплив реформування форм власності на оцінку основних засобів. Рекомендовано методичні положення щодо оцінювання основних засобів. Запропоновано принципи кадастрової оцінки земель. Розширено економічну сутність категорій “ліквідаційна”, “заставна”, “інвестиційна”, “страхова” вартість основних засобів. Рекомендовано критерії оптимізації методів нарахування амортизації основних засобів. Запропоновано пропозиції щодо відтворення основних засобів в умовах орендних відносин.

Ключові слова: амортизація, відтворення, вартість основних засобів, економіко-експертна оцінка, орендні відносини.

Аннотация

Шурда Л.Д. Экономико-экспертная оценка основных средств предприятия в системе управления их воспроизводством. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - Экономика, организация и управление предприятиями. Донецкий государственный университет экономики и торговли им. М.Туган – Барановського, Донецк, 2003.

В диссертации разработаны теоретико-методические рекомендации относительно механизма экономико-экспертной оценки основных средств предприятия в системе управления их воспроизводством. Обоснована неправомерность отождествления понятий “основные фонды”, “основные средства”, “основной капитал” в условиях рыночной экономики. Определены особенности воспроизводства в агропромышленном комплексе в условиях его реформирования. Усовершенствовано понятие экономико-экспертная оценка основных средств. Произведена систематизация показателей и методов проведения экономико-экспертной оценки основных средств. Рекомендованы сфера применения и функции разных видов оценок основных средств: первоначальная; восстановительная; остаточная; балансовая; ликвидационная; утилизационная; переоцененная; справедливая; рыночная; стоимость, которая амортизируется; начальная (аукционная); инвестиционная; залоговая; потребительная; страховая; остаточная стоимость замещения; специальная; оценочная или налоговая. Предложены критерии размежевания понятий “ликвидационная стоимость” и “утилизационная стоимость”. Выработаны рекомендации относительно унификации требований, содержащихся в международных стандартах оценки, международных и национальных стандартах бухгалтерского учета относительно определения стоимости основных средств. Обоснована взаимосвязь категорий “износ” и “амортизация”, “экономическая” и “налоговая” концепции амортизации, предложены пути реформирования амортизационной политики предприятий в современных условиях.

Определена специфика экономико-экспертной оценки основных средств в агропромышленных предприятиях. Доказано, что реформа агропромышленных предприятий определяет особенности финансирования воспроизводства основных средств, переход от внешних (государственных) источников к внутренним. Предложены пути преодоления дефицита инвестиционных ресурсов предприятия в современных условиях.

Определены преимущества, недостатки, сфера применения отдельных методов оценки основных средств, а именно: дисконтирования будущих доходов, прямой капитализации, соглашений, оценки активов, восстановительной стоимости. Установлено, что для отдельных групп основных средств применяются специфические методы оценки. Выявлены причины распространения затратного метода при оценке основных средств. Определены проблемы использования доходного метода и метода соглашений, в наибольшей мере отвечающих требованиям рыночной экономики. Разработан комбинированный метод оценки основных средств, основанный на взвешивании оценок, полученных разными методами, коэффициент доверия к ним.

Обосновано, что оценка имущества осуществляется в границах определенного сегмента рынка на основе выбора оценочных принципов и экономического поведения людей, она действительна только для определенной функции соответственно поставленной цели. Определены подходы к определению инвестиционной, залоговой и страховой стоимости основных средств. Предложены принципы кадастровой оценки земель. Разработана методика расчета арендной платы за землю сельскохозяйственного назначения. Рекомендованы критерии оптимизации источников финансирования воспроизводства основных средств на основе максимизации суммы прибыли и амортизационных отчислений. Для анализа эффективности финансирования воспроизводства основных средств разработана система коэффициентов: коэффициент самофинансирования воспроизводства основных средств, модифицированный коэффициент Бивера, коэффициент мобилизации (иммобилизации) амортизационных отчислений.

Ключевые слова: амортизация, воспроизводство, стоимость основных средств, экономико-экспертная оценка, арендные отношения.

The summary

Shurda L.D. An economic-expert rating of permanent assets of the enterprise in a control system of their reproduction. - Manuscript.

Thesis for degree of Candidate of Economic Sciences by speciality 08.06.01 - Economy, organization and management of the enterprises. Donetsk State University of Economy and Trade named after М. Tugan-Baranovsky, Donetsk, 2003.

In the dissertation the scientific - methodical and practical recommendations concerning functioning the mechanism of a economic -expert rating of permanent assets of the enterprise in a control system of their reproduction are developed. The category " a economic -expert rating of permanent assets " is generated, the ordering of its forms and methods is executed. The influence of reforming of patterns of ownership on a rating of permanent assets is proved. The methodical provisions concerning a rating of permanent assets are justified. The principles of a cadastral rating of grounds are developed. The economic essence of categories "liquidating", "mortgage", "investment", "insurance" cost of permanent assets is extended. The criteria of optimisation of methods of charge of amortization of permanent assets are justified. The offers concerning reproduction of permanent assets in conditions of the rent relations are developed.

Key words: amortization, reproduction, cost of permanent assets, economic- expert rating lease.