НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 330.322.14+336.1

ТКАЧЕНКО КАТЕРИНА ЛЕОНІДІВНА

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЕКОНОМІКИ НА ОСНОВІ АКТИВІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк) на кафедрі економіки підприємства.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Лях Олександр Віталійович,

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки

України (м. Донецьк), доцент кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Хобта Валентина Михайлівна,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк),

провідний науковий співробітник відділу економічних проблем

науково-технічного прогресу в промисловості;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Денисов Юрій Дмитрович, Інститут економіко-правових досліджень

НАН України (м.Донецьк), заступник завідуючого відділом

економіко-правових проблем розвитку територіальних систем

Провідна установа – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства

освіти і науки України (м. Харків), кафедра економічної теорії та

економічних методів управління

Захист відбудеться “14” лютого 2003 року о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “11” січня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відмінною рисою сучасної інвестиційної політики України є перехід від розподільної системи бюджетного фінансування капітальних вкладень між галузями і регіонами до системи вибіркового фінансування конкретних інвестиційних проектів на конкурсній основі, що забезпечує найбільший ефект при жорсткому обмеженні державних інвестиційних коштів. Тому стратегічною метою економічного розвитку України на сучасному етапі є формування ефективного інвестиційно-бюджетного механізму і методів його реалізації.

У поточному управлінні прямими державними інвестиціями в Україні сформувалася важка дилема: регулювання інвестиційним розвитком здійснюється на бюджетній базі, яка постійно зменшується, в той час як потреба в інвестиційних ресурсах постійно зростає. В зв'язку з цим Указом Президента України від 22.02.2001 р. № /2001 “Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України” визначено, що поліпшення інвестиційного клімату, і як наслідок зростання обсягу інвестицій в економіку України, є одним із пріоритетних напрямків діяльності Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади. Необхідність активізації державних інвестицій як засобу створення передумов для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів усе частіше стає пріоритетом у стратегіях розвитку регіонів країни, зокрема, ця мета регламентована і Програмою “Донецька область – 2010”.

Таким чином, сучасна економічна ситуація в Україні вимагає глибокого вивчення проблем бюджетно-інвестиційного регулювання з урахуванням досягнень економічної науки, нагромадженого вітчизняного і світового досвіду. Тому актуальною вважається розробка концептуальних основ організаційного і фінансового механізму управління інвестиційними процесами у вітчизняній економіці, формування системи взаємопов’язаних заходів щодо регулювання інвестиційного ринку, які спрямовані на сприяння залученню інвестиційних ресурсів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційна робота відповідає науковому напряму досліджень кафедри економіки підприємства Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України. Її виконано в рамках науково-дослідної роботи кафедри за темою “Проблеми адаптації підприємств, територіальних і галузевих комплексів до економічних реформ у транзитивних економіках” (номер державної реєстрації - 0199U001496). Внеском автора в це дослідження є розробка концептуальних і методичних основ управління бюджетно-інвестиційною складовою економічного розвитку, а саме розробка методичних рекомендацій щодо визначення інвестиційної привабливості територій, методичних рекомендацій для відбору державних інвестиційних проектів, моделі інвестиційно-позикової системи.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослід-ження є узагальнення теоретичних і методичних розробок відносно функціонування бюджетно-інвестиційного механізму, обгрунтування концептуального підходу і надання практичних рекомендацій щодо організації системи управління бюджетно-інвестиційними процесами в економіці України. Ключовими ланками такої системи повинні бути: регулювання інвестиційної ді-
яльності з урахуванням показника інвестиційної привабливості території;
формалізована процедура відбору проектних пропозицій; модель фінансування інвестицій на загальнодержавному та територіальному рівнях.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі задачі:

визначено взаємозв'язок інвестиційного клімату, інвестиційного по-
тенціалу та інвестиційної привабливості територій;

проаналізовано можливості використання в Україні досвіду розвинених країн відносно збільшення джерел формування державних інвестиційних ресурсів;

узагальнено принципи і формалізовано процес відбору інвестиційних проектів, реалізація яких має здійснюватись на основі державного інвестування в умовах реструктуризації української економіки;

розроблено універсальні методичні рекомендації щодо оцінки інвестиційної привабливості територіальних одиниць;

обґрунтовано напрямки вдосконалення міжбюджетних відносин у рамках управління інвестиційними процесами в економіці;

розроблено теоретичні основи і практичні рекомендації відносно формування бюджетів розвитку адміністративних одиниць різних рівнів;

створено і визначено перспективи впровадження інвестиційно-позикової системи держави як основної ланки фінансового регулювання інвестиційної складової економіки України.

Об'єктом дослідження є інвестиційно-бюджетні процеси в економіці на національному, регіональному і місцевому рівнях.

Предмет дослідження – механізм управління розвитком економіки на основі активізації бюджетно-інвестиційних процесів.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні роботи зарубіжних і вітчизняних вчених з питань управління інвестиційними і бюджетними процесами в економіці. У дисертаційному дослідженні використано наступні методи:

порівняльного і системного аналізу – при визначенні категорій інвестиційного потенціалу, інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості;

моделювання систем – при розробці моделі функціонування інвестиційно-позикової системи, удосконаленні схеми формування бюджету розвитку;

метод побудови сценаріїв - у процесі формування етапів відбору інвестиційних проектів для фінансування з використанням державних коштів;

метод експертних оцінок – при визначенні показників, які впливають на інвестиційну привабливість територій;

статистико-математичні методи (в тому числі методи економетричного моделювання, АВС-аналіз) – при розробці методичних рекомендацій для визначення інвестиційної привабливості територій, розрахунку коефіцієнта ефективності випуску територіальних облігацій, визначенні обсягу інвестиційних трансфертів.

Обробка статистичних даних у процесі визначення показників інвестиційної привабливості здійснювалася із застосуванням сучасних засобів комп'ютерного програмування.

Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено концептуальні основи управління бюджетно-інвестиційними процесами в економіці України і сформульовано методичні рекомендації щодо організаційної структури бюджетно-інвестиційного комплексу. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

розроблено методичні рекомендації щодо визначення інвестиційної привабливості територіальних утворень на основі показника якості конкурентних позицій території, котрі орієнтовано на вітчизняного інвестора (в тому числі на органи влади) і які дозволяють ураховувати вплив на інвестиційну привабливість як позитивних, так і негативних факторів;

розроблено модель функціонування інвестиційно-позикової системи як постійно діючого механізму підтримки необхідного обсягу інвестиційних ресурсів в Україні на основі створення Державного інвестиційного фонду і його регіональних відділень;

удосконалено:

організаційно-методичну схему відбору інвестиційних проектів для фінансування з використанням державних інвестиційних ресурсів, яка дозволить виділити пріоритетні проекти, що відповідають цілям державного розвитку, та оцінити можливості їх реалізації та ефективність;

методику розмежування територій у залежності від рівня їх інвестиційної привабливості на основі використання апарату АВС-аналізу, який дозволяє виділити проблемні з позицій управління території;

схему формування державного і територіальних бюджетів розвитку, які запропоновано складати у вигляді сукупності взаємопов’язаних комплексних програм і спеціальних планів;

дістало подальшого розвитку:

визначення сутності категорій “інвестиційна привабливість”, “інвестиційний клімат” та “інвестиційний потенціал території” як основних елементів при формуванні ефективного механізму регулювання інвестиційних процесів у перехідній економіці України;

реформування міжбюджетних інвестиційних відносин в Україні на основі використання інвестиційних трансфертів виходячи з інвестиційної привабливості територій.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення виконаних досліджень полягає в доцільності і можливості безпосереднього використання одержаних результатів в управлінні інвестиційними і бюджетними процесами в економіці України.

Результати досліджень з питань формування бюджетно-інвестицій-ного механізму мають практичне значення для вдосконалення процесу розробки бюджетів, перерозподілу міжбюджетних трансфертів, що підтверджується довідкою фінансового управління Донецької міської Ради Донецької області (№ від 04.02.2002 р.).

Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області використовуються пропозиції при аналізі інвестиційних проектів і розробці програм соціально-економічного розвитку області (№ 190 від 05.02.2002 р.).

Теоретичні висновки, що були отримані в результаті дослідження проблеми формування бюджетно-інвестиційного механізму, використовуються в навчальному процесі у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України при викладанні дисципліни “Управління територіями” (№337/01-27/6.9.0 від 28.01.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Наведені результати дисертаційного дослідження одержані особисто і відображають авторській підхід до вирішення наукових задач щодо активізації бюджетно-інвестиційних процесів в економіці. З науково-практичних ідей, положень і результатів, що опублікувалися в співавторстві, використані тільки ті, які є особистою розробкою дисертанта. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися і були схвалені на 8 конференціях: міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (21-22 травня 1999 р., м. Дніпропетровськ), регіональна науково-практична конференція “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года” (28-30 вересня 1999 р., м. Донецьк), Всеукраїнська науково-практична конференція “Економіка сталого розвитку: погляд в XXI сторіччя” (7-8 вересня 1999 р., м. Донецьк), міжнародна науково-практична конференція “Методологія і практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (11-12 травня 2000 р., м. Полтава), Всеукраїнська науково-практична конференція “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (18-19 травня 2000 р., м. Дніпродзержинськ), Друга міжнародна науково-практична конференція “Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий” (6-7 жовтня 2000 р., м. Донецьк), міжнародна науково-практична конференція “Исследование и оптимизация экономических процессов (Оптимум 2000)” (29-30 листопада 2000 р., м. Харків), Всеукраїнська науково-прак-тична конференція “Теорія та практика управління в трансформаційний період” (4-6 жовтня 2001 р., м. Донецьк).

Публікації результатів дослідження. За результатами наукових досліджень опубліковано 14 наукових праць, загальний обсяг яких складає 4,5 д.а. (з них безпосередньо автору належить 3,75 д.а.), у тому числі 7 робіт обсягом 2,1 д.а. - у фахових виданнях України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 177 найменувань. Вона містить 260 сторінок загального обсягу, до складу яких входять 8 рисунків, 3 таблиці та 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У розділі 1 “Теоретичні аспекти формування ефективного інвестиційного механізму в системі управління економікою” розглянуто теоретичні та законодавчі основи формування інвестиційної складової територіальних бюджетів, розкрито та уточнено сутність категорій “інвестиційний клімат”, “інвестиційний потенціал” та “інвестиційна привабливість” території, проаналізовано джерела формування інвестиційних ресурсів держави в економічно розвинутих країнах.

Ретроспективний аналіз законодавства України, що визначає інвестиційні взаємовідносини бюджетів різних рівнів, дозволив дійти висновку про несталість інвестиційної політики як на державному, так і на регіональному рівнях; недостатню обґрунтованість пріоритетів у підтримці розвитку територій та критеріїв перерозподілу бюджетних інвестиційних ресурсів.

Набуття чинності з 01.01.2002 р. більшості статей Бюджетного кодексу України, які стосуються формування інвестиційної складової бюджетів різних рівнів, є істотним кроком на шляху побудови міжбюджетних відносин, що сприяють інвестиційній активності територіальних утворень в Україні. Але при цьому залишаються невирішеними питання, які визначені у ході дослідження.

Доведено, що місцеві позики, які розміщуються декількома емісіями за участю різних за своїми характеристиками цінних паперів з урахуванням інтересів усіх груп інвесторів, дозволять забезпечити гнучку систему залучення бюджетних інвестиційних коштів.

Запропоновано характеризувати інвестиційний клімат як сукупність умов інвестування, які склалися на території, включаючи затрати на реєстрацію, рівень оподаткування, взаємовідносини центральної і місцевих властей, ступінь розвитку інвестиційної інфраструктури, рівень економічної злочинності, а також гарантії репатріації прибутку інвестицій для іноземних інвесторів. Таке визначення інвестиційного клімату не тільки характеризує рівень соціально-економічного розвитку держави, але і дозволяє потенційним інвесторам оцінити ефективність процесу управління економікою в цілому.

Під інвестиційним потенціалом вважається доцільним розуміти систему джерел, можливостей, коштів і запасів, які можуть бути використані з метою інвестування, або активи, які можуть стати заставою для залучення інвестицій ззовні. Наведене визначення дозволяє більш широко трактувати поняття інвестиційного потенціалу, що у свою чергу дає підстави для залучення в процес інвестування не тільки фінансових ресурсів, але і матеріальних активів.

Запропоновано трактувати інвестиційну привабливість як поєднання ефективності інвестиційних вкладень, їх безпеки і наявності довгострокових економічних перспектив (наприклад, зростаючий споживчий ринок, сталий економічний розвиток). Таке визначення інвестиційної привабливості дає можливість інвестору оцінити не тільки миттєві вигоди від здійснення інвестицій, але і перспективні наслідки реалізації інвестиційних проектів, що
особливо важливо з позицій довгострокового управління розвитком економіки.

Аналіз досвіду розвинених країн відносно принципів формування і механізмів регулювання інвестиційно-бюджетних процесів дозволив зробити висновок, що в умовах України доцільним було б використання наступних положень:

розмір інвестиційної субвенції для кожного окремого реципієнта визначається на підставі законодавчо затверджених спеціальних формул. Надання субвенцій здійснюється при обов'язковій відповідності претендента на одержання коштів умовам, встановленим у законодавчому порядку;

формування і виконання бюджету розвитку дозволяє вирішувати задачі довгострокового розвитку економіки у відповідності з інвестиційними пріоритетами країни;

створення ринку територіальних (муніципальних) цінних паперів повинно стати традиційним засобом задоволення фінансових потреб національної економіки. Ринок муніципальних цінних паперів має характеризуватися наступним: по-перше, місцеві органи влади мають бути обмежені в позикових операціях; по-друге, має існувати заборона на витрачання позичених коштів на поточні потреби місцевих органів влади.

У розділі 2 “Методичні основи організації і фінансового регулювання довгострокового економічного розвитку” здійснено аналіз методів оцінки інвестиційної привабливості територіальних утворень, визначено основні принципи вибору об’єктів для державного інвестування та представлено методичні рекомендації щодо відбору державних інвестиційних проектів.

Аналіз існуючих у світовій і вітчизняній практиці методик оцінки інвестиційної привабливості територій дозволив сформулювати такі концептуальні положення, на яких базуються авторські методичні рекомендації:

в основу оцінки конкурентних позицій територій має бути покладено комплексне якісно-кількісне обстеження території з метою об'єктивного визначення напрямів її подальшого розвитку;

методичні рекомендації щодо оцінки інвестиційної привабливості мають бути орієнтовані перш за все на вітчизняного інвестора та враховувати ті фактори, які мають пріоритетне значення для вітчизняних інвесторів;

при визначенні інвестиційної привабливості слід мати на увазі існування аналітичних факторів як позитивного, так і негативного впливу;

доцільно визначити принципи розподілу територій за рівнями інвестиційної привабливості на останньому етапі оцінки територій.

При визначенні інвестиційної привабливості територій запропоновано використовувати положення економетрики і розробки провідних учених відносно моделювання класифікації економічних об'єктів. Об'єктом дослідження в даному випадку є територіальна спільність, для якої визначені ім'я, іден-тифікаційні (якісні і кількісні) характеристики і значення (вага); при цьому вага кожної з характеристик територіального розвитку є величиною додатною і сума значень всіх характеристик дорівнює одиниці.

Суть запропонованого методу полягає в інтерпретації інвестиційної привабливості як якості конкурентних позицій території, враховуючи те, що конкурентні можливості територій і перспективи їх нарощування значною мірою визначають обсяги залучення інвестиційних ресурсів до тієї чи іншої територіальної одиниці.

Обгрунтовано, що для оцінки якості конкурентних позицій території доцільно адаптувати мультиплікативну функцію, яка має такий вигляд:

, (1)

де – коефіцієнт інвестиційної привабливості, який характеризується якістю конкурентних позицій території;

- такі фіксовані числа, що нерівності справедливі для всіх, при цьому  (у випадку якщо, то );–

сукупність значень показників, ранжована в порядку зменшення ;–

сукупність ендогенних показників, які впливають на інвестиційну привабливість і визначаються як сукупність вхідних в них екзогенних (факторних) ознак, тобто, де - факторна ознака; n – кількість факторних ознак.

У роботі запропоновано процес відбору інвестиційних проектів для фінансування з використанням державних коштів, який можна розбити на декілька етапів.

ЕТАП 1. Визначення обсягу і лімітів інвестицій.

Ліміт державних інвестицій визначає граничну величину вкладень, яку не повинні перевищувати замовники при реалізації інвестиційних проектів за рахунок бюджетних коштів.

ЕТАП 2. Відсів проектів, які не задовольняють цілям державного інвестування.

ЕТАП 3. Ранжування інвестиційних проектів за рівнем пріоритетності.

Для визначення пріоритетності інвестиційних проектів найбільш підходить методика багатокритеріального відбору, яка заснована на виділенні провідного критерію. Інші критерії розглядаються в якості обмежень з наступним аналізом допустимих меж ефективності по кожному обмеженню.

ЕТАП 4. Аналіз імовірності здійснення проекту та оцінка державних і регіональних інвестиційних ризиків.

Державний або регіональний ризик визначає імовірність втрат самих ресурсів у регіоні (праці, капіталу, фінансів, природних ресурсів) або доходів від їх неефективного використання. Основна увага при оцінці ризику має бути зосереджена як на систематичному, так і на несистематичному ризиках проекту. Так, джерелами регіональних несистематичних ризиків є відмінності в мотивації й інтересах органів влади і суб'єктів господарювання. Крім того, для кожної територіальної одиниці існує певний сценарій кризових ситуацій, виникнення яких зумовлене економічними і соціальними диспропорціями розвитку або недосконалістю діючого місцевого управління. Тому при оцінці територіального інвестиційного ризику доцільно використовувати засіб сценаріїв (побудову варіантів розвитку інвестиційного проекту), враховуючи, що для деяких проектів в одному і тому же регіоні може існувати ризик вкладень, для інших – його немає.

ЕТАП 5. Оцінка ефективності інвестиційних проектів.

При визначенні ефективності державних інвестицій слід мати на увазі: прямий ефект як ефект у формі повернення кредиту і відсотків; непрямий ефект – це додаткові податкові надходження, що спричинені створенням робочих місць і збільшенням обсягів виробництва; умовний ефект – його розрахунок носить умовний характер і відбивається на суспільстві (зниження аварійності, запобігання шкоди і т.п.). На підставі цього для інвестиційних проектів з державною участю доцільно розглядати економічну, бюджетну і соціальну ефективність.

ЕТАП 6. Вибір методів і форм інвестування.

Перспективним для України напрямом є створення інвестиційних консорціумів, що об'єднають державні інвестиційні інститути, банківські структури і безпосередніх виконавців проектів (підрядників). Фінансування інвестиційних проектів у консорціумах здійснюється шляхом проектного кредитування, механізм якого передбачає грошове забезпечення проектів за рахунок доходів, які принесе створюване виробництво в майбутньому. До важливої переваги проектного кредитування в умовах бюджетної нестабільності в Україні слід віднести можливість перенесення засновником частини своїх ризиків на інших учасників проекту, тоді як при звичайному кредитуванні засновники несли б самостійно всю відповідальність при виникненні ризиків, а також за повернення кредиту.

У розділі 3 “Методичне забезпечення управління бюджетно-інвестиційними процесами на регіональному та державному рівнях” викладено методичні аспекти організації процесу визначення інвестиційної привабливості територій, вдосконалено схему міжбюджетних відносин, методичні рекомендації до формування бюджетів розвитку територій та розроблено модель функціонування інвестиційно-позикової системи в економіці України.

Процес оцінки територій за рівнем інвестиційної привабливості наведено у вигляді блок-схеми (рис. 1).

Рис. 1. Оцінка інвестиційної привабливості територій

Результати опитування аналітиків і фахівців, які мають відношення до процесу прийняття інвестиційних рішень, дозволили визначити перелік і значущість критеріїв, що впливають на інвестиційну привабливість території, з урахуванням задач і стратегічних цілей потенційних інвесторів:

загальний рівень економічного і соціального розвитку території (значущість – %);

наявність сфер застосування капіталу в регіоні і специфічні галузеві пріоритети інвестора%);

розвиток глобальної і локальної ринкової інфраструктури (15%);

рівень кваліфікації робочої сили (15%);

науково-технічний потенціал території (15%);

трансакційні витрати (10%);

існування спеціальних стимулів для інвестицій (5%).

Території в залежності від рівня своєї привабливості для інвестора пропонується поділити на три групи: привабливі; середньопривабливі; малопривабливі. При віднесенні територій до тієї або іншої групи рекомендовано використовувати методику АВС-аналізу, що дозволяє виділити території, найбільш проблемні з точки зору державного управління.

Прикладом використання на практиці запропонованої в роботі моделі може бути оцінка інвестиційної привабливості міст обласного підпорядкування Донецької області за даними 1999 р.

Результат визначення інвестиційної привабливості міст Донецької області, одержаний за допомогою розробленого програмного забезпечення шляхом обчислення коефіцієнта інвестиційної привабливості, що характеризується якістю конкурентних позицій території, наведено в таблиці.

Результатом визначення інвестиційної привабливості повинно стати складання інвестиційного паспорту території, який містить максимальну кількість інформації, що може зацікавити потенційного інвестора і повністю охарактеризувати інвестиційний і діловий клімат.

Важливим аспектом формування бюджетної системи, яка здатна стимулювати інвестиційні процеси в державі, є розробка адекватного механізму розподілу фінансової допомоги територіям шляхом інвестиційних бюджетних трансфертів, визначати які пропонується на основі показника інвестиційної привабливості. Схема визначення обсягу коштів, що передаються з бюджету вищого рівня на інвестиційні цілі, буде виглядати таким чином:

1. Усі територіальні одиниці держави розподіляються на групи в залежності від певного набору критеріїв, що обумовлено спрямуванням державної інвестиційної політики.

2. По кожній групі розраховуються коефіцієнти інвестиційної привабливості окремих територій, що увійшли в цю групу. Розрахунок робиться за формулою) без урахування критеріїв, що характеризують специфічні галузеві пріоритети інвестора.

3. Розраховується сумарний по кожній групі коефіцієнт інвестиційної привабливості.

4. Обсяг інвестиційних трансфертів для i-ї групи запропоновано розраховувати за такою формулою:

(2)

де - обсяг інвестиційних трансфертів;

- загальна сума державних бюджетних інвестиційних коштів, призначена для перерозподілу між територіями;

- сумарний коефіцієнт інвестиційної привабливості;

n – кількість груп територій.

Таблиця

Інвестиційна привабливість міст Донецької області

Місто | Коефіцієнт інвестиційної привабливості

I. Привабливі території

Донецьк | 148,298

Маріуполь | 23,582

Горлівка | 10,985

Краматорськ | 8,427

Словянськ | 7,611

Макіївка | 6,321

II. Середньопривабливі території

Ясинувата | 4,672

Артемівськ | 4,654

Красноармійськ | 4,388

Єнакієве | 3,879

Дружківка | 3,432

Докучаєвськ | 3,366

Костянтинівка | 3,329

Сніжне | 3,181

Красний Лиман | 3,145

III. Малопривабливі території

Селідове | 3,144

Харцизьк | 3,130

Торез | 3,072

Дзержинськ | 3,016

Авдіївка | 2,962

Кіровське | 2,868

Дебальцеве | 2,836

Вугледар | 2,798

Добропілля | 2,796

Жданівка | 2,709

Шахтарськ | 2,634

Новогродівка | 2,434

Димитров | 2,371

Фінансування державних інвестиційних проектів має бути забезпечено шляхом формування бюджету розвитку території.

Структурно бюджет розвитку пропонується побудувати у вигляді сукупності наступних програм і планів, що їх конкретизують:

1. Програма забезпечення фінансування інвестицій (план доходів бюд-жету розвитку) визначає загальну суму коштів, передбачених для фінансування інвестиційних проектів.

2. Програма використання коштів (план видатків бюджету розвитку):

план капітальних вкладень містить сукупність запланованих до реалізації та інвестиційних проектів, що реалізуються;

інвестиційний план реалізації комерційних проектів, які здійснюються за рахунок коштів місцевих облігаційних позик.

3. Програма запозичення. Складається у відповідності з планом капітальних вкладень і містить:

план розміщення випусків облігаційних позик – складається з урахуванням законодавчо встановлених обмежень на обсяг запозичення і коштів, що спрямовуються на обслуговування позик та потреби території в інвестиційних ресурсах;

план обслуговування запозичень – представляє собою план-графік здійснення періодичних виплат відсоткового доходу власникам боргових зобов'язань, а також виконання зобов'язань щодо обслуговування позик;

план погашення позик містить план здійснення виплат із погашення виданих боргових зобов'язань по кожному їх виду; план рефінансування бор-гових зобов'язань; план розміщення нових боргових зобов'язань для погашення раніше випущених боргових зобов'язань;

план асигнування на відшкодування позичених коштів – план відрахувань, які спрямовані для відновлення позикової спроможності території.

Залучення інвестиційних ресурсів в Україні шляхом випуску територіальних боргових зобов'язань носить на поточний момент разовий, індивідуальний характер. При цьому недостатньо продумана і налагоджена схема відшкодування і поновлення кредитних інвестиційних ресурсів. Тому першочерговим завданням інвестиційного розвитку територій України повинно стати створення інвестиційно-позикової системи (рис. 2).

Фінансова ідеологія створення інвестиційно-позикової системи полягає в досягненні і підтримці постійного обсягу запозичених коштів, які спрямовуються на інвестиційні потреби території шляхом створення організаційно-технологічного комплексу, здатного випускати декілька видів облігаційних позик водночас; забезпечувати залучення за допомогою внутрішніх і зовнішніх фінансових ринків необхідних обсягів коштів; фінансувати із залучених коштів інвестиційні проекти, які відповідають пріоритетним цілям інвестиційного розвитку економіки.

Організаційною структурою, яка покликана забезпечити весь комплекс робіт щодо залучення й розміщення інвестицій, має стати Державний інвестиційний фонд і його регіональні відділення. За організаційно-правовою формою це повинна бути некомерційна структура, заснована виконавчим органом влади, яка має забезпечувати організацію роботи із залучення коштів для фінансування інвестиційних програм.

Рис. 2. Модель функціонування інвестиційно-позикової системи в економіці

Для здійснення системного підходу і виконання комплексу робіт щодо забезпечення функціонування системи реалізації позик у структурі інвестиційного фонду передбачаються підрозділи:

1. Управління борговими зобов'язаннями.

2. Управління обліком і обслуговуванням боргу, що здійснює розміщення і контроль за обігом цінних паперів.

3. Управління інвестиційною діяльністю (використанням коштів, одержаних у результаті розміщення цінних паперів).

4. Управління погашенням цінних паперів і реструктуризацією державного боргу, що виник у результаті позики.

Для спрощення розгляду моделі інвестиційно-позикової системи умовно представлено її структуру у вигляді двох основних блоків - позикового та інвестиційного.

Основною ланкою позикового блоку є емітент в особі органу виконавчої влади, яка реєструє проспект емісії та основні умови позик, визначає форму випуску облігацій та умови обігу на біржовому і позабіржовому ринках.

Для забезпечення обліку і руху коштів від розміщення до погашення позик і спрямування їх на відповідні інвестиційні проекти, а також для забезпечення гарантій погашення і ліквідності вторинного ринку Державний інвестиційний фонд повинен визначити уповноважений банк.

Для забезпечення обліку і контролю за рухом випусків облігацій на ринку Державний інвестиційний фонд організує систему депозитарного обліку шляхом створення свого або укладання договору з працюючим на ринку цінних паперів депозитарієм.

Реалізація інвестиційного блоку моделі передбачає, що Державний інвестиційний фонд на основі затвердженої виконавчим органом влади програми інвестицій розроблятиме графіки фінансування і етапи виконання робіт.

Виходячи із завдань інвестування, визначених державною програмою, фонд визначатиме параметри запозичень коштів під конкретний інвестиційний комплекс, які проводяться окремими траншами.

Для створення об'єктів, передбачених інвестиційною програмою, інвестиційний фонд укладатиме договори підряду. Державний (регіональний) інвестиційний фонд здійснюватиме контроль за виконанням графіків робіт підрядними організаціями. Зауважимо, що з моменту заснування і до моменту відчуження новому власнику фактичним власником об'єктів інвестування вважатиметься Державний інвестиційний фонд.

Таким чином, інвестиційно-позикова система держави повинна реалізовувати безперервний процес руху коштів від інвесторів до обєктів інвестування, забезпечуючи розширений процес функціонування економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розглянуто теоретичні і методичні аспекти управління бюджетно-інвестиційними процесами в економіці України, представлено практичні рекомендації щодо активізації бюджетно-інвестиційних процесів. Обґрунтовані основні висновки та пропозиції полягають у такому:

1. Становлення системи регулювання процесів довгострокового розвитку в Україні відбувається в умовах обмеженості державних інвестиційних ресурсів, реформування бюджетно-інвестиційних процесів і недостатньої обґрунтованості прийнятих управлінських рішень у цій сфері. У зв'язку з цим виникає необхідність у розробці адекватних механізмів управління розвитком економіки на основі активізації бюджетно-інвестиційних процесів.

2. З метою підвищення обґрунтованості управлінських рішень, спрямованих на активізацію бюджетно-інвестиційних процесів, у ході дисертаційного дослідження розроблено схему відбору проектів для фінансування з використанням державних інвестиційних коштів, що складається з декількох послідовних етапів, які виходять із необхідності вирішення поточних і перспективних цілей економічного розвитку країни з урахуванням наявних інвестиційних ресурсів. Запропоновані методичні рекомендації до відбору інвестиційних проектів дозволять:

ефективно організувати роботу по відбору і обгрунтуванню державних інвестиційних проектів;

зробити інвестиційні проекти прагматичними, такими, що реально відображають можливості і потреби територій;

здійснити структурну перебудову національної економіки у напрямку розвитку наукоємних галузей, високоточних і екологічно чистих технологій.

3. Оцінку інвестиційної привабливості територій запропоновано здійснювати, інтерпретуючи інвестиційну привабливість як якість конкурентних позицій об’єкта, використовуючи мультиплікативну функцію. Практичне використання запропонованих методичних рекомендацій щодо оцінки інвестиційної привабливості територій в Україні дозволить:

надавати виконавчій владі орієнтири для підвищення конкуренто-
спроможності територій і можливості ефективного регулювання територіального розподілу інвестиційних потоків;

уніфікувати процес перерозподілу бюджетних ресурсів для активізації інвестиційної діяльності в процесі управління економікою;

надати потенційному інвестору інформацію для об'єктивного відбору найбільш ефективних з точки зору інвестування територій.

4. В основу розподілу державних інвестиційних ресурсів між територіальними спільнотами рекомендовано покласти показник інвестиційної привабливості територій.

5. Бюджет розвитку доцільно складати як сукупність взаємопов’язаних комплексних програм і планів, які мають обов’язково містити відомості про джерела доходів і напрямки витрачання інвестиційних ресурсів, структуру і величину територіальних запозичень і територіальної заборгованості, порядок і обсяг фінансування інвестиційних проектів, обслуговування і погашення боргових зобов'язань, управління фінансовими потоками.

6. Процес становлення ринку територіальних цінних паперів вимагає створення в Україні інвестиційно-позикової системи, організаційною структурою якої пропонується зробити Державний інвестиційній фонд та його регіональні відділення. Формування інвестиційно-позикової системи в Україні дозволить:

управляти розвитком економіки на основі реалізації безперервного процесу руху коштів від інвесторів до об'єктів інвестування;

забезпечувати залучення з внутрішніх і зовнішніх фінансових ринків коштів в обсягах, необхідних для формування бюджету розвитку;

зробити місцеві інвестиційні позики невід'ємною частиною ефективно функціонуючого інвестиційного механізму, який здатний підтримувати стабільність у державі та ініціювати економічне зростання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ткаченко К.Л. Муніципальна позика як частина сталої фінансової бази місцевого самоврядування// Торгівля і ринок України. - Вип. 9. – Донецьк: ДонДУЕТ. – 1999.– Т.1. – С. 186-191.

2. Ткаченко К.Л. Відбір і обгрунтування державних інвестиційних проектів// Регіональні перспективи. – 2000. - №2-3.-С.87-89.

3. Ткаченко К.Л. Методика оцінки інвестиційної привабливості територіальних угруповань// Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонГУ. - 2000. – Ч.2. – С.189-196.

4. Ткаченко Е.Л. Определение привлекательности территорий как исходный этап регулирования инвестиционных процессов// Регион, город, предприятие в условиях переходной экономики. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. - 2000. – С.258-262.

5. Ткаченко Е.Л. Бюджет развития как средство мобилизации инвестиционных ресурсов// Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського держ. політех. ун-ту. – Вип. 122. – Харків: ХДПУ. – 2000. – Ч.4. – С. 206-209.

6. Ткаченко К.Л. Вдосконалення міжбюджетних взаємовідносин як засіб активізації державної інвестиційної політики в Україні// Схід. – 2001. - №2 (39). – С. 34.

7. Ткаченко К.Л. Формування державної інвестиційної політики// Фінанси України. – 2002. - №1. – С.86-91.

8. Лях О.В., Ткаченко К.Л. Фінансове забезпечення місцевого самоврядування в умовах економічної і соціальної реструктуризації// Майбутнє старих промислових регіонів в Європі.– Варшава, Польща: Фонд економічної освіти. - 1998. - С. 25-41.

Особистий внесок автора – визначення проблем формування міжбюджетних відносин, повязаних із залежністю від прийняття Закону про держбюджет.

9. Лях А. В., Ткаченко Е.Л. Финансовое обеспечение регионального развития в условиях транзитивной экономики// Прометей.–Донецк: ДЭГИ, ООО “Китис”. – 1999. – С. 84-93.

Особистий внесок автора: проаналізовано практичний аспект складання бюджетів і формування міжбюджетних відносин в Україні, а також теоретичний аспект перерозподілу доходів між бюджетами різних рівнів; зроблено висновки про відсутність чіткої послідовної регіональної політики на державному рівні; запропоновано використання спеціального бюджетного режиму для депресивних територій.

10. Ткаченко Е.Л. Расширение финансовых возможностей региона и совершенствование межбюджетных отношений// Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область – 2010): Материалы регион. науч.-практ. конф. (Донецк, 28-30 сентября 1999 г.). – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток. - 1999. – С. 35-44.

11. Ткаченко К.Л. Оцінка інвестиційної привабливості регіону// Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (Дніпродзержинськ, 18-19 травня 2000 р.). - Дніпродзержинськ: ДДТУ. - 2000. – Ч.1. – С. 134-135.

12. Ткаченко К.Л. Модель функціонування інвестиційно-позикової системи в Україні// Теорія та практика управління у трансформаційний період: Тези доп. Всеукраїнської наук.-практ.конф. (Донецьк, 4-6 жовтня 2001 р.). – Т.1. – Донецьк: ІЕП НАН України. - 2001. – С.342-346.

АНОТАЦІЯ

Ткаченко К. Л. Управління розвитком економіки на основі активізації бюджетно-інвестиційних процесів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економіки. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено питанням теоретичного та методичного забезпечення управління бюджетно-інвестиційними процесами в економіці. Узагальнено визначення категорій “інвестиційний потенціал”, “інвести-ційний клімат” та “інвестиційна привабливість території”. Проаналізовано існуючі методи оцінки інвестиційної привабливості територій. Запропоновано та апробовано вдосконалені методичні рекомендації до визначення інвестиційної привабливості. Удосконалено основні етапи відбору державних інвестиційних проектів. Визначено принципи формування міжбюджетних інвестиційних відносин виходячи з необхідності поліпшення інвестиційного клімату в державі. Запропоновано методичні рекомендації щодо формування бюджетів розвитку територій. Розроблено схему функціонування інвестиційно-позикової системи в Україні. Основні результати роботи впроваджено в органах управління економічним розвитком м. Донецька і Донецької області.

Ключові слова: управління, інвестиційна привабливість, відбір інвестиційних проектів, міжбюджетні інвестиційні відносини, бюджет розвитку, інвестиційно-позикова система.

АННОТАЦИЯ

Ткаченко Е. Л. Управление развитием экономики на основе активизации бюджетно-инвестиционных процессов. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – Организация управления, планирование ирегулирование экономики. – Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2002.

Диссертация посвящена вопросам теоретического и методического обеспечения управления бюджетно-инвестиционными процессами в экономике.

В процессе обобщения различных точек зрения уточнена сущность категорий “инвестиционный потенциал”, “инвестиционный климат” и “инвестиционная привлекательность” территории как основных элементов при формировании эффективного инвестиционного механизма в Украине.

В работе определены возможности применения зарубежного опыта в области управления инвестиционными ресурсами через систему дотаций и субвенций, использования территориальных инвестиционных займов и практики формирования бюджетов развития.

На основе сформулированных принципов выбора объектов для государственного инвестирования усовершенствована схема отбора инвестиционных проектов, финансирование которых предполагается осуществлять с использованием государственных инвестиционных ресурсов. Предложенная в работе схема позволит эффективно организовать работу по отбору инвестиционных проектов, реально отражающих потребности и возможности территорий, максимально сократить финансирование убыточных и нерентабельных объектов, а также будет способствовать структурной перестройке национальной экономики в направлении развития наукоемких отраслей, новых и экологически чистых технологий.

Анализ используемых в мировой и отечественной практике методик оценки инвестиционной привлекательности территориальных общностей выявил наличие ряда проблемных вопросов, решение которых предложено в разработанных и апробированных автором методических рекомендациях по оценке инвестиционной привлекательности территорий. Методические рекомендации основаны на интерпретации инвестиционной привлекательности как качества конкурентных позиций территории, оценить которое предложено, используя мультипликативную функцию. С точки зрения целесообразности инвестиционных вложений и в соответствии с выполненными расчетами территории предложено разделять на привлекательные, среднепривлекательные и малопривлекательные.

Разработанные в ходе диссертационного исследования методические рекомендации для определения инвестиционной привлекательности территориальных образований обладают следующими преимуществами: они достаточно просты в использовании, универсальны, легко адаптируются в зависимости от конкретных целей исследования; позволяют перейти от ранговых значений показателей конкурентных позиций территории к использованию количественных и качественных характеристик, что повышает точность исследования; позволяют учитывать влияние на инвестиционную привлекательность территории как позитивных, так и негативных факторов. В мето дических рекомендациях определены принципы распределения территорий по уровням инвестиционной привлекательности на основе АВС-анализа.

Получило дальнейшее развитие реформирование межбюджетных инвестиционных отношений в Украине, в частности предложено формировать их на основе показателя инвестиционной привлекательности территориальных образований с использованием инвестиционных трансфертов, исходя из необходимости улучшения инвестиционного климата как государства в целом, так и отдельных территориальных образований. Предложена схема определения объема денежных средств, передаваемых из вышестоящего бюджета нижестоящим на инвестиционные цели.

Усовершенствована схема формирования государственного и территориальных бюджетов развития, основной задачей которых является обеспечение финансирования реализации комплекса государственных инвестиционных проектов. Предложено составлять бюджет развития в виде совокупности взаимосвязанных комплексных программ и специальных планов, содержащих сведения об источниках доходов и направлениях расходования инвестиционных ресурсов, структуре и величине территориальных заимствований и территориальной задолженности, порядке и объеме финансирования инвестиционных проектов, обслуживания и погашения долговых обязательств, управления финансовыми потоками.

Разработана модель функционирования инвестиционно-заемной системы как постоянно действующего механизма поддержания необходимого объема инвестиционных ресурсов в Украине на основе создания Государственного инвестиционного фонда и его региональных отделений. Формирование инвестиционно-заемной системы в Украине позволит: реализовывать непрерывный процесс движения средств от инвесторов к объектам инвестирования; обеспечивать привлечение из внутренних и внешних финансовых рынков денежных средств в необходимых объемах, сделать территориальные займы неотъемлемой частью эффективно функционирующего инвестиционного механизма, который способен поддерживать стабильность в государстве и инициировать экономический рост.

Основные результаты диссертационной работы используются Советом по вопросам специальных экономических зон и специального режима инвестиционной деятельности в Донецкой области и Финансовым управлением Донецкого городского совета Донецкой области, а также в учебном процессе Донецкого национального университета при подготовке студентов экономических специальностей.

Ключевые слова: управление, инвестиционная привлекательность, отбор инвестиционных проектов, межбюджетные инвестиционные отношения, бюджет развития, инвестиционно-заемная система.

SUMMARY

Tkachenko, K. L. Governing of the Economy Development on Basing on Activization of the Budgeting and Investing Processes. – Manuscript.

Thesis for the Candidate of Economic Sciences Degree by specialty 08.02.03 – Organization of Management, Planning and Regulation of the Economy. – The Institute of Industrial Economy of NAS of Ukraine, Donetsk, 2002.

The thesis is dedicated to problems of the theoretical and methodological basics of governing management of budget-investment processes in the economy. The definition of categories “an investment potential”, “an investment climate” and “investment attractiveness of territory” is generalized. Existing methods of an assessment of investment attractiveness of a territory is analyzed. It is offered and tasted an improved technique of assessment of investment attractiveness. An essential stages of selection of the state investment projects is described. Principles of formation of interbudget investment relations, outgoing from necessity of improvement of an investment climate for the state, is determined. It is offered a technique of formation of the budget of development of territory. The scheme of function of a