Національна академія наук України

Інститут української мови

Буднікова леся томашівна

УДК 811.162.4’373.611

назви осіб

У сучасній словацькій Літературній мові:

словотвірний аспект

10.02.03 – слов’янські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі словацької філології Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор

Чучка Павло Павлович,

Ужгородський національний університет,

професор кафедри словацької філології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Васильєва Людмила Павлівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри слов’янської філології;

кандидат філологічних наук, доцент

Паламарчук Ольга Леонідівна,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри слов’янської філології.

Провідна установа – Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України,

відділ західно- і південнослов’янських мов,

м. Київ.

Захист відбудеться 15 грудня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства

ім. О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України за адресою:

01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4.

Автореферат розіслано 12 листопада 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І. А. Самойлова

загальна характеристика роботи

Назви осіб – вагома частина лексики слов’янських мов. Називаючи людину, кожна з таких назв одночасно й характеризує її за родом діяльності, зовнішніми рисами, внутрішніми ознаками, ідеологічними переконаннями, місцем у родині, етнічною належністю або територіальним походженням. У слов’янських народів одні з таких назв своїм змістом та структурою сягають ще праслов’янської доби, тоді як більшість назв з’явилася вже в період функціонування окремих слов’янських мов, коли, задовольняючи номінативні потреби cуспільства, кожна мова самостійно використовувала назвотворчі способи та засоби, успадковані від спільного предка та від новіших сусідів.

Актуальність теми. Творення назв осіб слов’янських мов, які донедавна обслуговували комунікативні потреби бездержавних слов’янських націй, рідко піддавалося дослідженню. У синхронічному і діахронічному аспектах досліджувалися фонетика, морфологія і синтаксис слов’янських мов, тоді як спільне та специфічне у їх словотворі не привертало належної уваги дослідників. Вивчення словотвірної структури назв осіб, особливо таких чисельних як агентивні та атрибутивні назви, є проблемою кожної мови. Адже агентивні назви представляють словотвірний розряд назв осіб, який весь час поповнюється новими утвореннями, які виникають з необхідності називати ту чи іншу особу за новоутвореною професією або видом заняття. Атрибутивні назви осіб охоплюють переважно свої, власне словацькі утворення, в яких досить широко представлена специфіка словацького словотвору і найповніше виявляється творча думка народу.

Словотвір назв осіб у слов’янському мовознавстві вивчено нерівномірно. Найглибше вивчено словотвір назв осіб в українському мовознавстві. Процеси, історія та механізм творення особових назв описані у працях І. І. Ковалика, Л. Л. Гумецької, П. І. Білоусенка, Я. В. Закревської, Т. П. Вільчинської, С. П. Семенюк, Л. Р. Шпачук. Добре досліджено творення назв осіб російської мови (Ю. С. Азарх, Є. А. Василевська, Є. А. Земська, Є. С. Кубрякова, В. В. Лопатін, А. І. Моісеєв, В. Н. Хохлачова). На високому рівні досліджено творення назв осіб чеської мови (М. Докуліл, Ф. Данеш, Й. Кухар, Л. Крупова). На належному рівні досліджується творення назв осіб польської мови (М. Войтила-Свержовська, В. С. Золотова, В. Пом’яновська, М. Бродовсько-Гоновська). Частково досліджено назви осіб болгарської мови (Е. А. Захаревич).

У словацькому мовознавстві окремі питання творення назв осіб також привертали увагу дослідників. Вони цікавили ще А. Бернолака, Л. Штура, М. Гатталу, С. Цамбля, Б. Летца. Але системне дослідження словотвору почалося тільки у ХХ ст. Сучасні процеси творення назв осіб досліджували Я. Горецький, Ф. Буффа, Й. Яцко, Ю. Фурдік, Ш. Пеціар, К. Бузашіова, В. Дуйчікова, Я. Кредатусова, Е. Кучерова, Е. Беранова. Однак дослідження творення назв осіб сучасної словацької літературної мови представлено переважно в науково-публіцистичних статтях, які не дають повного і системного уявлення словотвірної системи словацьких назв осіб.

Розгляд словотвірної структури агентивних і атрибутивних назв осіб словацької мови, який базувався б на системному аналізі відповідного сучасного матеріалу, дотепер ще не проводився. А таке дослідження дозволить виявити не тільки способи та засоби, але й основні закономірності творення агентивних і атрибутивних назв осіб словацької мови, визначити сучасні тенденції словацького словотворення, що стало дуже актуальним для словацької літературної мови після виникнення словацької державності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до теми науково-дослідного напряму кафедри словацької філології Ужгородського національного університету "Проблеми сучасної славістики".

Мета роботи – піддати словотвірному аналізові агентивні та атрибутивні назви осіб словацької мови, виявити домінуючі тенденції у використанні засобів і способів назвотворення сучасної словацької літературної мови. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

1.

2.

а) визначити основні способи творення словацьких агентивних і атрибутивних назв осіб та продуктивність кожного з них;

б) визначити і розкрити продуктивність словотвірних типів, словотвірних моделей, твірних основ і словотворчих формантів аналізованих утворень.

3.

Об’єктом дослідження є агентивні та атрибутивні назви осіб, зафіксовані нормативними словниками сучасної словацької мови.

Предметом дослідження є словотвірна будова агентивних та атрибутивних назв осіб сучасної словацької літературної мови.

Методи дослідження. Основним методом дослідження є описовий метод та його основні прийоми інвентаризації та систематизації мовних одиниць. У процесі систематизації та опису матеріалу також послідовно застосовується статистичний метод. З лінгвістичних прийомів у цій роботі застосовується прийом словотвірного аналізу номінативних одиниць.

Джерела фактичного матеріалу. Основним джерелом дослідження слугували "Veѕkэ slovensko-ruskэ slovnнk", а також "Slovnнk slovenskйho jazyka", "Krбtky slovnнk slovenskйho jazyka", "Slovnнk slovenskэch nбreин", "Slovensko-ukrajinskэ slovnнk", "Homonymickэ slovnнk" та "Historickэ slovnнk slovenskйho jazyka", які дістали високу оцінку не тільки в середовищі словацьких лінгвістів, але й з боку славістів інших країн. На підставі названих словників укладено картотеку та інверсійний словник з 5698 словацьких агентивних і атрибутивних назв осіб, який слугує додатком до дисертації.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першою спробою комплексно описати творення агентивних і атрибутивних назв осіб сучасної словацької літературної мови на багатому сучасному лексикографічному матеріалі. Завдяки цьому встановлено й описано основні способи і засоби творення агентивних і атрибутивних назв осіб словацької мови, виявлено продуктивні типи та моделі особових назв на теперішньому етапі функціонування сучасної словацької літературної мови.

Результати дослідження мають теоретичне значення, яке полягає в з’ясуванні основних тенденцій та закономірностей деривації назв осіб у сучасній словацькій літературній мові, що може стати підгрунтям для подальших досліджень у ділянці словотворення назв соіб у сучасних слов’янських мовах.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання основних положень, матеріалів та результатів дослідження при підготовці праць з теоретичних і практичних проблем дериватології, порівняльного словотвору та в лексикографічній практиці (зокрема при укладанні словотвірних, тлумачних і перекладних словників словацької мови). Результати дисертації можуть також бути використані у навчальній роботі філологічних факультетів при вивченні словотвору, лексикології, морфології, викладанні сучасної словацької мови, а також при підготовці нових курсів і семінарів.

Особистий внесок здобувача полягає у системному дослідженні механізму творення словацьких агентивних та атрибутивних назв осіб на базі об’ємного лексикографічного матеріалу.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри словацької філології Ужгородського національного університету. Ключові питання та результати дослідження доповідалися на щорічних звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу філологічного факультету Ужгородського національного університету та Філії ІМВ Київського національного університету при УжНУ (2001, 2003, 2004). Окремі питання дослідження були викладені в доповіді на міжнародному науково-методичному семінарі "Перспективи розвитку словакістики в Україні" (Ужгород, 2002 р.) та на 4-й міжнародній конференції "Українсько-словацькі взаємини в галузі мови, літератури, історії та культури" (Ужгород, 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 7 наукових статтях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, 6 таблиць, 2 діаграм, висновків, списку використаних джерел (13 найменувань), списку використаної літератури (186 позицій) та додатка “Інгверсійний словник агентивних та атрибутивних назв соіб словацької мови” (с. 184 – 226). Загальний обсяг роботи – 226 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету й основні завдання, встановлено його новизну, вказано основні джерела дослідження, визначено теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, окреслено форми їх апробації.

У першому розділі “Здобутки і проблеми в дослідженні словотвору особових назв”, який складається з двох підрозділів “Досягнення у вивченні словотвору особових назв словацької мови” і “Проблеми та спірні питання в дослідженні словотвору назв осіб” прослідковується історія вивчення словотвору особових назв у словацькому мовознавстві у ХХ ст., а також визначаються основні проблеми при дослідженні творення назв осіб.

Дослідження словацького словотвору починається ще з ХІХ ст. Вперше на словотвір, як певну систему, звернув увагу А. Бернолак. Питаннями словацького словотворення займалися також Л. Штур, Б. Летц, Я. Дамборський та інші дослідники. Ґрунтовне дослідження творення назв осіб у словацькому мовознавстві починається з 40-их років ХХ ст., коли у ділянці словотвору активно почав працювати Я. Горецький. Саме він обґрунтував теоретичні засади словотвору словацької мови. Вагомий внесок у словацьку дериватологію також зробили К. Бузашіова, Ю. Фурдік, Й. Яцко, Ф. Буффа, Я. Кредатусова та інші дослідники.

У другому підрозділі розглядаються такі спірні питання дослідження словотвору назв осіб, як: а) проблема групування особових назв за лексико-семантичними розрядами, визначення обсягу і меж кожного з розрядів, критерії розмежування, термінологія; б) питання способів творення назв осіб; в) проблеми словотвірної мотивації дериватів; г) питання родо-статевого розмежування особових назв; д) проблема "своїх" і "запозичених" назв осіб.

У другому розділі “Морфологічний спосіб творення особових назв” описуються атрибутивні та агентивні назви осіб чоловічого, жіночого, середнього та спільного родів сучасної словацької літературної мови, утворені суфіксацією та префіксацією, визначається продуктивність і валентність твірних основ та словотворчих формантів при творенні відповідних назв осіб.

Агентивні та атрибутивні назви осіб – найбагатші словотвірні розряди в межах категорії назв осіб. Це різні щодо семантики розряди, але щодо способів та засобів творення дуже близькі. До розряду агентивних і професійних назв осіб (тут і далі використовуємо термін “розряд”, за проф. І. І. Коваликом) зараховуємо іменники, які називають осіб за їх професією, місцем роботи, видом заняття, способом дії, родом діяльності, назви спортсменів, військових та церковнослужителів, а також назви осіб, у семантиці яких закладена дія. До розряду атрибутивних назв зараховуємо іменники, які називають особу за її зовнішністю, внутрішніми якостями, улюбленим заняттям, поведінкою, типом та рисами характеру, віком, тобто назви, в семантиці яких закладена ознака. Об’єднує ці два розряди проміжний, атрибутивно-агентивний розряд назв осіб, до якого належать іменники, в семантиці яких поєднуються і дія, і ознака, наприклад, fajиiar означає особу, яка виконує дію, і особу, для якої ця дія є улюбленим заняттям. В обох розрядах є наявні полісемантичні назви осіб, наприклад, bryndziar, назва, яка означає особу, що виробляє бринзу та особу, яка любить їсти бринзу, тобто назва особи в одному значенні є агентивною, а в другому атрибутивною. Такі назви осіб двічі розглядаємо за їх значенням у кожному із розрядів.

При творенні агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові найпродуктивнішим є суфіксальний спосіб. Для творення агентивних назв осіб чоловічого роду у словацькій мові найвищою активністю відзначається суфікс -бr/-?аr: ihlбr, kabelбr, repбr, nemиinбr, pekбr, pernikбr, voтavkбr, voziar, zubбr. В агентивних назвах осіб словацької мови продуктивними є також суфікси -nнk (иalunnнk, kadernнk, lakovnнk, obuvnнk, povraznнk, ъиtovnнk, tlmoиnнk), -и/-би (brusiи, nakupovaи, podpaѕovaи, potбpaи, umyvaи), -teѕ (budovateѕ, иitateѕ, pestovateѕ, spisovateѕ, ћiadateѕ). Дані суфікси збільшують свою продуктивність за рахунок інших суфіксів, наприклад, суфікса -са (nбjomca – nбjomnнk, nбkupca – nakupovaи або nakupovateѕ). До малопродуктивних серед агентивних назв осіб належать суфікси -бk (odevбk, tatrovбk), -нk (divadelnнk, kormidelnнk), -ca (obhajca, odporca), до непродуктивних – -oљ (gajdoљ), -ът (љpehът), -ъch (hajdъch), -бљ (vartбљ), -eѕ (љpiceѕ), -iљ (koиiљ), -ъr (vincъr), -ic (novic).

Із запозичених суфіксів у межах агентивних назв осіб найпродуктивнішим є суфікс -ist-a, котрий навіть здатний утворювати назви осіб і від слов’янських основ, продуктивністю також вирізняються і суфікси -йr, -or/-tor/-itor/-бtor.

Атрибутивні назви осіб у переважній більшості є відприкметниковими утвореннями із словотвірним значенням „носій ознаки“. У словацькій мові у таких назвах осіб найпродуктивнішими суфіксами є -ес (nedbanlivec, neokrochanec, usmrkanec), -бk (chytrбk, mrzбk), -нk (malichernнk, ohavnнk, maљkrtnнk), -бr (bitkбr, bludбr, klamбr, sloviиkбr), -би (gambби, nohби, strapби, zelenби). Cуфіксами словацької мови, які утворюють тільки атрибутивні назви осіб, є суфікси -och (divoch, slaboch), -oт (beloт, hlvoт). -eт (muиeт, polkeт), -as (mamѕas), -бѕ (hlavбѕ, okбѕ, uchбѕ). Інші суфікси слугують для творення як атрибутивних, так і агентивних назв осіб. До менш продуктивних суфіксів атрибутивних назв осіб чоловічого роду словацької мови належать суфікси -ca, -oљ, -бт, -ko, -aj, до непродуктивних – суфікси -ът, -o, -ъch, -eѕ, -och, -oт, -бѕ, -eт, -as, -iљ, -ъr, -ic.

Твірними основами для агентивних назв осіб у сл мові найчастіше виступають дієслова та іменники, для атрибутивних – прикметники. У словацькій мові атрибутивні назви осіб утворюються і від займенників та числівників.

У межах назв жінок категорій nomina agentis та nomina attributiva кількісно переважають похідні іменники, утворені суфіксацією, причому назви осіб жіночої статі утворюються, як правило, від відповідних чоловічих назв, формуючи в такий спосіб своєрідні родові кореляти, пор. milenec – milenka, podvodnнk – podvodnниka, silбk – silбиka. Подибуються серед жіночих назв і непохідні назви типу baba, striga, teta. Деякі з останніх навіть слугують базою для творення особових назв чоловічого роду (striga – strigфт). З другого боку у словацькій мові трапляються й такі назви жінок, які не мають словотвірних еквівалентів серед чоловічих, а утворені від інших основ, наприклад, dojka (dojiќ), driapaиka (driapaќ), paraиka (pбraќ), rodiиka (rodiќ). Тому в роботі окремо розглядаємо назви жінок, утворені від чоловічих іменувань, та власне жіночі назви осіб.

Найпродуктивнішим суфіксом при творенні назв жінок від чоловічих іменувань виявився суфікс -k-а, який здатний приєднуватися до назв чоловіків як із слов’янськими суфіксами, так і із запозиченими. Суфікс -k-а у словацькій мові навіть починає витісняти інші суфікси, наприклад, суфікс -yт-a. Назви жінок за допомогою суфікса -k-а утворюються від чоловічих іменувань, утворених суфіксами -бr (kuchбrka, sochбrka), -би (flбkaиka, vydieraиka), -nнk/-нk (labuћnниka, sъkromnниka), -бk (paљerбиka, silбиka), -teѕ (cestovateѕka, spisovateѕka), -ec (cviиenka, milenka), -och (hniloљka, slaboљka), -oљ (dudroљka, niktoљka), -aj (lapajka, nedbajka), -an (pijanka, trhanka), -un (krikѕunka, pestunka), -ist-a (klaviristka, scenбristka), -ent (agentka, prezidentka), -йr (inћinierka, trйnerka), -ik (taktiиka, techniиka), -or (prokurбtorka, senбtorka), -бl (fiљkбlka, profesionбlka), -log (meteorologiиka, stomatologiиka), -man (grafomanka, pivotmanka). Продуктивним суфіксом, який утворює назви жінок від відповідних чоловічих іменувань є і суфікс -ic-a/-nic-a. Цей суфікс приєднується до чоловічих назв, утворених суфіксами -нk/-nнk (klobuиnica, ћalobnica), -ec (lakomica, pochabica). Непродуктивними суфіксами назв жінок виявилися суфікси -yт-a та -in-а.

Власне жіночих назв осіб, які не мали б відповідників у чоловічому роді у словацькій мові мало. Переважно це атрибутивні назви жінок. У словацькій мові такі назви осіб утворюються за допомогою форманта -а та суфіксів -k-a/-aиk-a, -d-a/and-a, uѕ-a, -uљ-a, -uch-a, -ic-a від прикметників, іменників та дієслів, наприклад, babra (babraќ), dudra (dudravб), driapaиka (driapaќ), feљanda (feљ), sopѕanda (sopeѕ), babuљa (baba), иernuљa (иierna), bleduѕa (bledб), babica (baba).

Назви малят у словацькій мові утворюються переважно від похідних та непохідних назв осіб чоловічого роду за допомогою відповідних суфіксів. Причому лексичне значення зберігається, а змінюється тільки граматичний рід. Здебільшого це атрибутивні назви малят. У словацькій мові назви малят утворюються за допомогою суфіксів -и-a, -? (*-кt), -at/-atk-o.

Суфікс -и-a – це розширений варіант суфікса -а(t). За його допомогою утворюються атрибутивні та агентивні назви малят із здрібніло зневажливим відтінком від іменників чоловічого роду. Це назви малят, утворені від іменників чоловічого роду на -ес (chlapиa, neogabanиa, nepodarenиa, ufuѕanиa, usmrkanиa, zasoplenиa), від назв на -бr (rybбrиa) та від непохідних іменників (faganиa, pбnиa, potvorиa). За допомогою суфікса -и-a назви малят можуть утворюватися і без відповідників у чоловічому роді. Здебільшого твірними основами для таких назв виступають дієслова (dojиa, poљkrabиa), числівники (dvojиa, trojиa) та дієприкметники (podhodenиa, prespanиa).

За допомогою суфікса -а (*-кt) у словацькій мові атрибутивні назви малят утворюються від ад’єктивних іменників чоловічого роду (bucѕa, chuпa, piskѕa, љkvrтa) та від чоловічих назв на -бk (prvбиa, љkolбиa, ћobrбиa), -бch (valбљa). При творенні таких назв малят відбувається чергування приголосних k/и, ch/љ. Назви малят утворюються і від непохідних назв чоловічого та жіночого родів (pбтa, ћieтa), причому кінцевий приголосний основи зазнає чергування n/т. За допомогою суфікса -а (t) також утворюються назви, які називають малят незалежно від роду особи (batoѕa, nemluvтa).

За допомогою суфікса -at/-atk-o у словацькій мові утворюються атрибутивні та здрібнілі назви осіб. Твірними основами для таких назв виступають іменники чоловічого роду (chuпatko, neboћiatko), дієприкметники (novorodeniatko, prvorodeniatko), прикметники або дієслова (mazniatko).

У словацькому мовознавстві назви осіб спільного роду не виділяються в окрему категорію. Зібраний нами матеріал засвідчує, що у словацькій мові таки існує майже 20 назв осіб, які називають як жінку, так і чоловіка. Це засвідчує також і професор О. Ісаченко, який указує на невелику кількість іменників спільного роду у словацькій мові. Він стверджує, що така кількість пов’язана з більшою стандартизацією словотвору словацької мови, ніж російської. Переважно це атрибутивні назви, які позначають особу за її внутрішніми якостями, зовнішнім виглядом або поведінкою (baba, kalika, koќuha, maљkara, ohava, ohyzda, ozruta, paљmaga, paskuda, pѕuha, pofa, potvora, trubeѕa, љpata, ћalobaba). Близько 10 із цих назв осіб спільного роду у словацькій мові утворено за допомогою суфіксів -in-a (podlina), -dl-o (mravиadlo), -’uh-a (pѕuha), інші назви – непохідні. Твірними основами для таких назв виступають здебільшого дієслова та прикметники.

Префіксальний спосіб – непродуктивний при творенні агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові. Атрибутивні та агентивні назви осіб утворюються за допомогою 18 префіксів. Серед агентивних назв осіб найпродуктивнішими є префікси pod-, nad-, pseudo-, vice- (podpredseda, podnotбr, nadlesnнk, pseudoumelec, viceprezident), серед атрибутивних – anti-, ne-, pred- (antitalent, nefajиiar, predtaneиnнk). До непродуктивних префіксів при творенні агентивних та атрибутивних назв осіб словацької мови належать префікси sъ-, pa-, od- (sъbeћec, pavedec, odѕud).

У словацькій мові агентивних чи атрибутивних назв осіб, утворених префіксально-суфіксальним способом, не виявлено.

У третьому розділі “Словоскладання і основоскладання як спосіб творення особових назв” у результаті аналізу агентивних та атрибутивних назв осіб з’ясовано, що словоскладання є другим (після морфологічного) найпродуктивнішим способом творення назв осіб. Усі аналізовані назви осіб є слова-композити з двокореневими структурами, які мотивуються двочленними словосполученнями. Встановлено, що атрибутивні та агентивні назви осіб у словацькій мові утворюються за сімома моделями. Найпродуктивнішу модель становлять назви осіб, утворені шляхом поєднання таких частин мови: іменник + дієслово (knihoћrъt, ѕudojed, mдsoћrъt, perohryz, rodoѕub, smrtinos, svetlonos, zlatokop), дієслово + іменник (drћgroљ, kazimнr, kazisvet, meѕhuba, utrinos, vydriduch, vydrigroљ), прикметник + іменник (holoplusk, hrdopysk, novokтaz). Назви осіб типу bielohlбvok, иi?rnovlбska, holopupkби, ѕavoboиek, zlatovlбska є суфіксальними утвореннями, для яких твірними основами слугували складні прикметники bielohlбv?, иi?rnovlбs?. Суфікси -ok, -k-a тут виконують не словотвірну, а тільки субстантивуючу функцію. Малопродуктивною є модель іменник + іменник: bratovrah, knihomoѕ, krбѕovrah. До непродуктивних у словацькій мові відносимо моделі займенник + іменник (sebevrah), прислівник + дієслово (darmober, darmoљѕap, mбrnotrat), числівник + іменник (desaќbojбr, dvojbojбr, dvojstovkбr).

У словацькій мові наявні також атрибутивні та агентивні назви жінок, утворені словоскладанням і основоскладанням, але мотивовані безпосередньо синтагмою, а не іменниками чоловічого роду. Здебільшого це назви осіб, утворені за моделлю: прислівник + дієслово + суфікс -к-а (radodajka – „nemravnб ћena, prostitъtka“).

Поряд із усіченими складними назвами осіб словацької мови, які становлять помітну групу назв, уживаються також неусічені складні назви та назви, ускладнені словотворчими афіксами. У словацькій мові деякі з цих назв є словотвірними дублетами (иarodej – иarodejnнk, samovrбh – samovraћednнk). У словацькій мові функціонує понад 60 атрибутивних та агентивних назв осіб, утворених словоскладанням або основоскладанням, з вираженою суфіксацією. Здебільшого це назви осіб на -ec (vнnokupec), -би (drevorubби), -nнk/-нk (drevorobotnнk), -бr (rastlinolekбr), -ca (divotvorca).

Значну групу атрибутивних та агентивних назв осіб словацької мови становлять композити, які в першій частині містять прикметник або прислівник polo-, rэchlo-, samo-, spolu-, veѕko-, veѕ-, viac-, vљe-, vysoko-. Дериватологи такі компоненти вважають напівморфемами або префіксоїдами, оскільки вони можуть поєднуватися з будь-якими частинами мови і часто вживаються з узагальненням значення, яке притаманне префіксальним морфемам. У сучасній словацькій мові є також понад 50 запозичених назв осіб, утворених словоскладанням і основоскладанням. При цьому часто запозичується готове складне слово, компоненти якого ще зберігають умотивованість для словака (baletmajster, cechmajster, fotoamater, garбћmajster). Першим компонентом такого композита може бути слово з першою скороченою основою (elektrozvбraи, lesmajster, rбdioopravбr, љйflekбr) або напівкальки (teledivбk). Поряд із ними у словацькій мові є також 170 запозичених атрибутивних та агентивних назв осіб із основами на -fil, -fуb, graf, -lуg, -man, які нині вважаються вже суфіксоїдами (anglofуb, citatoman, hungarofil, pivotman, srbofil, superman).

Субстантивовані назви осіб у словацькій мові віддають перевагу синтаксичному зв’язку керування і утворюються за моделями: іменник + дієприкметник – dielovedъci, stavbyvedъci, vlakvedъci; прислівник + дієприкметник – mimoidъci, okolosediaci, okolostojaci, protiidъci; числівник + дієприкметник – prvorodenэ.

У четвертому розділі “Лексико-семантичний спосіб творення назв осіб” розглядаються назви осіб, утворені метафоризацією і метонімізацією та класифікуються за словотвірними моделями. При цьому застосовується принцип опису словотвірних моделей "від назви до назви", запропонований Л. Р. Шпачук. Відповідно до класифікації Л. Р. Шпачук, зібраний матеріал поділяється за сферами його використання на 5 лексико-семантичних груп: від назв сфер життя й діяльності людини; від назв об’єктів та предметів побуту; від назв тваринного світу; від назв рослинного світу; від назв природних явищ або станів. Розділ складається з двох підрозділів “Назви осіб, утворені метафоризацією лексем” і “Назви осіб, утворені метонімізацією лексем”.

У першому підрозділі “Назви осіб, утворені метафоризацією лексем” розглядаються метафоричні назви осіб словацької мови за лексико-семантичними групами та словотвірними моделями.

Метафоричні назви осіб у словацькій мові лексико-семантичної групи "від назв сфер життя й діяльності людини" утворюються за такими моделями: а) від міфоніма до назви особи (љkriatok – "nadбvka dieќaќu alebo malйmu иloveku" [KSSJ], trpaslнk – "иlovek vzrastom pripomнnajъci trpaslнka" [KSSJ], valibuk – "silбk" [KSSJ], valihora – "silбk" [KSSJ]); б) від назви професії або роду діяльності людини до назви особи (fiљkбl – "mъdry alebo prefнkanэ иlovek, љpekulant" [KSSJ], fidlikбr – "fuљer" [KSSJ], kat – "muиiteѕ, tyran" [KSSJ], љarha – "ukrutnэ иlovek"[KSSJ]); в) від біблійної назви до назва особи (apoљtol – "hlбsateѕ, љнriteѕ nejakej idey" [KSSJ], farizej – "pokrytec" [KSSJ], goliбљ – "silбk" [KSSJ], judбљ – "zradca" [KSSJ], kain – "vrah" [KSSJ], lazбr – "zmrzaиenэ alebo chorэ иlovek" [KSSJ], madona – "cnostnб a peknб ћena" [KSSJ], rebeka – "zlб papuѕnatб ћena" [KSSJ]); г) від назви соціального статусу до назви особи (chlebodarca – "dobrodejnэ иlovek" [KSSJ], otrok – "иlovek celkom ovlбdnutэ nieиim, zбvislэ od niekoho" [KSSJ], otrokбr – "utlбиateѕ, tyran" [KSSJ], plebej – "prostэ, chudobnэ иlovek" [KSSJ], sedmoslivkбr – "chudobnэ иlovek" [KSSJ], stroskotanec – "иlovek, ktorэ vљetko stratil" [KSSJ]); ґ) від назви релігійної належності до назви особи (muиenica – "trpiteѕka" [KSSJ], muиenнk – "trpiteѕ" [KSSJ], pohбn – "bezboћnэ иlovek" [VSRS], svetec – "kto vynikб spravodlivosќou, mravnosќou" [KSSJ]); д) від назви родинної належності до назви особи (baba – "zbabelec, bojazlivec, slaboch" [KSSJ], mamka – "starљia ћena" [KSSJ], synбk "oslovenie chlapca" [KSSJ], teta "dospela ћena v oslovenн deќmi" [KSSJ], tatko – "prezэvka starљieho spolupracovnнka" [KSSJ]); е) від назви істоти за віком або статтю до назви особи (baba – "zbabelэ, bojazlivэ иlovek" [KSSJ], decko "o dospelom иloveku, veѕkй dieќa" [KSSJ], mlбпa – "o mladom neskъsenom иloveku" [KSSJ], neviniatko – "nevinnэ alebo nevunu predstierajъci иlovek" [KSSJ]).

Назви осіб лексико-семантичної групи "від назв об’єктів і предметів побуту" у словацькій мовs утворюються за такими моделями: а) від назв предметів із дерева до назви особи (drъk – "nadбvka hlъpemu иloveku" [KSSJ], љtangѕa – "vysokэ chudэ иlovek" [KSSJ]), б) від назви іграшки до назви особи (pajac – "kto vtipnэm konanнm vzbudzuje veselosќ" [KSSJ], pimprlнk – "o иloveku nнzkйho vzrastu" [KSSJ], robot – "иlovek mechanicky konajъci svoju prбcu" [KSSJ]); в) від назви кухонного начиння або предметів шиття до назви особи (varecha – "vљeteиnэ иlovek, kto sa rбd mieљa do cudzнch vecн" [KSSJ], љidi?lce, љidlo – "vrtkэ, neposednэ иlovek" [KSSJ), г) від назви продукту харчування до назви особи (buchta – "malб tuиnб ћena, pohodlnэ, pasнvny иlovek" [KSSJ], buchtiиka – "malб tuиnб ћena" [KSSJ], hlъb – "nadбvka sprostйmu иloveku" [KSSJ]), ґ) від назви старого, непридатного предмета або різних відходів до назви особи (bobиek – "malй dieќa" [KSSJ], иrep – "o starom иloveku" [KSSJ], vecheќ – "o menej cennom иloveku" [KSSJ]).

Назв осіб лексико-семантичної групи "від назв тваринного світу" у словниках словацької мови зафіксовано 74. Дані назви осіб у словацькій мові утворюються за такими моделями:а) від назви свійської тварини до назви особи (barбn – "tvrdohlavэ alebo hlъpy иlovek" [KSSJ], barбnok – "иlovek miernej, nevэbojnej povahy, neviniatko" [KSSJ], cap – "nadбvka иloveku" [KSSJ], ciciak – "mladэ, neskъsenэ иlovek, sopliak" [KSSJ], kocъr – "zбletnэ muћ" [KSSJ]); б) від назви дикої тварини до назви особи (dravec – "dravэ, bezohѕadnэ иlovek" [KSSJ], dromedбr – "nadбvka neљikovnйmu иloveku" [KSSJ], hyena – "bezcitnэ иlovek ќaћiaci z neљќastia inэch" [KSSJ]); в) від назви свійського птаха до назви особи (cipka – "o mladej ћene" [KSSJ], hus – "hlъpa, naivnб ћena" [KSSJ], husiиka – "hlъpa ћena" [KSSJ], moriak – "nadutэ иlovek" [KSSJ]); г) від назви птаха до назви особи (lastoviиka – "o mladej peknej ћene" [KSSJ], pбva – "pyљnб ћena" [KSSJ], trasorнtka – a) "nesmelэ иlovek, bojko", b) "afektovanб alebo paradivб ћena" [KSSJ], vtбиik – "prefнkanec" [KSSJ], vtбk – "prefнkanec, huncъt" [KSSJ]); ґ) від назви плазуна до назви особи (had – "faloљnэ иlovek" [KSSJ], jaљterica – a) "faloљnб, zlomyselnб ћena", b) "vrtkб ћena" [KSSJ], zmija – "faloљnэ иlovek, zradca" [KSSJ]); д) від назви водної істоти до назви особи (mдkkэљ – "slaboch" [KSSJ], pulec – "malй dieќa" [KSSJ], љќuka – "neиakane iniciatнvny, kritнcky, ъspeљnэ иlovek" [KSSJ], ъhor – "ъlisnэ иlovek" [KSSJ]); е) від назви комахи до назви особи (bzdocha – "nadбvka zapбchajъcemu иloveku" [KSSJ], hnida – "bezvэznamnэ alebo prнћivnickэ иlovek" [KSSJ], pavъk – "priћнvnнk, koristnнk" [KSSJ], srљeт – "popudlivэ иlovek" [KSSJ], trъd – "leтoch, povaѕaи, prнћivnнk" [KSSJ]).

Метафоричні назви осіб лексико-семантичної групи "від назв рослинного світу" утворюються за такими моделями: а) від загальновживаної назви рослини до назви особи (chren – "ќuќmбk, hlupбk" [KSSJ], mrkva – "nadбvka neschopnйmu иloveku" [KSSJ]); б) від назви екзотичної рослини до назви особи (citlivka – "precitlivenб osoba" [KSSJ], fialka – "morбlne pochybnб osoba" [KSSJ], mimуza – "citlivб osoba" [KSSJ]).

Назв осіб лексико-семантичної групи “від назв природних явищ або станів” у словацькій мові небагато. Словниками словацької мови зафіксовано назви hviezda – "vynikajъci a populъrny umelec, љportovec" [KSSJ], lъmen – "kto vynikб bystrosќou" [KSSJ], stбlica – "umelec so stбlou vysokou vэkonnosќou a popularitou" [KSSJ].

У другому підрозділі „Назви осіб, утворені метонімізацією лексем“ розглядаються метонімізовані назви осіб. У словотворенні метонімія виявляється при переосмисленні лексичного значення твірної основи в бік його розширення або звуження. Отже, у назвах осіб типу donchuan, donkichot відбувається розширення значення від власної назви до загальної, у назвах типу talian, љkуt та назвах абстрактних ознак, як fenomйn, dobrota, відбувається звуження лексичного значення. На основі цього виділяємо три моделі творення назв осіб метонімізацією: а) від власної назви до апелятивної назви особи (cezбr – "иlovek spravajъci sa ako cisбr" [KSSJ], donchuan – "zvodca ћien, zбletnнk, sukniиkбr" [KSSJ], donkichot – "rojko, idealista fantasta" [KSSJ], herkules – "silбk" [KSSJ]); б) від абстрактної ознаки до назви особи (иudo2 – "иudбk" [НS], dobrota2 – "dobrбk" [НS], duљa2 – "milб, uprimnб osoba" [НS], existencia – "osobnosќ, иlovek" [KSSJ], fenomйn – "о vynikajucom иloveku" [KSSJ]); в) від етноніма до апелятивної назви особи (cigбт – "klamбr, lъhar" [KSSJ], љkуt – "lakomec, skupбт, ћrgloљ" [KSSJ], talian – "иlovek, s ktorэm sa nedб dohovoriќ" [KSSJ]).

У словацькій мові метафоризуються назви: 1) рослин, предметів, істот, які добре відомі людині, повадки або звички яких добре вивчені людиною або відразу впадають у вічі; 2) рослин або тварин, які вирізняються своєю незвичністю, екзотичністю. Здебільшого дані назви позначають негативні риси людини, на які вказують, аби людина усувала їх і більше не повторювала. Також у деяких випадках у словацькій мові одна назва має по два метафоричні значення.

У п’ятому розділі “Морфолого-синтаксичний і нульсуфіксальний способи творення назв осіб” розглядаються агентивні і атрибутивні назви осіб словацької мови, утворені морфолого-синтаксичним та нульсуфіксальним способами, визначається їх продуктивність та словотвірні моделі. Цей розділ складається з двох підрозділів “Морфолого-синтаксичний спосіб” та “Нульсуфіксальний спосіб”.

У першому підрозділі відзначається, що морфолого-синтаксичний спосіб – один із вагомих продуктивних способів творення агентивних та атрибутивних особових назв у словацькій мові. У літературі цей спосіб називають по-різному: морфолого-синтаксичним (за І. І. Коваликом, В. В. Виноградовим), семантико-морфологічним (за М. М. Шанським), конверсією (за О. І. Смирницьким). Найчастіше у мові відбувається процес переходу інших частин мови у іменники, тобто субстантивація. Як зазначає Й. О. Дзендзелівський, субстантивовано можуть уживатися усі без винятку частини мови, але найчастіше субстантивуються прикметники та дієприкметники.

Субстантивовані атрибутивні та агентивні назви осіб у словацькій мові утворюються за такими моделями: а) прикметник > іменник – у словацькій мові найчастіше субстантивуються прикметники, які позначають особу за зовнішнім виглядом, психічним складом, рисами характеру або за її віком. Це такі назви, як domбci, dospelэ, neboћskэ, nemэ, neznбmy, premilэ, rovnэ, sprostэ, starэ, љmatlavэ, teplэ, znбmy. Майже усі назви чоловічого роду мають відповідники у жіночому роді: domбca, milб, nebohб, neborkб, neboћskб, premilб, neznбma, starб, ћenskб. Однак трапляються й назви, які з об’єктивних причин указують на ознаку, притаманну тільки жінкам, наприклад, samodruhб, tehotnб. Агентивних же назв осіб, утворених за даною моделлю, у словацькій мові дуже мало (всього 6 назв). Це назви осіб чоловічого та жіночого родів типу katechйtsky, majstrovб, ministrovб, politickэ, prevelebnэ, radcovб; б) дієприкметник пасивного стану > іменник – у словацькій мові найчастіше субстантивуються дієприкметники пасивного стану, які позначають осіб за професією, за дією, яку вони виконують (або над ними виконується) та за родом діяльності. Це такі назви осіб, як menovanэ, nezamestnanэ, obћalovanэ, poddanэ, prнsaћnэ, prнtomnэ, recepиnэ, rotnэ, spoluobvinenэ, skъљanэ, vyvolenэ. Деякі з назв мають відповідники у жіночому роді типу obћalovanб, predstavenб, recepиnб, skъљanб, spoluobvinenб, spoluobћalovanб, triedna. Наявні також назви, які означають рід діяльності, який виконують тільки жінки. Це такі назви осіб, як bytnб, chyћnб, komornб. Атрибутивні ж назви осіб за даною моделлю утворюються рідше, ніж агентивні. Це здебільшого назви чоловічого і жіночого родів, які називають осіб за зовнішністю, поведінкою, характером, станом здоров’я: nemocnэ, pocestnэ, prvorodenэ, ranenэ, skalnэ, umretэ, umretб, vyvolenб, zabitэ, zamilovanэ; в) дієприкметник активного стану > іменник – найчастіше субстантивуються дієприкметники на -ъc-?, -ac-н, які позначають особу за характером її поведінки або способом виконання чогось. Це такі назви осіб, як cestujъci, kupujъci, mimoidъci, okoloidъci, okolosediaci, okolostojacн, protiidъci, spolubэvajъci, spiaci, veriaci. Майже до всіх таких назв за аналогією утворюються і відповідники жіночого роду: cestujъca, umierajъca, spoluveriaca, spolucestujъca, spolubэvajъca, spiaca, prijнmajъca. Активні дієприкметники на -l-э, субстантивуючись, називають осіб за ознакою або за віком: dospelэ, priљlэ, zomrelэ, zosnulэ. Субстантивовані агентивні назви називають осіб здебільшого за їх професією, посадою або діяльністю, яку вони виконують. Такі назви осіб часто вживаються, коли у мові відсутній іменник на позначення даної професії. Це такі назви осіб, як dielovedъci, prednaљajъci, predsedajъci, skъљajъci/skъљajъca, љtudujъc?/љtudujъca, ъиinkujъci/ъиinkujъca, vedъci/vedъca, vlakvedъci. Дані назви осіб не виступають синонімами до близьких назв, утворених морфологічним способом, наприклад, cestujъci – cestovateѕ, kupujъci – kupec, pracujъci – pracovnнk; г) займенник > іменник – у словацькій мові за даною моделлю утворено всього 5 атрибутивних назв осіб чоловічого та жіночого родів від присвійних та неозначених займенників. Це такі назви, як mфj (mфj manћel), moja (moja ћena), nikto (bezvэznamnэ иlovek), tvoj (tvoj manћel), tvoja (tvoja ћena).

Нульсуфіксальний спосіб – непродуктивний спосіб творення особових назв у словацькій мові. У мовознавчій літературі його називають по-різному: зворотним або регресивним способом (І. І. Ковалик), способом заміни флексій (І. Тимофєєв), конверсією (І. Мельничук), нульовою суфіксацією (В. В. Лопатін, Ю. С. Азарх, В. О. Горпинич), усіченням або нульсуфіксальним способом (С. Є. Панцьо). Взявши за основу визначення нульсуфіксального способу І. І. Коваликом, проводимо словотвірний аналіз назв осіб. Встановлено, що у словацькій мові нульсуфіксальним способом утворено майже 20 назв осіб. Це здебільшого назви іншомовного походження, які позначають осіб за професією або родом занять і утворюються від іменників: agronуm, anбtom, architekt, astronуm, demagуg, dramaturg, ekonуm, estйt, etik, chirurg, logopйd, metalurg, ortopйd, stratйg, telepat, teozof, tragйd. Від назви жінки нульсуфіксальним способом утворена і назва чоловічого роду, як prostitъt (prostitъtka). Від дієслів у словацькій мові утворено декілька агентивних назв осіб: kibic (kibicovaќ), љpeh (љpehovaќ).

У Висновках викладено основні результати дослідження.

1. Словники сучасної словацької літературної мови фіксують 3574 агентивні та 2124 атрибутивні назви осіб (разом 5698), що становить 8% загальної кількості іменників сучасної словацької мови.

2. Агентивні та атрибутивні назви осіб словацької мови утворюються п’ятьма способами – морфологічним, слово-основоскладанням, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним та нульсуфіксальним, з яких найпродуктивнішим є морфологічний (89,6%), менш продуктивними – слово-основоскладання (4%) та лексико-семантичний (3,6%), малопродуктивним – морфолого-синтаксичний (2,4%), непродуктивним – нульсуфіксальний спосіб (0,4 %).

3. У творенні агентивних та атрибутивних назв осіб морфологічним способом суттєво переважає суфіксація (88,4% назв). Назв осіб, утворених префіксацією, всього 1, 3%, що ще раз підтверджує належність словацької мови до флективного типу.

Словотвірна категорія агентивних назв осіб чоловічого роду представлена 28 словотвірними типами, а словотвірна категорія атрибутивних назв осіб – 61 словотвірним типом із суфіксами слов’янського походження. Словотвірних типів із запозиченими суфіксами серед агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові є двадцять. Твірною основою для агентивних назв осіб виступають іменники (55%), дієслова (40%), прикметники (3,2%) та дієприкметники (1,2%), а для атрибутивних назв осіб – прикметники (35,4%), іменники (25,6%), дієслова (21,9%), дієприкметники (13,3%), числівники (2,5%), займенники (0,5%) та прислівники (0,3%). У межах розряду агентивних назв осіб чоловічого роду найпродуктивнішим суфіксом виявився суфікс -бr, далі – суфікси -nнk, -и/-aи, -teѕ, які збільшують свою продуктивність за рахунок інших суфіксів, наприклад, суфікса -са, малопродуктивними є суфікси -бk, -нk, -ca, непродуктивними – -oљ, -ът, -ъch, -бљ, -eѕ,