НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Чистяков Петро Михайлович

УДК 342.9:35.073.6:347.77.043

КОНТРОЛЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЛІЦЕНЗУВАННЮ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ

12.00.07 – теорія управління;

адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права Запорізького державного університету.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

Шкарупа Віктор Костянтинович,

Національна академія державної

податкової служби України,

начальник кафедри адміністративного права та адміністративної і діяльності

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Пєтков Валерій Петрович,

Кіровоградський юридичний інститут

Національного університету внутрішніх

справ, ректор

кандидат юридичних наук, доцент,

Курило Володимир Іванович,

Національний аграрний університет,

декан юридичного факультету.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України, кафедра адміністративної діяльності (м. Київ)

Захист відбудеться “24” листопада 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.02 в Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул.К.Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м.Ірпінь, вул.К.Маркса, 31.

Автореферат розісланий “19” жовтня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Г. Забарний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що Україна будує правову державу, запроваджує інститути ринкової економіки, йде по шляху створення якісно нового суспільства, орієнтованого на пріоритет загальнолюдських цінностей, визнання особи найвищою соціальною цінністю держави, модифікації функціонального призначення державних органів, запровадження, так званих, “партнерських” взаємовідносин особи і державних органів, що набуває особливого значення у світлі інтеграції нашої держави до Європейської спільноти.

Серед державних органів завжди посідали чинне місце й зберігають його і надалі органи державної податкової служби, реформування організаційно-правової структури та функціонального призначення яких є актуальним завданням органів законодавчої та виконавчої влади в сучасних умовах соціально-економічних, політичних перетворень у нашій державі. Україна зацікавлена у тому, щоб вищезазначені органи і структурно, і функціонально були здатні оптимально і ефективно реалізовувати функції держави. І, перш за все, це стосується найпоширенішої, найпріоритетнішої функції органів державної податкової служби України – контролю. У світлі докорінного оновлення господарського законодавства України, і насамперед тієї його частини, яка визначає засади регулювання підприємницької діяльності, як складової господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, контроль вищезазначених державних органів за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, модифікується, змінюються всі елементи його механізму, а це актуалізує відповідні наукові дослідження з тим, щоб отримані результати використати у процесі формування вітчизняного перспективного (у вигляді кодифікованого акту) податкового законодавства, яке на сьогоднішній день є досить розгалуженим, складним, суперечливим, і нагальна потреба прийняття якого вже назріла. Контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, набуває на сьогоднішній день специфічних властивостей, займає самостійне місце у їх загальній контрольній діяльності і вимагає досконалого нормативного (при узгодженні змісту господарського та податкового законодавства) підґрунтя, сформувати яке можна на підставі результатів фундаментальних комплексних наукових досліджень.

У процесі виконання дисертації було використане чинне, раніше діюче законодавство України та зарубіжних країн (зокрема податкове законодавство Російської Федерації, Республіки Молдова, Республіки Бєларусь, Республіки Казахстан), перспективне законодавство (проекти Податкового кодексу України у всіх редакціях, проект Закону України “Про податковий контроль”), наукові праці з філософії права, теорії держави та права, теорії управління, адміністративного, фінансового, податкового, господарського права, юридична публіцистика. Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів: В.Б.Авер’янова, О.Ф.Андрійко, Г.В.Атаманчука, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Д.А.Бекерської, В.Т.Білоуса, Л.Р.Біли, Ю.П.Битяка, А.С.Васильєва, В.М.Гаращука, З.С.Гладуна, І.П.Голосніченка, Л.К.Воронової, С.Т.Гончарука, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, С.М.Клімової, Л.В.Коваля, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, О.В.Кузьменко, М.П.Кучерявенка, П.В.Мельника, Н.В.Нечай, Н.Р.Нижник, В.П.Пєткова, О.П.Полінця, В.І.Полюховича, В.М. Поповича, Л.А.Савченко, А.О.Селіванова, М.М.Тищенка, В.О.Шамрая, В.К.Шкарупи і ряд інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.

Під час написання роботи були проаналізовані та використані також праці відомих вчених-практиків М.Я.Азарова, Ю.О.Єханурова, Ю.Ф.Кравченка, В.М.Москаленко, Ф.О.Ярошенка та інших. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані про діяльність Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області за останні роки. Використано також особистий досвід роботи дисертанта у податкових органах.

В опублікованих роботах містяться оригінальні гіпотези, цікаві ідеї та пропозиції щодо вдосконалення контролю органів державної податкової служби України, які були враховані автором даного дослідження. Разом із тим необхідно вказати на відсутність комплексних досліджень питань контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, що теж зумовлює актуальність роботи.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького державного університету на 2003-2007 р.р., спеціальної науково-дослідної теми “Основні напрями реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0104U004048). Крім того робота виконана в контексті заходів з реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/ 98 та Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженої Указом Президента України від 14.04.2000 р. № 599/2000. Цей напрямок дослідження знайшов підтвердження і в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25.12.2000 р. № /2000.

Мета дослідження – на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних та нормативних джерел, в тому числі й перспективного законодавства, визначити поняття, властивості, організаційно-правовий механізм контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, його генезис у правовій науці та законодавстві, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері та практики його застосування.

Згідно з поставленою метою, завданнями дослідження є:

- аналіз положень сучасної правової доктрини щодо визначення, потенціалу державного, фінансового, податкового контролю, співвідношення їх із суміжними правовими поняттями, визначення особливостей контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, визначення його ролі і місця в контрольній діяльності зазначених державних органів;

- аналіз генезису контролю органів державної податкової служби України взагалі і за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню зокрема, у правовій науці та законодавстві;

- системний аналіз механізму контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню;

- визначення основних особливостей підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, як об’єкту контролю органів державної податкової служби України;

- узагальнення зарубіжного досвіду наукового дослідження та нормативного регулювання контролю податкових органів за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню;

- визначення основних перспектив розвитку контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню.

Об’єкт дослідження – сукупність суспільних відносин у сфері контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню.

Предмет дослідження – організаційно-правовий механізм контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню; чинне законодавство та система наукових поглядів і розробок стосовно оптимізації контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню.

Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правовий, експертних оцінок тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються у сфері контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. Історико-правовий метод передбачає вивчення контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, у його розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.2, розділ 3), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні суб’єктів відповідного контролю як певної структури (підрозділ 1.3), логіко-семантичний для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). Істотного значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє відмежувати контроль органів державної податкової служби України від суміжних правових понять, виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду нормативної регламентації та практичного здійснення контролю відповідних державних органів за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню (розділ 3), соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.3, 2.1, 2.3, розділ 3). Методи моделювання, аналізу та синтезу були використані при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкту, його певною мірою комплексний характер передбачає у своєму вивченні застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3), поєднання критичного і раціонального (1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3), порівняльно-ретроспективного (1.2), єдності логічного та системного підходу.

Використання синергетичного наукового напрямку та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню організаційно-правового механізму контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, в сукупності всіх його елементів, єдності соціального змісту та юридичної форми, що сприяло підвищенню наукового й практичного значення отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим питанням контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню. Дане дослідження обґрунтовує низку наукових положень та висновків, нових у теоретичному та практичному аспектах, кінцеві результати якого виносяться на захист. Наукова новизна полягає у таких результатах:

- уперше – визначено поняття, властивості, мету, завдання, функції, гарантії, комплексний характер об’єкту контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню; визначено особливість, місце і роль цього різновиду контролю в системі податкового контролю;

- проаналізовано генезис контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, що підлягає ліцензуванню, у вітчизняній правовій науці та законодавстві, виділено певні етапи та їх специфіку;

- обґрунтовано концепцію переходу до спрощеної моделі взаємовідносин між органами державної податкової служби України та суб’єктами підприємницької діяльності, діяльність яких підлягає ліцензуванню, при здійсненні контролю;

- систематизовано зарубіжний досвід (Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Республіки Молдова та Республіки Казахстан) нормативного регулювання контролю податкових органів за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, визначено конкретні напрямки його запозичення;

- окреслено тенденції подальшого розвитку контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, його наукового дослідження та нормативної фіксації;

- удосконалено – питання співвідношення контролю органів державної податкової служби України із суміжними правовими поняттями;

- класифікаційний розподіл контролю органів державної податкової служби України і взагалі податкового контролю на різновиди;

- дістало подальшого розвитку визначення та класифікація методів контролю органів державної податкової служби України.

Практичне значення одержаних результатів дослідження може вимірюватися одразу за кількома параметрами: у науково-дослідній діяльності – результати дисертаційного дослідження поглиблюють існуючі уявлення про контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, і можуть бути використані для подальших наукових досліджень; у правотворчій та правозастосовчій діяльності запропоновані в дисертаційній роботі рекомендації можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства, розробки перспективного законодавства (при обговоренні та прийнятті спочатку окремого законодавчого акту про контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, а пізніше і проекту Податкового кодексу України), а також оптимізації практичної роботи органів державної податкової служби України; у навчальному процесі результати дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право України”, “Податкове право України”, враховані при підготовці навчально-методичної літератури, статей, тез та наукових повідомлень.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного та адміністративного права Запорізького державного університету, використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Запорізького державного університету (акт впровадження від 30.06.2004 року), Національної академії державної податкової служби України (акт впровадження від 12.05.2004 року). Результати дослідження впроваджено у діяльність Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (акт впровадження від 07.04.2004 року). Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на п’яти науково-практичних та наукових конференціях: науковій конференції курсантів, студентів та молодих науковців “Науковий потенціал майбутньої України на шляху до Європейської інтеграції” (Академія митної служби України, м.Дніпропетровськ, 26 березня 2004 року), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (Національна академія ДПС України, м. Ірпінь, 16 квітня 2004 року), V Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (Національна академія ДПС України, м.Ірпінь, 13-14 травня 2004 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запорізький юридичний інститут МВС України, м.Запоріжжя, 28-29 травня 2004 року), щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запорізький державний університет, м. Запоріжжя, 30 червня - 1 липня 2004 року).

Публікації. Основні висновки авторських досліджень знайшли відображення у шести опублікованих наукових статтях та тезах доповідей на наукових конференціях, чотири з яких надруковані у юридичних фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують шість підрозділів, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 198 сторінок, з них список використаних джерел - 26 сторінок. Список використаних джерел складається із 298 найменувань. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення і результатами виконаного дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими програмами і планами, об’єкт і предмет, мета і завдання, методи дослідження, наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробації результатів дослідження.

Розділ І “Контроль як функція органів державної податкової служби” складається із трьох підрозділів. У першому підрозділі “Поняття, властивості державного контролю та його види. Фінансовий і податковий контроль органів державної податкової служби України як різновиди державного контролю” дисертантом звертається увага на комплексний характер контролю, завдяки чому він досліджується вченими-економістами, соціологами, філософами, фахівцями у галузі державного управління, юристами, при цьому останні розглядають державний контроль – різновид контролю, як форму, метод, вид, принцип, засіб забезпечення законності, функцію державного управління. У роботі обґрунтовується доцільність розгляду державного контролю саме як функції державної діяльності взагалі, і державного управління зокрема, як інтегруючого засобу перевірки загальної спрямованості державної діяльності і водночас перевірки досягнення кінцевого результату управлінської діяльності та здійснення її на певних етапах. За допомогою державного контролю забезпечується злагоджена, чітка робота органів державної виконавчої влади, добросовісне та якісне виконання посадовими особами, всіма державними службовцями наданих їм прав та сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків для забезпечення добробуту населення. На підставі аналізу різноманітних джерел виділяються властивості державного контролю: він є складовою частиною державної діяльності, складовою соціального контролю, здійснюється спеціальними суб’єктами - спеціально-уповноваженими державними органами (посадовими особами), має економічний характер, постійну основу, державно-владну природу, активний характер, що передбачає оперативне втручання уповноважених державних органів у діяльність об’єктів, можливість застосування заходів примусу у разі виявлення порушень чинного законодавства, наявність яких дозволила дисертантові відмежувати його від нагляду, обліку, моніторингу, аудиту й одночасно формулювати пропозиції щодо усунення термінологічної плутанини у правовій доктрині та чинному законодавстві. Класифікація різновидів державного контролю за різними критеріями (за обсягом контрольних повноважень, за часом здійснення, за взаємозв’язком суб’єкта і об’єкта, за суб’єктом здійснення, за цільовим призначенням, за сферою реалізації тощо) дозволила виділити фінансовий контроль як самостійний різновид державного контролю, а його видовий розподіл – податковий контроль як специфічний вид фінансового контролю, який здійснюється органами державної податкової служби та іншими контролюючими органами, спрямований на забезпечення дотримання податкового законодавства суб’єктами, які реалізують податковий обов’язок або забезпечують його реалізацію. Аналіз численних специфічних ознак останнього дозволив дисертантові розмежувати податковий контроль і контроль органів державної податкової служби як його складову і одночасно сформулювати пропозиції щодо визначення їх офіційного статусу.

У другому підрозділі “Генезис контролю органів державної податкової служби України у вітчизняній правовій науці та законодавстві” визначається, що контроль органів державної податкової служби пройшов певний період свого розвитку як у вітчизняній правовій науці, так і у законодавстві. Безперечно його генезис у правовій доктрині не відрізнявся стабільністю, що і дало змогу дисертантові виділити кілька етапів із детальним аналізом специфіки кожного. В цілому, у вітчизняній науці спостерігається певна тенденція щодо дослідження контролю органів державної податкової служби, починаючи від згадування його серед функцій органів із посиланням на положення нормативно-правових актів, які визначають загальні правові засади функціонування податкових органів, до формулювання його визначення (переважно з 1993 року), ознак й аналізу правового підґрунтя. Однак традиційно пріоритетним напрямком наукового дослідження відповідного контролю, починаючи з 1990 року, був аналіз його методів – перевірки та ревізії. А це певним чином наклало свій відбиток на результати відповідних досліджень, обумовило їх однобічний характер. В сучасній правовій науці ситуація дещо змінилася, оскільки увага вчених зосереджується на дослідженні контролю органів державної податкової служби як самостійного правового інституту, що й визначає пріоритети доктринального дослідження. Дисертантом обгрунтовується існування в Україні кількох наукових шкіл, представники яких займаються детальним дослідженням проблемних питань податкового права взагалі, і контролю органів державної податкової служби зокрема, що позитивно впливає на деталізацію наукових досліджень, створює можливість для поглибленого вивчення потенціалу контролю відповідних державних органів.

В дисертації підкреслюється, що генезис нормативної регламентації контролю органів державної податкової служби також характеризується стадійністю, та виділяється три етапи фіксації його у вітчизняному законодавстві (1990-1996 р.р., 1996-1999 р.р., 1999 – до цього часу) із детальним визначенням специфіки кожного, починаючи від закріплення відповідного різновиду контролю в системі функцій органів державної податкової служби в нормативно-правовому акті законодавчого характеру, трансформації змісту та призначення разом із модифікацією організаційної структури зазначених органів і детального регулювання процесуального режиму на рівні численних підзаконних нормативно-правових актів, до розробки перспективного законодавства із виділенням його як самостійного правового інституту і зосередження засад в єдиному законодавчому нормативно-правовому акті, а потім у складовій кодифікованого акту, що є оптимальним рішенням на сучасному етапі правотворчого процесу у нашій державі.

У третьому підрозділі “Специфіка контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню” визначається, що останнім часом у контексті соціально-економічних, політичних перетворень у нашій державі, переосмислення призначення державних органів, серед яких чинне місце посідають органи державної податкової служби України, запровадження нової моделі партнерських взаємовідносин між суб’єктами податкових правовідносин, намітилася тенденція до спеціалізації відповідного контролю за його напрямками, а відповідно і виділення його видів, серед яких чинне місце посідає контроль за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню. Останній набуває особливої актуальності у світлі докорінного оновлення нормативних засад господарської, і її складової частини – підприємницької діяльності. Його особливість обумовлена, насамперед, об’єктом, на який спрямовуються контрольні повноваження органів державної податкової служби України, який має комплексний, поліструктурний характер і включає кілька складових – діяльність, яка підлягає нормативній регламентації щодо правильності, повноти нарахування та своєчасності і повноти сплати податкових платежів, а також підприємницька діяльність, як вид господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Контроль зорієнтований на чітко визначене коло суб’єктів правовідносин, тобто лише тих, які займаються підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, адже не будь-яка діяльність взагалі і підприємницька зокрема в Україні, підлягає відповідній процедурі. Специфікою контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, є й комплексне правове підґрунтя, яке поєднує податкове, адміністративне законодавство та законодавство про ліцензування підприємницької діяльності, що істотно ускладнює його практичну реалізацію. Це вимагає здійснення систематизації правового базису контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, спочатку у вигляді окремого законодавчого акту, а пізніше – окремої складової частини (розділу, глави) кодифікованого акту – Податкового кодексу України. Окрім того не слід забувати і про розпорошеність джерел інформації, яка необхідна для проведення відповідного контролю. Оскільки для здійснення контролю з боку органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, потрібні данні не тільки про дотримання суб’єктами правовідносин податкового законодавства, а й вимог ліцензування, відповідно обсяг інформації та кількість джерел, з яких вони отримуються, суттєво збільшується і за обсягом і за змістом.

У дисертації підкреслюється, що контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, характеризується наявністю, поряд із загальними рисами, притаманними державному контролю та всім його різновидам, й цілим спектром специфічних властивостей, що дозволяє говорити про нього як про самостійний різновид контролю органів державної податкової служби України. У контексті спеціалізації доктринального дослідження контролю органів державної податкової служби України за певними напрямками та активної розробки перспективного законодавства, доцільним вбачається надання офіційного статусу відповідному різновиду контролю і у аспекті використання правової термінології (“контроль органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню”) і закріплення його визначення як “діяльності посадових осіб органів державної податкової служби України, зорієнтованої на встановлення відповідності підприємницької діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, вимогам правильності, повноти нарахування, своєчасності і повноти сплати ними загальнообов’язкових податкових платежів, а також дотримання правил зайняття підприємницькою діяльністю й процедури ліцензування”.

Розділ ІІ “Організаційно-правовий механізм контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню” складається із трьох підрозділів. У першому підрозділі „Підприємницька діяльність, яка підлягає ліцензуванню, як об’єкт контролю органів державної податкової служби України” розглядається природа та особливості об’єкту контрольної діяльності органів державної податкової служби за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню.

У підрозділі узагальнено існуючі в теорії права погляди та думки щодо об’єкта контрольних та фінансово-контрольних правовідносин взагалі, та податково-контрольних зокрема, які стали теоретичною базою для визначення загального об’єкту контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню (пропонується визначати як діяльність підконтрольних суб’єктів, регламентовану нормами податкового та господарського законодавства) та безпосереднього об’єкту (пропонується розглядати як фінансово-господарську діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, її відповідність встановленим законодавчим нормам).

Враховуючи те, що ефективне здійснення контрольної функції органів державної податкової служби України передбачає урахування всіх особливостей, іманентних об’єкту контрольної діяльності, у підрозділі здійснено вивчення новітньої нормативно-правової бази, узагальнення існуючих у доктрині наукових поглядів щодо природи підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Так, досліджено генезис теоретичного осмислення поняття підприємництва, починаючи з ХVII ст., коли у науковий обіг уперше було введено поняття “підприємець” (із фр. entrepreneur - буквально “посередник”), проаналізовано існуюче легальне (законодавче) визначення підприємницької діяльності, необхідність звернення до якого в процесі здійснення контрольної діяльності органів державної податкової служби України переслідує, передусім регулюючу мету, оскільки правовими наслідками такого визначення у даному випадку є: по-перше, підстави для введення вимог, що висуваються до процесу здійснення підприємницької діяльності; по-друге, невиконання цих вимог призводить до застосування заходів відповідальності; по-третє, правові наслідки, що конструюються у податковому законодавстві, будуються згідно з легальним визначенням підприємницької діяльності.

Окрім того, у підрозділі надано характеристику ознак такої діяльності, як притаманних їй певних (інституціонального значення) властивостей. Аналіз теоретичних положень з цього приводу свідчить про те, що, здійснюючи розгляд ознак підприємницької діяльності, правознавці спираються передусім на законодавче визначення. Так, не викликає заперечень майже у всіх науковців виділення таких ознак, як систематичність, самостійність, ініціативність, ризикованість та отримання прибутку як мета підприємницької діяльності. Традиційно доповнюють цей перелік також ознакою легальності. Слушною є й пропозиція доповнити вищенаведений перелік такою ознакою, як професійність, розглянуто питання співвідношення її із економічною та господарською діяльністю.

Змістовний аналіз поняття “підприємницька діяльність” зумовлює також визначення у підрозділі питання співвідношення його з іншими поняттями, такими як “економічна” (за своїм змістом підприємницька діяльність є економічною діяльністю по створенню матеріальних та нематеріальних благ) і “господарська діяльність” (підкреслено, що основною межею, що відрізняє підприємницьку діяльність від господарської є єдність двох цілей підприємницької діяльності – досягнення економічного, соціального результату та отримання прибутку).

У роботі зазначено, що традиційно, за ознакою повноти виконання суб’єктами підприємницької діяльності своїх функцій, їх діяльність може бути поділена на три види: вільна, необмежена чинним законодавством; вільна (ліцензована), яка регламентується чинним законодавством; державна, яка є виключною функцією державних підприємств (установ).

Підкреслено, що ліцензування (від лат. licentia – свобода, право) звичайно є юридичним засобом обмеження підприємницької діяльності, однак засобом необхідним та корисним, який встановлює додаткові правові гарантії нормального функціонування ринкової економіки та конкуренції, він не є штучним інститутом, який обмежує інтереси суб’єктів підприємництва та переслідує при цьому вузьковідомчі цілі – його об’єктивна необхідність зумовлена вітчизняним та зарубіжним історичним досвідом і необхідністю забезпечення захисту основних прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави.

У підрозділі приділено увагу питанню сучасного стану законодавчого регулювання процесу ліцензування, зокрема, критеріям встановлення його необхідності, здійснено класифікацію видів підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню як об’єкта контрольної діяльності органів державної податкової служби України.

У роботі наголошується на необхідності розмежовувати поняття об’єкту та предмету контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню. Загальний об’єкт пропонується визначати як самостійну, ініціативну, систематичну, професійну, ризиковану та спрямовану на отримання економічних, соціальних результатів й прибутку господарську діяльність, яка обмежується державою шляхом встановлення вимог щодо необхідності отримання спеціального дозволу (ліцензії) у встановленому законодавством порядку з метою захисту публічного інтересу; безпосереднім об’єктом - саме фінансово-господарський аспект такої діяльності, регламентований нормами податкового та господарського, а саме підприємницького та ліцензійного законодавства, її відповідність встановленим нормам.

В свою чергу предметом досліджуваного контролю може бути: сукупність документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків (грошові документи; бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, інші документи незалежно від способу подання інформації (зокрема комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, що сплачуються суб’єктами підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню; сукупність документів, пов'язаних з розрахунками за товари (послуги) та їх обліком (розрахункові книжки, книги обліку розрахункових операцій, прибуткові та видаткові касові ордери, касові книги, інші документи, що підтверджують факт розрахунку); показники реєстратору розрахункових операцій, що застосовується для розрахунків за готівку із споживачами; свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; марки акцизного збору тощо.

Наприкінці підрозділу зазначено, що, враховуючи особливий характер підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, який знаходить свій прояв у тому, що така діяльність зачіпає суттєві державні та суспільні інтереси або (за певних умов) може отримати кримінальний напрям, можливо стверджувати про її особливе місце серед об’єктів контролю органів державної податкової служби України, що в цілому зумовлює специфічність і інших елементів організаційно-правового механізму зазначеного контролю.

У другому підрозділі “Принципи, мета, завдання, функції та гарантії контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню” на підставі аналізу існуючих у науці теоретичних конструкцій та відповідних законодавчих положень розкрито особливості таких елементів організаційно-правого механізму забезпечення контрольної діяльності державної податкової служби України у зазначеній сфері, як принципи, мета, завдання, функції та гарантії.

Під принципом контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, у роботі пропонується розуміти вихідну, керівну, основну ідею, що концентрує у собі досягнення науки та практики, виражає соціальні інтереси, виконує функцію загальнонормативного орієнтиру здійснення контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницької діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, спрямована на вдосконалення та ефективність такої діяльності. До таких принципів належать: 1) законність; 2) об’єктивність; 3) гласність; 4) доцільність та цілеспрямованість; 5) поєднання плановості та систематичності; 6) економічність; 7) оперативність; 8) компетентність та професійність; 9) збалансованість публічних та приватних інтересів.

Важливим елементом організаційно-правової характеристики контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, є її цілеспрямованість. У дисертації визначається, що стратегію досліджуваного контролю слід розглядати як соціально детермінований у сфері публічного інтересу, науково обґрунтований результат, на досягнення якого спрямовується процес контрольної діяльності органів державної податкової служби України, а саме - забезпечення дотримання всіма суб’єктами підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, податкового законодавства та встановленого порядку зайняття такою діяльністю.

У дисертації зазначається, що мета контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, конкретизується у завданнях - основних напрямках такої діяльності, які у певних умовах є етапами досягнення поставленої мети зазначеного контролю, а саме: по-перше, забезпечення правильності розрахунку податкового зобов'язання, повноти та своєчасності сплати податку до бюджету, а також законності валютних операцій, здійснюваних суб’єктами підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню; по-друге, забезпечення дотримання встановленого законодавством порядку проведення розрахунків за товари (послуги) суб’єктами підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, операцій з купівлі-продажу іноземної валюти; по-третє, забезпечення дотримання встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності та законодавства в сфері ліцензування (патентування, сертифікації, акцизу тощо); по-четверте, забезпечення виявлення, запобігання та усунення причин правопорушень у зазначених сферах відносин, по-п’яте, забезпечення притягнення винних до відповідальності.

У підрозділі зазначено, що зміст контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю розкривається, зокрема, через зміст і характер функцій, які реалізуються в процесі такої діяльності. Їх на думку дисертанта, можна визначити як обумовлені досягненням мети та підпорядковані вирішенню конкретних завдань основні види зовнішнього прояву діяльності органів державної податкової служби, пов’язані з їх контролюючим впливом на підприємницьку діяльність, яка підлягає ліцензуванню. Під час здійснення контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, реалізуються наступні її функції: 1) фіскальна; 2) регулююча; 3) інформаційна; 4) аналітична; 5) превентивна; 6) правоохоронна; 7) відновлююча.

Наступним елементом організаційно-правового механізму контрольної діяльності органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, у роботі пропонується визнати гарантії забезпечення такої діяльності, які складають свого роду опору контрольної діяльності та покликані створити умови надійності положення всіх суб’єктів контрольної діяльності, сприяти досягненню поставленої мети. До загальних гарантій контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, слід віднести: а) чітке визначення правового статусу учасників контрольної діяльності; б) достатній ступінь врегульованості процедурно-процесуальної регламентації контрольної діяльності; в) підконтрольність, піднаглядовість та підзвітність контрольних органів державної податкової служби України відповідним органам влади та, за певних умов, громадськості; г) встановлення юридичної відповідальності за неналежне здійснення контрольної діяльності; д) матеріально-технічна та інформаційна забезпеченість контрольної діяльності. До спеціальних гарантій належать: а) гарантії органів державної податкової служби України, що здійснюють контрольну діяльність; б) гарантії підконтрольних суб’єктів підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

У третьому підрозділі “Методи і методика контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню” визначається, що методи контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню, це сукупність прийомів, засобів, дій, за допомогою яких встановлюється відповідність діяльності суб’єктів підприємництва вимогам податкового та ліцензійного законодавства України. Багатоманіття суб’єктів, підприємницька діяльність яких підлягає ліцензуванню і щодо якої здійснюється контроль органів державної податкової служби України, специфіка різних видів ліцензованої підприємницької діяльності, їх нормативна база, безпосередня мета та інші чинники обумовлюють і особливість здійснення відповідного контролю щодо них, варіативність його засобів, прийомів, сукупності дій, тобто методів, які постійно змінюються разом із модифікацією всіх елементів механізму контрольної діяльності.

Серед відповідних методів у дисертації виділяються: перевірка, ревізія, обстеження, інспекція, спостереження, при цьому відзначається, що домінуючою була і залишається перевірка як діяльність органів державної податкової служби України щодо дослідження первинної облікової та звітної документації, пов’язаної із сплатою податкових платежів, з метою визначення своєчасності та повноти сплати податків та зборів, правильного ведення податкового обліку, нарахування сум податкових платежів, надання податкової звітності, дотримання вимог законодавства про підприємницьку діяльність, яка підлягає ліцензуванню. Дисертантом детально аналізуються властивості перевірки, її різновиди, серед яких планові (виїзні), позапланові, зустрічні, камеральні, повторні, тематичні, особлива увага приділяється оперативним перевіркам, навколо яких точаться наукові дискусії й має місце суперечливість нормативного підґрунтя, обґрунтовується недоцільність їх існування, в той же час потреба активізації використання обстеження, ревізії. У дисертації проводиться відмежування методів контролю і методики як послідовності вчинення відповідних контрольних дій й аналізується остання щодо кожного методу контролю органів державної податкової служби України із висвітленням позитивних та негативних аспектів. Дисертантом формулюється висновок про те, що у діяльності органів державної податкової служби України у сфері підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню, існує можливість використання численних методів контролю, однак, в основному, вони акцентують свою увагу на перевірці та обстеженні, що відповідним чином знайшло своє закріплення і на нормативному рівні – у значній кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили, що лише ускладнює взаємовідносини вищезазначених органів держави та суб’єктів підприємницької діяльності. У контексті державотворчих та правотворчих процесів, що відбуваються у нашій державі, доцільним вбачається зосередження в єдиному законодавчому акті кодифікованого характеру положень, присвячених висвітленню понять, ознак, видів, засад здійснення перевірок (із розподілом на різновиди, окрім оперативної, відновлення якої на сьогоднішній день не узгоджується із стратегічними напрямками реформування податкових органів і формування їх взаємовідносин з іншими суб’єктами), обстеження, ревізії та моніторингу як методів контролю органів державної податкової служби України, детальному визначенню методики кожного методу контролю, що забезпечить прозорість відповідного різновиду діяльності державних органів і посилить ступінь захищеності прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

У розділі ІІІ “Основні напрямки розвитку та вдосконалення контролю органів державної податкової служби України за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню” на підставі проведеного комплексного вивчення чинного та перспективного вітчизняного й зарубіжного законодавства, наукових та публіцистичних джерел проаналізовані основні тенденції розвитку та вдосконалення контрольної діяльності органів державної податкової служби України у сфері підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

У роботі підкреслено, що передумови розвитку основних напрямків вдосконалення такої діяльності слід шукати у площині вдосконалення більш загальних та глибоких тенденцій до змін у суспільному житті країни, реформуванні її правової системи. Основною концептуальною базою необхідних зрушень та новацій у зазначеній діяльності виступають основні науково-обгрунтовані та соціально-необхідні напрямки адміністративного (пріоритетність „публічно-сервісної” його складової) та податкового (зміщення акцентів на максимально можливе досягнення гармонізації відносин між органами державної податкової служби та суб’єктами підприємницької діяльності) реформування.

У розділі здійснено розгляд існуючих поглядів щодо проблематики гармонізації відносин між контролюючими органами у сфері оподаткування та платників податків. Підкреслено, що зазначене питання має багатоаспектний характер, оскільки складність вирішення зазначеної проблеми зумовлена історично-детермінованими, як економічними та правовими, так і соціальними, зокрема, психологічними та ментальними чинниками, наявністю основного протиріччя – усталеності у реальній дійсності сповідування філософії „патерналізму”, з одного боку, з іншого – проголошення та нагальної необхідності переходу до концепції „публічно-сервісного” призначення діяльності органів виконавчої влади взагалі, і зокрема державної податкової служби, еволюційного руху у напрямку досягнення рівня „партнерських” відносин у зазначеній сфері, відповідної модернізації контрольної діяльності органів державної податкової служби України.

Звідси, випливає необхідність, по-перше, реформування ідеологічних засад контрольної діяльності органів державної податкової служби (і як її різновиду – контролю за підприємницькою діяльністю, яка підлягає ліцензуванню). Інтегруюча мета такої діяльності за цих умов повинна визначатися не тільки у межах забезпечення наповнення бюджету та платоспроможності держави, а й спрямовуватися на забезпечення розвитку підприємницької діяльності та економічного добробуту всього суспільства, підвищення загального рівня податкової культури як платників податків, так і самих працівників контролюючих органів, що логічно зумовлює зміщення акцентів на реалізацію не лише фіскальної та каральної функції, а, передусім, профілактичної, превентивної, методологічної функцій. У цьому контексті неминучі зміни у всьому організаційно-правовому механізмі досліджуваної контрольної діяльності: суб’єкті здійснення