ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
прикарпатський університет
імені василя стефаника
Двіжона Оксана Володимирівна
УДК 159.9.019.4 – 053.6
Психологічні детермінанти
асоціальної поведінки підлітків
19.00.07- педагогічна та вікова психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Івано-Франківськ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,
Прикарпатський університет імені
Василя Стефаника, кафедра соціальної
психології, завідувач.
Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор
Савчин Мирослав Васильович,
Дрогобицький державний педагогічний
університет імені Івана Франка,
кафедра психології, завідувач;
кандидат психологічних наук, доцент
Дідора Марія Іллівна,
Тернопільський державний педагогічний
університет імені Володимира Гнатюка,
кафедра психології, доцент.
Провідна установа – Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України,
лабораторія психології особистості імені П.Р. Чамати, м. Київ.
Захист відбудеться 5 липня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К20.051.04 у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою:
76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.
Автореферат розіслано 3 червня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л. П.Овсянецька
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Вивчення сучасної соціокультурної ситуації та індивідуальних особливостей особистості дозволяє повніше уявити механізм формування нормативної поведінки підлітків і психологічні причини їх вчинків із відхиленнями від звичної соціальної норми.
Переосмислення загальної криміногенної обстановки, аналіз сучасного стану виховання підростаючого покоління з урахуванням соціальних, соціально-психологічних, психологічних та медико-біологічних умов формування особистості підлітків, вивчення недоліків навчально-виховного процесу, прорахунків сімейного виховання, особливостей загострення конфліктів у системі “вчителі – учні”, “батьки – діти”, “діти - діти”, прорахунків у державній політиці щодо неповнолітніх дозволяють визначити психолого-педагогічні чинники асоціальної поведінки неповнолітніх у сучасних умовах.
Результати аналізу літературних джерел та практичного досвіду роботи навчальних закладів засвідчили, що проблема детермінації асоціальних проявів поведінки підлітків ще не дістала достатнього науково-методичного вирішення. Проте певна теоретико-методологічна база для розв’язання відповідних завдань вже створена. Зокрема, вивчаються науково-психологічні основи формування особистості (М.І. Дідора, З.С. Карпенко, А.Б. Коваленко, В.В. Клименко, В.П. Москалець, С.Д. Максименко, І.Д. Пасічник, І.М. Романишин, М.В.Савчин, М.К. Тушкіна, Т.М. Титаренко, М.М. Фіцула, Н.В. Чепелєва, Ю.М. Швалб), вікові психологічні особливості неповнолітніх (М.М. Бабаєв, М.І. Буянов, Т.С. Гурлєва, В.І.Ілійчук, О.М. Коропецька, В.А. Худик), вплив сімейних конфліктів на формування відхилень у поведінці підлітків (Л.С. Алексєєва, Н.М. Апетик, І.А. Белінська, А.К. Дмитренко, П.Є. Мармазинська, Г.М. Міньковський, В.М. Радчук, А.Д. Шестаков), соціально-психологічні аспекти морального становлення неповнолітніх (Н.В.Абдюкова, В.В.Баранов, С.О. Бєлічева, О.Б. Бовть, П.В. Вівчар, І.М. Гоян, І.І. Карпець, Л.Е. Орбан-Лембрик, А.М.Яковлєв) психологічні аспекти профілактики асоціальної поведінки підлітків (Л.В.Дзюбко, І.В. Козубовська, Н.Ю. Максимова, С.В. Толстоухова, Л.Н. Прокопенко, Г.М.Федоришин, С.Г. Шебанова).
Проведений теоретичний аналіз показує, що без виявлення причин асоціальної поведінки та умов, які сприяють асоціальним проявам, не можна кваліфіковано вести боротьбу зі злочинністю та протиправними діяннями.
Недостатнє розроблення означеної проблематики і зумовило вибір теми дослідження: “Психологічні детермінанти асоціальної поведінки підлітків”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, теми. Обраний напрям має зв’язок з науковими програмами Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної психології як складова загальнокафедральної теми “Психологічні проблеми професійної підготовки спеціаліста” (Протокол № 2 від 5 вересня 2001).
Тема дисертації затверджена вченою радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол № 5 від 15 лютого 2002 року) та у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 733 від 11 липня 2002 року).
Об’єкт дослідження - асоціальна поведінка підлітків.
Предмет дослідження - психологічні детермінанти, що впливають на поведінку підлітка і спричиняють її асоціальні прояви.
Мета дослідження - вивчення психологічних умов і чинників, що зумовлюють асоціальну поведінку підлітків, визначення шляхів її подолання.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що асоціальна поведінка є похідною від індивідуальних особливостей дітей підліткового віку і специфіки загальної соціальної ситуації. Підліткам притаманні різні типи асоціальної поведінки, кожен з яких характеризується своєрідністю вияву. Ефективному запобіганню асоціальної поведінки сприяє організація спеціальної цілеспрямованої роботи, яка включає психологічну корекцію і профілактику зазначеного феномена. Впровадження системи запобіжних і корекційних заходів щодо асоціальної поведінки створює сприятливі умови для її подолання, спрямовується на нівелювання впливу на особистість підлітка чинників деструктивного характеру.
Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези визначені наступні завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми у системі психолого-педагогічних знань, уточнити зміст поняття “асоціальна поведінка підлітків”.
2. З’ясувати психологічні передумови виникнення і прояву асоціальної поведінки підлітків.
3. Провести експериментальне дослідження зовнішніх і внутрішніх детермінацій асоціальної поведінки підлітків, виявити її конкретні форми, специфіку та типи.
4. Дослідити специфіку взаємодії індивідуальних і соціальних особливостей асоціальної поведінки дітей підліткового віку.
5. Визначити та обґрунтувати шляхи подолання асоціальної поведінки підлітків.
Теоретико-методологічною основою дослідження є фундаментальні науково-психологічні засади щодо становлення особистості (Г.О. Балл, Л.Ф. Бурлачук, М.Й.Боришевський, А.Б. Коваленко, В.В. Клименко, І.С. Кон, С.Д. Максименко, В.П.Москалець, Л.Е. Орбан-Лембрик, І.Д. Пасічник, А.В. Петровський, М.В. Савчин, Н.В.Чепелєва, Ю.М. Швалб та ін.) загально-психологічні принципи формування особистості у підлітковому віці (Л.І. Божович, М.І. Дідора, Т.І. Драгунова, Д.Б. Ельконін, З.С. Карпенко, О.М. Коропецька, Л.Ф. Обухова, Д.І. Фельдштейн та ін.), концептуальне положення про детермінанти та механізми поведінки, що відхиляється від норм (О.Б. Бовть, В.П. Васильєв, Є.П. Ільїн, Н.Ю. Максимова, Г.М. Міньковський, В.М. Оржеховська та ін.).
У досліджені використано загальнонаукові методи: логічний, аналітичний, системний тощо. Емпіричну базу дослідно-експериментальної роботи складали психодіагностичні та психокорекційні методики, а також анкетування, інтерв’ю, групові та індивідуальні бесіди, дискусії, контент-аналіз продуктів діяльності. У процесі аналізу експериментального матеріалу застосовувалися методи математичної статистики та комп’ютерна обробка даних.
Організація дослідження. У дослідженні взяли участь 200 підлітків і 90 батьків Чернівецької та Тернопільської областей. Дослідна робота проводилась на базі професійно-технічного училища №5 м. Чернівців, Буковинської державної медичної академії, Чернівецького обласного притулку, середньої загальноосвітньої школи № 2 м. Хоростків Тернопільської області.
Дослідження проводилось у два етапи.
Перший етап (2000-2002 рр.) був присвячений аналізу психолого-педагогічної літератури та вивченню практики роботи навчальних закладів в аспекті досліджуваної проблеми; проведенню констатуючого психодіагностичного дослідження, у ході якого уточнювалася гіпотеза, що висувалася; розробці прогностичної моделі шляхів подолання асоціальної поведінки у підлітковому віці.
Другий етап (2002-2003 рр.) був спрямований на організацію формуючого експерименту та проведення психокорекційної роботи з підлітками, схильними до асоціальної поведінки, відповідно до розробленої прогностичної моделі; здійснення контрольних діагностичних зрізів. На цьому етапі проводилася кількісна і якісна обробка та інтерпретація отриманих результатів, виокремлювалися психолого-педагогічні напрями профілактики асоціальної поведінки підлітків; формувалися висновки.
Наукова новизна дослідження полягає у розкритті соціальної детермінації і виокремленні психологічної сутності асоціальної поведінки підлітків; визначенні психологічного змісту та структури асоціальної поведінки підлітків; доведенні взаємозв’язку між індивідуальними особливостями учнів підліткового віку і механізмами зовнішньої регуляції; виокремленні типів асоціальної поведінки підлітків і дослідженні своєрідності їх вияву; розробленні прогностичної моделі подолання зазначеного феномена у підлітків, важливими елементами якої є психологічна корекція та психологічна профілактика асоціальної поведінки підлітків.
Теоретичне значення дослідження. Уточнено поняття “асоціальна поведінка підлітків”, поглиблено психологічні знання про детермінацію асоціальної поведінки підлітків; виявлено конкретні форми, специфіку прояву та типи асоціальної поведінки підлітків (конфліктно-ситуативний тип асоціальної поведінки з перевагою позитивної спрямованості; ситуативний тип асоціальної поведінки з незначною негативною спрямованістю; нестійкий тип асоціальної поведінки з переважаючою негативною спрямованістю; стійкий тип асоціальної поведінки з негативною спрямованістю); визначено психолого-педагогічні напрями профілактики асоціальної поведінки неповнолітніх.
Практичне значення дослідження полягає у розробці та впровадженні психодіагностичного комплексу методик для виявлення рівня сформованості асоціальної поведінки, накресленні практичних рекомендацій щодо її профілактики і корекції в неповнолітніх.
Результати дослідження можуть бути використані у психодіагностичній та психокорекційній діяльності практичних психологів в закладах освіти, а також вчителями та методистами у педагогічній практиці.
Надійність та вірогідність отриманих даних визначалася всебічним методологічним і теоретичним аналізом розглянутої проблеми, відповідністю використаних методик цілям і завданням дослідження, застосуванням методів математичної статистики при обробці результатів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Зміст головних положень та результатів дослідження обговорювався на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м.Івано-Франківськ, 2001-2004), регіональному семінарі “Соціально-психологічні проблеми становлення сучасної молоді” (м.Івано-Франківськ, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів вузу: стан, проблеми, перспективи ”(м.Чернівці, 2003), конференції, присвяченій 60-річчю Буковинської державної медичної академії (м.Чернівці, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Використання психолого-педагогічних технологій у процесі підготовки практичних психологів і вчителів в умовах вищого навчального закладу”(м.Чернівці, 2004). Впровадження результатів дослідження здійснювалося шляхом читання автором лекцій, проведення семінарів з вікової та педагогічної психології у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича та Буковинській державній медичній академії, а також в професійно-технічному училищі № 5 м. Чернівці під час роботи з підлітками, схильними до асоціальної поведінки.
Публікації: Зміст роботи відображений у 10 публікаціях автора, які вміщені у фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (320 найменувань українських та зарубіжних авторів) та додатків. Робота викладена на 186 сторінках машинописного тексту, містить 24 таблиці та 21 рисунок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь розробленості проблеми, визначено мету, об’єкт, предмет та гіпотезу дослідження, сформульовано завдання, розкрито теоретико-методологічну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, описано форми апробації результатів дослідження, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження та структуру дисертації.
Перший розділ - “Асоціальна поведінка підлітків як психологічна проблема” - присвячений аналізу феномена асоціальної поведінки особистості у системі психолого-педагогічних знань. Розкривається психологічний зміст та структура асоціальної поведінки підлітків, показаний взаємозв’язок зовнішніх та внутрішніх чинників у детермінації поведінки підлітків.
Здійснений теоретичний аналіз першоджерел із досліджуваної проблеми дозволив зробити певні узагальнення. Так, у працях Л.І. Божович, Б.С. Братуся, І.С. Кона, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.В. Савчина, Г.М. Федори-шин зосереджено увагу на підлітковому віці як критичному періоді у процесі соціалізації особистості, у роботах Н.В. Абдюкової, А.А.Габіані, І.М. Гояна, Д.Б. Ельконіна, Ю.А. Клейберга, В.П. Кащенка, В.А Крутецького, Н.Ю.Максимової показано, що асоціальна поведінка в значній мірі залежить від вікових та психофізіологічних особливостей підлітків, у дослідженнях М.Й.Боришевського, М.І.Дідори, В.І.Ілійчука, А.Г.Ковальова акцент зроблений на саморегуляції, яку вчені розглядають як активне ставлення особистості до впливів зовнішнього середовища, свідоме керівництво своєю поведінкою у відповідності до загальноприйнятих норм. С.А. Бєлічева, В.Н.Кудрявцев, С.Д. Максименко, Н.І. Пов’якель наголошують на тому, що психологічним підґрунтям поведінки виступають потреби особистості – від антисуспільних до соціально прийнятних.
Проведений аналіз наукової літератури дав можливість виокремити основні напрями в дослідженні проблеми детермінації асоціальної поведінки підлітків, які спираються на вивчення психологічних особливостей взаємин (Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, А.О. Деркач, Н.В. Кузьміна та ін.); на гуманістичний підхід (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс); на обґрунтування поведінки підлітка з позиції біхевіоризму, як зумовленої поєднанням позитивних та негативних стимулів (Б. Скіннер, Дж. Уотсон); на психоаналітичний напрям (З.Фройд), де поведінка визначається вродженими інстинктами і потягами; на аналітичний підхід (А. Адлер, К. Юнг) згідно з яким, поведінку і життя людини визначають почуття єдності з іншими людьми та ін.
Систематизація наукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволила констатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системного підходу, який визначає взаємозв’язок різноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процесі становлення особистості неповнолітнього та його поведінці.
Аналіз літературних джерел показав, що асоціальну поведінку підлітків дослідники пов’язують із: конфліктністю (Л.С. Алексєєва, В.І. Ілійчук, С.Б. Кузькова, В.М. Радчук, В.С.Филипчук), зниженням успішності (М.І. Дідора, З.Г. Зайцева, О.М. Коропецька, С.Д.Максименко), адиктивною поведінкою (Н.Ю. Максимова, С.В. Толстоухова), акцентуаціями характеру (А.А. Вдовиченко, З.С. Карпенко, А.Е. Лічко), агресивними діями (О.Б. Бовть, В.В. Іванова, Н.Д. Левітов, Т.В. Палько, С.Г. Шебанова), дезадаптацією (І.А.Белінська, Г.М. Федоришин), виникненням правопорушень (Б.Н. Алмазов, Л.А.Грищенко, В.Д. Єрмаков, І.В. Козубовська), фрустрацією (М.І. Єнікеєв, В.П. Москалець, М.В. Савчин), девіаціями та маргінальністю (Н.Ю. Максимова, Л.Е. Орбан–Лембрик).
За результатами теоретичного аналізу визначено психологічний зміст асоціальної поведінки індивіда, з’ясовано психологічні передумови її виникнення і прояву у підлітків.
З огляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальна поведінка підлітка розглядається у дисертації як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища (десоціалізуючі впливи сім’ї і школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогенним соціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостей індивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивною готовністю до дорослого життя і об’єктивною обмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за все виявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючого середовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім’ї, суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчим оточенням). Асоціальна поведінка - це зовнішньо детермінований і викликаний потребами особистості мотивований процес, який знаходить своє виявлення у здійсненні вчинків, що порушують соціально-нормативний порядок і не сприяють нормальному функціонуванню та розвитку соціуму. Потреби і їх задоволення є вихідними елементами внутрішньої психологічної структури поведінки, вони спонукають, регулюють та спрямовують активність особистості. Між соціальними детермінантами, індивідуальними потребами особистості і поведінкою ймовірно існує причинно-наслідковий зв’язок. Психологічною основою асоціальної поведінки підлітків можуть виступати будь-які потреби особистості – антисуспільні, гіпертрофовані (викривлені) тощо.
Підсумком теоретичного аналізу стало визначення структури асоціальної поведінки підлітків (рис. 1):
Рис.1. Структура асоціальної поведінки підлітків
Підтверджено, що емоційно-когнітивна система взаємодії підлітка з різними явищами дійсності визначається характером його ціннісно-нормативних уявлень, змістом морально-мотиваційної сфери, ціннісними орієнтаціями. Поряд із ціннісно-мотиваційними уявленнями важливе значення у поясненні причин асоціальної поведінки відіграє здатність підлітка до саморегуляції і самовиховання, рівень розвитку самосвідомості і самокритичності. При цьому саморегуляція розглядається в дисертації як одна з важливих умов психолого-педагогічного подолання асоціальної поведінки підлітків, як усвідомлений вплив людини на саму себе, що виражається у стимулюванні одних і гальмуванні інших своїх дій, бажань, потреб.
Асоціальна поведінка підлітків виникає на тлі таких явищ, як зміни у характері стосунків з батьками та учителями, що виражаються у підвищеній конфліктності з ними, з ровесниками, група яких виступає референтною і відіграє провідну роль у формуванні ціннісно-нормативних уявлень на цьому віковому етапі.
Проведений аналіз феномена асоціальної поведінки підлітків вимагає більш повного розкриття її змісту на експериментальному матеріалі, виявлення зовнішніх і внутрішніх детермінацій асоціальних проявів. За результатами теоретичного аналізу визначено вихідні позиції для створення методичної бази діагностування типів асоціальної поведінки підлітків, а також окреслено сукупність умов, що сприятимуть активізації соціально прийнятної поведінки.
У другому розділі - “Експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків” - викладена методика та загальна процедура організації експериментального дослідження.
За результатами опитування підлітки були розподілені на дві групи. Першу групу склали так звані благополучні підлітки, поведінка яких відповідає суспільно схваленим зразкам, а другу – “важкі” (із притулку) підлітки, чия поведінка, навпаки, суперечить суспільним нормам.
Відповідно були підібрані варіанти методик: методика “Будинок – дерево - людина” Дж.Бука; методика вивчення міжособистісних взаємин дитини Р. Жиля; тест А. Басса і А.Дарки; опитувальник способів реагування на конфліктні ситуації К. Томаса, адаптований Н.В.Гришиною, за допомогою яких вивчалися типи асоціальної поведінки підлітків, а також досліджувалися зовнішні чинники, що впливають на поведінку неповнолітніх. За авторським варіантом анкет досліджувалися ціннісні орієнтації підлітків з асоціальною та соціально активною поведінкою.
Систематизація емпіричних даних виявила, що у підлітків із притулку спостерігається значущий протилежно пропорційний зв’язок між “суперництвом” та “вербальною агресією” (r= - 0,80) (за тестом А. Басса і А. Дарки та опитувальником К. Томаса). Привертає увагу парадоксально високий протилежно пропорційний зв’язок між “суперництвом”, “непрямою агресією” (r= - 0,43) і “образою” (r= -0,85). Слід відзначити, що всі значущі зв’язки визначались при р<0,05. Із “фізичною агресією” шкала “суперництво” корелює позитивно (r= 0,69), що можна пояснити прагненням задовольнити власні інтереси за будь-яких обставин. Була помічена закономірна тенденція в кореляції між шкалами (коефіцієнти рангової кореляції підраховувались за Спірменом). Наприклад, шкала “співпраця” позитивно корелює із “вербальною агресією” і “образою”. А “компроміс” позитивно корелює із “вербальною агресією” та протилежно обернено із “підозрілістю”. Шкала “уникнення” та “пристосування” позитивно корелюють із шкалами “фізична агресія” та “підозрілість”. Отримані значущі позитивні показники кореляційного аналізу шкал свідчать про вплив зазначених чинників на асоціальну поведінку особистості.
Щодо соціально благополучних підлітків, то отримані дані такі: значущий протилежно пропорційний зв’язок простежується між шкалами “суперництво” та “негативізм” (r= -0,31), “суперництво” та “підозрілість” (r= -0,20). Нетрадиційним є позитивний зв’язок, який спостерігається між “компромісом”, “непрямою агресією” (r= 0,19) та “роздратованістю” (r= 0,23). Окрім цього остання шкала “пристосування” позитивно корелює із “негативізмом” (r= 0,35) та спостерігається значущий протилежно пропорційний зв’язок з “образою” (r= -0,22). Коли зовнішні умови життя є нестабільними, підлітки більше схильні до почуття образи, підозрілості, фізичної та вербальної агресії, що супроводжується суперництвом, тобто прагненням, насамперед, задовольнити власні інтереси, досягнути результату, який здається найкращим, ігноруючи інтереси та думки інших людей; уникненням, тобто неповнолітні не тільки не відстоюють своїх прав, але й відмовляються від взаємодії з іншими людьми з метою вирішення своїх проблем; пристосуванням, пригніченням власних інтересів та бажань на користь інтересів іншої особи.
Цілісне уявлення про внутрішній світ підлітка та його суперечливий характер отримано в результаті вивчення ціннісних орієнтацій підлітків з асоціальною поведінкою та соціально спрямованою поведінкою.
З метою дослідження міжособистісних взаємин, що впливають на поведінку підлітків, були застосовані авторська анкета для батьків та методика Рене Жиля.
Отримані дані показали, що 8,75% соціально благополучних неповнолітніх особливого значення надають взаєминам із матір’ю та обома батьками. У 23,75% соціально благополучних підлітків, як і в неповнолітніх із притулку, важливе місце займає взаємодія із братами та сестрами, хоча друзі для них також є авторитетними (15%) особами. Стосовно міжособистісної взаємодії з дорослими, то підлітки відзначили, що інколи вони прислуховуються до їх думки і можуть поділитися із ними своїми проблемами (1,25%), на відміну від підлітків із притулку, які свої проблеми не довіряють нікому (рис.2).
1 | Взаємини з матір’ю
2 | Взаємини з батьком | 3 | Взаємини з батьком і матір’ю як батьками | 4 | Взаємини з братами і сестрами | 5 | Взаємини з бабусею і дідусем | 6 | Взаємини з товаришами (подругами) | 7 | Взаємини з учителями (авторитетними дорослими) | Рис. 2. Міжособистісні взаємини підлітків з іншими людьми (за методикою Р.Жиля)
Співставлення отриманих результатів показує наявність відмінностей у взаєминах з батьками та іншими людьми підлітків, які перебували у притулку, та соціально благополучних неповнолітніх. Це підтверджено розрахунком за критерієм Фішера при р<= 0,05 (F = 5,31 > Fтабл=3,44).
Також було виявлено, що соціально благополучним підліткам властива комунікабельність у групі однолітків (25%), у 18,75% випадків їм притаманна адекватність поведінки. Водночас у соціально благополучних підлітків зафіксовано 7,5% випадків конфліктних вчинків і реакцій на фрустрацію. Домінантність та лідерство займає 1,25%, на відміну від підлітків із притулку, у яких такі показники майже не виявлені (табл.1).
Таблиця 1.
Вияв особистісних якостей неповнолітнього у міжособистісних взаєминах
(за методикою Р. Жиля)
№
п/п | Показник | Зазначення показника підлітків з притулку | Зазначення показника соціально благополучних підлітків | Вірогідність різниці, р
кількість | у % | кількість | у %
1. | Цікавість | 2 | 15 | 0 | 0 | 0,05
2. | Комунікабельність у групі однолітків | 1 | 7,5 | 20 | 25 | 0,05
3. | Домінантність, лідерство | 0 | 0 | 1 | 1,25 | 0,05
4. | Конфліктність, агресивність | 3 | 22,5 | 6 | 7,5 | 0,05
5. | Реакція на фрустрацію | 1 | 7,5 | 6 | 7,5 | 0,05
6. | Закритість, відчуження, адекватність поведінки | 5 | 37,5 | 15 | 18,75 | 0,05
Щодо неповнолітніх із притулку, то ми виявили: 37,5% притаманні закритість та відчуження, агресивність та конфліктність також посіли одне із перших місць, що становить 22,5%. На відміну від соціально благополучних підлітків неповнолітнім, які перебувають у притулку, притаманна цікавість (15%).
За результатами експериментального дослідження виокремлено чотири типи асоціальної поведінки підлітків, які представлені у таблиці 2.
Таблиця 2.
Узагальнена характеристика типів асоціальної поведінки підлітків
№ п/п | Типи | Загальна характеристика | 1. | Конфліктно-ситуативний тип асоціальної поведінки з перевагою позитивної спрямованості | В основному поступається оточуючим через побоювання неприємностей; конфліктність; гарячкуватість; слабка готовність до контакту з іншими; слабка сила волі; не обдумування власних вчинків.
2. | Ситуативний тип асоціальної поведінки з незначною негативною спрямованістю | Порушення норм і правил поведінки; скритність; ізольованість у класі; дезадаптивність; вибіркове ставлення до вимог оточуючих; некомунікабельність; такий підліток не завжди вміє контролювати свої вчинки, протистояти негативному впливу.
3. | Нестійкий тип асоціальної поведінки з переважаючою негативною спрямованістю | Безвідповідальність; зверхнє ставлення до оточуючих; девіантність; емоційна збудливість; почуття злості; переважно негативне ставлення до зовнішньої регуляції; самовпевненість; такий підліток товаришує з однокласниками, але не всі учні в класі його люблять, бо він часто ображає їх.
4. | Стійкий тип асоціальної поведінки з негативною спрямованістю | Грубість; агресивність; активна протидія; різкість; приниження однокласників; брутальність; мстивість; цинізм; делінквентні дії; бродяжництво, часті втечі з дому; адиктивність; стійке негативне ставлення до зовнішніх впливів.
Узагальнення результатів дослідження свідчить також про недостатнє узгодження виховних зусиль сім’ї та школи, їх байдуже ставлення до проблем підростаючого покоління. Так, у 67 % випадках батьки вважають, що формування громадської спрямованості дітей є виключно обов'язком школи чи інших навчальних закладів. 43% вчителів недооцінюють ролі та впливу емоційно-почуттєвої сфери підлітків, тому часто неспроможні правильно зрозуміти і оцінити причини скоєних вчинків. Саме тому актуалізується значення запобіжних профілактичних заходів щодо асоціальної поведінки, їх спрямування на нівелювання впливу чинників деструктивного характеру на особистість підлітка.
У третьому розділі - “Шляхи подолання асоціальної поведінки підлітків” - запропонована модель подолання асоціальної поведінки підлітків, виокремлено напрями психологічної корекції та профілактики асоціальної поведінки підлітків.
На основі отриманих даних, внаслідок проведення констатуючого дослідження, та з метою усунення недоліків у формуванні та розвитку особистості неповнолітнього, був проведений формуючий експеримент, який дозволив визначити шляхи подолання асоціальної поведінки підлітків.
Психокорекційна програма, що проводилась в експериментальній групі з підлітками, схильними до асоціальної поведінки (27 осіб), передбачала індивідуальні консультації, бесіди, тренінги, вправи, рольові ігри, а також створення умов для пристосування неповнолітніх з асоціальною поведінкою до життя у соціумі, подолання чи послаблення їх недоліків і дефектів розвитку. Контрольну групу (32 особи) склали соціально-благополучні підлітки, поведінка яких відповідає суспільно схваленим зразкам.
У процесі реалізації психокорекційної програми були застосовані такі прийоми: логічний аналіз, систематизація фактів, пояснення психологічних явищ, формування ставлення до них, активізація саморегуляції поведінки підлітком, стимуляція у неповнолітніх здатності до усвідомлення себе як суб’єкта соціальної поведінки, що, у свою чергу, підвищує рівень відповідальності за власні дії та вчинки.
Теоретичну частину програми склали лекції та семінари, що сприяли ознайомленню з напрямами та підходами до формування соціальної спрямованості особистості неповнолітніх. Практична частина програми була представлена в індивідуальній та груповій психокорекційній роботі з дітьми, яка спрямована на зміни емоційно-особистісних реакцій у поведінці, формування адекватних форм реагування, досвіду саморегуляції, зміни мислительних установок і ціннісних орієнтацій особистості.
Контрольний етап експерименту, який проводився за допомогою того ж набору методик, що застосовувалися у констатуючому етапі дослідження, дозволив перевірити ефективність використання психолого-педагогічної корекційної програми.
Комплексне застосування зазначених прийомів дозволило досягнути позитивних результатів у подоланні асоціальних проявів у підлітків, сприяло формуванню їх соціально-спрямованої активності; виявленню та реалізації внутрішніх сил і можливостей кожного, спрямуванню неповнолітніх на гідний, суспільно та особистісно значущий шлях, що відповідає їхнім реальним можливостям та потребам; забезпеченню формування високого рівня саморегуляції підлітком власної поведінки. За таких умов виникає сприятлива ситуація для подолання асоціальної поведінки індивіда.
У таблиці 3 наведено кількісний розподіл досліджуваних за рівнем вияву типів асоціальної поведінки у підлітків експериментальної та контрольної групи до і після проведення формуючого експерименту. На ефективність проведеної роботи вказує збільшення кількості соціально благополучних підлітків із низьким з 60% до 68% рівнем вияву зазначеного феномена, зменшення кількості підлітків, які перебувають у притулку, з високим рівнем вияву асоціальної поведінки з 55 % до 19 % осіб.
Таблиця 3.
Особливості вияву типів асоціальної поведінки у підлітків (у %)
Типи асоціальної поведінки | Рівні асоціальної поведінки
Низький | Середній | Високий
Початковий | Підсумковий | Початковий | Підсумковий | Початковий | Підсумковий
зріз | зріз | Зріз | зріз | зріз | зріз
О3 | О1 | О4 | О2 | О3 | О1 | О4 | О2 | О3 | О1 | О4 | О2
Конфліктно-ситуативний тип асоціальної поведінки з перевагою позитивної спрямованості |
25 |
5 |
30 |
15 |
12 |
8 |
16 |
15 |
6 |
10 |
- |
4
Ситуативний тип асоціальної поведінки з незначною негативною спрямованістю |
19 |
4 |
16 |
16 |
10 |
6 |
12 |
14 |
6 |
21 |
- |
10
Нестійкий тип асоціальної поведінки з переважаючою негативною спрямованістю |
16 |
5 |
14 |
5 |
6 |
10 |
4 |
12 |
- |
11 |
- |
5
Стійкий тип асоціальної поведінки з негативною спрямованістю |
- |
3 |
- |
2 |
- |
4 |
- |
2 |
- |
13 |
- |
-
Всього у% | 60 | 17 | 68 | 38 | 28 | 28 | 32 | 43 | 12 | 55 | - | 19
О1 - емпірична частота початкового зрізу експериментального класу
О3 – емпірична частота початкового зрізу контрольного класу
О2 - емпірична частота підсумкового зрізу експериментального класу
О4 – емпірична частота підсумкового зрізу контрольного класу
З таблиці видно, що у соціально благополучних неповнолітніх (контрольна група) на початковому етапі дослідження високий рівень нестійкого типу асоціальної поведінки з переважаючою негативною спрямованістю та стійкий тип асоціальної поведінки з негативною спрямованістю не прослідкувався. Проте, виявився високий рівень конфліктно-ситуативного типу асоціальної поведінки з перевагою позитивної спрямованості та ситуативний тип зазначеного феномена з незначною негативною спрямованістю (по 6 % неповнолітніх). Після формуючого етапу експерименту високий рівень зазначених типів асоціальних проявів у підлітків контрольної групи не спостерігався.
У експериментальній групі простежується певна тенденція до зменшення високого рівня вияву зазначеного феномена у підлітків ситуативного типу асоціальної поведінки з незначною негативною спрямованістю з 21 % до 10 %, та збільшення низького рівня вияву асоціальної поведінки у неповнолітніх конфліктно-ситуативного типу з перевагою позитивної спрямованості з 5 % до 15 %.
Отримані результати довели, що за час проведення формуючого експерименту загальний рівень асоціальної поведінки у багатьох підлітків значно зменшився (для визначення ефективності проведеного експериментального дослідження скористалися критерієм ?2, який дозволив також визначити наявність відмінностей між двома вибірками). При цьому високий рівень вияву асоціальної поведінки характеризується нетерпимістю до критики, конфліктністю, керованістю одномоментним бажанням; підліток без сторонньої допомоги не може знайти морального виходу із ситуації, працює неякісно, є нестриманим, агресивним, впертим, дратівливим, нетактовним, грубим, неадекватно реагує на будь-яку ситуацію; середній – утрудненим прогнозуванням розвитку подій у складних ситуаціях, дезадаптованістю, відчуттям невпевненості, ваганням, епізодичністю у виконанні намічених цілей; підліток переважно не доводить справу до кінця, намагається бути стриманим, але деколи може гарячкувати, нагрубити, емоційно нестійкий, все залежить від особистого успіху або невдач, можливі неадекватні реакції; низький - самокритичністю в окремих ситуаціях, вибірковим урахуванням конкретних обставин, епізодичним порушенням дисципліни, деякою стриманістю, ситуативною готовністю змінити свою поведінку, емоційною сприйнятливістю до ситуацій (табл.4).
Таблиця 4.
Особливості вияву асоціальної поведінки у підлітків
Рівні вияву асоціальної поведінки | Початковий зріз | Підсумковий зріз | Соціально благополучні підлітки | Підлітки із притулку | Соціально благополучні підлітки | Підлітки із притулку | кількість | % (О3) | кількість | % (О1) | кількість | % (О4) | кількість | % (О2) | Високий | 4 | 12 | 17 | 55 | - | - | 4 | 19
Середній | 9 | 28 | 7 | 28 | 10 | 32 | 12 | 43 | Низький | 19 | 60 | 3 | 17 | 22 | 68 | 11 | 38 | Всього | 32 | 100 | 27 | 100 | 32 | 100 | 27 | 100 | Табличне значення ?2табл = 13,82. Для початкового зрізу ?2поч = 23,65, тобто ?2поч> ч2табл = 23,65, тобто ?2поч> ч2табл. Отже, між рівнями вияву асоціальної поведінки неповнолітніх із притулку та соціально благополучних підлітків існують суттєві відмінності (табл.5).
Таблиця 5.
Порівняльний аналіз показників особливостей вияву
асоціальної поведінки у підлітків
Рівні вияву асоціальної поведінки | Початковий і підсумковий
зрізи | Початковий і підсумковий зрізи | Початковий
зріз | Підсумковий
Зріз | Соціально благополучні
підлітки | Підлітки з притулку | Соціально благополучні та | Соціально благополучні та | підлітки з притулку | підлітки з притулку | О3-О4 | (О3-О4)2 | О2 -О1 | (О2 -О1)2 | О3-О1 | (О3-О1)2 | О2 -О4 | (О2 -О4)2 | Високий | 12 | 12 | 36 | -3,789 | -43 | -7,166 | 19 | 19
Середній | -4 | -0,285 | 15 | 5,232 | - | - | 11 | 2,813 | Низький | -8 | -0,266 | 21 | 25,941 | 43 | 30,816 | -30 | -1,578 | ч ?вадрат | 11,449 | 27,384 | 23,65 | 20,235 | ч ?вадрат табл. | 13,82 | 13,82 | 13,82 | 13,82 | При р<= 0.001 |
Після завершення експерименту, згідно з результатами підсумкового зрізу, ?2підс=20,235, тобто ?2підс>ч2табл свідчить, що між рівнями сформованості досвіду соціально прийнятної поведінки в підлітків з притулку та соціально благополучних підлітків існують відмінності.
Порівняльний аналіз початкового та підсумкового зрізів, дав можливість отримати значення ?2 соціально благополучних підлітків (?2 = 11,449) та неповнолітніх із притулку (?2 = 27,384). Те, що у соціально благополучних підлітків ?2 < ч2табл, а у підлітків із притулку ?2 > ч2табл, дає підстави стверджувати, що визначені напрями і прийоми подолання асоціальної поведінки підлітків ефективні і можуть використовуватися у педагогічній практиці.
Узагальнення результатів дослідження, проведення психокорекційної і профілактичної роботи підтвердили висунуту гіпотезу і дозволили зробити наступні висновки:
1. Проведений теоретичний аналіз дозволив уточнити зміст поняття “асоціальна поведінка підлітків”, визначити специфіку її прояву у підлітковому віці, структуру та типи асоціальної поведінки. Сутність асоціальної поведінки полягає у сукупності послідовно здійснюваних поведінкових актів, які спричиняють деструктивні зміни в оточуючому середовищі та в особистості неповнолітнього. Це процес, що розгортається у просторі і часі та включає не лише асоціальні дії, але й попередній вплив на особистість підлітка, психологічні явища, які визначають генезу асоціального вчинку.
2. Доведено, що міра вияву асоціальної поведінки підлітків залежить від внутрішніх (індивідуальні особливості підліткового віку) і зовнішніх (психологічні труднощі і ускладнення, породжені соціальним оточенням) чинників, які не виступають ізольовано один від одного, а існують у певних зв’язках та взаємозалежностях. Показано, що дія соціального чинника виявляється через існуючі в суспільстві соціально-економічні, культурно-освітні та інші показники його розвитку, які, трансформуючись певним чином у соціальні та психологічні характеристики найближчого оточення підлітка, детермінують умови існування та особливості становлення в ньому підростаючої особистості. Психолого-педагогічний чинник діє безпосередньо у сфері навчання та виховання і виявляється в організованому й цілеспрямованому впливі батьків та вчителів на формування особистості підлітка, засвоєння ним суспільно схвалених ціннісно-нормативних уявлень та зразків поведінки. Психологічний чинник включає в себе індивідуальні особливості підлітка.
3. Експериментально засвідчено, що соціально благополучні підлітки здебільшого зорієнтовуються на цінності, які мають моральну спрямованість, а ті, що перебувають у притулку, обирають цінності з матеріальною спрямованістю. Встановлено, що серед підлітків з асоціальною поведінкою має місце посилення девальвації моральних цінностей і цінностей, пов’язаних з трудовою діяльністю. Сучасне підростаюче покоління характеризується високим рівнем особистої тривожності, що обумовлено проблемами особистісного (незадоволення зовнішнім виглядом, статеве дозрівання та ін.) та мікрогрупового (ускладнення спілкування з ровесниками та дорослими) характеру.
4. Визначено типи асоціальної поведінки підлітків: конфліктно-ситуативний тип асоціальної поведінки з перевагою позитивної спрямованості; ситуативний тип асоціальної поведінки з незначною негативною спрямованістю; нестійкий тип асоціальної поведінки з переважаючою негативною спрямованістю; стійкий тип асоціальної поведінки з негативною спрямованістю.
Основним резервом є робота із неповнолітніми з притулку із стійким типом асоціальної поведінки з негативною спрямованістю та з нестійким типом асоціальної поведінки з переважаючою негативною спрямованістю, де кількість представників з високим рівнем вияву після проведення експерименту зменшилась більше ніж у два рази.
5. У процесі експериментальної роботи доведено доцільність та ефективність застосування психокорекційної програми з використанням таких методів корекційно-профілактичної роботи, як групова дискусія, психомалюнок, рольова гра, психодрама, методи невербальної взаємодії. Апробована програма тренінгових занять сприяла озброєнню підлітків знаннями, необхідними для взаєморозуміння з ровесниками та дорослими; розвитку вмінь аналізувати власну поведінку та поведінку інших; виявленню критичності та самокритичності; розвитку вміння знаходити позитивні варіанти розв’язання різних життєвих ситуацій тощо. Вона також дала змогу визначити шляхи та напрями подолання асоціальної поведінки підлітків, якими є: психокорекційна робота з підлітками, схильними до асоціальної поведінки; психокорекція у навчально-виховному процесі; координація психолого-педагогічної діяльності навчального закладу та сім’ї.
Перспективними напрямами в дослідженні проблеми асоціальної поведінки неповнолітніх є вивчення сучасних механізмів і способів становлення підростаючої особистості залежно від рівня життя сім’ї та навчально-виховного впливу школи; з’ясування впливу різних чинників на засвоєння підлітком ціннісно-нормативних уявлень. Особливий інтерес викликає феноменологічний опис та теоретичний аналіз причин соціального сирітства в Україні, а також класифікація і типологія даних причин, знаходження основних правил, прийомів і методів їх продуктивного, творчого вирішення.
Можна очікувати, що диференціація та подальша теоретична розробка цієї проблеми відкриють можливість практичного використання знань про особистість для профілактики асоціальних проявів.
Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях автора:
1. Двіжона О.В. Соціальна обумовленість причин та умов правопорушної поведінки// Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.- Івано – Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету, 2001. – Вип.6. – Ч. 2. – С. 304-308.
2. Двіжона О.В. Вплив різних видів груп на поведінку неповнолітніх// Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Вип.122. - Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2001. – С.182-186.
3. Двіжона О.В.Засоби профілактики асоціальної поведінки та їх характеристика// Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано–Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету, 2002. – Вип.7. – Ч. 2. – С. 203-210.
4. Двіжона О.В. Вплив сім’ї на формування асоціальної поведінки підлітків// Актуальні проблеми психології. Том. І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002. Ч.3. – С. 35-41.
5. Двіжона О.В. Психокорекційна робота із схильними до асоціальної поведінки підлітками // Актуальні проблеми психології. Том. І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002. Ч.7. – С. 45-51.
6. Двіжона О.В. Проблема нормативної та асоціальної поведінки підлітків// Науковий вісник Чернівецького університету (за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції): Збірник наукових праць. - Вип.153. - Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2002. – С.48-52.
7. Двіжона О.В. Причини і умови асоціальної поведінки неповнолітніх// Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. - Івано–Франківськ: Вид-во “Плай”. - 2003. - Вип.ІV. - С. 164-169.
8. Двіжона О.В. Порівняльна характеристика ціннісних орієнтацій підлітків з асоціальною поведінкою та соціальною активністю// Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Вип.181.- Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003.– С.43-47.
9. Двіжона О.В. Типи асоціальної поведінки
