Київський національний університет культури і мистецтв

КРОТОВА Тетяна Федорівна

УДК 78.+ 37.01

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНТЕРЕСУ

ДО МУЗИЧНОГО ВИКОНАВСТВА У СТАРШОКЛАСНИКІВ НА ОСНОВІ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ

13.00.02. – теорія та методика навчання музики і

музичного виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Київському національному університеті культури і

мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Олексюк Ольга Миколаївна,

Київський національний університет

культури і мистецтв, завідувач кафедри

теорії музики та музичного виховання

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Ростовський Олександр Якович,

Ніжинський державний педагогічний

університет імені М. Гоголя,

декан музично-педагогічного факультету

кандидат педагогічних наук, доцент

Гузій Наталія Василівна,

Національний педагогічний університет

імені М. Драгоманова,

завідувач кафедри педагогічної творчості

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет

імені Г. Сковороди,

кафедра музично-інструментальної

підготовки вчителя,

Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться 1 червня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розіслано 30 квітня 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Коваленко Н. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Особлива роль у націєтворчих процесах, що актуалізуються в Україні на початку XXІ століття, належить системі мистецької освіти. Саме в цій сфері закладаються передумови збереження національної духовної спадщини, формується естетична культура особистості. Основу мистецької освіти становить мережа спеціалізованих шкільних закладів, в яких відбувається підготовка нових поколінь молоді, здатної розуміти, сприймати і створювати художні цінності, зберігати і примножувати культурні надбання нації.

Сучасний розвиток педагогічної науки висуває завдання здійснити кардинальні зміни у системі освіти і свідчить про необхідність вироблення нових підходів до її діяльності на основі творчого використання досягнень національної і світової педагогіки, зважаючи на те, що шкільна музична освіта не є обов'язковою. За цих умов забезпечення духовно-творчого розвитку школярів у музичних школах, зокрема, розвиток сталого інтересу до музичного виконавства як найактивнішої форми самовираження в мистецтві, набуває особливої актуальності.

До осмислення категорії “інтерес” зверталися представники багатьох гуманітарних наук: філософії, психології, соціології, педагогіки, мистецтвознавства.

Як предмет дослідження педагогіки інтерес має різні значення. Це – мета навчання і виховання; умова ефективності навчального процесу; мотив діяльності (Н. Бойко, З. Друзь, С. Захаров, І. Кравцова, В. Марків). Результати аналізу найвагоміших праць з музичної психології, в яких значна увага приділяється значенню інтересу у взаємовідносинах особистості з музичним мистецтвом (Л. Бочкарьов, Л.Виготский, Г. Іванченко, В. Медушевський, В. Петрушин, М. Старчеус), виявляють визначальну роль мотивації в музично-виконавській діяльності, взаємозв'язок між інтересами і потребами.

Сучасна музично-педагогічна наука має значні здобутки у дослідженні проблеми формування інтересу в сфері музичного мистецтва, в якій музичний інтерес постає як спрямованість особистості на пізнання музичного мистецтва через активне прагнення до музичної діяльності (А. Болгарський, Н. Гришанович, О. Дем'янчук, С. Жуков, С. Никитюк, А. Паламарчук, Г. Плесніна, Е. Цибуля). В працях науковців розглянуто особливості інтересу школярів до музичного мистецтва, визначено специфіку його формування з урахуванням вікових особливостей учнів, розроблено сукупність практичних рекомендацій щодо формування інтересу школярів до того чи іншого виду музичної діяльності.

Розв'язання проблеми становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у контексті нових підходів до побудови національної системи освіти можливе лише за умов особистісно-орієнтованого навчання, яке втілює ідею розвитку унікальної цілісної особистості, котра прагне максимально реалізувати свої можливості відповідно до природних нахилів і здібностей. Особистісно-орієнтована педагогіка грунтується на ідеях гуманістичної психології (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс) про особистість як найвищу цінність суспільства. Гуманно-особистісний підхід до навчання й виховання розроблено в працях видатних педагогів світу (Ш. Амонашвілі, Я. Корчак, М. Монтессорі, С. Френе ). Відомі українські педагоги і діячі освіти (Х. Алчевська, І. Ващенко, Б. Грінченко, О. Духнович, А. Макаренко, В. Сухомлинський, І. Стешенко, К. Ушинський та інші) залишили нащадкам гуманістичні ідеї, пройняті вірою в можливості дитини, що передбачає повагу й потребу в утвердженні особистості. Ідеї видатних педагогів-гуманістів знайшли відображення в концепціях сучасних дослідників (І. Бех, О. Бондаревська, Г. Селевко, В. Сєріков, С. Соловейчик, І. Якиманська). Сьогодні особистісна орієнтація навчання та виховання – це одне з найвагоміших педагогічних завдань мистецької освіти, предмет теоретико-методологічного аналізу (Н. Гребенюк, Н. Гузій, Л. Масол, О. Олексюк, О. Ростовський, О. Рудницька).

Базовою цінністю особистісно-орієнтованої освіти є підхід до учнів, заснований на сукупності взаємопов'язаних соціальних установок щодо певного ставлення учителя до учня та організації педагогічної взаємодії. Це виявляється у визнанні права кожного школяра на неповторність, унікальність особистості, а також у співробітництві, співтворчості учасників педагогічного процесу. У такий спосіб особистісно-орієнтована педагогіка збагачує і доповнює музично-виконавський розвиток старшокласника, проголошуючи його творцем власної діяльності. Однак у науково-методичній літературі відсутнє належне теоретичне обгрунтування, яке б доводило практичну необхідність застосування особистісно-орієнтованого підходу до учнів у розв'язанні проблем навчання гри на музичних інструментах. Зокрема, однією з актуальних проблем у контексті особистісно-орієнтованого навчання є визначення шляхів і засобів, які б забезпечували ефективність становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників. Актуальність і педагогічна значущість цієї проблеми як у площині теоретичного осмислення, так і практичного втілення в процес музичного навчання, зумовили вибір теми дослідження: “Становлення і розвиток інтересу до музичного виконавства у старшокласників на основі особистісно-орієнтованого підходу”.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до комплексної програми наукових досліджень кафедри теорії музики і музичного виховання Київського національного університету культури і мистецтв “Теоретико-методичні аспекти становлення і розвитку особистості у сфері музичного мистецтва”. Тему дисертаційного дослідження затверджено Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 3 від 28.12.2002р.) і Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 1 від 28.01.2003 р.).

Об’єкт дослідження – музично-виконавська підготовка старшокласників дитячих музичних шкіл.

Предмет дослідження – процес становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства в старшокласників у системі особистісно-орієнтованого навчання.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства на основі особистісно-орієнтованого підходу до учнів.

Гіпотеза дослідження. Розв'язання проблеми становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства залежить від розкриття індивідуальних якостей і творчих нахилів учня, а також від активізації потреб саморозвитку і самовдосконалення в процесі музично-виконавської діяльності. Результативність розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників в умовах особистісно-орієнтованого навчання зростатиме, якщо забезпечити: –

вплив на внутрішню мотивацію учня відповідною організацією зовнішньої частини педагогічного процесу; –

цілісний розвиток музично-виконавських та особистісних якостей старшокласника;–

впровадження варіативності змісту, методів, форм діяльності учня у навчально-виховний процес.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

1. Проаналізувати теоретичні та історичні аспекти дослідження поняття “інтерес”.

2. Розкрити зміст і компонентну структуру інтересу до музичного виконавства у старшокласників.

3. Виявити сутність і принципи особистісно-орієнтованого підходу до учнів.

4. Визначити критерії та рівні сформованості інтересу до музичного виконавства у старшокласників.

5. Обґрунтувати педагогічні умови ефективного застосування особистісно-орієнтованого підходу до учнів у процесі становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства.

6. Розробити та експериментально перевірити методику становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників в умовах особистісно-орієнтованого навчання.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення щодо об'єктивної (соціальної) і суб'єктивної (особистісної) природи інтересу (Г.Гегель, К. Гельвецій, Д. Дідро, І. Кант, Д. Юм ), щодо місця і ролі інтересу в життєдіяльності особистості ( В. Андрущенко, І. Бойко, Г. Глезерман, А. Здравомислов); висновки психологів про взаємозв'язок інтересів, мотивів і потреб ( Л. Божович, О. Леонтьєв, Л. Виготський, В. Медушевський, В. Петрушин); ідеї гуманістичної психології про людину як найвищу цінність суспільства ( А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс); ключові положення та принципи особистісно-орієнтованого навчання ( О. Бондаревська, Г. Селевко, В. Серіков, І. Якіманська); педагогічні аспекти реалізації виховного потенціалу музики в процесі музичного навчання і виховання (Л. Баренбойм, А. Гольденвейзер, Д. Кабалевський, Г. Коган, Г. Нейгауз); педагогічні концепції формування духовної, естетичної культури особистості (Б. Брилін, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька).

Теоретичною основою дослідження є: гуманістична система поглядів і переконань, яка стверджує високе звання людини ( А. Дістервег, Я. Коменський, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо), ідеї гуманістичної педагогіки про сутність і рушійні сили навчання і виховання на засадах загальнолюдських і національних цінностей (А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський); наукові положення психологів про розвиток і формування особистості ( А. Петровський, В. Платонов, С. Рубінштейн, Ю. Трофімов); ідеї та висновки загальної та музичної педагогіки щодо формування пізнавального інтересу ( В. Марків, К. Овчаренко), музичного інтересу (Н. Гришанович, О. Дем'янчук, С. Жуков, Е. Цибуля); наукові підходи до формування виконавської майстерності (М. Давидов, Ж. Дедусенко, В. Крицький, Т. Рощина).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів теоретичного й емпіричного дослідження.

Теоретичні: аналіз, синтез теоретичних та історичних джерел із досліджуваної проблеми, систематизація теоретичних і експериментальних даних, узагальнення педагогічного досвіду, порівняльний аналіз сприяли розкриттю теоретичних основ становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства, осмисленню сутності особистісно-орієнтованого підходу.

Емпіричні: опитування (письмове та усне), різні за типологією бесіди, анкетування, творчі вправи і завдання, цілеспрямоване педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, метод експертної оцінки, методи статистичної обробки результатів дослідження сприяли ефективності впровадження методики становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників на основі особистісно-орієнтованого підходу.

Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася відповідно до сформульованих завдань та мети дослідження і включала три етапи.

На першому з них (1999-2000рр.) проаналізовано філософську, психологічну, фізіологічну, педагогічну літературу з досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження; розроблено методику і програму констатуючого й формуючого експериментів.

Другий етап (2000-2002рр.) передбачав проведення констатуючого дослідження згідно з розробленими критеріями сформованості інтересу до музичного виконавства, а також експериментальну перевірку методики становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників на основі особистісно-орієнтованого підходу.

На третьому етапі (2002-2003рр.) було проаналізовано та систематизовано результати дослідно-експериментальної роботи, сформульовано відповідні висновки наукового дослідження, здійснено оформлення тексту дисертації.

Експериментальною базою дослідження були: дитяча музична школа №2 м. Маріуполя Донецької обл., музична школа м. Вознесенська Миколаївської обл., музична школа с. Джурин Шаргородського району Вінницької обл. Дослідженням охоплено 518 респондентів, з них: викладачів музичних шкіл – 38 осіб, батьків – 75 осіб, учнів старших класів – 405 осіб.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в системі шкільної мистецької освіти висунуто й розв'язано проблему становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у контексті особистісно-орієнтованої парадигми освіти; обгрунтовано педагогічні умови ефективного застосування особистісно-орієнтованого підходу до учнів. Удосконалено зміст і компонентну структуру інтересу до музичного виконавства; визначено роль і місце музичного виконавства в структурі вікових потреб старшокласників, а також критерії та рівні його сформованості відповідно до структурних компонентів інтересу (емоційного, інтелектуального, вольового). Набуло подальшого розвитку впровадження у навчальний процес проблемно-пошукових методів, нетрадиційних форм та інтегрованого навчання, які становлять поетапну організацію експериментального дослідження.

Теоретичне значення дослідження полягає в розкритті різноаспектних підходів до вивчення категорії “інтерес” на основі синтезу різних наук: філософії, психології, соціології, педагогіки, мистецтвознавства; висвітленні теоретичних та історичних аспектів розвитку гуманістичної педагогічної науки; визначенні педагогічних умов ефективного застосування особистісно-орієнтованого підходу у становленні і розвитку інтересу до музичного виконавства в старшокласників.

Практичне значення дослідження полягає в розробленні та впровадженні у навчальний процес методики, спрямованої на розвиток інтересу до музичного виконавства, завдяки якій підвищення якості музично-виконавської підготовки учнів стає засобом розвитку внутрішнього світу, формування особистісних якостей суб'єкта навчання, потреб саморозвитку і самовдосконалення. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі дитячих мистецьких закладів, у навчальних курсах, у створенні відповідних розділів підручників із музичної педагогіки, а також у системі підготовки і підвищення кваліфікації фахівців освіти, культури і мистецтв.

Результати дослідження експериментально перевірено шляхом впровадження у навчально-виховний процес шкільних мистецьких закладів освіти: музичної школи №2 м. Маріуполя Донецької обл. (довідка про впровадження № 114 від 11.02.2003р.), дитячої музичної школи м. Вознесенська Миколаївської обл. (довідка про впровадження №11 від 04.03.2003р.), дитячої музичної школи с. Джурин Шаргородського району Вінницької обл. (довідка про впровадження №36 від 03.03.2003р.). Теоретичні положення і практичні результати дисертації закладено в основу програми спецкурсу ”Методика становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників на основі особистісно-орієнтованого підходу” для студентів спеціальності “Народні інструменти” факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв (довідка про впровадження № 737 від 22.04. 2004р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася через виступи на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Засоби реалізації сучасних технологій навчання”(м. Кіровоград, 2002р.), науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів та студентів Київського національного університету культури і мистецтв „Актуальні проблеми сучасного українського мистецтва” (Київ, 2002, 2003, 2004 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції „Цінності християнської культури як фактор морально-етичного формування особистості” (Київ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема”(м. Чернівці. 2003р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації знайшли відображення в шести одноосібних статтях автора, опублікованих у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел ( 230 найменувань, з них 4 – іноземною мовою) та 28 додатків. Загальний обсяг дослідження – 227 сторінок, основна частина – 167, список використаних джерел – 15, додатки – 45.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, викладено гіпотезу, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення основних положень; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико – методологічні основи становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників” викладаються результати дослідження поняття “інтерес” у науковій літературі: філософії, психології, соціології, мистецтвознавстві, педагогіці; розкривається зміст і компонентна структура інтересу до музичного виконавства у старшокласників, аналізуються сутність і принципи особистісно-орієнтованого підходу.

З'ясовано філософське розуміння поняття “інтерес” як одного з основних стимулів діяльності, соціальної активності особистості (А. Айзикович, Г. Гак, Г. Глезерман, А. Здравомислов). На основі інтересів і потреб особистості формуються її уявлення про цінності, відповідні переконання, принципи та ідеали життєдіяльності, формуються симпатії чи антипатії, схильність чи неприязнь, рішучість до боротьби за позитивні для даної особистості соціальні чи культурні цінності. Аналіз наукової літератури з психології засвідчив, що інтерес виступає як потреба, як ставлення, як загальноусвідомлена спрямованість особистості на об’єкт (Л. Божович, О. Леонтьєв, Н. Морозова, А. Петровський, С. Рубінштейн). В працях соціологів (І. Рибников, О. Сохор, Ю. Фохт-Бабушкін), присвячених вивченню факторів формування музичних потреб та інтересів як суспільства загалом, так і окремих соціальних груп, їхніх музичних запитів, настанов, ідеалів, норм, смаків, інтерес розглядається як об’єктивний мотив діяльності суб’єкта (окремої людини, групи людей, суспільства), спрямований на задоволення певних потреб стосовно умов життя. У педагогічних дослідженнях (В. Корнєєв, І. Нілова, З. Огороднійчук, К. Овчаренко, З. Файчак) виявляється залежність розвитку інтересу від змін, які відбуваються у мотиваційній сфері, розкривається позитивний вплив інтересу не тільки на процес і результати діяльності, а й на перебіг психічних процесів: мислення, уяви, пам'яті, почуттів, котрі під впливом інтересу набувають особливої активності і спрямованості.

Загальнонауковий аналіз досліджуваної категорії дає змогу визначити “інтерес” як похідне від стану мотивації, тобто вважати спрямованість мотиваційної сфери основою, джерелом, а інтерес – наслідком та інтегральним проявом тих процесів, які відбуваються в ній і спрямовані на задоволення певної потреби. Позитивні зрушення в мотиваційній сфері сприяють перетворенню інтересу на досить стале особистісне утворення, що забезпечує внутрішню стабільність інтересу, незалежність від зовнішніх впливів. Визначальною умовою переходу до діяльності є здатність людини до цілепокладання. Мета, виокремлюючись у свідомості як уявлювані і значущі результати дій, спонукає людину до дії, скеровує її на потрібний предмет. Важливим етапом у перебігу діяльності під впливом інтересу є цілереалізація – уміння створити сукупність умов для досягнення певних цілей. Завершальним етапом генези інтересу є результат дії або діяльності, що зумовлює задоволення потреб. Таким чином, інтерес є складним особистісним утворенням, що характеризується багатоступеневим процесом якісних змін мотиваційної сфери, які супроводжують виникнення, розвиток інтересу і перехід його в нові якісні форми.

У розділі розглядається змістова характеристика інтересу як взаємозв'язок виховного впливу мистецтва, зокрема музичного, з культурологічним, духовним аспектами розвитку особистості. У ході аналізу психологічної структури інтересу до музичного виконавства в єдності емоційного, інтелектуального, вольового компонентів особливу увагу приділено визначенню напрямків розвитку емоційної, інтелектуальної, вольової сфер особистості в процесі музично-виконавської діяльності. З'ясовано, що збагачення емоційної сфери старшокласника передбачає розвиток здатності внутрішньо переживати кожен емоційний нюанс, зміцнення емоційної пам'яті, набуття рухливості емоційних реакцій. Збагачення інтелектуальної сфери передбачає здобуття глибоких знань у галузі музичного мистецтва, розвиток музичного мислення. Виховання вольової сфери як рушійної сили поведінки, тісно пов'язаної з бажаннями, мотивами, потребами, емоціями та інтелектом (І. Бех), передбачає розвиток таких особистісних якостей, як самостійність, ініціативність, активність, відповідальність. Звідси випливає, що інтерес до музичного виконавства потрібно визначати як залежну перемінну. У ролі залежної перемінної інтерес є педагогічною метою, досягнення якої зумовлює розвиток особистості, що формується під впливом музики.

У дослідженні розглядаються специфічні особливості музичного виконавства старшокласників як організованої художньої дії, яка являє собою вільне володіння інструментом і забезпечує інтонаційно-смислове, співтворче втілення музичного твору в реальному звучанні; аналізується процес послідовного вивчення музичного твору.

У дисертації проаналізовано історичний аспект розвитку гуманного мислення відповідно до розвитку педагогічної науки, що грунтується на учіннях Я.Коменського, І. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, А. Дістервега. Гуманізм як система поглядів і переконань утверджує високе звання людської особистості, що усвідомила себе у своїй свободі і незалежності, а також у своєму постійному прогресивному розвитку (О. Лосєв).

У розділі також аналізується сутність, виокремлюються особливості особистісно-орієнтованого підходу до учнів у процесі розвитку інтересу до музичного виконавства. Серед них: орієнтація на внутрішній світ особистості учня; розвиток індивідуальності, самобутності, суб'єкта навчання; стимулювання потреби й здатності до саморозвитку, самовдосконалення під час музично-виконавської діяльності; розвиток особистісних якостей (самостійність, активність, ініціативність, відповідальність); виявлення особистого ставлення учнів до творів мистецтва. Наголошується, що в умовах особистісно-орієнтованого навчання учень є основним творцем власної діяльності, що зумовлює включення його особистісних творчих сил у навчальний процес.

Підкреслюється необхідність створення учителем суб'єктного “портрету” учня (І. Якіманська), складовими якого є: 1) структура особистості (переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання); досвід (звички, уміння, навички, знання); особливості психічних процесів (воля, почуття, сприйняття, мислення, відчуття, емоції, пам'ять); біопсихічні властивості (темперамент, статеві, вікові особливості) (К. Платонов); 2) суб'єктний досвід життєдіяльності, набутий учнем у конкретних умовах сім'ї, соціокультурного оточення; музично-естетичний досвід, що втілює процес та результат засвоєння учнями способів музичної діяльності; 3) індивідуальні музично-виконавські особливості учня (музична пам'ять, музичний слух, метроритмічна чутливість, технічний розвиток, володіння динамічними засобами, особливості будови ігрового апарату, характер музичних уподобань тощо).

У дисертації охарактеризовано зміст складових інтересу (мотивація > мета > цілепокладання > цілереалізація > задоволення потреби) з позицій особистісно-орієнтованого підходу до учнів. Провідним мотивом учня-старшокласника стає внутрішня мотивація, в основу якої покладено потреби в самоствердженні, самовизначенні, самовираженні, які задовольняються в музичному виконавстві як обраному виді музичної діяльності. Мета пов'язана з відшуканням особливого, неповторного, властивого тільки цьому учневі способу відтворення музичного твору. Цілепокладання є необхідною умовою переходу учня до самостійної музично-творчої діяльності і полягає в умінні планувати роботу над музичним твором, виокремлювати основні та другорядні цілі. Цілереалізація є втіленням у художню і переконливу форму нотного тексту.

Осмислення категорії “інтерес” у межах особистісно-орієнтованого підходу дало змогу визначити інтерес до музичного виконавства як позитивно “забарвлену” та вибіркову зверненість учня до цього виду діяльності, яка грунтується на усвідомленій потребі в музичному мистецтві і виявляється в прагненні відтворити художній образ музичного твору в реальному звучанні на інструменті.

У другому розділі “Експериментальне дослідження становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників в умовах особистісно-орієнтованого навчання” розглянуто теоретико-методичні основи організації процесу розвитку інтересу до музичного виконавства, визначено педагогічні умови ефективного застосування особистісно-орієнтованого підходу до учнів, викладено методику, спрямовану на становлення і розвиток інтересу до музичного виконавства, проаналізовано результати виконаного дослідження.

Педагогічні умови як компоненти системи, з яких складається педагогічний процес, визначаються тим, наскільки він сприяє самореалізації особистості в музичному мистецтві, розкриттю її природних здібностей і нахилів. Першою умовою ефективного застосування особистісно-орієнтованого підходу є гуманізація і демократизація відносин з учнями, що виявляється у духовній близькості вихователя і вихованця, повазі до його особистості, педагогічній допомозі і підтримці. Друга умова полягає у врахуванні індивідуально-психологічних, музично-виконавських особливостей учня у процесі музично-виконавської діяльності. Третьою умовою є організація творчої діяльності учня на основі психологічно повного її циклу; вона має включати виявлення, усвідомлення мети, етапи організації та вирішення завдань, аналіз досягнутих результатів, визначення подальших перспектив розвитку. Четвертою умовою є спрямованість змісту навчального матеріалу на задоволення потреби учня в музичному мистецтві. Цьому сприятимуть такі фактори: емоційна привабливість змісту навчального матеріалу; новизна, незвичність погляду на відомі факти; практичне значення навчального матеріалу для життєдіяльності учня. Акцентується на необхідності усвідомлення учнем трьох типів відношень, з яких, власне, і складається процес музичного виконавства: “виконавець і інструмент”, “виконавець і твір”, “виконавець і публіка” (Ж. Дедусенко). Тип відношень “виконавець і інструмент” спрямований на зміцнення інтересу до музичного виконавства завдяки інтересу до обраного інструменту, його історії, можливостей та специфічних особливостей; тип відношень “виконавець і твір” розкриває діалог виконавця з твором, звукове втілення художньої ідеї; тип відношень “виконавець і публіка” є втіленням і певним результатом музично-виконавської діяльності старшокласників, що становить підґрунтя для набуття виконавського досвіду, без якого неможливо розвивати інтерес до музичного виконавства. П'ятою умовою є стимулювання творчої самореалізації учня психологічними методами і прийомами особистісно-орієнтованого підходу (культивування успіху; позитивне стимулювання досягнень учнів; надання їм самостійності і свободи вибору об'єктів, напрямків діяльності; діалогізація навчально-виховного процесу).

У розділі обгрунтовано критерії та рівні сформованості інтересу до музичного виконавства, які відповідають компонентній структурі інтересу. Так, емоційний критерій, що відображує психологічну реакцію учня на конкретний художній музичний образ, який склався в уяві і втілюється в реальному звучанні, включає такі показники: емоційний відгук на музику, наявність і позитивний характер емоційних реакцій у зв'язку з вивченням або виконанням музики; прагнення до передачі слухачам образного змісту твору на основі співпереживання. Інтелектуальний критерій, який характеризує рівень музичних знань учнів, досвід спілкування з мистецтвом, має такі показники: прагнення набути нових знань у галузі музичного мистецтва; бажання віднайти неординарну виконавську інтерпретацію образного змісту твору; схильність до самоаналізу результатів власної музично-виконавської діяльності. Вольовий критерій визначає конкретні дії школяра в процесі музично-виконавської діяльності та форми реалізації музичних потреб і виявляється у прояві самостійності, активності, ініціативності учня; здатності до подолання труднощів під час роботи над музичним твором; зосередженні й активізації уваги на предметі інтересу.

Відповідно до розроблених критеріїв було здійснено діагностику рівнів сформованості інтересу до музичного виконавства у старшокласників. Високий рівень передбачає часте виявлення позитивних емоційних реакцій (радість, захоплення, натхнення); самостійні судження про музику, активне оперування знаннями і навичками; високий ступінь прояву активності, самостійності, ініціативи, часте спілкування з творами музичного мистецтва. Середній рівень характеризується епізодичністю емоційних реакцій, поверховим сприйняттям змісту музики, таким характером діяльності, який потребує спонукальних дій учителя. Низький рівень виявляється в пасивному ставленні учня до музично-виконавської діяльності; у володінні музичними знаннями на примітивному, початковому рівні; в мінімальній самостійності, бездіяльності у разі виникнення труднощів.

Завданнями констатуючого етапу експериментального дослідження було: з’ясувати мотивацію, характер ставлення учнів до музичного виконавства; виявити результати музичної діяльності учнів; з’ясувати ступінь задоволеності від музичного виконавства; отримати інформацію щодо широти інтересів школярів. У дослідженні взяли участь 518 респондентів трьох категорій: викладачі музичних шкіл, батьки, учні старших класів. Аналіз результатів дослідження дав можливість зробити таке узагальнення: 32 % учнів не задоволені заняттями музикою, 30 % учнів ніяк не реалізують свої навички гри на інструменті поза стінами музичної школи, 74 % старшокласників відповіли, що у них була думка припинити навчання; 58 % учнів у своїх відповідях висловили бажання змінити зміст матеріалу, що вивчається, вдосконалити характер проведення занять.

Результати дослідження засвідчують, що засвоєння матеріалу в готовому вигляді не стимулює пізнавальної активності, прагнення до самостійності; організація навчальної діяльності не створює умов для розвитку ініціативи учнів; старшокласники не знаходять емоційного відгуку на власні почуття і переживання в музичному виконавстві. До того ж, в репертуарі старшокласника з’являються великі і складні твори, що потребують тривалого часу і чималих емоційних, розумових та вольових зусиль для осягнення їх. Виявлено залежність між методами, формами організації діяльності учнів та інтересом до музичного виконавства. Доведено необхідність розроблення методики, спрямованої на розвиток інтересу до музичного виконавства на основі особистісно-орієнтованого підходу до учнів.

У розділі розкривається зміст трьох етапів становлення і розвитку інтересу до музичного виконавства в умовах особистісно-орієнтованого навчання. Запропоновану в дисертації методику побудовано на основі варіативності форм діяльності учня (нетрадиційні форми навчання, творча діяльність учня, інтегроване навчання). Окрім індивідуальної форми навчання, до експериментальної програми було введено колективні форми роботи з учнями. Різноманітні форми діяльності учня використовуються як зовнішнє підкріплення, екстринсивна привабливість (Х. Хекхаузен), що, згідно з нашою гіпотезою, зумовило посилення внутрішньої мотивації, розвиток стійкого інтересу до музичного виконавства. Провідними було обрано проблемно-пошукові методи, які сприяють активізації самостійності, творчої ініціативи учнів, розвивають уміння орієнтуватися в нових, нестандартних ситуаціях.

На етапі підготовки до формуючого експерименту було створено контрольну та експериментальну групи учнів старших класів (по 22 учня в кожній) з однаковим рівнем інтересу до музичного виконавства. Експериментальна програма була спрямована на вирішення таких завдань: 1) перетворити навчальний процес, втілюючи різноманітні форми навчання, у фактор творчого розвитку особистості відповідно до визначених педагогічних умов ефективного застосування особистісно-орієнтованого підходу; 2) задовольнити потреби самовдосконалення підлітка у творчій, духовно-моральній сферах, серед яких основними є потреби в пізнанні, самовираженні, самореалізації, самоствердженні; 3) ввести і задіяти сукупність психологічних методів і прийомів особистісно-орієнтованого підходу до учнів, які спрямовано на оптимізацію навчання і стимулювання інтересу.

Перший етап формуючого експерименту, який полягав у розвитку інтересу до музичного виконавства засобами нетрадиційних форм навчання, мав такі завдання: 1) перебудувати навчальний процес, застосовуючи незвичні форми занять з метою максимального розвитку інтелектуальної сфери учня (можливість мислити, аналізувати, порівнювати, спостерігати); 2) стимулювати пізнавальну самостійність, творчу активність, ініціативу учня шляхом створення проблемних ситуацій, що породжуються музикою, яка вивчається; 3) виявити позитивні емоції внаслідок відповідних дій вчителя, що не регламентуються обов’язковими структурними етапами традиційного уроку.

З метою реалізації цих завдань було запроваджено такі нестандартні форми проведення уроків, як урок-диспут, урок-“круглий стіл”, урок-“подорож”, урок-діалог, урок-“екскурсія”, урок-“роздум”, завдяки яким зміст навчального матеріалу набував емоційної привабливості, незвичності, новизни, що є необхідною умовою розвитку інтересу. Незвична для учнів зовнішня організація педагогічного процесу, (наприклад, вивчення сонати В. Моцарта протягом серії уроків “Подорож у музично-пізнавальному експресі”, вивчення музики різних стилів у формі диспуту “Легка і серйозна музика”, урок-презентація циклу “Естрадно-джазові п'єси” В. Власова, колективна рольова гра “Зустріч музичних образів”) сприяла виникненню на уроках творчої атмосфери, що стимулювала активність і постійну увагу учнів, розвиваючи свідоме ставлення до музики. Внаслідок цього дії учня стають вже внутрішньомотивованими, а не спонукуваними учителем.

Другий етап формуючого експерименту, який полягав у розвитку інтересу до музичного виконавства у процесі творчої діяльності учнів, спрямованої на розвиток творчих здібностей, уяви, фантазії, уміння реалізувати себе в музичній діяльності, передбачав вирішення таких завдань: 1) розширити творчу діяльність учня, застосовуючи спеціальні музичні завдання; 2) довести музичний розвиток до такого рівня, коли на грунтовній основі навичок і умінь учень набуває здатності до природного музичного вираження; 3) стимулювати творче розкріпачення школярів, потребу писати, підбирати музику по слуху, імпровізувати.

На цьому етапі дослідження було впроваджено карткову систему музичних завдань (від простих до більш складних). Кожна картка містила сформульоване музичне завдання і два варіанти його виконання. У процесі роботи за допомогою карток учні спочатку набували елементарних творчих навичок: завершення мелодії, мелодичного заповнення пропущених тактів, підбору акомпанементу до мелодії, складання мелодії до акомпанементу. У міру засвоєння завдання ускладнювали, щоб прищепити навички формотворення, навички двоголосого й акордового викладу. Далі при створенні мелодії учням пропонували вірші для усвідомлення музичного образу за допомогою поетичного тексту. Остання картка мала завдання скласти свою мелодію. Значна увага приділялася розвитку уяви, фантазії, образних асоціацій, виробленню уміння визначати зміст і настрій створюваної музики. Підсумком другого етапу експерименту став концерт для батьків, програму якого становила написана учнями музика. Вибір саме цієї форми діяльності учня грунтувався на необхідності досягнення найбільш значущої цілі особистісно-орієнтованого навчання – надати можливість найповнішого розкриття кращих сторін неповторної індивідуальності учня, аби він відчував себе творцем, зміг виразити свої емоції і почуття через виконання власної музики.

На третьому етапі експериментальну програму було побудовано на основі інтегрованого змісту кількох видів мистецтва, що передбачало вирішення таких завдань: 1) через об’єднання одним художнім образом різних видів мистецтва досягти глибшого і всебічнішого засвоєння музичного матеріалу; 2) розвивати уявлення учнів про виникнення, розмаїття і мову різних видів мистецтв; 3) сприяти активному виявленню емоцій, інтенсивній роботі інтелекту в процесі осягнення творів мистецтва.

Вивчаючи музичний матеріал певного історичного періоду, учні ознайомлювалися з творами архітектури, скульптури, живопису, літератури. Зокрема, протягом циклу занять “Світ українського козацтва”, використовуючи репродукції картин, історичні відомості, твори літератури, народну поезію в інтегративному зв'язку з музичними образами старшокласники усвідомлювали історичну обумовленість мистецтва, його зв'язок із суспільним життям. Такі колективні заняття, як “Музика у колі різновидів мистецтв”, мали за мету привернути увагу старшокласників до мистецтва в широкому його розумінні, поглибити їхнє уявлення про розмаїття і мову різних видів мистецтв. Значна увага приділялася розвитку художнього смаку, виробленню уміння свідомо сприймати і розпізнавати закладені в мистецтві духовні цінності. Таким чином, кожен етап передбачав спрямування думок і дій учнів у різних напрямках, тим самим являючи собою новизну і контраст для учнів, що дало змогу виявити позитивні зрушення у становленні і розвитку інтересу до музичного виконавства.

У другому розділі викладено результати дослідно-експериментальної роботи. Перевірка ефективності запропонованої методики здійснювалася за допомогою трьох зрізів (початкового, проміжного, кінцевого) на основі оцінювання рівнів сформованості інтересу до музичного виконавства. У розробленому оцінному листі використовувалася дванадцятибальна шкала оцінювання за методом експертних оцінок. За підсумками було проведено статистичну обробку одержаних даних.

На початку формуючого експерименту співвідношення рівнів сформованості інтересу до музичного виконавства в учнів контрольної та експериментальної групи було приблизно однаковим. Медіани оцінок експериментальної групи дали змогу визначити зростання їх протягом кожного окремого етапу експерименту. Порівняння отриманих у ході експерименту даних із вихідними показниками доводить, що середні значення оцінок мають тенденцію до зростання: в учнів експериментальної групі вони значно вищі, ніж в учнів контрольної, що підтверджується значним кількісним зростанням середнього оцінного бала. Наочне уявлення про співвідношення рівнів сформованості інтересу до музичного виконавства в учнів контрольної та експериментальної груп дає гістограма, подана на рис. 1.

Рис. 1. Порівняльна гістограма рівнів сформованості інтересу до музичного виконавства у старшокласників контрольної та експериментальної груп.

Дані, наведені в гістограмі, свідчать про те, що після здійснення дослідно-експериментальної роботи кількість учнів із високим і середнім рівнем сформованості в ЕГ зросла, а з низьким – зменшилася. Наприкінці експерименту кількість учнів ЕГ з високим рівнем збільшилася до 86,36 %, тоді як у КГ кількість учнів із високим рівнем становить 9,09 %.

Таким чином, узагальнення отриманих експериментальних даних дало змогу визначити, що цілеспрямована реалізація методики, спрямованої на розвиток інтересу до музичного виконавства у старшокласників на основі особистісно-орієнтованого підходу, зумовила такі зміни: підвищення позитивного емоційного тонусу навчальної діяльності; зростання самостійності, творчої ініціативи, активності, відповідальності у процесі музично-виконавської діяльності; активізацію інтелектуальної сфери школярів, виявлення суб'єктивного ставлення до творів музичного мистецтва, потяг до самопізнання, самоаналізу. Отже, порівняння даних, отриманих в експериментальній та контрольних групах, свідчить про правомірність висунутої гіпотези, а також дає підстави стверджувати, що завдання дисертаційного дослідження вирішено, а мету – досягнуто.

Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі висновки:

1. На основі теоретичного та історичного аналізу дослідження поняття “інтерес” у науковій літературі встановлено, що інтерес є складним особистісним утворенням і включає такі складові: мотив, мету, цілепокладання, цілереалізацію, результат, спрямований на задоволення потреби. Інтерес до музичного виконавства – це позитивно “забарвлена” та вибіркова зверненість учня до цього виду діяльності, яка грунтується на усвідомленій потребі в музичному мистецтві і виявляється в прагненні відтворити художній образ музичного твору в реальному звучанні на інструменті. Інтерес до музичного виконавства є залежною перемінною і виступає як педагогічна мета, результатом досягнення якої є гармонійний розвиток особистості, що формується під впливом музики.

2. Зміст інтересу до музичного виконавства являє собою взаємозв'язок виховного впливу мистецтва, зокрема, музичного з культурологічним, духовним аспектами розвитку особистості. Структура інтересу до музичного виконавства складається з емоційного, інтелектуального, вольового компонентів. З'ясовано, що збагачення емоційної сфери старшокласника передбачає розвиток здатності внутрішньо переживати кожен емоційний нюанс, розвиток емоційного мислення, емоційної пам'яті, рухливості емоційних реакцій. Збагачення інтелектуальної сфери включає здобуття нових знань з музичного мистецтва, розвиток музичного мислення учня-старшокласника. Виховання вольової сфери передбачає розвиток особистісних якостей суб'єкта навчання: самостійності, ініціативності, активності, відповідальності.

3. Виявлено сутність і принципи особистісно-орієнтованого підходу до учнів у процесі розвитку інтересу до музичного виконавства, серед яких: орієнтація на внутрішній світ особистості учня; розвиток індивідуальності, самобутності, унікальності, неповторності суб'єкта навчання; розвиток здатності до мотиваційного обгрунтування своєї діяльності; а також розвиток особистісних якостей суб'єкта навчання; виявлення особистого ставлення учнів до творів мистецтва.

4. Критеріями сформованості інтересу до музичного виконавства є: емоційний, що відображує психологічну реакцію учня на конкретний художній музичний образ, який склався в уяві і втілюється в реальному звучанні; інтелектуальний, що характеризує рівень музичних знань учнів, досвід спілкування з мистецтвом; вольовий, який визначає конкретні дії школяра в процесі музично-виконавської діяльності та форми реалізації музичних потреб.

Відповідно до розроблених критеріїв визначено рівні сформованості інтересу до музичного виконавства у старшокласників. Високий рівень передбачає часте виявлення позитивних емоційних реакцій, активне оперування знаннями і навичками; високий ступінь прояву активності, самостійності, ініціативи. Середній рівень характеризується епізодичністю емоційних реакцій, поверховим сприйняттям значення музики, таким характером діяльності, який потребує спонукальних дій учителя. Низький рівень виявляється в пасивному ставленні учня до музично-виконавської діяльності; у володінні музичними знаннями на примітивному, початковому рівні; в мінімальній самостійності, бездіяльності у разі виникнення труднощів.

5. Педагогічними умовами ефективного застосування особистісно-орієнтованого підходу до учнів у процесі розвитку інтересу до музичного виконавства у старшокласників є такі: 1) гуманізація і демократизація відносин учителя і учня;

2) врахування індивідуально-психологічних та музично-виконавських особливостей учня; 3) організація творчої діяльності старшокласника на основі повного циклу діяльності (визначення мети, етапи організації, вирішення завдань, аналіз досягнутих результатів, визначення подальших перспектив розвитку ); 4) спрямованість змісту навчального матеріалу на розвиток і задоволення потреби учня в музичному мистецтві; 5) стимулювання творчої самореалізації