НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 621.75.004.17:65

Мощинська Вікторія Анатоліївна

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ
ПОТУЖНОСТЯМИ

В МАШИНОБУДУВАННІ

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України (м.Донецьк), кафедра економіки підприємства.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Швець Ірина Борисівна,

Донецький національний технічний

університет Міністерства освіти і науки України

(м.Донецьк), завідуюча кафедрою управління

персоналом і економіки праці.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Акмаєв Анатолій Ісайович,

Донбаський гірничо-металургійний інститут

Міністерства освіти і науки України

(м. Алчевськ), завідуючий

кафедрою економіки і управління;

кандидат економічних наук, доцент

Гавришко Анатолій Степанович,

Краматорський економіко-гуманітарний інститут

Асоціації навчальних закладів України

недержавної форми власності (м. Краматорськ),

проректор, доцент кафедри менеджменту.

Провідна установа - Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України

(м. Донецьк), кафедра менеджменту.

Захист відбудеться 15 квітня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “13” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М.Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Головним завданням розвитку економіки України на сучасному етапі є забезпечення сталого економічного зростання. У його здійсненні важливу роль відіграє машинобудівний комплекс як інвестиційна сфера, яка впливає на інтенсивний розвиток інших галузей і виробництв.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема підвищення ефективності використання виробничого потенціалу машинобудування, його виробничих потужностей як елемента цього потенціалу. Успішне вирішення цієї проблеми потребує посилення економічних методів управління процесами створення і використання виробничих потужностей підприємств і галузей промисловості. Існуючі методи управління обмежуються процедурами проектування підприємств, капітального будівництва, введення в експлуатацію об'єктів виробничого призначення, щорічними розрахунками величини, рівня освоєння і використання виробничої потужності і, таким чином, не орієнтовані в достатньому ступені на забезпечення ефективного використання ресурсного потенціалу підприємств.

В умовах ринкових відносин знизився рівень галузевого управління виробничими потужностями та державне регулювання розвитку галузей. Без цього, як свідчить досвід економічно розвинених країн, неможливе збалансоване функціонування економіки. Ці обставини перешкоджають формуванню в Україні раціональної галузевої структури промисловості і машинобудування.

Гострою залишається потреба створення економічного механізму управління капіталом і виробничими потужностями підприємств і галузей промисловості, що передбачає врахування взаємозв'язку величини і рівня використання виробничих потужностей з витратами виробничих ресурсів. Це дозволяє ефективно використовувати резерви виробництва, управляти витратами і доходами.

Розв’язанню найважливіших виробничих і соціально-економічних проблем підвищення ефективності використання виробничих фондів і виробничих потужностей промисловості приділяється постійна увага з боку наукових і практичних фахівців. Ключові питання вирішення регіональних і галузевих проблем ефективності промислового виробництва, вироблення концепцій державної промислової політики формування і використання виробничого потенціалу, а також реструктуризації промислового виробництва розглядаються в роботах таких учених, як Акмаєв А.І., Алимов О.М., Амоша О.І., Аптекар С.С., Бабіч В.П., Булєєв І.П., Геєць В.М., Дорогунцов С.І., Іванов М.І., Ковальов А.І., Левіна О.В., Лукінов І.І., Михальська В.О., Нейєнбург В.Є., Чумаченко М.Г.

Дослідженню актуальних соціально-економічних проблем формування і функціонування виробничих потужностей, методам їх визначення, ресурсному забезпеченню і ефективності використання присвячено роботи Воскресенського Б.В., Гавришка А.С., Євдокимова Ф.І., Ітіна І.І., Кваші Я.Б., Ландика В.І., Манілівського Р.Г., Москаленка В.П., Палтеровича Д.М., Петровича Й.М., Скударя Г.М., Слижиса М.У., Швець І.Б., Шкитиної М.Й.

Стан проблеми породжує потребу у нових теоретичних розробках і практичних рекомендаціях щодо управління виробничими потужностями, інвестиціями підприємств і галузей, обумовлює визначення та оцінку факторів формування і використання виробничих потужностей, які забезпечують економію всіх виробничих ресурсів підприємств і галузей машинобудування.

Усе це підтверджує актуальність дослідження проблем забезпечення розвитку виробничої сфери на підставі більш якісного управління виробничими потужностями галузей машинобудування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України відповідно до плану науково-дослідних робіт за темами: “Розвиток теорії і розробка методів управління виробничими потужностями й інвестиціями при нестабільному попиті на продукцію, що випускається, у рамках концепції ООН і Євростата про потенційний обсяг підприємства” (номер державної реєстрації 0197U08249, 1997-1999 рр., в якій автором розширено використання методів управління виробничими потужностями, що дозволяють обґрунтовано приймати рішення з питань оновлення, заміни та ефективного використання основного капіталу галузей машинобудування; “Наукові основи управління співвідношенням ресурсів підприємств для запобігання кризовим ситуаціям” (номер державної реєстрації 0199U001168, 1999-2001 рр.), у рамках якої проведено аналіз показників ефективності використання технологічного обладнання.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є підвищення ефективності процесів формування і використання виробничих потужностей на основі удосконалення управління ними в умовах ринкових відносин.

Для досягнення мети в дисертації поставлено і вирішено такі задачі:

визначено сутність і взаємозв'язок понять “виробничий потенціал” і “виробнича потужність”;

узагальнено та систематизовано умови формування і використання виробничих потужностей машинобудування України і Донецької області;

обґрунтовано необхідність ресурсного підходу до формування виробничих потужностей;

визначено фактори формування і використання виробничої потужності машинобудування;

розширено сферу застосування факторного аналізу використання виробничих потужностей на галузевому рівні управління ними;

розроблено методику удосконалення планування використання технологічного обладнання, виявлення і оцінки резервів виробничих потужностей на основі економічних нормативів, які забезпечують ефективне застосування капіталу.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку державної промислової політики в контексті управління виробничими потужностями підприємств і галузей машинобудівного комплексу України.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм формування і використання виробничих потужностей.

Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу досліджень склали роботи вітчизняних і зарубіжних учених з проблеми управління виробничими потужностями.

У процесі аналізу стану і використання виробничої потужності машинобудівного комплексу Донецької області використано метод порівняльного аналізу, який дозволяє виявити різницю стану і рівня використання виробничих потужностей підприємств машинобудівного комплексу. Метод факторного аналізу дозволив установити кількісний взаємозв’язок між факторами виробництва і величиною виробничої потужності при її розвитку й оцінці ефективності використання виробничої потужності та її ресурсомісткості.

Метод групування і кореляційного аналізу дозволив установити нормативну кількість станків у кожній групі станкового обладнання при розробці нормативу використання технологічного обладнання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних положень з удосконалення управління виробничими потужностями і практичних рекомендацій щодо формування і використання їх у сучасних умовах господарювання.

Запропоновано:

метод аналізу використання виробничої потужності на підставі питомих показників ресурсомісткості на галузевому рівні управління для обґрунтування величини виробничої потужності, а також для виявлення резервів виробництва на поточний період і на перспективу;

систему спеціальних економічних нормативів, які визначають ефективне використання капіталу і сприяють підвищенню ефективності виробництва;

методику планування використання виробничої потужності підприємств і галузей машинобудування з урахуванням її ресурсомісткості, що дозволяє визначити мінімально необхідний обсяг товарної продукції, при якому досягається ефективне використання ресурсного потенціалу, зниження собівартості продукції і збільшення прибутку.

Удосконалено:

класифікацію факторів формування і використання виробничих потужностей підприємств і галузей машинобудування, які визначають її ресурсомісткість;

систему показників ресурсного забезпечення виробничої потужності – питомої ресурсомісткості виробничої потужності (питомої капіталомісткості, питомої матеріаломісткості, питомої трудомісткості і питомої енергомісткості).

Дістали подальшого розвитку:

теоретичні основи управління виробничими потужностями, які полягають у визначенні змісту і взаємозв’язку категорій “виробничий потенціал”, “виробничі фонди”, “застосовуваний капітал”, “виробнича потужність”;

економічний механізм управління виробничими потужностями з урахуванням їх ресурсомісткості; метод обґрунтування нормативного розподілу механообробного обладнання за рівнем його завантаження на основі критерію Колмогорова.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних і практичних рекомендацій щодо управління виробничими потужностями на основі їх ресурсомісткості, які можуть бути використані підприємствами машинобудівного комплексу Донецької області при розробці поточних і стратегічних планів, а також обласною держадміністрацією при розробці стратегій регіонального розвитку і Міністерством промислової політики України при подальшій реалізації Концепції державної промислової політики.

Науково-методичні рекомендації щодо удосконалення системи управління виробничими потужностями на основі планування технологічної структури виробничого обладнання використовуються у ВАТ “Красноармійський машинобудівний завод” (довідка №30-12/130 від 17.11.2002 р.) і ВАТ “Красноармійський завод “Електродвигун” (довідка №17-8/61 від 12.12.2002 р.). Наукові рекомендації щодо формування виробничих потужностей, раціонального їх використання і управління ними застосовано при розробці Програми розвитку підприємств і галузей промисловості Красноармійського району на перспективу до 2010 року (довідка №01-27-1314 від 15.08.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторській підхід до вирішення наукових задач щодо управління виробничими потужностями в машинобудуванні. Внесок автора в опубліковані в співавторстві праці конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися автором і одержали схвалення на: V і VI міжнародних науково-технічних конференціях “Машиностроение и техносфера на рубеже XXI века” (м.Севастополь, 1998, 1999 рр.); Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м.Донецьк, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (м.Слов?яногірськ, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку” (м. Львів, 2000 р.); 2-й міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених “Економіка і маркетинг у XXI столітті” (м. Донецьк, 2001 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, у тому числі 6 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць і матеріали конференцій загальним обсягом 3,89 д.а., з яких особисто автору належить 2,94 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів і висновків, додатків і списку використаних джерел зі 130 найменувань. Повний обсяг роботи складає 182 сторінки комп’ютерного тексту, 20 рисунків, 43 таблиці і 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Економічні проблеми формування і використання виробничих потужностей на сучасному етапі розвитку економіки. Тривала економічна криза в країні призвела до занепаду виробництва, скасувала можливості ефективного відтворення виробничого потенціалу. Визначилася потреба у новій теоретичній основі управління виробничими потужностями.

Потребує переосмислення значна кількість економічних понять і категорій, у тому числі й поняття “виробнича потужність”. Оскільки величина виробничої потужності визначається насамперед технічними можливостями засобів праці, то донедавна вона трактувалася тільки як “технічна” категорія.

Більш виправданою є точка зору, відповідно до якої виробнича потужність - це категорія, яка має безпосередній зв'язок з економічним потенціалом підприємства і галузі. Виходячи з цієї точки зору під виробничою потужністю слід розуміти реальну здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції. Для реалізації цієї можливості необхідні певні умови, тобто засоби праці, люди, які ними управляють, і предмети праці. Таким чином, виробнича потужність складається з сукупності особистих і речовинних елементів виробництва, що знаходяться у певних організаційно-економічних умовах. Ці елементи доповнюють один одного й утворюють виробничу потужність, яку доцільно розглядати як економічну категорію.

Виробнича потужність виступає елементом виробничого потенціалу галузей і сукупності підприємств, з яких вони складаються. Під виробничим потенціалом розуміється максимальна можливість випускати конкурентоспроможну продукцію, підвищувати ефективність діяльності на основі раціонального використання усіх видів ресурсів. У свою чергу виробничий потенціал галузей і підприємств є частиною їх економічного потенціалу.

Матеріальною основою виробничого потенціалу є нагромадження капіталу. Відтворення основного капіталу може носити як інтенсивний, так і екстенсивний характер. Інтенсивному притаманна “стаціонарна” модель, а екстенсивному – “динамічна” модель нагромадження капіталу. З огляду на умови формування виробничих потужностей машинобудівного комплексу України, їх ефективний розвиток припускає використання стаціонарної моделі, орієнтованої не на збільшення обсягів засобів праці, а на прискорення темпів відновлення на високому технічному рівні створеного виробничого потенціалу.

Основними факторами, що обмежують формування і використання виробничої потужності, є фінансовий, кадровий, матеріальний і енергетичний потенціали. Головним ресурсним потенціалом і обмежуючим фактором виробничої потужності машинобудування України в сучасних умовах є фінансовий потенціал.

Ресурсний підхід до формування і використання виробничої потужності припускає виділення кола факторів, що впливають на рівень і динаміку капіталомісткості, трудомісткості, матеріаломісткості й енергомісткості виробничої потужності. Ресурсний підхід до управління виробничими потужностями обумовив розробку системи факторів, що впливають на рівень використання капіталу, втіленого в основних фондах як носіях виробничої потужності підприємства. Вкладений у виробництво капітал визначає вартість основних фондів і величину виробничої потужності. Їх ефективне використання визначається вартістю обладнання, а також його приростом, фондом часу роботи обладнання, чисельністю персоналу і їхнім зростанням.

Зазначена класифікація факторів є основою сукупності показників оцінки рівня використання виробничої потужності.

Розділ 2. Методичні основи оцінки формування і використання виробничих потужностей і застосування капіталу галузей машинобудування. Управління процесами формування і використання виробничих потужностей і капіталу передбачає створення і практичне застосування системи оціночних показників і відповідних критеріїв, які повинні забезпечити ефективність використання капіталу, своєчасну і об'єктивну оцінку процесів, що відбуваються, виявити умови для оптимального регулювання складу, структури і завантаження виробничих потужностей.

У дисертаційній роботі обґрунтовано використання показників, які характеризують формування величини виробничої потужності. До них відносяться питомі витрати на одиницю виробничої потужності: капіталу, праці, матеріалів, енергії, використання обладнання.

Досвід розвинених країн свідчить про поширення в управлінні показників, які характеризують різні аспекти ефективності формування і використання виробничих потужностей і управління капіталом. Ефективність створення виробничих потужностей визначається капітальним коефіцієнтом - вартістю одиниці виробничої потужності - і розраховується як відношення вартості основного капіталу до величини виробничої потужності. Величина капітального коефіцієнта залежить від двох параметрів: капіталомісткості продукції і коефіцієнта використання виробничої потужності.

Порівняльну оцінку фактичної і трендової динаміки капітального коефіцієнта в машинобудуванні за 1998-2002 рр. представлено на рис. 1.

Практика врахування капітального коефіцієнта для аналізу ефективності використання виробничої потужності свідчить, що тенденція зниження капітального коефіцієнта переважає в періоди високих темпів нагромадження виробничих потужностей, а в періоди економічного спаду і скрути - змінюється протилежною тенденцією.

На підставі аналізу економічних показників машинобудівних підприємств визначено, що зміна капітального коефіцієнта відбувається під впливом динаміки капіталомісткості і рівня використання виробничої потужності. Їх визначення дозволило виявити такі залежності цих показників: зниження капітального коефіцієнта при збільшенні капіталомісткості продукції і зниженні коефіцієнта використання виробничої потужності; зростання капітального коефіцієнта при зниженні капіталомісткості продукції і підвищенні рівня використання виробничої потужності; зниження капітального коефіцієнта при зниженні капіталомісткості продукції і підвищенні рівня використання виробничої потужності; зростання капітального коефіцієнта при підвищенні капіталомісткості продукції і зниженні рівня використання виробничої потужності.

Рис. 1. Фактична (1) і трендова (2) динаміка капітального коефіцієнта
по машинобудуванню в Україні

Ресурсний підхід до управління виробничою потужністю визначає, що об'єктивну і повну оцінку рівня її використання можна забезпечити за допомогою сукупності натуральних і вартісних показників, таких як: товарна продукція; основні виробничі фонди; виробнича потужність; чисельність персоналу; станковий парк і станковий час, представлених у формі матриці.

Матрична побудова прямих і зворотних питомих техніко-економічних показників, що характеризують величину одного об'ємного показника на одиницю іншого об'ємного показника, дозволить установити кількісний взаємозв'язок окремих факторів виробництва з величиною виробничої потужності.

З метою виявлення резервів скорочення ресурсомісткості виробничої потужності і підвищення рівня її використання доцільно здійснювати аналіз і оцінку динаміки величини виробничої потужності і показників її ресурсомісткості, тобто темпів їх зміни стосовно нормативних чи базових величин. Такий аналіз і оцінку необхідно проводити як у випадку створення і розвитку виробничої потужності, так і для поточного контролю за її станом і використанням.

Комплексну оцінку використання виробничої потужності на основі вторинних прямих і зворотних питомих техніко-економічних показників представлено в табл. 1. Таблиця містить як об'ємні показники у відповідних одиницях виміру, так і похідні - вторинні техніко-економічні показники. Вторинні показники є питомими, тому що вони відображають питому величину одного об'ємного показника, віднесену до одиниці іншого об'ємного показника. Розглянута таблиця є діагональною, тобто містить прямі показники над діагоналлю і зворотні їм показники - під діагоналлю. Усього таблиця містить 6 вихідних об'ємних показників, 15 прямих і 15 зворотних похідних показників.

Таблиця 1

Комплексна оцінка використання виробничої потужності

Показники | Товарна продукція | Виробничі основні фонди | Виробнича потужність | Чисельність персоналу | Станковий парк | Станковий час

ТП | ОФ | ВП | ЧП | СП | СЧ

Товарна продукція | ТП | 1 | ТП/ОФ | ТП/ВП | ТП/ЧП | ТП/СП | ТП/СЧ

Виробничі основні фонди | ОФ | ОФ/ТП | 1 | ОФ/ВП | ОФ/ЧП | ОФ/СП | ОФ/СЧ

Виробнича потужність | ВП | ВП/ТП | ВП/ОФ | 1 | ВП/ЧП | ВП/СП | ВП/СЧ

Чисельність персоналу | ЧП | ЧП/ТП | ЧП/ОФ | ЧП/ВП | 1 | ЧП/СП | ЧП/СЧ

Станковий парк | СП | СП/ТП | СП/ОФ | СП/ВП | СП/ЧП | 1 | СП/СЧ

Станковий час | СЧ | СЧ/ТП | СЧ/ОФ | СЧ/ВП | СЧ/ЧП | СЧ/СП | 1

Такі показники, як фондомісткість продукції (ОФ/ТП), фондовіддача (ТП/ОФ), продуктивність праці (ОФ/ПП), коефіцієнт використання виробничої потужності (ТП/ВП), станкомісткість (машиномісткість) продукції (СЧ/ТП), випуск продукції на одиницю обладнання (ТП/СП), число станко-годин, відпрацьованих одиницею устаткування (СЧ/СП), випуск продукції на одну станко-годину роботи обладнання (СЧ/СП), розраховуються на всіх підприємствах машинобудування і широко використовуються в економічному аналізі. Інші показники - виробнича потужність, чисельність працюючих, кількість обладнання, станковий час у розрахунку на одиницю продукції (СЧ/ТП, ЧП/ТП, СП/ТП); на одиницю вартості основних виробничих фондів (ПП/ОФ, ТП/ОФ, СП/ОФ, СЧ/ОФ); на одного працюючого (ВП/ЧП, СП/ЧП, СЧ/ЧП); на одиницю обладнання (ОФ/СП, ВП/СП, ЧП/СП, СЧ/СП); на одну станко-годину роботи обладнання (ОФ/СЧ, ВП/СЧ, ЧП/СЧ і СП/СЧ) – поки ще не знайшли застосування у вітчизняному техніко-економічному аналізі. Однак вони необхідні, оскільки використання тільки прямих показників ресурсомісткості виробничої потужності недостатньо для ефективного управління нею. Ефективне управління виробничими потужностями означає в даному випадку, що при зміні їхньої величини відповідно повинні змінюватися і показники ресурсомісткості. Для виявлення динаміки показників виробничої потужності та її ресурсомісткості необхідно зіставити темпи зміни величини виробничої потужності і показників ресурсомісткості відносно їх нормативних значень або за відсутності останніх – до базових величин.

При незмінній величині виробничої потужності показники її ресурсомісткості повинні або зберегтися на базовому (нормативному) рівні, або, у кращому випадку, зменшитися, але ні в якому разі не зростати.

Застосування запропонованої системи показників, що враховують взаємозв'язок виробничих ресурсів з величиною виробничої потужності і її використанням на рівні підприємств і галузей машинобудування, дозволить розробити і прийняти найбільш ефективні управлінські рішення, спрямовані на розвиток виробництва і підвищення його ефективності.

Розділ 3. Управління процесами формування виробничих потужностей підприємств машинобудівних галузей містить рекомендації з планування використання основного технологічного обладнання на основі нормативів ефективності капіталу, а також рекомендації з оцінки резервів використання виробничої потужності і реалізації методики комплексної оцінки ефективного функціонування капіталу на галузевому рівні.

Сучасна система планування і управління машинобудівним підприємством характеризується недостатнім застосуванням економічних нормативів у практиці господарської діяльності. Вирішення задач забезпечення економічної стійкості підприємства в умовах ринку потребує використання нормативів, які визначають ефективність капіталу.

Рекомендована для цих цілей система нормативів включає показники: капіталомісткості продукції; коефіцієнта використання виробничої потужності; капітального коефіцієнта; продуктивності праці і фондоозброєності робітників; питомого випуску продукції на одиницю обладнання і одиницю часу роботи обладнання; питомої величини виробничої потужності на одиницю обладнання; питомої чисельності персоналу на одиницю обладнання; робочого часу на одиницю обладнання; кількості одиниць обладнання на одного робітника.

Досягнення визначених нормативів у взаємозв'язку буде сприяти підвищенню ефективності виробництва. В основу побудови нормативів покладено виробничі фонди, які є одними з основних факторів виробництва, характеризуються стабільністю свого складу і структури. Збільшення питомої ваги активної частини основних фондів, які використовуються, стає однією з основних умов забезпечення ефективної роботи всього підприємства. При цьому має бути забезпечено високе завантаження основного технологічного обладнання. Послідовне збільшення рівня завантаження обладнання в поточному і попередньому періодах буде сприяти зростанню його продуктивності за рахунок фактично відпрацьованого часу і підвищенню техніко-економічних показників роботи підприємства до рівня економічних нормативів.

Ураховуючи, що основним технологічним обладнанням на машинобудівному заводі є станкове обладнання, для оцінки цього використання за рівнем завантаження було проведено аналіз роботи механічного цеху ВАТ "Красноармійський завод "Електродвигун". Характер одержаного розподілу кількості одиниць обладнання за групами дав підставу передбачити наявність нормального закону розподілу з використанням для розрахунку критерію Колмогорова. Одержані результати дозволили прийняти гіпотезу про нормальний розподіл, унаслідок чого було встановлено нормативні значення коефіцієнта завантаження станків за кожною групою.

При нормативному розподілі кількість станків з коефіцієнтом завантаження 0,5 становила 87,8% станкового парку, при фактичному - 68,3% станкового парку в цьому ж інтервалі (рис. 2).

Аналіз результативних показників роботи підприємства свідчить, що для задовільного економічного стану необхідно збільшити випуск і реалізацію товарної продукції більш ніж у три рази. Для цього необхідно збільшити станковий парк і вироблення станкового часу при коефіцієнті використання режимного часу роботи станка 0,65. Збільшення парку станкового обладнання підвищить вартість основних фондів, що спричинить збільшення чисельності персоналу і структури штату за рахунок підвищення частки виробітку працівників. Продуктивність при цьому підвищується в 2,1 раза. Це передбачає диверсифікацію продукції підприємств і галузей і наявність відповідного попиту на неї.

1 - нормальна крива емпіричного розподілу;

2 - нормальна крива теоретичного розподілу

Рис. 2. Нормальна крива емпіричного і теоретичного розподілів
частот завантаження станкового обладнання

Фондоозброєність праці нормалізується, трохи знизившись за рахунок абсолютного і відносного збільшення вартості обладнання на одного робітника. Одержані техніко-економічні показники можуть бути розглянуті як економічні нормативи регулювання виробництва та його орієнтири в довгостроковому періоді. Якщо фактичні техніко-економічні показники істотно відрізняються від економічних нормативів, то слід вжити заходи з урегулювання виробництва.

Розроблена методика комплексної оцінки, аналізу і визначення резервів підвищення ефективності використання виробничої потужності забезпечує формування основ визначення і способів розрахунку показників, а також їх аналізу, які дають можливість обґрунтувати мінімальний обсяг виробництва продукції, при якому на підприємстві може бути забезпечено ефективне використання капіталу і отримано відповідний доход. Така методика передбачає вирішення ряду задач: особливості визначення обсягу товарної продукції залежно від величини капіталу, який застосовується; визначення рівня показників використання виробничих основних фондів і обладнання; обґрунтування показників капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції; оцінка показників чисельності персоналу, продуктивності і фондоозброєності праці; оцінка системи показників комплексної системи для конкретного підприємства.

Методика враховує положення про використання виробничих потужностей на рівні 60-65%, що пропонується і обґрунтовується в роботах вітчизняних і зарубіжних учених, а також підтверджується досвідом роботи промислових підприємств. Новим у методиці є те, що необхідний обсяг виробництва товарної продукції визначається шляхом застосування показників капітального коефіцієнта і питомої капіталомісткості продукції. Відповідно до цього в методиці зроблено оцінку продуктивності капіталу і резервів підвищення ефективності його функціонування у двох підгалузях машинобудівного комплексу Донецької області, а саме: важке, енергетичне і транспортне машинобудування, а також електротехнічне і приладобудівне машинобудування. Вибір цих підгалузей обумовлений їх високою питомою вагою в машинобудуванні регіону і важливістю продукції, що випускається ними. Крім того, був узятий до уваги той факт, що рівень використання виробничої потужності другої підгалузі в два рази нижче, ніж першої. По важкому, енергетичному і транспортному машинобудуванню він дорівнює 32%, в електротехнічному і приладобудівному – 16%.

Досягнення використання наявної виробничої потужності на нормативному рівні 65% дозволило б забезпечити обсяг товарної продукції в порівняних цінах на підприємствах важкого, енергетичного і транспортного машинобудування в сумі 253 211 тис. грн., тобто збільшити його в 2 рази, а на підприємствах електротехнічної і приладобудівної промисловості він міг би досягти 136 706 тис. грн., тобто збільшитися в 4 рази. Значне зростання обсягу виробництва продукції, пов’язане з необхідністю придбання і введення в експлуатацію додаткової кількості основного технологічного обладнання, призведе до збільшення вартості основних виробничих фондів і чисельності персоналу, насамперед основних і допоміжних робітників.

При визначенні додаткової кількості основного технологічного обладнання (станкового парку), що відповідало б вимозі зниження капіталомісткості продукції і капітального коефіцієнта, необхідно передбачити підвищення рівня його екстенсивного й інтенсивного використання. Підвищення рівня екстенсивного використання обладнання, як відомо, припускає скорочення витрат часу його роботи і підвищення за рахунок цього коефіцієнта змінності, а підвищення рівня інтенсивного використання обладнання припускає збільшення виробітку продукції за одну станко-годину його роботи.

Підвищення капітального коефіцієнта в даному випадку цілком з’ясовано. Забезпечення необхідної пропорційності виробничої можливості складальних і обробних цехів підприємств машинобудування пов'язано з розширенням парку металообробного обладнання і відповідним збільшенням вартості основних виробничих фондів. При цьому виробнича потужність підприємств залишається постійною величиною, а вартість основних виробничих фондів – значно зросте. Тому в даний час, з огляду на чинні умови формування виробничих потужностей підприємств машинобудівного комплексу, мова може йти не про досягнення нормативного значення капітального коефіцієнта, а про його зниження за рахунок приведення в дію всіх факторів формування виробничої потужності. Насамперед, при розширенні, реконструкції, технічному переозброєнні підприємств, які сприяють збільшенню виробничої потужності, необхідно взяти до уваги співвідношення зростання вартості облад-нання, що вводиться, і його продуктивності. Зниження вартості одиниці потужності припускає перевищення зростання продуктивності обладнання, що знову вводиться, у порівнянні з його вартістю.

Використання такої інформації в механізмі управління виробничою потужністю припускає аналіз і оцінку динаміки зазначених показників у відношенні до фактичного рівня її значення в перспективі і за базовим рівнем (табл.3,4).

Таблиця 3

Техніко-економічні показники (важке, енергетичне і транспортне
машинобудування) за 2002 р.

Показники | Сим-вол | Зна-чення | Питомі значення

ТП | ОФ | ВП | ЧП | СП | СЧ

Товарна продукція, тис. грн. | ТП | 126357 | 1 | 0,1497 | 0,3244 | 7,2990 | 146,756 | 0,0143

Виробничі основні фонди, тис. грн. | ОФ | 884014 | 6,9962 | 1 | 2,2693 | 55,4728 | 1026,73 | 0,6596

Виробнича потужність, тис.грн. | ВП | 389556 | 3,0830 | 0,4407 | 1 | 24,4450 | 452,44 | 0,2907

Чисельність, чол. | ЧП | 15936 | 0,1261 | 0,0180 | 0,0409 | 1 | 18,5087 | 0,0119

Станковий парк, шт. | СП | 861 | 0,0081 | 0,0010 | 0,0022 | 0,05140 | 1 | 0,0006

Станковий час, ст.-год. | СЧ | 1340060 | 10,6053 | 1,5159 | 3,44 | 84,090 | 1556,40 | 1

Таблиця 4

Значення показників у важкому, енергетичному і транспортному
машинобудуванні на перспективу при збереженні режиму роботи

обладнання станкового виробітку

Показники | Сим-вол | Зна-чення | Питомі значення

ТП | ОФ | ВП | ЧП | СП | СЧ

Товарна продукція, тис. грн. | ТП | 253211 | 1 | 0,2648 | 0,65 | 9,7321 | 132,32 | 0,009430

Виробничі основні фонди, тис. грн. | ОФ | 956070 | 3,7759 | 1 | 2,4543 | 36,7465 | 461,8696 | 0,3561

Виробнича потужність, тис.грн. | ВП | 389556 | 1,5385 | 0,4075 | 1 | 24,9725 | 188,19 | 0,1451

Чисельність, чол. | ЧП | 26018 | 0,1028 | 0,0272 | 0,668 | 1 | 12,569 | 0,0097

Станковий парк, шт. | СП | 2070 | 0,0088 | 0,0022 | 0,0053 | 0,0795 | 1 | 0,0007

Станковий час, ст.-год. | СЧ | 2685164 | 10,60953 | 2,8085 | 6,2681 | 103,2041 | 1297,2 | 1

Забезпечення збалансованості виробничих можливостей обробних і складальних цехів підприємств розглянутих галузей машинобудування призведе до підвищення ресурсомісткості виробничої потужності, однак надалі при збільшенні станкового виробітку вона повинна знижуватися.

Слід відмітити, що самі по собі темпи зміни оціночних показників не дозволяють судити про ефективність капіталу. Такий висновок можна зробити тільки при дотриманні необхідних співвідношень темпів зростання обсягу товарної продукції, станкового парку і основних виробничих фондів; чисельності станочників і загальної чисельності персоналу; продуктивності праці і її фондоозброєності.

Співвідношення темпів зростання зазначених показників надано в табл. 5.

При всіх розглянутих варіантах умови забезпечення ефективного використання капіталу дотримуються. Разом з цим рівень його ефективності підвищується при збільшенні продуктивності станкового обладнання.

Таблиця 5

Дотримання умов забезпечення ефективного використання капіталу
по важкому, енергетичному і транспортному машинобудуванню

Показники | Варіанти

При фактичному значенні станкового виробітку | При збільшенні станкового виробітку на

5% | 10% | 15%

КТП > КСП> ОФ | 2,0>1,48>1,081 | 2,0>1,14>1,008 | 2,0>1,09>1,005 | 2,0>1,045>1,003

Кст>Кчп | 2,4>1,63 | 1,49>1,45 | 1,42>1,30 | 36,6>25,5

КПП>КФО | 1,22>0,66 | 1,38>0,70 | 1,54>0,77 | 1,59>0,80

Капіталомісткість продукції | 3,77 | 3,52 | 3,51 | 3,50

Капітальний коефіцієнт | 2,45 | 2,29 | 2,28 | 2,27

Основні напрями зниження ресурсомісткості виробничої потужності за кожним видом ресурсів дозволяють визначити оцінку коефіцієнтів динаміки питомих показників ресурсомісткості.

ВИСНОВКИ

Розробку теоретичних питань і практичних рекомендацій з удосконалення управління виробничою потужністю машинобудівного комплексу спрямовано на досягнення стійких темпів зростання економіки України і підвищення ефективності виробництва.

Основні висновки виконаного дослідження полягають у такому.

1. Теоретичною базою управління виробничим потенціалом є подальше удосконалення та визначення сутності, змісту, понятійного та категоріального апарату. Дослідження взаємозв'язку категорій “економічний потенціал”, “виробничі основні фонди”, “виробнича потужність”, “застосовуваний капітал”, показало, що виробнича потужність відображає потенціал основних фондів. Основні фонди, виступаючи результатом певних капітальних вкладень, представляють у зв'язку з цим застосовуваний капітал. Виробнича потужність є елементом виробничого потенціалу, що в свою чергу є частиною економічного потенціалу підприємств і галузей.

Виробничу потужність пропонується розглядати як економічну категорію, що відображає максимально можливу здатність випускати продукцію відповідно до ринкового попиту на неї при максимальному використанні виробничих ресурсів. Під виробничим потенціалом підприємств і галузей розуміється максимально можлива спроможність випускати конкурентоздатну продукцію, підвищувати ефективність усіх видів діяльності на основі повного використання ресурсів. До складу економічного потенціалу підприємств і галузей крім виробничого потенціалу входить їх науково-технічний потенціал у виді вартості нематеріальних активів.

Матеріальною основою виробничого потенціалу є нагромадження основного капіталу, що може здійснюватися за “стаціонарною” чи “динамічною” моделями. Нагромадження капіталу в Україні, й у машинобудуванні зокрема, повинно носити інтенсивний характер, тобто здійснюватися за “стаціонарною” моделлю, що передбачає збільшення темпів і масштабів відновлення основного капіталу на сучасній технічній основі.

2. Встановлено, що створені в Україні й у Донецькій області значні потужності з виробництва машинобудівної продукції використовуються на вкрай низькому рівні. Це викликано загальним спадом виробництва, нераціональною структурою промисловості України, фінансовою кризою і пов'язаними з цим неплатоспроможністю підприємств – споживачів продукції машинобудування, відсутністю фінансових можливостей машинобудівних підприємств щодо відновлення фізично і морально застарілих засобів праці, випуску конкурентоздатної продукції для її реалізації на зовнішньому ринку. Це обумовлює необхідність удосконалення економічного механізму управління цими процесами.

Економічний механізм управління виробничою потужністю - це сукупність взаємозалежних методів планування, оцінки й аналізу її формування і використання. Основою цього механізму є запропоноване визначення ресурсомісткості виробничої потужності на основі питомих витрат кожного виду ресурсів на одиницю потужності (питома капіталомісткість, матеріаломісткість, енергомісткість і трудомісткість).

3. Ресурсний підхід до управління виробничою потужністю рекомендується змінити і покласти в основу класифікації факторів продуктивного використання капіталу, втіленого в основних фондах як носіях виробничої потужності. До них відносяться: вартість основних фондів; величина виробничої потужності; кількість одиниць і вартість установленого обладнання; фонд часу його роботи; чисельність робітників.

Зазначену класифікацію факторів продуктивного використання капіталу і побудовану на її базі систему показників оцінки використання виробничої потужності доцільно використовувати в управлінні виробничими потужностями не тільки окремих підприємств, але і галузей машинобудівного комплексу. Матрична побудова показників – обсягу товарної продукції, виробничих основних фондів, виробничої потужності, чисельності персоналу, станкового парку і станкового часу – визначає питому величину одного показника на одиницю іншого показника і дозволяє тим самим установити кількісний взаємозв'язок окремих факторів виробництва з величиною виробничої потужності.

4. Розрахунок капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції по галузі машинобудування в цілому, а також по важкому, енергетичному і транспортному машинобудуванню, по електротехнічній і приладобудівній промисловості і по інших галузях машинобудування Донецької області за період з 1998 по 2002 р. виявив тенденцію до їх зниження.

Тенденція зниження названих показників пов'язана з помітним збільшенням в останні роки обсягів виробництва продукції підприємствами аналізованих галузей при практично незмінній величині виробничої потужності, а також зміною галузевої структури машинобудування. Це відображається у підвищенні питомої ваги електротехнічної і приладобудівної промисловості, що характеризується більш низьким значенням капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції. Якщо тенденція збільшення обсягу виробництва продукції зберігатиметься, то значення капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції в майбутньому знизиться.

5. Гостро постає питання забезпечення пропорційності виробничих можливостей усіх цехів основного виробництва. У даний час зазначена пропорційність на багатьох підприємствах порушена. При низькому коефіцієнті використання виробничої потужності спостерігається досить високий рівень завантаження основного технологічного обладнання. У зв'язку з цим забезпечення обсягу виробництва продукції, що відповідає нормативному рівню використання виробничої потужності, потребує введення в експлуатацію додаткової кількості станкового обладнання, збільшення вартості основних виробничих фондів. Необхідною умовою ефективного використання капіталу в цій ситуації є випередження темпів зростання обсягів виробництва продукції відносно темпів зростання парку станкового обладнання і вартості основних фондів; збільшення чисельності робітників у більшій мері, ніж чисельності персоналу; випередження темпів зростання продуктивності праці в порівнянні з його фондоозброєністю.

6. Використання виробничої потужності на нормативному рівні і пов'язане з цим залучення додаткових ресурсів визначає на перспективу відповідні значення капітального коефіцієнта і капіталомісткості виробничої потужності як по галузях машинобудування, так і по всьому машинобудівному комплексу.

Створюється можливість управління процесом формування капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції. Це дозволяє визначити обсяг товарної продукції на перспективу як добуток величини виробничої потужності і відношення капітального коефіцієнта до капіталомісткості продукції. Управління величиною капітального коефіцієнта і капіталомісткості продукції з урахуванням факторів виробництва дозволяє одержати мінімально необхідний обсяг товарної продукції для забезпечення ефективного використання капіталу.

7. При зміні умов виробництва, пов'язаних з підвищенням рівня використання виробничих потужностей, капітальний коефіцієнт буде зростати, оскільки розширення парку обладнання і зростання вартості основних фондів буде відбуватися при практично незмінній величині виробничої потужності. Надалі при забезпеченні збалансованості виробничих потужностей складальних і обробних цехів він буде знижуватися. Дотримання вимог випереджального зростання випуску продукції у порівнянні зі зростанням вартості основних фондів забезпечить зниження капітального коефіцієнта.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Мощинская В.А. Реструктуризация производства на основе оценки эффективности развития и использования производственной мощности предприятия // Вісник технологічного університету Поділля. - Хмельницький: ТУП. - 1999. - №5. - Ч.2. - С. 52-55.

2. Мощинская В.А., Нейенбург В.Е., Захарова О.В. Повышение уровня использования производственной мощности предприятия как фактор экономии энергетических ресурсов// Экономика промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1999. - С.40-48.

Особистий внесок: дослідження взаємозв’язку показників використання виробничих потужностей та енергомісткості підприємства на основі питомих характеристик.

3. Мощинская В.А., Швец И.Б. Условия и предпосылки формирования производственных мощностей промышленности Украины // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецк: ДонНУ. - 2000. - С.105-106.

Особистий внесок: обґрунтування системи управління виробничими потужностями в Україні.

4. Мощинская В.А., Швец И.Б. Научные основы планирования использования основного технологического оборудования машиностроительных предприятий // Экономические проблемы и перспективы развития экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2000. - Т.1.-С.154-167.

Особистий внесок: аналіз особливостей застосування економічних нормативів у практиці планування підприємств і використання розрахунків приросту станкового часу.

5. Мощинская В.А. Структурно-инвестиционные приоритеты реструктуризации производственного потенциала Украины //Вісник національного університету "Львівська політехніка". - 2001. – №417. - С.342-345.

6. Мощинская В.А. Особенности формирования производственной мощ-ности на предприятиях машиностроительного комплекса // Социально-экономические аспекты промышленной политики.- Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2002.- С.446-454.

7. Мощинская В.А., Швец И.Б. Экономические проблемы управления производственными мощностями предприятий машиностроения // Материалы V междунар. науч.-техн. конф. "Машиностроение и техносфера на рубеже XXI века.-Донецк: ДонГТУ. - 1998. - Ч.3. -Вып.6.- С.266-271.

Особистий внесок: дослідження залежності темпів зростання прибутку від рівня використання виробничої потужності.

8. Мощинская В.А. Методические основы создания рациональной структуры производственных мощностей предприятий машиностроения // Материалы VI междунар. науч.-техн. конф. "Машиностроение и техносфера на рубеже XXI века". - Донецк: ДонГТУ. - 1999. - Т.2. - С. 187-190.

9. Мощинская В.А., Швец И.Б., Полтавский А.А. Разработка научной классификации