ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВОЛИК НАТАЛІЯ ГРИГОРІВНА

УДК 330.322:658.152

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний

університет,

завідувач кафедри аграрного бізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Крисанов Дмитро Федосович,

Об’єднаний Інститут економіки НАН України,

в.о. головного наукового співробітника відділу соціально-економічних аспектів розвитку АПК;

кандидат економічних наук, доцент

Намлієв Володимир Степанович,

Дніпропетровський державний аграрний

університет,

завідувач кафедри економіки навколишнього

середовища та статистики

Провідна установа – Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра менеджменту організацій, м. Житомир.

Захист відбудеться 20.05. 2004 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 16.04.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринковий розвиток АПК України в значній мірі зумовлюється відносинами людей і природи. Формування збалансованої системи природокористування, адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки та підвищення свідомості працівників на сьогодні слід віднести до основних пріоритетів в галузі охорони навколишнього середовища як в цілому по Україні так і в сільському господарстві.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва свого часу привела до виникнення багатьох негативних екологічних наслідків, зокрема тих, що пов’язані із забрудненням довкілля. Це є результатом нехтування правил екологічної безпеки у використанні земельних, водних ресурсів та повітряного басейну, небезпечного застосування мінеральних та органічних добрив, пестицидів, фунгіцидів, різних отрутохімікатів в боротьбі із шкідниками і бур’янами в рослинництві та інше.

Тому, екологобезпечний розвиток сільського господарства на сьогодні є одним із ключових питань ринкового зростання. Проблеми підвищення екологічної безпеки в сільському господарстві, управління і контролю в сфері природокористування та охорони природи, еколого-економічного регулювання завжди знаходяться в центрі уваги науковців. Серед них слід відзначити роботи Балацького О.Ф., Білявського Г.О., Бистрякова І.К., Данилишина М.М., Кашенко О.Л., Крисанова Д.Ф., Мельника Л.Г.,

Чупіса А.В., Ендреса Альфреда та багатьох інших.

Але окремі питання вимагають детальнішого опрацювання. Зокрема, потребують обґрунтування ряд питань екологічної безпеки в аграрному секторі на регіональному та місцевому ринках, необхідна розробка методик складання екологічних програм і проектів сільськогосподарських підприємств, проведення локального та об’єктного моніторингу в АПК. Не достатньо вивчена економіка і організація екологобезпечних технологій. Потребує дослідження реалізація інвестиційної політики щодо природоохоронних заходів, оцінка ефективності інвестицій в екологічні проекти розвитку сільськогосподарського виробництва. Саме всі ці питання визначили напрям дослідження і зумовили актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дослідження були одержані в межах держбюджетної наукової тематики Дніпропетровського державного аграрного університету “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення організаційно-економічного механізму реалізації екологобезпечного розвитку сільського господарства.

Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались завдання:–

дослідження наукових основ екологічно стійкого розвитку аграрної економіки;–

визначення економіко-екологічних наслідків інтенсифікації сільського господарства;–

обґрунтування комплексу організаційно-технологічних заходів щодо освоєння екологічно безпечних технологій у сільському господарстві;–

аналіз екологічних аспектів класифікації інвестиційних проектів сільськогосподарських підприємств;–

удосконалення методики оцінки економічної ефективності інвестицій в екологічні проекти.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є екологічно збалансована економіка сільського господарства регіону і аграрних господарських товариств Запорізької області в умовах її ринкового розвитку.

Предметом дослідження є теоретичні і методичні засади формування організаційно-економічного механізму екологобезпечного розвитку сільського господарства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень стали основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем теорії і практики формування організаційно-економічного механізму реалізації екологобезпечного розвитку сільського господарства, законодавчі та нормативні акти.

У процесі дослідження використані такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану екологічного розвитку сільського господарства), монографічний (апробація методики оцінки економічної ефективності інвестицій в екологічні проекти), розрахунково-конструктивний та експериментальний (оцінка рівня сільськогосподарського виробництва при освоєнні альтернативних технологій) та інші.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:–

дістало подальшого розвитку обґрунтування еколого-економічних принципів функціонування національної аграрної економіки через заміщення ресурсів, що не відновлюються, тими, що відновлюються, вилучення і відновлення корисності компонентів з переробленої сировини, рециркуляцію відходів, повторне використання продукції та її елементів;–

запропоновано авторське поняття екологобезпечного розвитку аграрної економіки як комплексного розвитку галузі на основі принципів доцільного існування, раціонального природокористування, економічної ефективності і соціальної справедливості;–

уточнено місце аграрної економіки в системі природокористування і охорони навколишнього середовища як ентропічної у зв’язку з виснаженням ресурсів та накопиченням відходів, що вимагає розвитку взаємодії екологічної й економічної систем ведення сільськогосподарського виробництва;–

удосконалено концепцію стійкого соціально-екологічного розвитку аграрного сектору просторовою схемою, яка містить: інформаційну, державну, комерційну, суспільну складові;–

доповнено організаційно-економічні заходи щодо освоєння екологобезпечних технологій у сільському господарстві проведенням сертифікації екологічних вимог, які уособлюють відповідний контроль при реалізації інвестиційних рішень через систему екологічного аудиту та визначення концепції екологічного маркетингу;–

доповнено методику оцінки економічної ефективності інвестицій в екологічні проекти коефіцієнтами еколого-економічної ефективності для різних типів проектів: чистий дисконтований доход з урахуванням екологічного збитку; показник індексу доходності; внутрішня норма доходності з урахуванням екологічного збитку; строк окупності з урахуванням екологічного збитку.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення, висновки й пропозиції роботи використані в практичній діяльності сільськогосподарських підприємств Запорізької області. Методика оцінки економічної ефективності інвестицій в екологічні проекти знайшла своє застосування в АФГ “Славутич” Запорізького району Запорізької області (дов. № 516-9 від 22.12.2003 р.). Пропозиції щодо удосконалення оцінки природного потенціалу та визначення природно-ресурсних складових структурних трансформацій використані Науково-дослідним фінансовим інститутом при Міністерстві фінансів України (дов. № 25/513 від 30.12.2003 р.). Результати досліджень використані у розробці пропозицій до Програми діяльності Уряду України “Про вдосконалення структури державного управління і контролю у сфері охорони і сталого використання природних ресурсів України” (дов. № 49/1510 від 30.12.2003 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні курсу: Економіка природокористування (дов. № 3586 від 18.10.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться у одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: „Наука і освіта 2000”, м. Дніпропетровськ (2000), „Динаміка наукових досліджень ‘2003”, м. Дніпропетровськ (2003), „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”, м. Дніпропетровськ (2003), „Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”, м. Дніпропетровськ (2003), „Сучасні проблеми економіки підприємства”, м. Дніпропетровськ (2003), „Тиждень науки”, м. Запоріжжя (2003 р.), „Україна у світовій економічній спільноті”, м. Дніпропетровськ (2003), „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення”, м. Дніпропетровськ (2003), „Фінансово-кредитна система України: шляхи розвитку”, м. Дніпропетровськ (2003), „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”, м. Дніпропетровськ (2003).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 18 наукових працях, з них 5 статей – у наукових фахових виданнях, загальний обсяг публікацій становить 3,3 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Повний обсяг роботи – 171 сторінка, з яких: 11 рисунків займають 7 сторінок, 18 таблиць – 12, список використаних джерел ( 131 найменувань) – 13, додатки – 4 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Наукові основи економічного зростання екологобезпечного аграрного виробництва” визначено, що на сучасному етапі розвитку людства екологічна проблематика стала настільки важливою, що розглядається вже набагато ширше, ніж складова економічних теорій. У даний час створюється система базисних еколого-економічних принципів, що стає основою екологізації економіки, політики, права, системи управління.

На сучасному етапі теорії росту знову заміняються більш широкими теоріями розвитку. В них усе більше застосовується міждисциплінарний підхід, робиться спроба синтезу різних галузей знань. Людство вже на черговому витку спіралі розвитку науки підходить до нового цілісного знання. На початку 1990-х рр. стійкий розвиток стали розглядати як такий, що складається з екологічної цілісності, екоефективності економічної діяльності, екосправедливості, екологічної безпеки окремих людей, співтовариств людей, держав і світового співтовариства в цілому.

У цьому ключі стійкість економічної системи розглядається як здатність даної системи адекватно реагувати на зовнішні і внутрішні впливи і функціонувати так, щоб зберігати при цьому стабільну внутрішню структурно-функціональну організацію і розвиватися в напрямку досягнення генетично заданих цілей свого існування. З погляду аграрної економіки можна виділити стійкість внутрішньої структурно-функціональної організації, спрямованість у досягненні реалізації зовнішньої, головної стратегічної мети розвитку – прагнення до досягнення загальноекономічної рівноваги, подолання диспропорцій, що складаються, у тих випадках, коли відбувається стрибкоподібний перехід економічної системи від одного рівноважного стану до іншого. Циклічність як принцип розвитку аграрної економіки в умовах диспропорцій, як форма досягнення стійкості не змінюється, а залишається формою подолання диспропорцій. У даному визначенні стійкість економічної системи за формою не відрізняється від класичного розуміння стійкого розвитку чи зростання аграрної економіки, але це є лише формою, що повинна бути наповнена змістом. Зміст виявляється через стратегічну мету розвитку. А ця мета складається в збалансованості розвитку між економікою, природою і суспільством.

Таким чином, еколого-економічними принципами стійкості національної аграрної економіки є зростання сільськогосподарського виробництва, економія енергії, сировини, енергоматеріалоємність, використання відходів, заміщення ресурсів, що не відновлюються, тими, що відновлюються, вилучення і відновлення корисної якості компонентів переробленої сировини, повторне використання ресурсів та їх елементів.

На наш погляд, стійкий розвиток аграрної економіки можливо розглядати як комплексний розвиток людського суспільства, що на основі принципів доцільного існування, раціонального природокористування, економічної ефективності і соціальної справедливості надає екологічні, економічні і соціальні послуги всім членам суспільства, підтримуючи при цьому природно-екологічні, соціально-економічні системи в стабільному стані, і служить цілям задоволення нормальних духовних і матеріальних потреб нинішніх і майбутніх поколінь людей і всебічному розвитку особистості. При цьому екологобезпечний розвиток має на меті урахування максимального набору факторів, що впливають на добробут людей. Стабільне, розвинуте суспільство, крім високих реальних доходів у розрахунку на душу населення, високого рівня якості життя, покликане також забезпечити розвиток і розширення свободи його членів, включаючи свободу від неуцтва і бідності.

Безпрецедентне зростання економіки і народонаселення за останні 50 років і катастрофічний вплив на навколишнє середовище, як наслідок цього росту, створили небувалу в історії людства ситуацію, коли виживання його як біологічного виду перебуває під загрозою і залежить від того, наскільки людство в цілому, і кожна людина окремо зможуть змінити цілі і задачі розвитку, потреби способу життя, тобто перейдуть на нову систему цінностей і спосіб дії. Більш того, поняття “стійкий розвиток” виникає тому, що з часів геополітичної чи агрикультурної революції у світі панують агресивні, в основі своєї завойовницькі і споживчо-руйнівні принципи природокористування, що досягли апогею на стадії індустріальної цивілізації. В даний час стало зрозумілим, що сама по собі парадигма такого руйнівно-споживчого розвитку людства і народжувані нею моделі економічного і демографічного росту, що ведуть до загибелі біосфери, ставлять питання про перехід на нові основи розвитку цивілізації.

Нами стійкий розвиток аграрної економіки розглядається в першу чергу з погляду еколого-економічного аспекту. Матеріальний, природний і людський капітал не можуть бути взаємозамінними складовими економіки. В цьому зв’язку екологічний економікс розглядається як нова трансдисциплінарна галузь досліджень, що має справу з відносинами між екологічними й економічними системами в самому широкому контексті. Макроціль екологічної економіки передбачає стійкість комплексної еколого-економічної системи, у той час як традиційна економіка підкреслює ріст, а не стійкість на макрорівні. В екологічній економіці аграрна економіка розглядається як підсистема, що входить у більш велику екосистему, що надає цілий спектр “послуг”.

Таким чином, аграрна економіка по своїй суті ентропічна, наслідком чого є виснаження ресурсів і виробництво відходів. Екологічна економіка не виступає проти економічного зростання. Вона вказує на те, що ріст не можна пророкувати чисто економічними моделями, у яких не враховуються потоки енергії і матеріалів. Ресурси, що виснажуються, відходи, що накопичуються, як би “вручаються” майбутнім поколінням і це є результатом комерційної діяльності. У цьому полягає основне розходження між традиційною й екологічною економікою.

Тільки на шляху екоеволюції природи і суспільства, на шляху руху в ноосферу людство може знайти вихід з положення. Концепцію екоеволюції можна розглядати як розвиток ідей Вернадського про ноосферу. Ця концепція в цілому глибша і припускає більш глибокі зміни суспільства, ніж концепція стійкого розвитку.

Концепцію стійкого соціально-екологічного розвитку слід удосконалити просторовою схемою, що складається з 4-х сфер, задіяних у реалізації стійкого соціально-екологічного розвитку: інформаційна, державна, комерційна, суспільна. Без інформаційної сфери неможливе виявлення можливостей і планування переходу до стійкого розвитку. Саме ця сфера створює потоки інформації про стійкий екологічний розвиток і направляє їх в усі інші сфери. Вона також здійснює забезпечення зворотного інформаційного зв'язку, як між сферами, так і усередині них. Державна сфера здійснює контроль і координацію переходу до стійкого розвитку. Роль людей, що здійснюють владні повноваження в суспільстві, як і раніше велика в даний час. Від їхнього розуміння концепції стійкого розвитку і прийняття її залежить здійснення переходу до стійкого розвитку. Оскільки комерційна сфера робить мобілізацію ресурсів то від її зацікавленості і зусиль залежить динаміка переходу до стійкого розвитку.

Суспільна сфера з'єднує і наповнює інформаційну, державну і комерційну сфери, цим створюються людська площина. Людська площина, вбудована в площині інших живих істот, сукупність яких називається біотой, що населяють загальне з людьми середовище помешкання, одержує обсяг за допомогою природної сфери, що включає і абіотичні мікро- і макрооб'єкти. Саме суспільна сфера здійснює перехід до стійкого розвитку і сам стійкий екологічний розвиток.

У другому розділі “Сучасний стан економіко-екологічного розвитку сільського господарства” визначено, що інтенсифікація сільськогосподарського виробництва є причиною багатьох екологічних проблем, що зв'язані в основному з нераціональним використанням різних видів матеріально енергетичних ресурсів, мінеральних й органічних добрив, пестицидів, нафтопродуктів, а також водних ресурсів. Забруднення навколишнього середовища шкідливими речовинами накопичується й приводить до погіршення умов життя населення, впливає на здоров'я людей, ускладнює виробництво доброякісних продуктів.

Поживні речовини, що містяться в мінеральних добривах, не цілком утилізуються сільськогосподарськими культурами. Так, коефіцієнт використання азоту складає 50-60 %, фосфору 11-25 і калію 50-60 %. Змив поживних речовин приводить до забруднення ґрунтових вод. При збільшенні концентрації кадмію спостерігається зокрема, ослаблення процесів фіксації азоту й нітрифікації. Нагромадження в ґрунті важких металів з баластових компонентів мінеральних добрив, звичайно, має місце при внесенні фосфорних і калійних добрив. Серед розповсюджених елементів, що надходять із фосфорними добривами, виділяють свинець, кадмій, нікель, уран. Екологічні проблеми, пов'язані з надлишковим використання гною, багато в чому подібні з проблемами, що виникають при використанні мінеральних добрив. Найбільш серйозною екологічною проблемою є підвищення концентрації нітратів у поверхневих і ґрунтових водах. У результаті забруднюється питна й технічна вода, призначена для іригації.

Найбільш значними забруднювачами повітря (за обсягами викидів) є двоокис сірки (SO2), окиси дзоту (NO2), летучі вуглеводні (CmHn) і свинець (РЬ). Основна маса цих забруднювачів викидається при спалюванні органічного палива в котлах електростанцій, у стаціонарних і мобільних двигунах внутрішнього згоряння. При цьому відбувається безпосередній вплив на листяний і хвойний покрив, а також вплив на кореневу систему через закислення ґрунтового покриву.

Закислення, пов'язане із зазначеними забруднювачами, в основному впливає на лісові екосистеми. Сільськогосподарські культури в цілому в меншому ступені піддаються впливу кислих дощів. За результатами досліджень виявляється ушкоджуючий вплив на сільськогоспгосподарські культури при кислотності дощової води рН-3 і нижче. Дощі з таким рівнем кислотності випадають відносно рідко, але дуже часто повторюються так названі кислі тумани з рН=2-3, що, як правило, приводить до погіршення якості сільськогосподарських культур.

У зв’язку зі збільшенням забруднення навколишнього середовища в останні роки знизилася кількість використання в Запорізькій області свіжої води на 68,5 % (табл. 1).

При цьому про збільшення рівня забруднення свідчить збільшення в 2,8 рази скидання забруднених стічних вод. Зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря більш ніж на 60% як стаціонарними так і пересувними джерелами забруднення є наслідком застосування нових технологій очистки і зменшення завантаження виробничих потужностей.

Таблиця 1

Основні показники, які характеризують вплив господарської діяльності на довкілля та використання природних ресурсів у Запорізькій області

Показники | 1990 | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2002 у % до 1990 | Використано свіжої води, млн. куб.м | 4598 | 2635 | 1702 | 1518 | 1449 | 31,5 | Загальне відведення (скинуто) забруднених стічних вод, млн. куб.м | 168 | 343 | 299 | 256 | 467 | в 2,8 р. | Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря – всього, тис. т | 887,1 | 346,1 | 333,3 | 335,3 | 334,3 | 37,7 | У т. ч. стаціонарними джерелами | 587,5 | 268,8 | 231,2 | 233,3 | 233,5 | 39,7 | автотранспортом | 299,6 | 77,3 | 102,1 | 102,0 | 100,8 | 33,6 |

Зазначені тенденції підтверджуються аналізом наступної таблиці 2. В 2002 р. порівняно з 1990 р. знизилася кількість забраної води з природних об’єктів на 68,1%, з підземних джерел – на 60,5 %.

Це було однією із причин зменшення використаної води на зрошення на 91,6%, на інші сільськогосподарські потреби – на 91,5 %.

Таблиця 2

Основні показники водопостачання по Запорізькій області, млн.куб.м

Показники | 1990 | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2002 у% до 1990 | Забір води з природних водних об’єктів | 4699 | 2763 | 1815 | 1625 | 1500 | 31,9 | Забір води з підземних джерел | 147 | 110 | 60 | 59 | 58 | 39,5 | Використано свіжої води | 4598 | 2635 | 1702 | 1518 | 1449 | 31,5 | з неї на господарсько-питні потреби | 226 | 242 | 175 | 159 | 155 | 68,6 | виробничі потреби | 3603 | 2013 | 1374 | 1291 | 1203 | 33,4 | зрошення | 690 | 323 | 139 | 57 | 58 | 8,4 | сільськогосподарські потреби | 82 | 57 | 14 | 11 | 7 | 8,5 |

Більш кращий стан спостерігається з охороною атмосферного повітря (табл. 3).

Таблиця 3

Основні показники охорони навколишнього середовища

в Запорізькій області

Показники | 1990 | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2002 до 1990, % | Джерела викидів шкідливих речовин, одиниць | 18818 | 19525 | 22808 | 23056 | 23034 | 122,4 | Організовані стаціонарні джерела викидів шкідливих речовин, одиниць | 17595 | 17639 | 20177 | 20303 | 20035 | 113,9 | Шкідливі речовини, що відходять від стаціонарних джерел забруднення, тис. т | 2285,4 | 1522,3 | 1295,1 | 1388,7 | 1414,2 | 61,9 | Уловлено (знешкоджено) шкідливих речовин, тис. т | 1697,9 | 1253,5 | 1063,8 | 1155,4 | 1180,7 | 69,5 | у відсотках до кількості шкідливих речовин, що відходять від стаціонарних джерел забруднення | 74,3 | 82,3 | 82,1 | 83,2 | 83,5 | 9,2 в.п. | Утилізовано шкідливих речовин, тис. т | 521,5 | 785,3 | 417,6 | 330,8 | 240,3 | 46,1 | Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря, тис. т | 887,1 | 346,1 | 333,3 | 335,3 | 334,3 | 37,7 | у тому числі

стаціонарними джерелами | 587,5 | 268,8 | 231,2 | 233,3 | 233,5 | 39,7 | автотранспортом | 299,6 | 77,3 | 102,1 | 102,0 | 100,8 | 33,6 | Викиди шкідливих речовин у розрахунку на

1 кв. км площі, т | 32,6 | 12,7 | 12,3 | 12,3 | 12,3 | 37,7 | 1 особу, кг | 423,3 | 165,9 | 167,2 | 173,8 | 174,3 | 41,2 |

В 2002 р. порівняно з 1990 р. при загальному збільшенні кількості джерел викидів шкідливих речовин в Запорізькій області більш ніж на 4 тис. загальна кількість шкідливих речовин, що відходять від них, зменшилася більш ніж на 800 тис. т. При цьому частка уловлених та знешкоджених шкідливих речовин в загальній їх кількості збільшилися на 9,2 %. Це спричинило зменшення кількості викидів шкідливих речовин у розрахунку на 1 кв. км площі з 32,6 т у 1990 р. до 12,3 т у 2002 р., а на 1 особу – з 423,3 кг до 174,3 кг.

Стратегія одержання високих і стійких врожаїв у країнах із розвинутим сільським господарством заснована на систематичному використанні засобів хімізації землеробства – значних нормах мінеральних добрив і широкому наборі пестицидів. Масштаби їхнього застосування продовжують зростати, асортимент удосконалюється. В умовах альтернативного землеробства навіть на родючих ґрунтах врожаї, як правило, нижчі, ніж при традиційних системах. Недобір врожаїв зернових у середньому складає 15-20 % і більше, картоплі – 30-35, плодових – 40 % і більше. У зв'язку з цим обговорюється питання про розробку такої системи землеробства, що поряд із використанням усіх позитивних екологічних рис органічної, біодинамічної і інших альтернативних систем, дозволяла б в обмежених розмірах застосовувати хімічні добрива й пестициди. Ця система одержала назву "інтегрованої", "щадящої", "логічної".

Аналіз існуючих у різних країнах альтернативних систем сільського господарства показує, що для їхнього ефективного функціонування в Україні потрібно істотна зміна в господарській діяльності підприємств і насамперед це стосується: землекористування й спеціалізації господарств; технології виробництва сільськогосподарської продукції.

Збільшення ролі органічних добрив викликає необхідність задоволення потреби в них насамперед за рахунок внутрішніх ресурсів (гною, післязбиральних залишків, сидеральних культур). В Запорізькій області поголів’я великої рогатої худоби у 2003 р. порівняно з 1993 р. знизилося на 71,5 %, свиней – на 56,0%, вівців та кіз – на 90,0%, тому виробництво гною зменшується.

Прагнення до підтримки родючості ґрунтів зобов'язує збільшувати площі під багаторічними злаково-бобовими травами, зернобобовими культурами на зелене добриво. Однак, в Запорізькій області під такими культурами скорочуються посівні площі у зв’язку зі збільшенням площ під основними товарними культурами, як зернові та соняшник. Так, в 2002 р. порівняно з 1992 р. у Запорізькій області посівні площі під зернобобовими знизилися на 52,3 %, однорічними травами – на 52,5 %, багаторічними – на 70,0 %. За цей період посівні площі під зерновими збільшилися на 8,1 %, соняшником – в 2,1 рази.

В Україні є можливості ведення альтернативного сільського господарства у зв’язку з розвитком фермерських господарств. В альтернативних системах сівозміна повинна сприяти забезпеченню прийнятних врожаїв сільськогосподарських культур у результаті підтримки родючості ґрунтів, виконання профілактичної ролі в попередженні розвитку бур'янів і хвороб і полегшення заходів боротьби зі шкідниками. Якщо в традиційному землеробстві сівозміна, виконуючи ці ж задачі, відіграє допоміжну роль, то в альтернативному – ведучу. Визначальне значення має введення в сівозміну бобових. Їхня роль не вичерпується одним лише забезпеченням оброблюваних культур азотом і збагачуваним орного шару ґрунту іншими елементами харчування. Вони також зменшують ризик розвитку хвороб і шкідників у польових, овочевих сівозмінах і садах. У зв'язку з цим бобові необхідно вводити в якості основних і проміжних культур. При розробці сівозміни в альтернативному землеробстві особливе значення має недопущення насичення його однією культурою чи однотипною групою культур. Крім того, в альтернативному землеробстві необхідно, щоб у сівозміні чергувалися культури з різною глибиною кореневої системи.

Необхідним є раціональне чергування дрібної і глибокої обробки грунту. Для запобігання забрудненості полів застосовують комплекс прийомів, частина яких широко використовують і в традиційному землеробстві (ретельне очищення від бур'янів насіння основних культур, правильна підготовка компостів, збільшення норми висіву). Перспективним заходом є застосування комах збудників хвороб, застосування генетичних методів виведення сортів, здатних конкурувати з бур'янами чи виділяти фітотоксини, що гальмують ріст бур'янів. Тому слід здійснювати такі заходи альтернативного землеробства: правильне чергування культур у сівозміні, застосування стійких до ушкодження культур й сортів, правильної обробки ґрунту, мульчирування.

У третьому розділі “Удосконалення економічного механізму реалізації екологобезпечного розвитку сільського господарства” досліджено діючу класифікацію інвестиційних проектів у сільському господарстві з точки зору оцінки впливу на екологію. Визначено, що Всесвітнім банком проведена класифікація проектів, головним чином, за одною ознакою - масштабом впливу на навколишнє середовище. При цьому методи оцінки такого впливу залишаються не визначеними. У той же час практичну реалізацію процесу екологізації оцінки інвестиційних проектів саме і гальмує відсутність цих методів, причому не тільки в нашій країні, але і за кордоном.

При визначенні впливу на оточуюче середовище у якості критеріального показника слід використовувати екологічний збиток. Цей показник дозволить перевести негативний вплив проектів на навколишнє середовище із розряду екологічних в економічні характеристики проекту. Існує необхідність розмежування збитків навколишнього природного середовища і економіки.

Нові підходи у визначенні впливу інвестиційних проектів на оточуюче середовище дозволили запропонувати їх класифікацію за ознаками оцінки екологічного збитку при виробництві продукції (проекти перманентного впливу на навколишнє середовище; провокування аварійних ситуацій з негативними екологічними наслідками), проекти природоохоронного призначення (проведення захисних заходів, що знижують наслідки небезпечних природно-техногенних процесів).

З метою екологізації сільськогосподарського виробництва слід проводити сертифікацію з екологічних вимог, ввести екологічні паспорти для всіх суб’єктів-природокористувачів на базові технології та окремі види продукції. Для послаблення негативного антропогенного навантаження на довкілля з боку аграрних підприємств та підтримки його екологобезпечного режиму функціонування обґрунтовано необхідність переходу до концепції екологічного маркетингу.

В роботі запропоновано розширити існуючі методики оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів з урахуванням екологічної складової. В процесі відбору інвестиційних проектів не повністю враховується їх оцінка в контексті регіональних та макроекономічних наслідків.

Можна зазначити, що питання економічної ефективності не завжди враховують екологічні заходи. На наш погляд, основним недоліком існуючої процедури екологічної експертизи є те, що природоохоронна діяльність розглядається у відриві від виробничої, незважаючи на те, що вона є джерелом, яке негативно впливає на навколишнє природне середовище.

Вважаємо за необхідне доповнити зміст екологічної експертизи методичними матеріалами з оцінки ефективності проектів, тобто об'єднати процедуру проведення екологічної експертизи з оцінкою економічної ефективності проекту і зробити цей захід обов'язковою процедурою при розгляді будь-якого проекту.

Інвестиційним проектам, що реалізують аграрні підприємства і враховують екологічні збитки та направлені на їх ліквідацію, ми пропонуємо надавати статус інноваційних. Виходячи з цього сільськогосподарські підприємства, що реалізують інвестиційні проекти, слід віднести до таких, які мають пільги в оподаткуванні, визначені Законом України “Про інноваційну діяльність”. Крім того, ми пропонуємо для аграрних підприємств застосовувати податкову знижку від загальної суми інвестицій, що вкладені в активну частку нових основних виробничих фондів. До 40% витрат на придбання обладнання може списуватись за перший рік. При цьому такі витрати слід відносити повністю на валові витрати.

З метою удосконалення методики оцінки економічної ефективності інвестицій з урахуванням екологічної складової нами запропоновано порядок розрахунку коефіцієнтів еколого-економічної ефективності для різних типів проектів.

1) Розрахунок показника чистого дисконтованого доходу з урахуванням екологічного збитку – NPVе.

Для проектів першого типу - виробничого призначення з перманентним негативним впливом на навколишнє середовище його можна визначити за формулою:

NPVе = NPV – З = t [(Rt - Вt)/(1 + E)t] - nj t xjt , (1)

де: NPV - чистий дисконтований дохід;

З - розрахований економічний збиток від впливу проекту на навколишнє середовище;

Rt - результати, що досягаються на t-ому кроці розрахунку;

Вt - витрати, що здійснені на тім же кроці;

t =1,2,…,T - горизонт розрахунку (дорівнює номеру кроку розрахунку, на якому об'єкт ліквідується);

E - норма дисконту, що дорівнює найбільш сприятливій для інвестора нормі доходу на капітал;

г - множник, що переводить умовне навантаження в екологічний збиток;

nj - умовне навантаження від виробництва одиниці продукції j-ої галузі;

xjt - випуск продукції j-го виду за проектом в році t.

Для проектів другого типу, що передбачають виникнення аварійних ситуацій та характеризуються можливістю негативного впливу на навколишнє середовище, відмінність у розрахунку NPVе полягає в тому, що спричинений збиток складається з двох частин – детермінована частина, яка визначається як nj t xjt та ймовірна частина, що пов'язана з можливістю виникнення аварійної ситуації. Ймовірна частина збитку є функцією від уразливості об'єкта й імовірності виникнення аварії.

Якщо розрахований NPVе позитивний, то проект можна вважати прийнятним, якщо негативний - від проекту варто відмовитися.

2) Розрахунок показника індексу доходності – PIе, що, відображає ефективність (прибутковість) вкладень у проект з урахуванням екологічного збитку:

PIе = (1/K) [ t (Rt – В+t)/(1 + E)t - nj t xjt ] , (2)

де К - сума дисконтованих капітальних вкладень;

В+t - витрати на t-ому кроці за умови, що в них не входять капіталовкладення.

3) Розрахунок внутрішньої норми доходності з урахуванням екологічного збитку IRRе показує, при якому значенні норми дисконту Евне величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням. Якщо знайдене значення Евне виявляється менше необхідної інвесторами норми доходності, інвестиції в проект недоцільні. Розрахунок внутрішньої норми доходності може служити першим кроком для відбракування явно збиткових проектів. Знаходиться Евне шляхом рішення рівнянь для кожного типу проектів.

А) для проектів першого типу :

t [(Rt - Вt)/(1 + Евне )t - nj xjt] = 0 (3).

Б) для проектів другого типу:

t [(Rt - Вt)/(1 + Евне )t - nj xjt] - PVmkVkDk = 0 (4).

В) для проектів третього і четвертого типу:

t {Уtn – [Вt/(1 + Eвне)t]} = 0 (5).

4) Розрахунок строку окупності з урахуванням економічного збитку, тобто того періоду, починаючи з якого усі витрати по проекту покриваються його сумарними результатами.

В цілому розглянутий проект повинний задовольняти системі критеріїв: NPVе>0, PIе>1, IRRе Е, що вимагається інвестором, строк окупності не більше терміну, сприйнятного для інвестора.

Для апробації запропонованої методики в роботі здійснено розрахунок ефективності інвестиційного проекту АФГ “Славутич” Запорізького району Запорізької області. Він спрямований на удосконалення виробничого процесу і при цьому забезпечує зменшення негативного впливу виробництва на навколишнє середовище. NPVе = 57553 грн. Коли значення дисконтованого доходу позитивне, то це дає право проекту бути реалізованим. Без екологічної складової значення NPVе було б негативне і цей проект потрібно було б відкинути. Цей висновок буде аналогічним, коли всі розраховані коефіцієнти еколого-економічної ефективності проектів позитивні. При цьому без позитивного значення екологічного збитку за традиційною методикою оцінки економічної ефективності інвестицій, ці проекти варто відкинути.

ВИСНОВКИ

1. На сучасному етапі розвитку людства екологічна проблематика стала настільки важливою, що розглядається вже набагато ширше, ніж складова економічних теорій. У даний час створюється система базисних еколого-економічних принципів, що стає основою екологізації економіки, політики, права, системи управління. Теорії економічного зростання заміняються більш широкими теоріями розвитку. В них усе більше застосовується міждисциплінарний підхід, робиться спроба синтезу різних галузей знань.

2. Еколого-економічними принципами стійкості національної аграрної економіки слід вважати зростання сільськогосподарського виробництва, економію енергії, сировини, енергоматеріалоємність, використання відходів, заміщення ресурсів, що не відновлюються, тими, що відновлюються, вилучення і відновлення корисності компонентів переробленої сировини, повторне використання ресурсів.

3. Екологобезпечний розвиток аграрної економіки слід розглядати як комплексний розвиток людського суспільства, що на основі принципів доцільного існування, раціонального природокористування, економічної ефективності і соціальної справедливості надає екологічні, економічні і соціальні послуги всім членам суспільства, підтримуючи при цьому природно-екологічні, соціально-економічні системи в стабільному стані, і служить цілям задоволення нормальних духовних і матеріальних потреб нинішніх і майбутніх поколінь людей і всебічному розвитку особистості. При цьому екологічно стійкий розвиток має на меті урахування максимального набору факторів, що впливають на добробут людей.

4. Аграрна економіка по своїй суті ентропічна, наслідком чого є виснаження ресурсів і виробництво відходів. В екологічній економіці аграрна економіка розглядається як підсистема, що входить у більш велику екосистему. Екологічна економіка вказує на те, що ріст не можна передбачити чисто економічними моделями, у яких не враховуються потоки енергії і матеріалів. Ресурси, що виснажуються, відходи, що накопичуються, як би “вручаються” майбутнім поколінням і це є результатом комерційної діяльності. У цьому полягає основне розходження між традиційною й екологічною економікою.

5. Визначено переваги моделей реалізації концепції стійкого соціально-екологічного розвитку: простота і відображення загального дискурсу у визначений історичний період. Загальними їх недоліками є те, що вони вже не відповідають сучасному баченню проблеми. З метою їх вдосконалення запропонована просторова схема, яка містить: інформаційну, державну, комерційну, суспільну складові.

6. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва є причиною багатьох екологічних проблем, що зв'язані в основному з нераціональним використанням різних видів матеріально енергетичних ресурсів, мінеральних й органічних добрив, пестицидів, нафтопродуктів, а також водних ресурсів. У зв’язку зі збільшенням забруднення навколишнього середовища в 2002 р. порівняно з 1990 р. знизилася кількість використання в Запорізькій області свіжої води на 68,5 %, заготівлі ліквідної деревини від рубок, пов’язаних із захаращенням на 9,6 %. При цьому зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря більш ніж на 60% як стаціонарними так і пересувними джерелами забруднення є наслідком застосування нових технологій очистки і зменшення завантаження виробничих потужностей.

7. Аналіз існуючих у різних країнах альтернативних систем сільського господарства показує, що для їхнього ефективного функціонування в Україні потрібна істотна зміна в господарській діяльності підприємств і насамперед це стосується: землекористування й спеціалізації господарств; технології виробництва сільськогосподарської продукції.

Збільшення ролі органічних добрив викликає необхідність задоволення потреби в них насамперед за рахунок внутрішніх ресурсів (гною, післязбиральних залишків, сидеральних культур). Прагнення до підтримки родючості ґрунтів зобов'язує збільшувати площі під багаторічними злаково-бобовими травами, зернобобовими культурами на зелене добриво. Однак, в Запорізькій області під такими культурами скорочуються посівні площі у зв’язку зі збільшенням площ під основними товарними культурами, як зернові та соняшник. Слід здійснювати такі заходи альтернативного землеробства: правильне чергування культур у сівозміні, застосування стійких до ушкодження культур й сортів, правильної обробки ґрунту, мульчирування.

8. З метою екологізації сільськогосподарського виробництва, пропонуємо проводити сертифікацію з екологічних вимог, яка передбачає екологічний контроль при реалізації інвестиційних рішень через систему екологічного аудиту. Заключним етапом аудиту є видача екологічних паспортів для всіх суб’єктів-природокористувачів на базові технології та окремі види продукції.

9. Слід розширити існуючі методики оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів з урахуванням екологічної складової. Необхідно доповнити зміст екологічної експертизи методичними матеріалами з оцінки ефективності проектів, тобто об'єднати процедуру проведення екологічної експертизи з оцінкою економічної ефективності проекту і зробити це обов'язковою процедурою при розгляді будь-якого проекту.

10. Інвестиційні проекти, що реалізують сільськогосподарські підприємства є, в основному, інноваційними. Це стосується тих, що враховують екологічні збитки і направлені на їх ліквідацію. Тому ми пропонуємо таким проектам надавати статус інноваційних. Виходячи з цього аграрні підприємства, що реалізують інвестиційні проекти, слід віднести до тих, що користуються пільгами в оподаткуванні, визначеними Законом України “Про інноваційну діяльність”.

Класифікація інвестиційних проектів може проводитись за ознаками оцінки екологічного збитку: виробничі проекти, що спрямовані на випуск продукції, проекти природоохоронного призначення.

11. Для удосконалення методики оцінки економічної ефективності інвестицій в екологічні проекти слід застосовувати такі коефіцієнти еколого-економічної ефективності для різних типів проектів: чистий дисконтований дохід з урахуванням екологічного збитку; показник індексу доходності; внутрішня норма доходності з урахуванням екологічного збитку; строк окупності з урахуванням екологічного збитку. Апробація запропонованої методики довела право на реалізацію таких інвестиційних