МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОЛЬВАЧ Тарас Петрович

УДК 634.11:631.527

ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВИХ

СЕЛЕКЦІЙНИХ СОРТІВ І ФОРМ ЯБЛУНІ

06.01.05 – селекція рослин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

імферополь – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі південного плодівництва

Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру УААН.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

Лауреат премії ім. Л.П.Симиренка НАН України

Смиков Володимир Карпович,

Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр УААН

головний науковий співробітник відділу південного плодівництва

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, академік Кримської академії наук

Назаренко Леонід Григорович,

Інститут ефіроолійних і лікарських рослин УААН,

головний науковий співробітник відділу селекції та насінництва

кандидат сільськогосподарських наук

Чупринюк Віктор Якович,

Мліївський інститут садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН,

провідний науковий співробітник відділу зерняткових культур

Провідна установа: Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка НАН України,

відділ акліматизації плодових рослин, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “06” липня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.805.02 в Кримському державному агротехнологічному університеті за адресою: 95492, смт. Аграрне, АР Крим.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного агротехнологічного університету за адресою: 95492, смт. Аграрне, АР Крим.

Автореферат розісланий “03” червня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к. с.-г. н., доцент Дементьєв Ю.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сорт, як фактор виробництва, у садівництві є домінуючим, його питома вага в ньому значно вища, ніж в інших галузях рослинництва. Як відзначав видатний український учений-садівник і помолог Л.П.Симиренко (1912), сорт – це інтегральний результат інтересів виробника, продавця і ринку (споживача).

Процес оновлення та збагачення промислового сортименту яблуні відбувається в усьому світі двома шляхами: інтродукцією кращих вітчизняних і зарубіжних сортів, а також за рахунок селекції. В умовах Півдня України та у Криму інтродуковані сорти не завжди виявляються адаптованими до місцевих, досить складних природно-кліматичних умов, що не дозволяє сповна розкрити їхній виробничо-біологічний потенціал. Таким чином, збагачення сортименту яблуні у Криму має відбуватися переважно за рахунок впровадження нових, адаптованих до місцевих екологічних умов, стійких до грибкових хвороб, високоврожайних сортів, з високою товарною якістю плодів, придатних для інтенсивних технологій вирощування. Зазначений напрямок є актуальним для Криму, як одного з найдревніших і найбільш розвинутих регіонів промислового садівництва, де питома вага яблуні була та залишається високою.

Важливою базою для цього може стати поглиблене дослідження гібридного фонду яблуні, створеного селекціонерами Кримського науково-дослідного центру плодівництва Інституту садівництва УААН (далі – Кримського НДЦ плодівництва) кандидатами с.-г. наук О.Г.Усовим і А.О.Ляпіховою. Генофонд яблуні налічує понад 20 тисяч сортів та гібридних сіянців, і є надзвичайно цінним для селекційної науки. Він уже став основою для створення більш ніж 50 сортів яблуні, 11 з яких районовані в Україні та країнах СНД. У зв'язку з необхідністю забезпечення безперервності селекційного процесу актуальним завданням є всебічне вивчення даного генофонду з метою виявлення найбільш перспективних зразків та їх впровадження у виробництво і подальшу селекційну роботу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження є частиною науково-технічних програм Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру УААН (далі – НБС-ННЦ): “Поповнити і вивчити генофонд, вивести нові високоадаптовані сорти плодових культур для інтенсивного садівництва з використанням традиційних і нових методів селекції”, № державної реєстрації 0197U004318; та Кримського НДЦ плодівництва: “Створити нові та виділити шляхом сортовивчення сорти яблуні інтенсивного типу з високою смаковою і товарною якістю плодів, високою та регулярною урожайністю, імунні або високостійкі до основних грибкових хвороб”, № державної реєстрації 0196U018180.

Мета і завдання досліджень. Мета роботи – виявити нові селекційні сорти та елітні форми, що переважають за комплексом цінних морфобіологічних показників і товарною якістю районовані в Криму сорти яблуні.

У зв'язку з поставленою метою в роботі вирішувались наступні завдання:

·

·

Об'єкт дослідження – господарські та біологічні особливості сортів і форм яблуні.

Предмет дослідження – нові селекційні сорти і форми яблуні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в Криму дано оцінку цілком новому селекційному матеріалу яблуні, виділеному з нашою безпосередньою участю серед 132 елітних форм за комплексом цінних біологічних і господарських ознак. Досліджено особливості проходження фенологічних фаз розвитку, цвітіння та запилення 20 перспективних сортів і форм яблуні. Визначено ступінь морозостійкості, відносної посухостійкості, стійкості до парші та борошнистої роси; скороплідності, урожайності, тривалості зберігання, товарної якості і біохімічного складу плодів нових сортів та елітних форм. Здійснено помологічний опис нових сортів і гібридів, дано оцінку самоплідності шести сортів. Підібрано кращі сорти-запилювачі для найбільш перспективних з них. Дано економічну оцінку вирощування нових сортів та елітних форм яблуні.

Практичне значення отриманих результатів. За період 1997-2001 рр. лабораторією селекції, сортовивчення яблуні і ягідних культур Кримського НДЦ плодівництва передано на державне випробування 4 сорти яблуні: Алустон, Джаліта, Ласпі, Медея; з участю дисертанта підготовлено документи для передачі двох сортів - Агарті і Ліна; виділено як кандидати в сорти гібриди 2-1-20-79 і 2-34-27-80. Рекомендовано для селекційної роботи 2 сорти і 7 елітних форм, створено маточно-живцеву базу перспективних сортів і гібридів.

Особистий внесок здобувача. Протягом 1997-2001 рр. здобувач був відповідальним виконавцем по досліду 01.12.8 Кримського НДЦ плодівництва “Початкове сортовивчення яблуні”. Автором опрацьовані та узагальнені літературні дані, проведено весь комплекс експериментальних досліджень, спостережень та обліків у саду. Виконано науковий аналіз та узагальнено власні результати досліджень, написані й оформлені статті, а також сама дисертаційна робота. Здобувач є співавтором чотирьох сортів яблуні: Агарті, Алустон, Ласпі та Ліна з часткою авторства 10%.

Базу досліджень та гібридний матеріал надано завідуючою лабораторією селекції, сортовивчення яблуні та ягідних культур Кримського НДЦ плодівництва, к.с.-г.н. А.О.Ляпіховою, якій автор висловлює глибоку вдячність.

Спільно з науковим керівником обрано методики досліджень, розроблено структуру дисертаційної роботи.

Дослідження морозостійкості та посухостійкості проведено автором у відділі фізіології НБС-ННЦ під керівництвом д.б.н. А.І.Ліщука та к.б.н Т.С.Єлманової. Аналіз біохімічного складу виконано в лабораторії зберігання і переробки Кримського НДЦ плодівництва під керівництвом Н.Н.Горб, А.Є.Унтилової, В.М.Ковальської. Економічну оцінку перспективних сортів і форм виконано разом з к.е.н. О.А.Полюхович (група економіки Кримського НДЦ плодівництва).

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на VIII Міжнародній конференції “Нетрадиційне рослинництво, екологія і здоров'я” (Алушта, 1999 р.), VIII Міжнародній конференції молодих учених-садівників (Ялта, 2000 р.) і на щорічних науково-виробничих нарадах відділу південного плодівництва, учених радах НБС-ННЦ і Кримського НДЦ плодівництва.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у шести статтях, з них чотири – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали роботи викладено на 179 сторінках тексту. Робота складається із вступу, огляду літератури, 9 розділів основного тексту, висновків, рекомендацій для виробництва і селекції; 32 таблиць, 2 малюнків, 10 кольорових фотографій, 6 додатків. Список літературних джерел містить 217 найменувань, у тому числі 17 іншомовних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

У розділі висвітлено історію формування сортименту яблуні в Криму, дано оцінку його сучасного стану. На основі аналізу літературних джерел і даних виробничої практики обґрунтовано необхідність удосконалення промислового сортименту за рахунок впровадження нових, адаптованих, стійких до несприятливих умов довкілля, високопродуктивних сортів, придатних до інтенсивних технологій вирощування.

УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились у 1998-2001 рр. методом стаціонарного польового досліду у насадженнях Кримського НДЦ плодівництва, розташованому в Передгірній зоні Криму. Протягом цього періоду сума активних температур вище 100С змінювалась від 35070С в 1998 до 32080С в 2000 рр. Тривалість безморозного періоду була на рівні багаторічних показників (164-167 днів) у 1999 та 2000 рр., та значно їх перевищувала (224 та 198 днів) відповідно в 1998 та 2001 рр. Середньорічна температура варіювала від 10,7 до 11,50С і була вищою від середньої багаторічної на 0,5-1,30С. Температурний режим був сприятливим для росту, розвитку та перезимівлі плодових дерев.

Окремі роки в період досліджень характеризувались екстремально низькими температурами в період цвітіння та зав’язування плодів (до –2-40С), що призвело до повної загибелі врожаю в 1999 та часткової в 2001 рр.

Клімат району відрізняється недостатнім зволоженням, періодичними посухами. Середній багаторічний показник кількості опадів становить 489 мм. За період досліджень він коливався від 647,6 в 1999 до 333,6 мм в 2000 рр. Найбільш посушливим був 2000 р., коли в період вегетації випало лише 114 мм опадів (54% від норми), що негативно вплинуло на показники урожайності.

Ґрунти ділянки, на якій закладено дослід, представлені чорноземами передгірними карбонатними з вмістом активного вапна 12-16%. Вони характеризуються слабкою водопроникністю, високою вологоємкістю і доброю поглинальною спроможністю. Загалом ґрунтові умови є цілком придатними для вирощування саду.

Господарсько-біологічну оцінку давали 132 елітним гібридним формам яблуні, отриманим в 1978-1980 рр. О.Г.Усовим і А.О.Ляпіховою від схрещування інтродукованих сортів: Голден Делішес, Делкон, Кінг Девід, Спартан, Старкримсон із селекційними сортами – Аврора кримська, Кримське, Передгірне, Рум’янка кримська, Салгирське, Салют, Таврiя, Еврика, Пiвденне. Після гібридизації і посіву насіння селекціонерами було отримано понад 24 тис. гібридних сіянців, що пройшли вивчення в селекційному розсаднику на ранній стадії розвитку рослин за основними морфо-біологічними показниками. Кращі гібриди було висаджено до гібридного саду, де протягом декількох років вони проходили відбір на компактність дерева, стійкість до грибкових хвороб, скороплідність, високу щорічну врожайність, якість плодів та інші цінні ознаки. У 1991 році добірні сортоформи були прищеплені на підщепу М9 і висаджені в сад за методикою первинного сортовивчення (по 5 дерев). Схема садіння: 4 х 2 м. Агротехнічний фон досліду – загальноприйнятий у господарстві; система утримання ґрунту в міжряддях – чорний пар; формування крони – вільноросла пальмета. Ділянка умовно зрошувана. Вивчення стійкості до грибкових хвороб проводилось на природньому інфекційному фоні. Контролем були районовані в Криму сорти яблуні: для осінніх – Салгірське, для зимових – Голден Делішес. У дисертаційній роботі представлено результати поглибленого дослідження 20 найперспективніших сортів та елітних форм.

Закладання дослідів, основні обліки та спостереження, помологічний опис сортів виконувались згідно з “Програмою і методикою сортовивчення плодових, ягідних та горіхоплідних культур” ВНДІС ім. Мічуріна (1973), “Програмою і методикою селекції плодових, ягідних та горіхоплідних культур” (1980) і “Методикою Державного сортовипробування” (1970). Відносну морозостійкість і зимостійкість визначали за методикою Я.С.Нестерова (1972). Дослідження супроводжували біологічним контролем за розвитком генеративної сфери за І.С.Ісаєвою (1975). Досліди проводили в три терміни: перший – на початку зимівлі рослин (грудень); другий – у період максимальної стійкості рослин до морозу (лютий); третій – у період підготовки рослин до вегетації (березень). Дослідження відносної посухостійкості проводили за “Методичними рекомендаціями з відбору посухостійких сортів і підщеп плодових рослин” (ДНБС, 1974). Визначали вміст води в листі в різні періоди вегетації, водоутримувальну спроможність і стійкість листя до зневоднення. Облік ушкодження паршею та борошнистою росою проводили за методичними рекомендаціями ВНДІР ім. М.І.Вавилова (1972). Знімання та біохімічний аналіз плодів здійснювали згідно з “Методами біохімічного дослідження рослин” ВНДІР ім. М.І. Вавилова (1972). Економічну оцінку сортів і форм виконували за методикою ІС УААН (1992). Статистичну обробку експериментальних даних проводили за О.В.Масюковою (1979) та з використанням персонального комп’ютера за відповідними програмами ІС УААН (1993).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ФЕНОЛОГІЧНІ ФАЗИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРОХОДЖЕННЯ

Початок вегетації. Початок розпускання бруньок досліджених сортів і форм в умовах Передгірної зони Криму настає в кінці третьої декади березня при накопиченні суми ефективних температур вище +50С від 65,8 до 97,10 з коливаннями по роках від 10 до 13 календарних днів. Першим (в середньому 26 березня) у період досліджень розпочинав вегетацію контрольний сорт Голден Делішес. Пізновегетуючими (30-31 березня) були: Алустон, 8-32-78, 1-110-78, 12-3-78, 2-1-20-79, 3-5-45-79. Інші сорти та форми розпочинали вегетацію у середні строки.

Цвітіння проходило в період третьої декади квітня - першої декади травня з коливаннями по роках від 1 до 5 днів. Для початку фази сортам і формам було необхідне накопичення від 202,0 до 257,50 ефективних температур вище 50С. Раноквітуючими (20-21 квітня) були: Агарті, Ласпі, 12-3-78, 12-14-78, 1-39-37-80, 2-34-27-80. До пізноквітуючих (26-27 квітня) належать форми 1-110-78, 4-19-78, 8-32-78, 1-39-22-80. Період цвітіння становив від 9 до 13 днів. Тривале цвітіння (12-13 днів) характерне для форм: 12-3-78, 2-1-19-79, 2-1-20-79, 1-5-41-79, 2-11-7-80. За комплексом цінних ознак пізньої вегетації і пізнього цвітіння виділено форми 8-32-78 та 1-110-78.

Для дозрівання плодів осіннім сортам і формам було потрібне накопичення суми ефективних температур вище 100С від 1332 до 13620, зимовим – від 1385,5 до 1478,30.

Кінець вегетації. Всі досліджувані сорти та форми завершували вегетацію наприкінці другої декади листопада. Вегетаційний період тривав від 230 до 238 днів з коливаннями по роках від 7 до 12 календарних днів. Відносно короткий (230 днів) період вегетації характерний для сорту Ліна та гібриду 8-32-78; триваліший (237-238 днів) – для Алустона та 1-39-37-80. До настання від’ємних температур усі сорти та форми повністю закінчували вегетацію і вступали у стан спокою.

Строки настання і проходження фенологічних фаз досліджуваних сортів та форм дають підстави стверджувати, що кліматичні умови Криму цілком відповідають їх біологічним особливостям.

СТІЙКІСТЬ СОРТІВ І ФОРМ ДО СТРЕСІВ

Морозостійкість

Зими в Криму в період проведення досліджень були не суворими. Абсолютні мінімуми температур не перевищували багаторічні показники. Пошкодження дерев у природних умовах не зафіксовано. Дослідження, проведені методом прямого лабораторного проморожування пагонів, дозволили виявити наступне:

Генеративні бруньки. Морозостійкість генеративних бруньок яблуні знижувалася з їхнім диференціюванням. Найстійкішими вони були на початку зимівлі (етап формування спорогенної тканини), найбільше ушкоджувались на виході рослин зі стану спокою в березні (етап формування материнських клітин пилку). Стійкість до морозу істотно відрізняється в одній і тій же фазі розвитку і є сортовою особливістю. Кращі показники мали: на початку зимівлі – гібрид 2-11-7-80; в середині – 10-72-78, 2-1-19-79, 2-11-7-80. На всіх стадіях зимівлі високою стійкістю генеративних бруньок відзначався гібрид 8-32-78.

Вегетативні бруньки. Найслабшою стійкістю до морозу вегетативні бруньки характеризувались на початку зими, що узгоджується з літературними даними про їхню слабку загартованість у цей період. Показники вище контроля мали гібриди 12-3-78 та 3-5-45-79 (відповідно 58,7 і 68,1% живих бруньок). У середині зимівлі морозостійкість була найвищою, жодний із сортозразків не переважав показники контрольних сортів. У ранньовесняний період вегетативні бруньки також відзначались слабкою морозостійкістю. На виході рослин зі стану спокою істотно переважали контроль: Алустон, 1-110-78, 8-32-78, 2-1-20-79, 1-39-37-80.

Стійкість різних тканин. Стійкість тканин однорічних пагонів до морозу знижувалась протягом зимівлі рослин. Найстійкішим до низьких температур виявився камбій (3,8-4,1 бала за п`ятибальною шкалою); сильніше пошкоджувалась кора (2,6-2,7 бала). Показники морозостійкості інших тканин були на середньому рівні (3,5-3,6 бала). На всіх етапах експерименту не виявлено суттєвої різниці у стійкості кори, камбію, деревини та серцевинних променів досліджуваних сортів і форм у порівнянні з контрольними сортами. Достовірно переважали контроль стійкістю перимедулярної зони сорти Агарті, Джаліта, Медея та форми – 1-110-78, 2-1-20-79, 3-5-45-79, 1-39-22-80, 1-39-37-80, 2-34-27-80. Усі сортозразки зимового терміну достигання переважали контроль Голден Делішес за стійкістю серцевини.

Морозостійкість. При розрахунку морозостійкості використовували коефіцієнти фізіологічної нерівноцінності різних тканин за Я.С.Нестеровим (1972). Досліджені сорти і форми мали морозостійкість від 53 до 82,3 балів за 100-бальною шкалою (табл. 1).

Таблиця 1

Морозостійкість сортів і форм яблуні, 1999-2001 рр., бали.

Сорт, гiбрид | Перiод проморожування | Середня

грудень,

t= -250С | лютий,

t= -270С | березень,

t= -250С

Голден Делішес (к) | 78,7 | 70,7 | 40,5 | 63,3

Салгирське | 82,1 | 87,4 | 75,0 | 81,5

Медея | 83,4 | 84,9 | 69,5 | 79,3

Алустон | 83,4 | 78,4 | 67,2 | 76,3

Ліна | 85,2 | 75,7 | 59,1 | 73,3

Джаліта | 67,0 | 78,1 | 72,8 | 72,6

8-32-78 | 78,6 | 87,0 | 77,5 | 81,0

2-11-7-80 | 89,0 | 81,6 | 76,2 | 82,3

1-39-37-80 | 80,7 | 85,1 | 71,5 | 79,1

2-1-20-79 | 82,1 | 76,9 | 79,0 | 79,3

НІР05 | 8,1 | 9,1 | 15,3 | 16,5

Більше 75 балів цей показник зафіксовано у Алустона, Медеї, 1-110-78, 8-32-78, 3-5-45-79, 1-39-37-80, 2-11-7-80. За першим компонентом зимостійкості (здатність набувати морозостійкого стану) істотно переважав контроль гібрид 1-39-22-80; за другим (максимальна морозостійкість) – Агарті, Медея, 1-39-22-80, 1-39-37-80. За третім і четвертим компонентами (стабільність морозостійкості та здатність відновлювати морозостійкий стан) виділено сорти: Алустон, Джаліта, Медея, та форми – 1-110-78, 12-3-78, 1-5-41-79, 3-5-45-79, 1-39-37-80, 2-1-20-79.

У роки з екстремально низькими температурами в період вегетації та цвітіння не відмічено пошкодження вегетативних органів (листя, пагонів, апікальних бруньок) морозами.

Відносна посухостійкість

Вміст води в листі. Стан водного режиму рослин змінювався залежно від періоду розвитку плодів і погодних умов. Зі старінням листкової пластинки загальний вміст води знижувався на кінець літа. Найбільший вміст води зафіксовано в період росту пагонів і плодів при вищій вологості ґрунту та оптимальних середньодобових температурах. Високим вмістом води в листі (53,2-62,8%) за досить високого рівня врожайності (2,7-4,0 бали) відрізнялись сорт Ліна та форми – 2-1-20-79, 3-5-45-79, 1-39-37-80, 2-34-27-80.

Водоутримувальна спроможність листя. Меншою втратою вологи за однаковий період висушування відрізнялися сорти: Агарті, Алустон, Джаліта, Ласпі, Ліна, Медея та форми – 12-14-78, 2-1-20-79, 1-39-37-80.

Стійкість листя до зневоднювання. Краще відновлювали тургор та нормальне зелене забарвлення листя (понад 80%) після втрати однакової кількості вологи (в інтервалі від 30 до 45%) сорти: Агарті, Ліна, Медея, 8-32-78, 12-14-78, 2-11-7-80, 2-1-19-79, 2-1-20-79, 1-39-37-80.

Відносна посухостійкість. Усі сорти і форми осіннього терміну достигання є більш посухостійкими, ніж контрольний сорт Салгирьке (від 8,0 до 8,6 бала при контролі 5,6 бала). Серед зимових показники істотно вище контролю Голден Делішеса (5,0 балів) мали: Агарті, Алустон, Медея, 12-3-78, 1-5-41-79, 2-1-20-79, 3-5-45-79, 1-39-37-80 (від 7,4 до 9,1 бала при НIР05 =2,2 бали).

СТІЙКІСТЬ ДО ПАРШІ ТА БОРОШНИСТОЇ РОСИ

Погодні умови в період досліджень були досить сприятливими для розвитку борошнистої роси та недостатньо сприятливими (окрім 2001 р.) для розвитку парші.

Більшість сортів і форм відзначались високою польовою стійкістю до хвороб на природному інфекційному фоні. Ураження борошнистою росою всіх сортозразків за роки досліджень не перевищувало 1,6 бала. Поодинокі пошкодження мали: Агарті, Ліна, Медея, 2-1-19-79, 1-39-22-80 та 1-39-37-80.

Ураження паршею за період 1998-2000 рр. не перевищувало 1,1 бала. В 2001 р. через велику кількість опадів і високу вологість повітря у ранньовесняний період склалися сприятливі умови для масового розвитку збудника парші яблуні. В умовах відсутності хімічних обробок більшість сортів і форм підтвердили свою високу польову стійкість до парші. Відповідали завданню селекційної програми для півдня України (створити сорти яблуні, які в роки епіфітотійного розвитку хвороби уражуються до 1 бала) з комплексною стійкістю до парші та борошнистої роси форми – 8-32-78, 12-14-78, 1-39-37-80.

ОСОБЛИВОСТІ ЦВІТІННЯ ТА ЗАПИЛЕННЯ

Особливості цвітіння. За період досліджень слабким цвітінням (1,3-2,0 бали) відрізнялись форми: 1-110-78, 8-32-78, 12-3-78, 1-39-22-80. Інтенсивне цвітіння (більше 3 балів) характерне для Алустона, 2-1-20-79, 1-39-37-80, 2-34-27-80. Інші сорти та форми характеризувались помірним цвітінням (2-3 бали). Зав’язування плодів перебувало в середньому на рівні 1,1-3,5 балів. Стабільний, високий рівень зав’язування плодів (більше 3 балів) притаманний сорту Алустон і гібридам – 2-1-20-79, 1-39-37-80, 2-34-27-80.

Життєздатність пилку. Пилок високої життєздатності (від 51,6 до 82,0%), за даними двох років досліджень, мали: Алустон, Джаліта, Агарті, Ласпі, Медея, 12-3-78, 4-19-78, 10-72-78. Слабкою життєздатністю пилку (до 4,9%) відрізнялись форми 8-32-78, 12-14-78, 2-1-20-79.

Самоплідність. Дослідження самозапилення шести перспективних сортів виявило один самоплідний – Джаліта, в якої зав’язалося в середньому 66,9% плодів порівняно з контролем (вільне запилення). Частково самоплідними є Медея (44,3%) та Агарті (31,7%).

Підбір запилювачів. Результати штучного запилення чотирьох перспективних сортів свідчать, що кращими запилювачами для сорту Алустон є Кримське та Ренет Симиренка; для Джаліти – Голден Делішес, Кимерія, Кримське та Ренет Симиренка. Кращими запилювачами для сорту Ласпі є Айдаред і Кимерія, допустимим – Ренет Симиренка. Запилення пилком цих сортів забезпечує зав’язування плодів від 5,0 до 45,5%, що становить 92,6-216,9% від вільного запилення.

ОСОБЛИВОСТІ ПЛОДОНОШЕННЯ

Скороплідність. Скороплідність досліджуваних сортів визначали у віці, коли на дереві отримано перший урожай плодів більше 3 кг, а також за сумарною врожайністю у перші сім років життя саду. Встановлено, що більшість сортозразків є скороплідними, тобто починають плодоносити на 3-5-й рік після садіння. Сумарний урожай варіював від 15,1 до 50,1 кг/дер. Найбільш скороплідними (швидко нарощували врожай, показники за сім років удвічі перевищували контрольні зразки) є сорти: Алустон (50,1 кг/дер.), Ліна (45,7), Джаліта (43,3), Агарті (40,0), та форми – 2-34-27-80 (43,7) та 2-1-20-79 (43,6 кг/дер.) (НІР05 – 6,0 кг/дер.).

Урожайність. Дослідження врожайності проводили на жорсткому агротехнічному фоні без зрошення, що не дозволило сортам і формам сповна проявити себе за цим показником. Але у порівнянні з районованими сортами можна зробити висновок, що потенційні можливості нових селекційних сортів і форм є досить високими. За чотири роки повного плодоношення середню врожайність вище 14 т/га мали: Ліна (22,9 т/га), Алустон (15,5), Медея (14,7), Агарті (14,6), 2-1-20-79 (16,3 т/га) (табл. 2). У контрольних сортів Салгирського і Голден Делішеса за той же період отримано відповідно 12,3 і 8,7 т/га.

Таблиця 2

Урожайність сортів і форм яблуні, 1997-2001 рр., т/га.

Підщепа М9; рік садіння – 1991; схема: 4х2 м.

Сорт, гібрид | Урожайність, т/га

1997 | 1998 | 2000 | 2001 | середня

Осінні сорти і форми

Салгирське (к) | 18,6 | 8,9 | 7,1 | 14,6 | 12,3

Ліна | 6,2 | 28,8 | 16,0 | 40,6 | 22,9

2-11-7-80 | 15,6 | 19,6 | 1,4 | 7,0 | 10,9

8-32-78 | 3,4 | 28,5 | 0,5 | 5,8 | 9,6

Зимові сорти і форми

Голден

Делішес (к) | 20,6 | 4,3 | 0,1 | 9,8 | 8,7

Алустон | 13,5 | 29,0 | 1,9 | 17,5 | 15,5

Медея | 14,8 | 20,8 | 13,1 | 10,1 | 14,7

Агарті | 11,0 | 23,2 | 1,7 | 22,4 | 14,6

Джаліта | 14,8 | 18,5 | 4,6 | 13,4 | 12,8

2-1-20-79 | 9,8 | 25,0 | 22,5 | 8,0 | 16,3

2-34-27-80 | 15,6 | 19,6 | 3,5 | 10,4 | 12,3

НІР053,5 | 6,5 | 3,8 | 5,6 | -

Зв’язок із параметрами крони. Форма крони має велике значення при розрахунку показників продуктивності. Найвищий урожай з дерева отримано у середньорослих сортів з об’ємною кроною: Ліна (18,2 кг), Алустон (12,4 кг) та Агарті (11,6 кг). Слаборослі, компактні сортозразки Джаліта і 2-1-20-79 не повною мірою використовували відведену для них площу живлення і мали найвищі показники урожайності з одиниці об’єму крони (відповідно 13,4 і 13,5 кг/м3.).

ЯКІСТЬ ПЛОДІВ

Дегустаційна оцінка. Сучасні селекційні програми орієнтовані, в першу чергу, на створення сортів десертного призначення. Для споживання плодів у свіжому вигляді покупець хоче мати досить велике яблуко масою не менше 140-160 г, гарної форми, привабливого кольору, з відмінним солодким або гармонійним солодко-кислим смаком.

Маса плодів досліджуваних сортів і форм варіювала від 120 до 270 г. (табл. 3). Крупноплідністю відзначались: Медея (270 г), Джаліта (210), Агарті (200), 1-39-22-80 (190), 10-72-78 (185), а також Алустон, Ласпі, 4-19-78, 2-34-27-80 (по 180 г).

Таблиця 3

Якість плодів перспективних сортів і форм яблуні, 1999-2001 рр.

Сорт, гібрид | Маса плоду, г | Смак, бали | Загальна дегустаційна оцінка, бали | Цукрово-кислотний індекс (ЦКІ) | Вміст вітаміну С, мг/100 г сирої речовини

Голден Делішес (к) | 170 | 4,5 | 4,7 | 19,5 | 3,9

Медея | 270 | 4,6 | 4,6 | 16,8 | 8,4

Джаліта | 210 | 4,8 | 4,7 | 16,7 | 5,5

Агарті | 200 | 4,7 | 4,6 | 12,2 | 6,3

Алустон | 180 | 4,7 | 4,8 | 17,5 | 7,9

Ласпі | 180 | 4,7 | 4,7 | 24,7 | 5,6

Ліна | 170 | 4,8 | 4,6 | 24,5 | 4,8

2-11-7-80 | 175 | 4,4 | 4,6 | 20,1 | 13,7

1-39-37-80 | 170 | 4,5 | 4,6 | 10,5 | 5,7

12-3-78 | 160 | 4,6 | 4,8 | 15,7 | 4,2

8-32-78 | 120 | 4,7 | 4,5 | 30,5 | 9,9

Загальна оцінка привабливості зовнішнього вигляду змінювалась від 4,4 до 4,9 бала; смакових якостей (товщини шкірочки, аромату, консистенції м’якушу, соковитості та смаку) – від 4,4 до 4,8 бала.

Найвищу загальну дегустаційну оцінку (4,6-4,8 бала) отримали плоди сортів: Агарті, Алустон, Ласпі, Ліна, Медея, 4-19-79, 8-32-78, 12-3-78, 2-1-19-79, 1-39-22-80, 1-39-37-80 та 2-11-7-80.

Хімічний склад. Вміст сухих водорозчинних речовин у плодах варіював від 13,5 до 20,2%; цукрів – від 9,3 до 16,8%; органічних кислот від 0,47 до 1,27%.

Плоди сортів яблуні південної зони садівництва характеризуються нижчим вмістом вітаміну С у порівнянні з плодами північніших регіонів. У наших дослідженнях він змінювався від 3,7 до 13,7 мг/100 г сирої маси. Високим вмістом аскорбінової кислоти (більше 10 мг/100 г сирої речовини) відрізнялись плоди гібридів 2-1-19-79 та 2-11-7-80. Цукрово-кислотний індекс (ЦКІ) становив від 9,37 до 30,55. Гармонійним смаком (ЦКІ в межах 15-20) відрізнялись: Алустон, Джаліта, Медея, 1-110-78, 4-19-78, 12-3-78, 3-5-45-79, 2-34-27-80 та контроль Голден Делішес. Солодкі плоди мали: Ласпі, Ліна, 8-32-78, 1-5-41-79, 2-1-20-79, 2-11-7-80 (ЦКІ від 20,1 до 30,5).

Зберігання плодів. Серед осінніх зразків тривалим періодом зберігання в умовах холодильної камери при температурі +2...30С характеризувались Ліна (120 днів), 2-11-7-80 (110) та контроль Салгирське (110 днів). Більше 200 днів зберігались плоди зимових сортів: контрольного – Голден Делішеса, а також Агарті, Медеї, та форм – 4-19-78, 12-3-78, 1-39-37-80.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА СОРТІВ І ФОРМ

Оцінка економічної ефективності сортів має велике значення при виборі кращих з них для закладання промислового саду. Основними факторами, що визначають високу ефективність сорту яблуні, є: достатня посухостійкість, морозостійкість, стійкість до хвороб і шкідників, ранній вступ у промислове плодоношення, швидкі темпи нарощування урожайності, висока щорічна продуктивність, відмінні товарна та смакова якості плодів. Без економічної оцінки впровадження нових сортів яблуні у виробництво небажане, тому що оцінка сорту лише за виробничо-біологічними показниками не дозволяє дати йому об’єктивну оцінку і дає можливість проходженню у виробничі насадження сортам малоефективним, хоча й урожайним.

Для розрахунку собівартості плодів стосовно кожного сорту ми припустили, що об’єм виробничих витрат з догляду за насадженнями різних сортів приблизно однаковий, а різниця в загальних витратах виробництва і праці щодо окремих помологічних сортів обумовлюється переважно рівнем їхньої урожайності (табл. 4). Найменшим обсягом капітальних вкладень на закладання 1 га насаджень (21,9 тис. грн.) характеризувався сорт Агарті, який вступав у плодоношення на третій рік після садіння; він же мав найкоротший термін їх окупності (3,8 року).

Таблиця 4

Економічна ефективність сортів і форм яблуні, 1997-2001 рр.*

Сорт, гібрид | Урожай-ність, т/га | Вартість валової продукції, тис. грн. | Виробничі витрати на 1 га, тис. грн. | Повна собівартість продукції, тис. грн. | Прибуток на 1 га, тис. грн. | Рівень рентабель-ності, %

Осінні сорти і форми

Салгирське (к) | 12,3 | 10,5 | 6,1 | 7,3 | 3,2 | 43,8

Ліна | 22,9 | 18,3 | 7,5 | 9,0 | 9,3 | 103,3

8-32-78 | 9,6 | 7,7 | 5,1 | 6,1 | 1,6 | 26,2

Зимові сорти і форми

Голден Делішес (к) | 8,7 | 11,3 | 4,9 | 5,9 | 5,4 | 91,5

Медея | 14,7 | 19,1 | 6,8 | 8,2 | 10,9 | 132,9

Алустон | 15,5 | 18,6 | 6,9 | 8,3 | 10,3 | 124,1

Агарті | 14,6 | 17,5 | 6,7 | 8,0 | 9,5 | 118,8

Джаліта | 12,8 | 16,6 | 6,3 | 7,6 | 9,0 | 118,4

Ласпі | 10,0 | 12,0 | 5,6 | 6,7 | 5,3 | 79,1

2-1-20-79 | 16,3 | 17,9 | 7,2 | 8,6 | 9,3 | 108,1

12-3-78 | 12,3 | 14,8 | 6,1 | 7,3 | 7,5 | 102,7

2-34-27-80 | 12,3 | 14,8 | 6,1 | 7,3 | 7,5 | 102,7

1-39-37-80 | 10,0 | 12,0 | 5,6 | 6,7 | 5,3 | 79,1

* 1999 рік у дослідження не включено в зв’язку із загибеллю врожаю від весняних приморозків.

На основі показників товарної якості плодів і тривалості зберігання, а також цін реалізації, що склалися на ринку, визначено середню ціну реалізації щодо кожного сорту. Найвищою вона була у сортів зимового терміну достигання, придатних для тривалого зберігання (до квітня-травня): контрольного Голден Делішеса (1,3 грн./кг), Джаліти (1,3), Медеї (1,3), Алустона, Агарті, 12-3-78, 2-34-80 (по 1,2 грн./кг). Ціна реалізації плодів осінніх сортів була на рівні 0,8 грн./кг.

Серед сортів осіннього терміну достигання найвищою рентабельністю відрізнявся сорт Ліна (103,3%), що забезпечило одержання чистого прибутку на рівні 9300 грн. з 1 га і значною мірою обумовлене його високою врожайністю (22,9 т/га).

За комплексом показників, що характеризують ефективність виробничих витрат, серед сортів зимового терміну достигання виділено: Агарті, Алустон, Джаліту, Медею, 12-3-78, 2-1-20-79, 1-39-37-80, 2-34-27-80, врожайність яких була на рівні 12,8-16,3 т/га, що забезпечило отримання чистого прибутку від 7500 до 10900 грн. з 1 га та рівень рентабельності від 102,7 до 132,9%.

ХАРАКТЕРИСТИКА НОВИХ СОРТІВ І ПЕРСПЕКТИВНИХ ФОРМ

Лабораторією селекції, сортовивчення яблуні і ягідних культур Кримського НДЦ плодівництва пропонуються для заміни районованих в Криму сортів – Айдаред, Голден Делішес та Салгирське наступні перспективні сорти:

Агарті . Зимового терміну достигання. Характеризується зимостійкістю, стійкістю до парші і борошнистої роси, високою урожайністю та відмінними товарними і смаковими властивостями плодів з тривалим періодом зберігання. Плоди великі, середня маса 170-200 г, з малиновим розмито-полосатим рум’янцем на більшій частині поверхні. М’якуш жовтуватий, щільний, соковитий, десертного солодко-кислого смаку (4,6-4,7 бала) з приємним суничним ароматом.

Алустон. Ранньозимового терміну достигання. Характеризується скороплідністю, високою врожайністю і стійкістю до грибкових захворювань. Плоди великі, середня маса 170-200 г. Основне забарвлення зеленувато-жовте, з розмитим малиновим рум’янцем на значній частині плоду. М’якуш жовтуватий, щільний, ніжний, соковитий. Смак солодко-кислий (4,5-4,7 бала).

Джаліта. Зимовий сорт інтенсивного типу. Дерева мають компактну крону, потребують мінімальної обрізки. Сорт зимостійкий, стійкий до парші та борошнистої роси, високоврожайний. Плоди великі, середня маса 190-210 г, з темно-червоним інтенсивним рум’янцем майже на всій поверхні. М’якуш білий, щільний, соковитий, смак солодко-кислий, десертний (4,6-4,7 бала).

Ласпі. Сорт зимового терміну достигання. Характеризується толерантністю до грибкових хвороб, помірним ростом дерева, зимостійкістю, скороплідністю та високою урожайністю, високою якістю і тривалим періодом зберігання плодів. Плоди великі, середня маса 180-200 г, золотисто-жовтого забарвлення, з легким рожевуватим рум’янцем. М’якуш жовтуватий, щільний, ніжний, соковитий, гармонійного кисло-солодкого смаку (4,7-4,8 бала).

Ліна. Пізньоосіннього терміну достигання. Характеризується стійкістю до грибкових захворювань, скороплідністю, високою урожайністю і високою якістю плодів. Плоди великі, середня маса 170 г, темно-червоного забарвлення на більшій частині плоду. М’якуш білий, щільний, соковитий, солодко-кислого десертного смаку (4,6-4,8 бала).

Медея. Зимовий сорт. Дерева помірної сили росту, з негустою кроною. Сорт зимостійкий, скороплідний, високоврожайний, толерантний до парші та борошнистої роси. Плоди дуже великі, середня маса 230-270 г. Основне забарвлення зеленувато-жовте, з малиново-червоним рум’янцем. М’якуш кремовий, щільний, соковитий, солодко-кислого десертного смаку (4,5-4,6 бала).

ВИСНОВКИ

Аналіз літературних джерел, а також отримані нами результати польових і лабораторних досліджень свідчать, що районований сортимент Криму можна покращити за рахунок впровадження у виробництво нових адаптованих, високопродуктивних сортів яблуні селекції Кримського НДЦ плодівництва. Це твердження випливає з основних результатів дисертаційної роботи, які дозволяють зробити наступні висновки:

1. За комплексом господарсько-цінних ознак та економічних показників найбільш перспективними для впровадження у виробництво Криму є сорти зимового терміну достигання: Алустон, Джаліта, Ласпі, Медея. Для державного сортовипробування пропонуються сорти Агарті і Ліна; як кандидати у сорти – гібриди 2-1-20-79 і 2-34-27-80.

2. Терміни проходження фенологічних фаз досліджуваних сортів і форм свідчать про те, що кліматичні умови Передгірної зони Криму цілком відповідають їхнім біологічним особливостям. Вони розпочинають вегетацію при сумі ефективних температур вище +50С 56-970, цвітіння від 202 до 2570. Для дозрівання плодів їм потрібна сума ефективних температур вище +100С від 1332 до 14780. Вегетаційний період триває від 230 до 238 днів. До настання понижених температур усі сорти і форми повністю закінчують вегетацію та вступають у стан спокою.

3. Високою морозостійкістю генеративних бруньок на всіх етапах зимівлі відрізнявся гібрид 8-32-78. Стійкими до морозу на початку зимівлі були вегетативні бруньки гібридів 12-3-78 та 3-5-45-79; на виході рослин зі стану спокою – Алустон, 1-110-78, 8-32-78, 2-1-20-79, 1-39-37-80. Більшість досліджуваних сортів і форм мають високу зимостійкість (від 53 до 82,3 бала). За першим компонентом виділено гібрид 1-39-22-8; за другим – Агарті, Медею, 1-39-22-80 та 1-39-37-80; за третім-четвертим – Алустон, Джаліту, Медею, 1-110-78, 12-3-78, 1-5-41-79, 3-5-45-79, 1-39-37-80, 2-1-20-79. У середньому за період зимівлі морозостійкістю більше 75 балів відзначались: Алустон, Медея, 1-110-78, 8-32-78, 2-1-20-79, 3-5-45-79, 1-39-37-80, 2-11-7-80.

4. Високим вмістом води за доброго рівня врожайності, водоутримувальною спроможністю, стійкістю до зневоднювання відрізнялись сорт Ліна та форми – 2-1-20-79, 1-39-37-80. Більшість досліджуваних сортів і форм є посухостійкими (від 7,4 до 9,1 бала за 10-бальною шкалою). Усі зразки осіннього терміну достигання переважали контроль Салгирське. Серед зимових показники вище контролю Голден Делішеса мали: Агарті, Алустон, Медея, 12-3-78, 1-5-41-79, 2-1-20-79, 3-5-45-79, 1-39-37-80.

5. На природному інфекційному фоні більшість досліджуваних сортів і форм виявили високу польову стійкість до хвороб. Ураження борошнистою росою всіх сортозразків за роки досліджень не перевищувало 1,6 бала. Більшість сортів були стійкими до парші (уражувались до 2 балів навіть в роки з епіфітотійним розвитком хвороби). Комплексна стійкість до парші та борошнистої роси (ураження до 1 бала) характерна для форм – 8-32-78, 12-14-78, 1-39-37-80.

6. Самоплідним серед шести досліджених сортів є Джаліта (66,9%); частково самоплідними – Медея (44,3%) і Агарті (31,7%). Щорічно пилок високої життєздатності (від 51,6 до 82,0%) мали: Алустон, Джаліта, Агарті, Ласпі, Медея, 12-3-78, 4-19-78, 10-72-78.

7. Високою потенційною продуктивністю за роки досліджень відрізнялись: Агарті, Алустон, Ліна, Медея, 2-1-20-79, які при інтенсивності цвітіння 2,6-3,5 бала та зав’язуванні плодів 2,1-3,2 бала забезпечили отримання врожайності на рівні 14,6-22,9 т/га.

8. За розміром, формою, привабливістю і смаком найвищу загальну дегустаційну оцінку плодів (4,6-4,8 бала) отримали сорти: Агарті, Алустон, Джаліта, Ласпі, Ліна, Медея та форми – 4-19-78, 8-32-78, 12-3-78, 2-1-19-79, 3-5-45-79, 1-39-22-80, 1-39-37-80, 2-11-7-80

9. Більше 12% цукру накопичували плоди сортів Ласпі, Ліна та гібридів – 8-32-78, 12-14-78, 1-5-41-79, 1-39-22-80, 2-11-7-80. Високим вмістом аскорбінової кислоти (більше 10 мг на 100 г сирої речовини) відзначались форми 2-1-19-79 і 2-11-7-80. Найціннішим біохімічним складом (понад 17% сухих речовин, більше 12% цукру, понад 6 мг вітаміну С на 100 г сирої речовини, а також гармонійним ЦКІ) відрізнялись плоди гібридів 4-19-78 та 3-5-45-79.

10. Найвищі економічні показники виробництва мали: серед осінніх - Ліна (рівень рентабельності 103,3%), серед зимових - Агарті, Алустон, Джаліта, Медея, 12-3-78, 2-1-20-79, 1-39-37-80, 2-34-27-80 (102,7-132,9%).

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА І СЕЛЕКЦІЇ

1. Кращими запилювачами для сорту Алустон є Кримське і Ренет Симиренка; для Джаліти – Голден Делішес, Кимерія, Кримське та Ренет Симиренка; для Ласпі – Айдаред і Кимерія.

2. Рекомендуються для вирощування в шпалерно-карликових садах із розміщенням 1000-1250 дер./га сорти Ліна, Алустон і Агарті, які мали найкращі показники урожайності з дерева (від 11,6 до 18,2