НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Національна академія наук україни
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень
Буланович Павло Георгійович
УДК 504:338.47
Організаційно-економічне забезпечення екологічної
безпеки транзиту вантажів територією
України
Спеціальність 08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Одеса - 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
ХАРІЧКОВ Сергій Костянтинович,
Інститут проблем ринку та економіко-
екологічних досліджень НАН України,
заступник директора з наукової роботи
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
Туниця Юрій Юрійович,
Український державний лісотехнічний університет
Міністерства освіти і науки України, ректор;
доктор економічних наук, професор
Гречановська Ірина Генріхівна,
Одеська державна академія будівництва і архітектури
Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри;
Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ методології сталого розвитку та екологічної безпеки, м. Київ
Захист відбудеться "28" квітня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
Автореферат розісланий "24" березня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О. В. Моліна
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Одним з найгостріших завдань, що стоїть нині перед світовою цивілізацією, є проблема екологічної безпеки. В економічно розвинутих країнах вже сформовано розуміння і громадська думка щодо необхідності збалансованого соціально-економічного розвитку суспільства і охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу та загалом забезпечення екологічної безпеки. Тобто сформовано загальноприйняту парадигму безумовного системного підходу до задоволення потреб людства з урахуванням екологічних наслідків технологічного забезпечення таких потреб на всіх напрямках діяльності та інфраструктурних рівнях. Це зафіксовано у всесвітній програмі дій на XXI сторіччя (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), рішеннях Всесвітнього самміту з питань сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.) та покладено як найпріоритетніші засади у формування державної екологічної політики України, розширення її до масштабів екологічної стратегії розвитку суспільства в умовах системної трансформації до 2015 року.
В останнє десятиріччя, відповідно до концепції сталого збалансованого соціально-економічного розвитку, що активно опрацьовується у нашій країні, усе більше поширення одержують підходи, пов'язані з екологізацією усіх сторін суспільної діяльності, впровадженням сучасних механізмів та інструментів екологізації та забезпечення екологічної безпеки різних видів економічної діяльності. Істотний внесок у розробку цих питань зробили відомі наукові школи економіко-екологічного напрямку: академічного сектору - Рада по вивченню продуктивних сил України, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Об'єднаний Інститут економіки, Інститут регіональних досліджень, Інститут економіки промисловості, Інститут економіко-правових досліджень; вузівського сектору – Український державний лісотехнічний університет, Рівненський національний університет водного господарства і природокористування, Сумський державний університет, Одеський державний екологічний університет та інші. Проте наукові розробки у більшості випадків присвячені загальним методологічним питанням характеристики, аналізу та управління впливом господарської діяльності на навколишнє природне середовище, або організаційно-економічним механізмам екологізації та забезпечення екологічної безпеки окремих видів дїяльності тих чи інших секторів національної економіки. Щодо напрямків та складових інфраструктурного сектору національної економіки, зокрема транспортного комплексу країни та його діяльності, відомі розробки носять епізодичний характер, відсутні комплексні дослідження. Недостатньо вивченою є проблема організаційно-економічного забезпечення екологічної безпеки реалізації транзитної функції нашої держави, що визнана одним з домінантних пріоритетів соціально-економічного розвитку України до 2015 року. Складність, недостатня вивченість та невирішеність вище зазначених проблем стосовно сфери реалізації транзитної функції у нашій країні, необхідність подальших теоретико-методологічних та методичних розробок організаційно-економічного забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили мету і завдання, які потребують вирішення і підтверджують її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, безпосередньо пов'язані із завданнями Комплексної програми утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках, Програми стимулювання експорту продукції, Програми дій, спрямованих на підтримання державного кордону України і прикордонного режиму, розвиток прикордонних військ України та митних органів України. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики наукових досліджень Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, зокрема, автор брав участь у виконанні теми 3.1.8.12.Б “Організаційно-економічне забезпечення екологобезпечного розвитку регіону (на прикладі Українського Причорномор'я)” (№ держреєстрації 0198U001375), до заключних звітних матеріалів якої включено розробки автора щодо обґрунтування та побудови моделі інтеграції оціночно-аналітичних інструментів забезпечення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів (транспортних засобів) територією України.
У виконанні теми 3.1.8.16.Б. “Трансформація сучасної системи організаційно-економічних відносин природокористування та забезпечення екологічної безпеки на державному та регіональному рівнях управління” (№ держреєстрації 0104U000576) внесок автора становить розробка моделі економічних відносин у системі “заставного” екологічного страхування транзиту вантажів (транспортних засобів) територією України.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення та комплексна розробка теоретико-методологічних засад і методичних рішень щодо побудови та впровадження сучасної системи організаційно-економічних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України.
Для реалізації зазначеної мети в дисертації були поставлені такі завдання:
· теоретико-методологічне визначення екологічної безпеки як складової національної безпеки України;
· теоретичне узагальнення стратегічної мети, систематизація принципів та сучасних засобів реалізації державної екологічної політики в контексті забезпечення екологічної безпеки соціально-економічного розвитку;
· аналіз сучасного стану використання транзитного потенціалу України та проблем його екологічної безпеки;
· характеристика та аналіз суттєвого змісту системи сучасних інструментів контролю за еколого-економічними ризиками, що діють та можуть бути задіяні в Україні;
· визначення та обґрунтування місця і основних задач, аналіз нормативно-правових і організаційних засад екологічного контролю на державному кордоні України як перспективного інструменту контролю за еколого-економічними ризиками та забезпечення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів територією України;
· аналіз сучасних тенденцій впровадження та оцінка ефективності екологічного контролю на державному кордоні України;
· обґрунтування та розробка пропозицій щодо формування єдиної інтегрованої системи оціночно-аналітичних інструментів, зокрема із залученням екологічного контролю на держкордоні України, забезпечення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів територією України;
· розробка теоретичних засад та організаційної моделі інтеграції екологічного контролю та екологічного страхування у єдиний механізм забезпечення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів територією України у варіантах “імпорт вантажів та транспортних засобів” і “транзит вантажів і транспортних засобів”.
Об'єктом дослідження є забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, сучасна система інструментів та шляхи підвищення дієвості забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України на основі впровадження інтегрованих організаційно-економічних інструментів управління екологічними ризиками.
Методи дослідження. Вирішення обраного науково-практичного завдання базується на загальнонаукових принципах проведення комплексних наукових досліджень. Теоретичну та методологічну базу дисертаційної роботи становлять ключові положення сучасної економічної теорії і теорії економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, сучасна теорія менеджменту, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань національної і, зокрема, екологічної безпеки, трансформаційних процесів в економіці, теорії і практики розвитку транспортної інфраструктури та освоєння транзитного потенціалу держави, економіки, організації та управління екологізації соціально-економічного розвитку. Широко застосовувались законодавчі та нормативні акти з питань освоєння транзитного потенціалу України, регулювання природокористування, охорони природи та забезпечення екологічної безпеки. У процесі дослідження використані такі методи: методи аналізу та синтезу емпіричних даних - для аналізу принципів та засобів реалізації політики забезпечення екологічної безпеки, аналізу розвитку транзитного потенціалу України та проблем його екологічної безпеки, сучасної системи інструментів контролю за еколого-економічними ризиками; метод системно-структурного аналізу - для обґрунтування принципів та основних елементів системи екологізації транзитного переміщення вантажів і транспортних засобів, вибору методів ризик-менеджменту екологічних небезпек транзиту вантажів та транспортних засобів; економіко-статистичний - для оцінки динаміки впровадження та ефективності екологічного контролю на державному кордоні України, системний метод - для обґрунтування та побудови на принципах інтеграції нових модифікованих інструментів ризик-менеджменту екологічної безпеки транзиту вантажів територією України.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат роботи полягає в розробці принципових основ формування організаційно-економічних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України.
Наукова новизна основних результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає у такому:
вперше:
· систематизовано характеристику екологічних ризиків та обґрунтовано вибір методів ризик-менеджменту екологічних небезпек транзиту вантажів;
· обґрунтовано модель інтеграції оціночно-аналітичних інструментів забезпечення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів територією України, яка за формою та змістом є відображенням системи “екологічного супроводу транскордонного переміщення вантажів територією України”;
· сформульовано теоретичні засади та обґрунтовано організаційну модель інтеграції екологічного контролю та екологічного страхування у єдиний еколого-економічний механізм забезпечення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів територією України;
удосконалено:
· оцінку сучасних тенденцій та ефективності впровадження екологічного контролю вантажів на державному кордоні України;
· методичну схему екологічного страхування перевезення небезпечних вантажів територією України в частині його запровадження в режимі так званого “заставного страхування” транскордонного переміщення вантажів територією України.
дістало подальший розвиток:
· принципи й основні елементи системи екологізації транзитного переміщення вантажів і транспортних засобів;
· характеристика та системний аналіз суттєвого змісту системи сучасних інструментів контролю за еколого-економічними ризиками господарської діяльності в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульований у дисертації понятійний апарат, розроблені та науково обгрунтовані підходи, організаційні та методичні рішення щодо організаційно-економічних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів та транспортних засобів територією України можуть бути використані у практичній діяльності органів державного регулювання економіки, зокрема її транспортного сектору, управління охороною навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.
Результати дослідження підтримано та запропоновано до експериментального впровадження у практичній діяльності Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (лист № 7295/22/38 від 01.07.2004 р.) та Державної екологічної інспекції України (лист № 13-8-211 від 06.07.2004 p.).
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Одеського державного екологічного університету по дисциплінах "Екологічне право", "Екологічна експертиза" та "Екологічне страхування" (лист № 02-1382 від 09.07.2004р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно підготовленою науковою працею, в якій реалізовано ідеї автора щодо сутності та форм організаційно-економічних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів та транспортних засобів територією України.
Автору особисто належать усі викладені в дисертації наукові положення, теоретичні результати та практичні рекомендації. З наукових праць, опублікованих в співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистих досліджень здобувача; особистий внесок автора у публікації із співавторами відображений у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Проведена автором у формі наукових доповідей на науково-практичній конференції “Проблеми екологічної безпеки транспортних коридорів у Чорноморському регіоні” (м.Одеса, 2003 p.), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасної економіки” (м.Черкаси, 2003 p.), науковому зібранні “Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сучасному розвитку Причорноморського регіону” (м.Миколаїв, 2003 p.), Конференції “Державне регулювання економіки на регіональному рівні: проблеми та шляхи вдосконалення” (м.Одеса, 2004 p.), підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету, академічних та вищих навчальних закладів України (м.Одеса, 2004 p.), Міжнародному симпозіумі “Екологічні проблеми Чорного моря” (м.Одеса, 2004 p.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 10 наукових працях (4 – у фахових виданнях) загальним обсягом – 10,07 друк.арк., з них особисто автору належать 3,8 друк.арк.: одна публікація є розділом колективної монографії, 4 роботи опубліковано у фахових збірниках наукових праць, 3 – тези наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (131 найменування). Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 198 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 25 таблиць на 19 стор., 17 рисунків на 15 стор., списку використаних джерел на 13 стор.
Основний зміст роботи
У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, зв’язок роботи з науковими програмами, дослідженнями інших авторів, мета і задачі дослідження, наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення.
У першому розділі “Екологічні пріоритети в стратегії національної безпеки України” досліджено загально-теоретичні та методологічні питання екологічної безпеки як складової національної безпеки України, сформульовано та обгрунтовано принципи, проаналізовано сучасні засоби забезпечення екологічної безпеки у найважливіших секторах національної економіки України.
Узагальнення сучасних теоретичних уявлень та діючої нормативно-законодавчої бази забезпечення національної безпеки в Україні надало можливість проаналізувати сутність екологічної безпеки як системної складової національної безпеки, яка визначає такий стан системи “природа – економіка – людина”, що забезпечує збалансовану взаємодію природних, економічних та соціальних систем, природо-культурного середовища у відповідності з раціональними санітарно-гігієнічними, естетичними і матеріальними потребами мешканців при збереженні природно-рекреаційного та екологічного потенціалу природних систем і здатності біосфери в цілому до саморегулювання.
На підставі системного аналізу в роботі обгрунтовано узагальнюючий принциповий висновок про те, що так само як інші елементи національної безпеки країни, екологічна безпека має кілька складових, у тому числі природну, антропогенну, техногенну, соціально-політичну, похідну, мультиплікативну.
У роботі доведено, що стратегічною метою державної екологічної політики є підтримка цілісності природних систем та їх життєзабезпечуючих функцій для сталого розвитку суспільства, здоров’я населення і забезпечення екологічної безпеки країни. Визначено, що методологічним підгрунтям реалізації державної екологічної політики мають бути такі основні принципи:
- сталий розвиток, що передбачає рівну увагу до його економічної, соціальної й екологічної складових, і визнання неможливості розвитку суспільства при деградації природи;
- справедливий розподіл благ для населення від використання природних ресурсів і відповідний доступ до них;
- пріоритетність для суспільства життєзабезпечуючих функцій біосфери стосовно прямого використання її ресурсів;
- упереджуючі дії, що полягає в запобіганні негативних екологічних наслідків різних видів господарської діяльності до їхньої реалізації, урахування віддалених еколо-гічних наслідків та їх прогнозування;
- обережність, що полягає у відмовленні від господарських та інших проектів, пов'язаних із впливом на природні системи, якщо його наслідки непередбачені на сучасному етапі чи прогнозуються недостатньо надійно;
- платність природокористування і відшкодування збитків населенню і навколишньому середовищу;
- відкритість екологічної інформації;
- демократичне управління реалізацією екологічної політики, що включає участь суспільства, органів самоврядування і ділових кіл у підготовці, обговоренні, прийнятті та реалізації рішень.
Узагальнюючи основні засади сучасної стратегії забезпечення екологічної безпеки в Україні, принципи і сучасні засоби її втілення у державній та регіональній політиці, в роботі обгрунтовано висновок про домінанту екологізації виробництва і споживання у найголовніших секторах національної економіки (загалом – у народногосподарському комплексі України), основні заходи якої визначають вектори екологічної трансформації національної економіки.
Доведено, що Україна має на сьогодні законодавчо визначені в програмних документах стратегії екологізації розвитку базових галузей і секторів економіки. Проблема складається в забезпеченні їхньої дієздатності, відпрацьовуванні механізмів реалізації. Ця проблема може бути вирішення лише шляхом створення могутніх секторальних (корпоративних) систем екологічної безпеки відповідно до міжнародних стандартів і європейського регламенту з відповідними ефективними управлінським і економічним механізмами.
У контексті проблеми мобілізації транзитного потенціалу України як одну з найбільш актуальних і значимих в роботі виділено задачу екологізації транспортного сектору національної економіки, що визначається як національними інтересами нашої держави, так і пріоритетним цілями європейської транспортної політики.
У другому розділі “Методологічні засади забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України” у системному аспекті досліджено сучасний стан та тенденції розвитку транзитного потенціалу України і проблеми його екологічної безпеки, сформульовано та обгрунтовано принципи і основні елементи екологізації транзитного переміщення вантажів і транспортних засобів, надано характеристику екологічних ризиків та обгрунтовано вибір методів ризик-менеджменту екологічних небезпек транзиту вантажів та транспортних засобів територією України.
Технологічні потужності національної транспортної інфраструктури (автомобільного, залізничного, трубопровідного, водяного і повітряного видів транспорту) дають можливість щороку перевозити залізницєю, внутрішнім водяним і автомобільним транспортом і переробляти в портах понад 60-70 млн. тонн і доставляти трубопровідним транспортом близько 200 млн. тонн транзитних вантажів. В той же час, сучасні реалії використання транзитного потенціалу не перевищують 70%, а на транспорті загального користування (без трубопроводу) – становить лише 50%. Світовий досвід підтверджує високу економічну ефективність перевезення транзитних вантажів, що визначає розвиток транзиту як один з найбільш значимих національних ресурсів і водночас як один з найважливіших пріоритетів міжнародної економічної інтеграції України.
Аналізуючи позитивні стартові умови для формування і прогресуючого розвитку транзитного потенціалу в Україні, вбудовування вітчизняного транзитного комплексу в загальноєвропейську транспортну систему, в роботі обєктивно визначено низку факторів, що лімітують рішення вищезазначених завдань, перешкоджають мобілізації національного транзитного потенціалу і зростанню привабливості України як транзитної держави. Доведено, що особливої уваги серед них вимагає фактор екологічної безпеки об’єктів транспорту і транспортної інфраструктури, оскільки транспортний сектор займає одне з перших місць за забрудненням навколишнього природного середовища і є одночасно одним з основних споживачів дефіцитних паливно-енергетичних ресурсів, тобто становить вельми значущу загрозу екологічній та ресурсній безпеці України.
В роботі розроблено методичний підхід та на його основі наведено кількісні екологічні оцінки екодеструктивної діяльності, пов’язаної із транспортними перевезеннями. Як найбільш репрезентативний показник такої оцінки запропоновано показник екологоємності транспортного сектору національної економіки, що характеризує співвідношення між рівнем екологічних втрат та рівнем ВВП, що формується (створюється) у транспортному секторі. Наведені оцінки екологоємності транспортного сектору економіки України (збиткова оцінка як нижчий рівень оцінки та гіпотетична збиткова оцінка як верхній рівень, що найбільш системно враховує усі похідні втрати негативного екологічного впливу на довкілля) свідчать про те, що транспорт є одним з найбільш екологоємних видів економічної діяльності і відноситься до найбільш поширеної групи видів економічної діяльності, екологічні втрати кожного з яких становлять від 1 до 10% ВВП.
Враховуючи дані про загальні обсяги перевезень вантажів в Україні, можливий потенціал вітчизняної транзитної системи, а також оцінки загальних екологічних втрат транспортного сектору в роботі наведено прогноз сумарної оцінки екологічних втрат, що припадають саме на транзитну функцію нашої держави, на рівні 165 млн. грн.
Проблеми забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України, розглянуті у дисертаційній роботі, мають не тільки істотне прикладне значення, але набувають також цілком визначений інтерес з погляду економічної теорії. У першу чергу це стосується методологічної основи розгляду проблеми екологізації переміщення вантажів (у тому числі транзитного територією України) як домінанти забезпечення екологічної безпеки.
На підставі аналізу й узагальнення відомих у вітчизняній та закордонній літературі підходів до рішення проблем екологізації економіки сформульовано такі основні принципи, на яких має будуватися визначення задач екологізації транскордонного переміщення вантажів:
· принцип інтегрального підходу, що обумовлює необхідність урахування інтегрального ефекту дій у всьому ланцюжку циклу транскордонного переміщення вантажу;
· принцип орієнтації на причини, що припускає ліквідацію причин, а не боротьбу з наслідками;
· принцип поділу відповідальності, що передбачає встановлення адресності і ступеня відповідальності суб'єктів і об'єктів екодеструктивної діяльності;
· принцип адекватності інструментарію, що припускає формування мотиваційного інструментарію, розмірного даним обставинам;
· принцип системного підходу, що передбачає вплив на всі об'єкти і суб'єкти екологізації, що прямо чи побічно можуть сприяти досягненню цілей екологізації;
· принцип максимальної ефективності, що припускає досягнення конкретних цілей екологізації з мінімальними витратами й одержанням максимальної віддачі засобів, задіяних для вирішення поставлених задач.
Базуючись на загальновизнаних методологічних засадах екологізації економіки з урахуванням спеціфичних проявів екологічного впливу транспортного сектору (як основного агента транзитних функцій) запропоновано та обгрунтовано варіанти стратегій екологізації транзитного переміщення вантажів територією України: базова стратегія І - зниження потреби в продукті (транзиті) для підвищення рівня його екологічності; базова стратегія ІІ – зміни в продукті (транзиті) для підвищення рівня його екологічності; субстратегія І + ІІ – зниження потреби в продукті (транзиті) при додатковому удосконалюванні його в напрямку поліпшення екологічних характеристик; субстратегія ІІ + І – часткові зміни в продукті (транзиті) з частковим (вибірковим) відмовленням від його окремих складових.
Одним з найбільш конструктивних напрямів екологізації економіки взагалі, і екологізації транзитних операцій вантажів територією України зокрема, варто розглядати управління ризиками екологічних небезпек, яке у сучасній теорії екологічної безпеки набуло риси окремого напрямку наукових досліджень та практичної діяльності як ризик-менеджмент екологічних небезпек.
Стосовно проблеми, що розглядається в роботі, запропоновано класифікацію рівнів екологічних ризиків при транзиті вантажів і транспортних засобів, що може бути охарактеризована шістью зонами ризику за ймовірністю їх виникнення (табл. 1).
Таблиця 1
Зони екологічних ризиків транзиту вантажів і транспортних засобів
Зони екологічних ризиків | Ймовірність екологічного ризику
1. Безризикова | до 0,001
2. Від безризикової до мінімального ризику | від 0,001 до 0,01
3. Від мінімального до безпечного ризику | від 0,01 до 0,1
4. Від прийнятного до підвищеного ризику | від 0,1 до 0,5
5. Від небезпечного до критичного ризику | від 0,5 до 0,75
6. Від особливо небезпечного до катастрофічного ризику | від 0,75 до 1,0
Для ефективного управління екологічними ризиками необхідно використовувати комплексний підхід, раціонально використовувати наявні для цих цілей ресурси, розподіляючи відповідальність, знижувати чи елімінувати дію ризику.
У даному випадку в роботі особливий наголос зроблено на наявність тісного взаємозвязку таких принципових для теорії ризик-менеджменту категорій як “метод” і “міра” управління ризиками.
Під методом розуміється спосіб досягнення мети, сукупність прийомів для рішення задачі управління ризиками, а як міра розглядається конкретний інструмент чи засіб, що застосовується в рамках обраного методу.
Поєднуючи вищєнаведені оцінки шкали ймовірності виникнення екологічних ризиків зі шкалою рівней можливих економіко-екологічних збитків побудувано матрицю використання методів управління екологічними ризиками транзиту вантажів та транспортних засобів, що наведена в таблиці 2.
Таблиця 2
Матриця використання методів управління екологічними ризиками транзиту вантажів та транспортних засобів
Рівень економіко-екологічних
збитків | Ймовірність виникнення екологічних ризиків
близька до 0
(0,001) | низька
(0,01) | невелика
(0,1) | середня
(0,5) | висока
(0,75) | близька до 1,0
Незначний (0,01) | Прийняття ризику | Попередження ризику
Невеликий (0,1) | Попередження ризику
Помірний (0,5) | Попередження ризику | Передача ризику | Поглинання ризику
Великий (0,75) | Передача ризику | Поглинання ризику | Уникнення ризику
Катастрофічний (1,0) | Поглинання ризику | Уникнення ризику
З урахуванням вищенаведених умов оцінки ймовірностей виникнення екологічних ризиків та рівнів виникаючих економіко-екологічних збитків у роботі наведено графічну інтерпретацію вище запропонованої матриці.
Кількісні оцінки граничних масштабів застосування методів управління екологічними ризиками транзиту вантажів та транспортних засобів, виконані на підставі вищенаведених припущень, мають такий вигляд:
прийняття ризику: 0,01 * 0,1 * 100 = 0,1%;
попередження ризику: (0,5 * 0,1 + 0,1 * 0,9) * 100 - 0,1 = 4,0%;
передача ризику: (0,75 * 0,15 + 0,5 * 0,85) * 100 - 4,1 = 49,6%;
поглинання ризику: (0,25 * 0,5 + 0,25 * 0,6) * 100 = 27,5%;
уникнення ризику: 100 - (0,1 +4,0 + 49,6 + 27,5) = 18,8%.
Наведені розрахунки підтверджують значимість та пріоритетність запровадження таких методів управління екологічними ризиками транзиту вантажів та транспортних засобів як попередження та передача ризику, які загалом можуть забезпечувати більше ніж 50% можливих ситуацій управління ризиковими ситуаціями.
У третьому розділі дисертації “Шляхи вдосконалення та підвищення дієвості сучасної системи інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України” автор обгрунтовує концепцію системного інтегрування сучасних інструментів контролю за еколого-економічними ризиками, формування на засадах цієї концепції єдиної інтегрованої системи оціночно-аналітичних інструментів забезпечення екологічної безпекии транскордонного переміщення вантажів, побудови та впровадження моделі „заставного” страхування еколого-економічних ризиків транскордонного переміщення вантажів.
В роботі показано, що у загальному випадку контроль за еколого-економічними ризиками є складовою частиною системи контролю за станом навколишнього середовища та джерелами підвищеної екологічної небезпеки, що заснована на здійсненні спеціфічних видів діяльності: екологічної експертизи і оцінки впливів на навколишнє середовище, екологічного аудиту, екологічного контролю і моніторингу. Стосовно транзиту вантажів територією України серед вищезазначених інструментів контролю за еколого-економічними ризиками особливе місце належить екологічному контролю на державному кордоні України.
В роботі проаналізовано нормативно-законодавчу базу, організаційні засади, сучасні тенденції впровадження та ефективності екологічного контролю на державному кордоні України.
Показниками, що віддзеркалюють ефективність екологічного конт-ролю на держкордоні України, є кількість та обсяги затриманих або пове-рнутих вантажів та транспортних засобів; при чому слід додати, що з точ-ки зору превентивних заходів щодо недопущення економіко-екологічних ризиків внаслідок транскордонного переміщення вантажів та транспорт-них засобів, позитивною тенденцією слід вважати збільшення обсягів за-триманих за порушення екологічних вимог вантажів та транспортних за-собів та зменшення повернутих вантажів і транспортних засобів. За першим з цих двох показників у період 1998 - 2002 pp. має місце тенденція зменшення по кількості з 1623 до 831 та відносно невеликого збільшення по обсягах (у тис.т) з 56,3 до 67,7.
Стосовно показників, що відображають тенденцію повернення ва-нтажів та транспортних засобів, які не відповідають вимогам екологічної безпеки, має місце декілька інша ситуація: кількість випадків повернення збільшилась у 4,15 рази (з 39 у 1998 р. до 162 у 2002 р.) при знижені об-сягів повернених вантажів з 0,9 тис.т (1998 р.) до 0,35 тис.т (2002 p.).
Особливої уваги потребує показник нарахування зборів за здійснення екологічного контролю на держкордоні України. Цей показник аж ніяк не відображає дійсну ефективність відвернення еколого-економічних ризиків транскордонного переміщення вантажів та транспортних засобів. Тому виникає необхідність пошуку но-вих інструментів щодо регулювання еколого-економічних ризиків транс-кордонного переміщення вантажів та транспортних засобів, які доповню-вали б суто організаційний (адміністративний) інструмент екологічного контролю на держкордоні України економічними важелями ризик-мененджменту екологічних небезпек та сприяли реальними засобами економічного регулювання забезпеченню екологічної безпеки транскор-донного переміщення вантажів та транспортних засобів та наступного їх руху територією України або у варіанті “імпорту”, або у варіанті “транзиту”.
Звідси випливає задача комплексування прикордонного екологіч-ного контролю (як оціночно-аналітичного інструмента в системі забезпе-чення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів і транспортних засобів) з іншими інструментами контролю за еколого-економічними ризиками.
Концепція такого комплексування має базуватися на основі вихідного принципу урахування життєвого циклу проекту транскордонного переміщення вантажів і транспортних засобів, аналогічно відомому у світовій практиці екологічного менеджменту принципу управління по всьому “життєвому циклу продукції”. Розглядаючи “життєвий цикл проекту транскордонного переміщення вантажів і транспортних засобів” як деякий організаційний ряд можна досить точно і виразно вказати місце, роль і значення кожного з відомих інструментів (у тому числі і прикордонного екологічного контролю) і управління еколого-економічних ризиків у цьому ряді. За аналогією з відомими пропозиціями щодо побудови системи “екологічного супроводу господарської діяльності” (ЕСГД) така модель комплексування оціночно-аналітичних інструментів забезпечення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів і транспортних засобів територією України рекомендується як система “екологічного супроводу транскордонного переміщення вантажів і транспортних засобів” (ЕСТП), що за своїм змістом, і за формою також, має розглядатися як ефективна організаційна система для реалізації стратегічних цілей забезпечення екологічної безпеки на такій важливій ділянці економічної життєдіяльності держави як транскордонне переміщення вантажів і транспортних засобів.
В даний час в Україні створені реальні передумови активізації дії економічних, максимально орієнтованих на ринкові відносини, механізмів забезпечення екологічної безпеки, серед яких одним з найбільш значимих і перспективних є екологічне страхування (страхування еколого-економічних ризиків), концепцію та модель впровадження якого до сучасної системи контролю за еколого-економічними ризиками транзиту вантажів територією України обгрунтовано у роботі.
Концептуальна гіпотеза моделі ( див.рис.1) передбачає сполучення екологічного контролю на державному кордоні України з механізмом “заставного екологічного страхування” еколого-економічних ризиків, що можуть виникати (страховий випадок) під час транспортного процесу транзитних вантажів територією України.
Відповідальність страховика починається з початком діяльності суб'єкта перевезення, пов'язаної з переміщенням вантажу (транспортного засобу) від місця його перетинання державного кордону України до місця призначення, з підготовкою вантажу, транспортних засобів та екіпажу, з прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткотерміновим зберіганням вантажу на всіх етапах перевезення, і закінчується після завершення процесу перевезення (чи то приймання вантажу суб'єктом-одержувачем на території України, чи то остаточне перетинання державного кордону України в транзитному варіанті).
Страховою сумою за страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є сума, в межах якої страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або за його дорученням потерпілій третій особі.
Під час проведення екологічного контролю на державному кордоні України вантажів (транспортних засобів), що підлягають переміщенню територією України (в режимах “імпорт...” або “транзит...”) оформлюється договір екологічного страхування цієї операції на термін знаходження вантажу (транспортного засобу) у стані переміщення. Договір екологічного страхування супроводжується видачею страхового полісу зі сплатою з боку страхувальника встановленої долі (у %) страхової суми (кошти направляються за умовами договору екологічного страхування на спеціальний рахунок Державного фонду екологічного страхування транскордонного переміщення вантажів (транспортних засобів).
Саме ця сума (певний % від повної страхової суми) є “заставною страховою сумою”, якою страхувальник забезпечує (гарантує) відповідальність стосовно відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю третіх осіб, навколишньому середовищу та майну третіх осіб.
При настанні страхового випадку ця “заставна сума” використовується страхувальником для початку виплат страхового відшкодування з наступним регресним покриттям усієї суми страхового відшкодування суб'єктом-винуватцем страхового випадку.
За попередніми розрахунками та врахуванням реального досвіду (вельми обмеженого) екологічного страхування в Україні можна пропонувати встановлення “заставної суми” у розмірі 10% від повної страхової суми.
Термін страхування, а також пов'язаний з ним термін дії “заставної суми” страхувальника визначається терміном транскордонного переміщення вантажів (транспортних засобів) територією України чи то в “імпортному”, чи то – “транзитному” варіантах.
В тих ситуаціях, коли за термін транскордонного переміщення вантажів (транспортних засобів) не виникає страховий випадок, після завершення транспортного процесу територією України страхувальник подає страховий поліс до органу екологічного контролю на державному кордоні України (за варіантом “транзит”), або до органів екологічного контролю у зоні діяльності митниць призначення разом із заявою про повернення “заставної страхової суми” та отримує повернення “заставної страхової суми”.
Рис. 1. Транскордонне переміщення вантажів (транспортних засобів) територією України
при ситуації настання страхового випадку
На відміну від описаної вище ситуації у тих ситуаціях, коли є страховий випадок (див.рис.1) страховик з урахуванням “заставної страхової суми”, що внесена страхувальником, по-перше, здійснює відшкодування шкоди (що заподіяна життю третіх осіб, навколишньому природному середовищу та майну третіх осіб) у вищезазначених розмірах, по-друге, у порядку регресу стягує з суб'єкта-винуватця страхового випадку регресний платіж у розмірі, що дорівнює страховому відшкодуванню і, по-третє, - здійснює повернення “заставної страхової суми” страхувальнику після завершення транскордонного переміщення вантажів (транспортних засобів) територією України, якщо настання страхового випадку не заважає продовженню та завершенню процесу транскордонного переміщення.
ВИСНОВКИ
Дослідження сутності, змісту та характерних рис сучасних ситуацій, що породжують виникнення екологічних небезпек у сфері транзиту вантажів та транспортних засобів територією України, обґрунтування та дослідження питань формування і використання організаційно-економічних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзитних перевезень визначили ціль, задачі та зміст даної дисертаційної роботи.
В дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі розвитку та поглиблення концептуальних основ і організаційно-методичної бази формування та впровадження системи організаційно-економічних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів територією України.
Інтегральний науковий результат дисертаційного дослідження знайшов свою конструктивну реалізацію в такому комплексі концептуально-методологічних положень стосовно принципів формування і застосування системи організаційно-економічних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів те-риторією України:
· екологічні небезпеки та ризики їх формування і прояви у сфері транзиту вантажів територією України, об'єктивна реальність яких обумовлена сутнісним змістом і причинно-наслідковими факторами, що діють у цій сфері, займають одне з домінуючих місць у системі факторів екологічної безпеки соціально-економічного розвитку - зокрема і національної безпеки - взагалі;
· як принциповому методологічну посилку формування і застосування організаційно-економічних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів і транспортних засобів територією України у роботі розвинуто та поглиблено принципи та основні елементи системи екологізації транзитного переміщення вантажів і транспортних засобів, запропоновано та обґрунтовано використання цієї методологічної посилки для систематизації екологічних ризиків та вибору методів ризик-менеджменту екологічних небезпек транзиту вантажів і транспортних засобів;
· сучасні теоретико-методологічні посилки комплексного економіко-екологічного підходу дозволяють систематизувати всю структурно різнорідну сукупність екологічних ризиків транзитного переміщення вантажів і транспортних засобів територією України та на її підґрунті запропонувати системне впровадження методів ризик-менеджменту екологічних небезпек транзиту вантажів і транспортних засобів з конкретними оцінками межі використання кожного із запропонованих методів у залежності від ймовірності екологічних ризиків та ймовірності їхніх еколого-економічних наслідків;
· етодологічним базисом становлення сучасної системи забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів (транспортних засобів) територією України запропоновано та обґрунтовано модель інтеграції оціночно-аналітичних інструментів забезпечення екологічної безпеки, яка за формою та змістом є відображенням системи „екологічного супроводу транскордонного переміщення вантажів (транспортних за-собів) територією України”;
· з урахуванням домінантної (більш ніж 50% випадків) ролі методів управління ризиками екологічних небезпек транзиту вантажів і транспортних засобів сформульовано теоретичні засади та обґрунтовано організаційну модель інтеграції екологічного контролю та екологічного страхування у єдиний еколого-економічний механізм забезпечення екологічної безпеки транскордонного переміщення вантажів (транспортних засобів) територією України.
Сформульовані, обґрунтовані і подані в роботі організаційні і методичні рі-шення, які конкретизують і деталізують теоретичні і концептуально-методологічні результати дослідження, створюють основу їх практичної реалізації, їх основний зміст полягає в тому, що:
- удосконалено оцінку сучасних тенденцій та ефективності впровадження екологічного контролю вантажів (транспортних засобів) на державному кордоні України;
- дістали подальший розвиток характеристика та системний аналіз суттєвого змісту системи сучасних інструментів контролю за еколого-економічними ризиками господарської діяльності в Україні;
- обґрунтовано методичну схему екологічного страхування перевезення небезпечних вантажів територією України в частині його запровадження в режимі так званого "заставного страхування" транзиту вантажів (транспортних засобів) територією України.
Визначення концептуально-методологічної бази й напрямків формування і за-стосування нових, побудованих на принципах інтеграції, інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів і транспортних засобів територією України, обґрунтування пропозицій щодо адаптації їх для реальних економічних умов сього-дення, теоретичні й організаційно-методичні основи яких розкриті у дисертаційній роботі, становлять реальний внесок у розвиток та поглиблення сучасної економічної теорії природокористування і охорони навколишнього природного середовища, реа-лізацію її практичної функції в інтересах забезпечення екологічної безпеки сталого соціально-економічного розвитку України.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Розділ монографії
1. Буланович П.Г., Харічков С.К. Зміст, основні засади та методи управління ризиками підприємницькою діяльністю. // Гранатуров В.М., Литовченко І.В., Харічков С.К. Аналіз підприємницьких ризиків: проблеми визначення, класифікації та кі-лькісної оцінки. - Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2003. - С.7-19 (0,8 д.а.). Особистий внесок здобувача - аналіз сучасних методів управління ризиками.
Статті у наукових фахових виданнях
2. Буланович П.Г. Экологизация транспортного комплекса как фактор устойчивого развития транзитного потенциала Украины // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - Суми: Сум ДУ, 2003. - №5 (51) - С.29-39 (0,9 д.а.).
3. Буланович П.Г., Харічков С.К. Концепція інтегрованої системи оціночно - аналітичних інструментів забезпечення екологічної безпеки транзиту вантажів тери-торією України // Экономические инновации. Вып. 17: Структурные и институциональные преобразования современной экономики. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2003. - С.303-314 (0,8 д.а.). Особистий внесок здобувача - принципи та організа-ційні схеми інтеграції оціночно-аналітичних інструментів забезпечення екологічної безпеки.
4. Харичков С.К., Буланович П.Г. Пограничный экологический контроль в системе обеспечения экологической безопасности // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Спец, випуск 3 (12), т.2: Соціально-економічні проблеми природокористування та екології. - Миколаїв: МДАА, 2001. - С.283-288 (0,35 д.а.). Особистий внесок здобувача - аналіз місця та функцій екологічного контролю на кордоні в загальній системі оціночно-аналітичних процедур забезпечення екологічної безпеки.
5. Буланович П.Г. Модель заставного страхування екологічних ризиків транзиту вантажів територією України // Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия: экономическая. - Донецк: ДНТУ, 2004. - Вып. 84. -С. 201-208.
Інші видання
6. Буланович П.Г. Интеграция пограничного экологического контроля и экологического страхования грузов и транспортных средств // Проблемы экологической безопасности транспортных коридоров в Черноморском регионе. - Одеса: ОЦ-НТПИ, 2003. - С. 16-19 (0,23 д.а.).
7. Буланович П.Г., Харичков С.К. Экологическое страхование трансграничного перемещения грузов и транспортных средств // Причорноморський екологічний бюлетень. - Одеса: ОДЦ НТІ, 2002. - С.71-72 (0,15 д.а.). Особистий внесок здобувача - Концептуальні засади екологічного страхування транзитного переміщення вантажів.
8. Буланович П.Г., Харічков С.К. Вибір методів ризик-менеджменту екологічних небезпек транзиту вантажів територією України. // Екологічні проблеми Чорного моря. - Одеса: ОЦНТЕІ, 2004. - с. 73-79 (0,46 д.а.). Особистий внесок здобувача - визначення зон екологічних ризиків, побудова та обґрунтування системи методів
