НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

БИКОВА Тетяна Борисівна

УДК (477.75) “1917/1920”

СТВОРЕННЯ КРИМСЬКОЇ АСРР

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Кульчицький Станіслав Владиславович,

Інститут історії України НАН України,

заступник директора,

завідувач відділом історії

України 20 — 30-х рр. ХХ ст.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

Майборода Олександр Микитович,

Інститут політичних і етнонаціональних

досліджень НАН України,

завідувач відділом етнополітології;

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

Бойко Олена Дмитрівна,

Інститут історії України НАН України,

старший науковий співробітник

відділу історії української революції

1917 —  рр.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, історичний факультет, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “_25_” листопада 2005 р. о “_14-00_” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 при Інституті історії України НАН України (адреса: 01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий 21 жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор Гуржій О.І.

Загальна характеристика дисертації

Актуальність теми. Історичні долі України і Криму тісно пов’язані впродовж багатьох століть. У ХVІІІ ст. Крим і Південна Україна стали частиною Російської імперії. В кордонах Таврійської губернії склалася економічна єдність півострова та його материкової частини – Північної Таврії. Коли Центральна Рада визначала кордони своєї держави, користуючись найбільш переконливим аргументом – переважанням на даній території українського населення, вона не включила Кримський півострів до складу УНР. Проте уряд гетьмана П.Скоропадського, який успадкував від Центральної Ради вже сформовану державу, пред’явив свої претензії на Крим, виходячи з критеріїв економічної доцільності. Цим же критерієм керувався М.Хрущов, коли ініціював приєднання Кримської області до складу УРСР 1954 р.

Після розпаду Радянського Союзу в незалежній Україні одразу з’явилася найбільш гостра проблема у відносинах з Російською Федерацією: Чорноморський флот і територія його базування – Кримський півострів. То загострюючись, то затухаючи, ця проблема існувала аж до ратифікації Російською Федерацією Договору про дружбу, співробітництво і добросусідство. У Договорі недвозначно вказано, що сторони визнають існуючі між ними кордони.

Повернення кримськотатарського народу в Крим є актом історичної справедливості. Разом з цим цей процес супроводжується ускладненнями економічного й політичного характеру. Одним з таких ускладнень є намагання кримськотатарських організацій надати кримській автономії національний характер. Так, у травні 2005 р. голова Меджлісу М.Джемільов звернувся до Президента України з декларацією про "відтворення кримськотатарської автономії у складі України".

За своїм статусом Автономна Республіка Крим є правонаступницею ліквідованої Кримської АРСР (АСРР). Та чи була Кримська АСРР національною автономією?

Актуальність дисертаційної роботи визначається слабою дослідженістю проблеми. Тема дисертації сформульована таким чином, щоб виявити всі обставини утворення Кримської АСРР, а також попередні події, починаючи з розвалу Російської імперії, які вплинули на характер і форму проголошеної в 1921 р. кримської автономії.

Об’єктом вивчення є форми національного територіального устрою, які створювалися в Криму під впливом різних політичних сил місцевого і зовнішнього походження.

Предметом дослідження є національна й соціально-економічна політика держав або державних утворень, яка вирішальною мірою впливала на національно-державне будівництво на півострові і, в кінцевому підсумку, обумовила появу у 1921 р. специфічної автономії – Кримської АСРР у складі РСФРР.

Джерельну базу дисертації становлять в основному архівні документи і матеріали, а також преса і мемуарна література.

Хронологічні межі дисертації охоплюють період з березня 1917 р. до кінця 1921 р.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі системного аналізу архівних матеріалів, опублікованих документів та існуючої літератури охопити повний спектр політичних процесів, котрі відбувались у 1917 – 1921 рр. на півострові і мали вплив на формування національно-територіальних утворень.

Для досягнення цієї мети дисертант передбачає опрацювання та вирішення таких наукових завдань:–

дослідити розвиток національних і політичних партій та рухів на півострові після Лютневої революції 1917 р., простежити динаміку в змінах їх світогляду та курсу подальшого державного будівництва (культурна автономія в складі Росії, федеративні взаємовідносини зі всіма частинами колишньої імперії, незалежна власна державність тощо) і роль, яку відігравала більшовицька партія в цих змінах;–

простежити, як змінювалися погляди керівників більшовицької партії на національно-державне будівництво в Криму, виявити причини, котрі сприяли створенню на півострові “буферних” республік;–

охарактеризувати ставлення українських більшовиків до проблеми державності Криму, їх міркування щодо зв’язку між Україною та Кримом;–

визначити, яку позицію щодо питання про утворення на території Криму державних утворень займали місцеві більшовики; –

вивчити причини, котрі покликали до життя створення у 1921 р. на території півострова Кримської автономної республіки.

Методологічні основи. Використовуються загальнонаукові методи аналізу та синтезу на підставі принципу об’єктивності й історизму. Об’єктивність, по-перше, передбачає всебічний аналіз історичних явищ і процесів, а, по-друге, вимагає розгляду історичних подій у їх реальному прояві. Історизм припускає вивчення розглянутих у роботі явищ в їх виникненні й розвитку, у взаємозв’язку та взаємодії з конкретними умовами. Використовувалися: проблемний метод, хронологічний метод; порівняльно-історичний метод. Використання історико-системного методу дозволило встановити пріоритетні напрямки пошуку і дослідження джерельної бази дисертації.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що на основі архівних та опублікованих джерел, аналізу різноманітної наукової літератури, залучення періодичних видань та мемуарів сучасників уперше комплексно розглядається питання державотворення в Криму під час громадянської війни, причини створення більшовиками на його території спочатку так званих “буферних” держав, котрі потім призвели до виникнення Кримської АСРР. Досліджуються недостатньо висвітлені в історичній літературі матеріали щодо створення в Криму різними політичними силами нових державних інституцій. Проаналізовано причини, котрі покликали до життя нову радянську автономію.

Стан наукової розробки теми. Комплекс причин, завдяки яким виникла потреба у створенні Кримської АСРР, спеціально не вивчався. Потребують, на наш погляд, більш детального дослідження політична обстановка на півострові в роки громадянської війни, специфікація національних рухів, діяльність політичних партій та їхні погляди на майбутнє Криму, методи, за допомогою яких більшовицька партія викоренила всіх, хто стояв на її шляху. Не менш важливим є всебічний аналіз так званої “антирадянської” літератури.

Практичне значення дисертації. Матеріали, використані в дисертації, результати авторського аналізу та методологічні підходи, узагальнення, припущення можуть бути використані при підготовці спецкурсів, видань довідкового характеру, збірників документів, узагальнюючих праць з історії створення Кримської АСРР; при вивченні проблематики, пов’язаної з особливостями прояву національно-визвольного руху серед кримських татар.

Зв’язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертація є складовою частиною досліджень відділу історії України 20 – х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України (№ теми 0101U000663).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження висвітлювалися на всеукраїнських та міжнародних конференціях. Зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы политической истории Крыма: итоги и перспективы” (1995); на науковій конференції “Центральна Рада і український державотворчий процес” (1997); на “круглому столі”, присвяченому 110-річчю з дня народження Н.Махно (1998); на V Міжнародному конгресі україністів (2002); на “круглому столі” “Українізація в Україні: 20 – 30-ті рр. ХХ ст.” (2002), на науковій конференції “Крим в історичних реаліях України: До 50-річчя входження Криму до складу УРСР” (2004). Ряд принципових положень дисертаційної теми викладені у 22 публікаціях автора у фахових виданнях загальним обсягом 25,7 др. арк.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, мету і завдання дослідження, обґрунтовано його хронологічні рамки, розкриті новизна і практичне значення.

Перший розділ “Історіографічна та джерельна база дослідження” присвячено стану наукової розробки проблеми і огляду джерел.

Авторами праць, котрі побачили світ у 20-х рр., як правило, виступали не науковці, а публіцисти, партійні діячі, журналісти. Праці цього періоду є різноплановими, Попри політичну заангажованість ці праці містили багато фактичного матеріалу. Серед них найбільш змістовні праці М.Бунегіна Бунегин М.Ф. Революция и гражданская война в Крыму. – Симферополь, Крымиздат, 1927. – 336 с., А.Бочагова Бочагов А.К. Милли-Фирка. Национальная контрреволюция в Крыму. Очерк. - Симферополь, Крымгосизд, 1930. - 117 с., Т.Бояджиєва Бояджиев Т. Крымско-татарская молодёжь в революции. Краткий очерк из истории национально-буржуазного и коммунистического движения среди татарской молодёжи Крыма. - Симферополь, Крымгосиздат, 1930. – 112 с.. Проблеми радянського будівництва спеціально розглядалися в праці М.Рейхеля Рейхель М.О. Формы объединения советских социалистических республик”. / Советский федерализм. – М., 1930. – С. – 31..

Для 30-тих – середини 50-х рр. характерним був початок репресій щодо вчених, які “невірно” висвітлювали події минулого. Спільним для літератури цього періоду є цитатно-ілюстративний метод викладу матеріалу, недостатнє використання джерел, свідоме замовчування фактів, які не “вкладалися” в запропоновану схему. Тож, наукова вартість цих дописів є умовною. Проте деякі з них являють певну цінність завдяки фактологічній базі. Серед таких праць можна назвати роботи В.Жукова, М.Атласа і В.Советова, І.Трайніна. Проблема створення Кримської АСРР не знайшла в цих працях належного відображення, оскільки зачіпалася авторами лише побіжно. Можна назвати тільки дві праці, присвячені виключно питанням кримської автономії – О.Рабіновича Рабинович А. 15 лет создания Крымской АССР. - Симферополь, Крымиздат, 1936. – 86 с. й М.Щербакова та С.Рогацького Щербаков М., Рогацкий С. Крымская АССР. - Симферополь, Крымиздат, 1939. - 258 с.. Проблема зовнішніх стосунків радянської держави, зокрема питання взаємовідносин РСФРР з Туреччиною, розглядалася в книзі М.Рубінштейна Рубинштейн Н.Л. Внешняя политика Советского государства в 1921 — 1925 годах. - М., Госполитиздат, 1953. – 568 с..

Під час “відлиги” друкувалися видання з різноманітним фактичним матеріалом. І хоча оцінка подій була зашореною, сучасний історик, користуючись наведеними історичними фактами, має можливість робити самостійні оцінки. Є підстави стверджувати, що з початком хрущовської “відлиги” та послабленням цензурного тиску в історичній науці визначилося деяке піднесення. Але кінець 60-х – початок 70-х років позначилися посиленням ідеологічного диктату. З початком “застою” позитивна тенденція попередніх років була зведена нанівець. На відміну від праць попереднього десятиліття, наукові праці, що побачили світ з 70-х років, вирізнялися суттєвим звуженням джерельної бази. В них майже зовсім зникає фактичний і цифровий матеріал.

Слід окремо відзначити науковий доробок П.Надінського Надинский П.Н. Очерки по истории Крыма. - Ч. 1. - Симферополь, Крымиздат, 1951. - 230 с.; Надинский П.Н. Очерки по истории Крыма. Ч. 2. - Симферополь, Крымиздат, 1957. - 303 с.. Він написав змістовну працю, в якій вперше замальовувалася загальна картина подій революції і громадянської війни в Криму. Ці нариси містять величезний фактичний матеріал. Серед інших досліджень можна виділити праці Л.Волошинова, С.Якубовської, О.Чистякова, В.Баранченка, Г.Нікольникова, Л.Кононенко (Гарчева). Найбільшу увагу ці автори приділяли розвитку політичних подій, розмежуванню “сил” між більшовиками та їхніми супротивниками. Проблема національно-державного будівництва на півострові розглядалась у світлі виконання більшовицької партією ленінських настанов з національного питання.

Крім того, за цей час вийшла низка цікавих колективних праць, найбільш значними з яких є третя та четверта частини нарисів з історії Криму Очерки по истории Крыма. - Ч. III. Крым в период социалистического строительства (1921 – 1941 гг.). / Под общ. ред. И.С.Чирвы. - Симферополь, Крымиздат, 1964. - 222 с.; Очерки по истории Крыма. - Ч. IV. Крым в период Великой Отечественной войны, в годы восстановления и дальнейшего развития народного хозяйства (1941 – 1965 гг.). / Под общ. ред. И.С.Чирвы. - Симферополь, Крымиздат, 1967. – 319 с., колективна монографія “Національна державність союзних республік”Национальная государственность союзных республик. – М., Юридическая литература, 1968. – 568 с., в якій розглядалися питання побудови нових державних утворень та колективна монографія, присвячена проблемам взаємовідносин радянської Росії і СРСР з Туреччиною СССР и Турция. 1917 – 1979. -М., Наука, Главная редакция восточной литературы, 1981. – 320 с... В цій праці, між іншим, викладався матеріал про стосунки турецького уряду з представниками більшовицького керівництва Криму, починаючи з 1918 р.

Кінець 80-х рр. призвів до появи нових підходів по всіх напрямках радянської історії. Завдяки зняттю заборони на використання раніше засекречених матеріалів з’явилася можливість по-новому висвітлювати процеси, що відбувалися на території півострова протягом 1917 –  рр., показувати окремі аспекти національно-державного будівництва в Криму. В Сімферополі почали друкуватися різноманітні періодичні видання “Известия Крымского республиканского краеведческого музея”, “Крымский контекст”, “Крымский архив”, “Клио”, “История народов Причерноморья” та ін., в яких висвітлювалися маловідомі події з історії революції та громадянської війни в Криму.

Тут необхідно зазначити праці таких кримських істориків, як брати Олександр і В’ячеслав Зарубіни, О.Ішин, В.Возгрін, В.Корольов, С.Леонов, А.Іванець, В.Капелюшний, П.Гарчев, В.Овод, Ю.Дубко, В.Брошеван, О.Форманчук, М.Дементьєв, І.Андронов, М.Хайруддінов, В.Петров, В.Федуков, В.Крупина, Д.Урсу, котрі висвітлювали різноманітні “білі плями” з історії державотворення в Криму. Питанню юридичного аналізу правових документів, котрі виходили під час існування всіх державних об’єднань на Кримському півострові, починаючи з 1917 р. і до нашого часу, присвячена праця О.Копиленка Копиленко О.Л. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу. - К., Таксон, 2002. – 342 с.. Змістовний аналіз Конституції Кримської АСРР зроблений І.Чернишом.

Огляд літератури дозволяє констатувати, що узагальнюючих історичних праць, присвячених комплексному розгляду організації Кримської АСРР, в Україні не створено. Це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Джерельну базу дослідження складають матеріали з архівних фондів, комплекс надрукованих документів, мемуарна література, газети. Використовуються документи і матеріали з фондів, багато з яких вводяться до наукового обігу вперше. Ці матеріали становлять самостійну групу документів і є необхідними для розуміння тих процесів, що відбувалися на Кримському півострові.

До наукового обігу вводяться документи з 29 архівних фондів трьох вітчизняних архівних установ. Опрацьовані фонди Державного архіву при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (ДААРК), Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України) і Державного архіву Служби безпеки України (ДА СБУ).

Архівні матеріали, використані в дисертації, можна поділити на такі групи:

1. Документи більшовицьких партійних установ, об’єднані у фонди: ЦК КП(б)У (ЦДАГО України. Ф. ), Кримського обласного комітету ВКП(б) (ДААРК. Ф.-П. ), матеріали кримських повітових партійних комітетів (ДААРК. Ф.-П. ).

2. Документи радянських органів влади зберігаються у фондах: РНК Кримської АСРР (ДААРК. Ф.-Р. ), КримЦВК (ДААРК. Ф.-Р. ), Кримревкому (ДААРК. Ф.-Р. ), повітових та міських революційних комітетів і рад депутатів різного рівня (ДААРК. Ф.-Р. , Ф.-Р. , Ф.-Р. ), Сімферопольського воєнно-революційного комітету (ДААРК. Ф.-Р. ), народного комісаріату внутрішніх справ Республіки Тавриди (ДААРК. Ф.-Р. ), Таврійського ЦВК рад (ДААРК. Ф.-Р. ), РНК Республіки Тавриди (ДААРК. Ф.-Р. ).

3. Документи наукових установ, які вивчали історію, об’єднані у фонди: колекція документів Істпарту (ДААРК. Ф.-П. ; ЦДАГО України. Ф.-П. ), комісії з історії громадянської війни при ЦК КП(б)У (ЦДАГО України. Ф. ).

4. Документи про діяльність небільшовицьких партій та урядів, як то: Кримського крайового уряду, Збройних сил Півдня Росії, уряду Півдня Росії (ДААРК,Ф.-Р. , Ф.-Р. , Ф.-Р. , Ф.-Р. , Ф.-Р. , Ф.-Р. ),

5. Спогади учасників революційних подій, як надруковані, так і ненадруковані. (ДААРК. Ф.-П. ); ЦДАГО України. Ф. ).

6. Особисті архіви працівників Кримського обкому РКП(б), активних учасників революційного руху (Ю.Гавен, І.Фірдевс, Ж.Міллер та ін.), котрі зберігаються у ДААРК (Ф.-П. , Ф.-П. ).

Найважливішою джерельною базою для дисертації стали документи і матеріали джерел, які відбивають діяльність установ РКП(б), а також радянських органів влади, пов’язаних з нею.

У фондах ЦДАГО України є значна підбірка документів, яка стосується періоду, котрий вивчається. Більшість матеріалів компартійних органів, використаних у даній дисертації, зберігається у фонді ЦК КП(б)У (Ф. ) і ще не вводилася до наукового обігу. Це стосується деяких матеріалів зі стенограм з’їздів, конференцій та пленумів ЦК КП(б)У щодо кримських питань (Оп. ), протоколів політбюро ЦК (Оп. ), оргбюро ЦК та секретаріату ЦК (Оп. ), документів Зафронтового бюро ЦК КП(б)У (Оп. ), матеріалів інформаційного й організаційного відділів ЦК (Оп. ).

Стенограми засідань політбюро, з’їздів, конференцій і пленумів ЦК КП(б)У розкривають політичну боротьбу компартійних угруповань серед українських більшовиків щодо питання створення в Криму радянських республік і їх подальшого зв’язку з УСРР. Зі справ цього фонду була отримана інформація про стан справ у кримських партійних організаціях, матеріали з’їздів і конференцій, в яких брали участь делегати з Таврії. У документах Зафронтбюро зберігаються звіти й доповіді, надіслані до ЦК КП(б)У від підпільних більшовицьких організацій Криму, відомості про політичні акції проти ворожих більшовикам сил, котрі були здійснені місцевими підпільниками, інструкції, положення, зведення, бюлетені оргбюро ЦК КП(б)У, котрі надсилалися до півострову.

В Державному архіві Автономної Республіки Крим (ДААРК) зберігаються документи, що стосуються діяльності і політики, котру впроваджували до життя Таврійський губернатор (Ф.-Р. “Канцелярія Таврійського губернського комісара Тимчасового уряду”), Кримські крайові уряди (Ф.-Р. . “Міністерство внутрішніх справ Кримського крайового уряду”, Ф.-Р. “Рада Міністрів Кримського крайового уряду”) та сили Добровольчої армії (Ф.-Р. 1765. “Уповноважений управи торгівлі та промисловості при Головнокомандуючому збройними силами Півдня Росії”, Ф.-Р. . “Таврійська губернська управа внутрішніх справ при Головнокомандуючому збройними силами Півдня Росії”).

Велика колекція неопублікованих спогадів учасників революційних подій в Україні і Криму міститься в ЦДАГО України (Ф. ) і ДААРК (Ф.-П. ). Велика група спогадів, котрі були використані в дослідженні, стосується проблем Чорноморського флоту, розвитку революційних перетворень 1917 –– 1921 рр., питань державотворення в Криму.

В Державному архіві Служби безпеки України зберігаються матеріали, присвячені діяльності ЧК в Криму наприкінці 1920 — в 1921 рр. Так, у Фонді припинених архівно-кримінальних справ (Ф. ) зберігаються анкети, які були змушені заповнювати всі заарештовані радянською владою “контрреволюціонери”, з резолюціями, накладеними переможцями. Зміст резолюцій складався всього з одного слова “розстріляти”. Окрім анкет, у цьому фонді зберігаються протоколи допитів білих офіцерів та інших ворогів радянської влади.

Опубліковані джерела можна поділити на кілька груп:

1. Матеріали партійних з’їздів, конференцій і пленумів ЦК РСДРП(б) –– РКП(б) та ЦК КП(б)У. Їх доповнюють матеріали та окремі резолюції обласних партійних конференцій Кримського обкому РКП(б), звіти районних комітетів партії про свою діяльність протягом 1917 – 1921 рр.

2. Збірники документів всеросійського, всеукраїнського і кримського характеру: матеріали з’їздів рад робітничих і селянських депутатів РСФРР, УСРР, Криму, постанови, огляди і звіти про зроблену в цих органах радянської влади роботу за певні періоди часу.

3. Законодавчі акти радянського уряду, узагальнені в підручниках, посібниках з історії радянського національного будівництва і збірниках документів.

4. Матеріали загальноросійської, української й кримської статистики, бюлетені, що видавалися Кримським обкомом РКП(б), Кримським статистичним управлінням, ЦВК рад Кримської АСРР.

5. Тематичні збірники документів та матеріалів, хроніки революційних подій, в яких зосереджені цінні відомості про політичну ситуацію в Криму в досліджуваний нами період.

6. Статті, мемуари, спогади й виступи керівників компартійних, радянських та інших органів влади і, насамперед, репресованих діячів, безпосередніх учасників революційних подій.

7. Матеріали періодичної преси –– газети і журнали, що видавалися в Криму протягом 1917 – 1921 рр.

У своїй сукупності використаний комплекс джерел дозволяє всебічно вивчити й висвітлити поставлену проблему.

Розділ ІІ “Кримські адміністративно-політичні утворення під час революції і громадянської війни” складається з п’ятьох підрозділів, в яких розглядається як змінювався адміністративно-політичний статус Криму протягом революції і громадянської війни. В ньому аналізується інтенсивне партійне будівництво в Криму, котре розпочалося після Лютневої революції. Протягом 1917 ––  рр. в Криму виникло кілька впливових сил, котрі відіграли важливу роль у політичному житті. Серед них можна назвати національний рух кримських татар і партію більшовиків.

Починаючи з 1917 р. кримські татари стали силою, з якою не можна було не рахуватися будь-якій політичній чи військовій силі. Першим з проблемою взаємовідносин з кримськотатарським рухом зустрівся Тимчасовий уряд, а потім більшовики та всі інші сили, котрі оволодівали Кримським півостровом. За роки революції і громадянської війни серед татар виникла і укорінилася тенденція до відтворення в тій або інший формі Кримського ханства. Ці наміри призвели до виникнення на півострові сильного сепаратистського руху. З ним у подальшому довелося рахуватися більшовикам.

В розділі розкриваються причини створення більшовиками двох так званих “буферних” республік — Республіки Тавриди та Кримської республіки. Розкривається політика, котру впроваджували до життя щодо Криму інші політичні сили.

Протягом року –– з травня 1918 р. до червень 1919 р. –– на півострові існували два склади Кримського крайового уряду. Проте реальну владу мали військові сили, котрі підтримували і керували діяльністю цих урядів. Діяльність першого Кримського крайового уряду (до осені 1918 р.), за спиною якого стояли німецькі війська, примітна перш за все намаганням створити на півострові самостійну державу. Щодо дій керівництва другого Кримського крайового уряду, яке спиралося на війська Антанти й Добровольчої армії, то воно, на відміну від першого, підтримувало ідею створення “єдиної та неподільної” держави. Осібно у цьому процесі стояли українські та кримськотатарські рухи.

В Розділі ІІІ “Кримська територіальна автономія”, який складається з чотирьох підрозділів, показані причини, котрі сприяли виникненню в межах Кримського півострова автономної республіки та механізм впровадження її до життя.

В роки громадянської війни територія Кримського півострову слугувала чи ареною безпосередніх боїв, чи продовольчою базою цілого ряду різних армій й урядів, що сприяло поглибленому процесу розпаду. Початок володарювання більшовиків ще більш загострив соціальну та економічну кризу на півострові. Показано, яких розмірів досяг на півострові роздмухуваний більшовицькою партією "червоний терор". Розкривається процес чистки партійних лав з метою виділення з неї "соціально-чужинних" і "антирадянських" елементів. Особливу увагу приділено вивченню діяльності Кримського обкому РКП(б). Спеціально висвітлено, яким чином виконувалися місцевими більшовиками партійні настанови щодо впровадження до життя курсу на світову революцію.

В дисертації показано, яким чином йшов процес організації та проголошення Кримської АСРР. Висвітлені причини її створення. проаналізовано зміст конституції Кримської АСРР. Окремо дисертантка зупинилася на питанні, якою була проголошена більшовиками Кримська автономна республіка –– територіальною чи національною.

В результаті проведеного дослідження зроблені висновки, основний зміст яких виноситься на захист:

Розглянувши події, що відбувалися на території Кримського півострову протягом 1917 ––  рр. ми можемо стверджувати, що створення Кримської АСРР було покликане до життя трьома основними причинами.

По-перше, республіка на півострові була потрібна для пропагування ідей світової революції на Сході, починаючи з Туреччини, де саме в цей час відбувалася кемалістська революція. Кримська республіка повинна була привернути до себе увагу країн Сходу, переконати їх у привабливості комуністичних ідей, які відстоювалися більшовицькою партією. Саме Крим повинен був стати форпостом для проникнення більшовизму на Схід. Це підтверджує факт створення особливого Кримського бюро Комінтерну, на яке покладалося завдання збирання розвідувальних даних і формування умов для розпалювання в країнах Причорноморського басейну комуністичних революцій.

По-друге, побоюваннями нового нападу на півострів військ Антанти. Через це протягом майже двох років по закінченні громадянської війни московський центр тримав на території Кримського півострову величезну армію. У випадку, якби такій напад відбувся, то неминучі військові дії з ворогом повинна була вести не РСФРР, а уряд начебто “самостійної” держави. Саме для цього й була зроблена своєрідна “лазівка” в Конституції Кримської АССР. Остання могла інтерпретуватися і як автономна республіка, і як незалежне утворення, рівноправне з іншими радянськими республіками. В ЦК РКП(б) планувалося, що допомогу Криму буде надавати й уряд УСРР. Промовистим є той факт, що протягом майже двох років М.Фрунзе займав посаду, котра називалася “командуючий військами України і Криму”.

“Головним болем” для ЦК РКП(б) протягом громадянської війни і надалі було питання про взаємовідносини між Кримом і Україною. З одного боку, під час громадянської війни тісні стосунки з Україною були дуже корисними для Москви. Адже Україна надавала півострову різноманітну допомогу і оперативно вирішувала багато питань. Але, з іншого боку, центральне керівництво розуміло, що продовжувати й надалі подібні контакти між Кримом і Україною не можна. Керівники України могли “звикнути” до думки, що Крим належить їм.

Про те, що вожді КП(б)У досить серйозно ставилися до ідеї прилучення Криму до України, недвозначно свідчить ряд фактів. Передовсім, це намагання уряду радянської УНР створити Південну федерацію, до якої, разом з Україною та іншими територіями Півдня, повинен був входити й Крим. Достатньо серйозно намагався встановити контроль над Кримом і в 1919 р. голова українського уряду Х.Раковський. Висувалися поодинокі спроби і в 1921 р. знову поставити на порядок денний питання про підпорядкування майбутньої Кримської республіки Україні.

Всі ці намагання українських урядовців зустрічали відсіч з боку Москви. Віддавати півострів Україні, котра сама ще не була достатньою мірою упокорена, для новонародженої імперії було небезпечним.

Національний рух в Україні після революції був сильним, і являв реальну загрозу для далекосяжних планів більшовиків по відтворенню імперії. І тому приєднання до України стратегічно важливого, тільки частково приборканого Криму заперечувалося. Керівники ЦК РКП(б) не мали намірів допустити навіть у перспективі втрати військових баз Чорноморського флоту. Адже одна справа –– підпорядковувати Кримський обком керівництву КП(б)У під час військових дій, а зовсім інша –– передати півострів у мирний час у розпорядження найбільшої за територією та чисельністю населення національної радянської республіки. Тому одразу після закінчення громадянської війни Москва перепідпорядкувала Кримський обком РКП(б) собі, і вже більше з власних рук цю територію не випускала.

Окрім стосунків з Україною, в Криму приховувалася це одна небезпека –– національно-визвольний рух кримських татар. Це стало третьою причиною створення Кримської республіки.

Республіка в Криму дозволяла більшовикам зупинити національно-визвольний рух кримських татар, які під час громадянської війни звикли до думки про можливість встановлення власної державності. Приборкання небезпечної для більшовицької диктатури кримськотатарської національно-визвольної ідеї повинне було (як і в усіх інших національних радянських республіках) перевести рух в рамки контрольованого більшовицьким керівництвом процесу. “Умиротворення” кримських татар відбувалося за тим же сценарієм, як і в УСРР.

Щоб зняти з порядку денного національне питання, партія В.Леніна використала лозунг "права націй на самовизначення". Це гасло повинне було реалізуватися шляхом створення "незалежних" національних держав. “Самовизначатися” дозволялося лише тим народам, які вже жили при радянській системі влади.

Створюючи в Криму республіку, В.Ленін і його партія менш за все думали про дотримання концепції власної партії щодо національного питання. Розмови про "право націй на самовизначення", як і всі інші більшовицькі настанови, слугували лише однієї меті – закріпленню панування на цій території.

Кримська АССР мала цілком радянський характер і цілковито підпорядковувалася наказам, котрі надходили з Москви. Місцевий сепаратизм завдяки неустанній “праці” чекістів поступово викорінювався, аж поки майже зовсім не зник.

Всі три кримські радянські республіки створювалися за територіальним принципом. В 1921 р. до нього додався деякий національний антураж. Проте не можна стверджувати, що через це Кримська АСРР була державою кримських татар. Окрім згадки в Конституції про статус російської і кримськотатарської мав як державних і фіксовану квоту татар, які мали працювати в органах влади, татари серед інших національностей, які мешкали на півострові, не виділялися. Вони не мали окремих пільг и переваг, пов’язаних з їх національністю. Процес подальшої татаризації в жодному разі не відрізнявся від політики коренізації в інших радянських республіках.

Основні положення і висновки дисертації були викладені в публікаціях:

а). статті у фахових виданнях:

1. До питання про історіографію кримсько-татарського політичного руху (1917 – 1920 рр.) // Історіографічні дослідження в Україні. - Науковий збірник. - Вип. . - К., 1998. - С. - 105.

2. Етапи створення Кримської АСРР // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. . - К., 1998. - С. - 358.

3. “Червоний терор” в Криму (1917 – 1921 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. . - К., 2001. - С. - 41.

4. Масовий терор в період утвердження радянської влади в Криму (1918 — 1921 рр.) // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. - 2001. - № . - С. - 464.

5. Голод 1921 – 1923 років в Криму // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. . / Збірник наукових праць на пошану Станіслава Владиславовича Кульчицького (З нагоди 45-річчя наукової діяльності та 65-річчя від дня народження). - К., Інститут історії України НАН України, 2002. - С. - 251.

6. Репресії більшовиків у Криму (1920 – 1921 рр.). // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. . - К., Інститут історії України НАН України, 2003. - С. - 86.

7. Радянізація Криму (кінець 1920 – 1921 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. . - К., Інститут історії України НАН України, 2003. - С. - 152.

8. Крим у геополітичних планах партії більшовиків (1917 –  рр.). // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. . - К., Інститут історії України НАН України. - К., 2003. - С. – 121.

9. Політичне та соціально-економічне становище в Криму (від середини ХVIII ст. до 1917 р.). // Проблеми історії України ХIХ – початку ХХ ст. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. . - К., Інститут історії України НАН України, 2003. - С. - 40.

10. Крим в подіях 1917 року. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. . - К., Інститут історії України НАН України, 2004. - С. - 81.

11. Створення Кримської АСРР (1921 р.). // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – Вип. . – К., 2004. - С. – 209.

12. Коротка історія Радянської Соціалістичної Республіки Тавріди (1918 р.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – Вип. . – К., 2004. – С. 3 - 156.

13. Організація Кримської Соціалістичної Радянської Республіки у 1919 р. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – Вип. . – К., 2005. –С. - 159.

14. Політичне й соціально-економічне становище у Криму від середини ХVIII ст. до 1917 р. // Борисфен. - 2005. - Квітень. - № . - С. - 22.

15. Уряди Криму. 1917 – 1921 // Уряди України у ХХ ст. Науково-документальне видання. - К., Наукова думка, 2001. - С. - 268. .

16. Червоний терор в Криму” // Нариси з історії політичного терору і тероризму в Україні (ХІХ – ХХ ст.). - К., Наукова думка, 2002. - С. - 207.

17. Курс більшовиків на світову революцію та кримські реалії. // Историческое наследие Крыма. – 2004. - № . – С. – 62.

б). Матеріали наукових конференцій:

18. Создание Крымской АССР // Материалы научно-практической конференции “Проблемы политической истории Крыма: итоги и перспективы”. (Симферополь, 25   мая 1995 р.). - Симферополь, 1996. - С. - 22.

19. Голод на початку 20-х років в Криму // Матеріали Всеукраїнського симпозіуму з проблем аграрної історії України. - Ч. ІІ. - Київ, 1997. - С. - 36.

20. Кримська проблема в політиці Центральної Ради. // Центральна Рада і український державотворчій процес. Матеріали наукової конференції. Київ, 20 березня 1997 р. - К., Інститут історії України НАН України, 1997. - С. 137 - 143.

21. Репресії більшовиків у Криму (1920 – 1921 рр.). // Геноцид українського народу: історична пам’ять та політико-правова оцінка: Міжнародна науково-теоретична конференція, Київ, 25 листопада 2000 р.: Матеріали. – Київ, Нью-Йорк: Вид-во М.П.Коць, 2003. – С. – 99.

22. Організація Кримської АСРР у 1921 р. // Крим в історичних реаліях України: Матеріали наукової конференції “Крим в історичних реаліях України: До 50-річчя входження Криму до складу УРСР” (19 лютого 2004 р., Київ). – К., Інститут історії України, 2004. - С. – 259.

АНОТАЦІЇ

Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Інститут історії України НАН України, Київ, 2005.

На основі аналізу широкого кола архівних та опублікованих джерел досліджуються процеси, що проходили на території Кримського півострова протягом 1917 – 1921 рр. і призвели до створення в кінцевому підсумку територіальної автономної республіки.

У дисертації показано , як після розпаду Російської імперії в 1917 р. в Криму почався процес створення власних форм управління. Підкреслюється, що за час з 1917 по 1920 рр. півострів був місцем жорстокої боротьби. Різні уряди створювали тут свої органи державної влади та військові формування. Тут були органи влади Тимчасового уряду, кримських татар, коаліційні уряди, складені з представників різних місцевих партій, Української Держави, анархістів, Добровольчої армії (спочатку під керівництвом А.Денікіна, а потім – П.Врангеля) і, нарешті, більшовиків.

Обґрунтовується думка про те, що після остаточної перемоги більшовиків в Криму почався процес “зміцнення радянської влади”, відображенням якого став ще небачений, навіть в умовах громадянської війни червоний терор.

Дисертант стверджує, що після закінчення громадянської війни восени 1920 р. політична доля Криму ще майже рік залишалася невизначеною. Спочатку Кремль намагався залишити Крим як підпорядковану обласному комітету РКП(б) область в складі Російської республіки. Але спрямованість більшовицької партії на світову революцію та міркування щодо її подальшого прискорення сприяли виникненню думки про створення на території Кримського півострову показової Кримської автономної республіки, котра повинна була надихати “пригноблені” народи Сходу на боротьбу за ідеали комунізму. Крім цього, важливу роль у прийнятті остаточного рішення щодо майбутнього Криму та у рішенні створити Кримську АСРР відіграло бажання центрального керівництва приборкати національно-визвольні настрої кримських татар.

Ключові слова: кримські татари, “Міллі-Фірка”, Кримська Народна Республіка, Радянська Соціалістична Республіка Тавриди, Перший кримський крайовий уряд, Другий кримський крайовий уряд, Кримська Соціалістична Радянська Республіка, Добровольча армія, уряд Півдня Росії, червоний терор, радянізація Криму, світова революція, Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка.

Быкова Т.Б. Создание Крымской АССР. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 2005.

На основе анализа широкого круга архивных и опубликованных источников исследуются процессы, которые проходили на территории Крымского полуострова в течение 1917 — 1921 гг. и привели к созданию в конце-концов территориальной автономной республики.

В диссертации показано, как после распада Российской империи в 1917 г. в Крыму начался процесс создания собственных форм управления. Подчеркивается, что за время с 1917 по 1920 гг. полуостров был местом жестокой борьбы. Различные правительства создавали здесь свои органы государственной власти и военные формирования. В Крыму действовали органы власти Временного правительства, крымских татар, коалиционные правительства, составленные из представителей различных местных партий, Украинской Державы, анархистов, Добровольческой армии (на первых порах под руководством А.Деникина, а потом – П.Врангеля) и, в конце концов, большевиков.

Обосновывается мысль о том, что после окончательной победы большевиков в Крыму начался процесс “укрепления советской власти”, результатом которого стал ещё невиданный, даже в условиях гражданской войны красный террор.

Дисертант утверждает, что по окончании гражданской войны осенью 1920 г. политическая судьба Крыма еще почти год оставалась неопределенной. На первых порах Кремль пытался оставить Крым как подчиненную областному комитету РКП(б) область в составе Российской республики. Но направленность большевистской партии на последующую мировую революцию и соображения по её дальнейшему ускорению привели к возникновению мысли о создании на территории Крымского полуострова показательной Крымской Автономной республики, которая должна была вдохновлять “угнетённые” народы Востока на дальнейшую борьбу за идеалы коммунизма. Кроме этого, очень важную роль в принятии окончательного решения относительно будущего Крыма и создании Крымской АССР сыграло желание центрального руководства подавить национально-освободительное движение крымских татар.

Ключевые слова: крымские татары, “Милли-Фирка”, Крымская Народная Республика, Советская Социалистическая Республика Тавриды, Первое крымское краевое правительство, Второе крымское краевое правительство, Крымская Социалистическая Советская Республика, Добровольческая армия, правительство Юга России, красный террор, советизация Крыма, мировая революция, Крымская Автономная Социалистическая Советская Республика.

Bykova T.B. Creation of the Crimean ASSR. – Manuscript.

The thesis on competition of the scientific degree of Candidate of Sciences (History) on speciality 07.00.01 – History of Ukraine – Institute of history of Ukraine, NAS of Ukraine, Kyiv, 2005.

the processes which took place on Crimean peninsula during 1917 – 1921 and which resulted in creation of territorial autonomous republic are investigated on the basis of the analysis of a considerable quantity of archival sources.

The process of creation in Crimea its own forms of government after the collapse of Russian empire in 1917 is observed in the thesis. It’s emphasized that Crimea was the place of severe struggle during 1917 –1920. Different governments established their own public authorities and military units in Crimea. On a peninsula numerous government bodies of Provisional Government, Crimean Tatars’, coalition governments, which were formed from representatives of different local parties, Ukrainian State, anarchists’, Volunteer Army (headed by A.at the beginning and later by P.and, finally, Bolsheviks’ one were in force.

It’s substantiated the idea that after the final Bolsheviks’ victory in Crimea the “soviet authority consolidation” process started. It’s resulted in unprecedented “red terror”, even during the civil war.

The author asserts that after the termination of