КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГАЙДУЦЬКИЙ Андрій Павлович

УДК: 339.727.22:338.434

ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ

АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ КАПІТАЛУ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світового господарства і

міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних

відносин Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Філіпенко Антон Сергійович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри світового господарства

і міжнародних економічних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мозговий Олег Миколайович,

Київський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри міжнародних фінансів

кандидат економічних наук, доцент

Савчук Віктор Іванович,

економічний факультет Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа: Інститут світової економіки і міжнародних

відносин НАН України,

відділ зовнішньоекономічних досліджень

Захист відбудеться „26” вересня 2005 р. о 16 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01003, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий „26” серпня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Поліщук Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з визначальних напрямів розв’язання продовольчої проблеми в сучасних умовах є нарощування інвестицій в сільське господарство, насамперед тих країн, у яких сприятливі можливості для розвитку галузі використовуються досить обмежено. Однак залучення прямих іноземних інвестицій у світове сільське господарство неадекватне зростаючим інвестиційним потребам галузі. Частка галузі в загальному обсязі іноземних інвестицій у 15 разів нижча, ніж її питома вага у структурі світового ВВП. Такі диспропорції характерні і для України, де в аграрному секторі створюється в середньому 14% ВВП, але на галузь припадає лише 3% загального обсягу іноземних інвестицій. Для порівняння, у харчову промисловість, яка виробляє 5% ВВП, залучено понад 15% іноземних інвестицій. У зв’язку з цим, актуальним завданням є дослідження інвестиційної привабливості аграрного сектора України та механізмів її реалізації на міжнародному ринку капіталу.

Тривалий час проблема інвестиційної привабливості аграрного сектора не знаходила свого дослідження і розв’язання. За 90-ті роки ХХ століття в аграрний сектор України було залучено менше 80 млн. дол. США іноземних інвестицій, у тому числі за 1998-1999 рр. усього 7 млн. дол. США. Тільки з 2000 р., з початком реальної ринкової трансформації аграрного сектора, впровадженням макроекономічних важелів його фінансової стабілізації, інвестиційна привабливість галузі почала підвищуватись. Але й після вжиття цих заходів інвестиційний імідж аграрного сектора залишається досить низьким. У 2004 р. в галузь було залучено всього 20 млн. дол. США, або 1,3% річних іноземних інвестицій, що надійшли в Україну. Значною мірою це зумовлено, за інших рівних обставин, низьким рівнем теоретичних досліджень та відсутністю дієвих механізмів практичного використання інвестиційної привабливості аграрного сектора.

Міжнародні інвестиційні процеси широко досліджені в працях таких зарубіжних вчених, як А.Бабо, М.Бромвич, Ч.Гобсон, Дж.Даннінг, Дж.Конінгз, Дж.Маркузен, А.Маршалл, П.Массе, К.Мейєр, Дж.Меллор, Дж.Милль, Г.Мюрдаль, М.Портер, П.Самуельсон, А.Сміт, М.Тодаро, П.Фішер, А. Хілман, Д.Холланд, та інших.

Із вітчизняних науковців значну увагу міжнародному руху капіталу присвятили О.Барановський, О.Білорус, І.Бланк, І.Бураковський, В.Будкін, О.Гаврилюк, Б.Губський, В.Єременко, В.Зубленко, Д.Лук’яненко, В.Мельник, О.Мозговий, О.Носова, А.Пересада, А.Поручник, О.Рогач, В.Савчук, Н.Татаренко, В.Федоренко, А.Філіпенко, О.Шаповалов, О.Шнирков та інші.

Проблеми теорії і практики інвестиційних процесів в аграрному секторі знайшли відображення в роботах вітчизняних науковців: Д.Ваньковича, Г.Грицаєнка, С.Гуткевич, М.Дем’яненка, О.Дуфенюка, М.Кісіля, Г.Лайко, М.Маліка, Т.Осташка, П.Саблука, Т.Підлісецького, О.Шевчука, А.Шепіцена, Н.Шквирі та інших.

Отже, зважаючи на великі диспропорції між параметрами розвитку аграрного сектора в Україні та обсягами залучення в нього іноземного капіталу, брак науково обґрунтованих оцінок такого стану у життєво важливій сфері національної економіки та практичних пропозицій щодо його кардинального поліпшення, стає очевидно, що проблема інвестиційної привабливості галузі на міжнародному ринку капіталу потребує комплексного і системного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до програми наукових досліджень кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин „Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 01БФ048-01), яка є складовою теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” та Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: узагальнення теоретичних, методологічних і методичних аспектів інвестиційної привабливості економічної системи загалом та аграрного сектора України, зокрема, з позиції іноземних інвесторів; розробка методичних і практичних рекомендацій щодо створення сприятливих умов для розширення прямих іноземних інвестицій в галузь. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

з’ясувати сутність міжнародних інвестиційних процесів, виявити їхні мотиваційні чинники, здійснити класифікацію;

розкрити сутність, зміст і структуру, а також визначити чинники інвестиційної привабливості економічної системи;

дослідити методологічні підходи щодо класифікації чинників інвестиційної привабливості економічної системи;

проаналізувати методичні підходи до кількісного виміру та оцінки інвестиційної привабливості економічної системи;

проаналізувати та з’ясувати причини низького рівня залучення іноземних інвестицій у світове сільське господарство та аграрний сектор України;

розробити методику та систему показників оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України на міжнародному ринку капіталу;

обґрунтувати механізми реалізації інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України у процесі його ринкової трансформації;

визначити взаємозв’язок макроекономічних важелів фінансової стабілізації та інвестиційної привабливості аграрного сектора України;

дослідити вплив вступу України до СОТу на інвестиційну привабливість вітчизняного аграрного сектора.

Об’єктом дослідження є процес, структура і динаміка залучення прямих іноземних інвестицій у світове сільське господарство та аграрний сектор економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні й практичні аспекти формування та реалізації інвестиційної привабливості економічної системи загалом і зокрема аграрного сектора України на міжнародному ринку капіталу.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання; методи індукції та дедукції, з допомогою яких з’ясовано мотиваційні чинники міжнародних інвестиційних процесів та чинники інвестиційної привабливості економічної системи (розділ І). У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи узагальнення, аналізу і синтезу, групування і порівняння економічних явищ, історичний, абстрактно-логічний, матричний, графічний, емпіричний і статистичний методи при побудові таблиць, графіків і діаграм, обчисленні індексів і оцінок фактичних порівняльних переваг і прогнозуванні міжнародних інвестиційних процесів (розділ ІІ і ІІІ). Для виявлення і оцінки залежності рівня залучення іноземних інвестицій від параметрів розвитку економіки чи окремої галузі застосовано моделі регресійно-кореляційного аналізу. Використані офіційні матеріали міжнародних організацій (ЮНКТАД, Євростату, СОТу, МВФ, ФАО, Світового банку), інші зарубіжні і вітчизняні інформаційні матеріали та літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами дослідження, що характеризують їх новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, є такі:

Вперше:

розроблено систему класифікації чинників інвестиційної привабливості за критеріями системно-структурної ієрархії та головних форм прояву: за сферою, масштабами, спрямованістю, рівнем, специфікою і характером та визначено цілісну сукупність зазначених чинників для аграрного сектора України відповідно до їхнього впливу на економіку галузі;

розраховано регресійно-кореляційну модель залежності рівня залучення іноземних інвестицій від параметрів розвитку сільського господарства на прикладі країн Центральної і Східної Європи (ЦСЄ) за 10 показниками за 2001-2003 рр.: результати аналізу засвідчили пріоритетну залежність залучення іноземних інвестицій від рівня продуктивності праці та співвідношення імпорту до обсягів виробництва;

запропоновано механізм та методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості країни-реципієнта та її відповідності економічним інтересам іноземних інвесторів, алгоритм вибору інвестором об’єкта інвестування (країн, галузей, регіонів) на основі оцінки їх інвестиційної привабливості, а також зроблено обчислення інтегральних оцінок на прикладі сільського господарства 22 країн Європи та 25 регіонів України;

обґрунтовано оптимальні параметри взаємодії аграрного сектора економіки України з міжнародним ринком капіталу, які зумовлені об’єктивними потребами розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва і обсягами його інвестиційного потенціалу, можливостями ефективного використання прямих іноземних інвестицій та механізмами зовнішніх фінансових запозичень у контексті національної економічної безпеки.

Вдосконалено:

систему і класифікацію мотиваційних чинників міжнародного руху капіталу з урахуванням особливостей його вкладення в країнах з перехідною економікою;

визначення понять „міжнародний інвестиційний процес”, „інвестиційна привабливість” і „чинники інвестиційної привабливості” у системі термінології інвестознавства з позиції іноземних інвесторів; при цьому під інвестиційною привабливістю пропонується розглядати здатність економіки сприймати великі інвестиційні вкладення, забезпечувати ефективне використання та окупність інвестиційних ресурсів і гарантувати повернення вкладеного капіталу;

механізми формування та реалізації інвестиційної привабливості аграрного сектора шляхом створення ринкових земельних відносин, приватних господарських структур ринкового типу, розбудови прозорого аграрного ринку та його інфраструктури, лібералізації збуту та експорту продукції.

Дістали подальший розвиток:

багаторівнева і багатофакторна модель інвестиційної привабливості економічної системи, що охоплює: мегарівень (країну), макрорівень (галузь), мезорівень (регіон), мікрорівень (підприємство) та проектний рівень (окреме виробництво), а також складові привабливості: ресурсну, інфраструктурну, збутову, фіскальну, регуляторну та економічну;

система чинників та показників оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора на міжкраїновому і міжрегіональному рівнях, серед яких основні й найвагоміші для іноземних інвесторів показники сучасного стану розвитку галузі;

інституціональна ринкова інфраструктура інвестиційної привабливості аграрного сектора, яка формується внаслідок лібералізації і спрощення фіскальної системи, державного стимулювання, кредитування і страхування сільськогосподарського виробництва, підтримки інноваційного розвитку та технічної модернізації галузі, удосконалення нормативно-правової бази;

основні чинники впливу вступу України до СОТу на підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора, виходячи з можливостей суттєвого вдосконалення аграрного ринку та розширення державної підтримки галузі на основі адаптації до вимог і правил СОТу.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть становити практичний інтерес для органів державної влади різних рівнів та органів місцевого самоврядування, транснаціональних корпорацій, інвестиційних фондів, інвестиційних та консалтингових компаній, кредитно-фінансових установ, агропромислових компаній і підприємств. Результати дисертаційного дослідження використані при підготовці та здійсненні заходів реалізації „Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року (№1801) та програми „Інвестиційний імідж України”, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року (№477); а також заходів з реалізації інвестиційної привабливості аграрного сектора, що підтверджується відповідними довідками Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка №76-18/176 від 23 грудня 2004 р.) та Міністерства аграрної політики України (довідка №37-11-1-13/17482 від 22 грудня 2004 р.). Результати досліджень можуть бути використані в навчальному процесі в окремих розділах курсів „Міжнародна інвестиційна діяльність”, „Економіка галузей світового господарства”, „Економіка України”, „Економіка підприємства” і „Транснаціональні корпорації”.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, наведені в дисертації та публікаціях з питань формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України на міжнародному ринку капіталів, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, її теоретичні та практичні висновки і рекомендації доповідались і обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції „Механізми співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами” (м. Київ, 20 листопада 2003 р.), на міжнародній науково-практичній конференції „Міжбюджетні відносини центру та регіонів” (м. Київ, 29 червня 2004 р.), на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми фінансування розвитку великих міст за рахунок муніципальних запозичень та шляхи їх розв’язання” (м. Київ, 29 вересня 2004 р.), на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи формування та функціонування аграрного ринку в Україні. Роль сільськогосподарського дорадництва” (м.Судак, Автономна Республіка Крим, 14-17 вересня 2004 р.) і на конференції молодих вчених „Актуальні проблеми міжнародних відносин”, Інститут міжнародних відносин, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Київ, 14-15 жовтня 2004 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 12 одноосібних наукових статтях у провідних наукових фахових виданнях та у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертаційне дослідження має 220 сторінок, 17 таблиць, 26 рисунків та 15 додатків. Список використаної літератури містить 230 позицій на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні та методологічні основи дослідження інвестиційної привабливості економічної системи на міжнародному ринку капіталу” досліджено мотиваційні чинники міжнародних інвестиційних процесів і чинники інвестиційної привабливості економічної системи, методологічні та методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості.

Наприкінці ХХ століття міжнародний рух капіталу набув особливо великих масштабів. Швидкими темпами зростали прямі іноземні інвестиції, які стали основним джерелом зовнішнього фінансування країн-реципієнтів. На активізацію міжнародних інвестиційних процесів вплинули три рушійні сили: лібералізація внутрішньої та зовнішньої політики, швидкий технологічний прогрес і зростання витрат та ризиків, зростаюча конкуренція за ринки збуту продукції. Особливо розширилася міжнародна інвестиційна діяльність у країнах Центральної і Східної Європи після лібералізації економіки. Важливим мотиваційним чинником залучення іноземного капіталу у цей регіон стала система стимулювання інвестицій. У дисертації глибоко проаналізовано динаміку і структуру міжнародного ринку капіталу, його потенціал, розподіл та використання інвестицій в країнах світу, запропоновано мотиваційну модель міжнародного інвестиційного процесу та систему класифікації мотиваційних чинників міжнародного руху капіталу.

У системі міжнародного руху капіталу іноземний інвестор та країна-реципієнт тісно взаємозв’язані, вони мають здійснювати узгоджену інвестиційну політику. Для іноземного інвестора це політика „відкритості капіталу”, для країни-реципієнта – політика „відкритості економіки”, її інвестиційна привабливість. Під інвестиційною привабливістю економічної системи слід розуміти її здатність сприймати великі інвестиційні вкладення, забезпечувати їх повне й ефективне використання, високу окупність і трансформацію у зростання виробництва, розширення впливу інвестора на ринок і гарантування повернення вкладеного капіталу. У результаті дослідження запропоновано багаторівневу модель інвестиційної привабливості економічної системи, яка включає: країну, галузь, регіон, підприємство, окреме виробництво. Розроблено класифікацію чинників інвестиційної привабливості економіки (рис. 1.) та сформульовано систему чинників інвестиційної привабливості аграрного сектора.

У дисертації проаналізовано різні методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості економічної системи. Особливості цих підходів стосуються системи показників, які формуються на основі чинників інвестиційної привабливості. Спільним для цих підходів є рейтинговий характер оцінок. Більшість методик стосуються різних рівнів економічної системи (країн, галузей, регіонів, підприємств, окремих інвестиційних проектів) і не забезпечують інтегрованої оцінки інвестиційної привабливості. У результаті дослідження запропоновано комплексний підхід до оцінки інвестиційної привабливості економічної системи на різних рівнях: міжкраїновому (для вибору країни інвестування); міжгалузевому (для вибору галузі-реципієнта); міжрегіональному (для вибору регіону-реципієнта); міжпідприємницькому (для вибору підприємства-реципієнта); а також міжпроектному (для вибору інвестиційного проекту).

У науковій роботі запропоновано логічну схему процедури поетапної розробки і прийняття інвестиційних рішень. Основним завданням у цій процедурі є досягнення максимальної відповідності між інтересами інвестора та інвестиційною привабливістю економіки. Суть цієї умови формалізовано

Рис 1. Класифікація чинників інвестиційної привабливості економічної системи

таким чином: Це означає, що оптимальний варіант інвестування (Rpi) для іноземного інвестора і об’єкта інвестування є похідною (f') від тотожності чи відповідності (~) інвестиційних інтересів інвестора (Vp) параметрам привабливості об’єкта інвестування (Wi). Виходячи з цього в дисертації запропонована методика оцінки інвестиційної привабливості, яка базується на методі порівняння та вибору більш сприятливих об'єктів та умов інвестування. Для такого порівняння використано матричний метод підготовки вихідних даних та розроблено методику обчислення інтегральної оцінки інвестиційної привабливості, яка включає два етапи.

Перший етап – розрахунок індивідуальних індексів інвестиційної привабливості по кожному об’єктові інвестування і по кожному показникові. Такі індекси можуть бути обчислені як співвідношення індивідуальних відхилень значень показників до їх максимальних відхилень. Співвідношення характеризує коливання індивідуальних відхилень у масштабах максимальних. Для обчислення індивідуальних індексів за показниками, що мають позитивне спрямування (Pij) (наприклад, зростання виробництва), доцільно використати формулу 2. Для обчислення індивідуальних індексів за показниками, що мають негативне спрямування (Qij) (наприклад, зростання кредиторської заборгованості), доцільно використати формулу 3:

де xmax , xmin , xij – відповідно максимальні, мінімальні та конкретні значення

показників інвестиційної привабливості об’єктів інвестування;

i – об’єкти інвестування (i=1…n);

j – показники інвестиційної привабливості (j=1…m).

Другий етап – обчислення на базі індивідуальних індексів інтегральних оцінок (Кi) інвестиційної привабливості об’єктів інвестування. Такі оцінки розраховуються як середньоарифметичне значення суми індивідуальних індексів позитивних (Рij) і негативних (Qij) значень показників (ф. 4.). Розраховані інтегральні оцінки інвестиційної привабливості ()можуть бути виражені в балах за стобальною шкалою за формулою 5:

де m| - масив позитивних, а m|| - масив негативних значень показників

інвестиційної привабливості.

У дисертації запропоновано модель оцінки інвестиційної привабливості економічної системи, яка розкриває методологічну і методичну послідовність процедури оцінки (рис. 2.). За кожним з напрямів інвестиційної привабливості (ресурсна, збутова, інфраструктурна, фіскальна, регуляторна, економічна) для її кількісного виміру і оцінки в дисертації розроблено систему відповідних показників. За основу взято як об'єктивні статистичні дані, які характеризують інвестиційну привабливість економічної системи.

У другому розділі „Міжнародні інвестиційні процеси в аграрному секторі економіки України” проаналізовано стан залучення іноземних інвестицій у світове сільське господарство, розкрито причини неадекватності вкладення інвестицій у галузь, охарактеризовано інвестиційні процеси в аграрному секторі України, узагальнено результати опитування іноземних інвесторів щодо умов інвестування у галузь. Окрім того сформульовано регресійно-кореляційну модель залежності рівня залучення інвестицій від параметрів розвитку галузі на прикладі країн ЦСЄ та на основі розробленої методики і системи показників обчислено інтегральні оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора на міжкраїновому і міжрегіональному рівнях.

У дисертації проаналізовано динаміку залучення іноземних інвестицій в сільське господарство світу у взаємозв’язку з потенціалом та параметрами розвитку галузі, рівнем її інтенсифікації, ринкової трансформації та застосуванням макроекономічних важелів впливу держави на розвиток галузі. Більш ґрунтовно ці питання досліджено на прикладі країн ЦСЄ і України, в тому числі, у розрізі регіонів. З’ясовано, що розходження в показниках

Рис. 2. Порядок (логічна схема) оцінки інвестиційної привабливості економічної системи

інтенсифікації та інвестування сільськогосподарського виробництва за різними напрямами (механізація, хімізація тощо) між розвиненими державами і країнами, що розвиваються, сягає 100-300-кратного розміру. На підставі цього обґрунтовано висновок, що важливим чинником прискорення розвитку світового сільського господарства є переплив капіталу з держав з високим рівнем розвитку галузі в країни з низьким рівнем її розвитку, але великим потенціалом.

Загалом стан залучення іноземних інвестицій у світове сільське господарство далеко неадекватний великим інвестиційним можливостям та потребам галузі. У світі частка галузі в загальному обсязі іноземних інвестицій нижча за частку галузі у ВВП – у 5 разів, у країнах, що розвиваються, – у 15 разів, у державах ЦСЄ – у 20 разів, а в розвинутих країнах – більш як у 100 разів.

Така неадекватність особливо характерна для України. У 2004 році в аграрний сектор України залучено всього 20,3 млн. дол. США іноземних інвестицій, або 1,3% їх загального обсягу (рис. 3.). На одного сільського жителя припадає менше 13 дол. США. Тільки 319 підприємств залучили іноземний капітал, або 2% від їх загальної кількості в галузі. З них 71,2% - товариства з

Рис. 3. Динаміка прямих іноземних інвестицій в аграрний сектор України

обмеженою відповідальністю. Розподіл іноземних інвестицій між регіонами і районами дуже нерівномірний і неадекватний їх аграрному потенціалу. Об’єктивні причини такої неадекватності – велика територіальна роззосередженість, низька оборотність капіталу, високі ризики від природних умов тощо. Причини організаційного характеру – це недостатня ринкова трансформація галузі, низька ефективність організації виробничих та господарських процесів, соціальне перевантаження тощо. Іноземні інвестори загалом позитивно оцінюють інвестиційний клімат в аграрному секторі України, але поки що нижче ніж у Польщі, Росії, Угорщині, Чехії, Естонії. У дисертації узагальнено оцінки іноземними інвесторами інвестиційної привабливості аграрного сектора України та сформульовано пропозиції щодо підвищення інвестиційного іміджу галузі.

Для визначення залежності рівня іноземного інвестування сільського господарства від параметрів розвитку галузі на прикладі країн ЦСЄ проведено регресійно-кореляційний аналіз. Результати аналізу засвідчили найбільшу залежність припливу капіталу від продуктивності праці, а також від співвідношення імпорту до валової продукції галузі. Перша залежність найхарактерніша для Естонії, Словенії, Чехії, Румунії. Друга – для Словенії, Латвії, Угорщини.

У дисертації запропоновано систему можливих показників оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора за основними напрямами: ресурсна, інфраструктурна, збутова, фіскальна, регуляторна та економічна. На основі цих показників та наведених у першому розділі формул обчислено інтегральні оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора на міжкраїновому та міжрегіональному рівнях. За результатами міжкраїнового аналізу (табл. 1.), високі оцінки отримали держави з великим аграрним потенціалом і незначним рівнем його використання (Україна, Румунія, Литва, Латвія). Низькі оцінки дістали держави з високим рівнем аграрного розвитку

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика оцінок інвестиційної привабливості аграрного сектора країн Європи

1) – припускається, що усі показники позитивно характеризують інвестиційну привабливість економіки країни

для іноземних інвесторів

2) – припускається, що частина показників позитивно, а частина – негативно характеризують інвестиційну

привабливість економіки країни для іноземних інвесторів

(Нідерланди, Бельгія, Фінляндія, Швеція), а також держави з помірним рівнем розвитку галузі та з недостатнім потенціалом інвестиційного ринку (Словенія, Болгарія, Хорватія, Словаччина). За результатами міжрегіонального аналізу (між регіонами України), високі оцінки отримали Харківська, Одеська, Кіровоградська області, найнижчі – Львівська, Івано-Франківська та Житомирська області.

У третьому розділі „Механізми реалізації інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України на міжнародному ринку капіталу” розкрито і обґрунтовано механізми реалізації інвестиційної привабливості аграрного сектора України у процесі його ринкової трансформації, використання макроекономічних важелів фінансової стабілізації та вступу України до Світової організації торгівлі.

У ході дослідження автор дійшов висновку, що основним напрямом формування інвестиційної привабливості аграрного сектора є ринкова трансформація земельних відносин і підпорядкування їх міжнародним стандартам. Проведені дослідження на прикладі країн ЦСЄ підтвердили, що значних успіхів у залученні іноземного капіталу досягли держави, які більшою мірою лібералізували земельні відносини (Естонія, Латвія, Литва, Чехія). Набагато нижчі обсяги іноземного капіталу залучено в пострадянських країнах Східної Європи (крім країн Балтії), де були помірні темпи реформування земельних відносин, відсутній ринок землі та права придбання землі іноземними інвесторами (рис. 4.).

Здійснені у 2000 році заходи з реформування аграрного сектора України, зокрема паювання та персоніфікація власності на землю, впровадження орендних відносин тощо, істотно підвищили рівень інвестиційної привабливості земельних відносин. У дисертації окреслено основні напрями формування інвестиційно привабливих ринкових земельних відносин. Водночас у науковій роботі зазначається, що ще зберігається обмеження доступу іноземних інвесторів до власності на землю, діє тимчасовий мораторій на продаж землі та внесення її до статутних фондів господарських товариств, короткі терміни оренди. Це негативно сприймають іноземні інвестори.

Рис. 4. Іноземні інвестиції та приватне землекористування

у сільському господарстві країн ЦСЄ

Важливу роль у формуванні інвестиційної привабливості аграрного сектора України, на думку автора, відіграло запровадження системи приватного господарювання, наявність великих агрофірм, можливостей регіональної і міжгалузевої диверсифікації та інтеграції виробництва, створення розгалуженої мережі товарних бірж, агроторгових домів та оптових ринків, лібералізація збуту й експорту продукції та ціноутворення. У дисертації узагальнено вплив цих напрямів ринкової трансформації на підвищення інвестиційної привабливості галузі.

Велике значення для іноземних інвесторів мала фінансова стабілізація галузі, досягнута завдяки макроекономічним заходам держави. Особливо позитивно на обсяг іноземних інвестицій, як засвідчує досвід країн ЦСЄ, впливає збільшення обсягів державної підтримки галузі. Проведені автором дослідження підтвердили, що найбільше іноземного капіталу, в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, залучили країни, які мають найвищий рівень бюджетної підтримки галузі (Естонія, Латвія, Словенія, Чехія). В Україні такий рівень, виходячи з основних параметрів розвитку і питомих показників підтримки галузі в країнах Європи, може складати 4 500 млн. євро, або у п”ять разів більший за фактичний обсяг.

Найістотнішого реформування, на думку автора, зазнала фіскальна система в аграрному секторі, зокрема запровадження фіксованого сільськогосподарського податку, зниження (майже втричі) податкового навантаження, списання старих боргів по податках і платежах, введення пільгового кредитування, страхування, дотацій на продаж продукції тваринництва тощо. Завдяки цьому фінансовий стан галузі докорінно поліпшився: із збиткового (3,4 млрд. грн. збитків у 1999 р.) він став прибутковим (1,4 млрд. дол. грн. прибутків у 2000 р. та 2,6 млрд. грн. у 2004 р.) а також підвищилась інвестиційна привабливість галузі. Так, з 1999 р. по 2004 р. інтегральна оцінка інвестиційної привабливості галузі зросла майже у 6 разів. Таку динаміку позитивно сприйняли іноземні інвестори. У 2003 р. обсяг залучених іноземних інвестицій в аграрний сектор України зріс проти 1999 р. у 27 разів. У 2004 р. через кризову ситуацію 2003 р. (з природно-кліматичних причин) динаміка залучення капіталу в галузь погіршилась.

У дисертації досліджено вплив вступу України до СОТу на інвестиційну привабливість галузі. На прикладі країн ЦСЄ обґрунтовано можливі позитивні наслідки світової ринкової інтеграції аграрного сектора України. Розрахунки засвідчили, що після вступу до СОТу іноземні інвестиції в галузь країн регіону зросли від 2-3 до 14 разів (рис. 5.). При цьому, чим нижчий рівень залучення інвестицій був перед вступом, тим більшим було зростання після вступу в СОТ. Позитивним чинником щодо цього стало розширення державної підтримки, її адаптація до вимог Світової організації торгівлі.

Рис. 5. Динаміка залучення прямих іноземних інвестицій у сільське господарство окремих країн ЦСЄ до і після вступу в СОТ

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження теоретично узагальнено й запропоновано розв’язання наукової проблеми, яка стосується інвестиційної привабливості економіки та зокрема аграрного сектора України на міжнародному ринку капіталу, що дало змогу сформулювати такі висновки:

1. Глобалізація світової економіки сприяла значній активізації міжнародних інвестиційних процесів. Іноземні інвестиції дедалі більше стають джерелом фінансування країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою, до яких належить і Україна. Тому дослідження міжнародного руху капіталу має великий інтерес для багатьох країн, які обрали своєю стратегією забезпечення економічного зростання на основі активного залучення іноземних інвестицій.

2. По мірі глобалізації світової економіки частка міжнародного ринку капіталу у загальносвітових інвестиціях збільшується, внутрішній та іноземний капітал стають взаємозалежними і взаємодоповнюючими складовими на внутрішньому ринку капіталовкладень, але водночас швидшими темпами починають зростати прямі іноземні інвестиції, які стають основною формою міжнародного ринку капіталу і джерелом зовнішнього фінансування країн-реципієнтів.

3. Важливою умовою успішного залучення іноземних інвестицій є формування та реалізація інвестиційної привабливості економічної системи. Під інвестиційною привабливістю економічної системи слід розуміти її здатність сприймати великі інвестиційні вкладення, забезпечувати повне і ефективне використання, окупність і трансформацію інвестиційних ресурсів у зростання виробництва, насичення ринку ліквідною продукцією, розширення впливу інвестора на ринок і гарантування повернення вкладеного капіталу.

4. Для оцінки інвестиційної привабливості багаторівневої і багатофакторної системи потрібен комплексний підхід, який би ґрунтувався на логіці вибору та прийнятті інвестиційних рішень. Оптимальним варіантом інвестиційного рішення є максимальна відповідність інвестиційної привабливості країни-реципієнта економічним інтересам інвестора. Це покладено в основу методики аналізу умов інвестування у країнах-реципієнтах та оцінки їх інвестиційної привабливості.

5. Наприкінці ХХ століття у світі намітився процес переливу капіталу із сільського господарства розвинених держав в країни, що розвиваються. За 2001-2002 рр. у сільське господарство країн, що розвиваються інвестовано у 20 разів більше, ніж у розвинуті держави. А в розрахунку на 1000 дол. валової доданої вартості в країнах, що розвиваються, в галузь було інвестовано в 11 разів більше, ніж у розвинутих державах. Однак рівень залучення іноземних інвестицій в сільське господарство світу загалом ще дуже низький – частка галузі в загальному обсязі іноземних інвестицій світу становить усього 0,3%, а частка галузі у ВВП – 4,5%.

6. Стан залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор України далеко неадекватний можливостям і потребам галузі. В окремі роки частка галузі у ВВП становить 14%, а частка галузі в обсязі іноземних інвестицій країни – всього 1-2%. Іноземні інвестиції використовують лише 319 підприємств – або 2% із загального числа. Регіональний розподіл іноземних інвестицій дуже нерівномірний і неадекватний розвитку сільського господарства у структурі економіки регіонів.

7. Проведений регресійно-кореляційний аналіз залежності обсягів залучення іноземних інвестицій в сільське господарство на 1 га сільськогосподарських угідь по 22 країнах ЦСЄ за 10 показниками розвитку галузі за 2001-2003 рр. засвідчив, що найвища кореляція припливу капіталу є з показниками продуктивності праці та співвідношенням імпорту сільськогосподарської продукції до обсягів її виробництва.

8. Важливе значення для іноземних інвесторів має кількісна оцінка інвестиційної привабливості економіки країни-реципієнта. Така оцінка потрібна іноземним інвесторам для обґрунтованого вибору об’єкта інвестування, а країнам-реципієнтам для аргументування інвестиційної привабливості економіки та запровадження механізмів заохочення інвестицій. Проведені розрахунки на прикладі підтвердили, що за 14 показниками серед 22 країн Європи аграрний сектор України має одну з найвищих оцінок інвестиційної привабливості.

9. Досвід країн ЦСЄ свідчить, що вищий рівень залучення іноземних інвестицій там, де вищий рівень селянського і фермерського землеволодіння. У цьому контексті аграрний сектор України, 31% земель якого у користуванні селян і фермерів, привабливий для іноземних інвесторів. Тому базовою умовою формування інвестиційної привабливості аграрного сектора є формування ринкових земельних відносин: паювання землі; збереження цілісності земельних масивів; гуртове укладання договорів оренди; гуртовий перехід права оренди; високий рівень конкуренції пропозицій оренди землі; пріоритетне надання землі в оренду інвесторам; можливість продовження тривалості оренди землі; низька плата за землю (податок і орендна плата).

10. Інвестиційна привабливість аграрного сектора України істотно підвищилася за рахунок створення господарської, виробничої та обслуговуючої інфраструктури ринкового типу на засадах приватної власності, формування багатоукладної системи господарювання і здорового конкурентного середовища, лібералізації збуту та експорту продукції, формування прозорого (біржового) аграрного ринку, забезпечення міжгалузевої паритетності цін.

11. Істотний вплив на реалізацію інвестиційної привабливості аграрного сектора справили лібералізація і спрощення фіскальної системи галузі, зокрема запровадження фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), спрямування механізму ПДВ на стимулювання промислової переробки сільськогосподарської продукції та модернізації матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств. Загальне податкове навантаження галузі на 1 га ріллі було знижено втричі.

12. На реалізацію інвестиційної привабливості аграрного сектора України позитивно вплинуло розширення державної підтримки галузі, скерованої на стимулювання розвитку кредитування, страхування, придбання техніки. Завдяки компенсації з бюджету до 70% вартості кредитів їх загальна сума кредитів у 2004 р. проти 1999 р. зросла в 15 разів, сума довгострокових кредитів – у 36 разів, а кількість підприємств-позичальників – у 6,5 раза.

13. Позитивний вплив на підвищення та реалізацію інвестиційної привабливості аграрного сектора матиме вступ України до Світової організації торгівлі. Це підтверджує досвід країн ЦСЄ, в яких обсяги залучення іноземних інвестицій в сільське господарство після вступу до СОТу зросли від 2 до 14 разів. Найбільше зростання було в тих країнах, які до вступу в СОТ мали найменше іноземних інвестицій. Тому є підстави для оптимістичного прогнозу щодо зростання іноземних інвестицій в аграрний сектор України після вступу до Світової організації торгівлі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Гайдуцький А.П. До питання оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки // Економіка АПК. – 2002. – №4. – С.87-89.

Гайдуцький А.П. Інвестиційний імідж і залучення іноземних капіталів // Наукові праці НДФІ. – 2002. – №3 (18). – С. 45-50.

Гайдуцький А.П. Економічні механізми забезпечення інвестиційної конкурентоспроможності аграрного сектору економіки // Економіка України. – 2003. – №2. – С. 69-73.

Гайдуцький А.П. Основні тенденції міжнародних інвестиційних процесів // Статистика України. – 2003. – №1 (20). – С. 51-52.

Гайдуцький А.П. Суперечності інвестиційних процесів в аграрному секторі України // Статистика України. – 2004. – № 3 26) – С. 61-66.

Гайдуцький А.П. Мотиваційні чинники міжнародних інвестиційних процесів // Фінанси України. – 2004. – №12 – С. 50-57.

Гайдуцький А.П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки // Економіка і прогнозування. – 2004. – №4 – С. 119-129.

Гайдуцький А.П. Міжкраїнова оцінка інвестиційної привабливості аграрного сектора України // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №12 (42) – С. 100-107.

Гайдуцький А.П. Міжрегіональна оцінка інвестиційної привабливості аграрного сектору України // Інститут регіональних досліджень. – Частина 1. – Львів, 2004. – 446 с. – С. 313-324.

Гайдуцький А.П. Класифікація чинників інвестиційної привабливості економіки // - Ринок цінних паперів України. – 2004. – № 9-10 – С. 9-14.

Гайдуцький А.П. Фінансова стабілізація аграрного сектора та підвищення його інвестиційної привабливості // Наукові праці НДФІ. – 2004. – №3-4 (26-27). – С. 61-70.

Гайдуцький А.П. Методологічні аспекти інвестиційної привабливості економіки // Регіональна економіка. – 2004. – №4 – С. 81-86.

Матеріали конференцій:

Гайдуцький А.П. Інвестиційні інституції // Міжнар. наук.-практ. конф. „Механізми співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами” Київ, 20 лист. 2003 р. – 2004. – 200 с.– С.96-99.

Гайдуцький А.П. Бюджетна підтримка інвестиційної привабливості аграрного сектора в умовах глобалізації // Міжнар. наук.-практ. конф. „Міжбюджетні відносини центру та регіонів”. Київ, 29 черв. 2004 р. / К.: [ННЦ ІАЕ], 2004. – 160 с. – С. 138-145.

Гайдуцький А.П. Оцінка інвестиційної привабливості міст України в процесі здійснення муніципальних запозичень // Міжнар. наук.-практ. конф. „Проблеми фінансування розвитку великих міст за рахунок муніципальних запозичень та шляхи їх розв’язання”. Київ, 29 вер. 2004 р. / К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2005 – 190 с. – С.140-146.

АНОТАЦІЯ

Гайдуцький А.П. Інвестиційна привабливість аграрного сектора економіки України на міжнародному ринку капіталу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005.

Дисертація присвячена теоретичним, методологічним і практичним питанням інвестиційної привабливості економічної системи на міжнародному ринку капіталу. Об’єктом дослідження є процес, структура і динаміка залучення прямих іноземних інвестицій у світове сільське господарство та аграрний сектор економіки України, а предметом – комплекс питань формування і реалізації інвестиційної привабливості економічної системи загалом і зокрема аграрного сектора України на міжнародному ринку капіталу.

У роботі визначено сутність поняття „інвестиційна привабливість економічної системи” та запропоновано класифікацію чинників інвестиційної привабливості, що мотивують іноземних інвесторів до вкладення капіталу; сформульовано регресійно-кореляційну модель залежності рівня залучення іноземних інвестицій від параметрів інвестиційної привабливості та розвитку аграрного сектора; запропоновано методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості економічної системи та здійснено її обчислення на прикладі аграрного сектора на міжкраїновому та міжрегіональному рівнях; з’ясовано причини низького рівня залучення прямих іноземних інвестицій у сільське господарство світу й України; розкрито зміст, характер та основні складові формування і реалізації інвестиційної привабливості аграрного сектора України в процесі його ринкової трансформації і запровадження макроекономічних важелів впливу; визначено інвестиційну ємність аграрного сектора України, обґрунтовано механізми та параметри збільшення іноземних інвестицій у галузь після вступу України до Світової організації торгівлі.

Ключові слова: міжнародний ринок капіталу; прямі іноземні інвестиції; мотиваційні чинники іноземного інвестування; інвестиційна привабливість економіки та аграрного сектора; чинники, оцінка та механізми реалізації інвестиційної привабливості.

АННОТАЦИЯ

Гайдуцкий А.П. Инвестиционная привлекательность аграрного сектора экономики Украины на международном рынке капитала. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. – Киев, 2005.

Данное исследование посвящено рассмотрению теоретических, методологических и практических вопросов инвестиционной привлекательности экономической системы на международном рынке капитала. Объектами исследования послужили процесс, структура и динамика привлечения прямых иностранных инвестиций в мировое сельское хозяйство и аграрный сектор Украины. Предмет исследования – комплекс вопросов формирования и реализации инвестиционной привлекательности экономической системы в общем, в отдельности – аграрного сектора Украины на международном рынке капитала.

В работе определена сущность понятия “инвестиционная привлекательность”, разработана модель ее многоуровневой характеристики, сформулирована классификация ее факторов. Термин “инвестиционная привлекательность” в данном исследовании определяется как способность экономики воспринимать существенные инвестиционные вложения, обеспечивать эффективное использование имеющихся ресурсов, их окупаемость и трансформацию в рост производства; наполнение рынка ликвидной продукцией, расширение влияния инвестора на рынок и гарантирование возврата вложенного капитала.

С целью глубокого анализа сущности и основных составляющих инвестиционной привлекательности экономической системы в работе проанализированы современные особенности мирового рынка капитала, отмечено возрастание роли прямых иностранных инвестиций в структуре международного рынка капитала, исследованы система и структура мотивационных факторов инвестиционного процесса, насчитывающая в себе шесть основных составных, таких как: базовые ресурсные, инфраструктурные, рыночные, инновационно-инвестиционные, геополитические и экономические факторы. Главным мотивационным фактором вложения капитала в другие страны есть получение прибыли.

Для качественной характеристики и количественного измерения инвестиционной привлекательности автором предложена классификация ее