ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Гавловська Наталія Іванівна

УДК 338.515:338.24.021.8 (477)

Планування прибутку підприємств в умовах ринкового реформування економіки

(на прикладі підприємств машинобудування)

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хмельницький – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Хмельницькому національному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри менеджменту

Рясних Євгенія Григорівна,

Хмельницький національний університет,

Міністерство освіти і науки України

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор

Бойко Євген Іванович,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

завідувач відділу

кандидат економічних наук, доцент

Радецька Лідія Петрівна

Хмельницький національний університет

Міністерство освіти і науки України,

доцент кафедри обліку і аудиту

Провідна установа Таврійський національний університет

ім. Вернадського, кафедра менеджменту і

маркетингу, м. Сімферополь

Захист відбудеться 24 березня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.

Автореферат розісланий 17 лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Скринник Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Планування було прерогативою командно-адміністративної системи і базувалося на державній власності на більшу частину засобів виробництва. Підприємствам “зверху” встановлювалися планові завдання по обсягу виробництва, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, а з 1966 року і прибутку. Основним методом планування показників, у тому числі і планування прибутку, був метод “планування від досягнутого рівня базисного року”. Результати, досягнуті у порівнянні з минулим роком, були основою для оцінки і стимулювання діяльності підприємства. Актуальність правильного визначення планового і фактичного прибутку виникла в умовах переходу до ринкової економіки, коли підприємства почали працювати не на показники, “встановлені вище”, а на власну ефективність. В умовах конкуренції, вихідною позицією (початковим моментом) планування є потреби ринку, попит на продукцію та послуги. Тому метод, орієнтований на динаміку темпів та пропорцій в минулому, тут, як правило, не підходить. Для того, щоб закріпитися на ринку, фірма повинна ставити конкретні цілі на майбутнє. Йдеться про цільове планування прибутку як основного елемента реалізації стратегічного плану підприємства на поточний рік.

Значний внесок у вивчення та поглиблення питання прибутку внесли українські та зарубіжні автори, а саме: А.Бабо, Л. Бернстайн, І. Бланк, Є. Бойко, Р. Брейлі, Є. Брігхем, О. Василик, С. Голов, М. Коробов, С. Майєрс, К. Маркс, Ф. Найт, Є. Нікбахт, В. Опарін, О. Орлов, А. Пересада, К. Павлюк, Г. П’ятаченко, Д. Рікардо, С. Росса, Є. Рясних, П. Самуельсон, А. Сміт, Є. Стоянова, Ю. Субботович, В. Суторміна, Е. Хелферт, М. Чумаченко, Й. Шумпетер та ін.

Проте, ще залишається чимало невирішених питань, пов’язаних з особливостями планування прибутку в умовах перехідного періоду. Враховуючи великий ступінь невизначеності ринкової кон’юнктури і часті її зміни, методи планування (у тому числі і прибутку) повинні бути гнучкими, що дозволить швидко вносити зміни і передбачати наслідки цих заходів, їх вплив на показники роботи підприємства. З цією ціллю необхідно ширше використовувати в реальній практиці методи операційного аналізу і планування та такі його інструменти як маржинальний прибуток, беззбитковість, сила впливу операційного важеля та інші.

Особливо слід підкреслити, що до теперішнього часу на Україні немає офіційних нормативних актів або документів по плануванню прибутку. В підручниках і монографіях пропонуються, в основному, методи, що діяли в умовах планової економіки, а розробки по використанню ринкових інструментів в плануванні не завжди прийнятні у реальній практиці. Саме науково-теоретична та практична значущість цих проблем зумовила вибір теми та цільове спрямування дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах теми “Теоретичні та практичні аспекти формування системи менеджменту в умовах трансформаційної економіки” (затверджена на засіданні науково-технічної ради університету, протокол № 5 від 4 грудня 2002 р.). Результати дисертації використовувалися при виконанні держбюджетної науково-дослідної теми: “Методологічні основи і методи планування на промислових підприємствах в умовах ринку” (номер держреєстрації 0105U000719).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне теоретичне обґрунтування та розробка методичних підходів щодо формування планів по прибутку підприємства в умовах ринкового реформування економки.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі наукові та практичні задачі:–

уточнити категорійний апарат визначення прибутку для цільового планування в сучасних умовах;–

провести аналіз існуючих методів планування;–

розробити методичні підходи по плануванню прибутку в умовах ринкової економіки;–

провести аналіз теоретичних і практичних аспектів операційного леверіджа та уточнити місце і роль операційного леверіджа в плануванні прибутку підприємства;–

провести аналіз існуючих в економічній літературі методів визначення беззбитковості виробництва і розробити пропозиції щодо використання цього показника в реальній практиці.

Предмет дослідження – форми і методи планування прибутку в умовах ринкового реформування економіки.

Об’єкт дослідження – загальні теоретичні та методичні підходи до процесу планування прибутку на промислових підприємствах.

Методи дослідження. Теоретичні і методологічні основи дисертації склали теоретичні положення класиків економічної теорії та праці провідних українських і зарубіжних вчених з проблем планування прибутку.

У роботі використані дані, опубліковані в науковій літературі, дані статистичних звітів державних органів і підприємств, а також результати досліджень, проведених автором.

При виконанні дисертаційного дослідження використовувалися методи економічного аналізу, синтезу, групування, аналогії, порівняння та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні та вирішенні комплексу питань, пов’язаних з удосконаленням процесу планування прибутку на промислових підприємствах в умовах ринкового реформування економіки.

До найбільш суттєвих результатів, що відображають елементи наукової новизни дисертації відносяться такі:

вперше:–

розроблена цілісна методика планування цільового прибутку, яка опирається на нормативну собівартість продукції на початок планового періоду з використанням калькуляції “величини покриття”;–

розроблені методичні підходи для визначення обсягів реалізації по досягненню цільового прибутку в умовах багатономенклатурного виробництва, засновані на відомій залежності в системі “витрати – обсяг – прибуток” (CVP);

удосконалено:–

визначення “аналіз беззбитковості”, його цілі, а також, запропоновано проводити його в два етапи, що дозволить збитковим підприємствам досягти меж беззбитковості (або віддалитися від меж беззбитковості для низькорентабельних підприємств);

набуло подальшого розвитку:–

обґрунтування пропозиції виділення прибутку від основної операційної діяльності в фінансовій та статистичній звітності, з подальшим використанням в аналізі і плануванні;–

обґрунтування твердження щодо невідповідності методик планування прибутку (прямий і аналітичний методи) у сучасних умовах. Пропонується відмовитися від їх використання в такому вигляді і сформувати “гнучку” методику планування прибутку, в основі якої лежить маржинальний прибуток, що дозволить вносити корективи при зміні ринкової кон’юнктури;–

застосування інструменту операційного аналізу – “сила впливу операційного важеля” в реальній практиці підприємств, а також уточнений зв’язок цього показника з іншими елементами CVP;–

твердження того, що при визначенні беззбитковості в умовах багато- номенклатурного виробництва за видами продукції постійні витрати слід розподіляти тільки пропорційно маржинальному прибутку.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що науково-методичні підходи щодо удосконалення планування прибутку промислових підприємств, викладені в дисертації, дозволяють використовувати сучасні форми та методи планування в умовах ринкового реформування економіки.

Реалізація наведених у роботі теоретичних і практичних рекомендацій сприятиме створенню гнучкої системи планування і аналізу прибутку підприємств, що дозволяє швидко зреагувати на зміну ринкової кон’юнктури, коректувати план і передбачати наслідки цих змін. Вони знайшли практичне застосування в діяльності ДП “Новатор”, ВАТ “АК Адвіс”, ВАТ “Укрелектроапарат”.

Окремі результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі під час викладання дисциплін “Фінансовий менеджмент” та “Планування діяльності підприємств”.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті, що є результатом особистого дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах” (м. Донецьк, 18–19 квітня 2003 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження і оптимізація економічних процесів “Оптимум – 2003”” (м. Харків, 11–12 грудня 2003р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми обліку, аудиту та економічного аналізу за умов стабілізації економіки України” (м. Хмельницький, 12–13 грудня 2003 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 1–3 жовтня 2004 р.).

Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,15 д.а., з них, 1 – підрозділ у монографії (0,76 д.а.), 7 – в наукових фахових виданнях (2,06 д.а.), 2 – матеріали конференції (0,33 д.а.). З публікацій в наукових фахових виданнях особисто автору належить 1,72 д.а.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, додатків та списку використаних джерел з 168 найменувань. У тексті дисертації розміщено 47 таблиць та 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Методологічні засади, сутність та зміст прибутку” розглянуті питання визначення поняття прибутку впродовж розвитку економічної теорії.

В процесі розвитку економічної теорії поняття прибутку постійно переосмислюється і ускладнюється. В дисертації аналізуються зміни в трактуванні і сутності прибутку з ХІ століття нашої ери і до теперішнього часу.

Така категорія як прибуток досліджувалася у всі часи з моменту виникнення торгівлі. Історія та сучасність налічує багато визначень прибутку, які формувалися впродовж розвитку економічної теорії. Однак, для проблем, що розглядаються в дисертації, дуже важливо розібратися з категорійним апаратом визначення прибутку в сучасних умовах.

У західній економічній літературі при визначенні природи й сутності прибутку розрізняють терміни “економічний” та “бухгалтерський” прибутки. Економічний прибуток (економічна рента) складається з бухгалтерського і нормального прибутку. Нормальний прибуток – це той необхідний дохід, що вважається нормальним у даному бізнесі. В практиці вітчизняної економіки, такий показник як економічний прибуток (або економічна рента) не використовується. Однак, з подальшим розвитком ринкових відносин, підвищенням ролі конкуренції, економічний прибуток як ціна вибору даного бізнесу буде широко використовуватися. Капітали спрямовуватимуться туди, де економічний прибуток буде вищим.

В зарубіжній практиці до найбільш розповсюджених видів прибутку належать: валовий прибуток, маржинальний прибуток, операційний прибуток, прибуток до сплати відсотків за кредит і податків, чистий прибуток.

Валовий прибуток в розумінні західних економістів має багато трактувань. Так, одні автори під валовим прибутком розуміють різницю між виручкою від реалізації і повною собівартістю; інші пропонують вираховувати скорочену собівартість. Деякі автори ототожнюють валовий прибуток з маржинальним прибутком. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, валовий прибуток – це різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Причому, під собівартістю реалізованої продукції розуміють суму прямих і загальновиробничих витрат, тобто не повну собівартість продукції. А відповідно до чинного податкового законодавства України валовий прибуток – це різниця між скоригованими валовими доходами і сумою валових витрат та амортизації.

Оскільки у вітчизняній і зарубіжній термінології визначення показників прибутку досить суперечливе (при одній назві кожен прибуток має декілька трактувань), які ускладнюють використання цих показників і не завжди відповідають змісту цього терміна, в зв’язку з цим потрібно досить обережно використовувати той чи інший показник.

Так, відомо, що найбільшу частину прибутку забезпечує саме операційна діяльність, яка поділяється на основну та іншу операційну діяльність. На частку основної операційної діяльності (в нормальних умовах функціонування підприємств) припадає 90-95 % загальної суми прибутку, але стандартами бухгалтерського обліку не передбачає виділення в обліку цього виду прибутку. Операційний же прибуток включає доходи від іншої операційної діяльності (доход від операційної оренди активів, доход від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо), які не мають відношення до виручки від реалізації продукції. В зв’язку з цим операційних прибуток не може використовуватися в системі CVP для розрахунку показників “сила впливу операційного важеля”, точок беззбитковості і т.д.

Прибуток від основної операційної діяльності розраховується як різниця між обсягом реалізації продукції (без ПДВ, акцизу і зборів) і повною собівартістю. Його можна розрахувати також як різницю між маржинальним прибутком і постійними витратами. В дисертаційній роботі (розділи ІІ і ІІІ) будуть використовуватися такі показники: прибуток від основної операційної діяльності, маржинальний прибуток, повна собівартість та її розподіл на змінну і постійну частини.

В заключній частині першого розділу проводиться аналіз формування фінансового результату на підприємствах (зокрема, і на підприємствах машинобудівної галузі). Проведене дослідження динаміки формування фінансового результату в цілому по Україні впродовж 1996-2002 рр. дозволяє виділити два етапи:

І – криза (1996-1998 рр.);

ІІ – економічне зростання (починаючи з 1999 року).

Економічне зростання має системне походження і є наслідком комбінованої взаємодії низки внутрішніх та зовнішніх факторів, які задіяли наявні ресурси зростання.

Що ж стосується промисловості, то кризовий період, впродовж якого обсяг виробництва скоротився наполовину, було подолано в 1999 році, коли негативна динаміка змінилася на позитивну. Нарощуються обсяги надання послуг промислового характеру, що викликане збільшенням замовлень на ремонт машин і устаткування. А також значно зростають обсяги виробництва (особливо у 2001-2003 рр.) у транспортному машинобудуванні.

Поряд з усіма позитивними зрушеннями, що відбулися в економіці України, мають місце і негативні зміни, що свідчать про деіндустріалізацію виробництва та істотні міжгалузеві перекоси. Найбільша відмінність промислової структури України від світових показників полягає у надзвичайно низькій частці машинобудування, яка є основою науково-технічного прогресу.

В дисертації відмічається, що інформація, подана у статичних збірниках, недостатня, оскільки цікавим є не лише формування загального фінансового результату, але і розмір прибутку (збитку), що формується від різних видів діяльності, а саме від операційної діяльності з розподілом на основну та іншу, а також від фінансової та інвестиційної діяльності.

Проведений аналіз показав, що багато машинобудівних підприємств впродовж 2000-2003 рр. мали істотний прибуток від основної операційної діяльності (прибуток від реалізації продукції), але при цьому вони мали від’ємний фінансовий результат від іншої операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. В дисертаційній роботі пропонується ввести в фінансову (бухгалтерську) звітність (форма № 2) такий показник як прибуток від основної операційної діяльності (прибуток від реалізації продукції).

У другому розділі “Планування прибутку в умовах трансформаційної економіки” даний аналіз існуючих методів планування прибутку від основної операційної діяльності (метод прямого розрахунку і аналітичний метод) та розроблені методичні рекомендації по плануванню прибутку в умовах ринкової економіки і по плануванню обсягів реалізації для досягнення цільового прибутку.

До 1966 р. в вітчизняній економіці підприємства не планували прибуток, і він був розрахунковим показником. Внаслідок господарської реформи 1965 р., починаючи з 1996 р. в залежності від запланованого приросту прибутку визначалася величина “фонду економічного стимулювання” (вираховували кошти з прибутку в розпорядження підприємства). Оскільки більша частина прибутку надходила в доход держави, то підприємства були зацікавлені в заниженні планової величини прибутку, щоб “успішно” виконати планове завдання. Це обумовило необхідність методичних розробок, які дозволили б розподілити приріст прибутку за факторами, залежними і незалеж- ними від діяльності підприємства. Незважаючи на кардинальні зміни в економічних відносинах, істотних зрушень в практиці планування прибутку не відбулося.

В навчальній і науковій літературі з 70-х років ХХ ст. і по наш час в основному зустрічається дві методики планування прибутку, а саме:

Ш метод прямого розрахунку.

Ш аналітичний метод.

Основним недоліком методу прямого розрахунку є те, що він потребує розрахунку повної собівартості продукції за видами продукції. В умовах ринку номенклатура і асортимент продукції може істотно змінюватися як на стадії складання плану, так і після його складання, що може спричинити необхідність провести декілька варіантів розрахунків або врахувати зміни у вже отриманих розрахунках. Умови ринку потребують більш гнучких методів розрахунку прибутку, і тому використовувати повну собівартість виробу не має сенсу, оскільки це пов’язано з трудомісткістю перерахунку при перерозподілі постійних витрат.

Прямий розрахунок прибутку необхідно проводити з використанням маржинального прибутку:

,

де МПі - маржинальний прибуток по і-му виробу,

Впост – постійні витрати підприємства.

Цей метод відповідає принципу гнучкості планування, що дозволить оперативно внести зміни в отримані результати при зміні ринкової кон’юнктури.

Аналітичний метод розрахунку планового прибутку, описаний в багатьох джерелах, має в собі негатив динамічних стереотипів централізованого управління діяльністю підприємства. Ціль аналітичного методу – визначити вплив на плановий прибуток у порівнянні з звітним роком факторів залежних і незалежних від підприємства з тим, щоб на цій основі оцінити і стимулювати діяльність підприємства. В умовах самостійності, коли весь прибуток за відрахуванням податків залишається в розпорядженні підприємства, необхідність в такому розрахунку відпала. До того ж, дослідження показало, що сам метод має істотні недоліки, що викликає сумніви в коректності проведення таких розрахунків.

При плануванні слід відмовитися від використання до теперішнього часу в нашій теорії та практиці методу екстраполяції від результатів базового року, так званого планування від “досягнутого рівня”.

При розробці поточного плану в дисертації пропонується виходити з того, що він повинен бути направлений на реалізацію цілей, що випливають з стратегічного плану, і основний параметр цього плану – цільова сума прибутку.

Реалізація методу планування цільового прибутку в дисертації пропонується здійснювати в декілька етапів.

Перший етап. Прогнозування необхідної величини прибутку від реалізації продукції в плановому періоді. При визначенні цільової суми прибутку підприємство має орієнтуватися на необхідну величину чистого прибутку на плановий період. Величина чистого прибутку залежить від запланованих потреб на розвиток виробництва, виплати дивідендів власникам акцій, погашення кредиторських заборгованостей, створення фінансового резерву і т.д. При визначенні цільової суми прибутку від реалізації слід аналізувати вплив прибутку від фінансових інвестицій та іншої реалізації на величину чистого прибутку.

Другий етап – це прогноз збуту продукції, на основі якого скла- дається план реалізації продукції.

Третій етап. На основі планової номенклатури і асортименту, визначеного в другому етапі, розраховується собівартість продукції за номенклатурою на початок планового періоду. Розрахунок проводиться за нормативними витратами за видами продукції по стану нормативу на початок планового періоду, визначається маржинальний прибуток по видах продукції і в цілому по підприємству, а також величина постійних витрат в залежності від цін, тарифів та інших умов на той самий період. Різниця між маржинальним прибутком і сумою постійних витрат є прибуток від реалізації продукції станом на початок планового періоду.

Четвертий етап. Визначаємо величину зниження собівартості для досягнення цільового прибутку від реалізації основної продукції. Ця величина визначається як різниця між цільовим прибутком від реалізації основної продукції (див. перший етап) і прибутком на початок планового періоду (див. третій етап).

П’ятий етап. Здійснюється розрахунок планового прибутку і собівартості продукції. Відповідно до визначеної величини необхідної суми зниження собівартості продукції розробляються відповідні заходи.

Методика планування прибутку подана на рис. 1.

Рис. 1. Методика планування прибутку від основної операційної діяльності

Однак, не завжди є можливість зниження витрат з метою досягнення запланованої величини цільового прибутку. Саме в цій ситуації виникає потреба у визначенні приросту обсягів продажів, необхідних для досягнення цільового прибутку. Для розв’язання цієї задачі ми пропонуємо використовувати не основну формулу беззбитковості (як це пропонує Е. Хелферт), а відому залежність у системі “витрати – обсяг – прибуток”.

При цьому ми виходимо з таких залежностей: темп приросту обсягу реалізації () дорівнює темпу приросту маржинального прибутку (), а абсолютна величина приросту маржинального прибутку () рівна абсолютній величині приросту прибутку ().

Нам відома величина цільового прибутку (Пц), і якщо її зіставити з базовим прибутком (По) (під величиною базового прибутку розуміємо не величину прибутку звітного року, а з ситуації, описаної вище, тобто прибуток досягнутий при заданому обсязі виробництва і заходів по зниженню витрат), то отримаємо абсолютну величину приросту прибутку (), яка кількісно буде дорівнювати приросту маржинального прибутку ().

Таким чином, темп приросту обсягу реалізації продукції для отримання цільового прибутку () можна подати наступною формулою:

,

де МП – маржинальний прибуток у базовому варіанті (див. п’ятий етап).

А загальна величина обсягу реалізації для досягнення цільового прибутку (Вц) буде дорівнювати:

,

де ВО – базовий обсяг реалізації у вартісному виразі (див. другий етап).

Однак, розрахунок за цими формулами можна провести лише при наступних обмеженнях:

Ш ціни і змінні витрати по виробах не змінюються;

Ш приріст обсягів реалізації у натуральному виразі у % по всіх виробах дорівнює приросту обсягам реалізації в цілому по підприємству.

В реальній практиці ці обмеження зберігати важко, тому для уникнення їх в дисертації пропонується формула:

,

де Nці – необхідний обсяг реалізації для досягнення цільового прибутку по і-му виробу, шт.;

Nі – базове значення обсягу реалізації по і-му виробу, шт.;

Піц – приріст цільового прибутку по і-му виробу, грн.;

МПі – маржинальний прибуток по і-му виробу, грн.

А якщо помножити Nі на ціну цього виробу, то отримаємо вартісний вираз необхідного обсягу реалізації для досягнення цільового прибутку:

де Ці – ціна і-го виробу, грн.

Всі складові відомі (Nі,, МПі,, Ці), а необхідно лише розділити величину приросту цільового прибутку () між видами продукції відповідно з можливостями збільшення обсягів виробництва, виходячи з умов ринкової кон’юнктури.

У третьому розділі “Вдосконалення механізму операційного аналізу в системі планування прибутком” розглядаються питання управління прибутком від основної операційної діяльності в системі “витрати – обсяг – прибуток” (CVP). Формування механізму управління прибутком у системі CVP представляє інтерес для підприємств в умовах ринкових відносин. Негативна ситуація, що склалася на більшості вітчизняних підприємств по показниках прибутку і рентабельності, потребує чіткої систематиці підходів до прийняття рішень по управлінню витратами і прибутком. Одним з інструментів цього механізму є “операційний леверідж” (операційний або виробничий важіль). Однак механізм його дії розкритий недостатньо, існують різні трактування сутності операційного леверіджа, існування багатьох обмежень звужує використання цього показника в реальній практиці.

Загальновідома позиція, що дія операційного леверіджа знаходить прояв у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації більш вагомо змінює прибуток. Очевидно, базуючись на цьому принциповому положенні, багато авторів пропонують таку формулу для розрахунку цього показника:

де – темп приросту валового операційного прибутку (в %);

– темп приросту обсягу реалізації продукції (в %).

Слід зазначити, що наведена вище формула не може використовуватися при розрахунках, оскільки за допомогою операційного леверіджа ми можемо визначити наскільки підвищився або знизився прибуток при підвищенні або зниженні виручки від реалізації. Тобто, показник, який ми шукаємо, є чисельником даної формули. Відповідно, силу впливу операційного важеля слід розраховувати, користуючись такою формулою:

,

де МП – маржинальний прибуток;

П – прибуток підприємства до виплати податкових платежів.

Ця формула запропонована Є. Брігхемом і дана в інтерпретації Є. Стоянової.

В дисертації проведений аналіз поглядів деяких авторів (в основному І. Бланка і Є. Стоянової) на характер взаємозв’язку між різними елементами, що входять в операційний аналіз, а також їх вплив на силу впливу операційного леверіджа.

Так, розповсюдженою є точка зору, що операційний леверідж діє лише після перетину точки беззбитковості. У дисертації наведені докази того, що сила впливу операційного леверіджа проявляється по обидві сторони точки беззбитковості. Суперечливим, на наш погляд, є і твердження про роль “стрибкоподібного росту постійних витрат” при нарощуванні обсягів виробництва, в результаті чого підприємству необхідно долати нову точку беззбитковості. Така ситуація може виникнути і в реальній практиці при зниженні обсягів виробництва, а при нарощувані ж обсягів виробництва така ситуація, як правило, не виникає. Проведені в дисертаційній роботі розрахунки показали, що для того, щоб спуститися на точку беззбитковості, навіть на низькорентабельних підприємствах, необхідно, щоб темпи росту постійних витрат в два рази перевищував обсяги реалізації.

Практично в більшості джерел дія операційного леверіджа розглядається дуже в спрощеному вигляді, без врахування взаємозв’язків між елементами, що формують “силу впливу операційного леверіджа”, а ситуації розглядають з випуском одного виду продукції.

Нововведенням в теорію і практику операційного леверіджа є запропоноване в роботі М. Крейніної поняття “цінового леверіджа”, однак, проведені в дисертації дослідження показали, що використання цього показника для управління прибутком ніяк не полегшує розрахунки, а навпаки, ще більше їх заплутує. І ні практичного, ні теоретичного значення цей показник не має.

Таким чином, цілісна системам використання операційного леверіджа поки що не сформована.

Слід мати на увазі, що у чистому вигляді розрахунок “сили впливу операційного леверіджа” правильний лише за таких умов: якщо підприємство виготовляє лише один вид продукції; якщо підприємство випускає декілька видів продукції, то виручка за кожним видом має зростати пропорційно.

На нашу думку, основне призначення показника “сила впливу операційного леверіджа” – це оцінка ризику, чутливість прибутку до змін фізичного обсягу випуску продукції, а подальша дія по управлінню прибутком повинна проводитися в поєднанні з аналізом беззбитковості.

Всі описані в економічній літературі методи розрахунку точки без- збитковості: математичний (метод рівнянь), метод маржинального доходу (маржинального прибутку), варіанти графічного методу базуються на припущенні, що підприємство випускає один вид продукції або надає одну послугу. Ця обставина істотно звужує базу аналізу беззбитковості і використання його в реальній практиці. В умовах багатономенклатурного виробництва проблема визначення “точки беззбитковості” по конкретних групах виробів зводиться до розподілу між видами продукції постійних витрат. Розв’язання цієї задачі дозволяє перейти з області суто теоретичних досліджень і досліджень цього показника в учбових цілях до практичного використання “беззбитковості” для управління прибутком на підприємстві.

В дисертаційній роботі проведений аналіз розподілу постійних витрат для визначення “точки беззбитковості”, на підставі якого зроблений висновок, що лише метод розподілу постійних витрат пропорційно маржинальному прибутку відповідає цій меті. Проведене дослідження показало, що всі інші методи розподілу (пропорційно виручці, заробітній платі, прямим витратам) дають викривлену характеристику беззбиткового обороту, оскільки порушують відповідні взаємозв’язки в системі CVP, і тому не повинні використовуватися в реальній практиці.

Проведені в дисертації дослідження дозволяють підтвердити ключову роль такого показника як “коефіцієнт беззбитковості” в системі CVP. Коефіцієнт беззбитковості відношення постійних витрат до маржинального прибутку), запропонований в роботах О. Орлова і Є. Рясних, дозволяє не тільки розподілити постійні витрати (Впос), але і визначити беззбитковий оборот по підприємству (Бо), розрахувати точку беззбитковості в натуральному і вартісному виразах (Тб), визначити прибуток (П) і рентабельність (Рп) за видами продукції, крім цього, розрахувати запас надійності (Зн) і силу впливу операційного важеля (СВОВ) (рис. 2).

Значний інтерес представляє визначення точки беззбитковості на збиткових підприємствах. В дисертації пропонується проводити аналіз без- збитковості в два етапи:–

перший – визначення беззбитковості в цілому по підприємству і за окремими видами продукції;–

другий – розробка заходів по досягненню беззбиткового обороту для збиткових підприємств (або віддалення від межі беззбитковості для низькорентабельних підприємств). Досягнення беззбитковості та їх подолання може бути досягнуто за рахунок збільшення обсягів реалізації, підвищення цін, зміни структури асортименту, зниження змінних і (або) постійних витрат. В дисертації проведений аналіз наслідків цих змін на величину беззбитковості, прибутку, маржинального прибутку і рентабельності підприємства. При розробці заходів слід намагатися досягти того, щоб маржинальний прибуток зрівнявся з величиною постійних витрат і перевищував їх.

В дисертації дано трактування поняття “аналізу беззбитковості” і “цілі даного аналізу”.

Аналіз беззбитковості – це аналітичний метод, який дозволяє визначити величину беззбиткового обороту по підприємству і за видами продукції з подальшою розробкою заходів по досягненню і подоланню меж беззбитковості.

Ціль аналізу беззбитковості – розробка заходів по досягненню і подоланню меж беззбитковості в короткостроковому періоді.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і запропоновано розв’язання науково-практичних проблем щодо науково-методичних підходів і обґрунтування практичних рекомендацій по управлінню прибутком на промислових підприємствах в умовах ринкового реформування економіки. Загальні висновки сформовані за результатами дослідження такі:

Ш Ринкове реформування економіки в умовах самостійності ринкових підприємств потребує переосмислення підходів до планування взагалі і, зокрема, плануванню прибутку. При плануванні слід відмовитися від використання до теперішнього часу методу екстраполяції від результатів базисного року, тобто від так званого планування від досягнутого рівня.

Ш Аналітичний метод, описаний в багатьох джерелах, має негатив динамічних стереотипів централізованого управління діяльністю підприємств. Застосування аналітичного методу, ціллю якого є визначення факторів, які впливають на величину планового прибутку в порівнянні з минулим роком в умовах самостійності підприємств втратило свою актуальність, до того ж, сам метод призводить до серйозного викривлення результатів.

Ш У дисертації пропонується вихідною позицією планування вважати цільову суму прибутку, а при її плануванні за початкову базу брати прибуток від реалізації продукції при плануванні обсягів виробництва і за станом нормативів трудових і матеріальних ресурсів на початок планового періоду. В цих розрахунках пропонується використовувати калькуляцію “методом величини покриття”, маржинального прибутку за видами продукції.

Ш У дисертації обґрунтовується і пропонується метод планування обсягів реалізації для досягнення цільового прибутку в умовах багатономенклатурного виробництва.

Ш У дисертації проведений детальний аналіз ролі показника “сила впливу операційного важеля” в системі управління прибутком, дослідження залежність цього показника з іншими елементами в системі “витрати – обсяг – прибуток”, показані можливості його використання в практиці підприємств, при цьому зроблений висновок, що основне призначення цього показника – оцінка ступеня ризику при зміні фізичних обсягів виробництва продукції.

Ш Проведені дослідження показали, що практичне використання аналізу беззбитковості в діяльності підприємств стримується невирішеністю проблеми розподілу постійних витрат для визначення точок беззбитко- вості за видами продукції в умовах багатономенклатурного виробництва. В дисертації доведено, що лише метод розподілу постійних витрат пропорційно маржинальному прибутку для визначення точок беззбитковості за видами продукції точно відповідає економічному змісту цього показника і його взаємозв’язку з загальними елементами в системі CVP.

Ш В результаті проведеного дослідження в дисертації дано власне визначення “аналізу беззбитковості” і його цілі, а також показана роль цього показника в розробці заходів по ліквідації збитковості промислових підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

в наукових фахових виданнях:

1. Гавловская Н.И. Операционный рычаг. Теория и практика его использования // Маржинальная прибыль в экономических расчетах на промышленных предприятиях. Монография. – К.: Скарбы, 2003. – 132 с. – С. 14-28 (подраздел 2.1).

2. Гавловська Н.І. Деякі проблеми управління фінансовими аспектами операційної діяльності // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 164. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 104-109.

3. Гавловська Н.І. Планування прибутку в умовах ринкової економіки // Вісник Технологічного університету Поділля (Хмельницький державний університет). – 2004. – № 4. – Ч.2, Т.2. – С. 39-44.

4. Гавловська Н.І. Проблеми використання деяких показників операційного аналізу // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2003. – № 2. – Т.2. – С. 124-126.

5. Гавловська Н.І. Розподіл умовно-постійних витрат // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Харків: НТУ “ХПІ”. – 2003. – № 23. – С. 44-46.

6. Гавловська Н.І. Роль операційного аналізу у сучасній економічній діяльності, та напрямки його удосконалення // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2003. – № 5. – Ч.2, Т.2. – С.98-102.

7. Рясных Е.Г, Гавловская Н.И. Использование инструментов операционного анализа в планировании объемов реализации // Труды Одесского политехнического университета: Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам. – 2004. – Спецвыпуск: в 3-х т. – Т.2. – С. 191-194.

8. Рясних Є.Г., Гавловська Н.І. Операційний важіль в системі фінансового менеджменту // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2002. – № 5. – Ч.2, Т.1. – С. 94-97.

в інших виданнях:

1. Гавловская Н.И. Проблемы использования операционного левериджа в управлении прибылью предприятия // Материалы международной научно-практической конференции молодых ученых “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях”. – Донецк: Донецкий наци- ональный технический університет, 2003. – С. 140-143.

2. Гавловська Н.І. Розподіл умовно-постійних витрат // Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум – 2003”. Труды международной научно-практической конференции. – Харьков: НТУ “ХПИ”, 2003. – Ч.1. – С. 56.

АНОТАЦІЯ

Гавловська Н.І. Планування прибутку підприємств в умовах ринкового реформування економіки (на прикладі підприємств машинобудування) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Хмельницький національний університет, 2004.

У дисертації розглянуто питання поняття прибутку та його історичний розвиток, а також докладно представлені погляди вчених на природу і джерела прибутку. У роботі зазначається, що інформація, подана у статичних збірниках, недостатня, оскільки цікавим є не лише формування загального фінансового результату, але і розмір прибутку (збитку), що формується від різних видів діяльності, особливо від основної операційної діяльності (реалізації продукції).

Проведений аналіз існуючих методів планування прибутку від основної операційної діяльності (метод прямого розрахунку і аналітичний метод) та розроблені методичні рекомендації по плануванню прибутку в умовах ринкової економіки і по плануванню обсягів реалізації для досягнення цільового прибутку.

Розглядаються питання управління прибутком від основної операційної діяльності в системі “витрати – обсяг – прибуток” (CVP). Особлива увага приділяється таким інструментам операційного аналізу, як маржинальний прибуток, операційний леверідж, коефіцієнт беззбитковості. Проведені в дисертації дослідження дозволяють підтвердити ключову роль такого показника, як “коефіцієнт беззбитковості” в системі CVP. У роботі пропонується проводити аналіз беззбитковості в два етапи: перший – визначення беззбитковості в цілому по підприємству і за окремими видами продукції, другий – розробка заходів по досягненню беззбиткового обороту для збиткових підприємств. А також дано трактування поняття “аналізу беззбитковості” і “цілі даного аналізу”.

Ключові слова: прибуток від основної операційної діяльності, планування прибутку, методи, операційний аналіз, маржинальний прибуток, сила впливу операційного важеля, коефіцієнт беззбитковості, аналіз беззбитковості.

АННОТАЦИЯ

Гавловская Н.И. Планирование прибыли предприятий в условиях рыночного реформирования экономики (на примере предприятий машиностроения). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности – 08.06.01. – Экономика, организация и управление предприятиями.

- Хмельницкий национальный университет, 2004.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических положений и разработке практических рекомендаций по планированию прибыли в условиях рыночной экономики и по планированию объемов реализации для достижения целевой прибыли.

На первом этапе исследований рассмотрены взгляды ученых на природу и источники формирования прибыли на протяжении развития экономической теории. После проведенного анализа формирования прибыли от различных видов предпринимательской деятельности нами предлагается схема формирования чистой прибыли с выделением основной операционной деятельности, а также распределение затрат на постоянные и переменные части, что позволит рассчитать маржинальную прибыль, а затем и прибыль от основной операционной деятельности. Кроме этого, проведен анализ формирования финансового результата на промышленных предприятиях (а также и на предприятиях машиностроительной отрасли), который еще раз подтверждает необходимость выделения прибыли от основной операционной деятельности в экономической (бухгалтерской) отчетности (Форма № 2).

Был проведен анализ существующих методик планирования прибыли (метод прямого счета и аналитический метод), который выявил несоответствие методик планирования прибыли в современных условиях. Предлагается отказаться от их использования в таком виде и сформировать “гибкую” методику планирования прибыли. Поэтому нами разработана методика планирования целевой прибыли, основанная на нормативной себестоимости продукции, на начало планируемого периода с использованием “калькуляции величины покрытия”. Реализацию метода планирования прибыли предлагается осуществлять в несколько этапов:

1. Производится расчет целевой балансовой прибыли и прибыли от реализации.

2. Прогнозируется сбыт продукции, на основании которого разрабатывается план реализации продукции в плановом периоде.

3. Рассчитывается себестоимость продукции и величина прибыли на начало планового периода.

4. Определяется величина снижения себестоимости продукции для достижения целевой прибыли от реализации (отклонение прибыли).

5. Рассчитывается плановая себестоимость и прибыль.

Впервые были разработаны методические рекомендации, позволяющие определить необходимый объем реализации, для достижения целевой прибыли в условиях многономенклатурного производства. Этот метод основан на известном соотношении в системе “затраты – объем – прибыль”. Причем следует выходить из следующих зависимостей: темп прироста объемов реализации равен темпам приросту маржинальной прибыли, а абсолютная величина маржинальной прибыли равна абсолютной величине прибыли.

В диссертационной работе