НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХОМЕНКО МИКОЛА ПАВЛОВИЧ

УДК 37.01.004:631.3

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ВИЩИХ

АГРАРНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.02 - теорія та методика навчання

(сільськогосподарські дисципліни)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України, м. Київ

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, доцент

Лузан Петро Григорович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Ничкало Нелля Григорівна,

Академія педагогічних наук України,

академік-секретар відділення педагогіки

і психології професійно-технічної освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент

Дьомін Олександр Анатолійович,

Національний аграрний університет,

кафедра сільськогосподарських машин

Провідна установа – Східноукраїнський національний

університет імені В. Даля, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України,

м. Луганськ

Захист відбудеться 8 грудня 2005 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.11 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, кімната 41

Автореферат розісланий " 4 " листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Свистун В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реалізація стратегічних напрямів аграрної політики, спрямованих на реформування сільського господарства на засадах приватної власності на землю та майно, нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, створення умов для вільного вибору видів виробничої діяльності, значною мірою залежить від рівня підготовки фахівців, зайнятих в агропромисловому комплексі. Кардинальні зміни, передбачені положеннями Указу Президента України № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", зумовлюють необхідність нового підходу до кадрового забезпечення села.

Про необхідність підвищення професійного та загальнокультурного рівня випускників наголошується у Законах України "Про освіту", "Про вищу освіту", Національній доктрині розвитку освіти. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є особистісна орієнтація освіти; формування національних та загальнолюдських цінностей; постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя; інтеграція вітчизняної освіти в європейський та світовий освітній простір.

У сучасних умовах студентам аграрних технікумів і коледжів потрібно засвоювати все більший обсяг навчального матеріалу, щоб стати справжніми фахівцями у будь-якій галузі трудової діяльності. При цьому мова йде не тільки про кількісний приріст знань, але й про глибоку якісну перебудову всієї системи навчально-виховної діяльності вищих аграрних навчальних закладів I–II рівнів акредитації. Постійне поповнення знань упродовж життя стає необхідним для будь-якого фахівця.

У зв’язку з цим змінюється і підхід до модернізації вищої школи, до навчання в цілому. Нині особливої ваги набула не проста передача студенту певної суми знань, а й вироблення у нього потреби поповнювати їх, формувати і закріпити практичні професійні уміння та навички. Адже знання, здобуті у вищому навчальному закладі, – не вершина освіченості, а тільки поштовх до подальшої безперервної освіти і самоосвіти.

Результати вивчення професійної діяльності на виробництві випускників технікумів і коледжів аграрного профілю та студентів-практикантів свідчать, що вони володіють сучасними професійними знаннями і технологіями виробництва сільськогосподарської продукції, проте недостатньо підготовлені до реальної практичної діяльності. Молоді фахівці не підготовлені до планування та організації виробничих процесів, не вміють аналізувати виробничо-технологічні ситуації і на цій основі самостійно приймати ефективні рішення, не завжди виявляють творчий підхід до вирішення традиційних професійних завдань. Все це ускладнює процес їх адаптації на виробництві, загострює проблеми професійного і соціального становлення.

У теорію і методику навчання майбутніх фахівців-виробничників значний внесок зробили вчені-педагоги С.Батишев, А.Біляєва, В.Ледньов, Н.Ничкало, Д.Тхоржевський, Б.Федоришин, С.Шапоринський, А.Щербаков. Але в їх дослідженнях не врахована достатньою мірою специфіка підготовки кадрів для сільськогосподарського виробництва.

Розв’язанням проблем навчання студентів аграрних навчальних закладів займалися Л.Аврамчук, В.Гапоненко, О.Гуменюк, А.Дьомін, Н.Журавська, Т.Іщенко, В.Красильніков, П.Лузан, В.Манько, М.Москвін, П.Олійник, П.Решетник, В.Свистун, В.Скакун, І.Угринюк та ін. Вони розглядали різні аспекти навчально-виховної роботи у вищих аграрних навчальних закладах, результати їх наукових досліджень втілювалися в практику.

Теоретико-методичним проблемам практичної підготовки фахівців-аграрників присвячені окремі праці українських дослідників. Так, методичні основи навчання студентів інженерного та агрономічного профілів керування сільськогосподарськими машинами досліджував І.Паламар. Педагогічні умови удосконалення практичної підготовки молодших спеціалістів-механіків сільськогосподарського виробництва в агротехнічному коледжі розглядали В.Рябець та І.Блозва. Методику практичної підготовки майбутніх агрономів з механізації сільськогосподарського виробництва розробив І.Колосок.

Проте, як свідчить аналіз спеціальної літератури, проблема професійної підготовки майбутніх фахівців-аграрників у вищих навчальних закладах потребує додаткового дослідження як в теоретико-методичному, так і в практичному аспектах. Поза увагою дослідників залишилися важливі галузеві напрями підготовки фахівців (зооінженери, землевпорядники, електрики тощо). Не вивчалися особливо актуальні проблеми навчально-методичного забезпечення практичної підготовки студентів-аграрників в умовах, коли навчальні заклади позбавлені можливості організовувати навчально-виховний процес на найновішій сільськогосподарській техніці. Не здійснюються дослідження з проблем організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів в умовах реформування сільськогосподарського виробництва.

Отже, необхідність підвищення ефективності практичної підготовки майбутніх фахівців-аграрників в умовах реформування сільськогосподарського виробництва, потреба її теоретичного обґрунтування зумовили вибір теми нашого дослідження – “Організаційно-методичне забезпечення практичної підготовки студентів техніко-технологічних спеціальностей у вищих аграрних навчальних закладах”.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри педагогіки Національного аграрного університету "Розробка та впровадження у навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти інноваційних педагогічних технологій" (РК № 0101U003740).

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес у вищих аграрних навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації.

Предмет дослідження – зміст і форми організації практичної підготовки студентів техніко-технологічних спеціальностей та її навчально-методичне забезпечення.

Мета дослідження полягає у виявленні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації та методику її організації в навчально-практичних центрах.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що поліпшення якості практичної підготовки студентів техніко-технологічних спеціальностей у вищих аграрних навчальних закладах I–II рівнів акредитації можливе, якщо:–

в організаційно-методичному забезпеченні практичної підготовки майбутніх фахівців-аграрників будуть враховані сучасні соціально-педагогічні чинники ефективного оволодіння практичними уміннями і навичками, що спрямовані на їх підготовку до кваліфікованої праці за спеціальністю;–

розробити та впровадити науково обґрунтовану методику цієї підготовки з урахуванням професійної спрямованості студентів;–

у технологіях педагогічної діяльності викладачів аграрних технікумів та коледжів домінуватиме орієнтування на самоорганізацію і самореалізацію кожного студента; –

практичне навчання студентів здійснюватиметься на базі навчально-практичних центрів при провідних навчальних закладах аграрного профілю з урахуванням регіональних і галузевої специфіки.

На основі мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Виявити особливості організації практичної підготовки студентів аграрних навчальних закладів на різних історичних етапах.

2. Проаналізувати сучасні вимоги аграрного виробництва до рівня практичної підготовки молодших спеціалістів та виявити фактори, що впливають на підвищення її ефективності.

3. Теоретично обґрунтувати основні напрями та педагогічні умови організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів-аграрників техніко-технологічних спеціальностей.

4. Розробити та експериментально перевірити методику організації практичної підготовки студентів в навчально-практичних центрах.

5. Розробити комплекс організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки майбутніх аграрників та науково обґрунтовані рекомендації для педагогічних працівників і студентів.

Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання, сучасної філософії освіти, концепції гуманізації і гуманітаризації технічної освіти, системно-структурного, особистісно розвивального і діяльнісного підходів, єдність яких сприяє формуванню ґрунтовних практичних умінь і навичок, забезпеченню професійної спрямованості та самостійності майбутніх фахівців; принципи взаємозв’язку та взаємозалежності явищ, єдності теорії і практики, наступності, індивідуалізації та диференціації.

На різних етапах дослідження використовувалися положення, викладені в законах "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", а також у Національній доктрині розвитку освіти та Програмі розвитку аграрної освіти в Україні.

Теоретичними засадами дослідження стали положення теорії пізнання і діяльності людини (Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн та ін.), теорії розвивального навчання й активізації пізнавальної діяльності (А.Вербицький, В.Давидов, О.Киричук, О.Матюшкін, М.Махмутов, М.Скаткін, П.Лузан, І.Прокопенко та ін.), теорії і методики практичної підготовки (С.Батишев, А.Біляєва, А.Дьомін, В.Ледньов, Д.Тхоржевський та ін.).

Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження:–

теоретичні: аналіз (ретроспективний, порівняльний) для зіставлення та порівняння різних поглядів вчених на проблему практичної підготовки студентів, визначення напрямів дослідження та поняттєво-категоріального апарату; класифікація та систематизація теоретичних даних (стосовно показників та рівнів практичної підготовки студентів); прогнозування, логічне узагальнення (висновки та рекомендації щодо удосконалення організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки у вищих аграрних навчальних закладах);–

емпіричні: вивчення досвіду практичної підготовки студентів у вищих аграрних навчальних закладах; анкетування, спостереження, бесіда для визначення рівня практичної підготовки студентів; педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий) для вивчення процесу практичного навчання, конкретизації методики перевірки ефективності практичної підготовки студентів; здійснення аналізу емпіричних даних з використанням методів математичної статистики.

Дослідження здійснювалося протягом 1998–2004 рр. й охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку:

На першому етапі (1998–1999 рр.) вивчався стан досліджуваної проблеми в ретроспективному, теоретичному і практичному аспектах; аналізувалася навчально-педагогічна література з проблем практичного навчання, здійснювався аналіз навчальних планів і програм практичної підготовки студентів техніко-технологічних спеціальностей; обґрунтовувався поняттєво-категоріальний апарат дослідження; визначалася експериментальна база.

На другому етапі (2000–2001 рр.) виявлялися та науково обґрунтовувалися основні напрями і педагогічні умови організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів-аграрників; проводився констатуючий експеримент (Василівський, Петрівський, Тальян-ківський аграрні технікуми); розроблялася програма і методика формуючого експерименту; обґрунтовувалися концептуальні засади створення навчально-практичних центрів.

На третьому етапі (2002–2004 рр.) здійснювалася експериментальна перевірка методики організації практичної підготовки студентів в Немішаївському державному аграрному коледжі та Скадовському технікумі Херсонського державного аграрного університету, систематизувалися й узагальнювалися експериментальні матеріали; формулювалися висновки й розроблялися рекомендації для педагогічних працівників і студентів; результати дослідження впроваджувалися в навчально-виховний процес вищих аграрних закладів І–ІІ рівнів акредитації

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась у п’яти вищих аграрних навчальних закладах I–II рівнів акредитації: Немішаївському державному аграрному коледжі Національного аграрного університету, Скадовському технікумі Херсонського державного аграрного університету, Василівському, Петрівському, Тальянківському державних аграрних технікумах, Іллінецькому аграрному технікумі. В експериментальній роботі брали участь викладачі та слухачі педагогічного факультету Національного аграрного університету. На різних етапах дослідження експериментом було охоплено 205 викладачів, 12 майстрів виробничого навчання та 419 студентів.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що:

вперше визначено та обґрунтовано основні напрями і педагогічні умови організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів, теоретично обґрунтовано й розроблено методику її організації в навчально-практичних центрах; вдосконалено положення щодо професійного спрямування навчально-виховного процесу в технікумах і коледжах аграрного профілю, відбору і структурування змісту навчального матеріалу для практичної підготовки майбутніх фахівців; дістали подальшого розвитку положення щодо врахування прогресивних ідей вітчизняного та зарубіжного досвіду практичної підготовки фахівців, а також сучасних і перспективних вимог аграрного виробництва та факторів, що впливають на ефективність практичної підготовки молодших спеціалістів-аграрників.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблено "Типове положення регіонального навчально-практичного центру Міністерства аграрної політики України", методичні рекомендації для педагогічних працівників і студентів щодо практичної підготовки, програми та комплекс організаційно-методичного забезпечення практичного навчання студентів (робочі зошити, звіти-щоденники, інструкційні картки та ін.) у навчально-практичних центрах.

Теоретичні положення і висновки можуть бути використані для підготовки та проведення лабораторно-практичних занять, навчально-виробничих і технологічних практик, науково-методичних семінарів, створення програм, підручників, навчальних і навчально-методичних посібників для студентів і викладачів аграрних навчальних закладів.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Скадовського технікуму Херсонського державного аграрного університету (довідка № 50 від 25 квітня 2005 р.), Немішаївського державного аграрного коледжу Національного аграрного університету (довідка № 26 від 25 січня 2005 р.), Хорольського агропромислового коледжу Полтавської державної аграрної академії (довідка № 190 від 15 березня 2005 р.); методичні рекомендації з питань удосконалення практичної підготовки студентів вищих навчальних закладів I–II рівнів акредитації впpоваджено чеpез Науково-методичний центp вищої освіти Міністерства освіти і науки України (довідка № 18.2 – 562 від 17 березня 2004 р.) та Науково-методичний центp агpаpної освiти (довідка № 008/164 вiд 23 жовтня 1998 p.).

Особистий внесок автора. Одержані автором наукові результати є самостійним внеском у розробку проблеми організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів. Ідеї та положення, що належать співавторам публікацій, не використовувалися у матеріалах дисертації. У чотирьох наукових статтях, написаних у співавторстві (А.Дьомін, П.Лузан, Т.Іщенко, В.Слюсаренко), особистим внеском автора є аналіз стану практичної підготовки студентів, обґрунтування педагогічних напрямів організаційно-методичного забезпечення практичного навчання та методики підготовки і проведення практичної підготовки студентів в умовах навчально-практичних центрів.

Автор брав участь у розробці Концептуальної доктрини створення навчально-практичних центрів, затвердженої Міністерством аграрної політики України у 1998 р. і "Типового положення регіонального навчально-практичного центру Міністерства аграрної політики України".

Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічною обґрунтованістю теоретичних положень; застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті, гіпотезі і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу дослідницьких даних; тривалим характером дослідно-експериментальної роботи; порівнянням статистично значущих дослідницьких даних з масовим педагогічним досвідом, а також позитивними результатами впровадження запропонованої методики в практику навчально-виховної роботи навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були представлені на міжнародних, республіканських конференціях і нарадах: Міжнародна конференція "Навчально-практичні центри. Стан та перспективи" (м. Нюрнберг 28 червня 2000 року); колегія Міністерства освіти і науки "Практична підготовка в навчальних закладах Міністерства аграрної політики" (Київ, 5 липня 2001 р.); колегія Міністерства освіти і науки "Комплекс методичного забезпечення підготовки молодшого спеціаліста і організації практичної підготовки" (Київ, 25 квітня 2002 р.); Міжнародна конференція "Організація практичної підготовки студентів технікумів і коледжів в Україні"(м. Галле 30 травня 2002 р.); всеукраїнська нарада керівників навчальних закладів "Практична підготовка – головна складова підготовки молодших спеціалістів" (м. Вінниця, 21–22 березня 2003 р.); науково-практична конференція “Про стан та перспективи практичної підготовки студентів технікумів і коледжів” (м. Житомир, 19–21 жовтня 2004 р.); науково-практична конференція "Організація практичної підготовки студентів в аграрних вищих навчальних закладах" (м. Полтава, 26–28 листопада 2004 р.); регіональний семінар заступників директорів з навчальної роботи "Організація практичної підготовки студентів та перспективи розвитку навчально-практичних центрів" (м. Луганськ, 13 квітня 2005 р.); нарада з питань кадрового забезпечення АПК та реформування системи аграрної освіти України "Удосконалення практичного навчання студентів аграрних вищих навчальних закладів" (Київ, 5 травня 2005 р.); регіональний семінар заступників директорів з навчальної роботи "Організація практичної підготовки студентів та перспективи розвитку навчально-практичних центрів" (м. Біла Церква, 17 травня 2005 р.); нарада з питань розвитку навчально-дослідних господарств "Організація практичної підготовки студентів з використанням бази навчально-дослідних господарств" (м. Умань, 22–23 липня 2005 р.).

Результати дослідження також обговорювались на науково-практичних конференціях і семінарах у Національному аграрному університеті, Навчально-методичному центрі по підготовці молодших спеціалістів Мінагрополітики України.

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 20 друкованих працях, з них 10 одноосібні. Серед них монографія, навчальний посібник, 9 статей у провідних фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (194 найменувань) та чотирьох додатків на 17 сторінках. Загальний обсяг дисертації 244 сторінки, з яких (основна частина – 190 сторінок). Робота містить 12 рисунків на -сторінках і 22 таблиці на 36 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні і теоретичні засади, вказано на основні етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, висвітлено основні методи, а також подано відомості про апробацію та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі "Теоретико-методологічні аспекти практичної підготовки майбутніх фахівців у вищих аграрних навчальних закладах" – викладено результати історико-педагогічного вивчення організації та методики практичної підготовки фахівців для аграрної галузі економіки, проаналізовано вимоги аграрного виробництва до підготовки фахівців техніко-технологічних спеціальностей на прикладі механізації сільського господарства, виявлено фактори, що впливають на ефективність практичної підготовки, обґрунтовано основні напрями та педагогічні умови організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів.

Проведений історико-педагогічний аналіз показав, що у зв'язку з реформуванням аграрного сектору в умовах ринкової економіки в останні роки спостерігається суттєве зниження ефективності практичної підготовки студентів взагалі і навчально-виробничої практики зокрема. Серед основних причин такого стану можна назвати такі: а) система сільськогосподарських підприємств (колгоспи, радгоспи) зруйнована, а новостворені господарства не мають відповідної матеріальної бази і не можуть створити необхідні умови для проведення виробничої практики; б) виробничо-технологічну практику студенти проходять здебільшого за місцем проживання батьків без належного методичного контролю з боку керівників від вищого навчального закладу; в) не створено необхідних умов для проведення навчальних оглядових екскурсій на найсучасніші сільськогосподарські підприємства та організації; г) стажування студентів за кордоном під час практик фактично зводиться до фізичної праці у ході виконання сільськогосподарських робіт за повної відсутності методичного забезпечення.

У розділі викладено завдання, спрямовані на поліпшення практичної підготовки студентів, зокрема: забезпечення професійної спрямованості всіх циклів дисциплін навчального плану; залучення студентів до роботи у студентському конструкторському бюро, навчальних клініках та фермах, дослідних полях; організації спільних з підприємствами баз практики у вигляді навчально-практичних центрів, науково-дослідних лабораторій, навчально-науково-практичних центрів.

У пошуках шляхів удосконалення практичної підготовки майбутніх фахівців здійснено аналіз вимог сучасного аграрного виробництва. З цією метою у дисертації обґрунтовано систему професійних функцій, типових виробничих завдань та відповідних комплексів умінь фахової діяльності майбутнього техніка-механіка.

На основі врахування результатів вивчення науково-методичної літератури та ретроспективного аналізу 24-річного досвіду педагогічної діяльності автора виявлено фактори, що впливають на практичну підготовку майбутніх фахівців-аграрників: технологія підготовки молодших спеціалістів; професійно-пізнавальний інтерес та професійна спрямованість особистості студента, його ціннісні орієнтири; матеріально-технічна база технікуму, коледжу; професійна компетентність викладачів, майстрів виробничого навчання; пізнавальні та спеціальні (технічні, економічні, агрономічні тощо) здібності студентів; зміст, форми і методи практичного навчання; сім'я і родинні традиції. Кожен з названих факторів у дослідженні детально розглянуто і показано його вплив на ефективність практичного навчання.

У розділі також висвітлено використання викладачами навчальних закладів методів і форм організації практичного навчання студентів, обґрунтовано принципи організації підготовки молодших спеціалістів, розроблено структурно-логічну схему організації практичної підготовки (рис. 1), яка передбачає наявність суб'єкта і об'єкта, враховує закономірності, принципи та суперечності цього процесу, методи, форми, види і засоби навчання, які забезпечують бажаний результат. Всі елементи в структурі практичної підготовки взаємопов'язані, взаємозумовлені і створюють систему цілісного педагогічного процесу.

У другому розділі – "Практична підготовка молодших спеціалістів техніко-технологічного напряму аграрної галузі" викладено питання, пов’язані з обґрунтуванням змісту й організації практичної підготовки студентів, детально висвітлено організацію і методику практичної підготовки в навчально-практичних центрах, проаналізовано результати експериментального дослідження практичної підготовки студентів, обґрунтовано критерії та показники вимірювання результатів експерименту, обґрунтовано висновки.

Основні напрями організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів розглянуто як визначені способи педагогічної діяльності, в межах яких передбачаються необхідні умови і чинники, що забезпечують освоєння фахово важливих знань і навичок.

Один із напрямів організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів техніко-технологічних спеціальностей – професійна спря-мованість всіх циклів дисциплін, зокрема: гуманітарного, соціально-економічного, природничо-математичного, професійного та практичного. Забезпечення професійної спрямованості практичної підготовки, а разом з цим і розвиток мотивації у студентів до професійної діяльності складний і тривалий процес, у якому реалізується комплекс традиційних та нових прийомів і методів, перевірених експериментально.

Комплекс цих прийомів і методів передбачає: проведення цілеспрямованої, системної профорієнтаційної роботи з молоддю протягом всього терміну навчання; оптимізацію форм організації навчання на засадах діяльнісного підходу; орієнтування змісту навчального матеріалу від циклів дисциплін на майбутню професійну діяльність фахівця, на розвиток професійної мотивації; забезпечення взаємозв'язку теоретичної і практичної підготовки студентів; індивідуалізацію та диференціацію завдань для розвитку у студентів пізнавальної самостійності; системне формування мотиваційних установок щодо самостійної роботи в оволодінні студентами майбутнім фахом. Особливістю аграрних технікумів і коледжів є те, що не всі викладачі мають психолого-педагогічну, методичну підготовку, і, як наслідок, традиційно здійснюється жорстко регламентований, алгоритмізований спосіб організації й управління навчально-пізнавальним процесом, здебільшого пропонуються лише репродуктивні методи оволодіння знаннями. За таких умов вкрай важко сформувати у студентів пізнавальну самостійність, розвинути пізнавальні вміння, виробити професійні навички, розвинути мотивацію до оволодіння майбутнім фахом.

Другий напрям організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки майбутніх молодших спеціалістів пов’язаний з реалізацією особистісно розвивального підходу до практичної підготовки студентів.

Особистісно розвивальна взаємодія передбачає становлення і розвиток гуманістичних взаємовідносин між учасниками педагогічного процесу, створення і підтримання сприятливого психологічного клімату в навчально-виховній роботі. Педагогічна діяльність в атмосфері гуманістичних взаємовідносин може трансформуватися в потужний рушій удосконалення практичної підготовки майбутніх фахівців. З метою забезпечення гуманістично спрямованих взаємовідносин в системі "викладач – студент" здійснювався комплекс організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на забезпечення позитивного ставлення викладачів до своєї наукової, методичної і виховної діяльності в навчальних закладах аграрного профілю.

Третій напрям – удосконалення практичної підготовки, що потребує особливої уваги у зв'язку з радикальними змінами матеріальної бази практичної підготовки фахівців у навчальному закладі і на виробництві.

Цей напрям умовно названо регіональною інтеграцією вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в організації практичного навчання студентів. Такий підхід спрямований на подолання суперечності між новими технологіями сільськогосподарського виробництва, що потребують сучасної сільськогосподарської техніки, та існуючою навчально-матеріальною базою вищих аграрних навчальних закладів, на якій організовується практична підготовка студентів. Важливою умовою реалізації цього напряму є створення системи регіональних навчально-практичних центрів.

Головним функціональним завданням навчально-практичних центрів стало забезпечення поліваріантності навчання під час проведення навчально-виробничих практик із спеціальних дисциплін, пропагування досягнень науково-технічного процесу, сучасних технологій в аграрному секторі економіки, узагальнення і впровадження світового досвіду з практичної підготовки та перепідготовки працівників сільського господарства. Це досягається наданням навчальним закладам консультативної практичної допомоги з організації навчання, забезпеченням відповідного рівня підготовки викладачів, майстрів виробничого навчання.

У розділі доведено, що винятково важливе значення в діяльності цих центрів має ознайомлення практикантів з новою мобільною технікою, інтенсивними технологіями. У зв’язку з цим у розділі проаналізовано стан забезпечення центрів сучасною технікою вітчизняного і закордонного виробництва, а також залучення наукових установ, фірм, організацій, що здійснюють впровадження нових технологій. Разом з матеріально-технічним оснащенням центрів формується відповідне методичне та інформаційне забезпечення. На цьому етапі наукового пошуку особливу увагу було приділено створенню навчально-методичного комплексу, який включає: робочі зошити, звіти-щоденники та інструкційні картки (все це залишається у студента і може бути використане у майбутньому).

У розділі викладено розроблену нами методику проведення практичних робіт у навчально-практичних центрах. Для кожної практичної роботи створюються спеціально обладнані робочі місця, розраховані на групову роботу студентів. На робочих місцях з вивчення будови машин та обладнання студенти освоюють відомості про відповідні механізми, вузли, загальну будову сільськогосподарських машин і тракторів, користуючись плакатами, проспектами, зразками сільськогосподарської техніки, керуючись вказівками викладача, завданнями і контрольними питаннями з тем.

На закінчення кожний студент виконує відповідне завдання й відповідає на запитання з кожної практичної роботи. Перевірка засвоєння студентами матеріалу, що вивчався, здійснюється шляхом усного опитування. На підсумковому занятті кожен студент здає викладачу журнал "Завдання-звіт", що містить відповіді на поставлені запитання.

Отже, поєднання прогресивних технологій навчання, врахування вимог відповідних нормативно-правових актів, використання сучасної матеріально-технічної бази навчальних закладів, зокрема регіональних навчально-практичних центрів на основі сучасних особистісно розвивальних технологій навчання, дає можливість досягти позитивних результатів у практичній підготовці студентів – майбутніх фахівців, конкурентоспроможних на сучасному ринку праці.

Для з'ясування сутності та доцільності запропонованого комплексу організаційно-методичного забезпечення практичного навчання студентів техніко-технологічних спеціальностей було проведено констатуючий та формуючий експерименти в реальних умовах процесу навчання і виховання майбутніх молодших спеціалістів.

Відповідно до програми і методики наукового пошуку на етапі проведення констатуючого експерименту було передбачено вирішення таких дослідницьких завдань: вивчення та аналіз змісту практичної підготовки студентів; вивчення досвіду педагогічних працівників аграрних технікумів і коледжів з практичної підготовки студентів; обґрунтування рівнів диференціації студентів на основі критеріїв та показників їх практичної підготовки; уточнення змісту, організації й методики проведення формуючого експерименту.

З урахуванням результатів теоретичного вивчення та констатуючого експерименту було розроблено методику формуючого експерименту. Для його проведення створено по дві експериментальні та контрольні групи, а також дві "опорні-І" та "опорні-ІІ". В експериментальних групах практична підготовка студентів здійснювалася за експериментальною технологією, в основу якої покладено авторську методику практичної підготовки. У контрольних групах навчання проводилося за традиційною технологією. Студенти "опорних-І" груп в навчально-практичному центрі не навчалися. Студенти "опорних-ІІ" груп у технікумі навчалися за традиційною технологією, а в навчально-практичному центрі вони пройшли підготовку за експериментальною технологією навчання.

Узагальнення результатів формуючого експерименту здійснювалося за допомогою порівняльних методів. Ефективність організаційно-методичного забезпечення практичного навчання майбутніх молодших спеціалістів визначалася за трьома критеріями з відповідними показниками: змістовий (обсяг практичних знань і умінь, ґрунтовність і дієвість знань), операційний (правильність виконання завдань, якість виконання робіт), особистісно розви- вальний (самоконтроль, ініціативність). Результати формуючого експерименту наведено в табл. 1 і 2.

Таблиця 1

Рівні практичної підготовки студентів на початкуформуючого експерименту

Рівні практичної підготовки |

Досліджувані групи | експерим.опорні (І)опорні (II) | контр.студ. | % | студ. | % | студ. | % | студ. | % | Високий | 23 | 25,8 | 18 | 21,5 | 28 | 23,7 | 27 | 21,1 | Середній | 32 | 36,0 | 32 | 38,0 | 46 | 39,0 | 58 | 45,3 | Низький | 34 | 38,2 | 34 | 40,5 | 44 | 37,3 | 43 | 33,6 | Всього | 89 | 100 | 84 | 100 | 118 | 100 | 128 | 100 |

Порівняльний аналіз рівнів практичної підготовки студентів на кінець експерименту показав значне їх підвищення: з високим рівнем практичної підготовки в експериментальних групах (18,0%), тоді як у контрольних групах їх кількість зросла лише на 2,0%. Водночас в експериментальних групах також значно зменшилася кількість студентів, рівень підготовки яких був оцінений як низький – з 38,2 до 15,7%. У контрольних групах на кінець експерименту таких студентів було 30,5% (на початку 33,6%). Щодо студентів, практична підготовка яких нами була віднесена до середнього рівня, то тут відбулися такі зміни: в експериментальних групах їх виявилося 41,5%, у контрольних – 46,9%, тоді як на початку експерименту їх відповідно було 36,0 та 45,3% .

Таблиця 2

Рівні практичної підготовки студентів у кінціформуючого експерименту

Рівні практичної підготовки

Досліджувані групиексперим.опорні (І)опорні (ІІ)контр.студ. | % | студ. | % | студ. | % | студ. | % | Високий | 38 | 43,8 | 19 | 22,6 | 34 | 28,8 | 29 | 22,6 | Середній | 37 | 41,5 | 38 | 45,2 | 54 | 45,8 | 60 | 46,9 | Низький | 14 | 15,7 | 27 | 32,2 | 30 | 25,4 | 39 | 30,5 | Всього | 89 | 100 | 84 | 100 | 118 | 100 | 128 | 100 |

Порівняльний аналіз рівнів практичної підготовки студентів на кінець експерименту показав значне їх підвищення: з високим рівнем практичної підготовки в експериментальних групах (18,0%), тоді як у контрольних групах їх кількість зросла лише на 2,0%. Водночас в експериментальних групах також значно зменшилася кількість студентів, рівень підготовки яких був оцінений як низький – з 38,2 до 15,7%. У контрольних групах на кінець експерименту таких студентів було 30,5% (на початку 33,6%). Щодо студентів, практична підготовка яких нами була віднесена до середнього рівня, то тут відбулися такі зміни: в експериментальних групах їх виявилося 41,5%, у контрольних – 46,9%, тоді як на початку експерименту їх відповідно було 36,0 та 45,3% .

На основі аналізу експериментальних даних виявлено динамічні зміни у практичній підготовці студентів опорних груп. Так, на завершальному етапі формуючого експерименту в групах, що навчалися в навчально-практичних центрах (опорні-II), зросла частка студентів високого рівня практичної підготовки з 23,7% до 28,8; на 5,1% збільшилася частка студентів середнього рівня; відповідно зменшилася частка студентів низького рівня практичної підготовки з 37,3 до 25,4%. Щодо опорних груп, студенти яких не проходили практику в навчально-практичних центрах (опорні-І), то в них відповідні зміни також відбулися, але не такі помітні. Зокрема, майже на тому ж рівні залишилася частка студентів, практична підготовка яких була оцінена як висока. Зросла частка студентів з середнім рівнем практичної підготовки – з 38,0% до 45,2. Відповідно на кінець експерименту в означених групах зменшилася на 8,3% частка студентів низького рівня практичної підготовки.

Таким чином, результати формуючого експерименту підтвердили, що практична підготовка студентів техніко-технологічних спеціальностей у вищих навчальних закладах аграрного профілю та її організаційно-методичне забезпечення на основі запропонованої методики позитивно вплинула на підвищення ефективності професійного навчання майбутніх аграрників. Підтвердилась також важлива роль навчально-практичних центрів в удосконаленні практичної підготовки студентів.

Статистична обробка експериментальних матеріалів підтвердила високу ймовірність отриманих результатів.

ВИСНОВКИ

Перехід до ринкових відносин, процеси формування багатоукладної економіки нашої держави об'єктивно зумовлюють зміни характеру професійної діяльності, її структури, умов здійснення і відповідно висувають підвищені вимоги до підготовки майбутніх фахівців-аграрників.

Підприємства агропромислового сектору економіки потребують молодших спеціалістів високого рівня професійної компетентності, творчих особистостей, здатних забезпечувати виробництво екологічно безпечної, високоякісної, конкурентоспроможної продукції. Тому ефективне розв'язання проблеми практичної підготовки студентів у вищих аграрних навчальних закладах потребує оновлених підходів до використання методів, форм, засобів та видів практичного навчання. Дослідження з означеної проблеми, що здійснювалося в контексті реалізації гуманістичних тенденцій розвитку професійної освіти в Україні, відображає завдання практичної підготовки фахівців у системі навчально-практичних центрів. На основі узагальнення результатів наукового пошуку обґрунтовано такі висновки:

1. У дослідженні здійснено аналіз проблеми практичної підготовки студентів в історичному плані, простежено еволюцію методів, форм, видів практичного навчання залежно від економічного стану в країні та рівня розвитку сільського господарства. На основі вивчення літературних та документальних джерел доведено, що на різних історичних етапах практичній підготовці приділялась винятково важлива роль у навчанні. Ще в перших практичних школах створювались родові ферми та садиби з метою підготовки майбутніх виробників сільськогосподарської продукції. Особливо зросли вимоги до рівня практичного навчання в зв’язку з прискоренням розвитку сільського господарства та використанням землеробської техніки. Посилюється зв’язок системи професійної освіти з потребами виробництва, проводиться узгодження загальної і спеціальної освіти, розробляються прогресивні дидактичні системи підготовки фахівців. Запроваджується операційна, операційно-предметна та операційно-комплексна система навчання. На початку ХХ століття особлива увага приділяється створенню постійних баз практик, збільшенню терміну практичного навчання, забезпеченню керівництвом практик досвідченими викладачами, розробленню методичного комплексу практичної підготовки, використанню комбінованої системи представниками навчальних закладів і підприємств сільсько-господарського профілю. Формування практичних навичок та вмінь починається на лабораторно-практичних заняттях загальноосвітніх дисциплін і завершується проходженням переддипломної практики на виробництві. Співвідношення годин в структурі навчального плану між теоретичним і практичним навчанням протягом останнього століття постійно змінювалося. В останні роки намітилась тенденція на зменшення кількості годин на практичну підготовку. Виявлено, що на всіх етапах розвитку вищої аграрної освіти питанню практичної підготовки студентів приділялася певна увага науковців.

2. Значною мірою зросли сучасні вимоги аграрного виробництва до практичної підготовки молодшого спеціаліста. Особлива увага звертається на готовність фахівця впроваджувати і постійно удосконалювати технологічні процеси, розуміння економічної ефективності виробничих процесів, формування фінансових стосунків із банками, податковими органами, підприємствами, визначення пріоритетних виробничих завдань і мобілізацією працівників на її виконання, створення оптимального режиму роботи технологічного устаткування, забезпечення ефективності виробництва в умовах ринкової економіки та жорсткої конкуренції.

Виявлено основні фактори, які впливають на ефективність практичної підготовки: технологія підготовки молодших спеціалістів у вищих аграрних навчальних закладах; професійно-пізнавальний інтерес та професійна спрямо-ваність особистості студента, його ціннісні орієнтації; матеріально-технічна база технікуму, коледжу; сім'я, родинні традиції студентів; професійна компетентність викладачів, майстрів виробничого навчання; пізнавальні та спеціальні (технічні, економічні, агрономічні тощо) здібності студентів; групова навчальна діяльність; зміст практичної підготовки; оцінка якості підготовки фахівців-аграрників; форми і методи практичного навчання.

3. Теоретично обґрунтовано основні напрями організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки, котрі згруповані нами в такі комплекси:
1) професійна спрямованість усіх циклів підготовки фахівців – гуманітарного і соціально-економічного, природничо-математичного, професійно-практичного; 2) особистісно розвивальний підхід до практичної підготовки, за якого у технологіях педагогічної діяльності викладачів аграрних технікумів та коледжів домінує орієнтування на самоорганізацію і самореалізацію кожного студента; 3) регіональна інтеграція вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в організації практичного навчання студентів.

Одним із основних напрямів удосконалення практичної підготовки студентів є професійна спрямованість навчання. Головними педагогічними умовами реалізації цього напряму є такі: проведення цілеспрямованої, системної профорієнтаційної роботи із студентською молоддю; оптимізація методів і форм навчання на засадах реалізації діяльнісного підходу; орієнтація змісту навчального матеріалу на майбутню професійну діяльність фахівця; забезпечення тісного зв'язку теоретичної і практичної підготовки студентів; індивідуалізація та диференціація практичних завдань для розвитку в студентів пізнавальної самостійності; постійне формування мотиваційних установок щодо самостійного оволодіння студентами практичними уміннями і навичками.

Важливим напрямом удосконалення практичної підготовки студентів є забезпечення особистісно розвивального підходу до практичної підготовки, за якого у технологіях діяльності педагогічних працівників домінує орієнтування на самоорганізацію і самореалізацію кожного студента. Це передбачає ряд виявлених і апробованих у дослідно-експериментальній роботі педагогічних умов: впровадження в навчально-виховний процес вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації розвивальних технологій, завдяки чому відбувається зміщення акцентів зі знань майбутнього фахівця на його особистісні якості; розвиток професійної спрямованості студентів як властивості особистості, яка інтегрує інтереси, ідеали, цінності, установки тощо; удосконалення взаємовідносин між суб'єктами педагогічної взаємодії; використання в системі методів і форм навчання дискусій, діалогів, тренінгів, педагогічних ігор; удосконалення педагогічної майстерності викладачів щодо цілеспрямованої організації виховних впливів у педагогічній взаємодії, формуванні мотивації студентів до оволодіння майбутнім фахом.

Регіональна інтеграція вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації в організації практичного навчання студентів визнана ще однією важливою умовою удосконалення практичної підготовки студентів, педагогічні напрями реалізації якої полягали в такому: створенні навчально-практичних центрів на базі провідних вищих аграрних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації з розвинутою сучасною матеріально-технічною базою з участю педагогічних працівників і майстрів виробничого навчання високого рівня професійної компетентності з урахуванням відповідного географічно сприятливого розміщення; узгодженні навчальних планів-графіків проведення практик усіх технікумів і коледжів, задіяних у роботі центру; координації діяльності регіональних центрів з боку Навчально-методичного центру по підготовці молодших спеціалістів через: а) розробку типових програм практик, удосконалення їх змісту; б) своєчасну діагностику практичної підготовки студентів у центрах; в) розробку навчально-методичного забезпечення; г) узагальнення і поширення досвіду роботи центрів; д) залучення заводів-виробників, фірм, підприємств і установ до співпраці з центрами; е) проведення семінарів, інших видів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, майстрів виробничого навчання центрів; є) висвітлення роботи центрів у засобах масової інформації.

4. Запропонована методика системного підходу до практичної підготовки молодших спеціалістів-аграрників враховує зміст та умови досягнення навчально-виховних цілей. Доведено, що регіональна інтеграція практичного навчання у вищих аграрних навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації в центри практичної підготовки суттєво підвищує ефективність оволодіння майбутніми молодшими спеціалістами-аграрниками практичними уміннями і навичками, сприяє творчому використанню у навчальній діяльності передового досвіду виробництва сільськогосподарської продукції, створює умови реалізації особистісно розвивальних технологій практичного навчання.

5. Теоретично обгрунтовано і розроблено комплекс організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки майбутніх аграрників та науково обґрунтовані рекомендації для педагогічних працівників і студентів, зокрема щодо ефективного використання навчального часу через впровадження нових форм і методів навчання, використання індивідуально зорієнтованого методичного комплексу для студента (робочі зошити, методичні рекомендації, інструкційні картки, звіти-щоденники). Запропоновано методику попередньої підготовчої роботи в навчальному закладі студентів-практикантів, викладачів і майстрів виробничого навчання.

Позитивні наслідки впровадження результатів дослідження організаційно-методичних умов удосконалення практичної підготовки майбутніх молодших спеціалістів у навчально-виховний процес Немішаївського державного аграрного коледжу, Скадовського технікуму Херсонського державного університету, Хорольського аграрного коледжу дають підстави вважати доцільним широке застосування у вищих аграрних навчальних закладах України розробленої нами системи удосконалення практичної