НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
Національний науковий центр
“інститут аграрної економіки”
української академії аграрних наук
Кірян Світлана Михайлівна
удк 657.424.4:631.1
Облік реальних інвестицій
у сільському господарстві
08.06.04 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.
Науковий керівник – кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Моссаковський Валерій Борисович,
Національний науковий центр “Інститут аграрної
економіки” УААН, провідний науковий співробітник
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Крупка Ярослав Дмитрович,
Тернопільська академія народного господарства
Міністерства освіти і науки України,
директор Інституту обліку і аудиту
кандидат економічних наук, доцент
Бондар Микола Іванович
Київський національний економічний університет
Міністерства освіти і науки України,
заступник завідувача кафедри обліку, аналізу
та аудиту в АПК
Провідна установа – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, м.Київ
Захист відбудеться “27” квітня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, к. 317)
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, к. 212)
Автореферат розісланий “26” березня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жук Н.Л.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад виробництва, вирішення соціальних, економічних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм основного, фінансового та людського капіталів. Без надійних знань інвестиційної діяльності, якими б володіли спеціалісти відповідного профілю, неможливо забезпечити сталий розвиток вітчизняної економіки, а отже, належне місце у міжнародному співтоваристві.
Основою інвестиційних процесів на сучасному етапі розвитку України є вкладення в необоротні активи, що зумовлено нерозвиненістю фондового ринку та недовірою до нього з боку юридичних і фізичних осіб. Реальні інвестиції є ефективним інструментом розвитку підприємства відповідно до обраної ним економічної стратегії.
Необхідність і логічність комплексного підходу до вирішення проблем залучення реальних вкладень в аграрну сферу національної економіки зумовлює удосконалення процесу управління ними на базі належного інформаційного забезпечення внутрішніх та зовнішніх користувачів відповідними даними. Таку інформацію повинна надавати, насамперед, система бухгалтерського обліку, яка покликана своєчасно забезпечувати потреби всебічного аналізу господарської діяльності, обґрунтування та прийняття інвестиційних управлінських рішень.
Економічна природа реальних інвестицій у розрізі методичних та прикладних засад інвестиційного аналізу та менеджменту висвітлена у працях як вітчизняних авторів – І.О. Бланка, С.І. Вакаріна, М.І. Кісіля, О.В. Мертенса, А.А. Пересади, С.І.Прилипка, П.С. Рогожина, В.К. Савчука, В.П. Савчука, П.А.Стецюка, І.В.Якиміва, так і зарубіжних вчених – В. Беренса, Г. Бірмана, І.М. Волкова, Л.Гітмана, О.Б. Ідрісова, В.В. Ковальова, У. Шарпа, С. Шмідта та багатьох інших. Розвитку теорії та практики бухгалтерського обліку реальних інвестицій присвячено роботи відомих науковців – М.І. Бондаря, Ф.Ф. Бутинця, М.Я. Дем’яненка, Г.Г.Кірейцева, Я.Д. Крупки, В.Г. Лінника, В.Б. Моссаковського, П.Т. Саблука, В.В.Сопка, Л.К. Сука, В.Г. Швеця, М.Г. Волкова, В.Д. Новодворського, В.Ф. Палія, Д. Скоуна, Я.В. Соколова, К. Хітчінга, А.М. Хоріна та інших.
Поряд з цим, з огляду на теоретичну та прикладну значущість розробок, дослідження торкаються лише окремих сторін обліку реального інвестування, не забезпечують збалансованого поєднання наукових загальнотеоретичних питань з їх аналізом та практичним вирішенням; здобутки світової економічної науки у галузі реального інвестування ще не отримали належного відображення ні в законодавчо-правовому полі Україні, ні в обліковій практиці інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Тому важливою передумовою досліджень, повязаних із розробкою рекомендацій щодо удосконалення обліку реальних інвестицій, є обґрунтування понятійного апарату, а також вирішення комплексу питань, пов’язаних із відокремленням процесу здійснення та результатів реального інвестування у системі бухгалтерських рахунків та фінансової звітності, розробкою відповідних регістрів для покращання інформаційного відображення фінансування реальних інвестицій у звітності сільськогосподарських підприємств з метою прийняття стратегічних управлінських рішень. Враховуючи цінність і значимість реальних інвестицій, організація їх обліку та управління неможлива без ефективної системи аналізу, яка грунтувалася б на класичному елементі – грошових потоках.
Необхідність поєднання теоретичного обгрунтування і практичної направленості при вирішенні зазначених питань обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність, дозволили визначити мету, завдання та основні напрями дослідження.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН у межах науково-дослідної теми: “Формування системи та механізмів обліково-аудиторського забезпечення сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0102U000267). В межах виконання наукової теми автором здійснені дослідження, пов’язані з порядком інформаційого відображення реального інвестування у фінансовій звітності сільськогосподарських підприємств.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретичному і методичному обґрунтуванні та науково-прикладній розробці пропозицій щодо удосконалення обліку реальних інвестицій як передумови посилення дієвості аналітичної інформації в управлінні діяльністю сільськогосподарських підприємств.
Цільове спрямування дисертаційного дослідження обумовило постановку та вирішення наступних завдань:
- дослідити економічну сутність і зміст реальних інвестицій, визначити місце серед об’єктів бухгалтерського обліку та запропонувати напрями удосконалення їх класифікації для поточних потреб;
- розробити модель обліку інвестицій;
- обгрунтувати методичні підходи до відображення в обліку реального інвестування у напрямі їх виокремлення у системі бухгалтерських рахунків і фінансової звітності сільськогосподарських підприємств;
- визначити вплив інфляційних процесів на амортизаційні відрахування як основне джерело реальних інвестицій та розробити обліково-економічний механізм їх захисту;
- внести пропозиції щодо удосконалення обліку капіталізації витрат на ремонт необоротних активів;
- розробити регістри обліку джерел фінансування реальних інвестицій і на їх основі сформувати пропозиції з удосконалення форм фінансової звітності;
- обгрунтувати доцільність аналізу реального інвестування на основі грошових потоків у сільськогосподарських підприємствах, удосконалити методику та визначити інформаційну основу його здійснення.
Обєктом дослідження є реальні інвестиції в обліково-інформаційній системі сільськогосподарських підприємств.
Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методологічних і практичних положень бухгалтерського обліку реального інвестування у сільськогосподарських підприємствах.
Методи дослідження. Методологічною основою є діалектичний метод пізнання економічних явищ і категорій та системний підхід до розкриття сутності реальних інвестицій, базові положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки в галузі бухгалтерського обліку й економічного аналізу.
У процесі наукового пошуку застосовувались загальні і спеціальні методи, а саме: історичний та логічний – при дослідженні основних етапів розвитку системи обліку реальних інвестицій; спостереження, оцінки, групування, узагальнення – при вивченні теоретичних положень та практики обліку реальних інвестицій у сільськогосподарських підприємствах; аналізу та синтезу, індукції та дедукції, аналогії та порівняння – на етапі розробки пропозицій щодо визначення шляхів подальшого вдосконалення обліку реальних інвестицій. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження використовувались також монографічний, графічний, розрахунково-конструктивний та інші методи.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження стали нормативно-правові акти України, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, методичні рекомендації, що регулюють порядок планування і здійснення реальних інвестицій, методику їх оцінки й обліку, а також наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, що пов’язані з проблемами бухгалтерського обліку, інформаційного забезпечення та аналізу реальних інвестицій. У процесі дослідження використовувались дані органів державної статистики, Міністерства аграрної політики України, дані бухгалтерського, оперативного обліку та фінансова звітність сільськогосподарських підприємств Полтавської області, а також результати особистих спостережень автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці, уточненні, теоретико-методичному обгрунтуванні та вирішенні комплексу питань, пов’язаних із удосконаленням обліку реальних інвестицій у сільськогосподарських підприємствах з метою прийняття ефективних управлінських рішень.
До найбільш вагомих результатів дисертаційного дослідження, які характеризують наукову новизну, належать:
вперше:
- розроблено та методично обгрунтовано модель обліку інвестицій, трирівнева структура якої передбачає розгорнуту програму спостереження, збору, обробки та аналізу інформації для цілей управління;
- обґрунтовано методичні підходи щодо відображення в обліку амортизаційного фонду, формування якого ґрунтується на основі дисконтування, що сприяє відтворенню основних засобів та захисту від негативного впливу інфляційних процесів амортизаційних відрахувань, як джерела фінансування реальних інвестицій сільськогосподарських підприємств;
- розроблено регістри обліку джерел фінансування реальних інвестицій і на їх основі запропоновано доповнення Приміток до річної фінансової звітності відповідними розділами, що підвищує аналітичність інформації та забезпечує контроль за процесом інвестування в сільськогосподарських підприємствах;
удосконалено:
- методичні підходи до відображення в обліку реального інвестування з метою виокремлення у системі бухгалтерських рахунків операцій з формування інвестиційних витрат, доходів і фінансових результатів, що відповідає економічній класифікації видів діяльності підприємства;
- методику обліку капіталізації витрат на основі запропонованих рекомендацій щодо визначення напрямів віднесення до балансової вартості необоротних активів витрат на ремонт та застосування норм амортизації, які передбачають відшкодування витрат на капітальний ремонт і придбання нових об’єктів;
- принципи і порядок інформаційного відображення реальних інвестицій у фінансовій звітності сільськогосподарських підприємств шляхом представлення процесу та результату інвестиційної діяльності в окремих статтях Балансу та Звіту про фінансові результати, що сприяє підвищенню якості звітної інформації й обґрунтованості інвестиційних рішень;
- обгрунтування доцільності та методичні підходи до аналізу реального інвестування на основі грошових потоків з урахуванням інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств;
отримали подальший розвиток:
- класифікація реальних інвестицій, в якій виділено найбільш суттєві та характерні їх ознаки для ведення обліку, а саме: за технологічним характером, інвестиційною стратегією та способом формування грошового потоку;
- систематизація існуючих підходів до визначення реальних інвестицій та уточнення змісту даної категорії, як вкладення будь-яких цінностей в основний капітал з метою його приросту чи отримання певного ефекту в майбутньому.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація їх на практиці сприятиме удосконаленню організації та методики бухгалтерського обліку реальних інвестицій у сільськогосподарських підприємствах та інших галузях національної економіки. Впровадження результатів дослідження дасть змогу підвищити оперативність та аналітичність облікової інформації, зокрема, рівень сприйняття і використання користувачами фінансової звітності підприємства для прийняття стратегічних інвестиційних рішень; достовірність формування необхідних інвестору даних про фактичні обсяги, структуру реальних інвестицій, забезпеченість джерелами їх фінансування та можливість залучення інвестиційних ресурсів у майбутньому; посилити контроль за здійсненням інвестиційного процесу та його наслідками.
Результати дослідження щодо використання удосконаленої форми № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” в частині відображення реальних інвестицій та методики аналізу реального інвестування на основі грошових потоків упроваджені в господарську практику сільськогосподарських підприємств Глобинського району Полтавської області (довідка № 12/254-д від 26.12.03 р.).
Запропоновані в дисертаційній роботі методичні підходи щодо синтетичного та аналітичного обліку реальних інвестицій та розроблена “Відомість обліку джерел фінансування реальних інвестицій” впроваджені у практичну облікову діяльність ТОВ “Лан-Агро” Глобинського району Полтавської області, що дозволило покращити організацію обліку та контроль на підприємстві (довідка № 7 від 15.01.04р.).
Окремі пропозиції та рекомендації з удосконалення обліку капіталізації витрат на ремонт необоротних активів використовуються в обліково-фінансовій роботі Устимівської дослідної станції рослинництва УААН (довідка № 84/02 від 14.04.04 р.).
Основні положення дисертації знаходять застосування у навчальному процесі Приватного вищого навчального закладу “Європейський університет” при викладанні курсів “Фінансовий облік”, “Бухгалтерський облік в галузях національної економіки”, “Бухгалтерська звітність” (акт від 08.09.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, викладені у роботі, обґрунтовані автором особисто, зокрема: пропозиції щодо удосконалення методики фінансового та податкового обліку реальних інвестицій; розроблено регістри з обліку джерел фінансування реальних інвестицій; внесено пропозиції щодо удосконалення фінансової звітності сільськогосподарських підприємств, в якій відображається процес реального інвестування; визначено інформаційне підгрунтя удосконаленої методики аналізу реального інвестування на основі грошових потоків.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри обліку, аналізу і аудиту ПВНЗ “Європейський університет” (протокол № 7 від 05.02.2003 р. та № 9 від 21.04.2004 р.).
Основні положення дисертації оприлюднено на науково-практичному семінарі молодих учених та спеціалістів "Вчимося господарювати” (Київ-Чабани, 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні” (Київ, Київський національний економічний університет, 2000 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених-аграрників “Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу” (Харків, Харківський державний аграрний університет, 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2002 р.).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 4,83 друк. арк., з них: 8 статей у фахових виданнях (2,89 др. арк.); 4 – матеріали конференцій (0,36 др. арк.); підготовлено розділ посібника “Річна звітність сільськогосподарських підприємств (випуск 2003 року) ” (1,05 др. арк.); 2 – в інших виданнях (0,53 др. арк.).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 212 найменувань та додатків. Загальний обсяг роботи викладено на 168 сторінках комп’ютерного тексту, містить 22 таблиці, 20 рисунків, 14 додатків.
Основний зміст дисертаційної роботи
На підставі проведених досліджень і розробок автора в дисертації висвітлені теоретичні, методологічні та практичні рекомендації з удосконалення обліку реальних інвестицій.
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретичні основи обліку реальних інвестицій як економіко-правової категорії” розкрито економічну сутність, місце в обліковому процесі, особливості оцінки реальних інвестицій, уточнено їх класифікацію, а також розроблено облікову модель.
Теорія інвестицій традиційно розглядається економічною наукою як центральна проблема, яка вирішується з мікро- та макроекономічних позицій. Вивчення теоретичних положень вітчизняної та зарубіжної екноміки свідчить про те, що визнання інвестицій у фінансовій теорії та мікроекономічному підході трактується з точки зору обєктів інвестування, в той час як на макроекономічному рівні дана категорія розглядається з позиції вхідних і вихідних ресурсів, залишаючи поза увагою сам процес інвестування (рис.1).
Рис.1. Особливості змісту категорії "інвестиції" в розрізі економічних теорій
Відповідно, обєкт вкладення коштів (капіталу) є основною ознакою, за якою здійснюється поділ інвестицій на форми. Проведений аналіз наукових поглядів щодо напрямів класифікації дав змогу зробити висновок, що за обєктом вкладення інвестиції переважно поділяються на реальні та фінансові, що найбільш точно відображає їх стратегічну спрямованість.
Різноманітність інтерпретацій категорії реальних інвестицій у спеціальній літературі викликає полеміку щодо їх економічного змісту. Результати узагальнення науково-теоретичних підходів вітчизняних і зарубіжних авторів до сутності реальних інвестицій свідчать про те, що більшість учених асоціюють їх із вкладеннями у матеріальні (фізичні) активи, що мають довгостроковий характер.
Дисертаційне дослідження змісту реальних інвестицій дозволяє виділити їх характерні риси і зробити наступні висновки: реальні інвестиції – це вкладення у матеріальні (необоротні, оборотні) й нематеріальні активи, тобто в основний капітал підприємства; їх планування та здійснення супроводжується ризиком і невизначеністю та спрямоване на приріст (збільшення) основного капіталу; засобами реального вкладення можуть бути будь-які цінності (грошові, матеріальні, нематеріальні), що характеризуються, як правило, великими розмірами.
Дисертантом запропоновано визначення реальних інвестицій, як вкладення будь-яких цінностей в основний капітал з метою його приросту чи отримання певного ефекту.
Категорія “реальні інвестиції” застосовується в системі національних рахунків ООН, а основні вимоги до порядку їх оцінки і розкриття у бухгалтерській звітності фірм та компаній регулюються Директивами ЄС та Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Тому виділення реальних інвестицій як окремого обєкта досліджень в обліку інвестиційної діяльності є обґрунтованим не лише з позицій економічного впливу на розвиток країни та конкретного підприємства, але і з огляду на ряд невирішених проблемних питань в галузі реального інвестування.
Поєднуючи у дисертаційному дослідженні мету підпорядкування класифікації реальних інвестицій потребам обліку з напрямами прийняття управлінських рішень і здійснення аналізу інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, автором запропоновано її уточненення, в результаті чого виділено три основні складові: за технологічним характером, інвестиційною стратегією, способом формування грошового потоку.
У дисертаційній роботі доводиться, що облік реальних інвестицій необхідно розглядати у системі. З огляду на те, що системність найбільш повно проявляється у можливості здійснення моделювання, запропоновано модель їх обліку, яка враховує такі методичні аспекти:
перший рівень є входом моделі, на якому відображаються господарські операції та види інвестиційної діяльності, що класифікуються згідно з чинним законодавством та реалізовуються у вигляді первинних документів;
другий рівень відображає власне процес обліку реальних інвестицій, який формує програму спостережень та сприяє подальшому руху інформації у моделі. Бухгалтерський облік реальних інвестицій розглядається як складова загальної системи обліку. Він інформаційно повязаний з іншими ділянками обліку і, насамперед, з обліком капітальних інвестицій; обліком інвестиційних витрат, які, залежно від їх змісту та спрямування, або капіталізуються, або виступають як поточні; обліком джерел фінансування та доходів від реалізації реального інвестування.
Основною ланкою цього рівня є обробка інформації відповідно до поставлених завдань обліку та побудова відповідної облікової політики. Зокрема, основними напрямами обліку реальних інвестицій є: обєктивна оцінка обєктів реального інвестування на підприємстві залежно від напрямів їх надходження та вибуття; своєчасне й повне відображення витрат на будівництво, придбання, виготовлення, створення і на поліпшення обєктів необоротних активів; джерел фінансування інвестицій у реальні активи; визнання і відображення в обліку доходів та фінансових результатів від здійснення інвестиційних операцій.
третій рівень – вихідна інформація, представлена у формі звітності як інформаційна база для проведення аналізу, планування та управління процесом реального інвестування.
Таким чином, у теоретичному аспекті обгрунтовано програму обліку для збору й обробки інформації про реальні інвестиції, за окремими рівнями якої реалізовується методичне відображення досліджуваного об’єкта.
Крім того, в дисертації досліджено особливості та види оцінки реальних інвестицій, що зумовило визначення відповідних базових передумов: інвестиційна діяльність підприємства охоплює різні напрями, які безпосередньо впливають на процедуру оцінки; реальні інвестиції можуть виступати як у формі цілісних або незавершених обєктів, так і у вигляді елементів витрат, які формують первісну вартість інвестицій; існує значна кількість методів оцінки реальних інвестицій, що припускає комплексний підхід до їх вибору.
У другому розділі “Організаційно-методичні засади обліку реальних інвестицій” проаналізовано діючу систему бухгалтерського обліку операцій реального інвестування, джерел його фінансування та стан відображення реальних інвестицій у фінансовій звітності сільськогосподарських підприємств. На основі результатів дослідження визначено проблемні питання у методичних підходах та окреслено шляхи усунення існуючих недоліків.
Серед основних напрямів здійснення реальних інвестицій у сільськогосподарських підприємствах найбільш поширене капітальне будівництво, придбання та виготовлення основних засобів й інших необоротних матеріальних активів, формування основного стада тварин, вирощування багаторічних насаджень, тобто ті з них, які становлять зміст капітальних інвестицій.
Дослідження методичних засад обліку реальних інвестицій дозволили зробити висновок, що інформаційне навантаження синтетичного рахунка 15 “Капітальні інвестиції” у сільськогосподарських підприємствах не повною мірою задовольняє потреби управління в отриманні детальних та об’єктивних даних. Це дозволило обгрунтувати необхідність подальших наукових досліджень у напрямі удосконалення синтетичного та аналітичного обліку реальних інвестицій.
Враховуючи існування проблемних питань, повязаних із визначенням ліквідаційної вартості необоротних активів, у дисертаційній роботі проведено детальний їх розгляд, за результатами якого буде внесено відповідні рекомендації. Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” ліквідаційна вартість є сумою коштів або вартістю інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). Але крім цього визначення в П(С)БО 7 не наведена інформація про методичні аспекти прогнозного визначення ліквідаційної вартості обєктів.
У процесі дослідження було виявлено випадки, коли в сільськогосподарських підприємствах Полтавської області витрати на демонтаж перевищували доходи від ліквідації, тобто ліквідаційна вартість виявлялась відємною величиною; крім того по закінченні експлуатаційного періоду обєкти ліквідовуються або реалізовуються, а наслідки цього процесу значно відрізнялися від очікуваної ліквідаційної вартості. Практичне вирішення даного питання тісно повязане із порядком оцінки обєктів реальних інвестицій, витрат, що формують їх історичну собівартість, а також витрат, які виникають після надходження цих обєктів на підприємство. В кінцевому результаті це впливає на вибір оптимальних амортизаційних строків експлуатації і норм амортизації необоротних активів.
Важливим методичним аспектом обліку реального інвестування є визначення та класифікація джерел його фінансування. На сьогодні найбільшу питому вагу за розмірами і значимістю серед внутрішніх джерел фінансування реальних інвестицій займають амортизація та прибуток підприємств.
Результати проведених досліджень у цьому напрямі дозволили визначити умови, які забезпечують ефективність і дієвість фінансування реальних інвестицій, а саме: відповідність потреб у фінансуванні наявним інвестиційним ресурсам; врахування всіх факторів впливу на процес фінансування; взаємоузгодженість пошуку і використання внутрішніх джерел в обліковій політиці підприємства.
Оптимізація амортизаційних відрахувань передбачає економічне групування обєктів необоротних активів і норм їх амортизації. Дисертантом обгрунтовано доцільність групування в обліку необоротних активів з урахуванням їх функціонального призначення, виду, умов експлуатації та споживчих властивостей. Норми амортизації повинні мати інтервальне значення з метою врахування специфічних особливостей використання окремих обєктів.
Одним із неузгоджених питань обліку є методика капіталізації витрат, пов’язаних із проведенням ремонтів необоротних активів. Згідно з вимогами податкового законодавства не враховуються основні критерії оцінки активів, зокрема ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, і порушуються принципи утворення й використання джерел фінансування. Це означає, що капіталізовані витрати забезпечені лише одним джерелом фінансування – амортизацією, норми якої не передбачають включення первісних витрат на ремонти.
Ці висновки підтверджуються результатами проведених досліджень (табл. 1), згідно з якими виявлено, що підприємство отримує лише 74,2 % фактичного відтворення активу за рахунок амортизаційних відрахувань, що є надто істотною втратою у сфері інвестування. Тому в дисертаційній роботі окреслено загальні підходи щодо удосконалення методики обліку капітальних витрат.
Дослідження методичних положень обліку джерел фінансування реальних інвестицій у сільськогосподарських підприємствах дозволяє прийти до висновку, що одним із напрямів відновлення прибутку є прийняття на законодавчому рівні рішення про повне або часткове звільнення від оподаткування його частини, яка спрямовується на інвестування, що стане дієвим стимулом до посилення інвестиційної активності виробничих підприємств.
Безумовним слід визнати той факт, що підприємство самостійно повинно вирішувати питання про напрями використання чистого (нерозподіленого) прибутку. Витрачання його на фінансування реальних інвестицій не супроводжується зменшенням капіталу, кошти залишаються на підприємстві і лише набувають іншої форми. Виходячи із цього, загальна сума накопиченого капіталу не повинна зменшуватися внаслідок капіталізації прибутку і його використання на цілі розвитку та розширення підприємства. Дане положення є принциповим для розуміння структурних змін у складі власного капіталу.
Таблиця 1
Розрахунок амортизації необоротного активу з урахуванням витрат на ремонт
Показники | Період нарахування амортизації |
Загаль-на сума, грн. | Сума амор-
тизації у первісній вартості з урахуванням витрат на ремонт, %
1-й |
2-й |
3-й |
4-й |
5-й |
6-й |
7-й
Первісна вартість з урахуванням витрат на ремонт, грн. | 10000,0 | 10000,0 | 11422,4 | 11422,4 | 13006,6 | 13006,6 | 14674,9 | - | -
Балансова (залишкова) вартість обєкта на початок року, грн. | 10000,0 | 7600,0 | 7198,4 | 5470,8 | 5742,0 | 4363,9 | 4984,9 | - | -
Вартість витрат на ремонт, грн. | - | - | 1422,4 | - | 1584,2 | - | 1668,3 | 4674,9 | -
Амортизацій-ні відраху-вання з ура-хуванням витрат на ремонт, грн. | 2400,0 | 1824,0 | 1727,6 | 1313,0 | 1378,1 | 1047,3 | 1196,4 | 10886,4 | 74,2
Балансова (залишкова) вартість обєкта на кін.року, грн. | 7600,0 | 5776,0 | 5470,8 | 4157,8 | 4363,9 | 3316,6 | 3788,5 | - | -
При цьому чинна практика формування звітної інформації у частині обліку використання прибутку на фінансування реальних інвестицій суперечить логіці формування і руху статей, які характеризують величину накопиченого капіталу. Відповідно у зовнішнього користувача можуть виникнути проблеми, повязані з отриманням необхідних даних. Враховуючи значення інформації про склад і структуру власного капіталу для аналізу здатності підприємства до самофінансування, автором запропоновано передбачити її розкриття у примітках до фінансової звітності з тим, щоб зовнішні користувачі (в т.ч. інвестори) мали змогу приймати обгрунтовані та ефективні рішення.
Дисертант обгрунтовує і відстоює позицію, що серед існуючих нині фінансових звітів в Україні найбільше інформаційне підґрунтя для оцінки й аналізу реального інвестування сільськогосподарського підприємства мають Баланс і Звіт про фінансові результати. Тому важливим питанням для підприємства як субєкта інвестування є повне і неупереджене відображення всіх етапів у даних формах звітності. Причинами цього, на переконання автора, є наявність двох суттєвих обставин: по-перше, максимальне охоплення і цільове представлення інформації про реальне інвестування є необхідною умовою для інвестиційного самоаналізу підприємства, прийняття ним обґрунтованих інвестиційних рішень з належною оцінкою їх ризикованості й ефективності; по-друге, достовірність інформації Балансу і Звіту про фінансові результати, їх прозорість і доступність для зовнішніх користувачів – це запорука привабливості підприємства як обєкта інвестування.
На підставі результатів дослідження нами зроблено висновок, що не менш важливою формою звітності, яка надає цінну і неупереджену інформацію про хід і результати реального інвестування, є Звіт про рух грошових коштів, основна мета якого – оцінка здатності підприємства генерувати грошові кошти у розмірі і в строки, необхідні для здійснення запланованих витрат. Відповідно, аналіз, проведений на основі інформації Звіту, сприяє ефективному управлінню грошовими потоками, дозволяє підприємству забезпечувати фінансову рівновагу та ритмічність у його діяльності, прискорювати оборот капіталу, знижувати ризик неплатоспроможності, отримувати додатковий прибуток за рахунок ефективного використання тимчасово вільних залишків грошових коштів у складі оборотних активів.
Дослідження методичних засад формування інформації в обліку та фінансовій звітності сільськогосподарських підприємств дозволяє стверджувати, що в цілому вони наблизилися до вимог міжнародних стандартів. Але існує значна кількість питань, які потребують вирішення, зокрема щодо розмежування та відокремленого відображення доходів, витрат і результатів інвестиційної діяльності в обліку та окремих статтях звітності, уточнення змісту деяких складових форм звітності, а також розширення приміток до неї у напрямку підвищення аналітичності інформації про реальні інвестиції.
У третьому розділі “Удосконалення обліку реальних інвестицій як інформаційної бази їх аналізу” обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення бухгалтерського обліку та звітності реальних інвестицій, а також методики їх аналізу на основі грошових потоків, що забезпечить формування сприятливого інформаційного середовища для прийняття управлінських рішень.
Проведені дослідження показали, що загальна система обліку не передбачає чіткого відокремлення інвестиційної діяльності (і, зокрема, реального інвестування) ні в назвах рахунків, ні в методологічному порядку. У зв’язку з цим, внесено пропозиції щодо змін і доповнень до чинного Плану рахунків у напрямах формування витрат, доходів та фінансових результатів інвестиційної діяльності, що значною мірою відповідає економічно виправданій класифікації формування кінцевих фінансових результатів від основних видів діяльності.
Внесено пропозицію щодо удосконалення складу діючого рахунка 15 “Капітальні інвестиції” шляхом виділення субрахунків для відображення окремих видів та обєктів реальних інвестицій, що сприятиме поліпшенню якості контролю за інвестиціями і джерелами їхнього фінансування (рис.2).
Крім того, запропоновано наступні уточнення і доповнення методики формування облікової інформації про інвестиційні процеси:
- в умовах переходу до ринкових відносин земля повинна стати обєктом довгострокових інвестицій, тому витрати на її придбання та поліпшення мають обліковуватися на балансовому рахунку "Капітальні інвестиції" (окремий субрахунок – “Придбання земельних ділянок та обєктів природокористування”) і оприбутковуватися по дебету рахунка 10 з кредиту рахунка 15. У звязку з можливою появою операцій купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, для відображення ділянок на балансі підприємств розроблено "Акт на оприбуткування земельних угідь і обєктів природокористування" та інвентарну картку;
- у складі субрахунку 155 "Формування основного стада" відкрити аналітичні рахунки за напрямами формування основного стада та видами тварин: “Придбання великої рогатої худоби”, “Придбання свиноматок”, “Переведення молодняка свиней в основне стадо”. На окремому аналітичному рахунку слід обліковувати витрати по доставці в господарство тварин, отриманих від інших організацій безкоштовно;
- відкрити окремий субрахунок “Інші капітальні витрати”, на якому обліковувати накладні витрати, зокрема при будівництві господарським способом, які в кінці звітного періоду мають розподілятися між відповідними обєктами пропорційно до прямих витрат на спорудження окремих обєктів. На цей рахунок може бути списана частина управлінських витрат підприємства за умови досягнення їх економії порівняно з кошторисом.
Субрахунки першого порядку | Аналітичні рахунки
151 “Капітальне будівництво “ | За технологічною структурою (інвестиції у створення нових обєктів необоротних активів; інвестиції у реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшень; авансові платежі для фінансування реальних інвестицій) та за окремими об'єктами будівництва (інвентарними об'єктами)
152 “Придбання (виготовлен-ня) основних засобів” | За видами основних засобів, технологічною структурою, окремими інвентарними об'єктами
153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів” | За видами інших матеріальних необоротних активів, технологічною структурою, окремими інвентарними об'єктами
154 “Придбання (створення) нематеріальних активів” | За видами нематеріальних активів, технологічною структурою, окремими інвентарними об'єктами
155 "Формування основного стада" (за видами тварин) |
Придбання дорослих тварин
Переведення молодняка тварин в основне стадо
Витрати по доставці тварин, отриманих безкоштовно
156 “Придбання та поліпшення земельних ділянок і об’єктів природокористування” | Придбання земельних ділянок і об’єктів природокористування
Поліпшення земельних ділянок і об’єктів природокористування
157 “Витрати на закладення і вирощування багаторічних насаджень“ | За видами багаторічних насаджень
158 “Інші капітальні витрати” | Витрати на управління будівництвом
Витрати на спорудження нетитульних об’єктів
Інші капітальні витрати
Рис. 2. Структура уточненого рахунка 15 “Капітальні інвестиції”
Важливим підходом при визначенні первісної вартості обєктів реальних інвестицій є порядок сплати відсотків за кредити (позики), отримані для будівництва, придбання, виготовлення чи створення необоротних активів. Згідно зП(С)БО 7 витрати на сплату подібних сум не включаються до первісної вартості активів, тобто початково не відображаються у складі рахунка 15 і відносяться до витрат звітного періоду.
Дана практика прийнятна в тому випадку, коли плата за користування кредитом не повязана з придбанням необоротних активів, їх монтажем, пробним пуском тощо і не приводить до збільшення корисності даних активів. Якщо ж кредит чи позика використовуються на фінансування конкретних інвестиційних проектів, створення або придбання активів підприємства і повязані з доведенням таких активів до робочого стану, то процентні виплати, за умови їх ідентифікації до початку використання активів, слід капіталізувати. У зв’язку з цим, запропоновано внести відповідні зміни до П(С)БО 7 та Інструкції № 291.
З метою правомірного віднесення до балансової вартості необоротних активів витрат на ремонт у дисертаційній роботі обгрунтовано рекомендації щодо визначення напрямів капіталізації витрат, якими слід доповнити П(С)БО 7, а саме: оновлення частини активу для досягнення значного поліпшення якості продукції, що випускається; впровадження нових виробничих (технологічних) процесів, які значно знижують оцінені первісно операційні витрати; модифікація обєкта з метою подовження строку його корисної експлуатації, включаючи збільшення виробничої потужності і т. д.
Запропоновано надати можливість сільськогосподарським підприємствам використовувати амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів для проведення витрат по їх капітальному ремонту. Ці норми повинні бути встановлені законодавчо в такому розмірі, щоб відшкодувати витрати на капітальний ремонт і придбання нових основних засобів.
При визначенні рівня поточної потреби в інвестиційних ресурсах і готовності підприємства до реалізації окремих інвестиційних проектів потрібно враховувати інфляційні процеси. Як свідчать дані табл. 2, накопичення коштів у розмірі 50-60 % від фактичної ринкової вартості обєкта на момент його заміни відбудеться при щорічному коливанні індексу цін від 4,91 до 1,21 %. Існує зворотна залежність: при підвищенні рівня інфляції питома вага амортизації в загальній вартості об’єкта після індексації помітно знижується. Таким чином, досить часто виникає ситуація, коли 70-80% коштів на технічне переозброєння підприємства повинні формуватися за рахунок прибутку, суми якого не вистачає для оновлення довгострокових активів.
З огдяду на це, запропоновано удосконалити механізм формування амортизаційних відрахувань як джерела інвестиційних коштів шляхом створення амортизаційного фонду, який матиме реальний звязок із процесами відтворення необоротних активів, забезпечить не тільки своєчасне накопичення коштів без відволікання поточних фінансових ресурсів, а й сприятиме ефективному контролю за формуванням та використанням власних джерел сільськогосподарських підприємств. Це захистить амортизаційні відрахування від впливу інфляції за рахунок вкладення коштів, отриманих у складі виручки (в розмірі амортизаційних відрахувань), у короткострокові фінансові інвестиції або на депозитний рахунок в банку, як це існує в зарубіжній практиці (рис. 3).
36 “Розрахунки з покупцями 70 “Доходи від
23 “Виробництво” 42 “Додатковий капітал” та замовниками” реалізації”
35 “Поточні фінансові 313 “Інші рахунки в банку
10 “Основні засоби” інвестиції” в національній валюті”
Рис. 3. Схема відображення в обліку операцій з формування та використання амортизаційного фонду
Таблиця 2
Вплив інфляції на розмір амортизаційних відрахувань
Показники | Рівень інфляції, % | Період експлуатації об’єкта, роки | Загальна
сума амор-тизації за експлуатаційний період,
грн. | Загальна
вартість
об’єкта
після
дооцінок,
грн. | Питома вага амортиза-ції в загальній
вартості об’єкта, %
місячний | річний | 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | 5-й | 6-й | 7-й
Нарахування
амортизації
об’єкта,
грн. | - | - | 150,0 | 127,5 | 108,4 | 92,1 | 78,3 | 66,6 | 56,6 | 679,5 | - | 68,0
Амортизацій-ні відрахуван-ня у перера-хунку до рівня інфляції, грн. | 0,1 | 1,21 | 151,8 | 129,0 | 109,7 | 93,2 | 79,2 | 67,4 | 57,3 | 687,6 | 1087,8 | 63,2
0,2 | 2,43 | 153,6 | 130,6 | 111,0 | 94,3 | 80,2 | 68,2 | 58,0 | 695,9 | 1183,0 | 58,8
0,3 | 3,66 | 155,5 | 132,2 | 112,4 | 95,5 | 81,2 | 69,0 | 58,7 | 704,5 | 1286,1 | 54,8
0,4 | 4,91 | 157,4 | 133,8 | 113,7 | 96,6 | 82,1 | 69,9 | 59,4 | 712,9 | 1398,6 | 51,0
0,5 | 6,17 | 159,3 | 135,4 | 115,1 | 97,8 | 83,1 | 70,7 | 60,1 | 721,5 | 1520,6 | 47,4
0,6 | 7,44 | 161,2 | 137,0 | 116,5 | 99,0 | 84,1 | 71,6 | 60,8 | 730,2 | 1652,6 | 44,2
0,7 | 8,73 | 163,1 | 138,6 | 117,9 | 100,1 | 85,1 | 72,4 | 61,5 | 738,7 | 1796,6 | 41,1
0,8 | 10,03 | 165,0 | 140,3 | 119,3 | 101,3 | 86,2 | 73,3 | 62,3 | 747,7 | 1952,4 | 38,3
0,9 | 11,35 | 167,0 | 142,0 | 120,7 | 102,6 | 87,2 | 74,2 | 63,0 | 756,7 | 2122,4 | 35,7
1,0 | 12,68 | 169,0 | 143,7 | 122,2 | 103,8 | 88,3 | 75,0 | 63,8 | 765,8 | 2306,4 | 33,2
2,0 | 26,82 | 190,2 | 161,7 | 137,5 | 116,8 | 99,3 | 84,5 | 71,8 | 861,8 | 5276,1 | 16,3
3,0 | 42,58 | 213,9 | 181,8 | 154,6 | 131,3 | 111,6 | 95,0 | 80,7 | 968,9 | 11978,7 | 8,1
Механізм формування та використання амортизаційного фонду передбачає, що підприємство може відкрити окремий субрахунок “Амортизаційний фонд” до рахунка 42 “Додатковий капітал”, на якому будуть накопичуватися сума амортизації та отримані відсотки від фінансових чи депозитних вкладів. Зменшення амортизаційного фонду означає його використання на заміну зношених обєктів і відображатиметься по дебету запропонованого субрахунку. При визначенні розміру амортизаційних відрахувань слід керуватися принциповою умовою, яка передбачає, що накопичена за допомогою амортизаційного механізму сума коштів повинна повністю відповідати витратам на відтворення обєктів необоротних активів (за вирахуванням ліквідаційної вартості). Виходячи з цього, величина амортизаційних відрахувань повинна враховувати ставку відсотка по вкладах або, як передбачають міжнародні стандарти обліку, ставку дисконту, що дорівнює вартості капіталу підприємства чи ґрунтується на ній.
Інформаційне забезпечення в нинішніх умовах розглядається як один із необхідних і рівнозначних ресурсів виробничої та інвестиційної інфраструктури. У дисертації обгрунтовано пропозицію уточнення змісту деяких статей форм звітності, зокрема: перейменувати балансову статтю “Незавершене будівництво” на “Незавершені капітальні інвестиції”, оскільки вона формується в розмірі кінцевого сальдо по рахунку 15, на якому обліковуються незакінчені роботи по створенню або
