ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Володимира Гнатюка

МАНЬКО Володимир Миколайович

УДК 378.14: 631.3

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТУПЕНЕВОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-МЕХАНІКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Тернопіль – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному аграрному університеті, Кабінет Міністрів України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

Сидоренко Віктор Костянтинович, Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, завідувач кафедри трудового навчання та креслення.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України

Гончаренко Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, головний науковий співробітник відділу дидактики професійної освіти;

доктор педагогічних наук, професор Коберник Олександр Миколайович, Уманський державний педагогічний університет, декан технолого-педагогічного факультету;

доктор педагогічних наук, професор Романишина Людмила Михайлівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, професор кафедри педагогічної майстерності та освітніх технологій.

Провідна установа: Українська інженерно-педагогічна академія, кафедра педагогіки та методики професійного навчання, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 25 лютого 2005 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої ради Д58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М.Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М.Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

Автореферат розісланий 24 січня 2005 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. В умовах розбудови української держави, глибоких і динамічних перетворень, що відбуваються у всіх сферах нашого суспільства, швидкого розвитку техніки та технологій, суцільної інформатизації та комп’ютеризації, різкої зміни соціальних орієнтирів, ідеалів та переоцінки цінностей здійснюється реформування системи освіти. У вищій школі триває процес переходу на ступеневу систему підготовки фахівців, продовжується розробка та затвердження державних стандартів вищої освіти, використання новітніх інформаційних технологій. Про необхідність підвищення професійного та загальнокультурного рівня випускників наголошується у Законах України "Про освіту", „Про вищу освіту” (2002 р.), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти; формування національних та загальнолюдських цінностей; постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя; інтеграція вітчизняної освіти в європейський та світовий освітній простір.

Одним із пріоритетів економічного розвитку нашої держави є реформування агропромислового комплексу. Аграрний сектор є життєво важливою сферою матеріального забезпечення і соціального розвитку суспільства. Він характеризується специфічними умовами праці, наявністю різноманітних форм власності. Перспективи розвитку цього сектору відповідно до вимог сучасної ринкової економіки залежать від рівня технологічної, технічної та економічної підготовки фахівців, які будуть здійснювати реалізацію стратегічних напрямів аграрної політики, передбачених положеннями Указу Президента України №1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” (1999 р.).

Реформування аграрної освіти актуалізується і в зв’язку з інтеграцією вітчизняної освіти в Європейський освітній простір. У вищих аграрних навчальних закладах запроваджується ступенева система підготовки кадрів, на основі якої здійснюється навчання фахівців відповідних професійних напрямів і спеціальностей за кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст і магістр.

Результати аналізу діяльності на виробництві студентів-практикантів і випускників факультетів механізації сільського господарства свідчать, що вони володіють знаннями сучасної техніки і передової технології, наукової організації праці, економіки і управління, проте недостатньо підготовлені до реальної практичної діяльності. Молоді спеціалісти не готові до раціонального планування і організації технологічних процесів, аналізу виробничих ситуацій і прийняття ефективних рішень, не володіють в достатній мірі творчим підходом до вирішення традиційних професійних завдань, не мають досвіду встановлення ділових стосунків і відповідно не можуть забезпечити плідну роботу та взаємодію між членами трудового колективу. Все це ускладнює процес їх адаптації на виробництві, загострює проблеми професійного і соціального становлення особистості.

Науковці та педагоги-практики постійно докладають зусиль для вирішення зазначених проблем. Цьому присвячено наукові праці з аналізу наявних педагогічних систем, дослідження різних аспектів їх удосконалення з метою підвищення якості підготовки фахівців.

Розробляючи концепцію дослідження, ми звернулися до праць учених багатьох галузей науки, що охоплюють та обґрунтовують різні аспекти обраної нами проблеми за такими напрямами:

- теоретико-методологічні проблеми неперервної професійної освіти (А.Алексюк, Й.Гушулей, А.Лігоцький, Н.Ничкало, С.Сисоєва, Г.Терещук);

- концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців (С.Гончаренко, Г.Гребенюк, Р.Гуревич, О.Коваленко, Е.Лузік, Л.Романишина, Л.Хомич, Б.Шиян);

- проектування педагогічних систем (Н.Кузьміна, О.Коберник, І.Прокопенко, В.Сидоренко);

- формування пізнавальної діяльності, активізація і мотивація навчання (О.Гребенюк, А.Дьомін, В.Козаков, О.Леонтьєв, В.Лозова, С.Рубінштейн, Г.Щукіна);

- теорії проблемного навчання (В.Вергасов, А.Дьомін, Т.Кудрявцев, І.Лернер, О.Матюшкін, М.Махмутов, В.Оконь).

Теоретико-методологічним проблемам фахової діяльності інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва присвячено праці Ю.Нагірного. Ним обґрунтовано принципи побудови ієрархії систем діяльності, встановлено основні складові простору професійної діяльності інженерів-механіків та умов прийняття інженерних рішень, показано шляхи втілення діяльнісного підходу у змісті навчання фахівців аграрного виробництва.

Проте, не зважаючи на вказані праці, проблему професійної підготовки майбутніх інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва у вищих навчальних закладах недостатньо досліджено як в теоретико-методологічному, так і в практичному аспектах. Поза увагою дослідників залишилися наукове обґрунтування розмежування освітньо-кваліфікаційних рівнів та психолого-педагогічні аспекти ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства, концептуальні ідеї щодо особистісно-орієнтованого підходу до професійної підготовки, застосування нових інформаційних технологій навчання. Крім того, необхідно зазначити, що відсутні дослідження, в яких науково обґрунтовано педагогічну систему ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства.

Отже, у вищій аграрній освіті має місце низка суперечностей, зокрема:

·

·

·

·

·

Таким чином, наявність вище названих суперечностей і необхідність науково-методичного забезпечення професійного ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства в умовах зростаючих вимог суспільства до кваліфікації спеціалістів та недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів даної проблеми зумовили вибір теми дослідження: “Теоретичні та методичні основи ступеневого навчання майбутніх інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва”.

Зв'язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідних тем кафедри педагогіки Національного аграрного університету "Психолого-педагогічні основи розвитку продуктивної навчально-пізнавальної діяльності студентів та умови їх реалізації викладачами аграрного вузу" (РК № 0197U01119) і "Розробка та впровадження у навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти інноваційних педагогічних технологій" ( РК № 010U003740).

Тема дослідження спрямована на виконання наказів Міністерства освіти України „Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою” ( № 285 від 31.07.98 р.), „Про введення в дію „Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)” та про нормативне і навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою” (№ 86 від 04.03.98 р.). Автор є одним із розробників стандартів освіти за спеціальністю „Механізація сільського господарства”.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національного аграрного університету 23 квітня 1997 р., протокол № 7 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 26 жовтня 2000 р., протокол № 7.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх фахівців з механізації сільського господарства у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження – теоретико-методичне забезпечення ступеневого навчання майбутніх інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва у вищих аграрних навчальних закладах.

Мета дослiдження – на основі з’ясованих теоретичних і методичних основ розробити педагогічну систему ступеневого навчання майбутніх фахівців з механізації сільського господарства та технологію її реалізації.

Концепцiя дослiдження грунтується на таких положеннях.

Професійна підготовка майбутніх фахівців з механізації сільського господарства у вищих навчальних закладах потребує врахування історико-педагогічних аспектів зародження, становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців з механізації сільського господарства у ХХ столітті, з’ясування перспективних напрямів модернізації професійної підготовки відповідно до вітчизняних та світових стандартів, тенденції інтеграції у європейський (Болонська угода) та світовий освітній простір.

Розробка теоретико-методологічних засад професійного ступеневого навчання має здійснюватися на основі діяльнісного підходу та ієрархічної структури виробничої діяльності фахівців з механізації сільського господарства; побудови моделі системи ступеневого навчання з урахуванням соціально-економічних, теоретичних та практичних факторів; професійних вимог виробничої діяльності фахівців техніко-технологічного спрямування; орієнтуватися на високий професіоналізм, конкурентоспроможність фахівців на ринку праці, творче застосування знань і вмінь, їх гнучкість і мобільність у розв’язанні як типових, так і творчих виробничих завдань.

Ефективне професійне ступеневе навчання фахівців з механізації сільського господарства може забезпечити педагогічна система, яка передбачає формування творчого потенціалу, рефлексії власної діяльності, здатності особи до неперервного саморозвитку на основі об’єктивних законів суспільства і природи, техніки і технологій з урахуванням екологічного та морального імперативів, гармонійного розвитку освіти, виробництва, суспільства і природи. Ступенева система навчання фахівців має будуватися на основі принципів композиційного проектування, системності, функціональності і ускладнення професійних функцій, згідно з якими ускладнення функцій відбувається по мірі зростання рівня цілей, масштабів технологічних систем діяльності, невизначеності ситуацій, а також часової віддаленості прояву результатів діяльності. Це означає, що фахівець певного освітньо-кваліфікаційного рівня здатний виконувати функції свого і нижчих рівнів, але не здатний виконувати функції вищих рівнів діяльності.

Особистісно-орієнтований підхід до професійної підготовки майбутніх фахівців з механізації сільського господарства у вищих навчальних закладах реалізується як науково обґрунтована система формування і розвитку особистості майбутнього фахівця в умовах організації особистісно-розвивальної моделі навчального процесу. Педагогічні технології мають створювати умови для розвитку пізнавальної активності, інтелекту, максимальної реалізації особистих здібностей студентів, встановлення гуманістично спрямованих суб’єкт - суб’єктних стосунків між викладачем і студентами.

Це забезпечується відповідними педагогічними умовами, зокрема: використання проблемного навчання на основі інтегруючого поняття та відповідного зорового посилювача; комплексне застосування проблемних виробничо-технічних завдань та методів імітації майбутньої виробничої діяльності; використання сучасних методів проектування технологічних процесів і нових конструктивно-функціональних схем машин; широкого використання комп’ютерних засобів навчання; цілеспрямоване формування професійно-пізнавальних інтересів майбутніх інженерів; створення атмосфери стенічного емоційного стану, що позитивно і суттєво впливає на діяльність понятійно-логічної і образної сфер мислення.

Оцінювання ефективності професійного ступеневого навчання майбутніх фахівців з механізації сільського господарства повинно мати системний характер, передбачати досягнення цілей, що збігаються із загальними цілями особистісно-розвивального підходу, здійснюватися на основі використання сучасних комп’ютерних технологій та засобів діагностики.

Загальна гiпотеза базується на тому, що професійне ступеневе навчання майбутніх інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва у вищих аграрних навчальних закладах стає ефективнішим за умови впровадження у навчально-виховний процес педагогічної системи, яка:

· побудована на теоретичних засадах, що враховують історико-педагогічні аспекти зародження, становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців з механізації сільського господарства; перспективні напрями модернізації відповідно до світових стандартів; тенденції інтеграції у європейський та світовий освітні простори;

· структурно і функціонально передбачає поетапну реалізацію цілей ступеневої підготовки через діагностику, оцінювання та управління процесом навчання студентів;

· на основі особистісно-розвивального підходу забезпечує формування творчого потенціалу, рефлексії власної діяльності, задоволення і стимулювання індивідуальних освітніх потреб з опорою на прагнення особистості майбутнього інженера-механіка сільськогосподарського виробництва до професійного самовизначення та самореалізації упродовж життя.

Вiдповiдно до об'єкта, пpедмета, мети, концепції й гіпотези були поставленi такi дослiдницькi завдання:

1. Виявити і охарактеризувати особливості становлення і розвитку системи підготовки інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва в Україні.

2. Розробити модель системи професійної діяльності фахівців з механізації сільського господарства, виявити характерні види виробничої діяльності та обґрунтувати на їх основі відповідні освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки.

3. На основі визначених теоретичних засад обґрунтувати концепцію та побудувати модель педагогічної системи ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства у вищому аграрному навчальному закладі.

4. Дослідити можливості використання педагогічних технологій реалізації особистісно-розвивального підходу як засобу формування продуктивної професійно-пізнавальної діяльності студентів.

5. Перевірити у процесі ступеневого експериментального навчання ефективність запропонованої педагогічної системи та розроблених методичних рекомендацій.

6. Розробити складові нормативного (освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми, засоби діагностики) та навчально-методичного (програми, підручники, посібники тощо) забезпечення ступеневої підготовки фахівців з механізації сільського господарства.

Методологічною основою дослідження є загальновизнані принципи наукового пізнання, концептуальні положення психології та педагогіки щодо провідної ролі діяльності у формуванні особистості, єдність свідомості і активності суб’єкта в процесі навчання, детермінантної ролі провідної діяльності у формуванні особистісних новоутворень, принципів професійної спрямованості.

Дослідження базується на положеннях філософії гуманізму, відповідно до яких найвищою цінністю в суспільстві є людина; принципах системного, структурно-функціонального та прогностичного підходів до побудови педагогічної системи ступеневого навчання фахівців техніко-технологічного спрямування як системи відкритої, здатної до самоорганізації та саморозвитку; положенні про роль неперервної освіти у формуванні професіоналізму особистості; концептуальних положеннях щодо цілісності й наступності змісту ступеневої підготовки майбутніх фахівців з механізації сільського господарства; концепції особистісно-розвивального підходу до підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах.

Єдність усіх цих підходів забезпечує адекватне вирішення завдань дослідження та досягнення його мети.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення праць з проблем: неперервної професійної освіти (С.Гончаренко, Р.Гуревич, А.Лігоцький, Н.Ничкало, С.Сисоєва); теоретичні засади професійної підготовки і трудового навчання (А.Вербицький, О.Коваленко, В.Сидоренко, Г.Терещук); теорії і практики особистісно-орієнтованої освіти та нових інформаційних технологій (М.Жалдак, Ю.Машбиць, С.Подмазін, В.Сєріков, І.Якиманська).

У ході дослідження враховувалися положення Національної доктрини розвитку освіти, Закону України “Про вищу освіту”, Постанов Кабінету Міністрів “Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”, “Про розроблення державних стандартів вищої освіти”, правова база Болонського процесу та ЄС, Програма розвитку аграрної освіти на період до 2010 р., а також ряд інших нормативних документів міністерств та відомств.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів, адекватних досліджуваному феномену, зокрема:

·

·

Експериментальна база дослідження. Основною базою дослiдно-експеpиментальної pоботи був Нацiональний агpаpний унiвеpситет, де пpотягом 1991-2003 pp. пpоводилася експеpиментальна pобота, перевірялись запропоновані елементи системи ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства. Учасниками експериментів були студенти Сумського державного аграрного університету, Державної агроекологічної академії України (м. Житомир), Ніжинського та Бережанського агротехнічних інститутів. Всього різними видами дослідження було охоплено близько 2000 студентів, слухачів, викладачів вищих аграрних навчальних закладів, науковців та фахівців з механізації сільськогосподарського виробництва.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1991-2003 рр. і охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку:

Перший етап (1991-1995 рр.) – аналітико-констатуючий. Здійснено аналіз педагогічної, психологічної та філософської літератури; вивчено вітчизняний та зарубіжний досвід підготовки інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва; створено модель системи професійної діяльності фахівців з механізації сільського господарства; сформульовано базові теоретичні положення.

Другий етап (1996-1997 рр.) – аналітико-пошуковий. Визначено мету, гіпотезу, завдання дослідження; проведено теоретичне обґрунтування принципів, факторів, педагогічних умов ступеневого навчання; створено модель педагогічної системи ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства; виконано констатуючі дослідження, розроблено програму і методику пошукового та перетворювального експериментів.

Третій етап (1997-2001 рр.) – формуючий. Здійснено експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження; апробовано педагогічну систему ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства; розроблено та експериментально перевірено програми навчальних дисциплін з механізації тваринництва, розроблено державні стандарти вищої освіти за спеціальністю „Механізація сільського господарства”.

Четвертий етап (2001-2003 рр.) – завершально-узагальнюючий. Здійснено обробку і систематизацію даних, їх узагальнення; сформульовано висновки і рекомендації, визначено подальші перспективи дослідження; проведено заходи щодо впровадження одержаних результатів в навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше створено науково обґрунтовану концепцію підготовки фахівців з механізації сільського господарства в умовах ступеневого навчання студентів як теоретичну основу підвищення ефективності навчання у вищих аграрних закладах освіти; вперше обґрунтовано педагогічну систему ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства, яка забезпечує цілеспрямоване управління процесом навчання у вищих аграрних закладах освіти і реалізується через: діагностику та розвиток професійно-пізнавальних умінь та навичок студентів; відбір та структурування змісту навчального матеріалу відповідно до принципу ускладнення професійних функцій фахівців та пізнавальних можливостей студентів; цілеспрямоване формування професійно-пізнавальних інтересів; потреби та мотиви учіння; емоційну регуляцію професійно-пізнавальної діяльності студентів; визначено дидактичні умови формування професійно-пізнавальних інтересів студентів під час вивчення спеціальних технічних дисциплін (наукове обґрунтування змісту навчання відповідно до принципу ускладнення професійних функцій фахівців; забезпечення певного рівня складності змісту спеціальної дисципліни від наявної підготовки студентів; високий науковий і методичний рівні викладання і організації навчального процесу; оснащення навчального процесу технічними і дидактичними засобами навчання з метою забезпечення продуктивної професійно-пізнавальної діяльності студентів; створення підґрунтя позитивного ставлення студентів до предмету і процесу навчання, до активної розумової діяльності) та показані шляхи їх реалізації у навчальному процесі; дістали подальшого розвитку основні напрями реалізації особистісно-розвивального підходу до професійної підготовки фахівців з механізації сільського господарства у вищих аграрних навчальних закладах, зокрема: впровадження особистісно-розвивальних та новітніх інформаційних технологій навчання студентів; комплексне застосування проблемних виробничо-технічних завдань та методів імітації майбутньої виробничої діяльності; сучасних методів проектування технологічних процесів і нових конструктивно-функціональних схем машин.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

обґрунтовано принципи професійного ступеневого навчання студентів-аграрників техніко-технологічного спрямування (композиційного проектування, системності, ускладнення професійних функцій, функціональності, прогностично-випереджувальної фахової підготовки, безперервності, варіативності, концентричності подання навчального матеріалу), які можуть слугувати основою побудови педагогічної системи підготовки фахівців у закладах освіти інших типів, зокрема професійно-технічних; структура і зміст моделі системи професійної діяльності фахівців з механізації сільського господарства та концептуальної моделі формування освітньо-кваліфікаційних рівнів, які відповідні виробничим функціям фахівців, мають загальний характер, що дозволяє адаптувати їх до інших інженерних спеціальностей і освітньо-кваліфікаційних рівнів; теоретично обґрунтовано методологічні підходи до розробки змісту професійного навчання за схемою: виробнича функція – типове завдання діяльності – перелік необхідних професійних умінь – змістові модулі – блоки змістових модулів – навчальні дисципліни та визначено засоби його реалізації у навчальному процесі; уточнено критерії структурування навчального матеріалу спеціальних дисциплін техніко-технологічного спрямування, в основу яких покладено логіку розвитку відповідної галузі техніки чи виробництва.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблено та обґрунтовано навчально-методичний комплекс спеціальних дисциплін для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, зокрема:

- базові навчальні програми із чотирьох спеціальних дисциплін циклу “Механізація тваринництва” для підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів за спеціальністю “Механізація сільського господарства”;

- підручники “Механізація виробництва продукції тваринництва” і “Машиновикористання у тваринництві”, посібники “Практикум з механізації виробництва продукції тваринництва” і “Проектування механізованих технологічних процесів тваринницьких підприємств” із спеціальних дисциплін для студентів та викладачів вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації;

- дві навчальні програми “Теорія і методика навчання інженерних дисциплін” та „Методика контролю знань” для підготовки спеціалістів та магістрів з механізації сільського господарства для спеціалізації „Професійне навчання”;

- навчальний посібник “Зміст і процес підготовки фахівців з механізації сільського господарства” та навчально-методичний посібник “Розробка ділових ігор з курсу “Механізація тваринництва”;

- комплекти методичних вказівок до виконання лабораторних робіт з дисциплін “Машини та обладнання для тваринництва”, “Машиновикористання у тваринництві”, “Проектування технологічних процесів тваринницьких підприємств”, „Монтаж і пусконалагодження фермської техніки”.

Крім того, автор брав участь у розробці освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм з напряму „Механізація та електрифікація сільського господарства” для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст та магістр за спеціальністю „Механізація сільського господарства”.

Вказані розробки впроваджено в навчально-виховний процес факультетів механізації сільського господарства та педагогіки і підвищення кваліфікації Національного аграрного університету (довідка № 0947 від 11.06.2001 р.), Сумського державного аграрного університету (довідка № 213 від 9.02.2001 р.), Житомирської агроекологічної академії (довідка № 126 від 18.04.2001 р.), Бережанського (довідка № 57 від 21.03.2001 р.) та Ніжинського (довідка № 106 від 28.03. 2001 р.) агротехнічних інститутів.

Особистий внесок здобувача. Одержані автором наукові результати є самостійним внеском у розробку проблеми ступеневого навчання студентів-аграрників. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій, не використовувалися у матеріалах дисертації. У спільно написаній монографії В.Іщенку належить матеріал, що стосується ретроспективного аналізу проблемного навчання. В 12 наукових статтях, які були написані у співавторстві (Л.Воронець, Н.Гомеля, А.Дьомін, О.Заболотько, Г.Клімов, П.Лузан, Т.Осіпова, І.Ревенко), особистим внеском автора є теоретичний аналіз процесу підготовки фахівців з механізації сільського господарства, весь теоретичний матеріал, який стосується обґрунтування принципів, засобів, психолого-педагогічних факторів та умов ступеневого навчання студентів вищих аграрних закладів освіти. При написанні у співавторстві (І.Бендера, В.Бутко, М.Брагінець, Г.Водяницький, О.Дацишин, А.Есаулов, В.Ільїн, Т.Іщенко, В.Комков, В.Кравчук, Г.Кукта, П.Лузан, Є.Мозоленко, О.Пилипенко, Г.Подпрятов, І.Ревенко, П.Решетник, В.Роговий, В.Сиротюк, О.Скляр, М.Чос, Б.Шабельник, А.Шостак) 2 підручників, 4 посібників та 6 програм навчальних дисциплін для підготовки фахівців з механізації сільського господарства у вищих аграрних навчальних закладах III-IV рівнів акредитації автору належить матеріал про методичні засади підготовки фахівців з механізації сільського господарства, обґрунтування структури та послідовності вивчення навчальних дисциплін, розробка методики підготовки та проведення педагогічних ігор, лабораторно-практичних занять, самостійної роботи студентів.

Вipогiднiсть здобутих результатів забезпечена застосуванням комплексу методiв, адекватних пpедмету, метi та завданням дослiдження, тpивалим терміном (1991-2003 pp.) дослiдно-експеpиментальної pоботи; об’єктивним аналізом здобутих результатів; зiставленням статистично значущих pезультатiв експеpиментiв з масовим педагогiчним досвiдом, науково обгрунтованими даними; винесенням pезультатiв дослiдження на pозгляд педагогiчного загалу, а також позитивними наслідками їх впровадження.

На захист виноситься:

1.

2.

3.

4.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження на різних етапах обговорювалися на: міжнародних науково-практичних конференціях “Активні методи навчання у сільськогосподарських вузах” (Київ, 1991 р.), “Система освіти як динамічне явище. Нові технології у викладанні в Європі і Україні” (Біла Церква, 2000 р.), “Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства” (Київ, 2000 р.), „Сучасні проблеми землеробської механіки” (Вінниця, 2004 р.), республіканській науково-методичній конференції “Активізація форм і методів навчального процесу” (Київ, 1994 р.), Першій Всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених у реформуванні аграрного сектору економіки України” (Київ, 2001 р.), науково-практичній конференції „Проблеми практичної підготовки студентів в аграрних вищих навчальних закладах” (Полтава, 2003 р.), XVIII Міжнародному семінарі “Ігрові методи в освіті і наукових дослідженнях” (Київ, 1991 р.), засіданнях науково-методичного семінару “Удосконалення вищої сільськогосподарської освіти” (Київ, 1990-1993 рр.), семінарі завідувачів кафедр механізації тваринництва сільськогосподарських вузів України (Київ, 2000 р.), звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультетів механізації сільського господарства та педагогіки і підвищення кваліфікації Національного аграрного університету (1993-2004 рр.).

Результати дослідження були апробовані в процесі читання лекцій, проведення лабораторних і практичних робіт, керівництва курсовими і дипломними проектами студентів з циклу дисциплін механізації тваринництва для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст та магістр.

Кандидатська дисертація на тему “Удосконалення процесу подрібнення коренебульбоплодів і обґрунтування параметрів робочих органів подрібнювача” захищена у 1988 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використано.

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 61 друкованій праці, зокрема у 2 монографіях (16 та 22 авт. аркушів), 6 підручниках та навчальних посібниках (4 з яких визнано як провідні фахові видання, лист ВАК № 06-76-06 від 29.06.2000 р.), 31 статті у провідних фахових наукових виданнях (з них 20 одноосібних), 6 навчальних програмах, 40 виданнях “Методичних вказівок” до виконання лабораторних та практичних робіт, 14 статтях і тезах у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація включає вступ, п’ять розділів, висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел, додатки. Основний текст дисертації викладений на 382 сторінках. Робота ілюстрована 35 таблицями та 13 рисунками, що займають 15 с. Список літератури має 538 найменувань, з них 28 - іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його мету, об’єкт, предмет, викладено основні положення концепції дослідження, його гіпотезу, завдання, методологічну і теоретичну основу роботи, подано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження для перевірки гіпотези та вирішення поставлених завдань, розкрито наукову новизну, практичну значущість, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження у навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти, визначено особистий внесок здобувача наукового ступеня.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства” висвітлено теоретико-методологічні основи навчання майбутніх інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва, досліджено функції наступності в системі ступеневої професійної освіти та показано особливості реалізації ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства на основі виробничої ієрархії систем діяльності, обґрунтовано концепцію та педагогічну систему їх підготовки.

Система ступеневої професійної освіти – це складна організаційна структура, яка формує та розвиває особистість фахівця в умовах загальноосвітньої та професійно-технічної шкіл, вищих навчальних закладів. Актуальною проблемою є наукове обґрунтування ступеневого навчання фахівців, яке відповідало б практичним запитам сільського господарства. З цією метою на основі виробничої ієрархії систем діяльності фахівців з механізації сільського господарства, об’єктивних механізмів розвитку та функціональних потреб побудовано модель структури аграрної освіти та формування освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Для здобуття ступеня бакалавра з механізації сільського господарства необхідна чотирирічна підготовка на базі повної загальної середньої освіти, а молодшого спеціаліста – трирічна. Враховуючи це, із двох перших рівнів “молодший спеціаліст” та “бакалавр” доцільно залишити один. Ми вважаємо, що це повинен бути ступінь “бакалавра”, який має більш високий освітній рівень порівняно зі ступенем “молодшого спеціаліста” і є основою базової вищої освіти. Це підтверджує також і розроблена модель системи професійної діяльності фахівців з механізації сільського господарства та детальний аналіз виробничих функцій (типових, творчих, виконавських), типових задач діяльності і професійних умінь фахівців на виробництві. Випускники з дипломом бакалавра з механізації сільського господарства з успіхом можуть виконувати конкретні завдання середньої ланки виробництва (фермери, керівники та фахівці тих чи інших сфер виробництва і сервісу, колективних господарств і т.п.).

Приєднання України до Європейської вищої освіти (Болонська угода) передбачає запровадження двоциклового навчання, причому другий цикл завершується отриманням ступеня магістра. У зв’язку з цим освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста має бути ліквідованим, а його виробничі функції може виконувати магістр з механізації сільського господарства професійного спрямування.

Рівень магістра з механізації сільського господарства можуть одержати найбільш талановиті випускники, які успішно завершили підготовку і отримали диплом бакалавра (спеціаліста) з механізації сільського господарства. Спеціалізована підготовка магістра з механізації сільського господарства включає в себе півторарічну освітньо-професійну програму. Цільову підготовку магістрів доцільно здійснювати за такими напрямками: професійний, науково-дослідницький та професійно-педагогічний.

Аналіз системи ступеневої освіти, як особливого педагогічного об’єкта, дозволив виявити найбільш загальні її характеристики. Ця система дискретна, багатокомпонентна, багатофакторна і багатоаспектна, а з погляду педагогічної доцільності єдина, завершена і цілісна. Закономірність вирішення протиріччя між дискретним характером навчання на кожному ступені і необхідністю забезпечення цілісності педагогічного процесу та його результатів і є основою змісту і суті поняття “наступність”. Головна мета наступності – забезпечення планових переходів між окремими ланками і компонентами ступеневого навчально-виховного процесу, що гарантує синтез, систематичність знань, умінь та навичок і, в кінцевому підсумку, підвищення якості підготовки фахівців з механізації сільського господарства.

Поняття наступності розглядається в різних аспектах: становленні особистості фахівців; змісті, методах, формах та засобах навчання; формуванні наукових та техніко-технологічних понять, професійно-пізнавальних інтересів.

В першому розділі дисертації розроблено також концепцію підготовки фахівців з механізації сільського господарства. В основу концепції підготовки фахівців покладені сучасні нові підходи до системи професійного навчання, головними чинниками яких є соціально-економічні, теоретичні та практичні. Система ступеневої підготовки фахівців ґрунтується як на загальнодидактичних, так і на специфічних принципах навчання: композиційного проектування, системності, функціональності, ускладнення професійних функцій, прогностично-випереджувальної фахової підготовки. Кінцевим результатом функціонування системи підготовки є формування професійної компетентності майбутнього інженера-механіка сільськогосподарського виробництва.

Запропонована на основі концепції педагогічна система має багатокомпонентну структуру і включає такі підсистеми (рис.1):

Рис. 1. Модель системи ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства

(ОКР – освітньо-кваліфікаційні рівні)

цілі підготовки фахівців з механізації сільського господарства для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня, досягнення яких різнобічно обґрунтовується положеннями наукової концепції;

сучасне науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст та магістр, яким керується викладач у своїй діяльності: освітньо-професійна програма підготовки фахівця з механізації сільського господарства, навчальний план, навчально-методичні комплекси дисциплін та засоби діагностики результатів;

педагогічні фактори та умови ефективного ступеневого навчання, де розкриваються можливості змісту освіти та навчання, мотивації навчально-пізнавальної діяльності, цілеспрямованого формування професійно-пізнавальних інтересів, емоційної регуляції навчально-пізнавальної діяльності, проблемних та особистісно-розвивальних технологій навчання;

результати навчально-виховного процесу (набуті знання, сформовані якості, уміння та навички);

діагностику, оцінювання та управління процесом підготовки майбутніх фахівців з механізації сільського господарства. Ця підсистема вирішує важливі завдання, зокрема: дослідження рівня сформованості особистості майбутнього фахівця, набутого ним первинного досвіду професійної діяльності; оцінювання як результатів системи підготовки, так і адекватності використаних засобів; прогнозування розвитку особистості студентів у навчанні; управління процесом навчання через забезпечення відповідних педагогічних умов, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів;

систему фахової діяльності, де випускники використовують набуті знання, уміння та навички, удосконалюють свої професійні якості. Ця система опосередковано впливатиме через соціальне замовлення, вимоги виробництва до фахівця, які відображені в освітньо-кваліфікаційній характеристиці, на цілі ступеневого навчання фахівців у вищих аграрних навчальних закладах.

Розроблена педагогiчна система ступеневого навчання фахівців з механізації сільського господарства є динамiчною стpуктуpою, системотвірним компонентом якої виступає педагогiчна дiяльнiсть, тому що: а) педагогiчна дiяльнiсть об'єднує зусилля викладачiв i студентiв у виpiшеннi завдань пpофесiйної пiдготовки фахівців; б) вона оpганiзовується на навчальних заняттях, в пеpiод проходження навчально-виробничих пpактик i є складовою частиною подальшої більш широкої системи пpофесiйної дiяльностi фахівця; в) педагогiчна дiяльнiсть pеалiзується також через виховні впливи у piзних соцiальних об'єднаннях: студентська гpупа, пiдгpупи для виконання окремих завдань, гуpтки для проведення науково-дослідної pоботи, занять самодiяльнiстю, споpтом тощо.

У другому розділі - “Науково-методичне обґрунтування змісту ступеневої підготовки фахівців з механізації сільського господарства” – викладено результати ретроспективного аналізу становлення і розвитку системи підготовки інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва, розроблено модель системи професійної діяльності фахівців з механізації сільського господарства, зміст та структуру ступеневого навчання для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст, магістр з механізації сільського господарства взагалі та на прикладі спеціальних дисциплін з механізації тваринництва зокрема.

У розділі виявлено основні періоди становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва, охарактеризовано навчальні плани підготовки фахівців та проаналізовано сучасні проблеми її подальшого розвитку.

Модель системи діяльності фахівця – це впорядкована сукупність професійних цілей, функцій, засобів і якостей фахівця, що необхідна і достатня для ефективної діяльності відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня, а також потреб функціонування і розвитку окресленої виробничої сфери.

Модель може бути описана такими множинами

МДФ = <Д, П, Ц, Од, Ф, І>,

де Д – загальні дані щодо освітньо-кваліфікаційного рівня і сфери діяльності фахівця; П – область і множина видів професійної діяльності фахівця; Ц – мотиваційно-ціннісна сфера особистості; Од – засоби і об’єкти професійної діяльності фахівця; Ф – узагальнені професійні функції фахівця; І – інструментальна сфера особистості.

У дисертаційній роботі охарактеризовано мотиваційно-ціннісну та інструментальну сфери особистості фахівця, основні функції, задачі, засоби і характер умов професійної діяльності, значну увагу приділено розкриттю механізмів формування творчого потенціалу фахівця. З урахуванням розглянутих вище складових побудовано модель системи професійної діяльності фахівців з механізації сільського господарства, що представлена на рис. 2.

Для визначення змісту освіти фахівців з механізації сільського господарства для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст та магістр потрібно володіти інформацією про професійне призначення, сферу використання і характер діяльності кожного з фахівців. Сфера використання і характерні види діяльності фахівців встановлюються згідно із державними та виробничими замовленнями, що складаються за прогнозами потреб.

На підставі аналізу процедур діяльності фахівця з механізації сільського господарства на первинних посадах ми визначили виробничі функції. Під виробничою функцією розуміємо сукупність обов’язків, що виконує фахівець відповідно до займаної посади і які визначаються посадовою інструкцією. Всі виробничі функції поділено на такі види: проектувальна, організаційна, управлінська, виконавська, технічна. Кожна функція передбачає виконання певної кількості типових завдань діяльності. Визначено систему знань, які потрібні для формування професійних умінь. Причому дану систему знань у вигляді упорядкованого набору навчальної інформації згруповано у змістові модулі. Об’єднання спорідненої групи змістових модулів дозволило сформувати систему навчальних дисциплін та практик.

Розроблена методика забезпечила можливість визначити зміст освіти фахівців з механізації сільського господарства для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст та магістр. Одержані результати реалізовано при розробці освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки бакалавра, спеціаліста та магістра з механізації сільського господарства.

На прикладі циклу дисциплін з механізації тваринництва також використано запропонований вище підхід до формування змісту освіти. Названий цикл дисциплін формує професійні вміння та навички фахівців з механізації сільського господарства для освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст та магістр на основі визначених нами типових завдань діяльності та виробничих функцій і складається з курсів “Машини та обладнання для тваринництва”, “Машиновикористання у тваринництві”, “Проектування та моделювання технологічних процесів тваринницьких підприємств”, „Механізація технологічних процесів”. Типові навчальні програми цих дисциплін розроблено здобувачем у співавторстві і мають прикладне значення для фахової підготовки майбутніх інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва. Слід також відзначити, що теоретично обґрунтовані положення були покладені автором в основу розробки двох навчальних програм „Теорія та методика навчання інженерних дисциплін” і „Методика контролю знань”, які включено до навчального плану підготовки спеціалістів та магістрів з механізації сільського господарства для спеціалізації „Професійне навчання”.

У третьому розділі “Психолого-педагогічні аспекти навчання інженерів-механіків” розглянуто питання підготовки студентів до оволодіння новими знаннями, обґрунтовано педагогічні умови впливу мотивації учіння, цілеспрямованого формування професійно-пізнавальних інтересів та емоційної регуляції, як факторів продуктивної професійно-пізнавальної діяльності студентів, на ефективність засвоєння ними фахових знань, умінь та навичок.

Навчальну діяльність, спрямовану на оволодіння певною професією, ми називаємо професійно-пізнавальною діяльністю. Професійно-пізнавальна діяльність студентів має розвивальний, продуктивний характер. Це означає, що під час професійно-пізнавальної діяльності здійснюється процес формування знань,