НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ПАНЬКОВА Лілія Олександрівна

УДК 349.42

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
АГРАРНИХ БІРЖ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.06 — земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КИЇВ — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент

Національної Академії наук України, академік

Академії правових наук України

СЕМЧИК ВІТАЛІЙ ІВАНОВИЧ,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

СТАТІВКА АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ,

Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого,

професор кафедри аграрного права;

кандидат юридичних наук

ЗЕМКО АЛЛА МИХАЙЛІВНА,

Луцький державний технічний університет,

доцент кафедри філософії

Провідна установа:

Одеський юридичний інститут Національного університету

внутрішніх справ, кафедра цивільного та трудового права,

Міністерство внутрішніх справ України, м. Одеса.

Захист відбудеться " 23 " листопада 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьох-святительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьох-святительська, 4.

Автореферат розісланий “ 21 ” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кучеренко І. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема правового забезпечення діяльності аграрних бірж в Україні набула особливої актуальності у зв’язку з розвитком ринкових відносин в аграрному секторі економіки. Забезпечення продовольчої безпеки держави безпосередньо пов’язано з нормальним функціонуванням аграрного сектору економіки, високим рівнем виробництва сільськогосподарської продукції, відповідно налагодженою системою реалізації цієї продукції та поповнення державних резервів. Вирішити проблеми, пов’язані зі збутом сільськогосподарської продукції, допомогти національним товаровиробникам вийти на зовнішній ринок та, тим самим сприяти захисту їхніх економічних прав можна лише за умови функціонування в країні розвиненої інфраструктури аграрного ринку. Одним із головних елементів аграрного ринку є аграрна біржа, як вид спеціалізованої товарної біржі.

Сьогодні діяльність аграрних бірж характеризується активізацією торгівлі та чітко вираженою тенденцією до зростання зацікавленості учасників ринку до біржового обслуговування при укладенні договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. Відслідковується тенденція до виходу на біржовий ринок безпосередньо сільськогосподарського товаровиробника (власника продукції), що пояснюється його бажанням працювати у сфері товарно-грошових відносин, уникаючи товарообмінних (бартерних) операцій, придбавати і реалізовувати продукцію за реальними біржовими цінами.

Незважаючи на те, що останнім часом прийнято низку нормативних актів, покликаних врегулювати відносини в сфері реалізації сільсько-господарської продукції через біржовий ринок, проблеми правового регулювання діяльності аграрних бірж всебічно не проаналізовані, цілий ряд питань залишаються нерозкритими чи спірними. Потре-бують глибокого вивчення положення щодо правового статусу аграрних бірж у структурі аграрного ринку України; існує необ-хідність уточнення та вдосконалення понятійного апарату, що використовується при формулюванні відповідних правових норм; у науці аграрного права неоднозначно визначається організаційно-правова форма аграрних бірж; потребують подальшого дослідження правові питання оподаткування їх діяльності; належним чином не проаналізовані питання щодо переходу до ф’ючерсного ринку. Вищезазначене у своїй сукупності зумовлює актуальність дисер-таційного дослідження.

Теоретичною базою дослідження стали праці провідних науковців дорадянського та радянського періоду: С.С. Алєксєєва, С.М. Братуся, Г.Ю. Бистрова, В.П. Грибанова, О.С. Іоффе, М.І. Козиря, Р.Й. Халфіної, Г.Ф. Шершеневича, П.П. Цитовича; російських вчених: З.І. Носової, Н.В. Козлової інших видатних вчених.

При підготовці дисертаційної роботи були використані дослідження провідних вчених — правників національної юридичної науки в галузі аграрного, цивільного та господарського права, таких як: В.І. Андрейцев, Ц.В. Бичкова, А.Г. Бобкова, Д.В. Боброва, О.М. Вінник, А.П. Гетьман, О.В. Дзера, В.П. Жушман, В.В. Носік, В.М. Кравчук, П.Ф. Кулинич, І.М. Кучеренко, В.В. Луць, В.К. Мамутов, Ю.О. Моісеєв, О.О. Погрібний, С.О. Погрібний, Т.П. Проценко, Н.О. Саніахметова, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.І. Семчик, А.М. Статівка, Н.І. Титова, Є.О. Харитонов, В.В. Хахулін, Я.М. Шевченко, В.В. Щербина, Ю.С. Шемшученко, В.З. Янчук та інші видатні вчені.

В процесі дослідження юридичної природи договорів, які уклада-ються на аграрних біржах використані наукові здобутки, які містяться у дисертаційних дослідженнях: О.А. Беляневич, К.Б. Дудорової, О.А. Поліводського, І.С. Тімуш, Б.О. Ткаченка, Ю.В. Чижмаря, О.В. Чуркіна.

При вивченні окремих аспектів діяльності аграрних бірж використані роботи вчених-економістів О.М. Дегтяревої, Б.П. Дмитрука, О.О. Іващенко, П.І. Гайдуцького, П.Т. Саблука, М.О. Солодкого, О.М. Сохацької та інших відомих вчених.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди-сертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослід-ної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук “Правові проблеми формування та розвитку аграрного і земельного ринків в Україні” (номер державної реєстрації RK0102U007072).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у проведенні науково-теоретичного аналізу правових відносин у сфері біржової торгівлі в агропромисловому комплексі, законодавства і практики його застосування з цих питань, а також розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства щодо реалізації сільськогосподарської продукції через аграрні біржі. Відповідно до поставленої мети були визначені основні завдання:–

провести аналіз стану нормативно-правового забезпечення діяльності аграрних бірж;–

дослідити поняття аграрної біржі, з’ясувавши її правову сутність та характерні ознаки;–

визначити особливості суб’єктного складу засновників та членів аграрної біржі;–

проаналізувати зміст та правові засади діяльності аграрних бірж;–

дослідити сутнісні відмінності правового статусу аграрних бірж та агроторгових домів, як учасників аграрного ринку;–

виділити особливості договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції, які укладаються на аграрних біржах;–

обґрунтувати необхідність спеціального правового регулювання діяльності аграрних бірж;–

визначити шляхи вдосконалення законодавства у сфері правового забезпечення діяльності аграрних бірж.

Об’єктом дослідження є урегульовані нормами права суспільні відносини, у сфері реалізації сільськогосподарської продукції та діяльності аграрних бірж, в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють діяльність аграрних бірж в Україні, як виду товарних бірж, локальні нормативно правові акти, такі як статути бірж, правила біржової торгівлі, зокрема Української аграрної біржі, Луганської агропромислової біржі та інших, практика їх застосування.

Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувались такі методи наукового пізнання: історичний (його покладено в основу дослідження еволюції розвитку законодавства про біржову торгівлю від зародження (у вигляді ярмарок) до сучасного стану біржової торгівлі); порівняльно-правовий аналіз (застосовувався при вивченні досвіду зарубіжних країн у сфері регулювання біржової діяльності та можливості його використання у національному законодавстві); функціонально-правовий (за його допомогою досліджувалися окремі елементи правосуб’єктності аграрних бірж, відповідність функцій аграрних бірж законодавству, що в сукупності становлять єдине комплексне явище); формально-логічний (з його використанням здійснено тлумачення окремих понять та термінів); системний (надав можливість дослідити права та обов’язки учасників біржової торгівлі).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній науці після прийняття Господарського і Цивільного кодексів України, а також Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України” виконане комплексне дослідження проблем правового регулювання діяльності аграрних бірж в Україні. На основі проведеного дослідження зроблено науково-теоретичні висновки і сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного аграрного та господарського законодавства у сфері діяльності аграрних бірж. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях:

1. Пропонується визначення аграрної біржі як непідприємницького товариства, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і посередницьку діяльність та створює умови для укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки і товарів, що забезпечують аграрне товаровиробництво; товарних деривативів, базовими активами яких є сільськогосподарська продукція.

2. Обґрунтовано висновок про неможливість заснування аграрної біржі одноособово Аграрним фондом, який є державною установою, що перебуває на державному бюджеті, оскільки це не відповідає основним принципам її діяльності.

3. Сформульовано визначення поняття біржового договору на реалізацію сільськогосподарської продукції, як договору, що укладається виключно під час проведення біржових торгів на аграрній біржі, між учасниками біржових торгів з одночасним прийняттям сторонами договору прав та зобов’язань щодо придбання (для покупця) та продажу (для продавця) певної кількості сільськогосподарської продукції, чи продукції сільськогосподарського призначення, обсяг якої виміряється біржовою одиницею. Такий договір вважається укладеним після його реєстрації на аграрній біржі.

4. Виділяються ознаки біржових аукціонів із продажу сільськогосподарської продукції, зокрема: 1) місце проведення — аграрна біржа; 2) порядок їх проведення, регламентується правилами біржової торгівлі конкретної біржі на відміну від небіржового аукціону, порядок проведення якого визначається відповідним регламентом, що розробляється та затверджується організаторами аукціону; 3) предметом торгівлі — є продукція і товари, які відповідають вимогам до біржової продукції і товару (крім аукціонів живої худоби та птиці, які можуть бути організовані в окремих підрозділах біржі).

5. Підтримується доцільність створення агроторгових домів, як допоміжної, більш ефективної форми надання невеликим сільсько-господарським підприємствам послуг із реалізації сільсько-господ-дарської продукції, порівняно з аграрними біржами, торгівля на яких здійснюється переважно великими партіями сільськогосподарської продукції. Агроторгові доми є спеціалізованими організаціями, що утворюються у формі обслуговуючих кооперативів, господарських това-риств або в іншій формі; реєструються, як юридична особа; основною функцією яких є надання фермерським господарствам, іншим сільсько-господарським товаровиробникам послуг, пов’язаних із реалізацією сіль-сько-господарської продукції на внутрішньому і зов-нішніх ринках; з організацією взаємодії сільськогосподарських товаро-виробників з покуп-цями сільсько-господарської продукції, з аграрними біржами, а також з наданням організаційних та інформаційних послуг і здійснення аналі-тико-кон-сультаційної роботи у сфері реалізації сільсько-господарської продукції.

6. Зроблено висновок, що агроторговий дім у формі обслуговуючого кооперативу — це спрощена, порівняно з аграрними біржами форма надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам, який здійснює свою діяльність на тих же засадах, що й аграрні біржі. Він не займається комерційним посередництвом, не має на меті одержання прибутку і відноситься до непідприємницьких товариств.

7. Внесено пропозицію про прийняття спеціального Закону України „Про аграрну біржу”, оскільки діяльність аграрних бірж має істотну специфіку, яку необхідно врахувати в окремому нормативному акті. Цим законом пропонується регламентувати організаційно-правову фор-му аграрної біржі, порядок її створення та діяльності, склад засновників (членів), структуру та повноваження органів управління цієї біржі, порядок проведення біржових торгів сільськогосподарською продукцією та інше.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що одержані висновки та рекомендації можуть бути використані при вдосконаленні Господарського кодексу України, Закону України “Про товарну біржу” та інших нормативно-правових актів щодо діяльності аграрних бірж. Наукові положення дослідження також можуть використовуватись у практиці застосування норм чинного законодавства у сфері реалізації сільськогосподарської продукції на аграрному біржовому ринку; у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників; при викладені курсу „Аграрне право”, “Господарське право”, спецкурсів з правового регулювання біржової справи в АПК. Деякі положення, викладені в дисертації, мають дискусійний характер і можуть послужити базою для подальших наукових розробок.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у навчальному процесі на юридичному факультеті Національного аграрного університету, відображені у доповідях на наукових конференціях, таких як: науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (м. Київ. 2001 р.); науково-практична конференція “Бюджетно-податкова політика в Україні”(м. Ірпінь, 2002 р.); Круглий стіл, присвячений Всесвітньому дню прав людини “Права людини в Україні: проблеми і перспективи” (м. Київ, 2003 р.); Третя Міжнародна конференція “Глобальні реформи вищої аграрної освіти і досліджень — відповідь на світові проблеми якості і безпеки сільськогосподарської і харчової продукції (м. Київ, 2003 р.), науково-практична конференція “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2004 р.). Міжнародна науково-практична конференція “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право” (м. Луцьк, 2004 р.). Найважливіші положення дисертації заслуховувалися на засіданнях відділу проблем аграрного, земельного, екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 10 наукових публікаціях, з яких 4 статті (у фахових виданнях) та 6 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена предметом, метою й завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які мі-стять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 24 сторінках (245 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано положення, винесені на захист. Визначено теоретико-методологічну базу дослідження. Окреслено теоретичне і практичне значення отриманих результатів роботи, які зумовлюють наукову новизну дисертаційного дослідження.

В розділі першому „Аграрна біржа як організаційно-правова форма біржової діяльності” комплексно досліджується правовий статус аграрної біржі, її організаційна структура, права та обов’язки учасників біржової діяльності.

Підрозділ 1.1 „Становлення та розвиток правового регулювання біржової діяльності в економіко-правовій історії” присвячений дослід-женню історичних етапів формування бірж та біржової діяльності. Узагальнена існуюча в юридичній та економічній літературі класифікація бірж за різними ознаками та наголошено, що аграрна біржа є спеціалізованим видом товарної біржі.

Представлено огляд історії зародження та становлення біржової торгівлі у світі, та в Україні, зокрема. Враховуючи, що більшість земель сучасної України входили до складу Російської імперії, значна увага приділена розвитку біржової торгівлі та законодавства у Росії, починаючи із часів Петра І. Прототипом біржової торгівлі були ярмарки, що існували задовго до відкриття бірж. Першу українську біржу було відкрито у Одесі (1796р.), яка була другою на теренах Російської Імперії після Петербурзької. Біржовий розвиток в Україні почався із другої половини ХІХ ст. Біржі було відкрито у Кієві (1869р.), Харкові (1876 р), Миколаєві (1885р.) та інших українських містах. Особливу увагу приділено розвитку бірж та біржового законодавства за часів НЕПу. Аналізується розвиток законодавства щодо характеру роботи маклеріату на дореволюційних біржах та біржах, які діяли за радянських часів.

У підрозділі розглядається сучасний закордонний досвід діяльності бірж, на яких відбувається торгівля сільськогосподарською продукцією. Наведено приклади з біржового законодавства США, Чехії та практика діяльності окремих бірж у Росії створених у 90-х роках ХХ ст.

Досвід формування іноземного біржового законодавства свідчить, що аграрним біржам та товарним біржам, які здійснюють торгівлю сільськогосподарською продукцією, приділяється досить значна увага зі сторони законодавців. Біржа є одним з основних елементів ринку, що створює умови для продажу продукції сільського господарства сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними підприємствами за реальними цінами на основі попиту та пропозицій. Автор наголошує на необхідності запозичення окрім закордонної практики побудови біржового ринку, власного історичного досвіду формування біржового законодавства.

Підрозділ 1.2 "Правосуб’єктність аграрних бірж, як юридичних осіб". У підрозділі міститься загальний огляд наукової думки та законодавства щодо правосуб’єктності юридичної особи. Це обумовлено тим, що аграрна біржа є юридичною особою та цивільна правосуб’єктність є першоосновою її правового статусу. Основною метою діяльності аграрної біржі є створення умов для реалізації сільськогосподарської продук-ції. При цьому, аграрна біржа, створюючи умови для торгівлі між сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними підприємствами та іншими суб’єктами, набуває іншого виду правосуб’єктності — аграрно-правової. Зроблено висновок, що в Україні фактично сформоване аграрне законодавство на рівні підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність аграрних бірж.

У підрозділі досліджено питання щодо організаційно-правової форми аграрної біржі. Нині на законодавчому рівні відсутнє чітке визначення в якій організаційно-правовій формі має бути створена аграрна біржа. На думку автора, аграрні біржі не можуть бути створені у формі будь-якого господарського товариства, оскільки вони створюються та здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку, та віднесені згідно Цивільного кодексу України, до підприємницьких товариств. Тому аграрні біржі повинні створюватися в організаційно-правовій формі — непідприємницьке товариство. Автор пропонує внести відповідні зміни до пункту 1 статті 279 Господарського Кодексу України щодо визначення організаційно-правової форми товарної біржі.

Пропонується мету діяльності аграрної біржі визначити окремою статтею у Законі України „Про товарну біржу” та зазначити відсутність у діяльності біржі мети одержання прибутку. При цьому, згідно статті 86 Цивільного Кодексу України аграрна біржа поряд з основною діяльністю може здійснювати підприємницьку, якщо ця діяльність відповідає меті створення біржі та сприяє її досягненню. Значна частина уваги приділена проблемі правового регулювання у сфері оподаткування аграрних бірж. Наголошено на необхідності чіткого закріплення неприбуткового статусу аграрних бірж у податковому законодавстві та викладені відповідні пропозиції.

Зосереджено увагу на проблемах невідповідності вимог щодо акредитації та сертифікації бірж, які передбачені окремими норма-тивно-правовими актами, принципам ринкової економіки та чинному законодавству. Зважаючи на те, що Цивільний та Господарський кодекси України, Закон України „Про товарну біржу” не передбачають обов’язок біржі проходити процедуру акредитації чи сертифікації. Автор поділяє думку О.А. Поліводського, що скорочення кількості бірж адміністративними методами не відповідає законодавству України та не є доцільним з економічної точки зору.

У підрозділі 1.3 „Організаційна структура аграрної біржі. Права та обов’язки учасників біржової діяльності” розглядається організаційна структура органів аграрної біржі, а також права та обов’язки членів біржі, брокерів, органів управління біржею та особливості їхньої діяльності.

Визначено повноваження органів управління аграрної біржі (загаль-ні збори, біржовий комітет, спостережна рада, виконавча дирекція, президент біржі) та підрозділів біржі (котирувальна комісія, розрахункова палата, біржовий арбітраж, комісії та відділи біржі). Зроблено вис-новок про необхідність створення у структурі аграрних бірж правового бюро, яке має сприяти підвищенню рівня їх юридичного обслуговування. З метою більш детальної регламентації порядку створення, повноважень органів управління та підрозділів біржі пропонується внести відповідні зміни та доповнення до статті 12 Закону України „Про товарну біржу”, які можуть бути враховані при розробці Закону України „Про аграрну біржу”. В Законі України „Про товарну біржу” зазначає-ться, що вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів, але не встановлено, якою кількістю голосів приймаються рішення, компетенція загальних зборів та періодичність їх скликання. Також необхідно чітко регламентувати порядок обрання ревізійної комісії, її склад та повноваження, визначити термін на який вона обирається, порядок проведення комісією перевірок. Висновки про необхідність правового врегулювання цих та інших питань у єдиному нормативному акті зроблено на підставі проведеного аналізу локальних нормативних актів, а саме Правил біржової торгівлі та Статутів Української спеціалізованої зернової біржі, Луганської агропромисло-вої біржі, Вінницької товарної універсальної біржі.

На думку автора, поняття “учасники біржової діяльності” є більш широким за своїм змістом, ніж “учасники біржової торгівлі” та “члени біржі”. Учасниками біржової торгівлі слід вважати членів біржі та брокерів, які мають право здійснювати біржові операції. Учасниками біржової діяльності є вищезазначені особи, працівники біржі, які безпосередньо приймають участь у торгах (наприклад, маклер), а також колегіальні органи, які створюються на біржі та забезпечують її діяльність, це — загальні збори членів біржі, біржовий комітет (рада), виконавча дирекція (в тому числі директор), ревізійна комісія, реєстраційне бюро, котирувальна комісія, розрахункова палата, біржовий арбітраж тощо.

Піддається критиці існуючий у правовій літературі поділ прав членів біржі на майнові та управлінсько-правові. Автор вважає за доцільне замість управлінсько-правових, застосовувати поняття організаційно-управлінських прав, оскільки воно є більш об’ємним за своїм змістом і включає не тільки права, які виникають у процесі управління біржею, а й організацію біржової діяльності в цілому. За цією класифікацією поділяються всі види прав та обов'язків, які можуть бути передбачені для членів біржі статутом та правилами біржової торгівлі для певної біржі.

Обґрунтовується висновок про те що, особливі вимоги до складу засновників та членів аграрних бірж, відображають специфіку аграрної біржі, як суб’єкта аграрного права. Нині ці норми закріплені на рівні Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією затверджених спільним наказом Міністерства сільського господар-ства і продовольства України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 3 квітня 1996 року №103/44/62. Тому, пропонується на законодавчому рівні зазначити, що в складі засновників аграрних бірж повинно бути не менше як половина віт-чизняних сільськогосподарських товаровиробників та представників переробної промисловості. При цьому логічно, що за наявності таких вимог до складу засновників будуть відповідні вимоги і до суб’єктного складу членів біржі. Особливістю аграрних бірж є також те, що більшість брокерських контор, які надають свої послуги на аграрних біржах — це агроторгові дома, які здійснюють біржову діяльність відповідно до норм законодавства, що регулює брокерську діяльність.

Розділ другий "Правове забезпечення біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією" містить три підрозділи у яких на підставі аналізу чинного законодавства, локальних нормативних актів, прийнятих аграрними біржами, досліджується зміст діяльності аграрних бірж, особливості біржових договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції та правове забезпечення діяльності агроторгових домів.

У підрозділі 2.1 „Зміст діяльності аграрних бірж” проведено аналіз функцій аграрної біржі та зроблено поділ на внутрішньо-організаційні (спрямовані на організацію злагодженої роботи всіх структурних одиниць біржі та створення умов для укладання біржових договорів) та зовнішні (спрямовані на забезпечення ефективної взаємо-дії з сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб’єктами аграрного ринку). Зазначено, що основною формою здійснення бір-жової торгівлі на аграрній біржі є біржові торги (п. 3 ст. 281 Гос-по-дарського кодексу України), під час проведення яких укладаються договори на реалізацію сільськогосподарської продукції.

У підрозділі наведено практику застосування поняття аукціонні біржові контракти та наголошено на необхідності уточнення визна-чення поняття біржових аукціонів з продажу сільськогос-подарської продукції. У зв’язку з цим зроблено висновок, що зазначені аукціони поділяються на біржові та небіржові.

Наголошено на необхідності у законодавстві чітко визначити види товарів, що допускаються до торгів на аграрній біржі. Зважаючи на сучасні умови діяльності аграрних бірж, як тимчасовий захід припускає-ться можливість проведення торгів щодо рухомого та нерухомого майна, якє використовується для ведення господарської діяльності в аграрному секторі. Але в подальшому, таку практику необхідно усунути шляхом прямої заборони на законодавчому рівні. Таким чином, аграрна біржа має право організовувати біржові торги щодо: 1) без по-середньо сільськогосподарської продукції (у тому числі купівля/продаж сільськогосподарської продукції для державних та регіональних потреб); 2) товарних деривативів на сільськогосподарську продукцію; 3) матеріально-технічних ресурсів, які забезпечують сільськогосподарське товаровиробництво; 4) активів, що реалізуються для погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у разі, якщо активами є сільськогосподарська продукція, або вони можуть вважатися товарами сільськогосподарського призначення та відповідають ознакам біржового товару.

Вбачається, що порядок підготовки, проведення біржових торгів сільськогосподарською продукцією, визначений у підзаконних нормативно-правових актах, має бути визначений у окремому розділі „Організація та проведення біржових торгів” Закону України „Про аграрну біржу”. Крім того, на законодавчому рівні необхідно закріпити порядок вирішення спорів та компетенцію відповідних органів щодо їх вирішення, оскільки вони є загальнообов’язковими для всіх аграрних бірж.

В цілому зміст діяльності аграрних бірж зводиться до: організації біржових торгів, вироблення біржових договорів, вирішення спорів між членами біржі й учасниками біржових операцій, реєстрації та публікації біржових цін, страхування цінових та курсових ризиків, гарантування виконання біржових договорів. Зазначена діяльність лише частково врегульована Господарським кодексом України, Законом України „Про товарну біржу” та потребує відповідного правового забезпечення. У підрозділі розглянуто окремі правові аспекти пов’язані з поступовим переходом до ф’ючерсної торгівлі сільськогосподарською продукцією, питання правового врегулювання відносин між виробниками сільськогосподарської продукції і зерновими складами. Набуло подальшого розвитку положення щодо впровадження системи складських свідоцтв, як складової розвитку послуг зі зберігання зерна.

У підрозділі 2.2 „Біржові договори в системі договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції”, проведено огляд наукової юридичної літератури стосовно договорів на реалізацію сільсько-госпо-дарської продукції, які існували у науці та практиці до появи біржових договорів.

На підставі аналізу наукової юридичної літератури, законодавства та практики його застосування автором проводиться розмежування понять „біржова операція”, „біржовий правочин” та „біржовий договір”. Пропонується дати визначення в Законі України „Про товарну біржу” таких самостійних понять, як “біржова операція” та “біржовий договір”. Оскільки операція — окрема дія в певному процесі, а договір (двосторонній правочин) — не просто дія, а юридичний факт. Негативно оцінюється практика, щодо визначення біржових договорів у податковому законодавстві. Ця проблема знайшла своє відображення у працях багатьох вчених-правознавців, але не набула практичного вирішення.

У підрозділі зазначається, що існування такого специфічного понят-тя, як закупівля сільськогосподарської продукції для державних потреб, фактично породжує окремий вид біржових договорів на аграрних біржах. Правова природа цих договорів та специфіка право-вого регулювання відносин, що виникають у зв’язку з укладенням договорів на закупівлю сільськогосподарської продукції для державних потреб через аграрний ринок вимагає спеціального дослідження. Ця специфіка зумовлена існуванням особливого порядку призначення уповно-важеного агента (ДАК „Хліб України”), та визначення аграрних бірж через які може здійснюватися закупівля сільськогосподарської продук-ції для потреб держави. До особливостей, які вирізняють ці договори необхідно віднести механізм розрахунків за придбану сільськогос-подарську продукцію за рахунок коштів державного бюджету.

Зроблено висновок, що найбільш розповсюдженими у практиці аграрних бірж є укладання спотових, форвардних та товарообмінних (бар-терних) біржових договорів. Водночас ф’ючерсні договори, на реалізацію сільськогосподарської продукції не набули необхідного поширення, що зумовлено початковим етапом формування ф’ючерсного ринку сільськогосподарської продукції в Україні. Зазначається, що нині проблеми розвитку торгівлі ф’ючерсними контрактами на сільськогосподарську продукцію в Україні пов’язані, перш за все, з неготовністю національного товаровиробника до такої форми торгівлі. Відсутність необхідних знань у сфері біржової торгівлі зупиняє сільськогосподарського товаровиробника, як потенційного гравця на біржовому ринку, від укладання строкових договорів, а тим більше проведення біржової гри. Біржова гра безпосередньо пов’язана з процесом ціноутворення на біржі. Автор негативно оцінює практику ціноутворення на національному аграрному ринку. Ціни на сільськогосподарську продукцію, як правило, формуються із застосуванням адміністративного впливу, усупереч правилу визначення ціни виключно на підставі попиту та пропозиції та принципам вільного ціноутворення закріпленим у Законі України „Про ціни та ціноутворення”.

У підрозділі приділено увагу питанню оптимізації законодавства щодо стандартів сільськогосподарської продукції, зокрема зерна, оскільки стандартність є основною ознакою біржового товару. Зважаючи на перспективи вступу України до СОТ, питання гармонізації стандартів сільськогосподарської продукції набуло особливої актуальності. У зв’язку з цим виокремлено проблеми матеріально-технічного та організаційно-нормативного характеру, які пов’язані з введенням нових стандартів.

Пропонується з метою уніфікації біржових договорів законодавчо закріпити поняття біржової одиниці, оскільки воно є визначальним для кількісної характеристики предмету біржового договору. Так, біржовою одиницею по договорах щодо купівлі-продажу сільсько-господарської продукції є стандартизована за об’ємом, згідно встанов-лених біржею норм, мінімальна кількість сільськогосподарської про-дукції та продук-ції її переробки, яка може бути продана за одним біржовим договором.

Ознаками біржового договору на реалізацію сільськогосподарської продукції є: 1) місце укладення — аграрна біржа; 2) предмет — сільськогосподарська продукція чи продукція сільськогосподарського призначення, яка відповідає вимогам до біржових товарів (стандартність, взаємозамінність, однорідність); 3) сторони договору — члени біржі (переважно сільськогосподарські товаровиробники) або брокери (серед яких переважна більшість — агроторгові доми). У підрозділі сформульовано і обґрунтовано визначення біржового договору на реалізацію сільськогосподарської продукції.

Підрозділ 2.3 „Правове регулювання діяльності та взаємодії аграрних бірж, агроторгових домів та Аграрного фонду” присвячений питанням правового забезпечення діяльності агроторгових домів та їх взаємодії з аграрними біржами, як взаємопов’язаними елементами аграрного ринку, а також проблемам правового забезпечення діяльності Аграрного фонду.

У підрозділі розглядається історія розвитку агроторгових домів у світовій торговій практиці. Проведено аналіз діяльності агроторгових домів, переважна більшість з яких є акредитованими брокерськими конторами на аграрних біржах. Автор робить висновок про те, що агроторгові доми за змістом своєї діяльності повністю відповідають сучасним реаліям, а попит на послуги, які ними надаються невпинно зростає. Агроторгові доми стають невід’ємним елементом інфраструк-тури аграрного ринку та системи реалізації сільськогосподарської продукції. Зазначається, що актуальними залишаються питання, щодо належного правового регулювання діяльності агроторгових домів, виз-начення їх правового статусу, взаємовідносин з аграрними біржами та сільськогосподарськими товаровиробниками.

Дисертант підкреслює, що особи, які вирішили створити агроторговий дім, мають право самостійно обирати ту чи іншу організаційно-правову форму (господарське товариство чи обслуговуючий кооператив) і законодавцю немає потреби обмежувати це право. З метою забезпечення прав сільськогосподарських товаровиробників, обґрунтову-єть-ся положення про доцільність, створення агроторгових домів у формі обслуговуючого кооперативу. У зв’язку з цим, проведено аналіз правової бази щодо забезпечення діяльності обслуговуючих кооперативів. Розглянуто положення Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію”, та підзаконних нормативно-правових актів щодо правового регулювання діяльності зазначених кооперативів. При цьому, негативно оцінюється практика податкового законодавства в частині позбавлення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів неприбуткового статусу. У дисертації наводяться практичні приклади функціонування зернових кооперативів, які на думку автора, фактично є агроторговими домами кооперативного типу. Розглянуто досвід роботи таких кооперативів у Полтавській, Київській областях за даними міжнародного проекту TACIS.

З метою чіткого відмежування сфер діяльності аграрних бірж та агроторгових домів, розкриваються спільні та відмінні риси цих суб’єк-тів аграрного ринку, особливості агроторгових домів порівняно з аграр-ними біржами. Основною відмінністю агроторгових домів порівняно з аграрними біржами, є можливість закуповувати нестандартні партії то-вару, що дуже важливо для сільськогосподарських підприємств з неве-ликими обсягами виробництва та для фермерських господарств.

Наголошено на необхідності вдосконалення системи державних органів, які здійснюють контроль та управління у сфері біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Насамперед, це стосується структурних підрозділів Міністерства аграрної політики України.

На підставі аналізу чинного законодавства та практики його застосування зроблено висновок, що запропонований у Законі України “Про державну підтримку сільського господарства України” механізм регулювання ринку сільськогосподарської продукції через запровадження інтервенцій не відповідає вимогам ринкової економіки, але є необхідним у сучасних умовах, як тимчасовий захід. Автор пропонує внести зміни та доповнення до зазначеного Закону в частині визначення функцій та повноважень Аграрного фонду. Зроблено висновок про неможливість заснування аграрної біржі одноособово Аграрним фондом, оскільки це не відповідає принципам діяльності та організації аграрних бірж. Водночас пропонується передбачити, що Аграрний фонд може приймати участь у створенні аграрних бірж, як рівноправна сторона з іншими засновниками, серед яких переважну більшість складають сільськогосподарські товаровиробники. Автор обґрунтовує необхідність прийняття Закону України „Про аграрну біржу”.

У висновках сформульовано найбільш суттєві положення і пропозиції, отримані в результаті дисертаційного дослідження даної теми, а також рекомендації щодо удосконалення правового регулю-вання діяльності аграрних бірж в Україні.

Сформульовано наукові визначення таких понять, як: ”аграрна біржа”, „біржовий договір на реалізацію сільськогосподарської продукції”, „біржова одиниця”, „агроторговий дім”. Виокремлено озна-ки біржових аукціонів із продажу сільськогосподарської продукції та біржових договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції. Визначені групи сільськогосподарських товарів та продукції сільсько-господарського призначення, якими згідно законодавства може здій-снюватися торгівля на аграрних біржах.

На підставі проведеного дослідження автор пропонує внести зміни та доповнення до законодавчих актів, зокрема: — закріпити у Господарському кодексі України та Законі України „Про товарну біржу” положення, що товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який створюється у формі неприбуткового товариства;—

включити аграрні біржі у перелік неприбуткових установ і організацій, визначеного у підпункті 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”.

Пропонується прийняти Закон України „Про аграрну біржу”, в якому доцільно передбачити порядок створення та діяльності аграрної біржі та передбачити право участі у її заснуванні вітчизняних та зару-біжних засновників. При цьому, в складі засновників і членів аграрних бірж повинно бути не менше як половина вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників та представників переробної промисло-вості. В зазначеному законі пропонується визначити види біржових договорів, які укладаються на аграрних біржах, права та обов’язки учасників біржової торгівлі, правові підстави взаємодії бірж з агроторговими домами та інше.

Практичне використання дослідження дисертант пов’язує з викладенням курсу лекцій з „Аграрного права”, „Господарського права” та спецкурсів з правового регулювання біржової діяльності в АПК. Врахування запропонованих висновків і пропозицій дозволить усунути окремі недоліки в законодавстві щодо діяльності аграрних бірж та сприятиме розвитку біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Панькова Л.О. Аграрні біржі: історико-правовий аспект // Держава і право.— 2002. — Вип. 17. — С. 323_8.

2. Панькова Л.О. Вплив податкового законодавства на діяльність сільськогосподарських товаровиробників та аграрних бірж // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України.— №2.— 2003. — С. 191_.

3. Панькова Л.О. Правове становище аграрних бірж у контексті аграрного права України. // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — №6. — С. 18-21.

4. Панькова Л.О. Правові аспекти діяльності агроторгових домів як складової біржового ринку України // Юридична Україна. — 2004. — №8. — С. 61_.

5. Панькова Л.О. Деякі проблеми правового регулювання діяльності аграрних бірж // Конф. „Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України”. — К.: ІДіП НАН України. — 2001. — С. _.

6. Панькова Л.О. До питання податкового регулювання діяльності аграрних бірж // Конф. „Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)”. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. — С. 640_.

7. Панькова Л.О. Роль аграрних бірж у забезпеченні продовольчої безпеки людини // Круглий стіл, присвячений Всесвітньому Дню прав людини „Права людини в Україні: проблеми і перспективи”.— К.: НАУ. — 2003. — Ч.ІІ. — С. 13_15.

8. Pankova L. Providing Agricurtural Production Quality as One of the Conditions of Agrarian Exchanges Activity Intensification // Conference Proceeding: Global Reforms in Higher Agricultural Education and Research: Responding to Challenges to Quality and Safety of Food and Agricultural Products. Sector: Legal guarantee of the agro-industrial complex. — Kyiv: NAU. — 2003 — P. 23_24.

9. Панькова Л.О. Правове забезпечення діяльності аграрного біржового ринку, як складової соціально-економічного розвитку аграр-ного сектора // Конф. „Проблеми соціально-економічного роз-витку села та шляхи їх вирішення”. — К.: НАУ. — 2004. — С. 27_29.

10. Панькова Л.О. До питання гармонізації українського законодавства щодо стандартів сільськогосподарської продукції та їх вплив на біржову торгівлю // Міжнар. наук.-практ. конф. „Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право”. — Луцьк: ВДУ. — 2004. — С. 30_32.

Панькова Л.О. Правове регулювання діяльності аграрних бірж в Україні. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 — земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. — Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2005.

У дисертації розглянуто особливості діяльності аграрних бірж в Україні, порядок створення, форми та зміст її діяльності. Розкрито відмінні риси біржових договорів, які укладаються на аграрних біржах. Особлива увага приділена питанню функціонування агроторгових домів та взаємодії їх з товаровиробниками сільськогосподарської продукції та аграрними біржами. На підставі проведеного аналізу нормативних актів розроблені рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Висунуто пропозицію щодо прийняття окремого нормативно-правового акту, у якому буде враховано специфіку діяльності аграрних бірж.

Ключові слова: аграрна біржа, форвардний договір, ф’ючерсний договір, спотовий договір, агроторговий дім, сільськогосподарський товаровиробник, аграрний ринок, брокер, інтервенція, хеджування, бір-жова одиниця.

Панькова Л.А. Правовое регулирование деятельности аграрных бирж в Украине. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 — земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. — Институт государства и права им. В.М.Корецкого НАН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена вопросам правового регулирования деятельности аграрных бирж в Украине в условиях аграрной реформы. В работе рассмотрены этапы становления биржевой торговли в мире и на Украине. Автор подчеркивает необходимость заимствования не только зарубежного опыта деятельности бирж, но и использования собственного опыта биржевой деятельности.

Диссертационное исследование содержит глубокий анализ законодательства Украины, регулирующего деятельность аграрных бирж. В диссертации рассмотрены проблемы правосубъект-ности аграрной биржи как юридического лица, особенности ее правового статуса. Автор на основе анализа научной литературы, действующего законодательства и биржевой практики делает вывод, о том, что специфика деятельности агарной биржи, порядок ее создания, состав членов биржи дают возможность отнести ее к субъектам агарного права. Также рассматривается вопрос организационно-правовой формы аграрной биржи. По мнению автора, аграрные биржи не могут быть созданы в форме хозяйственных обществ, поскольку это противоречит некоммерческому статусу биржи. В работе проводится размежевание понятий “участник биржевой деятельности”, “участник биржевой торговли” и “член биржи”, которые используются в законодательстве и локальных нормативных актах бирж, таких как устав биржи, правила биржевой торговли. Обосновывается вывод о том, что особенные требования к составу учредителей и членов аграрной биржи отображают специфику агарных бирж, как субъектов аграрного права. Выносится предложение о том, что требования к составу учредителей, которые содержатся в подзаконных нормативных актах необходимо закрепить на законодательном уровне. На основании существующего в научной литературе разделения прав членов биржи на имущественные и управленческо-правовые, в отношении последних автор предлагает употреблять понятие организационно-правовых прав.

В работе использован практический материал, а именно положения локальных нормативных