Львівський національний університет

імені Івана Франка

Cілевич Лілія Іванівна

УДК 82.02:655.41](092)(477.8)

публіцистична

та редакторсько-видавнича діяльність

євгена-юлія пеленського

Спеціальність 10.01.08 — журналістика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному центрі періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук

Сніцарчук Лідія Віталіївна,

Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника

НАН України, керівник Науково-дослідногo центру періодики

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Нечиталюк Михайло Федорович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, професор кафедри української преси

кандидат філологічних наук, доцент

Мукомела Олександр Гнатович,

Інститут журналістики Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри міжнародної журналістики

Провідна установа: Національний університет

“Києво-Могилянська академія”

Захист дисертації відбудеться 3 червня 2005 р. о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.16 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського націо-нального університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. М. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 29 квітня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент Т. Я. Лильо

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Історія українського пресознавства пов’язана з тисячами імен діячів науки, культури, освіти, які, незважаючи на важкі випробування долі, увесь свій талант, зусилля, активність віддавали служінню українському друкованому слову. Однак замість пошани, захоплення, вдячної пам’яті вони внаслідок усім відомих причин понад півстоліття були приречені на забуття. Серед таких постатей, реабілітованих віднедавна, але ще повністю не пізнаних, не вивчених, не оцінених належним чином, є Євген-Юлій Пеленський — український редактор, публіцист, видавець, книгознавець, бібліограф, етно-граф, педагог, дійсний член НТШ, член Історично-філо-логічного товариства в Празі, доцент укра-їнської літератури Українського Вільного Університету, активний діяч Пласту. Одним з найменш досліджених аспектів творчого життя є його внесок у розвиток української видавничої справи. Донині повністю не досліджена діяльність Є.-Ю. Пеленського як видавця і редактора часописів, укладача бібліографій і шкільних підручників, упорядника збір-ників письменницьких творів тощо. Така ж ситуація і з публіцис-тичною спадщиною талановитого митця слова, яка розсіяна на сторінках української преси Галичини 20—30-х рр. ХХ ст. та емі-граційних періодичних видань. Немає детальних описів виданих у видавництвах Є.-Ю. Пеленського окремих книг, книжкових серій, рівно ж як і не досліджені пробле-матика й тип цих видань.

Тому актуальним сьогодні є завдання не лише повер-нути в Україну ім’я Є.-Ю. Пеленського, його величезну літера-турознавчу, бібліографічну, педагогічну публіцистичну спадщину, а й ретельно вивчити її, заповнивши таким чином ще одну прогалину в пресо- і книго-видав-ничому процесі. Оскільки важливим компонентом дослідження історії україн-ської журналістики є визначення ролі окремої особистості, впливу її таланту, переконань і вчинків на плин тих чи інших про-цесів, а також місце конкретного часопису в системі української преси певного періоду, його актуальність та доцільність, то без їхнього вивчення історія української преси буде неповною. Саме тому ви-давничо-редакторська, публіцис-тична діяльність Є.-Ю. Пелен-ського, історія започаткованих ним часо-писів “Вогні”, “Дажбог”, “Українська книга”, аналіз основних проблематико-тематичних аспектів їхніх матеріалів як окремі й досі малодосліджені фрагменти історії укра-їнської преси справед-ливо вимагають певної уваги до себе і потребують детального наукового вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, проблемами, темами. Дисертаційне дослідження є інтегральною частиною наукових проблем, що розробляються у Науково-дослідному цен-трі періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, кінцевим результатом роботи якого є створення на-ціональної бібліографії періодичних видань, написання фунда-ментальної “Історії української преси ХІХ—ХХ ст.” та видання багатотомного енциклопедичного словника “Українська журна-лістика в іменах”.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі пере-осмислення досягнень історіографії проблеми, опрацювання та введення у науковий обіг недослідженого масиву архівних джерел створити комплексне дослідження основних етапів і напрямів формування пуб-ліцистичної спадщини та редакторсько-видав-ничого доробку Є.-Ю. Пеленського.

Концепція наукової роботи передбачає виконання таких завдань:

проаналізувати стан вивчення проблеми в українській істо-ріо-графії, виявити й дослідити нові історичні джерела, визначити повноту її джерельної бази;

вивчити структуру, проблемно-тематичні напрями і жан-рову специфіку змістового наповнення заснованих Є.-Ю. Пе-ленським часописів;

визначити основні напрями публіцистики Є.-Ю. Пелен-ського;

дослідити вплив публіцистичного доробку вченого на роз-виток таких вітчизняних наукових галузей, як літературознавство, бібліографія, педагогіка;

вивчити діяльність видавництв, заснованих і очолюваних Є.-Ю. Пеленським;

з’ясувати місце й роль Є.-Ю. Пеленського в українському пресо- і книговидавничому процесі 20—50-х рр. ХХ ст.

Об’єкт дослідження — різноаспектний публіцис-тичний доробок Є.-Ю. Пеленського, засновані й редаговані ним часописи (“Вогні”, “Дажбог”, “Українська книга”) та численні книжкові видання створених чи очолюваних ним видавництв.

Предмет дослідження склали особливості редакторської, видавничої, публіцистичної діяльності Є.-Ю. Пеленського, її вплив на розвиток української бібліографії, літературознавства, педагогіки, пресо- та книго-знавства, сис-темність та об’єктивність його публі-цис-тики у відображенні культурного життя укра-їнсь-кого народу першої половини ХХ ст.

Хронологічні межі дослідження охоплюють весь комп-лекс публіцистичної (1925—1956 рр.) та редакторсько-видавничої (1930—1956 рр.) діяльності Є.-Ю. Пеленського.

Методологічною основою дослідження є наукові прин-ципи історизму, об’єктивності, комплексності та достовірності. У до-слідженні застосовано такі ме-тоди: компаративістсько-історич-ний, порівняльно-аналітичний, системно-типоло-гічний, жанрово-видовий, проблемно-тематичний, бібліографічно-описовий.

Наукова новизна дисертації. Уперше в історії укра-їнського журналістико-знавства комплексно досліджується вели-чез-ний пласт публіцистичної та редакторсько-видавничої діяль-ності Є.-Ю. Пе-ленського. Здійснено цілісне вивчення структури, змісту, жанрової специфіки та проблемно-тематичних аспектів публі-цистичного доробку; узагальнено фактологічну інформацію про серійні книжкові видання, які він видавав, друкарні й ви-давництва, які він засновував. З’ясовано вплив науково-публі-цистичного доробку вченого на розвиток національного літера-турознавства й бібліології та розвиток культурного життя на західно-україн-ських землях (як у міжвоєнний період, так і в роки Другої світової війни) й в еміграційному середовищі. А також визначено місце заснованих ним часописів у системі української преси того часу й з’ясовано вплив очолюваних ним видавництв на розвиток українського друкарства. Дисертант вперше вивчила, проана-лізувала й залучила до наукового обігу значний масив архівних матеріалів, завдяки яким удалося відтворити цілісну картину наукової і журналістської творчості Є.-Ю. Пеленського та його редакторсько-видавничої діяльності.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що опрацьований та узагальнений фактологічний матеріал, основні теоретичні поло-ження й висновки можуть бути вико-ристані при вивченні історії й теорії україн-ської журналістики, літературо-знавства, бібліографії, педагогіки, видавничої справи, а також для написання узагальнюючих праць з цих наукових дис-циплін. Ма-теріали дисертації можуть бути використані для під-готовки відпо-відних спецкурсів і спецсемінарів у вищих та серед-ніх навчальних закладах; для розширення тематики досліджень науковців, зокрема істориків, філологів, журналістів, об’єктом за-цікавлення яких є українська періодика минулого, а також при створенні навчально-методичних посібників з вказаних дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Рукопис роботи об-гово-рено у Науково-дослідному центрі періодики Львівської нау-кової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Основні поло-ження та результати дослідження виголошені у формі доповідей на все-українських науково-теоретичній конференції “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 24—26 жовтня 2003 р.), науково-практичній конференції “Українська журналістика в кон-тексті доби” (Львів, 23—24 вересня 2004 р.) та на міжнародній науково-практичній конференції “Дискурс у комунікаційних сис-темах” (Київ, 20—21 лютого 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох публікаціях у фахових наукових збірниках, а також в опублікованих доповідях, проголошених на вказаних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 7 параграфів, висновків (177 сторі-нок), списку використаних джерел та літератури (428 позицій).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання, об’єкт, предмет, хронологічні межі дисертації, наукові принципи та методи дослідження, розкрито зв’язок роботи з нау-ко-ви-ми програмами, аргументовано її наукову новизну та прак-тичне значення отриманих результатів і пропонованих висновків, від-зна-чено особистий внесок здобувача й апробацію наукового пошуку.

У першому розділі “Історіографія та джерела”, який скла-дається із двох підрозділів, аналізується стан наукової розробки проблеми у контексті історіографії української журналістики та характеризується джерельна база дослідження.

Вагомий внесок Є.-Ю. Пеленського як видавця, редактора й публіциста у розбудову системи української преси 20—50-х рр. ХХ ст. є складовою історії української журналістики, що вимагає подачі загального огляду історіографії національної журналіст-ської науки. Цьому питанню присвячено підрозділ 1.1 “Історіо-графія проб-леми”.

Перші спроби наукового вивчення історії вітчизняної преси й публіцистики в Україні були зроблені ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. й пов’язані з іменами І. Франка, О. Маковея, Б. Грінченка. Значного розвитку історіографія української журна-лістики набула у міжвоєнне двадцятиліття. У цей час з’явилася низка донині науково вартісних напрацювань про проблеми ста-новлення й розвитку української преси, її бібліографічні до-слідження таких авторів, як: В. Ігнатієнко, І. Кревецький, В. Мія-ковський, Р. Лукань, І. Брик, С. Дністрянський, В. Бачинський.

З радянських видань не втратили фактологічної цінності наукові розвідки з історії української преси М. Бернш-тейна, В. Дми-т-рука, Ф. Погребенника, М. Федченка, М. Нечита-люка, О. Дея, Я. Дашкевича, М. Олексюка, Й. Цьоха. Водночас над вивченням історії української журналіс-тики працювали й укра-їнські науковці з діаспори, як-от: А. Жи-вотко, Ю. Тернопільський, М. Бо-ровик, Ю. Власт, І. Назарук, С. Наріжний, Д. Дорошенко, М. Ма-рунчак, О. Залізняк, напрацю-вання яких завдяки насиче-ності фактологіч-ними матеріалами дають змогу сучасним пресознавцям від-тво-рити об’єктивну істо-рико-функціональну характеристику української преси минулого.

Із становленням державної незалежності України у 90-х рр. ХХ ст. розвивалася логічна тенденція до стирання граней поміж вітчизняним та діаспорним пресознавством і вироблення єдиної концепції історії української журналістики. Сьогодні укра-їнська преса стала об’єктом монографічних та колективних до-сліджень, які містять чимало цінних фактів про українську періодику загалом, про регіональні видання, часописи певного напряму, присвячені дослідженню місця й ролі преси у суспільно-політичному житті нації, розкривають творчість конкретних діячів газетно-журналь-ного чи книговидавничого процесу. З дотриман-ням нових концеп-ту-альних та методологічних засад до висвітлен-ня цих проблем підійшли В. Кач-кан, І. Крупський, В. Лизанчук, І. Ма-тяш, І. Ми-хай-лин, О. Мукомела, М. Нечиталюк, І. Павлюк, М. Присяж-ний, М. Ро-манюк, Н. Си-доренко, Л. Сніцарчук, М. Ти-мошик, Б. Чер-няков та ін.

Уперше історичний підхід до аналізу науково-публіцис-тичного доробку (налічує близько 250 праць у галузях вітчиз-няного літературознавства, бібліографії, краєзнавства та педаго-гіки), пресо- і книговидавничої діяльності Є.-Ю. Пеленського застосо-вано колективом науковців Наукового товариства ім. Шев-ченка у Львові, який 1994 р. видав збірник аналітико-оглядових статей відомих українських громадсько-політичних діячів, рідних, друзів й колег ученого і журналіста (І. Пеленської, Я. Падоха, А. Кур-дидика, З. Книша, В. Дорошенка та ін.). Однак матеріали цього збірника неповні і дещо взаємосуперечливо трактують певні події, факти й не дають повного уявлення про весь обсяг різнобічних журналістських зацікавлень Є.-Ю. Пеленського.

Відзначимо також біобібліографічні розвідки В. Качкана й Н. Лисенко, які проливають світло на організацію Є.-Ю. Пеленсь-ким редакційного процесу, його стосунки з авторами, переважно тими, що публікувалися у часописах “Вогні” і “Дажбог”, а також розкривають маловідомі факти з його життя.

Змістові особливості заснованих і редагованих Є.-Ю. Пе-ленським часописів “Дажбог” і “Українська книга” аналізували І. Мазур та М. Бутрин, історію створення, особливості функціону-вання й проблематико-тематичні напрями газети “Краківські вісті” (у створенні якої вчений брав участь і був одним із її співробіт-ників) досліджували Т. Борисенко й К. Курилишин, науково-пуб-ліцис-тичний доробок вченого з питань історії укра-їнської літера-тури та літературної критики вивчали І. Пеленська та М. Ільниць-кий. Окремі ж відомості про наукову, публіцистичну та редактор-сько-видавничу діяльність Є.-Ю. Пеленського у Кракові та Німеч-чині подано в монографічних дослідженнях Н. Анто-нюк і Н. Си-доренко, наукових розвідках Л. Головатої та О. Луцького.

Цінним для роботи є тритомне історико-бібліографічне дослідження “Українські часо-писи Льво-ва 1848—1939 рр.”, під-готовлене Науково-дослідним центром періодики Львівської нау-кової бібліотеки ім. В. Стефа-ни-ка НАН України, яке містить анотовані описи заснованих і редаго-ваних Є.-Ю. Пеленським часописів “Вогні”, “Дажбог” й “Укра-їнська книга”.

Опрацьований матеріал дозволив дійти висновку, що в українській історіографії з досліджуваної теми хоча і є певний масив наукових розвідок, дотичних до різних аспектів проблеми, але вони не охоплюють її у повному обсязі, а мають доволі обмежений, фрагментарний характер.

З метою доповнення, розкриття невідомих чи належним чином не відображених в історичній літературі фактів життєпису, публіцистичної, редакторської та видавничої діяльності Є.-Ю. Пеленського дисертаційне дослідження опирається насамперед на архівістику й опубліковані документи й матеріали, мемуарну літературу, пресу й публіцистику 20—50-х рр. ХХ ст., багату творчу спадщину Є.-Ю. Пеленського, наукові праці про осіб, із якими він співробітничав. Розкриттю масиву цих матеріалів присвячено підрозділ 1.2 “Джерельна база дослідження”.

Найбільшу групу архівних документів (890 аркушів), які зберігаються у фондах відділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника, утворює епістолярна спадщина за 1922—1939 рр. (ф. 232) колег, співробітників, однодумців, друзів ученого. Проаналізовані листи Б.-І. Антонича, К. Гриневичевої, Є. Грицака, Д. Донцова, Д. Доро-шенка, А. Животка, Р. Завадовича, П. Зленка, П. Ісаїва, Н. Коро-леви, А. Курдидика, Ю. Липи, Є. Ма-ланюка, К. Малицької, Л. Мо-сендза, І. Огієнка, С. Охримовича, У. Самчука, С. Смаль-Стоць-кого, О. Теліги, І. Филипчака, І. Чолгана та ін. дозволили з’ясувати характер взаємин видавця-редактора з адресатами, встановити рівень популярності його видавничих проектів, віднайти досто-вірні причини успіхів, тих чи інших невдач.

Для написання роботи були опрацьовані архівні фонди М. Воз-няка (ф. 422), Б.-І. Антонича (ф. 10) та Д. Дорошенка (ф. ), які висвітлюють деякі факти із життя, наукової (зокрема співпраця з НТШ) та редакторсько-видавничої роботи Є.-Ю. Пе-ленського.

У роботі використано також збірки української періодики Львова і Кракова (часописи: “Батьківщина”, “Молоде життя”, “Вогні”, “Дажбог”, “Українська книга”, “Дзвони”, “Новий час”, “Вістник”, “Краківські вісті”, “Життя і знання”, “Сьогочасне й минуле”, “Обрії”), які якнайповніше представлені у фондах відділу україніки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.

Використані для написання роботи архівні та друковані джерела дозволили крок за кроком відтворити особливості ви-дав-ничої та редакторської діяльності Є.-Ю. Пеленського, одним із еле-мен-тів якої була робота з авторами. Водночас завдяки цим мате-ріа-лам вдалося простежити певні взаємини в українських літера-тур-но-мистецьких колах Галичини та в еміграції 30—50-х рр. ХХ ст., реставрувати реальні умови функціонування і з’ясувати засоби популяризації, просування на ринок заснованих Є.-Ю. Пе-ленським часописів й книжкових видань, які виходили у його видавництвах, а також дослідити основні принципи журналіст-ської діяльності науковця, особливості стилю і проблематико-тематичну специфіку його науково-публіцистичного доробку.

У другому розділі “Майстерність публіцистичного тек-сту Є.-Ю. Пеленського: проблематика, жанрово-стилістичні особливості”, який складається із трьох підрозділів, проаналізо-вано весь комплекс публіцистичної спадщини вченого, окреслено основні проблематико-тематичні напрями та жанрово-стилістичні особливості його газетно-журнального доробку.

У багатій публіцистичній спадщині Є.-Ю. Пеленського, яку віднаходимо у понад 30 українських періодичних виданнях, що впродовж 20—30-х рр. ХХ ст. виходили у Галичині, а у 40—50-х рр. — як на теренах краю, так і у Польщі, Німеччині, США, Австралії, найвагоміше місце посідають дослідження з питань розвитку української літератури, мови, книго- та пресознавства, музейництва, бібліографії, педагогіки.

Літературознавчий науково-публіцистичний доробок нау-ковця, який аналізується у підрозділі 2.1 “Новаторство літера-турознавчої публіцистики”, налічує понад 130 проблемних, аналі-тичних, оглядових і критичних статей, 12 окремих книжкових видань і 24 видання творів українських письменників, що вийшли за його редакцією і з передмовою, понад 20 рецензій на творчість українських письменників й українські літературно-мистецькі періодичні видання. У цій кількісно найбільшій групі творчих напрацювань вченого-публіциста виокремлюємо два періоди: 1) р. — до вересня 1939 р. У цей час відбувається розкриття хисту Є.-Ю. Пеленського як науковця-філолога, кри-тика, пуб-ліциста. Серед опублікованих літературознавчих напра-цювань переважають газетно-журнальні матеріали, які з зростан-ням досвіду автора набували характеру наукової публіцистики; 2) кінець 1939 р. — 1956 р. У цей період у друкованих працях уче-ного (в основному ґрунтовні наукові розвідки, які видавалися окремими брошурами або книжками, передмови до упорядкованих науковцем чи за його сприяння й редагування збірок вибраних творів укра-їнських письменників) відзначаємо перевагу наукового стилю.

На основі проблематики літературознавчу публіцистику науковця поділяємо на дві групи: 1) матеріали з історії української літератури (біобібліографічні та літературознавчі аналітичні роз-відки про П. Білецького, Г. Квітку-Основ’яненка, М. Коцю-бинсь-кого, О. Ма-ковея, І. Франка, М. Шашкевича, Т. Шевчен-ка та ін.), 2) літературно-критична публіцис-тика (портретні нариси про О. Влизька, Д. Загула, М. Зерова, М. Івченка, П. Кар-манського, Б. Лепкого, Н. Лівицьку-Холодну, Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, В. Підмогильного, В. Сте-фаника, П. Тичину, З. Тулуб, М. Хвильо-вого, С. Черкасенка та ін., аналітичні та оглядові статті, замітки, рецензії, відгуки, огляди, нариси про їхню творчість).

Є.-Ю. Пеленський аналізував письменницькі стилі, зокрема особливості системи виражальних засобів й композиції у творах крас-ного письменства провідних митців художнього слова, ви-зна-чав їхню роль і місце в українській літературі, вплив світогляду на творчість, акцентував на яскравих, найбільш цінних, з мис-тецького погляду, взірцях письменницької майстерності, зокрема й на злободенних за проблематико-тематичним спрямуванням творах. Одним із перших він видав комплексне дослідження українського письменства 30-х рр. ХХ ст. й понад 20 різножанрових газетно-журнальних публікацій про життя, зацікав-лення, творчі напрацю-вання Т. Г. Шевченка, які згодом вийшли друком окремою книгою “Шевченко-клясик 1855—1861” (Львів; Краків, 1942).

Окремо слід відзначити особливості літературознавчої пуб-лі-цистики вченого, друкованої у редагованих ним часописах: у “Но-во-му часі” домінують портретні нариси й оглядові матеріали про су-час-них йому українських письменників переважно Наддні-п-рянщини, в “Дажбозі” переважають рецензії, в “Ук-раїнській кни-зі” — розвідки на теми історії української літератури, зокрема шев-чен-кіана. Таким чином, літературознавчі дослідження Є.-Ю. Пе-лен-ського, незважаючи на значною мірою популярний виклад, є цінним матеріалом для дослідників історії української літературної критики.

У науково-публіцистичному доробку Є.-Ю. Пеленського віднаходимо праці у таких галузях бібліології, як бібліографія, пресознавство, історія й організація друкарської справи, розвідки на теми культурно-громадського значення книж-ки, проблеми її реєст-рації, аналізу та зберігання, визначення ролі друкованого слова у національному відродженні українського народу та збереженні його самобутності. Творча спадщина науков-ця зазначених проблемно-тематичних напрямів аналізується у підрозділі 2.2 “Книгознавча тематика творчого доробку вченого”.

Багату бібліографічну спадщину Є.-Ю. Пеленського аж ніяк не можна розцінювати як публіцистику у класичному трактуванні цього терміна. Але, зважаючи на те, що левова частка його бібліо-графічних праць вперше доходила до читача на газетно-жур-нальних сторінках, у контексті нашого дослідження розцінюємо ці праці не лише як фундаментальний внесок науковця-журналіста у розвиток вітчизняної бібліографії чи тих галузей знання, яких стосуються бібліографовані твори, а до певної міри й як внесок у розвиток української книгознавчої преси.

Є.-Ю. Пеленський належить до новаторів у галузі вітчиз-няної бібліографії вищого ступеня, бібліографії бібліографії і документації українського минулого. Він першим упорядкував і видав біб-ліографію україніки західноєвропейськими мовами, біб-ліографію шевченківської бібліографії, бібліографію української мовознавчої бібліографії, бібліографію українського друкарства й книгознавства, бібліографію української бібліотекознавчої літе-ратури, а також бібліографію творчого доробку Б. Лепкого, Марка Че-рем-шини, М. Шашкевича, перекладів і переспівів Овідія укра-їн-ською мовою, бібліографію власних праць, а спільно із З. Кузе-лею — М. Ле-вит-ського та І. Нечуя-Левицького. Водночас Є.-Ю. Пе-лен-сь---кий одним із перших порушив питання про необхідність опрацювання і вивчення бібліографії українських стародруків й висунув ідею про потребу упорядкування бібліографічного по-кажчика української літератури про паломництва до Єрусалима.

Загалом Є.-Ю. Пеленський написав 27 ґрунтовних статей та значну кількість інформаційних матеріалів бібліологічної тематики.

Пресознавча публіцистика Є.-Ю. Пеленського містить цінні відомості до історії укра-їнського журналістикознавства. З-поміж них необхідно відзначити науково-популярні розвідки “Українська преса до світової війни” й “Українська преса в повоєнних роках”, у яких автор, подаючи кількісні та якісні характеристики видань, аналі-зував процес становлення української преси за періодами, та історико-бібліо-графічну розвідку “Украинская Литературная Лhтопись”. Перший український книгознавчий журнал (1856—1860)”. Не менш інформативно важливими для українського пресо-знавства є спогади Є.-Ю. Пеленського “Перед двома роками”, у яких відтворено процес створення й функціонування “Краківських вістей” та інших українських часописів у Генеральній Губернії.

Аналіз творчості публіциста дає підстави твердити, що в його журналістському полі зору постійно перебували освіта, пізнання рідного краю, звичаї, мова й культура рідного народу та світові культурні надбання. Ця проблема досліджується у під-розділі 2.3 “Єдність проблематики у тематичній полі-аспект-ності публікацій Є.-Ю. Пеленського”.

У творчому спадку науковця виділяємо низку різножан-рових тематичних груп: 1) газетно-журнальні публікації (в ос-новному на сторінках часописів “Мо-лоде життя” та “Вогні”) та книжкові видання про Пласт і його роз-будову; 2) туристико-краєзнавчі нариси й популярні розвід-ки в пресі до історії українського манд-рівництва й про роль туристичних походів рідним краєм у вихованні патріо-тизму; 3) статті соціальної тематики, у яких автор крізь призму аналізу творчості літера-торів подавав огляд тогочасного суспільно-політичного становища українців у Польській та Радянській дер-жавах; 4) проблемні статті музейницької тематики — історія становлення і розвитку, діяль-ність, огляд експонатів Національного музею у Львові, про те, як збирати і зберігати пам’ятки старовини, оглядові статті до історії національного малярства; 5) науково-публіцис-тичні розвідки на теми народної творчості та етнографії — здебільшого про особливості ведення наукової роботи у зазна-ченому напрямі на західноукраїнських землях й вплив цих до-сліджень на піднесення національного відродження; 6) біобібліо-графічні роз-відки про визначних діячів української науки і культури (О. По-тебня, М. Грушевський, І. Франко); 7) науково-публіцистичні розвідки мовознавчої тематики — про очищення літературної мови від діалектизмів, впливів польської та російської мов, уніфіку-вання мовних особливостей галичан і наддніпрянців, проблеми стилю літературної мови у творчості українських письменників, реєстр і аналіз мовознавчих досліджень інших авторів; 8) газетно-журнальні статті про проблеми українського шкільництва 30-х рр. ХХ ст., завдання і роль товариства “Учительська громада” в обо-роні прав вчителів, проблеми створення й завдання організа-ційного часопису “Українська школа” й видання навчальної та довідкової літератури українською мовою, а також про посібники і підручники для українських школярів.

Таким чином, публіцистична спадщина Є.-Ю. Пеленського була спрямована винятково на збереження, примноження і популя-ризацію культурних досягнень українського народу, для його просвіти, пропаганди ідеї самобутності нації та її права на власну державність, на самодостатнє вільне життя.

У третьому розділі “Редакторсько-видавнича спадщина Є.-Ю. Пеленського”, який складається із двох підрозділів, про-аналізовано видавничу діяльність та редакторський доробок вче-ного у 30-х рр. ХХ ст. у Львові, під час Другої світової війни у Кракові та в умовах вимушеної повоєнної еміграції у Німеччині й Австралії.

Інтенсивна праця Є.-Ю. Пеленського у редакторсько-ви-давничій галузі, яка розпочалася по закінченню Львівського уні-верситету, зокрема, заснування, видавання та редагування часо-писів “Вогні” (1931—1939), “Дажбог” (1932—1935) й “Україн-ська книга” (1937—1941), — невід’ємний етап розвитку укра-їнської преси, бібліографії й книгознавства, а також вагомий еле-мент українського літературного процесу 30-х рр. ХХ ст. Тому підрозділ 3.1 “Специфіка редагування Є.-Ю. Пеленським періодич-них видань” присвячено аналізу пресовидавничої діяльності вченого.

Журнал “Вогні” (1931—1939) став першою спробою Є.-Ю. Пе--ленського самостійно видавати журнал, завдяки якому стала мож-ливою популяризація ідеології, світоглядних позицій заборо-неного польськими законодавцями Пласту. Прийшовши на зміну “Молодому життю”, журнал “Вогні” на початку 30-х рр. ХХ ст. був єдиним у Галичині українським часописом такого типу. Красно-мовним фактом акту-альності видання є те, що журнал, корис-туючись широкою попу-лярністю серед читачів, проіснував до ве-ресня 1939 р. І це незважаючи на тогочасну тенденцію “коротко-три-ва-лості” укра-їнської преси через важкі матеріальні та соціа-льно-політичні умо-ви функціонування. Літературно-мистецький мі-сячник “Дажбог” (1932—1935) і нау-ково-популярний бібліоло-гічний жур-нал “Українська книга” (1937—1941) були вирішальними чин-никами відродження й розбудови націо-нальної культури у 30-х рр. ХХ ст.

У підрозділі проаналізовано особисті здобутки Є.-Ю. Пе-ленсь-кого на редакторському поприщі в заснованих ним часописах у контексті організації роботи редакційних колегій, формування редакційних портфелів, взаємозв’язків редактор — автор, редактор — читач, редактор — видавець; доведено, що він досконало воло-дів усіма тонкощами редагування, умів віднайти оптимальні струк-тури видань, сформувати повновартісний зміст, залучити добірне коло авторів, чий світогляд відповідав спрямуванню його часо-писів, відбирав інформацію, вміщуючи на сторінках видань лише ту, яка відповідала його власним політико-культурницьким, науко-вим, фаховим поглядам, продумано компонував матеріали. Важко переоцінити роль заснованих видавцем-редактором жур-налів “Вогні”, “Дажбог” й “Українська книга” у вихованні культури читання, прилученні до повноцінного духовного життя через любов до книги, пропагуванні національних традицій книговидання.

Є.-Ю. Пеленський упродовж 30—50-х рр. ХХ ст. зініціював і втілив у життя низку новаторських видавничих проектів, які реалі-зо-вувалися у заснованих ним же видавництвах. Аналіз цього аспек-ту здійснено у підрозділі 3.2 “Ви-давнича діяльність Є.-Ю. Пе--ленського”. Найплід-нішим із них є видавнича кооператива “Вогні”. Тут видавалися часописи “Вогні” й “Дажбог” та низка книжкових серій, які умі-щували як науково-популярну, так і беле-три-с-тичну літературу. Серед них: “Бібліотека “Вогнів”, “Бібліотека “Даж-бога”, “Україн-ська біб-ліотека”, “Книгознавчі записки”, “Ук-ра-їнсь-ка книгознавча біб-ліотека”, “Літературна бібліотека” (дві ос-тан-ні були відновлені у 40-х рр.). Особливістю виданих Є.-Ю. Пе-лен-сь-ким понад 200 книг, продовжуваних видань, серій, “бібліотек” були політична незаангажованість, науковість змісту, популярність, доступність пересічному читачеві викладу, нормо-ваність мовного та стиліс-тичного аспектів, художнього оформ-лення.

Одним із ефективних засобів попу-ляризації національних науково-літературних досягнень Пеленсь-кий-видавець вважав серійні книжкові видання. Він самостійно здійснював їх наукове редагування, зокрема, це стосується матеріалів, надруко-ваних у серії “Українська книгознавча бібліотека”, яка продовжу-валася й у роки Другої світової війни — під час співпраці Є.-Ю. Пе-ленського з “Українським видавництвом” й діяльністю приватного видав-ництва “Бистриця”. Загалом світ побачило 10 випусків цієї серії, а значна частина розвідок була передруками опублікованих на сторінках журналу “Українська книга” досліджень.

Упродовж років активної видавничої діяльності (поділяємо на три періоди: 1) львівський (довоєнний); 2) краківський (воєн-ний); 3) еміграційний (повоєнний) Є.-Ю. Пеленським було випу-щено у світ чимало текстів українських письменників із науковим апа-ратом, що надавало їм і зберігає досі особливу наукову цінність. Серед них слід згадати повне видання творів Марка Черемшини (у трьох томах), яке побачило світ у Львові 1937 р. Подібним чином видав Є.-Ю. Пеленський твори Остапа Вишні, Івана Велич-ковського, антологію української поезії 30-х рр. ХХ ст.

Видавнича діяльність Є.-Ю. Пеленського під час Другої сві-тової війни та у роки німецької й австралійської еміграції яскраво свід-чить про його уміння працювати в найскладніших умовах та розуміння необхідності популяризації рідного слова. Ще на початку 40-х рр. ХХ ст. він належав до співзасновників і був першим ди-рек-тором, а згодом позаштатним співробітником, рад-ником “Укра-їнського видавництва” УЦК у Кракові—Львові. Заснування при-ват-ного видавництва “Бистриця” давало можли-вість Є.-Ю. Пе-лен-сь--кому реалізовувати власні проекти — більше уваги зосереджу-вати на популяризації творів українського крас-ного письменства та літера-турознавчих працях. Його передмови до видань серії “Літе-ратурна бібліотека” (упродовж короткого часу вийшло вісім кни-жок — як правило, збірки творів українських письменників, народної пісен-ної творчості з передмовами, комен-тарями видавця), пояс-нення опублікованих текстів є цінним на-бутком як історії української літератури, так і її теорії. Окрім того, у роки Другої світової війни Пеленський, продовжуючи пра-цювати як педагог, методист, науковець і публіцист, зініціював та видав низку українських книг найширшої тематики — від шкільних підручників і дитячих книжок до наукових розвідок. Причиною таких змін стали воєнна розруха, еміграція, які призвели до перегляду видавцем пріоритетних позицій щодо першонеоб-хід-ності книжкової продукції, до якої, на його думку, мали з огляду на той час на-лежати шкільні підручники й видання для дітей.

У “Висновках” окреслені підсумкові результати прове-деного дослідження і сформульовано основні положення дисертації.

Зокрема, підкреслюється, що комплексне осмислення історії української преси вимагає введення в історико-журна-ліст-ський контекст імен, які досі не здобули належного вивчення, й дово-диться, що цілісна історія української журна-лістики не-можлива без постаті справжнього велетня національного відрод-ження першої половини ХХ ст. Євгена-Юлія Осиповича Пеленсь-кого, який залишив для нащадків новаторські знахідки в різних царинах науково-культурного життя.

Огляд історіографії української журналістики дає підстави твердити, що жодного ґрунтовного наукового напрацювання, за винятком наукових розвідок автора дисертації, в якому можна було б знайти відповіді на чимало запитань, пов’язаних із видав-ничо-редакторською та публіцистичною діяльністю Є.-Ю. Пе-ленського, донині немає. Відсутні також і розвідки, які роз-ціню-вали б його творчу спадщину як складову історії укра-їнської журналістики.

Завдяки опрацьованим архівним та друкованим джерелам удалося простежити певні взаємини в українських літературно-мистецьких колах Галичини та еміграції 30-х рр. ХХ ст., рестав-рувати реальні умови функціонування і з’ясувати засоби попу-ляризації, просування на ринок заснованих видатним діячем національної філологічної науки і культури часописів, книжкових видань, які виходили у його видавництвах.

Багатогранна, різнотемна науково-публіцистична творчість Є.-Ю. Пеленського, яка налічує десятки книг і сотні наукових розвідок, науково-популярних статей, газетно-журнальних матеріа-лів корот-ких жанрів, спрямована на збереження, популяризацію і примно-ження культурних надбань українського народу, виконуючи у першу чергу просвітницьку і популяризаторську місії. Аналіз газетно-журнальних текстів науковця-редактора-видавця дозволив спосте-регти і відзначити особливості стилю й архітектоніки його пуб-ліцистичної спадщини.

Водночас Є.-Ю. Пеленський був талановитим завбач-ливим видавцем-підприємцем, що приносило успіх засно-ваним ним часо-писам, робило його пресові проекти не лише широко популярними, а й, незважаючи на підцензурне функціо-нування, довготривалими. Часописам Пеленського притаманні оптимальна структура, повно-вартісні, до деталей продумані зміст і форма, добірне коло спів-робітників (зумів залучити до співпраці низку авторитетних у тогочасній українській філологічній науці імен), особливості спів-праці редакції і читачів.

Упродовж неповних десяти років Є.-Ю. Пеленський був головним ініціатором й організатором низки видавничих проектів, поставивши справу так, що вони, незважаючи на численні перепони як матеріального, так і соціально-політичного характеру, були реалізовані. Найуспішніший з них — видавнича кооператива “Вогні” та її продукція — часописи “Вогні” й “Дажбог”, книжкові серії науково-популярної та белетристичної літератури: “Бібліо-тека “Вогнів”, “Бібліотека “Дажбога”, “Українська бібліотека”, “Книго-знавчі записки”, “Українська книгознавча бібліотека”, “Літе-ратурна бібліотека”.

Робота “Українського видавництва” (Краків; Львів) — най-потуж-нішого у 40-х рр. ХХ ст. укра-їнського пресо- та книго-видав-ничого центру з універсальним репертуаром (від популярних видань до наукових розвідок, монографій і бібліо-графій), спів-засновником, директором, а з часом радником і спів-редактором книжкових видань якого він був, — яскраво свідчить про його уміння працю-вати в найскладніших умовах та розуміння не-обхідності популяри-зації рідного слова. Заснування ж приватного видав-ництва “Бист-риця” давало можливість Є.-Ю. Пеленському реа-лізовувати власні проекти — більше уваги зосереджувати на популяризації творів українського красного письменства та літературознавчих працях.

Досвід редакторсько-видавничої та науково-публі-цистичної творчості Є.-Ю. Пеленського — взірець подвижницької праці науковця-популяризатора на ниві українського пресо- і книго-знавства, літе-ра-турознавства, видавничої справи тощо. За-свою-ючи уроки Євгена-Юлія Пе-ленсь--кого та інших видатних пред-ставників української етнокультури, сучасні вітчизняні науковці, публіцисти, видавці і редактори мають змогу підвищувати свою теоретико-методологічну компетентність і майстерність, віднахо-дити ефективні шляхи донесення до широкого читацького загалу науково вартісної та популярної інформації.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Із редакторсько-видавничого досвіду Євгена-Юлія Пелен-ського (за архівами та раритетами) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) та ін. — Львів, 2003. — Вип. 11. — С. 749—763.

2. Журнал “Дажбог” (Львів, 1932—1935 рр.) як етап ви-давничо-редакторської діяльності Є.-Ю. Пеленського // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (від. ред.) та ін. — Львів, 2004. — Вип. 12. — С. —459.

3. Літературознавчі студії Є.-Ю. Пеленського на сторінках української галицької періодики // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) та ін. — Львів, 2005. — Вип. 13. — С. 349—363.

4. Творчий внесок Євгена Пеленського в діяльність часо-пису “Новий час” (Львів, 1930—1936 рр.) // Вісник Київського міжнародного університету. — К., 2004. — Вип. . — С. —156.

5. Є.-Ю. Пеленський і “Вогні” (Львів, 1931—1939) — сторінки історії української преси // Українська журналістика в контексті доби: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, 23—24 вересня 2004 р., м. Львів / За ред. С. Костя. — Львів, 2004. — С. 152—157.

6. Публіцистика Євгена Пеленського // Українська періо-дика: історія і сучасність: Доповіді та повідомлення восьмої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, Львів, 24—26 жовтня 2003 р. / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. НДЦ періодики; За ред. М. М. Романюка. — Львів, 2003. — С. 895—901.

Анотація

Сілевич Л. І. Публіцистична та редакторсько-видав-нича діяльність Євгена-Юлія Пеленського. — Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 — журналістика. — Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів, 2005.

У дисертації вперше у вітчизняній науці здійснено комп-лексне дослідження результатів багатогранної публіцистич-ної, наукової, бібліографічної та редакторсько-видавничої діяльності відомого українського науковця і книгознавця Євгена-Юлія Пе-ленського. Уперше в науковий обіг введено масив архівних джерел, завдяки яким удалося встановити особливості роботи редакцій заснованих і редагованих Є.-Ю. Пеленським часописів, стиль його редакторської співпраці з авторами, нереалізовані видавничі плани. Проаналізовано проблематико-тематичні та жанрово-стилістичні особливості його публіцис-тичної спадщини. Доводиться но-ва-ційність видавничих проектів та наукових розробок ученого у літературознавстві й бібліології, актуальність та цінність засно-ваних ним періодичних видань, їх беззаперечна роль у збе-реженні національних науково-культурних надбань, підтримці молодих літераторів та науковців у складних суспільно-політичних умовах існування українсь-кого населення Галичини у 30-х рр. ХХ ст. та під час Другої світової війни. Обґрунтовується необ-хідність широкого викорис-тання досягнень, суджень та висновків Є.-Ю. Пеленського у вітчизняних наукових дослідженнях з історії української журналістики й бібліографії, історії української літе-ратури та літературної критики.

Ключові слова: Є.-Ю. Пеленський, публіцистика, редактор, видавець, бібліографія, українська журналістика, історія української літератури, проблематико-тематичні та жанрово-стилістичні особливості творчого доробку.

Аннотация

Силевич Л. И. Публицистическая и редакторско-издатель-ская деятельность Евгения-Юлия Пеленского. — Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 — журналистика. — Львовский национальный университет имени Ивана Франко. — Львов, 2005.

Диссертация является первым комплексным и все-сторон-ним исследованием публицистической и редакторско-издательской деятельности Евгения-Юлия Пеленского, ученого, библиографа, книговеда, редактора, издателя и талантливого публициста.

На основании анализа историографической литературы автор диссертации пришла к выводу, что в научной литературе по сей день не существует ни единого комплексного исследования творческого (научно-публицистического) наследия Е.-Ю. Пе-ленского, отсутствует анализ особенностей его редакторской и издательской деятельности. Существующие работы не содержат комплексного представления о его работе в указанных на-прав-лениях. Поэтому в диссертации особое внимание уделяется рас-крытию архивных источников исследования, анализу как газетно-журнальных, мемуарных источников, так и научных исследований о деятельности его современников.

Автор комплексно анализирует публицистику Е.-Ю. Пе-ленского, выделяя в ней два глобальных тематических на-прав-ления — литературоведение и библиография, а также несколько меньших: музееведение, этнография, языкознание, педагогика.

Кроме того, в работе уделено внимание изучению издатель-ско-редакционной деятельности ученого. В отдельных параграфах анали-зируется работа Е.-Ю. Пеленского как редактора созданных им журналов “Вогни”, “Дажбог” и “Украинская книга”. Также анали-зируется книгоиздательская деятельность ученого и работа соз-данных им издательств “Вогни” и “Быстрица”, выделяются отдельные этапы его работы как издателя: довоенный (львовский), военный (краковский) и послевоенный (эмиграцион-ный).

Результаты исследования проблемы имеют научное значе-ние, поскольку дают возможность воссоздать целостную картину творческой и редакционно-издательской деятельности известного украинского ученого-филолога первого пятидесятилетия ХХ в., оценить его роль в становлении украинской патриотической и научной периодической печати. Кроме того, материалы диссерта-ции, выводы также могут быть использованы для преподавания курсов и спецкурсов украинской журналистики, украинского изда-тельского дела, литературоведения, книговедения и библиографии.

Ключевые слова: Е.-Ю. Пеленский, публицистика, ре-дактор, издатель, украинская журналистика, библиография, ис-тория украинской литературы, особенности творческого наследия.

Annotation

Silevych L. I. Publicism and publicistic and editional-publishing activity of Yevhen-Yuliy Pelenskyy. — Manuscript.

The thesis is presented to get a degree of candidate of philological science in speciality — 10.01.08 — journalism. — Lviv National Ivan Franko University. — Lviv, 2005.

In the thesis there is the first complex research on results of many-sided publicistic and editional-publishing activity of a famous Ukrainian scientist and bibliologist — Ye.-Yu. Pelenskyy. For the first time a plenty of archival resources is included into the scientific circle, owing to which it was successfully founded out the work peculiarities of publishing houses established by Ye.-Yu. Pelenskyy as well as the peculiarities of periodicals by him, style of his editional cooperation with authors, non-fulfilled publishing plans. It is analyzed the task-thematic and genre-stylistic peculiarities of his publishing heritage. It is proved the innovation of publishing projects and scientific projects on literature studies and bibliology, topicality and value of periodicals created by him, their key-role in retaining national scientific and cultural achievements, in encouraging of young literary men and scientists under the difficult social and political conditions of Ukrainian population in the Galychyna area in the 30-ies, XX c. as well as during the Second World War. It is based a necessity for the wide use of Ye.-Yu.’s achieve-ments, opinions and conclusions in native researches on history of Ukrainian journalism and bibliography, history of Ukrainian