Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Соболь Наталія Миколаївна

УДК 378.147:37.01:06.053.56

ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

13.00.04. – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тернопіль - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Романишина Людмила Михайлівна,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,

професор кафедри педагогічної майстерності та освітніх технологій.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Гуревич Роман Семенович,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, директор інституту перспективних технологій, економіки і фундаментальних наук;

кандидат психологічних наук, доцент

Волобуєва Олена Федорівна,

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, професор кафедри англійської мови та перекладу.

Провідна установа: Ужгородський національний університет,

кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород.

Захист відбудеться 26 травня 2005 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.58053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

Автореферат розісланий “___” _____________ 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Гуманізація професійної освіти в Україні є одним з пріоритетних напрямків соціального і духовного відродження суспільства, яке потребує спеціалістів-професіоналів, здатних творчо мислити, самостійно вирішувати виробничі питання, зумовлені сучасними ринковими відносинами. В умовах становлення Української державності, інтеграції нашої країни у світове співтовариство, активізації зовнішньоекономічних зв’язків значно зросла потреба у кваліфікованих перекладачах, спроможних якісно і творчо виконувати місію мовного посередництва у політичних, ділових та культурних контактах.

Проблема підготовки кваліфікованих кадрів у галузі перекладознавства охоплює широке коло питань. У результаті аналізу виробничих функцій та типових задач діяльності перекладача визначено, що вирішуючи більшість із них – здійснення письмового та усного перекладу, виконання обов’язків менеджера, референта, консультанта, редактора, участь у публічних виступах, включаючи виступи у пресі, по радіо, на телебаченні, ділове листування – перекладач спілкується з іншими учасниками процесу міжмовної комунікації. З огляду на це, підготовка майбутніх фахівців до ефективного виконання даного виду професійної діяльності набуває особливого значення.

Вивчення сучасного стану професійної підготовки перекладачів свідчить, що вирішенню зазначеного завдання вищими навчальними закладами приділяється недостатня увага. Результати аналізу навчальних планів та програм підготовки перекладачів свідчать, що професійне спілкування перекладача не виділяється в окремий об’єкт педагогічного впливу, а тому має місце об’єктивна суперечність між реальною потребою майбутнього спеціаліста в оволодінні знаннями, уміннями й навичками професійного спілкування та можливістю одержати їх у процесі навчання у вищому навчальному закладі.

Розв’язати цю суперечність можна шляхом формування індивідуального стилю професійного спілкування, який є одним із способів підвищення ефективності професійного спілкування перекладача, оскільки акумулює в собі як професійну, комунікативну компетентність, так і індивідуальні характеристики особистості.

Проблеми професійного спілкування та особливостей формування стилів професійного спілкування досить широко розглядаються у сучасній науковій психолого-педагогічній літературі. Однак на фоні значної кількості наукових психолого-педагогічних розробок, присвячених формуванню стилю спілкування військових (М. Коваль, В. Нотаров, С. Капітанець), педагогів (В. Галузяк, В. Гаркуша, Г. Мешко, А. Коротаєв, Т. Тамбовцева, М. Тоба) менеджерів та керівників різних ланок і підрозділів (В. Коссов, Т. Шепеленко), не виявлено робіт, присвячених проблемі формування стилю спілкування перекладача. Беручи до уваги те, що спілкування є основним видом його професійної діяльності, який значно відрізняється від спілкування спеціалістів інших галузей, недослідженість проблеми формування стилю спілкування перекладача, на нашу думку, є значною прогалиною у психолого-педагогічних дослідженнях. Таким чином, спостерігається суперечність між потребою вищих навчальних закладів у науково-методичному вирішенні проблеми формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів та наявним станом розв’язання цієї проблеми у психолого-педагогічній науці. Недостатня розробленість проблеми знижує результативність підготовки фахівців до майбутньої діяльності. Це і обумовлює актуальність дослідження, яка полягає у відсутності наукових досліджень, присвячених формуванню індивідуального стилю професійного спілкування перекладача? недостатній увазі, що приділяється вищими навчальними закладами проблемі підготовки перекладачів до професійного спілкування, яке є основним видом діяльності перекладача, а саме проблемі формування індивідуального стилю їх професійного спілкування? важливості вирішення завдання індивідуалізації та гуманізації навчально-виховного процесу в цілому і, зокрема, процесу підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах.

Актуальність проблеми, необхідність та можливість подолати зазначені суперечності обумовили вибір теми дослідження: “Формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів.”

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка і є складовою комплексної наукової теми “Дидактичні основи формування англомовних комунікативних умінь педагогів засобами інформаційних технологій” (№ 1003U003120). Тема затверджена Вченою радою Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (протокол № 7 від 26 лютого 2002 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 28 жовтня 2003 року).

Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх перекладачів у вищих навчальних закладах.

Предметом дослідження є формування індивідуального стилю професійного спілкування як компонента професійної підготовки майбутніх перекладачів.

Мета дослідження полягає у розробці, теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці моделі та педагогічних умов формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів.

Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження вирішувались такі завдання:

1. На основі аналізу наукової літератури виявити особливості професійного спілкування перекладача, а також суть, структуру та основні напрями формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів.

2. Розробити методику діагностування рівнів сформованості індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів.

3. Визначити педагогічні умови ефективного формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів.

4. Розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є філософські положення про обумовленість мети, завдань освіти суспільними та національними потребами, загальнотеоретичні і методологічні принципи наукового пізнання, концептуальні положення філософії, психології, педагогіки про єдність діяльності і свідомості, взаємозв’язок діяльності й спілкування; активність особистості як суб’єкта діяльності; основні положення гуманістичної психології про спрямованість особистості у майбутнє, до вільної реалізації своїх творчих здібностей, можливість досягнення “ідеального Я” (А. Маслоу, Р. Мей, Г. Олпорт, К. Роджерс, Е. Фромм), класичної (М. Бахтін, О.Ф. Больнов, М. Бубер, К. Ясперс) та сучасної (Л. Буєва, А. Еткінд, М. Каган, Б. Паригін) філософії комунікації; загальнопсихологічної теорії діяльності (М. Басов, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); теорії інтегральної індивідуальності (В. Мерлін, Є. Климов); теорії мотивації (С. Адамс, Д. Аткінсон, В. Врум, Ф. Герцберг, Д. МакКлелленд, Г. Маррі, Е. Маслоу, К. Олдефер, Б. Ф. Скіннер); дослідження активних форм та методів соціально-психологічного навчання (Ю. Ємельянов, Л. Петровська). Здійснюючи дослідження, ми спирались на положення концепції особистісно-орієнтованого, творчого підходів до підготовки студентів у вищій школі.

Для реалізації поставлених завдань використано теоретичні та емпіричні методи дослідження. Теоретичні методи включали: аналіз, порівняння та узагальнення інформації з наукових джерел, освітньо-кваліфікаційних характеристик, навчальних планів та програм вищих навчальних закладів з метою вивчення стану розробленості проблеми у теорії і практиці; структурно-системний аналіз використано для обґрунтування структури професійного спілкування, індивідуального стилю професійного спілкування перекладача, для виявлення, структури досліджуваних систем і зв’язків між окремими їх елементами, а також закономірностей їх функціонування; моделювання та конструювання педагогічного процесу, ситуацій професійного спілкування перекладача. Емпіричні методи дослідження, які включали спостереження, бесіди, опитування, тестування, анкетування, застосовано для діагностування стилів професійного спілкування майбутніх перекладачів, пізнання та самопізнання особистості студента; ранжування та самооцінка студентів, результати яких використано для визначення динаміки змін у мотивації професійного спілкування, у когнітивному компоненті стилю; формуючий експеримент, за допомогою якого перевірено дієвість моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування перекладача та виявлено його педагогічні умови; методи математичної статистики, за допомогою яких здійснено обробку результатів дослідження, встановлено кількісні залежності між досліджуваними явищами і процесами.

Експериментальна база та етапи дослідження. Дослідження проводилось на базі Хмельницького національного університету, Одеського національного університету ім. Мечникова та Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка з 2000 до 2004 року. Загалом у дослідженні взяли участь 432 студента із числа майбутніх перекладачів та 25 викладачів перекладу. Дослідження здійснювалось у три етапи:

На першому етапі (2000 – 2002 рр.) вивчено стан дослідження проблеми в психолого-педагогічній літературі, розроблено шляхи розв’язання проблеми, визначено теоретико-методологічну база дослідження, конкретизовано завдання дослідження, проведено констатуючий експеримент.

На другому етапі (2002 – 2003 рр.) визначено критерії та показники сформованості індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, обґрунтовано педагогічні умови та модель формування такого стилю, здійснено формуючий експеримент.

На третьому етапі (2004 рік) проведено систематизацію та узагальнення матеріалів дослідження, оброблено експериментальні дані, сформульовано загальні висновки дослідження, розроблено практичні рекомендації щодо впровадження запропонованої методики у практику підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах України.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше визначено та обґрунтовано педагогічні умови ефективного формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів: реалізація системного підходу до формування стилю, використання розвивальної стратегії педагогічного впливу, врахування психологічних механізмів процесу самовдосконалення, оволодіння змістом спецкурсу “Професійне спілкування перекладача”, використання ефективної методики формування стилю, в основі якої лежить глибинна індивідуалізація, участь студента у різних типах діяльності, візуалізація перебігу та результатів навчально-виховної діяльності, тісне поєднання теорії і практики, навчання та виховання; науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів;

- обґрунтовано особливості професійного спілкування перекладача: перекладу, ділового спілкування, особистісного спілкування?

- визначено суть індивідуального стилю професійного спілкування перекладача;

- запропоновано методику діагностування рівнів сформованості індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, яка полягає у розробці критеріїв, показників, діагностичних процедур та матеріалів для визначення рівнів сформованості як окремих компонентів індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, так і стилю в цілому.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у розробці спецкурсу “Професійне спілкування перекладача” для студентів спеціальностей “Переклад”, “Міжнародна інформація” та “Міжнародні економічні відносини” вищих навчальних закладів, який спрямовано на підвищення ефективності професійного спілкування майбутніх перекладачів.

Розроблено пакет навчально-методичної документації до спецкурсу “Професійне спілкування перекладача”, який включає анотацію, тематичний план, літературу, завдання для контролю та самоконтролю і методичні вказівки для студентів.

Запропоновано методичні рекомендації, які можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів з метою формування у студентів, майбутніх перекладачів, індивідуального стилю професійного спілкування.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Хмельницького національного університету (Акт впровадження № 734 від 1.06.2004 р.), Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (Акт впровадження № 295 – 40/03 від 17.05.2004 р.), Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (Довідка про впровадження № 29-н від 29.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні педагогічних умов та розробці моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, критеріїв і рівнів його сформованості, розробці авторського спецкурсу “Професійне спілкування”. В опублікованій у співавторстві з Л. Романишиною статті “Індивідуальний стиль спілкування як засіб формування особистості” дисертанту належить матеріал про особливості формування індивідуального стилю спілкування особистості.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обґрунтуванням основних положень, системним аналізом теоретичного і емпіричного матеріалу, застосуванням комплексу теоретичних і емпіричних методів, які адекватні предмету, меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки для експериментальної роботи у малих групах, упровадженням результатів дослідження в практику роботи вищих навчальних закладів освіти.

Апробація результатів здійснювалась протягом всього періоду роботи над дисертаційним дослідженням на базі Хмельницького національного університету та Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Основні положення та попередні результати дослідження доповідались та були схвалені на Восьмій міжнародній науково-методичній конференції викладачів України, Росії, Білорусі “Методы совершенствования фундаментального образования в школах и вузах” (Севастополь 2002), міжнародному науково-практичному семінарі “TESOL Leadership-Building Workshop” (Київ 2002), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи” (Хмельницький 2003), Перших міжнародних Драгоманівських читаннях (Київ 2003), науково-методичній конференції “Актуальні проблеми перекладу та навчання перекладу” (Хмельницький 2002).

Публікації. Результати досліджень висвітлено у 9 публікаціях: чотири статті у фахових виданнях, чотири – у збірниках матеріалів конференцій, одна методична розробка. Вісім публікацій одноосібні, одна у співавторстві.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 201 с., з яких 165 с. основного тексту, список використаних джерел містить 200 найменувань, з них 29 іноземною мовою. У роботі 22 таблиці, 14 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання, окреслено проблему наукового пошуку, визначено методологічну і теоретичну основу, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення, визначено особистий внесок автора, подано відомості про апробацію основних результатів дослідження.

У першому розділі “Проблема професійного спілкування перекладача в педагогічній теорії та практиці” з метою визначення основних напрямків роботи щодо формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів здійснено аналіз сутності та структури таких понять, як “спілкування”, “професійне спілкування перекладача”, “індивідуальний стиль професійного спілкування перекладача”.

Виявлено, що проблему спілкування досліджують декілька наук – педагогіка, психологія, соціологія та ін., кожна з яких висвітлює її лише частково, однобічно. Узагальнивши одержані відомості, ми з’ясували, що спілкування є складним багатостороннім поняттям, у якому дослідники виділяють комунікативну, перцептивну та інтерактивну сторони. Враховуючи виняткову роль мотиваційних чинників у спілкуванні та позицію з цього приводу М.С. Кагана, ми також приділяємо значну увагу мотивації.

У результаті аналізу змісту спілкування було з’ясовано, що: основними елементами комунікативного процесу є учасники (відправник, одержувач), засоби передачі повідомлення (вербальні, невербальні, інтенціальні, неінтенціальні), канали його сприйняття (зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні), включеність (опосередковане спілкування, безпосереднє спілкування) та умови, в яких воно здійснюється (перепони, контекст)? основними елементами перцептивного процесу є елементи ситуації, що підлягають перцепції (суб’єкт спілкування, партнер по спілкуванню, ситуативний контекст), перцептивна інформація (загальна, конкретна, оперативно-регулятивна), відхилення у сприйнятті реальності (стереотипізація, референтні рамки, очікування, вибірковість, зацікавленість, проекція), зворотний зв’язок (позитивний, негативний, внутрішній, зовнішній, свідомий, несвідомий), а також якісні ознаки перцептивного процесу (глибина, творчість та ставлення до партнера)? основними елементами інтерактивного процесу є учасники (суб’єкт, партнер), предмет спілкування, спрямованість (на процес, на предмет, на партнера), зв’язок (доповняльний, перехресний, прихований), взаємодія (спілкування, обслуговування, комунікація, управління), рівень (наявного буття, екзистенції), результат (емоційний, фізичний, когнітивний, взаємовигідний, вигідний лише одній стороні).

Професійне спілкування перекладача ми визначаємо, як процес взаємодії перекладача з учасниками процесу міжмовної комунікації та колегами, змістом якого є обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації для встановлення взаємостосунків між ними з метою створення певного продукту праці. Спілкування виступає умовою виконання діяльності, яку воно обслуговує. Діяльність, у свою чергу, накладає відбиток на зміст, форму та перебіг процесу спілкування. Тому, розглядаючи професійне спілкування перекладача як видове поняття, ми виводили його основні характеристики з особливостей останнього. Специфічні риси визначались шляхом зіставлення функцій та типових задач, які виконує перекладач у процесі професійної діяльності, з елементами комунікативної, перцептивної та інтерактивної сторін спілкування. На основі цього визначено і описано такі різновиди професійного спілкування, як переклад, ділове та особистісне спілкування, а також комплекс особистісних рис, знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення ефективного професійного спілкування.

У процесі підготовки майбутніх перекладачів до ефективного професійного спілкування особливу увагу приділено: вихованню таких рис особистості, як високий інтелект, емоційна врівноваженість, сумлінність, гнучкість, впевненість у собі, здатність до самоконтролю поведінки, доброта, сміливість у спілкуванні? оволодінню знаннями з основ спілкування, теорії мотивації, теорії особистості, а також знанню вимог до професійної діяльності перекладача; здобуттю умінь визначати тип взаємодії, спрямованість та рівень, на якому відбувається спілкування, налагоджувати доповняльний зв’язок і досягати взаємовигідного результату, збирати та ефективно використовувати перцептивну інформацію, відслідковувати зворотний зв’язок, уникати негативної дії відхилень у сприйнятті реальності; оволодінню навичками ефективного читання та аудіювання, роботи з окремими особами, малими та великими групами, роботи в несприятливих умовах, безпосереднього та опосередкованого спілкування; подоланню стресу.

Аналіз теоретичних джерел з проблем стилів спілкування виявив три концептуальні підходи до їх вивчення: нормативний, ситуаційний та особистісний. У межах цих підходів описана значна кількість різноманітних типологічних стилів спілкування, проте, як свідчать самі розробники цих стилів, жоден із них не є універсально ефективним. Тому для успішного здійснення професійного спілкування майбутньому перекладачеві потрібно володіти різними типологічними стилями й застосовувати їх відповідно до нормативних, ситуаційних та особистісних чинників.

Результати констатуючого експерименту виявили, що у вирішенні проблемних ситуацій професійного спілкування студентами, майбутніми перекладачами перевага надається консультативному та партнерському стилям спілкування. Це призводить до того, що близько 40 % ситуацій професійного спілкування вирішуються студентами нераціонально, а це знижує ефективність професійного спілкування.

Пошук шляхів вирішення проблеми привів нас до висновку, що пристосування майбутнього перекладача до вимог професійного спілкування можна здійснити, виробивши у нього індивідуальний стиль професійного спілкування, який ми визначаємо як гнучку систему способів професійного спілкування, що виявляється в умінні перекладача максимально ефективно спілкуватися у професійній сфері, пристосовуючи особливості своєї індивідуальності до нормативних та ситуативних чинників професійного спілкування, і дозволяє перекладачеві досягати високих результатів у професійній діяльності.

Аналіз навчальних планів і програм підготовки перекладачів, опитування 432 студентів та 25 викладачів перекладу виявили, що у процесі професійної підготовки у вищих навчальних закладах формування індивідуального стилю професійного спілкування не виділяється в окремий об’єкт педагогічного впливу. Це приводить до стихійного формування стилів спілкування, внаслідок чого знижується загальний рівень професійної підготовки майбутніх фахівців. Таким чином, у результаті констатуючого експерименту була доведена практична потреба у формуванні індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів у процесі їх професійної підготовки у вищих навчальних закладах, що обумовлює пошук шляхів і способів вирішення цієї проблеми.

У другому розділі “Шляхи формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів” розроблено методику визначення рівнів сформованості стилю, визначено основні педагогічні умови його формування, представлено модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, описано умови проведення та результати формуючого експерименту, сформульовано висновки та рекомендації щодо практичного застосування розробленої моделі та педагогічних умов.

На основі аналізу складових індивідуального стилю діяльності та спілкування, а також особливостей професійного спілкування перекладача, створено структурну модель формування стилю, яка має практичну педагогічну спрямованість і є цільовою частиною концептуальної моделі. Згідно з цією моделлю основними напрямами формування стилю є формування когнітивного, мотиваційно-ціннісного та поведінкового компонентів. Педагогічний вплив на когнітивний компонент має на меті формування високого рівня знань з основ спілкування, теорії особистості, теорії мотивації, вимог до професійної діяльності перекладача, особливостей власної індивідуальності. Педагогічний вплив на мотиваційно-ціннісний компонент передбачає виховання активних позитивних мотивів професійного спілкування, творчості у професійному спілкуванні. Педагогічний вплив на поведінковий компонент спрямований на формування високого рівня уміння успішно діяти в окремих ситуаціях професійного спілкування.

У результаті теоретичних та емпіричних досліджень створено методику діагностування сформованості як індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів в цілому, так і окремих його компонентів, яка полягає у розробці показників, рівнів, критеріїв їх сформованості та діагностичних процедур і матеріалів для їх здійснення. Основу цієї методики становить тест “Стиль”, за яким визначається рівень сформованості стилю в цілому. Низький рівень відповідає 0 – 50 % правильно вирішених ситуацій, запропонованих у тесті, і свідчить про те, що сукупний середній рівень сформованості компонентів індивідуального стилю професійного спілкування даної особи є низьким, спостерігається дезінтеграція у діяльності компонентів стилю, що виявляється у домінуванні одного чи двох типологічних стилів. Середній – відповідає 51 – 75 % правильно вирішених ситуацій і свідчить про те, що сукупний середній рівень сформованості компонентів індивідуального стилю професійного спілкування даної особи є середнім, компоненти працюють достатньо злагоджено, що виявляється у більшій варіативності у застосуванні типологічних стилів, їх кількість за тестом коливається від 2 до 3. Високий рівень відповідає 76 – 100 % правильно вирішених ситуацій і свідчить про те, що сукупний середній рівень сформованості компонентів індивідуального стилю професійного спілкування даної особи є високим, спостерігається високий рівень їх інтеграції, що виявляється у рівномірному розподілі стилів за тестом, число типологічних стилів, які застосувала особа, сягає 4.

Основою для формування стилю обрано системний підхід, застосування якого дозволило розробити концептуальну модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, яка відображає мету, завдання, зміст, стратегію педагогічного впливу, основні психологічні та методичні особливості.

Аналіз стратегій спілкування за Г. Ковальовим та особливостей формування стилю дозволив з’ясувати, що домінуючою у процесі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів повинна стати розвивальна стратегія педагогічного впливу, яка в сучасних умовах втілилась в ідеях особистісно-зорієнтованої освіти, висхідні положення та керівні ідеї якої узагальнені у принципах гуманізму, реалізму, діяльності, самоорганізації складних систем, ціннісно-цільової сутності пізнання, інтегративності, діалогової взаємодії, суб’єкт-суб’єктної сутності освітньої діяльності.

Проаналізувавши психологічні особливості формування індивідуального стилю професійного спілкування перекладача, ми дійшли висновку, що він формується у процесі самовдосконалення, основними етапами якого є самопізнання та усвідомлення необхідності формування стилю, планування та розробка програми його формування, безпосередня практична діяльність, спрямована на виконання поставлених завдань, самоконтроль та самокорекція цієї діяльності. Викладач у цьому процесі виступає більше у ролі консультанта та експерта, ніж у ролі керівника.

Аналіз психолого-педагогічних розробок з проблем стилю виявив, що його цілеспрямоване формування в основному здійснюється: у межах психолого-педагогічного тренінгу, експериментального спецкурсу, у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін, іноземних мов. На нашу думку, формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів набуває найбільшої ефективності у межах спецкурсу “Професійне спілкування перекладача.” Враховуючи психологічні особливості етапів процесу самовдосконалення, зміст спецкурсу розподілено на три тематичні блоки: перший – спрямований на загальне ознайомлення з проблемою професійного спілкування перекладача та створення мотивації до вивчення курсу, другий – створює основу для самопізнання, формування мотивації самовдосконалення, саморозвитку та побудови позитивної Я-концепції, метою третього є активне набуття студентами знань та вмінь ефективного спілкування, які, поєднуючись з основою, закладеною у перших двох блоках, створюють умови для виникнення та розвитку індивідуального стилю. Спецкурс розрахований на 18 годин аудиторних занять та 36 годин самостійної роботи.

Базуючись на основних принципах, змісті, психологічних особливостях формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів та закономірностях перебігу процесу самовдосконалення, ми розробили методику формування індивідуального стилю професійного спілкування перекладача, провідними характеристиками якої є глибинна індивідуалізація, візуалізація результатів навчально-виховної діяльності, тісне поєднання теорії та практики, навчання та виховання, залучення студентів до різних видів діяльності. Основними методами і прийомами, за допомогою яких відбувається формування стилю, є: міні-лекція, тестування, порівняння, проблемне навчання, управління за допомогою мети, дискусія, діалог, дидактична гра, рольова гра, позитивне підкріплення, “портфель” учня, робота з технічними пристроями (телевізор, магнітофон, телефон). Важливою умовою формування стилю є залучення студента у всі форми роботи – індивідуальну, парну, групову та фронтальну.

Таким чином, визначено головні педагогічні умови формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів: застосування системного підходу до формування стилю, наявність розвивальної стратегії педагогічного впливу, врахування психологічних особливостей етапів процесу самовдосконалення, оволодіння змістом спецкурсу “Професійне спілкування перекладача” та застосування ефективної методики формування такого стилю. У сукупності вони утворюють процесуальну частину концептуальної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, за допомогою якої здійснюється комплексний педагогічний вплив на компоненти такого стилю і здійснюється його формування. Концептуальна модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів представлена на рис. 1.

Для перевірки дієвості моделі та педагогічних умов проведено формуючий експеримент, у якому брали участь 1 контрольна та 1 експериментальна група, кожна з них налічувала 24 студенти. З огляду на специфіку підготовки перекладачів та особливості формування індивідуального стилю заняття проводились у підгрупах по 12 чоловік. Підготовка студентів контрольної групи здійснювалась за діючим навчальним планом, експериментальною групою додатково вивчався експериментальний спецкурс “Професійне спілкування перекладача”.

Рис. 1. Концептуальна модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів

У ході формуючого експерименту на основі аналізу динаміки змін у показниках сформованості індивідуального стилю контрольної групи було доведено, що стихійне формування стилю не є ефективним (зростання кількості проявів індивідуального стилю становить 0,69 %). Інтенсифікувати цей процес можна, реалізуючи визначені нами педагогічні умови.

Аналіз та порівняння динаміки змін у показниках сформованості компонентів стилю експериментальної та контрольної груп підтвердив дієвість розроблених нами педагогічних умов (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка розвитку сформованості компонентів індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів (%)

Група | Когнітивний компонент | Мотиваційно-

ціннісний компонент | Поведінковий компонент | мотивація проф. спілкування | мотивація творчості | Е | К | Е | К | Е | К | Е | К | до форм. експ. | 60 | 63,4 | 52,03 | 56,82 | 66,67 | 65,33 | 61 | 62,67 | після

форм. експ.88 | 64 | 89,9 | 56,58 | 91,67 | 64 | 86 | 64 | приріст | 28 | 0,6 | 37,87 | 0,24 | 25– | 1,33 | 25 | 1,33 |

Достовірність різниці між приростом рівня сформованості компонентів стилю у експериментальній та контрольній групах, (t > 2), доведена за допомогою формули середньої похибки різниці відсоткових чисел.

Середній сукупний показник зростання проявів індивідуального стилю за окремими компонентами у експериментальній групі становить 28,96 %. Показник зростання сформованості стилю в цілому, становить 26,38 %. Це свідчить про те, що при зростанні рівня розвитку окремих компонентів стилю зростає загальний рівень сформованості стилю в цілому, а також доводить дієвість структурної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів і валідність тесту “Стиль”. Оскільки дієвість структурної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів та ефективність запропонованих педагогічних умов як складових концептуальної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів доведено, то дієвість запропонованої концептуальної моделі в цілому також вважаємо доведеною.

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз філософської, психологічної та соціально-педагогічної літератури свідчить, що серед значної кількості наукових розробок, присвячених спілкуванню фахівців різних галузей, не виявлено робіт щодо стилю професійного спілкування перекладача. Професійне спілкування перекладача визначено, як процес взаємодії перекладача з учасниками процесу міжмовної комунікації та колегами, змістом якого є обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації для встановлення взаємостосунків між ними з метою створення певного продукту праці. Дослідженням встановлено, що особливості професійного спілкування перекладача проявляються у його різновидах: перекладі, діловому спілкуванні та особистісному спілкуванні.

2. Результати констатуючого експерименту підтвердили практичну потребу у формуванні індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів у процесі їх професійної підготовки у вищих навчальних закладах: у вирішенні проблемних ситуацій професійного спілкування майбутні перекладачі схиляються до застосування окремих типологічних стилів, що приводить до того, що близько 40 % проблемних ситуацій професійного спілкування вирішується ними нераціонально? аналіз навчальних планів і програм підготовки перекладачів не виявив предметів, які мають на меті цілеспрямоване формування індивідуального стилю спілкування? в результаті опитування більше 80 % викладачів і студентів виявили бажання вивчати відповідний спецкурс.

3. Індивідуальний стиль професійного спілкування перекладача визначено як гнучку систему способів професійного спілкування, що виявляється в умінні перекладача максимально ефективно спілкуватися у професійній сфері, пристосовуючи особливості своєї індивідуальності до нормативних та ситуативних чинників професійного спілкування, і дозволяє перекладачеві досягати високих результатів у професійній діяльності. Теоретично обґрунтовано структуру індивідуального стилю професійного спілкування перекладача, яка містить психофізіологічний, когнітивний, мотиваційно-ціннісний та поведінковий компоненти.

4. Побудовано модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, яка складається із процесуальної та цільової частин. Процесуальна частина включає мету та основні педагогічні умови, такі як реалізація системного підходу до формування стилю, використання розвивальної стратегії педагогічного впливу, врахування психологічних механізмів процесу самовдосконалення, оволодіння змістом спецкурсу “Професійне спілкування перекладача”, використання ефективної методики формування стилю. Цільова – основні напрями формування стилю, які полягають у формуванні когнітивного (оволодіння високим рівнем знань з основ спілкування, теорії особистості, теорії мотивації; вимог до професійної діяльності перекладача та особливостей його власної індивідуальності), мотиваційно-ціннісного (оволодіння високим рівнем мотивації професійного спілкування та мотивації творчості у професійному спілкуванні) та поведінкового (оволодіння високим рівнем уміння успішно діяти в окремих ситуаціях професійного спілкування) компонентів.

5. Для оцінки результатів діяльності з формування стилю створено методику діагностування рівнів сформованості індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів в цілому, а також окремих його компонентів. Основу цієї методики становить авторський тест “Стиль”. Визначено критерії та рівні сформованості. Низьким рівнем володіють студенти, у яких сукупний середній рівень сформованості компонентів становить від 0 до 50 %, спостерігається дезінтеграція у діяльності компонентів, що виявляється у домінуванні одного чи двох типологічних стилів; середнім – якщо сукупний показник проявляється в межах від 51 до 75 %, компоненти працюють достатньо злагоджено, що виявляється у більшій варіативності у застосуванні типологічних стилів, їх кількість за тестом коливається від 2 до 3; високим – якщо сукупний показник сформованості компонентів прослідковується в межах 76 –  %, спостерігається високий рівень їх інтеграції, що виявляється у рівномірному розподілі стилів за тестом, число типологічних стилів, які застосувала особа, сягає 4.

6. У ході формуючого експерименту, на основі аналізу динаміки змін у показниках сформованості індивідуального стилю контрольної групи, нами було доведено, що стихійне формування стилю є неефективним (зростання кількості проявів індивідуального стилю становить 0,69 %). Інтенсифікувати цей процес можна за таких педагогічних умов: реалізація системного підходу до формування стилю, використання розвивальної стратегії педагогічного впливу, врахування психологічних механізмів процесу самовдосконалення, оволодіння змістом спецкурсу “Професійне спілкування перекладача”, використання ефективної методики формування стилю. Аналіз динаміки змін у показниках сформованості індивідуального стилю експериментальної групи підтвердив дієвість розроблених нами педагогічних умов (зростання кількості проявів індивідуального стилю становить 26,38 %). Показники зростання проявів індивідуального стилю як за окремими компонентами, так і в цілому, у експериментальній групі є дуже наближеними (відповідно 28,96 та 26,38), що свідчить про те, що при зростанні сформованості окремих компонентів стилю зростає рівень сформованості стилю в цілому. Це доводить дієвість структурної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, а також валідність тесту “Стиль”. Оскільки дієвість структурної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, а також ефективність запропонованих педагогічних умов як складових концептуальної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів доведено, то дієвість запропонованої концептуальної моделі в цілому також вважаємо доведеною.

7. Результати проведеного дослідження дозволили запропонувати наступні рекомендації:

- для підвищення якості підготовки майбутніх перекладачів у вищих навчальних закладах освіти ввести до навчального плану підготовки перекладачів спецкурс “Професійне спілкування перекладача”;

- у процесі викладання спецкурсу застосовувати розвивальну стратегію навчання, спрямовану на гуманізація навчально-виховного процесу та задіяти психологічні механізми самовдосконалення;

- в основу методики викладання спецкурсу покласти глибинну індивідуалізацію, забезпечення студентові можливості брати участь у різних типах діяльності (міжособистісних контактів, предметно-маніпулятивній, ігровій, навчальній, соціально-комунікативній, професійно-навчальній, активно-пізнавальній), візуалізацію перебігу та результатів навчально-виховної роботи, тісне поєднання теорії і практики, навчання та виховання.

Висновки та матеріали дослідження не вичерпують усіх питань, пов’язаних із проблемою формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів. Подальшого вивчення потребують дослідження особливостей формування індивідуального стилю професійного спілкування у представників окремих типологічних стилів, підготовка майбутніх перекладачів до професійного спілкування в несприятливих умовах чи стресових ситуаціях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Соболь Н.М. Формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів як важлива складова професійної підготовки // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. – Київ-Запоріжжя, 2001. – C. 176-179.

2. Соболь Н.М. Визначення стратегії педагогічного впливу для формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів // Збірник наукових праць № 23. Частина 2. – Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 2002. – С. 394-399.

3. Соболь Н.М. Самовдосконалення особистості майбутнього перекладача як засіб формування індивідуального стилю професійного спілкування. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2003. – № 4. – C. 18-22.

4. Соболь Н.М. Динаміка формування мотивації професійного спілкування як складової індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія “Педагогіка. Соціальна робота.” – Ужгород, 2004. – № 7. – С. 173-177.

5. Соболь Н.М. Професійне спілкування перекладача та його особливості // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2002. – Ч. 2. – № 2. – C. .

6. Соболь Н.М. Перцептивні уміння в структурі індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи. – Хмельницький, 2003. – C. 369-372.

7. Соболь Н.М., Романишина Л. М. Індивідуальний стиль спілкування як засіб формування особистості // Методы совершенствования фундаментального образования в школах и вузах. – Севастополь: Изд-во Сев. НТУ, 2002. – C. 96-98.

8. Соболь Н.М. Стимулююча функція попереднього контролю у процесі формування знань, умінь і навичок студентів вищої школи з англійської мови // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2001. – № 3. – C. .

9. Соболь Н.М. Професійне спілкування: Методичні вказівки для студентів 4-го курсу спеціальності МІН. – Хмельницький: ТУП, 2003. – 29 с. (англ.).

АНОТАЦІЯ

Соболь Н.М. Формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2005.

Дисертація присвячена проблемі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів в умовах вищих навчальних закладів освіти. Проаналізовано сутність та основні види професійного спілкування перекладача. Встановлено, що підвищення його ефективності можливе шляхом формування індивідуального стилю професійного спілкування. Обґрунтовано сутність і структуру індивідуального стилю професійного спілкування перекладача, розроблена методика діагностування рівнів його сформованості. На основі розробленої моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів обґрунтовано комплекс педагогічних умов його формування. Педагогічний експеримент підтвердив дієвість запропонованої моделі та педагогічних умів. За результатами дослідження розроблено пакет навчально-методичної документації до спецкурсу “Професійне спілкування перекладача” та методичні рекомендації.

Ключові слова: індивідуальний стиль, формування, педагогічні умови, професійне спілкування, перекладач.

АННОТАЦИЯ

Соболь Н.Н. Формирование индивидуального стиля профессионального общения будущих переводчиков. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Тернопольский национальный педагогический университет им. Владимира Гнатюка, Тернополь, 2005.

Диссертация посвящена проблеме формирования индивидуального стиля профессионального общения будущих переводчиков в условиях высших учебных заведений. На основе анализа основных элементов коммуникативного, перцептивного и интерактивного процесса, а также мотивационной стороны общения и их сопоставления с основными типовыми задачами и профессиональными функциями переводчика определена сущность и особенности основных видов профессионального общения переводчика – перевода, делового и личностного (дружеского) общения. Установлено, что повышение эффективности профессионального общения будущих переводчиков возможно путем формирования их индивидуального стиля общения. Обоснована сущность и структура индивидуального стиля профессионального общения будущих переводчиков, разработана методика диагностирования его сформированности. Разработана структурная модель формирования стиля. Она включает когнитивный, мотивационно-ценностный и поведенческий компоненты стиля и является целевой частью концептуальной модели формирования индивидуального стиля профессионального общения будущих переводчиков. Формирование когнитивного компонента предусматривает овладение студентом знаниями основ общения, теории мотивации, теории личности, требований к профессиональному общению переводчика. Формирование мотивационно-ценностного компонента предусматривает овладение высоким уровнем мотивации профессионального общения и мотивации творчества в общении. Формирование поведенческого компонента нацелено на овладение высоким уровнем умения успешно действовать в отдельных ситуациях профессионального общения переводчика. На основе концептуальной модели определен комплекс педагогических условий формирования стиля, который составляет её процессуальную часть. Он включает: применение системного подхода к формированию стиля, наличие развивающей стратегии педагогического влияния, учет психологических механизмов процесса самосовершенствования, овладение содержанием спецкурса “Профессиональное общение переводчика”, а также применение эффективной методики формирования индивидуального стиля профессионального общения будущих переводчиков.

В результате педагогического эксперимента была доказана эффективность предложенной концептуальной