НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СЕМЕНОВИЧ ТЕТЯНА АНДРІЇВНА

УДК 656.07: 658.15

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТАБІЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кіровоградському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент,

Пальчевич Галина Тадеївна,

Кіровоградський національний технічний університет,

завідувач кафедрою фінансів та планування.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Козоріз Марія Андріївна,

Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділом соціально-економічних проблем розвитку підприємництва.

кандидат економічних наук, доцент,

Чеснакова Людмила Станіславівна,

Національний транспортний університет,

професор кафедри менеджменту та підприємництва.

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра міжнародного менеджменту,

м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться „30” грудня 2005р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.059.04 при Національному транспортному університеті за адресою: 01010, м. Київ, вул. Суворова, 1, ауд. 333.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного транспортного університету за адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 42.

Автореферат розісланий „28” листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левківський О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення сталого розвитку національної економіки за умов становлення ринкових відносин безпосередньо пов'язане з ефективністю фінансово-господарської діяльності вітчизняних підприємств. Функціонування сучасних українських підприємств протікає в умовах невизначеності та обмеженості фінансових ресурсів, що актуалізує задачу стабілізації їх фінансового стану. Особливої актуальності набувають теоретико-методичні розробки з проблем удосконалення організаційно-економічного механізму стабілізації фінансового стану підприємств транспортної галузі, який має спрямовуватися на максимізацію кінцевих фінансових результатів при мінімумі витрат, об'єктивно враховувати макроекономічні тенденції розвитку і особливості функціонування вітчизняного транспортного комплексу.

Внаслідок недостатнього досвіду роботи в ринкових умовах складні завдання управління транспортною діяльністю, особливо на регіональному рівні, часто вирішуються методом "спроб і помилок". У зв’язку з цим дослідження питань удосконалення організаційно-економічного механізму стабілізації фінансового стану транспортних підприємств має не лише теоретико-пізнавальне, але й господарсько-практичне значення. Адже фінансовий стан є найважливішою узагальнюючою характеристикою ефективності функціонування підприємства, якості управління, розміщення та використання фінансових, матеріальних та трудових ресурсів. Тому дослідження і систематизація науково-практичних методів стабілізації фінансового стану підприємств транспортної галузі є важливим питанням сучасної теорії та практики розвитку національного господарського комплексу.

Питанням оцінки фінансового стану підприємства та його стабілізації значну увагу надавали українські та закордонні вчені-економісти. Серед них - А. Базилюк, Т. Балабанов, Н. Бланк, М. Баканов, Є. Брігхем, М. Козоріз, В. Ковальов, М. Коробов, О. Кондратьєв, М. Крейніна, В. Івахнень, С. Стоянов, Г. Пальчевич, В. Плаксов, А. Поддєрьогін, Е. Хелферт, Л. Чеснакова, А. Шеремет та інші. В наукових розробках названих авторів порушуються складні проблеми систематизації та покращення показників фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємств. Разом з тим, сьогодні малодослідженими залишаються питання, пов'язані із врахуванням галузевих особливостей оздоровлення фінансового стану, що значною мірою стосується і стабілізації фінансового стану транспортних підприємств. Таким чином, актуальність досліджень цього напрямку діяльності підприємств, їх практична затребуваність зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її цільову спрямованість і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Кіровоградського національного технічного університету МОН України, зокрема, теми "Дослідження механізму формування та використання місцевих бюджетів та розробка пропозицій щодо його удосконалення" (номер державної реєстрації 0104У002672), де автором розроблено основні напрями бюджетного фінансування розвитку транспортної інфраструктури Кіровоградської області, та теми “Оцінка та шляхи стабілізації фінансового стану підприємств в умовах реформування господарського механізму” (номер державної реєстрації 0105V005357), у рамках якої автором обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення методичного забезпечення оцінки фінансового стану та задіяння макроекономічних та внутріфірменних важелів його стабілізації.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних та практичних рекомендацій щодо стабілізації фінансового стану підприємств транспортної галузі.

Відповідно до визначеної у роботі мети були поставлені і вирішені наступні дослідницькі задачі:

- уточнена сутність поняття "фінансовий стан підприємства", визначено умови і фактори його формування;

- розкрито зміст стабілізації фінансового стану підприємства як напряму управління його діяльністю;

- розглянуто зовнішні та внутрішні аспекти стабілізації фінансового стану підприємства;

- досліджено методичне забезпечення оцінки стабільності фінансового стану підприємства;

- проведено аналітичну оцінку фінансового стану підприємств транспортної галузі Кіровоградської області;

- здійснено обґрунтування структурних ланок організаційно-економічного механізму стабілізації фінансового стану транспортних підприємств;

- розроблено практичні рекомендації стосовно задіяння методів впливу на активи та пасиви підприємства з метою досягнення фінансової рівноваги та забезпечення стабілізації фінансового стану;

- запропоновано методи управління ризиками зниження фінансової стійкості транспортних підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси формування показників фінансового стану суб’єктів господарювання.

Предмет дослідження складає сукупність відносин та причинно-наслідкових зв'язків, що опосередковують управління фінансовим станом підприємств транспортної галузі з метою забезпечення його стабільності.

Інформаційну базу дослідження склали: офіційні дані Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Кіровоградського обласного управління статистики, нормативні документи Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, фактичні дані і планово-економічні показники фінансового стану транспортних підприємств.

Методи дослідження. Виконання дисертаційної роботи базується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження фінансово-економічних явищ та процесів.

При дослідженні сутності фінансового стану підприємства, формування та використання фінансових ресурсів як його матеріально-речової основи використовувались методи логічного узагальнення та системного підходу. За допомогою методів порівняльного та економіко-статистичного аналізу виявлено особливості стану та існуючі тенденції у сфері фінансового забезпечення розвитку транспортної галузі економіки України. У ході аналізу фінансового стану транспортних підприємств використані методи аналітичного групування, економіко-статистичні методи, метод вибіркових спостережень. При розробці напрямків удосконалення організаційно-економічного механізму стабілізації фінансового стану транспортних підприємств використано спектр методів, притаманних теоретичному і емпіричному рівням наукового пізнання: спостереження, абстрагування, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, методи економіко-математичного моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні існуючих і розробці нових теоретичних, методичних і практичних положень з удосконалення організаційно-економічного механізму стабілізації фінансового стану транспортних підприємств, зокрема:

уперше:

- розглянуто фінансовий стан як результат вмотивованої діяльності суб’єкта господарювання, спрямованої на отримання доходу з урахуванням наявних ресурсних можливостей та на забезпечення здатності підприємства виконувати зобов’язання перед державою, постачальниками, споживачами, кредиторами, найманими працівниками. Згідно даного визначення фінансовий стан розглядається як об’єктивна, так і суб’єктивна категорія, доводиться, що формування фінансового стану супроводжується встановленням збалансованості між окремими структурними елементами активів і пасивів підприємства, а також намаганням керівництва маневрувати фінансовими ресурсами у відповідних цілях;

- запропоновано методику якісної оцінки фінансового стану підприємства, засновану на використанні елементів теорії нечітких множин. На відміну від існуючих методик фінансового аналізу, дана методика дає змогу визначати лінгвістичні характеристики фінансових коефіцієнтів, виводити інтегральні показники фінансового стану і на їх основі приймати ефективні управлінські рішення щодо фінансової стабілізації;

удосконалено:

- класифікацію факторів, що визначають фінансовий стан підприємства, на фактори, спрямовані на підвищення фінансових результатів, та фактори, спрямовані на зменшення зобов’язань перед державою та найманими працівниками. Така класифікація враховує поряд із прагненням керівництва та колективу підприємства підвищити його конкурентоспроможність в оточуючому бізнес-середовищі і дію негативних чинників тіньової економіки, що спричиняють викривлення умов та показників діяльності підприємства заради виживання в умовах жорсткої податкової політики, задоволення інтересів збагачення окремих керівників тощо;

- оцінку ліквідності та платоспроможності підприємства шляхом введення коефіцієнта синхронності, який дає змогу визначати збалансованість надходження грошових коштів та їх використання у часі та за обсягом і на цій основі здійснювати ефективне управління ліквідністю через виявлення галузевої та індивідуальних особливостей надходження коштів, планувати їх раціональне використання;

дістало подальшого розвитку:

- обґрунтування механізму використання підприємствами транспорту лізингу, що містить висвітлення переваг лізингу над іншими джерелами фінансування оновлення основних фондів, та в межах якого запропонована організація лізингу для здійснення розширеного кола послуг, зокрема, передбачена схема організації лізингу для ремонту основних фондів транспортних підприємств;

- методи детінізації фінансових потоків у сфері транспорту, серед яких - запровадження автоматизованої системи оплати пасажирських перевезень, заснованої на використанні електронних пластикових карток, що збільшить доходи транспортних підприємств і покращить якість обслуговування пасажирів;

- визначення сутності та послідовності дій по управлінню ризиками зниження фінансової стійкості підприємства, зокрема, обґрунтування доцільності використання відповідних методів обмеження ризику (резервування коштів, лімітування, диверсифікації, передачі ризику, зовнішнього страхування) в залежності від визначеної зони фінансової стійкості: абсолютної фінансової стійкості; допустимої фінансової стійкості; фінансової стійкості, що спричиняє нестабільний фінансовий стан; фінансової стійкості, що спричиняє кризовий фінансовий стан.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що його результати доведені до стадії конкретних рекомендацій і можуть мати використання для підвищення ефективності управлінських рішень в процесі стабілізації фінансового стану підприємств транспорту. Розробки та методичні рекомендації автора використовуються управлінням промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № 02/05-223 від 16.06.2005р.), ВАТ "Кіровоградське АТП-13554" (довідка № 102 від 17.03.2005р.), а також у навчальному процесі Кіровоградського національного технічного університету при вивченні дисциплін "Фінансовий аналіз", "Фінанси галузей", "Фінанси підприємства".

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Представлені у роботі рекомендації та пропозиції розроблені автором особисто і наведені у його наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й одержали позитивну оцінку на 11 міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: "Економіка третього тисячоліття" (м, Донецьк, 2000 р.); "Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми" (м. Донецьк, 2002 р.); "Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення" (м. Тернопіль, 2003 р.); "Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах" (м. Донецьк, 2003 р.); "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (м. Тернопіль, 2003 р.); "Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю" (м. Кіровоград, 2003 р.); "Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком" (м. Рівне, 2004 р.); "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація підприємства, стале економічне зростання" (м. Донецьк, 2004 р.); "Науковий потенціал світу 2004" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); „Стратегічні напрямки розвитку Кіровоградської області до 2015 року” (м. Кіровоград, 2005 р.); ”Науковий потенціал світу 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Публікації за результатами дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 12 одноосібних публікаціях, з яких 5 - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг авторського матеріалу складає 3,2 друк. арк.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (152 найменування), додатків. Основний зміст дисертації викладено на 161 сторінках; робота містить 20 таблиць, 18 рисунків, 9 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретико-методичні основи стабілізації фінансового стану підприємства” досліджено фінансовий стан підприємства як об’єкт управління, висвітлено економічну сутність його стабілізації, визначено умови та фактори впливу на механізм стабілізації фінансового стану підприємства, розкрито методичне забезпечення оцінки стабільності фінансового стану.

Ґрунтовний розгляд даних вітчизняними та закордонними науковцями обґрунтувань фінансового стану підприємства та детальне дослідження умов і факторів, що визначають показники фінансового стану, дало змогу автору сформулювати власне трактування фінансового стану як результату вмотивованої діяльності суб’єкта господарювання, спрямованої на отримання доходу з урахуванням наявних ресурсних можливостей та на забезпечення здатності підприємства виконувати зобов’язання перед державою, постачальниками, споживачами, кредиторами, найманими працівниками.

Фінансовий стан розглядається як об’єктивна, так і суб’єктивна категорія. З цієї позиції фактори, що визначають фінансовий стан підприємства, доцільно класифікувати за двома напрямами: фактори, спрямовані на підвищення фінансових результатів, та фактори, спрямовані на зменшення зобов’язань перед державою та найманими працівниками. Перша група факторів пов’язана із підвищенням плато-, кредито- та податкоспроможності підприємства; збалансуванням окремих структурних ланок активів і пасивів підприємства; гарантованістю економічних інтересів підприємства; доцільністю розміщення та ефективністю використання фінансових ресурсів тощо. Вплив факторів другої групи спричинений яскраво вираженим фіскальним характером податкової політики, прорахунками в реформуванні відносин власності, високою витратомісткістю виробництва, низькими стандартами якості життя населення, знеціненням обігового капіталу в результаті інфляції, недосконалістю правового регулювання економічної сфери, несформованістю демократичних традицій чесного підприємництва тощо.

Наявність факторів, спрямованих на зменшення зобов’язань перед державою та найманими працівниками, породжує викривлення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел та обсягів отриманих доходів, використання коштів, приховування їх від обліку, контролю та реєстрації. Відображені у звітності підприємства показники фінансового стану часто є результатом впливу суб’єктивних факторів, пов’язаних із намаганням керівництва чи власників маневрувати в умовах надмірного податкового тиску, здійснювати тіньові операції для забезпечення можливості функціонування підприємства або для задоволення інтересів власного збагачення. Для попередження викривлення показників фінансового стану підприємства обов’язково слід враховувати дію чинників тіньової економіки, розробляти та використовувати заходи впливу на мотивацію поведінки суб’єктів господарювання у напрямі профілактики й обмеження протиправної діяльності.

У дисертації досліджено зовнішній та внутрішній аспекти стабілізації фінансового стану підприємства. Визначено, що зовнішній аспект пов'язаний зі стабільністю економічного середовища, в якому функціонує підприємство. Ця стабільність забезпечується відповідним державним макроекономічним регулюванням економічного розвитку. Внутрішній аспект стабілізації фінансового стану підприємства відображає такий стан його ресурсного потенціалу, матеріально-речової і вартісної структури капіталу, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові і фінансові результати функціонування.

Автором доведено, що індикатором стабілізації фінансового стану підприємства є синтез та інтеграція ендо- й екзогенних чинників у єдиному фінансово-економічному механізмі макро- і мікроекономічного регулювання суспільного та індивідуального відтворення, у складі якого фінансова стійкість набуває значення результуючої.

У роботі обґрунтовано, що для підприємства першим рівнем стабілізації фінансового стану є досягнення такого рівня фінансової стійкості, як самофінансування виробничо-господарської діяльності у режимі простого відтворення. Це означає, що на даному рівні стабілізації забезпечується стійкість як протидія спаду обсягів виробництва і руйнації ресурсного потенціалу. Більш високим рівнем стабілізації фінансового стану є забезпечення фінансової стійкості, яка зумовлює поступальне економічне зростання і перехід до розширеного відтворення.

У другому розділі “Аналітична оцінка фінансового стану транспортних підприємств (на прикладі розвитку транспортної галузі Кіровоградської області)” досліджено особливості сучасного розвитку транспортних підприємств на Кіровоградщині, здійснено оцінку їх фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності та ділової активності.

Оцінка розвитку транспортної галузі Кіровоградської області засвідчила її неспроможність достатньою мірою забезпечити розвиток виробничого комплексу регіону, повне та якісне задоволення потреб населення в пересуваннях. Становище ускладнюється зменшенням попиту на пасажирські та вантажні перевезення внаслідок зниження життєвого рівня населення, низького рівня інвестиційної активності, розривом великої кількості внутрідержавних та зовнішньоекономічних зв’язків. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування транспортних підприємств за 2004 р. в області склав 3,7 млн. грн. збитку. Виявлено, що основними причинами збитковості є: великий розмір амортизаційних відрахувань внаслідок зношеності автомобільного парку; підвищення цін на запчастини, комплектуючі та пально-мастильні матеріали; конкуренція з боку приватних підприємств, що здійснюють вантажні та пасажирські перевезення.

Фінансова стійкість транспортних підприємств проаналізована з використанням двох методів: коефіцієнтного (шляхом обчислення низки фінансових коефіцієнтів) та агрегатного (шляхом визначення типів фінансової стійкості). В процесі аналізу встановлено, що коефіцієнт автономії відповідає нормативному значенню і навіть спостерігається тенденція до його збільшення. Однак детальніші дослідження показують, що така тенденція спричинена не збільшенням власного капіталу, а накопиченням збитків та зменшенням валюти балансу. Окрім того, сучасні умови господарювання ставлять підприємства перед вибором: залишатися незалежними за умови значної зношеності основних фондів, чи залучати кошти з метою інвестування їх оновлення. Причому співвідношення між власними та залученими коштами повинно бути оптимальним та визначатися умовами функціонування кожного окремого підприємства.

Для оцінки внутрішньої структури позикового капіталу запропоновано визначення додаткового коефіцієнта фінансування, який характеризує залежність від короткострокових фінансових зобов’язань і розраховується як співвідношення поточних пасивів і власного капіталу підприємства. Розрахунок даного показника та його порівняння із значеннями коефіцієнта фінансування дає підстави для ствердження, що основними джерелами фінансування активів для більшості підприємств стала кредиторська заборгованість. Значну її частку складають так звані стійкі пасиви (заборгованість по розрахунках з бюджетом та зі страхування, а також з оплати праці). Основною причиною, що зумовлює наявність такого роду заборгованості, є відсутність на підприємствах практики складання платіжного календаря, тобто неефективність фінансового планування в частині надходження та витрачання грошових коштів. Разом з тим підприємства свідомо допускають переважання у складі джерел фінансування кредиторської заборгованості, адже вона характеризується нижчою вартістю в порівнянні із вартістю банківських кредитів та інвестиційного капіталу і використання її менш ризиковане. Крім того, використання кредиторської заборгованості дозволяє скорочувати тривалість фінансового циклу підприємств, знижуючи тим самим потребу в грошових коштах, що використовуються на фінансування оборотних активів, оскільки між тривалістю фінансового циклу та періодом обороту кредиторської заборгованості існує зворотній зв'язок. Ціна ж внутрішньої кредиторської заборгованості взагалі може визначатися за нульовою ставкою.

Збільшення кредиторської заборгованості у вигляді зобов’язань з оплати праці, на перший погляд, нічим не загрожує підприємствам, але з точки зору мотивації діяльності і задоволення інтересів робітників має досить серйозні наслідки, адже затримка або невиплата заробітної плати знижує віддачу робітників та їх зацікавленість у кінцевих результатах діяльності, що призводить до втрат певної частини прибутку.

Із метою поглиблення аналізу ліквідності підприємства запропонований розрахунок наступних показників: коефіцієнта виробничих фондів (відношення виробничих фондів до суми активів), коефіцієнта оборотних активів (відношення оборотних активів до загальної суми активів) та коефіцієнта мобільності активів (відношення суми оборотних активів й витрат майбутніх періодів до суми необоротних активів) (табл. 1).

Таблиця 1

Значення додаткових показників ліквідності транспортних підприємств

Роки | ВАТ“

Новомиргородське

АТП” | ВАТ “

Бобринецьке АТП” | ВАТ “Добровеличківське АТП” | ВАТ “Олександрійське АТП” | ВАТ “Світловодське АТП”

Коефіцієнт виробничих фондів

1999 | 0,90 | 0,93 | 0,90 | 0,47 | 0,79

2000 | 0,87 | 0,91 | 0,87 | 0,51 | 0,76

2001 | 0,87 | 0,87 | 0,86 | 0,42 | 0,74

2002 | 0,86 | 0,63 | 0,86 | 0,34 | 0,68

2003 | 0,84 | 0,63 | 0,84 | 0,31 | 0,58

2004 | 0,96 | 0,62 | 0,90 | 0,27 | 0,55

Коефіцієнт оборотних активів

1999 | 0,11 | 0,07 | 0,04 | 0,56 | 0,53

2000 | 0,19 | 0,10 | 0,06 | 0,54 | 0,62

2001 | 0,21 | 0,12 | 0,06 | 0,61 | 0,69

2002 | 0,22 | 0,34 | 0,05 | 0,67 | 0,75

2003 | 0,27 | 0,34 | 0,15 | 0,70 | 0,81

2004 | 0,17 | 0,30 | 0,09 | 0,73 | 0,83

Коефіцієнт мобільності активів

1999 | 0,13 | 0,08 | 0,05 | 1,28 | 1,14

2000 | 0,24 | 0,11 | 0,07 | 1,20 | 1,74

2001 | 0,28 | 0,13 | 0,07 | 1,56 | 2,19

2002 | 0,28 | 0,53 | 0,06 | 2,07 | 3,06

2003 | 0,37 | 0,13 | 0,18 | 2,36 | 4,41

2004 | 0,21 | 0,13 | 0,11 | 2,72 | 5,04

Джерело: за даними статистичної звітності транспортних підприємств та власними розрахунками на їх основі

Для перевірки збалансованості надходження на підприємство грошових коштів та їх використання у часі та за обсягом пропонується розрахунок коефіцієнта синхронності:

Кс = (1)

де Кс – коефіцієнт синхронності;

n – кількість періодів, за які аналізується показник;

m – рахунки грошових коштів, які використовуються на підприємствах;

tik – грошові надходження;

gik - залишок грошових коштів на m рахунку на початок n періоду;

vik – використання грошових коштів на m рахунку протягом n періоду;

- середнє лінійне відхилення залишків коштів на m рахунку на кінець n періоду.

(2)

де - середнє лінійне відхилення залишків коштів на m рахунку на кінець n періоду;

n – кількість періодів, за які аналізується показник;

m – рахунки грошових коштів, які використовуються на підприємствах;

tik – грошові надходження;

gik - залишок грошових коштів на m рахунку на початок n періоду;

vik – використання грошових коштів на m рахунку протягом n періоду.

Розрахунок та оцінка запропонованих показників є підставою для висновку про те, що на досліджених транспортних підприємствах має місце недостатнє оновлення основних фондів, спостерігається збільшення частки оборотних активів, причому випереджаючими темпами порівняно зі зменшенням вартості основних фондів, чіткого регулювання потребують процеси надходження та витрачання грошових коштів.

У третьому розділі дисертації “Удосконалення організаційно-економічного механізму стабілізації фінансового стану підприємства” обґрунтовано методи стабілізації фінансового стану, запропоновано методику якісної оцінки фінансового стану підприємства, визначено основні напрями управління ризиками зниження фінансової стійкості.

У роботі стверджується, що організаційно-економічний механізм стабілізації фінансового стану підприємства передбачає створення та взаємопогоджене функціонування макроекономічних та внутріфірменних методів та важелів, спрямованих, при наявності необхідного методичного, інформаційного, нормативно-правового, організаційно-інфраструктурного, фінансово-економічного забезпечення, на досягнення підприємством фінансової рівноваги, на забезпечення конкуретоспроможності його послуг в динамічних умовах оточуючого економічного середовища. Наголошено, що дія методів і важелів цього механізму повинна спрямовуватись на максимізацію кінцевих фінансових результатів при мінімумі витрат, а обґрунтування окремих структурних ланок, їх взаємозв’язку, інструментарію задіяння та активізації має враховувати макро-, мезо- та мікроекономічні тенденції розвитку і функціонування вітчизняного транспортного комплексу.

Організаційно-економічний механізм розглядається в якості засобу реалізації стратегії стабілізації фінансового стану, яка містить у собі розробку поведінки підприємства у сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, припускає не тільки врахування, рефлективне відстеження впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища й поведінки конкурентів, але й формування програми дій. У межах стратегії стабілізації фінансового стану підприємств транспорту нами запропонована поетапна реалізація відповідних заходів (табл. 2).

Таблиця 2

Поетапна реалізація заходів стабілізації фінансового стану транспортних підприємств

Етап | Заходи стосовно стабілізації фінансового стану | Очікувані результати

І етап

(до 2010 року) | - Реформування форм власності і розвиток конкурентного середовища на ринку транспортних послуг;

- фінансування оновлення рухомого складу та матеріально-технічної бази обслуговування;

- запровадження ефективних схем лізингу;

- підвищення зарплатомісткості у собівартості продукції і платоспроможного попиту населення на транспортні послуги;

- створення гнучкої системи регулювання транспортних тарифів, яка враховувала б інтереси споживачів транспортних послуг і транспортних організацій;

- формування ефективної податкової та кредитної політики стосовно підприємств транспорту;

- посилення контролю за фінансовими потоками у сфері транспорту. | Розширення ринку транспортних послуг, підвищення якості транспортного обслуговування вітчизняних підприємств та населення, забезпечення протидії спаду обсягів надання послуг та руйнуванню ресурсного потенціалу, досягнення позитивних фінансових результатів функціонування підприємства.

ІІ етап

(до 2015 року) | - Формування єдиного правового поля діяльності підприємств транспорту з урахуванням міжнародних норм;

- активне фінансування інновацій та запровадження ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій;

- відновлення інвестиційної тарифної складової для забезпечення розширеного відтворення виробничих фондів транспорту;

- впровадження необхідних заходів захисту і підтримки діяльності українських транспортних підприємств і підприємців на зовнішніх ринках при введенні міжнародними організаціями і урядами окремих держав нових, більш жорстких економічних, технічних та інших вимог щодо транспортної діяльності;

- удосконалення антимонопольного регулювання;

- узгодження інтересів і об'єднання зусиль держави і бізнесу в розвитку транспортної системи. | Розширення джерел формування фінансових ресурсів підприємств транспорту, досягнення ними такого рівня фінансової стійкості, що зумовлює поступове економічне зростання і розширене відтворення на власній фінансовій основі, підвищення привабливості транспорту як сфери бізнесу та інвестицій.

ІІІ етап

(до 2020 року) | - Підвищення конкурентоспроможності національних перевізників на міжнародних ринках транспортних послуг;

- вихід транспортно-дорожнього комплексу на світовий техніко-технологічний рівень;

- подальший розвиток конкурентного середовища на транспорті та забезпечення комплексного обслуговування споживачів на базі впровадження логістичних принципів організації транспортного процесу;

- створення та розвиток стратегічних альянсів у сфері транспорту. | Зміцнення фінансового стану транспортних підприємств; завдяки об’єднанню інтелектуального, фінансового і виробничого капіталу поява умов для поглибленого дослідження конкурентів і підвищення конкурентоспроможності, оптимізація управління ризиками фінансової стійкості, формування відповідного ділового середовища.

Особливу увагу при обґрунтуванні напрямів активізації спрямування інвестицій в основні фонди транспортних підприємств та удосконалення механізмів інвестування надано питанню запровадження та активного використання лізингу. Доведено переваги лізингу над іншими джерелами фінансування оновлення основних засобів транспортних підприємств. Мова йде насамперед про те, що в процесі лізингу одержуються не кошти, а конкретні транспортні засоби, які мають техніко-економічні характеристики, чітко визначені самим підприємством. Це надає змогу відразу приступати до надання послуг і з одержаної виручки поступово розраховуватись з лізингодавцем. А оскільки терміни і розмір виплати є предметом взаємної домовленості сторін, то можна досить гнучко враховувати інтереси кожного партнера. У роботі розроблена структурна схема організації фінансового лізингу для оновлення основних фондів транспортних підприємств, у якій встановлений порядок укладання та механізм реалізації лізингової угоди, визначені сторони угоди та їх функції, передбачена участь в угоді страхових компаній.

Обґрунтовано положення про можливість застосування лізингу не тільки для придбання нової техніки, але і для ремонту тієї, яка вже використовується, запропонована схема здійснення ремонту несправної техніки транспортних підприємств з використанням лізингового механізму (рис. 1).

Рис. 1. Схема організації лізингу для здійснення ремонту основних фондів транспортних підприємств

З метою детінізації фінансових потоків обґрунтовано пропозиції стосовно налагодження чіткого контролю у сфері надання транспортних послуг. З цього приводу рекомендовано запровадження автоматизованої системи оплати пасажирських перевезень, заснованої на використанні електронних пластикових карток. Дія електронних карток-квитків може бути розрахованою або на проміжок часу, впродовж якого здійснюються поїздки, або на кількість поїздок. Система електронних карток має підтримуватися потужною кліринговою системою, через яку прибутки розподіляються відповідно до наданих послуг та державних субсидій. Окрім того, система надає інформацію для аналізу роботи транспортних підприємств, завдяки чому якість послуг постійно підвищується. Картки можуть працювати як у контактному, так і в безконтактному режимі. З їх допомогою можна здійснювати достовірний облік і накопичувати інформацію про кількість та стан транспортних пасажирських перевезень. Очікуваними результатами запровадження системи є поліпшення управлінням транспортом та його фінансовими потоками, покращення обслуговування пасажирів, введення гнучких тарифів за проїзд, підвищення рівня ефективності аналізу та звітності на транспорті.

У роботі розроблена методика якісної оцінки фінансового стану підприємств, заснована на застосуванні елементів теорії нечітких множин. На основі використання даної методики здійснена трансформація кількісних значень таких фінансових показників, як коефіцієнт покриття, коефіцієнт мобільності активів, коефіцієнт автономії, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, у якісну їх характеристику, а також обчислений інтегральний показник фінансового стану (рис. 2).

Рис. 2. Алгоритм обчислення інтегрального показника фінансового стану на підґрунті нечітко-множинного аналізу

Позитивною рисою наведеної методики, що суттєво відрізняє її від інших методик, які використовуються для проведення оцінки фінансового стану підприємства, є отримання результатів, найбільш доступних для сприйняття та формування ефективних управлінських рішень щодо стабілізації фінансового стану підприємства.

Рис. 3. Послідовність та сутність дій по управлінню ризиками зниження фінансової стійкості підприємства

Управління ризиками зниження фінансової стійкості в дисертації визначено як процес, у ході якого виявляються (ідентифікуються) ризики, оцінюється їх величина, здійснюється їх моніторинг, контролюються ризикові позиції, і який передбачає постійний аналіз ситуації та оточення, у якому мають місце відносини з приводу визначення джерел залучення фінансових ресурсів, формування їх структури. Управління ризиками зниження фінансової стійкості спрямоване на уникнення непродуманих рішень і помилок при формуванні фінансового стану, дає змогу більш ефективно використовувати фінансові ресурси. У роботі запропонована послідовність дій по управлінню ризиками зниження фінансової стійкості підприємства (рис. 3).

Обґрунтовано методи обмеження ризику зниження фінансової стійкості підприємства в залежності від визначених зон фінансової стійкості. Для зони абсолютної фінансової стійкості, у якій втрата ресурсів підприємства практично дорівнює нулю або значно менша від величини очікуваного прибутку, прийнятними є резервування коштів та лімітування. Для зони допустимої фінансової стійкості, у якій втрата ресурсів підприємства допускається, однак її величина менша від величини очікуваного прибутку, доцільним є використання резервування коштів та диверсифікації. Для зони фінансової стійкості, що спричиняє нестабільний фінансовий стан, і у якій втрата ресурсів підприємства може досягти величини аж до розміру валового доходу, слід застосовувати диверсифікацію та передачу ризику. Для зони фінансової стійкості, що спричиняє кризовий фінансовий стан, і у якій втрата ресурсів підприємства за величиною більша від розміру очікуваного валового доходу, необхідно використовувати передачу ризику та зовнішнє страхування.

ВИСНОВКИ

У дисертації висвітлені теоретико-методичні основи стабілізації фінансового стану підприємства, здійснена аналітична оцінка фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, ділової активності підприємств транспорту, вирішено наукове завдання щодо удосконалення організаційно-економічного механізму стабілізації фінансового стану.

За результатами дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Фінансовий стан є комплексним економічним поняттям, результатом взаємодії всіх елементів системи фінансово-економічних відносин підприємства, визначається різноманітними виробничо-господарськими факторами, характеризується системою показників, які відображають формування, розміщення і використання фінансових ресурсів та визначають фінансову конкурентоспроможність підприємства в умовах постійної зміни вимог ринку. Оскільки показники фінансового стану є результатом вмотивованої діяльності суб’єкта господарювання, його слід розглядати як об’єктивну, так і суб’єктивну категорію. Фактори, що визначають фінансовий стан підприємства, доцільно класифікувати на фактори, спрямовані на підвищення фінансових результатів, та фактори, спрямовані на зменшення зобов’язань перед державою і найманими працівниками.

2. Стабілізація фінансового стану підприємства є одним із напрямів управління його діяльністю і передбачає формування оптимальної структури капіталу, мінімізацію ризику зниження фінансової стійкості, забезпечення здатності підприємства в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, його спроможність здійснювати розширене відтворення на власній фінансовій основі.

3. Дослідження особливостей сучасного розвитку транспортної галузі Кіровоградської області засвідчило, що функціонування всіх видів транспорту сьогодні здійснюється в складних економічних умовах, що пов’язані з різким спадом обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, зниженням життєвого рівня населення, падінням темпів росту перевезень вантажів та пасажирів, погіршенням технічного стану транспорту. Різке падіння обсягів транспортної роботи негативно вплинуло на доходи різних видів транспорту та можливість оновлення їхніх основних фондів навіть на рівні простого відтворення.

4. Фінансовий стан ряду проаналізованих підприємств характеризується низьким коефіцієнтом фінансової стійкості. Причому така ситуація спричинена не наявністю значних сум залучених грошових коштів у підприємств, а тим, що вони працюють інерційно, отримуючи і накопичуючи збитки. Нижчим за нормативне значення є рівень розрахованих коефіцієнтів швидкої ліквідності, тобто транспортні підприємства, фінансовий стан яких проаналізовано, не мають достатніх сум грошових коштів для погашення поточної заборгованості. Кредитна політика, якої дотримуються підприємства, поступово зменшує тривалість погашення дебіторської заборгованості, в основному шляхом її списання у вигляді безнадійних боргів.

5. Стратегія стабілізації фінансового стану підприємства повинна бути зорієнтована на цілі його розвитку, досяжна з точки зору його ресурсів і скорегована з можливостями й загрозами навколишнього конкурентного середовища. Ця стратегія засновується на чітко визначеній політиці управління фінансовим станом підприємства на засадах бачення перспективних можливостей формування та використання його ресурсного потенціалу.

6. Запропонована поетапна реалізація заходів щодо стабілізації фінансового стану транспортних підприємств зорієнтована на розширення джерел формування фінансових ресурсів, ефективне управління фінансовими ризиками та досягнення високого рівня фінансової стійкості, підвищення привабливості транспорту як сфери бізнесу та інвестицій.

7. З метою стабілізації фінансового стану транспортних підприємств та зміцнення їх конкурентоспроможності пропонуються такі методи модернізації технічних засобів та технологій процесу перевезень, як поновлення більшої частини основних фондів транспорту за рахунок активізації та удосконалення лізингу і розвитку сучасних систем терміналів. Доведено, що при використанні лізингу немає необхідності вилучати з обороту великі суми коштів для придбання устаткування, використання лізингу є менш затратомістким у порівнянні з іншими механізмами залучення фінансових ресурсів для оновлення та ремонту основних фондів. Визначено, що ефективний розвиток лізингу забезпечуватиме створення лізингових центрів, які би спеціалізувалися на обслуговуванні малих транспортних підприємств, а також податкове стимулювання лізингових операцій (запровадження пришвидшеної норми амортизації для об’єктів лізингу).

8. Для нейтралізації впливу факторів тіньової економіки на результати фінансово-господарської діяльності транспортних підприємств потрібне налагодження чіткого контролю у сфері надання транспортних послуг. З цією метою запропоновані заходи, пов’язані із введенням “карток обліку автомобільних шин”, надання шляховим листам статусу документів строгої звітності, запровадженням автоматизованої системи оплати за проїзд на пасажирському транспорті.

9. Методика якісної оцінки фінансового стану підприємства, заснована на використанні елементів теорії нечітких множин, є дуже ефективною для одержання лінгвістичних оцінок фінансового стану, які є чітко вираженими і доступними інформаційними сигналами для ухвалення відповідних управлінських рішень щодо стабілізації фінансового стану.

10. Із метою попередження дестабілізації фінансового стану, недопущення чи зменшення фінансових втрат кожен господарюючий суб’єкт у межах стратегії свого розвитку повинен здійснювати управління ризиками зниження фінансової стійкості. Саме здатність управляти цими ризиками дає змогу керівництву підприємства підвищувати обґрунтованість прийняття рішень у сфері фінансової діяльності, покращувати платоспроможність, що вигідно як самому підприємству, і в чому безпосередньо зацікавлені акціонери, кредитори, інвестори, партнери по бізнесу. Вибір методів обмеження ризиків зниження фінансової стійкості повинен визначатися забезпеченням оптимального співвідношення між рівнем досягнутого зниження ризику і необхідними для цього додатковими витратами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

в наукових фахових виданнях:

1. Семенович Т.А. Розгляд показників ділової активності як індикаторів конкурентоспроможності підприємства / Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. Частина ІІ. – вип.4.- Кіровоград: КНТУ, 2003.-С. 141-146.

2. Семенович Т. А. Методичні особливості оцінки фінансового стану підприємства в сучасних умовах / Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Вип. 7. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003.- С. 295-300.

3. Семенович Т.А. Методи оцінки фінансової стійкості підприємств транспортної галузі / Збірник наукових праць Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Частина ІІ.- вип. 2 (26).- Рівне: УДУВГП, 2004.-С. 425-430.

4. Семенович Т.А. Активізація макроекономічних та внутріфірменних чинників стабілізації фінансового стану підприємства / Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету: Економічні науки, 2004, вип.5, ч. ІІ.- С. 443-449.

5. Семенович Т.А. Стабілізація фінансової діяльності підприємств транспортної галузі / Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 205: В 4 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005.-С. 315-321.

в інших виданнях:

6. Семенович Т.А. Критерії оцінки ефективності господарської діяльності підприємства // Материалы ІІІ международной конференции молодых ученых Минобразования науки Украины ИЭП – НАН Украины, ИЭПИ Экономика третьего тысячелетия Т. 2 микроэкономики. Проблемы, тенденции, перспективы. Донецк, 2000. - С. 213-215.

7. Семенович Т.А. Управління забезпеченням фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання / Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми: Тези доповідей і виступів ІV міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених // Заг. ред. д.е.н., проф. Єгорова П.В.- Донецьк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2002. - С. 28-29.

8. Семенович Т.А. Фактори впливу на фінансовий стан суб’єкта господарювання / Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть”. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - С. 365.

9. Семенович Т.А. Необхідність використання системного підходу при здійсненні управління фінансовим станом підприємства / Материалы международной научно-практической конференции молодых ученых “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” - Донецк: Донецкий национальный технический университет, 2003.- С. 205 - 209.

10. Семенович Т.А. Методи стабілізації фінансового стану підприємства / Праці П’ятої міжнародної конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Частина1 / Ред. кол. Ступін О.Б. (голова), Александров І.О. (заступник голови) та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 134 - 136.

11. Семенович Т.А. Вплив управління фінансами на стабілізацію фінансового стану підприємства / Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”. Том 10. Фінансові відносини. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 50 - 51.

12. Семенович Т.А. Підходи визначення платоспроможності та ліквідності суб’єктів господарювання / Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2005”. Том 3. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.- С. 71-73.

АНОТАЦІЯ

Семенович Т.А. Організаційно-економічний механізм стабілізації фінансового стану транспортних підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний транспортний університет, Київ, 2005.

Дисертація присвячена теоретичним, методичним і практичним питанням стабілізації фінансового стану транспортних підприємств. Визначені та досліджені основні умови та фактори впливу на механізм стабілізації фінансового стану. Розглянуто методичне