імені Тараса Шевченка

СОРОЧАН Тамара Михайлівна

УДК 371.11: 37.046.4

Розвиток професіоналізму

управлінської діяльності керівників
загальноосвітніх навчальних закладів

у системі післядипломної педагогічної освіти

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Луганськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: | - доктор педагогічних наук, професор,

академік АПН України

Савченко Олександра Яківна,

Академія педагогічних наук України,

віце-президент.

Офіційні опоненти: | - доктор педагогічних наук, професор

Алфімов Валентин Миколайович,

Донецький національний університет,

декан факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних педагогічних працівників;

- доктор педагогічних наук, професор

Дубасенюк Олександра Антонівна,

Житомирський державний університет

імені Івана Франка,

проректор з наукової роботи, міжнародних та регіональних зв’язків;

- доктор педагогічних наук, професор

Олійник Віктор Васильович,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України (м. Київ), ректор.

Провідна установа | Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

Міністерство освіти і науки України,

кафедра педагогіки та психології, м. Київ.

Захист відбудеться 16 грудня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка

(91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, ).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка

(91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, ).

Автореферат розісланий 15 листопада 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується значними змінами в соціально-економічній сфері. Процеси глобалізації, демократизації, становлення ринкових відносин зумовлюють сутнісне оновлення змісту та структури діяльності всіх соціальних інституцій, у тому числі й навчальних закладів. Орієнтація на гуманістичні цінності, інтеграція у світову культуру віддзеркалюють основні тенденції суспільного розвитку, що знайшло своє відображення в Конституції та законах України. Потребу модернізації галузі у зв’язку з визнанням її провідним чинником соціального прогресу обґрунтовано в Національній доктрині розвитку освіти в Україні.

Динамічні процеси суспільно-економічного життя виявили суперечливі тенденції. З одного боку, необхідною стає більш глибока професіоналізація діяльності спеціалістів будь-якого фаху, з іншого, – спостерігається міжгалузева інтеграція знань, підвищується значимість інтегрованих умінь для здійснення професійної діяльності. Ці загальні тенденції зумовлюють нові вимоги до управління освітою, зокрема, до управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Управлінська діяльність у сучасному соціумі детермінується декількома умовами, серед яких: відповідність загальній концепції державного управління; врахування соціально-психологічних закономірностей діяльності; виявлення специфічних ознак управління як професійної діяльності, а також власних індивідуальних можливостей керівника тощо.

Дослідження проблеми розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів актуалізується у зв’язку з потребою реалізації державної політики в галузі освіти. З метою забезпечення належного рівня модернізації освіти оновлення управління має випереджати процеси розвитку сучасної школи.

Отже, управлінська діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу має набути ознак професійного управління. Проте існуюча практика їх призначення показує, що цю посаду обіймають спеціалісти, які на достатньо високому рівні здійснюють педагогічну діяльність, але переважна більшість із них не мають спеціальної підготовки до управлінської діяльності.

Виникає протиріччя між суспільною потребою професіоналізації управління загальноосвітніми навчальними закладами та наявним рівнем готовності до професійної управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. За таких умов актуалізується значення післядипломної педагогічної освіти, адже навіть ті спеціалісти, які закінчили магістратуру з управління, потребують постійного оновлення знань і вмінь у змінюваних соціально-економічних умовах діяльності освітніх закладів.

Необхідність приведення у відповідність до сучасних вимог готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів здійснювати професійну управлінську діяльність зумовлює актуальність даного дослідження.

З метою визначення стану дослідженості даної проблеми нами проаналізовано педагогічну і психологічну літературу, в результаті чого узагальнено декілька вихідних положень.

Перше з них розкриває наступність між професійною педагогічною та професійною управлінською діяльністю. У науковій літературі професійна діяльність педагога розглядається як мінімум на трьох рівнях аналізу (О. Абдуліна, К. Абульханова-Славська, В. Семиченко). Соціально-педагогічний аналіз дозволяє охарактеризувати педагогічну діяльність як один із найважливіших різновидів соціальної діяльності. Психолого-педагогічний аналіз спрямований на визначення її структурних компонентів, характеристику тих особистісних факторів і внутрішніх механізмів, без яких виконання педагогом своїх функцій неможливе. Конкретно-методичний аналіз пов’язаний із змістом діяльності вчителя й, відповідно, з виділенням тих знань, умінь і навичок, якими він має володіти з конкретної спеціальності. Зміст, структуру, особливості, закономірності професійної педагогічної діяльності досліджували К. Абульханова-Славська, О. Глузман, І. Зязюн, Н. Кузьміна, В. Луговий, Н. Ничкало, О. Савченко, В. Семиченко, В. Сластьонін. Їхнім теоретичним здобутком є висвітлення гуманістичної сутності педагогічної діяльності, її цілевідповідності, спрямованості на навчання, виховання та розвиток особистості дитини, а також обґрунтування сукупності вмінь, які визначають готовність педагога до професійної діяльності. Оскільки керівниками загальноосвітніх навчальних закладів призначаються досвідчені педагоги, то можна припустити, що вони на достатньо високому рівні здійснюють педагогічну діяльність, і це створює передумови для опанування ними управлінської діяльності.

Основи сучасної теорії управління школою розроблено в працях В. Кричевського, Ю. Конаржевського, В. Лазарева, В. Маслова, В. Пікельної, М. Поташника, К. Ушакова, Є. Хрикова, Т. Шамової. Вони характеризують зміст, структуру, мету, функції управлінської діяльності керівника школи. Ідеї демократизації, гуманізації, системності, інноваційності управління, впровадження менеджменту, цільового та адаптивного управління розроблено Л. Даниленко, Г. Дмитренком, Г. Єльниковою, Л. Карамушкою, В. Крижком, В. Масловим, В. Олійником, Є. Павлютенковим, В. Пікельною, Є. Хриковим. Вони обстоюють думку, що знання закономірностей і принципів соціально-економічного розвитку є необхідною передумовою науково обґрунтованого управління сучасним загальноосвітнім навчальним закладом.

Для характеристики педагогічної та управлінської діяльності на різних етапах вивчення цього феномену вживалися різні поняття, серед яких: педагогічна майстерність (Ю. Азаров, І. Зязюн, Н. Кузьміна, В. Семиченко), педагогічна вмілість (О. Дубасенюк), педагогічна творчість (В. Кан-Калик, Н. Нікандров, С. Сисоєва, Р. Скульський), компетентність (О. Мармаза, В. Маслов, В. Шакурова), педагогічна стійкість (З. Курлянд, К. Платонов).

Сучасний стан досліджень управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів як професійної потребує розгляду й інших підходів. Необхідно, нашу думку, звернутися до виокремлення та спеціального формування тих якостей і вмінь, які визначають успішну діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу як професійного управлінця. Саме тому нами й обрано категорію професіоналізму центральною для дослідження.

Друге вихідне положення пов’язане з розкриттям сутності поняття “професіоналізм” і використанням його в характеристиці педагогічної та управлінської діяльності (І. Багаєва, Н. Гузій, А. Деркач, Б. Дьяченко, І. Зязюн, Н. Кузьміна, А. Маркова, В. Третьяченко). Сутність професіоналізму педагога, за визначенням І. Зязюна, полягає в поєднанні професійної культури та професійної самосвідомості, що дозволяє педагогу на високому рівні здійснювати професійну діяльність.

Представники російської акмеологічної школи розглядають професіоналізм як систему, яка складається з професіоналізму особистості та професіоналізму діяльності (А. Деркач, О. Зазикін, В. Сластьонін). Вони підкреслюють, що професіоналізм особистості – це якісна характеристика суб’єкта праці, яка позначає високий рівень професійно важливих або особистісно-ділових якостей, креативності, а також наявність ціннісних орієнтацій, спрямованих на прогресивний розвиток. Професіоналізм діяльності, на їхню думку, – це якісна характеристика суб’єкта праці, яка позначає високу професійну кваліфікацію та компетентність, наявність різноманітних навичок і вмінь, володіння сучасними алгоритмами та способами вирішення професійних завдань, що дозволяє здійснювати діяльність з високою та стабільною продуктивністю. Таким чином, акмеологи тлумачать професіоналізм як інтегровану якість, яка складається з діяльнісного та особистісного аспектів.

Проблему професіоналізму педагогів із позицій компаративістики висвітлює Л. Пуховська на основі аналізу підходів американських учених І. Гудсона, П. Паскаля, М. Садкера, М. Фуллана, Е. Харгріверса, Д. Шона. Досліджуючи генезис поняття “професіоналізм”, учена порівнює концепції “вузького професіоналізму” та “широкого професіоналізму”. На її думку, “вузький професіоналізм” обмежує поле діяльності педагога в часі і просторі, події в освітньому житті розглядаються ізольовано від навколишнього середовища, уміння вчителя виводяться з досвіду, професійні цінності базуються на автономній професійній діяльності. “Широкий професіоналізм” розширює поле педагогічної діяльності, вміння вчителя ґрунтуються на поєднанні практики та теорії, цінність професії базується на професійному співробітництві.

Отже, категорія професіоналізму все частіше використовується в наукових роботах українських і зарубіжних учених, тому наше дослідження спрямоване на визначення та наукове обґрунтування системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Третє вихідне положення стосується особливостей підготовки керівників загалноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності на засадах андрагогіки в післядипломній педагогічній освіті. Науковий доробок В. Бондаря, С. Вершловського, С. Змєєва, Ю. Кулюткіна, В. Олійника, Н. Протасової, М. Романенка, Л. Спіріна, О. Тонконогої став основою створення експериментальної системи роботи з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів у ході нашого дослідження.

Як зазначають українські вчені І. Зязюн, В. Кремень, В. Олійник, Н. Протасова, М. Романенко, О. Савченко, В. Семиченко та інші, саме в системі післядипломної педагогічної освіти забезпечується цілісність, неперервність, випереджувальна спрямованість підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності та створюються умови для розвитку їхнього професіоналізму.

У межах дослідження ми змінили співвідношення підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності на курсах підвищення кваліфікації і в системі науково-методичної роботи в міжкурсовий період з погляду неперервності процесу розвитку професіоналізму. Звичним є уявлення про те, що більш організованою і систематичною формою підвищення кваліфікації є курси. Науково-методична робота в міжкурсовий період традиційно вважалася другорядною, оскільки вона менш регламентована, її результати важко перевірити. Це підтверджується, зокрема, тематикою дисертаційних досліджень, предметом яких є професійний розвиток керівників шкіл у процесі підвищення кваліфікації (Б. Жебровський, В. Мельниченко, Г. Тимошко). Проте дослідники не вивчали можливості міжкурсового періоду в післядипломній освіті керівників загальноосвітніх навчальних закладів, не висували припущення щодо створення єдиної системи підготовки до управлінської діяльності, яка б поєднувала переваги організованого навчання на курсах та можливостей вільного вибору форм і змісту науково-методичної роботи, її особистісної зорієнтованості в міжкурсовий період. Однак зараз, коли стрімко відбуваються зміни в системі освіти, не можна розраховувати на те, що курси, які керівники проходять один раз у п’ять років, вирішать проблему розвитку професіоналізму їхньої управлінської діяльності й належною мірою підготують їх до роботи в умовах модернізації освіти.

Отже, категорія професіоналізму, зокрема, професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, є відносно новою для української педагогічної науки. Введення її до наукового обігу зумовлюється тенденціями модернізації освіти та професіоналізації управління. Потребує також подальшого наукового обґрунтування сутність професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Проблема їхньої підготовки до професійної управлінської діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти частково висвітлювалась у педагогічній літературі (Л. Даниленко, Г. Єльникова, Л. Карамушка, Н. Клокар, В. Кричевський, В. Маслов, В. Олійник, К. Ушаков), проте цілісна система такої роботи не набула належного наукового обґрунтування та практичної апробації. Актуальним є створення системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням вимог неперервної освіти.

Таким чином, аналіз теоретичного доробку науковців і стану педагогічної практики, нові вимоги до управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, наявність суперечностей, які ускладнюють їх реалізацію, засвідчують необхідність обґрунтування науково-теоретичних і методичних засад розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. З огляду на теоретичне та практичне значення їх підготовки до управлінської діяльності, актуальність і недостатню розробленість проблеми була визначена тема дисертаційного дослідження: “Розвиток професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження відповідає комплексній темі, “Теоретичні основи управління навчальними закладами різного типу”, яка розроблялася в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (номер державної реєстрації 0101U001374). Тема дисертації узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № від 26 червня 1997 р.).

Об’єкт дослідження – процес підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності в післядипломній педагогічній освіті.

Предмет дослідження – теоретичні засади і технологія розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати модель системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті та експериментально перевірити її ефективність.

Концепція дослідження.

Науково-теоретичні засади та мета роботи, складний інтегративний характер сутності поняття професіоналізму управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу зумовлюють обґрунтування концептуальних ідей дослідження на різних рівнях: методологічному, теоретичному та практичному.

Методологічний концепт віддзеркалює взаємозв’язок і взаємодію наукових підходів до вивчення проблеми розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Зокрема,

-

-

-

-

-

Теоретичний концепт визначає систему дефініцій, вихідних параметрів, оцінок, які покладені в основу розуміння сутності та структури професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, а також моделювання системи його розвитку в післядипломній педагогічній освіті.

Практичний концепт передбачає перевірку ефективності моделі формування професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти, визначення відповідних педагогічних умов, критеріїв і показників результату.

Провідною технологією розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти ми обрали науково-методичний супровід. Важливими аргументами такого вибору стали демократичні та гуманістичні засади, які є віддзеркаленням сучасних умов розвитку суспільства й покладені в основу модернізації загальної середньої освіти та потребують відповідної підготовки керівників до цих змін. Науково-методичний супровід як нова технологія післядипломної педагогічної освіти створює умови для оволодіння керівниками професійною управлінською діяльністю та вільного вибору певного варіанту розвитку професіоналізму за спрямованістю, змістом, формами або терміном проведення.

Зазначені концептуальні положення покладені в основу формулювання гіпотези дослідження. Ми виходили з розуміння професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів як інтегрованого утворення, що характеризується сукупністю управлінських компетенцій, а саме: функціональної, соціально-педагогічної, соціально-економічної, інноваційної, фасілітативної. Розвиток професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів буде ефективним за умови створення цілісної педагогічної системи, яку характеризують неперервність процесу післядипломної педагогічної освіти в андрагогічному циклі та випереджувальна спрямованість змісту і методичного забезпечення. Запровадження такої системи буде ефективним, якщо застосувати технологію науково-методичного супроводу та передбачити наступні етапи:

-

-

-

-

Результатом розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті є позитивна динаміка показників за рівнями сформованості управлінських компетенцій.

На досягнення мети дослідження було спрямовано вирішення наступної сукупності завдань:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Методологічною основою дослідження є філософські, соціологічні та психологічні основи теорії діяльності; теорія систем; принципи науковості, історизму, цілісності щодо дослідження педагогічних явищ, систем і процесів, взаємозв’язку емпіричного та теоретичного аспектів управлінської діяльності; теоретичні положення філософії освіти щодо професійного розвитку та саморозвитку особистості в системі безперервної освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Методи дослідження. Теоретичні: аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури щодо визначення умов соціально-педагогічного контексту модернізації освіти, концепцій педагогічної та професійної управлінської діяльності, розвитку професійної культури та самосвідомості особистості педагогів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів на засадах безперервності, який використовувався для з’ясування сутності базових понять дослідження та обґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження; проблемно-генетичний метод – з метою встановлення ретроспективи розвитку ідей управління загальноосвітнім навчальним закладом на наукових засадах; контент-аналіз нормативно-правових документів у галузі освіти, підручників, методичних рекомендацій, навчально-тематичних планів підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів в інститутах післядипломної педагогічної освіти – для виокремлення змісту їхньої підготовки до управлінської діяльності; узагальнення, класифікація, порівняння, систематизація теоретичного матеріалу та управлінського досвіду – для визначення сукупності компетенцій, які утворюють професіоналізм керівника загальноосвітнього навчального закладу; моделювання системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів – для конструювання процесу та експериментальної перевірки висунутої гіпотези.

Емпіричні: діагностичні (анкетування, тестування, бесіда), статистичні (кількісна та якісна обробка даних), обсерваційні (спостереження безпосереднє та опосередковане), констатуючий і формуючий експеримент – для вивчення стану досліджуваної проблеми, обґрунтування технології розвитку професіоналізму керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти, визначення критеріїв і показників отриманих результатів експерименту.

Організація та основні етапи дослідження. На першому етапі (1997–1999 рр.) вивчався стан розробки проблеми розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті в педагогічній теорії та практиці. Було визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, висунуто пошукову гіпотезу, опрацьовано програму дослідницької роботи.

На другому етапі (1999–2000 рр.) обґрунтовано педагогічні умови та змодельовано систему розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті, здійснено констатуючий експеримент.

На третьому етапі (2001–2003 рр.) розроблено технологію науково-методичного супроводу розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, проведено формуючий експеримент, інтерпретовано та апробовано його результати.

На четвертому етапі (2004–2005 рр.) завершено аналіз і узагальнення матеріалів, розроблено науково-методичний комплекс впровадження системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті.

Експериментальна база дослідження. Пошуково-експериментальна робота виконувалася в Луганському інституті післядипломної педагогічної освіти, міських і районних методичних кабінетах Луганської області, а також у 42 школах, які є регіональними експериментальними майданчиками. Дослідженням було охоплено понад 400 керівників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі констатуючого експерименту та близько 500 – у формуючому експерименті. Крім того, експериментальна перевірка окремих складових системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів здійснювалася на базі закладів післядипломної педагогічної освіти Волинської, Донецької, Львівської, Полтавської, Харківської, Херсонської областей.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що

-

-

-

Практичне значення дослідження полягає в експериментальній перевірці різних модифікацій системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, у розробці варіативних навчальних планів і програм підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів та роботи з ними в міжкурсовий період у системі післядипломної педагогічної освіти, а також спецкурсу “Професійне управління сучасною школою”, у створенні навчальних посібників для підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності, збірників з узагальнення практичного досвіду управління загальноосвітніми навчальними закладами різного типу, а також науково-методичного комплексу впровадження системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті за допомогою технології науково-методичного супроводу.

Основні положення дослідження і науково-методичний комплекс впровадження системи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів застосовано в роботі Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Довідка про впровадження № від 12.04.05 р.), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (Довідка про впровадження № /198 від 13.06.05 р.), Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Довідка про впровадження № від 10.06.05 р.), Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (Довідка про впровадження № /27 від 12.04.05 р.), Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (Довідка про впровадження № від 13.06.05 р.), Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Довідка про впровадження № /2 від 13.04.05 р.).

Матеріали дослідження використовувались при підготовці Положення про атестацію керівників загальноосвітніх навчальних закладів у Міністерстві освіти і науки України, а також в українсько-голландському проекті з менеджменту освіти.

Особистий внесок здобувача. У роботах, опублікованих у співавторстві, дисертантом одноосібно написано модуль “Маркетинг в освіті та зв’язки з громадськістю”, який вміщено в навчальному посібнику “Освітній менеджмент”, рекомендованому Міністерством освіти і науки України для викладачів інститутів післядипломної педагогічної освіти, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації.

У збірниках з узагальнення практичного досвіду керівників загальноосвітніх навчальних закладів автором висунуто ідеї щодо відбору змісту, розроблено вихідні концептуальні положення, узагальнено емпіричні матеріали.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на засіданні Президії Академії педагогічних наук України (2004 р.), на засіданні вченої ради Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (2002 р.); на двох Міжнародних науково-практичних конференціях: “Педагогічна практика та філософія освіти” (1997 р., м. Полтава), “Непрерывное образование – основа социализации личности” (2003 р., м. Вороніж); на чотирнадцяти Всеукраїнських науково-практичних конференціях (1998, 1999, 2001, 2002, 20032005 рр. – м. Луганськ; 2000 р. – м. Київ; 2001 р. – мм. Львів, Полтава; 20022005 рр. – м. Дніпропетровськ, 2004 р. – мм. Суми, Полтава, 2005р. – м. Біла Церква); на Всеукраїнських семінарах Міністерства освіти і науки України для начальників обласних управлінь освіти та керівників інститутів післядипломної педагогічної освіти (2000 р. – мм. Севастополь, Чернівці; 2001 р. – мм. Київ, Дніпропетровськ; 2002 р. – м. Херсон, 2003 р. – м. Умань); на Сьомих Всеукраїнських педагогічних читаннях “В. Сухомлинський і сучасність” (м. Луганськ, 2000 р.); на Першому міжнародному симпозіумі “Проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти в сучасному суспільстві” (м. Київ, 2002 р.на Другому міжнародному симпозіумі “Экономическое образование в системе повышения квалификации педагогов: развитие партнерства” (м. Київ, 2004 р.); на Білорусько-українському семінарі “Теорія та практика діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти в період глобальних змін” (м. Мінськ, 2003 р.); на Міжнародних виставках “Сучасна освіта в Україні” (1999, 2000, 2002, 2003, 2005 рр., 2004 р. – бронзова медаль за навчальний посібник “Професійне управління сучасною школою” на електронному та паперовому носіях), на Виставці-презентації “Сучасна освіта в Україні” (2004 р.); в українсько-голландському проекті з менеджменту в освіті (2002–2003 рр.), а також у процесі проведення семінарів з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів і викладання спецкурсу “Професійне управління сучасною школою” в Луганському інституті післядипломної педагогічної освіти (1997–2005 рр.), спецкурсів управлінського змісту в магістратурі Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (2003–2005 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 55 публікації, з них 49 одноосібних наукових і науково-методичних робіт. Серед робіт: 1 монографія (22,3 др. арк.), 2 навчальні (9,08 др. арк.) та 5 науково-методичних (12,22 др. арк.) посібників, 5 науково-методичних рекомендацій (понад 20 др. арк.), 6 навчальних планів (0,7 др. арк.), 25 статей у провідних наукових фахових виданнях, журналах і збірниках наукових праць, 7 – в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації становить понад 76 др. аркушів.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (622 найменування, з них – 7 іноземною мовою), 13 додатків на 49 сторінках. У роботі подано 7 таблиць і 3 рисунки. Загальний обсяг роботи 472 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та доцільність проведення дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дисертаційної роботи; сформульовано гіпотезу й основні положення розробленої концепції; визначено методологічні засади та методи дослідження, етапи науково-педагогічного пошуку; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи та впровадження результатів дослідження; наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів” проаналізовано передумови наукового обґрунтування об’єкта і предмета дослідження, його понятійно-термінологічний апарат.

Визначено теоретичні основи дослідження розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Охарактеризовано сучасний соціально-педагогічний контекст, у якому відбувається управлінська діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів, виокремлено його філософсько-соціологічний, гуманістичний, особистісний, правовий, синергетичний, розвивальний аспекти. Суттєвими ознаками філософсько-соціологічного аспекту є вплив умов соціального розвитку та зміни освітньої парадигми на управлінську діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Гуманістичний аспект ґрунтується на визнанні самоцінності особистості кожного учасника педагогічного процесу, людиноцентристській орієнтації освіти. Особистісний аспект підкреслює значення індивідуально-особистісних якостей керівника, необхідних для здійснення управлінської діяльності, таких, як емпатія, рефлексія, гуманізм та інтелігентність. Виявленням правового аспекту є оновлення нормативно-правової бази функціонування загальноосвітніх навчальних закладів. Синергетичний аспект віддзеркалює мінливість умов оточуючого суспільства, множинність шляхів розвитку сучасних навчальних закладів, можливість самоорганізації школи як складної соціальної системи. Розвивальний аспект розкриває дію внутрішніх і зовнішніх чинників на певну послідовність змін суб’єкта в процесі діяльності.

Аналіз управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів здійснювався на основі філософських, психологічних і психолого-педагогічних концепцій дослідження категорії діяльності, які визначають її наступні суттєві ознаки: цілепокладання, предметність (Г. Батіщев, Ю. Давидов, В. Лекторський, Л. Буєва), розвиток суб’єкта в процесі перетворення об’єктів оточуючої дійсності (Л. Виготський, Б. Ломов, С. Рубінштейн). Зокрема, акцентовано увагу на тому, що управлінська діяльність характеризується наявністю загальних рис людської діяльності, а також специфічних знань і вмінь, необхідних для її здійснення (А. Деркач, В. Кричевський). Передумовою здійснення діяльності є готовність до неї, яка характеризується наявністю мотивів, знань і вмінь (А. Маркова, Л. Карамушка).

Зроблено висновок щодо взаємозумовленості педагогічної та управлінської діяльності, які поєднує соціальна спрямованість. Наступність виявляється в тому, що управлінські вміння формуються на основі вмінь педагогічної діяльності. Проте розрізняються ці види діяльності, зокрема, за такою ознакою, як предмет діяльності.

Встановлено, що діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу як професійна має наступні ознаки: спеціальна освіта, спеціалізація праці, особливий предмет праці, об’єкт управління, специфічні засоби й інструментарій, продукт управлінської праці, а управлінські вміння є інтегрованими (В. Афанасьєв, С. Вершловський, О. Тонконога).

Зазначено, що діяльність сучасних керівників загальноосвітніх навчальних закладів ґрунтується на теоретичних основах управління. Проблемно-генетичний аналіз показав, що вони стали закладатися у внутрішньошкільному управлінні, починаючи з шістдесятих років ХХ століття. Так, поширювалися ідеї поєднання педагогічної теорії з практикою (В. Сухомлинський, Є. Березняк), визначення найближчої мети та проміжних результатів діяльності школи (М. Захаров), професійного спілкування керівника школи з учителями (Г. Горська), системного підходу в управлінні школою (М. Портнов, В. Симонов, П. Фролов), виокремлення функцій управління школою (В. Бондар, В. Маслов), “педагогічного управління” (Ю. Конаржевський, П. Худоминський), обґрунтування цілісного підходу до внутрішньошкільного управління (Є. Хриков). Надбанням керівників загальноосвітніх навчальних закладів поступово став менеджмент як нова філософія, теорія та технологія управління (Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Л. Карамушка, Ю. Конаржевський, В. Крижко, Є. Павлютенков).

Розуміння сутності управління школою збагатилося на основі функціонально-процесуального, цільового, ситуаційного, дослідницького, людиноцентристського, інформаційного підходів. Виокремлено декілька позицій учених щодо тлумачення сутності цього поняття, а саме: як цілеспрямованого впливу суб’єкта на об’єкт з метою досягнення результату (В. Пікельна); як створення умов для розвитку педагогічної системи школи (В. Лазарев, Є. Хриков); як складних ієрархічних відносин між суб’єктами та об’єктами управління (В. Алфімов, П. Третьяков, Т. Шамова); як отримання продукту у вигляді управлінського рішення (В. Кричевський); як забезпечення обігу інформації (Ю. Конаржевський, В. Лунячек).

Наукові основи управління сучасною школою стали підґрунтям декількох варіантів професіограм керівника загальноосвітнього навчального закладу, які визначають вимоги до його особистості та діяльності (В. Ананішнєв, Л. Калініна, А. Маркова, М. Піщулін, Т. Шамова). Найбільш прийнятним для застосування в наукових дослідженнях та в практиці роботи ми вважаємо стандарт діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу, розроблений учасниками українсько-голландського проекту з освітнього менеджменту, на який орієнтуються науковці країн Європи, в тому числі й України.

Поглиблено та конкретизовано розуміння сутності поняття професіоналізму управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу. Філософська концепція (І. Зязюн) визначає професіоналізм як поєднання професійної культури та професійної самосвідомості, психологічна (А. Маркова, В. Третьяченко) – як стан мотиваційної та операційної сфери індивіда, його готовності до професійної діяльності, професіоналізації, акмеологічна (А. Деркач, Н. Кузьміна, Л. Орбан-Лембрик) – як виявлення найвищого ступеня самореалізації особистості у професійній діяльності.

Дослідження генезису цього поняття у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях дозволило констатувати, що воно характеризує високий рівень здійснення педагогічної або управлінської діяльності. Педагогічна майстерність, творчість, умілість, стійкість, на основі яких формується професіоналізм, є результатом надбання практичного досвіду педагогами. На відміну від цих утворень професіоналізм формується в системі професійної освіти, зокрема, післядипломної педагогічної освіти, тобто, крім опанування досвіду, його розвиток передбачає спеціальне навчання (А. Деркач, Н. Кузьміна). Вчені виокремлюють професіоналізм особистості та професіоналізм діяльності та доводять, що останнє утворення є більш динамічним (А. Деркач, Б. Дьяченко, В. Зазикін). У сучасній науці акцентується увага на понятті “професіоналізм управлінської діяльності”, оскільки соціум зумовлює високий рівень вимог до керівників. Загальна характеристика цього поняття пов’язана з виконанням керівником соціально значимих завдань, зі створенням оригінальних систем управління.

Обґрунтування теоретичних основ вивчення професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів створило необхідні передумови для визначення методології їхньої професійної підготовки в системі післядипломної педагогічної освіти.

Підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти до управлінської діяльності є чинником розвитку їхнього професіоналізму. Цей процес ґрунтується на засадах андрагогіки, тобто враховує особливості навчання дорослих, а саме: особистісну зорієнтованість, самостійність, вмотивованість навчання, опору на їхній життєвий та практичний досвід, спрямованість на вирішення професійних проблем (С. Змєєв, Н. Протасова).

У другому розділі “Стан розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів в умовах діючої системи післядипломної педагогічної освіти” зосереджена увага на компетентнісному та діяльнісному підходах до визначення поняття “професіоналізм управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу”, обґрунтуванні критеріїв, показників і рівнів його розвитку та здійсненні констатуючого експерименту.

У диференціації понять “компетентність” та “компетенція” використано дослідження Н. Бібік, А. Хуторського, які підкреслюють, що перше позначає загальну здатність фахівця виявляти знання та вміння в професійній діяльності, застосовувати їх до вирішення проблеми в конкретній ситуації, а друге – сукупність знань, умінь, особистісних якостей, необхідних для ефективної діяльності. Поняття компетенції тлумачиться як потенційна здатність людини до діяльності, заснована на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню.

Зазначається, що компетентнісний підхід зумовлює переорієнтацію з процесу на результат у діяльнісному вимірі. Результат розглядається з позицій затребуваності в суспільстві, забезпечення спроможності особистості самостійно діяти, вирішувати життєві та професійні ситуації.

Використання компетентнісного та діяльнісного підходів дало змогу висунути припущення, покладені в основу визначення сутності поняття “професіоналізм управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу.” Перше припущення стосується висновку щодо певної співвіднесеності компонентів педагогічної діяльності взагалі та діяльності з управління школою зокрема. За аналогією зі структурою педагогічної діяльності, за дослідженнями Н. Кузьміної, ми включили до структури професіоналізму управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу такі компоненти: гностичний, проектувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський.

Друге припущення віддзеркалює сутність змісту управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу. На нашу думку, професіоналізм управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу може бути представлений сукупністю компетенцій, які дозволяють максимально ефективно здійснювати управлінську діяльність. Як теоретичні дослідження, так і практичний досвід показують, що соціальна значущість, багатоплановість, складність управлінської діяльності зумовлюють досить велику кількість завдань, які стоять перед керівниками загальноосвітніх навчальних закладів, а значить, і компетенцій, якими вони мають оволодіти, щоб виконати ці завдання. Для того, щоб компетенція була реалізована в діяльності, керівник загальноосвітнього навчального закладу має опанувати певні вміння. Ми вважаємо, що в структурі професіоналізму управлінської діяльності слід розглядати не кожне окреме вміння, а інтегровані вміння, які є виявленням управлінських компетенцій. Крім того, виокремлено ті компетенції та інтегровані вміння, які розвиваються саме в післядипломній педагогічній освіті, адже можна стверджувати, що певних умінь керівники вже набули в процесі педагогічної діяльності або набувають у практичному управлінському досвіді.

Виходячи з цього, визначено основне поняття нашого дослідження.

Професіоналізм управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу – це сукупність компетенцій, які формуються в післядипломній педагогічній освіті й дозволяють суб’єкту (керівнику загальноосвітнього навчального закладу) професійно здійснювати управлінську діяльність у сучасних соціально-економічних умовах.

Обґрунтовано сукупність компетенцій, які інтегруються у професіоналізм управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу. На основі аналізу практичного досвіду управління школою, науково-педагогічної літератури, публікацій керівників загальноосвітніх навчальних закладів у періодичних виданнях, бесід та інтерв’ю було визначено особливості управління загальноосвітнім навчальним закладом та вміння, які є необхідними для керівника, щоб здійснювати управлінську діяльність на сучасному рівні. Узагальнення цих даних дало можливість виокремити ті компетенції, які є специфічними для професійної управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу на відміну від педагогічної діяльності, а також диференціювати ті, які можуть бути сформованими в системі післядипломної педагогічної освіти.

Як науковці, так і керівники наголошують на необхідності опанування управлінських функцій, а саме: цілепокладання, планування, організації діяльності підлеглих, мотивації, контролю, аналізу, коригування тощо. Таким чином, першою з компетенцій, які утворюють професіоналізм управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, слід вважати функціональну компетенцію.

Управлінська діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів зумовлюється посиленням суспільного впливу на навчальні заклади, що актуалізує для них опанування вмінь соціального управління, реалізації можливостей школи як відкритої соціальної системи. Отже, соціально-педагогічна компетенція є важливою складовою професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Розвиток ринкових відносин у економічній сфері позначився на умовах фінансування загальноосвітніх навчальних закладів. Кожний загальноосвітній навчальний заклад набув статусу юридичної особи, посилилася тенденція децентралізації бухгалтерського обліку, підвищилася самостійність і відповідальність керівників стосовно використання бюджетних коштів, реальною стала можливість залучення додаткових джерел фінансування, що зумовило актуальність соціально-економічної компетенції.

Зміни в сучасній системі загальної середньої освіти набули системності та спрямованості на досягнення нової якості освіти, тому характеризуються як інновації. Управлінська діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів за таких умов має забезпечувати запровадження інновацій у навчально-виховний процес. Це зумовило необхідність набуття керівниками загальноосвітніх навчальних закладів умінь управління інноваціями, що інтегруються в інноваційну компетенцію.

Виокремлено також фасілітативну компетенцію, яка безпосередньо визначає здатність керівника бути провідником змін в освіті, мотивувати учасників навчально-виховного процесу до особистісного розвитку, забезпечувати для цього необхідні умови. Характеристику компетенцій подано в таблиці .

Характеристику компетенцій, які інтегруються в професіоналізм управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу, було покладено в основу експерименту. На констатуючому етапі визначено та охарактеризовано вибірку учасників дослідження, розроблено методику оцінювання, критерії і показники розвитку професіоналізму управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, вивчено стан сформованості компетенцій професійної управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, визначено рівні розвитку професіоналізму їхньої управлінської діяльності.

Таблиця 1

Професіоналізм управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу

Компетенції | Компоненти управлінської діяльності

гностичний | проектувальний | конструктивний | комунікативний | організаторський

1. Функціональна | основні поняття та закономірності управління сучасною школою | визначати мету діяльності школи, опрацьовувати концепцію школи | прогнозувати, моделювати, планувати діяльність навчального закладу | роз’яснювати завдання учасникам НВП, здійснювати “зворотній зв’язок” | відтворювати цикл управлінської діяльності

2. Соціально-педагогічна | основи управління соціальними системами; школа як відкрита система | прогнозувати розвиток школи як відкритої системи в умовах конкретного соціуму | створювати систему роботи з органами влади, громадськими організаціями, культурно-просвітницькими закладами | формувати позитивну громадську думку щодо діяльності школи, створювати імідж школи | створювати в школі структури, які забезпечують реалізацію суспільно-державної моделі

3. Соціально-економічна | основи менеджменту і маркетингу освіти | визначати цілі різних рівнів і критерії результату; вивчати ринок освітніх послуг | формувати культуру організації; створювати ринок якісних освітніх послуг | мотивувати діяльність учасників НВП | забезпечувати умови для особистісного розвитку учасників НВП; делегувати повноваження

4. Інноваційна | поняття про педагогічну систему і закономірності її розвитку та інноваційну діяльність | оновлювати мету