НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
УДК 332.142.4:316.4(477.65)
Тарасов Сергій Дмитрович
РЕСУРСИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ
(на матеріалах Кіровоградської області)
Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і
регіональна економіка
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Кіровоградському національному технічному університеті МОН України.
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Пальчевич Галина Тадеївна,
Кіровоградський національний технічний університет,
завідувач кафедри
Офіційні опоненти: академік НАН України, доктор економічних наук, професор
Чумаченко Микола Григорович,
радник Президії НАН України;
кандидат економічних наук
Максимчук Максим Віталійович,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
старший науковий співробітник.
Провідна організація: Об’єднаний інститут економіки НАН України, відділ соціальної інфраструктури Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.
Захист дисертації відбудеться 31 жовтня 2005 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, Львів, вул. Козельницька, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, Львів, вул. Козельницька, 4.
Автореферат розісланий 30 вересня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Досвід господарювання останнього десятиріччя свідчить про глибокі зміни в системі організації економічних відносин, у потребах населення і, відповідно, у якості його життя. Безумовно, що ці зміни спричинені ринковою трансформацією економіки та початком формування в суспільстві системи норм та цінностей епохи постіндустріального розвитку. Підвищення рівня потреб людини і, водночас, вимог до міри їх задоволення є не тільки результатом, але й важливим чинником розвитку сучасної економіки. Ці моменти мають принципове значення з огляду на необхідність побудови в Україні ринкової економіки соціально-орієнтованого типу, суть якої полягає у посиленні соціальної спрямованості економічного розвитку та визнанні соціально-гуманітарного розвитку важливою складовою економічного зростання.
Визнання соціалізації економіки закономірністю процесу суспільного розвитку, що призводить до формування нової якості соціально-економічних відносин в цілому та окремих елементів соціально-економічної системи, потребує постановки питання про можливості ресурсного забезпечення процесів соціалізації економіки України. Складність цих процесів зумовлена специфічними особливостями ринкових відносин та недосконалістю економічного механізму державного регулювання, недостатнім рівнем ефективності використання ресурсів територій, неврегульованістю механізмів переходу до демократичного громадянського суспільства, нерозвиненістю демократичних форм і методів управління.
Світова економічна наука набула значного досвіду у дослідженнях чинників та особливостей формування і реалізації моделей соціалізації економіки. Вивчення цієї складної проблеми було здійснене в наукових працях зарубіжних вчених: В.Ойкена, Т.Шульца, А.Л’юіса, Г.Беккера, Дж.Б”юкенена, А.Маслоу, Дж.Бредшоу, К.Алдерфера, А.Берлі, М.Сальвадорі, Дж.Стрейчі, А.Хансена, П.Самуельсона, Й.Шумпетера та ін. Вагомий внесок у дослідження різних аспектів соціалізаційних перетворень в економіці зробили вітчизняні вчені: Башнянин Г.І., Богиня Д.П., Вовканич С.Й., Григорян Г.М., Грищенко А.А., Долішній М.І., Зайцев Ю.К., Заєць Т.А., Злупко С.М., Колот А.М., Куценко В.І., Лібанова Е.М., Онікієнко В.В., Пірожков С.І., Садова У.Я., Семів Л.К., Чумаченко М.Г.
Проте в останні роки в умовах демократизації суспільних процесів зростає роль регіоналізації, закономірним наслідком яких має стати економічне зміцнення регіонів на основі ефективного використання територіальних ресурсів та посилення децентралізації управління соціально-економічним розвитком територій.
Вищеозначене вимагає розробки теоретико-методологічних положень формування та використання регіональних ресурсів соціалізації економіки, методичних та практичних рекомендацій щодо розв'язання проблем регіонів переважно за рахунок внутрішніх ресурсів при одночасній підтримці з боку держави розвитку пріоритетних сфер економіки та гарантування мінімальних стандартів якості життя.
Актуальність досліджуваної теми посилюється стратегічною спрямованістю обраної тематики, оскільки соціалізаційні процеси сприятимуть вирішенню трьох важливих проблем: підвищення рівня системності державного регулювання, гармонізація відносин між суб’єктами економічної діяльності та управління на всіх рівнях, створення умов для якісного оновлення середовища життєдіяльності людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з науковими темами, які виконувались у Кіровоградському національному технічному університеті, зокрема, “Дослідження механізму формування та використання місцевих бюджетів та розробка пропозицій щодо його удосконалення” (номер державної реєстрації 0104U002672), де дисертанту належить обґрунтування напрямів удосконалення фінансового забезпечення соціальної інфраструктури території та дослідження механізмів фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери та соціального захисту населення, а також в Інституті регіональних досліджень НАН України “Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки” (№ державної реєстрації 0100U002572), в рамках якої дисертантом досліджувались проблеми вдосконалення організаційно-економічного механізму регіонального розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних положень соціалізації економіки в умовах ринкових перетворень та методичних рекомендацій щодо ресурсного забезпечення соціалізаційних процесів і вдосконалення на їх основі механізму управління економічною діяльністю в регіоні.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:
·
здійснити міждисциплінарний аналіз існуючих методологічних підходів до визначення сутності соціалізаційних процесів;
·
на основі аналізу світового досвіду визначити принципи та особливості реалізації моделей соціалізації економіки;
·
обґрунтувати об’єктивність впливу територіального чинника на процеси соціалізації економіки;
·
провести аналіз структурної пропорційності економіки регіону з метою визначення ступеня її соціальної орієнтованості;
·
визначити особливості формування трудового потенціалу Кіровоградської області як основного суб’єкта соціалізаційних процесів в регіоні;
·
розробити пропозиції щодо забезпечення ефективного управління ресурсами соціалізації економіки регіону.
Об’єктом дослідження є процеси соціалізації економіки Кіровоградської області.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні, організаційно-методичні та практичні аспекти дослідження ресурсів, чинників, інститутів соціалізації економіки регіону в умовах становлення ринкової системи економічних відносин в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою роботи слугували фундаментальні положення політичної економії та економічної теорії, інституціоналізму, неоінституціалізму та регіональної економіки.
В процесі проведення наукового дослідження для розкриття змісту понять і категорій автором використані методи теоретичного узагальнення і порівняння; системного підходу – для розкриття сутності соціалізаційних процесів; економіко-математичні та статистичні методи – для проведення рейтингових оцінок якості життя населення регіону та його адміністративних районів.
Інформаційною базою для проведення дослідження слугували нормативно-правові акти, які прямо чи опосередковано регулюють соціальну та економічну діяльність, зокрема, в частині фінансових розподільчих відносин та розвитку соціальної сфери, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Кіровоградського обласного управління статистики та даних кадрових агенцій досліджуваного регіону.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведені автором дослідження дозволили отримати наступні наукові результати:
вперше:
·
сформульовано суть поняття “соціалізація економіки” шляхом обґрунтування сукупності властивостей та змістовних ознак цього процесу, пов’язаних з адаптаційним, актуалізаційним, результативним та розподільчим аспектами економічної діяльності;
·
запропоновано ресурсний підхід до визначення передумов становлення і поглиблення процесів соціалізації економіки регіону та здійснена класифікація регіональних ресурсів соціалізації економіки у відповідності до інструментів та цілей регіональної соціально-економічної політики;
·
запропоновано поняття “соціалізаційний ефект”, під яким розуміється якісна характеристика впливу елементів соціально-економічної системи на результативність її функціонування і розглядається як можливий результат співвідношення ресурсів і витрат за сферами їх використання. Доведено, що „соціалізаційний ефект” проявляється, насамперед, через удосконалення системи соціально-економічних інститутів;
удосконалено:
·
критерії оцінки ефективності реалізації системи заходів цільових програм як ефективного інструменту реалізації регіональної політики;
·
систему стратегічних цілей соціально-економічного розвитку Кіровоградської області з позиції посилення соціалізаційної функції економіки;
набуло подальшого розвитку:
·
методичний підхід до аналізу соціально-орієнтованого типу пропорційності економіки регіону, яка включає оцінку структурних (галузевих, інституціональних, технологічних пропорцій), а також відтворювальних та ресурсних пропорцій;
·
методика оцінки якості життя населення на основі розширення системи показників в площині соціальних, економічних та екологічних індикаторів розвитку територіальної системи та введення критерію якості організації середовища життєдіяльності, який передбачає оцінку рівня врегульованості соціальних і економічних відносин та ефективності функціонування регіональної системи управління.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані теоретичні та науково обґрунтовані практичні рекомендації можуть слугувати підставою для прийняття відповідних управлінських рішень щодо вирішення проблем ресурсовикористання та удосконалення методів управління соціально-економічним розвитком регіону в умовах побудови соціально-орієнтовної економіки.
Наукові розробки здобувача використані Кіровоградським обласним центром зайнятості при розробці обласної програми зайнятості населення на 2005 рік (лист №01-317 від 08.02.2005р.). Пропозиції та науково-методичні рекомендації щодо прогнозування соціально-економічного розвитку Кіровоградської області були опрацьовані Головним управління економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації при підготовці стратегії розвитку та програми розвитку регіону на 2005 рік (лист № 2-032 від 12.01.2005р.), а також Кіровоградським національним технічним університетом при викладанні навчальних дисциплін “Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка” і “Управління трудовими ресурсами”.
Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих автором дисертаційної роботи у співавторстві, використані лише ті, які є особистим науковим доробком здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи апробовані на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: Всеукраїнська науково-практична конференція “Економіка України: сучасні проблеми капіталоутворення на напрями інтеграції в світове господарство” (Умань, 2002р), “Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація за умов України” (м. Львів, 2003р.), II Міжнародна науково-практична конференція "Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю" (м. Кіровоград, 2005р.); наукових семінарах Кіровоградського державного технічного університету.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 13,8 д.а., в т.ч. у фахових виданнях 8 наукових праць загальним обсягом 5,3 д.а., з них особисто автору належать 4,6 д.а.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (172 найменування), 4 додатків. Повний обсяг дисертації складає 177 стор. тексту, включає 20 таблиць і 19 рисунків.
Основний зміст дисертації
У першому розділі „Теоретико-методологічні основи соціалізації економіки регіону” висвітлено основні положення концепції соціалізації економіки регіону, проаналізовано особливості моделі соціального ринкового господарства, як ефективної форми розвитку економіки та виявлено ресурси та чинники соціалізаційних процесів.
В науковій літературі соціалізація трактується як процес і результат засвоєння активного відтворення соціального досвіду, що здійснюється у будь-якій діяльності. Автором дано визначення суті поняття „соціалізація економіки” в контексті адаптаційного, актуалізаційного, результативного та розподільчого аспектів діяльності. Це дало можливість визначити основні сутнісні ознаки цього поняття. До їх числа належать:
·
соціальна адаптація, яка проявляється у формуванні адекватної поведінки суб’єктів економічної діяльності та економічної системи в цілому до сучасних пріоритетів соціально-економічного розвитку;
·
результат соціальної взаємодії, який включає максимізацію рівня реалізації потреб всіх прошарків населення та підвищення якості життя населення;
·
самоактуалізація, як самоусвідомлення, самовизначення всіх суб’єктів економічної діяльності щодо їх ролі у забезпеченні суспільного добробуту;
·
комформність, тобто здатність економічної системи через засвоєння певних норм та цінностей суспільного розвитку змінювати тенденції розвитку.
Таким чином, соціалізація може розглядатись як соціальний процес, дія якого відбувається через задоволення соціальних та духовних потреб людини, і як економічний процес, який передбачає використання людського капіталу у виробництві суспільних благ та зростання його цінності в умовах трансформації існуючих економічних відносин.
Погоджуючись з існуючим в науковій літературі поглядами на сутність процесу соціалізації економіки, в роботі доведено, що соціалізація економіки передбачає дії у трьох взаємодоповнюючих площинах: соціалізації умов виробництва, пов’язаних із розвитком відносин власності; соціалізація процесу праці, де праця є не тільки засобом збагачення, а й засобом самореалізації людської особистості; соціалізації розподілу результатів виробництва, що здійснюється відповідно до суспільних потреб. Згідно поданих міркувань соціалізація економіки охоплює елементи економічної системи, які формують цей процес і є складовими економічного механізму, а саме: трудовий потенціал, техніко-економічні відносини, організаційно-економічні відносини та відносини власності.
Автором обґрунтовано, що при трактуванні сутності соціалізації економіки доцільно виходити не стільки з позицій формаційного підходу, скільки з позицій цивілізаційного. Це означає, що соціалізація економіки відбувається насамперед під впливом суспільних потреб сформованих цивілізаційними цінностями (стабільна внутрішня та міжнародна конкурентоспроможність, розвиток соціального та людського капіталу, інтелектуалізація економіки, інноваційна спрямованість інвестиційної діяльності), а не потреб виробництва. Відмінності у змісті і характері соціалізації економічних відносин у різних типах економічних систем наведені у таблиці1.
Таблиця 1
Порівняльна характеристика змісту і характеру соціалізації економічних відносин у різних типах економічних систем
Командно-адміністративна система | Ринкова система | Соціалізація процесу виробництва | Встановлення суспільної власності на засоби виробництва | Розвиток акціонерної власності, сімей-них господарств та корпоративного управління підприємствами | Соціалізація умов праці | Підпорядкування змісту і характеру праці насамперед політичним інтересам | Розширення економічної свободи з метою підпорядкування змісту і харак-теру праці інтересам людини; орієн-тація на формування середнього класу та розвиток соціального партнерства | Соціалізація результатів виробництва | Розподіл у відповідності з кількістю затраченої праці і наявність суспільних фондів споживання для задоволення соціальних потреб | Посилення ролі держави у перерозподілі ВНП на користь найменш захищених прошарків населення |
Враховуючи адаптаційний аспект соціалізації економіки, в роботі визначено життєвий цикл цього процесу, який включає наступні етапи або фази: запровадження нових механізмів і освоєння нового досвіду господарювання; посилення соціалізаційних функцій оточуючого середовища і становлення якісно нової системи соціально-економічних відносин в суспільстві.
Узагальнюючи теоретичний доробок вчених з даної проблематики автором визначені основні теорії, що лягли в основу концепції соціалізації економіки (рис. ).
В дисертаційному дослідженні проведено аналіз світових моделей соціальної ринкової економіки. Це дозволило охарактеризувати основні принципи її побудови та з’ясовано відмінності цих моделей за наступними ознаками: суспільні цінності, роль держави, рівень оподаткування, умови розподілу ВВП та характер соціальної політики. Підсумовуючі отримані результати слід відмітити, що вони відрізняються: за місцем соціальної політики у структурі національних пріоритетів в цілому та за її конкретними напрямами (зайнятість, страхування, соціальні послуги, пенсійне забезпечення тощо); розподілом соціальних функцій суспільства між трьома основними учасниками суспільного процесу – державою, інститутами громадянського суспільства і бізнесом; за масштабами державного сектору в економіці, які визначаються за обсягами ВВП, що перерозподіляється через бюджетну систему і за часткою зайнятих у державному та суспільному секторах економіки.
В роботі обґрунтовано вплив територіального чинника на процеси соціалізації економіки країни шляхом визначення місця соціалізаційних процесів у системі регіонального відтворення та оцінки ресурсного потенціалу регіону на основі нових методолого-регулятивних підходів, суть яких полягає у визначенні спроможності територій забезпечувати ці процеси.
У відповідності до інструментів регіональної соціально-економічної політики автором виділені організаційні (владні повноваження та інституції), фінансові (грошові запаси, які розподіляються за цільовими напрямками використання) та соціальні (соціальний та людський капітал) ресурси соціалізації економіки регіону.
В умовах соціалізації економіки має відбуватись оптимізація співвідношення реального росту економіки, добробуту населення шляхом зростання витрат на соціальні потреби. Тому достатність фінансових ресурсів, урегульованість механізму їх формування і перерозподілу є ключовими проблемами соціалізації економіки регіону. При дослідженні фінансових ресурсів регіонів слід звернути увагу на розв’язання проблеми збільшення соціалізаційних витрат, які класифіковано автором наступним чином:
·
витрати, які безпосередньо пов’язані з виробничим процесом (основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, система заохочувальних виплат, компенсаційні витрати, пов’язані з умовами праці);
·
витрати на придбання об’єктів нерухомості виробничого та невиробничого призначення;
·
витрати, пов’язані із зміцненням людського та соціального капіталу (витрати на освіту, підвищення кваліфікаційного рівня працівників, витрати на охорону здоров’я, витрати на регулювання соціально-трудових відносин);
·
витрати на соціальний захист населення (система пільг, субсидій та інших виплат соціально незахищеним прошарками населення);
·
витрати на забезпечення безпеки життєдіяльності населення (витрати на охорону довкілля, витрати на ліквідацію наслідків стихійних лих та катастроф тощо).
Соціальним підґрунтям соціалізації економіки є збільшення частки економічно-активного та матеріально забезпеченого населення, яке усвідомлює особисту відповідальність і здатне адаптуватися до економічних змін, забезпечуючи нагромадження трудових доходів.
Загалом, ресурсний потенціал регіону визначає можливості поглиблення та якісного оновлення соціалізаційних процесів в сфері економічних відносин та призводить до досягнення балансу різних сегментів економіки, а також сприяє розвитку людського капіталу.
У другому розділі „Аналіз ресурсного забезпечення соціалізації економіки регіону (на матеріалах Кіровоградської області)” проаналізовані ресурси та фактори соціалізації економіки Кіровоградської області, досліджено тенденції розвитку трудового потенціалу досліджуваного регіону як головного ресурсу соціалізації його економіки.
Аналіз потенційних можливостей соціалізації економіки включає дослідження структурної пропорційності економіки регіону, оцінку її результативності та ресурсного забезпечення процесу регіонального відтворення.
Структурна пропорційність економіки регіону є одним з найважливіших чинників її соціалізації, оскільки згідно світових тенденцій розвитку економіки, відбувається її переорієнтація на зміцнення споживчого сектору економіки, що свідчить про соціально-орієнтований тип пропорційності. Здійснене в роботі визначення співвідношенння виробництва товарів та послуг в Україні, дозволяє стверджувати, що показник пропорцій наближається до показників економічно-розвинених країн, але є нестабільним. Подібною до загальноукраїнської є ситуація у Кіровоградській області, де у 2001 році співвідношення між виробництвом товарів та сферою послуг у ВДВ становило 0,79:1 при частці послуг 45,2%, а у 2003 році частка сфери послуг склала 47,6%.
Оцінка структурної пропорційності економіки Кіровоградської області була здійснена у відповідності до виділених автором основних структурних пропорцій (галузевих, інституціональних, технологічних та пропорцій зв’язків). За результатами проведеного автором дослідження зроблені наступні висновки:
1. Галузеву пропорційність характеризують процеси поглиблення спеціалізації, що проявляється у зростанні домінуючої ролі сільського господарства та обробної промисловості. Співвідношення між випуском продукції у промисловості та аграрній сфері становить 0,9:1, при частці промисловості 17,9%. Результати функціонування сировинного, виробничого та інфраструктурного підрозділів агропромислового комплексу регіону свідчить про наявність значних диспропорцій, наслідком яких є, насамперед, зменшення питомої ваги валової продукції сільськогосподарських підприємств у порівнянні з продукцією індивідуальних господарств населення (з 61,6% у 1995 році до 37,8% у 2004р.) та зниження рівня механізації сільськогосподарських робіт. Слід наголосити ще на одній важливій проблемі, яка існує у сировинному підрозділі аграрної сфери. Йдеться про те, що найбільшу питому вагу у валовій продукції сільського господарства займає вирощування технічних культур, зокрема соняшника, що пояснюється його високою рентабельністю (до 97%), натомість частка виробництва м’яса, рентабельність якого коливається від 45 до 17% постійно зменшується.
До негативних тенденцій розвитку промисловості регіону слід віднести скорочення ролі добувної промисловості, хоча в області сконцентровані значні сировинні ресурси для розвитку кольорової металургії, виробництва феронікелю, хрому, чистих металів.
2. Оцінку інституціональних пропорцій в економіці регіону здійснено на основі аналізу особливостей розподілу виробництва між державними та приватними підприємствами за показниками середньорічної кількості зайнятих, основних засобах, введення в дію основних фондів, обсягів реалізації послуг, розподілу експорту-імпорту товарів. Співвідношення обсягів виробленої продукції та доходу на приватних підприємствах становить 1:0,4, при частці доходу 30,1% від загального обсягу доходів підприємств усіх форм власності. В той же ж час дохід від реалізації продукції на підприємствах колективної форми власності (він є найбільшим у загальних обсягах) становить 63%.
Інституційні перетворення в регіоні характеризуються низькою активністю розвитку ринку цінних паперів, що пов’язано із недостатнім захистом прав інвесторів та уповільненням темпів приватизації. При щорічному зростанні вартості акцій їх кількість залишається майже незмінною.
3. Аналіз технологічної пропорційності економіки регіону здійснено у двох площинах: шляхом визначення розподілу випуску продукції між традиційними та прогресивними галузями економіки та через виявлення специфіки взаємозв’язку між наявним інноваційним потенціалом регіону та ефективністю його використання. Хоча у Кіровоградській області переважаючим є розвиток традиційних галузей, поряд з тим, в регіоні спостерігається збільшення кількості інноваційно активних підприємств, діяльність яких демонструє значне зростання виробництва нових видів продукції та впровадження нових технологічних процесів. Порівняно з 2000 роком у 2004 році кількість підприємств області, що впроваджували нові технологічні процеси збільшилась у 5,5 рази, а при освоєнні виробництва нових видів продукції товари народного споживання становили 93% від їх загальної кількості.
4. Визначення пропорційності економічних зв’язків будо здійснено на основі оцінки співвідношення експорту та імпорту товарів і послуг. Ківороградська область має переваги у порівнянні з іншими регіонами України щодо кількісного виміру експорту товарів народного споживання та різноманіття їх товарної структури. Якщо в цілому по Україні товари народного споживання в товарній структурі зовнішньої торгівлі складають 31,5%, то це показник по Кіровоградській області є вищим і становить 51,9%.
5. Проведена в роботі оцінка фінансово-економічних пропорцій та аналіз відтворювальної, галузевої, соціальної, функціональної та просторової структури інвестицій в основний капітал засвідчив, що найбільші обсяги інвестицій надходять у технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств у будівництві (93,1%), сільському господарстві (89,2%) та готельному і ресторанному бізнесі (100%). До позитивних тенденцій слід віднести зростання обсягів капіталовкладень у добувну промисловість та транспорт, а також збільшення інвестицій в економіку області за рахунок власних коштів підприємств і організацій та іноземних інвесторів.
6. Дослідження пропорційності розподілу бюджетних коштів та напрямків їх використання засвідчує зростання протягом останніх років обсягів фінансування соціальної сфери (табл. ). Проте, у Кіровоградській області в структурі валової доданої вартості частка освіти у 2003 році складала 6,2%. Цей показник є вищим на 0,7%, ніж у попередньому році. Частка витрат на охорону здоров’я і соціальну допомогу у структурі ВДВ становила лише 3,9%.
Згідно законів України “Про освіту”, “Основи законодавства про охорону здоров’я” держава повинна забезпечувати державні асигнування на розвиток цих сфер у розмірі не менше 10% від національного доходу. Реально у державному бюджеті на 2003 рік видатки на освіту склали 5,7% ВВП (13,6 млрд. грн.), на охорону здоров’я - 3,6% (8,6 млрд. грн.), на духовний і фізичний розвиток – 0,7% (1,7 млрд. грн.), а на соціальний захист та забезпечення - 5,2% (1,7 млрд. грн.). Слід зазначити, що наведені показники зросли у порівнянні з минулим роком, але все ж таки цих обсягів витрат недостатньо для покращення умов функціонування цих сфер і задоволення потреб населення.
Таблиця 2
Видатки з бюджету Кіровоградської області на соціальні заходи
(у % до загальної суми видатків)
1996 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | На освіту і науку | 26,0 | 27,3 | 20,8 | 20,9 | 31,7 | 33,0 | 34,1 | На охорону здоров’я і фізичну культуру | 25,0 | 25,4 | 18,4 | 18,6 | 25,7 | 25,8 | 25,7 | На соціальний захист | 28,3 | 20,8 | 24,0 | 20,0 | 23,2 | 23,8 | 22,2 | 1Примітка. 3 урахуванням енергосубвенцій з державного бюджету.
Таким чином, структурний підхід до визначення рівнів розвитку економіки регіону та довгострокових цілей його розвитку надає можливості досягнути узгодженості засобів ринкового регулювання економіки і механізмів соціальної політики шляхом їх орієнтації на відповідні цілі структурного порядку. Стабілізація основних секторів економіки регіону має відбуватись за рахунок: поглиблення спеціалізації; скорочення потужностей в депресивних галузях і створення конкурентного середовища для решти виробників; досягнення сучасного рівня розвитку переробної сільськогосподарської промисловості на основі ефективного використання локальних ресурсів і сільськогосподарської інфраструктури; технічного переоснащення та розширення транспортної інфраструктури, зв’язку та інформаційних мереж; завершення створення інфраструктури для ефективного функціонування малого бізнесу; забезпечення необхідних стабілізаційних рівнів споживання у соціальній сфері.
Оптимізація розглянутих видів пропорцій має на меті зміну економічної структури, при якій досягається задоволення потреб населення за умов раціонального використання ресурсів. Останнє передбачає зменшення неефективно використовуваних ресурсів, раціоналізацію їх перерозподілу у пріоритетні види економічної діяльності. Соціалізація економіки передбачає дематеріалізацію виробництва, зниження енерго- і ресурсомісткості виробів, різке посилення ролі різноманітних послуг. Така її орієнтованість свідчитиме про перехід на принципово нову, якісно відмінну основу відтворення життєвих умов людини.
Про результативність економічної діяльності в регіоні свідчать показники ВДВ на душу населення та рівня життя населення. За обсягами ВДВ Кіровоградська область належить до групи регіонів із помітно нижчим за середньоукраїнське значенням показника. Так, показник валової доданої вартості на одну особу по Кіровоградській області у 2003 році складав 3025 грн., тоді як в цілому по Україні він був значно вищим і становить 4239 грн.
У роботі доводиться, що якість життя населення регіону є соціалізаційним результатом розвитку його економіки. Проведений аналіз існуючих підходів до оцінки якості життя населення дозволив автору розширити систему показників цієї оцінки та ввести новий критерій оцінки якості життя населення – якість організації життєдіяльності населення регіону. На основі запропонованої системи показників здійснена інтегральна оцінка якості життя населення адміністративних районів Кіровоградської області та встановлено високий рівень його диференційованості (табл. 3).
Таблиця 3
Порівняльний аналіз рівня життя населення на території Кіровоградської області
Клас рівня життя населення | Діапазон значень інтегрального індикатора якості життя населення | Райони області | Умовно добрий | 0,700-0,900 | Добровеличківський, Долинський, Знам”янський, Кіровоградський, Новоукраїнський, Олександрійський | Задовільний | 0,500- 0,700Гайворонський, Голованівський, Новомиргородський, Петровський, Світловодський, Ульяновський | Незадовільний | 0,300-0,500 | Бобринецький, Вільшанський, Компаніївський, Маловичськівський, Новгородківський, Новоархан-гельський,Онуфріївський, Устинівський |
В процесі дослідження якості життя населення Кіровоградської області проведено аналіз доходів населення, який здійснено у двох аспектах: як інвестиційних потенціал розвитку економіки області і як потенційні можливості для росту споживчих витрат сім’ї. Найбільш вагомими статтями доходів населення Кіровоградської області є заробітна плата (37,5%), соціальна допомога (19,0%) та соціальні трансферти у натуральному виразі (18,3%), прибуток та змішаний дохід (21,4%). В структурі витрат найбільшу питому вагу мають витрати на придбання товарів та послуг (84%).
Зазначимо, що в умовах переходу економіки країни до ринкових відносин поширені натуральні розрахунки та незареєстрована економічна діяльність, населення схильне приховувати свої доходи. У зв’язку з цим, реальний стан матеріальної забезпеченості населення та його диференціацію за рівнем добробуту більш точно характеризують показники витрат, аніж доходів.
Проблема зайнятості населення, використання трудового потенціалу регіону є однією з центральних у процесах соціалізації економіки. Зміни у використанні трудового потенціалу досліджуваного нами регіону пов’язані із зниженням економічної активності населення, збільшенням кількості безробітних, зростанням трудової міграції. Рівень безробіття (розрахований за методологією МОП) в Кіровоградській області у 2003р.
У третьому розділі „Удосконалення управління розвитком регіону в умовах соціалізації економіки” висвітлюються пропозиції щодо вдосконалення регіонального менеджменту, обґрунтовуються стратегічні цілі розвитку економіки Кіровоградської області в контексті пріоритетів її соціалізації та запропоновано методологічний підхід до оцінки ефективності функціонування економіки на основі соціалізаційного ефекту.
В роботі обґрунтовано, що механізм управління економікою регіону повинен орієнтуватися насамперед на:
·
розвиток регіонального ринку товарів та послуг завдяки підвищенню рівня узгодженості управління господарством території з позицій раціонального використання відносин власності та з метою зміцнення та гармонізації зв’язків економічних суб’єктів і влади;
·
формування фінансової політики місцевих органів влади на засадах самофінансування розвитку соціально-економічної системи регіону як форми прояву його відносної економічної самодостатності;
·
соціалізацію та гуманізацію економіки, яка передбачає акцентування уваги на підвищенні ролі людських ресурсів у досягненні економічного зростання та покращенні якості життя населення регіонів.
У дисертаційній роботі здійснено вибір та обґрунтування методів управління регіональним розвитком в умовах соціалізації економіки регіону. Управлінські структури регіону повинні використовувати методи, спрямовані на розв’язання проблем регіонів, досягнення певних цілей розвитку, а також на відслідковування параметрів розвитку регіональної соціально-економічної системи. До таких методів належать методи прогнозування, індикативного планування та програмно-цільовий метод регулювання регіонального розвитку.
Програмно-цільовий метод має орієнтуватись на принцип інтеграційного вирішення регіональних проблем. Такий підхід обумовлений зростанням складності, комплексності проблем економічного розвитку, необхідністю поєднання рішень ефективних міжгалузевих, міжрегіональних та внутрішньорегіональних взаємодій. Прикладом міжрегіональної інтеграції регіонів може виступати співпраця Кіровоградської та Дніпропетровської області щодо фінансування функціонування об’єкту спільного користування – Кіровоградського обласного центру медичної генетики. Внутрішньорегіональна інтеграція відбувається на Кіровоградщині при розподілі обсягів субвенцій з державного бюджету між районними та міськими бюджетами на виконання програм соціального захисту населення. З іншого боку, доцільність інтеграційного підходу у реалізації регіональних програм обумовлена високим ступенем галузевої та територіальної диференціації, урізноманітненням форм власності суб’єктів господарювання.
Існуюча система оцінки результатів впровадження діючих в області програм носить або занадто узагальнений характер, або відображає результати поточної діяльності місцевих органів влади. Сказане свідчить про необхідність чіткого розмежування індикативних планів соціально-економічного розвитку і цільових регіональних програм. З огляду на це, розробка цільових регіональних програм потребує:
·
вдосконалення методичної основи шляхом створення єдиного сценарію їх побудови;
·
залучення науково-методичних центрів (наукових інститутів, консалтингових фірм), які володіють досвідом розробки системних і програмних розробок, економічних служб адміністрацій та створення структур міжрегіональних асоціацій економічної взаємодії;
·
врахування взаємодії програм різного правового статусу та галузевого спрямування, розроблених у відповідності до одного і того ж територіального об’єкту;
·
відпрацювання механізму узгодження результатів програм на різних рівнях управління.
На нашу думку, система програмних заходів може бути оцінена за такими критеріями: значимість та пріоритетність проблеми, яка вирішується; інтеграційна місткість, тобто спроможність паралельного вирішення сукупності питань внаслідок ланцюгової реакції системи; інноваційність пропозицій; інвестиційна спроможність реалізації; можливість зміцнення потенціалу галузевої та територіальної кооперації; рівень охоплення інтересів всіх господарюючих суб’єктів та населення регіону, а також залучення нових ринкових організаційних структур.
Перспективними напрямками застосування програмно-цільового підходу до регулювання регіонально розвитку є розробка програм з формування локальних економічних зон, розвитку муніципальних утворень за типом техно- та соціополісів, які є ефективним засобом стимулювання розвитку проблемних територій, активізації внутрішньорегіонального виробництва, зміцнення конкурентних позицій територій. Такий підхід сприятиме досягненню більш справедливого розподілу обмежених засобів регіонального бюджету, що виділяються на фінансування програмних заходів державного значення.
Економічна ефективність реалізації регіональних програм може бути оцінена за приростом сумарної вартості активів (зокрема нерухомості, робочої сили та ін.) і економії затрат, отриманих внаслідок дії зовнішнього ефекту, який виник за умов реалізації інших господарських рішень.
У відповідності до запропонованої у дисертації схеми процесу розробки регіональних стратегій, визначення його основних принципів, стратегічних цілей та перспектив обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку Кіровоградської області, які враховують її розташування в Центральному економічному районі, наявні в області ресурси та співвідношення сукупності проблем і факторів-стимуляторів соціалізації економіки.
Кіровоградська область має сприятливі стартові умови для розвитку наступних галузей економіки: видобуток і переробка корисних копалин; розвиток агропромислового комплексу, промисловості будівельних матеріалів, виробництва та збільшення питомої ваги інтелектуального продукту; впровадження інновацій в галузях промисловості, сільського господарства та сфері послуг.
У міжрегіональному поділі праці в Україні Кіровоградська область може зміцнити свої позиції за рахунок розвитку: сільськогосподарського машинобудування та створення елементної бази для цієї галузі; кольорової металургії, розвитку виробництва феронікелю, хрому, чистих металів, елементної бази для електротехнічних пристроїв і механізмів; виробництва і переробки зерна, олійних культур, м’ясомолочної продукції; виробництва залізорудного концентрату з окислених кварцитових руд; створення інфраструктури оптової торгівлі.
Стратегічними цілями соціально-економічного розвитку Кіровоградської області слід вважати: відновлення та зміцнення статусу області як розвиненого індустріально-аграрного регіону України на основі ефективного використання природно-ресурсного потенціалу; зміцнення територіальної збалансованості і конкурентоспроможності міст і районів області; підвищення якості життя населення.
В умовах соціально-орієнтованої економіки механізм управління процесами соціалізації економіки регіону націлений на досягнення соціалізаційного ефекту, який розглядається як якісний показник результату господарської діяльності у матеріальному та нематеріальному виразі. У першому випадку мова йде про отримання певних благ та вигод, в іншому - про формування нових якісних ознак системи та розвиток явищ прогресивного спрямування. Досягнення соціалізаційного ефекту залежить від ступеня адаптивності економіки регіону, тобто її спроможності адаптуватись до сучасних умов та пріоритетів економічного розвитку і людиноцентричного господарського механізму. Він проявлятиметься через інституціональні, економічні та соціальні зміни (рис.2).
У якості інституційної складової соціалізаційного ефекту слід розглядати інститути, які забезпечують соціалізацію економіки, а саме:
·
соціальну конкуренцію, яка проявляється на індивідуальному рівні, на рівні окремих підприємств та територій в цілому;
·
соціальне партнерство, яке має місце у регулюванні соціально-трудових відносин;
·
інститут середнього класу, формування якого пов’язане з ефективністю функціонування економіки і основними критеріями якого є рівень матеріального забезпечення, рівні економічної та соціальної активності, підприємницької культури, освіченості та професійної кваліфікації.
·
інститут корпоративного управління, оскільки в центрі корпоративної культури стоять питання соціальної взаємодії, мотивації, комунікацій, якості трудового життя.
Таким чином, соціалізація є критерієм оцінки системної трансформації економіки і соціалізаційний ефект можна вважити критерієм стабілізаційності процесів розвитку економіки.
Висновки
Результати роботи дають підстави для здійснення наступних висновків:
1. Людський вимір регіональної політики базується на імперативах розвитку процесів глобальної соціалізації суспільства, складовою частиною яких є шлях до соціалізації економіки. На регіональному рівні спостерігається більш тісний зв’язок економіки, соціальної сфери та населення. Тому на регіональному рівні не тільки реалізується соціальна функція держави, а й самостійно формується політика соціалізації і саме тут ресурсний фактор відіграє значну роль у досягненні прогресивних зрушень в економіці. Враховуючи те, що ресурси - це стимулюючий та обмежуючий чинник процесів розвитку територіальних систем, правомірним є дослідження процесів соціалізації економіки регіону крізь призму ресурсного забезпечення цього процесу.
2. Дослідження зарубіжного досвіду побудови соціального ринкового господарства дозволило визначити основні принципи його побудови, до яких відноситься: принцип індивідуальності, солідарності, субсидіарності та рівних можливостей. Аналіз досвіду соціалізації економіки розвинених країн засвідчує необхідність підвищення ролі держави у регулюванні соціальних та економічних процесів, концентрації уваги на розподілі та перерозподілі суспільного продукту, досягненні політичної і громадянської злагоди, і що є основним – формуванні дієздатної людини, яка відповідає за свій добробут. Світовий досвід соціалізації економіки демонструє також, що для досягнення зростання рівня виробництва і покращення рівня життя населення необхідно раціонально поєднувати ринкове регулювання на мікро- та мезорівні з державним впливом на макроекономічні процеси.
3. Проблема соціалізації економіки піднімає питання про первинність „соціального” та „економічного”. Автор наголошує, що без побудови “економіки розвитку” метою якої є досягнення економічного зростання не може бути забезпечено її ефективної соціалізації. Лише міцне економічне підґрунтя сприятиме забезпеченню стабільності соціалізаційних процесів в економіці та суспільстві в цілому.
4. Встановлено, що дослідження соціалізації економіки регіону доцільно здійснювати враховуючи адаптаційний аспект розвитку економічної системи, що проявляється у формуванні нових пріоритетів розвитку, зорієнтованих на загальносуспільні цінності та якомога ширше задоволення комплексу потреб населення. Адаптаційний аспект соціалізації пов’язаний також із становленням соціальних інститутів, до яких належить соціальна конкуренція. Економічна конкуренція сприяє сегментації економічної діяльності, а соціальна конкуренція - активізації економічної та соціальної діяльності людини та суб’єктів економічної діяльності. Соціальна конкуренція проявляється на рівні індивідів, підприємств і територій та у всіх сферах суспільного життя прямо чи опосередковано пов’язаних з економікою. Вирішення проблеми формування ефективної соціальної конкуренції вимагає подальшого вдосконалення прозорого мотиваційного механізму залучення до праці і розширення співпраці суб’єктів господарювання на засадах посилення їх соціальної відповідальності.
5. Розподільчий аспект соціалізації економіки передбачає формування міжбюджетних відносин на засадах соціальної та територіальної справедливості. На думку автора, потребує реформування механізм обов’язкових платежів, механізм дотацій вирівнювання та механізм управління фінансовими потоками в частині визначення розпорядника коштів. В умовах поєднання централізованих та централізованих методів регулювання господарської діяльності потребує вирішення проблема соціалізації обласного та місцевого бюджетів через зміцнення фінансової забезпеченості місцевого самоврядування шляхом мобілізації доходів місцевих бюджетів та розширення власних повноважень у соціальній сфері.
6. В дослідженні обґрунтовано, що у якості результативного аспекту соціалізації економіки слід розглядати процеси позитивних зрушень, здатних забезпечити економічне зростання і підвищення якості життя населення. Відображенням результуючого аспекту соціалізації економіки є становлення інституту середнього класу. Основними критеріями віднесення населення до названого соціального статусу є рівень матеріального забезпечення, суспільної активності, підприємницької культури, освіченості, стандартів споживання.
7. Основним ядром соціалізації економіки є трудовий потенціал регіону. Його демографічні особливості, специфіка зайнятості населення, умови та масштаби розвитку безробіття, професійно-кваліфікаційних рівень працівників, особливості міграційних процесів визначають можливість активізації соціалізаційних процесів. Із зростаючою роллю людини у підвищенні ефективності функціонування економіки пов’язаний актуалізаційний аспект соціалізації економіки.
8. Визначені автором стратегічні цілі розвитку Кіровоградської області в умовах соціалізації економіки можуть бути реалізовані при забезпеченні: соціальної відповідальності суб’єктів економічної діяльності, в т.ч. бізнесу; вільного доступу до зовнішніх ринків; функціонування механізмів співвласності з метою розширення участі працівників у прийнятті управлінських рішень та розподілі прибутку; територіальної та соціальної справедливості розподілу фінансових ресурсів і доступу до матеріальних благ і послуг; регіонального партнерства на основі раціоналізації відносин між регіональною та місцевою владою; умов для самореалізації творчих і трудових потенцій; підвищення доходів населення та рівня їх соціальної захищеності.
9. Адаптація регіонального управління до потреб соціалізації економіки передбачає соціалізацію його функцій та повноважень. Здійснення цього можливе за умов вдосконалення методів та внутрішніх механізмів організації та координації управлінської діяльності з метою забезпечення розвиненості інститутів демократії, які гарантують права, забезпечують економічну свободу людини та сприяють соціальній безпеці в суспільстві. Цьому сприятиме проведення адміністративно-територіальної реформи та становлення реального самоврядування на місцях, яке дасть можливість реально розпоряджатись ресурсами територій, забезпечуючи при цьому
