КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

БІДИЛО АНДРІЙ аНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 334.75

СТРАТЕГІЇ ТНК У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБМІНУ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Білошапка Владислав Анатолійович,

Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана,

доцент кафедри міжнародного менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Школа Ігор Миколайович,

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного

університету, завідувач кафедри міжнародної економіки та економіки підприємства, заступник директора з навчально-методичної

та наукової роботи

кандидат економічних наук

Гальперіна Любов Павлівна ,

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України

старший науковий співробітник

відділу зовнішньоекономічних досліджень

Провідна установа: Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, кафедра управління зовнішньоекономічною діяльністю, м. Київ

Захист відбудеться “17” січня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 49г, ауд. 601.

Автореферат розісланий “15” грудня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, доцент Л.Л. Антонюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ключовою ознакою трансформаційних змін в економічному базисі світового господарства наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. є зародження шостого високотехнологічного укладу його розвитку, який свідчить про початок нової довгої циклічної хвилі як механізму періодичного оновлення ринкової системи – її технічної основи, умов виробництва й обміну, важелів та інструментарію управління. За цих умов вирішальним фактором економічного зростання виступають технологічні нововведення, оволодіти якими прагнуть всі суб’єкти міжнародних економічних відносин, що спонукає їх до жорсткої і неослабної конкурентної боротьби. Разом з тим, сьогодні найбільш життєздатними є ті компанії, які застосовують корпоративні стратегії науково-технологічного співробітництва та обміну, що є складовою їхньої технологічної політики, із іншими суб’єктами глобальної інноваційної системи. Це дозволяє ТНК створити цілий ряд конкурентних переваг, передусім – це зниження витрат і ризиків, досягнення високої продуктивності за рахунок отриманих в процесі обміну знань, доступу до рідкісних ресурсів та ринків, внаслідок чого в максимальній мірі задовольняються пріоритети їх споживачів. При цьому науково-технологічне співробітництво представляє собою один із визначальних напрямків інтернаціоналізації науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок.

Для досягнення Україною високого конкурентного статусу у світовій економіці, що все більше усвідомлюється нашим суспільством, безальтернативним є шлях через розвиток високих технологій та послуг. Звідси постає завдання зміни самої парадигми підприємництва, переходу його до інновативної форми як домінуючого феномена поведінки національних компаній на основі стратегій міжнародного науково-технологічного партнерства.

Серед наукових праць, в яких досліджуються теоретичні аспекти науково-технологічного обміну співробітництва та партнерства компаній у даній галузі, а також отримані ними конкурентні переваги, необхідно відзначити роботи таких зарубіжних вчених: Р.Ауман, М.Аокі, Дж. Анастополус, А.Бранденбургер, А. Де Геус, Г.Бланк, О.Вільямсон, Дж. Данінг, К.Далман, Г.Джоунс, П.Жофре, Г.Коенінг, Р.Коуз, М.Кондратьєва, Т.Кармайкл, Дж. Мур, О.Моргенштерн, Дж. Ніоче, Дж. Нейман, Б.Нейнбафф, К.Прахалад, П.Сенге, Д.Тіс, Т.Тсе, Дж. Тіонг, Г.Хубер, Г.Хамел, Т.Шеллінг, Й.Шумпетер та інших.

Сучасні тенденції інтернаціоналізації НДДКР та науково-технологічної інтеграції країн, форми міжнародної взаємодії України у науково-технічній сфері відображені в дослідженнях вітчизняних науковців: В.Александрової, Л.Антонюк, Ю.Бажала, О.Білоруса, В.Будкіна, Л.Гальперіної, А.Гальчинського, Б.Губського, В.Гейця, Я.Жаліла, Д.Лук’яненка, Ю.Макогона, О.Лапко, С.Мочерного, В.Новицького, Є.Панченка, Ю.Пахомова, А.Поручника, В.Рокочої, А.Румянцева, В.Семиноженка, С.Соколенка, В. Соловйова, А.Сухорукова, Т.Щедріної, А. Філіпенка, Я. Яцківа та багатьох інших.

Разом з тим, багато аспектів наукової проблеми залишається недостатньо розкритими та обґрунтованими. Потребують подальшого дослідження теоретичні засади міжнародного науково-технологічного обміну, форми та рівні його розвитку. Недостатньо обґрунтованими залишаються визначення категорії міжнародного науково-технологічного обміну, дослідження сучасних тенденцій транснаціоналізації науково-технологічної діяльності, визначення ефективності корпоративних стратегій в міжнародному науково-технологічному обміні. На сьогодні актуальною є також проблема обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку міжнародного науково-технологічного співробітництва вітчизняних компаній, які сприяли б нарощенню інноваційної спроможності України.

Таким чином, системне дослідження процесів науково-технологічного обміну у світовій економіці є дуже важливим як в теоретичному, так і в практичному плані, що і обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Особисто автором підготовлено параграф розділу “Глобалізаційні виміри інноваційної конкурентоспроможності країн”, де розкрито роль транснаціональних корпорацій у науково-технологічному обміні. Крім того, автор брав участь у виконанні науково-дослідної роботи “Формування високого конкурентного статусу України в умовах економічної глобалізації” (державний реєстраційний номер № 0105U001887) на замовлення Міністерства освіти і науки України, в якій ним особисто розроблені рекомендації щодо оцінки конкурентних позицій національних товаровиробників високотехнологічного сектору на міжнародних ринках, дослідження ролі національних інноваційних систем у нарощенні стратегічних конкурентних переваг суб’єктів міжнародних економічних відносин.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є комплексний аналіз на базі новітніх теорій міжнародних економічних відносин, форм та рівнів розвитку науково-технологічного обміну, дослідження корпоративних стратегій в інноваційній сфері, а також розробка концептуальних засад інтеграції українських компаній у світовий науково-технологічний простір. Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні завдання:

– розкрити методологічні засади міжнародного науково-технологічного обміну, форми та рівні його розвитку;

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є процеси науково-технологічного обміну в системі міжнародних економічних відносин.

Предметом дослідження є стратегії транснаціональних корпорацій у сфері науково-технологічного обміну в умовах техноглобалізації.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв’язання завдань дисертаційної роботи використовуються наступні методи наукового дослідження процесів науково-технологічного обміну: аналізу та синтезу (для оцінки тенденцій процесів науково-технологічного обміну у підрозділі 2.1 та 2.2); історизму (для дослідження розвитку теоретичних концепцій процесів науково-технологічного обміну в підрозділі 1.1); індукції і дедукції (в процесі досліджень державного регулювання міжнародного науково-технологічного співробітництва в підрозділі 2.3 та в процесі дослідження глобальних імператив корпоративних стратегій науково-технологічного обміну в підрозділі 1.3); економіко-математичного моделювання (для аналізу ролі транснаціональних корпорацій в глобальній інноваційній системі в підрозділі 2.1).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у з’ясуванні сутності та особливостей науково-технологічного обміну в умовах глобальної конкуренції; комплексному дослідженні корпоративних стратегій у сфері науково-технологічного обміну та обґрунтуванні стратегічних напрямків науково-технологічного співробітництва українських компаній з транснаціональними корпораціями.

Вперше:

- доведено на основі порівняльного аналізу сучасних теоретичних підходів до визначення лідерства транснаціональних корпорацій в науково-технологічній сфері, що найбільш адекватно відображає їх ключову роль в науково-технологічному процесі еклектична теорія, яка на думку автора, інтегрує в собі такі елементи із існуючих концепцій, як: конкурентні переваги інтерналізації, локалізації (теорія міжнародного виробництва Дж. Данінга), конкурентні переваги ключових компетенцій (теорія глобального випередження конкурентів Хамела-Прахалада), та конкурентні переваги співробітництва та партнерства (теорія “співконкуренції” Б.Нейнбаффа та А.Брандербургера), внаслідок чого формується принципово нова парадигма стратегічного менеджменту ТНК щодо науково-технологічного обміну через партнерство і співробітництво з фірмами конкурентами;

- встановлено на основі використання програмного продукту STATISTICA .0, пряму кореляційну залежність між рівнем національного контролю держав над науковими розробками та їх конкурентоспроможністю. Разом з тим, математично доведено, що ключову роль у національних інноваційних системах відіграють ТНК не лише як продуцент науково-технологічних продуктів, але й основний фігурант міжнародного трансферу технологій, що є вираженням транснаціоналізації науково-технологічної сфери;

- розкрито передумови та потенційні можливості (відомі наукові школи, високий рівень розвитку людського ресурсу, фундаментальні дослідження в сфері високих технологій, сформованість інфраструктури інноваційної системи, достатній ступінь відкритості національної економіки) розширення участі українських компаній високотехнологічного сектору у міжнародному науково-технологічному обміні (з виокремленням пріоритету нанотехнологічного кластеру) як домінуючого засобу подолання Україною її технологічного відставання від країн-ключових інноваторів та підвищення міжнародної конкурентоспроможності.

Отримали подальший розвиток:

- визначення глобальних імператив (зародження нового технологічного укладу; зростання кількості гравців світового ринку та загострення конкурентної боротьби за технологічні нововведення; скорочення життєвих циклів товарів; обмеженість матеріальних ресурсів; екологічні обмеження; інформаційно-комунікаційна революція; зростання ролі ключових компетенцій компаній) та їх впливу на прийняття стратегічних рішень у науково-технологічній сфері, наслідком чого є перехід транснаціональних корпорацій до двосторонньої генерації знань та передачі технологій; концентрації їх виробничої діяльності на науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах та використанні ними широких можливостей аутсорсингових компаній, диференційованої та різнорівневої співпраці з партнерами у сферах високих технологій;

- дослідження тенденцій щодо глобалізації інноваційної діяльності та її трансформації, каталізаторами яких виступають ТНК, а саме: поглиблення розриву між країнами та регіонами в рівнях новаторства; розширення стимулювання транснаціональної інноваційної діяльності за рахунок нових індустріальних країн та динамічний розвиток їх інфраструктури, безпрецедентне зростання іноземних інвестицій в НДДКР в країни Азійсько-Тихоокеанського регіону; ренесанс венчурного фінансування за умов диверсифікації форм організації інноваційного бізнесу;

- категорія “міжнародний науково-технологічний обмін”, яка на думку автора, являє собою особливу форму міжнародних економічних відносин, об’єктом якої є комерційна (об’єкти інтелектуальної власності) та некомерційна (конклюдентна інформація, наукові публікації, виставковий матеріал) науково-технічна продукція, що спрямована на нарощення інноваційних конкурентних переваг суб’єктів міжнародних економічних відносин та подолання асиметрії їх технологічних потенціалів.

Удосконалено:

- класифікацію домінуючих факторів, які впливають на ефективність науково-технологічного обміну транснаціональних компаній: по-перше, наявність розвинутої національної інноваційної системи, інтегрованої в глобальний інноваційний простір, яка забезпечує їм конкурентні переваги на кожному етапі інноваційного циклу; по-друге, тіснота їх коопераційних зв’язків в кластерних структурах та інноваційних мережах в національному та регіональному вимірах; по-третє, високі ключові компетенції підприємств та їх ефективний менеджмент, корпоративна культура, мотиваційні механізми для креативного сприйняття нових знань, навичок, винахідництва; по-четверте, конкурентність продуктів науково-технологічного обміну;

- класифікацію форм та видів науково-технологічного обміну за стадіями інноваційних процесів (створення, дифузія, трансформація та комерціалізація інновацій) та виявлено особливості партнерства в інноваційній сфері суб’єктів міжнародних економічних відносин на кожній із цих стадій (перший етап – університети, венчурні інституції, держава; другий етап – спільні підприємства, компанії-сателіти, компанії-конкуренти; третій етап – дочірні компанії, компанії-конкуренти; четвертий етап – усі види компаній).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що вони можуть слугувати методологічною основою для розбудови ефективної національної інноваційної системи, зокрема, для розв’язання проблем підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних товаровиробників високотехнологічної сфери економіки.

Практичне значення одержаних результатів підтверджується довідками Державного агентства України з інвестицій та інновацій (довідка №779/01 від 05.10.2006 р.), Науково-дослідного інституту економічного розвитку Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (довідка №13/03 від 07.09.2006р.), ЗАТ “Інститут системних інновацій “Салюс” (довідка №60-а/08-06 від 22.08.2006 р.). Основі теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Міжнародна економіка” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту та Центру магістерської підготовки у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (довідка від 11.09.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основі положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 7 конференціях, зокрема: І Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (1-15 листопада 2004 р., м. Дніпропетровськ), V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (14-17 грудня 2004 р., м. Донецьк), ІІІ Науково-практичній конференції “Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (17-18 березня 2005 року, м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації” (18-19 травня 2005 р., м. Полтава), VІ Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (13-16 грудня 2005 року, м. Донецьк), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (25-27 квітня 2006 р., м. Київ), ІХ міжнародній науково-практичній конференції “ Моделі та стратегії Європейської інтеграції України: економічний і правовий аспект” (30 травня 2006 р., м. Київ).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 11 наукових праць, з них розділ – колективної монографії, 3 статті у наукових фахових виданнях, та 7 – матеріали міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських науково-теоретичних і науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 4,3 др. арк., особисто авторові належить 3,2 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та п’ятнадцяти додатків. Загальний обсяг дисертації – 223 сторінок, включаючи 20 рисунків викладених на 20 сторінках та 20 таблиць викладених на 20 сторінках. Список використаних джерел включає 205 назв і викладений на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні засади сучасного міжнародного науково-технологічного обміну” досліджуються методологічні підходи до визначення процесів науково-технологічного обміну компаній, аналізуються види, механізми, мотивація та стратегії науково-технологічного партнерства.

Проведений у роботі глибокий теоретичний аналіз, а також узагальнення та структуризація основних концепцій, які розкривають сутність і природу міжнародного науково-технологічного обміну, показали, що в умовах загострення конкуренції на макро-, мега- та мезорівнях, радикальних інноваційних зрушень у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, а також інтернаціоналізації науки розширюється науково-технологічне партнерство транснаціональних корпорацій та розробляються ефективні корпоративні стратегії ТНК.

На основі ґрунтовного вивчення теоретичного надбання світової економічної науки автором здійснено типологізацію різних теорій науково-технологічного обміну за домінуючими для кожної з них ознаками: науково-технологічне партнерство як форма боротьби за лідерство у компетенціях (теорія стратегічної архітектури компанії: Г.Хамел, К.Прахалад); мінімізація трансакційних витрат як необхідна передумова вибору ефективних форм і методів науково-технологічного обміну (теорія трансакційних витрат: Р.Коуз, О.Вільямсон, К.Далман, М.Аокі); інтегральне забезпечення внутрішніх конкурентних переваг фірми, переваг інтерналізації та локалізації з метою ефективного трансферу технологій (теорія міжнародного виробництва: Дж. Данінг); спільне існування політики протекціоністської кооперації і стратегії конкурентного протистояння компаній (реляційна теорія: Дж. Анастополус, Г.Бланк, Дж. Ніоче, Б.Раманантсоа, П.Жофре, Г.Коенінг); нарощення конкурентних переваг та організаційного досвіду в результаті комунікацій та обміну інформацією (теорія організаційного навчання: Д.Тіс, А. Де Геус, П.Сенге, Г.Хубер, Г.Джоунс); раціональна поведінка партнерів при прийнятті рішень у взаємозалежних для них ситуаціях (теорія ігор: Дж. Нейман, О.Моргенштерн, Т.Шеллінг, Р.Ауман); сприйняття обміну в компаніях в межах цілісної екосистеми (теорія підприємницьких екосистем: Дж. Мур); синергетичне поєднання співробітництва, конкуренції та кооперації (теорії співконкуренції та конкуперації: Б.Нейнбафф, А.Бранденбургер, Дж. Тіонг, Т.Кармайкл).

В роботі доведено, що в сучасних умовах пояснити лідерство ТНК на глобалізованих ринках можна з допомогою еклектичної концепції, яка базується на урахуванні теорій стратегічної архітектури Хамела-Прахалада, міжнародного виробництва Данінга, співконкуренції та конкуперації Нейбаффа-Бранденбургера. Реалізація компаніями ефективних корпоративних стратегій науково-технологічного обміну дозволяє підвищувати інноваційні конкурентні переваги на основі застосування, як не парадоксально, співробітництва та партнерства із фірмами-конкурентами.

Зазначається, що в процесі вибору та обґрунтування найбільш ефективних форм інноваційного партнерства між великими транснаціональними корпораціями доцільно враховувати циклічні аспекти розвитку інноваційних процесів як на мікро-, так і макроекономічному та глобальному рівнях, зокрема конвергентність у динаміці інноваційних циклів та зміні різноманітних організаційних форм співробітництва, що випливає як з інноваційної теорії Й.Шумпетера, так і концепції довгострокових економічних циклів М.Кондратьєва.

Проведені автором дослідження переконливо засвідчують, що держави-лідери у науково-дослідній кооперації та співробітництві між компаніями, урядовими установами посідають високі місця і у рейтингах міжнародної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, зокрема лідери 2005 р. за цими показниками – Фінляндія, Японія, Нідерланди, Швейцарія, США, Німеччина, Швеція, Данія, Норвегія, Ірландія.

У роботі зазначається, що для розширення технологічного обміну, поглиблення міжнародного науково-технічного співробітництва й інтеграції існує низка вагомих причин: по-перше, процес розробки й реалізації нововведень пов’язаний з високими матеріальними витратами, у результаті цього навіть країни-ключові інноватори з потужним науково-технічним й економічним потенціалом здійснюють науково-технологічну діяльність, об’єднуючи зусилля для спільних розробок , по-друге, розробка нововведень пов’язана із значними фінансовими ризиками через невизначеність кінцевого результату та особливо впливає на цінність нових розробок фактор часу і оперативна комерціалізація інновацій; по-третє, ефективне проведення наукових досліджень вимагає наявності відповідної кількості й кваліфікації наукових кадрів, досвіду та відповідної інфраструктури інноваційної сфери.

Автором з’ясовано, що науково-технологічний обмін між ТНК є основою процесу науково-технічної інтеграції, охоплюючи наукові, технічні, виробничі, управлінські й комерційні знання й досвід у вирішенні різних економічних і соціальних проблем. На практиці між поняттями науково-технологічний обмін, науково-технічна інтеграція та співробітництво важко провести чітку межу, оскільки різницю між ними становить характер і глибина взаємопроникнення на основі переслідуваних цілей. Як відомо, науково-технічна інтеграція передбачає найбільш тісне співробітництво, формування загальної науково-технічної бази з метою спільного вирішення завдань економічного й науково-технічного розвитку та здійснюється з ефективним використанням усіх форм науково-технічного обміну.

В роботі обґрунтовується зміст категорії міжнародний обмін науково-технологічними результатами, що являє собою особливу форму міжнародних економічних відносин, об’єктом якої є комерційна та некомерційна науково-технічна продукція, що спрямована на нарощення інноваційних конкурентних переваг суб’єктів міжнародних економічних відносин та подолання асиметрії їх технологічних потенціалів. Досліджено його комерційну основу, яка охоплює: торгівлю ліцензіями, патентами та іншими нематеріальними активами, надання наукомістких послуг, трансфер технологій, передання “ноу-хау”, лізинг, франчайзинг, договори з приводу копірайту, та розглянуто основні форми науково-технологічного обміну на некомерційний основі. Автором доводиться, що окремі форми не завжди виступають у чистому вигляді, а найчастіше переплітаються у різних комбінаціях, причому межі між тими або іншими формами і їх сутність змінюються на різних етапах розвитку світової економічної системи, а також різних стадіях життєвого циклу технологій чи інноваційних процесів. В роботі досліджуються корпоративні стратегії, які включають види фінансування, форми науково-технологічного обміну та враховують етапи зародження, комерціалізації і прив’язанні до життєвого циклу, що наглядно показано на рис. 1.

В роботі ґрунтовно аналізується обсяги прямих іноземних інвестиції за останні десять років і виявлено посилення тенденцій глобалізації інноваційної діяльності. Відзначається, що ТНК в основному займалися НДДКР в країнах базування, але вперше вони виносять за межі розвинутих країн такі наукові дослідження, що виходять за межі адаптації до вимог місцевих ринків, орієнтуючи свої НДДКР на глобальні ринки, інтегруючи їх у ключові напрямки своєї інноваційної діяльності. У 2002-2004 рр. із 1773-х інвестиційних проектів, які пов’язані із НДДКР – 62% проводились в країнах, що розвиваються, країнах Південно-Східної Європи та СНД.

Аналіз свідчить, що загальною тенденцією розширення наукових досліджень за кордоном є прагнення ТНК збільшити свій потенціал за рахунок іноземних новітніх науково-технологічних досягнень. Так, американська компанія “Моторола” за останні 10 років тільки в Китаї збільшила кількість своїх підрозділів, які займаються НДДКР, до 700 одиниць. “Дженерал електрик” вкладає великі кошти в НДДКР в Індії, займаючи лідируючі позиції в таких сферах, як авіаційні двигуни, споживчі товари тривалого користування, медичне устаткування. Такі високотехнологічні фармацевтичні компанії, як “Астра-Зенека”, “Елі Ліллі”, “Глаксосмітклайн”, “Новартіс”, “Пфайзер” і “Санофі-Авентіс”, теж проводять дослідження в Індії.

Автором зазначається, що всі види високотехнологічних послуг, включаючи науково-дослідні і конструкторсько-дослідні роботи, сьогодні є претендентами для офшорного аутсорсингу. Оскільки наукові дослідження є такою формою послуг, що вимагає високої кваліфікації, знань і підтримки, то вимоги традиційно могли задовольнятися лише в розвинутих країнах з їх потужними національними інноваційними системами. В ході науково-дослідних робіт здобуваються знання які мають стратегічну цінність для компаній, тому для їхнього проведення потрібен тісний обмін інформацією між споживачами і виробниками в межах місцевих територіально-виробничих комплексів.

На завершення даного розділу автор підсумовує, що сучасні тенденції розвитку ТНК пов’язані, перш за все, з новими інформаційними технологіями, завдяки яким стали можливими організація “горизонтальних” ТНК і виникнення різноманітних мережевих, кластерних структур, де науково-технологічний обмін відбувається найбільш інтенсивно.

Рис. 1. Процес міжнародного науково-технологічного обміну за етапами життєвого циклу технології (продукту)

Побудовано автором.

У розділі 2 “Корпоративні стратегії науково-технологічного обміну в умовах глобальної конкуренції” комплексно досліджено основні тенденції науково-технологічного обміну між суб’єктами міжнародних економічних відносин, сучасний механізм транснаціоналізації науково-технологічної діяльності, місце та роль транснаціональних корпорацій у національній інноваційній системі.

У роботі проведено аналіз показників науково-технологічного розвитку країн, таких як чисельність наукових кадрів, кількість друкованих робіт, загальні витрати на НДДКР, експорт високотехнологічних товарів, обсяги роялті, ліцензійних платежів та використаних патентів, що дозволило автору зробити висновок про те, що держави із високим рівнем доходів завдяки ефективному науково-технологічному обміну значною мірою нарощують власну інноваційну конкурентоспроможність. Виходячи з цього, встановлені конкурентні переваги компаній внаслідок раціонального використання технологічних рішень на єдиному глобальному ринку результатів інтелектуальної діяльності шляхом розробки та практичної реалізації політики науково-технологічного співробітництва, кооперації із компаніями-конкурентами та інших високопродуктивних форм і методів корпоративного партнерства в інноваційній сфері.

Крім того, автором досліджені фактори інтернаціоналізації наукових досліджень, серед яких виділяються, передусім, загострення конкуренції, що змушує компанії активно займатися новаторством; нестача фахівців, які володіють спеціалізованими сучасними професійними навичками, що спонукає ТНК на пошук і підбір нових високопрофесійних кадрів в інших країнах. У дисертаційній роботі наголошується на тому, що поглиблюється інноваційна активність та розширюється міжнародний науково-технологічний обмін у найрізноманітніших формах – від простої кооперації до створення стратегічних альянсів у високотехнологічних сферах науки, технологій і промисловості. Формування нової економічної інфраструктури ґрунтується на виокремленні якісно нових видів товарів, не пов’язаних з обмеженістю природних ресурсів та використанням дешевої і некваліфікованої робочої сили.

Досліджено, що лідерами за показниками витрат на науково-дослідні і конструкторські роботи є транснаціональні корпорації, що сконцентровані в декількох високотехнологічних галузях, передусім, інформаційно-комунікаційних технологіях (Сіменс, ІБМ, Майкрософт, Інтел); фармацевтичній та біотехнологічній (Пфайзер). Результати аналізу таких показників, як зростання кількості альянсів, які створюються для проведення НДДКР, патентів, ліцензійних угод тощо, засвідчили поглиблення тенденцій інтернаціоналізації науково-дослідних робіт у країнах, які розвиваються. Також проведено порівняльний аналіз стратегій інноваційного розвитку компаній ЄС та показано місце функціональних стратегій науково-технологічного обміну в загальній ієрархії цілей розвитку фірми.

У роботі за допомогою статистичного програмного пакету STATISTICA 6.0 проведено кореляційно-регресійний аналіз показників бізнес-витрат на НДДКР (у % від ВВП) і частки великих компаній у здійсненні таких витрат (у %), на основі чого доведено визначальну роль ТНК у національних інноваційних системах на прикладі високорозвинених держав світу (рис. 2).

Рис. 2. Діаграма залежності бізнес-витрат на НДДКР (у % від ВВП) від частки великих компаній у бізнес-витратах на НДДКР (у %), 2005 р.

Побудовано автором за даними Science and technology in Europe. – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2006. – Pp. 8-9.

Виявлено сильний і позитивний кореляційний зв’язок між рівнем бізнес-витрат на НДДКР та часткою великих компаній, які здійснюють бізнес-витрати на НДДКР (коефіцієнт кореляції Пірсона рівний 0,7) та чітку логарифмічну регресійну залежність (коефіцієнт детермінації моделі дорівнює 0,84), що дозволяє із високим ступенем ймовірності адекватно прогнозувати динаміку інноваційного обміну між суб’єктами міжнародних економічних відносин.

У роботі проведено кореляційний аналіз показників рівня іноземного контролю над науковими розробками даної країни (який розраховується як питома вага заявок на патенти на винаходи, які перебувають у власності нерезидентів у загальній кількості національних заявок), рівня контролю національних фірм над іноземними науковими розробками (розраховується як питома вага заявок на патенти на винаходи, здійснені за кордоном, у загальній кількості патентів, якими володіють резиденти) та індексів макроекономічної конкурентоспроможності, що дозволило виявити, по-перше, високу та від’ємну кореляцію між показниками іноземного контролю над науковими розробками та міжнародної конкурентоспроможності країн (GCI); по-друге, позитивний, хоча і відносно слабший, кореляційний зв’язок між рівнем контролю національних фірм над іноземними науковими розробками і міжнародною конкурентоспроможністю країн; по-третє, тісний статистичний зв’язок між GCI та індексом бізнес-конкурентоспроможності держав, який включає у себе два субіндекси, зокрема якості бізнес-середовища та ефективності стратегій фірм. Виходячи з цього, автором зроблено висновок, що ефективність національних інноваційних систем характеризується саме показниками патентування компаній, забезпечуючи цим монопольне положення на глобальних ринках та нарощення свого конкурентного статусу.

На завершення даного розділу, автором досліджується науково-технологічне співробітництво та обмін ТНК з економічними суб’єктами, зокрема університетами та дослідницькими лабораторіями, компаніями-конкурентами, малими і середніми фірмами, посередницькими структурами науково-технологічного обміну. Особлива увага приділяється дослідженню ролі корпоративного венчурного капіталу в оперативній комерціалізації інновацій. У результаті, транснаціональні корпорації підвищують свої ключові компетенції за рахунок: одержання доступу до стратегічних активів і нових технологій, придбання унікальних знань, навичок, поглиблення спеціалізації своїх наукових досліджень, зниження витрат, підвищення ринкової гнучкості, збільшення власної ринкової частки.

У розділі 3 “Україна в міжнародному науково-технологічному обміні” автором досліджено ступінь інтернаціоналізації національної економіки у сфері науково-технологічного обміну. Визначено інноваційний потенціал сфери високих технологій та оцінено діяльність вітчизняних товаровиробників нанотехнологічного сектору економіки.

Інтернаціоналізація наукових досліджень відкриває широкі можливості для приймаючих країн, до числа яких відноситься і Україна, не тільки для передачі технологій, створених в інших державах, але і для їхньої розробки. Це дозволяє їм посилити свій технологічний та інноваційний потенціал. Звідси випливає необхідність формування в країні сприятливого середовища для співробітництва з ТНК у даній галузі.

У роботі доведено, що найважливішою передумовою включення України в якості рівноправного, конкурентноспроможного партнера в сучасну глобальну систему міжнародного науково-технологічного обміну є формування національної інноваційної моделі соціально-економічного розвитку, створення адекватного їй організаційно-економічного механізму реалізації конкурентних переваг на світовому ринку.

Переконливо доводиться, що попри всі економічні складнощі трансформаційного періоду, Україні вдалося зберегти розгалужену мережу наукових організацій та достатньо потужний науково-технологічний і технічний потенціал. У структурі української промисловості та сфері послуг є ряд секторів і компаній, які, маючи унікальні високі технології, здатні виконати роль каталізатора інноваційної моделі розвитку. Перш за все, це такі галузі, як авіакосмічна, енергетичне машинобудування, космічні послуги по виведенню об'єктів на навколоземну орбіту, послуги з розробки програмного забезпечення. Тільки в промисловому комплексі функціонують 500 конструкторсько-технологічних і наукових організацій, в яких працює понад 65 тис. науковців, у тому числі 7,7 тис. кандидатів і докторів наук, за кількістю сертифікованих програмістів наша країна займає сьоме місце у світі, поступаючись США, Росії, Індії, Китаю, Ірландії та Ізраїлю. Нині в наукових організаціях працює майже 200 тис. чоловік, з яких 4,1 тис. докторів і 18,9 тис. – кандидатів наук. Україна належить до восьми держав світу, що мають достатній науково-технічний і технологічний потенціал для створення найсучаснішої авіаційної техніки, підтвердженням чого є розробка нових моделей літаків: Ан-70, Ан-140, Ан-148, Ан-74 ТК-300, Ан-38, організація серійного виробництва літака Ту-334.

Аналіз показників діяльності Укрпатенту свідчить про відчутне кількісне збільшення заявок на винаходи, корисні моделі, промислові зразки (станом на 1.10.2006 р. Держдепартаментом зареєстровано, починаючи з 1992 р. 179303 охоронних документа, в т.ч. 81315 патенти на винаходи, 17555 патентів на корисні моделі, 12845 патентів на промислові зразки, 67583 свідоцтва на знаки для товарів і послуг). В той же час як кількість зареєстрованих нематеріальних активів в іноземних патентних організаціях свідчить про значне відставання вітчизняних компаній в технологічних конкурентних перевагах. Разом з тим, Україна продовжує залишатися серед країн з вкрай незначним рівнем привабливості для проведення НДДКР.

У роботі обґрунтовується, що включення українських компаній у глобальну систему науково-технологічного обміну може здійснюватися через різноманітні організаційно-економічні форми, зокрема такі, як технопарки, технополіси, науково-промислові комплекси, міжфірмові стратегічні альянси, національні інноваційні інституції різних видів, міжнародні організації, до компетенції яких відноситься реалізація окремих науково-технологічних програм.

Переконливо зазначається, що в останні декілька років нанотехнології розглядаються не лише як одна з найбільш перспективних галузей високих технологій, але й як системоутворюючий фактор економіки ХХІ століття – економіки, що ґрунтується на знаннях. Крім того, що нанотехнології стимулюють розвиток нової парадигми всієї виробничо-комерційної діяльності, вони самі по собі є джерелом нових підходів до підвищення якості життя та вирішення багатьох соціально-економічних проблем постіндустріального суспільства. Доведено, що національні дослідження в галузі нанотехнологій не носять системного характеру, не стали пріоритетним напрямком інноваційного розвитку України. Збереження такої ситуації становитиме потенційну загрозу для подальшого відставання нашої держави від постіндустріальних країн у сфері новітніх технологій, витіснення її на узбіччя сучасної інформаційно-технологічної революції і, в кінцевому рахунку, з глобального конкурентного середовища.

Зроблено висновок, що одним із найбільш перспективних напрямків участі українських компаній у міжнародній системі науково-технологічного співробітництва є дослідження та співпраця у сфері нанотехнологій, які здатні забезпечити докорінні зміни у виробництві, значно поліпшити властивості матеріалів, підвищити продуктивність приладів та обладнання і на цій основі посилити конкурентоспроможність українських компаній і фірм, та всієї національної економіки.

В роботі зазначається, що адаптація національної специфіки України до нових глобальних умов і викликів об’єктивно вимагає переходу до принципово нової моделі економічного зростання – комплексної іноваційно-форвардної стратегії. Автором запропоновані основні напрями іноваційно-форвардної стратегії, яка ґрунтуватиметься на синергічному ефекті нарощування власного інноваційного потенціалу на визначених високотехнологічних пріоритетних напрямах науково-технічного і технологічного розвитку, що передбачає: запровадження системи субсидування високотехнологічних підприємств; збільшення державного фінансування і підтримки НДДКР, розробки нових технологій і забезпечення ефективної державної підтримки сфери інноваційної діяльності; особлива увага має приділятися збільшенню державних та недержавних інвестицій у сферу новітніх технологій; запровадження загальнодержавних програм надання преференцій українським ІТ-компаніям; зменшення оподаткування у сферах, в яких створюються нові технології; запровадження системи підтримки високотехнологічного експорту, подібної до існуючої у провідних країнах ЄС, шляхом сприяння просуванню української продукції, спрощення і прискорення процедур експортного контролю; створення сприятливого бізнес-середовища для залучення інвестицій у високотехнологічні галузі України, такі як авіаційна і космічна промисловість, експорту, і, в першу чергу, високотехнологічного, на європейські ринки. біотехнології, виробництво нових матеріалів, фармацевтичне виробництво, комп’ютерна техніка та нанотехнології; створення національної агенції експортного страхування, страхування експортних кредитів, для ефективного просування українських товарів високотехнологічного сектору.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо сутності, форм та рівнів науково-технологічного обміну компаній, їх функціональних стратегії в інноваційній сфері. На основі всебічного аналізу методологічних засад міжнародного науково-технологічного обміну, економетричних методів дослідження інтернаціоналізації науково-технологічної діяльності, автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо формування науково обґрунтованої стратегії науково-технологічного обміну національних товаровиробників у сфері високих технологій.

1. В умовах техноглобалізму та загострення конкурентної боротьби на світових ринках на рубежі ХХ-ХХІ ст. концепція міжнародного науково-технологічного обміну та співробітництва є визначальною. Найвищого конкурентного статусу досягають компанії, які ефективно реалізують висококонкурентні стратегії співробітництва, кооперації та здійснення інших форм корпоративного партнерства у сфері науки і технологій. Найбільш ефективною концепцією, яка пояснює міжнародний науково-технологічний обмін є еклектична, що поєднує теорії стратегічної архітектури Хамела-Прахалада (технологічне партнерство як форма боротьби за лідерство у ключових компетенціях), міжнародного виробництва Данінга (забезпечення внутрішніх конкурентних переваг фірми, переваг інтерналізації та локалізації), співконкуренції та конкуперації Нейбаффа-Бранденбургера (синергетичне поєднання співробітництва, конкуренції та кооперації).

2. Основними характеристиками глобалізації науки і технологій є, по-перше, перетворення науки і технологій у вирішальний чинник економічного зростання і нарощення міжнародної конкурентоспроможності країн; по-друге, збільшення технологічного розриву між країнами-ключовими інноваторами і країнами, що розвиваються; по-третє, конвергенція пріоритетів науково-технологічного розвитку у високорозвинених країнах та концентрація фінансових ресурсів на здійсненні спільних міжнародних проектів у сфері фундаментальних досліджень і вирішенні глобальних проблем сучасності ;по-четверте, здійснення спільних НДДКР у сфері високих технологій на основі відповідних міжнародних договорів між державними і приватними науково-дослідними інститутами і ТНК та створення на території інших країн спільних лабораторій ,інших науково-технологічних об'єднань для проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт; по-п’яте, розширення кількості і масштабів діяльності науково-технологічних альянсів і ТНК в науково-технологічній сфері та виникнення нових форм багатонаціональної науково-дослідної діяльності з участю компаній, споживачів, університетів , дослідницьких інститутів і центрів, зокрема, міжнародних науково-дослідних консорціумів; по-шосте, розширення іноземних інвестицій в національні НДДКР і швидкісна комерціалізація технологій.

3. Міжнародний науково-технологічний обмін обумовлений багатьма чинниками: по-перше, нерівномірністю науково-технічного розвитку країн світового співтовариства; по-друге, обміном науково-технічними результатами, які сприяють вирішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем на мікрорівні; по-третє, міжнародною науково-технологічною співпрацею у високотехнологічних секторах економіки;

4. Нова парадигма транснаціональної інноваційної діяльності характеризується концентрацією виробничої діяльності ТНК на науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах та використанні ними широких можливостей аутсорсингових компаній, диференційованої та різнорівневої співпраці з партнерами у сферах високих технологій, наявністю багатьох центрів знань, розташованих в різних географічних регіонах, переходом транснаціональних корпорацій до двосторонньої генерації знань та передачі технологій. Глобальні імперативи корпоративних стратегій міжнародного науково-технологічного обміну полягають у зародженні нового технологічного укладу, зростанні кількості гравців на світовому ринку, загостренні конкурентної боротьби за технологічні нововведення, скороченні життєвих циклів товарів, обмеженості матеріальних ресурсів, наявності екологічних детермінант, зрушеннях в інформаційно-комунікаційній сфері, зростанні ролі ключових компетенцій компаній.

5. Матеріальною основою виникнення міжнародного технологічного ринку та відносин з приводу передачі науково-технічних продуктів є міжнародний поділ праці в цій сфері, що будується на технологічних відмінностях та перевагах країн. Ці відмінності склалися історично або набуті в процесі розвитку. В сучасних умовах технологічні досягнення країн найменш зумовлені вигідними природно-географічними умовами, а все більше факторами науково-технічної, кадрової та фінансової бази.

6. Корпоративний бізнес займає провідне місце в національних інноваційних системах. ТНК в результаті реалізації стратегії інтенсивного науково-технологічного обміну із фірмами-конкурентами та іншими компаніями отримують доступ до стратегічних активів і нових технологій, унікальних знань і навичок, скорочують власні витрати, підвищують ринкову гнучкість та займану частку на ринку, унаслідок чого здійснюють вагомий внесок у зростання бізнес-витрат на НДДКР. Висока продуктивність національних інноваційних систем характеризується показниками патентування як резидентів, так і нерезидентів держав, які в кінцевому підсумку забезпечують ним монопольне положення на глобальних ринках та нарощення конкурентного статусу країн базування. Стратегічними факторами успіху ТНК стають ключові компетенції, інтелектуальне лідерство, набуття організаційного досвіду, ефективні співконкуренція та конкуперація.

7. В умовах глобалізації та геоекономічної конкуренції змінюється сама парадигма підприємництва, відбувається перехід до його інновативної форми як домінуючого феномена поведінки національних компаній і фірм. Зазнають суттєвого коригування їх конкурентні стратегії. Новітні технології та конструктивна науково-технологічна політика визначають елементи цих стратегій, завдяки яким ТНК займають лідируючі позиції у глобальному конкурентному середовищі.

8. Найважливішими факторами, що визначають розвиток сучасної світової економіки є процеси глобалізації бізнесу та цивілізаційні зміни, внаслідок яких економічно розвинені країни світу переходять від історичного періоду домінування першої парадигми технічного вдосконалення світу, для якого була характерна абсолютизація інтересів власної національної економіки на базі п’ятого технологічного укладу, до іншого етапу – глобальної економіки та формування нової, нанотехнологічної парадигми глобального бізнесу, який не має єдиного жорсткого апарату регулювання й базується на використанні унікальної електронної комп’ютерної техніки та техніки матеріального наносвіту. Його основу складає зростання взаємозалежності національних економік, все більш тісна їх інтеграція та нові, характерні саме для цього етапу розвитку сировинні та інтелектуальні наноресурси.

9. Реалізація інноваційної моделі економічного зростання потребує пришвидшеного розвитку високотехнологічних виробництв, спроможних виробляти наукомістку продукцію з високою доданою вартістю, формувати її експортний потенціал, підвищувати технологічний рівень підприємств завдяки прогресивним вітчизняним і світовим науково-технічним досягненням. При формуванні в Україні державної інноваційної політики нанотехнологічні дослідження і розробки повинні стати пріоритетною органічною складовою. Лише за цих умов національні компанії, науково-дослідні установи, вчені матимуть можливість для ефективного міжнародного науково-технологічного співробітництва, використання переваг нанотехнологічної революції, переходу на новий технологічний уклад у своєму розвитку.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Бідило А.А., Антонюк Л.Л., Федірко А.А. Основні тенденції глобалізації інноваційної сфери // Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку. – К.: КНЕУ, 2006.