Бистра Марія Олександрівна

УДК 94 (477.6): 37.014“1941/1945”

СИСТЕМА Освіти В Донбасі

в роки ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник –  доктор історичних наук, професор,

заслужений працівник освіти України

Добров Петро Васильович,

завідувач кафедри історії України

Донецького національного університету

Офіційні опоненти –  доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Даниленко Віктор Михайлович,

завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст.

Інституту історії України НАН України

доктор історичних наук, професор,

заслужений працівник освіти України

Кравченко Володимир Іванович,

професор кафедри історії України та філософії права

Донецького юридичного інституту

Луганського державного університету внутрішніх справ

Провідна установа –? Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України (кафедра історії України)

Захист відбудеться “27” квітня 2006 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корп., ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “24” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради  Крапівін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У розвитку суспільства надзвичайно важливу роль відіграє система освіти, яка закладає основи формування особистості людини, її світогляду, системи моральних і духовних цінностей. При цьому вплив освіти на людину виявляється в різноманітних формах: освіта, по-перше, дає людині необхідні знання і навички до певних видів корисної праці; по-друге, формує людину як члена організованого колективу і суспільства, прищеплюючи їй ті чи інші принципи і норми поведінки, виховуючи її в дусі панівної ідеології та моралі; по-третє, розвиває людину як особистість. Крім того, освіта і кваліфікація звичайно ведуть до більш високої продуктивності праці і таким чином впливають на матеріальні умови існування людини. Отже, освіта органічно пов’язана з соціальними відносинами, політикою та ідеологією.

Роль освіти як активного чинника життя суспільства зростає в період великих соціально-політичних зрушень, докорінних соціальних перетворень і, насамперед, екстремальних умов розвитку суспільства, з якими, безперечно, пов’язані трагічні події Великої Вітчизняної війни. Гостра ідеологічна боротьба, що розгорнулася в той час між фашистською і радянською тоталітарними системами, особливо яскраво виявилася в царині освіти.

Розвиток системи освіти України в умовах війни, і зокрема окупації, набув регіональних особливостей і відмінностей залежно від значення того чи іншого регіону для воюючих сторін. Надзвичайно важливу роль під час війни відігравали заклади освіти у Донбасі, який мав виняткове стратегічне значення для СРСР і фашистської Німеччини як регіон України з величезним індустріальним потенціалом, де в екстремальних умовах війни у стислі строки було життєво необхідно відбудувати народногосподарські об’єкти і налагодити їх роботу, а це неможливо було здійснити без системи підготовки спеціалістів різного рівня. Отже, всебічне вивчення освітніх процесів у Донбасі в умовах війни сприятиме виробленню цілісного уявлення про систему освіти України, новому осмисленню сутності суспільно-політичних і національно-культурних процесів в Україні зазначеного періоду, основоположних принципів політики та ідеології СРСР і фашистської Німеччини, що може започаткувати нові концептуальні підходи і до вивчення історії Великої Вітчизняної війни в цілому.

Актуальність досліджуваної теми зумовлюється ще й тим, що дотепер відсутні праці, у яких би на нових методологічних засадах цілісно розглядався розвиток освіти в Донбасі під час Великої Вітчизняної війни, без чого в умовах концептуального переосмислення вітчизняної історії неможливе адекватне наукове висвітлення історії Другої світової війни.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в рамках науково-дослідної теми Донецького національного університету “Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти” (номер державної реєстрації – Г-05/18; № U004466).

Об’єктом дослідження є політика радянського і фашистського тоталітарних режимів у галузі освіти на території Донбасу в роки Великої Вітчизняної війни.

Предметом вивчення виступає розвиток системи освіти в Донбасі в умовах Великої Вітчизняної війни.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.). Однак застосування історико-порівняльного методу потребує розгляду окремих аспектів розвитку системи освіти в Донбасі у довоєнний та післявоєнний періоди.

Географічні межі дослідження охоплюють територію сучасної Донецької та Луганської областей (на той час відповідно Сталінської і Ворошиловградської), які доцільно розглядати як український Донбас. З метою виявлення регіональних особливостей розвитку системи освіти в Донбасі наводяться деякі факти та аналізуються окремі процеси, що стосуються інших регіонів України.

Мета дослідження полягає в комплексному вивченні та об’єктивному висвітленні на основі виявлених джерел стану і тенденцій розвитку системи освіти в Донбасі в екстремальних умовах війни.

Реалізація визначеної мети передбачає розв’язання таких задач:

– критично проаналізувати літературу і джерельну базу з досліджуваної проблеми та охарактеризувати історико-методологічні підходи до її вивчення;

– визначити переваги і недоліки системи освіти в Донбасі на початку Великої Вітчизняної війни;

– розкрити сутність політики радянської і нацистської окупаційної влади у царині освіти;

– виділити чинники, що визначали характер освітнього процесу в Донбасі під час війни;

– порівняти особливості функціонування системи освіти в Донбасі за радянської влади і в період нацистської окупації;

– визначити ефективність системи освіти в Донбасі за радянської влади і в період нацистської окупації;

– з’ясувати особливості відновлення радянської системи освіти і пристосування її до потреб воєнного часу.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що вона є однією з перших праць у вітчизняній історіографії, де на основі вивчення та аналізу як відомих (але переосмислених з позицій сучасної методології), так і раніше замовчуваних або невідомих фактів здійснено комплексне дослідження розвитку системи освіти в Донбасі на різних етапах Великої Вітчизняної війни, у якому:

– відтворено цілісну картину розвитку системи освіти;

– розкрито сутність і здійснено порівняльний аналіз політики радянського і фашистського тоталітарних режимів у галузі освіти (визначено місце і роль освіти в політиці воюючих сторін, досліджено роль суб’єктів освіти у розвитку освітнього процесу, розкрито співвідношення загальноосвітнього і фахового компонентів освіти, з’ясовано відповідність освітньої політики протиборчих сторін потребам національно-культурного розвитку українського народу);

– визначено вплив ідеологічного, воєнного і суб’єктного чинників на освітній процес;

– проаналізовано регіональні особливості освітнього процесу, які виявилися в характері розвитку як системи освіти в цілому, так і її окремих ланок;

– з’ясовано причини високого ступеня адаптивності радянської системи освіти до народно-господарських потреб в екстремальних умовах війни;

– введено до наукового обігу новий фактичний матеріал з історії розвитку закладів освіти та практики освітянської діяльності.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його фактичного матеріалу, теоретичних положень та висновків як у процесі подальшого вивчення обраної теми, так і при створенні узагальнювальних праць, при розробці спецкурсів і спецсемінарів з історії Великої Вітчизняної війни та з історії України XX ст., а також при дослідженні проблем, пов’язаних зі станом і тенденціями розвитку освіти в Україні, у тому числі й у Донбасі.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у доповідях і повідомленнях на міжнародних наукових конференціях: “Україна в системі міжнародних відносин очима молодих дослідників” (Донецьк, 2001), “Історична наука: проблеми розвитку” (Луганськ, 2002), “Нації та національні відносини в історії людства очима молодих дослідників” (Донецьк, 2003), “Велика перемога: погляд із сьогодення”, присвяченій 60-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні (Донецьк, 2005); на наукових конференціях Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 1999-2000 рр. (Донецьк, 2001) і за період 2003–2004 рр. (Донецьк, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць (з яких 7 – у фахових наукових виданнях України) загальним обсягом 5,3 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (десяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури, що складається з 460 позицій, 48 додатків. Загальний обсяг роботи становить 322 сторінки, з них основного тексту 179 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет та об’єкт вивчення, хронологічні та географічні межі, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення результатів проведеної роботи.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” аналізується стан наукової розробки теми, наводиться характеристика використаних джерел, обґрунтовуються методологічні засади дослідження.

Проблемі розвитку системи освіти в Донбасі у 1941-1945 рр. присвячено чимало досліджень. Історіографію з обраної теми умовно розподілено на три групи: 1) розробки радянських учених; 2) сучасна українська історіографія; 3) дослідження зарубіжних науковців.

Праці дослідників радянської доби доцільно поділити за хронологічним принципом. Перші спроби осмислення життя суспільства у воєнний час і, зокрема, питань, що стосуються освіти, були зроблені ще в роки Великої Вітчизняної війни. Публікації періоду війни висвітлюють такі аспекти, як злочини німецьких загарбників щодо місцевого населення, збитки, завдані закладам освіти і культури, хід відновлення освітньої мережі на визволених територіях УРСР Ососков А. Фашизм – смертельный враг народного образования. – Саранск, 1942; Дубина К.К. Варвари двадцатого віку. – Саратов, 1942; Гаевой А.И. Возрождение хозяйства и культуры Ворошиловградской области. – М., 1944; Хрущов М.С. Визволення Українських земель від німецьких загарбників і чергові завдання відбудови народного господарства Радянської України. Доповідь на VI Сесії Верховної Ради Української РСР першого скликання. – Х.,1944 та ін.. Ці розробки були невеликими за обсягом, часто не мали достатньої джерельної бази, носили здебільшого публіцистичний характер і переслідували пропагандистські цілі. Проте завдяки їх синхронності досліджуваним подіям, вони забезпечували оперативне нагромадження та відповідне опрацювання важливої інформації і заклали підвалини вітчизняної історіографії Великої Вітчизняної війни.

У перше повоєнне десятиріччя радянські дослідники створили низку комплексних праць, у яких робилася спроба узагальнення явищ, подій та фактів Великої Вітчизняної війни, системного висвітлення проблем Минц И. Великая Отечественная война Советского Союза. – М., 1947; Анисимов И.В., Кузьмин Г.В. Великая Отечественная война Советского Союза, 1941-1945. – М., 1952. . У цей період з’являються історичні та історико-педагогічні праці, присвячені освітній тематиці, у яких проаналізовано окремі аспекти освітньої політики окупантів, її негативні наслідки для мережі освітніх установ, розглядаються питання героїзму українських учителів та учнів у роки війни та відбудови освітньої галузі Грищенко М.М. Народна допомога школі. – К., 1948; Бухало С. Освіта на Радянській Україні. – К., 1945; Чавдаров С.Х. Найдемократичніша в світі школа // Радянська школа. – 1947. – № 5; Лисенко Ф.І. Героїзм радянського вчительства та школярів у Великій Вітчизняній війні (із спогадів) // Радянська школа. – 1947. – № 6; Тичина П. Народна освіта на Україні за 30 років Більшовик України. – 1948. – №1 та ін.. На увагу заслуговує брошура О.В. Іонова, у якій автор характеризує злочинну політику окупантів у Донбасі, зокрема і в галузі освіти Іонов О.В. Злочинства німців у Донбасі. – К., 1955.. Проте згадані дослідження носили переважно фактографічний характер, ідеологічний чинник залишався вирішальним при виборі предмета дослідження і висвітленні подій, що звужувало науковий пошук, розробка регіональних особливостей розвитку освіти лише намічалася.

Новий етап у висвітленні питань історії освіти воєнного періоду припадає на другу половину 50-х–60-ті роки, коли радянська історіографія вийшла на новий рівень досліджень. У цей період було створено цілий ряд узагальнювальних фундаментальних праць як з історії Великої Вітчизняної війни Супруненко Н.И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941–1945). – К., 1956; Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 – 1945 рр: В 3 т. – К., 1967–1969 та ін., так і з історії освіти в СРСР, УРСР Розвиток народної освіти і педагогічної науки в УРСР 1917–1957. – К., 1957; Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР (1917–1967). – К., 1967; Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР за 50 років. – К., 1967; Шашло Т.М. Керівна роль комуністичної партії в розвитку радянської школи на Україні. – К., 1963; Веселов Н.В. Профессионально-техническое образование в СССР. – М., 1961; Галкин К.Т. Высшее образование и подготовка научных кадров в СССР. – М., 1958; Народное образование в СССР (1917–1967)/ Под ред. М.А.Прокофьева. – М., 1967., де окремі розділи присвячувалися розвитку освітньої галузі в роки війни, а всі аспекти проблеми розглядалися в контексті загальних культурно-освітніх процесів у країні.

Значний внесок у розробку питань перебудови роботи закладів освіти в умовах війни, їх евакуації і розгортання діяльності після визволення території республіки був зроблений М.В. Ковалем Коваль М.В. Украинская советская культура в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Автореф. дис…канд. ист. наук. – Киев, 1964; Коваль М.В. У битві з фашизмом. Соціалістична культура – могутнє знаряддя в народній боротьбі на Україні проти фашистських загарбників. – К., 1964. і М.С. Гриценком Гриценко М.С. Школа Украинской ССР в период Великой Отечественной войны. 1941-1945 гг.: Уч. пособие по истории педаго-гики для студентов-заочников. – Одесса, 1960; Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917–1965). – К., 1966. . У 60-ті роки з’являються перші розвідки, що торкаються окремих аспектів розвитку загальноосвітньої школи, культури саме в Донбасі Дадаев К.Д., Колот А.В. Народное образование в Ворошиловградской области к 40-летию Великого октября. – Ворошилов-град, 1957; Кігінько Р.І. Розквіт культури Донецького краю. – Сталіно, 1960; Постернак Ф.С. Школи шахтарської столиці за
40 роківРадянська школа. – 1957. – №12.. Освітній процес на регіональному рівні досліджувався в працях Г.П.ЛяшенкоЛяшенко Г.П. Культурное строительство в Донбассе (1943–1950 гг.): Автореф… канд. ист. наук. – Донецьк, 1968; Ляшенко Г.П. Успіхи культурного будівництва в Донбасі в післявоєнні роки (1943–1950 рр.): Методичні вказівки з спецкурсу для студентів-заочників. – Донецьк, 1968 та ін.. Крім того, в цей час публікуються розвідки з історії окремих навчальних закладів регіону Донецкий политехнический. Краткий исторический очерк / Г.Я.Пономаренко и др. – Донецк, 1969; Луганский машиностроительный институт (исторический очерк). – Донецк, 1969. .

Незважаючи на значну цінність вищевказаних наукових досліджень, всі вони несуть на собі відбиток ідеології, автори переоцінювали роль Комуністичної партії у відбудові освітньої галузі, що не дозволило науковцям підійти до висвітлення багатьох важливих проблем розвитку освіти.

Протягом 70-х–80-х років ХХ ст. радянськими істориками було опубліковано десятки праць, у яких тією чи іншою мірою розглядалися загальні питання розвитку різних ланок системи освіти як в СРСР, так і в УРСР Павлов Д.И., Захаревич Г.П. Среднее специальное образование в Украинской СССР. – К., 1976; Пузанов М.Ф., Терещенко Г.И. Очерк истории профессионально-технического образования в Украинской ССР. – К., 1980; Паначин Ф.Г. Педагогическое образование в СССР. Важнейшие этапы истории и современное состояние. – М., 1975 та ін.. У цей час науковці підсумовують здобутки попереднього періоду, серед найважливіших досліджень можна виділити монографії М.Р. Круглянського і С.А.Черніка, присвячені розвитку освіти саме в період Великої Вітчизняної війни Круглянский М.Р. Высшая школа СССР в годы Великой Отечественной войны. – М., 1970; Черник С.А. Советская общеобразовательная школа в годы Великой Отечественной войны: Историко-педагогическое исследование. – М., 1984. . На особливу увагу заслуговують праці М.В.Коваля, В.В.Ленської, О.О. Сушка, М.Ю. Виговського, де висвітлюються культурно-освітні аспекти окупаційної політики на території України, а також відновлення шкільної мережі в 1943–1945 рр. Коваль М.В. Фашистская политика духовного, морально-политического подавления населения Украины и ёё крах (1941–1944 гг.) // Общественно-политическая жизнь трудящихся Украины в годы Великой Отечественной войны: Сборник научных трудов. – К., 1988; Ленська В.В. Фашистська шкільна політика на окупованій території України // УІЖ. – 1990. – №10; Сушко О.О., Виговський М.Ю. Крах спроби фашизації школи на УкраїніРадянська школа. – 1988. – №5; Сушко А.А. Деятельность советского государства по восстановлению и развитию общеобразовательных школ Украинской ССР (1943–1945 гг.): Автореф… канд. ист. наук. – К., 1983 та ін.. Питання відновлення середніх і вищих навчальних закладів після визволення території України від окупантів досліджено у наукових статтях Л.М. Цимбала, М.Л. Головка, О.І. Штиволоки, Л.В. Яковлєвої Головко М.Л. З історії відбудови і розвитку вищої та середньої педагогічної школи УРСР (1943–1950 рр.) // УІЖ. – 1986. – №5; Цимбал Л.М. Про підготовку кадрів у вузах України в завершальний період Великої Вітчизняної війни // УІЖ. – 1974. – №11; Штиволока О.І., Яковлєва Л.В. Відновлення закладів освіти і культури у визволених від фашистських загарбників в районах Української РСР (1943–1945) // Архіви України. – 1978. – №2 та ін.. Всі ці праці містять відомості й про розвиток освітньої галузі в Донбасі. Регіональні особливості функціонування закладів освіти в Донбасі знайшли певне відображення в роботі М.Ф.Хорошайлова, багатотомній праці з історії міст і сіл УРСР Хорошайлов Н.Ф. Суровые годы войны. Героические страницы истории партийных организаций Донбасса периода Великой Отечественной войны. – К., 1977; История городов и сел Украинской ССР. Ворошиловградская область. – К., 1976 та ін., нарисах історії навчальних закладів регіону Донецкий медицинский институт: Научно-полулярные очерки из истории института. – Донецк, 1981; Лисичанский горный техникум. – Донецк, 1973 та ін..

У зазначених працях зібрано значний фактичний матеріал, проаналізовано освітню політику радянського уряду, в цілому охарактеризовано політику нацистів у галузі освіти на окупованих територіях, дано оцінку матеріальним збиткам, що їх зазнали заклади освіти під час війни, значна увага приділяється участі педагогів, учнів та студентів у відновленні закладів освіти, допомозі фронту та боротьбі з ворогом. Поряд з цим дослідниками з ідеологічних причин замовчувався примусовий характер деяких заходів уряду в галузі освіти, в їх працях не знайшли належного відображення питання матеріального становища педагогів, учнів і студентів, кількісні показники відбудови освітньої мережі не відображали реального стану системи освіти, залишилися поза увагою деякі тенденції у розвитку освіти, дослідники не ставили за мету виявлення регіональних особливостей функціонування системи освіти. Суттєвою рисою всіх наукових розробок радян-ського періоду була апологетика ролі Комуністичної партії у культурному будівництві в Україні.

Із здобуттям Україною незалежності виникли передумови для відтворення правдивої і повної картини трагічних подій Великої Вітчизняної війни, які стали доленосними для українського народу. Зняття табу на критичне осмислення багатьох сторінок війни, більш широкий доступ до архівних джерел, ліквідація цензури дозволили вийти на якісно новий рівень досліджень. В останні роки робиться спроба створення нової наукової концепції Другої світової війни, і в тому числі Великої Вітчизняної війни, у рамках якої значне місце посідали б соціальні проблеми вітчизняної історії, зокрема, історії освіти. Серед здобутків сучасної вітчизняної історіографії виділяються праці М.В.Коваля, який докорінно переглянув власні погляди і став лідером у царині воєнної історії Коваль М.В. Українська культура та її діячі в політиці нацистських колонізаторів УІЖ. – 1993. – №9; Коваль М.В. Доля української культури за “нового порядку” (1941–1944 рр.) // УІЖ. – 1993. – № 11–12; Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.). – К., 1999 та ін.. Особливо слід відзначити публікацію В.М. Даниленка і А.Г. Слюсаренка, яка орієнтує дослідників на розробку проблем історії освіти. Правомірним є твердження науковців, що дослідження з даної проблеми повинні включати світоглядно-змістовний, організаційно-структурний, національний та соціальний аспекти Даниленко В., Слюсаренко А. Українська національна школа в ХХ ст.: деякі проблеми розвитку та вивчення // ІІІ Міжнарод-ний конгрес україністів. – 26–29 серпня. – Х., 1996. – Т.2 (Ч.2). .

Про значну увагу дослідників до воєнної проблематики свідчить поява фундаментальних праць В.І.Кравченка, В.М.Нікольського, численних статей науковців, які тією чи іншою мірою торкаються і питань освіти Кравченко В.И., Панченко П.П. Украина во второй мировой войне (1939 – 1945). Современное видение, неизвестные факты. – Донецк, 1998; Нікольський В.М. Підпілля ОУН(б) у Донбасі. – К., 2001; Безух О.В. Історіографічний огляд наукових праць з історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. (події в Донбасі) // Історичні політологічні дослдження. – 2000. – №1(3); Нікольський В.М. Органи державної безпеки на Донеччині в роки Великої Вітчизняної війни: статистика дій // Історичні політологічні дослідження. – 2000. – №1(3); Вронська Т.В. Дія карткової системи в Україні у воєнні та повоєнні роки (1941-1947 рр) // Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей. – Вип.ІІ. – К.,1998 та ін..

Досить цінною є робота “Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.)”, де значна увага приділяється долі педагогів в умовах війни Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.): У 3-х кн. – К., 1994. . Вагомий внесок у розробку історії освіти України періоду Великої Вітчизняної війни зроби-ли О.В. Замлинська, Н.Г. Красножон, О.В. Потильчак, О.А. Бомбандьорова, С.В. Май-борода, Г.М. Голиш Замлинська О.В. Культурне життя в Україні у 1943–1953 роках: Дис... канд. іст. наук. – К., 1995; Красножон Н.Г. Загальноосвітня школа України в контексті суспільно-політичного життя (1943–1953 рр.): Автореф… канд. іст. наук. – К., 2002; Потильчак О.В. Професійне навчання і підготовка трудових резервів в Україні в період німецько-фашистської окупації (1941–1944): політика і практика агресора. – К., 1998; Бомбандьорова О.А. Підготовка та використання державних трудових резервів України в період Великої Вітчизняної війни: Дис… канд. іст. наук. – К., 2000; Майборода С.В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917–1959 рр.): Автореф. дис… докт. наук з держ. упр. – К, 2002; Голиш Г.М. Становище неповнолітніх громадян України в період німецько-радянської війни (1941 – 1945 рр.): Автореф. дис… канд. іст. наук. – Черкаси, 2004.. Проте згадані праці торкаються лише окремих питань розвитку освіти на різних етапах війни і не відбивають регіональних особливостей освітнього процесу.

Розвитку освіти і педагогічної думки у Донбасі в ХХ столітті присвячена узагальнювальна праця В.С. Курила. Проте широкі хронологічні межі дослідження й історико-педагогічний його характер не дозволили авторові зосередитися на вивченні особливостей освітнього процесу періоду Великої Вітчизняної війни Курило В.С. Освіта та педагогічна думка Східноукраїнского регіону у ХХ столітті. – Луганськ, 2000. .

В останній час з’явилися дослідження, які розглядають специфіку окупаційної політики, у тому числі і в галузі освіти, на регіональному рівні. Найбільш вагомими з них є праці Н.В. Антонюк, В.П. Щетникова, В.З. Ухача, С.І.  Посохова, Г.В. Стефанюк, В.А Нестеренка Ухач В.З. Культурно-освітня діяльність ОУН (1929–1944 рр.): Автореф. дис… канд. іст. наук. – К., 1998; Щетников В.П. Одесский университет 1941–1944 годы (по материалам оккупационной прессы) // Записки історичного факультету Одеського державного університету імені І.І. Мечникова. Випуск 9. – Одеса, 1999; Антонюк Н.В. Українське культурне життя в “Генеральній Губернії” (1939–1944 рр.): за матеріалами періодичної преси. – Львів, 1997; Стефанюк Г.В. Українське вчительство Західної України в період німецького “нового порядку” (1941–1944 рр.) // Схід. – 2004. – №4(62); Посохов С.І. Шкільна освіта у Харкові в роки німецької окупації (1941–1943 рр.) // Перші Сумцовські читання. Тези наукової конференції, присвяченої 75-річчю музею Слобідської України ім Г.С.Сковороди.– Х., 1995; Нестеренко В.А. Окупаційний режим у військовій зоні в 1941-1943 рр. (адміністративний, економічний та соціокультурний аспекти): Автореф… канд. іст. наук. – К., 2005 та ін..

Діяльність органів освіти і навчальних закладів періоду нацистської окупації в Донбасі знайшли відображення в дисертаційному дослідженні І.С.Тарнавського Тарнавський І.С. Німецько-фашистський окупаційний режим в Донбасі (1941–1943 рр.): Автореф… канд. іст. наук. – Донецьк, 1999 та ін.. Автор увів до наукового обігу матеріали періодичної преси часів окупації. Проте широкий спектр досліджуваних у дисертації питань зумовив схематичний характер розгляду освітньої проблематики, крім того, поза увагою вченого залишився цілий шар архівних документів. Значний внесок у розробку освітньої тематики було зроблено Д.М. Титаренком Титаренко Д.М. Стан освіти на Донеччині в 1941–1943 рр. за матеріалами окупаційної періодичної преси // Схід. – 2000. – №1(32); Титаренко Д.М. Преса Східної України періоду німецько-фашистської окупації як історичне джерело (1941–1943 рр.): Автореф… канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 2002 та ін.. Але джерелознавчий характер дослідження та більш широка його проблематика не дозволили науковцеві докладно спинитися на питанні розвитку освіти в Донбасі в окупаційний період. Досить цікавими є науково-публіцистичні розвідки краєзнавців Стёпкин В.П. Жизнь при немцах: на родине и на чужбине (Донбасс 1941–1943 гг.) историко-краеведческий очерк. – Донецк, 2003; Мазур П. Маріуполь. Школа в роки окупації (1941–1943 роки) // Донеччина. – 1999. – 7 жовтня., у яких зібрано фактографічний матеріал з досліджуваної проблеми.

Деякі питання, пов’язані з діяльністю навчальних закладів, участю освітян у відбудові народного господарства Донбасу, з нових позицій на основі вивчення раніше недоступних джерел були розглянуті у монографії П.В.Доброва, І.М.Єсипа, статтях В.І.Ізюмова Добров П.В., Есип И.М. Трудовая деятельность женщин Донбасса в годы Великой Отечественной войны (1941–1945 гг.) – Донецк, 2000; Ізюмов В.І. Відбудова школи і культурно-освітніх закладів Донбасу у 1943–1950 роках // Матеріали доповідей вузів-ської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи. – Донецьк, 1997 та ін.. Проте автори не ставили за мету всебічний аналіз розвитку системи освіти в Донбасі.

Концептуальному переосмисленню проблем, пов’язаних з функціонуванням системи освіти в період нацистської окупації, сприяв науковий доробок зарубіжних дослідників, таких як В. Косик, Б. Єржабкова, Б. Кравченко, М.С. Гришко Косик В. Німецька шкільна політика в Райхскомісаріаті Україна (1941–1944 рр.) // Визвольний шлях. – 1994. – Кн. 3; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993; Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття: Пер. з англ. – К., 1997; Єржабкова Б. Освіта і німецька шкільна політика в Райхскомісаріаті Україна // Визвольний шлях. – 1986. – Кн. ХІ–ХІІ; 1987. – Кн.І; Гришко М.С. Молода Україна пореволюційного сорокаліття під совєтами: Загальний огляд і деякі підсумки боротьби за молодь та боротьба молоді в підсовєтській Україні за 40 років, (1918–1958). – Б.м., 1958.. На особливу увагу заслуговують праці В.Косика, який не тільки ввів до наукового обігу значну кількість німецьких архівних матеріалів, але й репрезентував оригінальний погляд на історію Другої світової війни та місце в ній України. Наукові праці вищезазначених дослідників можуть бути корисними у концептуальному та методологічному плані.

Підсумовуючи історіографічний огляд, слід зазначити, що дослідниками проведена значна робота з накопичення матеріалу щодо окремих аспектів розвитку системи освіти в Донбасі. Однак ще й дотепер не створено комплексного наукового дослідження, яке б всебічно висвітлювало проблему.

Мета і завдання дослідження визначили його джерельну базу, для класифікації якої застосовано принцип розподілу джерел за походженням. До першої групи джерел слід віднести директивні документи вищих органів радянської та партійної влади, а також нацистських ватажків, органів німецької окупаційної адміністрації та військових частин, у яких відображений основний принцип політики правлячих режимів з питань освіти населення України.

Директивні документи радянських владних структур, у яких відбилися напрямки розвит-ку галузі освіти, знаходяться у матеріалах фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУ України) (ф. Р , Р , Р , Р ), Центрального держав-ного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України) (ф. , 7). Розширюють джерель-ну базу досліджуваної проблеми документи трофейного походження, що зберігають-ся у фондах ЦДАВОВУ України (ф. КМФ-8, 3676, 3206), ЦДАГО України (ф.57, 166), а саме: накази, розпорядження, матеріали стосовно освіти та стану навчальних закладів на окупова-них територіях. Ці документи, частина яких опублікована у збірниках КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций, пленумов ЦК (1899–1986 гг). – М., 1985. – Т.7: 1938–1945; Высшая школа. Основные постановления, приказы и инструкции. – М., 1948; Культурне будівництво в Українській РСР. 1941–1950. Збірник документів і матеріалів / Упор. Бичкова А.Г., Даниленко В.М., Луговський О.Г. – К., 1989; Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа. Сборник документов. 1917–1973 гг. – М., 1974; Советская Украина в годы Великой Отечественной войны. 1941–1945. Документы и материалы в 3-х тт. – К., 1980; Луганщина в годы Великой Отечествннлой войны (1941–1945 гг.). Сборник материалов и документов. – Донецк, 1969; Україна в Другій світовій війні у документах: Збірник німецьких архівних матеріалів /Упоряд. і передмова В. Косика. – Т. . – Львів, 1997; Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Збірник документів і матеріалів. – К., 1963 та ін., висвітлюють широкий спектр проблем, пов’язаних з політикою фашистського режиму у галузі освіти не тільки у Донбасі, але і в інших регіонах України, що дозволяє зробити порівняльний аналіз.

До другої групи джерел належать документи радянських виконавчих органів влади на місцях, райкомів та обкомів КП(б)У, а також місцевих окупаційних владних структур. Звіти місцевих органів освіти, протоколи засідань місцевих комітетів партії, різноманітні довідки, інформацій-ні листи, доповідні записки про стан навчальних закладів, що зберігаються у центральних (ЦДАВОВУ України ф. Р , 342; ЦДАГО України ф. 1, 7) і обласних архівах (Державний архів Донецької області (далі – ДАДО) ф. Р , 326; Державний архів Луганської області (далі – ДАЛО) ф. Р , 179, 311), розкривають питання втілення у життя постанов, розпоряджень, інструкцій радянського уряду на регіональному рівні. Незважаючи на ідеологічне забарвлення зазначених докумен-тів та іноді суперечливий характер відомостей, вони дають можливість скласти цілісне уявлення про освітній процес в Донбасі.

Документи місцевої окупаційної влади досить широко представлені у фондах ДАДО (ф. Р , Р , Р , Р , Р ), а також ДАЛО (ф. Р ). Тут містяться дуже цінні дані про структуру і функції органів освіти, кількість навчаль-них закладів, умови їх функціонування, зміст навчально-виховного процесу, соціальне та матеріально-побутове стано-вище освітян в умовах окупації. Комплексний критичний аналіз архівних матеріалів місцевих окупаційних органів влади дозволяє переосмислити деякі положення вітчизняної історіо-графії, підійти до вивчення особливостей освітньої політики окупантів у регіональному вимірі.

Третю групу джерел становлять дані Статистичного управління УРСР Центрального Статистичного управління СРСР (ЦДАВОВУ України ф.582), Управління народно-господарського обліку при держав-ній плановій комісії УРСР (ЦДАВОВУ України ф.318), Статистичного управління Донецької області (ДАДО ф. Р 4249), де містяться кількісні показники розвитку всіх ланок системи освіти в період Великої Вітчизняної війни. Статистичні матеріали, що характеризують освіт-ній процес в Україні, публікувалися у збірниках Народна освіта, наука і культура в УРСР. Статистичний збірник. – К., 1973; Народное хозяйство СССР в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг. Статистический сборник. – М., 1990; Культурное строительство в СССР: Статистический сборник. – М., 1956; Народное образование, наука и культура в СРСР. Статистический сборник. – М., 1977; Донецкая область за 50 лет. Статистический сборник. – Донецк, 1967 та ін.. Дані статистики доповнюють аналіз історичних процесів та явищ кількісними характеристиками, уможливлюють виявлення пріоритетних напрямків розвитку освіти в період війни і дають змогу зробити аналіз стану галузі освіти в Донбасі в порівнянні з іншими регіонами УРСР.

До четвертої групи джерел належать матеріали періодичних видань, які на той час розглядалися як один з найважливіших засобів інформування і пропаганди. За характером ідеологічного наповнення слід розмежовувати дві підгрупи зазначених джерел: радянські періодичні видання і колабораціоністську пресу часів окупації. На шпальтах радянських центральних та місцевих періодичних видань “Радянська освіта”, “Учительская газета”, “Радянська Україна”, “Магистраль угля”, “Артемовский рабочий” та ін. містяться виступи державних діячів з питань освіти, матеріали нарад освітян тощо. Газетні статті дозволяють простежити основний напрямок державної політики у галузі освіти.

Досить цінними для визначення характеру освітньої політики окупантів у регіоні є матеріали колабораціоністської преси, які донедавна перебували у спецсховищах. У роботі про-аналізовано матеріали газет “Донецкий вестник”, “Сніжнянський вісник”, “Маріюпільська газета”, “Чистяковский листок”, “Эхо Приазовья”, “Бахмутский вестник”, “Краматорська газета”, “Нове життя”, “Ранок” та ін., у яких містяться розпорядження місцевої адміністрації, критика радянської системи освіти, настанови щодо спрямування навчально-виховного процесу в школах, кількісні показники розвитку освітньої системи на окупованих територіях тощо. Дані преси значною мірою доповнюють свідчення архівних документів і дають можливість відтворити цілісну картину розвитку системи освіти, з’ясувати специфіку навчально-виховного процесу в умовах нацистського “нового порядку”, а також збагнути сутність суспільно-політичних і культурних процесів, що відбувалися на окупованій території. Водночас дані колабо-раціоністської періодичної преси треба використовувати дуже обережно, оскільки вони містили, як правило, лише вигідні окупантам факти.

Досить важливою для дослідження розгляданої проблеми є документи особистого по-ходження: спогади, листи, які утворюють п’яту групу джерел Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. Повість мого життя. – К., 1995; Земля Славянская в Великой Отечественной войне. – Славянск, 2003; Зиновьева В.М. Чтобы жизнь продолжалась: Приазовье в период оккупации 1941–1943 . – Мариуполь, 2004.. Вони характеризують суб’єктивне уявлення людини про перебіг подій і можуть допомогти з’ясувати мотиви поведінки людей під час війни, у цих документах за-фіксовані безпосередні враження авторів про побачене, почуте, вони суттєво доповнюють дані офіційних документів. Так, у фонді 1 ЦДАГО України зберігаються перехоплені радянською цензурою листи студентів вищих навчальних закладів та громадян. У фонді Р (ДАЛО) зібра-но твори-спогади учнів про дні окупації, які містять іноді цікавий фактичний матеріал, але най-більша їх цінність полягає в тому, що вони дають можливість скласти уявлення про ставлення молодого покоління до сучасних їм подій. Незважаючи на інформативність та важливість документів особистого походження, ці матеріали найбільш суб’єктивні і потребують критичного аналізу.

Різноманітний характер джерел та їх аналіз дають змогу виконати окреслені задачі та досягти поставленої мети.

Методологічну основу дослідження становить система наукових принципів і методів пізнан-ня, спрямованих на всебічне висвітлення суспільних явищ та подій, об’єктивне відтворен-ня й аналіз історичних реалій, пов’язаних з предметом дослідження. Робота базується на принципах історизму, наукової об’єктивності й системного підходу. Принцип історизму перед-бачає реалізацію прагнень автора через усвідомлення сутності виучуваного періоду висвітлити процеси, події та факти у взаємозв’язку, причинній зумовленості і поступовому історичному розвитку. Принцип наукової об’єктивності вимагає відтворення минулого неупереджено без кон’юнктурних перекручень, без коригування фактів задля доказу власних суб’єктивних науко-вих позицій. Системний підхід вимагає розглядати систему освіти як цілісність, що складається з багатьох елементів у всій їх сукупності та взаємозв’язку. Означені вище методологічні принципи визначили і адекватний їм методологічний інструментарій дослідження, основою якого стала теорія пізнання. Автором використані такі методи: аналіз, синтез, дедукція, індукція, статистич-ний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-біографічний.

Застосування зазначених принципів та методів дозволяє зробити висновки, розставити акценти у проблемі, вийти на відповідний рівень узагальнень.

У другому розділі “Розвиток освіти у Донбасі в 1941–1942 роках” дано загальну оцінку розвитку системи освіти на початок і в перший рік Великої Вітчизняної війни.

Комплексне дослідження джерел та літератури дало змогу визначити характерні особливості розвитку радянської системи освіти в Донбасі на початок війни. На червень 1941 року в Донбасі склалася однорідна цілісна багаторівнева система освіти, яка забезпечувала, хоча і не повною мірою, потреби радянського суспільства загалом і регіону зокрема у підготовці кадрів різних кваліфікацій, вихованих у дусі комуністичної ідеології. Освіта перетворилася на активний чинник побудови соціалістичного суспільства, оскільки вона була тісно пов’язана з соціальним і економічним розвитком країни. Прискоренню культурного і соціального розвитку Донбасу сприяли, зокрема, такі прогресивні тенденції в галузі освіти, як створення передумов для розширення мережі навчальних закладів і підвищення якості їх роботи, запровадження загальної обов’язкової освіти.

Система освіти в регіоні в зазначений період набула динамічного, проте переважно екстенсивного розвитку, внаслідок чого на початок війни в Донбасі діяла розгалужена система навчальних закладів різних рівнів, у яких навчалася значна кількість учнів і студентів. Причому навчанням у загальноосвітніх школах було охоплено практично всіх дітей шкільного віку. Обов’язкова освіта була безкоштовною, проте середня і вища освіта перетворилися на платну. Хоча зв’язок освіти з народним господарством і зміцнився, що виявилося у пріоритетному розвитку в Донбасі технічної освіти, відмінності між містом і селом визначали певні диспропорції у кількісному і якісному розвитку освіти в регіоні.

Утвердження єдиної ідеології в суспільстві супроводжувалося централізацією в галузі освіти на союзному рівні. Утворення адміністративної вертикалі управління освітою посилило уніфікацію і політизацію навчально-виховного процесу в закладах освіти, що в умовах тоталітарного режиму перетворило освіту на легкокеровану заідеологізовану систему. З усію силою виявився тоталітарний характер управління