КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДЗЮБА ПАВЛО ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 339.524:338.5:336.227.2

ТРАНСФЕРНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ ТНК

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Рогач Олександр Ігорович,

завідувач кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кістерський Леонід Леонідович,

директор Інституту

міжнародного ділового співробітництва, м. Київ

кандидат економічних наук, доцент

Прохорова Марина Едуардівна,

доцент кафедри економіки і менеджменту Рівненського державного гуманітарного університету Міністерства освіти і науки України

Провідна установа Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, кафедра міжнародної економіки, м. Київ

Захист відбудеться 29 травня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий 26 квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. С. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з визначальних особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства є перетворення транснаціональних корпорацій (ТНК) на провідних суб'єктів міжнародних економічних і фінансових відносин. Незважаючи на посилення процесів глобалізації, гострою проблемою для ТНК є недосконалість ринків. У результаті впровадження урядами-реципієнтами обмежень щодо діяльності ТНК створюються передумови для застосування корпораціями трансферних механізмів, які дають змогу перерозподіляти фінансові активи, уникати сплати податків і митних зборів та обходити валютний контроль. За таких умов фінансова система ТНК удосконалюється, стає надзвичайно гнучкою.

Трансферне ціноутворення як найбільш суперечливий та ефективний трансферний механізм у фінансовій системі ТНК є одним з найбільш дієвих інструментів управління поточною ліквідністю, а тому відкриває корпораціям можливості маніпулювати обіговими коштами. Вищезазначене зумовлює надзвичайну актуальність наукового осмислення та концептуального узагальнення проблеми, що досліджується.

Актуальність обраної теми визначається також гострою потребою в аналізі особливостей трансферного ціноутворення в умовах економічного розвитку України. Погіршення платіжного балансу, що може бути безпосереднім наслідком маніпулювання трансферними цінами, потенційно стримуватиме розвиток економіки держави. Глибокий і всебічний аналіз процесів трансферного ціноутворення дасть змогу розробити рекомендації щодо відповідної зовнішньоекономічної політики.

Трансферне ціноутворення стало предметом наукових досліджень досить давно. Одна з перших робіт на цю тему була опублікована ще в 1908 р. Е. Шмаленбахом. Серед інших зарубіжних науковців – дослідників трансферного ціноутворення слід відзначити С. Лолла, Л. Нікельса, Д. Хіршляйфера та Т. Хорста (мікроекономічний напрям); К. Еммануеля, Д. Лессарда та Д. Рутенберга (напрям міжнародного фінансового менеджменту); М. Аллеса, С. Датара та М. Онсі (дослідження з позицій фінансового та бухгалтерського обліку); У. Абдалла, Р. Екклеса та П. Янкер (дослідження в галузі менеджменту); Д. Гоша, С. Кассісі та М. Мехафді (біхевіоризм); С. Борковські, М. Кент та Р. Файншрайбера (дослідження в галузі регулювання трансферного ціноутворення); П. Баклі, Р. Тенга та Д. Х'юджеса (емпіричні дослідження); Л. Іден, М. Кулз та С. Плассхаерта (комплексний підхід) та ін.

Досліджували трансферне ціноутворення і науковці СНД, серед яких варто назвати С. В. Асєєву, Н. Х. Вафіну, М. А. Вахрушину, О. Д. Волкова, В. М. Крилова, Д. В. Ліцукову, В. Ю. Пашкуса, А. С. Плещинського, О. О. Семяновського та ін.

Серед вітчизняних науковців дослідженням проблематики фінансової системи ТНК і трансферного ціноутворення займалися Н. В. Гришко, Р. О. Заблоцька, Л. Л. Кістерський, О. І. Мусієнко, Л. В. Нападовська, О. В. Плотніков, А. М. Поручник, М. Е. Прохорова, О. І. Рогач, О. І. Шнир-ков, С. О. Якубовський та ін. Проте у вітчизняній науковій літературі проблема трансферного ціноутворення висвітлена недостатньо. Це пов'язано значною мірою з тим, що до 1993 р. дослідження в цій галузі фактично не проводилися.

З огляду на вищезазначене дана тема й була обрана для дослідження в дисертаційній роботі, що визначило коло розглянутих теоретичних і практичних питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми підрозділу 3 “Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації”, яка є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” № 01БФ048-01 у рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті виявити економічні передумови використання ТНК механізму трансферного ціноутворення як найбільш важливого елементу фінансової системи сучасних корпорацій, визначити специфіку застосування цього механізму в умовах економіки України і розробити на цій основі рекомендації щодо формування адекватної зовнішньоекономічної політики та системи регулювання.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань, які й визначають структуру роботи:

виявити та узагальнити специфічні особливості механізму трансферного ціноутворення, розкривши його економічний зміст, внутрішню структуру та функції, здійснити класифікацію трансферних цін;

проаналізувати структуру та основні завдання фінансової системи ТНК, визначивши в ній місце механізму трансферного ціноутворення, напрямів та характеру його взаємозв'язку з іншими структурними елементами системи;

дослідити основні напрями розвитку світової наукової думки в галузі трансферного ціноутворення, розкрити та узагальнити їхні спільні ознаки та відмінності;

провести порівняльний аналіз трансферного ціноутворення в горизонтально та вертикально інтегрованих ТНК в умовах відсутності та наявності податків і митних зборів з метою виявлення напрямів переведення фінансових активів та можливостей підвищення прибутку, визначення на цій основі потенційних стратегій реалізації ТНК політики трансферного ціноутворення;

проаналізувати специфіку трансферного ціноутворення ТНК у процесі експортування в Україну та експортування з України й розробити відповідні рекомендації щодо зовнішньоекономічної політики;

виявити та систематизувати чинники, які визначають політику трансферного ціноутворення ТНК і можуть бути використані в процесі моделювання;

дослідити принципи та специфіку функціонування систем регулювання трансферного ціноутворення в розвинутих країнах (на прикладі США);

запропонувати науково обґрунтовані рекомендації щодо впро-вадження системи регулювання трансферного ціноутворення в Україні.

Об'єктом дослідження є фінансова система ТНК.

Предметом дослідження є трансферне ціноутворення як фінансовий інструмент, що опосередковує внутрішньокорпоративну торгівлю, а також система державного регулювання.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовано широкий спектр загальнонаукових та специфічних методів теоретичного й емпіричного дослідження: аналіз і синтез (у підрозділі 1.1 для вивчення економічної природи трансферного ціноутворення), абстрагування (у підрозділі 1.2 під час дослідження структури фінансової системи ТНК), історичний метод та метод порівняння (у підрозділі 1.3 для аналізу методологічних підходів щодо дослідження трансферного ціноутворення), формалізація та мікроекономічне моделювання (у розділі 2), вимірювання (у підрозділі 2.3 для розрахунку значень відносної різниці ставок податків), системний підхід та описово-аналітичний метод (у підрозділі 3.1 для дослідження системи регулювання трансферного ціноутворення) та ін. Системний підхід як методологічна основа дослідження дав змогу всебічно вивчити механізм трансферного ціноутворення, визначити його місце у структурі фінансової системи ТНК та виявити взаємозв'язок з іншими елементами системи. Фактологічною основою дослідження стали зарубіжні та вітчизняні дисертації й автореферати, монографії, наукові статті, препринти, публікації міжнародних організацій, органів державного управління та недержавних структур.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведені в дисертаційній роботі наукові дослідження дали змогу автору отримати такі суттєві результати, які визначають його особистий внесок у розв'язання поставленого завдання й характеризують наукову новизну роботи:

уперше:

визначено внутрішню структуру процесу трансферного ціноутворення, яку формують його суб'єкт (материнська компанія ТНК, філія, банківська або фінансова установа чи інші взаємозв'язані компанії), об'єкт (товари, послуги й фактори виробництва) та предмет (ціна об'єкта ціноутворення – ціна товару, послуги, позиковий відсоток, заробітна плата, роялті, паушальні платежі тощо);

здійснено комплексну класифікацію трансферних цін, при цьому запропоновано два нових критерії класифікації: за видом об'єкта ціноутворення – трансферні ціни на товари, послуги й фактори виробництва; за характером відношення до міжнародної торгівлі – трансферні ціни торгового й неторгового характеру;

доведено потенційну можливість відпливу коштів через механізм трансферного ціноутворення в процесі експортування до України компаніями з Росії, Білорусі та Польщі (серед 15 країн – основних експортерів до України за результатами 2004 р.). На основі розробленої матриці потенційних рішень компаній щодо трансферного ціноутворення виявлено, що серед зазначених країн найбільші потенційні можливості відпливу активів з України має Польща. Для цих 15 країн, а також для інших 147 країн – торгових партнерів розраховано оптимальний рівень митного захисту з метою уникнення відпливу коштів;

удосконалено:

розкриття сутності терміна “трансферна ціна” – ціна, яка встановлюється на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між взаємозв'язаними компаніями чи структурними підрозділами однієї компанії у разі, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон;

визначення поняття “фінансова система ТНК” як сукупності всіх взаємозв'язаних інституцій, методів та інструментів, які забезпечують рух фінансових активів у межах корпорації або опосередковують їхній рух між ТНК та зовнішнім (щодо внутрішньофірмової мережі) середовищем у глобальному економічному просторі;

класифікацію наукових концепцій у галузі трансферного ціноутворення – виділено 8 напрямів розвитку наукової думки в цій сфері: мікроекономічні дослідження; дослідження з позицій міжнародного фінансового менеджменту; у галузі фінансового та бухгалтерського обліку; у сфері менеджменту; біхевіористські дослідження; регулювання трансферного ціноутворення та оподаткування діяльності ТНК; емпіричні та комплексні дослідження. Визначено характерні особливості кожного напряму;

набули подальшого розвитку:

одна з існуючих моделей трансферного ціноутворення – модель Хорста, яка була модифікована автором з урахуванням нової екзогенної змінної – експортного тарифу. У результаті такої модифікації виявлено, що для підвищення загального прибутку ТНК заінтересовані встановлювати якомога вищі (нижчі) трансферні ціни у внутрішньофірмовій торгівлі, якщо відносна різниця ставок податків у двох країнах є більшою (меншою) від суми митних ставок у цих країнах та їх добутку;

науковий підхід щодо запровадження системи регулювання трансферного ціноутворення в Україні. У роботі визначено, що основними етапами запровадження такої системи повинні бути: прийняття базового нормативно-правового документа, визначення методів трансферного ціноутворення на матеріальні активи та впровадження механізму угод про попереднє встановлення цін (1-й етап – 1-1,5 року); застосування на практиці запропонованих на першому етапі методів трансферного ціноутворення на матеріальні активи, розроблення супутніх нормативно-правових актів для впровадження на третьому етапі механізму регулювання трансферного ціноутворення на нематеріальні активи та послуги, запровадження системи штрафів за зловживання трансферними цінами (2-й етап – 2-2,5 року); впровадження методів трансферного ціноутворення на нематеріальні активи та послуги, коригування встановлених раніше норм та формування баз даних – інформаційної і судових прецедентів щодо розгляду справ про маніпулювання трансферними цінами (3-й етап – 1 рік).

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що вони можуть бути використані органами державної влади з метою оптимізації зовнішньоекономічної політики та уникнення відпливу коштів з України через механізм трансферного ціноутворення, а також керівниками та управлінцями ТНК для підвищення ефективності своєї фінансової політики, оптимізації розподілу поточної ліквідності на міжнародному рівні та забезпечення зростання загальної прибутковості. Результати та матеріали дослідження можуть також бути застосовані під час викладання спецкурсів у вищих навчальних закладах економічного профілю.

Основні висновки та результати дисертаційного дослідження впроваджені в практичну діяльність Фонду державного майна України (довідка № 603 від 25.11.2005), Міністерства економіки України (довідка № 89-24 / 29 від 06.12.2005), НАК “Нафтогаз України” (довідка № від 06.12.2005), Державної податкової адміністрації України (довідка № 12-0218 від 07.12.2005) та в процесі навчально-методичного забезпечення і викладання дисциплін “Світові фінанси”, “Транснаціоналізація світової економіки”, “ТНК в світовій політиці” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 048 / 11-195 від 09.12.2005).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, які викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; п'яти конференціях: десятій міжнародній науково-теоретичній конференції “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (21.11.2002, м. Київ), конференції молодих учених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (24-25 квітня 2003 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин” (18-19 листопада 2004 р., м. Київ), конференції молодих учених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (14.10.2004, м. Київ), третій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (10.03.2005, м. Київ) – та двох круглих столах: “Сучасні напрямки фінансової глобалізації” (25.05.2004, м. Київ), “Проблеми відносин України з міжнародними фінансовими організаціями” (14.10.2004, м. Київ).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені автором у 7 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях, які включені до відповідних переліків ВАК України, загальним обсягом 4,7 д.а., за результатами участі у 2 конференціях опубліковано тези загальним обсягом 0,6 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 7 додатків. Основний текст дисертації викладено на 162 сторінках, що містять 11 таблиць і 3 рисунки. Список використаних джерел включає 238 найменувань та поданий на 23 сторінках. Додатки займають 25 сторінок, на яких розміщено, крім текстового матеріалу, 4 таблиці і 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, зазначено мету і завдання дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, визначено методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Концептуальні засади трансферного ціноутворення” визначено економічний зміст трансферного ціноутворення, його місце у структурі фінансової системи ТНК, досліджено основні підходи до трансферного ціноутворення у світовій економічній літературі.

Трансферна ціна являє собою ціну, яка встановлюється на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між взаємозв'язаними компаніями чи структурними підрозділами однієї компанії у разі, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон. Через часті маніпулювання трансферними цінами у вітчизняній та російській економічній літературі склався негативний стереотип – трансферна ціна є обов'язково неринковою. У зв'язку з цим у термінах “трансферна ціна” і “трансферне ціноутворення” часто вбачають негативне значення. Ці терміни не несуть у собі нічого негативного, адже трансферні ціни не завжди є завищеними або заниженими порівняно з ринковими.

У роботі визначено внутрішню структуру процесу трансферного ціноутворення, яку формують об'єкт, предмет і суб'єкт. Із структури фінансової системи ТНК видно, що практично всі елементи інституційної складової – материнська компанія, філія, банківська або фінансова установа, інші установи – можуть бути суб'єктами трансферного ціноутворення (рис. ).

Рис. 1. Структура фінансової системи ТНК

Об'єктом трансферного ціноутворення можуть виступати товари, послуги і фактори виробництва, причому останні (особливо технології) є значно більш зручними для маніпулювання трансферними цінами.

Предметом трансферного ціноутворення в широкому розумінні є трансферна ціна, у вузькому розумінні – ціна конкретного об'єкта. Так, якщо об'єктом трансферного ціноутворення є товари, то предметом буде ціна товару, якщо послуга, – ціна послуги. У випадку коли об'єкт трансферного ціноутворення – фактори виробництва, предметом буде ціна кожного окремого фактора (для праці – заробітна плата, для капіталу – позиковий відсоток, дивіденди у разі, якщо капітал рухається у формі прямих іноземних інвестицій, або процент, якщо капітал залучений у формі облігаційних позик).

У науковій літературі не подано системної класифікації трансферних цін. Автор вважає, що класифікувати трансферні ціни можна за шістьма критеріями: видом об'єкта ціноутворення – трансферні ціни на товари, послуги та фактори виробництва; формою об'єкта ціноутворення – трансферні ціни на матеріальні та нематеріальні активи; методом встановлення – ринкові, розрахункові та договірні трансферні ціни; характером відношення до міжнародної торгівлі – трансферні ціни торгового і неторгового характеру; метою використання – внутрішні та зовнішні трансферні ціни; видом центру відповідальності –внутрішньофірмові трансферні ціни, трансферні ціни між виробничими підрозділами і трансферні ціни в межах концерну.

Науковці не мають спільної думки щодо структури фінансової системи ТНК. У дисертації подано авторське визначення фінансової системи ТНК як сукупності всіх взаємозв'язаних інституцій, механізмів, методів та інструментів, які забезпечують рух фінансових активів у межах корпорації або опосередковують рух фінансових активів між ТНК та зовнішнім (щодо внутрішньофірмової мережі) середовищем у глобальному економічному просторі.

Трансферне ціноутворення є складовою функціональної ланки фінансової системи ТНК (див. рис. ) і забезпечує оптимальний перерозподіл наявних ресурсів у внутрішньокорпоративній мережі, що поряд із залученням фінансових ресурсів є пріоритетним завданням системи. Трансферні механізми, зокрема трансферне ціноутворення, сприяють також досягненню фінансовою системою ТНК інших цілей, таких як максимізація консолідованого прибутку та мінімізація загального податкового тягаря. При цьому механізми фінансування діяльності ТНК і трансферні механізми можуть бути поєднані, доповнюючи один одного.

Проведений у дисертації аналіз наукових досліджень у галузі трансферного ціноутворення дав змогу виділити 8 напрямів, за якими розвивається наукова думка: мікроекономічні дослідження, дослідження з позицій міжнародного фінансового менеджменту, у галузі фінансового та бухгалтерського обліку, у сфері менеджменту, біхевіористські дослідження, дослідження регулювання трансферного ціноутворення (зокрема оподаткування діяльності ТНК), емпіричні та комплексні дослідження. Крім того, існує і велика група офіційних публікацій.

Другий розділ “Моделювання політики трансферного ціноутворення ТНК” присвячений дослідженню напрямів політики трансферного ціноутворення за умови відсутності податків і митних зборів та їх наявності в горизонтально та вертикально інтегрованих ТНК, а також виявленню напрямів політики трансферного ціноутворення у процесі експортування до України та експортування з України з метою розроблення відповідних рекомендацій щодо зовнішньоекономічної політики.

Показано, що внутрішньофірмова торгівля в горизонтально інтегрованих ТНК (за умови відсутності податків і митних зборів) сприяє підвищенню загального прибутку корпорації порівняно із станом внутрішньофірмової автаркії, за якої трансферна ціна на загальний прибуток ТНК не впливає. Таким чином, ефективна трансферна ціна у внутрішньофірмовій торгівлі повинна дорівнювати зовнішній ціні.

За умови відсутності податків, митних зборів та зовнішнього ринку вертикально інтегровані ТНК намагаються максимізувати загальний прибуток шляхом встановлення трансферної ціни на рівні граничних витрат підрозділу-експортера, що дорівнюватиме чистим граничним доходам підрозділу-імпортера. Якщо на зовнішньому ринку представлені товари-аналоги, то трансферна ціна дорівнює зовнішній ціні.

За умови наявності податків і митних зборів функція чистого загального прибутку ТНК залежить від трансферної ціни (модель Хорста), що зумовлює зміну напрямів політики трансферного ціноутворення (припускаємо, що структурний підрозділ ТНК у 1-й країні експортує продукцію до структурного підрозділу в 2-й країні):

E = E1 + E2 = (1 – t1)(R1 + рM – C1) + (1 – t2)[R2 – рM(1 + ф2) – C2], (1)

де Е – чистий загальний прибуток ТНК; Ei – чистий прибуток структурного підрозділу в і-й країні; ti – ставка податку в і-й країні; Ri – доходи від продажу в і-й країні; ф2 – адвалорне імпортне мито в 2-й країні; M – обсяг експорту (імпорту) 1-ї (2-ї) країни; р – гранична ціна експортованої (імпортованої) продукції; Ci – собівартість виробництва продукції в і-й країні; і = 1, 2.

Якщо відносна різниця ставок податків у двох країнах Т більша від ставки мита, то компанія заінтересована встановлювати якомога вищі трансферні ціни на продукцію, що експортується з 1-ї до 2-ї країни: якщо

Т = > ф2, то р > max. Дійсним є і протилежне: якщо Т = < ф2, то р > min.

У дисертації модифіковано модель Хорста – додано ще одну змінну (експортний тариф). Така модифікація дала змогу дійти нового висновку: якщо відносна різниця ставок податків у двох країнах більша (менша) від суми митних ставок у цих країнах та їх добутку, то компанія заінтересована встановлювати якомога вищі (нижчі) трансферні ціни на продукцію, що експортується з 1-ї до 2-ї країни: якщо Т = > ф1 + ф2 + + ф1ф2, то р > max.

На базі моделі Хорста в дисертації проаналізовано внутрішньо-фірмову торгівлю за участю компаній України у випадку як експортування, так і імпортування. На основі масиву із 162 країн – торгових партнерів України за підсумками 2004 р. розраховано значення відносної різниці ставок податків у двох країнах для 15 країн – найбільших експортерів до України. У даному випадку t1 – податок на прибуток у зарубіжній країні-експортері, t2 – податок на прибуток в Україні, який дорівнює 25

Розрахунки показали, що для 10 з 15 країн (Італії, США, Великобританії, Китаю, Франції, Японії, Чехії, Швеції, Казахстану і Туреччини) значення відносної різниці ставок податків є від'ємним. Це означає, що вона завжди буде меншою від митного тарифу, тому в процесі експортування з цих країн до України компанії намагатимуться встановлювати якомога нижчі трансферні ціни (табл. ).

Таблиця 1

Матриця потенційних рішень компаній щодо трансферного ціноутворення в процесі експортування до України

Країна Трансферні ціни на експортовану до України продукцію Рекомендації щодо зовнішньоекономічної політики України

Італія, США, Великобританія, Китай, Чехія, Франція, Японія, Швеція, Казахстан, Туреччина, Німеччина, Туркменистан Низькі Митний захист не потрібен

Росія, Білорусь Високі, якщо мито менше 1,33;

низькі, якщо мито більше 1,33 Утримувати мито на рівні не менш як 1,33

Польща Високі, якщо мито менше 8;

низькі, якщо мито більше 8 Утримувати мито на рівні не менш як 8

Це дасть їм можливість заощадити на сплаті митних зборів. Вищезазначені висновки стосуються і двох інших країн – Німеччини і Туркменистану, для яких Т дорівнює нулю. Для трьох країн – Росії, Польщі та Білорусі – можливі різні варіанти.

Якщо митний тариф на імпортовані з Росії та Білорусі товари становить менш як 1,33компанії будуть заінтересовані у встановленні якомога вищих трансферних цін, якщо більш як 1,33– компанії намагатимуться встановити якомога нижчі трансферні ціни. У випадку коли митний тариф дорівнює 1,33компанія політикою трансферного ціноутворення не переймається. З погляду зовнішньоекономічної політики це означає, що з метою уникнення відпливу коштів з України митні тарифи на імпортовані з Росії та Білорусі товари повинні бути не меншими від 1,33що, однак, не є суттєвим. Польща має найбільші потенційні можливості щодо відпливу активів з України. Мінімальний рівень митного захисту для унеможливлення відпливу коштів повинен становити 8(див. табл. ).

У дисертації також розраховано значення відносної різниці ставок податків для інших країн – торгових партнерів України, подано розширену матрицю потенційних рішень компаній щодо трансферного ціноутворення в процесі експортування до України з відповідними рекомендаціями.

Виявлено, що у разі експортування до Росії, Польщі, Угорщини, Молдови та Білорусі (Т ) компанії будуть заінтересовані у встановленні якомога нижчих трансферних цін. На відміну від ситуації з імпортом тарифними методами змінити становище неможливо. Те ж саме стосується Німеччини, Румунії та Сирії, для яких відносна різниця ставок податків дорівнює нулю. Для інших країн можливі варіанти, які подані у матриці (табл. 2).

Таблиця 2

Матриця потенційних рішень компаній щодо трансферного ціноутворення в процесі експортування з України

Країна Трансферні ціни на імпортовану з України продукцію Наслідки для України

Росія, Польща, Угорщина, Сирія, Молдова, Білорусь, Німеччина, Румунія Низькі Відплив активів

Туреччина, Китай, Казахстан, Алжир Високі, якщо мито менше 7,14;

низькі, якщо мито більше 7,14 Відплив активів, якщо мито більше 7,14

Італія Високі, якщо мито менше 11,94;

низькі, якщо мито більше 11,94 Відплив активів, якщо мито більше 11,94

Продовж. табл. 2

США Високі, якщо мито менше 15,38; низькі, якщо мито більше 15,38 Відплив активів, якщо мито більше 15,38

Нідерланди Високі, якщо мито менше 14,5; низькі, якщо мито більше 14,5 Відплив активів, якщо мито більше 14,5

Результати аналізу свідчать, що у випадку з експортом Україні складніше припинити відплив активів з країни. Це пов'язано з тим, що (на відміну від ситуації з імпортом) рівноваги в моделі неможливо досягти за допомогою митного тарифу, оскільки останній встановлений іншими країнами. Повинна функціонувати ефективна система регулювання.

Виявлено також інші чинники, які визначають політику трансферного ціноутворення ТНК і можуть бути включені до моделей: необхідність перерозподілу активів між різними структурними підрозділами ТНК (країнами), потреба профінансувати певний структурний підрозділ ТНК, наявність ризиків (особливо політичних і валютних), встановлення країнами валютного контролю та валютних обмежень, рівень інфляції в країні, необхідність приховати справжню дохідність певного структурного підрозділу ТНК тощо.

У розділі 3 “Регулювання міжнародного трансферного ціноутворення” проведено аналіз систем регулювання трансферного ціноутворення в розвинутих країнах – членах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) на прикладі США та подано рекомендації щодо впровадження такої системи в Україні.

Провідною міжнародною організацією, яка значною мірою впливає на формування національних систем регулювання трансферного ціноутворення, є ОЕСР. Основний документ, розроблений нею, – “Директиви щодо трансферного ціноутворення для багатонаціональних компаній та податкових адміністрацій”. Базовим принципом, на якому ґрунтуються національні системи регулювання трансферного ціноутворення країн – членів ОЕСР, зокрема США, є принцип ринкової ціни, який полягає в тому, що трансферна ціна в транзакціях між взаємозв'язаними суб'єктами повинна дорівнювати ціні, яка була б установлена в аналогічній транзакції між незалежними суб'єктами за аналогічних умов (або між одним із взаємозв'язаних суб'єктів та незалежним агентом).

Сучасна система регулювання трансферного ціноутворення США загалом відповідає принципам ОЕСР, однак є більш досконалою і деталізованою. Вона передбачає низку обов'язкових для дотримання принципів трансферного ціноутворення: принципу ринкової ціни, принципу найкращого методу та принципу порівняння транзакцій. Методологічною основою системи регулювання трансферного ціноутворення США є розділ “Розміщення доходів та видатків між платниками податків” Кодексу внутрішніх доходів (КВД).

Для визначення трансферних цін на матеріальні активи пропонується 6 методів, які повинні застосовуватися за принципом найкращого методу: метод незалежного ринкового порівняння; ціни перепродажу; “витрати плюс”; порівняння прибутків; розподілу прибутку; “невизначений метод”, який може застосовуватися в умовах конкретної транзакції і погоджується між ТНК та податковими органами. Передбачено також використання низки методів у процесі трансферного ціноутворення на нематеріальні активи – методу порівняння з незалежною транзакцією; порівняння прибутків; розподілу прибутків; “невизначеного методу”. Важливим інструментом регулювання трансферного ціноутворення в США є штрафні санкції, які накладаються за порушення чинних вимог у розмірі 20 або 40від обсягу сплачуваного податку на прибуток.

Ефективним інструментом регулювання трансферного ціноутворення в США є угоди про попереднє встановлення цін (УПВЦ), які укладаються між Службою внутрішніх доходів (СВД) та платниками податків. В угодах передбачено необхідність застосовувати в процесі визначення транс-ферних цін заздалегідь розроблену методику. УПВЦ можуть укладатися також на багатосторонній основі: крім СВД та американської ТНК, до угоди долучаються податкові органи або ТНК інших країн.

Економічне зростання, яке спостерігається останніми роками в Україні, поява все більшої кількості ТНК та динамічні ринкові трансформації створюють передумови для виникнення найближчим часом гострої потреби у впровадженні адекватної системи регулювання трансферного ціноутворення. Проведене дослідження дало змогу виявити окремі формальні елементи такої системи. Частково трансферне ціноутворення в Україні регулюють такі нормативно-правові акти, як Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Закон України “Про податок на додану вартість”, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України “Про затвердження Методики визначення звичайної ціни страхового тарифу” та постанова Правління Національного банку України “Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями”. У зазначених актах визначається категорія справедливої ринкової ціни, пропонуються деякі методи розрахунку такої ціни – метод ціни перепродажу, незалежного ринкового порівняння (пріоритетний), “витрати плюс” та розподілу прибутку.

Проте у вищезазначених та інших нормативно-правових актах не наголошується на статусі резидентності сторін угод, відсутні чіткі механізми визначення трансферних цін, не урегульовано практичне втілення цих норм. Так, відсутні штрафні санкції за зловживання трансферними цінами, немає механізмів, які б регламентували діяльність податкових органів у випадку виявлення несправедливих трансферних цін. У нашій країні відсутній механізм УПВЦ, який міг би стати інструментом, що на етапі формування системи регулювання трансферного ціноутворення сприяє запобіганню відпливу активів з України.

Що стосується запровадження системи регулювання трансферного ціноутворення в Україні, то насамперед слід видати базовий нормативно-правовий документ, у якому на основі принципу ринкової ціни визначити концептуальні засади регулювання, методи трансферного ціноутворення та методику їх застосування. Потрібно запровадити механізм УПВЦ та взаємних домовленостей.

Тривалість підготовчого (першого) етапу запровадження системи регулювання трансферного ціноутворення в Україні становить 1-1,5 року. Необхідним на цьому етапі є також запровадження системи штрафів за зловживання трансферними цінами. Проте з урахуванням того, що методи трансферного ціноутворення з чіткими роз'ясненнями щодо їх застосування впроваджуватимуться на другому етапі, тоді ж почне функціонувати механізм санкцій та штрафів.

На першому етапі слід сформувати інституційне забезпечення процесу регулювання трансферного ціноутворення. Досвід США свідчить, що основним інституційним елементом системи регулювання трансферного ціноутворення є податкова адміністрація. У рамках Державної податкової адміністрації України потрібно утворити окремий департамент (управління), який би здійснював нагляд за корпоративними платниками податків, що беруть участь у процесах трансферного ціноутворення.

На другому етапі, який триватиме 2-2,5 року, пропонується впровадити методи трансферного ціноутворення на матеріальні активи, розробити супутні нормативно-правові акти для забезпечення застосування на третьому етапі механізму регулювання трансферного ціноутворення на нематеріальні активи та послуги. На другому етапі також повинен бути введений у дію механізм накладання санкцій та штрафів за зловживання трансферними цінами.

На завершальному етапі (1 рік) впровадження системи регулювання трансферного ціноутворення слід забезпечити функціонування механізму регулювання трансферного ціноутворення на нематеріальні активи та внутрішньофірмові послуги, переглянути та удосконалити попередньо впроваджені елементи.

Важливим на цьому етапі могло б бути формування бази даних судових справ у галузі зловживання трансферними цінами, а також бази прецедентів щодо визначення трансферних цін, доведення їх справедливості тощо. Такі бази даних мають вестися впродовж усіх наступних періодів. Не виключена можливість приєднання до відповідної бази ОЕСР.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язано наукове завдання щодо виявлення економічних передумов формування політики трансферного ціноутворення у фінансовій системі ТНК, визначення специфіки застосування цього механізму в умовах економіки України та розроблено рекомендації щодо впровадження відповідної зовнішньоекономічної політики і системи регулювання трансферного ціноутворення. Результати проведеного дослідження характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне й науково-практичне значення. На їх підставі можна зробити такі найбільш важливі висновки:

1. Трансферна ціна є такою ціною, яка встановлюється на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між взаємозв'язаними компаніями чи структурними підрозділами однієї компанії у разі, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон. Терміни “трансферна ціна” і “трансферне ціноутворення” несуть у собі нейтральний потенціал економічних відносин, а стереотип щодо негативного значення цих термінів сформувався через маніпулювання трансферними цінами.

Процес трансферного ціноутворення складається з таких внутрішніх структурних елементів, як суб'єкт, об'єкт і предмет. Усі елементи інституційної складової фінансової системи ТНК можуть бути суб'єктами трансферного ціноутворення: материнська компанія, філії, банківська або фінансова установа, інші інституції. Об'єктом трансферного ціноутворення можуть виступати товари (сировина, проміжні вироби, готова продукція), послуги та фактори виробництва (технології, капітал і праця). Предметом трансферного ціноутворення в широкому розумінні є ціна, яка у вузькому розумінні набуває конкретного значення залежно від об'єкта.

Трансферні ціни можна класифікувати за такими критеріями: видом об'єкта ціноутворення – трансферні ціни на товари, послуги та фактори виробництва; формою об'єкта ціноутворення – трансферні ціни на матеріальні та нематеріальні активи; методом встановлення – ринкові, розрахункові та договірні трансферні ціни; характером відношення до міжнародної торгівлі – трансферні ціни торгового і неторгового характеру; метою використання – внутрішні та зовнішні трансферні ціни; залежністю від центру відповідальності – внутрішньофірмові, трансферні ціни між виробничими підрозділами і трансферні ціни в межах концерну.

2. Фінансова система ТНК складається із взаємозв'язаних інституцій, методів та інструментів, що забезпечують рух фінансових активів у корпорації або опосередковують їхній рух між ТНК та зовнішнім середовищем. Трансферні механізми є важливим елементом функціональної складової фінансової системи ТНК і часто поєднуються з механізмами залучення фінансових ресурсів. Вони забезпечують досягнення ТНК основних фінансових цілей, таких як збільшення загального чистого прибутку, зменшення податкового тягаря, оптимізація розміщення фінансових ресурсів, підвищення ефективності управління обіговими коштами, забезпечення належного фінансування структурних підрозділів тощо.

3. Можна виділити 8 напрямів, за якими еволюціонує наукова думка у сфері трансферного ціноутворення: мікроекономічні дослідження; дослідження з позицій міжнародного фінансового менеджменту; у галузі фінансового та бухгалтерського обліку; у сфері менеджменту; біхевіористські дослідження; дослідження, присвячені регулюванню трансферного ціноутворення та оподаткуванню діяльності ТНК; емпіричні та комплексні дослідження.

4. Основною передумовою маніпулювання трансферними цінами є недосконалість ринків. За наявності податків в обох країнах, що торгують, та імпортного тарифу ТНК завищують трансферні ціни тоді, коли відносна різниця ставок податків у цих країнах вища від ставки мита в країні-імпортері. У протилежному випадку трансферні ціни занижують. За наявності податків, імпортного тарифу в країні-імпортері та експортного тарифу в країні, що експортує, ТНК намагаються підвищити загальний прибуток шляхом встановлення якомога вищих (нижчих) трансферних цін у внутрішньофірмовій торгівлі, якщо відносна різниця ставок податків у двох країнах більша (менша) від суми митних ставок у цих країнах та їх добутку.

5. У процесі експортування до України компаніями з 15 країн – найбільших експортерів їх потенційні рішення щодо трансферного ціноутворення будуть такими. Компанії з Італії, США, Великобританії, Китаю, Франції, Японії Чехії, Швеції, Казахстану, Туреччини, Німеччини та Туркменистану будуть заінтересовані встановлювати якомога нижчі трансферні ціни у внутрішньофірмовій торгівлі із взаємозв'язаними компаніями України. Така політика трансферного ціноутворення не становить для України загрози з погляду відпливу активів. З метою уникнення відпливу коштів з України в процесі імпортування з Польщі слід утримувати митні тарифи на рівні не менш як 8Для компаній з Білорусі та Росії загроза відпливу коштів не є суттєвою: рівень митного захисту повинен становити 1,33

6. У випадку експортування з України для компаній з 15 країн – найбільших імпортерів можливості регулювання відпливу коштів зовнішньоекономічними методами обмежені. Компанії з таких країн, як Росія, Польща, Угорщина, Молдова, Білорусь, Німеччина, Румунія та Сирія не становлять загрозу щодо відпливу активів з України. Для компаній з інших країн можливі варіанти: якщо митний тариф у Туреччині буде більшим від 7,14то взаємозв'язані компанії з метою економії на митних зборах будуть заінтересовані встановлювати якомога нижчі трансферні ціни, що призведе до відпливу коштів з України. Якщо ж митний тариф буде меншим від 7,14то трансферні ціни завищуватимуться. Це сприятиме перерозподілу активів на користь України. Подібна ситуація спостерігається щодо Китаю, Казахстану та Алжиру. Аналогічний показник для Італії становить 11,94США – 15,38Нідерландів – 14,5Стосовно цих країн також відсутня можливість регулювання відпливу коштів з України інструментами митної політики. Це зумовлює потребу впровадження системи регулювання трансферного ціноутворення.

7. В основу більшості національних систем регулювання трансферного ціноутворення країн – членів ОЕСР, зокрема США, покладено принцип ринкової ціни, який реалізується через низку методів трансферного ціноутворення, пріоритетним з яких є метод незалежного ринкового порівняння. Одним з найбільш ефективних інструментів регулювання трансферного ціноутворення в розвинутих країнах, зокрема в США, є угоди про попереднє встановлення цін, які заздалегідь визначають набір методів та критеріїв, за якими розраховується трансферна ціна у контрольованих транзакціях упродовж певного періоду.

Серед методів трансферного ціноутворення, передбачених, зокрема, розділом 482 “Розміщення доходів та видатків між платниками податків” КВД США, слід відзначити метод незалежного ринкового порівняння, метод ціни перепродажу, метод “витрати плюс”, метод порівняння прибутків, метод розподілу прибутку та “невизначений метод”, який може застосовуватися в умовах конкретної транзакції і погоджується між ТНК та податковими органами, – для матеріальних активів, а також метод порівняння з незалежною транзакцією, метод порівняння прибутків, метод розподілу прибутків та “невизначений метод” – для нематеріальних активів. Застосовуються також різні штрафні санкції за маніпулювання трансферними цінами.

8. Система регулювання трансферного ціноутворення в Україні сьогодні фактично відсутня. Існує обмежена кількість нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трансферного ціноутворення і не передбачають механізмів практичного втілення норм, а також санкцій за зловживання трансферними цінами. Немає механізмів, які б регламентували діяльність податкових органів у випадку виявлення несправедливих трансферних цін, не розроблено рекомендацій щодо застосування пропонованих методів трансферного ціноутворення.

З огляду на вищезазначене в дисертації запропоновано механізм впровадження системи регулювання трансферного ціноутворення в Україні. Його реалізація буде поетапною. На першому етапі (1-1,5 року) потрібно прийняти базовий нормативно-правовий документ (закон), визначити методи трансферного ціноутворення на матеріальні активи, а також упровадити механізм угод про попереднє встановлення цін. На другому етапі (2-2,5 року) слід запровадити запропоновані на першому етапі методи трансферного ціноутворення на матеріальні активи, розробити супутні нормативно-правові акти для забезпечення застосування на третьому етапі механізму регулювання трансферного ціноутворення