КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

ЄРЕМЕНКО АНДРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 339.166.5

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В ГЛОБАЛЬНІЙ ТОРГОВІЙ СИСТЕМІ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент

Циганкова Тетяна Михайлівна

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, завідувач кафедри міжнародної торгівлі

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Новицький Валерій Євгенович

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, заступник директора з наукових питань, завідувач відділом зовнішньоекономічних досліджень

кандидат економічних наук, доцент

Гладій Ірина Йосипівна

Тернопільський державний економічний університет, докторант кафедри міжнародної економіки,
фінансово-кредитних відносин та маркетингу

Провідна установа: Донецький національний університет, кафедра міжнародної економіки, Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк

Захист відбудеться 27 березня 2006 року о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий 27 лютого 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, доцент Л.Л. Антонюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток сучасної світової економічної системи відбувається в напрямі глобалізації, основним проявом якої є інтернаціоналізація торговельно-економічної діяльності в умовах різкого зростання рівня її інтелектуалізації. Як наслідок цих об’єктивних процесів є зміна пріоритетів у забезпеченні конкурентоспроможності національних економік, а саме орієнтація на інтенсифікацію інноваційного розвитку. Відтепер експортна продукція – як традиційна (продукти харчування, мінеральні добрива, хімікати, транспортні засоби), так і відносно нова (обчислювальна техніка, програмне забезпечення, електроніка) – містить в собі все більше складових, які підпадають під дію прав інтелектуальної власності. Разом з тим динамізація світового ринку об’єктів інтелектуальної власності супроводжується зростанням виробництва підроблених товарів та піратської продукції для продажу не тільки на внутрішніх, а й на зовнішніх ринках. Отже, необхідною передумовою розвитку міжнародної торгівлі на засадах недискримінації є адекватне дотримання прав інтелектуальної власності, перетворення яких на обов’язкову сферу регулювання багатосторонньої торгової системи СОТ потребує дослідження сучасних процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності та адаптації механізмів її регулювання до сучасних реалій торговельно-економічних відносин, у першу чергу на національному рівні.

Серед наукових праць, в яких досліджуються теоретичні основи інтелектуальної власності, її розвиток в умовах інтернаціоналізації, сучасний стан та перспективи міжнародної співпраці в цій сфері, необхідно назвати дослідження таких зарубіжних вчених як Г. Беккер, Г. Боуен, Е. Брукінг,
Л. Едвінсон, В. Зінов, К. Ідріс, В. Іноземцев, В. Калятін, С. Клімов, Ж. Коен,
Б. Леонтьєв, П. Лернер, У. Мартін, А. Мінков, П. Меггс, М. Мелоун, В. Мухопад,
О. Новосельцев, А. Полторак, Б. Порат, О. Сергєєв, Т. Стюарт, М. Требілкок,
В. Ушаков, Р. Хоус. Вагомий внесок у розвиток концепції інтелектуальної власності в умовах інтернаціоналізації, висвітлення її ролі в інтенсифікації інноваційних процесів зробили вітчизняні вчені Г. Андрощук, О. Білорус,
О. Бутнік-Сіверський, Б. Губський, С. Довгий, В. Дроб’язко, Р. Дроб’язко,
В. Жаров, Ю. Капіца, П. Крайнєв, О. Мельник, О.А. Підопригора,
О.О. Підопригора, О. Святоцький, В. Сіденко, П. Цибульов, В. Чеботарьов,
Р. Шишка.

Разом з тим окремі аспекти трансформації концепції інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи залишаються недостатньо розкритими й обґрунтованими. Потребують подальшого вивчення та систематизації напрями впливу глобального економічного середовища на розвиток системи регулювання прав інтелектуальної власності. Недостатньо дослідженими залишаються механізми підвищення ефективності національних систем регулювання прав інтелектуальної власності в умовах глобальної імплементації та апробації багатосторонньої Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС). Таким чином, системне дослідження процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності за умов глобальних змін світової економіки є актуальним як в теоретичному, так і в практичному аспектах, що і обумовило вибір теми дослідження, його мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту Київського національного економічного університету. Особисто автором підготовлено матеріал до розділу “Дослідження мікро- та макроструктурного розвитку в глобальному середовищі”.

Мета та задачі дослідження. Метою дисертації є комплексний аналіз процесів інтернаціоналізації інтелектуальної власності та інструментів її регулювання як специфічного об’єкта глобальної торгової системи СОТ; обґрунтування напрямів удосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності.

Виходячи з мети дослідження в роботі поставлено такі завдання:

- дослідити передумови та прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності та етапи формування міжнародної системи регулювання прав інтелектуальної власності;

- виявити ключові чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності за умов розвитку глобалізованого економічного середовища;

- з’ясувати роль інтелектуальної власності у створенні конкурентних переваг на макро- та мікрорівні;

- визначити характерні особливості та ключові тенденції розвитку світових ринків об’єктів інтелектуальної власності в умовах глобалізації торговельно-економічних відносин;

- дослідити основні механізми міжнародної системи регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності;

- обґрунтувати напрями вдосконалення національних систем регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності, зокрема в Україні, в умовах їх включення в обов’язкову для країн-членів сферу багатостороннього регулювання в межах глобальної торгової системи СОТ.

Логіку дисертаційного дослідження, що уможливила адекватний виклад матеріалу, подано на рис.1.

Об’єктом дослідження є сфера багатостороннього регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин.

Предметом дослідження є інтелектуальна власність як нова сфера регулювання глобальної торгової системи СОТ.

Методи дослідження. Дослідження базується на використанні принципу єдності теорії і практики, прогнозування розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції, загального та часткового. В дослідженні використані такі методи: історико-логічний (під час вивчення та аналізу сутності змін

концепції інтелектуальної власності залежно від рівня соціально-економічного розвитку суспільства та під час дослідження впливу процесів інтернаціоналізації торговельно-економічних відносин на міжнародну співпрацю в галузі регулювання прав інтелектуальної власності); системний аналіз (під час дослідження глобальних чинників формування сучасної концепції інтелектуальної власності); аналіз та синтез (під час дослідження ролі інтелектуальної власності у формуванні мікро- та макрорівневих конкурентних переваг суб’єктів міжнародної економічної діяльності на внутрішніх та зарубіжних ринках); статистичний (під час обробки статистичних даних та їх відображенні в найбільш інформативній формі – рисунки, графіки, діаграми тощо).

Джерельною та статистичною базами були дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного департаменту інтелектуальної власності, міжнародних економічних організацій (СОТ, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, ЮНКТАД), а також закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані у ході вирішення завдань, визначених згідно з метою дослідження, полягають у наступному:

вперше:

· виокремлено на основі аналізу ключових чинників розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин та пріоритетних напрямів багатостороннього співробітництва в сфері захисту прав інтелектуальної власності п’ять етапів створення сучасної міжнародної системи регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності: І етап (1883–1914) – початок гармонізації національних законодавств в сфері інтелектуальної власності, обумовлений становленням міжнародного обміну об’єктами інтелектуальної власності між найбільш розвиненими країнами; ІІ етап (1915–1950) – стагнація міжнародного співробітництва, що об’єктивно зумовлена економічними та політичними кризами; ІІІ етап (1951–1970) – перегляд та доповнення міжнародних угод шляхом відновлення регулятивного процесу; ІV етап (1971–1994) – зростання масштабів та динамізація багатостороннього співробітництва з розробки уніфікованих інструментів регулювання інтелектуальної власності; V етап (1995 – теперішній час) – глобальна інституціоналізація шляхом імплементації та апробації Угоди ТРІПС у межах багатосторонньої торгової системи;

· розкрито роль інтелектуальної власності у формуванні мікро- та макрорівневих конкурентних переваг суб’єктів міжнародної економічної діяльності на внутрішніх та зарубіжних ринках; на основі узагальнення досвіду зарубіжних корпорацій та країн – технологічних лідерів доведено, що об’єкти інтелектуальної власності є джерелом створення первинних конкурентних переваг (виробничо-технологічних), які в процесі міжнародної торговельно-маркетингової діяльності продукують вторинні переваги (фінансові, маркетингові, організаційно-адміністративні), котрі, в свою чергу, формують макрорівневі конкурентні переваги для інноваційного розвитку країни;

отримало подальший розвиток:

· ідентифікація ключових чинників інтернаціоналізації інтелектуальної власності з виділенням груп їх сучасних проявів: макрорівневих – як сукупності імперативів створення активної торгової політики країни та мікрорівневих – як орієнтирів для розробки міжнародних корпоративних стратегій; виявлення сучасних тенденцій та особливостей розвитку світового ринку об’єктів інтелектуальної власності (збільшення обсягів та прискорення темпів зростання торгівлі шляхом укладання ліцензійних угод, використання їх як інструмента патентної боротьби між ТНК, значне поширення торгівлі інжиніринговими послугами з високою питомою вагою інтелектуальної власності, закріплення ринкового пріоритету за розвиненими країнами – США, Японією, Великою Британією та Німеччиною, поява нових потужних суб’єктів ринку з країн ЄС (Італія, Франція) та азійського регіону (Китай, Корея);

· визначення пріоритетних напрямів удосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи СОТ: створення систем протидії недобросовісній конкуренції в сфері використання інтелектуальної власності, забезпечення захисту інтелектуальної власності в інформаційних мережах та вдосконалення оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності; обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення системи регулювання прав інтелектуальної власності в Україні на законодавчо-нормативному, інституціональному та підприємницькому рівнях, що спрямовані на підвищення дієвості, інформативності, транспарентності, узгодженості, аналітичності, інноваційної спроможності системи;

удосконалено:

· інтерпретацію механізмів міжнародної системи регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності у частині конкретизації базових принципів, виділення цілеорієнтованих компонент багатосторонніх домовленостей, систематизації стандартів, процедур та заходів захисту з метою підвищення ефективності їх застосування; виявлено правові та організаційні проблеми функціонування регіональних та національних систем регулювання прав інтелектуальної власності та доведено, що пріоритетним напрямом удосконалення міжнародної системи регулювання прав інтелектуальної власності стане посилення ролі та впливу багатосторонніх домовленостей в межах глобальної торгової системи СОТ;

· методичні прийоми оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі завдяки адаптації порівняльного, дохідного та витратного підходів стосовно об’єктів інтелектуальної власності згідно з Угодою ТРІПС та обґрунтування доцільності їх селективного застосування на основі комплексного урахування таких вихідних умов як специфіка об’єкта інтелектуальної власності, мета, цільовий вид вартості, інформаційна забезпеченість застосування конкретних методів оцінки; доведено, що в сучасних умовах найбільш доцільним підходом до визначення ринкової вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності для вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності є дохідний.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані: на макрорівні – під час удосконалення національної системи регулювання прав інтелектуальної власності та розробки торгової політики країни; на мікрорівні – в процесі розробки міжнародних корпоративних стратегій, ідентифікації та розвитку конкурентних переваг, пов’язаних з інтелектуальною власністю.

Практичне значення одержаних результатів підтверджується їх використанням, зокрема: при розробці проектів законів у сфері інтелектуальної власності стосовно гармонізації законодавства України з нормами та правилами глобальної торгової системи, зокрема Угоди ТРІПС (довідка про впровадження Державного департаменту інтелектуальної власності №16-15/4816 від 25.10.2005); при визначенні ринкової вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності зарубіжних та вітчизняних фірм – “Spirits Product International S.A.”, “McDonald’s Ukraine”, “Союз-Віктан”, “Коктебель”, “Швидко-Україна”, “Либідь-Плаза”, “Бліц-Інформ”, “Укрспірт” (довідка про впровадження спільного українсько-угорського консалтингового підприємства “Увекон” №78 від 12.10.2005). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Міжнародна торгівля” та “Торгова політика і комерційна дипломатія”” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту КНЕУ (довідка про впровадження Київського національного економічного університету від 19.10.2005).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертаційній роботі та виносяться на захист, здобуто автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на 6 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: на науковій конференції “Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство”
(20 жовтня 2005 р., м. Київ, Науково-дослідний інститут міжнародних відносин НАУ); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми інтелектуальної власності” (5-9 вересня 2005 р., Алушта); VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна торгівля в контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” (27 травня 2005 р., м. Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі); ІV Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (24-26 березня 2005 р., м. Київ, Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”); ІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (24-27 березня 2004 р., м. Київ, Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”); VII Международном молодежном форуме “Радиоэлектроника и молодежь в ХХІ веке” (22-24 апреля 2003 р., г. Харьков, Харьковский национальный университет радиоэлектроники).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 11 працях, у тому числі в 1 монографії (у співавторстві), у 3 статтях у наукових фахових виданнях і 7 публікаціях у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто авторові, становить 4,9 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 178 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 11 рисунків на 3 сторінках, 6 таблиць на 5 сторінках,
16 додатків на 24 сторінках, список використаних джерел налічує 209 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і задачі дисертаційної роботи, викладено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Сутність інтелектуальної власності та її вплив на розвиток міжнародної торговельно-економічної діяльності” досліджено умови та етапи формування сучасної концепції інтелектуальної власності, виявлено глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності та проаналізовано її роль у створенні конкурентних переваг на міжнародному ринку.

На основі проведеного автором теоретичного аналізу підходів до визначення сутності інтелектуальної власності та порівняльної характеристики матеріальних об’єктів права власності та об’єктів права інтелектуальної власності за сукупністю критеріїв (форма існування, тип правоволодіння, термін використання, суб’єктність, можливість одночасного використання декількома суб’єктами та прогнозованість потенційних економічних вигод) встановлено, що сутність інтелектуальної власності проявляється тільки в контексті прав власності і має дуалістичну природу: економічний аспект полягає в тому, що право на результат інтелектуальної праці забезпечує його власнику виключне право на розпорядження цим результатом, а моральний – втілюється у праві авторства.

Ретроспективний аналіз формування сучасної концепції інтелектуальної власності дав авторові можливість виявити, що основні її зміни відбувалися під впливом збільшення кількості об’єктів інтелектуальної власності, диверсифікації галузей їх застосування, зміни характеру відносин суб’єктів, які були зумовлені розвитком торговельно-економічних відносин між країнами та у часі збігалися з початком етапу інтернаціоналізації інтелектуальної власності, якому передували етапи – національних патентів і авторського права та привілеїв. Автор довів, що зростання ролі інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку країн зумовило необхідність ефективного правового забезпечення її використання, що стимулювало міжнародне співробітництво в галузі охорони прав інтелектуальної власності. В дисертації окреслено етапи створення міжнародної системи регулювання пов’язаних з міжнародною торгівлею прав інтелектуальної власності. На підставі аналізу взаємозв’язку чинників зовнішнього середовища та напрямів міжнародного співробітництва в межах виявлених етапів зроблено висновок, що саме інтернаціоналізація торговельно-економічних відносин та зростання рівня їх інтелектуалізації обумовили інституціоналізацію регулювання прав інтелектуальної власності на глобальному рівні.

З огляду на виняткову важливість інтелектуальної діяльності як одного з ресурсів економічного розвитку суспільства автором досліджено глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності та напрями їх застосування в міжнародній торговій діяльності. Останнє обумовило необхідність критичної оцінки змін в існуючій концепції інтелектуальної власності та визначення факторів зовнішнього середовища, що їх викликали. Виявлення та систематизація чинників інтернаціоналізації інтелектуальної власності дозволили авторові виділити два типи їх проявів: макрорівневі, що мають бути враховані під час формування торгової політики країни (наявність об’єктів інтелектуальної власності, що одночасно підпадають під юрисдикцію країн з різними правовими системами; виникнення нових об’єктів інтелектуальної власності, правовий статус яких не має однозначного визначення в багатосторонніх угодах; формування пріоритетності СОТ у регулюванні торговельних аспектів прав інтелектуальної власності тощо) та мікрорівневі, які впливають на корпоративні стратегії міжнародної діяльності фірм (прискорення комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, підвищення значення товарних знаків та фірмових найменувань у міжнародному товарному обміні; урахування поширення практики недобросовісної конкуренції в сфері інтелектуальної власності тощо).

У контексті впливу інтелектуальної власності на підвищення конкурентоспроможності суб’єктів міжнародної економічної діяльності проаналізовано і узагальнено досвід зарубіжних компаній та індустріально розвинених країн щодо ідентифікації, розвитку та використання конкурентних переваг, які дає інтернаціоналізація інтелектуальної діяльності. Доведено, що результатом ефективного розвитку та використання інтелектуального капіталу є інтелектуальна власність, об’єкти якої створюють технологічні (сучасні технології, ефективність НДДКР, патенти, ноу-хау) та виробничі (наявність висококваліфікованої робочої сили, універсальність обладнання, короткий виробничий цикл) конкурентні переваги, реалізація яких в міжнародній торговельно-економічній діяльності формує фінансові (прибутковість, висока рентабельність капіталу, відсутність довгострокової заборгованості), маркетингові (репутація товарного знаку, креативність реклами, товарний асортимент) та організаційно-адміністративні (місцеположення фірми, ефективна обробка замовлень, сервісне обслуговування) переваги на макрорівні. Використання цих переваг суб’єктами міжнародної економічної діяльності обумовлює виникнення макрорівневих конкурентних переваг, які сприяють інноваційному розвитку країн.

У розділі 2 “Світовий ринок об’єктів інтелектуальної власності та механізми його регулювання” виявлено тенденції розвитку світового ринку об’єктів інтелектуальної власності та їх вплив на міжнародну систему регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності.

У зв’язку з виявленою тенденцією до зростання ролі інтелектуальних ресурсів як основи економічного розвитку суспільства автором досліджено тенденції та особливості розвитку світового ринку об’єктів інтелектуальної власності. Показано, що найбільш вагомими серед них є: зростання та динамізація торгівлі роялті та ліцензійними послугами (середньорічні темпи зростання торгівлі ліцензіями в 3–4 рази перевищують темпи розвитку товарної торгівлі); значне підвищення витрат на придбання ліцензій порівняно з витратами на НДДКР; концентрація ліцензійної торгівлі в промислово розвинутих країнах (рис. 2) та наукомістких галузях виробництва (інформаційні технології, органічна хімія, телекомунікації тощо); поява нових потужних суб’єктів ринку з країн ЄС (Італія, Франція) та Азії (Китай, Корея) (рис. 3).

Серед особливостей сучасних ринків об’єктів інтелектуальної власності виділено: високий рівень монополізації, який віддзеркалює прагнення ТНК до довгострокового закріплення на ринках за допомогою іноземного патентування, що створює умови для стабілізації експорту товарів та формування попиту на ліцензії; підвищення попиту на інжинірингові послуги з високою питомою вагою інтелектуальної праці (результати НДДКР і досвід їх практичного освоєння); збільшення обсягів продажу контрафактної продукції; зростання комерційного інтересу до товарних знаків та інших засобів індивідуалізації, про що свідчить різке збільшення обсягів їх реєстрації (у 2004 р. за даними Системи міжнародної реєстрації товарних знаків одержано 29 міжнародних заявок на реєстрацію, що на 23,5% більше порівняно з 2003 р.), а також збільшення кількості та питомої ваги заявок з таких країн як Китай, Австралія, Корея, Болгарія.

У роботі доведено, що глобалізація торговельної діяльності та розвиток ринків об’єктів інтелектуальної власності потребують удосконалення щодо регулювання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності на національному, регіональному та міжнародному рівнях, що стає можливим у разі розв’язання низки таких проблем як неузгодженість національних законодавств у частині захисту прав, використання прав інтелектуальної власності як бар’єрів для міжнародної торгівлі, непрозоре врегулювання спорів, поширення недобросовісної конкуренції в сфері інтелектуальної власності тощо.

Основною умовою усунення цих проблем слід назвати неухильне дотримання всіма країнами багатосторонніх домовленостей в межах глобальної торгової системи СОТ. З метою підвищення ефективності застосування норм та правил ТРІПС удосконалено їх інтерпретацію: поглиблено тлумачення базових принципів Угоди; виділено п’ять її методологічних частин, які мають розв’язати зазначені вище ключові проблеми; систематизовано стандарти та формалізовано процедури і заходи захисту прав інтелектуальної власності. Показано, що виняткова цінність Угоди ТРІПС у контексті подальшого розвитку світового ринку інтелектуальної власності полягає у створенні стандартів та принципів стосовно існування, обсягу та використання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності та розробки ефективних засобів їх дотримання. Обґрунтовано, що ТРІПС має гармонізуючий вплив на стандарти з охорони прав інтелектуальної власності, а пріоритетним напрямом удосконалення світової системи регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності стане посилення ролі багатосторонніх угод, укладених під егідою СОТ.

Виявлено типові правові та організаційні проблеми функціонування регіональних та національних систем регулювання прав інтелектуальної власності, які полягають в наступному: наявність між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, двосторонніх та регіональних угод, які містять зобов’язання, що виходять за мінімальні рамки ТРІПС; спрямованість правових норм на забезпечення правового режиму об’єктів, а не регулювання прав суб’єктів; значна кількість діючих регіональних угод, які деформують національні системи; відсутність у багатьох країнах (у тому числі і в Україні) спеціалізованого судового органу з питань інтелектуальної власності.

У розділі 3 “Пріоритетні напрями розвитку національних систем регулювання прав інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи” обґрунтовано універсальні напрями вдосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності та розроблено комплекс заходів щодо підвищення ефективності вітчизняної системи в умовах приєднання до Світової організації торгівлі.

Доведено, що в умовах глобалізації економічного розвитку універсальними напрямами вдосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності мають стати: створення систем протидії недобросовісній конкуренції в цій сфері, забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах та вдосконалення оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності для міжнародного торговельно-економічного обміну.

Ідентифіковано особливості захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції як засобу охорони прав інтелектуальної власності та показано, що актуалізація цих проблем викликана відсутністю єдиної для всіх суб’єктів міжнародної торгівлі нормативно-правової бази регулювання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності і в той же час невідповідністю національних законодавств у сфері інтелектуальної власності та положень Угоди ТРІПС реально існуючим можливостям щодо їх порушень.

Виявлено, що глобалізація торговельно-економічних відносин сприяє поширенню таких форм недобросовісної конкуренції як неправомірне використання ділової репутації інших суб’єктів ринку; відтворення зовнішнього вигляду виробів конкурентоспроможних фірм; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Обґрунтовано, що найбільш доцільним методом боротьби з підробкою товарів є гармонізація національних законодавств щодо захисту від недобросовісної конкуренції.

Проблема підробки товарів на сьогодні набула міжнародного значення – обсяг реалізації підробленої продукції становить 5-7% обсягу світової торгівлі, а рентабельність такого виробництва сягає 500%. У контексті взаємодії технологічних та соціально-економічних факторів у роботі досліджено такі явища недобросовісної конкуренції в сфері інтелектуальної власності як контрафакція та піратство. Виявлено, що їх основними технологічними витоками є вдосконалення технологій підробки об’єктів інтелектуальної власності, недосконалість існуючих методик доказу факту підробки, відсутність ефективних механізмів законодавчого врегулювання проблеми захисту доменних імен як засобів індивідуалізації Web-сайтів. Соціально-економічним підґрунтям контрафакції та піратства є: попит з боку країн з невисоким рівнем життя на сучасну, але більш дешеву продукцію; можливість створення нових робочих місць і зниження рівня безробіття внаслідок появи підприємств, що виробляють підробки; низька правова культура населення. При цьому обстоюється авторська позиція, що боротьба з контрафакцією, яка на сьогодні стає глобальною проблемою міжнародної торгівлі, має здійснюватися на основі співпраці та координації зусиль на національному, регіональному та міжнародному рівнях між органами влади та підприємницькими структурами, а пріоритетними напрямами повинні стати вдосконалення національних законодавств у сфері інтелектуальної власності та усунення соціально-економічних передумов для існування контрафакції та піратства.

Другим пріоритетним напрямом удосконалення національних систем регулювання інтелектуальної власності в роботі визначено забезпечення захисту в інформаційних мережах. Доведено, що захист “нових” об’єктів інтелектуальної власності (програмні продукти, бази даних та доменні імена) має враховувати їх специфіку: екстериторіальність, віртуальний характер, мобільність, можливість створення за допомогою не тільки інтелектуальної праці (нетворчі бази даних), проблематичність доведення їх неправомірного використання та неможливість точного визначення країни, юрисдикція якої повинна бути використана для захисту інтелектуальної власності в глобальних мережах. Показано, що існуюча міжнародна регулятивна система захисту інтелектуальної власності не враховує особливостей сучасного інформаційного середовища і тому не відповідає вимогам належного її захисту. Доведено, що саме ці проблеми є чинниками недостатньо ефективного захисту інформаційних об’єктів за допомогою існуючих правових норм щодо інтелектуальної власності.

Автором показано, що існуючі механізми охорони об’єктів інтелектуальної власності, розміщених в Інтернеті, не відповідають їх специфіці та не враховують можливостей сучасних технологій щодо неправомірного доступу і використання цих об’єктів. Узагальнення світового досвіду захисту “нових” об’єктів інтелектуальної власності дозволило автору обґрунтувати висновок, що для ефективної охорони інтелектуальної власності в інформаційних системах необхідне поєднання правових методів (авторське право, патентне право, закон про недобросовісну конкуренцію) та організаційно-технічних методів, що гарантують інформаційну безпеку. Передусім це стосується таких об’єктів інтелектуальної власності як бази даних та програмні продукти.

У роботі досліджено методичні підходи до оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі та визначено склад і специфіку нематеріальних активів. Враховуючи неможливість розробки єдиної універсальної методики оцінки, виявлено переваги та недоліки порівняльного, дохідного та витратного підходів стосовно об’єктів інтелектуальної власності згідно з Угодою ТРІПС та доведено, що за умов нестабільного національного ринку об’єктів інтелектуальної власності найбільш доцільним підходом щодо визначення ринкової вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності є дохідний, який базується як на ретроспективному, так і на перспективному прогнозах підприємства. Зазначено, що в промислово–розвинених країнах нематеріальні активи складають 40-80% ринкової вартості підприємств, а їх частка на балансі вітчизняних підприємств не перевищує 1%. Встановлено, що прискорення процесів комерціалізації інтелектуальної власності та затвердження проекту Національного стандарту “Оцінка об’єктів у нематеріальній формі” дозволить залучити до господарського обігу значний резерв капіталу у вигляді нематеріальних активів, що сприятиме поглибленню співробітництва з зарубіжними партнерами у сфері використання інтелектуальної власності.

Дослідження сучасного стану та проблем розвитку ринку об’єктів інтелектуальної власності України виявило, що низька конкурентоспроможність української економіки, перш за все, пояснюється відсутністю її технологічних та інноваційних переваг. Автором визначено, що від вирішення проблеми створення ефективного ринку об’єктів інтелектуальної власності залежить реалізація інноваційної моделі розвитку України, підвищення її міжнародної конкурентоспроможності.

У роботі виявлено, що реальні тенденції в сфері реєстрації прав інтелектуальної власності в Україні залишаються суперечливими й не свідчать про ефективне функціонування системи її охорони, не зважаючи на певні позитивні зрушення (рис. 4). Це пояснюється такими негативними чинниками як недосконалість законодавчо-нормативної бази щодо розподілу прав у сфері охорони і використання результатів науково-технічної діяльності; незначний попит національної промисловості на продукцію винахідницької діяльності; занепад патентних підрозділів підприємств; відсутність державної системи заходів щодо стимулювання розвитку ринку об’єктів інтелектуальної власності та створення механізмів їх транскордонного переміщення; практична відсутність матеріальної зацікавленості як винахідників і раціоналізаторів, так і підприємств у створенні продукції з використанням об’єктів інтелектуальної власності тощо.

Автором сформульовано рекомендації щодо вдосконалення національної системи регулювання прав інтелектуальної власності в умовах завершення процесу вступу України до СОТ (приєднання до Угоди ТРІПС), які, крім універсальних, зокрема передбачають:

· на законодавчо-нормативному рівні: розробку механізмів нормативно-правового регулювання, а саме кодифікацію законодавства; затвердження проекту Національного стандарту “Оцінка об’єктів у нематеріальній формі”; вдосконалення регулятивних механізмів конкурентної політики;

· на інституціональному рівні: розробку довгострокової стратегії інноваційного розвитку; заснування спеціалізованого суду у сфері інтелектуальної власності; відродження інноваційної спроможності підрозділів підприємств; розвиток інфраструктури комерціалізації результатів науково-технічної діяльності; створення патентної бібліотеки та інформаційне забезпечення діяльності у сфері інтелектуальної власності; удосконалення національної системи підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів;

· на підприємницькому рівні: створення дієвої системи стимулювання винахідників та раціоналізаторів; активізацію інноваційної діяльності шляхом створення венчурних фондів, технопарків, бізнес-інкубаторів; використання механізмів створення конкурентних переваг на основі інтернаціоналізації прав інтелектуальної власності.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукового завдання щодо визначення ролі інтелектуальної власності в розвитку міжнародного торговельно-економічного співробітництва та розробки напрямів удосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи. Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки, які характеризуються науковою новизною, мають теоретичне та практичне значення:

1. Інтернаціоналізація прав інтелектуальної власності історично обумовлена формуванням міжнародного ринку товарів, поглибленням міжнародного поділу праці, інтенсифікацією торговельно-економічних відносин між розвиненими країнами, в першу чергу європейськими. Сучасна міжнародна система регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності в своєму розвитку пройшла п’ять етапів: початок гармонізації національних законодавств (1883–1914); стагнація міжнародного співробітництва (1915–1950); перегляд та доповнення міжнародних угод (1951–1970); зростання масштабів та динамізація багатостороннього співробітництва (1971–1994); глобальна інституціоналізація шляхом імплементації та апробації Угоди ТРІПС (1995 –теперішній час).

2. Глобальними чинниками інтернаціоналізації інтелектуальної власності є підвищення темпів розвитку інноваційної діяльності; загострення міжнародної конкуренції; підвищення ролі нематеріальних активів в інтенсифікації інноваційної діяльності; інформатизація суспільства, поглиблення міжнародного поділу праці та збільшення кількості бізнес-структур, що розташовані на територіях декількох країн; зміни в характері процесу створення об’єктів інтелектуальної власності. Їх системна дія обумовлює макрорівневі (збільшення обсягів трансферу прав інтелектуальної власності, розвиток міжнародного ринку ліцензій, виникнення нових об’єктів інтелектуальної власності тощо) та мікрорівневі (поширення практики недобросовісної конкуренції, прискорення комерціалізації інтелектуальної власності, підвищення значущості товарних знаків та фірмових найменувань тощо) прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності. Сукупність перших виступає імперативами створення торгових політик країн, а других – орієнтирами для розробки міжнародних корпоративних стратегій.

3. Конкурентні позиції суб’єктів міжнародної економічної діяльності на глобалізованих ринках товарів та послуг все більшою мірою визначаються їх здатністю ідентифіковувати, розвивати та використовувати конкурентні переваги. За умов інтенсифікації інноваційної діяльності підвищується роль інтелектуальної власності у створенні макро- та мікрорівневих конкурентних переваг. Об’єкти інтелектуальної власності (патенти, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки) виступають джерелом первинних (технологічних та виробничих) переваг, які в разі успішної міжнародної торговельно-маркетингової діяльності створюють вторинні переваги (фінансові, маркетингові та організаційно-адміністративні). Останні, в свою чергу, формують макрорівневі конкурентні переваги, які обумовлюють інноваційний розвиток крани.

4. Ключовими тенденціями розвитку світових ринків інтелектуальної власності в умовах глобалізації торговельно-економічної діяльності є зростання та динамізація торгівлі роялті та ліцензійними послугами, значне підвищення витрат на придбання ліцензій порівняно з витратами на НДДКР, концентрація ліцензійної торгівлі в промислово розвинених країнах (США, Японія, Велика Британія та Німеччина) та наукомістких галузях виробництва (інформаційні технології, органічна хімія, телекомунікації тощо), поява нових потужних суб’єктів ринку з країн ЄС (Італія, Франція) та Азії (Китай, Корея). До характерних особливостей ринку об’єктів інтелектуальної власності слід віднести високий рівень монополізації, що створюється за допомогою іноземного патентування; підвищення попиту на інжинірингові послуги з високою питомою вагою НДДКР; збільшення обсягів продажу контрафактної продукції; зростання комерційного інтересу до товарних знаків та інших засобів індивідуалізації.

5. Лібералізація міжнародних ринків товарів і послуг обумовила необхідність створення міжнародної системи регулювання прав інтелектуальної власності, що охоплює національний, регіональний та глобальний рівні. Перетворення пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності на обов’язкову сферу багатостороннього регулювання в СОТ завершило становлення міжнародної системи їх регулювання, яка на сьогодні характеризується наявністю низки правових та організаційних проблем на національному і регіональному рівнях, а також апробацією першої в історії міжнародних економічних відносин Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Удосконалення міжнародної системи регулювання прав інтелектуальної власності відбуватиметься при посиленні ролі та впливу багатосторонніх домовленостей у межах глобальної торгової системи СОТ.

6. В умовах подальшого розвитку глобальної торгової системи пріоритетними напрямами вдосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності є створення систем протидії недобросовісній конкуренції, забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах та вдосконалення оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності для міжнародного торговельного обміну. Недобросовісна конкуренція в сфері інтелектуальної власності проявляється у неправомірному використанні ділової репутації інших суб’єктів ринку; відтворенні зовнішнього вигляду виробів конкурентоспроможних фірм; неправомірному збиранні, розголошенні та використанні комерційної таємниці. Найбільш дієвим методом протидії недобросовісній конкуренції є гармонізація національних регулятивних механізмів конкурентної політики. Наслідком інформатизації сучасної економічної системи стало виникнення “нових” об’єктів інтелектуальної власності (програмні продукти, бази даних, доменні імена), захист яких має здійснюватися шляхом поєднання правових методів та методів інформаційної безпеки. Оцінку вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі доцільно здійснювати завдяки селективного застосування існуючих в світовій практиці порівняльного, дохідного та витратного підходів з комплексним урахуванням вихідних умов (специфіка об’єкта, мета, цільовий вид вартості, інформаційна забезпеченість методів оцінки).

7. Удосконалення системи регулювання прав інтелектуальної власності в Україні має ґрунтуватись як на його універсальних напрямах (система протидії недобросовісній конкуренції, забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах, удосконалення оцінки вартості їх прав в міжнародній торгівлі), так і спеціальних, що обумовлені наявністю таких проблем як недосконалість законодавчо-нормативної бази щодо розподілу прав у сфері охорони і використання результатів науково-технічної діяльності, незначний попит національної промисловості на продукцію винахідницької діяльності, занепад патентних підрозділів підприємств тощо. Розвиток національної системи регулювання прав інтелектуальної власності буде відбуватися в умовах посилення впливу багатосторонніх домовленостей ТРІПС, що обумовлює необхідність реалізації комплексу заходів на законодавчо-нормативному, інституціональному та підприємницькому рівнях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Єременко А.В. Торговельні аспекти прав інтелектуальної власності в системі Світової організації торгівлі (ТРІПС) // В кол. монографії Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / За наук. ред. канд. екон. наук доц. Т.М. Циганкової. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 326-371. (особисто автору належить 2,7 друк. арк.).

У наукових фахових виданнях:

2. Єременко А.В. Проблеми охорони інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції в міжнародному бізнесі // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 207: В 5 т. Том І. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 11-19 (0,4 друк. арк.).

3. Єременко А.В. Еволюція концепції інтелектуальної власності: міжнародний аспект // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Вип. 12. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 195-204 (0,6 друк. арк.).

4. Єременко А.В. Інтернаціональний характер інтелектуальної власності // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. – Вип. 8. / Відп. ред. С.І. Дем’яненко. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 65-71 (0,3 друк. арк.).

В інших виданнях:

5. Єременко А.В. Проблеми транскордонного переміщення об’єктів інтелектуальної власності // Матеріали наук. конф. “Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство”. – К.: Науково-дослідний інститут міжнародних відносин НАУ, 2005. – С. 99-101 (0,1 друк. арк.).

6. Єременко А.В. Проблеми комерціалізації інтелектуальної власності в умовах інтернаціоналізації світової економіки // Матеріали виступів IX Міжнародної науково-практичної конф. “Актуальні проблеми інтелектуальної власності”, м. Алушта, 5-9 вересня 2005 р. – С. 74-77 (0,3 друк. арк.).

7. Єременко А.В. Напрями гармонізації національних стандартів охорони прав інтелектуальної власності з міжнародними та європейськими нормами // Зб. матеріалів VIII міжнародної науково-практичної конф. УАЗТ “Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики”. – К.: УАЗТ, 2005. – С. 117-119 (0,1 друк. арк.).

8. Єременко А.В. Інтелектуальна власність як фактор створення конкурентних переваг в міжнародному бізнесі // Матеріали ІV Міжнародної конф. студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління”. – К.: Пошуково-видавниче агентство “Книга Пам’яті України”, 2005. – С. 144-145 (0,1 друк. арк.).

9. Єременко А.В. Чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності // Матеріали ІІІ Міжнародної конф. студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління”. – К.: Пошуково-видавниче агентство “Книга Пам’яті України”, 2004. – С. 242-243 (0,1 друк. арк.).

10. Еременко А.В., Гавриш Т.В. Интеллектуальная собственность в информационных системах и ее правовая защита // Автоматизированные системы управления и приборы автоматики. – Вип. 125. – Х.: ХНУРЕ, 2003. – С. 58-61 (0,2 друк. арк.) (особисто автору належить 0,1 друк. арк.: дослідження змін в концепції інтелектуальної власності в умовах інтернаціоналізації).

11. Еременко А.В. Защита прав интеллектуальной собственности в информационных системах // Материалы 7-го международного молодежного форума “Радиоэлектроника и молодежь в ХХІ веке”. – Харьков: ХНУРЭ, 2003. – С. 325 (0,1 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Єременко А.В. Інтелектуальна власність в глобальній торговій системі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за