Національний інститут стратегічних досліджень

Федоренко Руслан Миколайович

УДК 330.1: 336.1: 338: 355

Організаційно-економічні засади розвитку

системи оборонного планування в Україні

21.04.01 – економічна безпека держави

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана

у Національному інституті стратегічних досліджень.

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

Кириленко Володимир Іванович,

Київський національний економічний університет, доцент кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу | Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Мунтіян Валерій Іванович,

Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”,

головний науковий співробітник відділу економічного зростання та структурних змін в економіці

кандидат економічних наук, доцент

Семеніхін Іван Миколайович,

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри фінансів Збройних Сил

Провідна установа: | Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра економічної безпеки,

Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ |

Захист відбудеться “26” травня 2006 року о 1430 на засіданні спеціалізованої вченої ради СРД 26.718.01 у Національному інституті стратегічних досліджень за адресою: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 7а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного інституту стратегічних досліджень за адресою: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 7а.

Автореферат розіслано “21” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.О. Янішевський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Активізація євроатлантичної інтеграції України та пов'язане з цим реформування оборонної сфери за європейськими стандартами належать до найважливіших пріоритетів як зовнішньої, так і внутрішньої політики країни. Підтримання на належному рівні оборонної достатності держави та боєздатності збройних сил є основою забезпечення національних інтересів і воєнно-економічної безпеки. Створення сучасних Збройних сил України неможливе без розвитку системи оборонного планування, що має враховувати здатність національної економіки зберігати та поновлювати оборонний потенціал держави. У нинішній системі управління оборонними ресурсами України основне протиріччя полягає у тому, що структура і обсяги оборонного бюджету не відповідають організаційно-штатній структурі збройних сил та покладеним на них завданням згідно бойового призначення.

Таким чином, виникло нове наукове завдання: розробити організаційно-економічні засади розвитку системи оборонного планування для раціонального розподілу та ефективного використання оборонних ресурсів держави з метою гарантування воєнно-економічної безпеки України.

Проблеми національної безпеки та забезпечення економічної безпеки держави розглядалися у фундаментальних працях українських та зарубіжних науковців: Л. Абалкіна, В. Андрійчука, О. Архипова, О. Барановського, О. Бєляєва, Є. Бершеди, І. Богданова, В. Богдановича, О. Бодрука, З. Варналія, О. Власюка, А. Гальчинського, Б. Гаріна, В. Горбуліна, Б. Губського, М. Єрмошенка, Я. Жаліла, Л. Жука, В. Кириленка, В. Кухаренка, А. Мокія, В. Мунтіяна, Л. Осипчук, Г. Пастернак-Таранушенка, С. Пирожкова, В. Предборського, Д. Прейгера, А. Сухорукова, Ю. Тараненка, А. Шевцова.

Концептуальні засади воєнно-економічної безпеки держави та проблеми фінансування Збройних сил України висвітлювалися у наукових працях вчених: В. Бегми, І. Бінька, А. Гриценка, Б. Демідова, В. Кириленка, В. Корендовича, А. Лодзянова, А. Маначинського, В. Мунтіяна, О. Нестерова, В. Ольшевського, Г. Перепелиці, І. Семеніхіна, В. Шлемка.

Принципи розробки та розвитку системи оборонного планування як основи реформування збройних сил були сформульовані американськими вченими Ч. Хітчем, Р. Маккіном, Б. Радвіком та продовжені російськими вченими В. Васютовичем, Ю. Катасоновим, Ю. Солнишковим, Р. Фарамазяном і вітчизняними вченими А. Іващенком, В. Мунтіяном, А. Невольниченком, В. Шевченком, Є. Шелестом, М. Шпурою тощо.

Основна ідея згаданих досліджень полягає в тому, що заплановані результати розвитку військ (сил) не можуть розглядатися у відриві від необхідних для їх досягнення ресурсів. А виконання оборонних завдань взаємопов’язане із загальним контекстом соціально-економічного розвитку країни та необхідністю вирішення інших державних завдань.

Незважаючи на розробленість у світовій науці методів оборонного планування, вони ще не знайшли достатнього практичного застосування в Україні за відсутності досконалої нормативно-правової, інформаційно-технічної та технологічної бази у воєнній сфері. Потребують подальшого дослідження питання впровадження принципів стратегічного управління та програмно-цільового методу у системі оборонного планування в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалось у рамках науково-дослідних робот Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України на спеціальні теми: НДР “Розподіл”, НДР “Економіка-В” (№ ДР U007412), НДР “Мрія” (№ ДР U007417), НДР “Іній” (№ ДР U000536), НДР “Пальміра” (№ ДР U000007), НДР “Резонанс” (№ ДР U003182). Здобувач був відповідальним виконавцем в НДР “Іній”, в інших НДР – виконавцем.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка організаційно-економічних засад розвитку системи оборонного планування для підвищення ефективності управління оборонними ресурсами в Україні.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

- проаналізувати теоретико-методичні основи побудови системи оборонного планування;

- визначити пріоритети розвитку системи оборонного планування з погляду гарантування воєнно-економічної безпеки країни;

- виявити особливості застосування, переваги та недоліки наявних підходів і методів організації оборонного планування для підвищення ефективності управління оборонними ресурсами в Україні;

- розробити організаційно-економічну модель оборонного планування із використанням програмно-цільового методу;

- надати практичні рекомендації щодо впровадження в систему оборонного планування спеціалізованого програмного забезпечення та методик розрахунку потреб Збройних сил України.

Об’єкт дослідження – система оборонного планування.

Предмет дослідження – організаційно-економічні засади розвитку системи оборонного планування.

Методи дослідження. Дослідження проводилось з використанням емпіричних та теоретичних методів, а саме:

- порівняння – при вивченні процесів формування оборонних бюджетів країн-членів НАТО та України, а також для визначення характеристик та особливостей комп’ютерних моделей управління оборонними ресурсами;

- спостереження – для розгляду процесу розробки та виконання оборонного бюджету збройних сил;

- системного підходу – при дослідженні оборонного планування, розробки оборонних програм та складання оборонного бюджету;

- аналізу причинно-наслідкового зв’язку між рівнем фінансування оборонних потреб та рівнем забезпеченості воєнно-економічної безпеки.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження планування розвитку Збройних сил України як чинника гарантування воєнно-економічної безпеки, що дало можливість одержати теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження і особистий внесок автора, зокрема:

вперше:

- розроблено організаційно-економічну модель оборонного планування України із використанням програмно-цільового методу, яка полягає у визначенні цілей, завдань та програм розвитку військ (сил) з урахуванням строків планування та основних показників забезпечення оборонними ресурсами, що забезпечить прозорість процесу складання, розподілу й використання оборонного бюджету;

- розроблено методику розрахунку видатків на проведення організаційно-штатних заходів у Збройних силах України за такими варіантами: поточне утримання, передислокація та розформування (повна ліквідація) військової частини, що дасть можливість на етапі планування відмовитись від економічно недоцільних варіантів розвитку збройних сил;

удосконалено:

- підходи щодо побудови оборонного планування як системного процесу за принципом “зверху-вниз” від національних цілей та інтересів, оборонної стратегії і оборонних програм до оборонних бюджетів та моделі майбутніх збройних сил із застосуванням програмно-цільового методу оборонного планування;

- процедури планування з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, у тому числі інформаційно-аналітичної системи підтримки оборонного планування “Ресурс”, яка дає можливість створити базу даних по формулярах усіх військових частин та забезпечити аналіз і моделювання альтернативних структур окремих підрозділів та збройних сил у цілому;

набули подальшого розвитку:

- деталізація функцій та ролі виконавців і розробників цільових комплексних програм в процесі оборонного планування, розробки та виконання бюджету Збройних сил України;

- проведення розрахунків потреб збройних сил, виходячи із запланованої чисельності особового складу та враховуючи співвідношення у структурі оборонного бюджету між витратами на утримання особового складу, поточними та капітальними видатками.

Практичне значення одержаних результатів:

- розроблена методика проведення розрахунку потреб Збройних сил України реалізована при виконанні плану проведення Оборонного огляду в Україні в частині, що стосується Міністерства оборони України, акт про реалізацію наукових досліджень від 11.06.2003 р., затверджений Першим заступником начальника Головного організаційно-мобілізаційного управління Генерального штабу Збройних Сил України;

- розроблена методика розрахунку видатків на проведення організаційно-штатних заходів у Збройних силах України реалізована при проведенні НДР “Економіка-В”, акт про реалізацію наукових досліджень від 04.03.2002 р. вх.№ , затверджений начальником Головного оперативного управління – заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

- запропоновані підходи щодо оцінки економічної ефективності використання оборонних видатків в інтересах гарантування воєнно-економічної безпеки можуть бути використані при здійсненні порівняльного аналізу та визначення доцільності проведення організаційно-штатних заходів у Збройних силах України;

- науково-теоретичні висновки дисертації можуть бути застосовані в процесі викладання основ воєнно-економічної безпеки держави, оборонного планування та воєнної економіки у вищих військових навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. У дисертації були використані матеріали досліджень, проведених спільно із співавторами, разом з якими були опубліковані наукові праці (у списку опублікованих праць [-], с. ).

У статті [] здобувачем розглянуто специфіку використання концепції маркетингу у сфері гарантування воєнно-економічної безпеки держави. У статті [] здобувачем визначено основні недоліки системи управління оборонними ресурсами в Україні та напрями впровадження програмно-цільового методу планування.

У монографії [] здобувачем проаналізовано системи управління оборонними ресурсами інших країн та розроблено пропозиції щодо розвитку системи оборонного планування в Україні. У монографії [] здобувачем проаналізовано можливості інформаційно-аналітичної системи підтримки оборонного планування “Ресурс”. У монографії [] здобувачем розглянуто систему оборонного планування США.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на семінарах аспірантів і здобувачів Національного інституту стратегічних досліджень, ад’юнктів і здобувачів Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України; на міжнародних конференціях: “Маркетингові технології та ринок лізингу в умовах економіки перехідного періоду” (НТУУ “КПІ”, 15.09.1998 р., м. Київ), “З питань управління оборонними ресурсами” (Економічний директорат НАТО, 08.12.2000 р., м. Київ), “Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт національної безпеки України” (Президія НАН України, Європейський університет, 16-17 травня 2001 р., м. Київ), “Курс Україна-НАТО з питань оборонного планування” (Міністерство оборони України, 8-12 квітня 2002 р., м. Київ), “З питань набуття членства в НАТО” (Головне оперативне управління Генерального штабу Збройних Сил України, 18-21 червня 2003 р., м. Київ), “Удосконалення процесу оборонного та бюджетного планування” (ННДЦ ОТ і ВБ України, 10.03.2006 р., м. Київ) та міжнародних курсах “Лідери ХХІ століття” (Європейський Центр досліджень проблем безпеки імені Дж. Маршалла, з 25 травня по 31 липня 2004 р., м. Гарміш-Партенкірхен, ФРН).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 23 наукових праці, зокрема 3 монографії (у співавторстві), 13 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 4 – у наукових фахових виданнях з економіки), 3 наукові доповіді та тези на міжнародних конференціях, 4 звіти про НДР.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, у тому числі основного тексту – 170 сторінок. Дисертація містить 33 ілюстрації, 23 таблиці. Список використаних джерел із 130 найменувань на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й основні завдання дисертації, викладено методи дослідження, відображено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Концептуальні засади дослідження системи оборонного планування” проаналізовано підходи до визначення поняття “економічна безпека”, сформульовано вимоги до ефективної організації планування, а також проаналізовано системи оборонного планування США, Великобританії та Польщі.

Поняття “національна безпека” з середини ХХ століття посіло помітне місце у політичній термінології. Сьогодні національна безпека розглядається як складна багаторівнева функціональна система, в якій безперервно відбуваються циклічні процеси взаємодії та конфлікту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави із загрозами цим інтересам. Економічна безпека є головною складовою національної безпеки, оскільки саме економіка визначає потенціал держави, від якого залежать її можливості у відстоюванні своїх національних інтересів, зокрема, на глобальному рівні.

Економічну безпеку можна розглядати через захист національних інтересів, через здатність економіки до самовідтворення або через конкурентоспроможність держави. При цьому слід враховувати взаємозв’язок між економікою та іншими сферами діяльності держави – політичною, соціальною, воєнною тощо.

На нашу думку, при визначенні поняття “економічна безпека” необхідно, передусім, орієнтуватись на спроможність національної економіки до постійного оновлення та самовдосконалення, а також враховувати усі галузеві складові та вплив зовнішніх факторів. Але головна увага має бути приділена наявності ресурсів та ефективності їх використання.

Ефективне забезпечення воєнно-економічної безпеки потребує прийняття оптимальних рішень щодо розвитку військ (сил), проведення постійного контролю відповідності їх поточної діяльності стратегічним цілям, адаптації збройних сил до зовнішніх умов шляхом формування та реалізації ефективних програм розвитку. Відповідно до Конституції України на збройні сили покладаються завдання оборони країни, захисту її суверенітету та територіальної цілісності. Виконання цих завдань, у свою чергу, потребує забезпечення збройних сил необхідними бюджетними асигнуваннями для утримання і бойової підготовки особового складу, оснащення озброєнням та військовою технікою, розвитку воєнної науки і воєнного мистецтва.

В Україні в умовах проведення воєнної реформи доцільним є використання світового досвіду з питань оборонного планування для впровадження сучасних методів управління оборонними ресурсами. Враховуючи пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики України, найбільш цікавим є досвід США (світового “законодавця мод” у воєнній сфері), Великобританії (типової воєнної структури в Європі) та Польщі (транзитивної європейської країни, яка вже стала членом НАТО).

Країни-члени НАТО при створенні національних систем управління оборонними ресурсами взяли за основу систему планування, програмування та складання оборонного бюджету США. Головною її перевагою є розробка довгострокової оборонної програми розвитку військ (сил) – аналітичної основи для визначення перспективної організаційно-штатної структури військ (сил) та розподілу й використання ресурсів у процесі розробки та реалізації бюджету.

Перевагою процесу складання та затвердження оборонного бюджету США є поділ проекту бюджету на: обов'язкові витрати – 60; неприпустимий ризик – 20; припустимий ризик – 20Це забезпечує прозорість та обґрунтованість оборонних видатків. Фінансування 60від запланованих витрат є обов'язково необхідним для виконання невідкладних завдань забезпечення воєнної безпеки держави. Для розвитку військ (сил) необхідно не менше 80асигнувань від запланованих. При цьому демонструється прямий зв’язок між рівнем фінансування та спроможністю до виконання оборонних завдань.

У Великобританії процес розробки оборонного бюджету передбачає виконання двох взаємопов’язаних завдань. По-перше – внутрішній розподіл фондів між окремими підрозділами збройних сил для виконання завдань першого року програми та попереднє асигнування на наступні 1-2 роки. По-друге – узгодження оборонної програми з Міністерством фінансів відповідно до інших урядових пріоритетів витрат. Особливістю системи оборонного планування Великобританії є аудиторська перевірка рахунків Міністерства оборони, що проводиться незалежною від виконавчої влади організацією, яка безпосередньо підзвітна парламенту. При цьому невикористані кошти переносяться до бюджету наступного року, а у разі перевитрати – відповідна сума стягується з оборонного бюджету наступного року.

У Польщі із вступом до Північноатлантичного альянсу відбулася децентралізація оборонного бюджету – командири військових частин отримали більше бюджетних повноважень, а за Міністерством оборони залишилось формування оборонної політики і стратегії, довгострокове планування та виконання планів і програм. Перехід Польщі до системи колективної оборони обумовив пріоритетність стандартів військового обладнання та професійної підготовки, що, у свою чергу, визначає організаційно-технічну і оперативну якість збройних сил. При цьому пріоритетним є, передусім, безпека громадян, нації та держави, а усі заходи, у тому числі і вступ до НАТО, розглядаються тільки як засіб досягнення цієї мети.

Досліджені національні системи оборонного планування, незважаючи на певні особливості, побудовані за загальними базовими принципами. Основною для організації оборонного планування є модель Бартлета, що заснована на таких ключових змінних: стратегія, кінцеві цілі, сили та засоби, ризик, середовище безпеки, обмеженість ресурсів. У цій моделі відображається динаміка процесу розробки стратегії національної безпеки та усуваються невідповідності між змінними. Процес є циклічним з перегрупуванням ключових змінних, зі зміною кінцевих цілей, зі зміною сил та засобів, з переглядом стратегій та переоцінкою ризику невдачі.

Аналіз програм розвитку військ (сил) країн-членів НАТО свідчить, що оборонні відомства та збройні сили шукають шляхи підвищення ефективності використання оборонних ресурсів, у тому числі за рахунок оптимізації організаційно-штатної структури та кількості військових об’єктів інфраструктури, а також залучення приватного сектору до виконання оборонних програм.

У другому розділі “Організаційно-економічна модель оборонного планування в Україні” запропоновано комплексний підхід до розвитку сучасної системи оборонного планування в Україні. Обґрунтовано структуру, завдання та процес проведення оборонного планування з використанням програмно-цільового методу.

У країнах-членах НАТО рівень оборонних витрат має становити 2,2-2,5 ВВП. В Україні законодавством затверджено 3від ВВП, але реальні витрати на оборону становлять не більше 1,6 ВВП і, за даними Міністерства оборони України, бойовий потенціал Збройних сил України щороку зменшується на 9

За стандартами НАТО оптимальний розподіл оборонного бюджету має бути таким: особовий склад – 50поточні витрати (експлуатація і обслуговування озброєння та військової техніки) – 25капітальні витрати (фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, закупівля озброєння та військової техніки) – 25В Україні за період 1996-2006 рр. співвідношення між основними статтями видатків оборонного бюджету в середньому становить: 91– утримання особового складу та поточні витрати, 6,7– закупівля озброєння та військової техніки, 2,3– науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Донині бюджет Збройних сил України розробляється на основі “бюджетної стелі” – встановлюється верхній ліміт витрат на оборону, виходячи із фіскальних обмежень, але не враховуючи поставлених перед збройними силами оборонних завдань. Виділена сума бюджету розподіляється між підрозділами центрального апарату Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та видами Збройних сил України, які у свою чергу здійснюють розподіл виділених лімітів коштів підпорядкованим підрозділам для виконання власних функцій. Такий спосіб підготовки оборонного бюджету – малоефективний, оскільки не забезпечує тісного взаємозв’язку між визначенням оборонних завдань, розробкою оборонного бюджету і плануванням розвитку військ (сил).

Збалансувати структуру оборонного бюджету України можливо за рахунок структурної трансформації збройних сил, виведення із бойового складу застарілого озброєння та військової техніки, звільнення від зайвих об’єктів інфраструктури, оптимізації чисельності особового складу. Вирішення цих завдань вимагає впровадження програмно-цільового методу планування, що забезпечує зв’язок цілей плану з наявними ресурсами за допомогою програм розвитку військ (сил).

При цьому цільова програма є основою плану, як інструмент забезпечення концентрації зусиль та ресурсів на вирішенні найважливіших завдань заданого періоду планування. Всі елементи програми підпорядковуються кінцевій меті, для досягнення якої розробляється та виконується програма. Стрижнем програми є система “цілі та завдання – необхідні ресурси – комплекс взаємопов’язаних заходів” за певною послідовністю виконання та розподілом ресурсів у часі.

Програмно-цільовий метод планування базується на таких основних принципах:

1. Принцип наскрізного планування – від завдань до ресурсів, на весь життєвий цикл систем, обладнання тощо. Це забезпечує цілеспрямованість планування та реальність планів, дає можливість порівняти потреби з наявними ресурсами та забезпечити баланс завдань і ресурсів.

2. Принцип планування на основі критеріїв “вартість-ефективність” – раціональне використання ресурсів та досягнення визначених цілей найбільш економним шляхом із забезпеченням оптимальності (доцільності) плану.

3. Принцип пролонгації програми у часі – оновлення програми через короткі проміжки часу (крок планування, на якому програмі властиві невеликі похибки), що забезпечує точність та адаптивність планування. Наприкінці дії поточної програми розробляється та вступає в дію наступна програма, яка враховує реальне виконання поточної програми.

На основі програмно-цільового методу планування та принципів стратегічного управління розроблено організаційно-економічну модель оборонного планування в Україні. На початку процесу оборонного планування необхідно визначити генеральну мету – створення сучасних збройних сил за умови достатнього ресурсного забезпечення. А головним результатом має бути довгострокова оборонна програма розвитку військ (сил) – аналітична основа для розробки оборонного бюджету (). Основними показниками та вихідними даними моделі оборонного планування є:

- оборонні завдання мирного та воєнного часу;

- пріоритетні цілі розвитку військ (сил);

- оборонні ресурси;

- перелік основних оборонних програм;

- основні параметри підготовки військ (сил) тощо.

рис.  Модель оборонного планування

Запропонована модель оборонного планування з використанням програмно-цільового методу надає низку істотних переваг у порівнянні з чинною системою складання оборонного бюджету. По-перше, дає можливість точно й обґрунтовано визначити поточні та перспективні оборонні потреби, оцінити повну вартість кожної цільової програми і зіставити з очікуваними результатами. По-друге, з’являється можливість у межах окремих цільових програм розробляти альтернативи досягнення цілей та виконання оборонних завдань з вибором варіанту раціонального вирішення проблем розподілу оборонних асигнувань за програмами. По-третє, є можливість прийняти оборонні програми з гарантованими обсягами відповідних бюджетних асигнувань.

Впровадження програмно-цільового методу планування забезпечуватиме прозорість та контроль за цільовим використанням бюджетних асигнувань на потреби оборони та дасть можливість зосередити увагу воєнно-політичного керівництва держави на вирішенні комплексних проблем розвитку військ (сил), виключаючи відомчий підхід та дублювання функцій. І головне, відповідно до світової практики, за умови використання програмно-цільового методу планування досягається економія 10-40ресурсів.

У третьому розділі “Методики розрахунку потреб Збройних сил України та пропозиції до оборонних завдань” запропоновано методику проведення розрахунку потреб збройних сил, методику розрахунку видатків на проведення організаційно-штатних заходів, а також надано пропозиції щодо оборонних завдань та програм розвитку військ (сил).

Стратегічний курс України на євроатлантичну інтеграцію вимагає невідкладних заходів у здійсненні реформи Збройних сил України, зокрема впровадження сучасних методів оборонного планування. Розвиток сучасної системи оборонного планування потребує автоматизації процесу на основі впровадження спеціалізованого програмного забезпечення.

У Збройних силах України інформаційна підтримка управлінських рішень у процесі оборонного планування здійснюється за допомогою інформаційно-аналітичної системи підтримки оборонного планування “Ресурс” (ІАС “Ресурс”). Дисертант особисто брав участь у процесі розробки ІАС “Ресурс”, а саме підсистем економічного обґрунтування оборонних потреб, моделювання організаційно-штатних заходів та структур Збройних сил України, прогнозування оборонних витрат, запровадження стандартів НАТО у систему оборонного планування України.

Найбільш відомим аналогом ІАС “Ресурс” є комп’ютерна модель управління оборонними ресурсами DRMM (Defense Resource Management Model) – аналітичний інструмент Міністерства оборони США при проведенні аналізу національної оборонної системи. DRMM об’єднує в єдиному модулі дані по витратах та бойових можливостях збройних сил з можливістю порівняння різних варіантів побудови збройних сил. Але у DRMM виконується тільки статичне порівняння альтернативних структур збройних сил, що не дає можливості прогнозувати результати бойових дій.

На виконання плану проведення Оборонного огляду у частині, що стосується Міністерства оборони України (наказ Міністра оборони України від 26.11.2002 р. № 384, розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 28.02.2003 р. № 65), дисертантом розроблені:

1. “Методика проведення розрахунку потреб Збройних сил України”.

2. “Методика розрахунку видатків на проведення організаційно-штатних заходів у Збройних силах України”.

“Методика проведення розрахунку потреб Збройних сил України” базується на врахуванні співвідношень між утриманням особового складу, поточними та капітальними витратами, виходячи з планової чисельності збройних сил на заданий період ().

рис.  Розрахунок потреб Збройних сил України на 2003-2010 рр., млн грн.

За основу розрахунків взято статтю витрат “утримання особового складу” як найбільш витратну, видатки за якою можна точно підрахувати завдяки доступності та достовірності вихідних даних. Вихідними даними для проведення розрахунків є:

1. Чисельність та норми утримання військовослужбовців та працівників Збройних сил України.

2. Розподіл видатків загального фонду державного бюджету за напрямами розвитку Збройних сил України на 2003-2010 роки – за Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № .

3. Співвідношення 50% % : 25% між видатками на особовий склад, поточні й капітальні витрати – відповідно до Розпорядження Президента України від 01.02.2001 р. № /2001-РП.

4. Співвідношення 60% : 20% : 20% між видатками на особовий склад, поточними й капітальними витратами – середньоєвропейський рівень фінансування оборони.

На першому етапі обчислюється розмір середньостатистичного грошового забезпечення військовослужбовця та середньостатистичної заробітної плати працівника Збройних сил України за рік. На другому – виконується розрахунок потреб на утримання особового складу військ (сил) на заданий період. На третьому – обчислюються потреби збройних сил в цілому, враховуючи співвідношення у структурі видатків на оборону.

Методика дає можливість швидко, з похибкою у 10 %, розрахувати потреби Збройних сил України на заданий період, виходячи з їхньої планової чисельності. На підставі розрахунків за методикою зроблено висновок, що для ефективного виконання запланованих організаційно-штатних заходів без збільшення загальної суми потреб Збройних сил України доцільно забезпечити фінансування потреб оборони у співвідношенні 60% % %. При цьому розрахункова сума потреб збройних сил за 2003-2010 рр. становитиме 60,91 млрд грн. – на 6,79 млрд грн. менше від запланованого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № і на 12,18 млрд грн. менше ніж за Розпорядженням Президента України від 01.02.2001 р. № /2001-РП.

“Методика розрахунку видатків на проведення організаційно-штатних заходів у Збройних силах Українирозроблена у відповідності до чинної нормативно-правової бази у сфері забезпечення потреб оборони і дає можливість здійснювати порівняльний аналіз і приймати рішення щодо подальшого утримання, реорганізації або ліквідації тих чи інших однотипних військових частин, враховуючи їхній бойовий ефект та витрати.

За об’єкт розрахунків були взяті умовні окремі механізовані бригади: 1 ОМБр і 2 ОМБр. Розрахунок видатків виконано з урахуванням всіх витрат на військову частину у році проведення організаційно-штатних заходів за такими варіантами: поточне утримання, передислокація та розформування (повна ліквідація) військової частини ().

Вартість проведення організаційно-штатних заходів складається з витрат за категоріями: особовий склад; озброєння та військова техніка; інфраструктура (матеріально-технічне забезпечення повсякденної діяльності, експлуатація та обслуговування інфраструктури, господарчі витрати); інші витрати (наприклад, на екологічні заходи).

На першому етапі створюється база вихідних даних для проведення подальших розрахунків з використанням структури Формуляра військової частини (складової частини ІАС “Ресурс”): штат, норми утримання особового складу, озброєння та військової техніки (життєвий цикл), інфраструктури.

На другому етапі розраховуються витрати на особовий склад у році проведення організаційно-штатних заходів. На третьому етапі обчислюються постійні та одноразові витрати на особовий склад. На четвертому етапі здійснюється порівняння витрат на проведення організаційно-штатних заходів.

рис.  Співвідношення витрат на особовий склад за рік проведення організаційно-штатних заходів в умовних ОМБр, %

Методика дає можливість з похибкою у 10-15оцінити вартість проведення організаційно-штатних заходів та визначити доцільність їх здійснення в однотипних військових частинах, виходячи з ресурсних обмежень та оборонних завдань військ (сил).

ВИСНОВКИ

Одержані у процесі дослідження наукові результати дали можливість вирішити наукове завдання розробки організаційно-економічних засад розвитку системи оборонного планування. Результати дослідження дозволяють дійти таких висновків:

1. Система оборонного планування в Україні має розвиватися за такими напрямами: збалансування організаційно-штатної структури збройних сил із покладеними на них завданнями, щорічне коригування оборонних завдань з урахуванням наявних оборонних ресурсів та бойових можливостей військ (сил), підсилення відповідальності та контролю за цільовим використанням ресурсів, що сприятиме їхньому раціональному розподілу і використанню для підвищення оборонного потенціалу України.

2. Ефективність оборонного планування може бути підвищена за умови дотримання таких вимог: системність, орієнтація на кінцеві цілі та результати, оцінка рішень за критерієм “витрати-ефективність” з урахуванням ресурсних обмежень та бойового ефекту військ (сил). Постійний характер процесу оборонного планування із забезпеченням зворотного зв’язку між етапами планування, розробки програм, складання і виконання бюджету дасть можливість аналізувати поточний стан військ (сил), порівнювати фактичні параметри з запланованими та коригувати їх у відповідності до змін внутрішніх і зовнішніх факторів.

3. Досвід країн-членів НАТО засвідчує, що достатній оборонний потенціал держави забезпечується за умови дотримання оптимального рівня бюджетних асигнувань на потреби оборони (2,0-2,5% ВВП) та співвідношення 50% % % у структурі оборонних видатків (утримання особового складу, поточні та капітальні витрати). На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України доцільним є співвідношення 60% % % між видатками на утримання особового складу, поточними та капітальними витратами, а також забезпечення бюджетних асигнувань на рівні не нижче 2ВВП.

4. Оптимізація структури оборонного бюджету України вимагає впровадження програмно-цільового методу планування, що забезпечує зв’язок цілей розвитку бойових можливостей військ (сил) з наявними ресурсами за допомогою програм. Програмно-цільовий метод дає можливість відобразити “кінцеву продукцію” діяльності збройних сил як у вартісному вираженні, так і у показниках боєздатності військ (сил), до яких відносяться: кількість організаційних структур, чисельність особового складу, наявність озброєння та військової техніки у складі різних угруповань, характеристики інфраструктури тощо. Впровадження програмно-цільового методу забезпечить прозорість та контроль за цільовим використанням асигнувань на вирішення комплексних проблем розвитку військ (сил), виключить відомчий підхід і дублювання функцій, а також, відповідно до світової практики, забезпечить економію до 10-40ресурсів.

5. Запропонована модель оборонного планування дозволяє на основі оцінки воєнно-політичної обстановки, даних оборонного огляду та ресурсних обмежень обґрунтувати перспективну організаційно-штатну структуру Збройних сил України. Для переходу до перспективної структури збройних сил має бути розроблена середньострокова оборонна програма, яка передбачатиме якісне оновлення складу військ (сил), їхню оптимальну чисельність і забезпечення озброєнням та військовою технікою. На основі такої програми розвитку військ (сил) повинен розроблятись проект оборонного бюджету, який враховуватиме і визначатиме щорічну вартість перетворення наявних військ (сил) у сучасні збройні сили, здатні до виконання оборонних завдань мирного і воєнного часу.

6. Оптимізація організаційно-штатної структури збройних сил на основі авторської “Методики проведення розрахунку потреб Збройних сил України” дозволяє визначати економічно доцільні варіанти розвитку військ (сил) на стратегічному рівні планування. За умови проведення запропонованих організаційно-штатних заходів та забезпечення співвідношення у структурі оборонного бюджету 60% % %, економія коштів на забезпечення потреб Збройних сил України становитиме 6,4 млрд грн. у 2009 році та 9,3 млрд грн. у 2010 році.

7. Порівняльний аналіз, проведений на основі розробленої автором “Методики розрахунку видатків на проведення організаційно-штатних заходів у Збройних силах України”, дає можливість приймати рішення щодо подальшого утримання, реорганізації або ліквідації тих чи інших однотипних військових частин, враховуючи їхній бойовий ефект та витрати. Розрахунок видатків виконується за такими варіантами: поточне утримання, передислокація та розформування (повна ліквідація) військової частини. Методика дає можливість з похибкою у 10-15оцінити вартість проведення організаційно-штатних заходів та визначити доцільність їх здійснення в однотипних військових частинах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

. Федоренко Р.М. Засади розвитку системи оборонного планування в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № . – С. .

. Федоренко Р.М. Концептуальні засади розвитку системи оборонного планування // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. (53) / Наук. ред. І.К. Бондар. – К., 2005. – С. .

. Федоренко Р.М., Федоренко Т.О. Маркетинг оборонної сфери як складова забезпечення воєнно-економічної безпеки держави // Маркетинг в Україні. – 2005. – № ). – С. .

. Федоренко Р.М., Федоренко Т.О. Програмно-цільовий метод в системі забезпечення воєнно-економічної безпеки держави // Стратегічна панорама. – 2005. – № . – С. 6-163.

. Комп’ютерна модель управління оборонними ресурсами “DRMM”: сучасний стан та перспективи розвитку. Монографія / В.Л. Шевченко, Є.Ф. Шелест, Р.М. Федоренко та ін. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2004. – 218 с.

. Облік оборонних ресурсів за допомогою формуляра військової частини. Частина . Методики опрацювання формуляра. Монографія / В.Л. Шевченко, Є.Ф. Шелест, Р.М. Федоренко та ін. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, ГШ ЗС України, 2003. – 160 с.

. Управління оборонними ресурсами в Збройних Силах України: Монографія / В.Л. Шевченко, М.І. Шпура, Р.М. Федоренко та ін. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2002. – 84 с.

. Федоренко Р.М. Концепція реалізації програмно-цільового підходу в системі оборонного планування // Збірник наукових праць. Вип. (27). – Київ: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2005. – С. .

. Федоренко Р.М., Булат Р.А. Система управління оборонними ресурсами // Збірник наукових праць. Вип. . – Київ: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2000. – С. .

. Федоренко Р.М., Федоренко Т.О. Економічна безпека України: оцінка сучасного стану та короткострокове прогнозування // Збірник наукових праць. Вип. (32). – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2006. – С. .

. Шарий В.І., Шевченко В.Л., Чумаченко С.М., Федоренко Р.М., Бодрик Ю.Г. Теоретичні та практичні проблеми керування оборонними ресурсами в Україні // Наука і оборона. – 2000. – №3. – С. .

. Шелест Є.Ф., Шевченко В.Л., Федоренко Р.М., Невольниченко А.І., Бодрик Ю.Г. Основні завдання раціонального розподілу оборонних ресурсів в рамках оборонного планування відповідно до принципів програмно-цільового підходу // Збірник наукових праць. Вип. (22). – Київ: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2004. – С. .

. Федоренко Р.М. Система управління ресурсами як основа забезпечення економічної безпеки // Збірник наукових праць. Спеціалізований випуск за матеріалами науково-практичної конференції 16-17 травня 2001 р. Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт національної безпеки України. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001. – С. .

. Федоренко Р.М. Модель управління оборонними ресурсами // Матеріали науково-технічної конференції “Математичне моделювання процесів в авіаційних і космічних системах”. – Київ: Інститут авіаційних досліджень ім. І.І. Сікорського, 2001. – С. .

. Федоренко Р.М. та ін. Звіт про НДР на спеціальну тему. Шифр “Розподіл”. – Інв. № . – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2000. – 348 с.

. Федоренко Р.М. та ін. Звіт про НДР на спеціальну тему. Шифр “Мрія”. – Інв. № ДСК. – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2002. – 92 с.

. Федоренко Р.М. та ін. Звіт про НДР на спеціальну тему. Шифр “Економіка-В”. – Інв. № . – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2003. – 103 с.

. Федоренко Р.М. та ін. Звіт про НДР на спеціальну тему. Шифр “Іній”. – Інв. № . – К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2005. – 122 с.

АНОТАЦІЯ

Федоренко Р.М. Організаційно-економічні засади розвитку системи оборонного планування в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 21.04.01 – економічна безпека держави. – Національний інститут стратегічних досліджень, Київ, 2006.

У дисертації розроблено організаційно-економічні засади розвитку системи оборонного планування для раціонального розподілу та ефективного використання оборонних ресурсів України. Досліджено методи оборонного планування та структури оборонних бюджетів країн-членів НАТО, визначено залежність оборонного потенціалу держави від рівня асигнувань та співвідношення між видатками на утримання особового складу, поточними та капітальними витратами. Визначено перспективи впровадження комп’ютерних моделей підтримки прийняття рішень у процесі оборонного планування, у тому числі вітчизняної ІАС “Ресурс” та американської DRMM. Розроблено “Методику проведення розрахунку потреб Збройних сил України” (виходячи з чисельності особового складу) та “Методику розрахунку видатків на проведення організаційно-штатних заходів у Збройних силах України” (для порівняльного аналізу утримання однотипних військових частин).

Ключові слова: воєнно-економічна безпека, збройні сили, оборонний бюджет, оборонні ресурси, система оборонного планування.

АННОТАЦИЯ

Федоренко Р.Н. Организационно-экономические основы развития системы оборонного планирования в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 21.04.01 – экономическая безопасность государства. – Национальный институт стратегических исследований, Киев, 2006.

В диссертации разработаны организационно-экономические основы развития системы оборонного планирования для рационального распределения и эффективного использования оборонных ресурсов Украины. Проанализированы методы оборонного планирования и структуры оборонных бюджетов стран-членов НАТО, определена зависимость оборонного потенциала государства от уровня ассигнований и соотношения между расходами на содержание личного состава, текущими и капитальными расходами. Определены перспективы внедрения компьютерных моделей поддержки принятия решений в процессе оборонного планирования, в том числе отечественной ИАС "Ресурс" и американской DRMM. Разработаны "Методика проведения расчета потребностей Вооруженных сил Украины" (исходя из численности личного состава) и "Методика расчета расходов на проведение организационно-штатных мероприятий в Вооруженных силах Украины" (для сравнительного анализа однотипных воинских частей).

Ключевые слова: военно-экономическая безопасность, вооруженные силы, оборонный бюджет, оборонные ресурсы, система оборонного планирования.

SUMMARY

RuslanOrganizational and Economic Basis for Development of Defense Planning System in Ukraine. – The manuscript.

This thesis is for candidate of economic science academic degree in the field of 21.04.01 – State Economic Security. – National Institute of Strategic Studies, Kyiv, 2006.

The thesis is devoted to an economic analysis of defense planning system, which is the main part of the national military-and-economic security. Nowadays, different countries are still using military potential to realize national interests in foreign affairs policy.

Hence, the main requirement for military-and-economic security of the country is the development of military organization potential and specifically in the Armed Forces. Thus, the research task was to build up an organizational and economic basis for development of the defense planning system aiming at achieving optimal distribution and rational use of the limited defense resources for the national economic security.

In this thesis, the current defense planning systems of some countries have been analyzed with the main focus on the defense practices in the USA (the fashion-maker in military sphere), Great Britain (standard military structure in Europe), and Poland (transition country, which is a few steps ahead of Ukraine). The author has also analyzed alternative approaches to defense planning, its strengths and weaknesses. It is not possible to fully implement any of these defense-planning models in Ukraine. The optimal decision is to develop its own defense-planning model taking advantages of existing ones.

Military-and-economic security is one of the most costly parts of national security. In this regard, comparison of Armed Forces financing and defense budget structures of the Ukraine and NATO countries is made. The analysis has shown that the current level of funding of the Armed Forces of Ukraine is insufficient and the defense budget structure is ineffective which results in weakening of the national defense potential. The author has proposed a justified optimal level of defense allocations in the national budget of Ukraine equal to 2.0-2.5% of GDP, and also the most advantageous ratio between personnel (50%), operational (25%) and capital (25%) costs.

The proposed organizational structure of defense planning system seems to be of special attention in the research. It is based on systematic analysis of the procedures of data collection, transfer