КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КРАВЕЦЬ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 821.161.2.09”19”

Творча діяльність Григорія Чубая в українській літературі

60-х – поч.. 80-х років ХХ століття

10.01.01 – українська література.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Рівненському державному гуманітарному

університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Поліщук Я.О., Рівненський державний гуманітарний університет,

професор кафедри української літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

професор Турган Ольга Дмитрівна, Запорізький державний

медичний університет,

завідувач кафедри культурології та українознавства;

Кандидат філологічних наук,

Лисенко Наталія Олексіївна,

Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка

НАН України,

Науковий співробітник відділу

української літератури ХХ століття.

Провідна установа: Тернопільський національний

педагогічний університет ім. В. Гнатюка

Міністерства освіти і науки України,

м. Тернопіль.

Захист відбудеться 14 квітня 2006 року об 11 година на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту докторських дисертацій

на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01017, Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці

імені М.О. Максимовича Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано 10 березня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук,

професор Л.М. Копаниця

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Важливим завданням дослідження літератури XX століття с відтворення аль-тернативного дискурсу, який у часи пропагування соціалістичного реалізму асо-ціювався з категорією “антирадянського” й у силу існування ідеологічної цен-зури був витіснений поза межі офіційного пізнання. Цей дискурс складався з літератури андеграунду, самвидаву та української діаспори.

Актуальність теми. У центрі уваги дисертаційного дослідження знаходиться літературна діяльність Григорія Чубая (1949-1982), яскравого представника моло-дого покоління в українській літературі 60-70-х років XX століття. Хоча поетич-ний доробок Г.Чубая не є великим за обсягом і вміщається в одну книгу, проте його естетична цінність є, безумовно, висока. Крім того, пильної уваги потребує проблема з'ясування ролі Г.Чубая в літературно-мистецькому житті його часу. Спогади багатьох діячів тієї епохи переконливо доводять, що Григорій Чубай був одним із лідерів незалежного культурно-мистецького руху, він гуртував навколо себе середовище, яке теперішні дослідники називають явищем андеграунду (нелегальної, підпільної культури).

Незважаючи на популярність, якої набула поезія Г.Чубая останнім часом, особ-ливо після видання підсумкової збірки “Плач Єремії” в 1998 році, не можна стверджувати, що творчість поета добре опрацьована в нашому літературо-знавстві. Скажімо, ранні твори залишаються малодоступними, оскільки друку-валися в місцевій періодичній пресі Рівненщини. Те саме стосується останніх років життя. Деякі поезії збереглися лише в рукописах, що належаллло приват-них архівів знайомих письменника: у роботі ми називаємо такі факти, наводимо свідчення і спогади осіб, які добре знали Григорія Чубая. Авторові вдалося відшукати таких осіб на батьківщині поета (Рівненщина), у Львові, Києві, Москві, навіть за кордоном.

Потреба систематизувати знання про ранню творчість поета, яка досі є погано знаною, спонукала нас опрацювати його біографію, а також укласти повну бібліографію його публікацій, підготовлену вперше. У доданій до цієї роботи бібліографії називається 77 публікацій творів поета (в окремих виданнях, за-гальноукраїнській та місцевій періодиці), а також указано численні джерела біографічного та літературно-критичного характеру.

Поетичні твори та переклади Григорія Чубая одержали схвальні відгуки відо-мих критиків та письменників, зокрема таких авторитетних, як Іван Дзюба, Микола Вінграновський, Сергій Жадан, Анатолій Жигулін, Микола Ільницький, Костянтин Москалець, Юрій Покальчук, Ярослав Поліщук, Микола Пшенич-ний, Микола Рябчук. Однак передчасна трагічна смерть, роки заборон та інші фактори вплинули на незаслужене применшення ролі поета в літературному житті XX століття. Сьогодні слід повернути українській літературі чесне ім'я Григорія Чубая, а також осмислити його літературний досвід, багатий, незви-чайний, подекуди новаторський. Оригінальний творчий доробок цього майстра цікавить нас як спроба долання культурних меж, наближення до новітньої євро-пейської поезії, яку Чубай добре знав та перекладав.

Зв'язок роботи ї науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації є складовою частиною провідної теми кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету - “Теоретичні та історико-літературні аспекти українського модернізму” (керівник - проф. Поліщук Я.О.).

Мету дисертації визначено необхідністю підготувати комплексне досліджен-ня творчої спадщини Григорія Чубая, своєрідності індивідуальної поетики, а також окреслити місце письменника в літературному й культурному житті дру-гої половини XX століття.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- подати огляд наукової літератури, об'єктом якої є характеристика різних
аспектів життя і творчості Григорія Чубая;

охарактеризувати біографічні та світоглядні обставини, що зумовлюють інди-відуальну неповторність поетики та стилю Г.Чубая;

виявити й осмислити творчу спадщину поета в повному обсязі, включаючи
рідкісні та архівні матеріали, рукописні твори;

оцінити винятково важливу роль поета в літературно-мистецькому житті
свого часу, у формуванні естетичних смаків та поширенні чинників неформальної культури (андеграунду);

грунтовно проаналізувати поетику його творів, визначити найважливіші оз-наки новизни та оригінальності його поетичного слова;

розкрити зв'язок творчості Г.Чубая з естетичними ідеями шістдесятників та
постшістдесятників, спільність поетики та образних засобів; з'ясувати спорід-неність лірики автора “Вертепу” з новітньою європейською поезією;

визначити місце письменника в історії української літератури другої поло-
вини XX століття.

Об'єктом дослідження стали поетичні твори, художні переклади, листи Гри-горія Чубая, а також численні спогади про нього, друковані й недруковані, зо-крема зафіксовані та зібрані особисто автором.

Предметом роботи вважаємо виявлення індивідуального стилю Григорія Чубая як людини, поета, культурного діяча, а також оцінку його творчості на тлі спо-ріднених явищ української культури, зокрема ідейно-культурного руху шістде-сятників, що фактично перетворився в рух національного опору. Чубай як поет і творча особистість знаходився в епіцентрі цього процесу, формував йеге-заса-ди, був одним із характерних “героїв нашого часу”, які зуміли протистояти тоталітарній системі в час неймовірного тиску та репресій.

Джерельну базу склали художні тексти письменника, а також літературознав-чі, культурологічні та мемуарні публікації Богдана Бойчука, Григорія Грабовича. Івана Дзюби, Миколи Жулинського, Миколи Ільницького, Ігоря Калинця, Костя Москальця, Миколи Пшеничного, Миколи Рябчука, Івана Світличного та ін., окремі сучасні дослідження з історії літератури, поетики та літературної критики. У дисертації використано архівні фонди Рівненського обласного дер-жавного архіву, а також матеріали приватних архівів І.Колосової, Л.Гаглоєвої та інших осіб.

Теоретично-методологічною основою дисертації є доробок сучасного літературознавства в особах Р.Гром'яка, Т.Гундорової, І.Дзюби, М.Жулинського, М.Ільницького, М.Коцюбинської, С.Павличко, Ф.Погребенника, Г.Сивоконя, П.Хропка, Ю.Шереха-Шевельова, Г.Штоня та багатьох інших.

Прагнучи висвітлити творчу постать досліджуваного автора з максимальною повнотою та достовірністю, ми застосували в дисертаційній праці такі методи дослідження: біографічний, типологічний, історико-генетичний, поетикальний. Основоположним уважаємо для роботи принцип конкретно-історичного підхо-ду, який спонукає відстежувати світогляд, естетичні погляди та поетику пись-менника в Ті природній еволюції, а також неодмінно в контексті часу, у якому зосереджувалася його діяльність.

Наукова новизна роботи. У дисертації вперше в українському літературо-знавстві досліджується творчість Григорія Чубая в контексті літературно-куль-турного життя другої половини XX ст., даються сучасні літературознавчі оцінки поетичним творам та перекладам, розглядається їх оригінальна поетика. Важли-вої ваги надаємо також аналізові естетичних переконань та ідей письменника, що так яскраво виявилися в його творчості та сформували неповторно-індиві-дуальне обличчя поета.

Естетичні завдання автор спробував пов'язати з елементами об'єктивної та вичерпної біографії письменника, оскільки досі такої біографії не було написа-но. Опираючись на маловідомих і невідомих спогадах та документах, ми нама-гаємося виявити найхарактерніші риси Чубая-людини, адже він був, за одно-значними свідченнями знайомих, яскравою і творчою особистістю в усьому. Таким чином, біографічний матеріал стає необхідним фоном, без зображення якого неможливо виконати аналіз творчих позицій поета.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть використовуватися у вивченні української літератури у вищій та се-редній школі, при укладанні спецкурсів з сучасної літератури, написанні дип-ломних, магістерських, курсових робіт. Матеріали дисертації можуть доповнити відповідні розділи підручників та посібників з історії української літератури, послужити основою для краєзнавчих занять.

Особистий внесок здобувача полягає:

у дослідженні біографії та світоглядно-естетичних позицій, виявленні різно-манітних людських та літературних контактів, кола спілкування та впливів по-ета;

у здійсненні системного аналізу поетики творчості Григорія Чубая;

у віднайдені маловідомих та недрукованих творів поета, пошуку приват-
них документів та спогадів про нього, а також їх уведенні в науковий обіг;

в укладанні першої повної бібліографії творів Г.Чубая та літератури про
нього (138 позицій);

в естетичній ідентифікації найкращих творів, відстеженні їх зв'язку з модерною поетикою;

у визначенні ролі поета в розвитку української культури, з'ясуванні значен-ня творчої діяльності (як оригінальної, так і перекладної) для поглиблення європейських орієнтацій сучасної української літератури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації опубліко-вані в статтях, що протягом 2003-2005 років побачили світ у наукових часопи-сах та збірниках, а також були оприлюднені на наукових конференціях та се-мінарах різного рівня. Апробація окремих положень та результатів дисертації відбувалась на всеукраїнських наукових конференціях “Український модернізм зі столітньої відстані” (Рівне, 2001), “Українське літературно-мистецьке відрод-ження 20-х років XX століття: питання стилю, проблематики, поетики, мови” (Черкаси, 2005), на VI Конгресі Міжнародної Асоціації Україністів (Донецьк, 2005), на XI Міжнародній конференції “Європейська русистика і сучасність” (Познань, 12-16 вересня 2005 року), а також на щорічних наукових конферен-ціях Рівненського державного гуманітарного університету (2001-2005).

Матеріали дослідження апробовано під час проведення занять з історії укра-їнської літератури, а також спецкурсу з літератури на факультеті української філології Рівненського гуманітарного університету. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарно-го університету (протокол № 1 від-21 вересня 2005 року) та рекомендовано до захисту.

Структура та зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії творів Григорія Чубая та списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи 185 с., з них 162 с. основного тексту. За-гальна кількість джерел, що подаються у списку використаної літератури, ста-новить 251 позицію.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі з'ясовано стан і проблеми дослідження творчості Грицька Чубая, обгрунтовано актуальність теми, наукову новизну, практичне значення дисер-тації, визначено об'єкт, предмет, тему та завдання дисертації, її практичне зна-чення, висвітлено апробацію результатів.

У першому розділі - “Формування ідейно-естетичннх поглядів та рання творчість” досліджується творча діяльність поета першого (дольвівського) періоду. При цьому ключовим є аспект біографізму, що дозволяє проаналізувати становлення громадянських та естетичних поглядів письменника, осмислити конкретно-історичний контекст його ранніх творів.

Виховання в селянській родині на Волині, де шанувалися національні та релігійні традиції, де живими ще були спогади про національно-визвольну бо-ротьбу ОУН-УПА, мало сильний вплив на свідомість юного Грицька Чубая та спричинилося до його ранньої творчої зрілості. Усі, хто з дитинства знав Чубая, відзначають його надзвичайну тягу до знань, до непізнаного, залюбленість у поезію, музику, живопис. Досліджені дисертантом факти про освіту й само-освіту Грицька Чубая дозволяють стверджувати, що в юнацькому віці він був не лише добре обізнаний з легальним літературно-культурним життям тогочасної України, але й орієнтувався в тому, що діялося поза цензурою. Маючи сформо-вані погляди та переконання, Григорій умів відділити справжнє від штучного й порожнього в літературі. Його насторожувала офіційна творчість трубадурів радянського режиму, зате посилено цікавили ті постаті й твори, які “не впису-валися” в цензурні умови (поезії В.Симоненка та його “Щоденник”, твори Івана Світличного, Романа Іваничука, Ліни Костенко та інших). Однак у вдачі юного Чубая однозначно проявилися риси, які засвідчують у ньому харизматичну по-стать лідера.

Ранні поетичні твори, фейлетони, гуморески, рецензії Г.Чубая пізніше, як правило, не включалися у видання його творів, проте з погляду становлення таланту вони досить прикметні. Шлях поета-початківця до власної “постаті голосу” пролягав через тяжкі терни - безперервну напружену працю, а часто й невизнання оточенням, заздрощі. Уперше прізвище Чубая зустрічаємо в місцевій періодиці за 1963 рік, відтоді воно регулярно з'являється на шпальтах районних газет, обласної молодіжки “Зміна”.

Спочатку слово молодого поета було лагідне й мелодійне, але згодом з уст Грицька Чубая залунало різке оскарження тогочасного режиму - він назвав “вертепом” отруєне рабством життя (поема “Вертеп”). Поетична свідомість Г.Чу-бая глибоко проникає в реальність, в утаємничені суті, які неможливо осягнути звичайному розумові, тому поет надає слову магічної ролі. Завдяки цьому він оволодіває вмінням впливати словом на життя, руйнувати його профанний сенс, щоб створити щось нове, гідне людини.

З іншого боку, сам Грицько Чубай з юних років стає дисидентом, жорстоко переслідуваним владою. Незважаючи на блискучі знання й таланти, він не може здобути вищої освіти чи пристойної роботи. Складнощі життя загартовували волю та виробляли готовність до випробувань настільки, що відсутність їх чи затримка, здавалось, навпаки, руйнівно вплине на волю поета та його внутрішні переконання. Пройшовши через екзистенційні випробування, подолавши дні розпачу і страждань, Григорій виходив з них духовно оновленим. Але репресив-на система перекрила доступ до друку й кар'єри.

Знаменним фактом творчої біографії Григорія Чубая стало видання самвидав-ним способом першої збірки “Постать голосу” (Рівне, 1968). Поет вдавався до самвидаву, прагнучи донести свої твори бодай до обмеженого кола читачів. Це була своєрідна відповідь режимові, який практично заблокував йому можливість друкуватися. Тоді ж з'явилася поема “Вертеп”, якій судилося стати найвидатнішим твором Чубая, щоправда, належно поцінованим критикою й читачами вже після його смерті, коли твір багатократно передруковувався в різних видан-нях. Ліричні враження, що вилилися в поемі, прозраджують гнітючу й нестерп-ну атмосферу постійного переслідування, морального пригнічення, яку добре знав сам юний автор.

Треба наголосити, що в цей період, тобто протягом 1967-1968 років Григорій Чубай багато працював творчо. У переході від одних творів до інших (від спо-відальної лірики - до вибухово-публіцистичної поеми “Вертеп”, а відтак до “Відшукування причетного”) видно стрімкий розвиток поета. Це саме той мо-мент, який залишається незрозумілим для дослідників, що не знайомі з фактами юності поета. Вони твердять, що Чубай “не знав учнівства, з'явившись на пуб-ліку готовим генієм” (М.Рябчук).

Звернемо увагу на стрімку еволюцію таланту юного Чубая. Від ранніх віршів і балад, у яких позначився вплив шістдесятників, до вражаючої громадянської позиції та вагомості слова в поемі “Вертеп” його відділяло всього три роки. Тонке ліричне сприйняття рідної природи, світу, філософія боротьби за достой-ніше життя на Землі органічно притаманні Грицевій ранній ліриці. Переосмис-лює він вічні образи і мотиви світової літератури (наприклад, образ Дон Кіхо-та). Творчість Чубая поряд із темами вічними й національно-історичними ут-вердила й неповторно індивідуальний, духовно-біографічний досвід автора, заснований на власному світосприйнятті.

У своїй ранній поезії Г.Чубай показав уміння писати так, як. скажімо, І.Драч, М.Вінграновський, В.Коротич чи Б.-І.Антонич. Сліди навчання та спорідненість у мотивах і образах з поезією шістдесятників зауважують дослідники (І.Дзюба, Я.Поліщук). Проте юний поет ішов далі своїх уявних учителів. Він менше за них захоплювався зовнішньою атрибутикою космічної ери, зате переносив го-ловні акценти на внутрішньо-психологічну сторону людської істоти, на силу почуття. Ліричний герой Г.Чубая хоче привести цей трагічний вік до гармонії, хоча б у власній свідомості, користуючись символами, можливістю психологіч-ного інакодумства.

Але, найголовніше, що було притаманне його поезії раннього періоду, - ви-рішення світоглядної дилеми: пристосуватися на догоду владі чи залишитися самим собою й не загубити власної совісті, а отже, власної автентичності, не-повторного голосу, зокрема й творчого. У світі, який здавався юному поетові тотальним вертепом, найважче - “...залишатися собою, від перших днів своїх і до останніх...”. Ліричний герой поеми “Вертеп” віддзеркалює вибір самого автора: він вирішує однозначно й категорично, відмовляється втратити само-бутність заради кар'єри та визнання. Через те. коли значна частина шістдесят-ників, уражена першими утисками після хрущовської відлиги, почала возвели-чувати комуністичну партію та систему, Чубай залишився вірний своєму життє-вому кредо.

Морально-етична позиція поета виразна, прозора й послідовна. До речі, в жодному з творів навіть зовсім юного Г.Чубая, які були надруковані в періодич-них виданнях, немає згадки про КПРС, Леніна. Загравання з тоталітарною вла-дою він не мав ніколи. Навпаки, був упевнений, що основа моральності, духов-ного очищення й прозріння насамперед у духовності та традиції, потоптаній і викоріненій тогочасною владою.

У ранній період творчості Г.Чубая було написано або задумано переважну більшість поезій, що пізніше ввійшли до впорядкованого по смерті поета, згідно з його рукописами, вибраного. Завершилося формування стійкого світогляду юнака, а також становлення його естетичних поглядів, в основі яких було ви-знання моральної ваги поетичного слова, щирості та відповідальності як клю-чових його цінностей. Це, проте, зовсім не означало нехтування форми. Вишу-каній, красивій формі, неповторному образному вислову юний поет завжди надавав великого значення. На його переконання, лише органічне поєднання щирого тону з формальною досконалістю могло породити справжню поезію.

Предметом дослідження другого розділу “Роль Григорія Чубая в літератур-ному житті свого часу” е другий етап творчої еволюції поета, що пов'язаний з перебуванням у Львові (1969-1982). Дисертант аналізує як біографічний фон. так і власне творчість, а також атмосферу літератури культурного спілкування, витворювану Г.Чубаєм у колі однодумців та знайомих.

Петля переслідувань усе вужче затягувалась навколо поета на рідній Рівнен-щині, через що він виїхав на постійне місце прожинання до Львова. Це місто приваблювало І.Чубая як провідний культурний центр тогочасної України. Не-даремно він став кумиром творчої молоді Львова, про що переконливо свідчать спогади друзів; Ю.Коха, В.Морозова. М.Рябчука. В.Яворського та ін. Незважа-ючи на побутову невлаштованість. Григорій Чубай досить швидко адаптувався у Львові, знайшов коло приятелів, а головне - аудиторію, яка високо цінувала його поезію.

Найважливішою заслугою Григорія Чубая як літературного діяча вважають його своєрідне, дуже актуальне на свій час поширення альтернативної культури, андеграунду, У багатьох авторів спогадів про нього натрапляємо думку, що важ-ливішим, ніж сама поезія Грицька, був талант організатора, лідера, учителя, який мав авторитет і харизму в молодих, умів навчити їх цінувати справжню поезію й високу культуру. Так. В.Довган уважає, що в українській літературі останнього тридцятиліття постать Григорія Чубая рівномасштабна постаті Т.С.Еліста в літературному англомовному корпусі”.

Під впливом обставин оригінальна творчість протягом львівського періоду відходить на другий план, але основні зусилля Григорія Чубая зосереджуються на творенні у Львові осередку альтернативної культури, вільної й незалежної літературно-мистецької аури. Як знаємо, цій його ролі, добровільно взятій на себе, великому впливові Чубая в становленні естетичного смаку завдячували тогочасні молоді літератори, які не могли ввійти до офіційного літературного світу.

Проте суттєві зміни відбуваються і в Чубаєвій поезії. Нові твори, написані у Львові, дуже відмінні від тих. що писалися на Рівненщині. Вони мають печать більшої відстороненості, абстрактності, герметичності. Це. головним чином, поеми та. рідше, вірші-верлібри. Переважають концептуальні задуми (поеми “Марія”, “Говорити, мовчати І говорити знову”). Зазнає змін стилістика письма внаслідок тяжіння до верлібру, до абстрактної образності. На перший план виходить пошук суті буття. екзистенцІйного змісту людського призначення. Форма верлібру, яка остаточно запанувала в його поезії в цей період, відпові-дала філософській згубленості образу, дає можливості відтворення різних жит-тєвих ритмів. Сам Чубай висловлювався за поезію “мудру, важку і непрозору, у котрій всього було б багато”. Вона була непроста до розуміння, не призначалася для широкого вжитку, зате, насичена багатою образністю, промовляла до “вта-ємничених”, до тих. хто вмів сприймати справжню поезію, знався на її тонко-щах і був добре начитаний у європейській новітній поезії.

Г.Чубай удосконалював свою майстерність передусім під впливом світової літе-ратури XX століття - творів Е.Паунда, ТО Еліста, Ф.Г.Лорки. Г.Містраль, Р.М.Рільке, Х.Кортасара, Х.Борхеса, Ж.П.Сартра та ін. Зорієнтованість на за-хідну літературу була свідомою і принциповою. Не випадково у творчій спад-щині поета важливе місце займають переклади.

Зате літературне життя України після 1968-69 років не давало жодного опти-мізму: було призупинено підготовку до друку збірок молодих талановитих ав-торів (М.Воробйова, В.Голобородька, Н.Кир'ян), а також розкритиковано ряд авторів за ідейну незрілість, формалізм та аполітичність (І.Калинець, В.Стус, Є.Гуцало, В.Дрозд, М.Холодний та ін). Звісно, серед неблагонадійних, на яких обрушилася важка партійна критика, значилося й ім'я Григорія Чубая.

Вершиною літературної діяльності Г.Чубая цього періоду стали 1971-72 роки, коли з його ініціативи було видано альманах “Скриня”, що був уписаний в історію українського самвидаву як одне з найцікавіших явищ. Невелике товари-ство однодумців, до якого належали Грицько Чубай, Микола Рябчук. Олег Лишега, зневірившись у можливості десь офіційно опублікувати свої твори, вирі-шило видати самотужки літературний альманах. У цьому випуску було вміщено оповідання М.Рябчука (написане в кафкіанському стилі), вірш О.Лишеги. поема “Марія” та переклад з польської (мікродрама Т.Ружевича) Г.Чубая. Самвидавна “Скриня” викликала переполох спецслужб та репресії, зокрема ув'язнення Г.Чу-бая 1972 року.

Хоча Чубай як укладач альманаху свідомо уникав політичних матеріалів, які загострили б стосунки багатьох людей із владою, переслідування режиму були жорстокими. КДБ постарався все зробити, щоб зломити Грицька місячним ареш-том. Коли не вдалося, поширили безпідставні чутки про його співпрацю, дис-кредитуючи поета серед його оточення. Це викликало важку творчу депресію Грицька Чубая. Після важко пережитої морально-психологічної кризи 1972 року Григорій Чубай уже не міг повернутися до повноцінної творчості. Адже поезія, на його переконання, народжувалася передусім із вільного, незалежного духу. Поет зазнав принижень, образ, наклепів, утратив друзів і був постійно підозрю-ваний та переслідуваний з усіх боків (і чужими, і своїми).

Останньою творчою вершиною Чубая стала поема “Говорити, мовчати і гово-рити знову”, написана 1975 року, тобто трохи згодом після пережитої важкої душевної травми. Це своєрідний підсумок пережитого й передуманого в роки творчої кризи. Ліричний герой твору, роздумуючи найголовнішими питаннями, не може позбутися загрози і страху переслідування, насильства. Це передається майже містично. Світ перетворюється на тривожну зону полювання, де існує постійна небезпека - смерті духовної і смерті фізичної. Трохи заспокоює лише оптимістична кінцівка, що звучить як заклинання: “нехай і на сей раз вони в нас не вполюють нічого”.

Наприкінці життя, протягом 1978-1982 років, поетом була учинена чергова спроба вирватися зі страшної, нестерпної облоги цькування та мовчання. У цю пору дещо поліпшується суспільно-культурна ситуація в Україні. Однак і в цій ситуації Г.Чубай не міг розраховувати на реабілітацію ані у Львові, ані в Києві. Тінь, штучно створювана навколо його імені працівниками КДБ, робила немож-ливою будь-яку його кар'єру в тогочасній Україні. Тоді Чубай, за підказкою товаришів, вступає до Всесоюзного літературного інституту ім. М.Горького в Москві. Навчання в Інституті, справді, стало короткочасним порятунком від творчої кризи й дало поетові надію на краще майбутнє.

Г.Чубай потрапив у семінар відомого прозаїка Анатолія Жигуліна, котрий високо цінував його талант і заохочував писати. Виявлені дисертантом архівні матеріали Літінституту дозволили встановити коло осіб, з якими спілкувався й товаришував Грицько. Нами виявлено й деякі його рукописи, зокрема недруковані переклади, що стали об'єктом аналізу в цьому розділі.

Навчався Грицько з великим завзяттям. Він ставився до навчання надзвичай-но відповідально, тому отримував схвальні відгуки на виконані роботи. Конт-рольні роботи оцінювалися добре, супроводжувались позитивними рецензіями. Узагальнюючи їх зміст, можна сказати, що Г.Чубай був самостійним та оригі-нальним у творчості, старався уникати затертих, штампованих фраз та оцінок, проявляв свободу думки та вислову. Товариші зі студентства запам'ятали Чубая відкритим, щирим, товариським. Час навчання в Москві, після довгого мовчан-ня, став поворотною точкою до очищення, моментом повернення до повноцін-ного життя й творчості. Повертається поетова віра в себе. І хоч не вдається видрукувати написане, але час від часу з'являються рецензії, переклади. Однак на перешкоді реалізації нових творчих задумів поета стає його передчасна смерть.

У наступному третьому розділі дисертації “Поетика Григорія Чубая” здійснюється аналіз самобутнього творчого письма поета, виділяються найбільш значущі особливості його індивідуальної майстерності слова.

Поезія Г.Чубая представляє течію альтернативного мистецтва, тобто літера-турний андеґраунд 1970-х років. Вона герметична, позбавлена егалітарності, закомплексованості, а також політичної заанґажованості, агітаційно-виховної патетики, якою грішила література соціалістичного реалізму. Творчість Григорія Чубая забезпечувала, поряд з “київською школою”, географічну повноту укра-їнського андеграунду, адже поет і його молоді товариші (М.Рябчук, О.Лишега, В.Яворський) представляли львівську “богему”.

Чубаєва творчість має безперечні ознаки концептуалізму, що сформувався на Заході на базі концептуального мистецтва (живопис, скульптура тощо) і так званої конкретної поезії. Мова йшла про своєрідне “оголювання” автора, який, замість удаватися до загальних, глобальних тем, виходив із досвіду конкретної людини, удавався до аналізу життєвої реальності того часу, насправді переваж-но сірої та одноманітно-нудної.

Позначилася на поезії Г.Чубая також естетика модного в той час сюрреалізму. Сюрреалізм, вирісши на грунті європейської філософії екзистенціалізму, ствер-джував безглуздість світу, суспільних та моральних догм. Він був формою про-тесту митця проти технічної цивілізації, загальнообов'язкових форм суспільно-го життя, моралі, раціональних основ мислення та поведінки. Мистецтво мало бути крайнім досвідом свободи від суспільних схем та обов'язків. Що більше маніфестацією випадковості, непослідовності, абсурдності об'єктивної дійсності, яка щодня оточує нас. Г.Чубай добре знав сюрреалістичну творчість - у ма-лярстві та літературі, його захоплював театр абсурду, що підтверджують переклади п'єс польського поета Т.Ружевича. Риси сюрреалістичного стилю помітні в його тогочасних поемах (“Відшукування причетного”, “Марія”, “Говорити, мовчати і говорити знову”).

Сучасні критики та літературознавці називають Грицька Чубая одним із чільних представників неомодерністського дискурсу в українському андеграунді 70-х років. Шлях Чубая, на жаль, типовий для людей його кола: самобутню поезію влада витісняла на задвірки офіційного мистецтва, прирікала на ізоляцію та смерть. Чубай як автор мусив погодитися з роллю аутсайдера, яку йому визна-чило тогочасне суспільство. Незважаючи на репресії та заборони, творчу ево-люцію Григорія Чубая слід уявляти як рух по висхідній. Поет ніколи не зазнав перелому чи радикальних змін. Його поетика, вироблена вже з перших творів, мала послідовний розвиток, збагачувалась новими елементами, не втрачаючи нічого цінного.

Дисертант виділяє чотири найважливіші пункти творчої еволюції Чубая. Ко-жен з них відображає певну стадію творчих пошуків. Кожен також тісно пов'я-заний з біографією поетагтим життєвим досвідом, якого йому довелося зазнати -у відповідний період.

1. Рання лірика (1962-1968). Уходження у храм поезії відбулося тоді, коли
юному авторові виповнилося лише дванадцять років (перші публікації в ра-йонній газеті). Хоч у творах цього періоду ще можна пізнати сліди учнівства
Г.Чубая, вони вже цілком оригінальні й виразно виявляють самобутній талант
лірика. У цей час юний Чубай розвивається в руслі поетики шістдесятників, яка
найбільш.благотворно позначається на його"таланті.

Поема “Вертеп” та перша (рукописна) збірка “Постать голосу” (1968-
1969). Ці твори вже наочно показали настання творчої зрілості і відкрили по-етові, замість визнання і слави, шлях переслідувань, порожніх обвинувачень та
замовчувань. “Вертеп”, який Грицько найчастіше виконував у цей час у това-ристві друзів (у Рівному, Дубні, Радивилові, у Львові), став його як поета візит-ною карткою. Ця поема засвідчувала, що в Чубая справді виробився сильний
поетичний голос, він справляв вибуховий вплив на оточення, робив враження
великої поезії. А це сприяло вірі в себе та своє покликання, що було дуже
важливим на фоні політичного цькування.

Поеми та поезії, а також переклади, написані (і — відшліфовані) у Львові—
на межі 1960-1970-х років (конкретніше - 1969-1972). Саме в цей час різко
змінюється політична ситуація в країні, починаються арешти та судові розправи
над дисидентами. Переживши важкий шок від слідства, “вибивання” показань,
оббріхування та підлості, Чубай перестає писати. Він впадає у глибоку творчу
депресію.

Період 1975-1982 років. Спроба повернення в літературу відбувається
наприкінці Чубаєвого життя. Конкретніше, її початком вважаємо 1975 рік,
коли було написано поему “Говорити, мовчати і говорити знову” - останній
видатний твір поета. Через кілька років він вступає на навчання до Москви,
у зв'язку з чим виконує нові переклади, редагує попередні твори та укладає
їх до видання, мріючи про зміну політичного режиму та можливість опублікувати свої твори. Але цей проект залишився незавершеним.

Уже в перших відомих нам Чубаєвих віршах відчувається романтичне усві-домлення місії поета. Це відповідальне ставлення до поезії, яке пізніше пере-росло в переконання, у свідомість свого покликання, навіть пророчої ваги сло-ва. Ліричний герой ранньої поезії - людина щира й відверта, багата душею, відкрита до світу. У цій поезії безумовно присутня віра в силу Духа. Коли в самвидавній книжці “Постать голосу” це проявляється лише постаттю пророка Єремії, то згодом Чубай звертається до біблійного образу Марії, образів Чоло-віка та Жінки як божественного творіння, і вже в поемі “Відшукування причет-ного” - до образу Віри.

Серед Чубаєвих тем виділяються громадянське покликання поезії, тривога за долю України, роздуми про втрату людського в людині, загрозу новітньому гума-нізму, тривожні відгуки недавньої війни (він дуже тяжко переживав трагедію війни, безглузду загибель мільйонів людей, знищення пам'яток культури), екс-пресія інтимних почуттів юнацької закоханості.

Сміливе, новаторське письмо Чубая не могло не дивувати чи навіть вражати. Наведемо лише декілька прикладів, що ілюструють своєрідну манеру письма Грицька: відсутність розділових знаків, вільний вірш (верлібр), вдалі вкраплен-ня суржику, які створюють пародійно-сатиричне враження (“писатель”, “трудящийся”. “куда сматрели учителя” тощо), власні неологізми (“паперовометалево-дерев'яні вуста” (“Речі”), “сміється рожевобоко” (“Той, що певний”), “однако-вішаємо” (“Сутеніє”), “листопадове очі заплющу” (“Світло і сповідь”) та ін. Він використовує химерно архаїзований правопис, частини мови в невластивих їм ситуаціях, складні образи.

Чубаєві поезії складні, насичені багатим підтекстом, вони тяжіють до філософ-ської лірики. Текст поета стає загадкою, ребусом, він вимагає ретельного, уваж-ного, проникливого читання. Індивідуальна поетика Г.Чубая вказує шлях роз-витку від безпосередніх ліричних вражень (рефлексій), які переважають у ранніх творах, до більш узагальнених, абстрактних, філософських. З часом поет вилу-чив вірші, які були надто біографічними, особистими. У рукописі “П'ятикнижжя” їх майже немає.

Ліричний герой свідомий своєї великої й навіть страшної відповідальності перед істиною. Саме ця величезна відповідальність перед усім людством кличе його до мужності, спонукає стати вільним духом, провести переоцінку ціннос-тей і заглянути в прийдешнє. Такий стан найвідповідальнішого перегляду всіх цінностей пропонує Г.Чубай у поемі “Вертеп”. Героєві страшно розчинитися у світі, який руйнує людську душу, зводить її до “коліщатка і гвинтика” якоїсь незрозумілої й нікому не потрібної суспільної машини. Тут і діагноз хворого, недосконалого суспільства, і оцінка брехливої влади. Ця оцінка приходить у неспокої, у сумнівах і каяттях. У поемі автор сконцентрував і одкровення, й імпульс крику, і контраст світла й темряви душевних переживань, і страждання від усвідомлення конфлікту зі світом зла, іноді іронію, багатозначний натяк. Істеричну стіну збудовано навколо “его” ліричного героя, отже, йому ніяк не уникнути зіткнення з облудним світом. Постає неминуча різка альтернатива: або бути “сином свого народу”, або його “лукавим наймитом і мародером” (Є.Сверстюк). Такої викривальної сили українська поезія сягала тільки в її вер-шинних виявах - у поемі “Сон” Тараса Шевченка, у пролозі до “Мойсея” Івана Франка. Масштабністю задуму Чубаева поема схожа на новітні епопеї, однак епічний розмах тут сконденсований у стрункій, майстерно укладеній формі.

Грицько Чубай періоду своїх останніх поем (“Відшукування причетного”, “Ма-рія”, “Говорити, мовчати і говорити знову”) був послідовний у своїй позиції не зраджувати, бути собою до кінця. Упадає в око й авторова відстороненість: відірвавшись від світу, він немов заглядає в нього лише крізь “прочинені двері”. Поеми сповнені важких сюрреалістичних образів, які “розтягують” художній час і простір, подібно до того, як це зображено на одній з картин художника-сюрреаліста С.Далі. Мотиви самотності, мовчання, відчаю віддзеркалюють екзистенційний вибір Чубаєвого героя, багато в чому близького самому авторові.“

Говорити, мовчати і говорити знову” - це приклад сюрреалістичного конст-руювання художнього світу. Образи природи, образи речей, метафори думок та почуттів, назви інтелектуальних понять - усе це своєрідно перемішано у творі. Герой шукає смисл у світі, але натрапляє на безліч речей, які йому в цьому заважають, перешкоджають, відволікають від головного. Він замислюється над смислом, але бачить безглуздя всього, що його оточує. Дійсність тут постає в непривабливому, шаржованому вигляді. Філософська істина, яка стає головною думкою твору, добре представлена в назві поеми, відображена в багатьох склад-них метафорах твору.

Поезія Грицька Чубая - унікальна своєю легкістю, невимушеністю і водночас загадковістю та символікою. У ній немає нічого зайвого, кожне слово є загад-кою, яку неможливо розгадати, не поринаючи у філософське мислення та жорсткі реалії того часу.

Творчість Грицька Чубая ілюструє два образно-стильові ключі. Якщо рання лірика відкрита, щира, сповідальна, то пізніше - не без впливу переслідувань, заборон друкуватися та перебування в альтернативному культурному дискурсі -Г. Чубай удається до мови символів, алюзій, абстрактних образів, включає у свою поетику також елементи публіцистики, газетної лексики чи канцелярські штампи офіційного мовлення. Його поетична мова добре виражає фрагмен-тарність буття, хаотичність і непотрібність речей, що відображають розгубленість і загубленість людини в цьому світі. У своїй сюрреалістичній поетиці Грицько Чубай перегукується з іншими українськими авторами (В.Стусом, В.Голобородьком, М.Воробйовим, Ю.Тарнавським та ін.).

У загальних висновках підсумовуються результати дослідження. У контексті своєї історичної епохи, а саме 60-х - початку 1980-х років, Григорій Чубай виглядає одним з найбільш оригінальних та цікавих поетів в українській літе-ратурі. Аналіз його творчої діяльності засвідчує, що вона органічно вписувала-ся в естетичні норми його часу та покоління, але також сприяла оновленню та розширенню цих естетичних норм.

Григорій Чубай належав до “другої хвилі” руху шістдесятників. Він не встиг реалізуватися як творча індивідуальність. Єдиним шансом заявити про себе залишався для Чубая самвидав. Самвидавні книжки - збірка поезій “Постать голо-су” (Рівне, 1968) та альманах “Скриня” (Львів, 1972) принесли Г.Чубаєві багато страждань, спровокували конфлікт з тогочасною владою, наразили його на пе-реслідування, що не закінчилися до самої смерті. Але треба відзначити, що вони також надали особливої харизми відважному й мужньому авторові.

У роботі відзначено дві найголовніші заслуги Григорія Чубая в літературі. По-перше, він був визначним поетом свого часу. Твори Чубая були новаторсь-кими і вказали шлях розвитку для молодших його сучасників, які не бачили перспективи в офіційній літературі, що зазнавала сильного тиску з боку влади та переживала період “застою”, як і все тогочасне суспільство. По-друге, автор “Вертепу” став організатором неформального гуртка поетів у Львові, уміло виховував молоде покоління, прищеплюючи йому смак до справжньої, вільної літератури. Так поставала мала, але незалежна культурна територія, що проти-стояла загальним нормам та соцреалістичному канонові. Стратегічно важливою була Чубаєва орієнтація на західноєвропейську і світову літературу, яка тоді дуже обмежено проникала через фільтр ідеологічної системи.

Те, що Григорій Чубай устиг написати, яскраво свідчить про його геніальну обдарованість. Його блискуча лірика, поеми “Вертеп”, “Марія”, “Говорити, мовчати і говорити знову” належать до вершин тогочасної української поезії. Ці твори характеризує новизна стилю, оригінальність поетичних образів, викори-стання складної метафорики, заглиблений погляд в основи людської екзистенції. У поемах Г.Чубай виявив риси концептуалізму та сюрреалізму, що зближує його з європейською поезією XX століття.

Перу поета був підвладний будь-який літературний жанр. Він став визнаним майстром інтимної та особистої лірики, балад, чудових верлібрів і дуже цікавих та оригінальних дитячих віршів. А написані ним поеми досі вражають розма-хом філософської думки та багатоплановістю.

Посмертні публікації в журналах “Дніпро”, “Україна” тощо заново відкрили талант поета для українського читача. На межі 80-х та 90-х років XX століття відбулося повернення Г.Чубая в українську літературу: з'явилися численні пуб-лікації його творів у періодиці, було видано першу збірку “Говорити, мовчати і говорити знову” (1990), проведено багато вечорів пам'яті поета тощо. Звичай-но, це повернення було запізнілим. Варто звернути увагу, що воно запізнилося на ціле покоління. У час, коли ширше коло читачів уперше дізнавалося про Грицька Чубая, в українській культурі вже дебютував його син, що став відомим рок-музи-кантом і, до речі, створив багато чудових композицій на вірші свого батька.

Особливістю творчого шляху Григорія Чубая є нерівна, уривчаста еволюція. Сам Г.Чубай пророчо спрогнозував свій шлях у назві одного з вершинних творів - поеми “Говорити, мовчати і говорити знову”. Після ранньої “постаті голосу”, яка, відбуваючись у провінції (на Рівненщині), не була зауважена в ширших літературних колах, настає тривалий період невизнання, силуваного мовчання. 1 нарешті, після цього мовчання поет знову повертається, щоб уже більше не розлучатися з літературою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Грицько Чубай. Неповторність творчої