УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ННЦ “ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ”

КОЛЬЧИК ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 619:578.27:616-084:616.98

РОЗРОБКА ЗАСОБІВ РАННЬОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НЕОНАТАЛЬНИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТВАРИН

16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ННЦ “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” УААН.

Науковий керівник доктор ветеринарних наук, професор,

член-кореспондент УААН Головко А.М.,

віце-президент УААН.

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Апатенко Володимир Максимович, Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології;

кандидат ветеринарних наук Скрипник Валерій Григорович, Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, заступник директора з наукової роботи, стандартизації і контролю якості ВІП.

Провідна установа Сумський національний аграрний університет, кафедра епізоотології та ОЕВС, Міністерство аграрної політики України, м. Суми.

Захист відбудеться “19” жовтня 2006 р. о 900 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .359.01 в ННЦ “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ННЦ “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “29” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор А.Ф. Бабкін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення і відродження тваринницьких комплексів промислового типу, впровадження індустріальних методів виробництва м’яса й інших продуктів тваринництва, супроводжується різкими змінами епізоотичної ситуації з інфекційних захворювань, а також активізацією умовно-патогенної мікрофлори. Важливою умовою збільшення виробництва тваринницької продукції й покращення її якості є збереження молодняка сільськогосподарських тварин і зниження його захворюваності шляхом підвищення природної резистентності [Афанасьєв Л.А., 1990; Игнатьев М.И., Бондаренко Р.Т., 1994; Бурсуков В.В., 1996].

Загибель молодняка знижує прибутки у тваринництві, порушує планомірну племінну роботу і зростання поголів’я тварин. Тому підвищення ефективності боротьби з хворобами молодняка, не зважаючи на значні успіхи, які були досягнуті ветеринарною наукою в цій галузі, продовжують залишатися однією з найактуальніших і найважливіших проблем.

На фоні зниження резистентності і високої продуктивності тварин та несприятливих факторів зовнішнього середовища зростає вірулентність умовно-патогенних мікробів та вірусів, що і спричиняє виникнення захворювань, які є серйозною перешкодою на шляху інтенсифікації тваринництва. Комплексний підхід до вирішення проблеми інтенсифікації тваринництва, до складу якої входить відтворення стада і збереженість молодняка, обумовив розширення дослідних робіт, спрямованих на подальше вивчення хвороб новонароджених тварин, пошук ефективних засобів їх профілактики [Dusch H., 1995; Lawson G., 1995; Rajkowski K., 1998; Левицький Я.С., 2005].

Проблема профілактики і ліквідації інфекційних захворювань молодняка полягає у створенні повноцінного імунітету в тварин, стану специфічної несприятливості шляхом активної або пасивної імунізації новонароджених. З цією метою в Україні та за її межами проводяться дослідження з корекції імунної відповіді по створенню нових імунізуючих препаратів та розробці методів та способів імунізації з використанням речовин з імуностимулюючою дією [Fedorka-Ggay, 1997; Ушкалов В.О., 2002; Щербаков П.В., 2002].

Регулювання системи імунітету у тварин зумовлює високий економічний ефект в тваринництві. Низька імунологічна реактивність тварин у перші дні життя значною мірою компенсується надходженням до їх організму захисних антитіл з молозивом матері. Але на практиці, в умовах промислового ведення тваринництва, новонароджений організм не одержує достатньої кількості імуноглобулінів. Досить часто, в результаті порушень норм утримання вагітних тварин, молодняк отримує молозиво невисокої якості, контаміноване патогенною та умовно-патогенною мікрофлорою [Корж Б.А., Злонкевич Я.Д., 1991; Федоров Ю.Н., Верховский О.А., 1997; Покровский В.И., Онищенко Г.Г., 2000].

У зв’язку з цим, розробка ефективних засобів ранньої профілактики неонатальних інфекційних захворювань тварин, які базуються на альтернативних підходах та регулюванні імунної відповіді в ранній постнатальний період за рахунок використання імуномодуляторів, є актуальним і перспективним напрямком.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною досліджень, передбачених тематичним планом ІЕКВМ УААН: “Розробити і впровадити ефективні засоби специфічної профілактики ентеробактеріозів молодняка тварин з використанням сучасних біотехнологій, 2002-2005 рр” № державної реєстрації 0101U001616.

Мета роботи – розробити засоби та методи ранньої профілактики неонатальних інфекційних захворювань тварин, обумовлених бактеріальними збудниками та вивчити їх ефективність.

Задачі досліджень:*

вивчити етіологічну структуру неонатальних інфекційних захворювань поросят та телят у господарстві ВСАТ АК “Слобожанський” Харківської області;*

розробити метод ранньої профілактики неонатальних інфекційних захворювань тварин бактеріальної етіології та вивчити його ефективність;*

розробити спосіб профілактики неонатальних інфекційних захворювань тварин, який базується на застосуванні індуктору ендогенного інтерферону “Аміксин”;*

вивчити терапевтичну і профілактичну ефективність препарату “Аміксин” при неонатальних інфекційних захворюваннях поросят у виробничих умовах.

Об’єкт дослідження: інфекційні захворювання тварин та засоби профілактики інфекційних захворювань.

Предмет дослідження: епізоотологічні особливості неонатальних інфекційних захворювань у новонароджених тварин та засоби їх специфічної профілактики, Аміксин (індуктор ендогенного інтерферону); показники природної резистентності у тварин.

Методи досліджень: епізоотологічний аналіз, біологічний експеримент; бактеріологічні, серологічні, імунологічні, біохімічні та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Теоретично та експериментально обґрунтовано можливість і доведено ефективність застосування способу ранньої профілактики з метою створення захисту тварин від інфекційних захворювань. Визначено етіологічну структуру неонатальних інфекційних захворювань поросят і телят у комплексах промислового типу на прикладі ВСАТ АК “Слобожанський” Харківської області. Доведено, що застосування Аміксину з метою профілактики неонатальних інфекційних захворювань поросят дозволяє знизити рівень захворюваності тварин на 73,3порівняно з контролем.

Практичне значення одержаних результатів. Випробувано спосіб ранньої профілактики інфекційних захворювань тварин з використанням комплексу АГ-АТ. Визначено ефективну дозу індуктора ендогенного інтерферону – Аміксину та оптимальний спосіб його введення.

У виробничих умовах проведено вивчення ефективності застосування Аміксину при неонатальних інфекційних захворюваннях молодняка з терапевтичною та профілактичною метою.

Розроблено та затверджено “Методичні рекомендації по виготовленню та використанню імунної сироватки, імуноглобуліну донорів-реконвалесцентів із крові для профілактики і терапії інфекційних хвороб тварин”. Наукову новизну підтверджено патентами “Спосіб одержання препарату для специфічної профілактики інфекційних хвороб тварин” (15.07.2005, № 7890, А61К39/085), “Застосування Аміксину для профілактики неонатальних інфекційних захворювань молодняку тварин” (15.03.2006, № 12954, А61К39/085).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз літературних даних за темою роботи, обґрунтовано методи наукових досліджень; виконано наукові програми, які покладені в основу дисертації, розроблено схеми та методи проведення експериментів у лабораторних та виробничих умовах; виконано експериментальні та аналітичні дослідження, проведено аналіз та узагальнення одержаних результатів; сформульовано висновки й практичні рекомендації, проведено роботу з підготовки до затвердження нормативних документів.

Бактеріологічні, серологічні, імунологічні дослідження виконувались в лабораторії вивчення хвороб молодняка ННЦ “ІЕКВМ” УААН спільно з д. вет. наук. Ушкаловим В.О., м. н. с. Горбенко О.В, к. вет. н. Петренчук Е.П. та м. н. с. Головащук І.І. Біохімічні дослідження проводилися за участю співробітників лабораторії біохімії ННЦ “ІЕКВМ” УААН (к. біол. н. Романько М.Є., к. вет. н. Руденко О.П., ветлікаря Бойко В.С.). Визначення інтерферону проводили в лабораторії вірусології НАУ спільно з к. біол. н. Мартиненко Д.Л.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були повідомлені та обговорені на звітних сесіях вченої ради ННЦ “ІЕКВМ” УААН (м. Харків) в 2002_ рр. та науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва” (АР Крим м. Феодосія, 2003 р.), “Сучасні аспекти розробки маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів” (АР Крим м. Феодосія, 2004 р.), “Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції” (м. Одеса, 2004 р.), міжнародній науковій конференції молодих вчених “Сучасні проблеми діагностики інфекційних хвороб тварин” (м. Харків,  р.), міжнародній науково-практичній конференції “Современное состояние и актуальные проблемы обеспечения ветеринарного благополучия животноводства” (АР Крим м. Ялта, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування” (м. Львів, 2005 р).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць, із них 5 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, отримано 2 патенти.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 113 сторінках друкованого тексту й складається з наступних розділів: вступ, огляд літератури, матеріали та методи досліджень, результати власних досліджень, аналіз та узагальнення одержаних результатів, висновки, список використаної літератури, додатки. Роботу ілюстровано 8 рисунками та 18 таблицями. Додатки на 16 сторінках. Список використаних літературних джерел включає 237 найменувань, у тому числі 61 зарубіжного автора.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана у період з 2002 по 2005 рр. в лабораторії вивчення хвороб молодняку, лабораторії біохімії ННЦ “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” УААН і ВСАТ АК “Слобожанський” Чугуївського району Харківської області. При цьому застосовували методи епізоотологічного аналізу, бактеріологічних, серологічних, біохімічних, імунологічних та статистичних досліджень.

Динаміку розповсюдження бактеріальних і вірусних захворювань тварин у ВСАТ АК “Слобожанський” визначали за результатами аналізу й узагальнення звітних матеріалів за формою № 1-Вет, одержаних в Управлінні ветмедицини Харківської області та шляхом аналізу епізоотичної ситуації безпосередньо в господарстві.

Виділення та ідентифікацію культур бактерій здійснювали згідно з методичними вказівками “Настанова з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин” (Харків, 2002 р.) і “Колибактериозы молодняка с/х животных и птицы” (Киев, 1995 р.). Культивування, зберігання виробничих і польових штамів ешерихій і сальмонел проводили з використанням таких живильних середовищ: бульйон Хоттінгера, середовище МПА, МПБ, Ендо.

Визначення секреторних імуноглобулінів після центрифугування та облігатну мікрофлору в фекаліях визначали за методикою Чекишева, Фельдмана (1980).

Нешкідливість препаратів визначали у дослідах на безпорідних білих мишах масою 18-20 г загальноприйнятими у ветеринарії методами.

Всього у дослідах було використано 180 мишей, 936 новонароджених поросят, 775 поросят 5_добового віку, 60 поросят 10-добового віку та 20 новонароджених телят.

Сироватку реконвалісцентів одержували імунізацією тварин–донорів крові антигенами E. coli №№ 19, 20, 24, 25, 35, які вводили внутрішньом’язево чотири рази з інтервалом 5–7 діб в дозах 1-а і 2-а імунізація – 5 см3, 3-я і 4-а – 10 см3.

Аміксин для перорального введення тваринам готували таким чином: 250 мг Аміксину розчиняли у 50 см3 дистильованої води (Н2О), при застосуванні внутрішньом’язево 250 мг препарату розчиняли у 125 см3 дистильованої води (Н2О). Стерилізацію розчину проводили шляхом фільтрації крізь стерилізуючу мембрану.

Рівень специфічних антитіл до ешерихіозних, сальмонельозних антигенів визначали у реакції аглютинації. Серологічну типізацію виділених культур проводили за допомогою наборів сальмонельозних і ешерихіозних О_комплексних аглютинуючих сироваток (ТУ 46.21-1543-85). При ідентифікації сальмонел і ешерихій, виділених від загиблих і хворих тварин, керувались тестами мінімального диференційного ряду ВООЗ, у тому числі: рухливість, здатність утворювати сірководень і індол, ферментувати лактозу, манніт і сорбіт, результати реакції з метіловим червоним, Фогес-Проскауера, здатності утилізувати цитрат і ацетат, розщеплювати сечовину, розріджувати желатину.

Визначення концентрації загального білку в сироватці крові проводили рефрактометричним методом [Miller G.L., 1959]. Активність лізоциму (КФ 3.2.1.17) визначали турбідиметричним методом за Перрі в модифікації Гранта Х.Я. і співавт. [1978]. Вміст білків-серомукоїдів (Sm) у сироватках крові встановлювали спектрофотометрично за методом Веймера та Мошина [1988].

Вміст альбумінів у плазмі крові досліджували спектрофотометрично за методом Doumas B. [1972]. Лейкограму визначали диференційним підрахунком формених елементів крові у мазках, пофарбованих за Романовським-Гімза. Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) визначали за методом Кальф-Каліфа шляхом підрахунку формених елементів у фарбованих мазках периферійної крові за відповідною формулою [Хомяков Ю.Н., 1998].

Фагоцитарну активність (ФА) нейтрофілів визначали підрахунком числа активних лейкоцитів із 100 підрахованих (у[Храбустовский И.Ф., 1974]. Рівень нормальних антитіл (гетероаглютининів) визначали за допомогою реакції Пауля-Буннеля з 0,5суспензією еритроцитів вівці [2002]. Рівень інтерферону в сироватці крові визначали по затримці ЦПД віруса хвороби везикулярного стоматиту.

Статистичну обробку одержаних даних проводили за допомогою комп’ютерної програми EXСEL.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчення епізоотичної ситуації у ВСАТ АК “Слобожанський” щодо неонатальних інфекційних захворювань поросят. Ретроспективний аналіз та узагальнення статистичних даних ветеринарної звітності щодо епізоотологічної ситуації у ВСАТ АК “Слобожанський” свідчать про те, що за період 2000-2005 рр. у свиней реєстрували сальмонельоз і колібактеріоз з виділенням збудників Sal. cholerae-suis і Sal. кunzendorf, в-гемолітичні штами E.coli О18, О141, О101, О142, О8, Ps. аeruginosa. А також за даними серологічного моніторингу – антитіла до парвовірусної інфекції, трансмісивного гастроентериту та хвороби Ауєскі.

На кінець 2003 р. – початок 2004 р. зареєстровано підвищення рівня захворюваності поросят до 60–80В лютому–травні за добу гинуло від 60 до 300 голів поросят. У загиблих поросят при ураженні шлунково-кишкового тракту реєстрували характерні клінічні ознаки: підвищення температури тіла, пригнічення, відмову від корму, діарею. Фекалії були сіро-білого кольору, розрідженої консистенції. Відмічали м’язове тремтіння, хиткість рухів, шкіра набувала синюшного кольору. При ураженні респіраторного тракту реєстрували часте дихання, риніти, кашель. При патологоанатомічному розтині загиблих тварин реєстрували різноманітні ураження шлунково_кишкового і респіраторного трактів, проте необхідно зазначити, що ураження переважно шлунково-кишкового тракту реєстрували у поросят до 30-35 денного віку, а респіраторного – у тварин старших вікових груп (40-60 діб).

За період з 2004-2005 рр. нами були проведені дослідження патологічного матеріалу від поросят, які належали ВСАТ АК „Слобожанський” Чугуївського району Харківської області. Бактеріологічному дослідженню піддавали патологічний матеріал (вміст серця, легені, печінку, брижові лімфатичні вузли, нирки, кістковий мозок) поросят віком від 4 до 26 діб.

В результаті бактеріологічних досліджень матеріалу від 54 поросят віком до 26 діб було виділено: в-гемолітичні Esherichia coli О139, О147, О149, О157, Salmonella cholerae-suis, Salmonella cholerae-suis var. kunzendorf, Salmonella. spp. (що не типувалися), Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Pseudomona aeruginosa і Clostridium perfringens.

На рис. 1 представлено співвідношення мікроорганізмів, ізольованих від поросят віком до 26 діб.

Рис. 1 Співвідношення мікроорганізмів різних видів, виділених

від поросят віком до 26 діб

Таким чином, серед збудників інфекційних захворювань поросят провідну роль відігравала E. сoli (78,9але певне етіологічне значення мали Proteus – 10,7Salmonella – 4,4Clostridium – 2,8Pseudomonas – 3,2відповідно. Висока ступінь інфікованості ентерогеморагічними ешерихіями була обумовлена тим, що корма були високо контаміновані ними і являлись фактором передачі.

При бактеріологічному досліджені 14 проб комбікорму, відібраних в цьому господарстві, встановлено, що 100проб корму було контаміновано ентерогеморагічними ешерихіями (E. coli О157), які виявилися патогенними для лабораторних тварин. Крім того, корми були контаміновані E. coli О139.

Роль вірусних інфекцій в етіопатогенезі було підтверджено серологічними дослідженнями крові від свиней різних статевовікових груп. Встановлено наявність антитіл до вірусу репродуктивно-респіраторного синдрому (РРСС), серопозитивність до якого становила 93,1; вірусу хвороби Ауескі (ВХА) – 97 % та парвовірусної інфекції (ПВІС) – 96,6Дослідженням патологічного матеріалу від загиблих поросят, а також постановкою біопроби на поросятах, збудників цих вірусних захворювань не виділено. Наявність тварин з високим рівнем серопозитивності, а також той факт, що в господарстві не застосовували вакцин проти вказаних захворювань, може свідчити про циркуляцію цих збудників серед свинопоголів’я.

Одержані нами дані свідчать про те, що через порушення технології утримання та годівлі в умовах інтенсивного ведення тваринництва, новонароджені тварини з перших хвилин самостійного життя знаходяться під впливом негативних факторів зовнішнього середовища. Найбільш суттєве значення мають патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми. Раціони тварин не збалансовані за структурою поживності і кількісному складу окремих компонентів (всі статевовікові групи тварин отримують комбікорма з однаковим рівнем вітамінів і мікроелементів).

Для підтримки епізоотичного благополуччя господарств промислового типу, яким і є свинарський комплекс на 108 тис. голів свиней, ветеринарній службі треба мати ефективні засоби профілактики. Ситуація, що склалася, й стала відправною точкою і завданням для проведення досліджень з розробки і застосування способу ранньої профілактики та Аміксину (індуктору ендогенного інтерферону) на поросятах з метою профілактики неонатальних інфекційних захворювань.

Розробка способу ранньої профілактики інфекційних захворювань тварин. На першому етапі нами було розроблено спосіб виготовлення комплексу АГ-АТ, який включає використання імунної сироватки з визначеним рівнем антитіл та гомологічних антигенів. Ефективність даного способу вивчали на лабораторних тваринах при різних шляхах введення комплексу АГ-АТ. Для досліду використовували гіперімунну кролячу сироватку з рівнем антитіл 11 log2 та культуру ешерихій, яка утворює термолабільний ентеротоксин і соматичний антиген О9.

Для проведення досліджень було сформовано 9 груп безпорідних мишей по 20 голів в кожній, яким вводили комплекс АГ-АТ за наступними схемами: 1-й і 2-й групі внутрішньочеревно в дозах 0,15 і 0,3 см3, 3-й і 4-й – підшкірно в дозах 0,15 і 0,3 см3 відповідно; 5-й – комплекс АГ-АТ перорально в дозі 0,3 см3, 6-й – імунну сироватку підшкірно в дозі 0,3 см3, 7-й – убиту формаліном бакмасу E. coli № 866 підшкірно в дозі 0,3 см3, 8-й – убиту формаліном бакмасу культури E. coli № перорально в дозі 0,3 см3, 9-а – контроль.

У лабораторних тварин відбирали проби крові на 1, 2 і 3 добу та визначали рівень специфічних антитіл. Підвищення рівня специфічних антитіл спостерігалось у всіх дослідних групах. На третю добу при застосуванні комплексу АГ-АТ внутрішньочеревно і підшкірно, інактивованого антигену підшкірно та перорально рівень антитіл складав 5 log2. При введенні підшкірно імунної сироватки відмічалось підвищення титру антитіл до 6 log2, тоді як пероральне введення комплексу АГ-АТ сприяло підвищенню титру антитіл до 7 log2.

Через 3 доби після введення препаратів лабораторних тварин заражали добовою культурою E. coli № 866 (LD100 – 200 млн. мк./см3). За зараженими тваринами вели спостереження протягом 10 діб.

За період спостереження серед лабораторних тварин дослідних груп вижило у 2, 3, 6, 7 і 8 групах 5 голів (50а у 4 групі- 6 голів (60що на 50 і 40вище, ніж у контрольній групі. Загибель тварин після зараження при введенні препарату (групи 1, 2) в дозі 0,15 см3 становила 70а при дозі 0,3 см3 – 50

Застосування імунної сироватки і інактивованого бактерину підшкірно (6 і 7 група) та пероральне введення інактивованого антигену (8 група) обумовлювало захист 50щеплених тварин. Рівень захисту тварин при пероральному введенні комплексу АГ_АТ (5 група) становив 70У контрольній групі загибель тварин становила 100

Підшкірне введення комплексу АГ-АТ в дозах 0,15 і 0,3 см3 (групи 3, 4) обумовлювало підвищення рівня лізоциму до 31,5 і 33,7 мкг/мл, відповідно, що у середньому в 2,5 рази вище його рівня у контролі. При застосуванні імунної сироватки лабораторним тваринам підшкірно (6 група) відмічали підвищення рівня лізоциму в 2,2 рази в порівнянні з контрольним показником. Пероральне введення комплексу АГ-АТ (5 група) сприяло зростанню рівня лізоциму в 3,2 рази (р<0,05) в порівнянні з контрольною групою, а застосування інактивованого антигену per os в дозі 0,3 см3 (8 група) приводило до підвищення цього рівня в 2,0 рази у порівнянні з контрольним показником.

Рівень мукопротеїнів (Sm) при пероральному введенні комплексу АГ_АТ (5 група) знижувався на 45,2від контрольного показника, а застосування інактивованого антигену per os (8 група) сприяло зниженню мукопротеїнів на 28,6а це свідчить про те, що препарат має здатність зменшувати рівень імуносупресії в організмі білих мишей.

При застосуванні способу ранньої профілактики у тварин 1–4 груп значення рівня антитіл у реакції аглютинації складало 5 log2, 5 групи – 7 log2, а у 6 групи – 6 log2 відповідно проти їх титру в контролі – 2 log2. Пероральне введення тваринам комплексу АГ-АТ в дозі 0,3 см3 сприяло зростанню цього показника на 55,4(5 група). Введення убитої формаліном бакмаси (8 група) в дозі 0,3 см3 сприяло підвищенню рівня антитіл на 33,2відповідно до рівня аналогічного показника тварин контрольної групи.

В результаті проведених досліджень встановлено, що рання профілактика забезпечувала захист до 70тварин та підвищення рівня показників імунореактивності у крові дослідних тварин.

Вивчення ефективності ранньої профілактики при неонатальних інфекційних захворюваннях поросят. Результати досліджень, які наведені вище, дали підставу для визначення ефективності запропонованого способу в експериментах на поросятах у виробничих умовах.

Для досліду використовували сироватку реконвалісцентів і комплексний антиген E. coli.

З цією метою за принципом аналогів було сформовано 3 групи поросят добового віку (n=300), яким комплекс АГ-АТ вводили перорально, одноразово за схемою: 1-й групі – комплекс АГ-АТ у дозі 3 см3, 2-й – інактивована бактеріальна маса штамів E. coli № 19, 20, 24, 25, 35 у дозі 3 см3, 3-я – контроль (інтактні тварини).

У дослідних тварин зразки периферійної крові і фекалії для дослідження відбирали до та через 2 доби після введення препарату. Спостереження за поросятами проводили протягом 26 діб (строк відлучення від свиноматок).

Результати спостережень за клінічним станом тварин свідчили про те, що рівень захисту дослідних тварин від захворювань у групі, яку обробляли комплексом АГ-АТ, був значно вищим (рис. 2). Серед тварин 1-ї дослідної групи захворіло тільки 22 голови (7,3тоді як серед поросят, яким вводили лише інактивований антиген (2 група) захворювання спостерігали у 26 голів (8,6

Рис. 2 Рівень захворюваності і загибелі поросят після застосування способу ранньої профілактики

У контрольній групі захворіло 150 голів тварин (50з яких загинуло 16 голів (10,7Слід відмітити, що серед тварин першої та другої дослідних груп загибелі тварин не реєстрували взагалі.

Таким чином, застосування у виробничих умовах способу ранньої профілактики забезпечує зниження захворюваності поросят на 42,7у порівнянні з контрольною групою.

На підставі аналізу результатів проведених досліджень встановлено, що застосування способу ранньої профілактики сприяло активізації загального і місцевого імунітету та підвищенню показників, які характеризують стан імунної системи організму тварин.

Фагоцитарна активність крові тварин першої групи після введення препарату підвищувалась на 16,5відносно значень в контролі. Рівень гетерофільних аглютининів у сироватці крові тварин 1-ї та 2–ї дослідних груп збільшувався на 97,5 і 57,2відповідно від контрольних показників. Рівень секреторних імуноглобулінів у дослідних поросят зростав майже на 91та специфічних антитіл на 98в порівнянні з контрольною групою.

Концентрація мукопротеїнів у сироватці крові дослідних тварин, до і після введення препарату, залишалась на одному рівні і вірогідно не відрізнялася від контрольних значень. Підвищення рівня загального білку пов’язано із зростанням концентрації загальних протеїнів на 49,3і альбумінів – на 34,7Рівень лізоциму у першій та другій групах збільшувався на 67,5 і 58,5відносно значень його рівня до введення комплексу АГ-АТ та був вищим в порівнянні з аналогічними показниками у контрольній групі на 67,8 і на 57,0відповідно (р<0,001).

Вивчення ефективності способу ранньої профілактики при колібактеріозі телят. В подальшому комплекс АГ-АТ було випробувано на новонароджених телятах для профілактики колібактеріозу. З патологічного матеріалу від загиблих тварин у районній лабораторії ветеринарної медицини виділяли E. сoli, серотип О8. За результатами серологічних досліджень антитіл до рота- і коронавірусів не було виявлено. У хворих тварин спостерігали пригнічення, відмову від корму, підвищення температури, діарею, фекалії були водянисто-зелені, з неприємним запахом, при ураженні респіраторного тракту – задишку і риніти.

Факторами, які сприяли захворюванню телят ешерихіозом у господарстві були: неповноцінна годівля тільних корів у період сухостою, порушення зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання й годівлі новонароджених телят.

Експеримент було проведено на новонароджених телятах, які за принципом аналогів були поділені на 2 групи – дослід і контроль (n=10). Як джерело антитіл застосовували молозиво від новотільних корів, що містило антитіла до E. сoli О8 на рівні 5-6 log2 і в яке вносили 20 см3 (в 1 см3 – 5-6 млрд мк. кл.) E. сoli О8 і випоювали новонародженим телятам. Контрольній групі тварин випоювали тільки молозиво.

Периферійну кров і зразки фекалій для дослідження відбирали перед та через 2 доби після введення препарату. Спостереження за телятами вели протягом 14 діб.

Серед телят дослідної групи (рис. 3) захворіло з клінічними ознаками колібактеріозу 2 голови (20В контрольній групі за період дослідження захворіло 9 телят (90 %). Загибелі тварин серед обох груп не спостерігали.

Рис. 3 Профілактична ефективність при застосуванні способу ранньої профілактики телятам

В результаті застосування способу ранньої профілактики у новонароджених телят реєстрували певні зміни рівня показників, що характеризують стан резистентності організму тварин. Рівень лізоциму підвищувався у дослідних тварин на 57,3і відрізнявся від його значень у контрольній групі на 54,5(р<0,001). Препарат не мав імуносупресивної дії на організм телят тому, що рівень мукопротеїнів вірогідно не змінювався відносно його контрольних значень до та після застосування препарату.

Концентрація загального білку в сироватці крові тварин дослідної групи при застосуванні препарату per os зростала на 23,1відносно групи контролю. Рівень антитіл у реакції аглютинації телят дослідної групи зростав у 2,5 рази в порівнянні з контрольною групою.

При дослідженні зразків фекалій в дослідній групі рівень SIg A також вірогідно підвищувався в 2,5-3 рази, тоді як у тварин контрольної групи залишався незмінним. Завершений фагоцитоз у тварин дослідної групи був вище на 17,3ніж у контролі.

Таким чином, в результаті проведених досліджень експериментально доведено ефективність застосування способу ранньої профілактики з метою попередження неонатальних захворювань тварин. Встановлено, що запропонований спосіб в умовах напруженої епізоотичної ситуації забезпечує високий профілактичний ефект, а саме: збереженість поросят до 92,7та до 70телят.

Профілактика неонатальних інфекційних захворювань тварин з використанням індуктора ендогенного інтерферону (Аміксину). Враховуючи зниження рівня природної резистентності у тварин, важливим, на наш погляд, є пошук засобів активації імунітету. Серед медичних препаратів–імуностимуляторів нашу увагу привернув Аміксин (індуктор ендогенного інтерферону), який пригнічує репродукцію вірусів та має виражений антибактеріальний ефект. За літературними даними медичний препарат Аміксин не має шкідливої дії на організм лабораторних тварин, що й стало підставою для випробування його на новонароджених поросятах з метою профілактики неонатальних інфекційних захворювань.

Дослідження щодо визначення способу введення Аміксину поросятам з метою профілактики неонатальних інфекційних захворювань. Препарат Аміксин раніше не застосовувався в практиці ветеринарної медицини, тому метою наших досліджень було визначення способу застосування та дози Аміксину сільськогосподарським тваринам. Препарат вводили перорально у дозах 10, 15 і 20 мг/кг та внутрішньом’язево у дозах 1, 2 і 3 мг/кг живої маси.

З метою визначення більш ефективного способу введення та оптимальної дози Аміксину в господарстві ВСАТ АК “Слобожанський” за принципом аналогів було сформовано 7 груп поросят 5-добового віку (n=25). Препарат Аміксин вводили тваринам перорально і внутрішньом’язево двічі, з інтервалом 5 діб. За дослідними тваринами вели спостереження протягом 26 діб (відлучення від свиноматок). Дані про ефективність застосування Аміксину для поросят наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Визначення способу введення Аміксину (М±m; n=25)

№ групи | Спосіб введення | Доза, мг/кг маси | Вік поросят, дні | Рівень захворюваності, гол/% | Загибель, гол | 1 | per os | 10 | 5 | 10 (40 | - | 2 | per os15 | 5 | 6 (15 | - | 3 | per os | 20 | 5 | - | - | 4 | в/м | 1 | 5 | 9 (36 | - | 5 | в/м | 2 | 5 | 7 (28 | - | 6 | в/м | 3 | 5 | 3 (12 | - | 7 | контроль | - | 5 | 25 (100 | - |

Результати проведених досліджень вказують на те, що внутрішньом’язеве введення препарату не попереджало захворювання у поросят 5-денного віку (табл.1).

Одержані дані свідчать, що оптимальною профілактичною дозою для попередження захворювань поросят є доза препарату 20 мг/кг маси тіла при пероральному введенні. Так, застосування Аміксину в цій дозі забезпечувало 100попередження неонатальних захворювань поросят 26-денного віку, тоді як серед інтактних поросят рівень захворюваності дорівнював 100Таким чином, в результаті проведених досліджень було визначено спосіб введення та оптимальну дозу Аміксину, що дало підставу для випробування препарату у виробничих умовах ВСАТ АК “Слобожанський”.

Вивчення ефективності Аміксину для профілактики неонатальних інфекційних захворювань поросят та його біологічного впливу. Метою наших подальших досліджень було вивчення ефективності застосування Аміксину для профілактики і терапії неонатальних інфекційних захворювань поросят.

Для проведення експерименту в господарстві за принципом аналогів було сформовано 4 групи поросят 10-добового віку по 15 голів в кожній (n=15): 1-а і 2-а групи – тварини з клінічними ознаками захворювання; 3-я і 4-а –клінічно здорові поросята, відповідно.

Препарат Аміксин вводили перорально у наступних дозах: 1-й групі – 20 мг/гол; 2-й – 40 мг/голову; 3-й – 20 мг/голову; 4-а – контроль (інтактні тварини). Поросятам 1-ї та 3-ї групи препарат вводили двічі через 5 діб, 2-ї – тричі з інтервалом 5 діб. Перед застосуванням, а також після кожного введення препарату у поросят відбирали проби периферійної крові, в якій визначали показники, що характеризують стан резистентності тварин.

Після дворазового застосування Аміксину у здорових тварин 3-ї групи не реєстрували випадків захворювання протягом всього періоду спостереження. У хворих тварин 1-ї та 2-ї груп препарат не надавав терапевтичного ефекту. В 4-й контрольній групі клінічні ознаки захворювання проявлялися у всіх поросят (n=15). Загибелі тварин у дослідних і контрольній групах за період спостереження не спостерігалося.

Встановлено, що в результаті застосування Аміксину хворим і клінічно здоровим поросятам, в крові дослідних тварин активуються мікрофаги, тобто препарат стимулює функціональну активність нейтрофілів, завдяки чому збільшується секреція лізосомних ферментів.

Рівень лізоциму у плазмі крові поросят 1-ї та 2-ї груп до застосування препарату дорівнював 21,0 та 19,34відповідно. Після дворазового застосування Аміксину в дозі 20 мг/голову його рівень зростав у 2,5 рази, при застосуванні у дозі 40 мг/голову – у 2,8 рази відповідно, в той час як у контролі протягом цього часу відбулося зниження цього показника з 25,0 до 20,46відповідно. У сироватці крові здорових тварин (3 група) реєстрували суттєве підвищення рівня лізоциму – на 93,0після двократного введення Аміксину, що в 3 рази вище від показника в контрольній групі.

Рівень імуносупресорних білків-серомукоїдів значно знижувався після кожного введення препарату, що, ймовірно, сприяло, активному утворенню імунокомпетентних клітин. У хворих тварин 1-ї та 2-ї груп рівень цих білків до застосування препарату досягав 2,38 та 3,30 мг/мл, відповідно, вірогідно знижуючись протягом досліду до 0,90 та 0,92 мг/мл, відповідно, що складає у середньому 37У плазмі крові контрольних тварин концентрація мукопротеїнів, навпаки, вірогідно зростала у 1,64 рази відносно її початкового значення. Так, спостерігали зниження рівня мукопротеїнів у сироватці крові тварин 3-ої групи на 59,2від їх рівня перед застосуванням Аміксину.

Найвищий рівень антитіл у реакції аглютинацїї у дослідних тварин 1-ї – 3-ї груп зареєстровано після другого введення Аміксину, який складав відповідно 8,2 і 8,4 lоg2, що було на 20,6 і 23,5вище від рівня у контрольній групі (4 група).

Результати проведених досліджень вказують на те, що вже перше введення Аміксину стимулювало синтез інтерферону. Так, в 1-й і 2-й групах рівень інтерферону складав 3,60 і 3,80 МО/см3, тоді як у здорових тварин 3-ї групи при збільшенні дози препарату середньомаксимальне значення інтерферону становило 4,20 МО/см3 (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка рівня інтерферону в сироватці крові поросят до та після

застосування препарату Аміксин

(M±m; n=10)

Група тварин | Препарат Аміксин | Рівень інтерферону, МО/см3

Перед введенням | Після 1 введення | Після 2 введення

1 | Терапія | 1,40±0,24 | 3,60±0,24*3,80±0,20*2 | Терапія | 1,60±0,24 | 3,80±0,24*4,20±0,20*3 | Профілактика | 1,80±0,20 | 4,20±0,20*4,60±0,24*4 | Контроль | 1,20±0,20 | 1,4±0,24 | 1,80±0,20 |

Примітка: * – різниця значень показників крові дослідних тварин (1-3 групи) вірогідна при р?0,001 відносно рівня значень відповідних показників у контролі (4 група).

Підвищення рівня інтерферону у сироватці крові хворих поросят (1-ї та 2-ї груп), які отримували Аміксин, спостерігали після першого і другого його введення (3,80 і 4,20 МО/см3), що перевищувало аналогічний показник у тварин контрольної групи (1,80 МО/см3). У клінічно здорових тварин 3-ї групи рівень інтерферону після другого введення був найвищим і дорівнював 4,60 МО/см3.

Таким чином, як у хворих, так і у клінічно здорових поросят, Аміксин виявляв стимулюючий вплив на індукцію ендогенного інтерферону.

Одержані результати стали основою для проведення масштабного експерименту з метою підтвердження профілактичного ефекту Аміксину. З цією метою в цьому ж господарстві за принципом аналогів було сформовано дві групи клінічно здорових поросят 5-добового віку (n=300); тваринам дослідної групи препарат задавали per os в дозі 20 мг/кг, а поросятам контрольної групи Аміксин не застосовували. Тваринам дослідної групи препарат задавали двічі з інтервалом 5 діб. За дослідними тваринами вели спостереження протягом 26 діб (строк відлучення від свиноматок).

Перед застосуванням та через 5 діб після другого введення у поросят відбирали периферійну кров.

Тварини контрольної групи захворіли на 3 добу від початку експерименту.

У період застосування препарату в дослідній групі захворіло 15 (5тварин з 300 голів, тоді як у контрольній групі - 235 голів (78,3(рис. 4).

Рис. 4. Рівень захворюваності поросят після застосування препарату

Аміксин

Лабораторні дослідження сироватки крові свідчать про те, що застосування Аміксину приводить до підвищення рівня неспецифічних та специфічних факторів імунітету. Встановлено, що рівень імуносупресорних білків вірогідно знижувався на 42після дворазового введення препарату, тоді як у тварин контрольної групи він залишався без змін.

Рівень антитіл у реакції аглютинації з антигенами E. coli у дослідних поросят підвищувався на 58,3що у 2,0 рази вище, ніж у сироватці контрольної групи. При постановці РА з культурою Salmonella choleraе-suis було встановлено підвищення рівня антитіл до 5,71 log2, що в 2,3 рази вище від рівня у контролі.

Рівень завершеного фагоцитозу підвищувався на 10,5що на 11,5вище, ніж у тварин контрольної групи. Рівень інтерферону (табл. 3) в сироватці крові тварин дослідної групи після двократного застосування Аміксину становив 4,4 МО/см3, що в 2 рази більше від цього показника у контролі.

Таблиця 3

Динаміка рівня інтерферону в сироватці крові поросят до та після застосування Аміксину (М±m; n=10)

Група тварин | Доза препарату Аміксин | Рівень інтерферону, МО/см3 | До введення | Після введення | 1 | 20 мг/гол | 2,40±0,24 | 4,40±0,24* | 2 | Контроль | 2,20±0,20 | 2,20±0,20* |

Примітка:* – різниця значень показників крові дослідної групи тварин (1 група) вірогідна при р<0,001 відносно рівня значень відповідних показників у контролі (2 група).

У хворих тварин контрольної групи за період спостереження титри інтерферону реєстрували на рівні 2,20 МО/см3, тобто були низькими.

Результати досліджень довели, що Аміксин, стимулюючи інтерфероногенез, сприяє підвищенню захисних сил організму і його несприятливісті до збудників інфекційних захворювань.

Таким чином, випробування способу ранньої профілактики в експериментах на поросятах і телятах підтвердило його високу профілактичну ефективність. Одержані нами результати впливу препарату Аміксин на організм тварин, які утримуються за умов виробництва, дозволяють рекомендувати його широке застосування з метою профілактики неонатальних інфекційних захворювань у свинарстві.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі представлено матеріали щодо розробки способу ранньої профілактики для захисту новонароджених тварин від інфекційних захворювань; визначено етіологічне значення збудників інфекційних захворювань у розвитку неонатальних патологій тварин; вивчено ефективність індуктора ендогенного інтерферону – Аміксину, науково обґрунтовано та практично досліджено доцільність застосування Аміксину для профілактики інфекційних неонатальних захворювань поросят.

2. Збудниками неонатальних інфекційних захворювань молодняку тварин у ВСАТ АК “Слобожанський” були: Escherichia – 78,9Salmonella – 4,4Proteus – 10,2Pseudomonas – 2,8Clostridium – 3,2Розвиток бактеріальних інфекцій новонароджених поросят відбувався на фоні циркуляції серед поголів’я вірусів-збудників трансмісивного гастроентериту, хвороби Ауєскі та парвовірусної інфекції.

3. Розроблено спосіб ранньої профілактики інфекційних неонатальних захворювань молодняку з використанням комплексу АГ-АТ.

4. Пероральне введення комплексу АГ-АТ лабораторним тваринам (білим мишам) у 60–70 % випадків забезпечувало їх захист при зараженні летальними дозами гомологічного штаму E. coli вже на 2 добу.

5. Пероральне застосування комплексу АГ-АТ проти збудників неонатальних захворювань, що циркулюють в господарстві, знижує рівень захворюваності на 42,7у поросят і на 70у телят, порівняно з контролем.

6. Спосіб ранньої профілактики зумовлював стимуляцію специфічних і неспецифічних факторів імунітету, які порівняно з контролем підвищувались вже на другу добу: рівень лізоциму – на 67,8(р<0,001); фагоцитарна активність – на 10рівень загального білку – на 49,3рівень специфічних антитіл – на 91,0і секреторних імуноглобулінів на 98,0

7. Індуктор ендогенного інтерферону має виражену профілактичну дію при неонатальних інфекційних захворюваннях поросят. Так, дворазове, пероральне введення поросятам Аміксину в дозі 20 мг/кг забезпечувало зниження захворюваності в 3 рази в порівнянні з контролем.

8. Застосування Аміксину позитивно впливало на динаміку показників резистентності поросят. При цьому, фагоцитарна активність підвищувалась – на 11,5; рівень лізоциму – на 52,5а рівень специфічних антитіл та інтерферону – в 2 рази порівняно з контролем.

9. Результати вивчення дії комплексу АГ-АТ і Аміксину дають підставу рекомендувати їх для