КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КОВАЛЬЧУК СТАНІСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ

УДК 330.161: 239.9

ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ У ТРАНЗИТИВНІЙ ЕКОНОМІЦІ

08.01.01 - Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант: академік НАН України,

доктор економічних наук, професор,

ЧУХНО Анатолій Андрійович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: академік НАН України,

доктор економічних наук, професор,

ПАХОМОВ Юрій Миколайович,

Інститут світової економіки

та міжнародних відносин

НАН України, директор;

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

БОДРОВ Володимир Григорович,

Національна академія державного

управління при Президентові України,

завідувач кафедри економічної теорії

та історії економіки

доктор економічних наук, професор,

КОМАРНИЦЬКИЙ Іван Федорович,

Чернівецький національний

університет імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри економічної теорії

та менеджменту

Провідна установа: Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, відділ економічної теорії, м. Київ.

Захист відбудеться 26 січня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: Київ 03022, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: Київ 01033, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий “21_”___12_______ 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І.І.Мазур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження процесів системної трансформації постсоціалістичного суспільства є одним із найскладніших у сучасній економічній теорії. Воно зумовлено гострою необхідністю пошуку та визначення конкретних орієнтирів, шляхів забезпечення стабільного динамічного розвитку національної економіки в умовах формування ринкового середовища, зміни соціально-інституційних засад економічного зростання при одночасному збереженні й зміцненні суверенітету України. Потрібні наукові пізнання формування закономірностей перехідних процесів, а також розробка власної стратегії соціально-економічного розвитку, яка б відповідала новітнім уявленням людства про цивілізоване суспільство, об’єднане цінностями національних економічних інтересів. Саме останні мають складати основу наукового обґрунтування економічної політики держави, виступати метою і критерієм життєдіяльності найвищої спільноти (нації). Тому проблема дослідження сутності національних економічних інтересів, шляхів їх ефективної реалізації та захисту набуває важливого значення.

На сьогодні національні економічні інтереси недостатньо враховуються у здійснюваній економічній політиці, що не лише ускладнює, а часом навіть унеможливлює реалізацію інших рівнів системи економічних інтересів, негативно позначається на результатах діяльності суб’єктів господарювання. Суб’єктно-об’єктне наповнення змісту економічних інтересів свідчить про суперечливу взаємодію цілей і потреб всіх учасників процесу національного розвитку. З огляду на це необхідно розробити наукове підґрунтя стратегії формування національних економічних інтересів, визначити основні шляхи їхньої реалізації. І, враховуючи виклики сучасної глобалізації, важливого значення набуває дослідження проблеми міжнародної конкурентоспроможності країни, захисту власних національних економічних інтересів у світовому просторі.

Без утвердження національних економічних інтересів, перетворення їх у самовідтворювальну систему та використання для досягнення соціально-економічних цілей розвиток громадянського суспільства не має реальної концептуальної основи. Тому нагальною потребою у науковому плані є дослідження категорії національного економічного інтересу як визначальної рушійної сили поступального руху соціально-економічної системи.

Ступінь дослідження проблеми. Національні економічні інтереси стали предметом науково-теоретичного дослідження відносно нещодавно. І говорити про наявність глибоких теоретичних розробок у сфері цієї проблематики не доводиться. Правда, достатньо вагомі наукові здобутки досягнуті в загальній теорії інтересів, яку започаткували славнозвісні стародавні мислителі (Аристотель, Демокріт, Епікур, Платон), надалі розвинули Н.Макіавеллі, Т.Гоббс, К.Гельвецій, П.Гольбах, Д.Дідро, Г.Гегель, А.Сміт, Д.Рікардо, А.Тюрго, Дж.Мілль, І.Бентам, В.Ленін, К.Маркс, Ф.Енгельс, Г.Плєханов, М.Вебер та інші представники економічної і філософської думки. У їхніх працях економічні інтереси розглядалися у взаємозв’язку з виробничими відносинами, потребами, власністю, працею, стимулами, мотивами та іншими економічними категоріями.

Суттєві доробки концептуального значення внесено у теорію економічних інтересів під час широкої тематичної дискусії на сторінках періодичних фахових видань у семидесятих роках минулого століття. Напрацьовані вони головним чином в контексті дослідження генезису та природи економічних інтересів, визначення і вирішення суперечностей в їх структурі, побудови механізму матеріального стимулювання в різних сферах діяльності. Глибинні методологічні засади теорії економічних інтересів розкривалися такими вітчизняними і зарубіжними вченими, як: Л.Абалкін, Б.Гершкович, П.Єщенко, А.Здравомислов, І.Комарницький, Я.Кронрод, В.Куліков, Ю.Палкін, Б.Ракитський, І.Саяпін, М.Черковець.

Певне уявлення про ідентифікацію національних економічних інтересів і їхня значимість у житті суспільства відображено в працях І.Бентама, Дж.Бюкенена, Т.Веблена, Дж.Кейнса, Ф.Ліста, А.Маршалла, К.Менгера, Д.Корта, М.Олсона, Г.Саймона, Е. де Сото, Й.Шумпетера та інших всесвітньо відомих економістів. Дана проблематика поки що не знайшла належного опрацювання в теорії економічних інтересів. Проте закладені в ній визначальні положення використані у наукових розробках парадигми трансформаційних перетворень національної економіки та їх суперечностей (В.Базилевич, В.Бодров, О.Гаврилюк, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, Б.Кваснюк, І.Радіонова, А.Чухно та інші визнані вітчизняні вчені). Окремі її постулати висвітлені в працях вітчизняних дослідників та дослідників близького зарубіжжя М.Єрмошенка, П.Канапухіна, Г.Пастернак-Таранушенка, Т.Таранова, Н.Чернецової, С.Ярошенка (формування, структурна класифікація та механізми захисту національних економічних інтересів); І.Бінька, Т.Ковальчука, М.Мандибури, В.Мунтіяна, В.Шлемка (проблеми економічної безпеки); З.Варналія, В.Зянька, А.Колота, В.Сизоненка (стимулювання підприємницької діяльності); В.Александрової, Л.Антонюк, Б.Губського, І.Крюкової, В.Сіденка, Л.Федулової (конкурентоспроможність національної економіки, перехід на інноваційний шлях економічного зростання); О.Білоруса, Д.Лук’яненка, Ю.Пахомова, В.Рокочі, А.Румянцева, А.Філіпенка (глобалізація та проблеми розвитку національної економіки).

Нинішній стан розробки проблеми національних економічних інтересів свідчить про нагальну необхідність комплексного дослідження, створення цілісної теорії їх формування і використання в економічній стратегії розвитку країни. По суті немає фундаментальних праць, присвячених національним економічним інтересам як самостійному об’єкту аналізу та складної системи взаємодії інтересів суспільства, держави, трудових колективів, окремих громадян. З огляду на це закономірно актуалізується проведення дослідження природи, сутності, умов формування та реалізації національних економічних інтересів.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема держбюджетних тем 01БФ040-01 “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (реєстраційний номер 0101U006977) і “Трансформація економічних систем і становлення ринкової економіки в Україні” (реєстраційний номер 97149). Особистий внесок автора полягає у розробці теоретичних основ дослідження національного економічного інтересу, визначенні його ролі та місця в трансформаційних процесах, пошуку шляхів переходу на інноваційну модель розвитку та формування нової системи міжнародної економічної взаємодії.

Наукові здобутки, що містяться в дисертації, знайшли відображення також у науково-практичних розробках. Автор був науковим керівником і виконавцем держбюджетної теми “Вдосконалення фінансово-кредитного механізму агропромислового виробництва в перехідний період до ринкової економіки” (реєстраційний номер 97153). Його особистий внесок полягає у визначенні заходів для вдосконалення системи оподаткування суб’єктів сільськогосподарського виробництва, запровадження механізму забезпечення їх кредитними ресурсами, фінансовою підтримкою держави. Як керівник і виконавець укладеної з АНТК імені О.К.Антонова госпдоговірної наукової теми “Експериментальна методика економічного впливу на ефективність і якість льотних випробовувань літаків” (реєстраційний номер 2000Д005) запропонував шляхи вдосконалення методики визначення собівартості здійснюваних робіт, механізму заохочення учасників льотних випробувань і забезпечення надійності авіаційної техніки.

Мета і завдання. Головною метою дослідження є розробка концептуальних засад формування та реалізації національних економічних інтересів у період трансформаційних змін.

Досягнення цієї мети обумовило необхідність вирішення таких наукових завдань:

визначити теоретико-методологічні основи дослідження економічних інтересів;

дослідити еволюцію поглядів на економічні інтереси та розкрити їх гносеологічно-онтологічну природу;

з’ясувати сутність і роль національного економічного інтересу та показати його структуроутворюючу функцію у системі економічних інтересів;

проаналізувати процеси реформування відносин власності та становлення нової системи економічних інтересів у трансформаційний період;

розкрити економічні суперечності між розширенням економічної відособленості суб’єктів господарювання і необхідністю посилення цілісності національного господарства;

дослідити структурну перебудову вітчизняної економіки та формування внутрішнього ринку як необхідних умов забезпечення інтегральних потреб суспільства;

розкрити взаємодію важелів ринкового та державного регулювання економікою в механізмі реалізації національних економічних інтересів;

визначити шляхи переходу на інноваційну модель розвитку національної економіки;

показати вплив глобалізації на формування та реалізацію національних економічних інтересів і обґрунтувати способи їх захисту у світовому просторі.

Об’єктом дослідження виступає сукупність соціально-економічних відносин, що виникають між суб’єктами економічних інтересів.

Предметом дослідження є національні економічні інтереси, їх зміст, структура, особливості формування та реалізації у транзитивній економіці.

Методи дослідження дисертаційної роботи: загальнонаукові та специфічні для економічної теорії, що витікають із окреслених завдань предмету дослідження. В основу аналізу покладено системний підхід, який дозволив розкрити різновиди економічних інтересів у їх взаємозв’язку та взаємореалізації. Зокрема, застосовувалися такі методи: діалектичний метод наукового пізнання, у тому числі наукової абстракції, для розкриття природи та сутності економічних інтересів (розділ І); метод поєднання історичного і логічного – при поглибленому аналізі теорії економічних інтересів у ретроспективі (розділ І), а також характеристиці їх особливостей в умовах специфічного перехідного періоду (розділ ІІ); метод аналізу та синтезу – при ідентифікації економічних інтересів і визначення в їх системі місця та ролі національних економічних інтересів (розділ ІІ); структурно-функціональний метод – при обґрунтуванні структуроутворюючої функції національних економічних інтересів і забезпеченні потреб суспільного розвитку (розділ ІІ), заходів функціонально-інвестиційного забезпечення ринкових перетворень і структурної перебудови вітчизняної економіки (розділ ІІІ); метод кількісного та якісного аналізу – при оцінці кількісних показників реалізації національних економічних інтересів (розділ ІІІ) і характеристиці нового якісного шляху інноваційного економічного розвитку (розділ IV); метод порівняльного аналізу – при з’ясуванні рівня відкритості національної економіки та пошуку оптимальних шляхів її входження до світового економічного простору (розділ V).

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є творче переосмислення основних досягнень економічної науки, положень класичної, марксистської, кейнсіанської, неокласичної, інстутиційної й інших теорій, фундаментальних праць вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячених аналізу проблем функціонування та реалізації економічних інтересів на різних стадіях цивілізаційного розвитку.

Інформаційною базою дослідження виступають офіційні статистичні дані, публікації в економічних виданнях, аналітичні матеріали, законодавчі та нормативно-правові акти України, розробки наукових установ та організацій, монографічні дослідження, статті вітчизняних і зарубіжних авторів у періодичних виданнях, соціологічні обстеження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні системи економічних інтересів, розкритті сутності, особливостей формування та реалізації національних економічних інтересів у транзитивній економіці.

Результати, які одержані особисто автором і виносяться на захист, такі:

вперше

розроблено концепцію формування національних економічних інтересів та механізм їхньої реалізації в транзитивній економіці. Показано, що національний економічний інтерес як економічна категорія відображає суспільні потреби, суперечливу єдність різнорівневих інтересів, діалектичну взаємодію продуктивних сил і виробничих відносин, усуспільнення виробництва та економічної відособленості господарюючих суб’єктів, монополізації економіки і конкуренції, багатоаспектності форм власності й господарювання

у запропонованій теоретичній концепції статус носія національного економічного інтересу закріплюється не просто за титульною нацією, якій мають підпорядковуватися всі складові життєдіяльності суспільства. Обґрунтовується, що лише на основі консолідації (об’єднання) народів і народностей нашої країни можна визначити головний суб’єкт національних економічних інтересів. Це сприятиме формуванню загальнонаціональної ідеї як підґрунтя побудови громадянського суспільства;

доведено, що визначальним орієнтиром ринкової трансформації національної економіки має стати ефективна взаємодія суб’єктів господарювання з різними формами власності. У множинності останніх закладено нагальну потребу поєднання індивідуальних, колективних, державних і національних інтересів. Реформування відносин власності має здійснюватися через посилення інтегративних функцій держави, конкурентності в економічній діяльності;

розкрито співвідношення державних і національних економічних інтересів. Обґрунтовано двоїстість держави як інституту управління та носія національного економічного інтересу. Вказується на недопустимість породження державного патерналізму та підміни національного економічного інтересу державним. Доведено, що порівняно з останнім національний економічний інтерес є поняттям більш містким і, по суті, інтегративним, оскільки включає не лише поточні, а й стратегічні інтереси підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання на світовому ринку, зміцнення економічної безпеки країни, формування принципово нової інноваційної моделі розвитку та побудови постіндустріального суспільства.

Набули подальшого розвитку:

трактування об’єктивності економічних інтересів і необхідності їх аналізу в контексті результатів господарської діяльності, у яких вони набувають матеріальної форми. Матеріальність форми і зумовлює їхній об’єктивний характер. Реальні матеріальні форми економічних інтересів не втрачають свого речового змісту, а постійно змінюються залежно від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Це означає, що економічні інтереси у процесі еволюції включають моменти історизму;

визначення основних шляхів удосконалення інституційного забезпечення розвитку національного ринку, спроможних формувати повноцінні інститути підприємництва, забезпечувати прямі та зворотні зв’язки між економічною політикою й існуючими інститутами, видозмінювати останні для посилення їхнього функціонального впливу на загальну ефективність господарювання. Виходячи із довготермінової стратегії побудови постіндустріальної економіки, важливо при формуванні внутрішнього ринку закласти такі інституціональні форми, які у майбутньому стануть інструментами трансформації вже зрілої ринкової економіки та її просування на шляху до нової, більш розвинутої моделі економічної системи.

обґрунтування специфічності формування національних економічних інтересів в умовах ринкової трансформації, коли водночас із закономірним зростанням усуспільнення відбуваються і зворотні процеси, зокрема у вигляді роздержавлення та приватизації. Встановлено, що передчасне виведення держави з економіки (до становлення ринкового механізму) провокує спад виробництва, зубожіння народу й інші негативні явища, що поглиблюють суперечності між потребами розвитку продуктивних сил і станом виробничих відносин, істотно гальмують процес формування національних економічних інтересів;

поглиблення характеристики особливостей взаємодії економіки та політики у трансформаційному суспільстві. Доведено, що соціальним механізмом, через який економіка знаходить своє втілення в політиці, виступають корпоративні, а не національні економічні інтереси. Поєднання монополії власності та влади продукує своєрідну модель і вектор розвитку суспільства в інтересах корпоративного капіталу. Звідси витікає визначальна причина використання ідеології неолібералізму та ринкового фундаменталізму, що зробило здійснювану економічну політику в країні деструктивною.

Удосконалено:

теоретичні положення про регулюючу роль держави на базі розвитку її інтегративних функцій, законодавчого й інституціонального забезпечення захисту інтересів, формування підприємництва та ринкової культури у населення, цивілізованої етики бізнесу, зрілої юридичної та соціальної відповідальності. Доведено, що завдання держави в період трансформаційних зрушень полягає у створенні належного суспільного контролю над умовами праці, розв’язання суперечностей між економічним і соціальним розвитком за допомогою інститутів та інструментів ринкової саморегуляції. Зроблено висновок, що активізація ролі держави має здійснюватися шляхом запровадження індикативного планування, регулювання пропорцій відтворення та споживання, поєднання прямих і опосередкованих методів впливу, виходячи за межі ринкових відносин у реалізації національних економічних інтересів;

обґрунтування особливостей трансформації національних економічних інтересів, відповідно до яких країна, зберігаючи цілісність і незалежність, отримує позитивний ефект від процесів глобалізації за рахунок використання інноваційного потенціалу інтеграції, що блокує загрози впливу інструментарію глобалізації. Запропоновано шляхи підвищення конкурентоспроможності країни у світовому економічному просторі та підходи щодо розробки, вибору стратегії й тактики утвердження України як рівноправного учасника міжнародних економічних відносин. Доведено доцільність застосування світового досвіду щодо захисту національних інтересів і забезпечення гарантій економічної незалежності завдяки використанню фундаментальних засад економічного зростання, зокрема, макроекономічної стабілізації, інвестицій, інтелектуального капіталу;

визначення основних напрямів і пріоритетів інноваційної діяльності в економічній сфері. Доведено, що реальну незалежність і самодостатність реалізації національного економічного інтересу мають лише ті країни, які здатні забезпечувати перехід на інноваційну модель розвитку. Обґрунтовано пропозиції щодо інституційного та фінансового забезпечення науково-технічної діяльності, формування сучасної інфраструктури ринку технологічних нововведень.

Практичне значення одержаних результатів. Методологічний характер дисертаційної роботи і викладені в ній концептуальні положення визначають вагомість внеску автором у розробку малодослідженої у вітчизняній економічній науці проблеми формування та реалізації національних економічних інтересів. Отримані наукові результати можуть бути теоретичною базою для подальшого поглибленого аналізу питань узгодження та взаємореалізації складових системи економічних інтересів, визначення і посилення функціональної ролі національного економічного інтересу. Сформульовані у дисертації пропозиції, узагальнення та висновки мають вагому практичну значимість для розробки державної економічної політики, яка б виходила із пріоритетності реалізації національних економічних інтересів.

Основні наукові результати та практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані: Радою національної безпеки і оборони України при розробці “Основних засад детінізації грошового обігу”, відповідного Указу Президента України № 183/201 від 20 березня 2001 року, а також формуванні проекту Стратегії забезпечення економічної безпеки України (довідка № 6/7-80-53 від 07.06.2001); головним науково-експертним управлінням апарату Верховної Ради України у процесі здійснення наукової експертизи законопроектів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання відносин у економічній сфері (довідка № 16/3-1102 від 15.11.2006); підготовці текстів Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році”, аналітичних доповідей Національного інституту стратегічних досліджень “Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України” і “Першочергові завдання соціально-економічної політики держави: пріоритети 2007 року” (довідка № 293/557-1 від 26 жовтня 2006 р.); науково-дослідним економічним інститутом при виконанні на замовлення Міністерства економіки України наукових тем: “Розробка методології прогнозування показників ВВП за фазами відтворення, секторами економіки і видами економічної діяльності на середньо- та довгострокову перспективу”, “Науково-методичне обґрунтування заходів щодо реалізації стратегії інноваційного розвитку економіки України” (довідка №СВР/508 від 14.12.2006 р.).

Наукові розробки автора використовуються у навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні навчальних дисциплін “Політична економія”, “Основи економічної теорії”, спецкурсів “Теорія та практика підприємництва”, “Економічна безпека”, “Економіка України в сучасних умовах” (довідка № 013/1198 від 13.12.2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним дослідженням, у якому здійснені авторські розробки стосовно методології, змісту й особливостей реалізації національних економічних інтересів у трансформаційному суспільстві. Наукові положення, результати та практичні рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, семінарах. Серед них, зокрема: міжнародна наукова конференція “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)” (Київ, 1998); міжвузівська наукова конференція “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 1999); І національна міжвузівська науково-практична конференція “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (Сімферополь, 1999); міжнародна наукова конференція “Україна: поступ в майбутнє” (Київ, 2000); Всеукраинская межвузовская научно-практическая конференция. “Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики” (Сімферополь, 2000); III міжнародна науково-теоретична конференція “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (Київ, 2000); ІІ міжвузівська науково-практична конференція. “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (Київ, 2000); ІХ міжнародна науково-теоретична конференція “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (Київ, 2001); ІІІ міжвузівська науково-практична конференція “Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі” (Київ, 2001); Х міжнародна науково-теоретична конференція “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (Київ, 2002); Міжнародна науково-практична конференція “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” (Київ, 2002); Научная конференция “Ломоносовские чтения-2003” (Москва, 2003); Міжнародна науково-практична конференція “Промислове виробництво в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2003); Міжнародна науково-практична конференція “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Львів, 2003); ХІ міжнародна науково-теоретична конференція “Механізми співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями” (Київ, 2003); Науково-практична конференція за міжнародною участю “Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика” (Львів, 2003); Всеукраїнська конференція “Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу і кредиту” (Київ, 2004); Всеукраинская научно-практическая конференция “Теория и практика экономики и предпринимательства” (Алушта, 2004); Міжнародна науково-практична конференція “Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин” (Київ, 2004); Всеукраинская научно-методическая конференция “Современные аспекты финансового управления экономическими процессами” (Севастополь, 2005); Міжнародна наукова конференція “Парадигма економічної теорії: суть та протиріччя” (Київ, 2005); XVI міжнародна науково-практична конференція. “Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону (Чернівці, 2005); III Международная научно-практическая конференция “Теория и практика экономики и предпринимательства” (Алушта, 2006); VI міжнародна науково-практична конференція “Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні” (Київ, 2006).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 51 наукова праця, з яких 2 одноосібні монографії (загальним обсягом 21,3 д.а.), 1 монографія у співавторстві (особисто авторові належить 3,8 д.а.), 24 статті у наукових фахових журналах, 17 праць у збірниках наукових праць і тезах доповідей конференцій, загальним обсягом авторського матеріалу понад 39 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг роботи становить 372 сторінки, що містять 21 аналітичну таблицю, 4 рисунки і 9 додатків, список використаних джерел налічує 347 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів і їх практичне значення, відображено апробацію основних положень дисертаційної роботи.

У першому розділі дисертації – “Теоретико-методологічні основи дослідження економічних інтересів” розкрито методологічні засади, концептуальні підходи до аналізу економічних інтересів. Розглянуто ретроспективу теорії економічних інтересів і визначено їх гносеологічно-онтологічну природу та сутність. Підкреслено, що економічні інтереси становлять спільно-роздільну систему, у якій відображаються різноманітні суперечності складного поступального руху суспільства. Їх виявлення та реалізація залежить від досягненого цивілізаційного рівня соціально-економічної системи та закладеного в ній способу виробництва. Це означає, що економічні інтереси повинні розглядатися не лише в загальноісторичному контексті, а й відповідно до специфіки конкретного періоду розвитку суспільства.

Теоретичні та практичні уявлення про становлення нового механізму господарювання пов’язані з двома аспектами проблеми формування і використання інтересів: перший – зосереджений навколо шляхів активізації інтересів суб’єктів господарювання, участі населення в ринкових перетвореннях, появи нових мотивів і стимулів трудової діяльності; другий – сконцентрований навколо питань знаходження найбільш оптимального варіанту узгодження дій учасників ринкових відносин, форм і методів прямого й опосередкованого регулювання економічних інтересів в умовах системної трансформації, які дають змогу уникнути руйнівних втрат суспільної праці, соціального напруження людей. Висвітлення проблеми економічних інтересів у них пов’язується з використанням принципово нових понять, детермінованих становленням і розвитком абсолютних державницьких форм, а також із людським чинником, поведінка якого відзначається персональною відповідальністю й масовою непередбачуваністю.

Проаналізовано неокласичну, менеджеріальну, інституціональну, мотиваційну, агентську й інші версії щодо вияснення глибинних підвалин теорії економічних інтересів представниками різних наукових шкіл. Обґрунтовано доцільність розкриття проблеми економічних інтересів через аналіз взаємодії усуспільнення та відособлення як провідних тенденцій у розвитку суспільного виробництва. Форми відособлення пов’язуються з особливостями використання суб’єктами господарювання об’єктів власності, існування різноманітних способів привласнення результатів діяльності. Доведено, що такий підхід може бути використаний при розробці методологічних основ ідентифікації різних інтересів, визначенні об’єктивного підґрунтя персоніфікації суб’єктів економічних відносин. Взаємодія усуспільнення та відособлення визначає характер зв’язку між економічними суб’єктами, відносинами привласнення засобів і результатів праці і, у кінцевому рахунку, зумовлює соціально-економічну ефективність відтворювальних процесів, динаміку прогресивних змін.

Проведене системне дослідження суперечностей економічних інтересів з позицій з’ясування генезису, форм прояву і способу їх вирішення дозволило виокремити різні види суперечностей, а саме такі, що: а) мають своїми протилежними сторонами усуспільнення та відособлення; б) обумовлені ігноруванням або недостатньо повним розвитком інтересу будь-якої спільноти чи навіть окремої особи. Доведено, що лише системно-еволюційний підхід спроможний забезпечити цілісний аналіз розроблюваної проблематики в усіх її аспектах, зв’язках, опосередкованостях, оскільки він спрямовує дослідження на всебічний розгляд самого процесу еволюції як явища об’єктивної реальності.

Дослідження гносеологічно-онтологічної природи та сутності економічних інтересів базується на методології суб’єктивістського й об’єктивістського трактування інтересу з наступним їх порівнянням. Показано, що серед поширених аргументів на підтвердження суб’єктивно-об’єктивної природи інтересу виділяється постулат про те, що інтересам притаманний суб’єктивний компонент, остільки вони усвідомлені, і суб’єктивну складову інтересу виводять із твердження про нього як спонукання. Доведено, що недостатньо розуміння ролі інтересів у процесі спонукання суб’єкту до того чи іншого варіанту поведінки. Адже об’єктивні вимоги змушують суб’єкта діяти в певному напрямі, а сила притаманних інтересам спонукань виражає рівень вимог конкретно історичної необхідності.

Погляди сучасних теоретиків, які підкреслюють об'єкти-вний характер економічних інтересів, за своїм методологі-чним спрямуванням можна звести до кількох напрямів:*

гносеологічний (теоретико-пізнавальний), коли роз-глядається сутність, структура, субординація економічних інтересів;*

теоретико-прагматичний, пов'язаний із розробкою про-блеми рушійних сил, аналізом інтересів у зв'язку з потреба-ми, стимулами та зацікавленістю;*

управлінсько-мотиваційний, який дає можливість характери-зувати вплив трудової мотивації на поведінку суб'єктів гос-подарювання, орієнтуючи їх на досягнення якомога високого доходу;*

мотиваційно-поведінковий, що розкриває механізми активізації людського чинника, а також залежність між розмірами винагороди та співвідношенням мотивів і стимулів;*

системно-трансформаційний, завдяки якому визнача-ється місце та роль економічних інтересів в умовах переходу до ринкової моделі “змішаної” економіки;*

структурно-функціональний підхід дозволяє розгляда-ти економічні інтереси у своєму знятому абстрактному ви-гляді з позицій аналізу за рівнями.

У дослідженні стверджується, що економічна природа інтересів конституціюється двома суттєвими положеннями. По-перше, інтереси відображають спрямованість суб'єкта на “самоствердження”, тобто на збереження та поліпшення власного соціально-економічного становища, яке досягається через задоволення потреб максимально оптимальним способом. По-друге, має місце безпосередня зумовленість інтересів стано-вищем їх носіїв у системі соціально-економічних відносин.

Економічні інтереси розглядаються як причина і водночас умова взаємодії та саморозвитку економічних суб’єктів. Кожне окреме економічне відношення існує спочатку потенційно у формі очікувань і незадоволених потреб людини. Економічні відносини реалізуються як дійсні, коли набувають форми взаємного зв’язку. Потреби та інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є підґрунтям структури виробничих відносин. Водночас логічно доводиться, що власне інтерес керує життям, підкорюючи всі інші притаманні життю принципи. Саме з цих позицій він розглядається як сутність, реалізація якої внутрішньо зумовлює необхідність суб’єкта господарювання вступати в економічні відносини з контрагентами. Вихідним і домінуючим у його реалізації є економічна діяльність, спрямована на досягнення конкретного результату. Це означає, що інтерес також завершується певним об’єктивним результатом і, втілюючись в нього, набуває матеріальної форми.

У другому розділі “Сутність і функції національних економічних інтересів” розкрито зміст і функціональні особливості національного економічного інтересу. Проведено структурну ідентифікацію економічних інтересів і показано їхню роль як рушійної сили суспільного розвитку. В основу визначеності національного економічного інтересу, виокремленого зі складної взаємодоповнюючої системи інтересів, покладено інтегральну версію суспільних потреб, яка доповнюється структуроутворюючою функцією національної ідеї.

Обґрунтовано, що виокремити й ідентифікувати сутність економічних інтересів можна лише на основі з’ясування їхньої залежності від існуючих форм власності та господарювання, способів задоволення потреб у суспільно-комбінованому процесі виробництва. Виявлено, що причинно-наслідкові зв'язки власності й економічних інтересів полягають у тому, що суб'єкти влас-ності завжди мають економічний інтерес, пов'язаний із вико-ристанням об'єктів власності, привласненням отримуваного від них доходу. Невизначеність або послаблення економічного інтересу у знаходженні ефективних способів використання об'єкту вла-сності означає також відсутність або нерозвиненість наявних економічних форм реалізації власності. Остання, відо-бражаючи специфіку соціально-економічних процесів діяль-ності, спрямованих на задоволення людських потреб, роз-криває взаємозалежність між відношенням до засобів виробництва, виробленого продукту, отриманого доходу та рівнем задоволення потреб і необхідних для цього засобів. Визнано, що відносини власності мають багатосуб’єктний і різнорівневий характер. Безперечно й те, що в умовах розвинутої системи суспільного поділу праці, всеохоплюючого використання новітніх технологій виникають і безперервно змінюються взаємозалежності у виробництві. Система економічних відносин стає все більш структурованою при одночасному посиленні економічних зв’язків. Відповідно й економічні інтереси як форми їх прояву породжуються, розширюються і доповнюють, ускладнюють цілісну систему.

Відзначено, що в сучасній фаховій літературі національний економічний інтерес здебільшого визнається інтересом вищого рівня. Саме він створює умови для реалізації інтересів усіх суб'єктів господарювання, яка по-в'язується із взаємодією усуспільнення та відособлення, єдністю економічної системи та відносною господарською самостійніс-тю носіїв економічних інтересів. Ідеться насамперед про суперечливу єдність парних категорій “усуспільнення – відособленість”. У процесі їхнього взаємодоповнення породжуються егоїстичні приватні інтереси та водночас виникає необхідність соціально-економічного партнерства між суспільством, держа-вою, з одного боку, і господарськими суб'єктами, з іншого.

Розроблено схему ідентифікації національного економічного інтересу (рис. 1), у якій виділено джерела формування, суб'єкти національного інте-ресу, а також показано двоїсту роль держави як інституту управління та носія національних економічних інтересів. Більш системна ідентифікація економічних інтересів має доповнюватися їх класифікацією за ознаками власності, форм господарювання, адміністративно-територіального устрою тощо.

Рис. 1.

Основа формування та суб’єктна структура

національного економічного інтересу

Методологічну основу дослідження національного економічного інтересу важливо розкривати і через специфіку його суб'єкта-носія за такими принципами: 1) виділення ознак, що конституюють економіч-ну об'єктивність суб'єкта; 2) участь економічного суб'єкта у виробничих відносинах; 3) наявність власного інтересу, спря-мованого на максимізацію корисності для себе; 4) особливий характер взаємодії з іншими носіями економічних інтересів. В основі цієї взаємодії лежать суспільні потреби, діяльність із приводу задоволення яких може бути подана у вигляді системи взаємодоповнення, взаємовпливу виробничих і природних ресурсів, інституціональних і цільових чинників інноваційно-інвестиційного забезпечення економічного розвитку. Вони не зводяться до простої механічної суми потреб господарських суб'єктів, а виступають ключовим системним інтегратором, спроможним реалізувати будь-який соціально значущий розвиток економічної системи.

Доведено, що сучасне розу-міння національного економічного інтересу полягає в пріоритетності поступального економічного розвитку краї-ни, що забезпечує добробут її громадян. Але латентний ха-рактер ринкової трансформації нашої економіки ускладнює виокремлення загального з сукупності особистих і корпо-ративних інтересів. Носії інтересів перебувають у стані безперервної конкуренції за здобуття права виражати національний інтерес. Водночас значна частина населення втратила будь-яку зацікавленість у змінах, що відбуваються нині в соціально-економічному житті, і по суті не має чітко виражених особистих економічних інтересів. При слабкій державі спільний інтерес позбавлений надійного інституціонального підґрунтя, що спричиняє хаотичну взаємодію приватних інтересів, кожний із яких претендує на загаль-нонаціональний статус. Тому посилення інтеграції економічних інтересів у процесі інституційних перетворень повинно здійснюватися: а) за допомогою типу зв'язків і відносин між елементами системи або су-б'єктами; б) способом регуляції системи; в) мірою нормалі-зації зв'язків усередині системи; г) характером започаткування, генезисом у системі.

Наведений алгоритм дослідження дозволяє подати механізм використання національних економічних інтересів у єд-ності його складових, а саме: нормативно-правове й інституціональне забезпечення переходу до нового технологічного способу виробництва; визначення форм державного регулювання узгодження загальнонаціональних, державних і регіо-нальних інтересів; участь держави в кластерному характері корпоративних інтересів з метою економічного піднесення; сприяння становленню підприємництва як засобу соціальної стабілізації суспільства (нації) в умо-вах фінансово-ресурсних обмежень і складного періоду рин-кової трансформації. При цьому за вихідну позицію береться аналіз глобалізаційних процесів у контексті нових загроз національному розвитку. Надалі вона пов'язується з поетапним розглядом економічних інтересів, зокрема: ідентифікація (самовизначення економічних умов для формування національних економічних інтересів); самозбереження (становлення та розширення внутрі-шнього національного ринку); розвиток (відведення належного місця в глобальному економічному середовищі).

Розкриваючи роль національного інтересу у формуванні економічної політики, наголошується, що сьогодні залишається невиправдано низькою участь держави у пріори-тетних напрямах господарської діяльності. Ідеться насамперед про науково-технічну й інноваційну сфери, де закладається підґрунтя для забезпечення розквіту нації, відбувається відтво-рення інтелектуального капіталу, реалізуються програми дов-готривалих конкурентних переваг країни у світовому просторі. Зроблено висновок, що національний економічний інтерес у нас не повною мірою виступає формою прояву виробничих відносин з приводу досягнення суспільних благ і як основа економічної діяльності держави ще не завершив своє становлення.

Встановлено, що економічна діяльність держави відображає як загальне, так і специфічне. Зокрема, визначення загальнонародних пріоритетів і їх подальша реалізація в перехідній економіці може здійснюватись лише таким інститутом, як держава. Остання спроможна ефективно використати і реалізувати існуючі стратегічні інтереси розвитку економіки як цілісно-го утворення. Відтак і національний економічний інтерес має бути основоутворюючим в організації господарської діяльності. Причому його реалізація водночас є не лише підґрунтям, а й засобом досягнення економічних ін-тересів нижчих рівнів, у тому числі особистого.

Структурно-рівнева класифікація економічних інтересів, їх уз-годженість як системи можливі лише за умов довіри до соціально-правових інститутів держави та здійснюваної нею економічної політики. Тому обґрунтовано висновки щодо доцільності чіткого визначення ступіні і шляхів делегування суб'єктами госпо-дарювання певних повноважень державі, а також засоби за-безпечення нею вищих (суспільних) функцій. Процес регу-лювання відносин між суб'єктами-носіями економічних інтересів має відповідати нинішнім реаліям і враховувати соціальну необхідність структурних зрушень. На практиці це сприятиме формуванню нової парадигми розвитку та взаємодії економічних інтересів, самореалізації кожної осо-бистості в трудовій діяльності, зростанню добробуту нації. За таких умов національний економічний інтерес як соціально обумовлена форма об'єктивно спрямованої діяльності держави на узгодження економічних інтересів суспільства матиме адекватні його сутності форми реалізації і закладені в ньому цілі зможуть досягатися.

У третьому розділі “Особливості формування національних економічних інтересів у трансформаційному періоді” проведено пошук дійових програм забезпечення національного економічного інтересу у площині системної трансформації, домінування соціальних пріоритетів, розвитку внутрішнього ринку, покликаного сприяти поступальному економічному зростан-ню та підвищенню добробуту нації.

Проаналізувавши вплив ринкової трансформації на становлення, розвиток економічних інтере-сів і задіяння нових мотиваційних механізмів залучення лю-дей до праці, зроблено висновок, що у теорії та на практиці намітився поступовий перехід від прихильності ідеям монетаризму до використання позицій неокейнсіанства й інституціоналізму. Політика лібералі-зації господарської діяльності не стала надійним підґрунтям для функціонування повноцінної ринкової системи і з появою нових власників, менеджерів не змінилася дія мотиваційних механізмів, не зросла активність носі-їв приватних економічних інтересів.

Вказано на неоднозначність наслідків реформування власності в нашій країні. З одного боку, вирішено завдання формального становлення недержавного сектора економіки і створено пе-редумови для розгортання подальших ринкових перетворень. З іншого - незадовільний стан багатьох підприємств, втрата значної частини економічного й інтелектуального потенціалу свідчить про наявність суттєвих недоліків у процесі трансформації власності, мета якої (забезпечення високої результативності й ефективності економіки) залишається недосягнутою. Донині немає узгодженості реформування власності з такими важли-вими напрямами ринкової трансформації, як: структурна перебудова, інституціоналізація економіки, формування нових форм підприємницької діяльності, перехід до постіндустріальної, інноваційної моделі розвитку. Своєчасно не було розроб-лено науково обгрунтованих і водночас адаптованих до іс-нуючих реалій моделей, механізмів переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. Це, у свою чергу, не дало можливості створити необхідне підґрунтя для формування численного прошарку ефективних власників, повною мірою впровадити самовідтворювальні ринкові механізми руху економічних інтересів.

Аргументована позиція, згідно якої побудова ефективної і водночас достатньо справедливої економічної системи повинна ґрунтуватися на еволюційних інституціональних перетвореннях. Функціонування економічних інститутів впливає на по-ведінку індивідів, які мають схильність діяти на засадах самопідтримуваних соціокультурних норм (звичок, стереоти-пів мислення та поведінки) і загальновизнаної практики. Ін-ститути є своєрідними регуляторами, орієнтирами раціона-льної поведінки в різних сферах людської діяльності, визначаючи її форми та межі. Наявність усталених правил і норм, механізмів їх реалізації вносять до економічної поведінки елементи організованості, створюють можливості управляти нею. За відсутності таких інститутів, їх розмитості чи невизначеності спостерігається, як правило, руйнація попередніх стереотипів мислення і поведінки окремих індивідів, соціа-льних груп, верств населення, що здатне спричинити хаос у господарській діяльності.

Під кутом зору ідентифікації матеріальної основи реалізації національного економічного інтересу розглянуто становлення внутрішнього ринку. Саме останній повинен максимально задовольняти потреби суспільства, а ефективність його функціонування відображатися в динамічних позитивних змінах мікро- і макропоказників, зростанні загальноцивілізаційного рівня національної економіки. Складнощі та суперечності в його формуванні пов’язані не тільки із розгортанням специфічного перехідного періоду, а й зумовлені застарілою структурою вітчизняного народного господарства.

Аргументовано, що становлення національного ринку відбувається не просто завдяки природно-історичній еволюції товарного виробництва й відповідних товарно-грошових відносин, а є продуктом перетворень інверсійного типу. Особливої значимості набуває визначення кількісних і якісних параметрів внутрішнього ринку, його самодостатності щодо потреб національної економіки та побудови ефективних взаємозв’язків зі світовим ринком на еквівалентних засадах. Потребує оцінки взаємна відповідність економічної політики та її матеріалізованих результатів, адже ринкова економіка здатна забезпечити стабільне зростання лише в тому випадку, коли вона буде доповнена переходом до нового технологічного способу виробництва.

Доведено, що у спроможності проводити ефективну структурну політику, зміцнювати позиції внутрішнього ринку закладено критеріальні ознаки участі держави у формуванні та реалізації національного економічного інтересу. Оновлення регулюючої функції держави полягає у посиленні впливу використовуваних нею заходів на перебіг трансформаційних процесів, наділених специфічними економічними суперечностями. Запропоновано напрями вирішення суперечності між високими темпами зміни правової форми підприємств і формуванням відповідних мотиваційних механізмів для багатосуб’єктних власників, між прагненням до подолання монополізації ря-ду товарних ринків і реальним посиленням рівня монополі-зації й концентрації в окремих сферах економіки. Кожну з них можна структурувати за рівнями й об'єктами, причина-ми виникнення (традиційні і нові, породжені ринковою трансформацією економіки).

У контексті дослідження національного