МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Омер Ауад Махфуд Моаітеб

УДК 330.322(1-773)

ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів та банківської справи Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Антоненко Валентина Миколаївна,

Донецький національний технічний університет

Міністерства освіти і науки України (м.Донецьк),

доцент кафедри фінансів та банківської справи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Румянцев Микола Васильович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри математики та математичний методів в економіці;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Рубцова Марина Юріївна, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри світової економіки і міжнародних економічних відносин

Провідна установа – Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, відділ міжнародних валютно-фінансових відносин

Захист дисертації відбудеться “11” січня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.03 в Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 186, ауд.409.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “7” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук,

доцент С.П.Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі країни, що розвиваються, постали перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність є визначальною ланкою в економічній політиці держави. Без неї не вдасться швидко перебороти загальноекономічну кризу і вийти на позиції економічного зростання, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованості макроструктури і т.п.

Для забезпечення виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє обґрунтована з урахуванням особливостей національної економіки інвестиційна стратегія. Саме вона визначає основні довгострокові принципи і напрямки розвитку інвестиційної діяльності країни. Поряд з цим розробляється виважена інвестиційна політика, яка визначає реальні джерела, напрямки, структуру інвестицій, здійснення результативних заходів для виконання інвестиційних програм. У той же час створюється і найбільш сприятливий інвестиційний клімат з метою більш широкого залучення, поряд із внутрішніми, іноземних інвесторів. Адже саме залучення іноземних інвестицій сприяє розвитку технологій, виробництв і ринкових відносин у цілому.

Інвестиційна активність досягається за допомогою зростання обсягів реалізованих інвестиційних ресурсів і найбільш ефективного їх використання в пріоритетних сферах матеріального виробництва і соціальної сфери. Інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі і визначають конкурентні позиції країн на світових ринках.

У країнах, що розвиваються, сутність економічної проблематики багато в чому зводиться до інвестування економіки, визначення відповідної інвестиційної стратегії, проведення ефективної інвестиційної політики та виявлення факторів і умов, що сприяють.

Інвестиції мають вирішальне значення для здатності країн, що розвиваються, забезпечувати необхідне економічне зростання з метою підвищення добробуту населення і задоволення його основних потреб без збитку чи виснаження для ресурсної бази, що служить фундаментом процесу розвитку. Стійкий розвиток вимагає збільшення обсягів інвестицій, для чого необхідні внутрішні і зовнішні фінансові ресурси.

Інвестиційній проблематиці у світовій літературі приділяється значна увага. У процесі дослідження автором було опрацьовано роботи таких відомих вчених, як Рут Ф., Прайд В., Вон Роджер Дж., Альханаві М., Мурсі Ф., Рамзі З., Лук'яненко Д., Макогон Ю., Мокій А., Прилипко С., Филипенко А., Черніков Д., Черняк В.

Разом с тим, недостатньо дослідженими залишаються інвестиційні стратегії, які б сприяли активізації залучення іноземних інвестицій в країни, що розвиваються. Окрім того, потребує врахування те, що незважаючи на загальні проблеми, які існують щодо залучення інвестицій, кожна окрема країна має свої специфічні особливості, які можуть перешкоджати чи сприяти вирішенню цієї проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків науково-дослідної роботи кафедри фінансів та банківської справи Донецького національного технічного університету за держбюджетною темою “Фінансові проблеми росту ефективності діяльності господарюючих суб`єктів” (номер державної реєстрації – 0105U000812), кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету за держбюджетною темою “Методологічні питання регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні регіону і розробка рекомендацій щодо її активізації” (номер державної реєстрації – 0196U021119).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення місця і ролі іноземних інвестицій в економічному розвитку країн світу, що розвиваються, виявлення взаємозалежності припливу інвестицій і розвиненості національної економіки.

Відповідно до мети дослідження в дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі задачі:

дослідити теоретичні засади впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток держави;

розробити механізм впливу іноземних інвестицій на національне виробництво;

надати характеристику економічного стану країн, що розвиваються, в умовах глобалізації світової економіки;

здійснити оцінку інвестиційних процесів в країнах, що розвиваються;

дослідити вплив інвестиційної політики на формування економічного зростання в країнах, що розвиваються;

здійснити аналіз інвестиційної політики Республіки Ємен на сучасному етапі;

розробити основні положення інвестиційної стратегії Єменської Республіки.

Об'єктом дослідження є процес інвестування економік країн, що розвиваються.

Предметом дослідження є інвестиційна політика країн, що розвиваються, в умовах глобалізації світогосподарських зв'язків.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи виступають положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вчених в області дослідження інвестиційних процесів і проблем стійкого розвитку національних економік.

У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: методи теоретичного узагальнення (для дослідження інвестиційних процесів в сучасних умовах розвитку світової економіки), систематизації та групування (для дослідження динаміки розвитку інвестиційних та торгових процесів), методи статистичного аналізу (для оцінки взаємозалежності макроекономічних показників Єменської Республіки).

Інформаційну основу дослідження складають статистичні дані Центрального банку Єменської Республіки, офіційні звіти й аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна отриманих результатів. Основні результати, що містять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

запропоновано основні напрямки і засоби реалізації інвестиційної стратегії Єменської Республіки, які включають акумуляцію та активізацію внутрішніх державних інвестиційних ресурсів (шляхом жорсткої економії бюджетних коштів на інші цілі та зменшення витрат на дотації); створення умов для залучення іноземних інвестицій (шляхом надання повної свободи інвесторам, створення вільних економічних зон, СП, надання іноземним фірмам права розробки родовищ корисних копалин на умовах концесії); стимулювання розвитку експортних виробництв і розвиток зовнішньої торгівлі (через скасування обмежень на імпорт, експорт і оббіг іноземної валюти, надання пільг, зменшення бюрократичних перешкод для розвитку приватного сектора);

удосконалено:

теоретико-методологічні підходи до визначення ролі інвестицій в забезпеченні економічного зростання держави, а саме: розроблено механізм впливу інвестицій на економічний розвиток держави через розвиток національного виробництва, підвищення продуктивності, зростання ВВП країни, зростання прибутку і рівня заощаджень, збільшення національного доходу;

підходи до визначення пріоритетних напрямків реалізації інвестиційної політики країн, що розвиваються, в умовах активізації процесу включення до світових інвестиційних процесів, серед яких здійснення заходів щодо активізації внутрішніх інвестицій, створення сприятливих умов для іноземних інвестицій через стабілізацію і прозорість національного інвестиційного законодавства, зниження рівня корумпованості державних органів влади, створення спеціальних інвестиційних агенцій і відомств, надання тимчасових податкових пільг при створенні виробничих підприємств і т.ін.

одержало подальшого розвитку:

понятійний апарат: автор пропонує розглядати інвестиційну стратегію держави як упорядковану в часі систему приоритетних напрямків, форм, методів і засобів використання інвестиційних ресурсів з метою ефективного вирішення економічних, політичних або соціальних завдань, що встановлені державою;

класифікація основних факторів міжнародного інвестування, серед яких автором виділено, крім існуючих в класифікаціях глобальних, ресурсних, політичних і загальноекономічних факторів, групи соціальних і науково-технічних факторів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що наукові висновки, що містяться в дисертаційній роботі, доведені до рівня конкретних пропозицій і рекомендацій.

Результати досліджень використані Донецькою торгово-промисловою палатою (довідка № /04 від 19.04.2006 р.), Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьк (довідка № /04 від 12.04.2006 р.), Посольством Єменської Республіки в Російській Федерації (довідка № n bk/05-56 від 26.05.2006 р.). Результати дисертаційної роботи було використано при підготовці рекомендацій X, XI та XII Міжнародних науково-практичних семінарів “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв`язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м.Донецьк – Святогірськ, 2004-2006 рр.) та Міжнародного науково-практичного семінару ”Проблеми та перспективи співробітництва між країнами південно-східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва і ГУАМ” (м.Маріуполь, 2004 р.), які було направлено Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України, Торгово-промисловим палатам країн – учасниць Організації ЧЕС і ГУАМ, а також обласним державним адміністраціям.

Результати досліджень, що містяться в дисертації, було використано в навчальному процесі Донецького національного університету при створенні науково-методичних комплексів та викладанні дисциплін “Міжнародна економіка”, “Міжнародна інвестиційна діяльність”.

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно і знайшли відображення в опублікованих автором працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались і отримали схвалення на міжнародних науково-практичних семінарах і конференціях: “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв`язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м.Донецьк – м.Святогірськ – 2004, 2005, 2006 рр.), “Проблеми та перспективи співробітництва між державами південно-східної Європи у межах Чорноморського економічного співробітництва і ГУУАМ” (м.Маріуполь, Україна, 2004 р.)

Публікації результатів дослідження. За темою дослідження опубліковано 5 наукових робіт загальним обсягом 2,2 д.а., з яких особисто автору належить 2,2 д.а., у тому числі у наукових фахових виданнях 4 роботи загальним обсягом 1,7 д.а., з яких особисто автору належить 1,7 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (158 найменувань), додатків. Зміст дисертації викладено на 179 сторінках друкованого тексту, включає 17 рисунків на 17 сторінках, 6 таблиць на 9 сторінках.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та задачі дослідження, його об`єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи інвестиційної політики в умовах глобалізації” досліджено науково-теоретичні основи впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток держави, розглянуто основні принципи міжнародного руху капіталу, надано характеристику економічного стану країн, що розвиваються, в умовах глобалізації світової економіки.

Економічний розвиток країни, особливо країни, що розвивається, вимагає залучення значних інвестиційних ресурсів. Але для їх ефективного використання державі необхідно визначитись з основними напрямками їх використання, з основними формами і методами, яких буде застосовано в процесі реалізації приоритетних інтересів державного характеру, тобто потрібна чітка і зважена інвестиційна стратегія.

Автор пропонує визначити поняття інвестиційної стратегії держави як упорядковану в часі систему приоритетних напрямків, форм, методів, засобів використання інвестиційних ресурсів з метою ефективного вирішення економічних, політичних чи соціальних задач, що встановлені державою.

Взаємозв'язок інвестицій й економічного зростання широко обговорюється в економічній літературі, однак точна природа механізму, через який інвестиції стимулюють економічне зростання, не є цілком дослідженою. У зв`язку з цим автором запропоновано механізм впливу інвестицій на економічне зростання держави (рис.1), що його обумовлено закономірностями процесу розширеного відтворення і який полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства.

Інвестиційна діяльність є визначальною ланкою в економічній політиці держави. Без неї не вдасться швидко перебороти загальноекономічну кризу і вийти на позиції економічного зростання, забезпечити приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури і т.ін. Але якщо розвинуті країни мають можливість залучати власні інвестиційні ресурси, країни, що розвиваються, повинні активізувати процеси залучення інвестицій, насамперед, із зовнішніх джерел. Таким чином, для країн, що розвиваються, іноземні інвестиції стають основною складовою джерел інвестиційного процесу.

Як правило, для приймаючої країни іноземні інвестиції є засобом заповнення негативної різниці, що існує між доступними в країні заощадженнями, іноземною валютою, урядовими доходами і запланованим рівнем цих ресурсів, необхідних для досягнення показників економічного зростання, що намічені. Іноземні інвестиції можуть служити стимулом для додаткових внутрішніх інвестицій у приймаючій країні (якщо іноземний капітал використовується для поліпшення інфраструктури країни, це може прямо стимулювати внутрішні інвестиції).

У більшості країн з перехідною економікою ефективно використані іноземні капітали стають ключовим фактором їх розвитку, а інвестування за кордон сприяє найбільш ефективній інтеграції їх національних економік у сучасну світогосподарську систему. З погляду теорії порівняльних переваг і теорії співвідношення факторів виробництва, міжнародний рух факторів виробництва, і зокрема міжнародний рух капіталів, приводить до більшого зростання сукупного виробництва в торгуючих країнах у порівнянні з міжнародною торгівлею.

Аналіз світового досвіду доводить, що країни, що розвиваються, не здатні вийти з економічної кризи без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний і змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але і динамізують інші факторні ринки і ринки товарів і послуг. Крім того, іноземні інвестиції, як правило, сприяють заходам для макроекономічної стабілізації, дозволять вирішувати окремі соціальні проблеми трансформаційного періоду.

В умовах дії інтеграційних тенденцій у світовому економічному просторі інвестиційна активність у кожній окремій країні може підтримуватися і стимулюватися за участі іноземного капіталу. На розміри цієї підтримки і її ефективність істотно впливає інвестиційний клімат країни-отримувача. Поняття інвестиційного клімату включає комплекс елементів, що бере до уваги іноземний інвестор, приймаючи рішення про здійснення інвестицій. Цей клімат формується під впливом політичних, економічних і соціальних причин, і найбільш важливу роль серед них грають економічні параметри країни-отримувача інвестицій.

В умовах розвитку ринкових відносин і у зв'язку зі сформованою ситуацією в країнах, що розвиваються, особливу увагу необхідно приділити залученню прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Вони стають джерелом капіталу для вкладення у виробництво товарів і послуг, забезпечуючи впровадження ноу-хау, передових методів управління і маркетингу. Прямі інвестиції сприяють найбільш ефективній інтеграції національної економіки у світову систему.

Автором визначено, що головними задачами залучення і використання іноземних інвестицій є: стабілізація господарського і фінансового стану; збільшення і розширення експорту і стримування імпорту шляхом створення аналогічних вітчизняних виробництв; становлення ефективно діючих підприємств; формування конкурентного середовища, природне руйнування монополій; підйом життєзабезпечуючих секторів економіки; прискорення структурної перебудови, розвиток технологічно передових галузей і виробництв; забезпечення технічного і технологічного переозброєння існуючих виробництв.

Процеси глобалізації, які відбуваються у світі, все більше визначають основні принципи розвитку світової економіки. Тісний взаємозв'язок, взаємозалежність і взаємодія економік окремих країн світу, що і є проявом глобалізації, значно знижують можливість економічного відокремлення країн у світовій економіці і безпосередньо впливають на функціонування економік різних країн незалежно від їх рівня розвитку.

У другому розділі “Дослідження впливу інвестиційних процесів на економіку країн, що розвиваються” здійснено оцінку стану інвестиційних процесів у країнах, що розвиваються, визначено вплив інвестиційної політики на формування стратегії економічного зростання в країнах, що розвиваються, проведено аналіз інвестиційної політики Єменської Республіки.

З середини минулого сторіччя до початку 1990-х рр. основним джерелом іноземного фінансування для країн, що розвиваються, була офіційна допомога з метою розвитку, надана їм урядами розвинутих країн у формі фінансування окремих будівельних проектів, продовольчої і технічної допомоги, допомоги в подоланні надзвичайних ситуацій, а також у формі допомоги щодо запобігання і подолання наслідків військових конфліктів. Уряди, що надавали допомогу, прагнули, насамперед, підтримати ті країни, що розвиваються, що були їх політичним союзниками й економічними партнерами, розширити ринки для експорту своєї продукції і сприяти пом'якшенню проблем бідності і військової напруженості, що загрожувала міжнародній безпеці. У середньому, країни-донори витрачали на надання офіційної допомоги менш розвинутим країнам близько 0,3% свого ВВП.

Гранти складали велику частку офіційної допомоги з метою розвитку - від 95 до 100% допомоги більшості країн-донорів. Однак переважна частина цих грантів була “зв'язаною”, тобто надавалась за умов, що країни-одержувачі витратять отримані кошти на придбання товарів і послуг у країні-донору чи у визначеній групі країн. Таким чином, держави-донори вирішували водночас дві задачі: сприяння розвитку менш розвинутих країн і економічної підтримки власних виробників чи певної групи виробників. Однак для країн-отримувачів такі умови не завжди є зручними, оскільки вони можуть перешкоджати закупівлі необхідних товарів і послуг за найбільш вигідними цінами і, отже, знижувати ефективність отриманої фінансової допомоги. Щорічно Група Всесвітнього банку виділяє урядам країн, що розвиваються, кредитні ресурси на суму від 15 до 20 млрд. дол. США з метою фінансування проектів, цілями яких є економічний розвиток і скорочення бідності.

З початку 90-х рр. головну роль у структурі потоків приватного капіталу стали відігравати портфельні і прямі іноземні інвестиції. До середини 90-х рр. на долю країн, що розвиваються, припадала приблизно третина всіх здійснюваних у світі прямих іноземних інвестицій. Цьому сприяло швидке зростання багатонаціональних корпорацій, а також лібералізація ринків і поліпшення перспектив економічного зростання в цілому ряді країн, що розвиваються.

Істотне прискорення темпів зростання прямих іноземних інвестицій — одна з визначальних характеристик інтенсифікації глобалізаційних процесів, транснаціоналізації системи міжнародних фінансів. Обсяги прямих іноземних інвестицій багато в чому визначають масштаби міжнародного виробництва. По мірі зростання в світовій економіці, що глобалізується, ролі транснаціональних корпорацій (ТНК), на частку яких припадає біля 99% світових потоків ПІІ, ці масштаби продовжують неухильно розширюватись. На рис. 2 наведено динаміку припливу прямих іноземних інвестицій і реальні темпи зростання ВВП у світі.

Темпи розвитку світової торгівлі значно підвищились за минулі два десятиліття і склали 4,7% у 2003 році. Однак, у більшості країн, що розвиваються, спостерігалося лише незначне зростання. Зокрема, частка найменш розвинутих країн у міжнародній торгівлі знизилася з 1,7% у 1970 році до 0,6% у 2004 році.

Рис.2. Приплив ПІІ (млрд. дол. США) і реальні темпи зростання ВВП у світі (%), 1980-2003 р.

Торгова політика країни здатна різноманітними шляхами впливати на стимули для прямих іноземних інвестицій. В умовах існування високих тарифних бар'єрів їх можна обійти за допомогою прямих іноземних інвестицій, що будуть сприяти розвитку ринку. ПІІ можуть також здійснюватися з метою нейтралізації погрози протекціонізму. Важливим фактором при ухваленні рішення про здійснення тих чи інших ПІІ є масштаби ринку. Якщо ПІІ стимулюють економічне зростання у країні, що інвестується, результатом цього стане збільшення попиту на імпорт, у тому числі з країни, що інвестує.

Дослідження показало, що для залучення ПІІ країна повинна мати досить великий ринок збуту, мати відносно високу кваліфікацію робочої сили і розвинену інфраструктуру, а також провести лібералізацію політики, що означає відкриття національних ринків і введення вільного режиму для усіх видів ПІІ і форм організації бізнесу.

Важливою статтею припливу капіталу в країни, що розвиваються, є грошові перекази мігрантів, що перевищують офіційну допомогу країнам, що розвиваються. Відповідно до оцінок Всесвітнього банку, грошові перекази мігрантів у країни, що розвиваються, у 2002 році склали 88 млрд. доларів, у той час як, наприклад, допомогу з метою розвитку ці країни одержали у розмірі 57 млрд. доларів. Перекази мігрантів є другим за величиною джерелом приватного капіталу для бідних країн після прямих іноземних інвестицій.

Дослідження показало, що прямі іноземні інвестиції мають незначний, але як правило позитивний вплив на експорт і імпорт країни-інвестора. Позитивна залежність існує також між ПІІ й експортом і імпортом країни, що інвестується.

Що стосується Єменської Республіки, незважаючи на сприятливе географічне розташування, значні запаси природних ресурсів, експортний потенціал, багатий досвід міжнародних торгових зв'язків, країна залишається слаборозвиненою, економіка якої знаходиться в кризовій ситуації і сильно залежить від зовнішньоекономічної кон'юнктури. Державні і приватні інвестиції спрямовуються в пріоритетні для країни галузі матеріального виробництва, оскільки саме вони поповнюють національне багатство і забезпечують задоволення суспільних потреб. Динаміка припливу інвестицій в Єменську Республіку представлена на рис.3.

* Прогнозні показники

Рис.3. Приплив іноземних інвестицій в економіку Єменської Республіки

У Ємені це, насамперед, видобуток нафти й інших корисних копалин, рибальство, що на відміну від нафтовидобутку, ще довго залишиться продуктивною галуззю: досвід капіталовкладень у рибний промисел довів свою виправданість. У сучасній інвестиційній політиці Ємену особлива увага приділяється промисловості. Все більший обсяг інвестицій спрямовується саме в цю сферу, особливо в ті галузі промисловості, що працюють не на давальницькій, а на місцевій сировині. Спостерігається значне зростання експортно-імпортних операцій при позитивному балансі зовнішньої торгівлі (табл.1).

На сучасному етапі за державою залишається управління економікою в цілому, а також перехід до ринку, здійснення інвестицій у базові сфери економічного розвитку: водні ресурси, дороги, енергетику, залізничний транспорт, морські порти, систему утворення, охорона здоров'я. Обмеження ролі держави перерахованими вище сферами відображає перехід Ємену до нової економічної й інвестиційної політики. Зниження інвестиційної діяльності, особливо в сфері матеріального виробництва, було однією з головних причин, що спонукала уряд вжити заходів щодо створення умов, які сприяли б припливу інвестицій.

Таблиця 1

Зовнішня торгівля Єменської Республіки

Рік | Експорт | Імпорт | Баланс

1992 | 3951463 | 31075611 | - 27124148

1993 | 4494605 | 33883228 | - 29388623

1994 | 11215601 | 25070230 | - 13854629

1995 | 79433858 | 64590649 | 14843208

1996 | 251829687 | 191862330 | 59967357

1997 | 323715896 | 260331141 | 63384755

1998 | 203480293 | 294509749– 

1999 | 380010188 | 312749026 | 67261162

2000 | 403557080 | 345674537 | 57882543

2001 | 434880055 | 377345567 | 57534488

2002 | 477993565 | 414365784 | 63627781

2003 | 506773448 | 453476218 | 53297230

Одним з найважливіших факторів у процесі залучення іноземних інвестицій у Ємен є політика створення вільних економічних зон. Основні перешкоди, що заважають широкомасштабним інвестиціям у нові проекти, як показало дослідження, зводяться до наступного: нерозвиненість базової інфраструктури – енергетики, системи водопостачання, телеграфного і радіозв'язку, комунікаційної системи, стан яких не відповідає сучасним вимогам; відсталість управлінської структури, що відповідає за інвестиційні проекти, бюрократизм і корупція серед чиновників, що мають справу з інвесторами; відсутність інвестиційних компаній і відомств, що займалися б експертною оцінкою економічних проектів; практично повна відсутність інформації про стан економіки, ринкової кон'юнктури і пріоритетні види інвестування, що мають економічну значущість; коливання курсу національної валюти, її нестійкість, що змушує інвесторів вкладати капітали не у виробничі галузі, а в сфери, що приносять швидкий прибуток (торгівля, видобуток нафти); через відсутність відповідних потужностей країна не використовує належним чином власну сировину; недоліки в підготовці робочих кадрів; нерозвиненість системи банківсько-кредитних установ; політична нестабільність і внутрішня напруженість; місцевому приватному сектору бракує внутрішньої об`єднаності, що заважає його перетворенню в головного суб'єкта інвестування економічних проектів.

У третьому розділі “Удосконалення інвестиційної політики країн, що розвиваються” запропоновано шляхи підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн шляхом розвитку виробничих потужностей, розроблено основні положення інвестиційної стратегії Єменської Республіки

Активізація інвестиційної діяльності держави неможлива без продуманої інвестиційної політики й обґрунтованого механізму інвестування, які б дозволили ефективно розвивати національне виробництво, стимулюючи тим самим економічний розвиток країни.

Співвідношення між інвестиціями і відповідним збільшенням реального виробництва залежить від граничної продуктивності капіталу. Проведений аналіз свідчить, що країна може збільшити свої темпи зростання, підвищуючи норму внутрішніх інвестицій.

Інвестиції повинні супроводжуватися відповідними змінами у відносинах, цінностях і інститутах, якщо економіка ставить своєю метою досягти самодостатнього розвитку. Формування капіталу – основний спосіб трансформації технічних знань у технологічні інновації: інвестиції в інфраструктуру, зокрема в транспорт і комунікації, забезпечують економію масштабу; інвестиції в соціальну сферу, а саме, в освіту, необхідні для удосконалення трудових навичок, тому правильно розглядати норму інвестицій як критичний фактор економічного розвитку.

Здатність країни абсорбувати капітал залежить від наявності людських факторів (трудових, управлінських і адміністративних), що мають навички, необхідні для перетворення інвестиційних засобів (заощаджень) у реальні інвестиції, а також - від наявності ефективного платоспроможного попиту на продукцію, зроблену в результаті інвестицій. Абсорбційна здатність є головним обмеженням для економіки в цілому в тому випадку, коли країна знаходиться на ранніх стадіях зростання.

Найбільш ефективним методом подолання обмежень на інвестиції в країнах, що розвиваються, є функціонування конкурентних ринків у відкритій економіці, що стимулюють експорт і створюють атрактивний інвестиційний клімат для вітчизняних і іноземних фірм. Створення системи торгових преференцій для ліквідації тарифних бар'єрів для 50 найменш розвинутих країн світу одержало широку підтримку у світі. Але ці й інші кроки не привели до бажаних результатів. Ці кроки недостатні в умовах відсутності виробничих потужностей, інфраструктури і технічних навичок для експорту вироблених товарів.

На погляд автора, створення та розширення виробничих потужностей залежить від інвестицій і ділового клімату, які сприяють більшій кількості інвестицій. Уряди держав можуть отримати значний прибуток, вкладаючи капітал у фізичну інфраструктуру: дороги, порти, залізниці і матеріально-технічне забезпечення транспортної системи, а також у людські ресурси шляхом підтримки базової освіти, спеціалізованого навчання і системи охорони здоров'я, завдяки яким можна забезпечити формування продуктивної робочої сили.

Саме в цій області важливу роль можуть зіграти прямі іноземні інвестиції. Прямі іноземні інвестиції містять потенціал для обміну знаннями, технологіями і досвідом керування, для поліпшення навичок, розвитку підприємництва і розвитку вітчизняних підприємств за допомогою співробітництва з іноземними фірмами. Прямі іноземні інвестиції також здатні підвищити продуктивність і конкурентноздатність.

Нові можливості для розширення зайнятості і збільшення ефективності й економічного зростання стають доступними і для країн, що розвиваються. Інформаційно-комунікаційні технології є найбільш яскравим прикладом. Інформаційно-комунікаційні технології поліпшують конкурентноздатність, скорочують витрати виробництва, відкривають більш широкі ринки і спрощують процес керування. Розвиток технологій вимагає створення відповідної інфраструктури: забезпечення електроживлення, створення телефонних ліній, апаратних засобів ЕОМ і навчання кваліфікованого персоналу.

Іншою можливістю є створення офшорних компаній, за допомогою яких іноземні фірми створюють робочі місця в країнах, що розвиваються, через більш низькі витрати на оплату праці, тому що заробітна плата в деяких країнах може бути у вісьмох разів нижче, ніж у розвитих країнах. Доход, який країни, що розвиваються, одержують у результаті використання їх робочої сили іноземними компаніями, стимулює місцеву економіку, а обмін технологіями модернізує професійні навички і підвищує продуктивність.

Але у своєму прагненні залучити іноземний капітал країни, що розвиваються, повинні враховувати не тільки позитивні, але і негативні наслідки ПІІ, не повинні переоцінювати їхні макроекономічні функції і стабілізуючу роль, виявляти виправданий раціоналізм у відповідній політиці держави.

У цьому зв'язку необхідно враховувати, що проблемою номер один в оцінці ролі іноземного капіталу є питання про економічний (а в кінцевому рахунку – і політичний) суверенітет країн – реципієнтів ПІІ. Як свідчить світовий досвід, держави-реципієнти завжди виявляються не рівними по своїй економічній силі з носіями ПІІ (а це в багатьох випадках великі транснаціональні корпорації), що істотно звужує можливості захисту національних інтересів.

Необхідно також враховувати той факт, що процес глобалізації, одним з діючих інструментів якого виступають прямі іноземні інвестиції знаходиться у своєму активному розвитку з протиріччями, відображенням яких є, з одного боку, соціально-економічна стратифікація між багатими і бідними країнами, що поглиблюється, з іншого боку — зростаюча технологічна диференціація між ними. У системі міждержавних відносин сформувалися механізми, що багато в чому стримують можливості вертикальної міграції країн з нижчого на більш високий технологічний рівень.

У зв'язку з цим необхідним є вибір моделі, у рамках якої реалізується політика залучення ПІІ й інтеграції у глобальну систему світогосподарських зв`язків. У плані визначення державної стратегії у відношенні ефективного використання ПІІ з урахуванням світового досвіду, мова повинна йти про формування конструктивної моделі паритетної взаємодії національного й іноземного капіталу, пріоритетами якої повинні стати, з одного боку, політика активного державного захисту позицій національного капіталу, з іншого боку – стимулювання не стільки кількісного зростання ПІІ, скільки їх якісних аспектів.

Мова, насамперед, йде про формування механізмів, що впливають на структуру ПІІ, логіка якої в її існуючому вигляді містить у собі погрозу перетворення країни в сировинний придаток індустріального виробництва, низько- та середньокваліфікованої робочої сили.

Автором запропоновано нову стратегію реформ в інвестиційній сфері, яка повинна передбачати (рис.4):

1) становлення режиму строгої фінансової і господарської економії для приведення сукупного попиту у відповідність із сукупною пропозицією. Це досягається зменшенням державних витрат з метою зменшення бюджетного дефіциту і скороченням сукупного попиту шляхом підвищення цін на товари, дотації на які виділяються з бюджету;

2) надання повної свободи для іноземних інвесторів, зняття всіх обмежень на імпорт і експорт і усунення перешкод, що заважають розвитку приватного сектора;

3) переважний розвиток виробництва експортних товарів і, нарешті, зниження обмінного курсу і скасування обмежень на оборот іноземної валюти.

Політика активного регулювання ПІІ є досить розповсюдженою у світовій економіці практикою. Мова йде про регулювання відповідними інструментами мінімальної суми інвестицій, їх галузевої структури, кількості створених на їх основі робочих місць (не менш 300), частки ПІІ, що спрямовується на придбання машин і устаткування й ін. Подібного роду досвід, як і відповідна політика інших країн, можуть бути використані всіма країнами, що розвиваються.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій щодо вибору інвестиційної стратегії країн, що розвиваються. На основі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки:

1.На основі дослідження автором запропоновано механізм впливу інвестицій на економічне зростання держави, який обумовлено закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства.

2.Автором запропоновано визначення поняття інвестиційної стратегії держави як упорядкованої в часі системи приоритетних напрямків, форм, методів і засобів використання інвестиційних ресурсів з ціллю ефективного вирішення економічних, політичних або соціальних задач, що встановлені державою.

3.В умовах дії інтеграційних тенденцій у світовому економічному просторі інвестиційна активність у кожній окремій країні може підтримуватися і стимулюватися за участю іноземного капіталу. На розміри цієї підтримки і її ефективність істотно впливає інвестиційний клімат країни-отримувача. Поняття інвестиційного клімату включає комплекс елементів, що бере до уваги іноземний інвестор, приймаючи рішення про здійснення інвестицій. Цей клімат формується під впливом політичних, економічних і соціальних причин, і найбільш важливу роль серед них відіграють економічні параметри країни-отримувача інвестицій.

4.Проведений в роботі аналіз показав, що з середини минулого сторіччя до початку 1990-х рр. основним джерелом іноземного фінансування для країн, що розвиваються, була офіційна допомога з метою розвитку. Велику частку офіційної допомоги з метою розвитку більшості країн-донорів складали гранти. З початку 90-х рр. головну роль у структурі потоків приватного капіталу стали відігравати портфельні і прямі іноземні інвестиції.

5. Для активізації процесу залучення потоку ПІІ країна повинна мати досить великий ринок збуту, відносно високу кваліфікацію робочої сили і розвинену інфраструктуру, провести лібералізацію політики, що означає відкриття національних ринків і введення вільного режиму для усіх видів ПІІ і форм організації бізнесу.

6.Основні перешкоди, що заважають широкомасштабним інвестиціям у нові проекти Єменської Республіки зводяться до наступного: нерозвиненість базової інфраструктури; відсталість управлінської структури, корупція серед чиновників; відсутність інвестиційних компаній і відомств, що займалися б експертною оцінкою економічних проектів; відсутність інформації; коливання курсу національної валюти, її нестійкість; відсутність виробничих потужностей; недоліки в підготовці робочих кадрів; нерозвиненість системи банківсько-кредитних установ; політична нестабільність і т.ін.

7.Створення та розширення виробничих потужностей в Ємені залежить від інвестицій і ділового клімату, які сприяють більшій кількості інвестицій. Уряди держав можуть отримати значний прибуток, вкладаючи капітал у фізичну інфраструктуру: дороги, порти, залізниці і матеріально-технічне забезпечення транспортної системи, — а також у людські ресурси шляхом підтримки базової освіти, спеціалізованого навчання і системи охорони здоров'я, завдяки яким можна створити продуктивну робочу силу.

8. З урахуванням особливостей розвитку Єменської Республіки, автором запропоновано нову стратегію реформ в інвестиційній сфері, яка повинна передбачати (див. рис.4): становлення режиму строгої фінансової і господарської економії для приведення сукупного попиту у відповідність із сукупною пропозицією; надання повної свободи для іноземних інвесторів, зняття всіх обмежень на імпорт і експорт і усунення перешкод, що заважають розвитку приватного сектора; переважний розвиток виробництва експортних товарів, зниження обмінного курсу і скасування обмежень на оборот іноземної валюти.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Моаитеб Омер Ауад Махфуд. Особенности инвестиционных процессов в развивающихся странах // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. Ч.2. – Донецк: ДонНУ, 2006. – С. 669-672 (0,4 д.а.).

2. Моаитеб Омер Ауад Махфуд. Развивающиеся страны в условиях глобализации мировой экономики // Вісник Донецького держуніверситету. – Серія В – Економіка і право. – Донецьк: ДонНУ. – 2005. – №2. – С.213-216 (0,4 д.а.).

3. Моаитеб Омер Ауад Махфуд. История и факторы развития инвестиционной политики Йеменской Республики // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. Ч.2. – Донецк: ДонНУ, 2005. – С. 583-587 (0,5 д.а.).

4. Моаитеб Омер Ауад Махфуд. Оценка факторов, сдерживающих инвестиционное развитие в Йеменской Республике // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. Ч.1. – Донецк: ДонНУ, 2004. – С. 430-432 (0,4 д.а.).

Публікації в інших виданнях:

5. Моаитеб Омер Ауад Махфуд. Современные тенденции развития мирового рынка нефти// Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ. – Сб. науч. тр. – Т.2. – Свищов – Донецк: СА “Д.А.Ценов”, ДонНУ. – 2004. – С.110-115 (0,5 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Омер Ауад Махфуд Моаітеб. Інвестиційна стратегія країн, що розвиваються. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2006.

Дисертацію присвячено розробці обґрунтованих методичних та науково-практичних підходів щодо розробки інвестиційної стратегії країн, що розвиваються.

У роботі досліджено теоретичні основи міжнародної інвестиційної діяльності, виявлено вплив іноземних інвестицій на розвиток відсталих економік.

В дисертації проведено дослідження сучасного стану інвестиційних процесів в країнах, що розвиваються, визначено вплив інвестиційної політики на формування стратегії економічного зростання в цих країнах та особливості економічного розвитку і інвестиційної політики Єменської Республіки.

В рамках дослідження удосконалення інвестиційної політики країн, що розвиваються розроблено механізм впливу інвестицій на економічне зростання держави, визначено пріоритетні напрямки інвестиційної діяльності Єменської Республіки.

Ключові слова: міжнародна інвестиційна діяльність, іноземні інвестиції, інвестиційна стратегія, інвестиційна політика, національне виробництво.

АННОТАЦИЯ

Омер Ауад Махфуд Моаитеб. Инвестиционная стратегия развивающихся стран. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2006.

Диссертация посвящена разработке методологии и научно-практических подходов к разработке инвестиционной стратегии развивающихся стран.

В работе исследованы теоретические основы влияния иностранных инвестиций на экономическое развитие государства, рассмотрены основные факторы международной инвестиционной деятельности, дана характеристика положения развивающихся страны в условиях глобализации мировой экономики.

В диссертации проведено исследование современного состояния инвестиционных процессов в развивающихся странах, определено влияние инвестиционной политики на формирование стратегии экономического роста в этих странах.

Выявлена роль иностранных инвестиций в развитии производственных мощностей, внешней торговли и повышении международной конкурентоспособности развивающихся стран.

Исследовано состояние экономики, особенности экономического развития и инвестиционной стратегии Йеменской Республики. Определены факторы, сдерживающие развитие инвестиционных процессов в стране. С учетом экономических и социальных особенностей Йемена, предложены основные составляющие инвестиционной стратегии государства.

В рамках совершенствования инвестиционной политики развивающихся стран, разработан механизм влияния инвестиций на экономический рост государства, определены приоритетные направления инвестиционной деятельности Йеменской Республики.

Ключевые слова: международная инвестиционная деятельность, иностранные инвестиции, инвестиционная стратегия, инвестиционная политика, национальное производство.

ANNOTATION

Omer Auad Mahfud Moaiteb. Investment strategy of developing countries. – Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.05.01 – the World Economy and International Economical Relations. – Donetsk National University, Donetsk, 2006.

This dissertation deals with claborating of metodical and scientific and practical approaches to the investment strategy choice in developing countries. Theoretical principles of international investment activity is ivestigated as well as influence of investments on undeveloped economies is analised in the thesis.

Research of current investment process in the developing countries is made and also influence of investment policy on economic growth strategy formation in these countries and peculiarities of economic growth and investment policy of the Yemen Republic is defined in the dissertation.

In the frames of