ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Мельничук Тетяна Анатоліївна

УДК 94 (477) “1989 - 2001” : 314. 04

ЗМІНИ У СОЦІАЛЬНОМУ СКЛАДІ

СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

(1989 – 2001 РР.)

Спеціальність 07. 00. 01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Черкаси - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії слов’янських народів Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

ГРИГОРЧУК ПЕТРО СЕМЕНОВИЧ,

Вінницький державний педагогічний

університет ім. М. Коцюбинського,

завідувач кафедри історії

слов’янських народів

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

ПАДАЛКА СЕРГІЙ СЕМЕНОВИЧ,

Інститут історії України НАН України,

старший науковий співробітник

відділу новітньої історії і політики

кандидат історичних наук, доцент

РИБАК ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ,

Кам’янець-Подільський державний університет,

доцент кафедри історії України

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського НАН України

Захист відбудеться “ 25 ” жовтня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, М. Черкаси, бульв. Шевченка, 81, кім. 211.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22).

Автореферат розісланий “ 22 ” вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Корновенко С. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі багатовікового розвитку України, яка з давніх-давен славиться своїми чорноземами та працьовитими людьми, найвища роль належала і належить селу – оберегу нашого минулого, початку духовності та традицій українського народу, джерелу народної творчості. У сучасних умовах однією із актуальних залишається проблема розвитку села. 2006 рік Президентом України проголошено роком села в Україні. Перед органами влади стоїть завдання на основі нових технологій і агротехнічної науки відновити споконвічну прерогативу України бути аграрним центром Європи.

Однак ці питання можуть бути вирішені тільки за наявності господаря землі – селянина, який може взяти на себе відповідальність за подальший розвиток агропромислового комплексу в Україні. Саме від населення аграрного сектора залежить майбутнє села як адміністративної одиниці України. Чисельність, склад та територіальне розміщення сільського населення безпосередньо впливає на економічні показники розвитку аграрного сектора.

Ситуація, що склалася на селі, впродовж останніх сімнадцяти років є загрозливою, оскільки скорочення сільського населення відбувається за зростаючої прогресії. Українське село практично вимирає, що зумовлює негативні як політичні, так і економічні наслідки.

У сільській місцевості України, згідно сучасних статистичних даних, проживає більше третини її населення, основна його частина працює в аграрному секторі. Недостатній рівень соціальних інвестицій, неувага до економічних проблем у 1989 – 2001 рр. призвели до депопуляції сільського населення, яка і в наступні роки мала тенденцію до поглиблення. Практично аграрний сектор вступив у смугу тривалої економічної кризи, що ускладнювала демографічну ситуацію в українському селі. У згаданий період відбувалися значні зміни у соціальному складі сільського населення. Основною причиною демографічної кризи в Україні в цілому і в сільській місцевості зокрема є значне зниження народжуваності. Нині коефіцієнт народжуваності в сільській місцевості України є найнижчим за останні 50 років. В українському селі реальна народжуваність дітей не забезпечує навіть простого відтворення його мешканців. У 2001 р. кількість населених пунктів, в яких не народилися жодної дитини, досягла 3,1 тисячі.

Зменшення чисельності сільського населення за умов інтенсивного його старіння перетнуло критичні межі сучасного типу відтворення і призводить до його вимирання. Внаслідок депопуляції порушилася статева диспропорція селянства – одна із основних причин юридичної основи формування сільської родини.

Початок земельної реформи у 1991 р. (приватизація землі) спричиняє процеси, які призводять до суттєвих змін у соціальній структурі селян України. Виникає потреба у відтворенні повної картини соціального складу сільського населення у міжпереписний період 1989 – 2001 рр. та прогнозуванні змін на майбутнє. Саме цим і зумовлена актуальність обраної нами для наукового вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно наукової проблематики кафедри історії слов’янських народів Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського “Вдосконалення змісту і методики викладання вітчизняної історії та історії слов’янських народів у вищому навчальному закладі”, вона пов’язана із темою наукового пошуку Науково-дослідного інституту селянства Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького “Історичні форми ментальності соціально-економічної та громадсько-політичної самореалізації українського селянства” (номер державної реєстрації 0102U006796).

Об'єктом дослідження є сільське населення України (1989 - 2001 рр.).

Предметом дослідження є зміни у соціальному складі сільського населення України у міжпереписний період 1989 – 2001 рр.

Хронологічні межі роботи охоплюють 1989-2001 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1989 р.) зумовлений тим, що у цей рік було проведено останній перепис населення України у складі СРСР, а нижньої (2001 р.) – час проведення першого перепису незалежної України.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території УРСР, а з 1991 р. – України, кордони яких співпадають.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі джерел, історіографічної спадщини з’ясувати зміни у соціальному складі сільського населення України впродовж 1989 – 2001 рр.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

-

-

-

-

-

-

-

-

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її фактологічний матеріал, висновки та узагальнення сприятимуть поглибленню історичних знань щодо динаміки природного та механічного руху сільського населення, зміни у його соціально-професійному, етнічному складі, соціального та економічного розвитку сучасного українського села. Результати дослідження можуть бути використані істориками, економістами, політологами, демографами, екологами для підготовки колективних та індивідуальних праць із аграрної історії України, розробки загальних та спеціальних курсів з історії України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії слов’янських народів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Загальна концепція дослідження знайшла своє відображення у доповідях і повідомленнях на V та VІ Всеукраїнських симпозіумах із проблем аграрної історії України (2004 р., 2006 р., Черкаси), Міжнародній науково-краєзнавчій конференції “Житомир в історії Волині і України” (2004 р., Житомир), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (2004 р., м. Київ), ХХ Вінницькій науковій історико-краєзнавчій конференції (2005 р., Вінниця), а також на трьох звітних наукових конференціях викладачів Інституту історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (2003 р., 2004 р., 2005 р., Вінниця).

Публікації. Основні положення дослідження відображено у 12 публікаціях, 6 з яких – у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 5,4 др. арк.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями, проблемно-хронологічними принципами дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (342 позиції), 8 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 212 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт і предмет дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету і завдання дисертації, розкрито наукову новизну і практичне значення, викладено інформацію про апробацію одержаних результатів та публікацій.

У першому розділі “Стан наукового вивчення, джерельна база, методи дослідження”, який складається із трьох взаємопов’язаних підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки теми, джерельну базу дослідження, обґрунтовано методи дослідження.

У першому підрозділі першого розділу “Історіографія проблеми” з’ясовано стан наукового вивчення теми, здійснено класифікацію та аналіз наукової літератури. Напрацювання з обраної теми за напрямом та змістом автором умовно поділено на декілька груп: історичні, демографічні та соціологічні, економічні дослідження. До першої групи належать праці історичного характеру.

В історико-партійній науці необхідно виділити праці Панченка П. П., який чи не вперше привернув увагу до демографічної ситуації у сільській місцевості України Панченко П. П. Становище українського села (60 – 80-ті рр.) // Український історичний журнал (далі – УІЖ). – 1989. – №8. – С. 3 – 14.; Панченко П. П., Чишко В. С. Украинское село на путях научно – технического прогресса: достижения и просчеты (60 – 80 гг.). – К.: Наукова думка, 1989. – 184 с.. Перебудова, що розпочалася у кінці 1980-х рр., дала поштовх розвитку історичної науки. Для нового періоду було характерне те, що змінився характер дослідження, відбувалося критичне переосмислення вітчизняної історії, наукові дослідження підносяться на новий фаховий рівень. Тому основну підгрупу у роботі склали історичні праці, що з’явилися після проголошення незалежності України. Вони побудовані на нових концептуальних засадах, із залученням нових джерел, що містять об’єктивні висновки щодо окремих складових змін соціального складу сільського населення України. Соціально-економічні проблеми відродження і розвитку українського села, його пріоритети в нових умовах господарювання, показники сучасної демографічної кризи висвітлюють П. П. Панченко, Л. Ю.Беренштейн, А. Г. Стахневич, С. М. Живора, В. А. Смолій, С. В. Кульчицький, С. С. Падалка та інші. Демографічні процеси в сучасній Україні: Матеріали до лекцій, семінарських занять / Л. Ю. Беренштейн, П. П. Панченко, А. Г. Стахневич, С. М. Живора. – К.: Наукова думка, 1998. – 95 с.; Беренштейн Л. Ю., Кульчицький С. В., Панченко П. П., Падалка С. С., Живора С.М. Історіографія, методологія та джерельна база дослідження аграрних відносин в Україні у ІІ половині ХХ ст. / За ред. В. А. Смолія. – К., 2000. – 136 с.; Беренштейн Л. Ю., Панченко П. П., Джос Ф. Х., Каденюк О. С., Коломієць С. С. Українське село у 20 – 90 р. ХХ ст. – К., 1998. – 122 с.; Екологічні проблеми розбудови громадянського суспільства в сучасній Україні / Під ред. В. Смолія, Л. Беренштейна, П. Панченка. – К.: ПУ, УАІН НАНУ, 2000. – 224 с.; Панченко П. П. Еволюція і трагізм українського села в 80 – І пол. 90-х років // Панченко П. П. Сторінки історії України ХХ ст. – К., 1995. – С. 98 – 111.; Панченко П. П. Соціальний та демографічний стан сучасного українського села. – К.: Інститут історії України, Національний аграрний університет, 1998. – 180 с.; Панченко П. П. Деформації в розвитку українського села у 80-х – на початку 90-х років // УІЖ. –1992. - № 1. – С. 18 – 28. Історія аграрних відносин в Україні у ХХ – поч. ХХІ ст. висвітлена у посібнику О. М. Завальнюка, І. В. Рибака Завальнюк О. М., Рибак І. В. Новітня аграрна історія України. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2004. – 288 с.. Також цінною для нашого дослідження є монографія І. В. Рибака, в якій автор з’ясовує соціально-побутову інфраструктуру українського села Рибак І. В. Соціально-побутова інфраструктура українського села (1921 - 1991). – Кам’янець-Подільський, 2000. – 304 с. . Окремий параграф у монографії Падалки С. С. присвячено етносоціальним процесам у складі сільського населення, в якому наголошено на зменшенні абсолютної та відносної частки селянства України у 90-х рр. ХХ ст. та загострення соціальних і демографічних проблем українського села Падалка С. С. Україна 60 – 90-х років ХХ ст. (Державність в історичній площині тоталітаризму, незалежності). – К, 2000. – 390 с. . Етносоціальні процеси в українському селі (60 – 80 рр. ХХ ст.) – об’єкт наукової уваги С. М. Тимченка Тимченко С. М. Етносоціальні процеси в українському селі (60 – 80 р. ХХ ст.): Дис. … д.і.н. – Запоріжжя, 1995. – 480 с.. З нових наукових позицій питання соціального складу селян за роки незалежності України розкрив А. М. Шатохін Шатохін А. М. Зміни у соціальній структурі українського села у перехідний період // Економіка АПК. – 2001. – №6. – С. 106 – 112. . Останні роки засвідчують появу багатьох праць із етнонаціональних проблем. Так, зокрема, М. М. Вівчарик та С. С. Падалка Вівчарик М., Падалка С. Україна в етнонаціональному вимірі / За ред. П. Панченка. – К., 1999. – 136 с., В. П. Капелюшний Вівчарик М. М., Капелюшний В. П. Українська нація: витоки, становлення і сьогодення. Навчальний посібник. – К.: Олан, 2003. – 280 с., критично осмислюючи загальноісторичний етнонаціональний процес у контексті державотворчого поступу українства, визначили основні завдання державної політики на сучасному етапі. У 1990-х рр. В.І.Наулка вивчив ареал розселення, поселенську структуру, соціальні відмінності етнічних груп населення за переписом 1989 р Наулко В. І. Динаміка етнічного складу населення України в ХХ ст. // Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність. – К., 2001. – С. 46 – 49. . Демографія незалежної України – предмет наукового вивчення О.А.Малиновської Малиновська О. Міграція: Хто? Куди? Навіщо? // Демократична Україна. – 1994. – 14 травня.; Малиновська О. Орієнтири міграції (Повідомлення, коментарі ) // Політика і час. – 1994. - №4. – С. 12-17.. Окремі аспекти задекларованої нами теми висвітлюються і на сторінках академічних видань. Так, наприклад, реконфігурація соціальної структури селянства сучасної України розкрита в "Історії українського селянства" Історія українського селянства. Нариси в 2-х т.: Том ІІ. – К.: Наукова думка, 2006 – 654 с.. Питання особливостей соціальних змін у складі жителів окремих регіонів України, демографічна динаміка населення України, етносоціальні процеси висвітлено і на дисертаційному рівні у роботах М.П.Зана Зан М.П. Етнічні процеси на Закарпатті (1989-2001 рр.).: Дис. … к.і.н. – Ужгород, 2003. – 220 с. , Г.М.Панчук Панчук Г.М. Зміни в складі населення Донецької області (1959-1989 рр.).: Дис. … к.і.н. – Донецьк, 2000. – 200 с., В.О.Хвіст Хвіст В.О. Демографічні зміни у складі населення незалежної України. Українознавчий аспект.: Дис. … к.і.н. – К., 2003. – 230 с., Л.В.Панасюка Панасик Л.В. Етносоціальні процеси в Україні в 90-х рр. ХХ ст.: Дис. … к.і.н. – К., 2001. – 216 с., О.А.Кузнецова Кузнецов О.А. Українське село: проблеми соціальних змін (70-і – перша половина 80-х років ХХ ст.).: Дис. … к.і.н. – Запоріжжя, 2003. – 224 с..

У згаданих працях історичного характеру висвітлено комплекс питань щодо методів аналізу демографічної ситуації в Україні в цілому, охарактеризовано окремі складові соціальних змін у складі сільського населення, визначено різні види міграції та виявлено їхній вплив на соціальну структуру сільського населення України. В окремих роботах відображено сюжети, що стосуються динаміки етнонаціонального складу населення України, відтворення сільського населення, питанням взаємозв’язку екологічної ситуації в Україні та динаміки сільського населення.

У наукових працях демографічного та соціологічного плану С. І. Пирожкова Пирожков С. Зовнішня міграція в Україні: причини, наслідки, стратегії / С. Пирожков, О. Малиновська, Н. Марченко. Європейська економічна комісія. Організація Об’єднаних націй. – К., 1997. – 127 с., С. І. Копчака, В. І. Мойсеєнко Етнічна структура та міграції населення українського Прикарпаття (Статистично – демографічне дослідження) / С. І. Копчак, В. І. Мойсеєнко, М. Д. Романюк. – Львів: Світ, 1996. – 283 с., Г.Г. Старостенка Старостенко Г.Г. Новітні демографічні тенденції в Україні // Економіка України. – 1998. – №5. – С. 22. увагу в основному звернено на природний та механічний рух сільського населення. Різні аспекти зовнішньої міграції з’ясовано на сторінках періодичних видань Біженці та міграція // Український часопис. Право і політика. – Т.4. – К.: Українська правнича фундація, 1999. – 125 с..

Теоретичні аспекти теорії міграції, міграційних потоків населення, причин міграції, що безпосередньо впливають на зміни у соціальному складі сільського населення України, розкрито у монографіях Ю. А Корчак-Чепурковського, В. І. Мойсеєнко, А. Ф. Загробської, В. І. Переведенцева, Б. С. Хорева, В. Н. Лиходєда, В. Н. Чапека та інших Корчак-Чепурковский Ю. А. Избранные демографические исследования. – М.: Статистика, 1970. – 386 с.; Миграционная подвижность населения в СССР / Под ред. Б. С. Хорева и В. И. Моисеенко. – М.: Статистика, 1974. – 159 с.; Загробская А. Ф. Миграция, воспроизводство и уровень образования населения. – К.: Наукова думка, 1982. – 176 с.; Король Л. В. Перемещение населения между городом и селом в условиях урбанизации / Ответственный редактор Л. А. Рыбаковский. – М.: Наука, 1974. – 159 с.; Мировые миграциии – М.: Знания, 1992. – 64 с.; Переведенцев В. И. Методы изучения миграции населения. – М.: Наука, 1975. – 34 с.; Романюк М. Д. Міграції населення України за умов перехідної економіки: методологія і практика регулювання. – Львів: Світ, 1999. – 290 с.; Современные проблемы миграции. – М.: Мысль, 1985. – 109 с.; Хорев Б. С., Лиходед В. Н. Житель села – работник города. – М.: Финансы и статистика, 1982. – 95 с.; Хорев Б. С., Чапек В. Н. Проблемы изучения миграции населения (статистическо-географические очерки.) – М.:Мысль, 1978. – 253 с. . Основу цих наукових досліджень становили офіційні дані державного комітету статистики України. Варто зауважити, що якість сільського населення у вітчизняній демографії радянського періоду досліджувалася переважно фрагментарно, демографічна ситуація у сільській місцевості, як правило, не виділялася окремо, а розкривалася в контексті загальноукраїнської демографічної політики.

Найчисельнішою групою є праці економістів. Одним із провідних центрів розробки проблеми є Рада з вивчення продуктивних сил НАН України та Інститут економіки України. Помітне місце у розробці проблем соціальних змін у складі сільського населення України належить О. А. Бугуцькому Бугуцкий О. А. Маятниковая миграция населения // Вестник статистики. – 1980. – № 15. – С. 50-52.; Бугуцький О.А. Демографічна ситуація на селі // Економіка АПК. – 1997. – №11. – С. 54 -59.. Дослідження К. І. Якуби стосуються питань підготовки та використання в аграрному секторі висококваліфікованих кадрів, ролі та соціального становища жінки як основного фактору відтворення населення Якуба К. І. Поліпшення використання трудових ресурсів села. – К. : Урожай, 1989. – 104с.; Якуба К. І. Жінки і відтворення сільського населення України // Економіка АПК – 1998. – № 4. – С. 79.; Якуба К.І. Жінка в українському селі: соціально-демографічні проблеми // Економіка України. – 1999. – №4. – С 54 – 60.; Якуба К.І. До питання демографічної ситуації на селі (Соціально-демографічні аспекти села) // Економіка, закон, ринок – 1994. – №4. – С.25-27.; Якуба К.І. Соціально-демографічне відтворення сільського населення і трудового потенціалу аграрної сфери // Україна: аспекти праці. – 1992. – №5. – С.22 – 24. . Зайнятість сільського населення України за умов кризи, етнодемографічні аспекти міграції, ситуація на ринку праці як чинник міграційної рухливості населення стали предметом наукового пошуку О.І. Хомра Хомра О. І. Зайнятість сільського населення України в умовах кризи // Економіка АПК – 1998. – № 12. – С. 70.; Хомра О. Міграція на Україні. Етнодемографічний аспект // Вісник АН України. – 1992. – №2. – С. 33 – 37.; Хомра О. І. Ситуація на ринку праці, як чинник міграційної рухливості населення // Демоекономічні дослідження: Збірник наукових праць. – К., 1995. – 93с.. Заходи протидії демографічній кризі в Україні розробляються В. М.Стешенко Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / За ред. В. Стешенко – К., 2001. – 560 с.. Організаційно-методичні засади реформування соціальної сфери села, населення і трудові ресурси села, соціальне відродження і розвиток села за умов становлення ринкової економіки – ці та інші питання відображено у роботах співробітників Інституту аграрної економіки УААН, Харківського державного технічного університету сільського господарства, Української академії аграрних наук Реформування соціальної сфери села: організаційно-методичні засади / За редакцією П.Т.Саблука. – К., 2000. – 475 с.; Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва. Посібник у питаннях та відповідях / За ред. П. Т. Саблука. – К., 1999. – 362 с.; Розвиток форм господарювання на селі / Ред П. Т. Саблук. – К.: Урожай, 1993. – 376 с.; Саблук П. Т. Орлатий М. К. Якуба К. І., Вітвіцький В. В. Гудзинський С. О. Населення і трудові ресурси села: Навчальний посібник. – К., 2002. – 277 с.; Л. О. Шепотько, І. В. Прокопа, О. П. Максим’юк, С. О. Гудзинський, В. Я. Пронський Село: сучасна політика і стратегія розвитку. – К., 1997. – 330 с.; Амбросов В. Я., Булавка О. Г., Вакуленко В. М., Вітвіцький В. В., Єрмакович С.О. Соціальна структура села. Навчальний посібник / Інститут аграрної економіки УААН, Українська академія державного управління при Президентові України / П. Т. Саблук (ред.) М. К. Орлатий – К.,2002 – 465 с.; Гнибіденко І. Ф., Гудзинський С. О., Вітвіцький В. В., Мельник С. І. Орлатий М. К. Якуба К. І. Трудовий потенціал села. – К.: УАДУ, 2003. – 72 с.; Соціальне відродження і розвиток села в умовах становлення ринкової економіки / Ред. П, Т. Саблук. – К: Урожай, 1993. – 216 с.; Соціальна сфера села України: регіональний аспект / П. Т. Саблук. – К., 2003. – 605 с.; Соціально-економічний розвиток села / М. Х. Вдовиченко, П. В. Шейко, М. К. Орлатий, Г. І. Купалова. – К.: Урожай, 1989. – 152 с.; Українське село: проблеми і перспективи. – К.: Урожай, 1991. – 240 с..

Проведений історіографічний аналіз свідчить, що проблеми соціального складу сільського населення України 1989-2001 рр. були об’єктом вивчення широкого кола науковців – істориків, демографів, соціологів, економістів. Однак наукові праці репрезентують переважно зміни у соціальній структурі населення загалом, а сільському населенню у 1989-2001 р. приділено недостатньо уваги. Крім того, комплексного історичного дослідження змін у соціальному складі сільського населення України у 1989-2001 рр. ще не існує, чим і зумовлене звернення автора до цієї теми.

У підрозділі 1.2 “Характеристика джерел” проаналізовано джерельну базу дослідження.

Хронологічні межі дисертації зумовили специфіку джерельної бази. Вважаємо за доцільне, згідно з принципом функціональної спрямованості, джерельну базу дослідження диференціювати на декілька груп.

До першої групи належать нормативні акти держави – Закони України та підзаконні акти, в яких містяться положення щодо демографічної політики в сучасній Україні, а також основні законодавчі акти з питань соціального розвитку села.

Друга група джерел охоплює зведені дані про демографічну ситуацію в країні, у тому числі й у сільській місцевості. Насамперед до таких джерел можна віднести матеріали статистики. Серед основних статистичних джерел варто виділити підсумки демографічних переписів населення 1989 р., 2001 р., інформаційні можливості яких дають змогу повно відобразити соціально-демографічну картину, що склалася в українському селі. Результати перепису населення 1989 р. було узагальнено у семи томах. За матеріалами перепису населення 2001 р. Державний комітет статистики України видав 18 збірників.

Окрему групу джерел становлять публікації зведеного характеру, щорічники та збірники матеріалів переписів населення. Вони є однотипними за структурою, але ґрунтуються на різних принципах. Проте, цифровий матеріал, який уміщено в збірниках, не дає змоги повністю розкрити зміст історичних явищ, для цього потрібно ще долучити документи суспільно-політичного спрямування. На нашу думку, типовою прогалиною багатьох досліджень є недостатнє вивчення даних соціально-демографічних обстежень саме представниками історичної науки.

Третя група джерел є менш чисельною – це архівні матеріали. Основна група офіційних статистичних матеріалів із теми, що вивчається, зберігається в поточному архіві Державного комітету статистики України, Управлінні демографічної статистики. На жаль, єдиної статистики з початку 1990-х рр. не велося, тому в дисертації використано декілька видів таблиць, що дають повне уявлення з різних питань, характеризують демографічну ситуацію в українському суспільстві загалом та дають найточнішу інформацію про різні соціальні групи селян зокрема. Автор опрацювала більше 70 таблиць поточного архіву. Частину статистичних матеріалів до наукового бігу введено вперше. У Центральному державному архіві вищих органів влади й управління України (ЦДАВОУ) на постійному зберіганні перебувають документи Верховної Ради України, Адміністрації президента України Л. М. Кравчука, які безпосередньо охоплюють період до 1994 р. У фонді 1 – Р (Верховної Ради) опису 22 виявлено багато цікавих матеріалів засідань постійних комісій, у тому числі засідання Комісії з питань відродження та соціального розвитку села, Комісії з питань Чорнобильської катастрофи; документів про розробку законопроектів, що стосуються сільської поселенської мережі. Різноманітні матеріали із досліджуваних нами проблем містяться у фонді 5233 (Адміністрації президента України Л. М. Кравчука), зокрема, документи про хід земельної реформи в Україні, про розвиток фермерського господарства та інші. Незначна кількість важливих для нас джерел зосереджена у Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГОУ). Фонд 1 присвячено документам Компартії України. Автор використовувала документи опису 32, що охоплює період 1986 – 1991 рр. Це документи загального відділу: довідки, записки, запити, інформації ЦК Компартії України, Ради Міністрів УРСР, що стосуються капіталовкладень в агропромисловий комплекс, питань, пов’язаних із Чорнобильською катастрофою та інші. У фондах Державних архівів Вінницької, Хмельницької, Київської областей вивчено в основному статистичні документи, заяви, звернення селян в управління праці та соціальної політики, інформаційні звернення з питань переселення осіб із забрудненої зони в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Варто наголосити, що звітна інформація, яка надсилалася із місцевих обкомів партії до ЦК КПУ, не була об’єктивною і потребувала уточнень із офіційними статистичними даними.

Четверту групу джерел представляють опубліковані збірники документів.

П’яту групу репрезентують матеріали довідкових енциклопедичних видань. Особливої уваги заслуговує збірник документів і матеріалів із питань Чорнобильської катастрофи за ред. В. А. Смолія Чорнобильська трагедія: Документи і матеріали / За ред. В.А. Смолія. – К. : Наукова думка, 1996. – 784 с., довідник С. М. Чорного С. М. Чорний Національний склад населення України в ХХ сторіччі. Довідник. – К.: ДНВП. “Картографія,” 2001. – 88 с., довідник за ред. В. Ф. Панібудьласка Національні процеси в Україні: Історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник у 2-х частинах / Упорядники: і. О. Кресіна, О. В. Кресін, В. П. Ляхоцький, В. Ф. Панібудьласка / За ред. В. Ф. Панібудьласка. – К.: Вища шк., 1997. – Ч.1. – 581 с., Ч. ІІ. – 704 с., енциклопедія міграційних процесів під реакцією Ю. Римаренка Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика: Енциклопедія / Упорядник та редактор Ю.Римаренко – К: Довіра, 1998. – 912 с..

Таким чином, джерельна база з обраної нами теми вивчення потужна, різноманітна за інформативністю та характером. Вона складається із законодавчих та нормативних актів, статистичних щорічників, матеріалів переписів населення 1989, 2001 рр., матеріалів поточних архівів органів виконавчої влади, архівних документів, матеріалів науково-практичних конференцій та періодичної преси, енциклопедичних видань.

У підрозділі 1.3 “Методи дослідження” визначено методологічну основу дослідження, яку складає система загальнонаукових дослідницьких методів системного та структурно-функціонального аналізу. Методи математичних розрахунків, статистико-аналітичний допомогли при опрацюванні статистичних даних, складанні таблиць та графіків; порівняння та аналізу статистичних документів, проблемно-соціологічний були використані для співставлення тенденцій демографічних змін у складі сільського населення; метод критично-об’єктивного аналізу джерел допоміг автору неупереджено осмислити основні положення, що містяться у них. Також залучався ряд науково-дослідницьких принципів: логіки, системності наукового аналізу, історизму, – що є основою дослідження історії України, історичної демографії.

У другому розділі “Трансформації в структурі сільського населення”, що складається з трьох взаємопов’язаних підрозділів, досліджено зміни у демографічній характеристиці селянства України, соціально-економічні наслідки різних видів міграцій мешканців аграрного сектору, вплив Чорнобильської катастрофи на зміни соціальної структури сільського населення України.

У першому підрозділі другого розділу “Зміна в характеристиці сільського населення за підсумками переписів населення 1989, 2001 рр.” на основі різноманітних статистичних матеріалів висвітлено зміни у соціальному складі сільського населення за рахунок основних демографічних показників: природного та механічного руху селянства та їхніх складових.

Кожна форма господарювання на землі має свої переваги та недоліки, які виявляються в тих чи інших обставинах. Беззаперечним є факт участі селян у цьому процесі як основної робочої сили. За міжпереписний період загальна чисельність сільського населення зменшилася на 1 277 3 тис. чол. У 1989 р. депопуляція (перевищення смертності над народжуваністю) спостерігалася у сільській місцевості 7 областей України. На 5 грудня 2001 р. перевага народжених у сільській місцевості над померлими, за підрахунками автора, спостерігалася лише у чотирьох регіонах: Автономній республіці Крим, Закарпатській, Полтавській, Чернігівській областях.

Упродовж періоду, що вивчається, відбувається процес старіння українського селянства. До найстаршого (чисельність осіб, які перевищують 60 років і старше – більше 25%) належить сільське населення Вінницької, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської областей. Наймолодшим є населення Закарпатської, Рівненської областей. Демографічна молодість цих регіонів обумовлена відносно високою народжуваністю, в порівнянні із іншими регіонами. За умов різкого зниження народжуваності, в українському селі прогресує смертність. Погіршилася вікова та статева структура різних категорій сільського населення, збільшилися загальні показники смертності, досить високими залишаються коефіцієнти дитячої смертності.

У підрозділі 2.2 “Соціально-економічні наслідки міграцій українського селянства” визначено причини, масштаби та наслідки різних видів міграцій українського селянства, що призвели до змін у соціальній структурі сільського населення України.

Серед основних причин, що сприяли міграції українського селянства впродовж 1989 – 2001 рр., слід виділити наступні: соціально-економічні, побутові, відмінності у культурному розвитку сільських і міських жителів. Основною ознакою міграційних процесів була їхня неврегульованість та стихійність. Найбільше на перерозподіл населення між містом і селом впливали внутрішні міграції. У місто, як правило, переселяються селяни віком 26 – 40 років. У зворотному напрямку, залишаючи квартири у містах дітям та онукам, повертаються особи передпенсійного та пенсійного віку.

З проголошенням незалежності, поряд із внутрішньою міграцією селян посилився ще один вид міграцій – міждержавні переміщення. Починаючи з 1990-х рр., показники зовнішньої міграції державою практично не визначалися та не регулювалися. Зовнішні міграції, що відбувалися протягом 1989 – 2001 рр., мали здебільшого соціально-економічні та політичні мотиви.

На початку 1990-х рр. виникає новий тип міграції. Він обумовлений подіями 1991 р. –повернення в Україну депортованих раніше народів, передусім кримських татар та німців, які здебільшого оселялися у сільській місцевості південного регіону.

Серед основних соціальних наслідків різних видів міграцій для селян України потрібно виділити наступні: швидкі темпи старіння українського села та підвищення показників демографічного навантаження (співвідношення між особами непрацездатного віку та особами працездатного віку), що призвели до зменшення чисельності сільських жителів, пришвидшили процес руйнування поселенської мережі. Депопуляції та механічний рух населення значною мірою впливають на сільську поселенську структуру, аналіз якої впродовж 1989 – 2001 р. засвідчує, що названі процеси призводять до спустошення та обезлюднення сільських населених пунктів.

Міграційні процеси варто розглядати як одну із основних причин соціального занепаду українського села у 1989 – 2001 р., оскільки вони впливають на перерозподіл населення, “вимиваючи” із сіл прошарок не тільки працездатних, але й дітонароджувальних груп населення, загострюючи процес старіння, знижуючи природний приріст сільських мешканців.

Підрозділ 2.3 Вплив Чорнобильської катастрофи на демографічні зміни сільського населення країни” присвячено аналізу впливу Чорнобильської катастрофи на зміни у соціальній структурі українського селянства.

Катастрофа на ЧАЕС зумовила зміни в розселенні сільських жителів, у динаміці їхньої соціальної структури. До зони з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення в Україні віднесено 684 сільських населених пункти. Вони поділені на чотири зони: зона відчуження, в якій населення не проживає; зона безумовного (обов’язкового) відселення, до якої належить 50 сіл, у яких проживає 8,1 тис. чоловік, або понад 3,5% сільських жителів області; зона гарантованого добровільного відселення, де у 281 селі проживає до 100 тис. чоловік, або майже 44% сільського населення Житомирської області; зона посиленого радіоекологічного контролю, де розташовано 353 села, на території яких проживало майже 120 тис. чол., або 52,5% сільського населення регіону. У вказаний період виникає новий вид міграції – вимушена екологічна міграція, яка значною мірою впливає на перерозподіл сільського населення у різних соціальних групах.

Зміни у соціальному складі селян Чорнобильського регіону, окрім основних причин, властивих іншим регіонам, відбувалися за рахунок вимушеного відселення селян із забруднених у відносно екологічно чисті регіони. Цей процес пришвидшував спустошення сільських населених пунктів у екологічно небезпечних регіонах.

Без соціально-демографічної характеристики сільського населення, що проживає на радіоактивно забруднених територіях, неможливо виробити чітку соціально-економічну політику щодо реабілітації забруднених територій.

Третій розділ “Особливості демографічної характеристики мешканців села”, який складається з двох взаємопов’язаних підрозділів, присвячено характеристиці динаміки соціально-професійної та етнічної структури сільського населення України у період, що досліджується.

У підрозділі 3.1 “Соціально-освітня структура селянства” з’ясовано соціально-професійну та освітню структури селянства України. Впродовж вказаного періоду соціальна структура сільського населення лише проходить процес трансформації від установленої за радянського режиму соціально-класової структури до нової, яка повинна відповідати новим ринковим відносинам, рівню розвитку суспільства в цілому.

Останній Всесоюзний перепис населення 1989 р. чітко визначив три суспільні групи населення: робітники, службовці та колгоспники. У жодній соціальній групі у 1989 р. не було зафіксовано категорій орендарів, селян-землевласників, тому що вони не були вже ні колгоспниками, ні підсобними робітниками, хоча вже на 1989 р. розпочалося створення фермерських господарств. У період, що досліджується, формується нова соціально-професійна група представників сільського господарства – фермери.

Основною формою реалізації економічної активності населення була і залишається трудова діяльність. За зайнятістю трудовою діяльністю, перепис 2001 р. виділив наступні категорії: працюючий за наймом, член колективного підприємства, кооперативу, роботодавець, самозайнятий, безоплатно працюючий член сім’ї, некласифіковані за групами. Середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільському господарстві, зменшилася за міжпереписний період майже вдвічі

За цей же час також значно зросла чисельність селян, зайнятих в особистих селянських господарствах. Серед усіх них, розділених за групами занять, найбільшу частку становлять представники аграрного сектора, які володіють найпростішими професіями та належать до групи селян, некласифікованих за групами.

Ще одним критерієм, за яким можна розподілити населення аграрного сектора на дві соціальні групи, є характер праці селян. До першої групи потрібно віднести тих, хто зайнятий переважно фізичною працею. Це працівники тваринницьких ферм, селяни, зайняті на польових роботах, працівники машинно-тракторних станів, селяни-одноосібники. Наступну соціальну групу становлять представники аграрного сектора, зайняті переважно розумовою працею. Це передусім представники соціальної сфери села та спеціалісти: вчителі, завідувачі сільськими бібліотеками, завідувачі сільськими будинками культури, бухгалтери, зоотехніки, обліковці, керівники фермерських господарств, колективних сільськогосподарських підприємств.

Таким чином, у зазначений період соціально-професійна структура сільського населення лише складається через трансформацію соціально-класової структури радянських часів у структуру, що відповідає суспільству ринкового типу.

Результати Всеукраїнського перепису населення 2001 р. порівняно із результатами перепису 1989 р. загалом засвідчили тенденцію до підвищення