ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ
імені Івана Кожедуба
Мозговий Віктор Іванович
УДК 159.98::355.2:159.944.4
ОСОБИСТІСНИЙ СИМПТОМОКОМПЛЕКС СТРЕСОСТІЙКОСТІ/СТРЕСОВРАЗЛИВОСТІ
У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ
19.00.09 – психологія праці в особливих умовах
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Харків-2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна.
Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор
Кочарян Олександр Суренович,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
професор кафедри прикладної психології.
Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Носенко Елеонора Львівна,
Дніпропетровський національний університет, завідувач
кафедри педагогічної психології та англійської мови;
кандидат психологічних наук, доцент
Ліпатов Іван Іванович,
Харківський університет Повітряних Сил
імені Івана Кожедуба,
професор кафедри психології та педагогіки.
Провідна установа: Інститут психології АПН України, м. Київ.
Захист дисертації відбудеться „25” травня 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 при Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за адресою: 61023, м. Харків, вул. Динамівська, 6, ауд. Д-606.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за адресою: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79.
Автореферат розісланий „24” квітня 2006 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради .
кандидат філософських наук, професор Мануйлов Є.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Процес реформування сучасних Збройних Сил України, перехід на контрактну службу, участь армії в антитерористичних операціях вимагає нового рівня вирішення завдань по підвищенню бойової готовності. Одним з важливих шляхів підвищення ефективності діяльності військ є посилення дисципліни та правопорядку серед особового складу Збройних Сил. Cьогодні виконання цього завдання забезпечує військова служба правопорядку (надалі скор. - ВСП), яка є новим спеціальним правоохоронним підрозділом, створеним на основі Закону України „Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” в березні 2002 року. Виконання завдань, які визначені керівництвом Збройних Сил України перед військовослужбовцями служби правопорядку (надалі скор. - СП), здійснюється в особливих умовах діяльності, таких, що пов’язані з переживанням професійного стресу. Стрес-чинниками, які предиспонують розвитку стресових станів, невротичних та психосоматичних розладів тощо, є: чекання виклику в умовах оперативного чергування, загроза життю при участі у заходах щодо протидії диверсіям і терористичним актам, прийняття відповідального оперативного рішення, від якого залежить подальша доля людини і т. ін.
Проблемі психологічного стресу при виконанні професійних обов’язків присвячені численні роботи ( П.Б. Зільберман, В.Л. Маріщук, В.М. Писаренко,
В.А. Плахтієнко, О.А. Сіротін, О.А. Чернікова, Н.І Дяченко, Л.О. Кандибович, С.І. Сівін, І.І. Ліпатов, А.Л. Злотніков, А.В. Чирва, А.В. Порицький та ін.), які показали, що подолання негативних психологічних станів у військовослужбовців зростає при засвоєнні відповідних умінь, навичок та когнітивно-поведінкових стратегій. Вказані автори зосередились в основному на когнітивних, поведінкових та психофізіологічних аспектах подолання стресового стану та підвищенні емоційної стресостійкості. Особистісні чинники та механізми ефективного функціонування особистості в умовах професійного психоемоційного стресу не були предметом спеціального дослідження. Разом з тим особистісний контекст розв’язання проблеми стійкості до стресу може містити як нові конструктивні можливості її вирішення, так і розробку нових методів підготовки військовослужбовців для ефективного виконання ними своїх службових обов’язків.
Слід зазначити, що до сьогодні не була проведена психологічна рефлексія діяльності військовослужбовців СП, в тому числі й тих її аспектів, які пов’язані із впливом стресогенних чинників. Це обумовлено тим, що ВСП є досить новим підрозділом у Збройних Силах України.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є частиною наукових досліджень кафедри прикладної психології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, які присвячені розробці антистресової психокорекційної програми, в межах НДР “Чинники та механізми розвитку залежної особистості: гендерний аспект, програми психотерапії” (№ держ. реєстрації 0104U002360), а також в межах НДР “Самовдосконалення”, проведеної в Харківському військовому університеті на кафедрі психології та педагогіки, одним з напрямків якої є підвищення стресостійкості військовослужбовців.
Мета і завдання дослідження.
Мета дослідження: на основі поглибленого аналізу специфіки структурної організації особистісного симптомокомплексу стресостійкості/стресовразливості (надалі скор. - С/С) у військовослужбовців СП розробити антистресову психокорекційну програму, спрямовану на підвищення ефективності діяльності військовослужбовців СП.
Завдання дослідження:
1. Розкрити поняття симптомокомплексу С/С і виявити емпіричні критерії стресостійкості та стресовразливості особистісної риси.
2. Виявити особливості особистості, що предиспонують до розвитку станів дезадаптації у військовослужбовців служби правопорядку.
3. Визначити особливості структурної організації симптомокомплексу С/С у різних груп військовослужбовців СП в залежності від строку служби та участі у миротворчих операціях.
4. Виявити закономірності вікової динаміки формування симптомокомплексу С/С та нормативні характеристики його структурної організації.
5. Визначити наявність девіацій у структурі симптомокомплексу С/С при психосоматичній патології.
6. Розробити психокорекційну антистресову програму, яка спрямована на підвищення ефективності діяльності військовослужбовців СП.
Об'єкт дослідження- собистісна стресостійкість/стресовразливість військовослужбовців СП.
Предмет дослідження - особливості структурної організації особистісного симптомокомплексу С/С у різних груп військовослужбовців СП.
Методи дослідження. У роботі було використано наступні психодіагностичні методики: 16 та 12 факторні особистісні опитувальники Р. Кеттела (відповідно дорослий та дитячий варіанти); багатокольоровий тест Люшера; Місісіпська шкала оцінки постравматичних реакцій (військовий варіант); Мінесотський багатопрофільний особистісний опитувальник; метод експертної оцінки успішності виконання військовослужбовцями службових обов’язків; проективна методика конструктивного малюнка людини; методика САН.
Математико-статистична обробка отриманих емпіричних результатів проводилася методом багатомірної статистики з використанням кореляційного й факторного аналізу (з ротацією даних методом VARIMAX), методом перевірки статистичної вірогідності розходжень (t-критерій Стьюдента, Up – метод кутового перетворення Фішера, а також непараметрометричний критерій знаків).
Робота базується на двох методологічних принципах: принципі системності в розумінні багаторівневості забезпечення функціонування зазначеного симптомокомплексу; принципі розвитку, який визначає необхідність дослідження структурних особливостей симптомокомплексу С/С на різних етапах онтогенезу.
Теоретико - методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є загальнопсихологічні дослідження стресу, дослідження професійного стресу у військовослужбовців, а також структурний підхід щодо аналізу стресостійкості як структурної характеристики особистості.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:
· подальшого розвитку набув структурний підхід щодо аналізу стресостійкості як важливої характеристики особистості;
· вперше стресостійкість/стресовразливість розглянуто як особистісний симптомокомплекс, який містить в собі різні риси;
· уточнення дістало емпіричні діагностичні критерії стресостійкості та стресовразливості особистісної риси, операційною мірою яких є кореляція з конструктом „тривога”;
· вперше виявлено нормативно-структурну організацію симптомокомплексу С/С та запропоновано індекси стресогенності риси і симптомокомплексу С/С, які відбивають адаптаційний потенціал особистості;
· вперше виявлено вікову динаміку структури симптомокомплексу С/С та структурні девіації вищезазначеного симптомокомплексу на матеріалі психосоматичних хворих;
· дістало подальшого розвитку теоретичне уявлення щодо особливостей стресостійкості/стресовразливості у військовослужбовців у віковому контексті та у контексті „норма-патологія”;
· вперше виявлено особливості структурної організації симптомокомплексу С/С у різних груп військовослужбовців.
Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні наукових знань про стресостійкість та стресовразливість у військовослужбовців СП в особливих умовах діяльності; у виявленні крос-вікових стресостійких та стресовразливих чинників, які стримують або потенціюють вплив стрес-факторів на особистість військовослужбовців СП. Реалізовано можливості структурного підходу до аналізу симптомокомплексу С/С, який був верифікований на різних вибірках. Визначено вікову динаміку структури симптомокомплексу С/С, а також її змістовну та кількісну специфіку. Структурні особливості симптомокомплексу С/С у військовослужбовців СП розглянуто у нормативній та віковій площині.
Практична значущість роботи. Розроблено антистресову психокорекційну тренінгову програму для військовослужбовців СП, а також запропоновано критерії стресогенності особистісної риси. Виявлена нормативна характеристика структурної організації особистісного симптомокомплексу С/С дає можливість розробити практичні рекомендації щодо професійного психологічного відбору військовослужбовців.
Результати досліджень було впроваджено в практику виховної роботи з військовослужбовцями СП по формуванню психологічної саморегуляції та підвищенню їх стресостійкості, особливо у тих, хто набув впливу професійних стрес-факторів при виконанні службових обов'язків в особливих умовах несення служби.
Особистий внесок автора у роботах, що виконано у співавторстві з професором О.С. Кочаряном полягає у постановці проблеми, виявленні специфічної організації структури особистісного симптомокомплексу С/С у військовослужбовців СП та особистісних чинників, що призводять до формування стресостійкості/стресовразливості, зборі емпіричного матеріалу, статистичній обробці даних; інтерпретації результатів дослідження; розробці та впровадженні антистресової психокорекційної тренінгової програми в практику виховної роботи з особовим складом військовослужбовців СП. Концептуальна модель дослідження запропонована професором О.С. Кочаряном.
Апробація результатів дослідження. Основний зміст роботи було викладено на засіданнях кафедр психології Національного Аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського „ХАІ” (Харків, 2004-2005 рр.), та прикладної психології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (1997-2005 рр.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми і практика” (Харків, 2005); на І Міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні напрямки розвитку харківської наукової школи психології”, присвяченій 10 річниці заснування факультету психології та соціології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (Харків, 2005р.); на науково-практичній конференції Одеського державного педагогічного університету „Психологія особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє” (Одеса, 2004 р.); на VII Європейському конгресі психологів у Лондоні (Англія 2001 р.); на VI Європейському конгресі психологів у Римі (Італія, 1999 р.); на III Міжнародних психологічних читаннях (Харків, 1999 р.); на V Європейському конгресі психологів у Дубліні (Півн. Ірландія, 1997 р.), на І з'їзді психіатрів, психоневрологів (1997 р.); на II Міжнародних психологічних читаннях (Харків,1995 р.).
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Обсяг роботи становить 178 сторінок (з них 168 сторінок основного тексту). Дисертація містить 15 таблиць, 3 малюнки. Список використаних джерел - 333 найменування. Додатки розташовуються на 5 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі надано обґрунтування актуальності, новизни та практичної значущості дисертаційної роботи, визначено об’єкт та предмет дослідження, представлено основні цілі та завдання, а також дослідницькі методи, визначено особистий внесок здобувача в отриманні даних, наводяться відомості щодо апробації та впровадження результатів дисертації.
У першому розділі „Теоретико - методологічні підходи до вивчення проблеми переживання стресу особистістю: основні підходи до концептуалізації” розглянуто та проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи щодо визначення стійкості особистості до стресу, описано психологічні механізми подолання стресу у різних груп військовослужбовців.
Аналіз робіт вітчизняних і закордонних дослідників щодо вивчення різних аспектів проблеми стресостійкості (М. Аболін, П.Б. Зільберман, Л.О. Кітаєв-Смик, В.Л. Маріщук, В.С. Мерлін, Є.А. Мілєрян, В.А. Плахтієнко, О.А. Чернікова та ін.) дозволяє виділити, щонайменше, чотири основних типи концептуалізації стресостійкості особистості, при яких вона розглядається як результат: 1) адекватних захисних процесів та долаючих стратегій (З. Фрейд, Р. Лазарус, А. Фрейд, Т. Марушевський, К. Хорні та ін.); 2) адаптивних когніцій (А. Бек, Д. Холмс, Д. Мейхенбаум та ін.); 3) специфічних особистісних утворень (Ф. Александер, Ю.М. Губачов, Р. Кеттел, Н.І. Наєнко, Т.Н. Немчин, А.Є Ольшаннікова, Ч.Д. Спілбергер, Н.В. Тарабріна та ін.); 4) пошукової активності (В.В. Аршавський, В.С. Ротенберг, Г. Аммон та ін.). Основну увагу вчені приділяють психологічним прийомам і формам поведінки, за допомогою яких людина справляється із труднощами, незважаючи на наявність важких переживань.
Аналіз досліджень емоційної стійкості (стресостійкості) у військових (Н.І. Дяченко, П.Б. Зільберман, А.Л. Злотніков, Л.О. Кандибович, І.І. Ліпатов, В.Л. Маріщук, Е.А. Мілєрян, В.М. Писаренко, В. А. Плахтієнко, А.В. Порицький, О.А. Сіротін, О.А. Чернікова, А.В. Чирва,) дозволив виділити декілька варіантів її концептуалізації: здатність керувати емоціями, контролювати і стримувати їх у ході виконання професійної діяльності; залежність емоційного стану від процесів вищої нервової діяльності; стійкість до стресу розглядається як незалежний від властивостей особистості психічний процес або як складна інтегративна, полісистемна якість особистості.
Проте, третій із вищезазначених підходів до стресостійкості особистості реалізовано недостатньо повно. У розроблених для військовослужбовців антистресових програмах профілактики та корекції ефективним засобом підвищення стресостійкості є формування навичок психосаморегуляції, засвоєння когнітивно-поведінкових стратегій. Разом з тим, у дослідженнях Д.І. Сахадзе, О.О. Теличкіна доведено, що ефективність когнітивних стратегій значно послаблюється через шість місяців після перебування в умовах військових дій. Тому підвищення рівня особистісного потенціалу емоційної саморегуляції та подолання стресу є досить актуальним дослідницьким кроком.
У другому розділі „Дослідження структури симптомокомплексу стресостійкості/стресовразливості у військовослужбовців служби правопорядку” дана характеристика дослідницької вибірки, методів дослідження, обґрунтовано стратегію дослідження, визначено особливості структурної організації симптомокомплексу С/С у різних групах військовослужбовців правопорядку, виявлено нормативну організацію вищезазначеного симптомокомплексу та закономірності його вікової динаміки.
Дослідницька вибірка формувалася з урахуванням таких ознак, як строк та досвід військової служби, статус військовослужбовця, наявність впливів стресогенних факторів, таких, що пов’язані з виконанням службових обов’язків, що впливають на особистість військовослужбовця.
Групу військовослужбовців склали офіцери Північного територіального управління Військової служби правопорядку (надалі скор. - ТУ ВСП), яка поділялася на три дослідницькі підгрупи. Першу групу склали 27 досвідчених офіцерів управління у віці від 32-х до 45 років, загальний строк служби яких у військах складав 15 років і більше. Другу групу („група травматичного досвіду”) склали 25 осіб у віці від 25 до 45 років, що приймали участь в бойових діях (Афганістан) та миротворчих операціях закордоном (Ірак, Сьєрра-Леоне). Загальний строк їхньої служби у військах складав від 8 до 25 років. Третю групу склали 25 військовослужбовців контрактної служби у віці 22-28 років, які прийшли в армію за контрактом. Загальний строк їхньої служби у військах складав від 3 до 8 років.
Для виявлення вікової динаміки структури симптомокомплексу С/С було досліджено три вікові групи чоловіків, які не мали невротичних або психосоматичних розладів: 21 - хлопчик раннього пубертатного віку 10-11 років; 26 - підлітків старшого пубертатного віку 15-16 років; 27 чоловіків 35-45 років.
Для виявлення девіацій у структурі симптомокомплексу С/С було досліджувані 25 дорослих чоловіків - психосоматичних хворих (на виразку шлунку та дванадцятипалої кишки – ВХШДК) у віці від 28 до 48 років. ВХШДК лежить на горі психосоматичного континууму (Ф.Б. Березін), що дозволяє одержати достовірні дані щодо структурних змін симптомокомплексу С/С при психосоматозах взагалі.
Загальний обсяг дослідницької вибірки склав 176 осіб.
Особливі умови діяльності військовослужбовців СП можуть предиспонувати до розвитку різних реакцій на важкий стрес та порушення адаптації (F43 за МКБ-10), а саме до розвитку гострих реакцій на стрес (F43.0), посттравматичних стресових (F43.1) та інших невротичних і психосоматичних розладів. Вони пов’язані із впливом наступних професійних стрес-чинників: очікування виклику в умовах оперативного чергування, загроза життю при участі у заходах щодо протидії диверсіям і терористичним актам, прийняття відповідального оперативного рішення, від якого залежить подальша доля людини і т. ін.
На основі експертної оцінки, яка здійснювалась на підставі критеріїв наявності дезадаптації та здатності ефективно виконувати військовослужбовцями СП їх службові обов’язки, було виділено дві групи військовослужбовців: перша - група офіцерів (67,5% вибірки), які у різного роду екстремальних ситуаціях несення служби показали себе достатньо адаптованими та емоційно стійкими особистостями; друга - група офіцерів (32,5% вибірки), що мають знижений рівень адаптації на психологічному та психофізіологічному рівні.
За методикою багатостороннього дослідження особистості виявлені наступні профілі особистості (кодування за Хатауеєм) військовослужбовців СП, які увійшли до групи дезадаптації:
1) психопатологічні: а) невротичний (2703’6-9, 702’81-9), б) психо - і соціопатичний (412'36-90, 9'4-7510, 4'-75210, 468'3'79-2), в) психосоматичний (1278’63-4), г) астенічний (72’138-6904).
2) типологічні (характерологічні): а) гіпертимні особистості (’9-02), б) імпульсивні (некеровані) особистості ('489-20).
У адаптивній групі за методикою MMPI було виявлено три особистісних профілі: педантичний (‘26780-9), гіпертимний (’98-2), ригідний (’639-20). Таким чином, гіпертимний характерологічний радикал може бути основою як для розвитку дезадаптивної реакції, так і сприяти розвитку адаптивних форм поведінки.
Було також досліджено наявність посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у військовослужбовців СП, які мали досвід участі в бойових діях та миротворчих операціях. У таблиці 1 представлено середні значення (X) та стандартне відхилення (SD) показників ПТСР у військовослужбовців з різними рівнями адаптаційних можливостей.
Таблиця 1
Середні значення та дисперсія показників ПТСР
у військовослужбовців-миротворців
Групи | N | X | SD | t, F, p
Адаптивна | 17 | 68,57 | 15,25 | t=3,2; F=18;
p<0,01
Дезадаптивна | 8 | 93,42 | 14,73
Примітка: t- критерій Ст’юдента; F- ступінь свободи; p- рівень статистичної значущості.
Дві групи достовірно розрізняються за рівнями ПТСР. Так, адаптивність (A) поведінки у стресових ситуаціях є функцією (f) двох чинників – особистості (P) та сформованості долаючих стратегій (coping behavior - C): A ~ f(P, C). В літературі зроблено акцент на долаючих стратегіях (когнітивних, поведінкових, вегетативних), чинник особистості „виносився за дужки” і не був предметом спеціального дослідження. Подальшого дослідження потребує особливості структурної організації особистості, які пов’язано з ефективністю подолання стресу.
Було запропоновано синдромальний підхід щодо визначення стресостійкості/стресовразливості, в межах якого стресостійкість/стресовразливість розглядається, як симптомокомплекс особистісних рис, що знаходяться у відношеннях потенціювання, ретардації, компенсації тощо і справляють деякий комулятивний ефект на поведінку в особливих умовах діяльності військовослужбовців СП. Особистісний симптомокомплекс С/С представлено як систему рис, які визначають рівень функціональних можливостей подолання стресу. Для визначення стресостійкості та стресовразливості відокремленої риси у структурі особистості військовослужбовців СП використовувалася методика семантичного диференціалу. Операційною мірою стресостійкості/стресовразливості риси є її кореляція з основною базовою емоцією - конструктом „тривога”. Емоція тривоги - універсальна базова емоція, яка є генералізованим показником, мірою втягнення особистості у стресову ситуацію. Якщо особистісна риса має позитивну статистично значущу кореляцію із тривогою, вона є “стресовразливою”; навпаки, негативний кореляційний зв'язок дозволяє кваліфікувати таку рису як “стресостійку.”
У дорослому віці нами було виявлено вісім стресостійких особистісних рис: “добросердість” (A+), “високий інтелект” (B+), “емоційна стійкість” (C+), “сміливість” (H+), “проникливість” (N+), “гнучкість” (Q1+), “самостійність” (Q2+), “контроль бажань” (Q3+) та вісім стресовразливих - “домінантність (E-)”, „безтурботність”(F-), “висока совісність” (G-), „м’якосердість” (I-), „підозрілість”(L-), „мрійність”(M-), „почуття провини”(О-),„напруженість”(Q4-).
Для виявлення стійкості долаючого потенціалу особистісних рис у віковому контексті були досліджені психічно та соматично здорові діти та підлітки.
У дітей раннього пубертатного віку було виявлено дві стресостійкі риси: „емоційна стійкість” (С+), “сміливість” (H+) та десять стресовразливих рис: “добросердість” (A-), “високий інтелект” (B-), “занепокоєнням” (D-), “домінантністю” (E-), “безтурботністю” (F-), “високою совісністю” (G-), “м'якосердістю” (I-), “почуттям провини” (O-), “контролем бажань” (Q3-), “напруженістю” ” (Q4-). Співвідношення стресостійких і стресовразливих рис становить – 2:10.
У старших підлітків виявлено сім стресостійких рис: “високий інтелект” (B+), “емоційна стійкість” (C+), “домінантність” (E+), “сміливість” (H+), “гнучкість” (Q1+), “самостійність” (Q2+) та вісім стресовразливих особистісних рис: (“добросердість” (A-), “висока совісність” (G-), “м’якосердість” (I-), “підозрілість” (L-), “мрійність” (М-), “почуття провини” (O-), “контроль бажань” (Q3-) і “напруженість” (Q4-). Співвідношення стресостійких і стресовразливих рис становить – 7:8.
Кількість рис, що визначають стійкість особистості до стресу, з віком збільшують свою “силу” - спостерігається зменшення тісноти зв'язку цих рис із конструктом “тривога”, а риси, які визначаються як стресовразливі, навпаки, зменшують свій потенціал і, починаючи із старшого підліткового віку, ця характеристика стає достатньо стабільною. Таким чином, важливою віковою закономірністю є зростання стресостійкості особистості з віком за рахунок збільшення кількості стресостійких рис, що підтверджується також індексами стресостійкості рис (ІСР), які наведено в таблиці 2. Індекс стресостійкості риси обчислювався за формулою: ІСР = КСстР / КСстР+КСуР, де КСстР - кількість стресостійких рис, КСуР - кількість стресовразливих рис.
Таблиця 2
Індекси стресостійкості в різних вікових групах
чоловіків
Вікові групи | 10-11років | 15-16 років | 30-45 років
ІСР | 0,17 | 0,47 | 0,5
Порівняльний контент-аналіз рис стресостійкості і стресовразливості в різному віці дозволив виявити також особистісні риси, які незалежно від віку зберігають свій стресостійкий або стресовразливий потенціал. Такими стрижневими крос-віковими стресостійкими рисами є: “емоційна стійкість” (С+) та “сміливість” (Н+), а стресовразливими рисами - “висока совісність”(G-), “м’якосердість” (I-), “схильність до почуття провини” (O+), “напруженість” (Q4+) та “підозрілість” (L+). Отже можна припустити, що симптомокомплекс С/С має центрально-периферичну структурну організацію: стрижневими є крос-вікові риси, а периферійними – віково-специфічні.
Для виявлення нормативної особистісної структурної організації симптомокомплексу С/С було проведено факторний аналіз методом головних компонент з Varimax-ротацією особистісних рис у чоловіків, які не мають психічної, психосоматичної та соціальної дезадаптації. В таблиці 3 відображено нормативну структуру симптомокомплексу С/С (надаються тільки ті риси, які мають достовірно значущі вагові навантаження). Вона є диференційованою: містить п’ять факторів, три з котрих є стресостійкими (другий, третій і п’ятий). Фактори другий та третій мають біполярну структуру за складом особистісних рис, тому, що містять у собі як стресостійкі, так і стресовразливі особистісні риси, а п’ятий – монополярну. Два стресовразливі фактори (перший та четвертий) мають монополярну структуру. Таким чином, у нормативній факторній структурі симптомокомплексу С/С у чоловіків за кількістю переважають стресостійкі фактори.
Таблиця 3
Нормативна структура симптомокомплексу С/С у чоловіків
Фактори
1 | 2 | 3 | 4 | 5
СстР - 0
СуР – 8:
B,74);C (-0,91)
I,80);L,90)
O,90);Q1 (-0,72)
Q3 (-0,88);Q4 (0,90) | СстР – 5:
A,90);H,86)
N,70);
Q1 (0,76);Q2 (0,94)
СуР 2:
E,74);F,90) | СстР–2: Q1,74);
E,70)
СуР – 1:
N,72) | СстР - 0
СуР – 2:
M,90);
N,78) | СстР–2: B (0,76); С (0,76)
СуР - 0
Для виявлення вікової динаміки особистісного симптомокомплексу С/С було проведено також факторний аналіз методом головних компонент з Varimax-ротацією особистісних рис у дітей та підлітків. У таблиці 4 наведено вікову динаміку факторної структури симптомокомплексу С/С та кількісного співвідношення виявлених стресостійких та стресовразливих факторів у структурі симптомокомплексу С/С у чоловіків різних вікових груп.
Таблиця 4
Вікова динаміка факторної структури симптомокомплексу С/С
Ознаки структурної організації симптомокомплексу С/С | Вікові групи
10-11 р. | 15-16 р. | 30-45 р.
Загальна кількість факторів у структурі симптомокомплексу | 4 | 6 | 5
Співвідношення стресостійких/стресовразливих
факторів у структурі симптомокомплексу | 1/3 | 2/4 | 3/2
ІСтС С/С | 0,25 | 0,33 | 0,6
Примітка: ІстС С/С - індекс стресостійкості симптомокомплексу С/С.
Визначені індекси стресостійкості симптомокомплексу С/С демонструють підвищення стресостійкого потенціалу особистості чоловіків в онтогенезі. Індекси стресостійкості симптомокомплексу (ІстС) обчислювалися за формулою ІСтС С/С = КСстФ КСуФ, де КСстФ - кількість стресостійких факторів, КСуФ - кількість стресовразливих факторів.
Структура симптомокомплексу С/С з віком становиться більш диференційованою, складною, а стресостійкість вищезазначеного симптомокомплексу має виразну тенденцію до зросту.
Для верифікації структурного підходу нами було досліджено девіантну організацію структури симптомокомплексу С/С при наявності очевидних ознак дезадаптації, одним з котрих є психосоматичний розлад у військовослужбовців (Дж. Браун, 1997). При психосоматичній дезадаптації виявлено наступні структурні зміни симптомокомплексу С/С: факторна структура є малодиференційованою і редукована до двох факторів, причому один монополярний фактор є цілком стресовразливим, а другий фактор є біполярним, і його важко кваліфікувати, тому що кількість стресостійких та стресовразливих особистісних рис однакова. Індекс стресостійкості рис є значно зниженим і дорівнює 0,2 при віковій нормі 0,5. Індекс стресостійкості симптомокомплексу також значуще знижений та дорівнює 0,25 при віковій нормі 0,6. Якісні зміни, які мають місце у структурі симптомокомплексу хворих, пов’язані з тим, що деякі риси, притаманні нормативній структурі, втрачають регулятивну функцію та випадають із структури симптомокомплексу. Змінюється психологічна функція окремих особистісних рис у структурі особистісного простору, наприклад, „домінантність” (E+) у нормі відіграє стресостійку функцію разом із „гнучкістю” (Q1+), а у девіантній структурі особистості – стесовразливу та “співіснує” разом з „підозрілістю” (L+), „ригідністю” (Q1 -), та „фрустрованістю” (Q4+ ).
Синдромологічний підхід було використано для аналізу феномену C/C у різних груп військовослужбовців. Виявлено особливості структурної організації симптомокомплексу С/С у кадрових офіцерів, офіцерів-контрактників та офіцерів, що брали участь у миротворчих і бойових операціях.
У таблиці 5 наведено факторну структуру симптомокомплексу С/С у кадрових офіцерів СП.
Таблиця 5
Структура симптомокомплексу С/С кадрових офіцерів СП
Фактори
1 | 2 | 3
СстР – 5: A,92); H,97);С,5); G,6); Q1 (0,5).
СуР –4: F,92); E,83);
N,86); Q2 (-0,88). | СстР – 0:
СуР–7: O,80); Q4 (0,79); L,76);Q3 (-0,75);B,75); C (-0,5); I,42). | СстР – 1: G (-0,65)
СуР – 6: Q3 (-0,83);
Q4 (0,48); M,80);
C,67); I,50)
Факторна матриця симптомокомплексу С/С кадрових офіцерів СП представлена трьома особистісними факторами: перший фактор є біполярним, але за перевагою стресостійких рис ми його визначили як фактор „стресостійкості” або „наполегливої мужності”; другий фактор є монополярним і представлений тільки стресовразливими рисами, тому ми його інтерпретуємо як фактор „стресовразливості” або емоційного напруження; третій фактор є біполярним та стресовразливим за переважною кількістю стресовразливих рис. Умовно ми його визначили як „фактор незрілості”.
В таблиці 6 представлено структуру симптомокомплексу С/С офіцерів - миротворців СП.
Таблиця 6
Структура симптомокомплексу С/С офіцерів –миротворців СП
Фактори
1 | 2 | 3
СстР–3: A,971);H,974); Q1,790);
СуР – 4: E,958); F,954);
N,891); Q2,892) | СстР – 0:
СуР-7:I,949);O,90);Q4,903);
C,836);L,831);M,749);
Q3,897) | СстР – 1:
B,944)
СуР – 0:
Як видно з таблиці 6, симптомокомплекс С/С у військовослужбовців-миротворців також має трьохфакторну структуру і містить два стресовразливі фактори (перший - біполярний і другий - монополярний) та один стресостійкий (третій фактор - монополярний). Разом з тим, на відміну від особистісної структури кадрових офіцерів та нормативної структури, має свою специфіку: він менш інтегрований і за цим показником наближається до девіантної структури психосоматичних хворих, містить єдиний стресостійкий фактор, який представлено лише однією крос-віковою стресостійкою рисою – „високий інтелект”(В+).
Це свідчить про те, що основною стратегією, за рахунок якої відбувається подолання стресу, у офіцерів-миротворців є когнітивно-поведінкова. Між тим, за літературними даними (О.О. Теличкін) ця стратегія не є достатньо ефективною в умовах довготривалого інтенсивного стресу, який негативно впливає на структуру особистісного симптомокомплексу С/С, значно знижуючи адаптаційний потенціал особистості.
В таблиці 7 представлено факторну структуру особистісного симптомокомплексу С/С у офіцерів-контрактників.
Перший фактор можна інтерпретувати як фактор „стресовразливості”. Цей фактор має біполярну структуру: в ньому представлено десять ознак, вісім з яких є стресогенні, а дві –стресостійкі. Другий фактор можна інтерпретувати як фактор „стресостійкості”. Цей фактор також має біполярну структуру, але, на відміну від першого, тут домінують п’ять стресостійких ознак проти чотирьох стресовразливих.
Таблиця 7
Структура симптомокомплексу С/С офіцерів –контрактників СП
Фактори
1 | 2 | 3
СстР – 2: E,622);
Q2 (0,645);
СуР–8: A,603);С,838); I,876); L,874); M,832)
O,830);Q1 (-0,712); Q4 (0,842) | СстР – 5: A,706); B,704);
H,834); Q1,522);
Q4 (-0,502);
СуР – 4: E,679);F,831);
N,810); Q2,643) | СстР–1: Q3,853)
СуР–1: G,780)
Третій фактор – „невизначений”, оскільки його представляють дві ознаки: одна стресостійка Q3 (контроль над емоціями та поведінкою), а друга - стресовразлива G (почуття відповідальності). В цілому структура симптомокомплексу С/С у офіцерів-контрактників містить у собі більш адаптивних захисних механізмів подолання стресу, ніж у кадрових офіцерів та офіцерів-миротворців.
Для узагальнення отриманих результатів в таблиці 8 наведено індекси стресостійкості рис у структурі симптомокомплексу С/С та індекс стресостійкості самого симптомокомплексу С/С для кожної із досліджуваних груп військовослужбовців СП.
Таблиця 8
Індекси стресостійкості військовослужбовців СП
Тип індексу | Досліджувані групи офіцерів СП
Кадрові офіцери | Офіцери-миротворці | Офіцери-контрактники
Індекс стресостійкості рис | 0,26 | 0,27 | 0,33
Індекс стресостійкості симптомокомплексу С/С | 0,33 | 0,33 | 0,5
Таким чином, факторна структура симптомокомплексу С/С у всіх груп військовослужбовців малодиференційована, сплощена і редукована до трьох факторів (на відміну від нормативної), але й більш диференційована, ніж девіантна психосоматична особистісна структура. Структура симптомокомплексу С/С більш інтегрована, і тому кожний виявлений фактор представлено значною кількістю особистісних рис, на відміну від нормативної та девіантної вибірок. Індекси стресостійкості рис у всіх досліджуваних груп військовослужбовців СП знижені. Найбільш високий індекс стресостійкості рис серед досліджуваних груп військовослужбовців СП спостерігається у офіцерів-контрактників, які мають відносно невеликий досвід служби у військах (від 3-х до 8-ми років) і не брали участі у бойових та миротворчих діях (0,33). Індекси стресостійкості симптомокомплексу С/С у кадрових офіцерів та офіцерів-миротворців СП також є зниженими і дорівнюють 0,33 (при віковій нормі 0,6). У офіцерів-контрактників СП індекс стресостійкості симптомокомплексу С/С (0,5) наближається до вікової норми (0,6).
Отже, вплив екстремальних стрес-чинників приводить не до „загартування” особистісної структури, а до її девіації. Адаптивність військовослужбовців СП, що обумовлена досвідом участі у бойових та миротворчих операціях, ґрунтується не на „загартованих” особистісних структурах, а на сформованих навичках емоційної саморегуляції. Навіть за умови їх позитивного впливу на саморегуляційні механізми за рахунок функціонування адаптивних когнітивно-поведінкових стратегій особистісні ланки саморегуляції залишаються девіантними, без позитивних змін.
Тому важливим є побудування антистресової психокорекційної тренінгової програми, зорієнтованої на позитивні зміни особистості військовослужбовців СП.
У третьому розділі „Формування стресостійкості у військовослужбовців військової служби правопорядку” обґрунтовано розроблену атистресову психокорекційну тренінгову програму, яка спрямована на формування у військовослужбовців СП особистісної стресостійкості. Запропоновано методи та методики впливу на особистість з метою підвищення її адаптаційного потенціалу. Методологічним підґрунтям роботи є психодраматичний напрямок у психокорекції та психотерапії. Проведено суб’єктивну та об’єктивну оцінку ефективності програми. Основні елементи програми впроваджено в практику виховної роботи з особовим складом військовослужбовців ТУ ВСП.
У психокорекційну групу увійшли 15 військовослужбовців СП, які за даними попередньої експертної оцінки, потребували психокорекційного втручання з метою покращення психоемоційного стану та підвищення рівня стресостійкості.
Форма організації антистресової психокорекційної тренінгової програми була комбінованою і включала в себе як групові тренінгові заняття, так і індивідуальні консультації. На наш погляд, ця форма роботи є оптимальною для умов праці військовослужбовців СП.
Тривалість антистресової психокорекційної тренінгової програми була наступна: десять занять групової психокорекційної роботи загальним обсягом 20 годин і 30 годин індивідуальної консультативної роботи - по дві години на кожного із учасників тренінгу. Програма проводилась за рахунок виховних годин і тривала два з половиною місяці.
В ході виконання групової роботи використовувалися наступні психокорекційні та терапевтичні методи: самомоніторинг, як базова техніка саморегуляції; психофізіологічні техніки (дихальна, м’язова та активуюча/релаксуюча); когнітивні афірмації; психодраматичні вправи та техніки (психодраматична гра протагоніста, дзеркало, двійник, обмін ролями, перегравання психотравмуючої ситуації з ресурсним переживанням тощо) в рамках креативно-ігрового блоку.
Психодраматична ідеологія активної спонтанної гри у повній мірі відповідає психологічним особливостям військовослужбовців, які в рамках своєї навчально-штабної підготовки теж набувають досвід ігрового дійства, який потім реалізується в реальних штатних ситуаціях. Програма спрямована на актуалізацію наступних психотерапевтичних механізмів: катарсис, інсайт, підтримка, навчання, рекапітуляція емоційного досвіду.
За суб’єктивною оцінкою ефективності психокорекційного впливу виявлено, що саме креативно-ігрові форми роботи є більш впливовими на особистість. За об’єктивною оцінкою ефективності програми всі учасники програми, крім одного, поширили свій рольовий репертуар. Серед використаних, характерних для повсякденного життя, типів ролей, таких, як: „керівник” (3 учасники тренінгу), „винахідник” (2), „відповідальний виконавець” (6), „вчений” (2), „інтуїтивний” (2) , учасники здобули й нові типи ролей – „емотивний” (10); „інтуїтивний” (4). Таким чином, якщо вважати, що „емотивний” та „інтуїтивний” типи дуже близькі за своєю природою, то фактично всі учасники, крім одного, виявили потребу реалізувати себе в ролі людей, які можуть бути чутливими до потреб інших. Тобто можна припустити, що за фасадною повсякденною типовою роллю „керівника”, „винахідника”, „відповідального виконавця”, „вченого” та „інтуїтивного”, яка сформувалася під впливом стресогенних факторів військової служби в ході тренінгу сталося особистісне реконструювання типової ролі та розширення рольового потенціалу.
За методикою САН за всіма шкалами у психокорекційній групі було виявлено значущу достовірну позитивну динаміку. На рівні суб’єктивної оцінки в цілому респонденти виявили покращення свого особистісного стану.
Отже тренінгові заняття в рамках антистресової програми дають певний позитивний ефект, що виражається в позитивних змінах на рівні особистості, а саме: в розширенні та освоєнні нових соціальних ролей, підвищенні рівня впевненості у собі.
Програму впроваджено в практику виховної роботи ТУ ВСП Північного округу.
ВИСНОВКИ
У роботі представлено теоретичне узагальнення й нове рішення проблеми подолання стресових станів у військовослужбовців служби правопорядку на підставі поглиблення теоретичних уявлень про особистісні чинники стресостійкості.
1. У забезпеченні адаптаційних процесів беруть участь особистісні чинники. При зниженні рівня адаптаційних можливостей у військовослужбовців СП зустрічаються наступні психопатологічні та типологічні профілі особистості: неврозоподібний, психо- і соціопатичний, психосоматичний, астенічний, гіпертимний та імпульсивний (некерований). У військовослужбовців, які мають досить високий рівень адаптації, виявлено три варіанти особистісного профілю: педантичний, гіпертимний, ригідний. Дослідники в основному зосереджуються на когнітивно-поведінкових долаючих стратегіях, чинник особистості ж „виноситься за дужки” і є недостатньо дослідженим.
2. Стресостійкість/стресовразливість може бути представлено як особистісний симптомокомплекс, який має певну структуру, що характеризується рівнями диференційованості та інтегративності, конкордатністю та дисконкордантністю, монополярністю та біполярністю окремих особистісних рис. Такий симптомокомплекс не є сталим особистісним утворенням, – він формується з віком і змінюється при патологічних станах. Загальною характеристикою вікової динаміки симптомокомплексу С/С у нормі є посилення рівня його диференційованості, інтегрованості та підвищення стресостійкого потенціалу.
3. Симптомокомплекс С/С має центрально-периферійну структуру. Центральними стрижневими крос-віковими рисами, які обумовлюють стресостійкість, є „високий інтелект” та „сміливість”. Віково-специфічними (периферійними) стресостійкими рисами характерними для дітей і підлітків є „домінантність”; для дорослих - „добросердість” і „контроль бажань”. Центральними стрижневими крос-віковими стресовразливими рисами є: „совісність”, „м’якосердість”, „почуття провини”, „напруженість”. Специфічними стресовразливими особистісними рисами у молодших підлітків є „занепокоєння”, у старшому підлітковому віці – „добросердість”, „підозрілість”, „мрійність”, „контроль бажань”. У дорослих специфічними стресогенними рисами є: “домінантність”, “безтурботність”, “підозрілість”, “мрійність”.
4. Незрілі (дитяча та підліткова) структури симптомокомплексу С/С включають монополярні фактори, тому стресостійкість та стресовразливість не є протилежними концептами, а, навпаки, вони організовані ортогонально. Монополярна структура симптомокомплексу С/С з віком перетворюється на біполярну структуру у дорослих людей, коли в межах одного фактора існують можливості взаємокомпенсації рис.
5. У військовослужбовців СП виявлено знижений адаптаційний потенціал подолання стресу. Це відбивається у знижених індексах стресостійкості як на рівні особистісних рис, так і на рівні симптомокомплексів у цілому. Найбільший адаптаційний потенціал виявлено у офіцерів-контрактників, які мають відносно невеликий стаж служби в армії і не брали участі в бойових діях та миротворчих операціях. За кількісними показникам ця структура наближається до структури симптомокомплексу психосоматичних хворих, для яких характерна наявність феномену алекситимії. Остання призводить до ретардації емоційності особистості. Наявність цього феномену в структурі особистості військових дозволяє їм певною мірою долати стресові ситуації з найменшими психологічними втратами, коли тривога, страх, дратівливість притискаються і не допускаються у психічну площину особистості, а існують в соматичній площині. Такий психосоматичний шлях підвищення стресостійкості не є адаптивним для особистості військовослужбовців СП. За такими якісними показниками, як інтегративність, біполярність та наявністю крос-вікових чинників, ця структура близька до нормативної структури дорослих чоловіків, які не мають психосоматичних розладів.
6. Структура симптомокомплексу С/С у військовослужбовців СП є редукованою до трьох факторів, малодиференційованою. За своєю структурою симптомокомплекс С/С кадрових офіцерів та офіцерів-миротворців СП наближається до девіантної структури психосоматичних хворих і, таким чином, переживання екстремальних подій призводять не до гартування особистості, а, навпаки, до змін особистісної структури в напрямку її сплощення та зниження функціонального адаптаційного потенціалу. Ефективна адаптація військовослужбовців СП забезпечується успішними когнітивно-поведінковими стратегіями та вегетативними навичками емоційної саморегуляції подолання стресу. Разом з тим літературні дані вказують на недовготривалість таких засобів подолання стресу, що обумовлює актуальність розробки психокорекційних програм, орієнтованих на особистість.
7. Запропонована психокорекційна антистресова програма, мета якої – підвищення особистісного потенціалу військовослужбовців СП у подоланні стресу. Підвищення стресостійкості відбувалося за наступними напрямками: реконструкція особистості на рівні поширення рольового репертуару з використанням психодраматичних технік; засвоєння когнітивних поведінкових стратегій ефективного подолання стресу; формування навичок психовегетативної саморегуляції. У роботі ретельно описані мета, завдання, техніки та умови реалізації програми. Надані дані щодо суб’єктивної та об’єктивної оцінки ефективності програми та рекомендації з використання програми у практиці виховної роботи з особовим складом ТУ ВСП Північного ОК.
Основні положення і результати дисертації викладено у таких публікаціях:
1. Кочарян А.С. Мозговой В.И. Особенности эмоциональной сферы язвенных больных. // Актуальні проблеми сучасної психології. Медична психологія та психокорекція. Матеріали ІІ -х міжнародних психологічних читань. - Харків - 1995. - с. 88-89.
2. Кочарян О.С. Мозговий В.І. Особливості статево-рольової сфери хворих на виразку шлунку та дванадцятипалої кишки. // Український вісник психоневрології. том 4, випуск 5 (12); Харків, 1996, с. 369-370.
3. Мозговий В.І. Особливості факторної структури особистого простору хворих на виразку шлунку та дванадцятипалої кишки. // Український вісник психоневрології. том 4, випуск 5 (12); Харків, 1996, с. 375-377.
4.A.S., Mozgovy V.Symptomocomplex “stress sensitivity factor” in norm and pathology. Abstracts of Five European Congress of Psychology. July, 6– 1, 1997. Dublin, Ireland. P. 417.
5. Мозговой В.И. Особенности структуры личности: возрастная динамика и гендерные особенности. // Вісник Харківського університету.- 1997.-№ 391.–с.52-56.
6. Мозговой В.И. Структура симптомокомплекса стрессоуязвимости: возрастной аспект. // Вісник Харківського університету. -1998. -№ 403. – с. 134-138.
7. Мозговой В.И. Особенности симптомокомплекса стрессоуязвимости у подростков, проживающих в зоне, пострадавшей от аварии на ЧАЭС: // Вісник Харківського університету. - 1998. -№ 403. – с. 131-134.
8. Mozgovy V. Characteristics of factor structure of the personality of teenagers with abnormal development. Abstracts (p.309),VI European Congress of Psychology, July 4 - 9, 1999, Roma, Italy.
9. Мозговой В.И. Гендерные особенности факторной структуры личности у подростков с аномальным развитием личности. // Вісник Харківського університету. - 1999. - № 432. – с. 235-240.
10. Мозговой В.И. Основные направления изучения стрессоустойчивости – стрессоуязвимости личности. // Вісник Харківського університету.- 1999.- № 439.–Ч1,2.– с. 261-265.
11.V. Psychocorrection of emotional stress with psychodrama techniques (p.183),VII European Congress of Psychology, July
