Харківський національний аграрний університет
Харківський національний аграрний університет
імені В.В. Докучаєва
МАСЛЕННІКОВА ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА
УДК [631.16:658.155]:631.111.2
підвищення ЕФЕКТИВНоСТі ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Харківському національному аграрному університеті
ім. В.В. Докучаєва.
Науковий керівник ? кандидат економічних наук, доцент
Гопцій Олександр Борисович,
Харківський національний аграрний
університет ім. В.В. Докучаєва,
завідуючий кафедрою геодезії та
планування сільських населених місць
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
Сохнич Анатолій Якович,
Львівський державний аграрний університет,
завідувач кафедрою управління
земельними ресурсами
кандидат економічних наук, доцент,
Балакірський Василь Борисович,
Харківський національний аграрний
університет ім. В.В. Докучаєва,
кафедра землевпорядного проектування
Провідна установа ? Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, м. Суми
Захист відбудеться _14___ червня 2006 р. о _13___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в “Комуніст – 1”, навчальне містечко ХНАУ, корпус 1, аудиторія 213.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національ-ного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в “Комуніст – 1”, навчальне містечко ХНАУ.
Автореферат розісланий 11 травня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Аграрний сектор ? це специфічна галузь економіки, яка безпосередньо повязана із земельним потенціалом, земельною територією як головною територіально-просторовою частиною довкілля, основним засобом у сільськогосподарському виробництві. Раціональне використання й експлуата-ція земельних територій із застосуванням природоохоронних заходів є однією з центральних проблем економічного розвитку держави, особливо з переходом до ринкової економіки в контексті розвитку земельних відносин.
Незадовільна екологічна ситуація в Україні з використанням землі виклика-на шкідливим антропогенним впливом, вирощуванням сільськогосподарських культур без застосування прогресивних технологій, необгрунтовано високим відсотком розорюваних площ, у тому числі малопродуктивних і ерозійно небез-печних земель, що призводить до деградації, зниження або навіть втрати при-родної родючості ґрунтів, а отже, і до суттєвого погіршення продуктивності зе-мельних угідь в цілому. Тому встановлення оптимального співвідношення земе-льних угідь у сільському господарстві з додержанням заходів, які спрямовані на охорону земель, є першочерговою умовою ефективного розвитку економіки та збереження властивостей природних ландшафтів.
розробку наукової проблеми, пов?язаної з обґрунтуванням напрямів рацнального використання та охорони земель, внесли свій вклад учені-дослідники: П.Ф. Веденічев, П.М. Першин, В.Ф. Сайко, А.С. Скородумов, А.М. Третяк, Л.Я. Новаковський, А.Я. Сохнич, Д.С. Добряк, В.П. Мартьянов, В.Й. Шиян, А.Є. Несмашна, Д.І. Бабміндра, С.Н. Волков, В.В. Горлачук, О.П. Канаш та ін.
Науково-практичне застосування економіко-економічних методів і моде-лювання в процесі управління земельними ресурсами, засади підвищення еконо-мічної ефективності сільськогосподарського виробництва, його інтенсифікації, раціонального використання і охорони земельних ресурсів у процесі розвитку земельних відносин найбільш повно висвітлили у своїх роботах: А.С.Антонець, А.М. Джос, П.Ф. Жолкевський, А.Г. Мартин та ін.
На даний час в Україні проведені досить ґрунтовні дослідження з опти-мального співвідношення угідь шляхом їх трансформації на базі класифікації земель за придатністю для сільськогосподарського використання. Однак, незва-жаючи на набутий досвід, у вітчизняній науці залишаються ще недостатньо обґрунтованими питання комплексного підходу до економічної та екологічної ефективності використання земельних угідь, їх оптимізації в системі земле-користування і механізм їх здійснення.
аведені вище міркування зумовили вибір теми дисертаційного дослід-ження, спрямованого на підвищення економічної ефективності й екологічної безпеки сільськогосподарського виробництва в Україні.
Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослід-ження, проведені автором, виконувалися як складова науково-дослідної теми ка-федри геодезії та планування сільських населених місць Харківського націона-льного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва „Теоретичні та науково-мето-дичні основи соціального переустрою сільських населених пунктів і прогнозува-ння використання земельних ресурсів у ході земельної реформи та встановлення ринкових відносин на селі” (номер державної реєстрації - 0106U001744).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є під-вищення економічної ефективності та екологічної безпеки використання земель у сільськогосподарському виробництві шляхом розробки наукових підходів щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель. Для досягнення по-ставленої мети були сформульовані такі завдання:
·
дослідити динаміку розвитку та реформування земельних відносин;
·
обґрунтувати методологію економіко-екологічної ефективності землеустрою;
·
узагальнити і проаналізувати критерії раціонального використання та охо-рони земель;
·
визначити сутність реабілітації і трансформації малопродуктивних і деградова-них земель і встановити основні напрямки їх перерозподілу для Харківської області;
·
провести аналіз кількісного і якісного стану земельних угідь області та вста-новити економічну ефективність їх використання;
·
розробити методику підвищення ефективності використання земель з ураху-ванням екологічних факторів шляхом визначення залежності ефективності виробництва сільськогосподарської продукції від організації території земельних ділянок польових і грунтозахисних сівозмін;
·
розробити рекомендації щодо розподілу ріллі між польовою, грунтозахисною сівозмінами і виведення з її складу еродованих грунтів під консервацію.
Об?єкт дослідження – економічні та екологічні аспекти підвищення ефе-ктивності сільськогосподарського виробництва.
Предмет дослідження – теоретичні, методичні та прикладні основи під-вищення ефективності використання земельних угідь.
Методи дослідження. Теоретична і методологічна основа досліджень по-будована на використанні діалектичного методу пізнання та вивчення економіч-них процесів, теоретичних положень вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічної ефективності співвідношення земельних угідь з урахуванням еко-логічних явищ у реформованих сільськогосподарських підприємствах. Багато-гранність і складність досліджуваної проблеми обумовили використання сис-темного підходу в сполученні з різними методами економічних досліджень: мо-нографічним, аналітичним, балансовим, розрахунково-конструктивним, статис-тично-економічним, економіко-математичним моделюванням з використанням компютерних програм.
Інформаційною базою досліджень слугували офіційні документи, статис-тичні та інші інформаційні матеріали органів державного управління, сільсько-господарських структур, спеціальних наукових видань та інші джерела.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоре-тичних основ, розробці методик і вдосконаленні способів визначення та підви-щення економіко-екологічної ефективності використання земельних угідь у сільському господарстві:
вперше:
·
здійснено економіко-екологічну оцінку ефективності виробництва сільсько-господарської продукції залежно від організації території земельних ділянок польових та грунтозахисних сівозмін Харківської області;
·
обгрунтовано методичні підходи щодо розподілу ріллі між польовою, грунтоза-хисною сівозмінами і виведення з її складу еродованих грунтів під консервацію;
·
розроблено універсальну математичну модель залежності норми виробітку від класу ґрунтів для модернізації комп’ютерної програми, яка визначає вплив групи поля, норми висіву, врожайності, виду операції на шукану величину;
удосконалено:
·
розробку шляхів підвищення ефективності використання земель з ураху-ванням екологічних факторів;
·
детальний підхід до реабілітації та трансформації малопродуктивних і деградованих земель і встановлення основних напрямків їх перерозподілу для Харківської області;
набули подальшого розвитку:
·
дослідження динаміки розвитку та реформування земельних відносин;
·
заходи, які спрямовані на покращання якісного стану ріллі.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення ма-ють розроблені і обґрунтовані в дисертації конкретні рекомендації щодо підви-щення економічної та екологічної ефективності співвідношення земельних угідь сільськогосподарських підприємств у сільському господарстві шляхом консер-вації деградованих та малопродуктивних земель Харківської області. Основні по-ложення та пропозиції доведені до рівня методичних розробок і практичних реко-мендацій, які можуть бути використані при формуванні та організації території ріллі та кормових угідь. В умовах виробництва це дозволить підвищити врожай-ність сільськогосподарських культур, зменшити витрати пального та затрати праці на одиницю оброблювальної площі та витрати на виробництво продукції, знизити її собівартість та збільшити прибутковість господарств, а також сприятиме покра-щанню екологічного стану регіону. Результати досліджень впроваджувалися у ви-робничий процес у ДПДГ “Червоний Жовтень” Балаклійського району Харків-ської області, підпорядкованому Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН (довідка №1/21-27/520 від 18.11.2005 р.), Харківським обласним головним управ-лінням земельних ресурсів (довідка №01-01-20/241 від 27.01.2006 р.), ТОВ учбо-вим виробничо-дослідним центром “Агротех” (довідка №7 від 21.02.2006 р.). Матеріали досліджень використовуються в навчальному процесі на кафедрі геодезії та планування с.н.м. (довідка № 179 від 17.02.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно викона-ною науковою працею, яка містить результати, що відзначаються новизною, і де викладено авторський підхід щодо економічної та екологічної ефективності використання земельних угідь у сільському господарстві.
Основну частину роботи виконано самостійно, результати досліджень от-римані автором особисто. У спільних публікаціях дисертанту належить мате-ріал, який стосується збирання та систематизації даних, розробки методики, уза-гальнення висновків. Зі спільних досліджень та публікацій (№8, №9, №11, №12, № 14 за списком робіт, який подано в авторефераті) для дисертації використано тільки власну частину результатів автора: 8 – про обсяги деградованих і мало-продуктивних земель та вплив їх вилучення на покращання стану земельних угідь; 9 – про наслідки паювання, перерозподіл земель за формами власності; 11 – про розробку логічної моделі ефективності консервації малопродуктивних і деградованих земель; 12 – про аналіз стану земельних угідь в Україні; 14 – ідея підвищення економічної ефективності та екологічної безпеки сільськогосподар-ського виробництва шляхом перерозподілу орних земель за сівозмінами залеж-но від еродованості грунтів; розроблені рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дос-ліджень дисертаційної роботи викладені в наукових публікаціях, доповідях, які обговорювалися й одержали позитивну оцінку на конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, аспірантів Харківського націо-нального аграрного університету (2001-2005 рр.), на міжнародній науково-прак-тичній конференції молодих учених і студентів „Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи” (м. Харків, ХНАУ, 2002), на міжнародній науково-практичній конференції „Ме-ханізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м. Луганськ, ЛНАУ, 2002), на міжнародній науково-практичній конференції „Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогоде-ння та перспективи очима молодих учених” (м. Київ, НАУ, 2003), на ХІ (еже-годной) международной научно-технической конференции “Экология и здо-ровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов” (Бердянск, 2003), у збірнику наукових праць “Вісник ХНАУ” (м. Харків, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, магістрів і студентів „Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (м. Харків, ХНАУ, 2004), ХІІІ Міжнародний науково-методичний семінар „Нові напрями геогра-фічних і картографічних досліджень у навчальних закладах країн СНД” (м. Хар-ків, ХНУ, 2004), на міжнародній науково-практичній конференції „Культурний грунтогенез і ноосферна перспектива в інформаційному суспільстві” (м. Харків, ХНАУ, 2004), на міжнародній науково-практичній конференції „Ринкові транс-формації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м. Харків, ХНАУ, 2004), на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку земельних відносин, землеустрою і земельного кадастру в умовах ринкової економіки” (м. Харків, ХНАУ, 2004).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у семи авторських наукових роботах та в чотирьох роботах у співавторстві, з них сім – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 2,5 друк. арк., у тому числі особисто автору належить 1,4 друк. арк.
Структура і обсяг роботи. Структура дисертаційної роботи підпорядко-вана темі та меті дослідження. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 194 найменувань. Повний обсяг роботи стано-вить 252 сторінок комп?ютерного тексту, у тому числі 175 сторінок основного тексту, якій містить 33 таблиці й 28 рисунків, список використаних джерел на 15 сторінках, додатки на 62 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “ Теоретичні основи економічної ефективності ви-користання земель в контексті земельних відносин” досліджено динаміку розвитку та реформування земельних відносин, обґрунтувано методологічні пи-тання економіко-екологічної ефективності землеустрою, узагальнено та проана-лізовано критерії раціонального використання та охорони земель.
Аналіз динаміки розвитку та механізму здійснення сучасної земельної ре-форми показав, що подальше проведення земельної реформи повинно здійсню-ватися на основі спеціальних державних та регіональних програм з визначен-ням наукового, матеріально-технічного, фінансового та правового забезпечення, а також пакета законодавчо-нормативних актів, які регламентуватимуть цей процес. Отже, головним критерієм оцінки результатів земельної реформи є еколого-економічна ефективність аграрного землеволодіння і землекористуван-ня в державі, формування раціональних та стійких агроландшафтів в усіх при-родно-кліматичних зонах.
Приватизація і паювання земель, реструктуризація існуючих сільськогос-подарських підприємств здійснювалися, як правило, без належного екологічного обгрунтування, без чітко встановлених механізмів тимчасового чи постійного вилучення земельних ділянок з власності та господарського обігу з метою кон-сервації. Тому необхідно розробити науковий підхід, методику або механізм підвищення ефективності використання угідь шляхом тимчасового чи постійно-го вилучення (консервації) земельних ділянок з господарського обігу або зміни напрямку їх спеціалізації на приватизованих і розпайованих земельних ділянках шляхом підвищення економічного інтересу власників.
Одним із заходів, направлених на прогнозування і складання схем і проек-тів використання й охорони земельних ресурсів, на їх здійснення, коригування та авторський нагляд, є землеустрій. При розрахунках показників ефективності землеустрою, який забезпечує збалансованість, кількісну та якісну пропор-ційність основних факторів виробництва – землі, праці та капіталу, необхідно приділяти увагу економічній, соціальній та екологічній ефективності викорис-тання землі, а саме: удосконаленню умов господарювання, укріпленню земель-них відносин, охороні прав землекористування і землеволодіння, розвитку і по-кращанню соціальних умов виробництва, зміні умов життя, виконанню суворих природоохоронних вимог до кожної складової частини проекту.
Критерії раціонального використання та принципи охорони земельних ре-сурсів повинні реалізовуватися через сукупність законодавчих та нормативних документів, спрямованих на регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю та господарювання, збереження і оновлення родючості грунтів, поліпшеного природного середовища, охороні прав громадян, підприємств та організацій, а також повинні бути піднесені до рівня державних пріоритетів соціально-економічного розвитку України, найважливіших напрямів державної політики в галузі економіки й охорони навколишнього середовища.
Для збереження, відновлення та раціонального використання земель пот-рібна чітка, відлагоджена система державного контролю та управління в галузі охорони та якості земель, стратегічних напрямів і методів досягнення оптималь-ного землекористування та землеробства, а також механізм економічного стиму-лювання землевласників у зв’язку із передачею у приватну власність більшості сільськогосподарських угідь з юридичним закріпленням права власності на зем-лю державними актами. Тому вилучення деградованих і низькопродуктивних земель зі складу ріллі та їх консервація (вилучення) як один із найважливіших заходів раціонального використання і охорони земель повинне стати обовязко-вим заходом при вирішенні питань оптимізації складу сільгоспугідь в умовах реформування земельних відносин.
У другому розділі “Сучасний стан та ефективність використання сільсь-когосподарських угідь” проведено аналіз кількісного та якісного стану земель-них угідь Харківської області, установлено економічну ефективність викорис-тання сільськогосподарських угідь області через натуральні й вартісні показни-ки, визначено сутність реабілітації і трансформації малопродуктивних і дегра-дованих земель.
Структура земельного фонду області така: землі сільськогосподарського призначення – 78,3%, причому, 77% ? це сільськогосподарські угіддя, з них 61,5% ? рілля. Кормові угіддя займають лише 13,7% території області, ліси і лісовкриті площі – 13,2%. Тобто близько 80% земельних ресурсів області використовуються як головні засоби виробництва у сільському і лісовому господарствах, де сільсь-когосподарська освоєність земель перевищує екологічно обгрунтовані межі та якісний стан ґрунтових ресурсів швидко погіршується.
Основними землевласниками і землекористувачами на території області є сільськогосподарські підприємства (50,5%). У звязку з роздержавленням і приватизацією відбувся перерозподіл земель між державною (43,3%) та приват-ною (56,7%) власністю, комунальна власність займає (станом на 01.01.2004 р.) лише 33,9 га, причому майже 80% ріллі зосереджені у приватній власності.
За даними якісного обліку земель (на 01.11.1990 р.), найпоширенішими в області ґрунтами є чорноземи типові, чорноземи звичайні глибокі, чорноземи звичайні, чорноземи опідзолені та ін. В області на орних землях переважають легкосуглинкові ґрунти (1147,4 тис. га) і важкосуглинкові (503,8 тис. га), засолені ґрунти становлять 26,9 тис. га. Площа солонцюватих ґрунтів – 39,9 тис. га, кислих ґрунтів – 600 тис. га. Площа перезволожених, заболочених сільськогосподарських угідь є невеликою. Тобто під оранкою застосовуються малопродуктивні і деградо-вані грунти (засолені, солонцюваті, кислі, перезволожені та заболочені).
Дослідження впливу ступеня змитості ґрунтів на ефективність їх викори-стання свідчать, що залежно від збільшення питомої ваги площ, які піддані вод-ній ерозії, ефективність використання земельних угідь суттєво знижується. Орні землі області розподілені таким чином 44,5 % мають крутизну <1°, 41,7% – 1-3°, 11,3% – 3-5°, 2,4% – більше 5°. Землі розташовані на схилах саме крутизною більше 5° є найбільш небезпечними у розвитку ерозійних процесів. По області 895,7 тис. га ріллі піддані водній ерозії. За різним ступенем змитості її розподіл такий сильнозмиті – 0,5%, середньозмиті – 6,1%, слабозмиті – 39,8%. Площа ріл-лі, яка піддана вітровій ерозії – 70,4 тис. га. Площа еродованих ґрунтів області щорічно збільшується на 70-80 га. Середньорічні втрати гумусу в ґрунтах Лісо-степу становлять 0,8 т/га, Степу – 0,4 т/га, тобто з кожного гектара ріллі щорічно змивається і видувається близько 15 т верхнього родючого шару ґрунту.
Зниження продуктивності сільського господарства повязане зі знижен-ням продуктивності та родючості сільськогосподарських угідь, насамперед, ріл-лі. У цілому по всіх категоріях господарств Харківської області виробництво ва-лової продукції у 2004 р. порівняно з 1990 р. знизилося на 37,3%, причому вало-ва продукція рослинництва зменшилася на 42,5 тис. грн на 100 га с.-г. угідь, а тваринництва – на 68 тис. грн. У сільськогосподарських підприємствах вироб-ництво валової продукції знизилося на 63,4%, а в господарствах населення в об-сягу збільшилося на 65,4%. Аналіз динаміки показників інтенсифікації сільсько-господарського виробництва показав, що у 2004 р. майже за всіма показниками виробництва збільшилося порівняно з 2002 р. і 2003 р. Так, у 2004р. вартість ва-лової продукції менша порівняно з 2002 р., але більша ніж у 2003 р. Але вар-тість товарної продукції у 2004 р. більша, ніж у 2002 і 2003 рр. (табл.1).
1.
Показники ефективності інтенсифікації виробництва
у сільськогосподарських підприємствах Харківської області
Показники | Роки | 2002 | 2003 | 2004 | 2004 у % до | 2002 | 2003 | З розрахунку на 100 га с.-г. угідь: | вартість основних активів, тис. грн | 199,5 | 164,5 | 158,5 | 79,5 | 96,3 | виробничі витрати, тис. грн | 56,44 | 54,64 | 70,13 | 124,2 | 128,4 | у т.ч. оплата праці, тис. грн | 12,72 | 12,17 | 12,64 | 99,4 | 103,8 | затрати праці, тис. люд.-год | 6,62 | 4,34 | 5,12 | 77,4 | 118,2 | поголів’я худоби, ум. гол | 11,01 | 11,64 | 12,36 | 112,3 | 106,2 | Вироблено з розрахунку на 100 га с.-г. угідь: | валової продукції (у порівнянних цінах 2000 р), тис. грн | 121,80 | 85,94 | 107,93 | 88,6 | 125,58 | товарної продукції, тис. грн | 62,36 | 61,41 | 71,72 | 115,0 | 116,8 | чистого прибутку, тис. грн | 2,50 | -2,63 | 7,98 | 319,4 | 503,7 | Валова продукція з розрахунку на:
100 грн вартості основних активів, тис. грн | 60,24 | 53,21 | 68,10 | 113,1 | 127,98 | 100 грн виробничих витрат, грн | 213 | 160 | 154 | 72,3 | 96,3
1 люд.-год, грн | 18,15 | 16,08 | 21,08 | 116,1 | 131,1
одного середньорічного працівника, грн | 35594 | 31517 | 41317 | 116,1 | 131,1
Рівень рентабельності, % | 4,4 | -4,8 | 11,4 | 259,1 | 437,5
Норма прибутку, % | 1,2 | -1,6 | 5,0 | 416,7 | 512,5
Фондовіддача, грн | 0,62 | 0,53 | 0,68 | 109,7 | 128,3
Фондоємкість, грн | 1,61 | 1,89 | 1,47 | 91,3 | 77,8
Для попередження посилення ерозії та інших видів деградації ґрунтів за умов дефіциту ресурсів, відсутності коштів, а також слабкої державної грунто-охоронної політики найбільш дієвим на сьогоднішній день заходом є оптимі-зація складу та співвідношення угідь шляхом збільшення долі таких видів угідь, як лісонасадження, сіножаті, пасовища, вода, болота тощо при одночасному скороченні ріллі шляхом вилучення з її складу деградованих, малопродуктивних земель й подальшої їх консервації.
Цей процес обумовлює не тільки зменшення екологічного ризику, а й припинення розпилення коштів і ресурсів праці. Скорочення площі орних зе-мель поліпшить основи кормової бази тваринництва за рахунок розширення площ природних кормових угідь. Вилучення орних земель з використання при-звело до зменшення валового доходу господарств і країни в цілому, тому слід розробити нові технології обробки орних і консервованих земель у розрізі за-пропонованих напрямків їх використання. Роботи з вилучення деградованих і малопродуктивних земель зі складу ріллі можуть проводитися як самостійний вид землевпорядних робіт, але доцільніше виконувати їх у складі інших робіт (складання проектів організації території і т. ін.).
У третьому розділі “Механізм підвищення ефективності використання земельних угідь” розроблено методику щодо встановлення раціонального ви-користання земель з урахуванням екологічних факторів; визначено вплив орга-нізації території земельних ділянок польових і грунтозахисних сівозмін на ефек-тивність виробництва сільськогосподарської продукції; розроблено рекоменда-ції щодо розподілу ріллі між польовою, грунтозахисною сівозмінами і виведен-ня з її складу еродованих грунтів під консервацію; на основі запропонованих ре-комендацій розроблено заходи, які спрямовані на покращання якісного стану сі-льськогосподарського підприємства; визначено основні напрямки перерозподі-лу деградованих і малопродуктивних земель для Харківської області; установле-но напрямки використання земельних угідь Харківської області після проведен-ня реорганізації території ріллі.
При вирішенні питання раціонального економічно-ефективного розподілу ріллі між сівозмінами і виведення з її складу малопродуктивних і деградованих грунтів під консервацію покладено системний підхід, а саме: на основі всебічно глибокого вивчення сучасного стану використання ріллі і взаємоорганізації ви-робництва і території сівозмін та існуючих ландшафтних систем визначаються екологічно оптимальні пріоритети складу структури ріллі, її територіального розміщення з урахуванням умов господарювання.
Обґрунтування раціонального складу і співвідношення земельних угідь базу-ється на впровадженні науково обґрунтованих технологій виробництва, організації праці, норм виробітку. Правильне поєднання моральних і матеріальних стимулів з метою створення необхідних умов для підвищення продуктивності сільськогос-подарських угідь тісно повязані з основними результатами виконаної роботи.
Математичний запис моделі залежності норми виробітку (Нв ) від групи поля (Гр ), норми висіву (Нвис ), врожайності (У), виду операції (Воп ) має вигляд:
.
Така величина як витрати пального на 1 га оброблювальної площі Q залежить від тих самих складових .
Шляхом апроксимації даних узагальненого середньозваженого показника визначення групи полів залежно від нормоутворюючих факторів установлю-ється група полів для подальшого автоматичного застосування у компютерній програмі .
Норма виробітку, визначена залежно від класу ґрунтів, приймається за кое-фіцієнт К. Залежність норми виробітку (Нвд ) та витрат пального (Qд) від групи поля, норми висіву, врожайності, виду операції і класу ґрунтів має вигляд:
, .
Норми виробітку агрегатів з урахуванням питомого опору грунту для ора-нки поля після збирання коренеклубнеплодів визначено за формулою
Н=НВ0,0008а2-0,0495а-0,000039к2-0,00322к+1,895 ,
де Нв ? норма виробітку на механізованих роботах на один гектар обробленої площі (визначена залежно від групи поля), га; а ? глибина оранки; к ? питомий опір ґрунту.
Для оранки стерні
Н=НВ-0,00014а2+0,00194а-0,00016к2+0,0127к+0,7790 .
Також проведено обстеження залежності норми виробітку агрегату від питомого опору ґрунту та від глибини обробки ґрунту при іншому виді меха-нізованих робіт, а саме обробка ґрунту плоскорізами-глибокорозпушувачами.
Н=НВ0,0008а2-0,0556а+0,0000333к2-0,0135к+2,173 .
Норму виробітку, залежну від класу ґрунтів, яку прийнято за коефіцієнт К, необхідно обов’язково враховувати при визначенні показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва залежно від стану еродова-ності грунтів.
Підтвердити економічну ефективність будь-якого заходу для покращання стану земельних угідь, їх раціонального складу і співвідношення можливо шля-хом розрахунку прибутку виробництва. Із урахуванням нормоутворюючих фак-торів визначення прибутку має вигляд
)+, де У – урожайність сільськогосподарської культури, ц/га; Цп – ціна продукції за одиницю, грн/ц; Р – площа вирощуваної культури, га; n – кількість ділянок на полі сівоміни (i = 1,2,3, … , n); m – кількість с. – г. культур, які вирощуються у сівозміні (j = 1, 2, 3, … ,m); Цнз – ціна (вартість) нормозміни; Нв – норма виробіт-ку на механізованих роботах на один гектар обробленої площі, визначену залеж-но від групи поля, норми висіву, врожайності, виду операції; Гр – група поля; Нвис – норма висіву сільськогосподарської культури; Воп – вид операції; К ? нор-ма виробітку, визначена залежно від класу ґрунтів; h – загальна кількість техно-логічних операцій при вирощуванні однієї сільськогосподарської культури (l = 1, 2, 3, … , h); БТ, Бм – балансова вартість трактора та сільськогосподарської ма-шини; аТ, ам – відсоток амортизаційних відрахувань (нормативний) від балан-сової вартості трактора та сільськогосподарської машини відповідно; t – час ви-конання роботи; rТ, rм – відрахування (% відрахування від балансової вартості) на ремонт, техогляд і зберігання трактора і сільськогосподарської машини від-повідно; Q – витрати пального на 1 га оброблювальної площі; залежно від групи поля, норми висіву, врожайності, виду операції; СТ – ціна одиниці виміру палив-но-мастильних матеріалів.
Прибуток і вартість валової продукції напряму залежать від урожайності сільськогосподарських культур, яка, у свою чергу, як відомо, залежить від стану і родючості ґрунтів. Тобто з розвитком деградаційних процесів ґрунтів, із погір-шенням їхньої родючості зменшується врожайність сільськогосподарських ку-льтур, відповідно й економічна ефективність сільськогосподарського виробниц-тва. Реалізацію розглянутих функціональних залежностей без дослідів на земе-льних ділянках поля здійснено за допомогою програми „DIXI: растениеводство” кількома етапами
·
розрахунок показників економічної ефективності вирощування сільськогос-подарських культур польової сівозміни на схилах різної крутизни, з різним від-сотком схилових земель і з різною площею полів;
·
застосування поряд з польовою сівозміною на схилових землях сільськогоспо-дарських культур ґрунтозахисної сівозміни, визначення економічної ефективності;
·
прогнозування на подальшу перспективу попередніх завдань з урахуванням змивання гумусового горизонту на схилах різної крутизни;
·
упровадження консервації еродованих орних земель, розташованих на схилах різної крутизни, й застосування кормових угідь на цих територіях (пасовищ і сіножатей), розрахунок показників економічної ефективності.
Залежність врожайності від крутизни схилів така чим більша крутизна, а саме більш еродовані ґрунти, тим менша врожайність сільськогосподарських культур, які вирощуються на цих землях. Щоб не допустити ще більшого погір-шення екологічного стану вже еродованих земель, необхідно максимально змен-шувати змив ґрунту із року в рік. Ураховуючи результати дослідів зі змінами врожайності сільськогосподарських культур польової та ґрунтозахисної сівоз-мін на ґрунтах різного ступеня еродованості, провели прогнозні розрахунки еко-номічних показників двох видів сівозмін польова і польова+ґрунтозахисна за деякий проміжок часу.
Для покращання економічної ефективності сільськогосподарського вироб-ництва на основі проведених досліджень розроблено рекомендації щодо розпо-ділу ріллі між польовою, грунтозахисною сівозмінами і виведення її під консер-вацію, які наведено у табл. 2
-
під польову або кормову сівозміни застосовувати земельні ділянки, які роз-ташовані на 100% незмитих (нееродованих) ґрунтах або мають понад 25% нез-митих і до 75% слабоеродованих ґрунтів, а також більше 65% незмитих і до 35% середньоеродованих ґрунтів (за умови вирощування на них близько 50% зер-нових культур);
-
на сівозміні польова+грунтозахисна рекомендовано застосовувати земельні ділянки, які мають більше 75% слабоеродованих ґрунтів, більше 35%, але менше 50% середньоеродованих земель, а також сильноеродованих земель до 35%;
-
ділянки поля, де відсоток середньоеродованих ґрунтів більше 50% необхідно виводити зі складу орних земель і переводити у консервацію (під сіножаті);
-
земельні ділянки, на яких розташовано понад 35% сильнозмитих земель, необхідно виводити зі складу ріллі, тобто переводити їх у консервацію (під пасовища).
2. Рекомендований розподіл ріллі на сівозмінах і кормових угіддях залежно від стану еродованості грунтів, % (для Лісостепу і Степу)
Грунти | Рекомендації
незмиті | слабо-змиті | середньо-змиті | сильно-змиті | Сівозміна | Кормові угіддя
польова чи кормова | грунтоза-хисна | сіножаті | пасови-ща
100 | 100
25 | 75 | 100
25 | 75 | 25 | 75
65 | 35 | 100
65 | 35 | 65 | 35
50 | 50 | 50 | 50
50 | 50 | 50 | 50
65 | 35 | 65 | 35
65 | 35 | 65 | 35
Запропоновані рекомендації працюють за таких умов
Ш
площі ділянки або полів повинні обовязково враховуватися при переводі земель з однієї сівозміни в іншу;
Ш
на польових сівозмінах повинно бути близько 50% зернових культур;
Ш
ділянки поля, які виведено під сіножаті та пасовища, вважати законсервованими;
Ш
запропоновані відсотки слабо-, середньо- і сильнозмитих грунтів на грунто-захисній сівозміні, на сіножатях і пасовищах вважати незалежними від незмитих грунтів польової сівозміни, тобто замість відсотка незмитих грунтів можуть бу-ти грунти будь-якої еродованості, тоді їх необхідно застосувати відповідно до рекомендацій.
Характеристика земельних угідь ДПДГ “Червоний Жовтень” Балаклійсько-го району Харківської області потребує негайного перерозподілу їх складу і спів-відношення, збільшення площ кормових угідь, особливо сіножатей. Застосовую-чи розроблені нами рекомендації (табл. 2) у відділку №3 ДПДГ “Червоний Жовтень” проведено перерозподіл складу та співвідношення сільськогосподар-ських угідь. Здійснені проектні розрахунки підтверджують усі розроблені в даній дисертаційній роботі рекомендації.
Отже, дослідним шляхом визначено, що одним із основних заходів оптимі-зації землекористування є вилучення деградованих та малопродуктивних земель зі складу орних з подальшою їх консервацією. Тому, використовуючи визначені ти-пи деградації ґрунтів, структуру ґрунтового покриву ріллі Харківської області в розрізі природно-кліматичних зон і природно-сільськогосподарських районів, ми розробили рекомендації щодо консервації (тимчасової та постійної) середньо- та сильноеродованих грунтів і визначили основні її напрямки й обсяги.
Схема наслідків консервації земель наведена на рис. 1.
Рис.1. Логічна схема наслідків консервації земель
Реалізація запропонованих заходів і обсягів консервації деградованих і малопродуктивних ґрунтів орних земель дозволяє отримати у першому набли-женні поліпшену в екологічному відношенні структуру земельного фонду Хар-ківської області (табл. 3).
3. Існуюча та рекомендована екологічно поліпшена структура земельного фонду Харківської області (тільки екологозначимі угіддя) (на рік освоєння)
Угіддя | Структура, тис. га
існуюча | поліпшена | зміни (+,-)
Загальна площа | 3142 | 3142 | -
Сільськогосподарські угіддя | 2420,9 | 2392,8 | -27,1
У тому числірілля | 1932,2 | 1787,2 | -145
багаторічні насадження | 49,7 | 49,7 | -
сіножаті | 118,7 | 224,4 | +105,7
пасовища | 309,6 | 320,8 | +11,2
консервація - реабілітація | 0,03 | 15,6 | +15,57
Ліси та інші лісовкриті площі | 366,0 | 377,5 | +11,5
Болота | 30,7 | 30,7 | -
Інші землі | 263,5 | 264,5 | +1,0
У тому числі регенерація | - | 1,0 | +1,0
Води | 60,8 | 60,8 | -
Тобто після вилучення деградованих і малопродуктивних земель зі скла-ду ріллі та проведення їх тимчасової (реабілітація (залуження)) чи постійної консервації (переведення у пасовища, сіножаті, під природоохоронні або рек-реаційні ділянки) суттєво збільшилися площі кормових угідь та лісовкритих ділянок і, відповідно, зменшилася площа ріллі та сільськогосподарських угідь в цілому.
ВИСНОВКИ
1. Дослідження динаміки розвитку та механізму здійснення сучасної земе-льної реформи свідчать, що приватизація і паювання земель, реструктуризація існуючих сільськогосподарських підприємств, як правило, здійснювалися без врахувань науковообгрунтованих економіко-екологічних факторів впливу на ефективність землеволодіння і землекористування у державі. Тому розроблено методику підвищення ефективності використання угідь шляхом тимчасового чи постійного вилучення (консервації) земельних ділянок з господарського обігу або зміни напрямку їх спеціалізації на приватизованих і розпайованих земель-них ділянках шляхом підвищення економічного інтересу власників.
Одним із заходів, направлених на здійснення, коригування та авторський нагляд за проведенням земельної реформи, а також прогнозування використа-ння і охорону земельних ресурсів є землеустрій, який забезпечує збалансова-ність, кількісну та якісну пропорційність основних факторів виробництва – зем-лі, праці та капіталу.
Сьогодні ще недостатньо обгрунтованими є математичні моделі еколого-економічного регулювання в системі комплексного підходу щодо раціонального використання і охорони земельних ресурсів. Такі моделі необхідні для прове-дення державних і регіональних програм здійснення земельної реформи, а та-кож для розробки економічних заходів урегулювання відносин між землекорис-тувачами і державою.
2. У цілому по всіх категоріях господарств Харківської області виробниц-тво валової продукції у 2004 р. порівняно з 1990 р. знизилося на 37,3%, причому валова продукція рослинництва зменшилася на 42,5 тис. грн на 100 га с.-г. угідь, а тваринництва – на 68 тис. грн. При цьому в сільськогосподарських під-приємствах виробництво валової продукції знизилося на 63,4%, а в господарст-вах населення в обсягу збільшилося на 65,4%.
3. Найбільш дієвим і реальним заходом для зменшення розвитку ерозійних процесів та інших видів деградації ґрунтів є виведення з інтенсивного сільсько-господарського використання деградованих і малопродуктивних земель, що обумовлює зменшення екологічного ризику (до проведення консервації із 27 ра-йонів області у стабільно нестійкому стані знаходилося 14 районів, екологічно нестабільному стані ? 13 районів, після вилучення зі складу ріллі деградованих та малопродуктивних земель ситуація дещо покращилася: в шести районах – стабільна, у 21 – середньостабільна), припинення розпилення коштів і ресурсів праці, поліпшення основи кормової бази тваринництва за рахунок розширення площ природних кормових угідь.
4. Для визначення ефективності використання земельних ресурсів у системі науковообґрунтуваних технологій вирощування сільськогосподарських культур, вирішення питань раціонального розподілу ріллі між сівозмінами і виведення з їх складу деградованих і малопродуктивних грунтів під консервацію з урахуванням екологічних факторів розроблена відповідна математична модель, яка дозволяє визначити прибуток у різних варіантах використання земельних ресурсів.
5. Проведені дослідження економічної ефективності використання земель-них ділянок з допомогою запропонованої математичної моделі показали, що вплив організації території земельних ділянок польової та грунтозахисної сіво-змін на економічну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції такий: зі збільшенням площі земельних ділянок всі види витрат зменшуються, рівень рентабельності та прибуток збільшуються. Особливо це спостерігається на сівозміні польова+грунтозахисна, де прибуток зростає у чотири рази швидше, ніж на польовій сівозміні.
На сівозмінах з переходом частини земельних ділянок з незмитих ґрунтів на слабозмиті ґрунти, зі слабозмитих на середньозмиті, з середньозмитих на си-льнозмиті всі види витрат збільшуються, а рівень рентабельності та прибуток зменшуються. У разі, коли на земельній ділянці польової сівозміни частину площі займають сильнозмиті ґрунти, виробництво є збитковим, на сівозміні польова+грунтозахисна ? отримано прибуток (49 грн/га).
На сівозмінах з переходом земельних ділянок зі 100% незмитих ґрунтів на різні частини слабозмитих ґрунтів та незмитих, і на 100% слабозмитих ґрунтів усі види витрат збільшуються, а рівень рентабельності і прибуток зменшують-ся. При цьому, якщо ділянки польової сівозміни розташовані на 100% слабозми-тих земель виробництво на ній є збитковим, на сівозміні польова+грунтозахисна дає позитивний результат (84 грн/га).
6. Розроблено рекомендації щодо розподілу ріллі між польовою, грунтоза-хисною сівозмінами і виведення з її складу еродованих грунтів під консервацію
-
під польову або кормову сівозміни застосовувати земельні ділянки, які роз-ташовані на 100% незмитих (нееродованих) ґрунтах або мають понад 25% нез-митих і до 75% слабоеродованих ґрунтів, а також понад 65% незмитих і до 35% середньоеродованих ґрунтів (за умови вирощування на них близько 50% зер-нових культур);
-
на сівозміні польова+грунтозахисна рекомендовано застосовувати земельні ділянки, які мають понад 75% слабоеродованих ґрунтів, більше 35%, але менше 50% середньоеродованих земель, а також сильноеродованих земель до 35%;
-
ділянки поля, де відсоток середньоеродованих ґрунтів більше 50%, необхідно виводити зі складу орних земель і переводити у консервацію (під сіножаті);
-
земельні ділянки, на яких розташовано більше 35% сильнозмитих земель, необхідно виводити зі складу ріллі, тобто переводити їх у консервацію (під пасовища).
7. Проектні розрахунки з обґрунтування складу і співвідношення угідь у відділку №3 ДПДГ “Червоний Жовтень” Балаклійського району Харківської об-ласті підтверджують усі положення розроблених рекомендацій щодо перерозпо-ділу еродованих земель між сівозмінами й часткового або повного їх виведення зі складу ріллі й передачі під консервацію, показники економічної ефективності на 76,5 тис. грн вищі ніж при існуючій організації.
8. Напрямки консервації (реабілітації і трансформації) деградованих і мало-продуктивних ґрунтів такі ґрунти легкого механічного складу ? під заліснення; порушені землі з виходами порід, розмиті та сильнозмиті ґрунти – подальше за-луження і використання під пасовищами з нормованим випасом худоби; серед-ньозмиті ґрунти на складних схилах крутизною понад 5° ? залуження з викорис-танням під сіножаті; дефльовані ґрунти ? під заліснення; засолені, середньо- і сильносолонцюваті ґрунти повертаються у природний стан без втручання люди-ни ? тимчасова консервація (реабілітація) шляхом залуження; солонці та солон-чаки ? постійна консервація шляхом трансформації у пасовища; перезволожені та заболочені ґрунти природно ренатуралізуються (високе зволоження дозволяє їм швидко заростати природною флорою) ? оцінювати як землі рекреаційного призначення.
9. Розрахунок грошової оцінки земельних угідь Харківської області після проведення реорганізації території ріллі показав, що сума грошової оцінки ор-них земель, з яких виведені деградовані та малопродуктивні землі (766,61 тис. грн), і грошова оцінка угідь, у які переведені консервовані землі (24,77 тис. грн), більші (на 145,1 тис. грн), ніж грошова оцінка орних земель у первісному стані (646,28 тис. грн). Це свідчить про підвищення продуктивності земельних угідь, покращання економічної ефективності їх використання у сільськогоспо-дарському виробництві після врахування екологічних факторів, тобто прове-дення консервації деградованих та малопродуктивних земель на території ріллі.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Вірченко В.В. Екологічні аспекти проектів землеустрою: Тези доп. на конф. // Ґрунти України екологія, еволюція, систематика, окультурення, оцінка, моні-торинг, географія, використання.
