НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НЕЧИПОРЕНКО Олена Анатоліївна

УДК 332.155:633.1:631.11

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗЕРНОПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету міністрів України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Єрмаков Олександр Юхимович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри аграрної соціології та розвитку села

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Яценко Володимир Микитович,

Черкаський державний технологічний університет,

проректор з науково-педагогічної роботи

кандидат економічних наук

Захарчук Олександр Васильович,

Український інститут експертизи сортів рослин

Державної служби з охорони прав на сорти рослин, заступник директора

Провідна установа - Миколаївський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

кафедра організації виробництва та агробізнесу,

м. Миколаїв

Захист відбудеться „ 21” вересня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41

Автореферат розісланий „17 ” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зернопродуктовий підкомплекс є одним із найбільш важливих в системі АПК України. Це зумовлено як сприятливими грунтово-кліматичними умовами країни для вирощування практично всіх видів зернових культур, так і досить вагомими потенційними можливостями щодо організації ефективного виробництва, переробки, зберігання та експорту зерна. Як відомо, донедавна наша держава займала одне із провідних місць у світі у формуванні товарних ресурсів зерна. Слід також зазначити, що задоволення потреб України в зерні та продуктах його переробки є одним із головних завдань її аграрної політики, оскільки стан зернового виробництва визначає розвиток усіх галузей агропромислового підкомплексу та рівень національної продовольчої безпеки. Відзначене передбачає ефективне функціонування зернопродуктового підкомплек-су, якому мали сприяти ринкові трансформації в 90-х роках минулого століття. Але в цей період проявилася низка негативних тенденцій, а саме: нестабільність розвитку зернового виробництва; погіршення економічних зв’язків у системі „виробництво – переробка – зберігання – реалізація зернопродукції”; велика залежність товаро-виробників зерна від закупівельних структур. У сукупності це вплинуло на розвиток зернопродуктового підкомплексу.

Проблема ефективного функціонування агропромислового комплексу України та його окремих підкомплексів в останні роки привертає дедалі більшу увагу фахівців, є предметом наукових досліджень багатьох учених - аграрників, а саме:

В.Г. Андрійчука, Ю.Д. Білика, В.П. Галушко, О.Д. Гудзинського, О.Ю. Єрмакова, О.В. Захарчука, М.В. Калінчика, С.М. Кваші, М.Г. Лобаса, Л.О. Мармуль, В.К. Савчука, Л.М. Худолій, В.К. Терещенка, І.І. Червена, О.М. Шпичака, В.М. Яценка та інших. Однак, з огляду на важливість і багатогранність даної проблеми питання подальшого розвитку зернопродуктового підкомплексу в сучасних умовах господарювання й надалі залишаються актуальними. Поглибленого вивчення потребують організаційно-економічні механізми ефективного функціонування зер-нопродуктового підкомплексу, його роль в розвитку аграрного сектору економіки, особливості формування ринку зернопродукції, напрями підвищення ефективності виробництва, зберігання і переробки зерна.

Саме це й визначило актуальність, вибір теми, наукове і практичне значення дисертаційної роботи, її мету і задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися у відповідності з програмою науково-дослідних робіт ННІ бізнесу Національного аграрного університету за темою: „Теоретичні і методичні засади удосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в аграрному виробництві та розвитку сільських територій” (номер державної реєстрації 0101U003619).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування наукових і методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу АПК в умовах ринкових трансформацій.

Для реалізації мети були поставлені такі задачі:

- дослідити сутність понять „ефективність виробництва”, „зернопродукто-вий підкомплекс” у контексті ринкових відносин;

- опрацювати теоретичні та практичні положення щодо формування й ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу;

- визначити організаційно-економічні особливості формування та розвитку зернопродуктового підкомплексу й опрацювати методичні основи його ефективного функціонування;

- проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку зернового виробництва та дослідити економічну ефективність виробництва зерна, його зберігання й переробки;

- оцінити потенційні можливості регіону та розробити стратегію ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу;

- здійснити прогнозування розвитку зернового господарства в Кіровоградській області на основі економіко-математичної моделі;

- опрацювати пропозиції щодо державного регулювання і підтримки ви-робництва зерна;

- обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційно-економічних відносин у системі зернопродуктового підкомплексу.

Об’єктом дослідження є процеси формування та ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу України. Поглиблені дослідження здійснювалися в підприємствах Кіровоградської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних підходів та організаційно-економічних заходів щодо формування, функціонування й подальшого ефективного розвитку зернопродуктового підкомплексу в умовах ринкових трансформацій економіки країни.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, напрацювання вітчизняної та зарубіжної економічної науки, нормативно-законо-давчі акти з питань функціонування, економічного аналізу і прогнозування перспектив розвитку зернопродуктового підкомплексу АПК України.

Для реалізації поставлених задач застосовувалися такі методи дослідження: монографічний – при вивченні літературних джерел і дослідженні розвитку поставлених проблем; теоретичного узагальнення – при розкритті сутності поняття „ефективність виробництва”; економіко-статистичний, спостереження, порівняння, економічного аналізу – при оцінюванні сучасного стану й тенденцій розвитку зернопродуктового підкомплексу країни та регіону; абстрактно–логічний – при прогнозуванні обсягів виробництва основних видів зернових культур; розрахунково-конструктивний і графічний – при вивченні та встановленні залежностей між до-сліджуваними виробничо-економічними показниками тощо.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України щодо формування й функціонування зернопродуктового підкомплексу АПК, звітність Державного комітету статистики України, нормативні довідники, аналітична інформація Міністерства аграрної політики України, дані статистичної

інформації Кіровоградського обласного управління статистики, наукові праці вчених–економістів, річні звіти та первинні документи окремих виробничих формувань тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретично-му, методичному та практичному обґрунтуванні напрямів удосконалення й під-вищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу. Най-важливішими результатами, що характеризують новизну та розкривають повноту й зміст дисертаційного дослідження, є:

вперше:

- обґрунтовано стратегію ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу регіону як синтез комплексної збалансованої програми перспективних дій та заходів, що забезпечать його розвиток в умовах аграрних трансформацій (С.11-12);

дістали подальший розвиток:

- наукові засади тлумачення сутності ефективного функціонування, в тому числі поняття „ефективність”, та методичні підходи щодо визначення економічної ефективності залежно від складових ланок зернопродук-тового підкомплексу (С. 5);

- комплексна організаційно-економічна оцінка ефективності функціону-вання зернопродуктового підкомплексу в контексті ринкової трансформації як основа для наукового обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу на мікро- та макроеко-номічному рівнях (С. 7-11);

- прогнозування обсягів виробництва окремих видів зернових культур на основі економіко-математичного моделювання подальшого розвитку зернової галузі регіону (С. 12-13);

- напрями підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу шляхом вдосконалення міжгалузевих відносин, впровадження дієвих заходів державного регулювання та підтримки вітчизняних товаровиробників (С.11);

удосконалено:

- визначення поняття „зернопродуктовий підкомплекс АПК” та його організаційної структури, як бази для опрацьовання теоретичних і практичних засад ефективного функціонування даного міжгалузевого утворення (С. 5);

- методику оцінки ефективності функціонування підприємств зернопро-дуктового підкомплексу, в основу якої покладено використання системи показників ефективності залежно від сфер виробництва, переробки й реалізації зерна та продуктів його переробки (С. 5-6);

- методичні підходи та напрями вдосконалення організаційно-економічних відносин у сферах виробництва, зберігання, реалізації та переробки зерна як основ-ний резерв підвищення ефективності їх функціонування (С. 13-14);

- систему заходів державного регулювання і фінансування виробництва та ринку зерна, під якими слід розуміти сукупність економічних, правових, організаційних, фінансових заходів і методів, що спрямовані на підвищення ефек--

тивності функціонування всіх складових ланок зернопродуктового підкомплексу і забезпечують розширене відтворення виробництва зернопродукції (С. 11-12).

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведених дослід-жень обґрунтовано пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва, переробки та реалізації зерна на регіональному рівні; розроблено прогноз розвитку зернового виробництва в Кіровоградській області. Результати дослідження мо-жуть бути використані керівниками і спеціалістами аграрних та переробних під-приємств при розробці стратегії їх подальшого розвитку та вдосконалення організаційно-економічного механізму функціонування регіонального зернопродук-тового підкомплексу і його складових ланок.

Результати дисертаційного дослідження передані Департаменту економічної стратегії та розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики України (довідка № 11-5/81 від 12.01.06 р.), Управлінню агропромислового розвитку Олександрійської райдержадміністрації Кіровоградської області (довідка № 18/2 від 17.02.06 р.) для опрацювання напрямів ефективного розвитку зернопродуктового підкомплексу; вони знайшли практичне використання у виробничо-господарській діяльності СВК ім. Фрунзе Олександрійського району Кіровоградської області (до-відка № 23 від 26.01.06 р.) і ПТ „Старт” Олександрійського району Кірово-градської області (довідка № 5 від 10.01.06 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертаційній роботі та виносяться на захист, сформульовано й обґрунтовано автором особисто. Наукові статті, опубліковані у співавторстві, у дисертації використані лише в частині, яка належить автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження доповідались і отримали позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми соціально–економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, НАУ, 2 квітня 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, НАУ, 8-9 квітні 2005 р.), Науково-практичній конференції „Інфраструктура аграр-ного ринку. Системність. Ефективність. Прозорість” (Київська обл., с. Чу-бинське, 27 жовтня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 5 наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 1,9 друк. арк., у т. ч. 4 одноосібні обсягом 1,5 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 204 сторінках комп’ютерного тексту, яка має вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел із 180 найменувань, містить 37 таблиць, 31 рисунок і 9 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико–методичні основи ефективного функціо-нування зернопродуктового підкомплексу АПК” розглянуто й проаналізовано теоретичні положення категорії ефективності та її особливості в зернопродук-товому підкомплексі, обґрунтовано систему показників ефективності виробництва, переробки й реалізації зерна та продуктів його переробки. Значну увагу приділено сутності, основним складовим та організаційно-економічним особливостям функціонування зернопродуктового підкомплексу.

Дослідження зернопродуктового підкомплексу як економічної категорії

вимагає системного підходу і передбачає розгляд виробництва зерна у тісному

зв’язку з його зберіганням, переробкою та реалізацією.

Як свідчать результати дослідження поки що не існує єдиної точки зору щодо сутності та основних складових частин зернопродуктового підкомплексу. В дисертації науково обґрунтовано організаційну структуру зернопродуктового підкомплексу (рис. 1), на підставі якої опрацьовано теоретичні та практичні засади його ефективного функціонування й визначено економічну сутність цього міжгалузевого утворення.

Зернопродуктовий підкомплекс в авторському розумінні є сукупністю сільськогосподарських і переробних підприємств та інших організацій, що забезпечують раціональне виробництво, транспортування, зберігання, переробку й реалізацію зерна та продуктів його переробки і які пов’язані між собою певними організаційно-економічними відносинами, спрямованими на підвищення ефек-тивності функціонування усіх складових підкомплексу.

Отже, ефективність функціонування цього підкомплексу АПК залежить не тільки від діяльності сільського господарства, а й від підприємств переробної промисловості, сфери реалізації зерна й продуктів його переробки та інших ланок, які беруть участь у просуванні зернопродукції до кінцевого споживача.

Для підвищення економічної ефективності виробничо-фінансової діяльності

зернопродуктового підкомплексу в цілому і окремих його складових необхідне комплексне вирішення питань подальшого зростання продуктивності праці, раціонального використання трудових ресурсів, зменшення втрат продукції при виробництві, транспортуванні, зберіганні, переробці та реалізації зерна і зернопродуктів. Доведено, що такі організаційно-економічні заходи сприятимуть збільшенню виробництва продукції підкомплексу та поліпшенню її якості, що в кінцевому підсумку забезпечить зростання прибутковості підприємства.

З огляду на вищевикладене доцільно розглядати ефективність функціонування зернопродуктового підкомплексу як загальну суму кінцевих економічних результатів в кожній його галузі з урахуванням економічного ефекту міжгалузевих організаційно-економічних взаємовідносин.

Слід зазначити, що лише при системному використанні показників економічної, технологічної та соціальної ефективності може бути здійснена комплексна оцінка ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу та наукове обґрунтування заходів щодо її підвищення на мікро- і макроекономічному рівнях для досягнення стратегічної мети, якою слід вважати

виробництво високоякісної зернопродукції на основі раціонального використання наявних виробничих ресурсів для насичення ринку продовольства.

Основними завданнями сучасного етапу розвитку зернопродуктового підкомплексу визначено: збалансування структури посівних площ під зерновими та зернобобовими культурами; збільшення обсягів виробництва продукції підвищеної якості зернових і зернобобових культур; повне задоволення потреб господарств товаровиробників зерна у сільськогосподарській техніці, добривах і засобах захисту рослин; удосконалення існуючих виробничих потужностей сільськогосподарських та хлібоприймальних підприємств для зберігання й заготівлі зерна з високими товарними якостями; поліпшення якості та асортименту продуктів переробки зерна; вдосконалення інфраструктури ринку зерна тощо.

У другому розділі „Стан, тенденції розвитку та ефективність функціонування зернопродуктового підкомплексу” проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку основних ланок зернопродуктового підкомплексу в Україні та регіоні, визначено основні причини зниження його ефективності; розглянуто розвиток зернового господарства країни в контексті світового вироб-ництва зерна; проведено економіко-статистичний аналіз показників ефективності виробництва, переробки та реалізації зерна.

Нестабільна економічна ситуація в Україні негативно вплинула на розвиток зернового виробництва. Характерною особливістю для нього, на відміну від більшості держав світу, в досліджуваному періоді стало зниження рівня врожайності зернових і зернобобових культур. Так, у 2004 р. порівняно з 1990 р. урожайність зернових і зернобобових культур в Україні зменшилась на 19,4%, або на 6,8 ц / га, а середньосвітовий показник, навпаки, за цей час зріс на 19,3%, або на 5 ц/га). Зниження продуктивності зернових у країні зумовлено порушенням у сільськогосподарських підприємствах системи сівозмін, значним скороченням внесення під посіви мінеральних та органічних добрив, зменшенням застосування засобів захисту рослин та незадовільним матеріально-технічним забезпеченням, що відповідним чином позначилось на величині валових зборів зерна. Так, якщо в 1990 р. частка України у виробництві зерна в світі становила 2,5%, то в 2003 р. - лише 0,9%, а в 2004 р. – 1,8% всього обсягу світового виробництва зернових і зернобобових культур.

Певний вплив спричинило й те, що у структурі виробництва зерна по категоріях господарств України з 1990 р., спостерігалися суттєві зміни, які в першу чергу пов’язані з приватизацією землі та появою різноманітних землевласників, зокрема особистих селянських і фермерських господарств. Їхня частка у сфері зернового виробництва в Кіровоградській області хоча й дещо зросла, але залишається невисокою. У господарствах населення в 2004 р. було вироблено 18,9% валового збору зерна. Цей обсяг не може компенсувати зменшення виробництва зерна сільськогосподарськими підприємствами, що є цілком зрозумілим, оскільки останні мають для ефективного зерновиробництва більш потужну техніку і матеріальні ресурси порівняно з господарствами населення.

Результати дослідження переконують, що ефективність функціонування зернопродуктового підкомплексу має чітко виражений регіональний аспект. Так, Кіровоградська область традиційно посідає одне з провідних місць у формуванні товарних ресурсів зерна в державі, оскільки кліматичні умови та родючі землі регіону дозволяють вирощувати тут усі види зернових культур, отримувати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх не тільки для забезпечення внутрішніх потреб, а й формування експортного потенціалу. В 2004 р. виробництво зернових культур в області на одну особу досягло 2453 кг зерна, що в 2,8 раза більше, ніж у середньому по країні.

Аналіз даних балансу зерна свідчить, що область забезпечує власні потреби в ньому і має реальні можливості для збільшення обсягів реалізації зерна за її межі (рис. 2).

Слід підкреслити, що в структурі витрат протягом досліджуваного періоду спостерігається тенденція до зростання частки продажу зерна. Виявлено різке

скорочення у балансі витрат зерна на годівлю худоби та птиці – в 2,8 раза (на 1007,9 тис. ц) і збільшення втрат при його зберіганні - практично втричі (або на

67 тис. ц). Останнє є результатам погіршення економічних відносин між вироб-никами зерна і хлібоприймальними підприємствами стосовно умов його заготівлі та зберігання.

На розміщення й розвиток зернового господарства в окремих регіонах країни великою мірою впливає ситуація на ринку зерна, яка визначається попитом, пропозицією та цінами на окремі види зернопродукції. В результаті, чим нижча собівартість виробництва окремого її виду і краща його якість, тим відповідно вищі конкурентоспроможність та ефективність зерновиробництва.

Аналіз ефективності зернового виробництва в досліджуваній області свідчить про вищі економічні показники порівняно з тими, що склалися в цілому по країні (табл. 1).

За результатами дослідження, в останні роки рівень рентабельності зернових культур як у Кіровоградській області, так і в цілому в країні суттєво коливається. Внаслідок впливу економічних, природних і технологічних факторів (нестача обігових коштів, несприятливі погодні умови, обмежене внесення добрив, порушення строків сівби, неякісне насіння та ін.), що призвело до зниження врожайності та обсягів виробництва зерна, а також суттєво вплинуло на його якісні й економічні характеристики.

Нестійкою є і цінова ситуація на зерновому ринку. Так, низькі ціни на зерно у 2002 р. були зумовлені значною перевагою пропозиції над попитом, що в свою чергу призвело до скорочення рівня рентабельності виробництва зернової продукції. У 2003 р., навпаки, ціни значно зросли у зв’язку зі зменшенням пропозиції зерно-вих культур, тоді як 2004 р. спостерігалося суттєве зростання його собівартості та зниження рівня рентабельності. Це потребує відповідних заходів щодо державного регулювання зерновиробництва і ринку його продукції.

Від ефективної організації процесу реалізації, як правило, залежить кінцевий результат діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Протягом 1991-2004 рр. у структурі реалізації зерна відбулися істотні зміни (рис. 3).

Як свідчать результати дослідження основними споживачами зерна на початку 90-х років були заготівельно-переробні підприємства, частка яких у 1990 р. становила 80,4%, а в 2004 р. вона зменшилась на 76,4% від загального обсягу реалізації зерна. Починаючи з 2000 р. в країні виник новий канал реалізації зерна в рахунок оплати паїв, на який припадає досить вагома частка (12,5% загального обсягу реалізації зерна в області).

Не менш важливим фактором для розвитку сфери реалізації є впровадження біржової торгівлі, яка зменшить диктат цін з боку зерноторговельних компаній і сприятиме розвитку конкуренції. Нині в області діє Кіровоградська аграрна біржа, при якій акредитовано 9 брокерських контор. Крім того, на обласному аграрному ринку функціонують 2 обласних із 12 районними представництвами та 11 районних агроторгових домів. Однак обсяги операцій із зерном у цих формуваннях не є суттєвими.

Зернопереробна промисловість - важлива складова, що забезпечує ефективне функціонування зернопродуктового підкомплексу. Але в останні роки в регіоні виявлено чіткі тенденції до скорочення обсягів виробництва кінцевої продукції зернопереробних підприємств (рис. 4).

Найбільш потужними в переробній сфері регіону є борошномельна та круп’яна промисловість, виробничі потужності яких повністю задовольняють потреби населення в борошні та крупах. Проте особливе занепокоєння викликає стан комбікормової галузі, обсяги виробництва якої протягом досліджуваного періоду скоротились майже в 16 разів.

Це, як виявлено у процесі дослідження, пов’язано, насамперед, із кризовим станом у галузях птахівництва і тваринництва, зменшенням поголів’я птиці та тварин, неплатоспроможністю і заборгованістю споживачів. Важливою економіч-ною проблемою є й те, що потужності комбікормових підприємств не використо-вуються в повному обсязі, що негативно впливає на ефективність їх функціонування, погіршує можливість відтворення основних засобів і використання трудових ресурсів.

На прикладі повного товариства „Старт” розглянуто ефективність функціонування підприємств переробної промисловості області (табл. 2). Товариство надає послуги з приймання та переробки зернових культур.

У досліджуваному періоді зниження обсягів переробки зернових культур у товаристві „Старт” пов’язано, перш за все, зі зменшенням обсягів валового збору, що спричинено низьким рівнем урожайності зернових культур і несприятливими грунтово-кліматичними умовами. Разом з тим у товаристві збільшились обсяги переробки кукурудзи, що зумовлено збільшенням її посівних площ в області та досить високим рівнем урожайності. При цьому варто зазначити, що у 2004 р. порівняно з 2001 р. рівень рентабельності переробки зерна у ПТ „Старт” зменшився практично вдвічі. Ці зміни спричинені, насамперед, нестабільністю у сфері зернового виробництва.

У третьому розділі „Напрями ефективного розвитку зернопродуктового підкомплексу” висвітлено світовий і вітчизняний досвід державного регулювання та фінансування виробництва і ринку зерна, опрацьовано стратегію розвитку регіонального зернопродуктового підкомплексу, сформовано напрями удосконалення організаційно-економічних зв’язків між його основними скла-довими ланками.

У дисертації зазначається, що механізм державного регулювання та підтримки зернопродуктового підкомплексу є сукупністю економічних, правових, організаційних, фінансових заходів і методів, які спрямовані на підвищення ефективності функціонування всіх його складових ланок і забезпечують розширене відтворення виробництва зернопродукції.

Одним з основних питань ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу є розробка програм державної підтримки та подальшого розвитку всіх його галузей, а також впровадження дієвих заходів державного регулювання, адекватних економічній ситуації в країні, а саме: через регулювання ринкових цін (інтервенційні закупівлі); державну підтримку вітчизняних товаровиробників (квоти, використання заборони на імпорт); поліпшення умов фінансування і кредитування підприємств; впровадження часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки; використання податкових пільг тощо.

Проте отримання позитивного ефекту від впровадження заходів державного регулювання та підтримки зернопродуктового підкомплексу, як свідчать результати дослідження, не можливе без розробки комплексної, збалансованої стратегії розвитку всіх його складових.

Стратегія розвитку зернопродуктового підкомплексу передбачає застосування комплексної збалансованої програми дій та заходів, які забезпечать ефективний розвиток усіх ланок зернопродуктового підкомплексу на перспективу та визначення шляхів, якими досягатимуться прогнозовані результати.

Основними стратегічними завданнями в умовах трансформації економіки країни є розвиток конкурентоспроможного зернопродуктового підкомплексу за наявності державної підтримки вітчизняних виробників зерна та зернопродукції, збереження й нарощування потенційних можливостей зернового виробництва та розвитку сфери його переробки.

Характерною особливістю досліджуваного регіону є високий рівень розораності сільськогосподарських земель частка ріллі становить 1746,9 тис. га (85,6%). Тому на Кіровоградщині необхідно переглянути та привести до науково–обґрунтованих норм посівні площі озимої пшениці, але при цьому доцільно збільшити площі посіву ярого ячменю, кукурудзи на зерно, гречки і, особливо, зернобобових культур, зокрема гороху.

За рахунок природної родючості ґрунти регіону здатні забезпечувати урожайність зернових культур на рівні 23 ц/га. Вітчизняна та світова практика переконує, що реалізація наявного потенціалу продуктивності зернових культур у виробництві безпосередньо залежить від технології вирощування, яка базується на широкому впровадженні сортів інтенсивного типу, удосконаленні агротехніки, системи добрив, інтегрованому захисті рослин від бур’янів, шкідників, хвороб, застосуванні регуляторів і стимуляторів росту.

Для прогнозування обсягів виробництва зерна в Кіровоградський області нами було використано економіко-математичну модель (спеціалізована програма Statistic Soft for Windows), за допомогою якої виявлено виробничий потенціал щодо продуктивності окремих видів зернових і зернобобових культур, визначено вели-чину їх посівних площ та обсяги виробництва.

Процес моделювання включає такі етапи:

1) прогноз урожайності зернових і зернобобових культур (формула (1)):

y1і = 24,73599 + 4,445079 * cos (6,015951 - 0,753931 * vl) (1);

2) прогноз величини посівних площ зернових і зернобобових культур (формула (2)):

y2i = 694,8429 - 13,4283 * vl + 1,67522 * vl 2 (2);

3) Виходячи з прогнозованих даних урожайності та величини посівних площ, розраховано обсяги валових зборів зернових і зернобобових культур (формула (3)):

Qi = y1i * y2i (3);

де Qi – обсяг валового збору i – ої продукції;

y1i - урожайність i – ої продукції;

y2i - посівні площі i – ої продукції;

vl - рік прогнозування.

На основі проведених розрахунків в дисертації спрогнозовано обсяги

ви-робництва основних видів зернових і зернобобових культур у Кіровоградській

області на період 2006-2012 рр. (рис. 5).

Наведені дані свідчать, що загальний обсяг виробництва зернових і зернових культур в регіоні зросте з 15744,87 тис. ц у 2007 р. до 27186,29 тис. ц у 2012 р. При цьому валовий збір пшениці в області буде поступово знижуватися, а ячменю і кукурудзи на зерно, навпаки, зростати.

Важливим організаційним фактором на сучасному етапі розвитку зернопродуктового підкомплексу Кіровоградського регіону є залучення капітальних вкладень з метою підвищення ефективності діяльності підприємств всіх його галузей, особливо аграрної. Однак, сільськогосподарські підприємства є менш привабливими для потенційних іноземних інвесторів, тому інвестування їх практично не здійснюється в регіоні. Водночас саме вони в першу чергу потребують значних фінансових ресурсів для стабілізації своєї діяльності та нарощування обсягів виробництва, в тому числі й зернового. Так, станом на 1 січня 2005 р. прямі іноземні інвестиції в харчову промисловість та переробку сільськогосподарської продукції становили 8,6 млн дол. США, або 13,2% загального обсягу інвестицій в область, у тому числі з країн далекого зарубіжжя – 7,9 млн дол. (90,7%), країн

СНД – 0,7 млн дол. (9,3%).

Найбільш привабливими для інвесторів у сфері переробки зерна виявились такі ланки регіонального зернопродуктового підкомплексу, як виробництво хліба та хлібобулочних виробів (обсяги іноземних інвестицій тут у 2004 р. порівняно з 2002 р. збільшились на 2,7%) і виробництво круп (обсяги іноземних капіта-ловкладень за період 2002-2004 рр. зросли більш як утричі).

Ефективне функціонування зернопродуктового підкомплексу практично неможливе без розширення та поглиблення міжгалузевих зв’язків. У дисертації обґрунтовано, що удосконалення організаційно-економічних відносин між основними ланками зернопродуктового підкомплексу слід розглядати як істотний резерв підвищення ефективності його функціонування в цілому. Для створення сприятливих умов щодо стабілізації відносин між усіма сферами зернопродуктового підкомплексу насамперед необхідно розв’язати проблему встановлення адекватних цін на зерно. Вирішальну роль у цьому має відігравати держава шляхом практичної реалізації виважених заходів регулювання ринку.

Укладання довгострокових контрактів на поставку зерна між його виробником та переробним підприємством сприятиме вирішенню низки проблем. Головною серед них є та, що зернопереробне підприємство гарантовано отримає необхідну кількість зерна для завантаження своїх виробничих потужностей і може певною мірою контролювати його якість, а товаровиробники зерна вирішать проблему його збуту на заздалегідь визначених економічних умовах.

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного:

1. Ефективність виробництва як узагальнююча економічна категорія характеризує кінцевий результат певної господарської діяльності і є виразом мети виробництва, розкриває кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва, живої й уречевленої праці, віддачу сукупних вкладень. При цьому критерієм ефективності організації зернопродуктового підкомплексу буде виробництво високоякісної продукції з метою насичення ринку продовольства при обґрунтованому економічному використанні наявних ресурсів.

2. На основі теоретичних узагальнень у дисертаційній роботі доведено, що ефективне функціонування зернопродуктового підкомплексу АПК визначається комплексною взаємодією усіх його складових ланок, а саме: сільського господарства, підприємств переробної промисловості, сфери зберігання та реалізації зерна й продуктів його переробки, які беруть участь у просуванні зернопродукції до кінцевого споживача. Таким чином, зернопродуктовий підкомплекс є сукупністю сільськогосподарських, переробних підприємств та інших організацій, діяльність якої спрямована на забезпечення раціонального виробництво, транспортування, зберігання, переробку й реалізацію зерна та продуктів його переробки. Водночас вони пов’язані між собою певними організаційно-економічними взаємовідносинами, спрямованими на підвищення ефективності функціонування міжгалузевого утворення.

3. Кіровоградська область є одним з основних регіонів України з вироб-ництва зерна, на який припадає близько 7% загальнореспубліканського його валового збору, а на душу населення виробляється майже втричі більше ніж у середньому по країні. Це певною мірою зумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами для вирощування зернових культур, частка яких у структурі посівних площ становить близько 50%. Але економічні показники розвитку зернової галузі в регіоні є нестабільними і коливаються по роках досліджуваного періоду залежно від погодних умов і забезпеченості матеріально-технічними ресурсами, що потребує підвищення рівня інтенсивності ведення зерновиробництва на інноваційній основі.

4. Кіровоградщина характеризується розвинутою зернопереробною про-мисловість, в якій найбільш потужними є борошномельна та круп’яна про-мисловість, виробничі потужності яких повністю задовольняють потреби населення регіону в борошні та крупах. Провідне місце у виробництві борошна та круп в області, незважаючи на економічні негаразди, посідають великі переробні підприємства, які для цього мають необхідні можливості й обладнання. Однак негативною тенденцією розвитку зернопереробної промисловості протягом досліджуваного періоду є суттєве зменшення обсягів виробництва всіх видів продуктів переробки зерна. Особливе занепокоєння викликає стан комбікормової галузі в області, обсяги виробництва якої нині скоротились майже в 16 разів.

5. Основними конкурентними перевагами продукції зернової галузі досліджуваного регіону є її відносно низька собівартість виробництва й помірні ціни, завдяки яким рівень рентабельності зерна тут вище ніж у середньому по країні. Позитивними тенденціями розвитку зернового ринку тут є: зменшення частки бартерних операцій та операцій з видачі населенню зерна в рахунок оплати праці, що є ознакою стабілізації фінансового стану товаровиробників зерна. Але, практичного значення в Кіровоградській області не набула біржова торгівля, а обсяги операцій із зерном в цих установах є незначними. Разом з тим посилився вплив посередницьких структур і зросли обсяги реалізації зерна через інші позаринкові канали розподілу. При цьому спостерігається зменшення впливу безпосередніх товаровиробників на продаж зернопродукції. Тому активізація діяльності бірж є шляхом послаблення тиску зернотрейдерів, сприятиме розвитку конкуренції і буде дієвим ринковим механізмом збалансування попиту та пропозиції на зерновому ринку регіону.

6. В дисертації обґрунтовано, що основними напрямами підвищення ефективності зернового виробництва є нарощування урожайності та збалансування структури посівних площ зернових культур, удосконалення організації зернового ринку тощо. На основі проведених нами досліджень можна зробити узагальнюючий висновок про те, що для стабілізації зернового виробництва та зернового ринку в Україні необхідно: здійснювати збалансоване, комплексне державне регулювання; на постійній основі використовувати механізм інтервенційних закупівель зерна, який підтримував би відповідний ціновий рівень. Поряд з цим для подальшого розвитку ринку зерна в країні та регіоні зокрема потрібно більшу увагу зосередити на вдосконаленні існуючої ринкової інфраструктури шляхом поліпшення діяльності спеціалізованих біржових установ, запровадження ф’ючерсних угод і страхування ризиків.

7. Для ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу винятково важливе значення має обґрунтування стратегії його розвитку, яка в авторському розумінні передбачає розробку комплексної, збалансованої програми перспективних дій та заходів, що забезпечать ефективний розвиток усіх його ланок. Водночас важливим організаційним фактором при цьому є активізація інвестиційної діяльності. Однак, сільськогосподарські підприємства є менш привабливими для потенційних інвесторів і їх інвестування в регіоні практично не здійснюється.

8. На основі економіко-математичного прогнозування урожайності та величини посівних площ окремих видів зернових культур нами обґрунтовано, що загальний обсяг виробництва зернових культур на Кіровоградщині зросте з

15,7 тис. т у 2007 р. до 27,2 тис. т у 2012 р..

9. У дисертації доведено, що удосконалення організаційно-економічних відносин між сільськогосподарськими і зернопереробними підприємствами можна розглядати як вагомий резерв підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу. Важливою складовою цього можна вважати реформування процесу ціноутворення, метою якого є забезпечення паритетності цін та перерозподілу прибутку від кінцевих результатів діяльності між учасниками технологічного процесу на основі обґрунтованої норми прибутку на вкладений капітал для кожної галузі, державна підтримка біржової торгівлі зерном, налагодження сталих довготермінових економічних взаємовідносин між всіма складовими ланками підкомплексу, тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нечипоренко О.А. Фінансово-кредитне забезпечення підприємств зернопродуктового підкомплексу України // Науковий вісник Національного аграрного університету – 2004. – Вип. 76. - С. 265 – 268.

2. Нечипоренко О.А. Особливості регіонального виробництва зерна // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2005. - Вип. 82. - С. 52-57.

3. Нечипоренко О.А. Організація переробки зерна в регіоні // АгроІнком. - 2005. - № 9-10. - С.83-87.

4. Єрмаков О.Ю. Нечипоренко О.А. Формування та функціонування регіонального ринку зерна // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Миколаївський державний аграрний університет. – 2005. - Вип. 1(29). - С. 9-18 (особистий внесок - автором зібрано і проаналізовано статистичні дані, зроблено оцінку ефективності реалізації зерна).

5. Нечипоренко О.А. Регулювання ринку зерна в Україні // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2006. – Вип. 97.– С. 330-333.

Нечипоренко О.А. Ефективність функціонування зернопродуктового під-комплексу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Національний аграрний університет, Київ, 2006.

У дисертаційній роботі розглянуто теоретичні та методологічні аспекти проблеми розвитку й ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу АПК в умовах ринкових трансформацій; здійснено комплексну оцінку ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу і визначено основні тенденції розвитку всіх його галузей.

Дана оцінка сучасного стану зернового виробництва, визначено, згруповано і систематизовано організаційно-економічні фактори впливу на нього. Обґрунтовано практичні пропозиції щодо ефективної діяльності ланок зернопродуктового підкомплексу в ринковому середовищі.

Проаналізовано ефек-тивність виробництва, переробки та реалізації зерна в регіоні. Обґрунтовано стратегію ефективного розвитку всіх складових ланок зернопродук-тового підкомплексу на регіональному рівні.

Опрацьовано методичні підходи та напрями вдосконалення організаційно-економічних відносин між інтеграційними ланками зернопродуктового підкомплексу АПК в досліджуваному регіоні.

На основі економіко-математичної моделі спрогнозовано обсяги ви-робництва основних видів зернових культур у Кіровоградській області до 2012 р.

Ключові слова: ефектив-ність, зернопродуктовий підкомплекс, виробництво, ринок зерна, міжгалузеві відносини, сільськогосподарське підприємство, переробне підприємство, стратегія, державне регулювання.

Нечипоренко Е.А. Эффективность функционирования зернопродукто-вого подкомплекса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук

по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. – Националь-ный аграрный университет, Киев, 2006.

В диссертационной работе рассмотрены основные теоретические, методологические и методические аспекты эффективного функционирования зернопродуктового подкомплекса.

Изучение научной литературы дало возможность предложить авторское определение понятия „зернопродуктовый подкомплекс”, который представляет собой совокупность сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий, а также других организаций, обеспечивающих производство, хранение, транспортировку, реализацию зерна и продуктов его переработки и связанных между собою определёнными организационно-экономическими взаимоотно-шениями, которые направлены на повышение эффективности функционирования всех составляющих звеньев подкомплекса.

Уточнены основные научные положения и разработаны практические

предложения по повышению эффективности функционирования зернопро-дуктового подкомплекса.

Важной частью АПК является зернопродуктовый подкомплекс, основным критерием эффективности организации которого необходимо считать производство высококачественной продукции с целью насыщения ринка при обоснованном экономическом использования ресурсов.

На основе теоретических положений проанализированы основные органи-зационно-экономические факторы, влияющие на эффективность функционирования зернопродуктового подкомплекса.

Осуществлена экономическая оценка состояния зернового подкомплекса и определены основные тенденции развития его составляющих.

Одним из важнейших факторов достижения равновесия на рынке зерна является стабилизация его производства путём оптимизации структуры посевных площадей зерновых, наращивания их урожайности, повышения культуры земледелия, совершенствования организации рыночной инфраструктуры. В соответствии с научно обоснованными нормами разработана оптимальная структура посевных площадей для зерновых культур в Кировоградской области.

Проведена оценка уровня экономической эффективности производства зерна, рассмотрены основные причины его снижения. Исследована роль личных крестьянских хозяйств в развитии зернопродуктового подкомплекса области. Выявлена тенденция возрастания их доли в зернопроизводстве области. Однако объёмы производства зерна в них остаются незначительными и не могут восполнить его уменьшение в сельскохозяйственных предприятиях.

В процессе анализа работы сельскохозяйственных и зерноперерабатывающих предприятий выявлены резервы улучшения их экономического состояния; рассмотрены динамика и ассортимент зерна, а также продукции его переработки в регионе. По данным баланса определено, что, несмотря на существенные колебания объёмов производства и потребления в отдельные годы исследованного периода, Кировоградская область в полной мере обеспечивает свои потребности в зерне и продуктах его переработки.

Установлено соотношение между каналами реализации зерна и обоснованы причины происшедших изменений. Так, доля реализации зерна перерабатывающим предприятиям области в 2004 г. по сравнению с 1991 г. уменьшилась практически на 70%, что связано с ухудшением состояния отраслей животноводства, сокращением количества перерабатывающих предприятий и объёмов их производства, невозможностью конкурировать по качеству выпускаемой продукции и т.д.

В то же время положительным моментом в этот период можно считать сокращение доли продажи зерна населению в счет оплаты труда и по бартерным операциям. В результате реформирования земельных отношений возник новый канал реализации зерна в счет оплаты земельных и имущественных паёв.

Рассмотрены основные методические подходы и направления совер-шенствования организационно-экономических отношений между интегрируемыми отраслями зернопродуктового подкомплекса в исследуемом регионе.

Обоснована необходимость использования на постоянной основе механизма интервенционных закупок зерна, обеспечивающих соответствующий ценовой уровень.

Проанализированы показатели эффективности производства, переработки, реализации зернопродуктов. На основе проведенных исследований обоснованы стратегия развития зернопродуктового подкомплекса, предполагающая использование комплексной сбалансированной программы перспективных действий и средств, обеспечивающих эффективное развитие всех основных составляющих подкомплекса на перспективу.

С помощью экономико-математической модели сделан прогноз про-дуктивности основных видов зерновых культур, размеров