НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПЕРЕВЕРЗЄВ ВАЛЕРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 352.075+364.042

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УЗГОДЖЕННЯ

ДЕРЖАВНИХ І МІСЦЕВИХ ПРОГРАМ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ

Спеціальність 25.00.04 – місцеве самоврядування

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник – | кандидат економічних наук, доцент

ОМЕЛЬЯНЧУК Анатолій Іванович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, проректор із зовнішніх зв’язків і виховної роботи, завідувач кафедри інноваційного менеджменту і управління проектами.

Офіційні опоненти: |

доктор наук з державного управління, професор

ТОКОВЕНКО Валерія Володимирівна, Київський міжнародний інститут (м. Київ), завідувач кафедри соціології;

кандидат наук з державного управління

МАШКО Галина Вікторівна, Контрольно-ревізійне управління у Донецькій області Державної Контрольно-Ревізійної Служби України, начальник контрольно-ревізійного відділу у м. Краматорську (м. Краматорськ).

Провідна установа – | Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Одеса), кафедра економіки і фінансової політики.

Захист відбудеться 17 березня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (61050, м. Харків, пр. Московський, 75).

Автореферат розісланий 16 лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лебець В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світовий досвід і досвід років незалежного розвитку України доводять, що найпродуктивнішим механізмом згуртування суспільства є розвиток місцевого самоврядування як фундаментальної засади демократичного облаштування спільної життєдіяльності людей, не тільки декларованої і формально визнаної незалежності у вирішенні питань місцевого життя, але й незалежності практичної, підкріпленої ефективним розв’язанням соціальних та економічних завдань.

Забезпечення комплексного і максимально ефективного соціально-економічного розвитку території на засадах повного і раціонального використання її економічного, екологічного, фінансового, інноваційно-інвестиційного, інформаційного, наукового потенціалу вимагають активізації процесів децентралізації територіального управління, розвитку місцевих громадських ініціатив, розширення участі населення, органів їхньої самоорганізації, суспільних організацій у процесі визначення соціальних і економічних цілей розвитку території, формування і реалізації стратегії і програм соціально-економічного розвитку територіального утворення.

Сьогодні органи місцевого самоврядування виступають основними осередками розвитку громадянського суспільства, створюючи умови для безконфліктної реалізації суспільних і приватних інтересів у загальному контексті територіальної і державної розбудови.

При цьому, враховуючи відсутність усталених демократичних традицій розвитку місцевого самоврядування в Україні, значний рівень централізації державної влади, розбудова демократичної системи місцевого самоврядування є надзвичайно складним і комплексним завданням. У межах вітчизняної науки концептуальні засади розгляду даної проблематики розроблені у працях таких вчених як В.М. Геєць, О.С. Ігнатенко, В.М. Кампо, В.С. Куйбіда, В.І. Нудельман, В.А. Скуратівський, П.М. Ткачук, Ю.П. Шаров та ін. Однак нерозробленість теоретичних і прикладних засад організації реального співробітництва широких кіл громадськості з органами влади і управління усіх рівнів, відсутність практичного досвіду ефективного залучення населення, неурядових організацій до реальних процесів планування і програмування соціально-економічного розвитку території життєдіяльності зумовлюють слабке розуміння сутності і механізму взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної виконавчої влади, з третім сектором у суспільстві, що визначило вибір теми і зумовило актуальність дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики НДР Донецького державного університету управління, затвердженої на засіданні вченої ради ДонДУУ 26.01.2001 р., в межах наукової теми: "Розробка наукових основ інноваційної моделі економічного росту регіону" (номер держреєстрації 0101U006001). В рамках виконання теми автором розроблено методику кількісної оцінки соціального потенціалу регіону і теоретико-методологічні засади удосконалення системи прогнозного забезпечення соціально-економічного розвитку території.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування концептуальних і методологічних засад формування і узгодження програм соціально-економічного розвитку територій на рівні держави, регіону і місцевої громади.

Реалізація поставленої мети досягається через послідовне вирішення задач теоретичного і практичного характеру:

аналіз сутності, змісту і принципів місцевого самоврядування;

дослідження концептуальних засад соціального захисту населення і соціальної політики на різних рівнях державного і місцевого управління;

дослідження світового і вітчизняного досвіду розбудови системи місцевого самоврядування;

визначення сутності поняття соціального потенціалу населення і аспектів його впливу на формування програм соціально-економічного розвитку території;

побудова системи часткових і визначення узагальнюючого показників рівня соціального потенціалу території та розробка методики їх кількісної оцінки;

поглиблення теоретико-методологічних засад удосконалення системи прогнозного забезпечення соціально-економічного розвитку територій;

визначення шляхів зміцнення ролі місцевого самоврядування у соціальному захисті населення території;

розробка рекомендацій щодо удосконалення форм і методів участі органів місцевого самоврядування у формуванні програм соціально-економічного розвитку території.

Об’єктом дослідження є процеси державного і місцевого управління життєдіяльністю території у контексті розбудови системи місцевого самоврядування. Предметом дослідження обрано принципові підходи і механізм узгодження програм соціально-економічного розвитку території на різних рівнях державного управління і місцевого самоврядування.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження виступають концептуальні положення в області державного і місцевого управління соціально-економічним розвитком території, формуванні і реалізації соціальної політики, розбудови системи соціального захисту населення, розмежування владних повноважень і взаємодії на різних рівнях і гілках влади і управління. У роботі використовувалися методи порівняння, узагальнення, аналізу та синтезу, комплексний підхід, системно-функціональний метод при дослідженні сутності, принципів, концептуальних, теоретичних та практичних засад, світового і вітчизняного досвіду розбудови системи місцевого самоврядування.

Для аналізу вітчизняної практики і результатів прогнозування і програмування соціально-економічного розвитку територій на базі комплексного підходу застосовано методи статистичного і логічного аналізу, графічний метод, методи порівнянь і групування. Методи логічного аналізу і синтезу, комплексний підхід, математичне моделювання, метод програмно-цільового планування застосовувалися при формуванні і обґрунтуванні принципів і концептуальних засад формування соціальної політики на різних рівнях управління територіальним розвитком і удосконаленні механізму узгодження програм соціально-економічного розвитку.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Головного управління з питань економічної політики України, Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Донецькій області, статистичні матеріали органів місцевого самоуправління Донецької області і результати власного соціологічного дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні необхідності удосконалення механізму узгодження державних і місцевих програм соціально-економічного розвитку територій. Вона розкривається в наступних нових наукових результатах.

Вперше:

обґрунтовано застосування підходу до формування програм соціально-економічного розвитку територій на основі визначення рівня соціального потенціалу населення, включаючи мешканців-нерезидентів стосовно даної території;

сформульовано поняття соціального потенціалу території як системи складових людського капіталу і чинників його активної реалізації у розвитку процесів соціалізації мешканців території, як резидентів, так і нерезидентів, під впливом факторів мінливого зовнішнього середовища;

визначено, що соціальний потенціал території включає активну і пасивну складові, які розрізняються за своїм складом для резидентів і нерезидентів території, і запропоновано систему показників кількісної оцінки рівня соціального потенціалу території.

Удосконалено:

концептуальні засади розвитку муніципального управління на основі використання принципів корпоративного управління;

принципові підходи до підвищення ефективності формування і реалізації програм соціально-економічного розвитку території шляхом використання соціального потенціалу мешканців-нерезидентів стосовно території на засадах територіального маркетингу;

систему прогнозного забезпечення територіального розвитку на основі кількісної оцінки рівня соціального потенціалу території.

Отримали подальший розвиток:

теоретико-методичні засади узгодження інтересів держави, регіону, місцевої громади, бізнесу у системі територіального управління;

прикладні аспекти удосконалення механізму узгодження програм соціально-економічного розвитку території на рівні держави, регіону і місцевої громади.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у практиці роботи органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування усіх рівнів, органів самоорганізації населення, громадських і недержавних організацій у процесі формування прогнозного забезпечення управління територіальним розвитком, створення і реалізації програм соціально-економічного розвитку території, залучення широких кіл громадськості до процесу місцевого самоврядування.

Практичну цінність має розроблена методика оцінки соціального потенціалу території, що дозволяє визначити стратегічні цілі і ключові напрями муніципального розвитку на засадах підвищення соціальної і економічної активності населення.

Концептуальні засади, стратегічні підходи і рекомендації, сформульовані у дисертації, були впроваджені у практичну діяльність адміністрації і виконкому м. Артемівська при формуванні планів соціально-економічного розвитку на 2004, 2005 рр. (довідка № 01/10-425 від 15.03.2005 р.), виконкомів Слов’янської і Херсонської міських рад (довідка № 01.01-12/415 від 08.04.2005р. і довідка № 01-17/85 від 18.03.2005 р.), при підготовці "Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на період до 2020 року" (довідка № 07/17я–0431 від 1.03.2005 р.), а також рекомендовані для використання у практичній діяльності комітетів Верховної Ради України, міністерств, обласних державних адміністрацій, виконавчих комітетів місцевих рад (довідка № 06-2/16-1409 від 19.03.2005 р.). Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Донецького державного університету управління при викладанні дисципліни "Регіональний маркетинг".

Особистий внесок здобувача полягає в розробці концептуальних засад удосконалення механізму узгодження державних, регіональних і місцевих програм територіального розвитку на засадах ефективної реалізації соціального потенціалу мешканців території і принципів корпоративного управління.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки і пропозиції, викладені в дисертаційній роботі, обговорювалися і отримали схвалення на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету управління у 2001-2005 роках, Всеукраїнській науковій конференції "Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком" (м. Рівне, 2004 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта – 2004" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані у 8 роботах, з яких 2 статті у наукових журналах і 6 в збірниках наукових праць. Загальний обсяг публікацій 4,2 друк. арк., з них автору належить 3,8 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (149 найменувань на 13 сторінках). Повний обсяг роботи – 240 сторінок, у тому числі 7 додатків на 23 сторінках, 19 таблиць і 24 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – "Роль місцевого самоврядування у соціальному захисті населення" – на основі вивчення сутності, змісту і принципів місцевого самоврядування, соціального захисту і соціальної політики як форми реалізації прав людини дисертантом досліджено роль і місце місцевого самоврядування у системі управління соціальним розвитком територіальних громад.

За своєю сутністю місцеве самоврядування є визнанням права громадянина бути джерелом місцевої влади, самому приймати рішення щодо повсякденних питань свого життя і самому відповідати за їхні наслідки. За основні ознаки, що відрізняють місцеве самоврядування від державної влади, визнаються відмінності у характері влади; розмежування сфер компетенції; самостійні джерела коштів; територіально-обмежений виборний принцип.

Світовий досвід знає велике різноманіття організаційних форм місцевого самоуправління з різними схемами формування органів місцевого самоврядування і розмежуванням повноважень між ними, однак основоположними принципами розбудови системи місцевого самоврядування залишаються принципи народовладдя; участі населення у вирішенні як місцевих, так і державних справ; виборності; відповідальності органів місцевого самоврядування перед населенням; розподілення влади; територіальної цілісності; різноманіття організаційних форм здійснення місцевого самоврядування; забезпечення матеріально-фінансової самодостатності; відповідності повноважень органів місцевого самоврядування і ресурсної забезпеченості.

Змістовно місцеве самоврядування є пристосованою до потреб територіальних громад формою автономного здійснення публічної влади, яку держава заохочує і контролює відповідно до Конституції і Законів України. Це створює об’єктивну необхідність ефективного врегулювання принципів взаємодії органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування усіх рівнів.

В роботі показано, що соціальна функція виступає визначальною для муніципального утворення, випереджаючи його економічну функцію. Для місцевого самоврядування пріоритетним є не виживання населення, не просте відтворення його життєвих сил, а накопичення потенціалу його розвитку у вигляді нової якості соціальності, яка має виступати основою місцевої економіки і національної безпеки країни.

На основі дослідження і узагальнення сучасного тлумачення основних понять у сфері соціального захисту населення у роботі показано, що соціальна політика має розроблятися на усіх рівнях місцевого самоврядування на основі їх органічного синтезу у межах, визначених державною соціальною політикою, побудованою з урахуванням зворотного зв’язку за принципом "знизу – уверх".

Обґрунтовано, що муніципальні функції здійснюються тими органами управління, які мають найтісніший контакт з громадянами і можуть виступати виразником його інтересів перед вищими рівнями влади і управління, тому процес планування і прийняття рішень з питань, які безпосередньо стосуються соціально-економічного розвитку місцевих громад, їх органів самоврядування, має відбуватися або спільно з ними, або за безпосередньої їх участі у консультаційних, дорадчих, моніторингових органах.

Здійснення повноважень, делегованих органам місцевого самоврядування центральними чи регіональними органами, мають відповідним чином пристосовуватися до місцевих умов. Досягнення органічної єдності структури органів місцевого самоврядування, принципів і методів, якими вони керуються у своїй діяльності з реалізації делегованих повноважень, підвищить ефективність управління територіальною громадою як єдиним цілим і складовою частиною більш великої соціально-економічної системи.

Показано, що соціальний захист населення, соціально-економічний розвиток територіальної громади, ступінь задоволеності населення умовами життєдіяльності, рівень і спосіб його життя – прерогатива саме органів місцевого самоврядування. При цьому перенесення до центру уваги людини, її інтересів та потреб, наближення влади безпосередньо до громадян потребують чіткого розподілу повноважень між рівнями місцевого самоврядування, тобто за кожним рівнем місцевого самоврядування має закріплюватися відповідний перелік послуг, за надання яких відповідатимуть органи саме цього рівня.

У другому розділі – "Концептуальні засади системи місцевого самоврядування і соціального захисту" – на основі дослідження принципових підходів до формування соціальної політики органів місцевого самоврядування, узагальнення рис національного характеру у ментальності українського суспільства, дослідження основних елементів його структури, а також сутності і основних ознак корпоративного утворення дозволили зробити висновок, що сучасні уявлення про корпорацію і відповідні форми корпоративного управління відповідають принципам і засадам місцевого самоврядування, зокрема муніципального.

Відповідність базових характеристик муніципального утворення і корпорації дозволили сформулювати основоположні принципи розвитку корпоративного управління на усіх рівнях місцевого самоврядування.

Формування соціальної політики органів місцевого самоврядування усіх рівнів має відбуватися на засадах корпоративного управління соціально-економічним розвитком територіального утворення, визначення рівня і повноти реалізації соціального потенціалу його мешканців.

Соціальний потенціал території може бути визначений як система факторів людського капіталу і чинників його активної реалізації у розвитку процесів соціалізації мешканців території (як резидентів, так і нерезидентів) під впливом факторів мінливого зовнішнього середовища.

У роботі показано, що соціальний потенціал населення територіального утворення у найбільш загальному вигляді має включати дві складові: –

пасивну як аналог блоку людського капіталу соціальної реалізації людини, групи людей чи соціальної спільноти, і яку формують стан здоров’я; рівень освіти; ступінь володіння професійними навичками у будь-якій сфері діяльності; рівень загальної культури; індивідуальні особливості людини (вихідні психофізіологічні характеристики);–

активну як чинник здатності і бажання елементу соціальної системи до свідомої реалізації певної соціальної ролі у суспільстві, утворену об’єктивним і суб’єктивним рівнями соціальної захищеності; станом особистісної кризи або її відсутності; мотивацією до задоволення потреб існування, соціальних зв’язків, росту, а також губристичних потреб.

На основі дослідження основоположних засад і принципів територіального маркетингу доведено можливість інтенсифікації соціально-економічного розвитку території шляхом ефективної реалізації соціального потенціалу населення, яке виступає нерезидентами відносно даної території, у структурі соціального потенціалу яких присутні пасивна складова і активна складова, утворена мотиваційними чинниками і показниками характеру і тривалості інтересу нерезидентів до території. Структура соціального потенціалу території схематично представлена на рис. 1.

Виділяючи рівень соціальної захищеності серед чинників активної складової соціального потенціалу території, визначено, що мають розрізнятися його об’єктивна величина і її суб’єктивна оцінка елементами соціальної структури, в першу чергу – індивідуумом.

Ефективність діяльності органів державного управління і місцевого самоврядування у процесі формування, розвитку і реалізації соціального потенціалу території дуже великою мірою зумовлюється ступенем відповідності специфіки роботи з громадою, її спрямованості, цілей, форм і методів до мотиваційного чинника. Особливого значення ця відповідність набуває під час формування і розвитку корпоративних методів управління у практиці державних, регіональних органів управління і місцевого самоврядування, коли об’єкт управління має виступати саме як спільнота силою інтеграційних процесів у громаді, об’єднанні громад тощо на підставі спільних соціальних або економічних інтересів і коли мешканці території усвідомлюють свою приналежність до спільноти.

Рис. 1. Структурна схема соціального потенціалу території

З цих позицій у роботі оцінено вплив соціального потенціалу територіального утворення на формування програм соціально-економічного розвитку території на прикладі великих, середніх і малих міст Донецької області. Показано, що стратегічне планування місцевого розвитку на основі формування і ефективної реалізації соціального потенціалу території має бути тісно пов’язаним з процесами соціальних змін, які відбуваються у ході розбудови громадянського суспільства. На базі основоположних принципів формування і реалізації стратегії місцевого розвитку, її багатозначної ролі у процесі демократизації суспільства, фундаментального значення для розвитку регіонів і країни у цілому порядок стратегічного планування місцевого розвитку схематично може бути представлений так, як показано на рис. 2.

Попередній етап

Рис. 2. Порядок формування стратегії місцевого розвитку на основі соціального потенціалу території

У третьому розділі – "Шляхи удосконалення взаємин центральних, регіональних органів управління і місцевого самоврядування у процесі управління територіальним розвитком" – визначено особливості аналізу тривалих періодів територіального соціально-економічного розвитку, виконано загальну класифікацію методів прогнозування, сформульовано основні принципи проведення дослідження соціального потенціалу території і розроблено методику його кількісної оцінки.

З метою визначення шляхів зміцнення ролі місцевого самоврядування у соціальному захисті населення проведено порівняльний статистичний аналіз за авторською методикою окремих чинників і рівня соціального потенціалу великого, середнього і малого міста Донецької області на прикладі Горлівки, Єнакієвого і Дружківки. За результатами аналізу виконано розподіл повноважень між рівнями місцевого самоврядування і органами виконавчої влади при формуванні і реалізації соціальної політики.

Показано, що формування системи соціального захисту населення на усіх рівнях місцевого самоврядування має здійснюватися за напрямами:–

удосконалення трудових відносин;–

реформування системи соціального забезпечення;–

розвиток соціально-гуманітарної сфери.

На основі виділення задач і функцій місцевого самоврядування у підвищенні суб’єктивного рівня соціальної захищеності населення у частині відчуття захищеності особистої свободи і рівноправності побудовано принципову схему розвитку системи соціального захисту населення як основи розвитку і зміцнення соціального потенціалу території на основі створення і реалізації програм соціального захисту на усіх рівнях місцевого самоврядування (рис. 3).

На основі розподілу повноважень між рівнями місцевого самоврядування і органами виконавчої влади при формуванні і реалізації соціальної політики, складності і взаємопереплетення структурних і функціональних зв’язків між програмами соціального захисту населення, проблемно-орієнтованого характеру заходів щодо соціального захисту, визначено шляхи підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення.

У роботі обґрунтовано об’єктивно зумовлену необхідність переходу до стратегічного планування розвитку на рівні громади як передумови формування механізму взаємодії державних, регіональних органів управління, органів місцевого самоуправління і інших учасників і зацікавлених осіб територіального соціально-економічного розвитку.

Рис. 3. Принципова схема розвитку соціального захисту населення на основі дослідження соціального потенціалу

Одним з основних факторів оптимізації управлінського організму у сучасних умовах виступають корпоративна культура, корпоративне управління. Головними засадами впровадження корпоративної культури, корпоративного управління мають виступати:–

широке впровадження у практику взаємин з населенням, суспільними організаціями, промисловими підприємствами і підприємцями принципів, форм і методів партнерських стосунків;–

упровадження прогресивної кадрової політики, підготовки управлінських кадрів;–

удосконалення стилю керівництва на засадах корпоративної культури;–

створення ефективної системи внутрішнього і зовнішнього PR;–

широке впровадження корпоративної символіки;–

підтримка корпоративної культури у процесі реалізації управлінських функцій.

Впровадження корпоративного управління поряд із зміною самої місії організації може вимагати відповідної зміни організаційної структури управління територіальною громадою для забезпечення необхідних сьогодні прозорості, підвищення компетентності управлінців, зміцнення довіри територіальної громади до влади і управління. Місія органів місцевого самоврядування на рівні територіальної громади може бути сформульована як координація і забезпечення процесів розробки і здійснення стратегічних програм місцевого соціально-економічного розвитку, спрямованих на постійне зростання соціальної захищеності населення, розвиток і реалізацію соціального потенціалу території.

Робота над стратегічними програмами місцевого розвитку потребує на початковій стадії значної аналітичної роботи з метою визначення внутрішнього стану території та наявних зовнішніх впливових факторів на початок процесу стратегічного планування. Аналіз програм соціально-економічного розвитку міст Донецьк, Горлівка, Маріуполь, Єнакієве, Дружківка за період 2000-2004 рр. показав, що структура описово-аналітичної частини стратегічних планів і програм розвитку території (міста) має включати соціальний потенціал території і окремі його складники, структуру територіальної і суспільної самоорганізації населення.

Сформульовано основоположні засади формування механізму узгодження державних, регіональних і місцевих програм соціально-економічного розвитку території у рамках процесу розбудови демократичної, соціальної, правової держави:–

головним завданням існуючої конституційної моделі публічної влади в Україні, як результату політичного компромісу, було і є утвердження державності, збереження територіальної цілісності та забезпечення ефективного управління процесами суспільного життя як у центрі, так і на місцях;–

публічна влада має забезпечувати постійний та безпосередній зв’язок із своїм виборцем на основі становлення повноцінного місцевого самоврядування як фундаментальної основи демократичної організації влади;–

організація публічної влади і практика діяльності владних інституцій повинні співвідноситися з намірами України увійти до європейської спільноти;–

реалізація цілеспрямованої стратегії розвитку країни має виконуватися у напряму звільнення центральних органів виконавчої влади від невластивих їм функцій оперативного і господарського управління, недопущення комерціалізації інститутів публічної влади, законодавчого закріплення їхніх повноважень у межах функцій держави;–

перерозподіл і чітке розмежування між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на користь останніх з метою наближення надання владних послуг безпосередньо до їх споживачів, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина, незалежно від місця його проживання;–

забезпечення при виборі моделі адміністративно-територіального устрою умов для формування ефективних сільських і селищних громад на основі принципу доступності для усіх мешканців відповідної громади до місця знаходження її органів;–

утворення дієздатних, ресурсозабезпечених територіальних громад, які спроможні самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до Конституції, законів України, Європейської хартії місцевого самоврядування.

Сформульовані засади окреслюють напрями і межі дій різних гілок влади і місцевого управління на будь-якому рівні.

Другий рівень місцевого самоврядування передбачає узгодження програм соціально-економічного розвитку окремих громад, які:–

розташовані на території обласного району, економічного району чи іншого утворення, територіально обмеженого особливостями розміщення продуктивних сил, розселення населення, східними природними умовами тощо;–

мають схожі соціально-економічні показники, проблематику, історико-культурні традиції, етнічний склад, усталені соціальні зв’язки тощо, які істотно вирізняються із загальнорегіональних;–

є об’єктами регіональних, державних і недержавних програм сприяння і розвитку окремих складових економічного, соціального, інноваційно-інвестиційного потенціалу і т.ін.;–

вбачають за доцільне консолідацію зусиль з іншими громадами на партнерських засадах з метою координованого розвитку в узгоджених напрямах, що є пріоритетними для кількох громад.

Визначаючи соціальне партнерство між владою, бізнесом і громадськістю в умовах транзитивного суспільства як основний метод демократизації державної влади і управління процесами суспільних трансформацій, у роботі показано, що формування інституту соціального партнерства має починатися з ініціативи держави. Однак механізм реалізації та розвитку соціального партнерства на рівні держави може бути представлений лише у вигляді концептуального підходу до проблеми. Конкретні ж механізми соціального партнерства між владою, бізнесом і громадськістю розробляються безпосередньо громадою, районом чи регіоном.

На регіональному рівні процес формування інституційної інфраструктури соціального партнерства має носити децентралізований характер у межах утворення неурядових організацій у системах державних адміністрацій.

Виділено основні форми партнерства у сфері стратегічного програмування соціально-економічного розвитку території: меморандум між державними і самоврядними органами управління, діловими колами і суспільними організаціями; адміністративний договір між суб’єктами адміністративного права з питань виконавчого і розпорядчого характеру; соціальне замовлення на надання певних управлінських функцій на відповідному рівні управління.

Розроблені теоретико-методологічні засади використані у програмах соціально-економічного розвитку м. Горлівка і Єнакієве Донецької області на 2005 рік.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене нове рішення наукової задачі, яке полягає в теоретичному обґрунтуванні необхідності удосконалення механізму узгодження державних і місцевих програм соціально-економічного розвитку територій.

1.

2.

3.

4. Вивчення сучасних уявлень про корпоративне управління, його ключових чинників дозволило визначити основні параметри корпоративної культури муніципального утворення як базису стійкого соціально-економічного розвитку території і сформулювати основоположні принципи розвитку корпоративного управління на усіх рівнях місцевого самоврядування:–

принцип набуття переваг;–

принцип відсутності домінування інтересів окремих груп чи спільнот;–

принцип загальних стратегічних цілей;–

принцип управління за результатами;–

єдність систем управління;–

концентрація зусиль на проривних напрямах;–

принцип позбавлення баласту;–

відповідність корпоративній культурі;–

принцип демократичності управління.

Встановлено, що особливого значення принципи корпоративного управління на засадах свідомого формування мешканцями території соціальної спільноти – громади – набуває на базовому рівні місцевого самоврядування, що вимагає від його органів моніторингу суспільної думки, тенденцій її змін, мотивацій до суспільно значущої діяльності.

5. Сформульовано визначення поняття соціального потенціалу як системи факторів людського капіталу і чинників його активної реалізації у розвитку процесів соціалізації мешканців певної території (як резидентів, так і нерезидентів) під впливом факторів зовнішнього середовища. Виявлено структуру соціального потенціалу мешканців території, яка включає соціальний потенціал резидентів і нерезидентів і складається з пасивної складової, утвореної показниками стану здоров’я, рівня освіти, рівня володіння професійними навичками, рівня загальної культури, індивідуальних особливостей, і активної складової, утвореної для резидентів території об’єктивним і суб’єктивним рівнями соціальної захищеності, рівнем поширеності особистісних криз, мотиваційним чинником, а для нерезидентів – мотиваційними чинником, характером і тривалістю інтересу до території.

6. За результатами аналізу показників соціально-економічного стану Донецької області за 2002-2004 роки, тенденцій його розвитку, вибіркового аналітико-статистичного дослідження програм соціально-економічного розвитку по групах великих, середніх і малих міст Донецької області і м. Донецька побудовано систему основоположних принципів і порядок формування і реалізації стратегії місцевого розвитку на засадах корпоративного управління і ефективного використання соціального потенціалу території.

7. Розроблено базову методику кількісної оцінки пасивної і активної складових соціального потенціалу території. Визначено обов’язкові умови узгодження коротко-, середньо- та довгострокових прогнозів соціально-економічного розвитку територій, які розробляються на усіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування. Розроблено склад комплексного прогнозного забезпечення процесу управління територіальним розвитком з боку органів державного, регіонального управління і місцевого самоврядування усіх рівнів. Відповідно до розробленої методики виконано кількісну оцінку і порівняльний аналіз окремих складників і у цілому соціального потенціалу мешканців-резидентів малого, середнього і великого міста Донецької області, на основі чого запропоновано розподіл повноважень між рівнями місцевого самоврядування і органами виконавчої влади при формуванні і реалізації соціальної політики території.

8. Визначено основні напрями формування системи соціального захисту населення території з урахуванням його соціального потенціалу і побудовано принципову схему розвитку системи соціального захисту населення як основи розвитку і зміцнення соціального потенціалу території на основі створення і реалізації програм соціального захисту на усіх рівнях місцевого самоврядування.

9. Визначено шляхи підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення:–

формування дійових механізмів узгодження програм соціального захисту населення на усіх рівнях місцевого самоврядування з державними і регіональними програмами;–

удосконалення форм і методів участі органів місцевого самоврядування у розробці і реалізації програм соціально-економічного розвитку території;–

формування концептуальних положень, соціальних норм і нормативів, критеріїв потреби отримувачів різних видів соціальних допомог;–

науково-методичне забезпечення соціального захисту населення на різних рівнях місцевого самоврядування.

10. Сформульовано основоположні засади і розроблено принципову схему формування механізму узгодження державних, регіональних і місцевих програм соціально-економічного розвитку території на засадах ефективного використання соціального потенціалу населення територіальної одиниці як корпоративного утворення. Визначено, що механізм формування стратегічної програми розвитку території вищого ієрархічного рівня з урахуванням відповідних програм нижчих рівнів, включаючи територіальну громаду, має будуватися на розробці відповідних процедур створення і забезпечення ефективної діяльності структур-виразників їхніх інтересів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Переверзєв В.М. Децентралізація – інструмент реалізації стратегії державної політики України // Зб. наук. праць ДонДУУ, т. V, серія "Державне управління", вип. 32 "Фінансовий механізм державного управління економікою України". – Донецьк: "НОРД-ПРЕСС", 2004. – С. – 211.

2. Переверзєв В.М. Законодавчі аспекти забезпечення подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні // Зб. наук. праць ДонДАУ, т. IV, серія "Державне управління", вип. 27 "Фінансовий механізм державного управління економікою України". – Донецьк: НОРД-ПРЕС, 2003. – С. 59-67.

3. Переверзєв В.М. Проблеми розвитку місцевого самоврядування як форми автономного здійснення публічної влади // Зб. наук. праць ДонДАУ, т. ІІІ, серія "Державне управління", вип. 14 "Державне регулювання економіки і соціального розвитку територій та підприємств". – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – С. 68-74.

4. Переверзєв В.М. Чинники формування людського капіталу як основа соціального потенціалу території // Менеджер. – 2005. – № 3. – С.24-32.

5. Переверзєв В.М. Зміцнення ролі місцевого самоврядування у соціальному захисті населення як фактор розвитку соціального потенціалу території // Менеджер. – 2005. – № 4. – С. .

6. Ларіна Р.Р., Балуєва О.В., Переверзєв В.М. Моделі соціальної політики // Зб. наук. праць ДонДАУ, т. IV, серія "Державне управління", вип. 29 "Державне регулювання економічного розвитку". – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – С. 23 – 30.

Особистий внесок здобувача: порівняльний аналіз діючих моделей соціальної політики.

7. Шкрабак І.В., Переверзєв В.М. Проблеми корпоратизації економіки на рівні муніципального утворення // Зб. наук. праць ДонДУУ, т. V, серія "Державне управління", вип. 35 "Державне регулювання галузей економіки". – Донецьк: ДонДУУ, 2004. – С. 122-129.

Особистий внесок здобувача: визначення економічних чинників трансформації населення території на ініціативну територіальну громаду.

8. Шкрабак І.В., Переверзєв В.М. Проблеми здійснення місцевого самоврядування у містах з районним поділом // Зб. наук. праць ДонДАУ, т. IV, серія "Державне управління", вип. 25 "Державне управління процесами життєдіяльності і галузевого розвитку регіону". – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – С. 133-139.

Особистий внесок здобувача: обґрунтування необхідності створення органів самоорганізації населення у містах з районним поділом.

АНОТАЦІЯ

Переверзєв В.М. – Удосконалення механізму узгодження державних і місцевих програм соціально-економічного розвитку територій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – місцеве самоврядування. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2006.

У дисертації комплексно досліджуються процеси розбудови системи місцевого самоврядування, підвищення ролі місцевого самоврядування у соціальному захисті населення, удосконалення організаційних механізмів участі органів місцевого самоврядування у формуванні програм місцевого соціально-економічного розвитку.

На основі аналізу сутності місцевого самоврядування, концептуальних засад соціального захисту і соціальної політики на усіх рівнях державного і місцевого управління визначені принципи розвитку корпоративного управління на усіх рівнях місцевого самоврядування. Сформульовано поняття соціального потенціалу території і розроблено методику його кількісної оцінки. Обґрунтовано основні напрями формування системи соціального захисту населення території з урахуванням рівня соціального потенціалу.

Визначено шляхи підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення.

Сформульовано основоположні засади і розроблено принципову схему формування механізму узгодження державних, регіональних і місцевих програм соціально-економічного розвитку території як корпоративного утворення на основі її соціального потенціалу.

Обґрунтовано основні форми участі органів місцевого самоврядування у розробці та реалізації програм соціального захисту населення.

Ключові слова: місцеве самоврядування, соціальний захист, соціальна політика, соціальний потенціал, корпоративне управління, програма соціально-економічного розвитку, механізм узгодження.

АННОТАЦИЯ

Переверзев В.М. Совершенствование механизма согласования государственных и местных программ социально-экономического развития территорий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.04 – местное самоуправление. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Харьков, 2006.

В диссертации комплексно исследуются процессы развития системы местного самоуправления, повышения роли местного самоуправления в социальной защите населения, совершенствования организационных механизмов участия органов местного самоуправления в формировании программ территориального социально-экономического развития.

На основе исследования сущности местного самоуправления, функциональной структуры территориально-экономических систем, современных представлений о корпоративном управлении сформулированы основополагающие принципы развития корпоративного управления на всех уровнях местного самоуправления.

Сформулировано определение понятия социального потенциала, определена его структура и разработана базовая методика количественной оценки социального потенциала территории.

Определены основные направления формирования системы социальной защиты населения с учетом его социального потенциала и построена принципиальная схема развития системы социальной защиты населения как основы укрепления социального потенциала территории на основе создания и реализации программ социальной защиты на всех уровнях местного самоуправления.

Определены пути повышения эффективности деятельности органов местного самоуправления в сфере социальной защиты населения.

Сформулированы концептуальные основы и разработана принципиальная схема формирования механизма согласования государственных, региональных и местных программ социально-экономического развития территории на базе эффективного использования социального потенциала населения территориальной единицы как корпоративного образования. Определено, что механизм формирования стратегической программы развития территории высшего иерархического уровня с учетом соответствующих программ нижних уровней, включая территориальную громаду, должен строиться на разработке соответствующих процедур создания и обеспечения эффективной деятельности структур-выразителей их интересов.

Определены основные формы социального партнерства в процессе согласования интересов государства, региона, местной громады, общественных организаций и бизнеса при формировании программ социально-экономического развития территории.

Ключевые слова: местное самоуправление, социальная защита, социальная политика, социальный потенциал, корпоративное управление, программа социально-экономического развития, механизм согласования.

ANNOTATION

Pereverzev V.M. – Perfection of Mechanism of Coordinating State and Local Programmes of the Regional Social – and – Economic Development. – Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Sciences on State government on specialty 20.00.04 – local self-government. – Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached at the Office of the President of Ukraine – Kharkiv, 2006.

The thesis contains a comprehensive research of processes of developing the system of the local self-government, raising the part the local self-government takes in the social protection of the population, improving organization mechanisms of contributing bodies of the local self-government to the formation of programmes of the local social-and-economic development.

On the basis of the analysis of the main point of the local self-government, conceptual foundations of the social protection and social policy at all levels of the state and local government the thesis specifies principles of developing the corporate management at all levels of the local self-government. The concept of the regional social potential is formulated and methods of its quantitative evaluation are worked out. Principal directions of forming the system of the social protection of the population with taking into account the level of the social potental are grounded. Ways of increasing the efficiency of the work of bodies of the social protection of the population are defined.

Basic principles are formulated and a principal scheme of the formation of mechanisms of coordinating state, regional and local programmes of the social-and-economic development of a region as the corporate unit on the basis of its social potential is elaborated.

Main forms of participating bodies of the local self-government