ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Райта Юлія Василівна

УДК 330.837:334.722] (477)

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА

ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівського національного університету

імені Івана Франка.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор

Ватаманюк Зіновій Григорович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Брик Михайло Васильович,

Львівська національна академія ветеринарної

медицини ім. С. З. Гжицького,

завідувач кафедри історії України та економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

Кульчицький Ярослав Володимирович,

Національний лісотехнічний університет України,

декан економічного факультету,

доцент кафедри економічної теорії.

Провідна установа: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії.

Захист дисертації відбудеться “6” червня 2006 р. о 13.30 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, просп. Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів,
вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “18” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради проф. Панчишин С. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В Україні із відновленням незалежності формується середовище підприємницької діяльності. Для поступального розвитку підприємництва в країні недостатньо тільки економічних і технічних умов, важливе також інституційне середовище. Інститути сприяють обмінові інформацією, реалізації прав власності та виконанню контрактів сторонами укладених угод, а також визначають конкуренцію на ринках. Одні з цих інститутів дають людям змогу зайнятися господарською діяльністю, допомагають їм якнайкраще використовувати активи, інші безпосередньо впливають на повноваження людей, на їхню економічну поведінку. Тому надзвичайно важливе значення для розвитку підприємництва в посттоталітарних суспільствах має дослідження ефективності функціювання інституційного середовища.

У перехідній економіці формування сприятливого середовища підприємницької діяльності потребує врахування помимо формальних, ще й неформальних інститутів, таких як культура народу, його релігія, традиції, звичаї, ментальність загалом. Підприємці є носіями тих цінностей, які сформувалися у певному культурному середовищі під впливом ментальності народу, і які, безперечно, є важливими чинниками їхньої поведінки. Інституційне середовище в Україні перебуває ще в стадії формування, має досить суперечливий характер, поки що неефективне і недостатньо сприяє підприємницькій діяльності. Усе це визначає актуальність та необхідність дослідження проблеми, обраної для дисертаційної роботи.

Проблеми інституційної складової економічного розвитку не є новими для економічної науки. У вітчизняній та зарубіжній літературі існує чимало праць, присвячених їхньому дослідженню. Вагомий внесок у розвиток інституційних ідей зробили М. Вебер, Т. Веблен, О. Вільямсон, Т. Егертсон, Р. Коуз, Д. Норт, М. Туган-Барановський, Дж. Ходжсон, Й. Шумпетер та інші. Аналізові інституційного середовища в перехідній економіці присвячені дослідження зарубіжних учених А. Аслунда, Л. Бальцеровича, Р. Капелюшнікова, С. Кірдіної, Я. Корнаї, Я. Кузьмінова, Ю. Латова, А. Нестеренка, Р. Нуреєва, А. Олейника, В. Полтеровича, В. Радаєва, В. Тамбовцева, А. Шастітка та інших.

Серед українських учених ґрунтовні дослідження різних аспектів інституційного середовища провели С. Архієреєв, Д. Богиня, М. Брик, З. Варналій, Т. Гайдай, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, В. Дементьєв, М. Долішній, С. Злупко, Б. Кульчицький, В. Кредісов, М. Крупка, В. Лагутін, В. Липов, І. Ма-лий, Ю. Пачковський, О. Прутська, Р. Пустовійт, С. Реверчук, В. Сизоненко, О. Стефанишин, В. Тарасевич, О. Чаусовський, А. Чухно та інші.

Однак в економічній літературі ще немає комплексного дослідження інституційного середовища підприємницької діяльності. Недостатньо досліджено вплив інституційного середовища на поведінку суб’єктів підприємництва. Розрізнено аналізуються інституційні чинники розвитку підприємництва. Поки-що відсутній системний аналіз становлення інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні з урахуванням впливу інститутів культури та релігії на цей процес. Недостатньо вивчені й інші аспекти проблеми. У той же час лише за умови всебічного аналізу всієї системи інститутів можна пізнати і, відповідно, удосконалити інституційне середовище підприємницької діяльності в Україні.

Актуальність проблеми формування сприятливого інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні та недостатня теоретична розробка низки проблем інституційного характеру зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування її мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри еконо-мічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка за комплексною темою “Інституційні засади формування економічної системи України” (номер державної реєстрації № 0105U007452), в межах якої автором обґрунтовано теоретичні аспекти формування інституційного середовища під-приємницької діяльності в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз формування інституційного середовища підприємницької дільності в Україні.

Для досягнення поставленої мети у дисертації визначено такі завдання:

- з’ясувати і уточнити сутність понять “інститут”, “інституційне середовище” та обґрунтувати поняття “інституційне середовище підприємницької діяльності”;

- проаналізувати зміни в інституційному середовищі підприємницької діяльності транзитивних економічних систем;

- дослідити процес становлення та визначити роль інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні;

- з’ясувати роль держави у формуванні середовища підприємницької діяльності;

- простежити становлення інститутів оподаткування і кредитування в економіці України та з’ясувати їх роль у розвитку підприємництва;

- розглянути вплив неформальних інститутів на підприємницьку діяльність в Україні;

- розробити пропозиції щодо удосконалення інституційного середовища підприємницької діяльності та стимулювання підприємництва в Україні.

Об’єктом дисертаційного дослідження є інституційне середовище трансформаційної економіки України.

Предметом дослідження відповідно до поставленої мети і завдань є особливості та закономірності формування інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є система законів та принципів, розроблених економічною теорією стосовно функціювання економічних і соціальних (суспільних) інститутів та підприємницької діяльності. Дисертаційне дослідження ґрунтується на системному підході до вивчення ролі інституційного середовища в підприємницькій діяльності. Для вирішення поставлених у роботі завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Серед них – методи наукового абстрагування, аналізу та синтезу, індукції і дедукції, статистичні та соціологічні методи, порівняльного аналізу, графічний і табличний методи, методи інституційної теорії, зокрема метод холізму та інституційного детермінізму, метод еволюціонізму, припущення про обмежену раціональність і опортуністичну поведінку.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, аналітичні матеріали Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародного центру перспективних досліджень, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, офіційні публікації Світового банку, результати проведеного автором соціологічного дослідження суб’єктів підприємницької діяльності. Широко використано праці вітчизняних та зарубіжних авторів у монографічних і періодичних виданнях, матеріали міжнародних конференцій тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані у процесі дослідження наукові результати полягають у наступному:

вперше:

- на основі вивчення різних поглядів щодо сутності понять “інститут”, “інституційне середовище”, “трансакційні витрати” обґрунтовано і визначено поняття “інституційне середовище підприємницької діяльності” як сукупності формальних і неформальних інститутів, що формують умови для підприємницької діяльності, структурують її і є фундаментальною передумовою ринкових перетворень.

- здійснено комплексне дослідження інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні, як єдності формальних і неформальних обмежень, що дає змогу врахувати його особливості при розробленні і реалізації економічної політики;

- на основі соціологічного дослідження суб’єктів підприємництва виявлено залежність розвитку підприємництва в Україні від релігійних переконань та господарської культури;

удосконалено:

- аргументацію щодо доцільності об’єднання суб’єктів підприємництва в різні спілки, асоціації, організації для ведення діалогу з владою;

отримали подальший розвиток:

- теоретичне обґрунтування впливу інститутів оподаткування та кредитування на підприємницьку діяльність в Україні; зокрема таких негативних чинників, як високий рівень податкового вилучення, ускладнений механізм справляння податків, недосконале законодавство, нерозвинуті банківський сектор та небанківські фінансові установи, що гальмують підприємницьку діяльність;

- обґрунтування положення, що поліпшення інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні має відбуватися спільними зусиллями держави, суб’єктів підприємницької діяльності та їх громадських об’єднань на основі ментальних цінностей українського народу з урахуванням національних інтересів;

- рекомендації щодо формування сприятливого інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні через удосконалення законодавчих та нормативно-правових актів, зменшення регуляторних і адміністративних перепон для розвитку підприємництва, реформування формальних інститутів та проведення освітньо-виховних заходів серед підприємців та громадськості.

Теоретична значимість роботи полягає у поглибленні наукового аналізу формування інституційного середовища підприємницької діяльності, зокрема його неформального складника, та виявленні їхнього впливу на підприємницьку діяльність в Україні.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні рекомендацій щодо поліпшення інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні, підвищення ефективності функціювання інститутів та активізації підприємництва. Пропозиції автора використано структурними підрозділами Львівської обласної державної адміністрації при розробленні регіональної програми розвитку підприємництва області, зокрема щодо налагодження діалогу між владою і підприємцями, проведення науково-практичних семінарів, круглих столів та тренінгів (довідка № 5/18-816/2-10 від 21.02.2006 р.). Отримані висновки, практичні рекомендації, а також нові методичні підходи дисертаційного дослідження можна використовувати у навчальному процесі: при викладанні курсів “Політична економія”, “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Основи підприємництва”, при підготовці навчальних посібників, спецкурсів з економічної теорії, підприємництва.

Положення щодо особливостей стану інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні доцільно враховувати при розробленні і реалізації економічної політики, у тому числі й регіональної.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій наявний авторський підхід щодо визначення шляхів удосконалення інституційного середовища та активізації підприємництва в Україні. Викладені в дисертації наукові результати отримані автором особисто. З наукових праць, написаних у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка впродовж 2003-2006 років, на Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (м. Львів, 16-17 травня 2002 р.), на Міжнародній нау-ковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (м. Львів, 7-8 травня 2003 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м. Новояворівськ Львівської області, 24-25 жовтня 2003 р.), на Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конфе-ренції “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (м. Львів, 23-24 квітня 2004 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Економіка України в євроінтеграційних процесах” (м. Львів, 22-23 жовтня 2004 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 4,47 друкованих аркуша (автору належить 4,2 друк. арк.), із них 1 – в колективній монографії, 6 – у фахових виданнях, що визнаються положенням ВАК України, 3 – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (342 позиції), додатків. Основний зміст роботи викладено на 198 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 16 таблиць, 14 рисунків та 22 додатки на 30 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан дослідження наукової проблеми, її значення в умовах ринкової трансформації економіки, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано практичне та теоретичне значення дисертаційної роботи, її наукову новизну, ступінь апробації одержаних результатів.

У першому розділі роботи – “Теоретико-методологічні основи дослідження інституційного середовища підприємницької діяльності” – з’ясовано понятійно-категорійний апарат і проаналізовано сучасні методологічні підходи дослідження інституційного середовища підприємницької діяльності. На цій основі визначено роль інституційного середовища у підприємницькій діяльності та розглянуто його зміни в транзитивних економічних системах, де успадковане від командної економіки інституційне середовище може гальмувати формування ринкових структур.

За результатами проведеного дослідження у дисертації узагальнено наявні в науковій економічній літературі теоретичні положення щодо сутності таких понять як інститут, інституційне середовище, трансакційні витрати.

Дисертант відзначає, що дослідження інституційного середовища підприємницької діяльності ускладнене неусталеністю понятійно-категорійного апарату. У роботі зазначено, що у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі під поняттям “інститут” розуміють стереотипи мислення, суспільні звички, правила гри, обмеження і спрямування людських дій. Інститути трактують як сукупність формальних та неформальних обмежень та механізмів, що забезпечують їх дотримання. У роботі доведено, що інститути не тільки структурують і обмежують дії людей, але й надають їм додаткових можливостей.

У дисертації сутність інституту визначено як сукупність тривалих формальних та/або неформальних правил, – що зменшують невизначеність, упорядковуючи способи мислення, бажання і взаємодію людей в усіх сферах їхньої діяльності через обмеження чи створення додаткових можливостей, – та механізмів їх дотримання з використанням стимулів і покарань.

Автор відзначає, що в економічній літературі немає єдиного трактування поняття “інституційне середовище”. Здебільшого інституційним середовищем вважають сукупність основоположних політичних, правових та соціальних правил, які є базою для виробництва, обміну і споживання. Проведений у дисертаційній роботі аналіз дав змогу зробити висновок, що таке тлумачення інституційного середовища не враховує інститутів другого рівня (кредитування, оподаткування, судочинства та ін.), які є важливими його складниками. На цій основі обґрунтовано визначення інституційного середовища підприємницької діяльності як поняття, що відображає взаємодію формальних і неформальних інститутів, що формують умови для підприємницької діяльності, структурують її і є фундаментальною передумовою ринкових перетворень.

Запропоновано структуру інституційного середовища підприємницької діяльності, яка відображає тісний взаємозв’язок інститутів усіх рівнів, в тому числі формальних та неформальних, і особливості їх взаємовпливу.

Зазначено, що інституційне середовище підприємницької діяльності відіграє дуже важливу роль у розвитку підприємництва, оскільки обмежує дії суб’єктів підприємницької діяльності і, водночас, надає їм додаткових можливостей; знижує ступінь невизначеності у господарській діяльності; впливає на структуру стимулів, на ступені раціональності поведінки та реалізації особистих інтересів підприємців; формує уподобання і впливає на ступінь залежності їх від обмежень. Автор доходить висновку, що стан ринкових перетворень і розвитку підприємництва в країні залежить від специфіки інституційного середовища.

Автор виходить з того, що особливе місце в інституційному середовищі підприємницької діяльності належить неформальним інститутам. Людина-підприємець є носієм цінностей, які сформувалися в неї у певному культурному середовищі під впливом ментальності народу, зокрема його культури та релігії і, безперечно, є важливими спонукальними чинниками її поведінки (рис. ). Тому, на переконання дисертанта, створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва потребує урахування таких неформальних чинників як традиції, звичаї, культура, релігія, господарська ментальність, що у кінцевому підсумку визначають і характер формальних інститутів. Дотримання моральних норм і культурних традицій робить поведінку підприємців значно передбачуванішою.

Рис. 1. Неформальне інституційне середовище підприємницької діяльності

Розглянуті у дисертаційній роботі проблеми інституційних змін дають підстави для висновку, що інституційне середовище транзитивних економічних систем є складним і суперечливим, містить інституційні деформації, часто формально впроваджені ринкові інститути не виконують ролі інституційних стабілізаторів, неформальні правила і норми виявляються дієвішими, ніж формальні. Автор поділяє думку, що необхідною передумовою успіху економічних реформ у країнах з перехідною економікою є створення і розвиток відповідної інституційної основи.

Дисертант відзначає, що формування інституційного середовища у країнах з перехідною економікою суттєво залежить від держави, як головного суб’єкта інституційних змін, та її участі у генезисі і розвитку інститутів ринкового господарювання. Дослідження автора виявило, що зміни в середовищі підприємницької діяльності транзитивних економічних систем проходили успішно в тих країнах, в яких держава створювала інституційні передумови для ринкових реформ. Важливу роль при цьому відіграли також культурні чинники, зокрема збережена ринкова економічна свідомість у населення, функціювання ринкових елементів в економіці, бажання долучитися до європейської спільноти.

У другому розділі – “Стратегія формування інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні” – розглянуто становлення фундаментальних інститутів підприємницької діяльності в Україні, роль держави у їхньому формуванні і розвитку; досліджено вплив культури і релігії, господарської ментальності на підприємницьку діяльність; обґрунтовано необхід-ність реалізації дієвих заходів щодо удосконалення інституційного середовища задля активізації підприємницької діяльності у нашій країні.

Уже в перші роки відновлення незалежності України були закладені основи інституційного середовища ринкових перетворень: інститут права, інститут приватної власності, інститут конкуренції.

У дисертації досліджено процес формування правового забезпечення підприємницької діяльності. Виявлено, що багатотисячна кількість законодавчих і нормативно-правових актів створила заплутані і непрозорі умови розвитку підприємництва. Так, лише у сфері регуляторної політики протягом червня – серпня 2005 року із 9866 нормативно-правових актів виявлено 5599 таких, що не відповідають регуляторним принципам. Прогалини у законодавчих та нормативно-правових актах заповнювалися неформальними правилами поведінки. Недосконалість, суперечливість законодавства та відсутність дієвих механізмів контролю за його дотриманням посилили неформальні, тіньові правила ведення підприємницької діяльності, зокрема бюрократичні бар’єри, розвиток корупції, застосування насилля у підприємницькій сфері, ухилення від сплати податків, криміналізацію бізнесу.

Одним із першочергових заходів, на думку дисертанта, є формування в країні прозорого і чіткого законодавства та забезпечення механізмів його дотримання. Розпочаті нині позитивні зміни у регуляторних і дозвільних зако-нодавчих та нормативно-правових актах потрібно продовжити. Слід зменшити регуляторні перепони розвитку підприємництва проведенням глибокого аналізу чинних регуляторних актів і перевірки їх на відповідність системності і узгодженості; переглянути і проаналізувати закони України щодо підприємницької діяльності на відповідність принципам регуляторної політики; скоротити тривалість процедури реєстрації бізнесу запровадженням ефективної комп’ютеризованої системи єдиного реєстру, підвищенням кваліфікації працівників державних органів, внесенням відповідних змін у законодавство; забезпечити виконання Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

У дисертаційній роботі проаналізовано процес становлення і розвитку інституту приватної власності в Україні. Законодавче закріплення приватної власності (1991 р.) і приватизаційні процеси (з 1992 р.) заклали основи розвитку інституту приватної власності, який був позитивно сприйнятий українським суспільством. Однак приватизація здійснювалася переважно неконкурентними способами. У результаті в країні утворився прошарок “неефективних” власни-ків, які у своїй господарській діяльності часто керуються неформальними пра-вилами поведінки, що гальмує розвиток ринкових відносин, зокрема й інституту конкуренції. Не зважаючи на явні упущення при формуванні інституту приватної власності, у 2004 році у приватній формі власності працювало вже 92,5% промислових підприємств.

Серед головних причин упущень при формуванні інституту конкуренції в Україні у проведеному дослідженні виявлено: нерівні умови для суб’єктів підприємництва; складні взаємини влади і бізнесу; непрозорість процесів прийняття рішень; недостатність і суперечливість інституційного забезпечення підприємницької діяльності; слабкість механізмів державного захисту і контролю за дотриманням ділових угод; нерозвиненість громадянського суспільства загалом. Все це утруднювало розвиток конкуренційних засад підприємницької діяльності.

Дисертант звертає увагу на те, що такі базові інститути, як приватна власність і конкуренція, не завжди виконували належні їм функції в економіці через відсутність механізмів їх захисту, зокрема у судах. Лише 14% керівників підприємств вважає, що судова система захищатиме їхні інтереси. Неефективність судової системи стимулювала порушення законів, що конституювали праватну власність, конкуренцію та інші базові інститути.

Інститути права, приватної власності і конкуренції дуже тісно взаємопов’я-зані. Забезпечити гарантії прав власності і розвиток конкуренції, на думку автора, можна, зокрема, шляхом реформування судової системи України, посилення її незалежності від органів влади, задіяння позасудової системи захисту прав власності, залучення підприємців і представників об’єднань та асоціацій підприємництва до апеляційних комісій, а також удосконалення чинного законодавства.

У дисертації розглянуто роль інститутів оподаткування та кредитування у формуванні середовища підприємницької діяльності. Виявлено, що податкова політика в Україні ще не стала стабільним чинником активізації підприємництва. Чинна система оподаткування має низку вад: нестабільність податкового законодавства, велика кількість податків, складний механізм їх адміністрування. Особливо несприятливо впливає на підприємців тиск соціальних платежів. Розмір внесків, які нараховують і утримують із заробітної плати працівників, становлять понад 40%. Все це “штовхає” підприємців “у тінь” і стримує розвиток підприємницької діяльності.

Проведений у роботі аналіз інституту оподаткування та його впливу на розвиток підприємництва свідчить про необхідність реформування податкової системи України. Для цього, на думку автора, насамперед потрібно створити чітке, незаплутане і зрозуміле податкове законодавство, спростити систему адміністрування податків і зменшити соціальні внески. Треба, нарешті, прийняти Закон України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, в якому встановити диференційовані ставки єдиного податку з урахуванням виду діяльності та рівня доходів громадян у певній місцевості; вивести зі складу єдиного податку “єдиного соціального внеску”; встановити різні допустимі верхні межі доходу залежно від виду діяльності; обмежити термін перебування на спрощеній системі оподаткування одночасно із поступовим щорічним підвищенням ставки оподаткування для стимулювання розвитку підприємництва від малого до середнього і великого.

Автор доходить висновку, що недосконалим був і залишається ще таким й інститут кредитування в Україні. Нерозвиненість банківської системи і небанківських фінансових установ гальмує залучення зовнішніх джерел фінансування, що значно стримує розвиток підприємництва в країні. Основними перешкодами до залучення банківських кредитів для підприємців є високі процентні ставки; вимоги банків ліквідної застави; переважання короткострокових кредитів; високі трансакційні витрати, пов’язані з отриманням кредитів тощо.

Не зайняли належного місця і не стали надійним джерелом фінансування суб’єктів підприємницької діяльності і небанківські фінансові установи в Україні. Зокрема це стосується кредитних спілок, лізингових, факторингових, страхових компаній, інвестиційних фондів та ін. Так, активи кредитних спілок-членів НАКС України з 20 млн грн у 2000 році збільшилися до понад 350 млн грн у 2005 році. Водночас у структурі кредитного портфеля кредитування підприємницької діяльності не займає навіть 50%. Відсутність розвинутої системи іпотеки, застави землі та іншого майна, а також вимоги ліквідної застави і високі кредитні ставки не сприяють розвиткові кредитування суб’єктів підприємництва кредитними спілками. Лізингове кредитування підприємництва в Україні теж недостатньо розвинуте, не зважаючи на великий потенційний попит (12-50 млрд дол.). На думку автора, на розвиток лізингових відносин в Україні негативно впливає законодавче середовище, несприятлива система оподаткування лізингових операцій, необізнаність підприємців із лізинговим меха-нізмом отримання кредиту. Інші види небанківських фінансових установ через відсутність протягом багатьох років відповідного законодавства не сприяють вирішенню фінансових проблем суб’єктів підприємництва.

Інститут кредитування потребує реформування. Забезпечити доступність банківських кредитів можна шляхом створення товариств взаємних гарантій, гарантійних фондів, дворівневої системи фондів кредитних поручительств та позичкових фондів; налагодження оперативності надання кредитів, спрощення документальної процедури їх отримання, насамперед, мікрокредитів; стимулювання банків до збільшення обсягів мікрокредитування і кредитування інвестицій звільненням від оподаткування отриманого доходу; вдосконалення законодавчого забезпечення процесу мікрокредитування; надання державної інформаційної підтримки з кредитування суб’єктам підприємницької діяльності. Крім того, нині визріла необхідність розвитку небанківських фінансових установ, які повинні стати надійним джерелом отримання кредиту для суб’єктів підприємництва. Для цього, на думку автора, необхідно насамперед удоско-налити законодавство, що регулює їх діяльність, та донести інформацію підприємцям про нові можливості отримання кредиту.

Результати проведеного у дисертаційній роботі аналізу дали змогу зробити висновок, що ринкова трансформація економіки України розпочалася без належного інституційного забезпечення. Держава не виявила чіткої зацікавленості щодо створення сприятливих умов підприємницької діяльності із урахуванням національних інтересів. Не зважаючи на декларації щодо сприяння розвиткові підприємництва, в Україні створено громіздке і заплутане законодавство; невідлагоджена система захисту прав власності і конкуренції; обтяжливою є податкова система, зокрема непрозоре адміністрування податків і тягар соціальних платежів; обмежені умови кредитування тощо. До Помаранчевої революції процес формування інституційного середовища підприємницької діяльності реально відбувався без участі громадських об’єднань підприємців.

Дисертант доходить висновку, що об’єднання підприємців в Україні, хоч і здобули певний позитивний досвід у захисті своїх інтересів, однак їхній вплив на прийняття законодавчих та нормативно-правових актів був незначним. Самоорганізація підприємництва в Україні поки-що не зайняла належних їй і впливових позицій. Серед причин, що перешкоджають розвиткові об’єднань підприємців, є недовіра підприємців до таких об’єднань; протистояння місцевих органів влади; слабкий взаємозв’язок підприємництва, особливо малого, з інститутами політичної системи; ілюзії щодо можливості вижити в ринкових умовах поодинці; недостатність коштів на утримання таких об’єднань та ін.

Дисертант звертає увагу на те, що особливості інституційних змін в Україні тісно пов’язані з минулим історичним і культурним розвитком. Нищівного удару по ментальності українців завдало перебування у складі СРСР. У той час насильницьки викорінювали економічну свідомість та економічне мислення в українців, ліквідовували приватну власність і навіть дух підприємництва, проводили штучні голодомори, насаджували психологію колективізму і “зрівнялівки”, що суперечило сформованим упродовж багатьох сторіч економічним і духовно-культурним цінностям українців. Дослідження культури українського народу доводять, що для українців характерні такі риси, як волелюбність, працьовитість, індивідуалізм. Християнське вчення протягом віків закладало у ментальність українців такі цінності, як чесність, справедливість, повага до приватної власності тощо. Доведено, що за господарською культурою, ментальністю, віруванням українці є європейським народом.

Дисертантом проведено соціологічне опитування суб’єктів підприєм-ництва щодо впливу релігії і культури на їх діяльність, результати якого засвідчили, що релігія загалом, християнське вчення зокрема, сприяє розвиткові підприємництва (табл. ). На думку респондентів, християнство закладає у підприємницьку діяльність такі цінності, як чесність, повага до права власності, дотримання свого слова, працелюбність тощо.

Таблиця 1

Вплив релігії на підприємницьку діяльність з погляду підприємців

Питання | Варіанти відповіді | Відповідь (у %)

1. Чи сприяють Ваші релігійні переконання успі-ху в підприємницькій ді-яльності? | Так | 45

Ні | 8

Важко відповісти однозначно | 47

2. Якщо “Так”, то в чому проявляється позитивний вплив релігії? (кількість відповідей не обмежуєть-ся) | У чесному веденні бізнесу (сплата всіх податків, уникнення хабарництва і т. п.) | 42

У ставленні до праці | 60

У взаєминах з підлеглими | 67

У співпраці з партнерами | 54

Інший варіант | 9

3. Якщо “Ні”, то в чому проявляється негативний вплив релігії? (кількість відповідей не обмежуєть-ся) | Дотримання релігійних норм зменшує прибуток | 34

Релігія робить людей задоволеними отриманим результатом і не стимулює нагромадження багатства |

34

Релігія робить людей забобонними | 42

Інший варіант | 8

4. Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що християнство сприяє розвитку підприєм-ництва? | Так | 73

Ні | 27

5. Якщо “Так”, то які, на Вашу думку, цінності закладає християнство у підприємницьку діяль-ність? (кількість відповідей не обмежується) | Чесність | 47

Повага до права власності | 23

Працелюбність | 34

Дотримання свого слова | 45

Сплата податків | 18

Вчасна виплата заробітної плати | 33

Інший варіант | 0

Результати дослідження показали також, що неформальні правила поведінки відіграють важливу роль у підприємницькій діяльності. 67% підпри-ємців визнали, що використовують неформальні зв’язки з представниками влади, зокрема із них: 70% - з представниками податкової інспекції, 51% - з представниками міської ради, 33% - з представниками облдержадміністрації. Дотримання неформальних правил поведінки з представниками влади збільшують трансакційні витрати підприємців і водночас надають їм конкурентних переваг. 92% респондентів засвідчили, що дають різні види “подарунків”. Через таку поширену опортуністичну поведінку підприємці втрачають внутрішні стимули до чесного бізнесу. І навіть підприємці, які дотримуються християнських моральних цінностей, працюють за подвійними стандартами, пристосовуючись до існуючого середовища підприємницької діяльності.

Автором обґрунтовано необхідність громадського об’єднання суб’єктів підприємництва і залучення їх до процесу формування сприятливого інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні (рис. 2).

Рис. 2. Участь підприємців у формуванні інституційного середовища підприємницької діяльності

Доведено, що активна участь підприємців у формуванні інституційного середовища сприятиме поліпшенню умов підприємницької діяльності та її активізації.

У дисертаційній роботі обґрунтовано необхідність впровадження дієвих заходів щодо удосконалення інституційного середовища та активізації підприємницької діяльності. Насамперед потрібно налагодити механізми взаємодії держави з громадськими об’єднаннями підприємців; на місцевому рівні – забезпечити доступ суб’єктів підприємництва до інформаційної бази даних, проводити за участю підприємців науково-практичні семінари, круглі столи та тренінги тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні теоретико-методологічних та практичних засад поліпшення інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні.

1. Підприємницька діяльність як невід’ємний елемент ринкової економіки розгортається в певному інституційному середовищі. Її розвиток стимулює і спрямовує чинна система формальних та неформальних інститутів. Інституційне середовище підприємницької діяльності покликане забезпечувати сприятливі умови для суб’єктів підприємництва через накладання обмежень і надання додаткових можливостей, мінімізуючи трансакційні витрати. Дослідження інституційного середовища підприємницької діяльності істотно ускладнене неусталеністю понятійного апарату, передусім це стосується таких понять як “інститут”, “інституційне середовище” та різним тлумаченням поняття “інституційне середовище підприємницької діяльності”, що породжує низку методологічних проблем. З цього приводу ми поглиблюємо розуміння інституційного середовища підприємницької діяльності як економічного поняття.

2. Особливе місце в інституційному середовищі підприємницької діяльності належить неформальним інститутам, які складаються упродовж тривалого періоду і зміни в них відбуваються дуже повільно, бо джерела цих інститутів – у культурі та релігії, загалом у ментальності народу. Запровадження нових інститутів без урахування традицій, звичаїв, моральних цінностей народу, не приносять бажаного результату. Неформальні інститути визначають значною мірою передбачуваність поведінки підприємців. Важливу роль у підприємницькій діяльності відіграють “неписані” правила, елементами яких є культура договірних відносин, культура довіри і репутації, етика бізнесу та ін. Дотримання неформальних правил забезпечує суб’єктам підприємницької діяльності надійні й тривалі зв’язки з партнерами, а тому важливо, щоб вони були підтримані відповідними формальними правилами.

3. Значний вплив на підприємницьку діяльність чинить релігія, яка формує внутрішнє ставлення суб’єктів економічної діяльності до багатства і бідності, власності, розвиває в них індивідуалізм чи колективізм, раціональне чи нераціональне мислення. Різні напрями християнства неоднаково вплинули на розвиток підприємництва: протестантська релігійна етика забезпечила раціональну поведінку в господарстві, сприяла формуванню особливої господарської етики і швидкому розвиткові капіталістичного підприємництва; католицизм поступово через раціоналізацію людської поведінки позитивно впливав на розвиток капіталістичного духу, а також підприємництва. Для віруючих підприємців релігійні переконання є вагомим чинником їхньої поведінки.

4. Формування ринкового інституційного середовища у країнах з перехідною економікою потребує активного втручання держави як головного суб’єкта інституційних змін. Державі належить виняткова роль у генезисі, функціюванні та розвитку інститутів ринкового господарювання. Як інститут і як організація, держава не тільки діє за встановленими правилами, а й безпосередньо їх визначає і творить. Вона бере активну участь у формуванні ринкових інститутів, створює правила специфікації і захисту прав власності, підтримує розвиток конкуренції, встановлює “правила гри” на ринку тощо.

5. Історичні обставини помітно позначились на процесі становлення інституційного середовища підприємницької діяльності у пострадянських країнах. Ринкова системна трансформація у країнах Центрально-Східної Європи здійснюється значно швидше, ніж у країнах, що виникли на розвалинах СРСР. Успішно проводять реформи ті пострадянські країни, в яких держава створила інституційні передумови переходу до ринку і сприяє розвиткові підприємництва. Нині із пострадянських країн найвищого розвитку інституційного середовища досягли – Польща, Угорщина, Чехія. В інституційних перетвореннях цих країн важливу роль відіграли культурні чинники, зокрема те, що протягом їхнього “соціалістичного” періоду в економіці функціювали ринкові елементи, а у свідомості людей збереглися принципи ринкової поведінки. Інституційні зміни у цих країнах пришвидшили активізацію підприємництва. Недооцінення ролі інституційного середовища у пострадянських державах стримує ринкові перетворення і розвиток підприємництва також.

6. За роки після відновлення незалежності України в інституційному середовищі й підприємництві зокрема відбулися істотні зміни. Створено базові інститути ринкової економіки, інститути другого рівня, визначено “правила гри” для підприємницької діяльності. Однак нові інститути не мають, на нашу думку, ефективних механізмів захисту, формальні “правила гри” є нечіткими та непрозорими, а використання неформальних правил поведінки часто ускладнюють діяльність суб'єктів господарювання. Головна роль в процесі інституційних змін мала б належати державі, яка, однак, в Україні на перших порах не забезпечила сприятливих умов для підприємницької діяльності із урахуванням національних інтересів.

7. Формування інституту приватної власності відбувалося головно через приватизацію, як правило, неконкурентними способами без врахування економічної доцільності. Часто йшлося про приватизацію задля власної вигоди, а не задля забезпечення ефективної діяльності. Не зважаючи, однак, на недоліки приватизації, нині частка приватної власності у виробництві національного продукту переважає над державною. Водночас істотно гальмує розвиток інституту приватної власності відсутність дієвої системи захисту прав власності, зокрема через судову ланку. Низький рівень довіри підприємців до судів значною мірою спричинений лобіюванням інтересів у вирішенні судових справ. Неефективність судової системи породжує недотримання законодавства суб’єктами підприємництва.

8. Інститут оподаткування в Україні не став чинником активізації підприємницької діяльності. Протягом багатьох років система оподаткування зберігає низку вад. Нестабільність податкового законодавства, велика кількість податків, складне і заплутане їх адміністрування, а також високі розміри соціальних платежів штовхають суб’єктів підприємництва до діяльності у тіньовій економіці та підтримки неформальних правил поведінки з представниками органів влади, діловими партнерами, найманими працівниками. Чинна податкова система не стимулює розвиток підприємництва від малого до середнього і великого.

9. Важливим обмежувальним чинником підприємницької діяльності в Україні є недостатній розвиток інституту кредитування з причин нерозвиненості банківництва та небанківських фінансових установ. Банківське кредитування підприємництва є недостатнім. Банки, як правило, не зацікавлені у наданні довгострокових кредитів малим і середнім підприємствам, а надають перевагу короткостроковим кредитам під високі проценти. Перешкодою для підприємців в отриманні банківського кредиту є висока вартість кредитних ресурсів та відсутність чи недостатність заставного забезпечення кредиту. Зовнішні джерела фінансування підприємств є недостатніми і зменшуються із зменшенням розміру підприємства. Такі важливі фінансові установи, як кредитні спілки, лізингові та факторингові компанії, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди і компанії в Україні перебувають ще в початкових формах розвитку і не зайняли належного їм місця у кредитуванні підприємництва.

10. В Україні становлення нової господарської культури відбувається на ґрунті багатовікової культури українського народу в протидії із стереотипами командно-адміністративної економіки. Нині одним із важливих завдань утвердження ринкової економічної культури є моральне оздоровлення суспільства. Особливо гостро постала проблема якісного оновлення українського господарського менталітету на основі духовних цінностей України. Одним із чинників морального оздоровлення та розвитку цивілізованого підприємництва може стати релігійна мотивація праці. Результати соціологічного дослідження засвідчують, що релігійні переконання підприємців позитивно впливають на їхню діяльність.

11. Формування інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні передбачає й залучення до цього процесу підприємців через асоціації та об’єднання. Інституційні зміни середовища підприємницької діяльності в Україні мають відбуватися спільними зусиллями держави, підприємців та громадськості з урахуванням господарських і духовних цінностей українського народу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У монографії:

1. Райта Ю. В. Неформальні інститути в підприємництві / Інституційні засади формування економічної системи України: теорія і практика / За ред. З. Ватаманюка. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2005. – С. 398-417. – 1,3 др. арк.

У фахових наукових виданнях:

2. Райта Ю. Інституційні підвалини розвитку підприємництва // Вісник Львівського університету. Серія економічна. – 2003. – Випуск 32. – С. . – 0,4 др. арк.

3. Райта Ю. Вплив релігії на підприємницьку діяльність // Вісник Львівського університету. Серія економічна. – 2004. – Випуск . – С. 231-237. – 0,47 др. арк.

4. Райта Ю. Підприємництво в середовищі ринкових трансформацій у постсоціалістичних країнах // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. – Львів: Інтереко, 2005. – Спецвипуск 15 (частина ). – С. . – 0,6 др. арк.

5. Ватаманюк З. Г., Райта Ю. Підприємництво в туристично – готельному бізнесі у перехідній економіці України // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. – Львів: Інтереко, 2002. – С. 204 – 209. – 0,3 др. арк. (автору належить аналіз підприємницького середовища туристично-готельного бізнесу в Україні – 0,2 др. арк.)

6. Райта Ю. В. Правове середовище малого підприємництва // Соціально-економічні дослідження в перехідний період (збірник наукових праць) / НАН України, Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2005. – Вип. 6 (LVI). – С. . – 0,43 др. арк.

7. Ватаманюк З. Г., Райта Ю. В. Методологічні аспекти дослідження інституційного середовища підприємницької діяльності // Вісник Львівського університету. Серія економічна. – 2005. – Випуск . – С. 48-55. – 0,65 др. арк. (автору належить аналіз методологічних підходів різних напрямів інституційної теорії – 0,48 др. арк.)

В інших виданнях:

8. Райта Ю. Проблеми розвитку готельного бізнесу // Матеріали міжна-родної наукової студентсько-аспірантської конференції “Актуальні проблеми формування економічної системи України”. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка. – 2002. – С. . – 0,08 др. арк.

9. Райта Ю. В. Корупційне середовище підприємництва // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації”. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка. – 2004. – С. . – 0,1 др. арк.

10. Райта Ю. Держава як суб’єкт інституційних змін // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє”. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка. – 2005. – С. . – 0,14 др. арк.

АНОТАЦІЯ

Райта Ю. В. Формування інституційного середовища підприємницької діяльності в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2006.

У дисертації з’ясовано суть і значення інституційного середовища у підприємницькій діяльності, проаналізовано сучасні методологічні підходи його дослідження. Розглянуто особливості