НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ТАРАСЕНКО Лідія Валентинівна

УДК 347.42

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПОРУШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Cпеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник – | кандидат юридичних наук,
ЄРЬОМЕНКО Галина Вікторівна,
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, науковий співробітник.

Офіційні опоненти: | доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України

ЛУЦЬ Володимир Васильович,

Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент

КАЛАКУРА Віктор Ярославович,

Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародного приватного та митного права.

Провідна установа – | Львівський національний університет
ім. Івана Франка, кафедра цивільного права і процесу, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “ ___ ” ____________ 2006 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “ _____ ” ______________ 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор юридичних наук Кучеренко І.М.

Актуальність теми дослідження. Гроші є основою будь-якої еконо-міки та її чудовим індикатором, адже за тим як здійснюється їхній обіг або як він утруднюється, за тим як грошей не вистачає, можна впевнено судити про всю діяльність людей. Недаремно перші економічні пере-творення в нашій країні були пов’язані зі зміною ролі грошей у функціонуванні господарського механізму. На сучасному етапі розвитку економіки гроші повною мірою реалізують свої найважливіші власти-вості – здатність виступати загальним засобом обігу і загальним екві-валентом вартості. В соціалістичному суспільстві роль грошей була іншою, вони слугували засобом для досягнення певної, чітко постав-леної мети економічної політики, не будучи при цьому загальною мірою вартості і універсальним засобом задоволення потреб.

Відновлення економічних властивостей грошей, а також посилення ролі зобов’язально-правової форми регулювання суспільних відносин призвело до зростання кількості грошових зобов’язань як зобов’язань, які можуть замінювати собою будь-який предмет боргу. Поширеність та значущість грошових зобов’язань неминуче тягнуть за собою необ-хідність ефективних механізмів забезпечення прав та законних інтересів учасників цих зобов’язань. Одним з таких механізмів є сплата процентів як плати за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України – новела і позитивне в Цивільному кодексі України. Однак найважливі-шим механізмом, який покликаний зміцнити зобов’язальні грошові правовідносини, є цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань. Даний інститут не належить до числа новел Цивільного кодексу України і був відомий попередньому законодавству. Однак дослідження цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання набуло особливого значення за Цивільним кодексом України, який по-новому підійшов до регулювання грошових зобов’язань, зокрема, встановивши принцип відплатності за користу-вання чужими коштами. Саме тому визначення місця ст. 625 ЦК Украї-ни, а також ст. 536 ЦК України в системі норм цивільного права взагалі і норм про цивільно-правову відповідальність зокрема є вкрай акту-альним.

Науково-теоретична основа дослідження базується на працях дорево-люційних, радянських та сучасних вчених-цивілістів з проблем об’єктів цивільних прав, загальної теорії зобов’язань, інституту цивільно-пра-вової відповідальності та спеціальних дослідженнях грошей і грошових зобов’язань у цивільному праві.

Перш за все необхідно відзначити монографічні дослідження Л.А. Лунца про гроші та грошові зобов’язання в цивільному праві, які деякою мірою обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Теоретичні розробки проблем, пов’язаних з темою роботи, проводилися М.М. Агарковим, Б.С. Антімоновим, І.А. Безклубим, В.А. Бєловим, Д.В. Бобровою, Т.В. Боднар, М.І. Брагінським, Є.О. Васильєвим, О.В. Васьковским, В.В. Вітрянським, Г.В. Єрьоменко, Л.Г. Єфімовою, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцовою, І.М. Кучеренко, Д.Г. Лав-ровим, М. Литовченком, В.В. Луцем, Г.К. Матвеєвим, Л.О. Ново-сьоловою, О.О. Отрадновою, О.П. Печеним, О.П. Подцерковним, І.А. Покровським, В.Д. Примаком, М.Г. Розенбергом, Є.О. Сухановим, А.Л. Ткачуком, Ю.К. Толстим, П.П. Цитовичем, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневичем, Л.С. Ельяссоном та іншими. Серед вчених інших країн світу слід згадати дослідження Е. Годеме, Г. Дернбурга, Ф.К. Савіньї, Р. Саватьє, Л. Еннекцеруса. Також автор зверталась до фундаментальних економічних досліджень грошових відносин П. Самуельсона, Ф. Хайєка, В.М. Усоскіна.

Слід відзначити, що у наукових дослідженнях, присвячених грошовим зобов’язанням або окремим питанням цивільно-правової відповідальності, містяться лише окремі положення про відпові-дальність за порушення грошових зобов’язань (зокрема, у роботах таких вітчизняних науковців як, О.В. Кривенди “Цивільно-правове регулю-вання позикових відносин в Україні” (2003); О.О. Отраднової “Неустойка в цивільному праві” (2002); О.П. Печеного “Прострочення виконання договірного зобов’язання” (2002); О.П. Подцерковного “Грошові зобов’язання і розрахункові правовідносини в Україні” (2005) тощо). Однак комплексного дослідження цивільно-правової відповідаль-ності за порушення грошового зобов’язання з урахуванням впливу особливостей предмету грошового зобов’язання (грошей) на інститут цивільно-правової відповідальності не існує. Сучасний стан наукової розробки даної проблеми відстає від вимог практики та зміненого цивільного законодавства, оскільки переважна більшість досліджень проводилася до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Результатом даного дослідження стануть рекомендації, спрямовані на заповнення прогалин у правовому регулюванні цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань.

Все вищевикладене обумовило актуальність теми дисертаційного дослідження як для науки цивільного права, так і для українського цивільного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Приватноправові засади нового цивільного законодавства України” (державна реєстрація за № РК 0102 V 007078).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань, які зумовлюються специфічними властивостями грошей як об’єкту цивільних прав і розробка на цій основі науково-теоретичних рекомендацій щодо правового регулювання цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань.

Для досягнення даної мети були поставлені такі основні завдання: 1) з’ясувати правову природу грошей і визначити їх місце в системі об’єктів цивільних прав; 2) визначити поняття грошового зобов’язання та деякі особливості його виконання; 3) окреслити межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань; 4) дослідити правову природу процентів за грошовим зобов’язанням (ст. та ч. 2 ст. 625 ЦК України) та їх співвідношення між собою, а також з формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань (неустойка, відшкодування збитків); 5) на основі проведеного аналізу розробити пропозиції щодо вдосконалення норма-тивно-правового регулювання грошових зобов’язань та цивільно-право-вої відповідальності за їх порушення.

Об’єктом дослідження є цивільні відносини, які виникають у зв’язку з цивільно-правовою відповідальністю за порушення грошових зобов’язань.

Предметом дослідження є особливості цивільно-правової відпові-дальності за порушення грошових зобов’язань, що зумовлені специ-фічними властивостями грошей як предмету грошового зобов’язання.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використано такі методи дослідження: діалектичний, історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний. Діалектичний метод сприяв виявленню ідеї обумовленості особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’я-зання специфічними властивостями грошей як предмету зобов’язання, за порушення якого настає цивільно-правова відповідальність. За допо-могою історичного методу проведено дослідження, зокрема, стадій роз-витку грошей, обов’язку сплати процентів за грошовим зобов’язанням, питання вини як підстави відповідальності за порушення грошових зобов’язань та інші. При визначенні окремих понять та тлумаченні цивільно-правових норм було використано правила формальної логіки і мови (формально-логічний метод). Значний обсяг в дисертаційному дослідженні займає порівняльний аналіз аналогічних норм та інститутів законодавства України, Росії, інших країн СНД та зарубіжних країн, метою використання якого є правильне розуміння та застосування відповідних норм та інститутів (порівняльний метод). Всі цивільно-правові категорії, які є предметом дослідження (зокрема, це стосується грошей як об’єкту цивільних прав, грошових зобов’язань, процентів за грошовим зобов’язанням) розглядаються системно – із визначенням їх місця в системі цивільного права, що зумовлено використанням системно-структурного методу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці цілісної концепції цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань з урахуванням специфічних властивостей грошей як предмету грошового зобов’язання. Вибраний підхід дозволив про-вести комплексне дослідження природи грошей і грошового зобов’я-зання з метою встановлення особливостей цивільно-правової відпові-дальності за порушення грошового зобов’язання.

В результаті проведеного дисертаційного дослідження отримано такі наукові положення, що виносяться на захист:

1. Додатково аргументовано висновок про те, що гроші як готівкові, так і безготівкові є єдиним об’єктом цивільних прав – річчю. Слід розмежовувати сутність грошей і їх функціональні форми (готівкова, безготівкова), які є продуктом тривалого історичного розвитку. В ході історії гроші змінювали лише свою форму, але зберігали свій зміст. ЦК України визначає гроші як єдиний об’єкт цивільних прав – річ, тим самим закріплюючи їхній зміст – бути законним платіжним засобом, а формі грошей, як явищу змінному, не надає правового значення. Висловлена пропозиція про недоцільність вживання термінів “готівкові гроші” або “безготівкові гроші” саме як правових термінів.

2. Дістало подальший розвиток вчення про мету (causa) грошового зобов’язання. Аргументовано, що грошове зобов’язання може мати мету як causa solvendi (погашення зобов’язання), так і causa credendi (зустрічне задоволення). Мета грошового зобов’язання – погашення зобов’язання – не є специфічною ознакою цього зобов’язання, за допомогою якої розмежовують грошове зобов’язання і негрошове зобов’язання, предметом якого є гроші.

3. З огляду на необхідність ствердження принципу свободи договору обґрунтовано доцільність диспозитивної дії принципу номіналізму. Надано пропозицію в ч. 2 ст. 198 ГК України дозволити учасникам господарських відносин визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

4. У дисертації запропоновано вирішення проблеми поєднання принципу повного відшкодування збитків та принципу номіналізму при визначенні розміру збитків, які відшкодовуються в судовому порядку. Надано пропозицію в ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України вста-новити обов’язок суду задовольняти вимогу кредитора про визначення розміру збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення судового рішення.

5. Ґрунтуючись на проведеному аналізі особливостей грошей, вини як підстави цивільно-правової відповідальності та неможливості вико-нання грошового зобов’язання зроблено пропозицію щодо меж цивіль-но-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань. Оскільки цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань за своїм характером є абсолютною, і такою, що закріплена імперативно в ч. 1 ст. 625 ЦК України, її межі охоплюють всі випадки порушення грошових зобов’язань і виключають будь-яку можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення грошових зобов’язань.

6. Додатково аргументовано, що проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України є самостійною цивільно-правовою категорією – платою за користування чужими коштами. В цих процен-тах закріплено економічну суть процентів за грошовим зобов’язанням – слугувати винагородою за користування чужими коштами. В конструк-ції процентів за ст.536 ЦК України відсутні ознаки та підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Проценти за користування чужими коштами сплачуються одночасно з основним боргом і ніяким чином не входять до складу збитків кредитора в юридичному їх розумінні як категорії, що обумовлює застосування відповідної форми цивільно-правової відповідальності і завжди є наслідком порушення зобов’язання.

7. Обґрунтовано доцільність внесення змін до ст. 536 ЦК України в частині встановлення законного проценту за користування чужими коштами. Аргументами внесення такої пропозиції слугують: 1) немож-ливість встановлення договірного проценту за користування чужими коштами в деяких випадках (у разі безпідставного одержання чи збере-ження грошей); 2) відсутність законного проценту за користування чужими коштами, як це передбачено ч. 2 ст. 536 ЦК України, внаслідок чого втрачається імперативний характер вимоги сплачувати проценти за користування чужими коштами (для юридичних осіб); 3) невиправ-даність застосування аналогії закону (ч. 1 ст. 1048 ЦК України) через необґрунтоване ускладнення найпоширеніших правовідносин зі сплати грошей.

8. У дисертації дістали подальший розвиток положення щодо право-вої природи процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Обґрунтовано, що проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України є законною неустойкою (пенею), що стягується за прострочення грошових зобов’язань. Через порівняння ознак процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України з ознаками інших форм цивільно-правової відповідальності зроблено висновок, що стосовно процентів річних цивільним законодавством встановлено такий правовий режим, який нічим не відрізняється від правового режиму законної неустойки.

9. Вперше сформульовано висновок, що особливість цивільно-пра-вової відповідальності за порушення грошових зобов’язань можна визначити через співвідношення різних форм цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань: 1) збитків, завда-них простроченням грошового зобов’язання; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законної неустойки; 3) збитків, заподіяних знеці-ненням національної валюти (як складової частини збитків, заподіяних простроченням грошового зобов’язання), – з процентами як платою за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України).

Вперше запропоновано встановити в ст. 625 ЦК України: 1) право кредитора вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у частині, що перевищує суму процентів, належних йому відповідно до ст. 536 ЦК України; 2) сплату штрафної неустойки (пені) у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом.

10. Аргументовано висновок про необхідність розрізнення індексації грошового зобов’язання і стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції. Відмінність між ними полягає в тому, що сплата боргу з урахуванням індексу інфляції за ч. 2 ст. 625 ЦК України має місце лише в разі прострочення зобов’язання і є заходом цивільно-правової відповідаль-ності, на відміну від індексації, застосування якої відбувається за належ-ного виконання грошового зобов’язання і лише у випадках, передбачених законом або договором, що пояснюється дією принципу номіналізму.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в роботі сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства про цивільно-правову відповідальність за порушення грошових зобов’язань. Ці висновки можуть бути використані в правотворчій діяльності щодо удосконалення інституту цивільно-правової відповідальності та правозастосовчій діяльності як судовими органами при розгляді судових справ, так і суб’єктами цивіль-них правовідносин при укладенні та тлумаченні договорів.

Окремі положення та висновки роботи використовуються дисертант-кою в процесі підготовки і проведення практичних занять з курсу “Цивільне право”, а також під час читання лекцій з курсу “Господарське законодавство” в Міжгалузевому інституті управління (м. Київ).

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засідання відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Ос-новні результати дослідження знайшли своє відображення в доповідях на науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (м. Київ, 19 квітня 2001 р.) та Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Чет-верті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей у наукових фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України та 2 тез доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Загальний обсяг дисертації становить 212 сторінок, в тому числі 18 сторінок списку використаних джерел, який містить 227 найменувань, а також 1 додаток на 1 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об'єкт, предмет, мета і задачі дослідження, наводиться методологічна основа дослідження, наукова новизна одержаних результатів, зазначено теоретичне і практичне значення одержаних результатів, відомості про їх апробацію та наявність публікацій за темою дисертації.

Розділ 1 “Гроші та грошові зобов’язання в цивільному праві України” присвячений дослідженню грошей як об’єкта цивільних прав, визначенню поняття грошового зобов’язання та деяких особливостей його виконання у цивільному праві України.

У підрозділі 1.1. “Гроші як об’єкт цивільних прав” обґрунтовано правову природу грошей як законного платіжного засобу та належність грошей як цілісного правового феномену без їх поділу на гроші готівкові і безготівкові до родових, замінних, подільних і споживних речей – єдиного об’єкту цивільних прав, закріпленого ст. 177 ЦК України. Цим самим спростовано поширену нині у правовій науці позицію, за якою в обороті функціонує два види грошей: готівкові гроші і гроші безготівкові, причому останні є зобов’язальним правом вимоги до банку. Обґрунтовується, що безготівкові гроші не є окремим видом грошей і окремим об’єктом цивільних прав. Безготівкові гроші – це одна з форм, якої набули гроші в процесі їх тривалої еволюції. В ході історії гроші змінювали лише форму, але зберігали зміст. У цивільному законодавстві закріплено зміст грошей – бути універсальною мірою корисності товару та законним платіжним засобом, а формі грошей, як явищу змінному, не надається правового регулювання. Безготівкова форма грошей характеризується відсутністю матеріального носія, адже за її допомогою та за участю банківської установи замінюють реальну передачу грошей. При цьому запис на банківському рахунку розглядається не як матеріальний носій безготівкової форми грошей, а лише як засіб, за допомогою якого фіксується рух грошей у їх безготівковій формі.

У підрозділі 1.2. “Поняття грошового зобов’язання” досліджується, яке цивільно-правове зобов’язання є грошовим зобов’язанням. Сутність грошового зобов’язання, яка дозволить відмежувати грошове зобов’я-зання від інших зобов’язань, полягає в діях боржника – зобов’язанні боржника передати (сплатити) гроші на користь кредитора. Причому при здійсненні такої дії необхідна реалізація правової природи грошей – слугувати законним платіжним засобом.

При конструюванні поняття грошового зобов’язання зроблено висновок про недоцільність використання у визначенні грошового зобов’язання економічних функцій грошей, адже в роботі встановлено, що, користуючись економічними властивостями грошей, держава надає їм юридичної властивості – бути законним платіжним засобом. Тому при вживанні поняття “грошове зобов’язання” під його предметом розуміються гроші як законний платіжний засіб. У зв’язку з цим грошове зобов’язання у вузькому (власному) його розумінні визначене як цивільне правовідношення, в якому боржник зобов’язаний сплатити на користь кредитора суму грошей, які виконують функцію законного платіжного засобу, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов’язку. Таке визначення грошового зобов’язання не виключає існування грошового зобов’язання в широкому розумінні, предметом якого є гроші в широкому розумінні, в тому числі іноземна валюта. Тому грошове зобов’язання в широкому розумінні – це цивільне право-відношення, в якому боржник зобов’язаний сплатити на користь кредитора суму грошей, які виконують функцію законного платіжного засобу, якщо платіж не обумовлений іншим видом грошей, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Спростовано наукову позицію, за якою розмежування грошових і негрошових зобов’язань здійснюється за критерієм специфічної мети грошового зобов’язання – це платіж, погашення зобов’язання. В зв’язку з відсутністю такої мети в зобов’язанні надати кредит, передати аванс чи суму попередньої оплати такі зобов’язання не розглядаються як грошові. В дисертації обґрунтовано, що грошове зобов’язання може мати мету як сausa сredendi (зустрічне задоволення), так і сausa solvendi (погашення зобов’язання). Тому неприпустимо розмежовувати грошові і негрошові зобов’язання за критерієм мети грошового зобов’язання, оскільки вона не виявляє особливостей категорії грошового зобов’язання порівняно з іншими цивільно-правовими зобов’язаннями.

Підрозділ 1.3. “Особливості виконання грошового зобов’язання”. Особливості предмету грошового зобов’язання (грошей) обумовлюють наявність у цивільному законодавстві спеціальних правил щодо вико-нання грошових зобов’язань. У складі грошового зобов’язання розрізня-ють валюту боргу і валюту платежу. В зв’язку з цим одним з основних питань виконання грошових зобов’язань є застосування до валюти боргу принципу номіналізму. Обґрунтовується доцільність диспозитивної дії принципу номіналізму, що означає законодавчу можливість сторони в договорі застосувати правові засоби, спрямовані на захист від знецінен-ня валюти, серед яких найбільш поширеними є валютні застереження. В зв’язку з цим надано пропозицію в ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України дозволити учасникам господарських відносин визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. При розгляді випадків обмеженої дії номіналістичного принципу (відшкодування збитків, які виникли внаслідок правопорушень, у тому числі порушення як грошових, так і негрошових зобов’язань) зроблено висновок про можливість поєднання цього принципу та принципу повного відшкоду-вання збитків шляхом визначення розміру збитків на момент ухвалення судового рішення. В зв’язку з цим внесено пропо-зицію в ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України встановити обов’язок суду задовольняти вимогу кредитора про визначення розміру збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення судового рішення.

Досліджено питання моменту виконання грошового зобов’язання, за яким розрахунок здійснюється грошима в безготівковій формі. В такому випадку грошове зобов’язання пропонується вважати виконаним у момент зарахування коштів на рахунок банку кредитора. Важливість визначення моменту виконання грошового зобовязання та неврегульо-ваність даного питання в цивільному законодавстві призвели до висновку про необхідність внесення пропозиції з удосконалення ЦК України: ст. 528 ЦК України доповнено ч. 4 наступного змісту: “Грошове зобов’язання, розрахунок за яким здійснюється в безготів-ковій формі, вважається виконананим боржником в момент зарахування коштів на рахунок банку кредитора. Якщо грошові кошти не надійшли на рахунок кредитора з вини банку боржника, вважається, що боржник не виконав грошове зобов’язання перед кредитором.”

Розділ другий “Поняття цивільно-правової відповідальності та підстави її застосування за порушення грошових зобов’язань” присвячений аналізу поняття цивільно-правової відповідальності, підстав цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань, а також визначенню меж цивільно-правової відповідаль-ності за порушення грошових зобов’язань.

Підрозділ 2.1. “Поняття та форми цивільно-правової відпові-дальності”. Акцент на компенсаційній природі цивільно-правової відповідальності та виявлення її сутнісних ознак дозволили визначити наступне поняття цивільно-правової відповідальності як вихідне поняття та основу для подальшого виявлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань: цивільно-правова відповідальність – це санкція, що застосовується до правопорушника у вигляді покладення на нього додаткового цивільно-правового обов’язку або позбавлення належного йому цивільного права з метою відновлення або компенсації порушеного права потерпілого.

Зроблено висновок, що окремо визначеній формі цивільно-правової відповідальності як особливому різновиду цивільно-правової санкції, конкретно в якій знаходить своє вираження цивільно-правова відпові-дальність, властиві всі ознаки цивільно-правової відповідальності. Форма цивільно-правової відповідальності може мати свої особливості в залежності від особливостей цивільно-правового інституту, за пору-шення норм якого вона встановлена.

Автор не підтримує точку зору вчених-цивілістів, які не визнають покладення на правопорушника додаткового обтяження майнового характеру як обов’язкову ознаку цивільно-правової відповідальності і тому до мір відповідальності відносять примусове виконання договору в натурі. Наголошується, що саме в грошовому зобов’язанні, враховуючи особливості його предмету (грошей), необхідно чітко проводити межу між виконанням зобов’язання в натурі і застосуванням форм відпові-дальності за його порушення.

У підрозділі 2.2. “Підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання” запропоновано розглядати цивільне правопорушення як загальну підставу цивільно-правової відповідаль-ності. Залежно від форми цивільно-правової відповідальності законом визначені підстави такої відповідальності. Тому саме передбачений законом склад цивільного правопорушення для кожної окремої форми відповідальності пропонується вважати підставою цивільно-правової відповідальності цієї форми відповідальності.

Ґрунтуючись на нормі ч.1 ст. 625 ЦК України, якою повністю врахо-вані особливості грошей як об’єкту цивільних прав, що зумовлюють доцільність виключення вини як підстави цивільно-правової відпові-дальності за порушення грошового зобов’язання, та здійсненому істо-ричному аналізі законодавчого регулювання вини у відносинах цивіль-но-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань (на прикладі римського приватного права, норм ЦК РРФСР 1922 р., ЦК УРСР 1963 р.), аргументовано висновок про відповідальність за пору-шення грошових зобов’язань незалежно від вини.

Зроблено висновок, що як для стягнення неустойки за порушення грошових зобов’язань – спеціальної форми цивільно-правової відпові-дальності, так і для сплати процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідна наявність єдиної підстави – прострочення боржником грошо-вого зобов’язання. В разі застосування загальної форми цивільно-пра-вової відповідальності – відшкодування збитків – достатньо довести факт прострочення грошового зобов’язання, наявність збитків та при-чинний зв’язок між простроченням зобов’язання і збитками кредитора.

Підрозділ 2.3. “Межі цивільно-правової відповідальності за пору-шення грошових зобов’язань”. Дослідження категорії вини та неможли-вості виконання зобов’язань дозволили визначити межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань. При цьому під межею цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання взагалі і грошового зокрема розуміються так звані правові кордони такої відповідальності, в яких боржник може бути притягнений до відповідальності за порушення зобов’язання. Поза цими “правовими кордонами” правопорушник звільняється від відповідальності за вчинене правопорушення. Обґрунтовано, що оскільки цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань є відповідальністю абсолютною і такою, що закріплена імперативною нормою законодав-ства, її межі охоплюють всі випадки порушення грошових зобов’язань і виключають будь-яку можливість звільнення боржника від відповідаль-ності за порушення грошових зобов’язань. При цьому боржник, який не виконує грошового зобов’язання внаслідок прострочки кредитора і не несе відповідальності за таке невиконання, не порушує даного правила, оскільки з огляду на норму чинного законодавства (ч. ст. ЦК України) його дії не є протиправними.

Розділ третій “Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань”.

У підрозділі 3.1. “Правова природа процентів за грошовим зобов’я-занням (ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України) та їх співвідношення між собою” з’ясовано, що розуміється під терміном “правова природа процентів”. Дослідження правової природи процентів передбачає розкриття правової сутності процентів – змісту, виявленого у правових нормах як формах їхнього існування. В зв’язку з цим зроблено висновок про необхідність дослідження правової природи процентів виключно на підставі аналізу чинних законодавчих положень, а не просто природи абстрактних процентів за грошовим зобов’язанням.

Встановивши, що ЦК України регулює два види процентів: 1) про-центи за користування чужими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України та 2) проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України, визначено їх правову природу наступним чином:

1. Проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України є самостійною цивільно-правовою категорією – платою за користування чужими коштами. Наголошується, що саме цією правовою нормою закріплено економічну суть процентів за грошовим зобов’язанням слугувати платою за користування чужими коштами. Такий висновок зроблено після аналізу правової природи процентів за грошовим зобов’язанням в історичному розрізі (зокрема, в Стародавньому Римі проценти usurae, буквально – плата за користування капіталом), розкриття змісту поняття “чужі грошові кошти”, законодавчих підстав для сплати процентів за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України (для сплати таких процентів не вимагається факту простро-чення грошового зобов’язання, що свідчить про неприпустимість їх кваліфікації як форми цивільно-правової відповідальності).

2. Проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України є формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання, оскільки за своїм характером сповна відповідають всім ознакам цивільно-правової відповідальності і вимагають для свого застосування підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань – прострочення грошового зобов’язання.

Визначено співвідношення цих двох видів процентів між собою, яке ґрунтується на їх абсолютно різній правовій природі.

У підрозділі 3.2. “Співвідношення процентів за грошовим зобов’я-занням (ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України) з формами цивільно-пра-вової відповідальності” через дослідження, чи є проценти річні само-стійною формою цивільно-правової відповідальності, відмінною від неустойки і збитків, чи за своєю природою мають характер неустойки або збитків, зроблено висновок, що в ЦК України відсутнє диферен-ційоване правове регулювання процентів річних та законної неустойки. Прикладення ознак неустойки до процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України дало підстави для висновку, що їх ознаки повною мірою відповідають ознакам неустойки. Більш того, специфікою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань за законодавством України і не повинно бути встановлення нової форми цивільно-правової відповідальності, оскільки всі особливості процентів, що сплачуються за грошовим зобов’язанням (необхідність їх стягнення за весь час прострочення та застосування в зв’язку з цим загального строку позовної давності; неприпустимість їх зменшення судом), враховані в конструкції процентів як плати за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України.

Відсутність назви процентів річних як неустойки в ч. 2 ст. 625 ЦК України є законодавчим недоліком, який зумовлений механічним перенесенням ст. 214 ЦК УРСР до нового ЦК України без будь-якої узгодженості з іншими нормами ЦК України, насамперед з нормами, які регулюють проценти як плату за користування чужими коштами. Однак не дивлячись на цей недолік природа процентів річних визначається не лише їх назвою. Через відсутність назви на перший план виступають ознаки, які в повній мірі відповідають ознакам неустойки.

Сформульовано висновок, що особливість цивільно-правової відпові-дальності за порушення грошових зобов’язань визначається через спів-відношення різних форм цивільно-правової відповідальності за пору-шення грошових зобов’язань: 1) збитків, завданих простроченням грошового зобов’язання; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законної неустойки, – з процентами як платою за користування чужими коштами ( ст. 536 ЦК України).

Виходячи з компенсаційної природи цивільно-правової відпові-дальності зроблено висновок про заліковий характер процентів як плати за користування чужими коштами зі збитками, завданими простро-ченням грошового зобов’язання;

Визначення співвідношення між процентами річними за ч. 2 ст. 625 ЦК України та процентами за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України) призвело до висновку, що ці проценти, як абсолютно різні за своєю правовою суттю, ніяким чином не пересікаються, не взаємо-обумовлюють одне одного і сплачуються автономно: проценти за користування чужими коштами сплачуються за весь час користування чужими коштами, незалежно від притягнення чи непритягнення боржника до цивільно-правової відповідальності за порушення грошо-вого зобов’язання; проценти річні стягуються поряд зі сплатою про-центів за користування чужими коштами, але незалежно від них у разі наявності підстав цивільно-правової відповідальності. Крім цього, встановлення співвідношення між процентами річними та процентами за користування чужими коштами вимагає наявності висновку про нараху-вання процентів річних за ч. 2 ст. ЦК України виключно на основне прострочене зобов’язання.

Підрозділ 3.3. “Правова природа сплати боргу з урахуванням індексу інфляції”. Проведене дослідження правової природи сплати боргу з урахуванням індексу інфляції дозволило встановити, що різниця між сумою боргу, що сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції, та номінальною сумою боргу є відшкодуванням кредиторові збитків, заподіяних знеціненням національної валюти. Такі збитки за законодавством України мають абстрактний характер.

Обґрунтовано висновок про необхідність розмежування різних за своєю правовою природою понять “індексація грошового зобов’язання” і “стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції”.

Результатом розгляду питання про доцільність існування в ЦК України норми, за якою боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, став висновок, що така норма є необхідною. Однак у цій нормі, по-перше, слід вказати на природу обов’язку сплати боргу з урахуванням індексу інфляції,
по-друге, враховуючи можливість нарахування процентів за грошовим зобов’язаннями як плати за користування чужими коштами, встановити співвідношення цього обов’язку з процентами за користування чужими коштами. Оскільки інфляційні збитки є складовою частиною загальних збитків, заподіяних простроченням грошового зобов’язання, проценти за кори-стування чужими коштами мають заліковий характер й зі збитками, заподіяними знеціненням національної валюти.

Висновки. У дисертації здійснені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягають у розробленні цілісної концепції цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань з урахуванням специфічних властивостей грошей як предмету грошового зобов’язання шляхом виявлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань і розробки на цій основі рекомендацій щодо правового регулювання інституту цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань.

Головним науковим і практичним доробком дисертації є наступне:

1. Оскільки цивільне законодавство передбачає наявність двох видів процентів за грошовим зобов’язанням – проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України як плата за користування чужими коштами та проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законна неустойка за прострочення грошового зобов’язання – зроблено висновок, що особливість цивільно-правової відповідальності за пору-шення грошових зобов’язань визначається через співвідношення різних форм цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань: 1) збитків, завданих простроченням грошового зобов’язан-ня; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законної неустой-ки; 3) збитків, заподіяних знеціненням національної валюти (як складо-вої частини збитків, заподіяних простроченням грошового зобов’я-зання), – з процентами як платою за користування чужими коштами (ст. ЦК України).

2. Ґрунтуючись на вищевикладеному, в ст. 625 ЦК України слід встановити: 1) право кредитора вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у частині, що перевищує суму процентів, належних йому відповідно до ст. 536 ЦК України; 2) сплату штрафної неустойки (пені) у розмірі трьох процентів річних від простро-ченої суми, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом.

В зв’язку з цим запропоновано нову редакцію ст. 625 ЦК України:“

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Якщо збитки, завдані кредиторові простроченням грошового зобов’язання та (або) збитки від знецінення коштів за час прострочення грошового зобов’язання, перевищують суму процентів, належних йому відповідно до статті 536 цього Кодексу, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у частині, що перевищує цю суму.

3. У разі прострочення грошового зобов’язання, понад суми, зазна-чені у п. 2 цієї статті, стягується неустойка (пеня) у розмірі трьох процентів річних від суми, сплату якої прострочено, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом”.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Тарасенко Л.В. Гроші як об’єкт цивільних прав // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2004. – С. –324;

2. Тарасенко Л. Межі цивільно-правової відповідальності за пору-шення грошового зобов’язання // Юридична Україна. – 2005. – № 2. – С. –45;

3. Тарасенко Л. Проценти за законодавством України: плата за кори-стування коштами чи форма відповідальності? // Юридична Україна. – 2005. – № 4. – С. 49–53;

4. Тарасенко Л. Проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України – законна не-устойка за порушення грошового зобов’язання // Юридична Україна. – 2005. – № 9. – С. 59–64;

5. Тарасенко Л.В. Правова природа сплати боргу з урахуванням індексу інфляції // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 29. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Ко-рецького НАН України. – 2005. – С. 426–432;

6. Тарасенко Л.В. Сплата процентів річних як форма цивільно-пра-вової відповідальності за порушення грошових зобов’язань // Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України. Тези допо-відей і наук. повідомлень наук.-практ. конф. (Київ, 19 квітня 2001 ро-ку). – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – С. 93–95;

7. Тарасенко Л.В. Про мету (сausa) грошового зобов’язання // Мо-лодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21–22 жовтня 2005 року): У 3-х частинах: Частина друга: “Приватно-правові науки”. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права. – 2005. – С. 348–351.

АНОТАЦІЇ

Тарасенко Л.В. Цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. – Київ, 2006.

У дисертації досліджено правову природу грошей та визначено їх місце в системі об’єктів цивільних прав. Наведено поняття грошового зобов’язання та деякі особливості його виконання. Проаналізовано підстави цивільно-правової відповідальності за пору-шення грошових зобов’язань та обґрунтовано висновок, що за цивіль-ним законодавством України така відповідальність є відповідальністю без вини. Окреслено межі цивільно-правової відповідальності за пору-шення грошових зобов’язань. Встановлено правову природу процентів за грошовим зобов’язанням: проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України як плата за користування чужими коштами та проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законна неустойка за прострочення грошового зобов’язання. Аргументовано висновок, що різниця між сумою боргу, що сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за ч. 2 ст. 625 ЦК України, та номінальною сумою боргу є відшкодуванням кредиторові збитків, заподіяних знеціненням націо-нальної валюти. Сформульовано особливості цивільно-правової відпові-дальності за порушення грошового зобов’язання та пов’язані з ними пропозиції з удосконалення чинного законодавства.

Ключові слова: гроші, грошові зобов’язання, межі цивільно-пра-вової відповідальності, проценти за користування чужими коштами,