МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Татаревська Марія Сергіївна

УДК 330.59

РІВЕНЬ ЖИТТЯ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ: ОЦІНювання ТА НАПРЯМИ ПОЛІПШЕННЯ

(на матеріалах Кіровоградської області)

Спеціальність 08.09.01. – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кіровоградському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент,

Левченко Олександр Миколайович

Кіровоградський національний технічний

університет Міністерства освіти і науки

України, доцент кафедри економіки праці та

менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий

співробітник,

Якуба Катерина Іллівна,

ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН,

головний науковий співробітник відділу аграрної

та соціальної політики, м. Київ

кандидат економічних наук, старший науковий

співробітник,

Руснак Афанасій Дмитрович,

Науково-дослідний інститут праці і зайнятості

населення Міністерства праці та соціальної політики

України і НАН України, завідувач відділу

проблем зайнятості та соціального захисту сільського

населення, м. Кіровоград

Провідна установа – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства

eкономіки та з питань європейської інтеграції України,

відділ проблем праці та політики доходів населення,

м. Київ

Захист відбудеться “ 7 ” лютого 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради К 41.055.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Одеському державному економічному університеті за адресою: 65026, м. Одеса,

вул. Преображенська, 8

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса,

вул. Преображенська, 8

Автореферат розісланий “5” січня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Г.Баранова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні стала загальновизнаною реальністю проблема низького рівня життя сільського населення, вирішити яку самостійно селяни не в змозі: трансформація соціально-економічних відносин в країні, реформування аграрного сектору економіки є обставинами, які часто перевищують можливості виживання окремої сільської родини. Тому слід створити умови для піднесення рівня життя сільського населення. Комплексне дослідження і оцінювання рівня життя селян, визначення перспективних напрямів його підвищення в умовах соціально-економічних перетворень в агросекторі визначають безумовну практичну значимість і соціальну затребуваність теми дослідження.

Незважаючи на достатньо широке обговорення проблем життєвого рівня населення, питання аналізу і оцінки саме рівня життя селян та умов його зростання в процесі реформування аграрного сектору економіки та розбудови ендогенно орієнтованої моделі розвитку суспільства не стали предметом глибоких наукових досліджень. Окремі спроби дослідження рівня життя селян закладені у працях провідних зарубіжних та вітчизняних економістів: П. Буагільбера, Р. Ліве, Ф.Уілера, О.Біттера, Ю. Губені, А. Мануілова, І. Посошкова, П.Столипіна, А. Чаянова. Матеріальні аспекти рівня життя сільського населення, їх зміни в процесі трансформації економіки досліджували: питання оплати праці та зайнятості – Д.Богиня, О. Біттер, І. Гродзинська, В.Дем’яненко, Ю.Куліков, Е. Лібанова, В. Мандибура, В. Никифоренко, О. Новікова, А.Руснак, П. Саблук, О. Янковий, А. Ярошенко; доходи від особистого підсобного господарства - П. Березівський, О. Бугуцький, Ю. Губені, В. Месель-Веселяк; соціальні трансферти – Т. Кір’ян, О. Максимюк, Т. Яворська та ін. Окремим проблемам впливу трансформаційних процесів на матеріальну складову рівня життя селян присвячені праці І.Бондар, О. Онищенко, Т. Осташко, І.Прокопи, В.Скупого, В.Тарасенко, В. Точиліна, В. Юрчишина, К. Якуби та ін.

В науковій літературі головна увага звертається на матеріальну складову рівня життя без урахування її взаємозв’язку із соціальною, недостатньо висвітлено питання класифікації факторів впливу на рівень життя сільського населення та прикладні аспекти його оцінювання, відсутні основи комплексного регулювання рівня життя селян та не сформульовані пріоритетні напрями його підвищення на регіональному рівні в умовах початкового періоду піднесення економіки та реформування її аграрного сектору. Все це визначило загальний задум дослідження, який полягає у виявленні тенденцій динаміки рівня життя сільського населення та напрямів його поліпшення в умовах соціально-економічних перетворень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає планам науково-дослідних робіт економічного факультету Кіровоградського національного технічного університету та виконано автором самостійно в рамках науково-дослідної роботи “Дослідження рівня життя сільського населення (на матеріалах Кіровоградської області)” ( № державної реєстрації 0103V008951).

Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обґрунтованих положень та рекомендацій щодо оцінювання та поліпшення рівня життя сільського населення. Відповідно до мети в роботі поставлені такі завдання:

- на основі критичної оцінки теоретичних підходів узагальнити теоретико-методологічні і науково-практичні аспекти формування рівня життя сільського населення, зокрема уточнити зміст категорії “рівень життя” населення в контексті забезпечення гармонійного і збалансованого розвитку людини;

-

- запропонувати комплекс показників, який би, з одного боку, якомога повніше описував рівень життя сільського населення, забезпечував його оцінювання на регіональному рівні, а з іншого – показував би динаміку в досягненні цілей і завдань людського розвитку в процесі забезпечення гідного рівня життя сільського населення;

- проаналізувати динаміку та суб’єктивні характеристики показників рівня життя сільських жителів; провести оцінювання рівня життя сільського населення в регіоні та визначити достатність соціально-економічних передумов для його піднесення;

- на основі результатів аналізу та оцінювання рівня життя сільського населення визначити і обґрунтувати напрями та заходи щодо його поліпшення.

Об’єктом дослідження є рівень життя сільського населення регіонів України, на прикладі Кіровоградської області. Предмет дослідження – теоретичні, практичні та методичні питання оцінювання та напрями поліпшення рівня життя сільського населення в регіоні.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено діалектичний метод пізнання та системний підхід, що дозволило дослідити динаміку рівня життя сільських жителів у взаємозв’язку та взаємозалежності його складових, а також виявити соціально-економічні передумови та обґрунтувати напрями його поліпшення. У роботі використовувалися: прийоми порівняльного аналізу (при узагальненні теоретичних засад формування і регулювання рівня життя сільського населення, вивченні зарубіжного досвіду та можливостей його використання в управлінні життєвим рівнем сільського населення); метод

класифікації та типології (при дослідженні факторів, які впливають на рівень життя селян); моделювання ( при розробці комплексу показників оцінювання життєвого рівня сільських жителів та структури і комплексу показників Паспорту соціально-економічного розвитку сільської/селищної ради, обґрунтуванні моделі механізму управління рівнем життя сільського населення); економіко-статистичні (для вивчення динаміки рівня життя сільських жителів в умовах реформування аграрного сектору економіки), соціологічного опитування (для визначення суб’єктивної оцінки рівня життя сільськими мешканцями за допомогою розробленої автором анкети); методи багатовимірного статистичного аналізу ( для оцінювання рівня життя сільського населення області за допомогою системи STATISTICA v5.5).

Джерелами інформації були законодавчі акти і нормативно-правові документи з питань соціально-економічного розвитку села, соціального захисту та рівня життя сільського населення; статистичні матеріали Державного комітету статистики України; результати соціологічного дослідження, проведеного автором; матеріали монографічних досліджень вітчизняних та закордонних авторів, науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано теоретико-методологічний підхід до класифікації факторів, які впливають на рівень життя сільського населення, що, на відміну від інших класифікацій, дозволяє виявити чинники, від яких залежить рівень життя сільських жителів на державному, регіональному та місцевому рівнях управління;

- розроблено методологічні положення щодо оцінювання рівня життя сільського населення на основі запропонованої класифікації факторів, які впливають на життєвий рівень сільських жителів, із застосуванням багатовимірного статистичного аналізу;

удосконалено:

- визначення категорії “рівень життя” населення, яка, в умовах розбудови ендогенно орієнтованої моделі суспільства, повинна характеризувати не тільки ступінь задоволення, а й формування і розвитку потреб людей, який детермінований доступністю та рівнем використання життєвих можливостей в умовах конкретного соціально-економічного життєвого середовища;

-

переробні підприємства) та представників селян (громадські організації, громади тощо); розвитку соціального партнерства; покращання наукового, організаційного, фінансового та інформаційно-аналітичного забезпечення з метою ефективного здійснення комплексу заходів щодо поліпшення рівня життя сільського населення;

дістали подальший розвиток:

- принципи і методи проведення соціально-економічного моніторингу рівня життя сільського населення шляхом формулювання основних його завдань, показників та етапів здійснення для отримання своєчасної інформації про рівень життя сільських жителів і визначення напрямів його поліпшення;

- науково-методичні положення рейтингового оцінювання районів області за показниками рівня життя сільського населення (на базі функції відстаней і схожості багатовимірного статистичного аналізу) з метою диференційованої розробки заходів з підвищення рівня життя сільського населення та виявлення районів, які потребують першочергової уваги щодо поліпшення життєвого рівня селян.

Науково-практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що висновки і рекомендації, які містяться в дисертації, можуть використовуватися при визначенні рівня життя сільського населення, розробці заходів з його поліпшення в умовах ринкової економіки. Результати дослідження були враховані при проведенні соціологічного обстеження рівня життя сільського населення в умовах реформування аграрного сектору економіки (довідка Головного управління статистики у Кіровоградській області № 08-19/5005 від 16.11.2005р.), а також були прийняті Головним управлінням економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації до впровадження при формуванні програми соціально-економічного розвитку Кіровоградської області на 2005 рік (довідка №2059-4 від 15.11.2005 р.) та враховані в програмах соціально-економічного розвитку Кіровоградського району на 2005 та 2006 роки (довідка №01-21-2301/5 від 08.12.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, самостійно виконаним автором. В розробках дисертанта

проводиться оцінювання рівня життя селян та обґрунтування пріоритетних напрямів його поліпшення в умовах соціально-економічних перетворень в аграрному секторі економіки.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи викладені у матеріалах і тезах доповідей 7 міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференцій, зокрема: II Всеукраїнської науково-практичної конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (м. Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 23-25 жовтня 2001р.), І Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна наукова 2001” (Дніпропетровськ-Харків-Одеса, 5-7 листопада 2001 р.), V Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2002” (М.Дніпропетровськ-Житомир Донецьк, 5-7 березня 2002р.), ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна наукова 2002” (Дніпропетровськ-Харків-Донецьк, 10-24 травня 2002 р.), Республіканської науково-практичної конференції “Розширення ринку праці в Центральному економічному регіоні України” (м. Кіровоград, Кіровоградський державний технічний університет, 11-12 листопада 2002 р.), І Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004 р.), ІІ Міжнародної періодичної конференції “АЛЬЯНС НАУК: учёный - учёному” (Дніпропетровськ, 3-7 жовтня 2005 р.).

Публікація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у 9 роботах (з них 8 одноосібних) у фахових виданнях та колективній монографії, загальним обсягом авторського матеріалу 3.85 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 161 сторінці комп’ютерного тексту і складається з вступу, трьох розділів, висновків, включає 33 таблиці, 17 рисунків, 19 додатків, список літератури із 178 вітчизняних та зарубіжних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження рівня життя сільського населення” автором уточнено зміст категорії “рівень життя” населення, розроблено класифікацію факторів впливу на рівень життя сільських жителів, запропоновано комплекс показників та розглянуто можливість застосування багатовимірного статистичного аналізу для оцінювання рівня життя селян на регіональному рівні.

Формування ендогенно орієнтованої моделі розвитку суспільства, спрямованої на використання внутрішніх чинників зростання, зумовлює необхідність розгляду рівня життя з позицій концепції розвитку людського потенціалу. На думку дисертанта, рівень життя населення слід розглядати як соціально-економічну категорію, що характеризує ступінь задоволення, формування і розвитку потреб людей, який детермінований доступністю і рівнем використання життєвих можливостей в умовах конкретного соціально-економічного життєвого середовища. Автор зазначає, що задоволення потреб визначає як їх розвиток, так і появу, формування інших. Завдання ж полягає у тому, що б за допомогою управління рівнем життя формувати і культивувати потреби більш високого порядку, а завдяки створенню різноманітних можливостей для їх задоволення сприяти всебічному і гармонійному розвитку людини. Такий підхід дозволятиме: переосмислити співвідношення економічного і соціального аспектів рівня життя селян; показати, що потреби не зводяться до матеріального багатства; відобразити необхідність розширеного споживання духовних, мистецьких, наукових та інших інтелектуальних благ, а також те, що людський розвиток є можливим лише у разі підвищення рівня життя населення. Кількісні та якісні зміни компонент рівня життя сільського населення та їх характеристик відбуваються під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

В процесі дослідження автором зроблено висновок про необхідність такого їх групування, яке б враховувало якомога повніший вплив цих чинників на рівень життя селян. За одну з пріоритетних ознак класифікації прийнято рівень виникнення факторів (рис.1).

Рис.1. Класифікація факторів впливу на рівень життя сільського населення за рівнем виникнення

Методична і науково-практична цінність такого розмежування факторів пояснюється можливістю виявлення чинників, від яких залежить рівень життя селян як в державі загалом, так і в регіонах, окремих сільських населених пунктах, зокрема, та їх повноцінного врахування при розробці відповідних кожному рівню заходів для його підвищення.

Враховуючи зміст категорії “рівень життя” і необхідність забезпечення всебічного розвитку людини, розроблено комплекс показників для його оцінювання, згрупованих за цілями і завданнями розвитку людського потенціалу, а саме: забезпечення ефективної зайнятості сільського населення, достатнього для життя рівня доходу; комфортабельних умов життя на селі; можливість доступу до послуг освіти, охорони здоров’я в сільській місцевості; доступність матеріальних благ і послуг; ліквідація інформаційного та комунікативного вакууму на селі. Поряд з показниками-індикаторами рівня життя селян, які дозволяють здійснювати співставлення у часовому аспекті, дисертантом виокремлено показники-компаратори, значення яких можуть слугувати орієнтиром розвитку, показувати відмінності у рівні життя селян порівняно з рівнем життя міського населення або з іншими критеріями.

У згаданому вище комплексі показників рівня життя сільського населення враховуються й суб’єктивні оцінки життєвого рівня. Такий підхід дозволяє з’ясувати, що означає для селян високий і низький рівень життя та визначити їх оцінку щодо впливу соціально-економічних перетворень в агросекторі на життєвий рівень населення сільської місцевості. Для вирішення проблеми кількісного порівняння районів за рівнем життя сільського населення розглянуто можливість застосування алгоритму його оцінювання на базі функції відстаней і схожості, що забезпечить проведення рейтингової оцінки районів, виділення окремих груп територій для диференційованої розробки заходів з поліпшення рівня життя сільського населення.

У другому розділі – “Аналіз та оцінювання соціально-економічних показників рівня життя сільського населення Кіровоградської області ” дисертантом здійснено науково-методологічний аналіз економічної та соціальної складових рівня життя сільського населення, впливу перетворень в агросекторі і в економіці в цілому на динаміку життєвого рівня, проведено його оцінювання по районах області та визначено передумови поліпшення.

Ринкова трансформація соціально-економічних відносин призвела до різкого погіршення економічної складової рівня життя сільських мешканців Кіровоградської області, а саме:

1) скорочення зайнятості в усіх сферах економічної діяльності (за 1991-2004 рр. на 48,7%) та зростання зайнятих лише в особистому селянському господарстві (за той же період у 3,8 раза, що становило на 01.01.2005 р. чверть працездатного населення сільської місцевості Кіровоградської області), що є небезпечним з точки зору соціальної захищеності сільських жителів та розвитку трудового потенціалу села;

2) заробітна плата в сільському господарстві області – 285,9 грн. у 2004р. (74% прожиткового мінімуму), коефіцієнт її співвідношення з іншими видами економічної діяльності (0,54 з промисловістю та 0,39 з транспортом) свідчить про соціальну несправедливість оцінки сільськогосподарської праці, формує її непривабливість для працездатного населення. Зниження частки оплати праці в доходах сільських жителів (з 60,9% у 1991 р. до 28,5% у 2004 р. ) та зростання частки соціальних трансфертів характеризує зниження економічної активності сільського населення;

3) в структурі витрат сільського населення переважають витрати, спрямовані на задоволення найнеобхідніших потреб, проте висока частка витрат на харчування (близько 45%) не забезпечує його достатній рівень, що підтверджується не тільки суб’єктивними оцінками селян, а й офіційними статистичними даними. Низький рівень витрат на непродовольчі товари, медобслуговування, товари тривалого користування та інші послуги пояснюється їх переходом до "типових“ статей економії, особливо в родинах з дітьми. Все це відбивається на самооцінці селянами матеріального рівня їх життя: 60% опитуваних вважають його низьким.

Соціально-економічна трансформація супроводжується погіршенням стану соціальної складової рівня життя сільських мешканців (табл.1). По-перше, мережа дошкільних закладів порівняно з 1991 р. скоротилася на 30%, частка дітей, які їх відвідують - до 26%, тоді як в місті вона складає 62%; по-друге, погіршився доступ селян до послуг закладів охорони здоров’я, їх забезпеченість медперсоналом (35 осіб медперсоналу при нормі 62), зросла на чверть кількість сіл, де відсутні медичні заклади, в 2,6 раза тих, де не здійснюється виїзне обслуговування; по-третє, переважна частина сільського житлофонду не має елементарних комунальних зручностей: водогін є у 11% сільських житлових будинків, центральне опалення – у 23%, каналізація – у 8%, гаряче водопостачання – у 2,5%. У критичному стані знаходиться сільська торгівля: роздрібний товарообіг в селі на душу населення у 2004 р. був у 2,7 раза менше, ніж в місті, що підриває принцип соціальної справедливості, матеріальної захищеності сільських жителів.

Зменшуються можливості сільського населення у задоволенні

інтелектуально-творчих та інтелектуально-споживчих потреб, значне число селян проживають в умовах обмеженого інформаційного поля або інформаційної ізоляції – у третині поселень телефонний зв’язок відсутній, від 4% до 95% закладів соціальної сфери не телефонізовані. Відсутність телефонного зв’язку, транспортного сполучення не дозволяють сільським жителям компенсувати погіршення отримання послуг за місцем проживання аналогічними послугами в інших населених пунктах. Однак від 40% до 55% опитуваних відмітили, що відсутність комунікативних можливостей не ускладнює їм життя. Це свідчить про поширення серед сільських мешканців невисоких стандартів життя, позбавленого найелементарніших благ і послуг.

Таблиця 1

Забезпеченість сільського населення Кіровоградської області соціальними послугами

Показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2004р. до 2000 р., %

Забезпеченість лікарями, лікарів на 10000 осіб населення | 34 | 33 | 33 | 33 | 33 | 97

Забезпеченість медперсоналом, осіб на 10000 осіб населення | 37 | 36 | 35 | 36 | 35 | 95

Охоплення дітей закладами дошкільної освіти, % | 19 | 18 | 25 | 26 | 26 | 140

Благоустрій сільського житлового фонду водою, % | 10,1 | 10,5 | 10,7 | 11,0 | 11,1 | 109

Кількість закладів культури на 100 поселень, од. | 57 | 57 | 56 | 56 | 56 | 98

Кількість бібліотек на 100 поселень, од. | 49 | 48 | 48 | 48 | 48 | 97

Кількість закладів торгівлі на 100 поселень, од. | 64 | 63 | 58 | 54 | 53 | 82

Кількість побутових підприємств на 100 поселень, од. | 21 | 10 | 10 | 9 | 9 | 43

Оцінювання рівня життя сільського населення на базі функції відстаней та схожості дозволило провести рейтингову оцінку районів за узагальнюючим показником життєвого рівня сільських жителів, виокремити їх групи і виявити, таким чином, проблемні території, які потребують першочергової уваги, детального і поглибленого аналізу низького рівня життя селян. Це зумовлює необхідність збирання інформації про життєвий рівень сільських жителів на території окремих сільських рад.

Щодо передумов для стабілізації рівня життя сільського населення, то вони є недостатніми. Так, при зростанні обсягу ВДВ в сільському господарстві (в 3,2 раза у 2004 р. порівняно з 1998 р.) зменшилася в її структурі частка зарплати (з 34,3% у 1998р. до 18,3% у 2004р.), що є свідченням недоліків розподілу новоствореної вартості між уречевленою та живою працею на користь першої, а низька її частка у витратах на виробництво (13-14%) характеризує зниження її ролі як міри вартості робочої сили в сільському господарстві. Відсутність зв’язку між розмірами орендної плати та результатами роботи суб’єктів господарювання не сприяє формуванню ринкової свідомості і практично руйнує трудову мотивацію працівників. Відсутність навичок роботи в ринкових умовах, засобів виробництва, інформації економічного і правового характеру, другорядна роль сільського господарства у міжгалузевому перерозподілі ресурсів, недостатня фінансова підтримка АПК (близько 60% від потреби) не дозволяють в повній мірі реалізувати потенціал існуючих передумов для підвищення рівня життя селян, потребують посилення регулюючої ролі держави в процесі соціально-економічних перетворень на селі.

В третьому розділі “Перспективні напрями поліпшення рівня життя сільського населення на регіональному рівні” дисертантом проаналізовано закордонний досвід регулювання рівня життя сільського населення та можливості його застосування в Україні при розробці заходів з підвищення життєвого рівня сільських мешканців, визначено напрями зростання рівня життя сільських жителів регіону на основі: вдосконалення складових елементів організаційного механізму управління рівнем життя, покращання інформаційно-аналітичного забезпечення його функціонування; диференційованого підходу до розробки заходів зі стабілізації рівня життя селян в районах області.

Вирішення завдання поліпшення рівня життя сільського населення вимагає переходу від галузевого підходу вирішення сільських проблем до забезпечення комплексного розвитку сільської місцевості, включаючи питання поліпшення життєвого рівня селян. Тому, з одного боку, доцільним є зосередження всіх повноважень з питань сільського розвитку в єдиному центрі, яким могло б стати Міністерство аграрної політики. Це забезпечить комплексний підхід до розв’язання проблем розвитку села, соціалізації його економіки, стабілізації життєвого рівня сільських мешканців. З іншого, державна політика має сфокусуватися на забезпеченні умов для розвитку сільських територій, формування самодостатніх місцевих бюджетів, від яких і буде залежати рівень життя сільського населення та його динаміка.

Важливого значення для підвищення рівня життя селян набуває удосконалення окремих складових елементів організаційного механізму управління ним, який, на думку автора, являє собою систему цілей, принципів, методів, засобів управління, за допомогою яких система управління впливає на стан об’єкта управління. Вхідний вплив на об’єкт управління проявляється у формі зовнішніх вимог, а результат – забезпечення такого рівня життя сільського населення, який би відповідав потребам розвитку людського потенціалу села та сталого розвитку сільської місцевості в цілому (рис.2).

К – контроль; З – зворотній зв’язок.

Рис. 2. Схема організаційного механізму управління рівнем життя селян

Об’єктом управління є всі складові рівня життя сільського населення, а суб’єктом – носій діяльності з управління - Ради по рівню життя сільського населення. До складу Рад, крім органів влади і управління, пропонується включати партнерів агросектору та самих сільських жителів, що забезпечить захист соціальних та економічних інтересів різних груп сільського населення. Також це дозволить перейти у вирішенні питання поліпшення рівня життя сільського населення до соціального партнерства та об’єднати задля досягнення цієї мети потенціал індивідуалізму та колективізму, ринкової активності та демократії, політичного управління та самоуправління.

Ефективне функціонування організаційного механізму вимагає поліпшення його фінансового забезпечення шляхом належного фінансування розвитку села, згладжування диспропорцій в розподілі доходів між різними видами економічної діяльності, залучення коштів господарюючих суб’єктів, інвестицій у розвиток сільської місцевості, коштів громадських організацій та громадян.

В якості основних напрямів поліпшення життєвого рівня сільських мешканців (з урахуванням результатів оцінювання рівня життя селян) визначено наступні: 1) забезпечення подальшого розвитку сільгоспвиробництва шляхом відродження виробничих підрозділів агропідприємств, включення дрібнотоварних виробників до системи держзакупівлі, налагодження матеріально-технічного обслуговування фермерських і особистих селянських господарств, становлення сільської кредитної кооперації; 2) розширення економічної активності селян та підприємництва на селі шляхом запровадження податкових пільг і преференцій за місцем функціонування; 3) збільшення кількості та поліпшення якості послуг на селі шляхом підвищення доступності базової освіти, охоплення селян виїзним медобслуговуванням, відновлення регулярної диспансеризації дітей та профілактичних оглядів селян, удосконалення форм виїзного обслуговування селян у найвіддаленіших селах.

Необхідність адекватного управління рівнем життя сільського населення визначає потребу комплексного і оперативного оцінювання життєвого рівня. Це можливо за умови становлення соціально-економічного моніторингу рівня життя сільського населення та розбудови інформаційного середовища на селі. Останнє передбачає створення розгалуженої мережі інформаційно- консультаційних служб; облаштування міні-інформаційних центрів на базі закладів соціальної сфери; створення можливостей для безперервного навчання в сільській місцевості; посилення роботи засобів масової інформації щодо розповсюдження відомостей про фактичний стан рівня життя селян та його динаміку в районах і в області в цілому.

Соціально-економічний моніторинг рівня життя сільського населення являє собою процес спостереження, контролю, оцінки, аналізу і прогнозування змін у рівні життя сільських мешканців. Заснований на принципах системності, комплексності, регулярності, а також відкритості та незалежності, моніторинг уможливить отримання достатньої та якісної інформації, необхідної на всіх етапах управління рівнем життя сільських жителів, дозволить приймати оперативні та адекватні ситуації управлінські рішення щодо поліпшення рівня життя сільського населення.

Для отримання інформації з найнижчої ланки управління пропонується створення та запровадження Паспорту соціально-економічного розвитку сільської/селищної ради, який включає: фінансові та фіскальні дані території, її виробничу характеристику, економічну активність населення, стан житлового фонду, освіти, охорони здоров’я, земельні відносини та наслідки соціально-

демографічного характеру (криміногенна ситуація, соціальна безпека, народжуваність, смертність тощо). Його відомості дозволять оцінити обсяги та ефективність витрачання ресурсів для досягнення поставлених цілей в сфері підвищення рівня життя сільського населення та наслідки реалізованих управлінських рішень.

Необхідним є також доповнення методики визначення загального рівня соціально-економічного розвитку районів області їх рейтинговою оцінкою за інтегральним (узагальнюючим) показником рівня життя сільського населення. Урахування результатів оцінювання рівня життя сільського населення у загальному рейтингу районів доповнить аналіз їх соціально-економічного стану і області в цілому, приверне увагу до проблем розвитку сільської місцевості. Динаміка показників рівня життя сільського населення відображатиме ефективність заходів, здійснюваних для його покращання та вирішення соціально-економічних проблем сільського розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і розроблені науково-практичні рекомендації щодо оцінювання та поліпшення рівня життя сільського населення в регіоні за участю всіх суб’єктів суспільних та соціально-економічних відносин на селі. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Рівень життя населення слід розглядати як соціально-економічну категорію, що характеризує ступінь задоволення, формування і розвитку потреб людей, який детермінований доступністю і рівнем використання життєвих можливостей в умовах конкретного життєвого середовища. В такому разі прогресуюче зростання рівня життя сільського населення означатиме розвиток людського потенціалу села, виступатиме водночас метою та пріоритетним напрямом розвитку ендогенно орієнтованої моделі суспільства.

2. Класифікація факторів впливу на рівень життя сільського населення за рівнем їх виникнення дозволяє виявити ті з них, від яких залежить життєвий рівень сільських жителів на рівні держави, безпосередньо в регіоні, окремому сільському населеному пункті. При розробці конкретних заходів щодо поліпшення рівня життя селян це забезпечить врахування особливостей окремих територій, ефективне виконання запланованих заходів на кожному рівні управління без передачі функцій на інші щаблі та без дублювання ними виконуваних дій.

3. У комплексі кількісних, якісних та описових показників життєвого рівня сільських жителів пропонується виокремлення показників-індикаторів та показників-компараторів, що дозволить оцінювати рівень життя сільського населення у часовому аспекті та з точки зору його відповідності критеріям розвитку людського потенціалу сільської місцевості.

4. В умовах соціально-економічної трансформації динаміка рівня життя селян характеризується переважно негативними тенденціями: скорочується їх зайнятість в економіці, відбувається знецінення сільськогосподарської праці та зниження ролі зарплати у формуванні доходів сільського населення; знижується забезпеченість соціальними благами та послугами, що ставить під сумнів не тільки збереження існуючого рівня освіти, здоров’я, культури сільського населення, а й розвиток людського потенціалу села в майбутньому.

5. Оцінка рівня життя сільських жителів на базі функції відстаней і схожості багатовимірного статистичного аналізу дозволила визначити його інтегральний (узагальнюючий) показник для кожного району, виявити проблемні території, які потребують першочергової уваги, подальшого детального аналізу причин низького рівня життя сільських мешканців. Для накопичення інформації про стан рівня життя сільського населення по кожній сільській території, фактори, що на нього впливають, і наслідки здійснюваних заходів пропонується запровадження Паспорту соціально-економічного розвитку сільської/селищної ради, відомості якого даватимуть зріз загального стану і зміни рівня життя під впливом окремих чинників та слугуватимуть характеристикою привабливості життя на селі, а також дозволять перейти до розгляду села як багатофункціонального сектору економіки на основі розробки програм комплексного розвитку сільських територій.

6. Організаційний механізм управління рівнем життя сільського населення у вигляді системи цілей, принципів, методів, засобів впливу системи управління на об’єкт управління - рівень життя сільського населення - потребує поліпшення свого нормативного, фінансового, інформаційно-аналітичного забезпечення, а також включення до складу суб’єкта управління, крім органів влади, ще й партнерів аграрного сектору та сільського населення, для чого пропонується створення територіальних Рад з питань рівня життя сільського населення. Це уможливить управління життєвим рівнем на засадах синергізму, дозволить об’єднати потенціал всіх учасників цього процесу і за рахунок їх злагодженої роботи даватиме додатковий ефект у вигляді поліпшення матеріального та соціального рівня життя селян.

7. Серед основних напрямів поліпшення рівня життя селян визначено: розвиток сільгоспвиробництва (відродження виробничих підрозділів сільгосппідприємств, включення дрібнотоварних виробників до системи держзакупівлі на конкурсній основі, становлення і розвиток сільської кредитної кооперації), сприяння підвищенню економічної активності сільського населення та розвитку підприємництва в позааграрній сфері, доступності освітніх, медичних і комунікативних послуг.

8. Ефективне управління життєвим рівнем сільських жителів потребує організацію та проведення соціально-економічного моніторингу рівня життя сільського населення у вигляді спостереження, контролю, оцінювання, аналізу і прогнозування змін у рівні життя селян, на основі принципів комплексності, системності, регулярності та, що особливо важливо, незалежності та відкритості. Проведення рейтингу районів на основі отриманої інформації дозволить виявити території і проблеми першочергової уваги (за окремими елементами і рівнем життя в цілому), а його врахування в загальній характеристиці соціально-економічного стану районів ліквідує однобокість останньої та дозволить здійснювати повноцінний аналіз їх розвитку.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

у наукових фахових виданнях та монографіях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

в інших виданнях:

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

Анотація

Татаревська М.С. Рівень життя сільського населення: оцінювання та напрями поліпшення (на матеріалах Кіровоградської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю. 08.09.01- демографія, економіка праці, соціальна економіка і

політика. – ОДЕУ, Одеса, 2006 р.

В дисертації розглянуто актуальні питання поліпшення рівня життя сільського населення на прикладі Кіровоградської області в умовах трансформаційних процесів в економіці та її аграрному секторі. Запропоновано уточнення сутності категорії “рівень життя” населення в умовах побудови ендогенно орієнтованої моделі розвитку суспільства. Класифіковано фактори впливу на рівень життя селян за рівнем їх виникнення та запропоновано комплекс показників для оцінки його стану і динаміки. На основі статистичних даних, проведеного автором соціологічного дослідження та використання багатовимірного статистичного аналізу виявлено тенденції динаміки рівня життя селян, проаналізовано вплив перетворень в аграрному секторі економіки на нього, здійснено оцінювання життєвого рівня сільських мешканців в розрізі районів та визначено передумови для його поліпшення.

Серед пріоритетних напрямів поліпшення рівня життя сільського населення запропоновано удосконалення організаційного механізму управління рівнем життя селян за рахунок представлення в ньому не тільки органів влади і управління, а й партнерів агросектора та самих селян. Сформульовано основні вимоги до створення соціально-економічного моніторингу рівня життя селян, розбудови інформаційного простору на селі та обґрунтована необхідність запровадження Паспорту соціально-економічного розвитку сільської/селищної ради, а також врахування рейтингу районів за рівнем життя селян в оцінці їх соціально-економічного стану, що надасть їй повного і завершеного характеру.

Ключові слова: рівень життя сільського населення, фактори впливу, показники, організаційний механізм, моніторинг.

АННОТАЦИЯ

Татаревская М.С. Уровень жизни сельского населения: оценка и направления улучшения (на материалах Кировоградской области) –Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01- демография, экономика труда, социальная экономика и политика.- ОГЄУ, Одесса, 2006 г.

В диссертации рассматриваются актуальные вопросы оценивания и улучшения уровня жизни сельского населения регионов Украины (на примере Кировоградской области) на этапе преобразований, происходящих в экономике страны в целом и в её аграрном секторе в частности. При исследовании сущности категории “уровень жизни”, исходя из концепции развития человеческого потенциала, предложено включить в её содержание не только потребности населения, а и возможности для их формирования и развития, а также степень их доступности и уровень использования в условиях конкретной жизненной среды. Классификация факторов, влияющих на уровень жизни сельского населения, по уровню их возникновения позволяет определить факторы, от которых зависит уровень жизни селян на уровне государства, в областях, районах, в отдельных населённых пунктах и на этой основе разрабатывать конкретные мероприятия по стабилизации уровня жизни крестьян. Для его оценки предложен комплекс показателей, включающий показатели-индикаторы (для сопоставления во временном аспекте) и показатели-компараторы как возможные границы изменения индикаторов (для сравнения уровня жизни селян с уровнем жизни городского населения или другими критериями), а также применение методов многомерного статистического анализа.

В условиях продолжающейся социально-экономической трансформации динамика уровня жизни сельского населения характеризуется преимущественно негативными тенденциями: сокращается занятость селян, происходит обесценивание сельскохозяйственного труда, что находит отражение в снижающейся доли зарплаты в доходах селян и её низком уровне в затратах на производство. За