НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВАСЬКОВИЧ ІРИНА МИРОСЛАВІВНА

УДК 336.713

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

БАНКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКУ

Спеціальність 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів і кредиту Львівської комерційної академії. Укоопспілки.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Біла Ольга Григорівна,

Львівська комерційна академія,

завідувач кафедри фінансів і кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Корнєєв Володимир Вікторович,

Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заступник завідувача відділу досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків;

кандидат економічних наук, доцент

Табачук Галина Прокопівна,

Львівський банківський інститут Національного банку України, доцент кафедри банківської справи.

Провідна установа: Київський національний економічний

університет МОН України,

кафедра банківської справи (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться „___” травня 2006 року о 14 год.30 хв на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий „___” квітня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук І.З. Сторонянська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми досліджень. На сучасному етапі банки, як регулятори грошового обігу й посередники в акумуляції та перерозподілі грошових ресурсів, відіграють важливу роль в економічних перетвореннях України. Вони володіють дієвими важелями впливу на фінансову, виробничу та інші сфери економіки, їх діяльність впливає на формування й розвиток практично всієї системи відносин в країні. Без стабільного, надійного та сильного банківського сектора не може нормально функціонувати економіка країни.

В умовах ринку банківська діяльність характеризується впровадженням нової організації систем менеджменту, нагляду і моніторингу, розробкою дієвих механізмів управління фінансовими потоками. Упродовж 2000 – 2004 років банківська система України мала стійку тенденцію до зростання основних фінансово-економічних показників – капіталу, зобов'язань, активів. Водночас спостерігається високий ступінь ризику банківської системи, скорочення кількості банків і низький рівень їх капіталізації, велика частка проблемних позичок у кредитних портфелях, недостатній розвиток асортименту банківських послуг, що призводить до погіршення фінансового стану банків, їх неплатоспроможності та ліквідації. Протягом 1995–2003 років з Державного реєстру було виключено 87 банків, значна кількість банків знаходилась у стадії ліквідації. Вище означені аспекти вимагають від банків підвищення ефективності діяльності, удосконалення методичних підходів до забезпечення фінансової стійкості шляхом більш повного використання банківських інструментів і послуг, управління банківською діяльністю, входження банків до різного виду фінансово-промислових об'єднань, фінансове оздоровлення на основі реорганізації: злиття й приєднання, створення банківських корпорацій і холдингів.

Проблемам забезпечення фінансової стійкості банків в ринковій економіці присвячено праці багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних учених.. Серед них – М. Алексеєнко, О. Біла, В. Вітлінський, О. Вовчак, А. Герасимович, О. Дзюблюк, В. Загорський, О. Заруба, В. Іванов, М. Козоріз, В. Корнєєв, В. Кочетков, О. Лаврушин, , Ю. Масленченко, А. Мороз, Л. Примостка, Г. Панова, П. Роуз, М. Савлук, Дж. Сінкі, Т.Смовженко, Г. Табачук, Н. Шульга, Р. Тиркало, В. Соскі, О. Ширинська, Р. Шіллер, та ін.

Проте проведені дослідження не можуть повністю задовольнити потреби теорії і практики забезпечення фінансової стійкості банків з урахуванням вітчизняної специфіки банківської діяльності. Водночас залишається ще невпорядкованим понятійний апарат, не вирішено питання обґрунтування принципів діяльності та критеріїв фінансової стійкості банку. Потребують доопрацювання та систематизації фактори впливу на фінансову стійкість, механізми забезпечення фінансової стійкості банків України, інструментарій визначення міри проблемності банків. Наукова значущість окреслених питань зумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковою проблематикою кафедри фінансів і кредиту Львівської комерційної академії, що розроблялася в межах тем: „Стратегія розвитку кооперативного сектору економіки України – 2003 р.” (номер державної реєстрації 0103U006650) і „Проблеми розвитку ринку фінансових послуг” (затверджена Вченою радою Львівської комерційної академії Протокол №5 від 31.01.2003 р.). У рамках даних тем розроблено рекомендації щодо удосконалення механізму забезпечення фінансової стійкості банків України.

Метою дослідження є теоретико–методологічне обґрунтування засад фінансової стійкості банків, методів аналізу та оцінювання, напрямів і механізмів її забезпечення в умовах ринку.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

· визначити суть категорії “фінансова стійкість банку”, та обґрунтувати її основні складові, такі як: надійність, ліквідність, платоспроможність, капітальна стійкість, кредитоспроможності;

· класифікувати фактори впливу на фінансову стійкість банків;

· проаналізуватиити і оцінити існуючі методики оцінки фінансової стійкості банків;

· розробити комплексну методику оцінки фінансової стійкості банків;

· оцінити ступінь фінансової стійкості банків України ;

· обґрунтувати пропозицій щодо підвищення фінансової стійкості банків шляхом використання сучасних методів та інструментів менеджменту;

Об'єктом дослідження є діяльність банків України в умовах ринку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти забезпечення фінансової стійкості банківських установ.

Методи дослідження. У процесі роботи використовувалися: метод аналізу і синтезу при дослідженні й узагальнені вітчизняного і зарубіжного досвіду оцінювання фінансової стійкості банківських установ; системний підхід – при розробленні комплексної методики оцінки фінансового стану банків; розрахунково-аналітичний, порівняльний – при аналізі і оцінці фінансової стійкості банківських установ; економічного та економіко-математичного моделювання – при розробленні лінійних моделей трендів; абстрактно-логічний – при обґрунтуванні теоретичних узагальнень і висновків.

Інформаційну базу дисертаційної роботи становлять також дані річних звітів, бухгалтерських балансів, інформаційних й аналітичних бюлетенів, економічних і політичних оглядів, тижневиків, монографій та Інтернет - видань. Емпіричною базою стали результати конкретних підрахунків, проведених дисертантом самостійно.

Методологічною основою виконання дисертаційних досліджень послужили натуралістична, капіталотворча теорії та теорія фінансового менеджменту в частині управління фінансовою стійкістю банківських установ з метою її забезпечення; чинне законодавство й нормативна база України з питань регулювання банківської діяльності; статистичні дані Асоціації українських банків; науково-методичні матеріали Інституту економічного розвитку Світового банку і банків України другого рівня, які входять до числа провідних за основними показниками діяльності.

Наукова новизна одержаних результаті полягає в наступному:

уперше:

· розроблено комплексну методику оцінки фінансової стійкості банків за групами фінансово-економічних показників: капітальної стійкості, ділової активності, ліквідності та прибутковості, що дає змогу провести узагальнюючу оцінку фінансової стійкості банків України з урахуванням границь, тенденцій розвитку та стратегії банків;

удосконалено:

· суть категорії “фінансова стійкість банку”, як здатність системи трансформувати банківські ресурси (фінансові, трудові інформаційні) та з максимальною ефективністю й мінімальним ризиком виконувати свої функції, витримуючи вплив зовнішніх і внутрішніх факторів; визначено співвідношення фінансової стійкості із такими поняттями як “капітальна стійкість”, „надійність”, „ліквідність”, „платоспроможність”, „кредитоспроможність”;

· класифікацію факторів впливу на фінансову стійкість банків: запропоновано їх поділ на зовнішні і внутрішні із подальшим розмежуванням на групи економічних, соціально-політичних, адміністративних, фінансових та факторів внутрішньої стійкості банківських установ;

· лінійні моделі трендів як основу прогнозування фінансової стійкості банків, використання яких дає можливість прогнозувати поточний та перспективний стан банків, виявляти і запобігати негативним кризовим явищам та тенденціям;

отримав подальший розвиток:

· механізм забезпечення фінансової стійкості банків і шляхів реорганізації неплатоспроможних та фінансово нестійких установ, що спрямовані на підвищення загального рівня фінансової стійкості банків України через: запровадження стратегічної програми розвитку політики фінансових послуг банків; удосконалення законодавчої бази в частині закріплення категорії „фінансова стійкість банку” та механізмів реорганізації малих та середніх банків.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що нові підходи, методика та практичні рекомендації, розроблені у дисертації, можуть бути використаними як основа прийняття оптимальних фінансових рішень на рівні самого банку та на рівні центрального банку з метою забезпечення фінансової стійкості банківської установи та банківського сектора й економіки України.

Результати досліджень дисертаційної роботи знайшли використання Національним банком України при формуванні методологічної бази банківського нагляду (довідка № 50-120/1450-7699 від 31.03.2006 р.).

Узагальнення і пропозиції дисертаційного дослідження застосовані в практичній діяльності Стрийського відділення ВАТ СКБ “Дністер” (довідка № 025 від 12.12.2005 р.), відділення № 35 Стрийської філії ВАТ КБ “Надра” Львівського РУ (довідка № 52 від 01.12.2005 р.).

Окремі розробки використані в навчальних програмах Львівської комерційної академії та можуть бути використані іншими вищими навчальними закладами при вивченні дисциплін “Банківський менеджмент”, “Банківська справа”, “Банківський нагляд”, “Банківські операції”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Науково-практичні результати, що викладені в дисертації та виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень – теоретичні положення й практичні рекомендації, розроблені автором і включені до дисертації, апробовані на науково-практичній конференції “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (м.Чернівці, 13–14 травня 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток наукових досліджень '2005” (м.Полтава 7–9 листопад 2005 р.); науково-практичній конференції „Проблеми впливу фінансової системи на інноваційний розвиток економіки” (м.Львів, 20–22 червня 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в десяти наукових працях, з яких сім у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,7 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Основний зміст роботи викладено на 166 сторінках комп’ютерного тексту, включаючи вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, який містить 194 найменування. В роботі наведено 12 таблиць, 10 рисунків (з них 8 займають площу цілої сторінки), 28 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми наукового дослідження, визначено предмет, об’єкт та методи дослідження, окреслено зв’язок роботи з науковими програмами, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі дисертації “Теоретико-методичні засади фінансової стійкості банків” досліджено суть економічної категорії “фінансова стійкість банку”, фактори впливу на фінансову стійкість банків, методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості банків, обґрунтовано необхідність розробки комплексної методики оцінки фінансової стійкості банків.

У процесі дослідження дисертантом проаналізовано й узагальнено погляди багатьох учених щодо визначення поняття “фінансова стійкість банку”. Їх аналіз дозволив виділити два основні підходи до сутності даного поняття. Одні учені розглядають фінансову стійкість у кількісному аспекті, інші – у функціональному. Автор звертає увагу на те, що існує ряд невизначеностей стосовно поняття „фінансова стійкість банку”, а саме: полеміка, яку тривалий час ведуть науковці – економісти це не абстрактний диспут, вона відображає складність даного поняття є суперечність щодо його визначення; фінансова стійкість банку не може характеризуватися лише набором певних показників (ліквідність, прибутковість, якість активів та ін.), а вимагає розроблення комплексного методичного підходу; визначення цього поняття не можливе без аналізу і класифікації факторів, що впливають на фінансову стійкість.

Значну увагу у роботі приділено визначенню і класифікації факторів впливу на фінансову стійкість банків. За поданою автором класифікацією (рис.1) фактори, що загалом визначають фінансову стійкість банків поділяють на зовнішні (незалежні від керівництва банку) й внутрішні (на величину і динаміку, кількісні та якісні характеристики яких керівництво банку справляє значний вплив).

Дослідження методів оцінки банківської діяльності засвідчили, що найбільш розповсюдженим у сфері оцінки банківської діяльності є коефіцієнтний, суть якого полягає в обчисленні системи фінансових

коефіцієнтів, котрі найбільш повно характеризують фінансову стійкість банків. Коефіцієнтний метод відзначається простотою обчислення і широкими можливостями різнобічного аналізу фінансової стійкості банків через підбір фінансових коефіцієнтів. Даному методу властиві й певні обмеження. Достовірні висновки щодо фінансової стійкості банків можливі за умови обробки всього масиву інформації про банки, яка часто має конфіденційний характер. Цей метод також не передбачає формування узагальнюючої оцінки фінансової стійкості, відтак і висновок про рівень фінансової стійкості банків як інтегрального показника формується аналітиком з урахуванням власного досвіду та кваліфікації, що надає результатам суб'єктивного забарвлення. Велика кількість фінансових коефіцієнтів ускладнює адекватне порівняння значної кількості банків.

Оцінка фінансової стійкості банків за інтегральним методом здійснюється шляхом зважування базових фінансових коефіцієнтів на відповідні вагові коефіцієнти, які характеризують значимість кожного базового коефіцієнта, та наступного визначення узагальнюючої оцінки додаванням чи множенням отриманих компонент. Позитивними рисами методу є незначна складність обчислень й отримання однієї кількісної характеристики фінансової стійкості банків. Це відкриває широкі можливості для оцінки всієї банківської системи, проведення зіставлень і порівнянь банків. Інтегральний метод базується на обрахуванні обмеженої кількості фінансових коефіцієнтів, що не створює проблеми із застосуванням інформації конфіденційного характеру. Він найбільш прийнятний при проведенні дистанційного аналізу, котрий не передбачає високого рівня деталізації.

Бально-рейтинговий метод передбачає аналіз окремих напрямів роботи банків, зокрема капіталу, якості активів, ліквідності, доходності, менеджменту та чутливості до ринкового ризику (як за відомою у банківській діяльності рейтинговою системою САМЕLS). За кожною з перерахованих характеристик визначаються бали, що відповідають рівню діяльності установи і формують сукупну бальну оцінку. Практика свідчить, що можливість широкого використання даного методу є обмеженою, оскільки частина інформації може бути отримана лише безпосередньо при інспекторських перевірках банків, деякі складові системи частково дублюються, а такий показник, як якість менеджменту, може бути оцінений наближено.

В основу факторного аналізу в банківській сфері покладено ідею, згідно з якою фінансова стійкість є прихованою величиною, що не піддається безпосередньому виміру, але проявляється через інші параметри діяльності банків (ліквідність, адекватність капіталу, прибутковість), що є пов’язаними з нею та можуть бути обчислені. Факторний аналіз дає можливість визначити фінансовий стан окремого банку, рівень його фінансової стійкості й при цьому врахувати особливості функціонування банківської системи загалом. Використання двовимірного підходу є спрощеним аналізом, який не дозволяє зробити належно обґрунтовані висновки про фінансову стійкість банків.

На підставі вивчення, систематизації та узагальнення існуючих методичних підходів до оцінки фінансової стійкості банків зроблено висновок, що наведені підходи в чистому вигляді зустрічаються рідко, а найчастіше використовується змішаний підхід. Прикладом використання його є індексний метод, який передбачає розрахунки на двох рівнях – параметричних коефіцієнтів та узагальнюючого індексу.

Ураховуючи те, що в Україні немає достатньою мірою обґрунтованої теоретично методики оцінки банківської діяльності з точки зору забезпечення комплексного оцінювання фінансової стійкості банків, у дисертації виокремлено найсуттєвіші характеристики діяльності банків, які на думку автора, потрібно врахувати при оцінюванні банківських установ: капітальну стійкість, ділову активність, ліквідність, прибутковість. Показано, що основним принципом комплексного оцінювання фінансової стійкості банків є врахування тенденцій змін фінансового стану банків та узгодженого вивчення сукупності показників, що відображають всі аспекти бізнес процесів, містять узагальнюючі висновки про результати діяльності банків, що вивчаються, на основі виявлення якісних та кількісних відмінностей від бази порівняння. Такими базами порівняння можуть виступати плани, нормативи.

У другому розділі дисертації “Аналіз, оцінка і планування фінансової стійкості банків в умовах ринку” проведено комплексне оцінювання фінансової стійкості банків, що дозволило виявити певні позитивні зрушення в їх діяльності, й розробити ряд рекомендацій щодо удосконалення методологічних підходів до оцінки фінансової стійкості банків.

Так, у результаті вивчення різних підходів до визначення сукупності показників для оцінювання фінансової стійкості банків запропоновано власний методичний підхід до розв’язання цієї проблеми шляхом комплексного відбору фінансово-економічних показників згрупованих у наступні чотири групи.

Першу групу показників фінансової стійкості банків утворюють показники, що характеризують їх забезпеченість власним капіталом і незалежність від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку й наявність в необхідній кількості своїх, більш дешевих, які можна розміщувати в кредит господарюючим суб'єктам та в інвестиції.

У другу групу об'єднані показники оцінки ділової активності, які дозволяють проаналізувати її рівень через взаємозв'язок оцінки ресурсного потенціалу банків та його використання як в цілому в активах, так і в окремих вкладеннях у кредитний портфель, в інвестиції і матеріально-технічне забезпечення.

У третю групу увійшли показники, призначені для оцінки ліквідності банків, щодо їх здатності перетворювати активи в готівку для погашення зобов’язань перед кредиторами, інвесторами, акціонерами та клієнтами за їх поточними, депозитними і вкладними рахунками.

У четверту групу об'єднані показники, що застосовуються для оцінки ефективності управління банками. Основним чинником тут виступає прибутковість. Для визначення його впливу проводиться кількісний і якісний аналіз прибутковості за певний період. Виділяють такі фактори впливу на рівень прибутковості банку, як: співвідношення темпів зростання (зниження) доходів і витрат банку; середня доходність окремих активних операцій банку; питома вага працюючих активів; рух відсоткових ставок за активними і пасивними операціями банку; структура активів, які приносять дохід; прибутковість окремих видів активних операцій.

В процесі наукового дослідження проведено комплексну оцінку фінансової стійкості банків на основі вибірки 32-х банків, які займають провідні позиції на ринку банківських послуг, а їх належність до класифікованих груп за величиною активів була сталою впродовж 2002 – 2004 рр. Проведені розрахунки за показниками першої групи дозволили виявити в банках України, класифікованих за величиною активів, за період 2002 – 2004 рр. зниження коефіцієнта надійності, що підтверджує низький рівень їх капіталізації, зниження надійності збереження коштів вкладників і кредиторів банку. Негативні тенденції відслідковуються і щодо коефіцієнта захищеності доходних активів власним капіталом. Зокрема, спостерігається зниження показника по групі найбільших банків з 12,53 до 9,31%; великих – з 15,61 до 10,24%; середніх – з 26,50 до 17,25% та малих – з 33,01 до 26,99%. Це свідчить про те, що має місце неадекватне зростання капіталу та обсягів здійснюваних банками активних і пасивних операцій, а відтак загострюється проблема адекватності капіталу. Існуючі проблеми капіталізації банківської діяльності підтверджує динаміка коефіцієнта “мультиплікатор капіталу”: спостерігається зростання його по групі найбільших банків з 9,48 до 10,92%, великих – з 8,39 до 9,92%, середніх – з 5,12 до 5,92% та малих – з 3,50 до 3,74%, що підтверджує значний рівень ризику здійснюваних банками операцій. На сьогодні майже третина (28%) банків має проблеми з капіталізацією. В роботі обґрунтовано необхідність поліпшення капіталізації банків України як основи їх фінансової стійкості та конкурентоспроможності на внутрішньому і міжнародному ринках шляхом впровадження заходів щодо залучення субординованого капіталу, розширення кола акціонерів, збільшення обсягів іноземного капіталу, реорганізації неплатоспроможних банків.

Друга група показників характеризує ділову активність банків і дозволяє відзначити її зростання щодо залучення та розміщення коштів в активи з метою отримання прибутку. Зокрема, коефіцієнт використання залучених коштів у доходні активи по першій групі банків зріс на 13,34% і на кінець періоду склав 95,31%. Проте спостерігається тенденція до зниження цього коефіцієнта по групі великих банків з 110,97 до 99,92%, середніх – з 129,71 до 91,02% і малих – з 126,12 до 106,28%. Проведені дослідження підтвердили, що найбільші банки займають лідируючі позиції на ринку стосовно залучення і розміщення коштів. У них сконцентрована значна депозитна база, яка є основою ресурсного потенціалу банків України, і, відповідно, можливості щодо розвитку активних операцій є значними. Для групи найбільших банків характерне зростання коефіцієнта ефективності використання залучених коштів у кредитний портфель та коефіцієнта рівня доходних активів на 18,05 та 10,49%, які на кінець аналізованого періоду склали 92,63 і 80,19%. Зростаюча ділова активність спостерігається і в кредитній діяльності банків України. За аналізований період рівень кредитної активності підвищився по групі найбільших банків на 14,45%, великих – на 18,45%, середніх – на 20,35% і малих – на 15,13%, незважаючи на динаміку щодо зниження коефіцієнта рівня доходних активів серед середніх і малих банків.

Третя група показників характеризує ліквідність банків України. Він віддзеркалює можливість виконання банками своїх боргових і фінансових зобов’язань, ступінь можливості яких визначається у відповідності зі статистичною та динамічною оцінками ефективності використання банківських ресурсів і їх розміщенням. У процесі аналізу відстежено динаміку показників миттєвої ліквідності та коефіцієнта забезпеченості високоліквідними активами активних операцій. Зроблено висновок про тенденцію до зниження рівня ліквідності по всіх банках України на 9,94 і 2,46, яке на кінець аналізованого періоду склало 25,68 і 11,87%. З одного боку, це свідчить про можливість банків погашати свої зобов’язання перед клієнтами, а з другого, – про значне зниження коефіцієнтів по всіх групах банків, а відтак про наявність проблеми незбалансованої ліквідності й зниження прибутковості, фінансової стійкості та платоспроможності.

Четверта група показників відображає прибутковість та ефективність роботи банків як основної складової фінансової стійкості банків. Так, результати розрахунків за 2002 – 2004 рр. дозволили виявити зростання коефіцієнта дієздатності по групі найбільших банків на 2,14, великих – на 1,45, середніх – на 4,98 та малих – на 2,72%, що свідчить про збільшення доходів більш швидкими темпами порівняно з витратами (це зумовлює співвідношення доходів і витрат). Підвищення рівня прибутковості банків відслідковується і в динаміці показників “чиста процентна межа” та “коефіцієнта загального рівня рентабельності”. Маємо зростання показників за всіма групами банків на 2,03 і 3,15%, яке на кінець періоду склало 9,02 і 5,69%. Разом з тим, при значному зростанні активів та ділової активності, спостерігається погіршення динаміки показника “чистий спред”. Зокрема, відбувається зниження цього показника по всіх групах банків на 11,17%, яке на кінець досліджуваного періоду склало 0,54%, що свідчить про низько - ефективну операційну діяльність щодо залучення та розміщення ресурсів, високі витрати на “цільове” кредитування в системних банках (часто з політичних мотивів), та низьку кредитоспроможність клієнтів банків України загалом.

В сучасних умовах господарювання від уміння прогнозувати фінансову стійкість залежить економічний результат діяльності банківських установ, а відтак і досягнення ними поставлених стратегічних завдань на довгостроковий період. У роботі проведено прогнозування й оцінювання фінансово-економічних показників банків за допомогою лінійних моделей трендів коефіцієнтів: надійності, захищеності доходних активів власним капіталом, мультиплікатора капіталу, доходних активів, кредитної активності, активності використання залучених коштів у доходні активи, активності використання залучених коштів у кредитний портфель, миттєвої ліквідності, співвідношення високоліквідних активів до робочих, дієздатності, чистий спред, чиста процентна маржа, загальний рівень рентабельності. Лінійні моделі трендів коефіцієнтів фінансової стійкості банків мають вигляд:

y1t =30,93-2,66t, R2 = 0,94

y2t =21,16-1,272t, R2 = 0,81 (1)

y3t =4,6+0,46t, R2 = 0,80

y4t =61,17+3,35t, R2 = 0,85 і т.д.,

де t – час ; y1t – нормальне значення коефіцієнта надійності банків; y2t – нормальне значення коефіцієнта захищеності доходних активів власним капіталом; y3t –нормальне значення коефіцієнта мультиплікатора капіталу; y4t – нормальне значення коефіцієнта доходних активів;

R2 ( і = 1, 2, ..., 13 ) – відповідні значення коефіцієнтів детермінації.

Як показали результати досліджень, лінійні моделі трендів коефіцієнтів фінансової стійкості банків мають досить високу надійність, оскільки відповідні значення коефіцієнтів детермінації близькі до одиниці.

Перевагами використання даного методу є:

можливість прогнозування фінансової стійкості та визначення банків, фінансовий стан яких погіршується;

гнучкість методу, що враховує зміну умов функціонування банківського сектора;

отримання інформації про адекватність цільових завдань;

упевненість, що обрана мета спрямовує банки на досягнення фінансової стійкості та прогнозує ймовірність запобігти їх неплатоспроможності та банкрутству;

ідентифікація конкретних недоліків у роботі банків.

У третьому розділі дисертації “Напрями вдосконалення механізмів забезпечення фінансової стійкості банків в умовах ринку” викладені методичні розробки автора щодо забезпечення фінансової стійкості банків, включаючи фінансову політику банків і шляхи реорганізації та реструктуризації неплатоспроможних і фінансово нестійких банків.

На підставі проведених досліджень та оцінки реальних можливостей банків щодо забезпечення фінансової стійкості обґрунтовано доцільність розвитку фінансової політики банків, у напрямах вироблення науково обґрунтованих концепцій розвитку банківської діяльності; визначення основних напрямів використання фінансових ресурсів на перспективу і поточний період; здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених довгострокових цілей банків та забезпечення фінансової стійкості.

Серед заходів, спрямованих на підвищення фінансової стійкості банків в роботі, виділені такі, як:

· розробка стратегічної програми розвитку банків, яка б забезпечувала перехід до нових принципів надання банківських операцій і послуг;

· удосконалення системи депозитного страхування, що дозволить, з одного боку, запобігти кризі банківської системи внаслідок втрати банками ліквідності та одночасного вилучення грошей із депозитних рахунків, а з іншого захистити вкладників у випадку банкрутства банків;

· стимулювання банків щодо оптимізації організаційної структури, постійне удосконалення функцій менеджменту;

· підвищення оперативності і якості аналізу і оцінки фінансової стійкості банківських установ, що дозволить керуючим органам ефективно інспектувати банківську діяльність;

· обґрунтування правового захисту усіх видів діяльності банків;

· розширення практики оцінки ризиків на консолідованій основі і на цій же основі розвитку нагляду, складу інструментів і ризиків, за якими банки повинні формувати резерви за можливими витратами;

· підтримка технологічної незалежності і конкурентоспроможності, формування високого технічного й технологічного потенціалу.

Серед перспективних напрямків розвитку банків запропоновано механізм розробки політики фінансових послуг банків, який визначає і підтримує оптимальну структуру банківських продуктів з урахуванням поточних і довготривалих цілей банків. Політика фінансових послуг включає проведення систематичних досліджень, причому їх об’єктом є не сам продукт як такий, у відриві від конкретних споживачів, а споживач з його вимогами стосовно конкретного продукту. Такі дослідження дозволяють отримати вихідну інформацію для вирішення питань, пов’язаних з формуванням і удосконаленням асортименту банківських продуктів, технології продажу та їх збуту. При цьому будь - яке рішення в галузі політики фінансових послуг повинно прийматися не тільки в рамках розв’язання поточних проблем, але й з урахуванням того, як це рішення вплине на довгострокові цілі банків та їх фінансову стійкість.

З метою підвищення фінансової стійкості банків розроблено класифікацію банківських продуктів, які одночасно пропонуються на ринку, але різняться ступенем новизни і можуть гарантувати банкам відносно стабільні загальні умови забезпечення обсягів реалізації, покриття витрат на рівні прибутку та досягнення фінансової стійкості. Згідно з цією класифікацією одночасно на ринку повинні знаходитися такі товарні групи: основна, підтримуюча, стратегічна, тактична, перспективна та послуги, що

залишають ринок.

В окремий блок виділено питання, пов'язані з основними причинами кризи малих і середніх банків, недостатній рівень капіталізації та менеджменту, недовіра населення до “кишенькових” установ, низька ефективність банківської діяльності й наявність у роботі проблем регіонального і галузевого характеру. Серед заходів, спрямованих на підвищення фінансової стійкості таких банків, запропоновано механізм забезпечення реорганізації неплатоспроможних банків шляхом злиття, приєднання, виділення, перетворення та реструктуризації (рис.2). Для реалізації цього передусім потрібне створення правової бази з точки зору їх сутності, класифікаційних форм, видів і рівнів. З цих позицій необхідно:

· провести оцінку перспектив діяльності банків на ринку корпоративного контролю;

· розробити організаційно-методологічну базу, інформаційно-аналітичний інструментарій і рекомендації з підвищення ефективності реорганізації та реструктуризації в банківському секторі ;

· провести аналіз нормативно-правового забезпечення участі вітчизняних неплатоспроможних банків у реорганізації та реструктуризації у порівнянні з країнами розвиненого фінансового ринку;

· обгрунтувати вибір принципу максимізації вартості капіталу як критерію ефективності діяльності банків у конкурентному середовищі;

· оцінити переваги реорганізації та реструктуризації з позиції максимізації вартості діяльності банківських установ;

· виявити й оцінити головні чинники, що визначають напрями, форми, методи й інтенсивність процесів реорганізації та реструктуризації банків;

· визначити умови, які впливають на ефективність реорганізації та реструктуризації, що проводять банківські установи.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки та пропозиції:

1. Проблема визначення фінансової стійкості банків України в умовах ринку є актуальною й продиктована реаліями економічного життя суспільства. У процесі дослідження проаналізовано й узагальнено погляди багатьох учених щодо визначення поняття “фінансова стійкість банку”. Їх аналіз дозволив виділити два основні підходи до сутності даного поняття. Одні учені розглядають фінансову стійкість у кількісному аспекті, інші – у функціональному. Визначено, що фінансова стійкість банку – це якісна й кількісна характеристика здатності системи трансформувати банківські ресурси (фінансові, трудові інформаційні) та з максимальною ефективністю й мінімальним ризиком виконувати свої функції, витримуючи вплив зовнішніх і внутрішніх факторів.

2. Реалізація принципів і методик оцінки фінансової стійкості банків вимагає чіткої ідентифікації та класифікації факторів, що спричиняють значний вплив на фінансову стійкість банків. Автором запропоновано класифікацію факторів з подальшим переходом від загального до конкретного. Дана класифікація дозволяє системно вирішувати питання управління внутрішніми факторами й одночасно контролювати величину і динаміку впливу зовнішніх факторів. При цьому реалізується принцип забезпечення адекватної реакції внутрішніх факторів на негативний вплив зовнішніх.

3. Дослідження показали, що при виборі методики оцінки фінансової стійкості банків домінують не технічні можливості методів, а економічний зміст, тому що їх застосування залежить від теоретичної обґрунтованості та цілісності обраної концепції аналізу.

4. У процесі дослідження запропоновано методику комплексної оцінки фінансової стійкості банків за групами фінансово-економічних показників: капітальної стійкості, ділової активності, ліквідності та прибутковості. Застосування запропонованої методики дає можливість в кількісному вигляді врахувати весь спектр проблемних ситуацій у

діяльності банків і вжити адекватних заходів.

5. Запропоновано лінійні моделі трендів коефіцієнтів: надійності, захищеності доходних активів власним капіталом, мультиплікатора капіталу, доходності активів, кредитної активності, активності використання залучення коштів у доходні активи, активності використання залучених коштів у кредитний портфель, миттєвої ліквідності, співвідношення високоліквідних активів до робочих, дієздатності, чистий спред, чиста процентна маржа, загальний рівень рентабельності. Дослідження процесів планування за допомогою лінійних моделей трендів коефіцієнтів фінансової стійкості банків мають високу надійність, оскільки відповідні значення коефіцієнтів детермінації близькі до одиниці.

6. Дослідження фінансової стійкості банків України дозволило визначити найважливіші напрями її забезпечення, зокрема, через:

6.1) підвищення оперативності й якості аналізу і оцінки фінансової стійкості банківських установ;

6.2) підвищення рівня капіталізації;

6.3) розширення спектра банківських послуг;

6.4) удосконалення системи депозитного страхування;

6.5) обґрунтування правового захисту усіх видів діяльності банків;

6.6) розширення практики оцінки ризиків.

7. З’ясовано, що на сучасному етапі розвитку банківської системи України надзвичайно важливе значення мають організація та удосконалення управління фінансами банку, для забезпечення його фінансової стійкості, яка базується на управлінні активами й пасивами, плануванні доходів і видатків, оцінювані притаманних банківській діяльності фінансових ризиків, а також для розроблення заходів їх запобіганню.

8. Запропоновано визначення політики фінансових послуг банків як систематизованої управлінської діяльності, спрямованої на планування та здійснення заходів з формування, управління й удосконалення такого асортименту банківських продуктів, який би максимально задовольняв потреби споживачів і забезпечував досягнення поставлених довгострокових цілей та їх фінансову стійкість.

9. Реорганізація банків в цілях забезпечення фінансової стійкості, залежно від обраних форм має ряд особливостей. Проведення її потребує чіткішого законодавчого й нормативно-інструктивного забезпечення, розроблення механізму створення банківських холдингів і об'єднань з метою посилення фінансової стійкості бан-ків і нарощування рівня їх капіталізації.

10. Серед головних напрямів розвитку банків, підвищення їх конкурентоспроможності й фінансової стійкості слід виділити:

· проведення реорганізації через злиття середніх і малих банків;

· здійснення реструктуризації великих банків для зростання рівня капіталізації й поліпшення якості їх активів;

· збільшення прибутковості банківських операцій за рахунок кредитування та обслуговування реального сектора економіки;

· поліпшення технологічності й комп'ютеризації банківських операцій;

· підвищення рівня банківського менеджменту.

Список опублікованих праць за темою дисертації

у фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

матеріали конференцій:

8.

9.

10.

Анотація

Васькович І.М. Забезпечення фінансової стійкості банків України в умовах ринку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних засад забезпечення фінансової стійкості банків України, розробленню рекомендацій з питань підвищення ефективності забезпечення фінансової стійкості банків.

На основі досліджень процесів забезпечення фінансової стійкості банків, запропоновано авторську систематизацію факторів впливу на неї. Розроблено комплексну методику оцінки фінансової стійкості банків з урахуванням границь і тенденцій розвитку за групами фінансово-економічних показників: фінансової стійкості, ділової активності, ліквідності, прибутковості. Запропоновано лінійні моделі трендів фінансово-економічних показників як основу прогнозування фінансової стійкості банків. В дисертації обґрунтовано необхідність вдосконалення напрямів забезпечення фінансової стійкості банків, особливу увагу при цьому приділено механізму розроблення фінансової політики банків та шляхам реорганізації неплатоспроможних і фінансово нестійких банківських установ.

Ключові слова: фінансова стійкість, методика оцінки фінансової стійкості банків, фінансова політика банків, політика фінансових послуг банків, реорганізація та реструктуризація банків.

Аннотация

Васькович И. М. Обеспечение финансовой стойкости банков Украины в условиях рынка. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01. – финансы, денежное обращение и кредит. – Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2006. Основные результаты диссертационного исследования заключаются в обосновании теоретико - методических основ финансовой стойкости банков Украины и разработке рекомендаций по вопросам повышения эффективности ее обеспечения в условиях рынка.

В диссертации исследовано понятие финансовая стойкость банка, определенно ее соотношение с такими категориями, как капитальная стойкость, надежность, ликвидность, платежеспособность, кредитоспособность. Предложено авторское определение понятиэ “финансовая стойкость банка”, как способность системы трансформировать банковские ресурсы (финансовые, трудовые, информационные) и с максимальной эффективностью и минимальным риском выполнять свои функции, выдерживая влияние внешних и внутренних факторов. Усовершенствована классификация факторов влияния на финансовую стойкость банков.

Разработана комплексная методика оценки финансовой стойкости банков за группами финансово-экономических показателей: капитальной стойкости, деловой активности, ликвидности и прибыльности, которая дает возможность провести обобщающую оценку финансовой стойкости банков Украины с учетом границ, тенденций развития и стратегий банков. Предложены линейные модели трендов как основа прогнозирования финансовой стойкости, использование которых дает возможность прогнозировать текущее и перспективное состояние банков, обнаруживать и предотвращать негативные кризисные явления и тенденции.

В диссертации обоснованно необходимость совершенствования направлений обеспечения финансовой стойкости банков, особенное внимание при этом уделено механизму разработки финансовой политики банков и механизму реорганизации неплатежеспособных и финансово-неустойчивых банковских учреждений.

Обоснованно авторское определение политики финансовых услуг банков как систематизированной управленческой деятельности, направленной на планирование и осуществление мероприятий по формированию, управлению и усовершенствованию такого ассортимента банковских продуктов, который бы максимально удовлетворял потребности потребителей и обеспечивал достижения поставленных долгосрочных целей и их финансовую стойкость.

В результате исследование форм реорганизация банков сделан вывод о необходимости развития более четкого законодательного и нормативно-инструктивного их обеспечении, разработке механизма создания банковских холдингов; объединений