КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КОППЕЛЬ ОЛЕНА АРНОЛЬДІВНА

УДК 953

ПРОБЛЕМА БЕЗПЕКИ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ В 70-ті - 90-ті РОКИ

07.00.02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

КИЇВ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин

Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант доктор політичних наук, доцент

ПЕРЕПЕЛИЦЯ Григорій Миколайович

Національний інститут стратегічних

досліджень, завідувач відділом

Офіційні опоненти : доктор історичних наук, професор

ГОНЧАР Борис Михайлович

Київський університет імені Тараса

Шевченка, завідувач кафедрою нової та

новітньої історії зарубіжних країн

доктор філософських наук, професор

ПАРАХОНСЬКИЙ Борис Олександрович

Національний інститут

українсько-російських відносин,

завідувач відділом політичних відносин

доктор історичних наук, старший

науковий співробітник

ЦВЄТКОВ Олександр Глібович

Міністерство закордонних справ України,

завідувач відділом ЮНЕСКО

Провідна установа Інститут історії України НАНУ, м. Київ

Захист відбудеться “_24___” _листопада_ 1999 року о 14.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 254119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: Київ, вул. Володимирська 58, к.10.

Автореферат розісланий “_23__” жовтня 1999 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Каменецький М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Усвідомлення світу як єдиного цілого веде до формування нової системи поглядів на проблему безпеки. Існує нероздільність понять і тісний взаємозв`язок у забезпеченні національної, регіональної та міжнародної безпеки. Питання безпеки, що розглядалися раніше головним чином у їх військово-політичному вимірі, в наш час визначаються широким комплексом чинників економічного, соціального, політичного, гуманітарного й екологічного порядку, без урахування яких неможливе утворення надійної системи її забезпечення.

Закінчення епохи блокового протистояння, розпад СРСР і зникнення разом з ним системи біполярності в міжнародних відносинах поставили світ перед необхідністю розробки нових механізмів та гарантій забезпечення безпеки. Однією з найважливіших особливостей розвитку сучасних міжнародних відносин є те, що відбувся зсув основних викликів та загроз, перехід міжнародної конфліктності з глобального на регіональний та субрегіональний рівні. Виникає потреба дослідження питань безпеки не тільки на загальному - міжнародному, але й на регіональному, субрегіональному й національному рівнях. Зміна характеру загроз у сфері безпеки призводить до відповідної зміни завдань, що постають на порядку денному, та вимагає прийняття конкретних рішень у залежності від розвитку військово-політичної ситуації в тому чи іншому регіоні.

Актуальність теми. Проблема безпеки Перської затоки належить до найгостріших питань міжнародного життя й знаходиться у центрі уваги світового співтовариства. Ірано-іракська війна, кувейтська криза 1990-1991 рр., подальші кризові ситуації навколо Іраку свідчили, що у 70-ті - 90-ті роки виникла необхідність науково обгрунтованої концепції забезпечення безпеки регіону Перської затоки. Розвиток нових тенденцій в сфері безпеки в цьому регіоні та її вплив на ситуацію на Близькому Сході, а також на загальний стан міжнародних відносин є однією з найважливіших міжнародних проблем, дослідження якої має до того ж безперечний інтерес для політичної практики України.

Необхідність чітко сформулювати сучасну концепцію забезпечення безпеки, що відповідає національним інтересам української держави, пояснює важливість та пріоритетність вивчення досвіду вирішення цих проблем як на національному рівні (аналіз та використання досвіду окремих країн), так і на рівні регіональному та глобальному.

Напруженість у Перській затоці торкається національних інтересів України, адже сучасна архітектоніка її геополітичної орієнтації базується на принципі багатовекторності, одним з пріоритетів якої є розвиток відносин з країнами цього регіону. Зацікавленість України в збереженні миру та стабільності в районі Перської затоки як у регіональному масштабі, так і на рівні окремих країн, носить довгостроковий характер. Значення вказаного напрямку в системі зовнішньополітичних пріоритетів України зростатиме з розширенням відносин та співробітництва з усіма країнами регіону, насамперед у сфері постачання енергоресурсів.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційної роботи є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт Київського університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України” та Інституту міжнародних відносин Київського університету “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави.” Дослідження виконано згідно з науковою темою кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського університету “Зовнішньополітична стратегія України в контексті розбудови нової європейської архітектури”. Процеси формування принципово нової моделі безпеки охопили як європейський, так і азійський регіони. Вони мають як свою регіональну специфіку, так і загальні проблеми та тенденції, порівняльний аналіз яких сприяє глибшому осмисленню нової моделі забезпечення безпечного існування людства.

Наукова проблема, яку вирішує автор - визначення та аналіз особливостей процесу формування системи безпеки регіону Перської затоки і причин нестабільності у регіоні на трьох рівнях (теоретико-концептуальному, доктринальному і практично-політичному) та в двох сферах (військово-політичній та політико-дипломатичній).

Концепція дисертанта. Автор виходить з ідеї про тісний взаємозв’язок забезпечення національної, регіональної та міжнародної безпеки. Враховуючи особливе значення регіону в світовій політиці та економіці, в структурі міжнародних відносин, до проблеми досягнення його безпеки залучені провідні країни світу. Під забезпеченням безпеки автор має на увазі розробку необхідних рішень і здійснення на їх основі заходів, адекватних реальним та потенційним загрозам.

Безпека Перської затоки має розглядатися і як діяльність суб’єктів міжнародних відносин і як сфера відносин, що виникають між цими суб’єктами. Логічним тому вважаємо, що предметом даної праці є безпека регіону Перської затоки.

Об`єктом дослідження є міжнародні відносини в регіоні Перської затоки в період, що досліджується.

Поняття “регіональна безпека” має конкретно-історичний характер. Хронологічні межі роботи охоплюють 70-ті - 90-ті роки. Виділення цього періоду обумовлене такими чинниками: він характеризується суттєвою трансформацією регіональної системи міжнародних відносин, що мало вирішальний вплив на проблему досягнення безпеки Перської затоки. Нижня хронологічна межа дослідження визначається тим, що на початку 70-х років, після виведення з району “на схід від Суецу” збройних сил Великої Британії, там було утворено низку нових незалежних держав - Бахрейн, Катар, Оман, ОАЄ. В той же час активізуються процеси формування регіональної підсистеми міжнародних відносин як структуростворюючого компонента близькосхідної регіональної системи. Вирішальне місце в цих процесах посідала проблема формування умов регіональної безпеки.

Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті політичних та військово-політичних аспектів розвитку ситуації у сфері безпеки в Перській затоці в період 70-х - 90-х років та аналізі впливу цієї ситуації на загальний стан міжнародних відносин; визначенні принципів досягнення, місця і ролі безпеки Перської затоки в системі міжнародних відносин.

Відповідно до сформульованої мети вирішувалися такі конкретні завдання:

У теоретико-концептуальному плані:

- формування категорійно-понятійного наукового апарата проблеми, що досліджується;

- аналіз концептуально-теоретичних поглядів з питань місця та ролі проблеми регіональної безпеки в міжнародних відносинах, її функцій та форм реалізації;

- формулювання мети та завдань системи забезпечення регіональної безпеки й критеріїв оцінки її ефективності.

У доктринальному плані:

- означення найбільш впливових теорій та концепцій, які безпосередньо або опосередковано впливають на процес формування та реалізації політики як держав Перської затоки, так і позарегіональних держав у питаннях регіональної безпеки;

- виявлення й прогнозування патогенних впливів та визначення шляхів ефективного реагування на них, дослідження загроз регіональній безпеці, що передбачає означення джерел небезпеки, їх систематизацію та класифікацію;

- аналіз теоретичних засад стратегії гарантування безпеки державами Перської затоки, виявлення їх характерних особливостей та національної специфіки;

У практико-політичному плані:

- періодизація розвитку ситуації у сфері безпеки і визначення ступеню ефективності її забезпечення;

- визначення впливу центросилової динаміки в регіоні Перської затоки та на Близькому Сході на проблему забезпечення регіональної безпеки;

- характеристика та оцінка основних етапів еволюції позиції країн Перської затоки, арабських країн, провідних країн Заходу, СРСР, Росії та України щодо проблеми забезпечення безпеки Перської затоки.

Наукова новизна дисертації визначається розробкою авторської концепції шляхів забезпечення регіональної безпеки на прикладі регіону Перської затоки, що дає змогу надати практичні рекомендації стосовно формування та реалізації політики України з цього питання. В ній вперше розглядається стан міжнародних відносин в цьому регіоні в геополітичних умовах сучасності, що дало автору змогу виявити найважливіші тенденції їх розвитку. Вперше здійснено науково обгрунтовану періодизацію розвитку ситуації у сфері безпеки в регіоні Перської затоки і визначено ступінь ефективності її забезпечення. Автор запроваджує свою систематизацію та удосконалює класифікацію чинників дестабілізації ситуації в Перській затоці. Зроблено науково обгрунтований прогноз розвитку дестабілізуючих тенденцій на усіх структурних рівнях регіону. Вперше здійснено спробу систематизації та класифікації існуючих у сучасній історіографії поглядів, концепцій та теорій стосовно можливості розв’язання даної проблеми. На оригінальній джерельній базі (англомовні та арабомовні документальні матеріали, вперше введені автором у науковий обіг) визначені теоретичні засади, виявлені характерні особливості й національна специфіка позицій як країн регіону, так і позарегіональних держав з даної проблеми. У контексті компаративного переосмислення джерел визначено ступінь ефективності національних, регіональних, міжнародних механізмів забезпечення безпеки Перської затоки, залежність цього процесу від діяльності провідних країн світу. Дістало подальший розвиток осмислення інтересів України в досягненні стабільності і безпеки в Перській затоці, надані практичні рекомендації стосовно формування та реалізації політики України з цього питання.

Практичне значення одержаних результатів.

Наукове та практичне значення дослідження визначається як його політичною актуальністю, так і науковою новизною. Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування при створенні автором програм вузівських навчальних дисциплін “Зовнішня політика країн Азії”, “Зовнішня політика арабських країн”, “Міжнародні відносини на Близькому Сході”, “Ісламський фактор в міжнародних відносинах”, “Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку”. На основі концептуальних матеріалів дисертації автором були підготовлені курси “Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку”, “Геополітика та геостратегія”, спецкурс “Ісламський фактор в міжнародних відносинах”.

Сформульовані автором наукові висновки та результати направлені до МЗС України. В них містяться авторські рекомендації щодо формування та реалізації політики України в районі Перської затоки, зокрема з проблеми регіональної безпеки.

Матеріали, основні положення та висновки дослідження можуть бути використані в діяльності зовнішньополітичних та військових відомств України, науково-дослідних інститутів та центрів:

- для використання теоретичного та практичного досвіду країн регіону в процесі розробки та реалізації політики національної безпеки та зовнішньополітичної стратегії;

- для розробки проблематики міжнародної та регіональної безпеки і визначення позиції України з цих питань;

- при аналізі та прогнозуванні зовнішньополітичних курсів провідних країн Заходу, арабських та азійських країн з проблеми, що досліджується;

- для визначення зовнішньополітичного курсу України щодо країн Перської затоки.

Матеріали роботи можуть бути використані при розробці нормативних та спеціальних курсів у вузах з проблем міжнародних відносин, міжнародної безпеки, зовнішньої політики країн Азії та провідних держав сучасного світу.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи пройшли апробацію і були оприлюднені у виступах на міжнародних і республіканських наукових конференціях, у тому числі на конференції Наукової Ради з проблем економічного, соціально-політичного і культурного розвитку країн Африки, Інституту Африки РАН та Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка “Національні інтереси Росії, України та Білорусі в Африці і на Близькому Сході (загальне та особливе)” (Київ, червень 1993 року), “Третій світ в сучасному світі” (Київ, січень 1992 року), Науковому семінарі Київського університету імені Тараса Шевченка, Української асоціації сходознавства і африканістики імені А. Кримського, Інституту соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР “СРСР, США і “третій світ” (Київ, травень 1990 року), конференціях Інституту сходознавства РАН, зокрема “Конфлікти в країнах третього світу” (1996 рік), конференції НАН України “Наука та технології в умовах реформування економіки, проблеми комерціалізації підприємництва і новаційного менеджменту” (Київ, грудень 1997 року), щорічних наукових конференціях Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, а також при викладанні автором нормативних курсів “Історія міжнародних відносин”, “Зовнішня політика арабських країн”, “Вступ до спеціальності “міжнародні відносини” для студентів I - IV курсів, “Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку”, “Геополітика і геостратегія” для магістрантів Інституту міжнародних відносин, спецкурсів “Ісламський фактор в міжнародних відносинах”, “Міжнародні відносини на Близькому Сході”.

Публікації. Теоретичний та фактичний матеріал дисертації знайшов відображення у публікаціях автора. У монографії “Перська затока: проблема безпеки в 80-ті - 90-ті роки” на широкому історичному матеріалі подана загальна концептуальна методологія, на якій базується авторське розуміння сутності регіональної безпеки та шляхів і можливостей її забезпечення в Перській затоці. Аналізуються зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на безпеку регіону. Піддано аналізу історичний досвід забезпечення безпеки Перської затоки, позицію основних акторів з цієї проблеми. Визначено авторське бачення шляхів рішення проблеми забезпечення безпеки регіону Перської затоки.

У навчальному посібнику для студентів вищих закладів освіти “Міжнародні відносини. ХХ століття” на широкому фактичному матеріалі дається аналіз основних тенденцій розвитку міжнародних відносин ХХ століття. Значна увага приділяється, зокрема, проблемі безпеки Перської затоки.

Дисертант є співавтором (розділ “Міжнародні відносини на Близькому та Середньому Сході”) підготовленого авторським колективом кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики ІМВ КУ навчального посібника “Міжнародні відносини (1945-1980)”.

Основні положення дисертаційної проблематики знайшли відображення у 30 публікації автора.

Структура дисертації. Складність проблем, що підлягають дослідженню, зумовили загальну логіку і структуру роботи. Дисертація загальним обсягом 435 сторінок складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (467 найменувань, 35 стор.) українською, російською, англійською та арабською мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкриваються сутність і стан наукової проблеми та її значущість, обгрунтовується її актуальність та необхідність проведення дослідження, викладено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, формулюється її мета і завдання, визначаються хронологічні межі дослідження, описано ступінь новизни, показано практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Джерельно-документальна та концептуально-методологічна база дослідження. Історіографія проблеми” викладається загальна методика і основні методи дослідження, характеризується коло використаних при роботі над темою джерел. Аналізується ступінь наукової розробки теми, основні етапи розвитку наукової думки з проблеми, окреслюються питання, що потребують подальшого дослідження.

Сфера регіональної безпеки - один з найменш розроблених об'єктів наукового аналізу, що вимагає особливої уваги до вибору вірної методології дослідження. Виходячи із специфіки об’єкта дослідження, автор обирає в якості основних методів аналізу системний, порівняльний, проблемно-історичний, емпіричний підходи. Регіональна безпека може бути предметом як теоретичного, так і емпіричного аналізу, що спирається на реально існуючі в практиці міжнародних відносин взаємодії в межах географічних регіонів. Застосування емпіричних методів виступає певною запорукою наукової об’єктивності та достовірності результатів дослідження. Але досліджувати сутність проблеми, її генезу можна тільки за допомогою засобів теоретичного аналізу, одним з яких є політологічний аналіз. Він дозволяє уявити даний процес як явище, пов’язане із захистом та підтриманням стабільності шляхом вивчення політики акторів. Запровадження системного підходу дозволило сформулювати цілісне сприйняття процесів міжнародного життя та представити комплексне бачення цих процесів як сукупності поведінки міжнародних акторів, їх національних інтересів, що в контексті забезпечення безпеки розглядаються разом з категорією загрози.

В цілому, при дослідженні проблеми безпеки Перської затоки використовувався кожен з цих методологічних підходів, тому що лише в такому випадку можна говорити про всебічний та цілісний аналіз цього актуального у нинішній час наукового й практичного явища.

Найважливіший підхід до розробки проблематики безпеки - геополітичний. Геополітика виступає в концептуальному і світоглядному вимірах і тому є найвагомішим чинником політичного аналізу та прогнозу. Геополітичний аналіз використовується автором для оцінки міжнародно-політичних позицій держав, їх місця в системі міжнародних відносин, дослідженні комплексу політичних, військово-стратегічних, економічних та інших питань, котрі відіграють важливу роль у збереженні або зміні регіонального балансу сил.

Кожна держава чи група держав вибирає для себе найбільш прийнятний варіант забезпечення власної безпеки, враховуючи особливості свого географічного положення, економічного розвитку, характеру загроз та інших чинників. Геополітичний аналіз дає змогу встановити, якою мірою та чи інша модель безпеки відповідає специфіці державного простору, географії окремої країни чи регіону в цілому.

Таким чином, методологічна структура дослідження передбачає аналіз політико-дипломатичних та військово-політичних аспектів проблеми безпеки Перської затоки на трьох рівнях (теоретико-концептуальному, доктринальному та практико-політичному).

Джерельно-документальну базу дисертації складають:

Документи зовнішньополітичних відомств країн Перської затоки, договори, угоди, декларації, комюніке, офіційні заяви представників правлячих кіл цих країн;

Документи зовнішньополітичних відомств інших країн Близького та Середнього Сходу, країн Азії;

Документи міжрегіональних, регіональних та субрегіональних організацій - Організації Ісламська Конференція (ОІК), Ліги арабських держав (ЛАД), Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ);

Матеріали і рішення Організації Об’єднаних Націй, резолюції Ради Безпеки ООН;

Офіційні публікації законодавчих органів США, протоколи засідань обох палат конгресу, слухання комісій та підкомісій, перш за все щорічні слухання з питань політики США в районі Перської затоки, з окремих питань, пов’язаних з регіональною безпекою.

Дослідження та публікації науково-дослідних центрів, що мають не стільки академічний, скільки рекомендаційно-прикладний характер і справляють значний вплив на розробку та здійснення політики країн в галузі безпеки в цьому регіоні.

Урядові документи США, зокрема публікації держдепартаменту США, збірники виступів президентів, виступи державних секретарів, інших представників американських правлячих кіл.

Протоколи засідань законодавчих органів інших позарегіональних держав, що відіграють особливу роль в забезпеченні безпеки Перської затоки, зокрема Великої Британії.

Документи зовнішньополітичних відомств України, Росії, СРСР.

10. Документи Європейського Співтовариства (з 1 листопада 1993 року - Європейського Союзу).

11. Документи політичних партій та рухів країн Перської затоки: публікації Народного Фронту Бахрейну, щотижневик Національного Фронту Визволення Оману, з’їздів Партії арабського соціалістичного відродження Іракського регіону, інших арабських та мусульманських країн.

12. Збірники виступів, статті, книги та мемуари політичних діячів, які виконували чи виконують функцію теоретиків та ідеологів при формулюванні основ політики їх країн з проблеми безпеки Перської затоки - політичних діячів країн-членів РСАДПЗ, Ірану, зокрема Р.Хомейні, А.А.Хашемі-Рафсанджані, А.-А.Велаяті. А.Малекі, Іраку - С.Хусейна, Тарика Азіза, Сполучених Штатів - Г.Кіссінджера, З.Бжезинського, Лі Гамільтона, Дж.Нойеса, представників інших країн. Генри Киссинджер. Дипломатия. Научно-издательский центр “Ладомир”. М.,. 1997. - 848 с.; Шимон Перес. Новый Ближний Восток. М.: Прогресс. Гамма. 1994. - 240 с.; Беньямин Натаньяху. Место под солнцем. Борьба еврейского народа за обретение независимости, безопасное существование и установление мира. Ассоциация “Алия за Эрец Исзаэль”. Издательство журнала Алеф. - 1996. - 663 с.; Bishara A.S. The GCC: Achievements and Challenges. // American-Arab Affairs. No.7 ( win. 1983-1984). - P. 40-44; Murphy R.W. The Persian Gulf: Stakes and risks.// Dep. of state bul. Wash., 1987. Vol. 87. No. 2124; Saunders H. Iran: A view from the State Department. // World Affairs, Wash., 1987. Vol. 149. No. 4; Sullivan W.H. A view from Iran. // World Affairs, Wash., 1987. Vol. 149. No. 4.; Zbigniew Brzezinski, Brent Scowcroft, and Richard Murphy. Differentiated Containment // Foreign Affairs. May \ June 1997. - P.20-30.

Розглядаючи закономірності та специфічні особливості розвитку міжнародних відносин в районі Перської затоки, необхідним було перш за все критично оцінити методологічні підходи історіографії до дослідження міжнародних відносин і проблеми безпеки. В залежності від різних критеріїв існує значна кількість класифікацій сучасних течій в науці про міжнародні відносини. Зокрема, на основі географічної та ідеологічної приналежності автором вирізняються українська, російська, радянська історіографія, західні концепції, та дослідження авторів країн, що розвиваються. Щодо західної історіографії, то відокремлюється декілька основних напрямів - політичний реалізм, політичний ідеалізм, модернізм, транснаціоналізм, неореалізм (структурний реалізм, структуралізм) та неомарксизм. Автор вважає за необхідне при дослідженні даної проблеми використовувати наступну типологію:

- українська історіографія.

- західна історіографія, включаючи представників всіх основних шкіл та декількох окремих теорій;

- японська історіографія, що має свої особливості з проблеми, що досліджується;

- історіографія країн, що визволилися - арабська, іранська, індійська, пакистанська;

- радянська історіографія;

- російська історіографія;

Американська та західноєвропейська історіографія. Протягом періоду, що досліджується, проблема безпеки регіону Перської затоки, яка має особливе значення внаслідок, перш за все, причин геоекономічного та геополітичного характеру, привертала увагу представників американської за західноєвропейської історіографії. Слід підкреслити, що західна література заснована на методологічних підходах, опрацьованих представниками всіх головних напрямів сучасних теорій міжнародних відносин. Цими проблемами займалися представники всіх основних течій в сучасній науці про міжнародні відносини - політичного реалізму (Г.Кіссінджер, Р.Такер), політичного ідеалізму (З.Бжезинський), транснаціоналізму (Дж.Най), неомарксизму (Ф.Холлідей), модернізму (Я.Рошандел), неореалізму (М.Мозаффарі) та біхевіоризму (С.Ренсон, С.Уейн), теорії міжнародних акторів (Богат Корані), теорії взаємодії в межах міжнародних систем (Самір Амін).

Автор вважає за необхідне виокремити основні розбіжності в підходах представників цих течій до проблеми безпеки Перської затоки. Представники політичного реалізму виходили з традиційного для них підходу до оцінки міжнародних відносин як арени гострого протиборства держав, розглядаючи стан миру як стан рівноваги між державами і вбачаючи в забезпеченні балансу сили єдиний реалістичний засіб збереження миру. Щодо рішення проблеми забезпечення безпеки Затоки, то вони впевнені, що для цього необхідна допомога позарегіональних держав через неможливість країн регіону зробити це власними силами. В 60-ті роки більшість представників політичного реалізму вважала за передчасне рішення Великої Британії про виведення звідти збройних сил. В 70-ті роки підтримували політику “двосторонньої опори” на Іран та Саудівську Аравію в забезпеченні регіональної безпеки, не виключаючи можливість збройного втручання у Затоці в разі “загрози придушення індустріального світу”, в 90-ті - критикували політику “подвійного стримування” Ірану та Іраку як невдалу спробу встановлення балансу сил . Вони виступали за застосування сили проти Іраку і нарощування військової присутності Заходу для забезпечення регіональної безпеки. В межах цього напряму формулювалась офіційна політика США і Великої Британії з проблеми безпеки Перської затоки взагалі.

В той же час на формування політики провідних країн Заходу з цієї проблеми впливають й інші провідні теорії і концепції. Це, зокрема, модернізм, що відрізняється від політичного реалізму перш за все застосуванням інших методів дослідження, зокрема формалізації, моделювання, емпіричної верифікації результатів. В цьому плані характерними є праці професора Джорджтаунського університету М.Хадсона, а також М.Селіма, Л.Мартіна та інших.

Представники неореалізму пов’язують системний характер міжнародних відносин з якостями структури міжнародної системи. З їх точки зору, структурні якості міжнародної системи не залежать від зусиль малих та середніх держав, а є наслідком взаємодії між великими державами. Цілком природньо, що головну увагу вони приділяли аналізу політики США та СРСР в районі Перської затоки (Ш.Шубін), а на сучасному етапі - політиці США та інших провідних країн Заходу.

Для представників політичного ідеалізму був притаманний нормативістський підхід, перебільшення ролі міжнародних організацій в справі досягнення миру і безпеки шляхом правового регулювання та демократизації міжнародних відносин.

Після кувейтської кризи в західній політології виникають нові підходи до проблеми безпеки. В найбільш повному вигляді вони знайшли відображення в концепціях “загальної безпеки”, та “нового інтервенціонізму”. Вони обгрунтовували необхідність обмеження поняття національного суверенітету та право міжнародного співтовариства на активні дії з забезпечення міжнародної безпеки та припинення дій тієї чи іншої держави, що її порушує. Водночас деякі автори відстоювали точку зору, що така концепція визнає право на втручання у внутрішні справи інших держав і є ідеологічним обгрунтуванням для спроб деяких країн виправдати свої гегемоністські прагнення. Див.: Richard Falk. Democracy Died at the Gulf. // The Gulf War and the New World Order. Ed. by Tareq Y. Ismael and Jacqueline S. Ismael . University Press of Florida. 1994. P.536-548.

Представники транснаціонального напряму акцентували увагу на посиленні взаємозалежності світу та відносному зменшенні ролі сили в міжнародних відносинах. Значний вплив на політику США в районі Перської затоки справляли ідеї, сформульовані такими вченими, як Е.Накле, Дж.Най, Д.Болдуін, що передбачали “партнерство”, “взаємозалежність” та “взаємодоповненість”.

Рішення Великої Британії відносно виведення своїх збройних сил з району Перської затоки привернуло увагу до цього регіону, було проведено декілька семінарів з проблеми регіональної безпеки. Визнавалась передчасність рішення Великої Британії, неможливість країн Затоки забезпечити безпеку власними силами. Burrel R.M. The Persian Gulf. New York, 1972; The Changing Ballance of Power in the Persian Gulf. An International Seminar Report by E. Monroe. - New York. 1972.

Новим поштовхом до дослідження проблем району Перської затоки стало зростання значення нафтового фактора в міжнародних відносинах, посилення залежності економіки країн Заходу від імпорту нафти регіону. В роботах Дж.Петерсона, С.Х.Аміна та інших особлива увага приділяється політиці США та Великої Британії. J.E. Peterson. Security of the Arabian Peninsula and Gulf States. 1973-1984; Defending Arabia. Croom Helm, London, 1986. - 275 p.; Sayed Hasan Amin. Internal and Legal Problems of the Gulf. - London, 1981.

Значна кількість досліджень з’явилася на Заході після революції в Ірані та під час ірано-іракської війни. Це, зокрема, дослідження під редакцією одного з лідерів опозиції режиму Хомейні Х.Амірзаде “Безпека Перської затоки”, праці А.Кордесмена і Г.Ноннемана. Але означені автори залишають без відповіді ряд ключових питань, пов’язаних з дослідженням факторів дестабілізації ситуації в регіоні. Внутрішньополітичні аспекти проблеми безпеки розглядаються ними виходячи з європоцентристських аналогій, не враховуючи специфіку розвитку країн Сходу.

На особливу увагу в плані дослідження політики Ірану в районі Перської затоки заслуговує праця “Затока та міжнародна безпека: 80-ті роки і далі” під редакцією М.Є.Ахрарі. The Gulf and International Security: The 1980s and Beyong. Ed. by M.E. Ahrari.- New York: St. Martin’s Press, 1989. 190 P. Зокрема, М.Є.Ахрарі детально досліджує політику правлячих кіл Ірану з проблеми безпеки Перської затоки, Дж.Нойєс та М.Кац аналізують місце цієї проблеми у відносинах Ірану з супердержавами. Автори приходять до висновку, що політика Ірану в Перській затоці як у період правління шаха, так і за часів Ісламської Республіки, мало відрізнялась і була спрямована на здобуття там домінуючих позицій. Дж.Петерсон аналізує політику країн-членів РСАДПЗ з проблеми регіональної безпеки, зокрема їх концепцію “опори на власні сили”. В той же час поза увагою більшості авторів залишилась політика Іраку в Перській затоці.

Після війни в Перській затоці з’явилася велика кількість літератури з проблеми розвитку міжнародних відносин в регіоні. Вона містить велику інформацію відносно розвитку ситуації в період кувейтської кризи і подальших подій, але обмежується констатуючим їх висвітленням, фактично залишаючи без адекватного пояснення причини нестабільності в регіоні та шляхи їх ефективного подолання. Новий, досить цікавий ракурс проблеми розглядається в монографії “Політична психологія в війні в Перській затоці: лідери, громадськість та конфліктний процес”. The Political psychology of the Gulf War: Leaders, publics, and the process of conflict/ // Ed/ Renshon S.A. - Pittsburgh; L.: Univ. of Pittsburgh press, 1993. 376 P. В її основі є матеріали конференції, що була організована університетом Нью-Йорка. В розділах, написаних Л.Брауном, Д.Растоу детально досліджуються передумови кризи в Перській затоці. С.Уєйн, Дж.Пост, С.Ренсон аналізують роль суб’єктивного фактору в кувейтській кризі, процес прийняття рішень арабськими керівниками, зокрема С.Хусейном, президентом США Дж.Бушем. Певну увагу викликає висновок Л.Брауна, що під час кувейтської кризи сталося психологічне відновлення арабської історичної пам’яті, чим досить вдало маніпулювала іракська пропаганда. Проблеми розвитку міжнародних відносин у районі Перської затоки після кувейтської кризи аналізуються в працях Г.Гауза, Т.Ісмаіла, Ж.Ісмаіл, Л.Канторі, Барда О`Нейла, Р.Фалька, Р.О.Фрідмана, Р.Хантера та інших.

Характеризуючи проблемно-наукові монографічні праці з питань розвитку міжнародних відносин в регіоні Перської затоки, слід зазначити відсутність цілісного і комплексного дослідження з проблеми його безпеки протягом всього періоду, що досліджується. В працях західних авторів розроблялись лише окремі аспекти вказаної проблематики.

Японська історіографія. Враховуючи значення Перської затоки для японської економіки, проблеми її безпеки викликали увагу японських дослідників. Виокремлюється п’ять напрямів у японській історіографії з проблеми, що досліджується, що значною мірою є відображенням протиріч в її правлячих колах з проблем політики в районі Перської затоки, місця і ролі Японії в системі міжнародних відносин взагалі. Аналіз цих напрямів дає змогу деякою мірою прогнозувати можливі зміни в політиці Японії Eugene Brown. Fire on the other Side of the River: Japan and the Persian Gulf War.// The Middle East after Iraq’s Invasion of Kuwait. Ed. by R.O. Freedman. University Press of Florida, 1993. - P. 137-164..

Перший напрям, що можна позначити як “мінімалістський”, підкреслює необхідність для Японії скоротити свою участь у зусиллях по забезпеченню безпеки Перської затоки, дистанціюватися від політики США в регіоні, акцентує увагу на особливостях політики Японії в регіоні як азійської держави, її економічної залежності від нафти Затоки. Він має найбільшу підтримку серед правлячих та наукових кіл країни, в усіх п’яти провідних японських політичних партіях, але насамперед в Соціалістичній та Комуністичній. Її прибічниками є відомі політичні діячі, такі як Ясухіро Накасоне, Масахару Готода, представники вищих бізнесових кіл, зокрема Казуо Кукузава. Inoguchi Takashi. Japan’s Pesponse to the Gulf Crises: An Analytic Overview.// Journal of Japanese Studies 17(2). 1991.- P. 257-273; Oki Masamitsu. Japanese Middle East Policy: Past, Present and Future. // Japan and the Middle East. Ed. by Edward J. Lincoln. Washington, DC: The Middle East Insstitute. 1990. - P. 60-65; Takahashi Kazuo. Japan and the Gulf. // Japan and the Middle East. Ed. by Edward J. Lincoln. Washington, DC: The Middle East Insstitute. 1990. - P. 50-59.

Друга група дослідників, так звані “реалісти”, виступають за активну участь Японії в заходах по підтриманню безпеки в районі Перської затоки, у тому числі і у військових. Найбільш чітко погляди цієї групи дослідників відображає професор Токійського університету Сейзабуро Сато. . Seizaburo Sato. The Unfolding Gulf Crisis and Japan’s New Responsibility // Japan Times Weekly, September 10-16. 1990; Seizaburo Sato. “ The US- Japan Alliance under Changing International Relations // Washington Quarterly . Summer 1990. P. 71-75.

Вплив їх на формування зовнішньополітичної думки Японії можна оцінити як поміркований.

Третій напрям, так звані “моралісти”, вважають, що в умовах агресії проти суверенної держави, як це трапилось під час кувейтської кризи, Японія просто має моральний обов`язок втручатися більш активно. Інакше її будуть розглядати як егоїстичну, непринципову країну, що занепокоєна тільки власними економічними інтересами, “країну без обличчя”.

Четвертий напрям - так звані “утілітаристи”. Вони вважають за необхідне проводити більш активну зовнішню політику, в тому числі з проблеми безпеки Перської затоки, що буде сприяти посиленню впливу Японії на міжнародні відносини.

Нарешті, останні, так звані “білатералісти”, розглядають політику Японії перш за все в контексті японсько-американських відносин. Вони наполягають на тому, що Японія має відігравати більш активну роль у забезпеченні безпеки Перської затоки, щоб не зашкодити розвитку японсько-американських відносин.

Таким чином, можна зробити висновок, що саме політика Японії в районі Перської затоки стала наріжним каменем дискусій з проблем зовнішньої політики взагалі, її альтернатив.

Арабська історіографія. Дослідження з цієї проблематики ведуться в спеціальних науково-дослідних центрах Ель-Кувейта, Каїра, Аммана, Бейрута. Вона представлена працями таких вчених, як Абдалла аль-Нафісі (провідний кувейтський політолог), М.Рушейх, Яхья Хельмі Раджаб, М. Румейхі (головний редактор журналу аль-Арабі, радник міністра закордонних справ Кувейту), Ю.Ас-Сабах (представник правлячої династії Кувейту), Зукар Шукейр. Слід особливо виокремити за обсягом, інформативністю та джерельним забезпеченням праці Я.Х.Раджаба “Рада співробітництва держав Арабської затоки” та Б.Аль-Хомейді “Роль держав Арабської затоки у допомозі міжнародному розвитку”.

В арабській історіографії існує декілька концепцій з проблеми, що досліджується. Перша, що певний час була досить поширеною, виходить з того, що безпека Перської затоки є складовою частиною загальноарабської безпеки, вона має забезпечуватися спільними зусиллями арабських країн. Виходячи з цього, ряд авторів відкидали необхідність утворення Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), тому що вже існує організація, що об’єднує всі арабські країни, а саме Ліга арабських держав (Мухаммед Лабіб Шукейр, Валід Абдул Хай, Абдул Мунім Саід Алі, Джурдж Аль-Абад). В утворенні субрегіональних об’єднань вони вбачають негативну тенденцію до місцевого регіоналізму, що йде всупереч загальноарабським інтересам. Вони вважають, що утворення Ради стало негативним фактором, що сприяв залежності безпеки арабських країн від позарегіональних держав, перш за все США, відокремленню загальноарабської безпеки від безпеки Перської затоки.

Друга концепція розглядає безпеку Перської затоки відокремлено від загальноарабських проблем. В межах цієї концепції існує кілька підходів. Перший підхід, що був докринально оформлений в рішеннях РСАДПЗ в 80-х роках, передбачав “опору на власні сили” в забезпеченні регіональної безпеки. Такі автори, як Яхья Хельмі Раджаб, Алі Халіфа аль-Куварі, Абдалла аль-Насіфи вважають, що згадана організація відіграє важливу роль в забезпеченні регіональної безпеки. Другий підхід передбачав використання для цієї мети збройних сил арабських країн, зокрема Єгипту та Сирії, або мусульманських країн - Ірану, Пакистану, Туреччини, тощо. Третій підхід, що знайшов доктринальне закріплення в 90-х роках (розуміючи під доктриною офіціально сформульовані державами, зокрема Кувейтом і Оманом, принципи політики) передбачав опору на позарегіональні держави в забезпеченні регіональної безпеки - постійних членів Ради Безпеки ООН, перш за все США і Велику Британію.

Найбільш дискусійним в арабській історіографії є питання відносно західної військової присутності і ролі країн Заходу в забезпеченні безпеки Перської затоки. Проти цього, зокрема, виступали такі дослідники, як Ахмед аль-Рубаі та інші, що наполягали на арабському варіанті вирішення цієї проблеми. В той же час деякі автори, перш за все кувейтські, зокрема Набіль Закі, Ріфаат Саід, визнали необхідність в сучасних умовах вдаватися до допомоги позарегіональних держав у забезпеченні безпеки.

Відносно кризи в Перській затоці слід зазначити декілька досліджень, зокрема доктора Фуазі Закарія “Арабська культура та криза в Перській затоці”, в якій він аналізує міжарабські відносини в період кризи. Генезі кувейтської кризи присвячені дослідження Абдулли Салмана “Міжнародна боротьба в районі Перської затоки”, Анвара Мухаммада “Криза”, Абдулли Ніджасі “Кувейт з іншої точки зору”, Бутроса Бутроса Галі “Конфлікт в Перській затоці і проблеми, що виникають після нього”. Фуазі Закарія .Арабська культура та криза в Перській затоці. - Лондон. 1991.(араб. мовою); Абдулла Салман. Міжнародна боротьба в районі Перської затоки. - Кувейт. 1985. (араб. мовою); Анвар Мухаммад.Криза. - Каїр. 1990. (араб. мовою); Абдула Ніджасі. Кувейт з іншої точки зору. - Лондон. 1979. (араб. мовою); Бутрос Бутрос Галі . Конфлікт в Перській затоці і проблеми, що виникають після нього// Ас-Сіяса Ад-Дувамита. Египет. № 105. Червень 1991. С. 76-89. (араб. мовою).

Іранська історіографія традиційно мала офіційний характер і віддзеркалювала погляди правлячих кіл. У зв’язку з цим можна чітко відокремити декілька періодів у підході іранських авторів до проблеми безпеки Перської затоки. До 1979 року в ній робився акцент на тому, що безпека має забезпечуватись перш за все державами регіону, без втручання зовні. Головну роль в цьому має відігравати Іран, спираючись на військову допомогу з боку США. Після 1979 року головна теза залишилася - але був знятий акцент відносно необхідності співробітництва у військовій галузі з позарегіональними державами.

Ідеї регіоналізму, в тому числі регіональної безпеки, отримали подальший розвиток через систему конференцій за участю широкого кола політиків та вчених з різних країн. Важливе місце в концептуальній діяльності належить конференціям з проблем регіональної безпеки, що проходили в Тегерані, на яких розглядалися різні пропозиції з забезпечення безпеки. Різні за своїм складом та конкретною проблематикою, вони сприяли розробці елементів системи безпеки, що створювається крок за кроком.

Індійська історіографія. Враховуючи значення цього регіону в зовнішній політиці країни, індійська історіографія приділяла особливу увагу питанням безпеки в регіоні Індійського океану, зокрема Перській затоці. В цьому плані слід згадати монографії відомих фахівців Девендри Каушика та Б.Н.Банерджи Девендра Каушик. Индийский океан: проблемы безопасности. - М.: Прогресс, 1978. - 232 с.; Б.Н.Банерджи. Индийский океан: зона напряженности. -М.: Прогресс. 1988. - 272 с.. Але враховуючи дату видання, головна увага приділяється подіям 70-х - 80-х років. Цим роботам притаманна гостра критика політики США та Пакистану в районі Перської затоки, апологія “миролюбного” характеру зовнішньої політики Індії. Проблема безпеки Перської