Національний аграрний університет

АЗАР’ЄВ ВІКТОР ВАЛЕНТИНОВИЧ

УДК 619:612.8.012:612.111.115:636.2

Особливості механізмів зсідання крові корів різних типів вищої нервової діяльності за впливу технологічного стресу

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник | кандидат ветеринарних наук, доцент

Карповський Валентин Іванович,

Національний аграрний університет,

в. о. завідувача кафедри фізіології, патофізіології
та імунології тварин

Офіційні опоненти: | доктор ветеринарних наук, професор, членкор УААН Федорук Ростислав Степанович,

Інститут біології тварин УААН,

заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу фізіології, біохімії та живлення тварин

доктор ветеринарних наук, професор

Камбур Марія Дмитрівна,

Сумський національний аграрний університет,

завідувач кафедри анатомії, нормальної та патологічної фізіології тварин

Захист відбудеться “23” січня 2008 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № , ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № , к. 

Автореферат розісланий “21” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.П. Прус

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією із захисних функцій крові є її зсідання. Фізіологічна суть цього явища полягає в тому, що розчинний білок крові – фібриноген під впливом ферменту тромбіну перетворюється в нерозчинний фібрин. Нитки фібрину утворюють основу згустку, який припиняє кровотечу (Кудряшов Б.А., 1960; Филатов А.Н., Котовщикова М.А., 1963; Баркаган З.С., 1980; Андреенко Г.В., 1981; Бышевский А.Ш., 1990; Сомаль А.Б., 1990; Балуда В.П., 1995; Макогоненко Є.М., 1997; Зубаиров Д.М., 2000; Левченко В.І. та співавт., 2002).

Зсідання крові регулюється трьома основними механізмами: біоелектричними (Русяев В.Ф., 1988); гуморальними (Маркосян А.А., 1960; Молчанова Л.В., 1963; Ляпина Л.А., 1968; Калишевская Т.М., 1968; Карачаров А.Т., 1971; Бабич В.П., 1972; Иванов В.И., 1974; Богомолова Е.К., 1975; Гурьянов А.И., 1975; Кудряшов Б.А., 1975; Киричук В.Ф., 1976; Петрищев Н.Н., 1976; Мудровская Л.В., 1986;) та центральною нервовою системою (Вогралик В.Г., 1953). Головну роль у зсіданні крові виконують вищі відділи ЦНС, які здійснюють найбільш тонке пристосування організму до умов довкілля (Вогралик В.Г., 1953; Черниговский В.Н., Ярошевский А.Я., 1953; Маркосян А.А., 1966; Горизонтов П.Д., 1981; Калиман В.А., 1969; Ройтруб Б.А., 1975; Солоденко Н.М., 1977; Глухов В.П., 1982; Желтова О.П., 1973; Ломазова Х.Д., 1973; Мадатова В.Н., 1988).

Виходячи з регуляторних впливів вищої нервової діяльності на різноманітні автономні нервові процеси в організмі, можна припустити, що зсідання крові зумовлюється силою, врівноваженістю та рухливістю процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Отже, визначення взаємозв’язку між типологічними параметрами вищої нервової діяльності та особливостями механізмів зсідання крові має як теоретичне, так і практичне значення. Вивчення цього питання дасть можливість більш детально дослідити формування адаптаційних механізмів, зокрема фізіолого-біохімічні процеси зсідання крові. Отримані результати дозволять з’ясувати нейрогуморальні механізми регуляції та розробити науково обґрунтовані підходи до розуміння закономірностей зсідання крові.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до наукової теми ”Вивчити особливості нейро-ендокринної регуляції фізіологічних функцій організму продуктивних тварин за умов дії антропогенних чинників довкілля” (номер державної реєстрації 0102U 006958).

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень було з’ясування взаємозв’язку між силою, врівноваженістю та рухливістю процесів збудження чи гальмування у центральній нервовій системі та функціонуванням системи підтримання агрегатного стану крові корів.

У ході дослідження вирішувалися такі завдання:

- дослідити взаємозв’язок типологічних особливостей вищої нервової діяльності та функціонування внутрішнього і зовнішнього шляхів формування активності протромбінази;

- дослідити взаємозв’язок типологічних особливостей вищої нервової діяльності з функціонуванням антикоагулянтної системи;

- дослідити взаємозв’язок типологічних особливостей вищої нервової діяльності з функціонуванням фібринолітичної системи;

- дослідити роль типологічних особливостей вищої нервової діяльності в регуляції кількості тромбоцитів у периферичній крові;

- з’ясувати зв’язок між типологічними параметрами вищої нервової діяльності та адаптивними змінами в системі підтримки агрегатного стану крові.

Об’єкт дослідження – система підтримання агрегатного стану крові корів з різними типами вищої нервової діяльності.

Предмет дослідження – кров яремної вени корів.

Методи дослідження – фізіологічні (визначення типу вищої нервової діяльності), клінічні, гематологічні (визначення кількості лейкоцитів та тромбоцитів у периферичній крові), біохімічні (протромбіновий час, активований парціальний тромбопластиновий час, тромбіновий час, концентрація фібриногену, толерантність плазми крові до гепарину, ретракція кров’яного згустку та фібринолітична активність), статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше одержані дані про взаємозв’язок типологічних показників вищої нервової діяльності (сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження і гальмування) з окремими ланками системи гемостазу, зокрема, за умов стресу у тварин різних типологічних груп встановлені суттєві зміни функціонування тромбоцитарно-судинної ланки гемостазу. Для тварин сильного врівноваженого рухливого типу характерне найбільше зниження кількості тромбоцитів – на 41 %, а для тварин слабкого типу – найменше, на 24,5 %. Встановлено, що максимальна активація кінцевого етапу прокоагулянтної ланки відбувається в крові тварин слабкого типу (16,5 %). Максимальне зниження антикоагулянтного потенціалу спостерігалося у крові тварин сильного неврівноваженого та слабкого типів. У крові тварин слабкого типу встановлено істотне зниження ретракції згустку після зміни умов утримання. У корів сильного врівноваженого рухливого та сильного врівноваженого інертного типів відмічено підвищення спонтанного фібринолізу на зміну умов утримання.

У процесі роботи модифіковано метод визначення типологічних показників вищої нервової діяльності корів, на який отримано патент України.

Отримано патент на пристрій для фіксації голови та шиї великої рогатої худоби при діагностичних та терапевтичних маніпуляціях; пристрій для подачі харчового подразника при визначенні типологічних параметрів вищої нервової діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані при викладанні курсу “Фізіологія тварин”, а також у подальших дослідженнях системи гемостазу.

Нами було модифіковано існуючий метод визначення типологічних параметрів вищої нервової діяльності, який дає можливість отримати більш точні дані щодо рухливості процесів збудження та гальмування в центральній нервовій системі, а також статистично обробляти отримані результати.

Розроблений пристрій для фіксації голови та шиї великої рогатої худоби, який може використовуватись при діагностичних та терапевтичних маніпуляціях у зазначених ділянках тіла. Результати досліджень використані при розробленні методичних рекомендацій “Корекція регуляційних механізмів нейро-ендокринної системи організму тварин за умов стресу на дію антропогенних чинників” для спеціалістів ветеринарної медицини, агропромислових підприємств, працівників і студентів аграрних навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному проведенні всього обсягу експериментальних досліджень, проведенні статистичної обробки отриманого цифрового матеріалу, підборі та опрацюванні наукової літератури, здійсненні аналізу отриманих результатів і обґрунтуванні висновків за участю наукового керівника, підготовці матеріалів до опублікування та написанні дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорені та ухвалені на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Національного аграрного університету (м. Київ, 2005, 2006, 2007 рр.,); Міжнародній конференції, присвяченій 20-річчю факультету ветеринарної медицини (м. Суми, 2005 р.); науково-практичній конференції Агрофорум-2006 (м. Суми, 2006 р.); IV Всеукраїнському з’їзді товариства патофізіологів
(м. Львів, 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано чотири статті у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, одні методичні рекомендації, одержано три патенти України на корисні моделі та дві тези доповідей на конференціях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 137 сторінках комп’ютерного тексту. Вона складається з розділів: вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, експериментальна частина, висновки, пропозиції виробництву і список цитованих джерел (184 джерела, в т.ч.
34 зарубіжних авторів та 2 веб-сайти). Робота містить 54 рисунки, 12 таблиць і 1 схему.

Основний зміст

Матеріал та методи досліджень

Дисертаційна робота виконана в 2004–2006 рр. на кафедрі фізіології, патофізіології та імунології тварин Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості та безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету. Експериментальна частина роботи проведена на базі СТОВ “Гейсиха” Ставищенського району та СТОВ “Пустовіти” Миронівського району Київської області. Визначення показників вищої нервової діяльності (ВНД) здійснювалось у виробничих умовах тваринницьких ферм названих господарств. Лабораторні дослідження проведені в Проблемній науково-дослідній лабораторії фізіології та експериментальної патології тварин кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин Національного аграрного університету, а також у біохімічній лабораторії науково-дослідного інституту онкології АМН України.

Досліди проводились на клінічно здорових коровах української чорно-рябої молочної породи. Під час експерименту тварини знаходились під клінічним наглядом. Контролювали рухову активність, температуру тіла, частоту пульсу, дихання та скорочень рубця. Протягом досліду годівля здійснювалась три рази на добу згідно з нормами. Напування – вволю з автонапувалок.

Експеримент проводився у 2 періоди (рис. 1). Підготовчий період тривав один місяць і включав діагностичні дослідження з метою виключення незаразних, інфекційних та інвазійних захворювань. Після цього визначались типологічні показники вищої нервової діяльності і формувались дослідні групи.

У дослідний період визначались показники системи підтримки агрегатного стану крові у вихідному стані та після технологічного стресу, який полягав у зміні умов утримання із стійлового на стійлово-вигульне; проводилась статистична обробка отриманих результатів.

Типологічні параметри ВНД визначались за позакамерною методикою Г.В. Паршутіна та Т.В. Іпполітової в нашій модифікації (2006 р.).

Сила процесів збудження і гальмування визначалась за ступенем зовнішнього гальмування, орієнтувальної реакції на обстановку досліду та швидкістю вироблення умовного харчового рефлексу, а також інтенсивністю реакції тварини на несподіваний світловий подразник (спалах потужністю 500 Дж).

Ступінь рухливості нервових процесів визначався за швидкістю формування нового умовного рефлексу на місце підгодівлі.

Врівноваженість нервових процесів визначалась за терміном згасання умовних харчових рефлексів при непідкріпленні кормом.

За 7 діб перед зміною умов утримання, на 2-у та на 15-у добу після зміни умов утримання у зразках крові з яремної вени корів визначалися морфологічні і біохімічні показники.

У пробах крові визначали:

- кількість еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, лейкограму та ретракцію кров’яного згустку – згідно з загальноприйнятими методиками;

- вміст гемоглобіну – гемоглобін-ціанідним методом;

- протромбіновий час – за R.M. Biggs, R.G. Macfarlane (1962);

- тромбіновий час – за A.J. Quick (1966);

- активований парціальний тромбопластиновий час – за J. Caen (1968);

- фібриноген – ваговим методом за Р.А. Рутберг (1961);

- толерантність плазми крові до гепарину (Балуда В.П., 1963);

- фібринолітична активність крові (природний лізис) за М.А. Котовщиковою та Б.І. Кузник (1963);

Зразки крові транспортували в термосі при температурі +4 єС.

Рис. 1. Схема досліджень

Статистична обробка результатів виконувалась в середовищі табличного редактору MS Excel. Проведена порівняльна оцінка значень двох вибірок і перевірка значимості нульової гіпотези на різних рівнях за допомогою
t-критерію Стьюдента; визначення кореляційного зв’язку між зміною досліджуваного параметра коагулограми та типологічним параметром вищої нервової діяльності.

Результати досліджень та їх аналіз

1. Типологічні показники вищої нервової діяльності корів

Одним з найважливіших показників, які характеризують взаємодію організму з навколишнім середовищем, є типологічні параметри ВНД. У табл. 1 наведено значення сили, врівноваженості та рухливості нервових процесів у центральній нервовій системі корів, які були включені в експеримент.

Таблиця 1 – Типологічні параметри ВНД корів (M±m, n=5)

Тип вищої нервової діяльності | Сила, ум.од. | Врівноваженість, ум.од. | Рухливість, ум.од. | Індекс впорядкованості, %

Сильний врівноважений рухливий (СВР) | 2,20±0,22 | 2,40±0,27 | 2,60±0,27 | 50,73±28,37

Сильний врівноважений інертний (СВІ) | 2,60±0,27 | 2,60±0,27 | 1,00±0,00 | 27,09±4,00

Сильний неврівноважений (СН) | 2,20±0,22 | 1,00±0,00 | 2,00±0,35 | 46,87±4,85

Слабкий (С) | 1,00±0,00 | 2,00±0,00 | 1,50±0,29 | 32,50±7,5

Найвищий рівень сили та врівноваженості нервових процесів відмічено у групі тварин СВІ типу – по 2,6±0,27 ум. од. Найвищу рухливість процесів збудження та гальмування в центральній нервовій системі зареєстровано в групі тварин СВР типу – 2,6±0,27 ум. од. Корови з низькою врівноваженістю та високою силою нервових процесів класифіковані як СН тип ВНД. По цій групі тварин врівноваженість становила 1,00±0,00 ум. од. До групи С типу віднесені тварини з мінімальною силою нервових процесів – 1,0±0,00 ум. од.

2. Прокоагулянтний потенціал крові корів залежно від типу ВНД

2.1. Кількість тромбоцитів залежно від типологічних особливостей ВНД за умов дії технологічного стресу. Дослідження кількості тромбоцитів у крові яремної вени корів за звичайних умов та при технологічному стресі дало можливість вивчити інтенсивність зміни функціонування тромбоцитарної ланки гемостазу в організмі тварин з різними типологічними показниками ВНД. Підрахунок тромбоцитів у крові яремної вени корів різних типів ВНД у вихідному стані та на 2-у добу після зміни умов утримання показав, що відбулось зниження їх кількості у крові всіх тварин (табл. 2).

Таблиця 2 – Кількість тромбоцитів у крові корів до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, тис./мл | Через добу після зміни | На 15-у добу після зміни

тис./мл | % до вихідного | тис./мл | % до вихідного | % до 2-ї доби

СВР | 507,40

±26,67 | 299,60

±20,91***1 | 59,05 | 568,00

±8,87***2 | 111,94 | 189,59

СВІ | 439,80

±24,98 | 327,60

±38,56*1 | 74,49 | 498,60

±13,11**2 | 113,37 | 152,20

СН | 489,20

±23,09 | 333,00

±19,96***1 | 68,07 | 571,80

±16,15***2;*1 | 116,88 | 171,71

С | 405,60

±23,79 | 306,20

±20,19*1 | 75,49 | 487,20

±14,79-***2;*1 | 120,12 | 159,11

Примітки: тут і далі різниця достовірна при: * – p ? 0,05; ** – p ? 0,01; *** – p ? ,001; 1 – відносно вихідного показника, 2 – відносно показника на 2_у добу.

Але кількість тромбоцитів знижувалась нерівномірно у тварин різних груп. Мінімальне зниження відбулось в крові тварин С типу: на 99,4 тис./мл. Більш значна зміна кількості тромбоцитів спостерігалась в крові тварин СВІ та СН типів ВНД. Максимальне зменшення кількості тромбоцитів у крові відбулось у тварин СВР типу ВНД – на 207,8 тис./мл. Зміна кількості тромбоцитів у крові корів з різними типами ВНД через добу після дії технологічного стресу показала високу кореляцію із рухливістю процесів збудження та гальмування в центральній нервовій системі: r=-0,9, а коефіцієнт детермінації становив 0,81.

Кількість тромбоцитів у крові тварин на 15-у добу після зміни умов утримання була більшою, ніж на 2-у добу. Співвідношення кількості тромбоцитів у крові корів до впливу технологічного стресу та через 14 діб після нього тісно корелювало із силою нервових процесів, коефіцієнт кореляції становив 0,93.

2.2. Зміна протромбінового часу залежно від типологічних особливостей ВНД за умов стресу.

Зміна зовнішнього середовища та несподівана поява нового подразника викликає орієнтувальну реакцію, компонентом якої є прискорення зсідання крові. Тест “протромбіновий час” характеризує зовнішній шлях утворення активної протромбінази (табл. 3).

Таблиця 3 – Протромбіновий час крові корів до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, с | Через добу після зміни | На 15-у добу після зміни

с | % до вихідного | с | % до вихідного | % до
2-ї доби

СВР | 32,00±0,79 | 29,20±0,42*1 | 91,25 | 30,80±0,65*2 | 96,25 | 105,48

СВІ | 33,00±2,78 | 28,60±0,91 | 86,67 | 31,20±1,29 | 94,55 | 109,09

СН | 33,00±0,61 | 23,20±1,14***1 | 70,30 | 28,80±0,55**2; ***1 | 87,27 | 124,14

С | 39,60±1,15 | 26,40±0,67 ***1 | 66,67 | 27,20±0,55 ***1 | 68,69 | 103,03

Максимальне зменшення протромбінового часу на 2-у добу після зміни умов утримання відмічене у тварин С типу ВНД, що свідчить про найбільшу інтенсивність стресової реакції. Це збігається з даними літератури про те, що тварини С типу мають найнижчі пороги чутливості. Значне зменшення спостерігалось також у тварин СН типу – на 9,8 с або 29,7 % порівняно з вихідними показниками. Це пояснюється, можливо, значною силою нервових процесів при недосконалому механізмі регуляції. Незначні і недостовірні зміни показника відбулись у корів сильних врівноважених типів. Це свідчить про те, що інтенсивність застосованого комплексного подразника не була достатньою для розвитку стресу. Такий висновок узгоджується з даними літератури про вищі пороги чутливості для вказаних типів.

2.3. Динаміка активованого парціального тромбопластинового часу залежно від типологічних особливостей ВНД за умов стресу

Активований парціальний тромбопластиновий час (АПТЧ) в інтактному стані знаходився приблизно на однаковому рівні у тварин всіх типів ВНД. Тільки тварини із СН типом показали різницю на 10 % із іншими типами. У тварин із СВР типом ВНД цей показник становив 53 с, СВІ – 55,4 с, СН – 54,2 с, С – 54,6 с (табл. 4).

Таблиця 4 – Активований парціальний тромбопластиновий час крові корів до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, с | Через добу після зміни | На 15-у добу після зміни

с | % до вихідного | с | % до вихідного | % до 2-ї доби

СВР | 53,00±3,04 | 35,20±0,82***1 | 66,42 | 56,20±4,93***2 | 106,04 | 159,66

СВІ | 55,40±2,91 | 37,60±1,92**1 | 67,87 | 63,00±1,12**2;*1 | 113,72 | 167,55

СН | 49,40±2,08 | 41,40±2,02*1 | 83,81 | 56,60±3,44**2 | 114,57 | 136, 71

С | 54,60±4,09 | 39,20±0,96**1 | 71,79 | 37,40±2,68**1 | 68,50 | 95,41

На другу добу після зміни умов утримання спостерігалось достовірне зниження активованого парціального тромбопластинового часу у тварин всіх дослідних груп. Це свідчить про активацію внутрішнього шляху формування протромбіназної активності. Це є природно в нашому досліді, оскільки одним з факторів, що регулюють внутрішній шлях, є катехоламіни: адреналін та норадреналін.

У тварин із сильними процесами збудження та гальмування в центральній нервовій системі на 15-у добу після зміни умов утримання відбулось підвищення активованого парціального тромбопластинового часу. Різниця між показниками на 2-у та 15-у добу була достовірною (р<0,01). Це свідчить про адаптацію до зміни умов утримання, а саме про зменшення інкреції катехоламінів і про меншу активацію внутрішнього шляху формування протромбіназної активності на 15-у добу порівняно із 2-ю.

Різниця між показниками до зміни умов утримання та на 15-у добу після переведення на стійлово-пасовищне утримання була статистично вірогідною у тварин із СВІ та С типом ВНД. Втім тварини СВІ типу показали збільшення АПТЧ, як і всі представники сильних типів, а тварини С типу – незначне зниження. Отже, тварини С типу ВНД за АПТЧ показали недостатній рівень адаптації до зміни умов утримання.

У крові тварин усіх типів ВНД відбулась переважна активація формування протромбіназної активності внутрішнім шляхом, тобто внаслідок виділення катехоламінів.

2.4. Зміна тромбінового часу залежно від типологічних особливостей ВНД за умов технологічного стресу

Тромбіновий час в інтактному стані у тварин із СВР типом ВНД становив 25,6 с. У тварин із СВІ типом – 27,4 с, СН типу – 29,6 с. У тварин із С типом ВНД – 27,8 с (табл. 5).

Таблиця 5 – Тромбіновий час крові корів до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, с | Через добу після зміни | На 15-у добу після зміни

с | % до вихідного | с | % до вихідного | % до 2-ї доби

СВР | 25,60±0,27 | 24,00±1,77 | 93,75% | 26,80±1,29 | 104,69 | 111,67

СВІ | 27,40±2,36 | 24,00±0,61 | 87,59% | 27,20±0,89*1 | 99,27 | 113,33

СН | 29,60±1,35 | 25,40±1,44 | 85,81% | 28,00±2,03 | 94,59 | 110,24

С | 27,80±1,47 | 23,20±1,14*2 | 83,45% | 23,80±1,19*2 | 85,61 | 102,59

Найвищий прокоагулянтний потенціал на 2-у добу після зміни умов утримання проявили тварини С та СН типів. Це свідчить про найвищу активацію системи підтримання агрегатного стану крові тварин цих типів на фазі фібриноутворення. Мінімальне зниження показника у тварин СВР типу свідчить, що застосована зміна умов утримання не володіє достатньою силою, щоб модифікувати функціонування прокоагулянтної ланки гемостазу. Це узгоджується з результатами підрахунку кількості лейкоцитів на 2-у добу після зміни умов утримання.

2.5. Зміна концентрації фібриногену в крові залежно від типологічних особливостей ВНД за умов технологічного стресу

На 2-у добу після зміни умов утримання відбулось зменшення концентрації фібриногену в крові тварин всіх типів ВНД. Можливо, зниження вмісту фібриногену в крові корів СН (достовірне) та С (тенденція) типів ВНД було пов’язане із підвищеним використанням його при технологічному стресі, що узгоджується з даними літератури. Зміни в крові тварин сильних врівноважених типів були менше вираженими (табл. 6).

Таблиця 6 – Вміст фібриногену в крові корів різних типів ВНД до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, г/л | Через добу після зміни | На 15-у добу після зміни

г/л | % до вихідного | г/л | % до вихідного | % до

2-ї доби

СВР | 4,72±0,19 | 4,62±0,15 | 97,88 | 4,80±0,20 | 101,69 | 103,90

СВІ | 4,20±0,14 | 3,76±0,17 | 89,52 | 4,92±0,46 | 117,14 | 130,85

СН | 6,08±0,68 | 3,96±0,21*1 | 65,13 | 5,20±0,09**2 | 85,53 | 131,31

С | 5,17±0,54 | 4,21±0,28 | 81,43 | 5,02±0,18 | 97,10 | 119,24

Зниження концентрації фібриногену на 2-у добу після зміни умов утримання мало тісний кореляційний зв’язок із врівноваженістю (r=0,92).

Через 14 діб після зміни умов утримання концентрація фібриногену підвищилась в крові тварин всіх типів ВНД порівняно з показником на 2-у добу. Мінімальне підвищення знову відбулось в крові представників СВР типу +3,9 % (збільшення на 0,18 г/л). В крові тварин С типу ВНД концентрація фібриногену збільшилась на 19,29 % (0,81 г/л), СН типу – на 31,31 % (1,24 г/л). У крові тварин СВІ типу концентрація фібриногену збільшилась на 36,67 % (1,32 г/л).

Підвищення показника між 2-ю та 15-ю добою мала тісний кореляційний зв’язок із рухливістю нервових процесів (r=0,69).

Порівнюючи значення концентрації фібриногену на 15-у добу після зміни утримання з її величиною в крові різних груп корів до переміщення, знаходимо таке. У тварин СН типу зменшилась концентрація фібриногену на 14,47 % (-0,88 г/л), С типу – на 3,09 % (-0,16 г/л). У крові тварин СВР типу достовірних відмінностей не встановлено (підвищення на 1,69 %). У тварин СВІ типу відмічене збільшення концентрації фібриногену на 17,14 % (0,72 г/л).

Зміна концентрації фібриногену між вихідним станом та на 15-у добу мала зв’язок із врівноваженістю процесів збудження та гальмування в корі головного мозку (r=0,92).

3. Динаміка толерантності плазми до гепарину (ТПГ) залежно від типологічних особливостей ВНД за умов стресу

Наші дослідження показали, що на 2-у добу після зміни умов утримання збільшилась ТПГ у крові всіх тварин. Максимально зменшилась ТПГ у тварин СН типу ВНД – на 22,17 % (табл. 7). Це пояснює процес компенсації. При високому рівні коливання показників, що характеризують прокоагулянтну активність у цій групі, необхідна активація антикоагулянтної системи на відповідному рівні. Без такої компенсації відбулось би внутрішньосудинне зсідання крові.

Таблиця 7 – Толерантність плазми до гепарину крові корів до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, с | Через добу
після зміни | На 15-у добу після зміни

с | % до вихідного | с | % до вихідного | % до

2-ї доби

СВР | 772,00±50,79 | 688,00±80,81 | 89,12 | 1252,00±137,77**1, 2 | 162,18 | 181,98

СВІ | 820,00±166,73 | 768,00±49,79 | 93,66 | 1032,00±155,30 | 125,85 | 134,38

СН | 848,00±104,49 | 660,00±108*1 | 77,83 | 1440,00±152,97***2; ***1 | 169,81 | 218,18

С | 744,00±151,26 | 616,00±152, 97 | 82,80 | 1056,00±419,14 | 141,94 | 171,43

Нерівномірне зменшення часу толерантності плазми до гепарину у тварин з різними типами ВНД на 2-у добу після зміни умов утримання свідчить про відмінності у функціонуванні антикоагулянтної ланки системи підтримання агрегатного стану крові. Найменше зниження відбулось в крові тварин СВР та СВІ типів, відповідно на 10,88 % та 6,34 %. У зразках крові тварин С типу час зсідання в тесті толерантність плазми до гепарину зменшився на 17,22 %. У зразках же крові тварин СН типу ВНД – на 22,17 %. Це свідчить, що антикоагулянтна ланка системи підтримки агрегатного стану крові більш інтенсивно активується в організмі тварин СВІ та СВР типів ВНД.

Чим досконаліша регуляція, тим менша амплітуда коливань спостерігається при установці нового контуру. Це можна спостерігати на прикладі тварин СВІ та СВР типів. Велика сила при недосконалому процесі регуляції створює умови для значної амплітуди при встановленні нового співвідношення між потенціалами, як спостерігалось у тварин СН типу. Невелика сила процесу збудження не дає можливості розвинутись великим коливанням, але при недосконалій системі регуляції вони мають місце, як ми спостерігали у тварин С типу.

Підвищення антикоагулянтного потенціалу на 2-у добу після зміни умов утримання можна розглядати як ланку захисного механізму. Збільшене виділення гепарину протистоїть несвоєчасному і шкідливому внутрішньосудинному зсіданню крові. Антикоагулянтний потенціал у тварин сильних типів після зміни умов утримання вищий, ніж у слабких.

4. Динаміка ретракції кров’яного згустку залежно від типологічних особливостей ВНД за умов стресу

На 2-у добу після зміни умов утримання знизилась інтенсивність ретракції кров’яного згустку в крові тварин всіх типів ВНД. Мінімальне зменшення у тварин СВІ типу – на 2,3 % (на 1,4 об.%). У тварин СН типу зменшення становило 10,0 % (на 5,8 об.%), у тварин СВР типу ретракція зменшилась на 13,6 % (на 7 об.%). А максимальне зменшення ретракції порівняно з вихідним показником спостерігалось у тварин С типу – на 29,9 %, або 16,7 об.% (табл. 8).

Таблиця 8 – Ретракція кров’яного згустку у зразках крові корів різних типів ВНД до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, об.% | Через добу після зміни | На 15-у добу після зміни

об.% | % до вихідного | об.% | % до вихідного | % до

2-ї доби

СВР | 51,40±8,70 | 44,40±2,56 | 86,38 | 62,00±2,92**2 | 120,62 | 139,64

СВІ | 61,00±6,69 | 59,60±4,98 | 97,70 | 72,10±1,87*2 | 118,20 | 120,97

СН | 58,00±12,41 | 52,20±3,75 | 90,00 | 86,00±0,61***2 | 148,28 | 164,75

С | 55,80±8,42 | 39,10±5,71 | 70,07 | 76,60±7,96**1 | 137,28 | 195,91

Можливо, різниця у зміні ретракції обумовлена різною функціональною активністю тромбоцитів. Ретракція у тварин сильних типів зменшилась незначно після зміни умов утримання. А кількість тромбоцитів зменшилась більше, ніж у тварин С типу. Це свідчить про вищу функціональну активність тромбоцитів тварин сильних типів порівняно з тромбоцитами корів С типу.

Аналізуючи показники коагулограми, можна дійти висновку, що вплив зміни умов утримання проявляється так. Зниження кількості тромбоцитів свідчить про високу реактивність тварин сильних типів. Незначне зниження ретракції кров’яного згустку у тварин сильних типів порівняно із С типом свідчить про вищу функціональну активність їх тромбоцитів.

Необхідно відмітити, що зменшення ретракції мало тісний кореляційний зв’язок із силою нервових процесів (r=0,98). Разом із тим, підвищення ретракції згустку між 2-ю та 15-ю добою після переводу на нові умови утримання мала зворотний кореляційний зв’язок із силою нервових процесів (r=0,66) та прямий – із врівноваженістю (r=0,60).

На 15-у добу ретракція згустку стала інтенсивнішою. Незначне підвищення відмічено у тварин СВІ та СВР типів (відповідно 18,20 %, або
11,1 об.% та 20,62 %, або 10,6 %). У зразках крові тварин С типу збільшення ретракції згустку відбулось на 37,28 %, або на 20,8 об.%, а у корів СН типу – на 48,28 %, або на 28 об.%.

Підвищення інтенсивності ретракції згустку між вихідною часовою точкою та на 15_у добу після зміни умов утримання показало зворотний кореляційний зв’язок із врівноваженістю нервових процесів (r=0,94). Це є підставою вважати, що слабкість нервових процесів пов’язана із функціональною активністю ретрактильних білків тромбоцитів, здатності утилізувати АТФ при утворенні тромбу, що, можливо, опосередковано рецепторами тромбоцитів.

5. Зміна фібринолітичної активності крові корів залежно від типологічних особливостей ВНД за умов технологічного стресу

Після зміни умов утримання підвищилась фібринолітична активність у тварин всіх груп.

У наших дослідженнях спостерігалась інтенсивна активація фібринолітичної системи у тварин сильних типів ВНД. Це явище можна розглядати в декількох аспектах. З точки зору механізму процесу це означає, що функціональна здатність фібринового згустку, як ефектора фібринолітичної системи, вища у тварин сильних типів (табл. 9).

Таблиця 9 – Фібринолітична активність крові корів різних типів ВНД до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, об.% | Через добу після зміни | На 15-у добу після зміни

об.% | % до вихідного | об.% | % до вихідного | % до

2-ї доби

СВР | 2,30±0,54 | 6,14±0,91**1 | 266,96 | 1,80±0,08**2 | 78,26 | 29,32

СВІ | 2,26±0,50 | 7,16±0,96**1 | 316,81 | 2,40±0,82**2 | 106,19 | 33,52

СН | 3,82±0,55 | 5,36±0,95 | 140,31 | 1,42±0,07**2,**1 | 37,17 | 26,49

С | 2,96±0,82 | 4,2±1,68 | 141,89 | 1,96±0,90 | 66,22 | 46,67

Підвищення фібринолітичної активності між часом вихідного стану та на 2-у добу після зміни умов утримання показало середній рівень кореляції із силою нервових процесів (r=0,62) та високий – із їх врівноваженістю (r=0,65).

Зниження фібринолітичної активності між 2-ю та 15-ю добою після зміни умов утримання високо корелює із силою нервових процесів, r=0,98.

Таким чином, у тварин із сильними нервовими процесами спостерігалася більша активація фібринолітичної системи, що дає можливість ефективніше розчиняти фібринову плівку на інтимі судини.

Коливання значень фібринолітичної активності між вихідним станом та на 15-у добу після зміни умов утримання дуже високо корелюють із врівноваженістю нервових процесів (r--=0,98). Це свідчить про більш ефективну активацію фібринолітичного потенціалу та розчинення плівки фібрину на інтимі судин чи фібринових зсідків в організмі тварин цих типів порівняно із тваринами СН та С типів ВНД.

7. Динаміка кількості лейкоцитів залежно від типологічних особливостей ВНД за умов стресу

У крові тварин С типу ВНД порівняно з іншими групами відмічений мінімальний вміст лейкоцитів: 6,22 Г/л. Більшою кількістю лейкоцитів у крові характеризувались тварини СН та СВР типів ВНД, а максимальним він був у крові тварин СВІ типу (табл. 10).

Через добу після переводу корів на вигул у крові усіх дослідних тварин збільшилась абсолютна кількість лейкоцитів циркулюючого пулу. Але збільшення відбувалось нерівнозначно в групах тварин з різними типами ВНД.

Таблиця 10 – Кількість лейкоцитів у крові корів різних типів ВНД до і після зміни умов утримання (M±m, n=5)

Тип ВНД | До зміни, Г/л | Через добу після зміни | На 15-у добу після зміни

Г/л | % до вихідного | Г/л | % до вихідного | % до

2-ї доби

СВР | 7,00±0,16 | 7,90±0,53 | 112,86 | 6,58±1,10 | 94,00 | 83,29

СВІ | 7,78±0,16 | 8,55±0,23*1 | 109,90 | 7,28±0,32**2 | 93,57 | 85,15

СН | 6,50±0,20 | 7,42±0,19**1 | 114,15 | 6,08±0,23**2 | 93,54 | 81,94

С | 6,22±0,07 | 7,37±0,36**1 | 118,49 | 5,64±0,26**2 | 90,68 | 76,53

Тварини з мінімальною силою нервових процесів – С тип – відреагували найбільшою зміною кількості лейкоцитів через добу (118 % від вихідного). А тварини з максимальною силою, СВІ тип, – незначною зміною (109,9 % від вихідного). Коефіцієнт кореляції між силою нервових процесів та інтенсивністю зміни кількості лейкоцитів становив _,95. Зв’язок із врівноваженістю та рухливістю виявився значно меншим: -0,54 і 0,34 відповідно. На 15_у добу кількість лейкоцитів у циркуляції незначно зменшилась порівняно з вихідним станом. Зменшення кількості лейкоцитів не перевищувало 6 % серед сильних типів ВНД, а в групі тварин із С типом кількість лейкоцитів була на 12,5 % меншою порівняно з початковим значенням. За весь період спостережень кількість лейкоцитів зменшилась в усіх тварин. Але в крові тварин СВІ та СВР типів ВНД спостерігалось відновлення початкової кількості лейкоцитів (р<0,05), для СН типу була відмічена тенденція до відновлення вихідної кількості. А в крові тварин С типу встановлені значні відмінності: через 2 тижні кількість лейкоцитів становила 87,5 % від вихідного рівня.

Висновки

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в дослідженні особливостей функціонування системи підтримки агрегатного стану крові корів з різними типологічними показниками ВНД при технологічному стресі, який був спричинений зміною умов утримання. Встановлені особливості механізмів регуляції агрегатного стану крові залежно від сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження чи гальмування в центральній нервовій системі. При технологічному стресі спостерігаються відмінності в механізмах адаптивних змін системи підтримки агрегатного стану крові у корів різних типологічних груп.

2. Дія стресу на корів різних типологічних груп вищої нервової діяльності характеризується відмінностями у зміні функціонування тромбоцитарно-судинної ланки гемостазу. Для тварин СВР типу характерне істотне достовірне (р?0,001) зниження кількості тромбоцитів, а для тварин С типу – менше (р?0,05).

3. У крові корів сильних врівноважених типів ВНД встановлена переважна інтенсифікація внутрішнього шляху формування протромбіназної активності, про що свідчить більш інтенсивне зменшення активованого парціального тромбопластинового часу порівняно з тваринами інших типів.

4. У крові корів сильного неврівноваженого та слабкого типів переважно підвищувався потенціал зовнішнього шляху формування протромбіназної активності: протромбіновий час на 2-у добу після дії стрес_фактора інтенсивніше зменшився порівняно з тваринами із сильними врівноваженими типами ВНД. Механізми адаптації в прокоагулянтній ланці системи підтримання агрегатного стану крові мали відмінності у тварин з різними типами вищої нервової діяльності.

5. На кінцевому етапі прокоагулянтної ланки за умов дії стресу стимулюється синтез протромбіну в крові тварин слабкого типу, що підтверджується зниженням тромбінового часу. Це, імовірно, зумовлено нижчими порогами чутливості до аферентної імпульсації порівняно із тваринами сильних врівноважених типів.

6. За умов стресу у крові корів достовірно знижувався антикоагулянтний потенціал. У крові тварин сильних врівноважених типів антикоагулянтний потенціал знижувався мінімально, між тим у крові представників інших груп антикоагулянтний потенціал знизився більш істотно (СН, р?0,05). Це характеризує ступінь ефективності механізмів попередження дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові в стресових та екстремальних ситуаціях в організмі тварин із сильними та врівноваженими нервовими процесами.

7. Дія стресу достовірно знижувала інтенсивність ретракції згустку крові, що зумовлюється зменшенням кількості тромбоцитів внаслідок посилення їх руйнування для забезпечення процесів гемостазу. Ретракція згустку більш істотно знизилась у крові тварин С типу ВНД за умов стресу, зміни зберігались на 15-ту добу після дії стрес-фактору (р?0,01). Це є підставою вважати, що слабкість нервових процесів впливає на функціональну активність тромбоцитів.

8. Для стресу характерне достовірне підвищення фібринолітичного потенціалу крові тварин сильних врівноважених типів ВНД (р?0,01). Останнє свідчить, що в організмі тварин цих типів механізми фібринолізу при розчиненні плівки фібрину на інтимі судин чи фібринових зсідків більш ефективні порівняно із тваринами СН та С типів ВНД.

Пропозиції виробництву

При визначенні типологічних параметрів ВНД тварин рекомендуємо використовувати модифіковану нами методику, яка дає більш точні результати, особливо при визначенні сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження чи гальмування в центральній нервовій системі.

При діагностичних та терапевтичних маніпуляціях у ділянках голови та шиї великої рогатої худоби доцільно використовувати розроблений нами пристрій для фіксації.

Дані про зміну функціонування системи підтримання агрегатного стану крові необхідно застосовувати при уточненні результатів визначення типологічних показників вищої нервової діяльності у корів. Отримані результати досліджень системи підтримання агрегатного стану крові до технологічного стресу та в умовах стресу можуть бути використані в науковій діяльності та при викладанні біологічних дисциплін у вищих навчальних закладах.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Вплив типу вищої нервової діяльності на концентрацію фібриногену в крові корів / В.І. Карповський, В.В. Азар’єв, Д.І. Криворучко, В.М. Костенко, В.О. Трокоз // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Ветеринарна медицина”. – Суми, 2005. – Вип. 1-2 (13-14). – С. 209-211 (Дисертант здійснив частину експериментальних досліджень).

2. Аспекти застосування статистичного аналізу в практиці ветеринарної медицини / С.М. Гаріна, Р.О. Тарасенко, В.В. Азар’єв, В.І. Карповський // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2006. – Вип. 99. – С. 86–93 (Дисертант здійснив частину експериментальних досліджень).

3. Азар’єв В.В. Вплив типологічних