Інститут вищої освіти

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК України

БЕКІРОВА Ельміра Шевкетівна

УДК 371.13:376.74:811.512.145 (477.75) “18” “19”

ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ

ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ ШКОЛИ

(ПОЧАТОК ХІХ – КІНЕЦЬ ХХ СТ.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Республіканському вищому навчальному закладі “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим.

Науковий керівник - | доктор педагогічних наук, професор

ЗАСЛУЖЕНЮК Володимир Степанович,

Республіканський вищий навчальний заклад “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Зайченко Іван Васильович,

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка,

завідувач кафедри педагогіки, психології і методики викладання математики;

кандидат педагогічних наук

АБІБУЛЛАЄВА Енісє Едемівна,

Республіканський вищий навчальний заклад “Кримський інженерно-педагогічний

університет” (м. Сімферополь),

в.о. доцента кафедра педагогіки.

Захист відбудеться „21” листопада 2007 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано „20” жовтня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.М. Дем’яненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення державності незалежної України, її входження у світове співтовариство особливого значення набуває розв’язання проблеми реалізації прав та свобод громадян різних національностей, забезпечення вільного розвитку їхніх мов та культур.

Як зазначається в законі “Про національні меншини в Україні” (1992), в Криму виникає нагальна потреба орієнтації вищої та загальноосвітньої школи на навчання і виховання громадян України з урахуванням їхньої національної та релігійної приналежності. Це, в свою чергу, визначає необхідність цілеспрямованої підготовки педагогічних кадрів для національної школи, зокрема кримськотатарської.

У реалізації зазначеної мети важливу роль відіграє вивчення історії підготовки педагогічних кадрів для національної школи, яка історично здійснювалася з XIII ст. – у медресе; в ХІХ ст. – у конфесійних (мектебе-руштіє, медресе) і світських навчальних закладах (Сімферопольська татарська учительська школа (СТУШ), російсько-татарські міністерські училища (РТМУ); з ХХ ст. – у державних навчальних закладах (технікуми, РВНЗ „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь), Таврійський національний університет імені В. Вернадського) та використання накопиченого прогресивного досвіду в процесі сучасної модернізації педагогічної освіти.

Зазначимо, що історію становлення і розвитку системи освіти в Україні досліджували М. Грушевський, М. Драгоманов, М. Костомаров, І. Огієнко, С. Русова, С. Сірополко та ін.

Підготовці педагогічних кадрів та становленню вищої освіти в Україні присвячено праці Л. Вовк, О. Глузмана, Н. Дем’яненко, М. Євтуха, В. Лугового, В. Майбороди, Б. Ступарика, М. Ярмаченка та ін.

Проблеми розвитку педагогічної освіти в Криму ХІХ  ХХ ст. знайшли відображення в працях Е. Аблаєва, Ф. Андрієвського, А. Кримського, М. Міропієва, В. Смирнова та ін.

Наприкінці XIX ст. кримськотатарськими вченими здійснено низку публікацій щодо підготовки педагогічних кадрів для національних шкіл (Т. Бояджиєв, А. Боданинський, І. Гаспринський, А. Медієв та ін.).

Роль національно-релігійних товариств та духовенства в підготовці педагогічних кадрів у Криму ХІХ  ХХ ст. проаналізована в працях Ф. Андрієвського, У. Боданинського, А. Булатова, О. Бойцової, В. Ганкевича, Н. Остроумова, Л. Редькіної, М. Хайруддінова та ін.

Структура державної системи освіти кримських татар XIX ст. досліджувалася Д. Абібуллаєвою, В. Ганкевичем, Б. Змерзлим, Д. Прохоровим, М. Скіпі, М. Єрденмезом та ін.

Педагогічну діяльність І. Гаспринського, Б. Чубан-заде, А. Боданинського та інших учених-педагогів, яким належить вагомий внесок у підготовку педагогічних кадрів для кримськотатарської школи, розкрито в працях Д. Абібуллаєвої, Е. Аблаєва, А. Беннігсена, В. Ганкевича, Н. Горошкова, М. Губогло, Ю. Кочубея, А. Куркчі, Д. Прохорова, М. Прохорчик, Д. Урсу, Р. Фазила, С. Червонної та ін.

Низку дисертаційних досліджень присвячено проблемам національної педагогічної освіти: реформуванню етноконфесійних навчальних закладів мусульман Криму, які готували педагогічні кадри в XIX – на початку ХХ ст. (В. Ганкевич); підготовці педагогічних кадрів державними навчальними закладами (Д. Абібуллаєва); розвиткові жіночої освіти в Таврійській губернії XIX – початку XX століття (Т. Шушара); діяльності світських та конфесійних вищих навчальних закладів Криму (С. Вишневський) тощо.

Проте, незважаючи на наявність ряду науково-педагогічних досліджень, поза увагою вчених залишилася ретроспектива підготовки педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи та використання цього досвіду на сучасному етапі розвитку державності в Україні, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: „Підготовка педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи (початок ХІХ – кінець ХХ ст.)”.

Хронологічні рамки дослідження: нижня хронологічна межа зумовлюється створенням у Криму перших світських навчальних закладів (1810 р.), де відбувалася підготовка вчителів з числа кримських татар для національних шкіл.

Верхня межа - пов’язана з поверненням кримських татар на батьківщину (1988 р.), відкриттям шкіл з кримськотатарською мовою навчання, початком підготовки педагогічних кадрів для шкіл з кримськотатарською мовою навчання (1991 р.).

Територіальні рамки дослідження обмежено Кримським півостровом, який послідовно перебував у складі Російської імперії (1783-1917 рр.), СРСР (1921-1954 рр.), УРСР (1954-1991 рр.) та України (з 1991 р.).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема є частиною наукової проблеми кафедри педагогіки Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) „Розробка інноваційних технологій підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в умовах полікультурного освітнього простору” (державний реєстраційний № U004597), у якій автор брав безпосередню участь.

Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (протокол від 23 лютого 2001 р. № 6) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол від 18 червня 2002 р. № 6.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – наукове обґрунтування виявлених тенденцій та особливостей підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарської школи періоду ХІХ – ХХ ст., визначення перспектив використання історичного досвіду в сучасних умовах розвитку національної освіти.

Завдання дослідження:

-проаналізувати ступінь розроблення проблеми в науковій літературі;

-виявити соціально-педагогічні умови, що визначали сутність підготовки національних педагогічних кадрів для кримськотатарської школи;

-розкрити та охарактеризувати зміст діяльності різних типів навчальних закладів, які у XIX  ХХ ст. здійснювали підготовку вчителів для кримськотатарської національної школи;

-визначити основні тенденції підготовки педагогічних кадрів для національної школи Криму періоду початку ХІХ – кінця ХХ ст.;

-обґрунтувати перспективні напрямки використання досвіду підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарської національної школи в діяльності сучасних вищих навчальних закладів Криму.

Об’єкт дослідження – підготовка педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи в Україні.

Предмет дослідження – становлення та розвиток підготовки педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи (початок ХІХ – кінець ХХ ст.).

Гіпотеза дослідження: вдосконалення підготовки педагогічних кадрів для сучасної школи з кримськотатарскою мовою навчання має здійснюватися на основі врахування досвіду педагогічних навчальних закладів Криму ХІХ - ХХ ст., що, в свою чергу, сприятиме розв’язанню культурно-освітніх завдань та формуванню позитивних міжетнічних відносин у регіоні.

Методи дослідження: пошуково-бібліографічний (дослідження фондів архівів, бібліотек); теоретичний аналіз літературних джерел (визначення рівня розробленості проблеми, класифікація та систематизація опублікованих матеріалів); порівняльно-історичний аналіз (нормативно-правових документів і матеріалів наукових досліджень); хронологічний (виявлення основних періодів становлення та розвитку підготовки педагогічних кадрів у Криму визначеного періоду); ретроспективний (дослідження проблеми в контексті конкретної історичної ситуації та факторів упливу на кожному етапі її розвитку); історико-педагогічний аналіз (процесу становлення та розвитку різних типів педагогічних навчальних закладів Криму); історико-структурний (виявлення особливостей підготовки вчителів у період XIX - XX ст.); обсерваційний (вивчення та аналіз навчальних планів і програм, підручників, протоколів засідань учених рад, щоденників, листів, атестатів); прогностичний (визначення перспектив розвитку підготовки педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи в умовах незалежної України).

Джерельна база дослідження: документи і матеріали Центрального архіву Автономної Республіки Крим (ф. – Дирекція народних училищ Таврійської губернії, ф. – Сімферопольська татарська учительська школа, ф. Р-20, ф. Р-652, Р-663, – документи Президії Ради народного комісаріату Криму, Р-3026 – документи обласного відділу народної освіти). Фонди бібліотек: Національної бібліотеки України імені В. Вернадського (м. Київ), Державної науково-технічної бібліотеки (м. Київ), Республіканської кримськотатарської бібліотеки ім. І. Гаспринського (м. Сімферополь), бібліотеки Таврійського національного університету імені В. Вернадського (м. Сімферополь) та РВНЗ „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта).

Матеріали періодичних видань досліджуваного періоду, серед яких: „Переводчик – Терджиман”, „Таврический народный учитель”, „Голос татар”, „Дружба народов”, „Голос Крыма”, „Східний світ”, „Педагогіка і психологія”, „Йылдыз”, „Освіта України”, „Педагогика толерантности”.

Наукова новизна одержаних результатів.

Уперше:

- здійснено історико-системний аналіз підготовки вчителів для кримськотатарської національної школи як соціально-історичного явища;

- обгрунтовано основні тенденції становлення та розвитку навчальних закладів, які здійснювали підготовку педагогічних кадрів для кримськотатарської школи;

- визначено основні етапи підготовки педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи в період XIX – XX ст. (1810-1872 рр.; 1872-1921 рр.; 1921-1944 рр.; 1944-1988 рр.; 1988-2007 рр.) з урахуванням закономірностей економічного, політичного, культурного поступу регіону та особливостей розвитку педагогічних навчальних закладів;

- виокремлено типи закладів освіти, на базі яких здійснювалася підготовка вчителів для національної кримськотатарської школи в XIX ст. (медресе, мектебе-руштіє, СТУШ, технікум, університет);

- систематизовано відомості та виокремлено особливості діяльності навчальних закладів, які готували вчителів для національної кримськотатарської школи (медресе, мектебе-руштіє, Сімферопольська татарська учительська школа, педагогічний інститут, технікуми, РВНЗ „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь), Таврійський національний університет імені В. Вернадського);

- до наукового обігу введено раніше невідомі та маловідомі документальні джерела.

У дослідженні конкретизовано:

- поняття „національна кримськотатарська школа”;

- мету, завдання, принципи, зміст, форми та методи підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарської школи в навчальних закладах Криму ХІХ  ХХ ст.

Набули подальшого розвитку:

- положення про роль у реформуванні системи вищої освіти регіону навчальних закладів Криму початку XIX – кінця XX ст., які готували педагогічні кадри для національної кримськотатарської школи.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та висновки дослідження становлять суттєве підґрунтя для подальшого розвитку системи вищої освіти та педагогічної думки в АР Крим. Вони можуть бути використаними:

- у науково-дослідній сфері – для визначення й розробки напрямів наукових досліджень з педагогіки, історії педагогіки, підготовки науково- методичних публікацій з історії національної освіти Криму;

- у практичній сфері – для створення нормативних та спеціалізованих навчальних курсів з педагогіки, історії освіти і педагогіки.

Основні наукові положення та висновки дисертації впроваджено в навчально-виховний процес Республіканського вищого навчального закладу „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь) (довідка від 17 квітня 2007 р. № .3-08/392), Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (довідка від 20 квітня 2007 р. № ).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження репрезентовано в доповідях на конференціях:

- міжнародних – „Актуальні проблеми особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу в системі безперервної освіти” (Київ – Кременець, 2004), „Розвиток освіти в поліетнічних регіонах” (Ялта, 2005), „Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодизація, методика” (Херсон, 2005), „Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти в контексті Болонського процесу” (Ялта, 2006);

- всеукраїнських – „Професіоналізм учителя початкових класів” (Ялта, 2002), „Професіоналізм педагога (проективна педагогіка: питання теорії та практики)” (Ялта, 2004), „Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005), „Розвиток освіти в поліетнічних регіонах” (Ялта, 2006);

- регіональних – „Професійна підготовка майбутнього спеціаліста: проблеми теорії та практики” (Ялта, 2003, 2006); XI науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу, студентів та аспірантів Кримського державного інженерно-педагогічного університету (Сімферополь, 2005).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 8 одноосібних публікаціях, з яких 6 – у наукових фахових виданнях, 2 – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (254 найменування, з них 53 – архівні джерела). Загальний обсяг дисертації – 205 сторінок, у тому числі основного тексту – 182 сторінки. В дисертації міститься 29 таблиць на 17 сторінках та 2 рисунки на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та рівень розробленості проблеми, аргументовано хронологічні межі дослідження; визначено мету, об’єкт, предмет, завдання, методи; сформульовано наукову новизну та розкрито практичне значення; відображено апробацію та впровадження результатів дисертаційного дослідження в практику роботи навчальних закладів.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи досліджуваної проблеми” – проаналізовано історіографію проблеми, репрезентовано регіональні особливості та напрямки державної просвітницької політики в галузі педагогічної освіти кримських татар, визначено понятійний апарат досліджуваної проблеми, обґрунтовано роль мусульманського духовенства у становленні системи національної педагогічної освіти Криму (початок ХІХ  кінець ХХ ст.).

Проведено теоретичний огляд науково-методичної літератури з проблем підготовки педагогічних кадрів (О. Абдуліна, Ю. Бабанський, В. Галузинський, І. Гаспринський, М. Євтух, А. Нісімчук, О. Падалка та ін.).

Ретроспективний аналіз генезису понять „школа”, „національна школа”, „підготовка педагогічних кадрів” та „педагогічні кадри”, а також розгляд праць Х. Алчевської, І. Гаспринського, С. Русової, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін. дозволив визначити зміст поняття „кримськотатарська національна школа” як навчально-виховного закладу, який здійснює навчання кримськотатарською та державною мовами у відповідності до Закону України „Про освіту” та використовує етнопедагогічні традиції кримськотатарського народу в підготовці підростаючого покоління до майбутнього життя.

У дослідженні доведено, що педагогічна культура кримськотатарського народу ще не була предметом спеціальних досліджень, однак такі історики, етнографи, літератори, мовознавці, як О. Акчокраклі, Є. Бахревський, О. Бойцова, І. Гаспринський, В. Кондаракі, А. Кримський, П. Паллас, Г. Радде, В. Радлов, А. Самойлович, А. Сумароков та ін. вдавалися до розгляду деяких аспектів проблеми.

Питання освіти кримськотатарського народу досліджували провідні російські вчені-сходознавці другої половини XIX ст. Ф. Андрієвський, А. Кричинський, М. Міропієв, Н. Остроумов, В. Смирнов, які вказували на необхідність реформування кримськотатарської освіти.

В усі часи свого існування кримські татари мешкали поряд з українцями, що сприяло взаємопроникненню традицій у підготовці педагогічних кадрів. Тому ми вважали за необхідне звернутися насамперед до досліджень українських учених, які вивчали проблеми української національної школи (Х. Алчевська, М. Грушевський, М. Драгоманов, О. Духнович, М. Костомаров, І. Огієнко, С. Русова, О. Сухомлинська) і педагогічної освіти (А. Бондар, М. Грищенко, Н. Дем’яненко, В. Майборода, В. Луговий та ін.).

Вивчення й осмислення стану педагогічної освіти у 40-50 рр. ХХ ст. свідчить про те, що у зв’язку з подіями Другої світової війни дослідження підготовки педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи були призупинені. Досягнення національної кримськотатарської педагогіки практично забуті, а якщо й згадувалися, то це відповідало лише партійно-урядовим настановам радянського періоду.

Доведено, що вивчення проблеми освіти кримських татар розпочалося з середини 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. Необхідно відзначити праці В. Возгріна, відомого російського етнолога С. Червонної, а також роботи Д. Абібуллаєвої, Е. Абібуллаєвої, О. Бойцової, Ю. Ганкевича, Ю. Зінченка та ін., які, висвітлюючи історію кримських татар, наводять низку фактів про Сімферопольську татарську учительську школу, російсько-татарські міністерські училища, діяльність відомого кримськотатарського вченого І. Гаспринського.

На сучасному етапі проблеми національної школи, в тому числі й кримських татар, та підготовки вчителів у навчальних закладах Криму досліджують Д. Абібуллаєва, В. Ганкевич, М. Єрденмез, Б. Змерзлий, Д. Прохоров, М Скіпа, М. Хайруддінов та ін.

Ретельний аналіз архівних матеріалів свідчить про те, що підготовка вчителів для кримськотатарських шкіл сягає глибини віків. Вже у ХІІІ ст. учителів готували в медресе. При цьому в процесі дослідження було виявлено, що підготовка педагогічних кадрів для кримськотатарських національних шкіл пройшла декілька етапів. Аналіз вітчизняної історико-педагогічної літератури та праць названих вище авторів дозволив нам визначити етапи підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарських національних шкіл. Перший етап (XIII  ХV ст.) – виникнення Кримського ханства та прийняття ісламу як основної релігії кримських татар, що сприяла поширенню писемності серед широких верств народу. Останнє закономірно змушувало забезпечувати таку підготовку священнослужителів, яка б дозволяла їм навчати дітей у національних школах. Другий етап (XVI ст.) позначився відчутним упливом прогресивних освітніх ідей учених Російської імперії, мусульманського Сходу, а також Західної та Східної Європи на розвиток школи та підготовку педагогічних кадрів з кримських татар. До програм підготовки педагогічних кадрів у духовних навчальних закладах включалися й світські дисципліни. У такий спосіб створювалися передумови підготовки педагогічних кадрів для різних типів навчально-виховних закладів професійного спрямування. Третій етап (XVIII   початок XX ст.) характеризувався створенням у Криму державних навчальних закладів, які готували вчителів для національних шкіл. Водночас мало місце ігнорування національного компоненту в системі освіти через русифікацію навчально-виховного процесу. Четвертий етап (ХХ ст.) відзначається створенням мережі національних навчальних закладів з рідною мовою навчання, в тому числі й з кримськотатарською, а також відновленням та розвитком (після депортації) розгалуженої системи навчальних закладів щодо підготовки вчителів для національних шкіл з кримськотатарською мовою навчання.

Обгрунтовано типологію навчальних закладів, які готували педагогічні кадри для кримськотатарських національних шкіл у досліджуваний період: конфесійні навчальні заклади – мектебе-руштіє, медресе; світські навчальні заклади – Сімферопольська татарська учительська школа, педагогічні технікуми, педагогічні інститути та факультети університетів.

Виходячи з характеристики типів навчальних закладів виокремлюємо передумови їхнього створення на кожному історичному етапі:

- приєднання Криму до Росії (1783 р.) зумовило навчання інших народів російській мові та залучення їх до російської культури; боротьбу кримськотатарського народу проти русифікації, за навчання рідною мовою на національних традиціях;

- реформування системи освіти в Російській імперії, що сприяло зростанню чисельності педагогічних навчальних закладів;

- ліквідація неписьменності, закриття конфесійних навчальних закладів та відкриття державних національних шкіл, у тому числі й кримськотатарських, викликали гостру потребу в педагогічних кадрах;

- репатріація кримських татар, їхнє повернення на історичну батьківщину (1988 р.) та відкриття національних шкіл, класів з кримськотатарською мовою навчання зумовили необхідність у підготовці національних педагогічних кадрів.

Аналіз архівних матеріалів, періодики ХІХ  ХХ ст. дав змогу виокремити основні тенденції розвитку педагогічної освіти кримських татар:

- впровадження в навчальні плани підготовки педагогічних кадрів досягнень вітчизняної і зарубіжної педагогічної теорії і практики;

- використання ідей народності в навчально-виховному процесі педагогічних навчальних закладів;

- пошук нових форм підготовки педагогічних кадрів для національної школи.

Обґрунтовано періодизацію підготовки педагогічних кадрів у зазначений період:

I період – 1810  рр. – відкриття державних навчальних закладів, які здійснювали підготовку педагогічних кадрів для кримськотатарських шкіл (татарський клас при Сімферопольському повітовому училищі, татарський відділ при Сімферопольській гімназії);

II період – 1872  рр. – відкриття Сімферопольської татарської учительської школи – спеціального навчального закладу щодо підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарських шкіл; мектебе-руштіє – новометодна конфесійна школа під керівництвом І. Гаспринського, яка готувала вчителів для національних шкіл з уведенням у програму навчання дисциплін світського характеру, а також педагогічної практики;

III період – 1921  рр. – відкриття національних класів та груп для національних спільнот з метою ліквідації неписьменності серед татарського населення, а також створення мережі середніх і вищих навчальних закладів щодо підготовки педагогічних кадрів (педагогічні технікуми, Таврійський (Кримський) університет (з 1925 р. – Кримський педагогічний інститут), Вищі педагогічні татарські курси тощо);

IV період – 1944  рр. – масове закриття в Криму навчальних закладів для кримських татар;

V період – 1988  рр. – відродження та розвиток національної кримськотатарської школи, відповідна підготовка педагогічних кадрів у провідних вузах Криму (Таврійський національний університет імені В. Вернадського, Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь).

У результаті проведеного аналізу діяльності навчальних закладів визначено специфіку підготовки вчителів для кримськотатарських шкіл XIX  ХХ ст. Так, у медресе готували священнослужителів, обов’язки яких передбачали, зокрема, вчителювання в національних школах; підготовка вчителів здійснювалася рідною мовою, вивчалися також основи віровчення та методики викладання; організація навчання у медресе базувалася на методиках арабських шкіл. Вивчалися етимологія (ільм-сарф) та синтаксис арабської мови (ільм-насв); арифметика (ільм-ракам); канонічне та моральне право (ільм-факір); громадянські та кримінальні закони, що ґрунтуються на Корані та священних заповідях Ісламу; почасти логіка (ільм-мантік), риторика (ільм-меані), філософія та деякі відомості з астрології.

Доведено наявність мережі духовних закладів, які займалися підготовкою педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи. Так, якщо у ХIII ст. діяло 5 мечетей, медресе і 2 мектебе у Солхаті; 3 мечеті та 5 мектебе у Карасубазарі (Білогорськ); 2 мечеті та мектебе у Гезлєві (Євпаторія), то наприкінці XVI ст. у Бахчисараї діяло 24 мечеті, 3 медресе, 5 мектебе; в Ак-Мечеті (Сімферополь) – 5 мечетей, 1 медресе, 3 мектебе; у Гезлєві (Євпаторія) – 24 мечеті, 5 мектебе; у Карасубазарі (Білогорськ) – 19 мечетей та 3 мектебе.

У другій половині ХІХ ст. у Криму функціонувало 131 мектебе і 23 медресе. Ці заклади сприяли розповсюдженню ісламу серед місцевого населення, навчанню та вихованню дітей на основі ісламських традицій, а також підготовці вчителів для національної початкової школи.

Дослідження дозволило дійти висновку, що в XIX ст. у кримських татар вже була сформована система підготовки педагогічних кадрів: мектебе-руштіє готували вчителів для мектебе, медресе – для мектебе-руштіє, Сімферопольська татарська учительська школа – для шкіл та училищ. Вона задовольняла потреби у підготовці педагогів.

У другому розділі „Підготовка педагогічних кадрів для кримськотатарської національної школи в ХІХ  на початку ХХ ст.” проаналізовано та обґрунтовано сутність процесу становлення педагогічної освіти в Криму ХІХ  початку ХХ ст., розглянуто типи навчальних закладів, спрямованих на підготовку педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи. На основі першоджерел визначено історичні, політичні, соціальні та організаційно-педагогічні передумови розвитку педагогічної освіти кримських татар у ХІХ  на початку ХХ ст., а саме:

- боротьба кримськотатарського народу за культурно-релігійну незалежність;

- діяльність представників кримськотатарського народу в сфері економіки, освіти, науки;

- відкриття національних навчальних закладів на основі „Правил о мерах к образованию населяющих Россию инородцев” (1870 р.), „Положения о татарских учительских школах в городах Уфе и Симферополе” (1872 р.), „Правил о начальных училищах для инородцев, живущих в восточной и юго-восточной России” (1906 р.) та „Правил о начальных училищах для инородцев” (1907 р.);

- розвиток педагогічної науки і практики;

- поширення мережі педагогічних навчальних закладів (татарські класи, татарське училищне відділення, Сімферопольська татарська учительська школа);

- централізоване керівництво Міністерством народної освіти національними навчальними закладами.

У ході дослідження виявлено провідні тенденції розвитку навчальних закладів, які готували педагогічні кадри для кримськотатарської школи у ХІХ  на початку ХХ ст.:

- створення державних національних навчальних закладів;

- посилення боротьби передової кримськотатарської інтелігенції за націоналізацію школи, надання можливості готувати національні педагогічні кадри;

- боротьба за навчання рідною мовою;

- включення у навчально-виховной процес етнорелігійних традицій;

- пошук нових форм професійної підготовки педагогів з урахуванням джадидистських реформ (розробка буквоскладального методу навчання), фундатором яких був І. Гаспринський;

- розробка навчально-методичної літератури для кримськотатарських шкіл з урахуванням досягнень національної та світової педагогічної науки; боротьба за світську освіту.

Для цього періоду є характерним, з одного боку, збільшення кількості педагогічних навчальних закладів для кримських татар, а з іншого – створення негативних умов, за яких вони, прилучаючись до російської культури, втрачали національно-педагогічні традиції навчання та виховання.

У процесі дослідження визначено, що особливістю кримських навчальних закладів XIX  початку ХХ ст., які готували педагогічні кадри для татарських національних шкіл, була різниця в їхньому упорядковуванні: Духовному магометанському урядові підпорядковувалися мектебе-руштіє та медресе; Міністерству народної освіти - Сімферопольська татарська учительська школа, російсько-татарські міністерські училища). Серед особливостей: їхня доступність для всіх прошарків населення; впровадження у навчальний процес нових методик; вивчення поряд зі світськими дисциплінами основ віровчення; викладання рідною мовою; надання можливості отримувати освіту жінкам.

Доведено, що наприкінці ХІХ  на початку ХХ ст. новим типом навчальних закладів стали мектебе-руштіє. Своєрідність їхня полягала в тому, що готували вчителів для мектебе на основі етнонаціональних традицій кримськотатарського народу. Основними навчальними предметами в мектебе-руштіє були: татарська, арабська та російська мови, математика, основи віроучення та Коран.

Аналізуючи систему педагогічної освіти кримських татар, слід відзначити, що одним із перших державних навчальних закладів Криму була Сімферопольська татарська учительська школа, особливості якої полягали у тому, що: тут готували вчителів для російсько-татарських міністерських училищ та початкових шкіл; вихованцями Сімферопольської татарської учительської школи могли бути тільки кримськотатарські підлітки, незалежно від соціального стану; крім педагогічної професії, випускники отримували право працювати канцеляристами середньої ланки зі знанням російської мови; поряд зі світськими дисциплінами мало місце викладання релігійних предметів; навчання здійснювалося російською мовою, і тільки з 1907 р. у програму навчання ввели кримськотатарську мову; СТУШ існувала за державні кошти та за рахунок благодійних внесків.

З’ясовано, що завданнями педагогічних навчальних закладів були: розвиток світогляду учнів, формування їхньої загальної культури, підготовка до майбутньої професійної діяльності.

Отже, перші заклади освіти, які готували педагогів для кримськотатарських шкіл, насамперед забезпечували професійну підготовку вчителів початкових шкіл та татарської мови, здійснювали широку просвітницьку та національно-релігійну діяльність. За період свого існування вони сприяли не лише інтелектуально-духовному і професійному зростанню татарських учителів, а й збереженню татар як самостійного етносу.

У третьому розділі „Підготовка педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи у ХХ столітті” здійснено аналіз діяльності навчальних закладів Криму зазначеного періоду, що готували вчителів для кримськотатарської національної школи (конфесійна і світська) з метою одержання об’єктивних даних щодо їхньої специфіки, а також охарактеризовано типи, структуру та особливості даних шкіл. Визначено особливості становлення педагогічної кримськотатарської освіти, обґрунтовано її вплив на формування національних педагогічних кадрів, татарської інтелігенції в Криму.

Дослідження історії конфесійної педагогічної освіти Криму (до 1928 р.) дозволяє стверджувати, що ці заклади мали деякі спільні риси:

- відкривалися з ініціативи та за посередництва національних товариств;

- навчально-виховний процес базувався на національно-релігійних традиціях;

- навчання здійснювалося рідною мовою;

- готували, насамперед, священників та вчителів;

- виступали проти русифікації та за європеїзацію вищої освіти.

Доведено, що позитивними рисами їхньої діяльності були: прагнення реформувати національну вищу школу у відповідності до етнічних принципів, а також з активним включенням у навчальний процес як світських дисциплін, так і предметів конфесійної спрямованості. Останнє є важливим, оскільки саме релігія повністю відображає етнічну сутність кримськотатарського народу.

У процесі дослідження визначено, що система педагогічної освіти кримських татар у ХХ ст. була представлена: мектебе-руштіє, Кримським татарським педагогічним технікумом, вчителя для кримськотатарської школи готували також: Ялтинський педагогічний технікум, Кримський педагогічний інститут, Таврійський національний університет імені В. Вернадського, РВНЗ „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь).

Окреслено позитивні особливості функціонування цих закладів, а саме: основу підготовки становили державні стандарти; викладалися лише світські дисципліни; навчання здійснювалося рідною мовою; воно було доступним для всіх прошарків населення та обох статей; зміст підготовки до виховної роботи в школі включав обов’язковий етнопедагогічний компонент.

Розглядаючи типи навчальних закладів Криму в XX ст., які забезпечували потреби кримськотатарської школи у педагогічних кадрах, зміст та форми навчання в них, ми дійшли висновку про їхній своєрідний та самобутній характер. У своєму розвиткові вони пройшли такі етапи:

- масове відкриття національних шкіл та навчальних закладів щодо підготовки вчителів у перші роки радянської влади (1921-1944 рр.);

- закриття татарських національних шкіл та навчальних закладів щодо підготовки педагогічних кадрів у період депортації кримських татар (1944-1988 рр.);

- відновлення та розвиток татарських національних шкіл та навчальних закладів щодо підготовки національних педагогічних кадрів у незалежній Україні (1988-2007 рр.).

Серед основних завдань, поставлених перед ними, були: підвищення наукового та культурного рівня педагогічних кадрів, розвиток професійних умінь та навичок, формування кримськотатарської педагогічної інтелігенції, забезпечення потреб регіону в національних педагогічних кадрах тощо.

Визначено вплив радянських декретів “Про татаризацію” (1922 р.) та “Про підготовку викладачів для шкіл національних меншин” (1925 р.), які відчутно далися взнаки щодо розв’язання проблеми забезпечення національних шкіл педагогічними кадрами шляхом відкриття інститутів, технікумів, курсів підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів. Однак з 1938 р. Постановою ЦК ВКП(б) було фактично припинено діяльність національних шкіл у Криму, в тому числі й кримськотатарських. Аналіз статистичних даних засвідчує цілковиту відсутність національних навчальних закладів для кримських татар у період депортації, що й спричинило суттєве зменшення кількості педагогічних кадрів. Позитивні зміни у підготовці педагогічних кадрів для кримськотатарських шкіл починаються лише з 1988 р. у зв’язку з репатріацією народу до Криму.

Проведений нами аналіз змісту та характеру діяльності сучасних вищих навчальних закладів Криму свідчить, що першим навчальним закладом, який з 1991 р. почав готувати вчителів для кримськотатарських національних шкіл, був Таврійський національний університет ім. В. Вернадського. З 1993 р. підготовку відповідних педагогічних кадрів почав здійснювати Кримський державний індустріально-педагогічний інститут (нині – Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь). Аналіз контингенту студентів довів, що найвагоміше місце у підготовці кадрів для кримськотатарської національної школи серед кримських вузів займає Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь). Водночас для роботи в національних школах тут готують тільки вчителів філологічних спеціальностей, що потребує її розширення.

На підставі проведеного дослідження визначено, що основним призначенням народної освіти кримських татар є збереження і трансформація традицій виховання та навчання, які концентрують значний духовно-моральний потенціал та передбачають передачу позитивного соціального досвіду, гармонійних відносин від старших поколінь до молодших.

Отже, на сучасному етапі підготовка вчителів для кримськотатарської національної школи здійснюється в державних навчальних закладах, має світський характер і сприяє відродженню національної школи, рідної мови, національних традицій навчання та виховання, забезпечує збереження національної ідентичності кримськотатарського народу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв’язання актуального наукового завдання щодо визначення перспектив використання та впровадження в практику сучасних вищих навчальних закладів історико-педагогічної спадщини кримськотатарського народу та поліпшення підготовки педагогічних кадрів для шкіл з кримськотатарською мовою навчання. Наведені дані підтверджують гіпотезу дослідження. Реалізовані мета й завдання дають можливість сформулювати висновки та запропонувати рекомендації.

1. На основі системного аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів, архівних матеріалів визначено, що в Криму з XIII ст. в органічному зв’язку із культурним розвитком кримських татар відбувалася підготовка кадрів для національної школи. Разом з тим, здійснений аналіз засвідчив, що проблема формування педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи до останнього часу залишалася майже невивченою.

2. У процесі дослідження окреслено історичні, політичні та соціально-педагогічні умови, які детермінували становлення навчальних закладів, де здійснювалася підготовка вчительських кадрів для кримськотатарських шкіл початку XIX - кінця ХХ ст., а саме: політика русифікації в Криму; прагнення малих етносів Криму до збереження самобутності; діяльність національно-культурних товариств; участь представників кримськотатарського народу в розвитку економіки, освіти, науки регіону; відкриття національних шкіл; зростання потреби в педагогічних кадрах для національних шкіл; упровадження навчальними закладами досягнень педагогічної науки та нових для того часу методик викладання.

3. До навчальних закладів, на базі яких готувалися педагогічні кадри для кримськотатарських національних шкіл, належали національно-релігійні та світські (державні) навчальні заклади: медресе, мектебе-руштіє, Сімферопольська татарська учительська школа, Кримський педагогічний інститут, Кримський татарський педагогічний технікум, Ялтинський педагогічний технікум. Завдяки цим навчальним закладам не лише здійснювалася підготовка кваліфікованих фахівців, а й задовольнялися потреби регіону та кримськотатарського народу в освітніх послугах.

4. Визначено та проаналізовано тенденції підготовки педагогічних кадрів регіону з початку XIX – до кінця ХХ ст., серед яких слід визначити: активне формування та реалізацію державної політики в галузі підготовки професійних кадрів у відповідності до потреб регіону; розвиток національної освіти кримських татар як однієї зі складових загальнодержавної системи освіти; різнотипність освітніх закладів, де здійснювалася підготовка педагогічних кадрів для кримськотатарських національних шкіл; пошук нових форм професійної підготовки педагогів; запровадження у зміст підготовки вчителя етнорелігійних традицій.

5. Обґрунтовано періоди розвитку системи підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарської національної школи:

- I період – 1810-1872 рр. – відкриття державних навчальних закладів (відділень) з підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарських шкіл (татарський клас при Сімферопольському повітовому училищі, татарський відділ при Сімферопольській гімназії), що зумовлювалося, з одного боку, реформуванням системи освіти в Російській імперії, а з іншого – боротьбою кримськотатарського народу за навчання та викладання рідною мовою;

- II період – 1872-1921 рр. – відкриття Сімферопольської татарської учительської школи – спеціального навчального закладу з підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарських шкіл; мектебе-руштіє – новометодної конфесійної школи під керівництвом І. Гаспринського, що обумовлювалося посиленням боротьби передової кримськотатарської інтелігенції за націоналізацію школи, можливість готувати національні педагогічні кадри. Серед тенденцій та особливостей організації навчально-виховного процесу: впровадження в зміст підготовки педагогічних кадрів вітчизняних та зарубіжних досягнень у галузі теорії педагогіки, педагогічної практики, етнорелігійних традицій; пошук нових форм професійної підготовки педагогів з урахуванням джадидиських реформ;

- III період – 1921-1944 рр. – відкриття національних класів та груп для національних спільнот, а також створення мережі середніх і вищих навчальних закладів з підготовки педагогічних кадрів у радянський період (педагогічні технікуми, Таврійський (Кримський) університет (з 1925 р - Кримський педагогічний інститут), Вищі педагогічні татарські курси), що сприяло ліквідації неписьменності серед татарського населення, доступності навчання для всіх прошарків населення та обох статей, пошуку нових форм професійної підготовки педагогів;

- IV період – 1944-1988 рр. – закриття всіх навчальних закладів для кримських татар;

- V період – 1988-2007 рр. – відновлення та здійснення підготовки педагогічних кадрів для шкіл з кримськотатарською мовою навчання у провідних ВНЗ Криму (Таврійський національний університет імені В. Вернадського, Республіканський вищий навчальний заклад “Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь). Це забезпечило можливість відродження національної школи, рідної мови, національних традицій навчання та виховання, збереження національної ідентичності кримськотатарського народу.

6. На основі аналізу системи освіти Криму початку XIX  кінця ХХ ст. визначено зміст та особливості діяльності конфесійних і світських (державних) навчальних закладів, які готували педагогічні кадри для кримськотатарських національних шкіл (Сімферопольської татарської учительської школи, медресе, мектебе-руштіє, Кримського педагогічного інституту, Ялтинського педагогічного технікуму, Республіканського вищого навчального закладу „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь), Таврійського національного університету імені В. Вернадського).

7. Доведено, що головне завдання цих навчальних закладів полягало в підвищенні інтелектуально-культурного рівня майбутніх кримськотатарських педагогів, у використанні прогресивного педагогічного досвіду та збереженні національного компоненту підготовки педагогічних кадрів.

8. Визначено специфіку функціонування навчальних закладів, які готували педагогічні кадри для кримськотатарської національної школи в зазначений період, зокрема йдеться: про вивчення рідної, російської та арабської мов, основ віровчення; організацію навчання й виховання на ґрунті національно-релігійних традицій; використання сучасних методик та передового досвіду в процесі підготовки педагогічних кадрів тощо.

9. Результати ретроспективного аналізу стали підставою для ствердження значної ролі навчальних закладів з підготовки педагогічних кадрів XIX – ХХ ст. у становленні національної освіти Криму, національно-культурному розвитку регіону, в тому числі й завдяки використанню в навчально-виховному процесі національних традицій кримських татар.

Таким чином, ми маємо достатньо фактів, аби зробити висновок про те, що система підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарської національної школи сформувалася як невід’ємна частина загальної системи вищої освіти України.

Науково обгрунтовані результати дослідження дозволили висловити рекомендації: Міністерству освіти і науки Автономної Республики Крим - щодо розробки та запровадження в педагогічний процес вищих навчальних закладів фундаментальних курсів з історії освіти і культури етносів Криму; Кримському республиканському інституту післядипломної педагогічної освіти – відносно створення дидактичних та методичних матеріалів з урахуванням регіональних особливостей; закладам освіти – щодо організації навчально-виховного процесу на принципах етнічної та конфесійної толерантності.

Утім, дана робота не претендує на вичерпне вирішення проблеми підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарської національної школи. Так, одним із перспективних напрямків майбутніх досліджень може бути вивчення філантропічної діяльності кримськотатарської інтелігенції та розкриття місця, ролі й значення останньої щодо становлення і розвитку національної системи освіти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бекирова Э. Состояние народного образования крымских татар в период с 1921 по 1941 гг. // Імідж сучасного педагога: Науково-практичний освітньо-популярний часопис. – 2003. – № 4. – С. 38-41.

2. Бекирова Э. Ш. Возрождение и становление системы подготовки педагогических кадров для школ с крымскотатарским языком обучения // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. статей. – Ялта: РВВ КДГІ, 2004. – Вип. 6, ч. 1. - С. 106-111.

3. Бекірова Е. Ш. Аналіз стану підготовки педагогічних кадрів для шкіл із кримськотатарською мовою навчання Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. – Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики. – К.: НПУ, 2005. - Вип. 3(13).– С. .

4. Бекирова Э. Ш. Влияние народной педагогики на подготовку педагогических кадров для школ с крымскотатарским языком обучения // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. статей. – Ялта: РВВ КДГІ, 2005. - Вип. 7, ч. 1. – С. 14-20.

5. Бекирова Э. Ш. Влияние ислама на формирование системы образования крымских татар // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. статей. – Ялта: РВВ КГУ, 2006. – Вип. 9, ч. 2. - С. 186-193.

6. Бекирова Э. Ш. Результати дослідження за темою „Підготовка педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи” // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Зб. статей. – Ялта: РВВ КГУ, 2007. – Вип. 14, ч. 1. - С. .

7. Бекирова Э. Система образования крымских татар в годы депортации // Актуальні проблеми гуманітарної освіти: Зб. наукових праць. – К._ Кременець, 2004. – Вип. 1. - С. 312-316.

8. Бекирова Э. Ш. Развитие этноконфессиональных учебных заведений крымских татар в послереволюционный период // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 25-28 вересня 2006 р., м. Ялта. – Ялта: РВВ КГУ, 2006. – Ч. 2. - С. 103-105.

АНОТАЦІЇ

Бекірова Е. Ш. Підготовка педагогічних кадрів для національної кримськотатарської школи (початок ХІХ – кінець ХХ ст.) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Інститут вищої освіти АПН України. - Київ, 2007.

У дисертації досліджено цілісний процес становлення і розвитку підготовки педагогічних кадрів для кримськотатарської національної школи з початку XIX - до кінця XX ст., виявлено його тенденції і