ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД“

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана”

Бондаренко Лариса Анатоліївна

УДК 336.764.2

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ 2007

Дисертація є рукопис

Роботу виконано на кафедрі банківських інвестицій ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Майорова Тетяна Володимирівна,

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”,

доцент кафедри банківських інвестицій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Грушко Віктор Іванович,

Університет економіки та права “КРОК”,

завідувач кафедри фінансів та банківського бізнесу

кандидат економічних наук

Раєвська Тетяна Олександрівна,

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

начальник відділу економічного аналізу і поточного моніторингу

Захист відбудеться “ 16 ” жовтня 2007 р. о 12.00 годині на засіданні вченої ради Д 26.006.04 ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, к.601.

Автореферат розісланий “ 14 ” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.е.н., професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вступ України на шлях ринкових перетворень визначив її розвиток в руслі загальносвітових тенденцій. Перехід до принципово нових економічних відносин закономірно привів до необхідності постановки і вирішення нових для українських комерційних банків задач, пов’язаних із значним збільшенням концентрації ризиків в їх діяльності. Серед всієї сукупності банківських ризиків центральне місце займає кредитний ризик, який виникає в процесі реалізації кредитних відносин і при несприятливому результаті приводить банк до серйозних фінансових втрат.

Оскільки комерційні банки і вся банківська система в цілому покликана уособлювати надійність і безпеку, очевидна необхідність розробки і впровадження прийнятних і перевірених методів формалізації і оцінки ризиків, виявлення значимих критеріїв, а також розробка і впровадження чітко налагодженої системи прийняття рішень, що базується на отриманих даних і приводить до ефективного результату (прибуткової діяльності та позитивного іміджу банківської установи).

Тому дослідження проблем подальшого вдосконалення функціонування банківської системи, зокрема процесу управління ризиками кредитних операцій комерційного банку, привертає увагу як зарубіжних, так і вітчизняних науковців і практиків. Теоретичні, методологічні та методичні аспекти ризик-менеджменту кредитної діяльності відображені в роботах провідних вітчизняних вчених з банківської справи, теорії кредиту, банківського менеджменту, аналізу кредитного ризику, теорії економічного ризику: В.І. Грушко, О.М. Дзюблюк, О.В. Васюренко, А.М. Мороз, А.А. Пересада, Л.О. Примостка, Т.О. Раєвська, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна, Н.П. Шульга та ін. У числі російських дослідників слід зазначити роботи: І.Т. Балабанова, С.Н. Кабушкіна, Г.Г. Коробової, О.І. Лаврушина, О.А. Лобанова, Ю.С. Маслєченкова, Г.С. Панової, В.М, Усоскіна, В.Т. Севрук, Н.Е. Соколінської, О.В. Чугунова, О. Ширінської. Серед відомих західних фахівців, які займаються проблемами банківського ризик-менеджменту необхідно відмітити наступних: Т. Бартон, Т. Дж. Долан, Дж. К. Хорн, Б. Едвард, Г. Марковіц, Е. Морсман, П. Роуз, Дж. Сінкі, П. Уокер, У. Шенкир та багатьох інших.

В останні роки, у зв’язку з широким застосуванням інформаційних технологій, швидко зросло й продовжує зростати число робіт, в яких задачі оцінки та управління кредитними ризиками вирішують за допомогою методів математичного моделювання. Щодо цього, то в українській науковій літературі відомі дослідження таких вчених, як: В.В. Вітлінського, Г.І. Великоіваненко, О.В. Пернарівського, Я.С. Наконечного, В.К. Галіцина, А.О. Старостіної, В.А. Кравченко та ін.

Дослідження опублікованих за даною проблематикою робіт, методологічних концепцій, методичних підходів та практичних розробок дозволило зробити висновок про те, що питання пошуку й формування концептуальних і методологічних підходів до вирішення завдання комплексного управління кредитним процесом в комерційних банках з урахуванням ризику недостатньо розроблені як у науковому, так і в організаційно-методологічному аспектах. Окремі питання, пов’язані з кредитним ризик-менеджментом розглядаються лише в зарубіжній літературі. У вітчизняних публікаціях, найчастіше, зазначається лише на існування і гостру необхідність невідкладного вирішення даної проблеми, але реальних варіантів її розв’язку практично не пропонується. Тому актуальність питань, що досліджуються в дисертації, їх значення, як для розвитку банківської системи, так і для росту економіки України, недостатня опрацьованість в теоретичному, методологічному та організаційному плані, недосконалість інструментарію визначення, оцінки та управління кредитним ризиком, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова частина комплексної науково-дослідної теми “Інвестиційна діяльність суб’єктів господарювання України (проблеми розвитку)” /номер державної реєстрації 0198U007171/, яка розробляється колективом кафедри банківських інвестицій ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”. Особисто автором підготовлено розділ “Управління ризиками фінансово-кредитних установ”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є наукове обґрунтування та поглиблення методичних підходів і рекомендацій щодо управління банківським кредитним ризиком з урахуванням міжнародного досвіду та формування комплексного підходу до ризик-менеджменту кредитного портфеля банку.

Мета дослідження визначила необхідність вирішення таких завдань:

- поглибити дослідження сутності понять “банківський ризик”, “ризик-менеджмент кредитної діяльності”, “індивідуальний кредитний ризик”, “портфельний кредитний ризик”;

- уточнити основні складові загальної концепції та структуру ризик-менеджменту кредитної діяльності банку;

- дослідити організацію банківського ризик-менеджменту в Україні у контексті проблем управління кредитними ризиками та розробити методику оцінки сукупного ризику кредитного портфеля комерційного банку;

- проаналізувати процес управління кредитним ризиком банку з метою удосконалення інструментів і методів оцінки кредитного ризику на рівні індивідуальної позички й кредитного портфеля в цілому та розробки методичних підходів до прийняття ефективних рішень щодо кредитування позичальників в умовах невизначеності;

- вивчити зарубіжний досвід організації кредитного ризик-менеджменту на основі дослідження діяльності великих міжнародних банків та обґрунтувати можливість його використання в Україні.

Об’єкт дослідження – кредитна діяльність комерційних банків України.

Предмет дослідження – інструментарій, механізми та організація процесу управління банківськими ризиками.

Методи дослідження. Проведенні дослідження спираються на наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері ризик-менеджменту, фінансового аналізу, теорії прийняття рішень. У роботі використано методи: загальнонаукові (узагальнення, порівняння, історизм, аналіз, системність, комплексність, аналогія) – для вивчення й аналізу організації ризик-менеджменту комерційного банку в цілому та при кредитуванні зокрема; візуально-графічний – для представлення результатів у наочній формі; системний і комплексні підходи – для розробки узагальненої системи оцінки кредитного ризику портфеля позичок; економіко-статистичні методи, метод експертних оцінок, економіко-математичного моделювання – для розробки методичного інструментарію прийняття рішень щодо кредитування в умовах невизначеності.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, що регламентують діяльність банківської системи, матеріали Національного банку України, державних статистичних органів України, Асоціації українських банків, наукових конференцій, річна й поточна фінансова звітність комерційних банків України, спеціальна монографічна та періодична література. Емпіричною базою дослідження стали результати конкретних підрахунків, здійснених дисертантом особисто.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну й отримані особисто автором, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено методику оцінки визначення якості вхідної інформації при кредитуванні, яка включає критерії та шкалу оцінки якості інформації, що дозволить мінімізувати кредитні ризики при ухваленні управлінських рішень;

- пропонується рівень ризику кредитного портфеля банку визначати за допомогою інтегрального показника кредитного ризику (R), який виражає рівень невизначеності кредитних операцій, відображає структуру портфеля позичок та якісно характеризує кредитний ризик банку. Цей показник дозволить врахувати мінливість портфельного кредитного ризику в заданому часовому інтервалі та оцінити якість управлінських рішень при наданні позичок і формуванні кредитного портфеля;

удосконалено:

- теоретико-методологічні засади ризик-менеджменту кредитної діяльності банку через виокремлення елементів системи управління кредитним ризиком, визначення кола суб’єктів кредитного ризик-менеджменту та визначення їх функцій, впровадження цивілізованих норм ведення бізнесу шляхом прийняття Кодексу професійної діяльності кредитора;

- методичні підходи щодо оцінки кредитних ризиків на основі створення алгоритму прийняття рішення щодо надання позички та розробки моделі визначення кредитоспроможності потенційних позичальників у залежності від їх типу, з урахуванням фінансового стану та особистих якостей;

- класифікацію суб’єктів ризик-менеджменту комерційного банку. Виділені наступні критерійні ознаки: відносно участі суб’єктів в процесі управління; відносно причетності їх до банку; за функціональними ознаками; відносно їх цільових інтересів. Крім того, автор сформулював особисте розуміння кола суб’єктів банківського ризик-менеджменту, яке відрізняється від загальноприйнятого тим, що суб’єктами є не лише структурні підрозділи банку, але й інші особи, які прямо чи опосередковано впливають на управління банківськими ризиками;

одержали подальший розвиток:

- визначення економічного змісту понять “банківський ризик”, “індивідуальний кредитний ризик”, “портфельний кредитний ризик” з позиції менеджменту, враховуючи такі ознаки ризику як невизначеність, альтернативність, вірогідність, масштабність і суперечливість, що дозволить ефективніше вибудувати систему ризик-менеджменту кредитної діяльності банку;

- дослідження сутності “ризик-менеджменту” як комплексного поняття з наукової точки зору, як явище, як процес, як система, як мистецтво та як апарат управління;

- підходи до ідентифікації, оцінки та моніторингу кредитних ризиків з урахуванням їх керованості, що дозволить результативніше виявляти потенційні джерела кредитного ризику та визначати найбільш значимі й небезпечні для банку ризик-фактори;

- обґрунтування необхідності впровадження досвіду зарубіжних банків щодо оцінки кредитного ризику за допомогою статистичних моделей, заснованих на VaR-технології; використання кредитних рейтингів для визначення рівня ризику і відстеження його протягом дії кредитної угоди; удосконалення організаційної структури кредитного ризику, у першу чергу, для банків з розгалуженою філіальною мережею.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх застосування для вдосконалення організації кредитного ризик-менеджменту банку, методів оцінювання портфельного та індивідуального кредитного ризику, методологічного підходу прийняття ефективних управлінських рішень при кредитуванні в умовах невизначеності. Наукові результати та рекомендації прийняті до впровадження в Національному банку України (довідка № 44-215/313 від 07.03.07), АКБ “Новий” (довідка про впровадження № 14-12/72 від 07.12.06), АКБ “Фінанси і кредит” (довідка № 9-043001/9214 від 14.02.07), АППБ “Аваль” (довідка № 18-02/115 від 15.11.06.) АКБ “Укрсоцбанк” (довідка № 36-04/183 від 02.02.07), ВАТ “Ощадбанк” (довідка № 05/3506 від 12.01.07).

Науково-методологічні підходи, запропоновані в дисертаційному дослідженні використовуються у навчальному процесі кафедри банківських інвестицій ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” при викладанні таких дисциплін як “Інвестування”, “Інвестиційне кредитування”, “Проектне фінансування” (довідка від 27.02.07) та в навчальному процесі кафедри банківської справи Криворізького економічного інституту ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” при викладанні дисциплін “Гроші та кредит”, “Банківські операції”, “Інвестування” (довідка № 01-164 від 03.03.07).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у роботі наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і отримані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорювалися на Четвертій міжнародній конференції “Наука і освіта’2001” (Дніпропетровськ – Дніпродзержинськ – Харків – Черкаси – Житомир, 2001), VІІІ Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Фінансовий та банківський менеджмент: досвід та проблеми” (Донецьк, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (Дніпропетровськ, 2003 р.), Першій міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 2000 р.), Науково-практичній конференції “Проблеми розвитку банківництва в Україні” (Кривий Ріг, 2007).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у десяти наукових працях загальним обсягом 2,4 друк. арк., з них: 5 статей у наукових фахових виданнях (обсяг 1,8 друк. арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 192 сторінки, у тому числі: 32 таблиці на 13 сторінках, 31 рисунок на 11 сторінках, 18 додатків на 60 сторінках. Список використаних джерел налічує 173 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано стан її наукової розробки, сформульовано мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, з’ясовано інформаційну основу, викладено методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, надано інформацію про їх апробацію.

Розділ 1. “Теоретичні основи ризик-менеджменту комерційного банку” присвячено дослідженню економічної сутності банківського ризику та визначенню теоретично-методологічних засад управління ним.

У результаті критичного аналізу спеціальної літератури було виявлено шість підходів до визначення поняття “банківський ризик”: як вірогідність відхилення від сподіваного результату; загроза втрат; вірогідність отримання як збитків, так і прибутку; невпевненість передбачення результату; ситуативна характеристика діяльності банку, що відображає невизначеність її результату; діяльність банку, пов’язана з подоланням невизначеності.

З’ясування економічної сутності банківського ризику дозволило виділити його істотні ознаки: невпевненість, альтернативність, вірогідність, масштабність і суперечливість. Зазначимо, що в умовах невизначеності активність банку доцільно виражати через поняття “поведінка”, а не “діяльність”, оскільки в рамках кредитної діяльності банк відносно ризику веде себе по-різному.

Виходячи із основних характеристик ризику та ключової ролі банківських менеджерів в позиціюванні операцій і поведінки банку в ситуації ризику, а також ґрунтуючись на поставлених задачах дослідження, автор пропонує визначати банківський ризик наступним чином: банківський ризик – це можливість прийняття раціонального чи нераціонального управлінського рішення, в рамках якого можна дати вірогідну кількісну і/або якісну оцінку дії факторів і як наслідок, отримати один з трьох економічних результатів: позитивний (прибуток), нульовий або негативний (збиток).

Проведений аналіз підходів до класифікації банківських ризиків дозволив запропонувати ієрархічну структуру банківських ризиків.

У роботі досліджені причини виникнення ризик-менеджменту як нової філософії стратегічного управління в банківському бізнесі та еволюцію його розвитку. Встановлено, що банківський ризик-менеджмент пройшов у своєму розвитку чотири етапи, пов’язаних з появою і розповсюдженням нових підходів до оцінки основних видів фінансових ризиків. До 90-х рр. отримані оцінки ризиків були неоднорідними, їх важко було порівняти одна з одною. З настанням нового тисячоліття орієнтування на ризик-менеджмент службовців і менеджерів усіх рівнів, дозволило отримувати співставимі та агреговані оцінки за всіма видами ризику.

У процесі дослідження наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених було визначено, що в науково-методологічній літературі поняття „ризик-менеджмент” трактується неоднозначно. На нашу думку, це пояснюється тим, що банківський ризик-менеджмент входить до більш широкої області ризик-менеджменту – теорії прийняття рішень - і представляє собою дисципліну на стику статистики, дослідження операцій, економіки, банківництва і психології. Таким чином, банківський ризик-менеджмент можна розглядати з різних позицій: як галузь наукових знань, як економічне явище, як систему управління, як управлінський процес, як мистецтво управління та як орган управління (рис. 1.).

Рис.1. Складові поняття “Ризик-менеджмент комерційного банку”

Аналіз наукових праць та власні дослідження дозволили сформувати особистий підхід до визначення кола суб’єктів банківського ризик-менеджменту, який відрізняється від загальноприйнятого тим, що в якості суб’єктів розглядаються не лише структурні підрозділи банку, але й інші особи, які прямо чи опосередковано впливають на управління банківськими ризиками (акціонери, наглядові органи та ін.). Крім того, для розуміння ролі кожного суб’єкта ризик-менеджменту в управлінських процесах банку пропонується їх класифікувати за такими ознаками: стосовно участі в процесі управління; причетності до банку; за функціональними ознаками; стосовно цільових інтересів

Дослідження законодавчого поля та основних положень державного регулювання банківської діяльності, а також методологічного забезпечення управління ризиками вітчизняних комерційних банків дало змогу дійти висновку, що механізми регулювання банківськими ризиками досить різноманітні і їх зручно розглядати за ієрархічними рівнями прийняття і сферою дії: макрорівень, мезорівень, мікрорівень.

На макрорівні механізми регулювання ризиками розробляються, приймаються вищими органами державної влади і встановлюють фундаментальні принципи функціонування банків. На мезорівні (рівні банківської системи) основними інструментами регулювання банківськими ризиками є нормативні акти НБУ, а також положення і стандарти, розроблені і добровільно прийняті самими учасниками банківського сектору (наприклад, в рамках Асоціації українських банків, Ліги найбільших банків України). Зміна підходів до наглядових функцій НБУ дала поштовх для створення та розвитку системи ризик-менеджменту в комерційних банках. Автором проведена порівняльна характеристика традиційної системи нагляду та нагляду на основі оцінки ризиків у ході якої було встановлено, що остання відповідає міжнародним стандартам та сприяє більш ефективній і продуктивній роботі банків і наглядових органів. На мікрорівні, в доповнення до зовнішніх обмежень застосовуються також і власні, внутрішні механізми управління ризиками. Ці механізми представляють собою загальноприйняті в банківському секторі методи і моделі оцінки і контролю за ризиками, конкретна форма реалізації яких визначається самим банком.

У розділі 2 “Управління кредитним ризиком в банку: теорія і практика” сформовано методичні засади та інструментарій управління ризиком кредитних операцій.

В результаті дослідження тенденцій розвитку кредитної діяльності банків України з 1998 р. по 2006 р. автором було встановлено, що кредитування є основним видом діяльності банків. Динаміка кредитних вкладень банків України свідчить про наявність тенденції до збільшення обсягів кредитування як в абсолютних, так і у відносних показниках. Доходи від кредитних операцій на 01.01.07 склали майже 72% від сукупних банківських доходів. В портфелі позичок вітчизняних банків переважають кредити, надані господарюючим суб’єктам, – більше 68%, але з кожним роком збільшується частка кредитів фізичним особам. Темп приросту позичок, наданих суб’єктам господарювання, за 2006 рік склав 66,2%, в той час як приріст кредитів населенню становив 153%.

Вивчення теоретичних та практичних досліджень показало, що незважаючи на високу актуальність проблеми повернення позичок, все ще недостатня увага приділяється питанням побудови системи управління кредитним ризиком. У роботі на основі дослідження еволюції становлення системи управління кредитним ризиком у вітчизняних комерційних банках за часовими етапами виділено три підходи до організації систем кредитного ризик-менеджменту, проаналізовані переваги та недоліки кожної. Слід відмітити, що необхідність формування систем кредитного ризик-менеджменту у вітчизняних банках викликана, головним чином, переходом банківської системи України на міжнародні стандарти діяльності.

На нашу думку, поняття “система кредитного ризик-менеджменту” характеризується достатньо складною змістовною частиною, яка ґрунтується, з одного боку, на постулатах “системної теорії”, а з іншої – на специфіці кредитних відносин у суспільстві, а також особливостях політики банку в області ризику. Базуючись на загальнобанківській системі управління ризиками, вона містить ряд суттєвих елементів, які відіграють важливу роль у процесі управління кредитними ризиками і потребують окремого виділення. Пропонується як складові системи кредитного ризик-менеджменту виділити такі підсистеми: інформаційну, організаційну, аналітичну, управлінську, ціноутворюючу, дозвільну, моніторингову і кризового менеджменту.

Проведений аналіз виявив, що більшість вітчизняних комерційних банків тільки почали підходити до розуміння культури ризик-менеджменту і необхідності впровадження комплексних систем управління кредитним ризиком. Їх рівень організації та ефективність залежить від усвідомлення вищим керівництвом банку значення ризик-менеджменту для подальшого розвитку установи в умовах конкуренції та від ресурсних можливостей банку. На прикладі АКБ “Укрсоцбанк” ілюструється поетапне впровадження комплексної системи ризик-менеджменту. В банку створено відокремлену Службу управління ризиком, яка складається з відділу оцінки фінансових ризиків, відділу оцінки нефінансових ризиків та відділу методології. Відокремлення методологічної функції дозволило розмежувати розробників та користувачів методик оцінки ризиків, що позитивно вплинуло на їх ефективність. В регіональному АКБ “Новий”, який має значно менший кадровий та ресурсний потенціал, Відділ керування ризиками підпорядкований Департаменту казначейства та керування ризиками. Така організація ризик-менеджменту не надає Відділу в повному обсязі необхідних йому повноважень і не сприяє рівноцінній співпраці з іншими підрозділами банку.

З метою оцінки ефективності управління кредитним ризиком був проведений аналіз кредитних портфелів АКБ “Укрсоцбанк” та АКБ “Новий” з 2000 р. по 2006 р. Результати аналізу дозволили з’ясувати наступні особливості кредитної діяльності банків: темпи росту кредитних портфелів перевищують темпи росту сукупних активів і складають майже 66%; найчастіше надаються короткострокові кредити в національній валюті; переважно банки кредитують юридичних осіб, але частка кредитів фізичним особам зростає швидкими темпами. Якщо їх доля в сукупному портфелі банків складає 31,7%, то АКБ “Укрсоцбанк” в 2005 р. мав у своєму портфелі 40,9% позичок, наданих фізичним особам, в 2006 році цей показник склав вже майже 55%, тоді як в АКБ “Новий” - 14% Такі відмінності пояснюються особливостями кредитної стратегії банків. Реорганізація системи управління кредитним ризиком дозволила АКБ “Укрсоцбанк” отримати від кредитної діяльності вищі доходи, ніж у середньому по банківській системі, в той час, як дохідність кредитного портфеля АКБ “Новий” майже на ? нижча. Слід відзначити, що дохідність кредитних портфелів з кожним роком знижується, головним чином за рахунок збільшення частки кредитів наданих фізичним особам, які за даними проведеного аналізу, є менш рентабельними. Впровадження в 2001 році комплексної системи ризик-менеджменту значно покращило якість кредитного портфеля АКБ “Укрсоцбанк”. Якщо в 2000 році проблемні позички складали 27,22% портфеля позичок, то на 01.01.07 їх доля знизилась до 2,08%.

Узагальнюючи досвід вітчизняних банків зазначимо, що необхідними умовами організації управління ризиками є: ефективна система розподілу повноважень; пророблені посадові інструкції; досконалі канали передачі інформації. В цілому, системи ризик-менеджменту реалізуються через конкретні процедури: ідентифікації, оцінки, управління, контролю та моніторингу ризику.

Ідентифікувати кредитний ризик неможливо без правильного розуміння цього поняття. Автором з’ясовано, що в науковій думці існують три підходи щодо трактування кредитного ризику: як вірогідність втрати (повної або часткової) активів банку; як загроза втрати прибутку банку; як невпевненість кредитора у спроможності боржника виконати умови угоди. В результаті дослідження суті кредитного ризику ми прийшли до висновку, що його трактування як негативного явища виправдано для індивідуального кредитного ризику, портфельний кредитний ризик за умови грамотного управління дає можливість банку на рівні із втратами отримати й понадзапланований прибуток. Отже, з позиції менеджменту пропонуємо визначати індивідуальний кредитний ризик як можливість прийняття нераціонального управлінського рішення щодо надання позички, в рамках якого неадекватно кількісно і/або якісно оцінюється дія факторів невизначеності, результатом чого може бути недоотримання (неотримання) банком прибутку чи повна або часткова втрата активу. В свою чергу, портфельний кредитний ризик – це можливість прийняття раціонального/нераціонального управлінського рішення щодо формування, оцінки, аналізу та управління кредитним портфелем, в рамках якого можна дати вірогідну кількісну і/або якісну оцінку дії факторів невизначеності на сукупний портфель позичок зокрема та банк в цілому і, як наслідок, отримати один з трьох економічних результатів: позитивний (прибуток), нульовий або негативний (збиток).

Аналіз факторів кредитного ризику показав, що точки генерування ризику доцільно виявляти з позиції бізнес-процесів і ланок створення позичкової вартості. Виявлені таким чином ризик-фактори пропонується класифікувати з позиції управління: непідконтрольні банку (макрорівень); непідконтрольні, але на які можна впливати, (мезорівень); підконтрольні (мікрорівень). У подальшому така градація ризик-факторів дозволила структурувати кредитний ризик з позиції менеджменту для розробки стратегічних підходів щодо його оцінки та управління. Результатом виявлення ключових ризиків, пов’язаних з процесом кредитування, повинна стати карта ризиків, яка інформує менеджмент банку про вірогідність настання ризикової події та її значимість.

Усі методи оцінки кредитного ризику можна розмежувати за такими критеріями: спосіб оцінки та розрахунку ризику, об’єкт та суб’єкт оцінки, кінцевий результат оцінки, причинна залежність між кредитоздатністю і визначальними факторами. Результатом дослідження стала побудова ієрархічної структури методів оцінки кредитного ризику. Порівняльний аналіз методів оцінки кредитного ризику показав, що кожний з них має свої переваги і недоліки. Наразі найпопулярнішою методикою оцінки індивідуального кредитного ризику є рейтингова; портфельний ризик, як правило, оцінюється за коефіцієнтним методом. Недостатнє поширення популярних на Заході статистичних методів пояснюється складністю їх розробки та застосування, обмеженістю ретроспективних даних, їх дороговизною та відсутністю відповідних фахівців.

Управління кредитним ризиком здійснюється за допомогою таких прийомів: уникнення, зниження, передача та утримання ризиків. Дослідження показали, що в банках України застосовують наступні інструменти кредитного ризик-менеджменту: диференціація, диверсифікація, самострахування, лімітування, майнове та немайнове забезпечення. Перспективним інструментом є сек’юритизація активів як засіб виходу на світовий ринок з метою залучення дешевих фінансових ресурсів.

У роботі, на основі аналізу статистичних даних кредитної діяльності банків з 1992 по 2006 рр. автором обґрунтована важливість і необхідність самострахування кредитних ризиків. Пропонується при диференціації позичальників користуватися кредитними рейтингами спеціалізованих агентств або розробляти власні. Окрім всього, це дозволить відстежувати кредитоспроможність позичальника на основі матриці міграцій кредитних рейтингів. Оскільки забезпеченість кредиту – один з визначальних принципів кредитування, важливо, якомога точніше оцінити заставлене майно. Пропонується методика оцінки якості забезпечення, яка ґрунтується на використанні коефіцієнта достатності. Крім того, на думку автора, ліміт по позичальнику, який визначається на основі вартості заставленого активу, було б доцільніше розраховувати на основі VaR- технології для врахування більшої кількості факторів, що впливають на позичку.

Як показує практика, кредитний моніторинг – один із найефективніших методів уникнення ризику неповернення позичок. На основі вивчення існуючих практик автором запропоновано виділяти чотири рівні моніторингу позичок, які реалізуються через систему раннього виявлення (кредитна служба), систему ризик-менеджменту (служба управління ризиками), систему внутрішнього аудиту(служба аудиту), наглядову систему (Центральний банк). Інтенсивність проведення моніторингу доцільно встановлювати залежно від кредитного рейтингу позички: чим нижча якість кредиту, тим інтенсивніше він піддається контролю; якісний кредит потребує меншої уваги.

У розділі 3 “Напрями удосконалення кредитного ризик-менеджменту в банках” досліджено досвід провідних зарубіжних банків щодо управління кредитним ризиком, виявлено можливості щодо його використання та розроблено науково практичні рекомендації щодо удосконалення системи кредитного ризик-менеджменту в комерційних банках України.

В роботі, на прикладі ABN AMRO Bank N.V., J.P. Morgan Chase & Co, Дрезднер банк, Deutsche Bank, “Токіио – Міцубіисіи Банк” доведено, що на сьогодні значних успіхів в управлінні ризиками досягли великі міжнародні банки, які першими усвідомили необхідність і значення впровадження системи ризик-менеджменту для успішного розвитку кредитної установи в сучасних умовах. Для українських банків особливо актуальним є вивчення передового досвіду зарубіжних банків щодо: оцінки кредитного ризику за допомогою статистичних моделей, заснованих на VaR-технології; використання кредитних рейтингів для визначення рівня ризику і відстеження його протягом дії кредитної угоди; удосконалення організаційної структури кредитного ризику (особливо це питання гостро стоїть для банків з розгалуженою філіальною мережею). Але не можна механічно переносити схеми та методи управління зарубіжних банків у вітчизняну практику. Відмінність політичних, макро- і мікроекономічних факторів потребують адаптації зарубіжного досвіду до національних умов функціонування комерційних банків.

Проблема управління кредитним портфелем вимагає створення адекватної методики оцінки його ризикованості. У процесі вивчення теоретико-прикладних аспектів оцінки ризику кредитних операцій банка, автор прийшов до висновку, що оптимальною методикою кількісної оцінки ризику кредитного портфеля банку являється методологія комплексної оцінки рівня його ризикованості. Застосування цієї математичної процедури для структуризації та ієрархічного представлення множини показників дозволить визначити фактичний рівень ризику і надасть можливість вибрати ефективні методи його управління. Процес побудови системи оцінки ризику кредитного портфеля банка необхідно розпочинати з формування ієрархічної структури цих інтегральних показників (рис. 2.).

Рис. 2. Методологія оцінки сукупного ризику кредитного портфеля банка

Такий підхід до оцінки ризику портфеля позичок банку базується на аналізі чутливості кредитного ризику до зміни його структури. Точність оцінки ризику кредитного портфеля в цьому випадку буде залежати від вибору класифікаційних ознак кредитного портфеля банку, за якими можна найбільш точно визначити середній рівень кредитного ризику.

Значення ризику кредитного портфеля банку пропонується визначити за допомогою інтегрального показника кредитного ризику R, який виражає рівень невизначеності під час реалізації управлінських рішень, відображає структуру кредитного портфеля та якісно характеризує кредитний ризик банку. Він дозволить врахувати мінливість портфельного кредитного ризику в заданому часовому інтервалі та оцінити якість управлінських рішень при надані позичок та формуванні кредитного портфеля.

За результатами проведеного аналізу сукупного ризику банківського портфеля позичок запропоновано визначати його рівень наступним чином (табл.1):

Таблиця 1

Рівень ризику кредитного портфеля банку

Якісна оцінка ризику

кредитного портфеля | Кількісна оцінка ризику кредитного портфеля

Агресивна стратегія кредитування | Консервативна стратегія кредитування

Низький | 0 – 10% | 0 – 2%

Помірний | 11 – 15% | 3 – 5%

Середній | 16 – 20% | 6 – 10%

Високий | 21 і більше | 10 і більше

Представлена методика була застосована для оцінки рівня ризикованості кредитного портфеля АКБ “Укрсоцбанк” та АКБ “Новий” на базі програмних засобів ПЕОМ. Критерієм класифікації виступила градація кредитного портфеля по основних групах контрагентів банків, що полегшує визначення ризику диверсифікації портфеля і вибір методів управління. Проведений аналіз показав, що АКБ “Новий” проводить агресивну кредитну політику і в його кредитному портфелі протягом 2005-2006 рр. переважає середній рівень кредитного ризику. Але тривожним сигналом є тенденція росту ризику до високого на кінець 2006 року, спричинена підвищенням концентрації кредитного портфеля. Хаотичність динаміки волатильності портфеля позичок свідчить про низьку якість управління кредитним ризиком у даному банку. АКБ “Укрсоцбанк” проводить консервативну кредитну політику, виважено підходить до відбору позичальників, що і підтвердилось в ході аналізу. Рівень портфельного кредитного ризику коливався протягом останніх двох років від низького до помірного. Коефіцієнти дисперсії та середньоквадратичного відхилення свідчать про достатню диверсифікацію кредитного портфеля банку та високу якість його менеджменту.

Автором доведено, що побудова ефективної системи управління кредитним ризиком базується на правильній оцінці і контролі індивідуальних відносин з позичальником. Пропонується процес прийняття рішення щодо видачі позички розбити на декілька етапів, на кожному з яких уточнюються характеристики позички, способи її надання, використання та погашення. Необхідною умовою надання кредиту є задоволення двох вимог: прийнятний для банку рівень кредитоздатності (здатність укладати правомірні угоди) та кредитоспроможності (здатність і бажання виконувати умови кредитної угоди) потенційного позичальника. При цьому аналіз кредитного ризику повинен бути сфокусований на таких аспектах: юридичному, управлінському, фінансовому, економічному, ринковому та якості забезпечення позички.

Дослідження свідчать, що якість інформації суттєвим чином може вплинути на ефективність управлінського рішення щодо кредитування, тому автором запропонована методика оцінки вхідної інформації експертним методом на основі таких критеріїв, як: точність, об’єктивність, тотожність, рівень надходження, повнота, відповідність, значимість. Таким чином можна проаналізувати будь-яку інформацію і наочно упевнитися в її якості. Оцінюються вхідні дані від 1 до 10: чим інформація якісніша, тим вищий номер їй присвоюється. Результатом аналізу може слугувати підсумкове значення якості інформації, яке знаходиться як середнє арифметичне значення. Отриману інформації пропонується оцінювати за шестибальною шкалою за всіма аспектами оцінки кредитного ризику. Для наочності отримані результати доцільно представити у графічному вигляді (рис. 33.).

Якість інформації

Відмінна

Висока

Добра

Задовільна

Низька

Незадовільна

Рис. 33. Якість отриманої інформації

Аналіз банківської практики показав, що оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника, головним чином ґрунтується лише на фінансово-економічних показниках, тоді як моральним якостям клієнта приділяється незначна увага. Анкетування, проведене автором серед 22-х кредитних інспекторів чотирьох комерційних банків, показало, що прийняття рішення про видачу кредиту повинно передбачати наступні ступені значимості блоків оціночних показників: для юридичних осіб – 60% фінансові показники і 40% соціально-психологічні характеристики керівника підприємства; для фізичних осіб – 40% фінансові показники і 60% соціально-психологічні характеристики. Апробація методики в Райффайзен банк Аваль свідчить, що аналіз фінансового стану потенційного позичальника нарівні з особистісною характеристикою дозволяє приймати більш виважені рішення щодо надання позички і як наслідок знизити кредитний ризик.

Проблема якісної інформації являється актуальною не лише для банку, а і для його клієнтів, адже часто потенційний позичальник не знає розмір реальної ставки по кредиту і не може адекватно оцінити свої кредитні можливості. Виходом з цієї ситуації рекомендуємо підписання банками Кодексу професійної поведінки кредитора, розробка і дотримання якого буде забезпечуватися Національним Банком.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо ризик-менеджменту кредитної діяльності комерційних банків. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і задач дослідження та дають підстави сформулювати наступні узагальнюючі висновки:

1. Наразі відсутнє єдине трактування поняття “банківський ризик”. Автором виділено шість основних підходів до визначення цього поняття. На основі дослідження економічної суті банківського ризику пропонується визначати його з позиції менеджменту як можливість прийняття раціонального/ нераціонального управлінського рішення, в рамках якого можна дати вірогідну кількісну і/або якісну оцінку дії факторів невизначеності і, як наслідок, отримати один з трьох економічних результатів: позитивний (прибуток), нульовий або негативний (збиток).

2. Вивчення точок зору фахівців дозволило стверджувати, що ризик-менеджмент є комплексним поняттям, і його необхідно розглядати: з наукової точки зору, як явище, як процес, як система, як мистецтво та як апарат управління. Кожен з цих напрямів має власний дослідницький інструментарій.

3. Дослідження показали, що ризик-менеджмент комерційних банків України здійснюється на трьох рівнях: макрорівень, мезорівень, мікрорівень. Позитивним моментом слід відмітити, що в 2004 р. відбулася зміна підходів у наглядових функціях НБУ від традиційного до нагляду на основі оцінки ризику, що стало головним рушієм створення сучасних систем управління ризиками в банках.

4. Дослідження кредитного ризик-менеджменту в загальній системі управління банківськими ризиками свідчать, що кредитному ризик-менеджменту приділяється ще недостатня увага з боку як наглядових органів, так і науковців. У своєму розвитку системи управління кредитним ризиком пройшли три етапи (від розрізненого до інтегрованого підходу); якісні зміни, головним чином, були спричинені переходом банківської системи України на міжнародні стандарти діяльності.

5. Неможливо створити ефективну систему кредитного ризик-менеджменту без дослідження економічної суті кредитного ризику. Виявлено, існує три підходи щодо трактування цього поняття: як вірогідність втрати активів банку; як загроза втрати прибутку банку; як невпевненість кредитора у спроможності боржника виконати умови угоди. В результаті аналізу суті кредитного ризику прийшли до висновку, що його трактування як негативного явища виправдано для індивідуального кредитного ризику, портфельний кредитний ризик дає можливість банку на рівні із втратами отримати й прибуток за умови грамотного управління.

6. Актуальним є визначення складових елементів системи кредитного ризик-менеджменту, його процесуальних процедур та інструментарію в розрізі загальнобанківської системи управління ризиками. Зважаючи на специфіку кредитування в якості складових системи кредитного ризик-менеджменту доцільно виділити такі підсистеми: організаційну, інформаційну, ціноутворюючу, аналітичну, дозвільну, управлінську, моніторингову і кризового менеджменту.

7. Процес управління кредитним ризиком повинен складатися з наступних етапів: ідентифікація, оцінка, управління, моніторинг. Пропонується ідентифікувати ризик з позиції бізнес-процесів і ланок створення позичкової вартості, що дозволить врахувати широкий спектр загроз в процесі ухвалення рішень з надання позичок та при формуванні кредитного портфеля. Виявлені таким чином кредитні ризики запропоновано структурувати з позиції управління, щоб мати змогу для кожної групи застосувати свій інструментарій ризик-менеджменту. Результатом виявлення ключових ризиків, пов’язаних з кредитуванням, повинна стати карта ризиків, в якій міститься інформація про вірогідність настання ризикової події та її значимість.

8. Встановлено, що методи оцінки кредитного ризику можна поділити на шість груп; запропонована їх ієрархічна структура. Порівняльний аналіз методів оцінки кредитного ризику показав, що найбільш розповсюдженою методикою є рейтингова оцінка кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових показників та врахування якості забезпечення позички; портфельний ризик, як правило, оцінюється коефіцієнтним методом.

9. Основними прийомами управління кредитними ризиками є уникнення, зниження, передача та утримання ризиків. Вказано інструментарій застосування даних прийомів для управління кредитним ризиком. Наразі в банках України розповсюджені наступні інструменти кредитного ризик-менеджменту: диференціація, диверсифікація, самострахування, лімітування, майнове та немайнове забезпечення. Перспективним є сек’юритизація кредитних активів.

10. Одним із головних методів розв’язання проблем з повернення позичок є кредитний моніторинг. Автором виділено його чотири рівні. Пропонується встановлювати інтенсивність проведення моніторингу залежно від кредитного рейтингу позички.

11. Вивчення діяльності міжнародних банків свідчить, що для вітчизняних банків актуальним є вивчення та впровадження досвіду щодо: оцінки кредитного ризику, заснованих на VaR-технології; використання кредитних рейтингів для визначення рівня ризику і відстеження його протягом дії кредитної угоди; удосконалення організаційної структури кредитного ризику.

12. Як напрям вдосконалення управління кредитним ризиком пропонується методика інтегрованої оцінки ризику кредитного портфеля банку, з використанням програмних засобів ПЕОМ. Запропонована система оцінки ризику кредитного портфеля банку побудована з максимальним врахуванням клієнтури банку, ресурсних можливостей установи і втілює диверсифікований підхід до управління кредитним портфельним ризиком.

13. З метою зниження кредитного ризику на рівні індивідуальної позички пропонується схема прийняття рішення щодо видачі, яка повинна базуватися на якісній інформації. Автором розроблена методика оцінки якості вхідної інформації, визначено алгоритм її застосування.

14. В результаті аналізу впливу різноманітних факторів на здатність виконувати позичальником свої кредитні зобов’язання, розроблена модель оцінки кредитоспроможності фізичних та юридичних осіб з урахуванням фінансової та особистісної складової діагностики ризиків при ухваленні рішень щодо надання позички.

15. Рекомендовано запровадити Кодекс професійної поведінки кредитора, дотримання якого буде забезпечуватися з