ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БЕЗПАЛЬКО Ольга Володимирівна

УДК 37.013.42.01(043)

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

З ДІТЬМИ ТА УЧНІВСЬКОЮ МОЛОДДЮ

В ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Луганськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України.

Науковий консультант: | доктор педагогічних наук, професор Звєрєва Ірина Дмитрівна, Представництво благодійної організації „Кожній дитині” в Україні, головний консультант (м. Київ).

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України

Ничкало Нелля Григорівна, Президія Академії педагогічних наук України, академік-секретар Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти

(м. Київ);

доктор педагогічних наук, доцент Рижанова Алла Олександрівна,

Харківська державна академія культури, проректор з науково-педагогічної та виховної роботи;

доктор педагогічних наук, доцент Поліщук Юрій Йосипович,

Тернопільський національний педагогіч-ний університет імені Володимира Гнатюка, професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи.

Захист відбудеться 13 червня 2007 року о 12.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м.Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 11 травня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Економічні перетворення, що відбуваються на сучасному етапі становлення української державності, а також процеси демократизації та розбудови громадянського суспільства супроводжуються трансформацією суспільного життя, змінами в соціальній сфері. Нові суспільно-економічні відносини значною мірою впливають на формування соціальної політики, діяльність різних соціальних інститутів.

Для успішного соціального розвитку суспільства в умовах сьогодення дуже важливо зосередити увагу на вирішенні проблем забезпечення соціальних гарантій і соціального захисту дітей та учнівської молоді, створенні умов для їх адаптації в соціальному середовищі: сім’ї, шкільному колективі, територіальній громаді. Ці завдання можуть бути успішно вирішені лише за умови створення дієвих та ефективних у своїй діяльності соціальних служб, активної участі в соціально-педагогічній роботі фахівців соціальної сфери та власне користувачів соціальних послуг.

Вітчизняна соціально-педагогічна парадигма, враховуючи особливості суспільно-економічного розвитку, має базуватися на інтеграції зусиль, засобів і можливостей різних державних та неурядових організацій на всіх рівнях, і в першу чергу, на рівні територіальної громади, з метою проведення соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю, організації заходів щодо залучення членів громади до вирішення власних проблем, сприяння їхній активній участі у суспільному житті. Таке спрямування соціально-педагогічної роботи повною мірою відповідатиме міжнародним критеріям, зокрема резолюції спеціальної сесії ООН щодо становища дітей (Нью-Йорк, 8-10 травня 2002 р.), що зобов’язує держави – члени ООН створювати громади, сприятливі для життя дітей.

Зараз соціально-педагогічна робота в різних соціальних інститутах, етнічних та територіальних громадах набуває все більшого значення. Соціальна педагогіка, визначаючи своїми базовими поняттями „життєвий світ дитини”, „соціальне середовище”, „життєвий простір особистості”, досліджує педагогічні можливості середовища життєдіяльності дитини та його вплив на її соціальне становлення. Впродовж останніх років пріоритетним об’єктом дослідження стала територіальна громада як соціальне середовище, місце соціального буття дітей і учнівської молоді та фактор їх соціалізації.

Як і в Україні, багато громад в усьому світі занепокоєні загостренням соціальних та економічних проблем, що погіршують соціальне становище дітей та учнівської молоді. Спеціальні урядові програми, націлені на їх вирішення, не дають очікуваних результатів.

В Україні негайного вирішення потребують проблеми соціального сирітства, злочинності неповнолітніх, наркоманії та інших залежностей серед молоді, насильство щодо дітей, погіршення стану їхнього здоров’я та багато інших соціальних проблем. Стає більш чітким розуміння, у тому числі на рівні територіальної громади, що ці проблеми є не ізольованими, а глибоко взаємопов’язаними.

У числі актуальних проблема соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді розглядається в Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді, де їй присвячено окремий розділ. У ньому зокрема зазначається, що мета виховної роботи в громаді – створення цілісного виховуючого середовища, підвищення його виховного потенціалу, забезпечення різних напрямів виховної роботи шляхом створення спеціальних програм. У Національному плані дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки одним із завдань визначено активізацію громади шляхом залучення її представників до планування змін в інтересах дітей та їх впровадження на місцевому рівні.

Стан розробки проблеми. На теперішній час у монографіях, дисертаціях та інших наукових працях із соціальної педагогіки значною мірою висвітлено: теоретичні концепції соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю (І.Звєрєва, А.Капська, Л.Міщик, А.Рижанова, Л.Штефан); особливості соціалізації дітей та молоді в сучасних умовах (Н.Гавриш, Н.Лавриченко, Г.Лактіонова, С.Савченко, П.Плотніков); основи соціально-правового захисту дітей і молоді (Н.Агаркова, О.Караман, І.Ковчина, Н.Шевченко); технології соціально-педагогічної роботи з різними групами клієнтів (Р.Вайнола, Н.Заверико, Л.Мельник, С.Мукомел, С.Харченко); організацію соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями (І.Іванова, В.Ляшенко, О.Молчан); особливості профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі та формування здорового способу життя неповнолітніх (О.Вакуленко, І.Козубовська, В.Оржеховська, О.Пилипенко); розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (Г.Бевз, І.Пєша); зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю як провідним інститутом соціалізації особистості (Т.Алєксєєнко, В.Кравець, І.Трубавіна); організаційно-методичні основи діяльності центрів соціальних служб для cім’ї, дітей та молоді (О.Кузьменко, С.Толстоухова); особливості соціально-педагогічної діяльності дитячих і молодіжних організацій (М.Баяновська, Ю.Жданович, Ю.Поліщук).

Аналіз літературних джерел та результатів наукових досліджень із проблем соціальної педагогіки дозволяє зробити висновок, що в численних і вагомих за теоретичними й прикладними надбаннями цієї науки залишається поза увагою проблема комплексного дослідження соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді. Варто зауважити, що окремі напрями соціально-педагогічної діяльності, висвітлені у вищезазначених наукових дослідженнях, реалізуються в різних соціальних інституціях територіальних громад і потребують узагальнення.

Питанням роботи в громаді як складовій діяльності соціального педагога та соціального працівника присвячені окремі праці Т.Алєксєєнко, І.Звєрєвої, А.Капської, Т.Семигіної, В.Сидорова. Актуальною ця проблематика є і для російських науковців, зокрема О.Воронцової, С.Гіля, Л.Гнусарєвої, Л.Оліфіренко, С.Павлова та інших. Проте найбільш повно проблема соціальної роботи в громаді розкрита у працях зарубіжних авторів Г.Брагера, Д.Боп, М.Боп, М.Майо, М.Пейна, А.Твелвтріза, П.Тейлора та інших.

Актуальність соціально-педагогічної роботи в громаді значною мірою обумовлена тим, що в умовах сьогодення спостерігається низка суперечностей між:

- потребою суспільства в ефективно діючій системі соціально-педагогічної підтримки дітей і молоді на місцевому рівні та відсутністю цілісної теорії її організації, відповідного технологічного та нормативно-правового забезпечення;

- декларуванням державою ролі місцевого самоврядування у вирішенні соціальних проблем, у тому числі дітей і молоді, та інертністю місцевої влади в питаннях залучення членів громади до активної участі в процесах визначення та вирішення проблем дітей і молоді місцевої громади;

- різними видами соціально-педагогічної діяльності неурядових організації та нерозробленістю змісту, напрямів і форм їхньої роботи у взаємодії з іншими соціальними інститутами в межах територіальної громади;

- потребою в якісних соціальних послугах закладів соціально-педагогічної інфраструктури територіальної громади та невідповідністю послуг, що надаються в цих закладах, потребам і запитам дітей та учнівської молоді окремої громади;

- необхідністю підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників до роботи в територіальній громаді та відсутністю теоретико-методологічного обґрунтування й науково-методичного забезпечення такої підготовки.

Важливість соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю на рівні територіальної громади обумовлюється сьогодні такими чинниками: змінами у сфері суспільного розвитку; досягненнями соціально-педагогічної діяльності за останнє десятиліття; наявністю окремих нормативно-правових документів щодо організації соціально-педагогічної роботи на місцевому рівні.

Таким чином, враховуючи відсутність теоретичних досліджень і практичних рекомендацій із питань соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю на місцевому рівні, необхідність систематизації існуючого емпіричного матеріалу, накопиченого в цій сфері, та впровадження в життя нових підходів щодо організації соціально-педагогічної роботи в територіальних громадах для дисертаційного дослідження обрано тему „Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи лабораторії соціальної педагогіки Інституту проблем виховання АПН України “Соціально-педагогічні засади виховання особистості в сучасних умовах”, державний реєстраційний номер 0103U001163.

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 8 від 4.10. 2004 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 22.02.2005 р.).

Об’єкт дослідження: процес соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю.

Предмет дослідження: теоретичні та методичні основи організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді.

Метою дослідження є визначення особливостей соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді; теоретичне обґрунтування концептуальних засад соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю на місцевому рівні, розробка структурно-функціональної моделі організації такої роботи та їх експериментальна перевірка.

Концепція дослідження. Основні принципові підходи нашого дослідження випливають із сучасних теорій про організацію соціально-педагогічної діяльності як системи, що реалізується на державному, регіональному та локальному рівнях.

Теоретико-методологічною основою соціально-педагогічної роботи з дітьми в сучасних умовах є концепція життєвих сил дитини, яка полягає в її здатності розвиватися індивідуально-особистісними та організаційно-колективними засобами. Останнє дозволяє використовувати поняття „індивідуальна суб’єктність дитини” та „соціальна суб’єктність дитини” як складові змісту поняття „життєві сили дитини”. Розглядаючи ці поняття як концептуальні в соціально-педагогічній роботі з дітьми та учнівською молоддю, ми можемо говорити про неї як про процес зв’язків, взаємодій та взаємовпливів, способів та засобів регуляції життєдіяльності дітей та учнівської молоді, що сприяють розвитку їхньої індивідуальної та соціальної суб’єктності й забезпечуються діяльністю різних соціальних інституцій територіальної громади. Тому осердям соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді мають стати визначення їхніх потреб і проблем у таких напрямах: визначення дітьми та молодими людьми потреб, пов’язаних із особливостями їхньої соціокультурної адаптації та самореалізації; визначення відповідних потреб та проблем дітей і молоді дорослими членами громади (батьками, соціальними педагогами, соціальними працівниками, іншими членами громади тощо). Такий підхід дасть змогу впроваджувати в загальноосвітніх школах, соціальних службах та закладах соціального спрямування територіальної громади оптимальні технології соціально-педагогічної роботи, надавати ті види соціальної допомоги та соціальних послуг, яких потребують цільові групи дітей і молоді конкретної громади.

Необхідною складовою організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в умовах громади є активізація членів громади до участі у вирішенні проблем дітей та учнівської молоді. Одним із шляхів такої участі є створення ініціативних груп, які спрямовують свою діяльність на досягнення змін в інтересах дітей та молоді шляхом реалізації ініціатив на місцевому рівні. Принципово важливим є те, що ініціатива, перш за все, має походити від членів самої громади та обумовлюватися їхніми потребами та проблемами. Однією з важливих умов реалізації місцевих ініціатив у формі соціальних програм і проектів є участь дітей та молоді у прийнятті рішень, конкретних діях у межах своєї громади.

Ефективність соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді обумовлюється відповідним ресурсним забезпеченням для задоволення потреб та вирішення проблем дітей і молоді, а також фандрейзингом (залучення ресурсів), який здійснюють як фахівці соціальної сфери, так і члени громади.

Необхідною умовою організації соціально-педагогічної роботи в громаді є взаємодія між органами виконавчої влади, державними та неурядовими організаціями, ініціативними групами з метою мобілізації зусиль громади задля благополуччя дітей і молоді.

Соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді – це особливий різновид соціальної діяльності, який потребує інтегративного підходу. З одного боку, вона забезпечує реалізацію основних напрямів соціальної політики щодо дітей та молоді через соціально-педагогічну діяльність закладів соціального спрямування, з іншого – спрямована на вирішення проблем дітей та молоді певної громади, створення відповідних умов для їхньої життєдіяльності з урахуванням можливостей територіальної громади щодо забезпечення соціальних гарантій дитинства.

Виходячи з цієї системи поглядів на проблему, сформульовано гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді буде ефективною якщо:

- вона носитиме системно-комплексний характер;

- розроблятимуться та впроваджуватимуться різноманітні програми соціальної підтримки та надання соціальних послуг, об’єктивовані потребами дітей і учнівської молоді та можливостями громади щодо їх реалізації;

- активізація громади щодо участі у вирішенні проблем дітей і молоді, стимулювання її членів до різноманітних ініціатив та їх підтримка будуть одним із пріоритетних напрямів діяльності суб’єктів соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді;

- функціонуватиме система партнерської взаємодії між органами місцевого самоврядування, місцевої виконавчої влади, державними та неурядовими організаціями територіальної громади, які працюють в інтересах дітей та учнівської молоді;

- будуть визначені та науково обґрунтовані функції діяльності соціальних педагогів і соціальних працівників у громаді, згідно з якими буде розроблено програмно-методичне забезпечення для підготовки майбутніх спеціалістів до роботи в громаді, підвищення кваліфікації фахівців, які працюють у соціальній сфері.

Відповідно до мети, концепції та гіпотези дослідження визначено такі завдання:

1. На основі аналізу існуючих соціологічних, політико-правових, психолого-педагогічних підходів розкрити зміст поняття „територіальна громада” в соціально-педагогічній теорії.

2. Здійснити аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в громаді в історичній ретроспективі.

3. Визначити особливості соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді.

4. Теоретично обґрунтувати, розробити та впровадити структурно-функціональну модель організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді.

5. Розробити та експериментально перевірити концепцію соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді.

6. Виявити особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в закладах соціально-педагогічного спрямування.

7. Розкрити роль неурядових організацій у здійсненні соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю на місцевому рівні.

8. Визначити зміст та форми підготовки фахівців соціальної сфери до соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді.

Методологічною основою дослідження є соціосистемний, структурно-діяльнісний і синергетичний методологічні підходи; базові принципи теорії пізнання – об’єктивність, науковість, історизм, комплексний підхід до вивчення явищ соціальної дійсності; діалектична теорія про взаємозв’язок, взаємообумовленість індивідуального та соціального; теорія систем; міждисциплінарний підхід, який зумовлює необхідність використання теоретичних положень інших гуманітарних наук – соціології, психології, етнографії, права, соціальної роботи тощо.

Теоретичну основу дослідження становлять положення наукових теорій і концепцій про: сутність і природу людини (К.Абульханова-Славська, Л.Буєва, Т.Титаренко); діяльність як основу соціальної практики (В.Давидов, М. Каган); сутність соціалізації особистості (І.Кон, М.Лукашевич, Н.Лавриченко, В.Москаленко, А.Мудрик, С.Савченко); сутність процесу виховання (Л.Аза, І.Бех, Б.Бітінас, В.Сухомлинський, С.Шацький, Н. Щуркова); роль і місце особи в системі соціальних відносин (А.Дорошенко, В.Муляр, В. Найдьонова); активну взаємодію людини та середовища в процесі соціалізації особистості (С.Іваненков, О.Кононко, П.Ловецький, М.Мід, М.Ромм, Е.Еріксон); роль соціального та особистісно орієнтованого виховання (І.Бех, М.Плоткін, М.Шакурова); філософські основи соціальної роботи (Є.Агапов, В.Андрущенко, В.Бех, В.Кремень, І.Мигович); теоретичні концепції соціально-педагогічної роботи (А.Арнольдов, В.Бочарова, М.Гур’янова, І.Звєрєва, А.Капська, Г.Лактіонова, І.Ліпський); базові положення системного підходу (І.Блауберг, І.Осадчий, Е.Юдін); основи соціального проектування та моделювання (П. Бергер, В.Луков, В.Cєріков, В.Софронова); підтримку соціальних ініціатив дітей та молоді на місцевому рівні (С.Гіль, С.Тетерський); дидактику соціальної освіти та андрагогіку (С.Змєєв, Л.Міщик, Н.Ничкало, Н.Платонова, В.Поліщук, С.Харченко, Є.Шмєлєва).

На різних етапах наукового пошуку були використані такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз соціологічної, психологічної, педагогічної літератури, порівняння, класифікація, узагальнення для з’ясування змісту базових понять дослідження; порівняльно-історичний метод зарубіжного та вітчизняного досвіду соціально-педагогічної роботи в громаді; контент-аналіз нормативно-правових документів для визначення змісту соціально-педагогічної роботи в закладах соціально-педагогічного спрямування; аналіз результатів вітчизняних та зарубіжних досліджень з метою визначення сутності соціально-педагогічної роботи в громаді; теоретичне моделювання, узагальнення та систематизація для концептуалізації основних положень дослідження;

- емпіричні: діагностичні (інтерв’ю, анкетування, фокус-групи), обсерваційні (включене та опосередковане спостереження); статистичні (кількісна та якісна обробка даних); верифікація отриманої інформації шляхом зіставлення даних дослідження; соціально-педагогічний експеримент та моніторинг для вивчення стану досліджуваної проблеми, перевірки ефективності запропонованих моделі та концепції соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді.

Характеристика основних етапів дослідження. Дослідження проводилось поетапно протягом 1999-2006 років.

На першому етапі (1999-2001 рр.) вивчався стан дослідженості проблеми; були проаналізовані філософська, соціологічна, історико-педагогічна, психолого-педагогічна, соціально-педагогічна вітчизняна та зарубіжна література з проблем соціально-педагогічної діяльності; вивчався досвід соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в закладах освітньої сфери, соціальних службах різного типу; визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання, була сформульована гіпотеза дослідження.

На другому етапі (2002-2004 рр.) було з’ясовано сучасний стан розробленості проблеми в соціальній педагогіці та соціально-педагогічній практиці, розроблена програма та визначено методи дослідження, обґрунтовано структурно-функціональну модель та концепцію соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді, підготовлено програмно-методичне забезпечення підготовки фахівців до роботи в громаді, розпочато дослідно-експериментальну роботу.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) завершено дослідно-педагогічну роботу в територіальних громадах, здійснено аналіз, систематизацію й узагальнення здобутих у процесі теоретичного аналізу і дослідно-експериментальної роботи даних, підготовлено монографію та сформульовано загальні висновки дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-педагогічна робота проводилася на базі шести територіальних громад у різних регіонах України (Дніпропетровська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Рівненська, Тернопільська області).

Дослідження проводилось за участі 173 директорів міських та сільських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, близько 930 фахівців соціальної сфери (соціальні педагоги, соціальні працівники, психологи, учителі, спеціалісти служб у справах неповнолітніх, представники неурядових організацій тощо), близько 1200 дітей та учнівської молоді, 168 студентів вищих навчальних закладів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше охарактеризовано особливості соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді; здійснено історико-педагогічний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в громаді; обґрунтовано особливості територіальної громади як соціальної системи мезорівня соціального середовища й соціалізаційного простору життєдіяльності дітей та учнівської молоді; теоретично обґрунтовано концепцію соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді (змістові компоненти, принципи, механізми реалізації, критерії та показники результативності); розроблено структурно-функціональну модель організації такої роботи; систематизовано та доповнено перелік ресурсів соціально-педагогічної роботи в громаді, здійснено класифікацію неурядових організацій соціально-педагогічного спрямування та розкрито їхню роль як суб’єктів соціально-педагогічної роботи на місцевому рівні; визначено особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в
закладах освітньої сфери та закладах соціально-педагогічного спрямування територіальної громади; розкрито змістовно-технологічні компоненти підготовки фахівців соціальної сфери до соціально-педагогічної роботи у територіальній громаді;

удосконалено положення про соціально-педагогічну діяльність та соціально-педагогічну роботу як базові категорії соціальної педагогіки; специфіку та критерії якості соціальних послуг для дітей та учнівської молоді; функції фахівців соціальної сфери, які здійснюють соціально-педагогічну роботу в територіальній громаді;

подальшого розвитку набули системно-комплексний підхід до організації соціально-педагогічної роботи; організаційно-змістові компоненти діяльності закладів соціально-педагогічного спрямування територіальної громади; форми соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені та впроваджені під час дослідження: положення про центр роботи з громадою, комплексна програма соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в м. Сарни, інноваційні моделі соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю на місцевому рівні можуть бути використані органами місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади, загальноосвітніми закладами, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, іншими закладами соціально-педагогічного спрямування, неурядовими організаціями під час планування, розробки місцевих соціальних програм, проектів та заходів у сфері соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах; навчально-тематичні комплекси до курсів „Соціальна педагогіка”, „Соціальна робота в громаді”, які містять навчальні програми, методичні рекомендації та навчальні посібники є науково-методичним забезпеченням для професійної підготовки студентів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціальностей „Соціальна педагогіка”, „Соціальна робота” у вищих навчальних закладах; програми семінарів, методичні матеріали до тренінгів „Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’ями”, „Технології активізації громади” та інформаційні матеріали можуть бути використані в системі підвищення кваліфікації спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних педагогів, психологів із питань організації соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені в Київському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (довідка № 01/0098 від 31.01.06 р.), центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Івано-Франківської області (довідка № 01-10/575 від 2.10.2006 р.), центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді м. Севастополя (довідка № від 7.12.06 р.), загальноосвітніх закладах та органах місцевої виконавчої влади м. Сарни (довідка 02/19 – 427 від 12.09.2006 р.), загальноосвітніх закладах, центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді м. Бердичева (довідка № /3546 від 11.12.06 р.), Представництві благодійної організації „Надія і житло для дітей” в Україні (довідка від 15.09.2006 р.), Академії праці і соціальних відносин (довідка № 38-с від 24.10. 2006 р.), Київському міському педагогічному університеті імені Б.Д. Грінченка (довідка № 408, від 15.12.06 р.).

Особистий внесок автора. У модульному курсі дистанційного навчання, написаного у співавторстві з Р.Вайнолою та А.Капською, особистий внесок автора полягає в підготовці 1,2,3 розділів посібника. У методичному посібнику, опублікованому у співавторстві з Т.Авельцевою та Н.Мацевко, здобувачем представлені сучасні підходи до розуміння громади, характеристика процесу активізації членів громади до участі у вирішенні місцевих проблем. У роботі, підготовленій у співавторстві з Ж.Савич, особистий внесок автора полягає в розробці інтерактивних форм роботи з дітьми до тренінгових занять.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати дослідження було представлено в доповідях та повідомленнях на наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях різного рівня – міжнародних: „Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи” (м. Ужгород, 1999), „Соціальна робота в Україні на початку XXI століття: проблеми теорії і практики” (Київ, 2002), „Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (м. Ужгород, 2003), Перші міжнародні Драгоманівські читання (Київ, 2003), „Дошкільне виховання в Європі” (Польща, Варшава, 2004), „Робота з молоддю в Росії та за кордоном: діалоги теорії та практики” (Росія, Москва, 2004), „Теорія і практика ґендерного виховання студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2004), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХ1 столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005), „Інноваційні технології превентивного виховання дітей та молоді: соціально-педагогічний аспект” (Чернівці, 2005), „Наука та освіта – 2006” (Дніпропетровськ, 2006), „Соціальна робота і сучасність” (Київ, 2006), „Концептуальні аспекти реформування системи соціальних послуг” (Київ, 2006), Другі міжнародні Драгоманівські читання (Київ, 2006), „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2006); всеукраїнських: „Комплексна реабілітація дитини: стратегія, технології, перспективи” (Київ, 2002), „Актуальні проблеми виховання в сучасному соціокультурному середовищі” (м. Київ, 2003), „Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (Київ, 2004), „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), „Культурно-ціннісні витоки сучасного виховання особистості” (Київ, 2006), „Особистість Омеляна Поповича в контексті розвитку освіти та культурно-громадського життя Буковини кінця ХІХ ст. – до сучасності” (Чернівці, 2006), „Актуальні проблеми соціалізації особистості в сучасних умовах” (Чернігів, 2006); міжвузівських науково-практичних: „Вища освіта України у національному і глобальному вимірах (м. Київ, 2004), „Педагогічна освіта України: національні та європейські інновації” (м. Київ, 2005).

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії соціальної педагогіки Інституту проблем виховання АПН України, щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національного педагогічного університету імені
М.П. Драгоманова, семінарах Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді (2000-2006 рр.).

Результати дослідження використано автором як членом робочих груп Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, а також консультантом, тренером та експертом у соціальних проектах міжнародних неурядових організацій (ПРООН ЮНЕЙДС, ЮНІСЕФ, Християнський дитячий фонд, Представництво благодійної організації „Кожній дитині” в Україні, Представництво благодійної організації „Надія і житло для дітей” в Україні), які реалізовувалися за підтримки Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в
57 наукових працях, з них 51 написана без співавторів, у тому числі: 1 монографія,
3 підручники, 10 навчально-методичних посібників, 25 одноосібних статей в наукових фахових виданнях та 15 статей в інших виданнях, 3 методичні рекомендації.

Кандидатська дисертація „Формування готовності студентів педвузу до проектування організаційних форм виховної діяльності” за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки захищена в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова у 1998 році. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (642 найменування, з них 18 іноземними мовами), 15 додатків на 70 сторінках. Загальний обсяг роботи – 537 сторінок. Робота містить12 таблиць та 21 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет і мету, викладено основні положення концепції та сформульовано гіпотезу дослідження, визначено методологічні засади, методи та етапи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, особистий внесок здобувача в роботах, опублікованих у співавторстві, відображено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Науково-теоретичний аналіз проблеми соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді” – подано результати теоретичного аналізу територіальної громади як соціалізуючого фактора в життєдіяльності дітей та учнівської молоді, уточнено зміст категорії „соціально-педагогічна робота” та здійснено ретроспективний огляд соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю у вітчизняній та зарубіжній практиці.

Аналіз наукової літератури дав змогу встановити, що зараз одним із проблемних питань сучасної соціальної педагогіки все ще залишається неузгодженість термінології, нечітке трактування багатьох понять. Це зокрема стосується понять „соціально-педагогічна діяльність” та „соціально-педагогічна робота”, які досить часто розглядаються як тотожні. У результаті порівняльного аналізу підходів різних науковців до уточнення змісту цих понять (Т.Алєксєєнко, В. Бочарова, М.Галагузова, І.Звєрєва, А.Капська, Г.Лактіонова, І.Ліпський, Л.Мардахаєв, В.Нікітін, С.Харченко) ми дійшли висновку, що соціально-педагогічною можна вважати діяльність, спрямовану на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку особистості, задоволення її соціокультурних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини. Разом з тим, порівняння соціально-педагогічної діяльності та соціально-педагогічної роботи із філософської позиції внутрішньокатегоріальних стосунків: логічного (рід-вид) та системно-структурного (частина-ціле) – дали нам підстави визначити соціально-педагогічну роботу як різновид соціально-педагогічної діяльності, що здійснюється в певній соціальній інституції та яка спрямована на точно визначений об’єкт впливу.

Дослідження феномена громада дозволило нам виокремити три підходи до визначення її змісту та сутності. При соціологічному підході громада розглядається як спільнота або соціальна система. Для політико-правового підходу є характерним розуміння громади як суб’єкта місцевого самоврядування. При соціально-педагогічному підході громада виступає фактором соціалізації особистості. Розглядаючи змістове наповнення терміну „громада”, переважна більшість вчених виокремлює певні типові характеристики громади: спільні ознаки, що пов’язують людей між собою (територія, інтереси, проблеми, релігія, національність тощо); мережа взаємовідносин (члени громади взаємодіють між собою на політичному, професійному, побутовому, дозвіллєвому рівнях); спільність дій (члени громади усвідомлюють проблеми громади й об’єднують свої зусилля задля їх вирішення).

На підставі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних науковців (А.Капська, Н.Лавриченко, Г.Лактіонова, С.Іваненков, А.Мудрик, С.Савченко, Т.Титаренко) нами доведено, що територіальна громада є соціалізуючим простором, для якого характерні певні соціокультурні умови та відповідні агенти соціалізації, що обумовлюють особливості соціального становлення та розвитку дітей і учнівської молоді. Встановлено, що провідними соціалізуючими функціями територіальної громади як різновиду соціального середовища є: ціннісно-орієнтована функція, що забезпечує прийняття членами громади суспільних цінностей, на основі чого формується особистісна система цінностей; культурологічна функція, що передбачає формування особистісної культури на основі практичного й вибіркового засвоєння кожним членом громади соціокультурних традицій спільноти; нормативно-правова функція, що базується на закріпленні в поведінці особистості соціальних норм (зразків), схвалених спільнотою; функція соціального контролю, суть якої полягає у виробленні системи групових реакцій на поведінку члена громади у вигляді санкцій (покарання чи заохочення), що є адекватними соціальним цінностям суспільства; інтегративна функція, що має на меті згуртувати людей шляхом опанування ними моделей поведінки, в основі яких лежить усвідомлення потреб та поважання прав інших людей, об’єднання їхніх зусиль для суспільно корисної діяльності.

З позицій соціально-педагогічного підходу в дослідженні визначено, що територіальна громада є соціальною системою мезорівня соціального середовища, яку характеризують такі складові: природно-економічні особливості місцезнаходження; соціокультурні традиції населення; групи людей за ґендерно-віковими характеристиками; сукупність закладів соціальної інфраструктури (навчальні та позашкільні заклади, соціальні служби, соціокультурні заклади, медичні установи тощо); органи місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади; неурядові організації. Саме ці складові вказують на особливості та відмінності між різними територіальними громадами, що, у свою чергу, обумовлює і особливості процесу соціалізації дітей та учнівської молоді, які проживають на їхній території.

У результаті застосування історико-ретроспективного методу в розділі визначено особливості розвитку соціально-педагогічної підтримки дітей і молоді в громадах різного типу (православних братствах, сільських громадах, містах, мікрорайонах міст, громадських об’єднаннях), охарактеризовано зміст і форми соціальної підтримки та соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в історичній ретроспективі. Проведений аналіз засвідчує, що традиції благодійності, соціальної опіки різних категорій дітей і молоді були важливою складовою суспільного життя в громадах України. Вивчення та узагальнення такого досвіду є актуальним як у науковому плані, так і в практичному застосуванні.

Не менш цінним для теорії й практики соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді є вивчення зарубіжного досвіду такої роботи та його застосування у вітчизняних умовах. У результаті дослідження визначено, що у громадах за кордоном діє розгалужена мережа установ та соціальних служб для різних цільових груп дітей і молоді (громадські центри, сімейні центри, інформаційно-консультативні пункти, кризові центри для різних категорій клієнтів, клуби, культурно-дозвіллєві центри, молодіжні служби, дитячі та молодіжні центри тощо), реалізуються різні місцеві соціальні програми та проекти для дітей і молоді за кошти місцевих громад і спонсорів. У громадах зарубіжних країн велика увага приділяється розвитку та підтримці місцевих ініціатив, роботі щодо залучення дітей та молоді до участі в житті своєї громади. У зарубіжних країнах значну роль відіграють неурядові організації, які разом з державними закладами є повноправними суб’єктами соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в місцевих громадах.

У другому розділі – „Теоретико-методичні основи організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді” – визначено особливості соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді, обґрунтовано системний підхід щодо організації такої роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, представлено класифікацію соціальних послуг для дітей та учнівської молоді, визначено ресурсне забезпечення соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді.

У результаті дослідження сутності й особливостей соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді встановлено, що наразі теоретики соціальної роботи та соціальної педагогіки визначають її як метод (І.Зайнишев, Л.Нікітіна, І.Нойфельд, М.Ромм) або рівень соціальної роботи (І.Демидова, М.Майо, І.Мигович, М.Пейн, Н.Платонова, Є.Холостова) чи соціально-педагогічної діяльності (В. Бочарова, Ю.Галагузова, М.Гур’янова, І.Звєрєва, І.Ліпський). Базуючись на методологічних позиціях останніх авторів, у дослідженні обґрунтовано, що соціально-педагогічну роботу в громаді слід розглядати як місцевий рівень соціально-педагогічної діяльності, яка здійснюється із використанням відповідних форм та методів.

У роботі визначено особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. По-перше, вона забезпечується в основному діяльністю державних та неурядових організацій шляхом надання ними соціальних послуг дітям та учнівській молоді, впровадженням відповідних соціально-педагогічних технологій. По-друге, діяльність фахівців соціальної сфери (соціальних педагогів, соціальних працівників тощо) при організації соціально-педагогічної роботи в громаді має бути спрямована на розвиток співпраці, партнерських стосунків між різними соціальними інституціями територіальної громади, органами місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади, членами громади. По-третє, базовою умовою ефективності соціально-педагогічної роботи в громаді є активізація членів громади, стимулювання їх до різних ініціатив, насамперед – до участі у визначенні та вирішенні проблем дітей і учнівської молоді.

Виокремлені в першому розділі роботи характеристики територіальної громади як соціальної системи мезорівня соціального середовища стали базисом для теоретико-методичного обґрунтування організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді з позицій системного підходу.

При розробці системи організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді нами було визначено низку базових характеристик, притаманних саме цій системі: її відкритість, що передбачає включення до неї нових компонентів у разі необхідності; універсальність зв’язків між компонентами системи; дотримання балансу прав, можливостей та відповідальності між суб’єктами системи й органами управління для забезпечення ефективності соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в межах системи.

Запропоновану нами систему організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді утворюють три підсистеми з відповідними компонентами: члени громади (діти, молодь, дорослі); заклади соціальної інфраструктури для дітей та учнівської молоді: 1) заклади освітньої сфери (дошкільні та загальноосвітні заклади, професійно-технічні училища, позашкільні освітньо-виховні заклади), 2) заклади та організації соціально-педагогічного спрямування (соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді; заклади соціального спрямування (центри соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями; соціальні гуртожитки; центри соціально-психологічної допомоги; центри для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді; центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх); притулки для неповнолітніх; клуби за місцем проживання; неурядові організації соціально-педагогічного спрямування; органи місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади: (рада міста, району в місті, району; сільські та селищні ради; служби у справах неповнолітніх; управління (відділи) освіти; управління (відділи) у справах сім’ї та молоді).

У дослідженні обґрунтовано особливості кожної з виокремлених підсистем. Так визначено, що організацію соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді заклади та організації соціально-педагогічного спрямування здійснюють переважно на засадах соціального обслуговування, що включає комплекс заходів щодо надання соціальної допомоги та створення необхідних умов, що забезпечують права особистості, її можливості для саморозвитку, збереження здоров’я та підтримку життєдіяльності, подолання кризових ситуацій. Саме тому в основу діяльності компонентів другої підсистеми покладено сервісний підхід, який передбачає надання широкого спектра соціальних послуг дітям та молоді. Складові другої підсистеми не можуть бути повною мірою представлені в кожній територіальній громаді, що обумовлюється: типом громади (велике промислове місто, мале місто, село, селище); чисельністю дітей та учнівської молоді; потребою громади у відповідних організаціях соціально-педагогічного спрямування; матеріальними можливостями громади щодо забезпечення їхньої діяльності; рівнем ініціативності членів громади.

Складовими третьої підсистеми забезпечуються заходи щодо реалізації державної політики в галузі освіти, охорони дитинства, сім’ї та молоді, їхнього соціального захисту в умовах громади; розробляються інструктивні документи щодо соціальної підтримки дітей та молоді на місцевому рівні; проводиться діагностика стану проблем дітей і молоді місцевої громади; приймаються рішення щодо їх вирішення суб’єктами соціально-педагогічної роботи в громаді; відбувається науково-методичне, інформаційне та фінансове забезпечення організацій та установ, що проводять соціально-педагогічну роботу з дітьми та молоддю в умовах територіальної громади; здійснюється моніторинг виконання рішень органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування суб’єктами соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю.

У якості з’єднувальної ланки між виокремленими підсистемами ми розглядаємо механізм участі членів громади в низці послідовних етапів діяльності різних соціальних інституцій територіальної громади, які здійснюють соціально-педагогічну роботу з дітьми та учнівською молоддю: діагностика потреб і проблем дітей та учнівської молоді; створення ініціативних груп, розробка плану змін, соціальних проектів, програм; пошук ресурсів та партнерів для їх реалізації, моніторинг та оцінка результатів роботи.

Викладені концептуальні положення стали базисом для побудови структурно-функціональної моделі організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, що дало можливість встановити взаємозв’язки як між власне суб’єктами соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді, так між ними та членами громади (дітьми, молоддю, дорослими) у вертикально-горизонтальній площині (рис. 1).

На основі аналізу визначень соціальних послуг та їх видів, наведених у нормативно-правових документах (Закон України „Про соціальні послуги”) та працях окремих авторів (М.Гур’янова, І.Звєрєва), встановлено необхідність уточнення їхнього змісту та видів у контексті соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. У дослідженні соціальні

послуги для цих цільових груп розглядаються нами як дії державних чи неурядових організацій, спрямовані на задоволення потреб та забезпечення прав, вирішення проблем або подолання складних життєвих обставин дітей і молоді. При необхідності та за певних умов соціальними послугами можуть скористатися окремі особи та соціальні групи.

Серед основних послуг, які надаються