НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ГРИНЮК РОМАН ФЕДОРОВИЧ

УДК 340.77

ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ПРОБЛЕМИ

ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі державно-правових дисциплін Національного університету “Острозька Академія” Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор

Скрипнюк Олександр Васильович,

Академія правових наук України, начальник відділу міжнародних наукових зв’язків, академік Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Ющик Олексій Іванович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідувач Центру теоретичних проблем законотворчості;

доктор юридичних наук, доцент Тимошенко Віра Іванівна, Національна академія Служби безпеки України, професор кафедри цивільного і трудового права;

доктор юридичних наук, професор Лемак Василь Васильович, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри теорії та історії держави і права.

Провідна установа:

Харківський національний університет внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України, м. Харків.

Захист відбудеться 16 травня 2007 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розіслано 14 квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Фіксація поняття правова держава у ст. 1 Конституції України, де зазначається: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”, власне, перетворила його на одну з тих реалій, на один із тих чинників, які визначають розвиток нашого суспільства та держави нині, і, як ми твердо сподіваємося, визначатимуть його й у перспективі майбутнього державного розвитку. Причому це конституційне положення виступає не лише орієнтиром загального державного розвитку, а й чітко вказує на певну модель організації відносин у суспільстві, а також між суспільством та державою, що має бути реалізована в Україні.

Звісно, що сьогодні можна висловлювати прямо протилежні думки щодо того, наскільки принципи та ідеали правової держави вдалось реалізувати у складному державотворчому процесі, який пройшла Україна з дня проголошення незалежності. У цьому сенсі можна навести як оптимістичні, так і доволі песимістичні погляди. Розмаїття оцінок реального стану України та перспектив розбудови в ній правової держави спричиняється не лише різними поглядами на ті реальні здобутки, які має на сьогодні Україна, а й відмінним розумінням того, що має являти собою модель правової держави, різним тлумаченням того, у чому зміст цього поняття, різними критеріями, що застосовуються при порівнянні теоретичного концепту “правова держава” з реальною практикою втілення її основоположних принципів. Справді, чимала кількість суперечок реально точиться не навколо окремих емпіричних фактів (неузгодженості законодавства, випадків обмеження конституційних прав людини, прийняття “сирих” законів, недотримання принципу законності, нехтування положеннями конституції тощо), які, безумовно, потребують свого ретельного розгляду та розв’язання, а навколо суто теоретичних питань, які повинні вирішуватись на науковому рівні, а не у політичних дебатах. Скажімо, часто суперечки точаться навколо того, як саме слід тлумачити поняття правової держави: матеріально або тільки формально? Тобто чи достатньо проголосити верховенство конституції та конституційних принципів, чи держава має відповідати за реальний стан справ у сфері захисту та дотримання прав людини і громадянина.

Тому актуальність звернення до тематики правової держави, до проблем теоретико-концептуального осмислення цього поняття та сфери практичної реалізації принципів правової держави зумовлюється одразу кількома важливими моментами. По-перше, це те, що можна було б визначити як “практична актуальність дослідження”. Ми маємо на увазі те, що будь-яка цілеспрямована діяльність, – саме таким, на наше глибоке переконання, має

бути державотворчий процес, – завжди пов’язана з переведенням певних ідей

(теоретичних моделей) у дійсність. Проте успішна практична реалізація тієї або іншої ідеї (а тим паче того складного комплексу теоретичних уявлень, які пов’язуються з поняттям “правова держава”) неможлива, якщо нам бракуватиме ясного та чіткого розуміння змісту цієї ідеї.

Певною мірою про подібну практичну актуальність дослідження способів теоретико-правового осмислення правової держави свідчить і те, що ця тема постає майже в усіх сучасних фундаментальних дослідженнях у галузі теорії держави і права, науки конституційного права, теорії прав людини, теорії конституціоналізму, державного управління та державного будівництва. Так, під час проведення наукової конференції “Конституція України – основа модернізації держави і суспільства” (Харків, 2001) у значній кількості виступів провідних вітчизняних учених лунала ідея, що розвиток конституціоналізму в Україні та її становлення як правової держави є двома аспектами одного й того самого процесу (В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, Ю.С. Шемшученко, Л.Т. Кривенко, О.Ф. Скакун, М.Д. Савенко, Л.М. Герасіна). У цьому сенсі будь-яке дослідження проблем забезпечення та реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні, аналіз стратегічних напрямів конституційного розвитку України, вдосконалення системи державного управління є органічно пов’язаним із проблематикою правової держави, забезпеченням її основних принципів.

Тому в контексті продовження руху України у напрямі реалізації ідеалу правової держави, осмислення шляхів розвитку правової держави, стає гранично актуальним завданням науково-теоретична розробка самого цього поняття, звернення до його джерел, нове розуміння не лише основоположних принципів правової держави, а й тих конкретних юридично-правових механізмів, які здатні забезпечити їх реалізацію.

Інший фактор, який робить дослідження тематики правової держави одним із найактуальніших завдань сьогодення, є критично низький рівень поваги до права та закону, який останнім часом поширився на суспільний і державний організм. Властива як нашому суспільству, так і представникам державної влади, неповага до права породила сьогодні реальну небезпеку перетворення держави на суцільну корумповану, псевдоправову та псевдодемократичну систему. Причому реальна небезпека цього усвідомлюється як на рівні суспільства, так і на рівні державної влади.

Звернення до теми правової держави є актуальним і з огляду на загальну потребу правової освіти населення та підвищення правової культури громадян. Без чіткого розуміння того, що саме являє собою правова держава і яким чином вона функціонує, унеможливлюється розв’язання основних завдань Національної програми правової освіти населення.

Все це робить необхідним та актуальним подальший аналіз проблем практичної реалізації теоретичної моделі правової держави в сучасних умовах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної наукової теми “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” кафедри державно-правових дисциплін Національного університету “Острозька Академія” (номер державної реєстрації 0101U001195). Водночас дисертаційне дослідження органічно пов’язане з комплексною темою кафедри конституційного та міжнародного права Донецького національного університету “Зближення та гармонізація законодавства України з міжнародним та європейським правом” (номер державної реєстрації 0101U005730) та відповідає плану роботи наукової предметної секції економіко-правового факультету.

Тема дослідження визначалась з урахуванням основних завдань юридичної науки, які були окреслені загальними зборами Академії правових наук України в Основних напрямах наукових досліджень у галузі держави і права на період до 2005 року, і на сьогодні узгоджується з пріоритетними напрямками розвитку правової науки на 2005–2010 роки, затвердженими Академією правових наук України (Харків, 2004).

Мета і задачі дослідження. Виходячи з науково-теоретичної та практичної значущості теми, автор ставить за мету дослідити способи теоретичного аналізу поняття правової держави, їхню специфіку та взаємозв’язок, що дозволить скласти цілісне розуміння названого феномену, висвітлити проблеми практичної реалізації теоретичної моделі правової держави в сучасних умовах, охарактеризувати сутність окреслених проблем та запропонувати перспективні шляхи їх розв’язання в чинному вітчизняному державотворчому процесі.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні передбачено вирішити такі наукові задачі:–

визначити основні теоретико-методологічні підходи в аналізі поняття правової держави, охарактеризувати джерельну базу дослідження і представити загальну історіографію висвітлення проблеми побудови теоретичної моделі правової держави;–

надати характеристики історико-правового аналізу формування теорії правової держави у західній політико-правовій традиції, представити базові комплекси ідей, що пов’язані з осмисленням феномена праводержавності та основні категорії, що застосовуються для концептуальної реконструкції моделі правової держави;

– дослідити ґенезу ідей правової держави у вітчизняній та російській

правовій науці ХІХ – початку ХХ століття крізь призму запропонованих способів розв’язання проблем взаємодії права і закону, а також формування специфічних принципів взаємодії держави, суспільства та індивіда в процесі практичного втілення окремих елементів правової держави;–

проаналізувати розвиток концептуальної моделі правової держави в сучасній правовій теорії, висвітлити рекомендовані правовою теорією способи практичного забезпечення базових принципів та ознак правової держави;–

розкрити сутність проблематики теоретико-правового співвідношення та синхронізації процесів становлення правової держави і демократії;–

узагальнити теоретико-правовий та практичний досвід взаємодії формального та матеріального підходів в аналізі змісту поняття правової держави;–

окреслити сучасні проблеми нормативного забезпечення розвитку правової держави в Україні та запропонувати перспективні шляхи для їх розв’язання;–

визначити пріоритетні напрями нормативного й організаційно-правового сприяння процесам формування високої правової культури та підвищення ефективності у законотворчій діяльності, як важливих чинників становлення правової держави в сучасній Україні.

Об’єктом дослідження виступає правова держава як теоретичний конструкт та практична реальність, суспільні відносини, що формуються у процесі реалізації праводержавної моделі, об’єктивні проблеми, пов’язані із втіленням цієї моделі.

Предметом дослідження є теоретична модель правової держави, її реконструкція на основі залучення трьох способів аналізу: історико-правового, теоретико-правового, нормативно-правового і пов’язані з цим проблеми її практичної реалізації в сучасних умовах.

Методи дослідження. Конкретним методам науково-теоретичного аналізу феномена праводержавності, їх зв’язкам та взаємодії, їх потенційним можливостям у з’ясуванні сутності правової держави та розв’язанні проблем, які об’єктивно виникають у процесі практичної реалізації моделі правової держави в сучасних умовах, присвячений перший розділ дисертації. Щодо загальної характеристики методології дисертаційного дослідження, то слід наголосити на основних загальнонаукових та спеціальних методах, що використовувались дисертантом. При цьому необхідність застосування широкої методологічної бази зумовлюється насамперед специфікою самого досліджуваного об’єкта, а також переліком сформульованих вище цілей дисертації.

Серед загальнонаукових методів маємо назвати насамперед діалектичний метод, який дозволив представити феномен праводержавності як складне явище, розглянути його у процесі розвитку та тих специфічних взаємозв’язків, які утворюються в структурі “держава – суспільство – людина” в ході реалізації теоретичної моделі правової держави. Широкого залучення у всіх розділах дисертації набув метод історичного та історико-компаративного аналізу, який дозволив адекватно представити не лише ґенезу самої теорії правової держави, але й окремих теоретико-правових концепцій безпосередньо пов’язаних з тими чи іншими проблемами практичної реа-лізації моделі правової держави. Особливо слід наголосити й на значущості системного та функціонально-структурного методів, які дозволили не лише визначити логічний порядок проведення наукового дослідження, а й продемонструвати взаємний зв’язок між різними підходами та способами концептуального осмислення як праводержавності в цілому, так і конкретних шляхів практичної реалізації теоретичної моделі правової держави. Паралельно з цим автором було використано порівняльно-правовий метод, якій дав змогу дослідити різні моделі правової держави, а також досвіт їх реалізації в конституційно-правовій практиці зарубіжних країн та України. Серед спеціальнонаукових методів дослідження маємо назвати методи нормативного і компаративно-конституційного аналізу та формально-юридичний метод, які дозволили у контексті юридичних категорій осмислити сучасні проблеми практичної реалізації теоретичної моделі правової держави.

Використання широкого переліку методів наукового дослідження та визначення принципу комплексності методологічної бази забезпечує об’єктивність і достовірність основних положень та висновків дисертації. Разом з тим, спираючись на принцип конкретності у застосуванні тих чи інших методів дослідження при аналізі окремих проблем, які є предметом дисертаційної роботи, вдалося уникнути методологічної безсистемності та обґрунтувати результати, отримані дисертантом.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено комплексний аналіз моделі правової держави з позиції виділення у ній трьох складових елементів теоретико-методологічного аналізу, якими є історико-правова, теоретико-правова та нормативно-правова реконструкція моделі правової держави. При цьому, обґрунтована таким чином теоретична модель правової держави розглядається автором у контексті сучасних проблем її практичної реалізації в конституційно-правовій практиці як зарубіжних держав, так і України. В роботі вперше виділено три базові складові дослідження феномену праводержавності і запропоновано шляхи взаємоузгодження різних теоретико-методологічних підходів до формування концепту правової держави в сучасній юридичній науці.

Проведення представленого у дисертації комплексного аналізу теоретичної моделі правової держави та проблем її практичної реалізації в сучасних умовах стало можливим завдяки таким елементам дослідження, що характеризуються науковою новизною:

- уперше було розроблено і запропоновано загальну класифікаційну модель методів дослідження правової держави та реконструкції її ідеї як цілісної системи, що формується внаслідок взаємодоповнення елементів теоретико-концептуального, нормативного та історико-правового аналізу;

- було показано та уточнено зміст застосованих у сучасній юридичній науці формального та матеріального підходів в аналізі поняття правової держави, продемонстровано наслідки абсолютизації кожного з них і зроблено висновок про те, що необхідним кроком теоретико-правового аналізу правової держави є поєднання основних формальних вимог з матеріальними, під якими маються на увазі базові ідеї, що визначають не лише напрями та способи діяльності держави, але й її загальну конструкцію. До таких матеріальних вимог слід віднести насамперед втілення принципів верховенства права, поділу влади, формальної та фактичної рівності перед законом, реальності прав людини і громадянина, забезпечення соціальної справедливості;

- обґрунтовано генетичну єдність між класичним західноєвропейським уявленням про право як втілення справедливості, верховенства права, невід’ємні права і свободи людини та процесом формування теоретичного ґрунту для постання концепцій правової держави і зроблено висновок, що історико - правовий аналіз поняття правової держави дозволяє уникнути спотвореного сприйняття правової держави як штучного продукту юридичної або суспільно-політичної думки. З цього погляду розвиток теорії правової держави виступає як логічний підсумок тривалих інтелектуальних пошуків, які супроводжували західноєвропейську та вітчизняну правову думку протягом багатьох століть;

- шляхом змістовного аналізу процесу розвитку поглядів на правову державу та її суть в ході становлення вітчизняної юридичної науки наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, вперше запропоновано основні підходи у тлумаченні як поняття правової держави, так і систематизації принципів, що визначають її організацію та функціонування;

- було запропоновано теоретичну модель, яка відображає специфіку розуміння феномену правової держави, його тлумачення у вітчизняній правовій традиції, а також висвітлено основні кроки щодо її реалізації, які пропонувались в ході державотворчої діяльності в Україні на початку ХХ століття;

- шляхом змістовного аналізу різних моделей правової держави обґрунтовано висновок про те, що принципи правової держави являють собою складну систему взаємопов’язаних елементів, кожен з яких корелює з іншими і може бути реалізований лише за умови паралельного забезпечення інших принципів. На їх основі розбудовується система ознак, інститутів та вимог до правової держави. На відміну від принципів правової держави, – які взяті разом утворюють універсальний теоретичний зміст поняття правової держави, – вони можуть варіюватись. Однак зазначена варіативність не є безмежною і передбачає чіткі мінімальні вимоги стосовно рівня розвитку громадянського суспільства та правової культури, панування у суспільстві базових правових цінностей;

- окреслено джерела формування поняття правової держави у західній, російській та вітчизняній політико-правовій традиції, визначено напрями впливу правової думки на процес конституювання класичної теорії правової держави, продемонстровано специфіку розв’язання проблем взаємодії держави, суспільства та індивіда з позицій теорії правової держави;

- вперше визначено і надано характеристику співвідношення процесів практичної реалізації моделей правової та демократичної держави шляхом встановлення взаємозв’язків забезпечення їх принципів;

- спрогнозовані тенденції розвитку праводержавності в сучасних умовах вітчизняного державотворення, визначені базові проблеми практичної реалізації моделі правової держави, запропоновані конкретні шляхи вирішення існуючих проблем та доведено, що перехід від теорії правової держави до її практичної реалізації передбачає створення належних соціально-економічних та політичних умов, оскільки формування вільної особистості, громадянина як свідомого носія прав і обов’язків завжди відбувається на певному соціально-економічному та політичному ґрунті. З цього погляду, необхідно відмовитись від хибної концепції “трансплантації” правової держави і приділити увагу прямо протилежному процесові, а саме – процесу “культивування” цінностей правової державності в суспільній свідомості, створенню та забезпеченню функціонування всіх тих інститутів, що сприяють розвиткові громадянського суспільства та правової держави як його необхідного супутника;

- запропоновані критерії визначення ефективності процесів формування праводержавності в Україні та оцінки ступеня й обсягів реалізації конституційно визначеного орієнтиру правової держави;

- аргументовані та системно обґрунтовані заходи законодавчого характеру, спрямовані на забезпечення та практичну реалізацію принципів правової держави в Україні, визначені основні проблеми, які повинні бути розв’язані в процесі правотворчої діяльності в сучасній Україні.

- доведено, що в сучасних умовах вирішальним чинником в процесі становлення України як правової держави є забезпечення та реалізація в державотворчій практиці вимог верховенства Конституції, дотримання конституційно визначених форм та способів узаконення державної влади та гарантування встановленого Конституцією України правового статусу людини і громадянина.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації можуть бути використані як теоретична основа для подальших наукових розробок у галузі теорії правової держави та проблем практичної реалізації праводержавності у процесі державного будівництва в сучасній Україні. Водночас, характеризуючи практичне значення проведеного дисертаційного дослідження, слід зазначити таке: а) звернення до широкої

джерельної бази дає змогу використовувати поданий у дисертації матеріал у навчальному процесі для підготовки лекційних та семінарських занять з курсів теорії держави і права, історії держави і права, історії політичної і правової думки України, конституційного права; б) зроблені дисертантом узагальнення, а також висновки можуть скласти органічну частину спільної роботи вітчизняних правознавців щодо розробки загальної наукової бази для вдосконалення процесів побудови правової держави в Україні; в) розгляд питань, пов’язаних з нормативно-правовим аналізом поняття правової держави, проблем забезпечення у чинному законодавстві конституційних принципів правової держави може виступити стимулом для подальшої роботи українських законодавців.

Конкретні результати дисертаційного дослідження були запроваджені автором у навчальний процес у Донецькому національному університеті як складова частина курсів з конституційного права та конституційного (державного) права зарубіжних країн. На основі матеріалів дисертаційного дослідження було підготовлено спецкурс “Історичні етапи становлення теорії правової держави”. Висновки проведеного дисертаційного дослідження, сформульовані у монографії дисертанта, отримали схвальні рецензії фахівців-правознавців (В.І. Акуленка, О.В. Зайчука, О.В. Петришина) як такі, що роблять значний внесок у науковий аналіз сучасної теоретичної моделі правової держави та актуальних проблем її реалізації.

Таким чином, практичне значення роботи полягає у тому, що запропонований та розроблений автором матеріал, сформульовані у дисертації положення можуть використовуватись у: а) подальшій науково-дослідницькій роботі при розробці проблем праводержавності; б) правотворчій роботі, спрямованій на вдосконалення законодавства, що забезпечує реалізацію в Україні основних принципів праводержавності; в) навчальному процесі при підготовці навчально-методичних матеріалів з проблем теорії правової держави; г) правовиховній роботі для ознайомлення громадян з основними положеннями теорії правової держави, підготовці державних службовців, підвищенні рівня правової культури громадян; д) правозастосовчій діяльності для підвищення ефективності реалізації теоретичної моделі правової держави.

Апробація результатів дисертації. Результати виконаної дослідницької роботи пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, симпозіумах, “круглих столах”. Результати дисертаційного дослідження регулярно доповідались автором і обговорювались на засіданнях кафедри конституційного та міжнародного права Донецького національного університету (автором було зроблено три спеціальні доповіді “Актуальні проблеми становлення праводержавності у сучасній Україні” – квітень 2002, “Концептуальні основи

моделі правової держави у сучасній правовій науці” – березень 2003, “Підвищення правової культури як фактор становлення правової держави в сучасній Україні” – травень 2004), а також на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету в 2002–2005 роках.

За час підготовки дисертаційного дослідження автор прийняв участь у таких наукових конференціях, які були пов’язані з досліджуваною дисертаційною темою: “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (Острог, 2002–2006), “Становлення і розвиток правової системи України” (Київ, 2002), “Права людини в Україні: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2003), Підсумкова наукова конференція Донецького національного університету за період 2001–2002 років (Донецьк, 2003), “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (Київ, 2004), “Верховенство права: питання теорії та практики” (Київ, 2005), “Трансформація політики в право: різні традиції та досвіди” (Харків, 2005), “Від громадянського суспільства – до правової держави” (Харків, 2006).

Протягом 2002–2004 років автор брав участь у роботі методологічних семінарів, що проводились кафедрою історії, теорії держави і права та конституційного права правничого факультету Національного університету “Острозька Академія” в межах програми “Демократія і право – поступ у ХХІ століття”, входив до складу групи, яка розробляла тему “Актуальні проблеми формування правової, соціальної держави в Україні”. За участю дисертанта було проведено три “круглі столи”, на яких автором були оприлюднені доповіді, що пов’язані з темою дисертації: “Правова держава: теоретична модель та практична реальність” (квітень, 2002), “ Теоретико-методологічні основи сучасного розуміння праводержавності: досвід вітчизняної та зарубіжної правової науки” (травень, 2003), “Законодавче забезпечення реалізації принципів правової держави у сучасній Україні” (жовтень, 2004). Також дисертант брав участь у процесі підготовки та проведення “круглого столу” на тему “Конституційно-правові механізми забезпечення прав і свобод людини: Україна і міжнародний досвід” (квітень, 2004), який проводився відповідною кафедрою правничого факультету Національного університету “Острозька Академія”.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення в монографії, 21 статті, що опубліковані в наукових журналах та збірниках, затверджених ВАК України як фахові видання з юридичних наук, і в 6 тезах доповідей на конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, які об’єднують 14 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 400 сторінок, список використаних джерел займає 45 сторінок і містить 525 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі подається загальна характеристика роботи: обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження і характеризується стан її розробки, визначається предмет, об’єкт, мета та задачі дослідження, його методологічна і теоретична основа, розкривається наукова новизна, формулюються основні положення, що виносяться на захист; підкреслюється практична значимість роботи, подаються відомості про апробацію результатів дослідження та публікації з теми дисертаційного дослідження.

Розділ 1 “Теоретико-методологічна та джерельна база дослідження концепцій правової держави: історіографія проблеми” присвячено характеристиці методологічної бази дослідження, огляду та визначення тих джерел, на які воно спирається. У розділі вказується, що складність досліджуваного явища передбачає застосування широкого методологічного арсеналу. Водночас загальна логіка аналізу передбачає чітке структурування матеріалу відповідно до запропонованої автором моделі трьох концептуальних методологічних підходів характеристики сутності і змісту феномену праводержавності. При цьому залучення кожного з методів дослідження проблем реалізації теоретичної моделі правової держави в сучасних умовах відповідає загальній структурі роботи.

У зв’язку з цим першим важливим завданням, що вирішується в цьому розділі, стало чітке визначення загальної послідовності викладу матеріалу. Так, висвітлюючи питання, пов’язані з історико-правовим аналізом поняття

правової держави, автор звертається не лише до німецької правової науки XVIІI – ХІХ століть, але й до більш ранніх етапів становлення правової думки (Платон, Аристотель, Цицерон, Марсилі Падуанський, Фома Аквинський, Г. Гроцій, Дж. Локк, Т. Гоббс, Ш.Л. Монтеск’є). Дійсно, не сперечаючись з тим, що вчення про правову державу було оформлене як теорія лише наприкінці XVIIІ століття, маємо визнати, що значна кількість положень, які склали концептуальну основу теорії правової держави, розроблялась значно раніше. Більш того, навіть у своєму обґрунтуванні поняття правової держави, німецькі мислителі (І. Кант, Р. Моль, К.Т. Велькер, К. фон Роттек, Ф. фон Аретин) звертались до таких понять як “суспільне благо”, “природне право”, “поділ влади” тощо, а також тих праць минулих часів, у яких ці поняття

знайшли своє відображення. Це ж саме видно з робіт інших авторів. Так, обґрунтовуючи ідею “юридичної конструкції держави,” відомий німецький правознавець К. Гербер зазначав, що такі два комплекси уявлень, як панування права та самообмеження держави правом, які складають основу теорії правової держави, було висунуто і обґрунтовано значно раніше, ніж з’явився сам термін “правова держава”. Про це ж саме писав інший класик німецької правової думки Л. фон Штейн, який вважав, що сприйняття правової держави, як такої держави, що має своїм основним завданням охорону права, миру, злагоди, порядку та добробуту громадян, було властиве політико-правовій думці XVII – XVIII століть.

Необхідність виокремлення двох розділів питанням історико-правового аналізу поняття правової держави пояснюється тим, що автор свідомо прагнув виділити в якості окремого поля для науково-дослідницької роботи тему “правової держави” у слов’янській правовій думці. У цьому сенсі, незважаючи на те, що вітчизняні науковці до певної міри вже висвітлили це питання (тут доречно згадати змістовну працю В.І. Тимошенко “Правова держава: теоретико-історичне дослідження”), воно й досі містить у собі чимало проблемних моментів, які ще очікують на своїх дослідників. Зокрема, мова йде про правову спадщину таких мислителів, як П.Д. Лодій, П.Д. Юркевич, С.С. Дністрянський, М.І. Палієнко, Б.А. Кістяківський, Ф.В. Тарановський, С.А. Котляревський, М.М. Ковалевський, О.В. Романович-Славотинський, М.І. Хлєбніков. Важливим кроком, покликаним ліквідувати існуючі прогалини та стимулювати вивчення вітчизняної традиції в осмисленні правової держави, стало шеститомне видання Антології української юридичної думки. При цьому, аналізуючи рефлексію поняття правової держави у працях вітчизняних та російських правознавців і філософів, ми отримуємо унікальну методологічну можливість розглянути в полі одного дослідження тих мислителів, яких, за правило, окреслюють як представників протилежних таборів. Так, наприклад, незважаючи на всю відмінність у поглядах на право та його при -

роду в таких правознавців, як О.О. Жилін та Є.В. Спекторський, ми констатуємо, що вони обидва надають обґрунтування принципу верховенства права та зв’язаності держави правом як базового принципу правової організації державного та суспільного життя.

Перехід до наступної частини дослідження пов’язаний із оновленням методологічної бази, оскільки, аналізуючи домінуючі теоретичні підходи у тлумаченні правової держави, розуміння змісту принципів правової держави та її ролі у конституюванні демократії, ми тим самим робимо предметом наукового розгляду реальний розвиток теорії правової держави в правовій та політичній свідомості сучасного суспільства. І, нарешті, перехід до останньої частини дослідження передбачав залучення значної кількості емпіричного

юридичного матеріалу (різноманітні нормативно-правові акти, програми розвитку законодавства, проекти законів, експертні оцінки законодавства, рішення органів конституційної юрисдикції тощо). З огляду на кількість означеного матеріалу автор зосередив свою увагу в основному на українській законодавчій базі. Це дозволило не лише більш ретельно сконцентруватись на аналізі безпосередніх нормативно-правових актів, але надало можливість вийти на дослідження актуальних питань розвитку законодавчої системи України, проблем удосконалення юридичного забезпечення руху, спрямованого на реалізацію ідеалу правової держави. При цьому, вивчаючи стан та перспективи розвитку вітчизняного законодавства з позиції втілення ідей правової держави, з’явилась нагода дослідити не лише формування, але й трансформації ідеї правової державності у процесі розвитку законодавчої системи України (посилення тих чи інших акцентів у функціонуванні конкретних правових інститутів).

Відповідно до цієї структурної побудови роботи, всі методи дослідження було розподілено на загальні та спеціальні. До першої групи належать системний та компаративний методи, які дозволили в руслі кожного з підходів до аналізу правової держави виділити спільне ядро та продемонструвати конкретні відмінності, які спостерігаються у межах тих чи інших конкретних концепцій правової держави. Щодо іншої групи методів, то у другому і третьому розділах домінуючим став історико-правовий метод, у четвертому розділі – структурно-функціональний метод, у п’ятому – метод нормативно-правового аналізу.

Стосовно джерельної бази дослідження, у цьому розділі всі джерела розподілені на нормативні та теоретичні. До першої групи належать: конституції та конституційні акти, законодавство України та зарубіжних держав, чисельні підзаконні нормативно-правові акти, документи міжнародного характеру, програми розвитку законодавства, законопроекти, що підготовлено або частково розглянуто в парламенті України, історико-нормативні джерела

(проекти Конституції України, нині не чинні закони). Щодо другої групи, то це всі ті роботи, в яких порушується проблематика правової держави. Втім, оскільки ця частина джерельної бази безпосередньо пов’язана з історіографією питання, то вона розглядається саме в контексті історіографії проблеми теоретичного дослідження правової держави.

Отже, специфічне місце проблематики правової держави в сучасних науково-юридичних дослідженнях наклало свій відбиток і на специфіку джерельної бази. Зрозуміло, що ступінь наукової розробки обраної автором тематики зумовлений місцем проблеми правової держави в правовій теорії. У цьому плані ми маємо всі підстави для того, щоб виділити одразу ж кілька типів теоретичних джерел, в яких порушувалась проблема теоретико - право-

вого аналізу поняття правової держави та його практичної реалізації. У реферованому розділі розпочинається аналіз насамперед з досліджень сучасних вітчизняних авторів. У найбільш загальному вигляді, їх можна розподілити на дві групи. З одного боку, це ті праці, що беруть за робочу політологічну методологію досліджень. Серед авторів, які зробили вагомий внесок у згаданий напрям дослідницьких робіт, слід назвати такі імена, як: І.О. Воронов, В.П. Горбатенко, Ф.М. Кирилюк, Ф.М. Рудич, П.П. Шляхтун. Втім, навіть зважаючи на ґрунтовну теоретичну розробку чималої кількості питань, всі вони, як правило, обмежуються лише загальним визначенням права і не розглядають його крізь призму реально діючих правових систем, систем законодавства, і, навіть, окремих галузей законодавства, у яких знаходять своє нормативне втілення абстрактні правові ідеї.

Тому, з огляду на теоретико-правовий вимір осмислення поняття правової держави, як це випливає зі сформульованої у назві дисертації теми, автор значно більше звертався до тих робіт, які створювались правознавцями. У цьому плані необхідно відзначити, що активізація процесів державотворення на початку 90-х років минулого століття спричинила не менш активну увагу фахівців до теми правової держави. Причому, це було пов’язано як з виходом ряду спеціальних досліджень, де висвітлювались ті або інші історико-правові чи галузеві питання, пов’язані як з реалізацією принципів правової держави, так і з появою загальнотеоретичних досліджень, у яких поняття правової держави висвітлювалось стосовно безпосередніх реалій вітчизняної політичної та правової історії кінця ХХ століття. Як приклад подібних робіт можна назвати дослідження О.В. Скрипнюка “Теоретико-методологічні засади формування та розвитку громадянського суспільства і правової держави в Україні” (1995), “Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики” (2000), монографію А.П. Зайця “Правова держава в контексті новітнього українського досвіду” (1999), С.М. Тимченка “Громадянське суспільство і правова держава в Україні” (2002), Ю.Ф. Кравченка “Свобода як принцип демократичної правової держави” (2003).

Паралельно з цим до питань осмислення процесів побудови в Україні правової держави зверталась значна кількість провідних вітчизняних науковців. Це роботи таких авторів, як О.В. Зайчук, Ю.М. Грошевий, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, О.Г. Мурашин, М.І. Панов, О.В. Петришин, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюк, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика. Причому інколи тема правової держави набувала зовсім нового звучання, оскільки вона осмислювалась з позицій тих питань, які тривалий час професійно розроблялись окремими авторами. Наприклад, В.В. Цвєтков, запропонував власне бачення специфіки функціонування правової держави у контексті формування принципово нової

системи державного управління, в якій би застосовувались нові критерії її організаційної та функціональної ефективності. В.Ф. Погорілко неодноразово звертався до теми правової держави у її зв’язку із висвітленням змісту основ конституційного ладу України та визначенням поняття “правова держава” як одного з системоутворюючих елементів загальних засад конституційного ладу.

Необхідно також назвати авторів близького ( насамперед тих, хто представляє російську юридичну науку) та далекого зарубіжжя, які також поставили тематику правової держави у центр своєї наукової уваги. У цьому плані концептуально важливі проблеми формування правової держави в сучасних умовах пострадянських країн досліджувались у роботах С.С. Алексєєва, М.В. Баглая, Н.А. Бобрової, А.Г. Глєбова, Л.І. Глухарєвої, С.Ю. Данилова, Б.С. Ебзєєва, В.М. Карташова, В.М. Корельського, В.М. Кудрявцева, Б.М. Лазарєва, Р.З. Лившиця, О.В. Мартишина, В.С. Нерсесянца, В.Д. Перевалова, А.С. Піголкіна, Л.І. Спірідонова, Б.М. Топорніна, В.А. Туманова, З.М. Черніловського, В.А. Четверніна. Серед західних авторів, які активно працюють над питаннями теоретико-правового осмислення феномену правової держави, слід назвати такі імена, як: А.Гроссер, О.Бруггеманн, В.Мікель, У.Карпен, Г.Кляйнер, Г.Шамбек, К.Шонберг, У.Шнайдер, Б.Бендлер, Р.Марчик, Е.Фехнер, Г.Крюгер, Е.Форстхофф та ін..

Розділ 2 “Джерела формування поняття правової держави у західній політико-правовій традиції” за своєю структурою складається з трьох підрозділів та висновків. Автор послідовно досліджує питання конституювання ідеї правової держави в контексті співвідношення держави, закону та загального блага в поглядах античних мислителів, висвітлює розробку базових складових класичної концепції правової держави у політико-правових теоріях мислителів Нового часу і доби Просвітництва, а також процес формування класичної теорії правової держави наприкінці ХVIII та в першій половині ХІХ століття.

У цьому розділі автор доводить, що актуальність дослідження історико-правового аналізу формування поняття “правова держава” зумовлена необхідністю вивчення джерел та витоків його сучасного розуміння. Зазначений напрям досліджень у галузі науки теорії держави і права, конституційного права є актуальним і важливим з огляду на те, що внаслідок чіткого розуміння витоків різних теоретичних моделей правової держави, ми знаходимо підстави для їх синтезу, або, принаймні, – для визначення тих властивостей, які є фундаментальними для правової держави і у своїй сукупності утворюють необхідні умови для загального вжитку поняття “правова держава”. Водночас звернення до класичного розуміння правової держави, зокрема, до робіт І.Канта, В.Гумбольдта та Р.Моля дозволяє більш чітко усвідомити сутність змін, які відбулись у ставленні науковців до визначення змісту правової держави. Фактично ще за доби античності було окреслено одну з основних цілей, яку має розв’язати політико-правова теорія. Такою загальною метою є розробка та обґрунтування ідеального державного устрою та ідеальної моделі взаємодії держави і суспільства, яка б дозволила реалізувати ідеали справедливості та загального блага. Саме у цьому контексті у працях давньогрецьких та римських авторів досліджувались поняття та формувались ідеї, які пізніше будуть взяті на озброєння при розробці концепції правової держави.

Однією з головних проблем, які були порушені античними мислителями, вирішення якої намагались запропонувати у тому числі й автори класичної теорії правової держави, є проблема забезпечення відповідності законів загальновизнаним та незмінним нормам справедливості, що відкриваються завдяки аналізу розумової природи людини. При цьому основним поняттям, до якого звертались античні автори, було поняття “загального блага”. Окреслюючи зв’язок між теорією загального блага та подальшим розвитком уявлень про правову державу, автор вказує на наступні важливі імплікації, що в ній містилися. По-перше, саме виходячи з ідеї загального блага, античним мислителям вдалося обґрунтувати такі два основоположні принципи організації державної влади, що сьогодні складають серцевину уявлень про правову державу, як верховенство закону та відповідність законів праву. По-друге, розуміння наявності різноспрямованих, і часто – суперечливих стосовно один до одного, інтересів окремих громадян змусило античних авторів шукати загальну основу для реалізації зазначених інтересів. Такою загальною основою з формального погляду виступає право, завдяки якому в суспільстві встановлюється певний правопорядок, стає можливим досягнення правового компромісу, а окремі індивіди отримують можливість ефективно реалізовувати свою природну свободу. І, по-третє, практична реалізація теорії загального блага передбачає реалізацію у стосунках між громадянами і державою таких вимог, як: а) правова основа діяльності держави та встановлення законів; б) єдність правопорядку; в) правова справедливість і правова рівність членів полісу.

Специфічною властивістю політико-правової теорії Нового часу та Просвітництва є те, що в цей час формулюється ряд фундаментальних ідей, які увійдуть необхідними складовими як до класичної, так і до сучасної теорії правової держави. До них належать концепція народного суверенітету, ідея незмінності та невідчужуваності природного права, принцип необхідного узгодження норм законів з правом та уявленням про справедливість, принцип обмеженості державної влади та її службового характеру стосовно прав громадян, принцип поділу державної влади.

Втім, говорячи про трансформацію “класичної теорії” правової держави, ми маємо всі підстави вважати І. Канта справжнім творцем класичного вчення про правову державу та його концептуального оформлення, оскільки у своїх роботах він обґрунтував не лише її основні ознаки та принципи, але й продемонстрував історико-правову та суспільно-політичну зумовленість феномену правової держави, її глибинний зв’язок з процесом розвитку суспільства