НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАІНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ІВАНОВА ЄВГЕНІЯ ОЛЕГІВНА

УДК 349.414:332.3 (477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

ЖИТЛОВОЇ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ЗАБУДОВИ

У МІСТАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.06. – земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент Каракаш Ілля Іванович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Шульга Михайло Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри екологічного права;

- кандидат юридичних наук, доцент Носік Володимир Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права.

Провідна установа – Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ України, кафедра трудового, земельного та екологічного права, Міністерство внутрішніх справ України, м. Одеса.

Захист відбудеться 22 травня 2007 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної

юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 20 квітня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Спасибо-Фатєєва І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена сучасними соціально-економічними тенденціями у розвитку українського суспільства в умовах реформування земельних відносин на ринкових засадах, залучення інвестицій у розвиток міських територій, міграційними процесами, існуючими проблемами із забезпеченням населення міст житлом, отримання громадянами України земельних ділянок для спорудження житла, ведення підприємницької діяльності, екологічними проблемами у містах.

З прийняттям Конституції України визначаються нові юридичні засади здійснення права власності на землю, що безпосередньо впливає на правове регулювання земельних відносин у містах та інших населених пунктах.

Водночас у чинному земельному законодавстві України недостатньо реалізовані конституційні положення щодо права на землю Українського народу, що негативно впливає на стан правового забезпечення використання земель у містах, набуття і реалізації громадянами і юридичними особами земельних ділянок для житлового будівництва, спорудження об’єктів містобудування для громадських потреб, призводить до соціальних конфліктів при забудові земельних ділянок у містах та появи інших проблем правового, економічного, соціального характеру.

Правові питання використання земель житлової та громадської забудови недостатньо досліджені в теорії земельного права України, що зумовлює необхідність проведення комплексного, самостійного дослідження цих питань.

Науково-теоретичною основою та науковим підґрунтям для проведення цього дослідження стали праці українських вчених-правознавців: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, В.К. Гуревського, О.В. Дзери, П.Д. Індиченка, І.І. Каракаша, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, П.Ф. Кулинича, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, В.І. Семчика, Н.І. Титової, В.О. Чуйкова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших.

В процесі дослідження були використані також наукові розробки представників радянської і російської правової науки: Г.О. Аксеньонка, В.П. Балезіна, І.Л. Брауде, О.К. Голіченкова, І.І. Євтихієва, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г. Жарікова, , І.О. Іконицької, О.М. Козир, М.І. Краснова, О.І. Крассова, М.С. Липецкера, Н.Л. Лісіної, О.М. Турубінера, та інших вчених.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи за плановою тематикою, яка виконується на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії на тему „Правове забезпечення земельної реформи в Південному регіоні України”, що розробляється відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії ”Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб з позиції земельно-правової доктрини дослідити загальні засади правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах та визначити особливості правового забезпечення використання земель цієї категорії у містах України, а також розробити науково обґрунтовані рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у цій сфері.

Відповідно до мети дослідження було визначено наступні основні завдання:

- проаналізувати генезу правового регулювання земельних відносин у містах;

- сформулювати поняття правового режиму земель житлової та громадської забудови у містах як юридичної категорії;

- з’ясувати правову природу функціонального зонування земель у містах;

- встановити особливості правового регулювання земельних відносин у містах при використанні земель житлової та громадської забудови;

- визначити юридичну природу планування та забудови земель житлової та громадської забудови;

- виявити причини, що сприяють порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у межах міст;

- розробити пропозиції щодо удосконалення правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері використання земель житлової та громадської забудови та інших об’єктів загального користування у містах.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні і практичні питання правового режиму земель житлової та громадської забудови у містах, правові форми регулювання у сфері використання цих земель, науково-теоретичні джерела, практика застосування законодавства у цій сфері.

Методи дослідження. Дослідження проведено на основі таких методів наукового пізнання, як історичний, формально-логічний, функціонально-правовий, порівняльного, системного та комплексного аналізу. Історичний метод покладений в основу висвітлення процесів становлення та формування правових засад регулювання земельних відносин у містах. За допомогою порівняльного аналізу визначається можливість використання вітчизняного досвіду, накопиченого після 1990-х років 20-го століття, і досвіду зарубіжних країн з ринковою економікою у сфері правового регулювання раціонального й ефективного використання земель міст та інших існуючих поселень. Метод системного аналізу був використаний для всебічного дослідження ознак, за якими класифікуються землі житлової та громадської забудови. За допомогою формально-логічного аналізу визначені недоліки у правовому регулюванні використання земель населених пунктів у цілому і земель житлової та громадської забудови у містах. Метод комплексного підходу застосований для формулювання наукових визначень, прикладних положень, а також наукових висновків та пропозицій, які виносяться на захист.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні проведено комплексне дослідження особливостей розвитку і сучасного стану правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання використання цієї категорії земель.

Відповідно до отриманих під час дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться наступні основні теоретичні положення:

Вперше:

- визначена юридична природа планування та забудови земель житлової та громадської забудови. На підставі розгляду законодавчих положень щодо основних містобудівних документів, які визначають порядок використання земель житлової та громадської забудови, була визначена необхідність впорядкування їх юридичного змісту та узгодженості між собою в умовах реформування земельних відносин на ринкових засадах;

- сформульовано поняття правового режиму земель житлової та громадської забудови у містах як системи правових норм, що регулюють земельні відносини, які виникають, здійснюються, змінюються і припиняються в сфері приналежності, управління, використання та охорони земель в межах території міст при розміщенні житлової та громадської забудови, а також інших об’єктів загального користування та визначають права та обов’язки суб’єктів прав на землю з метою забезпечення сприятливого середовища для життєдіяльності населення та сталого розвитку міст;

- визначені та досліджені основні види та причини порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у межах міст. Такими причинами, зокрема є: відсутність законодавчого визначення груп земель житлової та громадської забудови за видами їх функціонального використання; невизначеність критеріїв відмежування земель зазначеної категорії від інших категорій земель; невиконання заходів щодо визначення розмірів та меж округів і зон санітарної охорони курортів та водоохоронної захисної зони; непроведення інвентаризації земель у багатьох містах; наявність застарілої містобудівної документації, яка неспроможна вирішувати сучасні питання використання земель житлової та громадської забудови у містах тощо.

Удосконалено:

- існуючі в земельно-правовій науці підходи щодо правового регулювання використання окремих категорій земель у межах міст, з урахуванням особливості знаходження у містах поряд із землями житлової та громадської забудови земельних ділянок, які відносяться до різних категорій земель з іншими правовими режимами використання та охорони і які поділяються на відповідні функціональні зони;

- науково-теоретичні висновки та положення щодо правової природи функціонального зонування земель у містах;

- висновок щодо специфіки земельних відносин у містах при використанні земель житлової та громадської забудови, який полягає в тому, що право користування земельними ділянками тісно пов’язано з майновими відносинами, з правом власності чи правом користування будівлями, спорудами та іншими об’єктами нерухомості, що впливає на порядок оформлення права на земельну ділянку.

Дістали подальший розвиток:

- теоретичні і практичні положення щодо поняття та юридичних ознак земель житлової та громадської забудови у містах як земельно-правових категорій;

- дослідження генези правового регулювання використання земельних ділянок у містах під забудову;

- положення щодо необхідності удосконалення чинного законодавства, зокрема, запропоновано:

(а) розробити і прийнятти спеціальний закон „Про використання земель житлової та громадської забудови”, який би регламентував використання зазначеної категорії земель. У запропонованому законі поряд із збереженням основного цільового призначення і використання цих земель для будівництва має бути визначені інші групи земель за видами їх функціонального використання, а саме: землі загального використання; землі сільськогосподарського використання; землі несільськогосподарського (промислового, транспортного, комунікаційного, енергетичного, оборонного та іншого) використання; землі природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного використання; землі водогосподарського використання; землі лісогосподарського використання. Законодавче визначення правового статусу тієї чи іншої групи земель буде сприяти дотриманню режиму їх використання за конкретним цільовим призначенням, компактному містобудуванню та забезпеченню відповідного екологічного стану земель житлової та громадської забудови у межах міст;

(б) прийняття спеціального підзаконного акту, який би впорядкував юридичний зміст містобудівних документів, визначив порядок їх розробки та затвердження. Правовою формою такого акту може бути Типове положення (правила) про порядок розробки і затвердження проектів забудови території міст, яке підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та екологічного законодавства, підвищення його ефективності для забезпечення сприятливого середовища життєдіяльності населення та сталого розвитку міст, а також усунення недоліків правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах.

Результати дослідження можуть бути враховані та використані у подальших наукових дослідженнях земельних відносин взагалі та питань регулювання використання земель житлової та громадської забудови міст зокрема, а також в діяльності правоохоронних та контролюючих органів, при підготовці навчальної і науково-методичної літератури з земельно-правових та еколого-правових дисциплін та у науково-дослідній роботі.

Положення та висновки дисертаційної роботи враховані при зонуванні земель м. Одеси та м. Миколаєва, а також малих міст Одеської області. Вони використовуються в процесі підготовки і проведення лекцій та семінарських занять з курсу „Земельне право України” та спецкурсу „Правове забезпечення управління у сфері використання та охорони земельних ресурсів України” Одеської національної юридичної академії, враховані при складанні робочих програм, а також при організації науково-дослідної роботи студентів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на 7-ій (59-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (м. Київ, 28-29 квітня 2004 р.); VII Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрантів і аспірантів „Екологічні проблеми регіонів України” (м. Одеса, 20-21 квітня 2005 р.); 8-ій (60-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 22-23 квітня 2005 р.); І Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 24-25 лютого 2006 р.); 9-ій (61-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у дев’яти опублікованих у фахових виданнях наукових працях та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою, завданням та обраним предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять 6 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 209 сторінок, з них основний текст 189 сторінок, кількість використаних джерел 200 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначається її зв’язок із науковими програмами, визначаються мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, характеризуються його методологія, теоретична база та практичне значення, наукова новизна, викладаються основні положення, які виносяться на захист, відомості про апробацію результатів дослідження й структура дисертації.

Розділ 1. “Загальні засади правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах” складається з трьох підрозділів та присвячений аналізу фундаментальної і поточної наукової літератури з правових питань міського землекористування, процесу формування правового регулювання земельних відносин у містах, з’ясуванню поняття та складу земель житлової та громадської забудови.

У підрозділі 1.1.“Аналітичний огляд літературних джерел за темою дисертації” розглянуті основні напрями у розвитку наукових досліджень теоретичних і практичних правових проблем землекористування у населених пунктах, яким була приділена увага видатних вчених-правознавців радянських часів, та сучасні проблеми правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах.

Фундаментальний внесок у дослідження проблем правового режиму земель міст у СРСР, а також правового регулювання землекористування у містах, робочих, дачних та курортних поселеннях, зробили такі вчені, як Балезін В.П., Єрофеєв Б.В. та Липецкер М.С. Надзвичайно важливим для використання земель міської забудови в Українській РСР було дослідження В.О. Чуйкова, який у 1974 році на дисертаційному рівні дослідив соціальну ефективність правових норм, які регулюють користування землями міської забудови. В дисертації акцентується увага, що предметом наукового пошуку вчених-правознавців радянських часів, які досліджували проблеми правового режиму земель населених пунктів, було висвітлення питань правового регулювання використання, відведення, організації управління цими землями, відповідальності за порушення їх правового режиму.

Зазначається, що, незважаючи на активізацію наукового інтересу серед вчених-юристів та інших пошукувачів до питань правового регулювання використання земель населених пунктів в період утворення самостійної Української держави, формування й розвитку ринкових відносин, проведення земельної реформи, правові питання використання земель житлової та громадської забудови залишаються недостатньо дослідженими в теорії земельного права України.

У підрозділі 1.2.“Генеза правового регулювання земельних відносин у містах” досліджується розвиток правового регулювання земельних відносин у містах, аналізуються в ретроспективному плані основні юридичні засади регулювання земельних відносин у містах.

В історичному аспекті правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови пройшло декілька етапів у своєму розвитку та функціонуванні: від закріплення їх як категорії сельбищних земель, які складали головну та найбільш важливу частину міських земель (1925 р.); потім як самостійної категорії міських земель, під якими розумілися землі міст і селищ міського типу (1928р.); визначення їх статусу як земель населених пунктів, під якими розумілися землі міст, селищ міського типу та сільських населених пунктів (1970 р.) і практично до сучасного закріплення відокремленої категорії земель житлової та громадської забудови у складі земельного фонду України.

На регулювання використання міських земель у радянські часи значно вплинуло закріплення виключної державної власності на землю, а також права землекористування як єдиної юридичної підстави використання землі. Особливістю права користування міськими земельними ділянками було його невіддільність від права власності на будівлі, які знаходяться на цих ділянках; воно набувалося, переходило і припинялося одночасно з правом власності на будівлю. Так, з 1957 року земельні ділянки для індивідуальної житлової забудови у містах відчужувалися на підставі правочинів щодо будівель і споруд, розташованих на земельних ділянках. З метою використання земельних ділянок, відведених громадянам під індивідуальне житлове будівництво не за прямим призначенням (спорудження будівель з метою здачі їх в оренду, продаж земельних ділянок, в тому числі продаж ділянок під виглядом продажу будівель) у 1961 року було заборонено відведення громадянам земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво.

На підставі аналізу процесу формування правового регулювання земельних відносин у містах зазначається, що законодавство, яке існувало до прийняття чинного Земельного кодексу, не створювало правових заходів для раціонального і ефективного використання земель у межах міст. Воно не встановлювало чітких підстав класифікації земель, за якими їх можна було б відносити саме до земель населених пунктів, чим створювало їх подвійний правовий режим, коли розподіл земельних ресурсів здійснювався і за їх місцем розташування і за цільовим призначенням. В дисертації звертається увага, що не зважаючи на недоліки попереднього законодавства, його позитивною рисою було визначення (Земельний кодекс УРСР від 8 липня 1970 р.) на законодавчому рівні правового статусу тієї чи іншої групи земель, що повинно було сприяти додержанню режиму їх використання за цільовим призначенням.

У підрозділі 1.3.“Поняття та склад земель житлової та громадської забудови у містах” досліджуються питання щодо поняття та юридичних ознак земель житлової та громадської забудови, особливостей складу земель у містах, а також правового режиму зазначеної категорії земель та правової природи функціонального зонування.

На основі проведеного науково-теоретичного аналізу правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови в дисертації визначені істотні юридичні ознаки, які дозволяють розкрити правову суть земель житлової та громадської забудови як земельно-правової категорії. Серед таких ознак в дисертації названі: ознака функціональності, яка характеризує основне цільове призначення цих земель; обмеженості у просторі, оскільки вони розташовані саме в межах населених пунктів. У своїх межах землі житлової та громадської забудови знаходяться в управлінні відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, тому можна виділити ознаку керованості земель житлової та громадської забудови.

До земель житлової та громадської забудови за станом їх використання мають належати не лише земельні ділянки, які безпосередньо використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування і призначені для їх обслуговування, а й ті, які відповідно до містобудівної документації підлягають забудові житловими, комунально-побутовими і соціально-культурними будівлями та спорудами, а також іншими об’єктами загального користування.

Раціональне та ефективне використання земель житлової та громадської забудови може бути здійснено шляхом удосконалення їх правового режиму, який розглядається в роботі як система правових норм, що регулюють земельні відносини, які виникають, здійснюються, змінюються та припиняються в сфері приналежності, управління, використання і охорони земель в межах території міст при розміщенні житлової та громадської забудови, а також інших об’єктів загального користування і визначають права та обов’язки суб’єктів прав на землю з метою забезпечення сприятливого середовища життєдіяльності населення та сталого розвитку міст. Одним з засобів визначення правового режиму земель житлової та громадської забудови в дисертації виступає зонування територій.

В роботі зазначається, що при правовому регулюванні використання окремих категорій земель в межах міст повинна бути врахована особливість знаходження у містах поряд із землями житлової та громадської забудови земельних ділянок, які відносяться до різних категорій земель з іншими правовими режимами використання та охорони і які поділяються на відповідні функціональні зони з метою забезпечення сталого розвитку міста.

На підставі аналізу правової природи функціонального зонування автор приходить до висновку, що зміст правового режиму різних категорій земель у межах міст та функціональних зон відрізняється і практично не співпадає, що впливає на правовий статус земельних ділянок житлової та громадської забудови у містах. Функціональне зонування є засобом містобудівного планування розвитку та забудови міста і встановлює види переважного та допустимого використання земельних ділянок у межах зони за допомогою містобудівної документації та правил забудови. Поділ земель у межах міста на категорії полягає у визначенні їх правового режиму, тобто у встановленні порядку використання землі як природного об’єкта, об’єкта власності та господарювання, виходячи з їх основного цільового призначення. При цьому всередині одного виду земель міста може бути розташовано декілька функціональних зон. Цільове призначення конкретної земельної ділянки житлової та громадської забудови залежить не тільки від категорії земель, а й від результатів планування і зонування території міста.

В дисертації удосконалюється обґрунтування положення щодо встановлення у містах охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, що відрізняються від функціонального зонування, яке є елементом місцевих правил забудови. Метою створення цих зон є цілеспрямоване обмеження прав власників землі та землекористувачів, насамперед при містобудівній діяльності.

Розділ 2. “Особливості правового забезпечення використання земель житлової та громадської забудови у містах” присвячений дослідженню правових форм використання земель житлової та громадської забудови у містах, особливостей управління землями цієї категорії, а також розгляду основних видів та причин порушень законодавства при використанні земель у містах та шляхів їх подолання.

У підрозділі 2.1. “Правові форми використання земель житлової та громадської забудови у містах” зазначається, що землі житлової та громадської забудови використовуються підприємствами, установами, організаціями та громадянами для спорудження та експлуатації житлових, громадських будівель і споруд та інших об’єктів загального користування на основі права власності чи права користування землею (постійного чи орендного).

У роботі на основі оцінки існуючого стану правового забезпечення земельної реформи в Україні, підкреслюється, що корінне реформування відносин власності на землю істотно вплинуло на розвиток регулювання використання земель у містах. Забезпечення сталого розвитку міст безпосередньо пов’язане із включенням міських земель у ринковий обіг, де важливе місце посідає приватизація земельних ділянок для особистих потреб громадян і для здійснення підприємницької діяльності.

У дисертації зазначається, що специфіка земельних відносин у містах при використанні земель житлової та громадської забудови полягає в тому, що право користування земельними ділянками тісно пов’язано з майновими відносинами, з правом власності або правом користування будівлями чи спорудами. Перехід права власності на будівлю чи споруду згідно з чинним законодавством не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку. Перехід права власності (права користування) на землю у даному випадку потребує окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівель (споруд), тобто впливає на порядок оформлення права на земельну ділянку.

Специфічною ознакою права власності на землі житлової та громадської забудови у містах є те, що після розмежування земель державної та комунальної власності у містах значна частина цих земель перебуватиме у комунальній власності. Право приватної земельної власності у містах обмежується не тільки розмірами земельних ділянок, які надаються безоплатно, а й цільовим призначенням земель комунальної власності.

В дисертації зазначається, що у даний час на землях житлової та громадської забудови не передбачено надання земельних наділів для дачного будівництва. Безоплатна передача землі городянам для індивідуального дачного будівництва за нормою не більше 0,1 га, так само як і для садівництва до 0,12 га, може мати місце не на землях житлової та громадської забудови, а на інших категоріях земель. При цьому, якщо для ведення індивідуального і колективного садівництва у законодавчому порядку передбачена безоплатна передача земельних ділянок у власність чи їх надання на умовах оренди з земель сільськогосподарського призначення, які у крупних містах, як правило, відсутні, то для дачного будівництва можуть відводитися землі рекреаційного призначення.

Досліджується історичне становлення правового регулювання інституту забудови міських земельних ділянок та сучасні питання використання земельних ділянок під забудову. Зазначається важливе практичне значення та теоретичний інтерес до права на забудову земельної ділянки. Підкреслюється, що право на забудову як можливість власника або користувача земельної ділянки здійснювати на ній у встановленому законом порядку будівництво об’єктів містобудування, а також їх перебудову або знесення має тимчасовий характер і у цілому похідно та залежно від права власності на землю чи права користування.

У підрозділі 2.2. “Управління землями житлової та громадської забудови у містах як важливий елемент правового забезпечення їх використання” проблема правового забезпечення використання земель житлової та громадської забудови у містах розглядається в контексті вдосконалення управління землями житлової та громадської забудови, реалізації спеціальних принципів управління міським землекористуванням.

В дисертації зазначається, що у ході реформування в сфері управління використанням земельних ресурсів міст з одночасними перетвореннями у сфері містобудування проявляються конфлікти між приватними, громадськими, державними інтересами, що потребує пошуку правових засобів до їх узгодження.

Пропонується визначити поняття та спеціальні принципи управління у сфері використання земель житлової та громадської забудови. Так, управління у галузі використання зазначеної категорії земель базується на таких принципах, які слід враховувати при прийнятті нормативних правових актів: забезпечення компактності при використанні земель житлової та громадської забудови; сталий розвиток населених пунктів; урахування державних, суспільних та приватних інтересів при управлінні землями житлової та громадської забудови; участь громадськості в обговоренні та прийнятті рішень у галузі містобудування та ін.

У дисертації підкреслюється, що функція планування та забудови земель житлової та громадської забудови посідає головне місце серед інших функцій управління в галузі використання земель у містах. Визначено, що юридична природа планування та забудови зазначеної категорії земель обумовлена їх основним цільовим призначенням. З юридичної точки зору це заснований на законі процес регулювання використання та забудови цих земель головним чином для житлового будівництва та громадської забудови, який передбачає розміщення на цих землях функціонально пов’язаних між собою різних елементів господарства, житла, культурно-побутових та інших об’єктів. Використання зазначеної категорії земель у містах здійснюється на планових засадах, тобто згідно з генеральним планом населеного пункту, іншою містобудівною документацією, планом земельно-господарського устрою та ін. Аналізуючи сучасні правові форми регулювання планування та забудови земель у містах, в дисертації була визначена необхідність впорядкування їх юридичного змісту та узгодженості між собою в умовах реформування земельних відносин на ринкових засадах.

Зазначається, що сьогодні у багатьох містах України використання земель здійснюється у відповідності з містобудівною документацією, яка була розроблена за часів, коли система регулювання використання та забудови земель міст базувалася на засадах виключної державної власності на землю, а землекористування здійснювалося безкоштовно. На сучасному етапі дані документи втрачають реальну силу та можливість їх реалізації. Встановлення ринкових відносин у питаннях використання землі та нерухомості в Україні, створення стабільно функціонуючого ринку землі зумовлює введення відповідних змін у практику містобудування. Вноситься пропозиція прийняття спеціального підзаконного акту, який би впорядкував юридичний зміст містобудівних документів, визначив порядок їх розробки та затвердження. Правовою формою такого акту може бути Типове положення (правила) про порядок розробки, і затвердження проектів забудови території міст, що підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.

У підрозділі 2.3. “Основні види та причини порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у містах та шляхи їх подолання” на підставі аналізу правопорушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у містах Одесі, Євпаторії, Києві, Вінниці, Миколаєві, Скадовську підкреслюється, що серйозні прогалини нового законодавства становлять труднощі для практики застосування норм природноресурсових кодексів, додержання земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель міст і призводять до масових порушень законодавства, насамперед, з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, спеціально уповноважених контролюючих органів і суб’єктів господарювання. До основних видів порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у містах віднесено: самовільне зайняття земельних ділянок; порушення встановленого порядку використання земель, який виражається у самочинному будівництві будівель та споруд; здійснення масової забудови земель міст у водоохоронних зонах Чорного моря при відсутності проектів відведення земельних ділянок для будівництва, позитивних висновків експертиз, необхідних погоджень та дозволів природоохоронних, санітарних органів і інспекцій архітектурно-будівельного контролю; незаконна зміна цільового призначення земельних ділянок оздоровчого та рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови.

На підставі проведеного в дисертації критичного наукового юридичного аналізу видів таких правопорушень були визначені їх причини. Такими причинами, зокрема є: відсутність законодавчого визначення груп земель житлової та громадської забудови за видами їх функціонального використання; невизначеність критеріїв відмежування земель зазначеної категорії від інших категорій земель; невиконання заходів щодо визначення розмірів та меж округів і зон санітарної охорони курортів та водоохоронної захисної зони; непроведення інвентаризації земель у багатьох містах; наявність застарілої містобудівної документації, яка неспроможна вирішувати сучасні питання використання земель житлової та громадської забудови у містах тощо.

Для подолання причин правопорушень при використанні земель в межах міст, а також з метою удосконалення правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови, забезпечення їх раціонального та ефективного використання доцільно розробити і прийняти спеціальний закон “Про використання земель житлової та громадської забудови”, який би регламентував використання зазначеної категорії земель.

ВИСНОВКИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України. Автором формулюються пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює використання зазначеної категорії земель у містах України.

Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:

1. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до Земельного кодексу України, містобудівного та іншого законодавства, основу якого становлять закони України „Про основи містобудування”, „Про планування і забудову територій”, інші нормативно-правові акти. Раціональне та ефективне використання земель житлової та громадської забудови може бути здійснено шляхом удосконалення їх правового режиму, який розглядається як система правових норм, що регулюють земельні відносини, які виникають, здійснюються, змінюються та припиняються в сфері приналежності, управління, використання та охорони земель в межах територій міст при розміщенні житлової та громадської забудови, а також інших об’єктів загального користування та визначають права та обов’язки суб’єктів прав на землю з метою забезпечення сприятливого середовища для життєдіяльності населення та сталого розвитку міст.

2. При правовому регулюванні використання окремих категорій земель у межах міст повинна бути врахована особливість знаходження у містах поряд із землями житлової та громадської забудови земельних ділянок, які відносяться до різних категорій земель з іншими правовими режимами використання та охорони і які поділяються на відповідні функціональні зони.

3. Функціональне зонування є засобом містобудівного планування розвитку та забудови міста і встановлює види переважного та допустимого використання земельних ділянок у межах зони за допомогою містобудівної документації та правил забудови. Поділ земель в межах міста на категорії полягає у визначенні їх правового режиму, тобто у встановленні порядку використання землі як природного об’єкта, об’єкта власності та господарювання, виходячи з їх основного цільового призначення.

4. Специфіка земельних відносин у містах при використанні земель житлової та громадської забудови полягає в тому, що право користування земельними ділянками тісно пов’язане з майновими відносинами, з правом власності чи правом користування будівлями чи спорудами, що впливає на порядок оформлення права на земельну ділянку.

5. Юридична природа планування та забудови земель житлової та громадської забудови обумовлена їх основним цільовим призначенням. Визначені поняття та спеціальні принципи управління землями цієї категорії, проаналізовані сучасні правові форми регулювання планування та забудови земель у містах.

6. На підставі матеріалів практики були визначені основні види та причини порушень земельного та природоохоронного законодавства при використанні земель у межах міст. Такими причинами, зокрема, є: відсутність законодавчого визначення груп земель житлової та громадської забудови за видами їх функціонального використання; невизначеність критеріїв відмежування земель зазначеної категорії від інших категорій земель; нездійснення заходів щодо визначення розмірів та меж округів і зон санітарної охорони курортів та водоохоронної захисної зони; не проведення інвентаризації земель у багатьох містах; наявність застарілої містобудівної документації, яка неспроможна вирішувати сучасні питання використання території міст.

7. З метою удосконалення правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови запропоновано:

- розробити і прийняти спеціальний закон „Про використання земель житлової та громадської забудови”, який би регламентував використання зазначеної категорії земель. У запропонованому законі поряд із збереженням основного цільового призначення і використання цих земель для будівництва має бути визначені інші групи земель за видами їх функціонального використання, а саме: землі загального використання; землі сільськогосподарського використання; землі несільськогосподарського (промислового, транспортного, комунікаційного, енергетичного, оборонного та іншого) використання; землі природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного використання; землі водогосподарського використання; землі лісогосподарського використання;

- прийняття спеціального підзаконного акта, який би впорядкував юридичний зміст містобудівних документів, визначив порядок їх розробки та затвердження. Правовою формою такого акту може бути Типове положення (правила) про порядок розробки, і затвердження проектів забудови території міст, яке підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Іванова Є.О. Правовий режим земель житлової та громадської забудови у містах // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. - № 1. – С. 130-133.

2. Іванова Є.О. Оптимальне використання селітебних земель у містах як засіб забезпечення екологічної безпеки // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – Вип. 21. – Одеса: Фенікс, 2004. – С. 76-80.

3. Іванова Є.О. Особливості правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. – Вип. 22. – Одеса: Юридична література, 2004. – С. 735-738.

4. Іванова Є. Правові засади оцінки земель населених пунктів // Юридический вестник. - 2005. - № 1. – С. 102- 106.

5. Іванова Є.О. Проблеми правового регулювання використання земельних ділянок у містах під забудову // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. - № 1. – С. 80-84.

6. Іванова Є. Дотримання земельного та природоохоронного законодавства при використанні земельних ресурсів у містах // Юридический вестник. – 2005. - № 3. – С. 87- 92.

7. Іванова Є.О. Основні причини порушень законодавства при використанні земель у містах // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. – Вип. 24. – Одеса: Юридична література, 2005. С. 331-334.

8. Іванова Є.О. Землі міст як необхідна складова адміністративно-територіального устрою // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. – Вип. 26. – Одеса: Юридична література, 2005. С. 226-232.

9. Іванова Є.О. Використання земельних ділянок комунальної власності для забудови // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. – Вип. 25. – Одеса: Юридична література, 2005. С. 399- 403.

10. Іванова Є.О. Правове забезпечення охорони земель у містах // Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції „Юридичні читання молодих вчених”. – К.: НПУ М.П. Драгоманова, 2004. – С. 163- 166.

11. Іванова Є.О. Правові засади використання земель житлової та громадської забудови органами місцевого самоврядування // Міжнародна науково-практична конференція „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів”: Зб. наук. пр. – К.: Національна академія управління, 2004. - Ч. 2. – С. 417-423.

12. Іванова Є.О., Каракаш І.І. Еколого-правові проблеми раціонального використання земель житлової та громадської забудови у містах // Матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрантів і аспірантів „Екологічні проблеми регіонів України”. – Одеса: Екологія, 2005. – С. 62-63.

13. Іванова Є.О. Зонування земель як специфічна форма планування використання земель міст // Збірник тез наукових робіт учасників І Всеукраїнської цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів. – О.: Фенікс, 2006. – С. 205-206.

АНОТАЦІЇ

Іванова Є.О. Правове регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2007.

Дисертація присвячена питанням розвитку і сучасного стану правового регулювання використання земель житлової та громадської забудови у містах України. Висвітлюються основні етапи формування правового регулювання земельних відносин у містах. Аналізуються поняття та склад земель житлової та громадської забудови. Досліджуються правові форми використання земель житлової та громадської забудови в умовах включення міських земель у ринковий обіг. Визначаються особливості управління землями цієї категорії. На підставі матеріалів практики розглядаються основні види та причини порушень земельного та природоохоронного