СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ національний УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УКОТИНСЬКИЙ КОРНЕЛІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК 374:37.035

ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ 8–9 КЛАСІВ

У ПРОЦЕСІ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РОБОТИ

В ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.07 – теорія і методика виховання

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник : кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Ведмеденко Борис Федотович

Інститут проблем виховання АПН України,

лабораторія фізичного розвитку,

завідувач сектором фізичної культури і здоров’я.

Офіційні опоненти : доктор педагогічних наук, професор

Ротерс Тетяна Тихонівна,

Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка,

кафедра теорії і методики фізичного виховання;

завідувач кафедри;

кандидат педагогічних наук, доцент

Компанієць Юрій Анатолійович,

Луганський державний університет внутрішніх

справ України,

кафедра спеціальної фізичної та вогневої підготовки,

заступник начальника кафедри.

Захист відбудеться 24 січня 2008 року о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034,
м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

Автореферат розісланий 21 грудня 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О.Андрющук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Демократизація і гуманізація суспільства зумовлюють необхідність пошуку засобів посилення виховної роботи у колективі та в середині найближчого мікрооточення. Це пов?язано з тим, що ефективність виховних впливів значною мірою залежить від стану макроколективу: чим інтенсивніший його розвиток, вищою є мораль, тим сприятливішими є умови для формування фізичної культури особистості. З огляду на це, створення і розвиток системи формування фізичної культури учнів, досягнення її ефективності, вимагає оптимізації умов розвитку зростаючої особистості в мікрооточенні.

Формування фізичної культури учнів у процесі фізкультурно-спортивної роботи передбачає реалізацію активної особистісної позиції, усвідомлення власного статусу. Умовою і результатом формування фізичної культури особистості є наявність засобів спілкування, поведінки і діяльності, які колектив визнає і підтримує. Тому дослідження наукових засад формування фізичної культури учнів є важливим завданням сьогодення. Окремі аспекти цієї проблеми досліджували Г.Арзютов, В.Ареф'єв, І.Бондаренко, А.Борисенко, Ю.Компанієць, С.Кулик, В.Новосельський, Ю.Похоленчук, Т.Ротерс, А.Сущенко, Г.Шевченко та ін.

Удосконалюючи процес формування фізичної культури учнів, насамперед, за їх активної участі у фізкультурно-оздоровчих і спортивних-масових заходах, можна створити таку виховну систему, яка сприятиме їхньому становленню як особистості. Тобто, формування фізичної культури створює умови для розвитку різноманітних зв’язків учнів, допомагає набути у них досвіду самостабілізації у мікро- і макрооточенні, зміцнити власну життєспроможність.

Розкриттю названих проблем присвячено праці Г.Бочарової, О.Примакова, Ю.Мануйлова (школа – центр активної виховної роботи з учнями у мікрорайоні), Л.Ніколаєвої (зміст діяльності учнів у дитячих і юнацьких об’єднаннях), Р.Бєлова, (організація і проведення фізкультурно-оздоровчої роботи за місцем проживання), Б.Ведмеденка, О.Леонова, А.Романова (робота шкільних і позашкільних клубів за інтересами), В.Семеніва (діяльність спортивно-педагогічних комплексів). У наукових дослідженнях Т.Круцевич, Г.Корди, М.Фіцули висвітлюються особливості виховної роботи в учнівському колективі, визначено його впливи на становлення й розвиток особистості учнів. У дослідженнях О.Вацеби, Л.Волкова, С.Закопайла, М.Зубалія, Ю.Компанійця, О.Куца, В.Лабскіра, Б.Шияна, В.Язловецького та інших розкрито педагогічний потенціал фізкультурно-спортивної роботи, визначено педагогічні умови впливу занять фізичною культурою на виховання учнів різного віку.

Ці питання знайшли відображення в Законах України ”Про освіту”, ”Про позашкільну освіту”, ”Про фізичну культуру і спорт”, Національній доктрині розвитку освіти, Цільовій комплексній програмі ”Фізичне виховання – здоров’я нації”, постанові Кабінету Міністрів України ”Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів” і Положенні про позашкільний навчальний заклад.

Водночас стан справ у сфері фізкультурно-спортивної роботи і оздоровлення учнів залишається незадовільним. У країні зберігається тенденція до погіршення стану здоров’я учнівської молоді, що зумовлено негативними факторами соціального, економічного та психоемоційного характеру. Вплив постійно діючих факторів ризику, в тому числі стресових перевантажень у шкільному віці, призводить до порушення механізму саморегуляції фізіологічних функцій, розвитку в учнів низки хронічних захворювань. При цьому практично не вивченими залишаються питання формування фізичної культури учнів позашкільних навчальних закладів спортивного спрямування. Актуальність проблеми, її недостатня розробка зумовила необхідність вибору теми дисертаційного дослідження: “Формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання АПН України з проблеми “Обґрунтування форм і методів фізичного і військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітньої школи” (державний реєстраційний №0102U000609). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 10 від 27 жовтня 2005 р.) й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 31 січня 2006 р.).

Об’єкт дослідження – процес фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи формування фізичної культури учнів 8–9 класів у позашкільних навчальних закладах.

Мета дослідження: науково обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність змісту, форм і методів формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ефективність формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах підвищиться, якщо буде: забезпечено єдність теоретичної і практичної підготовленості учнів до фізкультурно-спортивної роботи; сформовано позитивне ставлення учнів 8–9 класів до фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах; сформоване прагнення старших підлітків до розвитку фізичних здібностей і особистісно значущих рухових якостей; залучено старших підлітків до активної самореалізації своїх здібностей у процесі фізкультурно-спортивної роботи; впроваджено особистісно зорієнтовану методику формування фізичної культури учнів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан розв’язання досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці.

2. Розробити критерії визначення рівнів сформованості фізичної культури учнів 8– 9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи.

3. Розробити структурну модель формування фізичної культури учнів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах.

4. Експериментально перевірити ефективність змісту, форм і засобів формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи.

5. Розробити рекомендації щодо формування фізичної культури учнів старшого підліткового віку в позашкільних навчальних закладах.

Методологічну основу дослідження складають положення психолого- педагогічної науки про розвиток особистості (Г.Балл, Л.Виготський, В.Зінченко, Т.Круцевич, М.Ярмаченко); дослідження проблем формування особистості в діяльності (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, І.Бех, І.Кон, С.Максименко, А.Маслоу); теорія загальних особливостей регуляції поведінки (П.Анохін, Л.Волков, А.Личко, М.Фіцула); особливості розвитку особистості в старшому підлітковому віці (Л.Божович, О.Запорожець, Д.Ельконін, В.Кононко, Т.Ротерс, Г.Шевченко).

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних філософів, педагогів, психологів, присвячені формуванню фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах (Г.Андрєєва, Г.Корда, І.Осадчий, В.Шубінський, Б.Шиян та ін.); положення та висновки щодо сучасних тенденцій розвитку педагогічної теорії і практики (І.Бех, Д.Бєлухін, І.Зязюн); наукові положення про закономірності розвитку в учнів фізичної культури і вплив на цей процес фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах (Г.Арзютов, Б.Ведмеденко, Л.Волков, М.Зубалій, Ю.Компанієць, Є.Приступа та ін.).

Методи дослідження: теоретичні: вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, аналіз, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних та експериментальних даних, моделювання, порівняння, прогнозування, що дало можливість сформулювати теоретичні положення дослідження; емпіричні: анкетування, інтерв’ю, бесіди, спостереження, тестування, ранжування, створення і розв’язання проблемних ситуацій, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), статистична обробка одержаних результатів, проективні методики, що дало можливість визначити ефективність отриманих результатів експериментальної роботи.

Організація дослідження. Дослідження проводилося на базі позашкільних навчальних закладів Чернівецької області, міст Чернівці, Заставна, Кіцмань, Сторожинець, Хотин, Вижниця, Кельменці і охоплювало на всіх його етапах 1520 учнів 8–9 класів.

Дослідження здійснювалося у три етапи: на першому (2001–2002 рік) – опрацьовувалася філософська, педагогічна, психологічна та науково-методична література з теми дослідження, визначено об?єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, конкретизовано завдання дослідження, вивчено шляхи розв’язання проблеми в сучасній практиці, проведено констатувальний етап експерименту, оброблено й узагальнено його результати. На другому (2003–2004 рр.) – розроблено програму і методику формувального етапу науково-дослідної роботи, визначено та експериментально перевірено впровадження авторської методики у навчально-виховний процес позашкільних навчальних закладів, проведено проміжні зрізи й проаналізовано експериментальні матеріали. На третьому (2004–2007 рр.) – узагальнено кінцеві результати науково-дослідної роботи, сформульовано висновки, літературно оформлено текст дисертації, опубліковано й впроваджено у практику результати дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше розроблено та науково обґрунтовано структурну модель формування фізичної культури учнів старшого підліткового віку в процесі фізкультурно-спортивної роботи; алгоритм процесу формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи; вдосконалено зміст фізичної культури учнів старшого підліткового віку в процесі фізкультурно-спортивної роботи; подальшого розвитку набула методика формування фізичної культури старших підлітків у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах.

Теоретичне значення дослідження полягає в розробці й удосконаленні змісту, форм і засобів формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах; розробці критеріїв визначення рівнів сформованості фізичної культури в учнів старшого підліткового віку; визначенні проектно-модульної структури формування в старших підлітків фізичної культури у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах; уточнені поняття “формування фізичної культури”, “фізкультурно-спортивна робота”, “спортивна зрілість” стосовно учнів старшого підліткового віку.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці організаційно-методичних підходів до планування проектно-модульної структури формування фізичної культури учнів 8–9 класів; моделей узгодження параметрів активності учнів, реалізації їх потреб у тренувальній діяльності; підготовці методичних рекомендацій для тренерів щодо проведення фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах.

Результати дослідження можуть бути використані у процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, у практичній роботі тренерів, учителів фізичної культури, на курсах фахового вдосконалення педагогічних працівників у системі післядипломної освіти, а також при створенні нових навчальних програм, підготовці навчальних посібників для позашкільних навчальних закладів.

Результати наукових досліджень впроваджено у практику роботи Заставнівської (довідка № 1 від 10 травня 2005 р.), Чернівецької обласної (довідка №2 від 5 вересня 2005 р.) дитячо-юнацьких спортивних шкіл та КДЮСШ “Гарт” м.Чернівців (довідка № 3 від 23 вересня 2005 р.).

Достовірність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням підходів до розв’язання проблеми; використанням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету і завданням; поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів експерименту; статистичною обробкою кількісних показників експериментальної роботи.

Особистий внесок автора дослідження полягає у розробці змісту, форм і засобів формування фізичної культури старших підлітків у процесі фізкультурно-спортивної роботи; методики формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах; оптимальної проектно-модульної структури формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах; моделей узгодження параметрів активності учнів і реалізації їх потреб у тренувальній діяльності та підвищенні спортивної майстерності; методичних рекомендацій для тренерів щодо проведення фізкультурно-спортивної роботи у позашкільних навчальних закладах.

Апробація і впровадження результатів. Отримані результати дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання АПН України (Київ, 2006), кафедри фізичного виховання Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, 2004), на педагогічних радах тренерів Чернівецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи (2006), комплексної дитячо-юнацької спортивної школи “Гарт” м.Чернівці (2005), ДЮСШ м.Заставна Чернівецької області (2005), Чернівецького обласного науково-дослідного центру з фізичної культури і спорту (2006), та на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях: “Розвиток інтересу і формування звички у молоді до занять спортом” (Чернівці, 1999); “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” (Вінниця, 2001); “Психологія фізичного виховання і спортивного тренування” (Донецьк, 2001); “Актуальні проблеми валеологічної освіти у навчальних закладах України в сучасних умовах” (Кіровоград, 2002); “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002); “Проблеми науково-методичного забезпечення розвитку у молоді інтересу до футболу” (Чернівці, 2002); “Теорія і методика виховання у молоді інтересу до занять боротьбою” (Чернівці, 2002); “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти” (Тернопіль, 2003); “Педагогічні науки” (Херсон, 2003); “Актуальні проблеми розвитку фізичного виховання в навчальних закладах України” (Чернівці, 2004); “Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України” (Суми, 2005); “Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту” (Харків, 2005) та серпневих педагогічних читаннях (2002–2006).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у 16 опублікованих працях, із них 13 публікацій одноосібні, 7 опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 8 навчально-методичних посібників.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (358 найменувань, із них 17 іноземними мовами) та додатків. Загальний обсяг дисертації 271 сторінка, з них основного тексту 171 сторінка. Робота містить 29 таблиць, 1 діаграму, 6 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу, окреслено завдання дослідження, розкрито методологічні та теоретичні засади роботи, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, особистий внесок здобувача, приведено дані щодо апробації та впровадження одержаних результатів у практику, названо методи та експериментальну базу дослідження.

У першому розділі – “Відображення в теорії і практиці педагогіки формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах” – зроблено теоретичний аналіз наукових досліджень, який засвідчує, що в педагогічній літературі існують різні підходи до визначення сутності феномену формування фізичної культури учнів, які стали підґрунтям для створення відповідних концепцій. Відома концепція духовного розвитку людини (А.Лосєв), концепція творчої життєдіяльності людини (В.Шубінський), концепція структурно-рівневої діяльності особистості, згідно з якою молода людина розглядається з позицій участі її в різних соціальних системах (І.Осадчий).

Вивчення практики показало, що в результаті реалізації постанови уряду “Про заходи до поліпшення позашкільної роботи з дітьми” при середніх і неповних середніх школах почали відкриватися спортивні та ігрові майданчики, створюватися лижні бази, розбудовуватися спортивні школи. Активізують цю роботу добровільні спортивні товариства, які здійснюють шефство над дитячими закладами, станціями юних туристів. Виховна робота в позашкільних навчальних закладах включає тренувальні заняття, участь у спортивних змаганнях, показових шоу-програмах, самостійне проведення тренувань, активне рухове дозвілля, пізнавальну, естетичну і оздоровчу діяльність. Зміст, форми та методи роботи визначаються статутами і педагогічними колективами позашкільних навчальних закладів і ґрунтуються на принципах ініціативи й самодіяльності спортсменів, демократії і гуманізму, розвитку національних культурно-історичних традицій, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей.

Констатувальний етап експериментальної роботи проводився протягом 2001–2002 рр. у позашкільних навчальних закладах спортивного профілю Чернівецької області й охоплював 1520 спортсменів, 212 тренерів, 96 учителів фізичної культури загальноосвітніх навчальних закладів. Було проаналізовано 145 тренувальних занять, 68 спортивних змагань, 73 виховні заходи. Аналізуючи плани роботи тренерів, було встановлено, що в цих документах не завжди відображалися питання формування фізичної культури учнів. Так, лише у 52,4% планів були чітко сплановані розділи виховної роботи, зорієнтовані на формування фізичної культури в учнів позашкільних навчальних закладів. Вони передбачали відвідування спортивних музеїв, виставок у місцях проведення спортивних змагань, зустрічі з кращими спортсменами Буковини, участь у підготовці спортивного табору “Буковинка” до літнього сезону тощо. 27,8% тренерів записали в планах: “Скласти план виховної роботи з учнями початкової підготовки”; розробити плани бесід “Режим тренувальних занять”; провести індивідуальні зустрічі з батьками; обговорити із спортсменами-початківцями питання підготовки до перших спортивних виступів на змаганнях. У 19,8 % планів роботи знайшли відображення індивідуальні бесіди з учнями та знайомство з новими членами спортивних секцій.

З метою встановлення рівня професійної підготовленості тренерів до роботи з формування фізичної культури вивчалися методи і прийоми, які вони найчастіше застосовують у своїй роботі з учнями старшого шкільного віку. Відповіді на запитання “Яким методам і прийомам Ви надаєте перевагу в роботі з формування фізичної культури учнів?” показали, що з 212 тренерів на перше місце (87,5%) поставили такі: вправляння, тренування, змагання, творчі завдання, пов’язані з руховою активністю. Друге місце (8,5%) посіли методи гальмування негативних дій (самоконтроль, контроль, режим діяльності, обмін досвідом, рівняння на кращий зразок, покарання), третє (2,5%) – інформаційно-теоретичні методи (інструктування, бесіда, переконування), четверте (1,5%) – методи стимулювання позитивних дій. Аналіз одержаної інформації дозволив зробити висновок про те, що тренери-педагоги недооцінюють вплив на формування фізичної культури учнів старшого підліткового віку активних методів виховання.

Вивчення ставлення тренерів до формування фізичної культури учнів як складової їх педагогічної діяльності показало, що позитивну відповідь дали 61,6% опитаних, певну індиферентність виявили 20% респондентів, негативно висловилося 18,4% опитаних. Останній показник пояснюється недостатнім рівнем фахових знань тренерів, небажанням відмовитися від традиційно усталеного режиму, сформованого роками стереотипу щодо організації виховної роботи. Формування фізичної культури учнів ці тренери здійснювали при оптимальних умовах мікро- і макрооточення. У цьому процесі 57,5% тренерів надавали перевагу активній самореалізації учнів, яка впливає на рейтинг особистості в структурі мікрооточення; 18,6% респондентів вказали, що формування фізичної культури учнів залежить і від особливостей тренувальних занять з улюбленого виду спорту, від стосунків з тренером, товаришами зі спортивної секції, спортсменами, суддями під час змагань та батьками.

У процесі констатувального етапу експерименту було проведено рейтинг серед тренерів щодо їхніх взаємин з учнями. До першої групи були віднесені тренери наділені сильною волею і твердим характером. Такого стилю дотримувався при підготовці до змагань тренер з вільної боротьби обласної ДЮСШ О.Гавриш. Його учень С.Ілащук три роки поспіль виходив переможцем першості України серед юнаків. До другої групи ввійшли тренери з позитивними якостями першої, крім глибокого розуміння спортивної психології у її розвитку. Свою діяльність вони часто супроводжували повчаннями у присутності учнівського колективу. До третьої групи віднесені тренери, що випадково потрапили на педагогічну роботу. Характерною їхньою рисою була невіра в можливості учнів, втручання у їх внутрішній світ.

З метою визначення рівнів знань учнів про сутність формування фізичної культури, спортивної зрілості, спортивного визнання їм було запропоновано письмово закінчити такі речення: “Повна і точна відповідь про формування фізичної культури у процесі фізкультурно-спортивної роботи буде наступною...”; “Спортивну зрілість я розумію як…”; “Спортивне визнання – це …”. Узагальнені результати засвідчують, що повні й точні відповіді про сформованість фізичної культури дали від 5 до 9 учнів позашкільних навчальних закладів; неповні – від 5 до 8 спортсменів; неправильні – від 2 до 6 респондентів; не змогли дати відповіді 2 особи. Повні й точні відповіді щодо визначення спортивної зрілості дали 5–7 учнів; неповні – від 6 до 9 спортсменів; неправильні – від 2 до 6 респондентів; не змогли дати відповіді на ці питання від 1 до 4 осіб. У підсумку сутність процесу формування фізичної культури знають 65% юнаків, не знають – 35%; про спортивну зрілість відповідно знають – 67%, не знають – 33%; про спортивне визнання знають – 67%, не знають – 33%.

Учням також було запропоновано дати відповідь на запитання: “Які труднощі ви відчуваєте у формуванні фізичної культури у мікро- та макрооточенні?”. Одержані відповіді засвідчили, що найбільшого значення юнаки надають суб’єктивним причинам. 58% з них вказали на невміння спілкуватися й налагоджувати контакти з ровесниками й дорослими людьми, 30% – невміння розподіляти свій час, 9% зізналися в недостатній вимогливості до себе, 7% – у слабких здібностях до занять фізичною культурою, 6% – у недостатньому бажанні підвищувати свої уміння займатись спортом. Тільки 16% відповіли, що практично не конфліктують з оточенням, 19% – часто вступають у конфлікти, 40% – конфліктують час від часу.

У процесі експериментальної роботи тренери фіксували вчинкову поведінку учнів, моторну щільність їхніх занять, вираз обличчя на тренуваннях і під час проведення змагань, вербальні реакції на невдалий та успішний виступ тощо. Крім того вони з’ясовували вміння учнів 8–9 класів організовувати з однолітками спортивно-масові заходи. Хороші вміння виявили 19,4% учнів, часткові – 69,4%, відсутність означених умінь була зафіксована у 11,2%. Щодо залучення учнів до участі в цих заходах результати виявилися кращими: постійно беруть участь у спортивно-масових заходах 78,4% учнів, епізодично – 15,6%, уникають їх – 7%. Позитивне ставлення до участі в спортивних змаганнях висловили 76,7% респондентів, негативне – 23,3%.

а допомогою когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів були визначені рівні сформованості фізичної культури учнів позашкільних навчальних закладів. Узагальнені результати засвідчують, що високий рівень сформованості фізичної культури мали від 15 до 19% юнаків, середній – від 47,0% до 54,0%, низький – від 27,1 до 38% учнів. Отримані результати вказали на необхідність удосконалення виховної роботи з формування фізичної культури учнів як передумови їх повноцінного входження у мікро- та макрооточення позашкільних навчальних закладів.

У другому розділі – “Особливості формування фізичної культури учнів позашкільних навчальних закладів у процесі фізкультурно-спортивної роботи” – розкривається зміст, форми і засоби формування фізичної культури, модель узгодження параметрів активності учнів і реалізації їх потреб у тренувальній діяльності й підвищенні спортивної майстерності, а також процес формування фізичної культури учнів старшого підліткового віку в позашкільних навчальних закладах. Модель узгодження параметрів формування фізичної культури передбачала наявність спонукальної поведінкової сфери та сфери самореалізації учнів. Їх складовими є: самоціль занять фізичною культурою і спортом; самоутвердження; визнання в сім?ї, успіх; спортивне визнання; спортивна зрілість; висока спортивна зрілість, висока спортивна майстерність (див. рис. 1).

Усі три сфери розглядалися як єдине і взаємозалежне ціле. Однак, найвищий рівень сформованості фізичної культури, на досягнення якого спрямовувався весь виховний процес, становила сфера самореалізації, тоді як спонукальна і поведінкова сфери були її основою, без належної сформованості якої розв’язання поставлених завдань було неможливим.

За результатами констатувального етапу дослідження було розроблено методику виховної роботи з учнями позашкільних навчальних закладів, в основу якої покладено проектно-модульну структуру, яка передбачала реалізацію дванадцяти проектів. Кожний проект містив комплекс заходів, спрямованих на поліпшення формування фізичної культури учнів 8–9 класів.

Такими проектами були: діагностика особистості учня-спортсмена; старші групи учнів-спортсменів; центр попереднього прогнозування здібностей спортсмена-початківця; різнопрофільні факультативи для тренерів; дослідницький спортивний центр; учень-спортсмен року; подяка “За успіхи у вихованні спортсменів”; створення сприятливих умов для формування фізичної культури учнів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в мікро- та макрооточенні; турбота про спортивну зміну; соціально-педагогічна підтримка; комфорт - спортивне довголіття; волонтерський рух учнів-спортсменів. Проведені проміжні зрізи в рамках реалізації розроблених проектів і означених напрямів роботи засвідчили їх позитивний вплив на розвиток особистості учнів, виховання в них якостей, необхідних для успішного формування фізичної культури у мікро- та макрооточенні позашкільного навчального закладу.

У процесі формувального етапу експериментальної роботи впроваджувалась “Модель Богдана Хмельницького”. Її підґрунтям були засоби виховання юних козаків, трансформовані до умов сьогодення. Основною умовою виховання козацького завзяття було подолання життєвих випробувань, негативних рис: грубості, псевдогордості, роздратованості, несумісності характерів, слабкого здоров’я, ліні, агресивності, страху, тривожності.

У щоденнику самоконтролю учня розписувалася програма фізичного вдосконалення на місяць. Тут фіксувалися дні тренувань, визначалися вправи для досягнення певної мети, рівня фізичної підготовленості. Ці дані допомагали вести контроль за фізичним розвитком і станом здоров’я учня, встановлювати прямий і зворотний зв’язок. Це гарантувало постійний контроль за фізкультурно-спортивною роботою, дозволяло об’єктивно оцінювати досягнуті результати. Складався план колового тренування вчителем спільно з учнем: насамперед визначалися мета, обсяг роботи і відпочинку на “станціях” під час виконання вправ, ураховувалися вікові особливості, добиралися відповідні вправи тощо. Складалися також комплекси вправ для самостійних занять учнів у спортивному залі, на стадіоні та за місцем проживання.

Важливе місце у виховній роботі відводилося стимулюванню, що передбачало залучення учнів до активної реалізації своїх творчих планів, формування умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами в домашніх умовах. Для цієї діяльності характерними були високі мотиви, що формувалися в процесі фізкультурно-спортивної роботи і спортивного вдосконалення. Отримуючи задоволення і віру у власні можливості, учні прагнули позитивно зарекомендувати себе в колективі однолітків, отримати їхнє визнання, повагу. В процесі фізкультурно-спортивної роботи було запроваджено традицію виїзду членів спортивних секцій з волейболу, вільної боротьби, футболу, гандболу, настільного тенісу, спортивного орієнтування до спортивно-оздоровчого табору “Буковинка” (с.Репужинці Заставнівського району Чернівецької області). Виховна робота в літньому спортивно-оздоровчому таборі мала специфічні особливості порівняно з навчально-виховним процесом у позашкільному навчальному закладі. Тут оздоровлення поєднувалося з формуванням фізичної культури учнів засобами фізкультурно-спортивної і оздоровчої роботи. Виховний процес у таборі здійснювався з урахуванням того, що учні перебувають у відриві від сімей і батьківського піклування.

Одним із завдань кінцевого зрізу було визначення динаміки ставлення учнів позашкільних навчальних закладів до фізкультурно-спортивної роботи. Узагальнені результати сформованості в учнів контрольних та експериментальних груп фізичної культури подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка ставлення учнів позашкільних навчальних закладів до

фізкультурно-спортивної роботи, %

Показники | Суб’єктивна

оцінка | Роки, експериментальні

групи | Роки, контрольні

групи

2002 | 2003 | 2005 | 2002 | 2003 | 2005

Тренуються

організовано | За переконан-ням

За порадою

старших |

62,0

38,0 |

76,8

23,2 |

85,5

14,5 |

62,4

37,6 |

65,5

34,5 |

71,2

28,8

Виявляють

задоволення

від тренувань | Повне

Часткове

Відсутнє | 65,7

30,0

4,3 | 79,6

18,0

2,4 | 89,6

10,4

- | 64,6

30,0

5,4 | 67,3

23,0

9,7 | 72,4

18,0

7,6

Проява моти-

вації до відві-

дування не-

обов’язкових

тренувань | Висока

Середня

Відсутня | 63,0

30,4

6,6 | 76,1

20,6

3,3 | 86,2

13,8

- | 62,5

28,0

2,5 | 68,4

25,4

6,2 | 72,5

13,0

9,5

Наявність ба-

жання про-довжити тре-нування після занять | Бажають

Не бажають

Не замислюва-

лися | 59,1

3,7

37,2 | 74,1

5,8

29,1 | 84,8

15,2

- | 60,0

3,5

36,5 | 58,4

4,6

37,0 | 54,6

7,4

38,0

На заключному етапі дослідження проводилося вимірювання загальних рівнів сформованості фізичної культури учнів позашкільних навчальних закладів, їх порівняння з початковими показниками, одержаними в процесі констатувального етапу експерименту. Узагальнені результати формувального етапу експерименту подано у таблиці 2. Із таблиці видно, що в експериментальних групах відбулися суттєві зрушення в рівнях сформованості в учнів фізичної культури. Якщо на початку експериментальної роботи високий рівень мали від 15 до 19% учнів, то після її завершення їх кількість зросла від 33,9 до 36,4%. На початку експерименту середній рівень сформованості фізичної культури мали від 47 до 54% респондентів, то в його кінці від 55 до 58,5%. Низький рівень сформованості фізично культури на початку експерименту мали від 27,1 до 38%, то в його кінці відповідно від 6,6 до 11 % школярів. Цьому сприяло впровадження в експериментальних групах моделі формування фізичної культури старших підлітків у процесі фізкультурно-спортивної роботи. В учнів контрольних груп зміни в рівнях сформованості фізичної культури були незначні. Це засвідчує ефективність експериментальної методики формування фізичної культури учнів експериментальних груп у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах спортивного профілю.

Таблиця 2

Динаміка рівня сформованості фізичної культури

учнів позашкільних навчальних закладів, %

Позашкільні навчальні заклади |

Кількість

учнів | Початок експерименту | Кінець експерименту

високий рівень | середній рівень | низький рівень | високий рівень | середній рівень | низький рівень

ОДЮСШ

м.Чернівці | експ. 97 | 19,0 | 53,0 | 28,0 | 34,0 | 58,5 | 7,5

контр.97 | 18,5 | 54,4 | 27,1 | 26,5 | 58,0 | 15,5

ДЮСШ“

Гарт” м.Чернівці | експ. 83 | 18,9 | 54,0 | 27,1 | 36,4 | 57,0 | 6,6

контр. 83 | 18,6 | 54,7 | 26,7 | 23,4 | 63,4 | 13,2

ДЮСШ

м.Заставна | експ. 48 | 15,0 | 47,0 | 38,0 | 33,9 | 55,0 | 11,1

контр. 48 | 15,2 | 46,6 | 38,2 | 18,6 | 52,3 | 29,1

Узагальнюючи результати проведеної експериментальної роботи, ми дійшли таких висновків:

1.Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження показав, що окремі аспекти формування фізичної культури учнівської молоді розглядалися багатьма науковцями. Водночас формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах не було предметом спеціальних досліджень. Це стримувало ефективне проведення в позашкільних навчальних закладах спортивного спрямування виховної роботи щодо формування фізичної культури учнів старшого підліткового віку, яка сприяє фізичному, інтелектуальному, психічному, емоційному і соціальному розвитку. У процесі вивчення теоретичних засад проблеми були уточненні поняття “фізична культура”, “фізкультурно-спортивна робота”, “позашкільний навчальний заклад спортивного профілю”, “рівень сформованості фізичної культури”, “спортивна зрілість”, “спортивне визнання” стосовно учнів старшого підліткового віку.

2. Розробка проблеми формування фізичної культури учнів до умов життя в мікро- та макрооточенні розпочалася досить давно, набуваючи певних змін і поглиблюючись залежно від етапу суспільного розвитку, пануючих в учнівських колективах поглядів на сутність цього процесу. Важливе місце у формуванні в учнів фізичної культури належить позашкільним навчальним закладам як самостійним структурним об’єднанням в системі освіти, що охоплюють значну кількість учнівської молоді.

3. Вивчення практики навчально-виховного процесу позашкільних навчальних закладів засвідчує, що основна увага надавалась формуванню в учнів фізичних якостей, орієнтації їх на досягнення високих спортивних результатів без урахування індивідуальних інтересів і цінностей особистості. Було встановлено, що тренери не використовують повною мірою закладений у фізкультурно-спортивній роботі значний виховний потенціал щодо формування фізичної культури старших підлітків. Це приводило до розриву між теоретичними знаннями і практичним аспектом їх застосування, ускладнювало входження учнів до мікро- та макрооточення й гальмувало їхнє спортивне зростання.

4. На основі узагальнення результатів констатувального етапу експерименту за допомогою когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів були визначені високий, середній і низький рівні сформованості фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах. Це дозволило встановити, що на початку експериментальної роботи лише 16,1% учнів мали високий рівень сформованості фізичної культури, 49,4% – середній, і 34,5% – низький.

5. За результатами констатувального етапу дослідження було розроблено проектно-модульну структуру формування фізичної культури учнів 8–9 класів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах. Її основою були: всебічне ознайомлення з теоретичними знаннями, формування ціннісного ставлення до фізкультурно-спортивної роботи як чинника активного входження у мікро- та макрооточення; реалізація практичних умінь і навичок; залучення до спільної роботи педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів, батьків, працівників науково-дослідного центру з фізичної культури і спорту.

6. Отримані результати засвідчують ефективність запропонованої моделі формування фізичної культури учнів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах. Показником їх ефективності є збільшення в експериментальних групах кількості учнів з високим рівнем сформованості фізичної культури і зменшення старших підлітків з низьким рівнем. Тобто високий рівень сформованості фізичної культури в кінці експерименту мали 34,8% учнів, середній – 56,8, низький – 8,4%. В контрольних групах – відповідно 22,4, 57,8, і 19,6% учнів.

7. У процесі формувального етапу експерименту було спроектовано орієнтовні моделі позитивного образу тренера, визначено вплив кожної з них на формування фізичної культури учнів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах. Ознайомлення з означеними моделями допомагало тренерам усвідомити, яким чином кожна з них позитивно впливає на формування в учнів певних особистісних якостей, які сприяють їх сходженню до спортивної зрілості. Впровадження тренерами наведеної ієрархії моделей сприяло переведенню учнів з вищого рівня сформованості фізичної культури до вищої. За цих умов для тренера особистість кожного учня ставала важливою цінністю й основним об’єктом його повсякденної навчально-виховної роботи в позашкільному навчальному закладі.

8. Експериментальна робота показала, що формування фізичної культури учнів залежить від раціонального планування й послідовного проведення навчально-виховного процесу; задоволення інтересу учнів до активної рухової діяльності в процесі фізкультурно-спортивної роботи; навчання умінь виконання улюблених вправ у поєднанні з вдосконаленням рухових якостей; поєднання навчання техніки і тактики виконання спортивних вправ; забезпечення безперервного контролю і самоконтролю за результатами навчально-виховного процесу; вдосконалення засобів і методів формування фізичної культури; знаходження ефективних форм стимулювання самоосвіти учнів позашкільних навчальних закладів.

9. Важливою умовою формування фізичної культури учнів є підвищення педагогічної майстерності тренера-викладача, його кваліфікації і вдосконалення особистісних якостей. Тому для успішного вирішення завдань формування фізичної культури учнів тренер-викладач має володіти: теорією фізкультурно-спортивної роботи, технікою педагогічних прийомів, їх комбінаціями, методикою навчання і виховання, спрямованою на розвиток необхідних фізичних якостей учнів; мистецтвом взірцевого показу техніки виконання вправ, які вивчають учні в позашкільному навчальному закладі; розвинутою творчою уявою, спортивною технологією, літературною мовою і педагогічним тактом; здібностями до збудження духу змагальності серед юних спортсменів; мистецтвом організатора, витримкою, вмінням сприймати критичні зауваження й бути самокритичним; фанатичною відданістю улюбленому виду спорту та фізкультурно-спортивній роботі.

10. Експериментальна робота підтвердила ефективність формування фізичної культури учнів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в позашкільних навчальних закладах спортивного профілю. Цьому сприяло узгодження змісту, форм і засобів організації освітнього процесу позашкільних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл; тісна співпраця тренерів-викладачів, учителів фізичної культури, батьків та учнів, а також високий рівень професіональної компетентності тренерів у вирішенні цієї проблеми. Експериментальна перевірка розробленої методики також виявила її педагогічну доцільність та ефективність. Одержані в процесі експериментальної роботи результати засвідчили досягнення сформульованої мети, виконання поставлених завдань та підтвердили висунуту робочу гіпотезу.

роведена експериментальна робота не претендує на всебічне висвітлення поставленої проблеми. Подальшого дослідження потребують питання формування фізичної культури учнів інших вікових груп та спортивних секцій, що зумовлює необхідність розробки відповідних підходів до їх вирішення.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

1. Жукотинський К.К. Педагогічні умови формування фізичної культури учнів // Зб. наук. праць. Педагогіка та психологія. Вип. 296. Чернівецький національний університет “Рута”. – Чернівці, 2006. – С. 7-9.

2. Жукотинський К.К. Творча робота тренера-викладача // Наук. монограф. за ред. проф. С.С.Єрмакова. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2006. – № 5. – С. 33-36.

3. Жукотинський К.К. Формування фізичної культури учнів у позашкільних навчальних закладах // Наук. монограф. за ред. проф. С.С.Єрмакова. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2006. – № 6. – С. 32-37.

4. Жукотинський К.К. Наукові основи формування фізичної культури учнів у процесі фізкультурно-спортивної роботи в ПНЗ // Фізичне виховання в школі. – 2006. – № 3. – С. 46-49.

5. Жукотинський К.К. Управління процесом формування фізичної культури учнів у позашкільному навчальному закладі // Освіта і управління. – 2006. – № 3–4. – Т. 9. – С. 129–137.

6. Жукотинський К.К., Ведмеденко Б.Ф. Теорія і меодика виховання соціальної зрілості у спортсменів ДЮСШ // Зб. наук. праць. Педагогічні науки. Вип.35. Херсонський державний університет.- Херсон, 2003.- С. 118-122.

7. Жукотинський К.К. Фізичне виховання і спорт в закладах Чернівецької області // Посібник-збірник матеріалів – Чернівці, 2002. - 68 с.

8. Жукотинський К.К., Ведмеденко Б.Ф. Вибрані лекції з фізичного виховання для студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації // Посібник. – Чернівці: Прут, 2002. - 236с.

9. Жукотинський К.К. Вільна боротьба: теорія, історія, методика занять // Навчальний посібник – Чернівці, 2003.- 287 с.

10. Жукотинський К., Добржанський В., Поляк М.//Нариси про спортсменів-борців Буковини: Посібник. – Чернівці: Прут, 2004. – 172 с.

11. Жукотинський К.К. З досвіду управлінської діяльності Чернівецького обласного управління. // Посібник. – Чернівці, 2004. – 46 с.

12. Жукотинський К.К., Нікорич В.В. На допомогу вчителю фізичної культури: Метод. посібник //За ред. Б.Ф.Ведмеденка. – Чернівці: Прут, 2004. – 116 с.

13. Жукотинський К.К. Фізичне виховання і спорт в закладах освіти Чернівецької області: Аналітично-статистичний збірник // За ред. Б.Ф.Ведмеденка. – Чернівці, 2005. – 160 с.

14. Жукотинський К.К. Педагогіка ціннісних орієнтацій здорового способу життя: Метод. посібник. – Чернівці : Технодрук, 2005. – 181 с.

15. Жукотинський К.К. Виховання соціальної активності спортсменів шляхом підвищення організації навчально-виховної діяльності ДЮСШ.//Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти: Матеріали Всеукраїнської наук. конференції, Тернопіль, 20-21 листопада 2003р. – Тернопіль, 2003 – С. 113-116.

16. Жукотинський К.К. Педагогічні умови процесу соціальної адаптації спортсменів ДЮСШ // Сучасні