ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Журба Олександр Сергійович

УДК 330. 356

соціально-економічні засади формування системи міжбюджетних відносин в Україні

Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник : доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Врублевський Віталій Костянтинович,

Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник відділу соціально-політичних процесів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Федосов Віктор Михайлович,

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”,

завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук, професор

Миронов Микола Дем’янович,

Академія муніципального управління (м. Київ),

завідувач кафедри економіки підприємства

Захист відбудеться “_22_” жовтня 2007 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 в ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49г , ауд. 601.

Автореферат розісланий “_20_” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність теоретичного дослідження міжбюджетних відносин в Україні обумовлена низкою міркувань. По-перше, однією із ключових проблем трансформації економічної системи в Україні є визначення концептуальних засад формування податково-бюджетної системи в умовах існуючого комплексу соціально-політичних і економічних проблем. Допущені теоретичні помилки при моделюванні податкової системи на початкових етапах економічних реформ призвели до загострення соціально-економічних суперечностей, диспропорцій в структурі між бюджетного розподілу. Сучасна українська практика господарювання не надає належної уваги соціально-економічним та політико-організаційним детермінантам як при визначенні цільової функції, так і при раціоналізації методів та інструментів національної податково-бюджетної політики.

По-друге, недосконалість теоретичного обґрунтування цільових пріоритетів трансформації, заснованого на емпіричному досвіді промислово розвинених країн, поряд із застосуванням на практиці неадаптованих до вітчизняних інституціональних реалій високоабстрактних теоретичних моделей, є відмінною рисою і недоліком вітчизняної трансформаційної політики. Нівелювання значимості економічної науки в практичній діяльності, спрямованої на районування та формування системи міжбюджетних відносин, обумовлює осередковий характер прийнятих політичних рішень, наслідками яких є диспропорції у системі галузевого відтворення, регіонального розвитку, а також гальмування розвитку окремих територіальних громад. Саме тому формування системи міжбюджетних відносин на сьогоднішньому етапі вимагає адекватної оцінки цільових пріоритетів, наявних національних та регіональних обмежень у використанні інструментів та можливих методів оптимізації податково-бюджетної сфери.

Позитивний методологічний аналіз еволюції економічної думки свідчить про неоднорідність фундаментальних принципів оптимізації податково-бюджетної системи. Розробці нормативних теорій суспільних фінансів та прикладних моделей фіскальної політики присвячено велику кількість наукових робіт, а саме таких авторів як Ф.Рамсей, М.Буато, А.Пігу, Є.Слуцький, А.Лернер, М.Фрідмен, Я.Тінберген, Р.Масгрейв, Дж.Бьюкенен, Дж.Бренан, Р.Вагнер, П.Самуельсон, Е.Аткінсон, А.Діксіт, Дж.Стігліц, Л.Щукнехт, та інші.

Дослідження проблем суспільного відтворення в контексті податково-бюджетної політики в умовах трансформації економіки здійснили Л.Абалкін, С.Афонцев, О.Беляєв, О.Василик, Є.Гайдар, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, П.Єщенко, Б.Кваснюк, І.Лукінов, Д.Львов, І.Малий, В.Мартинов, Ю.Пахомов, І. Радіонова, М.Савлук, А.Савченко, В.Федосов, А.Філіпенко, А.Чухно, В.Якубенко та інші.

В сучасній економічній літературі низка важливих робіт присвячена проблематиці районування та актуальних завдань удосконалення бюджетних відносин. Серед зарубіжних авторів заслуговують на увагу праці Ч.Тібу, Т.Бьюлі, Л. де Мелло, Р.Берда, Б.Вайнгаста, Е.Гремліча, Д.Кінга та інших. В роботах вказаних авторів запропоновані принципи побудови податкової системи в державах з багаторівневим бюджетним устроєм.

Окремі аспекти удосконалення міжбюджетних відносин досліджено в працях А.Баранівського, М.Галабурди, Ю.Зайцева, В.Лагутіна, І.Луніної, О.Мельника, В.Кравченка, К.Кривенка, В.Савчука, Д.Суслова, Г.Пятаченка, А.Шегди та інших.

Актуальні проблеми удосконалення системи оподаткування висвітлено також О.Амошею, С.Богачовим, Л.Бабичем, С.Давиденко, О.Козиріним, О.Махмудовим, П.Мельником, В.Найдьоновим. В роботах А.Близнюка, М.Бутка, А.Клюєва, В.Литвина, О.Мінаєва, В.Симоненка, О.Швецова, М.Чумаченька та інших досліджено питання теорії і практики регіональної політики.

Відсутність конвергенції у обґрунтуванні основних напрямків трансформаційної економічної політики в Україні, обмеженість окремих теорій ринкового господарства у вирішенні проблем трансформаційної кризи, а також невизначеність вітчизняної науки із вибором релевантних методів дослідження регіональних проблем національного розвитку зумовили звернення автора дисертації до даної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного університету імені Вадима Гетьмана в рамках науково-дослідної теми “Закономірності і особливості формування нової економічної системи в Україні” (номер державної реєстрації 0101U002949). Особисто автором в рамках теми підготовлено розділ “Механізм формування, розподілу і використання фінансових ресурсів регіону”, в якому здійснено аналіз сучасної системи міжбюджетних відносин, розроблено концептуальні засади удосконалення регіональної політики в Україні, а також сформульовано рекомендації, щодо оптимізації міжбюджетних відносин в Україні.

Мета і задачі дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є обґрунтування концептуальних принципів регіональної міжбюджетної політики з урахуванням сформованої специфіки функціонування трансформаційної економіки України, а також розробка на цій основі рекомендацій по оптимізації міжбюджетних відносин.

Реалізація мети дисертаційного дослідження обумовлює наступну постановку задач дослідження:

– визначити методологічні принципи, за допомогою яких досягається комплексний, всебічний аналіз системи суспільних фінансів;

– теоретично систематизувати основні детермінанти, що обумовлюють масштаби податково-бюджетної системи на національному та регіональному рівнях;

– обґрунтувати цільові пріоритети, методи та інструменти оптимізації податково-бюджетної політики в умовах трансформації;

– сформулювати методи оптимального районування і критерії ефективності бюджетної децентралізації в Україні;

– описати і виявити тенденції формування податково-бюджетної системи на загальнонаціональному та міжрегіональному рівнях та обґрунтувати оптимальні напрямки її реформування в Україні.

Об’єктом дослідження є регіональна політика держави в процесі узгодження національних інтересів на рівні територіальних громад, основним засобом реалізації якого виступають регіональні бюджети.

Предмет дослідження – система відносин між державою і її суб‘єктами стосовно мобілізації, розподілу і перерозподілу фондів фінансових ресурсів у процесі реалізації соціальних і економічних цілей розвитку суспільства та його територіальних громад.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі використано історичні методи опису і узагальнення фактів, що лежать в основі предмету дослідження, статистичні методи їх систематизації, загальнонаукові методи пояснення основних закономірностей у сфері суспільної взаємодії, а також методи низькорівневих узагальнень, високорівневих теоретичних обґрунтувань та ціннісних суджень, сформульованих на основі імпліцитних переконань та ретроспекції. Використання спеціалізованих методів дослідження обумовлено методологічною специфікою роботи, яка включає сукупність методів нормативного аналізу (розділ 1, п.1.2, 1.3), та методів позитивного аналізу (розділи 2, 3).

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності міжбюджетних відносин, визначенні тенденцій їх формування та специфіки їх функціонування в трансформаційній економіці України.

У процесі авторського дослідження отримано наступні результати, які визначають наукову новизну дисертації:

Вперше:

– обґрунтовано етапи розвитку теоретичних концепцій суспільних фінансів, узагальнено еволюційні тенденції, що мають прояв в узгодженості фундаментальних принципів та основної проблематики, розроблено авторську концепцію розмежування теорій регіональних та суспільних фінансів на основі відмінностей у методології аналізу;

– запропоновано авторське трактування регіональної економічної політики в Україні через взаємозв‘язок соціальних, економічних, організаційних та політичних змінних цільової функції місцевих громад, її підпорядкованості принципам загальнонаціональної економічної політики, реалізація яких визначає відповідний інструментарій місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин; проведено також розмежування між економічними та політичними детермінантами цільової функції місцевих громад, до перших з яких автор відносить ресурсні обмеження регіону, а до других – інтереси територіального розвитку та інтереси місцевих організацій;

– систематизовано заходи податково-бюджетного забезпечення регіональної економічної політики, до якої входять: цільова функція, соціально-економічні та організаційно-політичні обмеження, методи та інструменти, які підпорядковуються принципам фіскальної політики держави.

Удосконалено:

– теоретичне обгрунтування суперечностей податково-бюджетної системи України в процесі формування міжбюджетних відносин, які полягають у субоптимальності цільових детермінант, суб‘єктивній детермінованості основних обмежень, викривленні функціонально-цільового призначення податково-бюджетних інструментів та осередковому характері методів поточної міжбюджетної політики.

– теоретичні пояснення неадекватності використовуваних критеріїв ефективності бюджетної децентралізації до способів районування, які деформували регіональну структуру економічного розвитку на сучасному етапі.

Одержали подальшого розвитку:

– методологічні принципи районування як засіб оптимального узгодження інтересів територіальних громад до загальновизнаних національних інтересів;

– прикладні дослідження оптимального використання податково-бюджетних інструментів на міжрегіональному рівні, підвищення ефективності економічної діяльності регіонів, локалізації тіньового сектору, раціоналізації програм приватизації, моделювання міжрегіонального розподілу податкового тягаря.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації нормативні принципи регіональної політики демократичного суспільства визначають концептуальні основи формування міжбюджетних відносин трансформаційної економічної системи. Запропонована методологія оптимізації податково-бюджетних структур на міжрегіональному рівні має конкретно-прикладне значення для узгодження інтересів територіальних громад у сфері галузевого відтворення та регіонального розвитку.

Висновки і рекомендації, сформовані на основі позитивного аналізу податково-бюджетної системи України, в сукупності із теоретично обґрунтованими нормативними принципами її функціонування, визначають напрямки трансформації міжрегіонального розподілу фінансових ресурсів держави. Отримані в дисертаційному дослідженні результати та обґрунтовані пропозиції запроваджено в практику роботи Національного банку України (довідка № 25–113/1073–5703 від 27.04.2007 р.); виконкому Донецької міської ради (довідка № 01/9–476 від 18.04.2007 р.), а також використані Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (довідка № 06.02/1140 від 05.04.2007 р.) при викладанні студентам дисциплін: “Фінанси”, “Бюджетна система”, “Бюджетний менеджмент”, “Гроші та кредит”, “Місцеві фінанси”, “Податкова система”; в навчальному процесі у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана при викладанні студентам лекційних курсів з дисциплін: “Політична економія”, “Трансформаційна економіка” та проведенні семінарських занять (довідка від 27.04.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Всі наукові результати отримано без співавторства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на наступних конференціях:

1. V Міжнародна науково-практична конференція: Оподаткування у промисловому регіоні: теорія, практика та перспективи розвитку. “Вдосконалення податкової політики – запорука стабільного розвитку держави”. Донецьк, 2005.

2. Міжнародний економічний форум: “Інвестиційні можливості Хмельниччини”: Проблеми оподаткування оплати праці в системі соціально–трудових відносин транзитивної економіки. Хмельницький, 2006.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 12 друкованих праць загальним обсягом 3,0 д.а., у тому числі 5 робіт у наукових фахових виданнях обсягом 1,8 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 180 сторінок. Дисертаційне дослідження містить 10 таблиць на 3,5 сторінках; 7 рисунків на 4,5 сторінках; 2 додатки на 7 сторінках; список використаних джерел налічує 226 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і предмет дисертаційного дослідження, його мета і задачі, розкривається наукова новизна та практична значимість одержаних результатів, їх апробація.

У розділі 1 “Методологія аналізу системи суспільних фінансів” розкриваються процеси генези теорій суспільних фінансів, фундаментальні принципи формування міжбюджетних відносин в структурі загальнодержавної податково-бюджетної політики, сформульовано теоретичні передумови фіскальної децентралізації.

Здійснено узагальнення методології дослідження суспільних фінансів як сфери взаємодії суспільства з приводу мобілізації, розподілу і перерозподілу фондів фінансових ресурсів у процесі реалізації визначених соціально-економічних і організаційно-політичних цілей розвитку суспільства. Складовими частинами існуючих концепцій суспільних фінансів є система визначальних принципів, методів та інструментів впливу на економічну систему суспільства, яка обумовлена цільовою функцією загальнонаціональної економічної політики. Зазначено, що еволюція теорії суспільних фінансів проходила шляхом зближення поглядів щодо обґрунтування цільової функції фінансової політики, при одночасній диференціації визначення впливу податково-бюджетних інструментів. Це пояснюється методологічною відмінністю між нормативним підходом до ефективного розміщення оптимальних податково-бюджетних структур, в рамках теоретичних досліджень економіки добробуту, та позитивним підходом до аналізу економічного впливу організаційно-політичних детермінант в структурі теорій суспільного вибору.

Зроблено висновок про необхідність поєднання методологічних властивостей теорій суспільного добробуту та суспільного вибору, що надасть можливість чіткого формулювання цільової функції розвитку суспільства як висхідного етапу формування методів та інструментів податково-бюджетного забезпечення її реалізації. Проведений у розділі аналіз дозволив відобразити цільову функцію як залежність суспільного добробуту від соціально-економічних, організаційно-політичних та інституціональних змінних. Оптимізація цільової функції залежить від таких інструментальних обмежень, як економічні (ресурсні обмеження, в тому числі й обмеженість у фінансових ресурсах) та політичні детермінанти (конституційні обмеження можливості використання інструментів економічної політики, що визначаються функціями соціальної та функціональної індиферентності управлінського апарату відносно суспільних цінностей).

Доведено, що визначення впливу інструментальних цільових детермінант податково-бюджетної політики, розмірів і масштабів інструментальних змінних системи суспільних фінансів можливе тільки на основі повністю розробленого наукового апарату загальнодержавної економічної політики та методологічного інструментарію операціоналізації цільових пріоритетів. Це дозволить відобразити цілі через кількісні й якісні індикатори, які формують основу концептуальної прикладної моделі, що відображає функціональні зв’язки між інструментальними змінними, екзогенними змінними і цільовими ендогенними змінними, а також здійснити оцінку альтернативних програм економічної політики та сумарного розподільчого впливу на суспільство і ступінь набутої або втраченої ефективності.

Методологія моделювання передбачає наступну структуру:

1) ідентифікація ключових інструментів політики й екзогенних змінних;

2) вибір цільових ендогенних змінних;

3) специфікація моделі, що відображає взаємозв'язки між інструментами політики, екзогенними й цільовими змінними;

4) специфікація функції суспільного добробуту;

5) кількісний аналіз зміни значень цільових змінних при зміні значень інструментальних змінних;

6) вибір оптимальних значень інструментальних змінних економічної політики.

Спираючись на висновки нормативного аналізу цільової функції суспільного добробуту та основні принципи операціоналізації цілей, зроблено спробу описати загальну модель регіональної економічної політики, що відображає функціональні зв'язки між інструментальними змінними p, екзогенними змінними n і цільовими ендогенними змінними q виду q=q(p,n).

,

де qi -значення цільової змінної з порядковим номером i,

pj – значення інструментальної змінної з порядковим номером j,

ne – очікувані значення екзогенних змінних.

Функція суспільного добробуту S, виражена через інструменти її реалізації, дозволяє визначати динаміку значень цільових змінних при визначенні значень керованих змінних, тобто відображає загальні економічні обмеження, у рамках яких здійснюється реалізація регіональної економічної політики.

В рамках встановлених теоретичних обмежень, визначено вплив тих інструментальних обмежень, які накладено на використання податково-бюджетних структур на добір цільових пріоритетів регіонального розвитку. За своєю суттю такі обмеження формують систему міжбюджетних відносин, які полягають у цілеспрямованому вилученні державою певної частини фінансових ресурсів територіальних громад та їх спрямування на досягнення поставлених цілей регіональної політики, які підпорядковані цільовим пріоритетам національного розвитку. Доведено відсутність універсального оптимуму для міжбюджетних відносин, який міг би бути застосовуваним до усіх країн. Суспільні затрати від збільшення доходів територіальних громад, так само як і суспільні вигоди від них, залежать від безлічі політико-економічних факторів (торгова відкритість та ступінь інтеграції у світове господарство, ділові та політичні цикли, демографія, бюджетні інститути, уподобання та регіональна різнорідність платників податків та виборців, структура уряду тощо).

Оптимальний рівень централізації податково-бюджетних повноважень визначається характером міжрегіональної економічної диференціації. В умовах істотних міжрегіональних розходжень необхідна додаткова централізація податкових доходів у бюджеті центрального уряду. При скороченні міжрегіональних розходжень, і, особливо, скороченні розриву між рівнем економічного розвитку найменш благополучних і типових для країни (модальних) регіонів, відкриваються значні можливості для використання переваг децентралізації. Тому стратегія соціально-економічного розвитку країни повинна передбачати можливість перегляду розподілу податково-бюджетних повноважень між центром і регіонами у відповідності до цілей по скороченню міжрегіональної економічної нерівності.

У розділі 2 “Податково-бюджетна система України” на основі попередньо визначених концептуальних та методологічних положень проведено прикладний аналіз системи податково-бюджетних відносин в Україні, який свідчить про неадекватність використання основних фіскальних інструментів, оскільки зростання регулятивного і податкового тиску супроводжується погіршенням основних соціально-економічних показників.

Визначено, що процеси інтеграції України до Європейського Союзу формують систему геополітичних обмежень у виборі стратегії і тактики реформування національної податково-бюджетної системи. Специфікою формування інтеграційної політики України є формалізація критеріїв економічних змін, яка обумовлена відсутністю єдиної нормативної концепції національної моделі економічної політики, наявність суперечностей між законодавчою та виконавчою діяльністю в реалізації цільового вектора інтеграції.

Отримання вигід від міжнародної інтеграції можливе за умов високого рівня соціально-економічного розвитку України, а також відповідного рівня конкурентних переваг. Для цього необхідно спрямувати існуючу податково-бюджетну систему в Україні на цілі економічного розвитку, які детермінуються наступною системою загальноєвропейських цінностей: економічна ефективність, людська гідність (рівність можливостей та відповідний рівень споживання), збільшення рівності здобутків (роулсіанські та утилітаристські функції суспільного добробуту), свобода (вибору й здійснення підприємницької діяльності, конкуренції, отримання й розповсюдження інформації, вибору місця проживання), а також системою інституціональних цінностей (сім‘ї, національного суверенітету держави тощо.)

Проведений в розділі порівняльний аналіз податкових систем України і країн ЄС свідчить, що основні невідповідності вітчизняної моделі оподаткування полягають у наступному: надмірний тиск на фонд оплати праці, що скорочує купівельну спроможність населення і через діючі в Україні механізми зменшує стимули до збільшення її розмірів; практична відсутність оподаткування чистого приросту капіталу; субоптимальний розподіл системи державних дотацій та пільг між підприємствами і окремими галузями, цільова невідповідність функціонального призначення податково-бюджетних інструментів та мінливий характер їх використання.

В дисертації доведено, що перманентні зміни цільових пріоритетів інтеграції спричинюють негативні тенденції в структурі бюджетного забезпечення (цільових та ресурсних детермінантах) та формують загрозу посилення бюджетної кризи. Основними факторами, що ускладнюють аналіз та відповідно вносять елемент похибки у загальні висновки та рекомендації є брак інформації щодо повного переліку державних зобов‘язань та стану їх фінансування, постійний перегляд обсягів доходів і витрат держави за минулі роки, використання державою імпліцитних інструментів, зростаючий вплив на приватний сектор державних квазіфінансових та адміністративних методів податкового тиску.

Визначена особливість системи податково-бюджетного регулювання України, що полягає у осередковому характері використовуваного інструментарію, обумовлена як політичною кризою, так і формалізацією теоретичного обґрунтування. Популістська ідеологічна спрямованість трансформаційних реформ та невизначеність із національними цілями економічної політики, перетворили трансформацію у самоціль здійснюваних перетворень, а податкову систему у засіб поповнення казни, субоптимізований до цілей регіональних груп політичного тиску.

Автором зроблено висновок, що розвиток системи оподаткування в Україні великою мірою залежить від зменшення масштабів ухилення від сплати податків. Для цього необхідно не стільки знизити ставки податків, скільки оптимізувати податкове законодавство до потреб забезпечення його функціональної цілеспрямованості, транспарентності і усунення податкової дискримінації, підвищити вірогідність виявлення фактів ухиляння, і перш за все шляхом аналізу діяльності посередників, чиї операції сьогодні багатократно збільшують граничні втрати суспільства. Позитивний аналіз доводить необхідність вдосконалення демократичних інституцій, активізації боротьби з корупцією, усунення явищ лобізму та отримання політичної ренти.

Зважаючи на результати аналізу, першочерговим питанням є викривлення функціонального змісту системи бюджетних відносин, в результаті якого відбулось надмірне зростання реальних народногосподарських витрат (через невиправдане регуляторне та податкове навантаження), що обумовило наступну специфіку соціально-економічних та організаційно-політичних наслідків:

1. переклад цільових розподільчих програм соціальної політики на місцеві органи влади, в умовах загострення демографічної і соціальної кризи викликатиме тиск на рівень витрат центрального уряду в майбутньому;

2. скорочення економічних ресурсів у розпорядженні держави, що обумовлено короткостроковими пріоритетами побудови бюджетних відносин, обмежує її функціональні цілі та спотворює саму ціль трансформаційної політики – побудови соціально-ринкової економіки;

3. деформації у міжрегіональній системі справедливого і ефективного розподілу ресурсів і доходів, що визначається суб’єктивізмом організаційно-правових форм реалізації власності, структурою, розмірами і масштабами імпліцитного субсидування, сприяє субоптимальності регіонального розміщення податково-бюджетних інструментів через розростання лобістської діяльності розподільчих коаліцій, направленої на розподіл політичної ренти;

4. субоптимальність розміщення податково-бюджетних інструментів центрального уряду має прямий вплив на посилення кризи міжбюджетних відносин, специфіка якої полягає у надмірному обтяженні податковим тягарем місцевих громад, короткостроковістю субсидіарних цілей та застосуванні методів адміністративного тиску.

У розділі 3 “Принципи фіскальної децентралізації у формуванні місцевих бюджетів” обґрунтовано теоретичні засади економічного районування в Україні, критерії оцінювання програм регіональної політики та пропозиції по оптимізації міжбюджетних відносин у відповідності до нормативних принципів, з урахуванням специфіки реальних умов регіонального розвитку України на сучасному етапі.

В дисертації доведено, що регіональна політика, при всій різноманітності формулювань її цільових пріоритетів, повинна відображати індиферентність соціуму відносно базисних принципів ефективності та справедливості, які в прикладному аспекті визначають сукупне ставлення всього суспільства до територіальної рівномірності економічного розвитку. Визначені тенденції постійних змін цільових пріоритетів формують біфуркаційні збудження економічної системи України, та як наслідок обумовлюють перманентність організаційно-політичної та соціально-економічної структури суспільства.

Автором обгрунтовано висхідні принципи економічного районування, які полягають у економічній систематизації, побудованій на основі критеріїв парето-ефективності та рівності можливостей розвитку всіх територіальних громад, що формують національну економічну систему. Районування, побудоване у такий спосіб, дозволить визначитись із цільовими пріоритетами розвитку регіонів та сформулювати адекватну до кожного із випадків модель бюджетного забезпечення. Раціоналізація програм регіональної економічної політики вимагає врахування монополістичних тенденцій тих районоутворюючих підприємств, які були приватизовані в ході реформ та сформованих інститутів місцевого самоврядування.

Сформульовані в дисертації критерії оцінювання цільової функції регіонального розвитку повинні включати синтезований індикатор порівняльних переваг регіонів (параметри регіонального попиту, внутрішньо регіональна конкуренція, функціональні характеристики наявних факторів виробництва та рівень розвитку галузей на території регіону). Забезпечення цільової функції може бути реалізовано за умов чіткої специфікації та забезпечення прав власності, відкритості регіональних ринків (особливо землі, праці та капіталу).

Авторські пропозиції по реформуванню системи міжбюджетних відносин включають методи раціоналізації витрат та оптимізації податкових інструментів відповідно до визначених пріоритетів цільової функції загальнонаціональної економічної політики та політики регіонального розвитку. Методи ґрунтуються на правилах економічної ефективності, соціальної справедливості та адміністративної здійсненності. Парето-ефективна регіональна політика центрального уряду України, направлена на виправлення таких проблем як монополізація ринків факторів виробництва та ринків збуту, негативні екстерналії функціонування приватних суб‘єктів господарювання, невизначеність та неадекватний розподіл прав власності на фактори виробництва (особливо природних ресурсів), поряд із інвестиційною підтримкою регіонів із низьким потенціалом розвитку забезпечить підвищення темпів зростання національної економіки за рахунок раціонального використання продуктивних сил регіональних економік, розвитку загальнонаціонального ринку й поглиблення міжрегіональної інтеграції. Суттєвим детермінантом оптимізації міжбюджетних відносин є інтеграційні зобов‘язання України по побудові системи місцевих фінансів у відповідності з принципами Європейської хартії про місцеве самоуправління та іншими міжнародними правовими актами, що визначають міжнародні стандарти організації місцевих фінансів.

З метою урахування реальних умов регіонального розвитку, запропоновано метод розрахунку міжбюджетного навантаження та відповідні зміни до моделі бюджетного вирівнювання. Пропонується наступна формула розрахунку бюджетного вирівнювання (Ti):

,

де S – розмір фонду вирівнювання; e – задана межа вирівнювання; Ii – бюджетні доходи і-тої місцевої громади; Ex – зважений за часткою населення обсяг місцевих витрат.

Використання такого підходу не викликає диспропорцій в системі бюджетного забезпечення як серед органів місцевого самоврядування, що отримують дотації вирівнювання, так і тих, що перераховують “від‘ємні трансферти”. Більше того, на відміну від існуючої системи вирівнювання міжбюджетних відносин, використання запропонованого методу має беззаперечні переваги, адже наявність керованої інструментальної змінної е дозволяє більш ефективно впливати на структуру ефективного та справедливого міжбюджетного перерозподілу в рамках регіональної економічної політики.

Модель податкового тягаря регіону та інші математичні моделі, що обгрунтовано в дисертації, можуть бути використані для кількісного аналізу поліваріантності міжбюджетних відносин в умовах біфуркаційних збуджень, обумовлених процесами відтворення негативних явищ регіональної відсталості й депресивності.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо системи формування, розподілу, перерозподілу та використання фондів бюджетних ресурсів в Україні. На основі нормативного аналізу концептуальних принципів міжбюджетних відносин та позитивного аналізу регіонального розвитку в трансформаційних економічних системах сформульовано наступні висновки:

1. На основі аналізу еволюції поглядів у фінансовій сфері визначено, що концепції суспільних фінансів, як системи взаємодії індивідів з приводу мобілізації, розподілу і перерозподілу фондів фінансових ресурсів у процесі реалізації визначених соціально-економічних і організаційно-політичних цілей розвитку суспільства, формувались під значним впливом фундаментальних теоретичних досліджень економіки добробуту та економіки суспільного вибору. Розвиток теоретичних концепцій суспільних фінансів проходить етап конвергенції поглядів щодо обґрунтування цільової функції фінансової політики, хоча і спостерігаються суперечності у визначенні впливу податково-бюджетних інструментів.

2. Сучасна методологія дослідження проблем суспільних фінансів передбачає використання як нормативного підходу до ефективного розміщення оптимальних податково-бюджетних структур, так і позитивного підходу до аналізу економічного впливу організаційно-політичних детермінант. Екуменічне поєднання методологічних властивостей обох підходів, обумовлюють можливість чіткого формулювання цільової функції розвитку суспільства як висхідного етапу формування методів та інструментів податково-бюджетного забезпечення її реалізації.

3. Операціоналізація цільових пріоритетів здійснюється шляхом відображення цілей через кількісні й якісні індикатори, за допомогою яких можна установити, в якій мірі ціль досягнута. Визначення системи індикаторів дозволяє розробити прикладну модель регіональної політики через наступну структуру: ідентифікацію ключових інструментів політики й екзогенних змінних; вибір цільових ендогенних змінних; специфікацію моделі, що відображає взаємозв'язки між інструментами політики, екзогенними й цільовими змінними; специфікацію функції суспільного добробуту за принципами соціальної справедливості та інституціональною структурою; кількісний аналіз зміни значень цільових змінних при зміні значень інструментальних змінних; вибір оптимальних значень інструментальних змінних економічної політики.

4. Оптимальне співвідношення складових цільової функції залежить від інструментальних обмежень, серед яких на перший план виходять економічні (ресурсні обмеження, в тому числі й обмеженість у фінансових ресурсах) та політичні детермінанти (принципові обмеження можливості використання інструментів економічної політики, що визначаються функцією соціальної індиферентності та функціональною індиферентністю державного менеджменту). Визначення інструментальних цільових детермінант податково-бюджетної політики, розмірів і масштабів інструментальних змінних можливе тільки на основі повністю розробленого наукового апарату загальнодержавної економічної політики.

5. Основною проблемою виступає оптимізація наявних функцій, які виконують податково-бюджетні інструменти економічної політики. Немає жодного унікального оптимуму, вираженого у відносній або абсолютній величині, який міг би бути застосовуваним до усіх країн. Суспільні затрати та суспільні вигоди від бюджетного перерозподілу залежать насамперед від таких політико-економічних факторів, як ступінь міжнародної інтеграції, ділові та політичні цикли, бюджетні інститути, структура органів місцевого врядування та рівень бюджетної централізації. Оптимальний рівень централізації податково-бюджетних повноважень залежить від характеру міжрегіональної економічної диференціації. В умовах істотних міжрегіональних розходжень необхідна додаткова централізація податкових доходів у бюджеті центрального уряду.

6. Специфіка формування податково-бюджетної системи України полягає у надзвичайній обтяженості різного роду екзогенними та ендогенними обмеженнями, що обумовлює відсутність єдиної нормативної концепції у використанні інструментів, а в умовах політичної кризи формує суперечності між законодавчою та виконавчою діяльністю в реалізації цільової функції загальнонаціональної економічної політики. До основних екзогенних детермінант відноситься система геополітичних обмежень у виборі стратегії і тактики реформування національної податково-бюджетної системи, яка сформована під впливом процесів інтеграції України, насамперед, до Європейського Союзу. Перманентні зміни цільових пріоритетів інтеграції спричинюють негативні тенденції в структурі бюджетного забезпечення (цільових та ресурсних детермінантах) та формують загрозу посилення бюджетної кризи.

7. Невизначеність із цільовою функцією призводить до нераціональності у використанні фінансових ресурсів та підвищення неефективності їх мобілізації, що спричинює додаткові негативні тенденції у визначальних факторах податково-бюджетного забезпечення (цільових та ресурсних детермінантах). Популістська ідеологічна спрямованість трансформаційних реформ та невизначеність із національними цілями економічної політики, перетворили трансформацію у самоціль здійснюваних перетворень, а податкову систему у засіб поповнення казни, субоптимізований до цілей регіональних груп політичного тиску. В результаті викривлення функціонального змісту системи бюджетних відносин відбулось надмірне зростання реальних народногосподарських витрат (через невиправдане регуляторне та податкове навантаження), що обумовило скорочення реального та розширення тіньового сектору економіки.

8. Регіональна політика, при всій різноманітності її цільових пріоритетів, має відображати індиферентність соціуму відносно базисних принципів ефективності та справедливості, які в прикладному аспекті визначають сукупне ставлення всього суспільства до територіальної рівномірності економічного розвитку.

Висхідним принципом економічного районування повинен стати принцип економічної систематизації, побудований на основі критеріїв парето-ефективності та рівності можливостей розвитку всіх територіальних громад, які формують національну економічну систему. Районування, побудоване у такий спосіб дозволить визначитись із цільовими пріоритетами розвитку регіонів та сформулювати адекватну до кожного із випадків модель бюджетного забезпечення. Критерії оцінювання цільової функції регіонального розвитку повинні включати синтезований індикатор порівняльних переваг регіонів (параметри регіонального попиту, внутрішньо регіональна конкуренція, функціональні характеристики наявних факторів виробництва та рівень розвитку галузей на території регіону; забезпечення цільової функції може бути реалізовано за умов чіткої специфікації та забезпечення прав власності, відкритості регіональних ринків (особливо землі, праці та капіталу).

9. Суттєвим детермінантом оптимізації міжбюджетних відносин є інтеграційні зобов‘язання України щодо побудови системи місцевих фінансів у відповідності з принципами Європейської хартії про місцеве самоуправління та іншими міжнародними правовими актами, які визначають міжнародні стандарти організації місцевих фінансів. Для цього необхідно спрямувати існуючу податково-бюджетну систему в Україні на цілі економічного розвитку, які детермінуються системою загальноєвропейських цінностей: економічна ефективність, людська гідність (рівність можливостей та відповідний рівень споживання), збільшення рівності здобутків і свобод (вибору й здійснення підприємницької діяльності, конкуренції, отримання й розповсюдження інформації, вибору місця проживання тощо), а також системою інституціональних цінностей (сім‘ї, національного суверенітету держави тощо.)

10. Пропозиції по реформуванню системи міжбюджетних відносин передбачають методи раціоналізації витрат та оптимізації податкових інструментів відповідно до визначених пріоритетів цільової функції загальнонаціональної економічної політики та політики регіонального розвитку. Парето-ефективна регіональна політика центрального уряду України, направлена, зокрема, на виправлення таких проблем як монополізація ринків факторів виробництва та збуту, негативні екстерналії, функціонування приватних суб‘єктів господарювання, невизначеність та неадекватний розподіл прав власності на фактори виробництва (особливо природних ресурсів), поряд із інвестиційною підтримкою регіонів із низьким потенціалом розвитку, забезпечить підвищення темпів зростання національної економіки за рахунок раціонального використання продуктивних сил регіональних економік, розвитку загальнонаціонального ринку й поглиблення міжрегіональної інтеграції. Запропонована розробка моделі міжбюджетного вирівнювання дозволяє впливати на структуру ефективного та справедливого міжбюджетного перерозподілу в рамках регіональної економічної політики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Журба О.С. Макроекономічні зрушення в контексті ринкової трансформації українського суспільства та проблеми удосконалення податкової системи // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск № 222, т. ІV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 756–764. – 0,4 д.а.

2. Журба О.С. Донецький регіон в контексті податкової політики України // Фінанси, облік, аудит. Збірник наукових праць. Випуск № 9. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 48–56. – 0,4 д.а.

3. Журба О. С. Реформування податкової системи України в умовах транзитивної економіки // Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць. Випуск № 21, т. І. – Донецьк, 2006. – С. 306–310. – 0,2 д.а.

4. Журба О.С. Шляхи оптимізації податкової системи України // Економіка та підприємництво. Збірник наукових праць. Випуск № 18. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 136–145. – 0,4 д.а.

5. Журба О.С. Міжбюджетні відносини у системі “Центр–Регіони” в Україні: проблема гармонізації податкової системи // Формування ринкової економіки. Збірник наукових праць. Випуск № 17. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 318–326. – 0,4 д.а.

В інших виданнях:

6. Журба О. С. Назустріч бізнесу // “Налоговый курьер”. – 2005. – № 9–10 (106). – С. 2–3, 5–6. – 0,2 д.а.

7. Журба А. С. Сто дней. Сто шагов вперед // “Налоговый курьер”. – 2005. – № 7 (103). – С. 3–6. – 0,2 д.а.

8. Журба А. С. Государство и бизнес – партнеры // “Налоговый курьер”. – 2005. – № 8 (104). – С. 7–10. – 0,2 д.а.

9. Журба О.С. Проблеми будуть вирішені, завдання – виконані // “Меркурий”. Всеукраинский деловой журнал. – 2006. – № 6 (186). – С. 9–10. – 0,1 д.а.

10. Журба О.С. Податкові системи України і країн ЄС: деякі порівняльні характеристики // Науковий вісник Академії Муніципального Управління. Серія “ЕКОНОМІКА”. Випуск. № 3. – Київ, 2007. – С. 187–193. – 0,3 д.а.

11. Журба О.С. Вдосконалення податкової політики – запорука стабільного розвитку держави // Оподаткування у промисловому регіоні: теорія, практика та перспективи розвитку: Матеріали V-ї Міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк, 2005. – С. 288–290. – 0,1 д.а.

12. Журба О.С. Проблеми оподаткування оплати праці в системі соціально–трудових відносин транзитивної економіки // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. Том 2. – Хмельницький, 2006. – С. 50–52. – 0,1 д.а.

АНОТАЦІЯ

Журба О. С. Соціально-економічні засади формування системи міжбюджетних відносин в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01. – Економічна теорія та історія економічної думки. – ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київ, 2007.

У дисертації обґрунтовано концептуальні засади формування системи міжбюджетних відносин в Україні.

Проаналізовано основні етапи еволюції теорії суспільних фінансів, розкрито специфічні особливості теорії місцевих фінансів. Систематизовано принципові обмеження діяльності влади та можливостей її впливу на регіональний розвиток. Розкрито сутність, суспільні джерела, складові елементи міжбюджетних відносин в структурі суспільних фінансів, запропоновано методологічні підходи до аналізу регіональної економічної політики.

Теоретично обґрунтовано суть, структуру та методи регулювання міжбюджетних відносин в процесі реалізації цільових пріоритетів регіонального розвитку та загальнонаціональних цілей. Визначено нормативні принципи районування та децентралізації в умовах трансформації. Досліджено необхідні і достатні умови оптимального розміщення податково-бюджетних структур на регіональному рівні.

Визначено специфіку трансформаційної моделі міжбюджетних відносин; обґрунтовано пропозиції по реформуванню системи міжбюджетних відносин в Україні.

Ключові слова: суспільні фінанси, місцеві фінанси, міжбюджетнні відносини, районування, місцеве самоврядування, парето-ефективність, програми асигнувань, імпліцитне субсидування, податковий тягар.

АННОТАЦИЯ

Журба А.С. Социально-економические основы формирования системы межбюджетных отношений в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 – экономическая теория и история экономической мысли. – ГВУЗ “Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана”, Киев, 2007.

В диссертации обоснован концептуальный базис формирования системы межбюджетных отношений в Украине.

Проанализированы основные этапы эволюции теории общественных финансов, раскрыты специфические особенности теории местных финансов. Систематизировано принципиальные ограничения деятельности власти и возможностей ее влияния на региональное развитие. Предложены методологические подходы к анализу региональной экономической политики как специфической части общенациональной политики отражающей воздействие экономических, политических, социальных и институциональных переменных целевой функции местных общин.

Раскрыта сущность, общественные источники и принципы формирования налогово-бюджетной политики государства. Наряду с нормативными принципами проведения фискальной политики исследованы позитивные ограничения, обусловленные организационно-политическими детерминантами. Большое внимание уделяется принципам районирования как инструменту оптимального согласования общенациональных интересов и интересов территориальных общин.

Теоретически обоснована сущность, место и роль межбюджетных отношений в структуре общенациональной налогово-бюджетной политики. Проведен анализ основных инструментальных ограничений налогово-бюджетной политики регионов, которые непосредственно влияют на структурные целевые детерминанты общенациональной политики. Определены принципы построения межбюджетных отношений в условиях демократии. Исследованы необходимые условия оптимального распределения финансовых полномочий между центральными и региональными органами управления при изменении основных предпосылок.

Подробно исследуется система межбюджетных отношений в Украине. Определены экзогенные детерминанты формирования межбюджетных отношений, а также их эндогенные условия, факторы и противоречия в трансформационной экономической системе. Обоснованы выводы о необходимости формирования единой нормативной концепции экономического развития, в основу которой следует заложить систему общеевропейских ценностей: экономическая эффективность, человеческое достоинство (равенство возможностей и соответствующий уровень потребления), увеличение равенства доходов (роулсианськие и утилитаристские функции общественного благосостояния), свобода (выбора и предпринимательской деятельности, конкуренции, получения и распространения информации, выбора местожительства), а также системой институциональных ценностей (семьи, национального суверенитета государства и т.п.)

Раскрыты основные детерминанты диспропорций аккумулирования и распределения бюджетных фондов, определены факторы региональной дифференциации развития. Особое внимание уделено институциональным факторам в формировании функциональной структуры системы межбюджетных отношений, их воздействия на экономическую эффективность, социальную дифференциацию населения, расширение теневого сектора и пр.

Сформулированы целевые приоритеты и нормативные принципы районирования в условиях трансформационной модели экономики. Исходным принципом экономического районирования должен стать принцип экономической систематизации, сформулированный на основе критериев парето-эффективности и равенства возможностей развития всех территориальных общин, которые формируют национальную экономическую систему. Районирование, построенное таким образом разрешит определиться с целевыми приоритетами развития регионов и сформулировать адекватную к каждому из случаев модель бюджетного обеспечения. Критерии оценивания целевой функции регионального развития должны включать синтезированный индикатор сравнительных преимуществ регионов (параметры регионального спроса, внутрирегиональная конкуренция, функциональные характеристики имеющихся факторов производства и уровень развития областей на территории региона).

Предложен комплекс мер по реформированию системы межбюджетных отношений, который предусматривает методы рационализации народнохозяйственных затрат и издержек, а также методы оптимизации налоговых инструментов в соответствии с целями общенациональной экономической политики и политики регионального развития.

Обоснована модель межбюджетного выравнивания, которая позволяет учесть специфику используемых налогово-бюджетных инструментов и последствия их применения в рамках региональной экономической политики Украины.

Ключевые слова: общественные финансы, местные финансы, межбюджетные отношения, районирование, местное самоуправление, паретто-эфективность,