ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

АПН УКРАЇНИ

КОЛОСОВ Андрій Борисович

УДК 796.015.15:15

КОГНІТИВНИЙ РЕСУРС ПІДВИЩЕННЯ СТРЕС-СТІЙКОСТІ

КВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ

(на прикладі студентів ВНЗ фізкультурного профілю)

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство у справах сім’ї молоді та спорту України.

Науковий керівник – | кандидат педагогічних наук, доцент Гринь Олександр Романович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, кафедра психології та педагогіки, доцент. |

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Клименко Віктор Васильович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія вікової психофізіології, головний науковий співробітник;

кандидат психологічних наук, професор Моргун Володимир Федорович, Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, кафедра психології, завідувач.

Провідна установа – Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, інститут педагогіки і психології, кафедра практичної психології, Міністерство освіти та науки України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “20” квітня 2007 р. об 11 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А

. Автореферат розіслано “ 20 ” березня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Снісаренко  

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Активне включення психологічної науки в розробку проблеми пошуку та реалізації психічних можливостей людини відображає актуальну значущість впровадження психологічних технологій у процес професійної підготовки спеціалістів різноманітних сфер діяльності. Це питання набуває особливого значення в умовах набуття професійної освіти студентської спортивної молоді, адже саме цей віковий період попри великі фізичні та психічні навантаження, відзначається активним включенням студентів до занять спортом, істотна частина з яких досягає значних результатів. Необхідність підвищення рівня психологічної підготовленості студентів-спортсменів обґрунтована тим, що в сучасному спорті часто виникає необхідність перебувати в умовах високого психоемоційного напруження, коли успішність дій визначається рівнем розвитку спеціальних умінь, які забезпечують надійність виступів у емоційно складних та стресових змагальних ситуаціях.

Поняття “психологічного ресурсу” пов’язано із реалізацією такого дослідницького підходу, який передбачає, з одного боку, виявлення резервних, невикористаних можливостей психіки, а з іншого, застосування гнучкої стратегії побудови дій та вчинків, заснованих на адекватному підході до оцінки та аналізу конкретних ситуацій, що виникають в різноманітних умовах навчально-спортивної діяльності. Складовою частиною психологічного є когнітивний ресурс особистості, одне з провідних значень якого полягає в детермінації стрес-стійкості шляхом активного засвоєння інформації, потрібної для формування необхідних навичок, пристосуванні пізнавальних структур психіки спортсмена, на основі яких формується загальна стратегія ефективного отримання та використання інформації, що впливає на результативність діяльності.

Вивченням інтелектуально-пізнавальних детермінант стрес-стійкості спортсменів займались багато радянських та вітчизняних дослідників, серед яких А.Ц.Пуні (1979), Б.А.Вяткін (1981), Ю.Я.Кисельов (1983), Ю.Л.Ханін (1983), А.В. Родіонов (1995), О.А.Чернікова (2002), Г.В.Ложкін (2003), Р.М.Загайнов (2005), та ін., а також зарубіжних авторів R.E.Smith (1986), T.Оrlik (1992), D.Gould (1993), J.Taylor (1997), С.Cooper (2000) та ін., в працях яких підкреслюється значення таких чинників як: критичність мислення, передбачення загрозливих подій, перцептивні здібності, мислительні образи як випереджені елементи самопочуття та поведінки, самоконтроль, а також інших когнітивних чинників, розвиток та регуляція яких підвищує толерантність спортсмена до умов психічного стресу.

Управління ресурсами когнітивної сфери спортсмена-студента дає можливість істотно збільшити можливості свідомого контролю за власними діями, підвищити рівень особистісної компетентності, впливаючи на більш раціональну організацію процесу підготовки та виступів на змаганнях, розширити межі усвідомлення механізмів виникнення несприятливих емоційних станів, а також значно збагатити варіативність поведінкових реакцій в складних та стресогенних ситуаціях.

Науково-практична доцільність вивчення когнітивного ресурсу спортсменів студентського віку обумовлена:

·

·

·

Очевидним є те, що чітко сформувалась наукова тенденція детермінації стресових станів когнітивними чинниками особистості. Такий напрямок не тільки визнає домінування суб’єктивних факторів над об’єктивними, а й визначає можливі стратегії їх подолання або уникнення.

Водночас науковий підхід до проблеми стресу, який би враховував вивчення когнітивних ресурсів, залишається недостатньо розробленим, що підтверджується відсутністю системного аналізу можливостей когнітивної сфери осіб даної категорії. Це визначає актуальність та необхідність дослідження даної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до Зведеного плану НДР у галузі фізичної культури та спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету України з питань фізичної культури та спорту за темою 1.3.9. “Дослідження психологічних резервів особистості в процесі професійної підготовки спеціаліста галузі фізичного виховання та спорту” (Державний реєстраційний номер – № 0102U006133) та узгоджено з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №8 від 31 жовтня 2006 року). Роль автора полягала у розробці поняття “когнітивний ресурс” особистості спортсмена-студента, визначенні його структурних елементів, встановленні композиційних особливостей компонентів ресурсу у спортсменів різних спеціалізацій та рівнів кваліфікації, а також їх ролі у забезпеченні стійкості до факторів змагального стресу.

Мета роботи – теоретико-емпіричне визначення когнітивних чинників, які виступають в якості ресурсу підвищення стрес-стійкості кваліфікованих спортсменів студентського віку.

Відповідно до мети були визначені такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Об'єкт дослідження – когнітивна сфера особистості спортсменів студентського віку.

Предмет дослідження – структурно-динамічні компоненти когнітивного ресурсу, які виступають факторами підвищення стрес-стійкості спортсменів-студентів.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили: фундаментальні положення вікової психології про закономірності формування та розвитку особистості, структуру особистості (Г.С.Костюк, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн), основні етапи особистісного та професійного становлення суб’єкта педагогічної та спортивно-педагогічної діяльності (К.О.Альбуханова-Славська, С.Д.Максименко, В.Н.Платонов, Г.В.Ложкін, Н.Ю.Волянюк). Використано принцип системного розгляду психічних явищ (Б.Ф.Ломов, В.А.Барабанщиков, Б.А.Вяткін, В.А.Семиченко, В.Ф.Моргун та ін.), концептуальні положення ресурсного підходу щодо вивчення особливостей психічної регуляції діяльності (А.Бандура, В.А.Бодров, І.П.Волков, Г.В.Ложкін, М.Є.Мільман, В.І.Моросанова та ін.). Взято до уваги основні положення щодо феноменології психологічного стресу (Б.А.Вяткін, Р.М.Загайнов, А.Ц.Пуні, А.В.Родіонов, C.L.Cooper, S.Folkman, R.S.Lazarus, St.E.Hobfoll та ін.) та результати досліджень механізмів когнітивної регуляції особистісної стрес-стійкості (А.В.Алєксєєв, Ю.М.Блудов, В.Л.Марищук, Р.М.Найдиффер, А.Бек, К.Готтшальдт, А.Еліс, Дж.Келлі, C.Peterson, M.E.Seligman та ін.)

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використовувались такі методи: теоретичні (аналіз науково-методичної літератури щодо проблеми дослідження), що дозволив виявити, узагальнити і систематизувати різноманітні підходи, бачення та практичний досвід з проблеми дослідження; емпіричні (психолого-педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий), психологічне інтерв’ю, тестування, анкетування), на основі яких досліджено особливості когнітивного ресурсу спортсменів-студентів та доведено ефективність формуючого експерименту; методи психологічного втручання (психодіагностика, психогімнастика, ситуаційно-рольові ігри, психодрама); методи математичної статистики (кореляційний, непараметричний дисперсійний, факторний аналіз).

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось в три етапи:

На першому етапі (2003-2004 рр.) – було розроблено концепцію роботи, здійснено ґрунтовний аналіз сучасної наукової літератури з проблеми дослідження, визначено мету, завдання, обєкт, предмет й програму здійснення експерименту. Підібрано та апробовано тести для вивчення структурних компонентів когнітивного ресурсу.

Під час другого етапу (2004-2005 рр.) проводився констатуючий експеримент, в результаті якого було отримано новітні експериментальні дані про організацію когнітивної сфери спортсменів студентського віку, отримано банк даних та інтерпретовано інформацію про характерні особливості компонентів когнітивного ресурсу у спортсменів різних спортивних спеціалізацій та рівнів кваліфікації. Усього у дослідженні брали участь 225 спортсменів-студентів 12 різних спортивних спеціалізацій.

Третій етап дослідження (2005-2006 рр.) був спрямований на вироблення ефективних методів та прийомів підвищення стрес-стійкості кваліфікованих спортсменів; проведення та підсумування результатів формуючого експерименту; остаточне узагальнення теоретико-методичних положень, спрямованих на розширення можливостей когнітивного ресурсу, розробку практичних рекомендацій щодо впровадження запропонованих підходів в умовах здійснення психологічного супроводу спортивно-педагогічного процесу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому що:

- обґрунтовано ресурсний підхід до вивчення детермінант психологічної стійкості особистості як перспективний напрям наукових досліджень;

- вперше запропоновано структуру когнітивного ресурсу спортсменів студентського віку та вивчено його складові компоненти;

- виявлено особливості композицій когнітивного ресурсу у спортсменів-студентів різних спортивних спеціалізацій та кваліфікаційних рівнів;

- розширено існуючі наукові дані про сутність поняття психологічного, зокрема когнітивного, ресурсу;

- запропоновано тренінгову програму, спрямовану на розширення та активізацію можливостей когнітивної сфери.

Практичне значення роботи полягає у розробці методичних прийомів та рекомендацій до їх впровадження, що можуть бути застосовані у процесі психологічного супроводу підготовки студентів-спортсменів. Отримані дані можуть бути використані для подальшого розвитку досліджень по цій проблемі, включені в навчальні програми з психології фізичного виховання та спорту, використані при підготовці фахівців зі спеціальності психологія спорту, тренерів, а також для слухачів факультетів підвищення кваліфікації.

Впровадження результатів дослідження відбувалося в процесі здійснення психологічного супроводу підготовки спортсменів збірних команд України з легкої атлетики, акробатичних стрибків та хокею на траві під час підготовки до Всеукраїнських та Всесвітніх універсіад, Олімпійських ігор, чемпіонатів світу та Європи, що підтверджується відповідними актами впровадження. Матеріали досліджень також було використано для оновлення та доповнення відповідних розділів програм з таких навчальних дисциплін, як “психологія спорту”, “практична психологія”, “психологічний супровід спортивної діяльності”, “теорія і методика спортивного тренування” для навчальних закладів, на базах яких проводилися дослідження, що також підтверджено довідками.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні поняття когнітивний ресурс, виділенні його структурних компонентів, підборі методик для вивчення, у запропонуванні методів розширення та активізації ресурсних можливостей когнітивної сфери, що сприяють підвищенню особистісної стрес-стійкості. У 7 статтях написаних у співавторстві, дисертанту належить постановка концептуальної ідеї дослідження, аналіз та узагальнення експериментальних даних та висновки.

Апробація результатів дисертації. Головні положення роботи доповідались на кафедральних конференціях і засіданнях кафедри психології та педагогіки НУФВСУ (Київ, 2003–2007) та кафедри психології ЦІППО (Київ, 2006 – 2007), а також на наступних науково-практичних форумах: на VІІІ та Х Міжнародних науково-практичних конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів, 2004, 2006); V та VI Міжнародній науково-практичній конференції “Фізична культура, спорт і здоров’я нації” (Вінниця, 2004, 2006); Міжнародному семінарі IAAF для тренерів з легкоатлетичних метань (Київ, 2005); ІХ Науковому міжнародному конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (Київ, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції психологів фізичної культури та спорту “Рудиковские чтения” (Москва, 2006), на Міжнародній науково-практичній конференції “Генези буття особистості” (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційних досліджень відображено у 18 наукових публікаціях, з яких чотири – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотирнадцять – у спеціалізованих наукових журналах, збірниках наукових конференцій та матеріалах міжнародних конгресів. У семи статтях, написаних спільно з іншими науковцями, авторові належить щонайменше 50% поданого теоретичного та експериментального матеріалу.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, практичних рекомендацій, висновків, списку використаних джерел та 14 додатків. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 177 сторінках, містить 33 таблиці, 15 рисунків. В роботі використано 237 джерел наукової та спеціальної літератури, з яких 24 – іноземні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, сформульовано його об’єкт, предмет, основну мету та завдання дослідження, методологічні та методичні підходи, організацію дослідження, розкривається наукова новизна, теоретична та практична цінність роботи, висвітлено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів, наведено дані про структуру роботи.

Перший розділ “Проблема вивчення когнітивного ресурсу як фактора підвищення стрес-стійкості в спортивній діяльності” присвячений аналізу теоретичних робіт і експериментальних досліджень, які стосуються різних аспектів даної проблеми. Розглядаються загальнонаукові підходи щодо вивчення стрес-стійкості у спортивно-педагогічній, професійній діяльності, обґрунтовується застосування понятійно-категоріального апарату, аналізується роль когнітивних компонентыв психіки у забезпеченні стрес-стійкості суб’єкта спортивної діяльності, розкриваються теоретичні засади для розробки теоретичної моделі когнітивного ресурсу.

Теоретичний огляд демонструє, що проблемі вивчення стрес-стійкості спортсменів були присвячені праці А.Ц.Пуні, Б.А.Вяткіна, Ю.Я.Кисельова, Ю.Л.Ханіна, О.А.Чернікової, Г.В.Ложкіна, Р.М.Загайнова, R.E.Smith, T.Оrlik, D.Gould, J.Taylor та ін. Предметом уваги вчених були і різноманітні сторони інтелектуально-пізнавальної діяльності спортсменів, які зокрема відображено у роботах А.В. Родіонова, Є.П.Іл’їна, Г.Б.Горської, B.J.Cratty, W.F.Straub, J.M.Williams та ін.

Актуальні дослідження психологічних факторів стійкості особистості до стресових навантажень ґрунтуються на вивченні специфічних особистісних ресурсів, які є необхідною умовою успішного виконання вимог навчально-спортивної діяльності. Логіка диференціації значень стресових ситуацій обумовлюється не стільки ситуативними особливостями конкретних стресогенних умов, скільки висуванням різних вимог до ефективної психологічної активності особистості спортсмена-студента (когнітивної, емоційної, вольової, мотиваційної тощо), а отже, і наявністю відповідних ресурсів, здатних забезпечити його стійкість до стресу.

Роботи різних авторів демонструють, що джерелами стресу є не стільки об’єктивні характеристики саме ситуації, скільки особливості сприйняття індивідом ситуації та його характерний спосіб реагування. Наприклад, причинами стресу можуть бути ірраціональні уявлення або переконання, засновані на особистісних потребах, задоволення яких є необхідним для психологічної рівноваги; перекручування мислення, внаслідок якого відбувається фіксація швидше на негативних наслідках, ніж на успіху; активація “негативних вузлів” пам’яті, що відбуваються шляхом асоціативного зв’язку, нездатність до адекватної критичної оцінки складної ситуації, підбору адекватних засобів вирішення проблеми, пошуку альтернативних рішень та передбачення їх наслідків та ін.

Таким чином, введення поняття “психологічного ресурсу” як наукового терміну пов’язано із формуванням такого підходу до вивчення психічної сфери, який пов’язаний не з можливістю накопичення певних об’ємно-кількісних складових психіки, хоча цей показник не виключається, а, скоріше, з адекватністю підходів до оцінки та аналізу конкретних ситуацій, гнучкою стратегією побудови дій та вчинків, спрямованих на їх вирішення.

На підставі висновків масштабних досліджень таких авторів, як В.Е.Мільман, Б.А.Вяткін, В.Л.Марищук, А.В.Алєксєєв, Ю.Л.Ханін, А.В.Родіонов, Г.В.Ложкін, О.Р.Гринь та інших, було зроблено висновок, що в якості особистісних чинників стрес-стійкості спортсмена-студента важливе місце посідають суто когнітивні чинники, серед них виділено інтелектуальні здібності, психологічну стійкість, самоконтроль, активність мотивації та антиципацію загрози, перцептивні процеси та критичність мислення, мислительні образи як випереджені елементи самопочуття та поведінки та ін.

В рультаті теоретичного аналізу факторів стрес-стійкості особистості нами було розроблено теоретичну модель когнітивного ресурсу, яка в подальшому була підтверджена експериментальним дослідженнями, на основі яких побудовано структурну організацію когнітивного ресурсу кваліфікованого спортсмена.

Функціональний компонент об’єднує в собі характеристики когнітивних функцій та здібностей. Розглядаючи когнітивні функції та здібності в якості окремого психологічного ресурсу, можна охарактеризувати стрес станом реальної або уявної втрати частини потенціалу, який забезпечує поведінкову активність спортсмена. Дослідженням ролі різних когнітивних функцій та здібностей у сфері спорту займались А.Ц.Пуні, Т.Т.Джамгаров, Б.Б.Коссов, Р.М.Найдиффер та ін. Наведена у роботі сукупність результатів досліджень різнобічно демонструє участь когнітивних функцій та здібностей в розвитку та перебігу стресових ситуацій.

Стильовий компонент характеризує особливості індивідуально-своєрідного стилю сприйняття, аналізу, категоризації, оцінювання інформації. Епізодичні дослідження когнітивного стилю в спорті проводилися Р.М.Найдиффером, Y.Vanden Auweele та V.Van Mele. Інформативна цінність показників даного компоненту полягає в тому, що спортсмен вищої кваліфікації, як правило, виявляє меншу залежність від зовнішніх факторів впливу, оточення, подразників, у порівнянні зі спортсменом нижчої кваліфікації. Разом з тим, висококваліфікований спортсмен володіє більш високою здатністю до диференціації стресових подій, отже має більш складну когнітивну систему сприйняття та оцінки подій, в т.ч. пов’язаних із виникненням стресових ситуацій.

Соціально-когнітивний компонент характеризує соціально-психологічні особливості „викривлення” спортсменом інформації, яка надходить. Одне з провідних місць серед когнітивних детермінант стрес-стійкості посідають такі явища, як атрибуції, переконання, установки, очікування особистості. Значення особливостей цих особистісних характеристик розкривається переважно в роботах зарубіжних авторів, серед них Р.Мартенс, Р.С.Вейнберг, Д.Гоулд та ін.

Когнітивно-поведінковий компонент характеризує стратегії дій спортсмена, що спрямовані на подолання стресових ситуацій. Успішність поведінкової стратегії подолання стресу істотним чином пов’язана із когнітивними ресурсами особистості. Зокрема розвиток та застосування базисної копінг-стратегії розв’язання проблем неможливі без достатнього рівня мислення. Також відмічається, що розвинені когнітивні ресурси дозволяють адекватно оцінити як стресогенну подію, так і об’єм наявних ресурсів для її подолання. Особливості копінг-поведінки вивчалися в роботах Г.В.Ложкіна, Г.Б.Горської, Н.Ю.Волянюк та ін.

Оцінювальний компонент, на нашу думку, має важливе діагностичне та інформативне значення в суб’єктивній оцінці рівня сформованості основних складових підготовленості спортсменів, а також характеризує наявність резервів, що обумовлюють потенційну можливість покращення спортивних кондицій.

Водночас теоретичні пошуки висвітлили шляхи розширення когнітивного ресурсу для підвищення стійкості спортсменів до стресогенних умов спортивної діяльності. Розширення та активізація ресурсів когнітивної сфери спортсмена-студента являє собою гнучкий та динамічний процес, який може варіювати в залежності від специфіки та вимог виду навчально-спортивної діяльності, а також від суб’єктивних особливостей спортсменів.

У другому розділі “Методи і організація дослідження” представлено та обґрунтовано систему взаємоповязаних та взаємодоповнюючих методів, що використовувались для розв’язання завдань дисертаційної роботи. Вибір методів визначався необхідністю системного вивчення досліджуваного феномену, отримання достовірних даних, їх коректної математичної обробки.

Для здійснення психодіагностичних досліджень було використано “стрес-симптом-тест” Р.Фрестера, репертуарну решітку Дж.Келлі, тест замаскованих фігур АКТ-70 К.Еттріха (модифікація тесту прихованих фігур К.Готтшальдта для групових досліджень), коректурну пробу Бурдона-Анфімова, тест визначення загальних понять, тест запам’ятовування емоційно забарвленої інформації, тест дослідження атрибутивного стилю М.Селігмана, тест виявлення ірраціональності переконань А.Еліса, тест дослідження когнітивності-емоційності установок С.Кріта Б.Фабрігера та Дж.Петі, тест дослідження копінг-поведінки в стресових ситуаціях С.Нормана, Д.Ф.Ендлера, Д.А.Джеймса, М.І.Паркера адаптований Т.Л.Крюковою, тест перцептивної оцінки типу стрес-стійкості Н.П.Фетіскіна, В.В.Козлова та Г.М.Мануйлова.

Дослідження проводились на базах вищих навчальних та навчально-спортивних закладів: Національного університету фізичного виховання і спорту України (м. Київ), Вінницького державного педагогічного університету (м. Вінниця), Львівського державного інституту фізичної культури (м. Львів), Державного олімпійського навчально-спортивного центру (с. Конча-Заспа), Державної школи вищої спортивної майстерності (м. Київ).

Третій розділ “Дослідження ресурсних можливостей когнітивної сфери для підвищення стрес-стійкості кваліфікованих спортсменів” містить результати експериментального дослідження, когнітивного ресурсу, зміст, структурну організацію та особливості композиції компонентів когнітивного ресурсу у спортсменів різних спеціалізацій та рівнів кваліфікації. Представлено дані про особливості оцінок дії стрес-факторів спортсменами-студентами, а також гендерні відмінності у використання когнітивних можливостей.

Аналіз отриманих експериментальних даних дав можливість підтвердити припущення про наявність зв’язків між компонентами теоретичної моделі когнітивного ресурсу, а також встановити характер їх співвідношень з оцінками інтенсивності дії стрес-факторів. Це дало змогу зробити висновок про системний характер організації досліджуваного феномену та дати йому визначення. Таким чином, когнітивний ресурс ми визначаємо як систему інтелектуально-пізнавальних можливостей психіки особистості, які організують стратегію ефективного отримання та використання інформації, необхідної для формування та реалізації рухових дій.

Описання взаємозв’язків між компонентами ресурсу та стрес-факторами дало змогу конкретизувати основні чинники виникнення стресових ситуацій та припустити вірогідні шляхи управління ними. Переважна кількість отриманих кореляцій має обернений характер, тобто із збільшенням якісних показників ресурсу зменшується значення оцінки стрес-факторів. Такими показниками є: продуктивність та повнота пам’яті, швидкість переносу інформації у зорово-руховій системі, точність, розподіл та ефективність уваги, раціональність мислення, ступінь незалежності процесів сприйняття від факторів “поля”, міра раціональності переконань, оптимістичність атрибутивного стилю, співвідношення емоційності-когнітивності установок, копінг-стратегія, орієнтована на вирішення проблеми, а також самооцінка рівня фізичної, технічної, психологічної підготовленості та власної стрес-стійкості. Прямі зв’язки вказують на те, що оцінка дії стрес-факторів зростатиме разом із збільшенням частки емоційних викривлень у процесах мислення, швидким прийняттям рішень як причини імпульсивних, не надто обґрунтованих дій, зниженням рівня когнітивної складності оцінки стрес-факторів, а також домінуванням копінг-стратегій, орієнтованих на емоції та уникнення стресової ситуації.

З метою встановлення специфічних відмінностей в актуальних компонентах когнітивного ресурсу у спортсменів різних спеціалізацій було проведено однофакторний аналіз (таблиця 1), який дозволив встановити існування оригінальної композиції показників, які обумовлюють зміст фактора в різних за характером навчально-спортивної діяльності групах.

Таблиця 1

Факторне співвідношення компонентів когнітивного ресурсу у спортсменів-студентів різних спортивних спеціалізацій

Складові когнітивного ресурсу | Вид спорту | швид-кісно-силові | складно-коорди-наційні | ігрові | єдино-борства | циклічні | Компонент | Показник | Значуще факторне навантаження | Оцінюваль-ний компонент | Самооцінка фізичної підготовленості | 0,530 | Самооцінка технічної підготовленості | Самооцінка психологічної підготовленості | -0,546 | -0,765 | Самооцінка стрес-стійкості | -0,509 | -0,578 | Функціональний компонент | Увага | Розподіл уваги | -0,860 | Точність уваги | Швидкість переносу інформації | 0,754 | -0,763 | 0,493 | -0,652 | Ефективність уваги | 0,755 | -0,761 | 0,520 | -0,644 | Мис-лення | Раціональність мислення | -0,770 | 0,530 | -0,510 | -0,730 | Емоційне викривлення мислення | 0,900 | -0,626 | 0,454 | 0,590 | Швидкість прийняття рішень | 0,458 | 0,518 | Пам'ять | Коефіцієнт запам'ятовування | -0,678 | Коефіцієнт пригадування | -0,746 | -0,816 | Коефіцієнт емоційного викривлення | 0,546 | Повнота утримування інформації | -0,659 | 0,718 | -0,686 | -0,881 | Стильовий компонент | Полезалежність-поленезалежність | -0,472 | 0,477 | Складність-простота когнітивної оцінки | Соціально-когнітивний компонент | Атрибуції | Показники надії | -0,682 | 0,673 | Детермінація негативних станів | -0,715 | 0,577 | Детермінація позитивних станів | 0,579 | Показник оптимізму | -0,650 | -0,608 | Уста-новки | Емоційність установки | -0,877 | -0,465 | Когнітивність установки | -0,517 | -0,587 | -0,460 | -0,468 | Якість установки | 0,586 | Переконання | Катастрофізація | -0,574 | Ірраціональна вимогливість до себе | -0,472 | -0,499 | Ірраціональна вимогливість до інших | 0,457 | -0,758 | Низька фрустраційна толерантність | 0,593 | -0,818 | -0,603 | -0,708 | Самооцінка | -0,459 | Когнітивно-поведінковий компонент | Копінг-стратегія вирішування проблеми | -0,539 | Копінг-стратегія емоційного реагування | 0,862 | 0,514 | Копінг-стратегія уникнення ситуації | 0,607 | АВ-тип поведінки | 0,488 | -0,461 | Кількість значимих компонентів | 9 | 10 | 13 | 15 | 17 | Частка загальної дисперсії, % | 18,19 | 19,51 | 20,62 | 17,56 | 25,56 | Характерним висновком проведеного аналізу є те, що для атлетів, змагальні вправи яких відносно швидкоплинні, а взаємодія із суперником є опосередкованою, а саме складнокоординаційні та швидкісно-силові види спорту, найбільш актуально значимими є функціональний та стильовий компоненти, меншою мірою виражений соціально-когнітивний компонент. Натомість представники видів, змагальна діяльність яких є більш тривалою, а форма взаємодії із суперником має безпосередній характер, тобто спортсмени ігрових та циклічних видів більш широко використовують можливості, обумовлені функціональним та соціально-когнітивним компонентами, меншою мірою когнітивно-поведінковим та оцінювальним компонентом. Істотні відмінності в групах спостерігаються як за кількістю наведених у факторі показників, так і за часткою загальної дисперсії, яку вони охоплюють. Очевидно, що зі збільшенням кількості показників підвищується і загальна значущість когнітивного ресурсу.

Істотні зміни у вираженості зв’язків між факторами стресу та ресурсом їх подолання відбуваються з ростом кваліфікації спортсменів. Привертає увагу факт підвищення показників у спортсменів високої кваліфікації, хоча і не однаково виражений для всіх компонентів ресурсу. Відзначається також відносно рівний характер співвідносності компонентів ресурсу з стрес-факторами у низькокваліфікованих спортсменів, тоді як у майстрів спорту міжнародного класу розподіл компонентів є диференційованим, і очевидно відповідає ступеню значущості в регуляції особистісної стрес-стійкості.

Відзначається відмінність у складі фактор-формуючих чинників, а також у частці загальної дисперсії, яку вони обумовлюють. Цей показник у спортсменів І р становить 23,5 %, у КМС – 22 %, у МС – 17,8 %, у МСМК – 25,6 %. Імовірно, що висока актуалізованість когнітивного ресурсу у спортсменів низької кваліфікації пов’язана з активністю процесів психологічної адаптації до спортивних умов, рівень якої надалі поступово спадає із підвищенням кваліфікації. В цей період підвищення спортивної майстерності відбувається здебільшого за рахунок технічної та фізичної підготовки спортсменів. Далі спортсмен змушений шукати додаткові можливості збільшення свого професійного рівня, що позначається на різкому зростанні запиту на використання психічних ресурсів, зокрема, когнітивної сфери.

У четвертому розділі “Розробка та впровадження “тренінгу активізації когнітивного ресурсу” як засобу підвищення стійкості спортсменів до стресових навантажень” викладено теоретичне та експериментальне обґрунтування тренінгової програми, спрямованої на розширення та активізацію можливостей когнітивної сфери. “Тренінг активізації когнітивного ресурсу” визначався як цілеспрямована та систематизована послідовність дій, спрямованих на вироблення нових навичок, які включають формуванням адаптивних пізнавальних схем, необхідних для підтримки ефективних моделей стрес-стійкої поведінки.

Наведено основні етапи тренінгу, принципи та правила роботи, завдання та порядок методичних дій, яких було дотримано при організації та проведенні заходу, а також представлено методи та прийоми, що мали місце в ході тренінгових занять. Описано план проведення формуючого експерименту, обґрунтовано застосування методів статистичної обробки результатів, проаналізовано та узагальнено отримані дані. Показано динаміку змін компонентів когнітивного ресурсу під впливом тренінгової програми. Підведено підсумки впровадження запропонованого тренінгу.

У дослідженні використовувалась адаптована та доповнена власними розробками програма, розрахована на 10 годин (5 днів по 2 години), для участі відносно великої кількості учасників (10 – 12 осіб), проведення процедур невеликою групою (2 – 3 особи), або, при необхідності, в індивідуальному порядку.

Основною метою тренінгу є різнобічне розширення ресурсних можливостей когнітивної сфери відповідно до її функцій: пізнавальних, оцінювальних, регулятивних, комунікативних та підвищення з їх допомогою здатності до запобігання або протидії стресогенним ситуаціям, які можуть виникати в умовах тренувально-спортивної діяльності. Відповідно до мети ставились такі завдання:

1.

2.

3.

4.

Враховуючи мету та завдання тренінгу, порядок дій був структурований наступним чином: 1) ідентифікація стресорів та стресових реакцій як специфічних проблем спортивної галузі, які потребують розв’язання; 2) постановка цілей – при цьому якомога точніше визначається проблема, а саме, наявність когнітивних та поведінкових детермінант стресу, та позначаються етапи, необхідні для досягнення загальної чи часткової мети; 3) вибір широкого спектра можливих альтернативних напрямів досягнення мети; 4) уявлення про те, як могли б діяти інші спортсмени, якщо б опинились у подібній стресовій ситуації; 5) оцінка “за” і “проти” стосовно кожного запропонованого рішення та ранжування порядку дій від найменш до найбільш бажаних та ефективних; 6) відпрацювання стратегій та способів поведінки шляхом уявлення та поведінкових репетицій; 7) відбір найбільш прийнятних та реально можливих рішень; 8) аналіз очікувань та порівняння їх з отриманими результатами; 9) перегляд початкової проблеми в контексті можливої спроби її вирішення; 10) відстрочене у часі обговорення результатів практичного застосування набутих у ході тренінгу навичок подолання стресогенних ситуацій.

Враховувалось, що спортсмени різних видів спорту мають потребу в різних композиціях необхідних когнітивних навичок та можливостей, які є потенційною умовою ефективного виконання спортивних дій, а тому технологія тренінгу має різнитися в конкретизації та індивідуалізації кінцевої мети.

Основна частина заходів, передбачених тренінгом була реалізована переважно у підготовчому періоді, коли ми мали змогу ґрунтовно та глибоко опрацювати усі можливі ускладнення в процесі реалізації запланованих процедур, детально зясувати різні особистісні труднощі, з якими стикається спортсмен. В цей період атлети найменше завантажені психологічно, а тому більшою мірою схильні до глибинної психологічної роботи. Разом з тим, знання та навички, набуті в ході тренінгу, систематично поновлювалися в передзмагальному та змагальному періодах, де зверталася увага атлетів на уже набутий успішний досвід. Це дало можливість психологічно підтримати спортсмена, перевести увагу на позитивний психоемоційний стан, вселити віру у власні можливості та підтримати у напружені періоди спортивної боротьби.

В результаті формуючого експерименту було встановлено, що найбільш суттєві зміни відбулися у трьох компонентах, а саме в соціально-когнітивному, стильовому та функціональному. Це свідчить про те, що в процесі тренінгу спортсмени стали більш раціональними у переконаннях, зокрема у ставленні до інших (Т = 5, р ? 0,05) та у думках про власну фрустраційну толерантність (Т = 5, р ? 0,05), менше емоційними в стресових ситуаціях (Т = 3,5, р ? 0,05), мали більш раціональний характер установки щодо оцінки стресової ситуації (Т = 4,5, р ? 0,05), стали більш оптимістичними у поясненні ситуацій позитивного характеру (Т = 1, р ? 0,01), виявили більшу незалежність від факторів “поля” (Т = 5, р ? 0,05), а також демонстрували більш продуктивний рівень психічних функцій, що позначилось на характеристиках ефективності уваги (Т = 0, р ? 0,01), швидкості перенесення інформації у зорово-руховій системі (Т = 0, р ? 0,01), коефіцієнті запам’ятовування (Т = 3, р ? 0,05) та раціональності мислення (Т = 3, р ? 0,05). Достовірне зрушення було зафіксовано за показником перцептивної оцінки типу стрес-стійкості (Т = 2,5, р ? 0,05) когнітивно-поведінкового компоненту. Позитивна динаміка спостерігалась і за рештою показників, достовірність яких була дещо меншою. В цілому ж тренінгова програма вплинула на активізацію когнітивних можливостей, що в підсумку відобразилось на характері оцінок спортсменами дії стрес-факторів, які представлено у таблиці 2.

Таблиця 2

Оцінка зміщень в показниках інтенсивності дії стрес-факторів

після психологічного втручання

Показники стрес-стійкості | До експерименту | Після експерименту | Т | р

±S | ±S

Передзмагальні стрес-фактори | 5,04±1,48 | 3,48±1,03 | 2,50 | 0,02

Фактори змагального стресу | 5,30±1,16 | 4,11±1,08 | 5,50 | 0,09

Зовнішні фактори стресу | 4,84±1,18 | 3,22±1,2 | 2,50 | 0,02

Внутрішні фактори стресу | 5,72±1,55 | 4,72±1,19 | 5,00 | 0,06

Интегрована оцінка стрес-стійкості | 5,16±1,3 | 3,74±1,05 | 1,50 | 0,04

Примітка: сірим кольором позначено показники, які є достовірно відмінними за Т-критерієм, n=10

Найбільш значимі зміни були зафіксовані в оцінках передзмагальних стрес-факторів та зовнішніх факторів стресу, які знизились відповідно на 30,95 % на 33,47 %. Достовірним виявилось зниження інтегрованої оцінки дії стресогених факторів на 27,52 %. Тенденція зменшення була зафіксована і в інших оцінках, а саме змагальних та внутрішніх стрес-факторів, які знизились відповідно на 22,45 % та 17,48 %, проте їх відмінність була менш значущою. Очевидно, для зниження дії даних категорій стрес-факторів необхідне впровадження додаткових засобів. Порівняння результатів на початку та наприкінці експерименту демонструє, що когнітивні чинники мають істотний вплив на стрес-стійкість, а запропонована психолого-педагогічна технологія є дійовим засобом розширення та активізації ресурсних можливостей когнітивної сфери психіки кваліфікованих спортсменів.

У п’ятому розділі “Обговорення результатів дослідження” підведено підсумок дослідження. Обґрунтовано новий підхід, до вивчення детермінант стрес-стійкості спортсменів, який, з одного боку, передбачає виявлення резервних, невикористаних можливостей психіки, а з іншого, орієнтований на використання адекватних підходів до оцінки та аналізу конкретних ситуацій, що виникають у різноманітних умовах спортивної діяльності, гнучкою стратегією побудови поведінкових дій, що спрямовані на їх вирішення.

У роботі підтверджено значущість інтелектуально-пізнавальних компонентів психологічної підготовки спортсменів. Доповнено знання про сутність поняття психологічного ресурсу; розширено дані про особливості використання спортсменами різних спортивних спеціалізацій своєрідного арсеналу когнітивних умінь та навичок, який залежить від специфічних особливостей змагальної діяльності конкретного виду спорту. До нових фактів належить розробка поняття когнітивний ресурс: визначення цього феномену, побудова його структури та описання компонентів, особливості використання яких істотним чином впливають на рівень стрес-стійкості спортсменів-студентів. Визначено, що основними факторами, що обумовлюють використання когнітивних можливостей, є характер взаємодії спортсмена з суперником та тривалість змагальних дій. Дисертаційне дослідження дало можливість створити цілісне уявлення про роль когнітивних чинників в детермінації стресових ситуацій, а також запропонувати тренінгову програму, спрямовану на розвиток та активізацію когнітивних можливостей, використання якої суттєво вплинуло на характер оцінок інтенсивності дії стрес-факторів.

ВИСНОВКИ

1.

Використання поняття “психологічний ресурс” пов’язано з формуванням дослідницького підходу, який, з одного боку, передбачає виявлення резервних, невикористаних можливостей психіки, а з іншого, орієнтований на використання адекватних підходів до оцінки та аналізу конкретних ситуацій, що виникають у різноманітних умовах спортивної діяльності, гнучку стратегією побудови дій та вчинків, спрямованих на їх вирішення.

2.

Встановлено, що когнітивний ресурс охоплює різні напрями психічної активності, що впливають на забезпечення стрес-стійкості спортсмена, на основі яких формується його структурна організація. Найбільш вивченими компонентами є когнітивні процеси (сприйняття, увага, пам’ять, мислення тощо), психологічні установки, особистісна оцінка та самооцінка. Найменш вивченими є когнітивні стилі, психологічні переконання та атрибуції, стратегії дій в стресових ситуаціях тощо.

Визначено ефективні напрями психолого-педагогічного втручання, які дають змогу корегувати та розширювати ресурсні можливості когнітивної сфери, якими є: підвищення особистісної компетенції спортсменів, корекція пізнавальних викривлень та помилок, вироблення навичок психологічного аналізу та оцінки, розробка стратегії дій у стресових ситуаціях.

3.

4.

5.

6.

7.